Процес стратегічного планування на підприємстві

Стратегічне планування є важливим аспектом у діяльності кожного підприємства, оскільки від нього залежить його майбутнє, про що свідчить досвід багатьох компаній зі світовим іменем. У статті розглянуто сутність та значення стратегічного планування для підприємств, що діють в умовах невизначеного зов...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Економічний вісник Донбасу
Дата:2009
Автор: Швець, Л.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22973
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Процес стратегічного планування на підприємстві / Л.М. Швець // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 148-152. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859783433653321728
author Швець, Л.М.
author_facet Швець, Л.М.
citation_txt Процес стратегічного планування на підприємстві / Л.М. Швець // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 148-152. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Економічний вісник Донбасу
description Стратегічне планування є важливим аспектом у діяльності кожного підприємства, оскільки від нього залежить його майбутнє, про що свідчить досвід багатьох компаній зі світовим іменем. У статті розглянуто сутність та значення стратегічного планування для підприємств, що діють в умовах невизначеного зовнішнього середовища, а також основні етапи процесу стратегічного планування. Ключові слова: стратегічне планування, план, програма. Стратегическое планирование является важным аспектом в деятельности каждого предприятия, поскольку от него зависит его будущее, о чем свидетельствует опыт многих компаний с мировым именем. В статье рассмотрена сущность и значение стратегического планирования для предприятий, которые действуют в условиях неопределенной внешней среды, а также основные этапы процесса стратегического планирования. Ключевые слова: стратегическое планирование, план, программа. The experience of many well known companies all over the world witnesses that strategic planning is an important aspect in every enterprise activity because the future depends on it. The essence and the meaning of strategic planning for enterprises which work in conditions of non-determined external environment and basic periods of strategic planning process have been revealed in this article. Key words: strategy planning, action lines, programme.
first_indexed 2025-12-02T09:32:35Z
format Article
fulltext 148 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 Л. М. Швець Стратегічний менеджмент Розвиток ринкових відносин в Україні висуває нові вимоги до якісного рівня керування підприєм- ством, характеру розв’язуваних при цьому завдань, а також до методів їхнього рішення. Це певною мірою стосується усіх самостійно господарюючих суб’єктів. Необхідна нова концепція управління, що відображає адекватним чином зміни в економіці. Такою новою концепцією для української економіки є стратегічне уп- равління, основа якого — стратегічне планування. Теоретичним та методологічним аспектам страте- гічного планування протягом останніх десятиріч XX ст. присвячено чимало спеціальних досліджень. Значний внесок у становлення та розвиток стратегічного плану- вання зробили І. Ансофф, Р. Акофф, М. Портер, Г. Ха- мел, Г. Мінцберг, А. А. Томпсон, А. Дж. Стрікленд, У. Кінг, Д. Кліланд, наукові розробки яких покладені в основу теорії стратегічного планування. Метою цієї статті є обґрунтування важливості стратегічного планування, спрямованого на підвищен- ня ефективності діяльності вітчизняних підприємств. Процес стратегічного планування посідає цент- ральне місце в системі стратегічного управління. Більшість західних і східних фірм використовують стра- тегічне планування для того, щоб зміни себе на кра- ще, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та всередині підприємства. Основні передумови переходу до стратегічного планування такі: необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємства; потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентрал- ізації та диверсифікації (насамперед конгломератної); наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їх підтримки (у підприємств, що їх ма- ють) або створення їх (в аутсайдерів); посилення кон- куренції; інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв’язків з підприємствами, які використовують систему стра- тегічного планування; наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних розв’язувати складні питання, за- стосовуючи систему стратегічного управління; роз- виток теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення та підготовки майбут- нього і до майбутнього; наявність доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення силь- них і слабких сторін підприємства, зовнішнього сере- УДК 334.7:338.26 Л. М. Швець, Запорізька державна інженерна академія ПРОЦЕС СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ довища та умов конкуренції; посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємства- ми нових ідей; необхідність впровадження високої культури управління, зорієнтованої на запобігання опо- ру змінам та стимулювання розвитку підприємства [5]. Для стратегічного планування є характерним ґрунтування на новій логіці майбутнього розвитку підприємства, а саме напрямку від «майбутнього до сьогодення», що обумовлює широке застосування моделювання, сценаріїв, експертних оцінок тощо. У 70-ті роки, які вважаються початком епохи стратегі- чного планування, вирішальним чинником успіху підприємств було «переборення невизначеності» засо- бом посилення стратегічного характеру управління. Констатуючи цей факт, У. Кінг і Д. Кліланд [4] зазна- чають, що практично в усіх великих корпораціях США та Західної Європи протягом 70-х рр. були впровад- жені системи стратегічного планування та створені спеціальні служби, відповідальні за його здійснення. Разом з тим, як зазначається [1, с. 199], більша час- тина компаній продовжувала використовувати прин- цип «логічного прирощення». У [6] зазначається, що ставлення до стратегічно- го планування і з боку теоретиків, і з боку практиків змінювалось від повсюдного захоплення до критич- ного несприйняття, що пояснюється певними об’- єктивними причинами. Так, для певного етапу со- ціально-економічного розвитку притаманні адекватні чинники успіху підприємств, які в міру зміни умов функціонування можуть втрачати свою цінність, що спонукає підприємства до пошуків нових чинників ус- піху. Фаза піднесення стратегічного планування в ранг вирішального фактора успіху підприємств в умовах нестабільності та невизначеності 70-х рр. змінилася фазою зниження популярності стратегічного плануван- ня в середині 80-х рр. Криза стратегічного планування в цей період ви- явилася у відмові від довгострокових планів, змен- шенні кількості центральних служб планування. Чин- никами негативного впливу на актуальність та затре- буваність стратегічного планування виявились такі, як брак здібності та можливості до здійснення стратегіч- ного планування або мотивації для того, щоб мислити та діяти стратегічно [1]; брак інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище, відсутність талановитих уп- 149 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 равлінців, здатних сформулювати та впровадити стра- тегії [4]; недосконалість методології стратегічного пла- нування, непослідовне застосування методів стратег- ічного планування, проблеми реалізації планів [6]; зай- ва формалізація процесу розробки цілей підприємства та відсутність необхідного зв’язку між стратегічним та оперативним плануванням [2]. Стратегічне планування у цей період набуло дру- горядного значення, перевага віддавалася реструкту- ризації підприємств як вирішальному чиннику успіху. Пік падіння популярності стратегічного планування при- падає на початок 90-х рр. Проте визначення перспек- тив розвитку підприємства залишалось імперативом цього часу. На початку 90-х рр. криза стратегічного плану- вання була спричинена і критикою його методів, і особ- ливо загостренням проблеми реалізації стратегії. Ос- новна проблема стратегічного планування, на думку С. Дж. Уолла, полягала не в змістовному аспекті стра- тегії, а в її втіленні. Критика концепції стратегічного планування зумовила сплеск емпіричних досліджень у цій сфері впродовж 1992 — 1995 рр. Дослідження зарубіжних вчених дозволили встановити, що в сис- темі стратегічного планування використовуються різні підходи до його організації та головним результатом еволюції стратегічного планування є трансформація традиційного підходу, який ґрунтувався на відокрем- ленні стратегії та тактики, чіткому розподілі функції стратегічного планування та оперативного плануван- ня у підхід, який ґрунтується на ланцюгу «стратегія- тактика». Таке перетворення усунуло важливу про- блему стратегічного планування — невідповідності в процесі розробки та реалізації стратегічного плану. Нині, як зазначає Х. Віссєма, аналітичні методи стра- тегічного планування широко застосовуються і вони більше не є винятковими тільки для відділу плануван- ня, а стали інструментом аналізу й міркувань усієї ком- панії [3, с. 177]. На сучасному етапі розвитку стратегічне плану- вання є інструментом боротьби з хаосом і сприймаєть- ся як засіб подолання зростаючої нестабільності зов- нішнього середовища. Зарубіжні дослідження, об- ’єктом яких був вплив стратегічного планування на фінансові показники діяльності підприємства, вияви- ли, що систематичне використання стратегічного пла- нування спроможне значно покращити результати діяльності. На підставі узагальнення переваг стратегі- чного планування, виявлених зарубіжними досліджен- нями, зазначимо такі: • дає можливість обрати нову логіку майбутньо- го розвитку; • використовується як ефективний спосіб підви- щення здатності організації долати зміни; • поліпшує координацію діяльності підприємства та мінімізує нераціональні дії щодо подолання неспо- діваних змін; • забезпечує більш ефективний розподіл ресурсів; • сприяє цілісному, комплексному підходу до підприємства і його оточення; • надає співробітникам бачення перспективи підприємства; • поділяє відповідальність не лише за напрямками діяльності, а й за поточною та майбутньою діяльністю. Стратегічне планування в науковій літературі роз- глядається як діяльність щодо формування цілей та стратегій шляхом зіставлення наявних ресурсів підприємства із зовнішніми можливостями, які будуть використані для досягнення цілей, або як процес прий- няття управлінських рішень стосовно цільових орієн- тирів та розподілу ресурсів. На сучасному етапі стратегічне планування сприймається як умова ефективного управління підприємством, і тому в широкому сенсі слова стра- тегічне планування являє собою, як вважає Хан Д., «планування зростання, розвитку підприємства та інно- ваційне планування». Отже, результатом стратегічного планування вва- жаємо перспективні цілі та стратегії, що знаходять своє відображення в стратегічних планах і програмах підприємства. Важливим теоретичним питанням є визначення основних складових процесу стратегічного плануван- ня. Процес стратегічного планування охоплює такі компоненти: аналітичні дії, цілеутворення, розробка стратегій, контроль реалізації стратегічного плану та оцінка. Кожен компонент комплексу стратегічного пла- нування складається з відповідних елементів, поєднан- ня яких у певній послідовності дає можливість здійснювати процес стратегічного планування. Під процесом стратегічного планування слід розуміти по- слідовність окремих взаємопов’язаних стадій, кожна з яких характеризується певними управлінськими дія- ми та використанням специфічного методичного інструментарію. У процесі стратегічного планування залежно від прийнятого підходу виокремлюється від чотирьох до дев’яти етапів, кількість яких визначено за компонентами комплексу стратегічного плануван- ня або за їх елементами. Думки вчених поділились і щодо пріоритетності двох перших етапів процесу стратегічного плануван- ня. Прихильники однієї наукової позиції (О. С. Віхансь- кий, В. Г. Герасимчук, М. І. Круглов) початковим ета- пом процесу стратегічного планування визначають ана- літичний етап. Інші автори ( П. В. Забєлін, А. І. Ільїн, Л. Кінг, Д. Кліланд, А. А. Томпсон, А. Дж. Стрікленд) вважають початковим етапом процесу стратегічного планування етап цілеутворення. У визначенні почат- Л. М. Швець 150 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 кового етапу процесу стратегічного планування при- єднуємось до думки М. М. Алексеєвої та В. А. Вино- курова, згідно з якою вид управлінської діяльності на початку планового процесу залежить від деяких об- ставин, обумовлених стадією життєвого циклу підприємства. Так, для підприємств-«новачків» та діючих підприємств, перед якими постала проблема перегляду напрямів і сфер діяльності та розробки нових стратегій (тобто підприємства, які знаходяться або на стадії «на- родження», або «спаду» ЖЦП, або в кризовій ситуації) початковим етапом є цілеутворення. Для підприємств, які успішно функціонують на ринку, початковим ета- пом стратегічного планування є етап аналізу зовніш- нього та внутрішнього середовища підприємства. Дискусійним питанням, яке стосується процесу стратегічного планування, є також пріоритетність ана- лізу виду середовища підприємства. На нашу думку, це питання не є принциповим. Проте, як зазначають деякі фахівці зі стратегічного управління, за відсут- ності стратегічного підходу до управління розробка програми дій починається з аналізу внутрішніх мож- ливостей та ресурсів організації. Характер і зміст стратегічного планування визна- чають принципи, за якими воно здійснюється. Осново- положні принципи планування, насамперед стратегіч- ного, визначені ще Анрі Файолем і зберігають акту- альність за сучасних умов — це єдність, безперервність, гнучкість та точність. До сукупності основоположних принципів планування слід віднести обґрунтований Р. Акоффом принцип участі. За умов невизначеності та турбулентності зовнішнього середовища до найбільш значущих принципів, які забезпечують ефективність процесу планування, на нашу думку, належать такі: принцип холізму, принцип безперервності, принцип гнучкості, принцип точності, принцип участі принцип наступності принцип адаптивності, принцип комплекс- ності, принцип багатоваріантності, альтернативності та селективності, принцип креативності, принцип науко- вості, принцип глобальності. Стратегічне планування як система характери- зується часовою орієнтацією та певним горизонтом планування. Відповідно до специфіки виділених Р. Акоффом типів планування за часовою орієнтацією ідей випливає, що стратегічне планування має преак- тивну або інтерактивну орієнтацію. Преактивна орієн- тація стратегічного планування передбачає орієнтацію підприємства на майбутні зміни, своєчасне викорис- тання зовнішніх можливостей. Інтерактивна орієнта- ція ґрунтується на розробці прогнозів умов розвитку підприємства та передбачає моделювання майбутньо- го підприємства з врахуванням минулих досягнень, сучасних можливостей і майбутніх змін. Зазначені особливості філософій планування ґрунтуються, на- самперед, на принципах креативності та участі, що за умов нестабільності дає підстави для перетворення пла- нування на чинник успіху підприємства. Зазначимо, що філософія планування більшості вітчизняних підприємств відрізняється інактивною орієнтацією, тоб- то ґрунтується на вирішенні проблем сьогодення. З погляду горизонту планування в спеціальній літературі відсутня єдність поглядів на тривалість стра- тегічного планування. «Горизонт» стратегічного планування залежить від галузевої належності підприємства, оскільки зам- іна технологічних процесів та оновлення продукції можуть здійснюватися через різні проміжки часу. Зок- рема, для лісотехнічного господарства — протягом 15—20 років; легкої промисловості — до 5 років тощо. Істотний вплив на визначення циклу стратегічного планування мають також рішення власників і керів- ників щодо впровадження певної моделі планування на підприємстві, як вважає З. Є. Шершньова. Щодо цього питання, то ми підтримуємо погляд І. Ансофа: горизонт планування є період часу, на який фірма може скласти прогноз з точністю ± 20 % [1, с. 88]. Горизонт планування, на думку цього автора, може бути поділений на найближчий (3 — 5 років) і довгостроко- вий (понад 5 років). Ґрунтуючись на твердженні, що стра- тегічне планування прямо не пов’язане із заданими ча- совими обмеженнями (на відміну від довгострокового планування, горизонт якого задається до початку плану- вання), сукупність чинників, що впливають на його три- валість, ранжуємо на ендогенні та екзогенні. Зазначимо, що горизонт стратегічного плануван- ня в підприємствах за сучасних умов зменшився під впливом низки екзогенних факторів. До речі, зростан- ня невизначеності зовнішнього оточення та скорочення життєвого циклу підприємства обумовлені насамперед динамічністю чинників зовнішнього середовища. Розбіжність наукових поглядів спостерігається й щодо питання визначення терміна стратегічного пла- ну/програми. Іноді в науковій та навчальній літературі замість терміна «план» використовується термін «про- грама». Деякі дослідники проводять чітку межу між стратегічним планом та програмою. До основних відмінностей, за якими розрізняють стратегічний план та програму, деякі автори відносять спрямованість програми на реалізацію однієї мети та відображення в програмі розвитку одного з аспектів життєдіяльності підприємства; на відміну від програми, стратегічний план координує діяльність підприємства впродовж тривалого часу. Проте більшість науковців все ж не виділяють прин- ципових відмінностей між планом та програмою. Так, у В. А. Агафонова термін «програма» трактується як потребуюча певних ресурсів сукупність заходів, які здійснюються для реалізації стратегій та цілей підприєм- ства та збалансовані за терміном та виконавцями, що за суттю відповідає поняттю «стратегічний план». Л. М. Швець 151 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 Як свідчить зарубіжний досвід, структура стратег- ічного плану кожного підприємства є оригінальною. Деякі автори, зокрема А.І. Ільїн, Л.С. Бляхман, пред- ставляють структуру стратегічного плану як загальноп- рийняту, типову для багатьох зарубіжних фірм. Так, у А. І. Ільїна в основу структури стратегічного плану покла- дено принцип виділення об’єктів та напрямків стратегіч- ного розвитку підприємства, а в Л. С. Бляхмана струк- тура стратегічного плану ґрунтується на підході, що пе- редбачає виділення проблем та їх розв’язання. Узагальнюючи позиції науковців щодо поняття «стратегічний план», вважаємо за доцільне для побу- дови стратегічного плану використовувати принцип послідовного відображення результатів кожного ета- пу процесу стратегічного планування. Згідно з цим наведемо зразкову структуру стра- тегічного плану підприємства: Розділ 1. Стан та перспективи розвитку макро- та мікросередовища підприємства. Характеристика макро- та мікросередовища підприємства, тенденції розвитку галузі, характеристика конкурентного сере- довища, стратегічних груп конкурентів галузі. На- дається прогноз розвитку ринку діяльності підприєм- ства та характеристика стратегічних проблем підприє- мства за їх важливістю. Розділ 2. Місія та стратегічні цілі. Фірма вста- новлює бажані напрямки й орієнтири своєї діяльності: бачення, місію, комплекс цілей. Розділ 3. Напрямки та заходи створення конку- рентних переваг підприємства. За результатами аналі- зу наявні сильні сторони підприємства, оцінка конку- рентоспроможності, конкурентної позиції підприємства та стратегічні фактори успіху. Відображається перелік конкурентних переваг, які необхідно забезпечувати тривалий час. Розділ 4. Стратегія розвитку підприємства. Фор- мулюється загальна стратегія. Відображається можли- вий потенціал підприємства, КФУ, можливості зовніш- нього оточення, які враховані в стратегії. Визначається перелік заходів для реалізації стратегій, відповідні дії, обсяг та види необхідних ресурсів, витрати часу кож- ного заходу, зазначається стаття витрат, а також відпов- ідальна особа за виконання кожного заходу. Розділ 5. Функціональні стратегії. Відображаєть- ся перелік функціональних стратегій підприємства, визначаються заходи реалізації кожної функціональ- ної стратегії, відповідні дії, обсяг і види необхідних ресурсів та витрати часу, статті витрат та відповідаль- на особа за виконання кожного заходу. Розділ 6. Підприємницькі стратегії. Відображаєть- ся перелік підприємницьких стратегій підприємства, визначаються заходи їх реалізації, дії щодо кожного заходу, обсяг та види необхідних ресурсів, витрати часу, стаття витрат та відповідальна особа за виконан- ня заходів. Розділ 7. Оцінка стратегій. Відображається оцін- ка стратегій підприємства за такими напрямами: • Оцінка відповідності стратегії стану та вимогам зовнішнього середовища. • Оцінка відповідності стратегії потенціалу підприємства: — Комплементарність зв’язків між стратегіями. — Відповідність ресурсному потенціалу. — Відповідність елементів моделі «7-S» обраній стратегії. • Оцінка ступеня прийнятності ризику, обумов- леного стратегією. Слід зазначити, що поряд з розробкою стратегіч- ного плану підприємства доцільно розробляти цільові програми, спрямовані на вирішення окремих аспектів перспективного розвитку підприємства. До проблем, які потребують розробки програм за умов зростаючої конкуренції та ризику, можна віднести такі: Формування довгострокових конкурентних пе- реваг. Забезпечення конкурентної позиції. Реорганізація підприємства. Розробка нової продукції. Здійснення організаційних змін, адекватних об- раній стратегії. Узагальнюючи викладене, зазначимо найбільш характерні риси сучасного стратегічного планування підприємства: — у системі стратегічного планування розв’я- зується декілька стратегічних проблем підприємства; — стратегічне планування має творчий, ітератив- ний характер; — в основу стратегічного планування покладе- но підхід «від майбутнього до сьогодення»; — за умов нестабільності та невизначеності зов- нішнього оточення стратегічне планування відрізняєть- ся стохастичним характером; — стратегічні плани відрізняються концептуаль- ним та описовим характером, у яких містяться пере- важно якісні та інтервальні кількісні показники; — розробка стратегії ґрунтується на принципі альтернативності; — стратегічне планування спрямоване на пошук нових можливостей підприємства; — у системі стратегічного планування визначаєть- ся потенціал успіху підприємства; — стратегічне планування потребує значних інфор- маційних, інтелектуальних, а також часових витрат; — система стратегічного планування створює передумови ефективної діяльності підприємства; — суб’єктом формування головної стратегічної ідеї є вищий стратегічний рівень управління підприємством; — стратегічне планування відрізняється гнучкістю. Головними недоліками практичного застосуван- ня стратегічного планування вважаються відсутність Л. М. Швець 152 Економічний вісник Донбасу № 1 (15), 2009 необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів (через що спостері- гається низький рівень обґрунтованості планових до- кументів); відсутність альтернативних планів; недостатнє використання науково-методичного арсеналу плануван- ня — сценаріїв і методів ситуаційного планування (зас- тосування моделі типу «Що буде, якщо...») тощо; слабко розвинена система поточного аналізу, контролю та ко- ригування стратегічних планів; догматична гіперболі- зація значення цифрових показників; недосконала сис- тема стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів; недостатній рівень організаційного, соціально-психологічного та фінансового забезпечення стратегічного планування. Огляд особливостей стратегічного планування, деяких його елементів надав можливість сформулю- вати ряд вимог, відповідність яким забезпечить ефек- тивність системи стратегічного планування на підприємствах, а саме: • висока кваліфікація фахівців зі стратегічного планування; • створення системи стратегічної інформації; • ефективна система мотивації персоналу щодо розробки та реалізації стратегії; • наявність стратегічного мислення керівників підприємств; • наявність на підприємстві ефективної системи моніторингу та стратегічного контролю за реалізацією стратегії; • здійснення стратегічного планування в комп- лексі з оперативним плануванням; • безперервність процесу планування; • сполучення формального та інтуїтивного підходів у стратегічному плануванні в процесі розробки стратегій; • використання сучасної методології. На підставі розглянутих особливостей елементів стратегічного планування зазначимо, що стратегічне планування не є панацеєю для підприємств, концепція стратегічного планування ще знаходиться в стадії ста- новлення і тому для забезпечення успіху діяльності підприємства потребує вмілого використання її з ура- хуванням специфіки зовнішніх умов. Література 1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. — СПб : Питер Ком, 1999. — 416 с. 2. Ве- бер Ю. Организация стратегического и оперативного планирования на предприятии / Ю. Вебер, Х. Гель- дель, У. Шеффер // Проблемы теории и практики уп- равления. — 1998. — № 2. — С. 105—110. 3. Виссе- ма Х. Менеджмент в подразделениях фирмы (пред- принимательство и координация в децентрализован- ной компании) / Х. Виссема ; [пер. с англ.]. — М. : ИНФРА — М, 1996. — 288 с. 4. Кинг У. Стратеги- ческое планирование и хозяйственная политика / У. Кинг, Д. Клиланд. — М. : Прогресс, 1992. — 397 с. 5. Шершнева З. Е. Стратегическое управление / З. Е. Шершенева. — 2-е издание, перераб. и доп. — К. : КНЕУ, 2004. — 699 с. 6. Wilson I. Strategic planning for the millennium: Resolving the dilemma // Long rouge planning. — Oxford etc., 1998/— Vol. 31, № 4 — P. 507 — 513. Швець Л. М. Процес стратегічного плануван- ня на підприємстві Стратегічне планування є важливим аспектом у діяльності кожного підприємства, оскільки від нього залежить його майбутнє, про що свідчить досвід ба- гатьох компаній зі світовим іменем. У статті розгляну- то сутність та значення стратегічного планування для підприємств, що діють в умовах невизначеного зовн- ішнього середовища, а також основні етапи процесу стратегічного планування. Ключові слова: стратегічне планування, план, програма. Швець Л. М. Процесс стратегического пла- нирования на предприятии Стратегическое планирование является важным ас- пектом в деятельности каждого предприятия, поскольку от него зависит его будущее, о чем свидетельствует опыт многих компаний с мировым именем. В статье рассмот- рена сущность и значение стратегического планирования для предприятий, которые действуют в условиях неопре- деленной внешней среды, а также основные этапы про- цесса стратегического планирования. Ключевые слова: стратегическое планирование, план, программа. Shvec’ L. M. Process of strategic planning on enterprise The experience of many well known companies all over the world witnesses that strategic planning is an important aspect in every enterprise activity because the future depends on it. The essence and the meaning of strategic planning for enterprises which work in conditions of non-determined external environment and basic periods of strategic planning process have been revealed in this article. Key words: strategy planning, action lines, programme. Л. М. Швець
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22973
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1817-3772
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-02T09:32:35Z
publishDate 2009
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
record_format dspace
spelling Швець, Л.М.
2011-07-01T23:19:19Z
2011-07-01T23:19:19Z
2009
Процес стратегічного планування на підприємстві / Л.М. Швець // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 1. — С. 148-152. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
1817-3772
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22973
334.7:338.26
Стратегічне планування є важливим аспектом у діяльності кожного підприємства, оскільки від нього залежить його майбутнє, про що свідчить досвід багатьох компаній зі світовим іменем. У статті розглянуто сутність та значення стратегічного планування для підприємств, що діють в умовах невизначеного зовнішнього середовища, а також основні етапи процесу стратегічного планування. Ключові слова: стратегічне планування, план, програма.
Стратегическое планирование является важным аспектом в деятельности каждого предприятия, поскольку от него зависит его будущее, о чем свидетельствует опыт многих компаний с мировым именем. В статье рассмотрена сущность и значение стратегического планирования для предприятий, которые действуют в условиях неопределенной внешней среды, а также основные этапы процесса стратегического планирования. Ключевые слова: стратегическое планирование, план, программа.
The experience of many well known companies all over the world witnesses that strategic planning is an important aspect in every enterprise activity because the future depends on it. The essence and the meaning of strategic planning for enterprises which work in conditions of non-determined external environment and basic periods of strategic planning process have been revealed in this article. Key words: strategy planning, action lines, programme.
uk
Інститут економіки промисловості НАН України
Економічний вісник Донбасу
Стратегічний менеджмент
Процес стратегічного планування на підприємстві
Процесс стратегического планирования на предприятии
Process of strategic planning on enterprise
Article
published earlier
spellingShingle Процес стратегічного планування на підприємстві
Швець, Л.М.
Стратегічний менеджмент
title Процес стратегічного планування на підприємстві
title_alt Процесс стратегического планирования на предприятии
Process of strategic planning on enterprise
title_full Процес стратегічного планування на підприємстві
title_fullStr Процес стратегічного планування на підприємстві
title_full_unstemmed Процес стратегічного планування на підприємстві
title_short Процес стратегічного планування на підприємстві
title_sort процес стратегічного планування на підприємстві
topic Стратегічний менеджмент
topic_facet Стратегічний менеджмент
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22973
work_keys_str_mv AT švecʹlm processtrategíčnogoplanuvannânapídpriêmství
AT švecʹlm processstrategičeskogoplanirovaniânapredpriâtii
AT švecʹlm processofstrategicplanningonenterprise