Сучасні засоби знезаражування питної води
В роботі представлені різні способи знезаражування питної води, які застосовуються в практиці водопідготовки. На дані їх позитивні і негативні характеристики. Встановлено, що найбільш ефективним в дійсний час являється діоксид хлору. The different ways of disinfestation of drinking water, applied in...
Saved in:
| Published in: | Актуальні проблеми транспортної медицини |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23097 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сучасні засоби знезаражування питної води / І.М. Кліментьєв // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2009. — № 3. — С. 104-110. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860138532271554560 |
|---|---|
| author | Кліментьєв, І.М. |
| author_facet | Кліментьєв, І.М. |
| citation_txt | Сучасні засоби знезаражування питної води / І.М. Кліментьєв // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2009. — № 3. — С. 104-110. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Актуальні проблеми транспортної медицини |
| description | В роботі представлені різні способи знезаражування питної води, які застосовуються в практиці водопідготовки. На дані їх позитивні і негативні характеристики. Встановлено, що найбільш ефективним в дійсний час являється діоксид хлору.
The different ways of disinfestation of drinking water, applied in water treatment practice, are presented. Their positive and negative descriptions are given. It is set that most effective presently there is dioxide of chlorine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:47:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
104104104104104
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
УДК 628.1:543.39
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ ПИТНОЇ ВОДИ
Кліментьєв І.М.
Одеська міська санепідстанція
Ключові слова: питна вода, знезаражування, оксид хлору, озон, хлор, ультрафіоле�
тове випромінювання
Впервые поступила в редакцию 07.06.2009 г.
Рекомендована к печати на заседании учёного
совета НИИ медицины транспорта
(протокол № 4 от 10.07.2009 г.).
альные вопросы гигиены и экологии
транспорта: Тез.докл.научно:практ.
конф.: Ильичевск, 1992.: С.5:6.
22. Войтенко А. М., Бадюк Н. С., Стри:
каленко Т. В. Актуальные вопросы
водоснабжения и водоотведения в
авиапредприятиях Украины.// Пить:
евая вода:96: Мат. к Ш междун.
научно:практ. конф. : Одесса,
1996г. : С.4.
23. Пономаренко А. Н., Гоженко А. И.,
Лисобей В. А., Ефременко Н. И., Ба:
дюк Н. С. Некоторые этапы разви:
тия авиационной гигиены. // Вісник
морської медицини. – 2008. : №
2(40). : С. 3:16.
24. Бадюк Н. С. Санитарный надзор за
водоснабжением объектов воздуш:
ного транспорта: наземные пробле:
мы. // Вiсник морськоi медицини. :
1997.: №1.: С.39:40.
25. Бевз О. І., Білоус В. П., Зелений В.
І. Аспекти організації харчування на
борту повітряного судна. //Мат. 1:
го межд.симп. посвящ. 25:летию
УкрНИИ медицины транспорта 27:
28 июля 2000 г.: Одесса, 2000 г. –
С. 27: 30.
Summary
WATER SUPPLY OF TRANSPORT
OBJECTS
Badyuk N. S.
In the work presented they discuss
several peculiarities of water supply on
moving objects of rail, water and air
transport, influence of quality and quantity
of drinking water used under different
conditions of different voyages (trains, sea
and river ships, planes) on the health
condition of both passengers and workers
of transport means.
Резюме
ВОДОЗАБЕСПЕЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ
ТРАНСПОРТУ
Бадюк Н. С.
В роботі наведені особливості водо:
забезпечення стаціонарних і рухомих
об’єктів залізничного, водного, повітря:
ного і автомобільного транспорту, вплив
якості і кількості питної води в різних рей:
сових умовах (поїзди, морські й річкові
судна, авіалайнери, міжнародні автобуси)
на стан здоров’я пасажирів і робітників
транспорту.
Введення
Взаємозв’язок екологія : здоров’я
людини являється одним з найголовніших
пріоритетів природоохоронної діяльності
в нашій країні. Важлива роль в цьому
взаємозв’язку належить питній воді. Без:
перечність впливу водного фактору на
здоров’я населення доказана більш ніж
віковою практикою розвитку централізо:
ваного водопостачання в країні. Загаль:
новідома роль складу води у виникненні
інфекційних захворювань. В кінці дев’ят:
надцятого, початку двадцятого сторіччя з
введенням до дії централізованих систем
водопостачання повсюди знижувалась
кількість інфекційних захворювань та
смертність населення. В останній час з’я:
вилась значна кількість робіт, присвяче:
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
105105105105105
них впливу якості питної води на не:
інфекційну захворюваність. Встановлено,
що мінеральний баланс організму, який
має важливе значення у виникненні та
попередженні цілого ряду соматичних
захворювань, тісно пов’язаний з хімічним
складом води, яку ми споживаємо. Акту:
альність отримання населенням країни
якісної питної води зберігається і в
дійсний час. Саме тому в статті 4 Закону
України «Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення»
вказано, що громадяни мають право на
питну воду, безпечну для здоров’я.
Згідно статті 7 Закону України «Про
питну воду та питне водопостачання»,
держава гарантує захист прав споживачів
у сфері питної води та питного водопос:
тачання шляхом забезпечення кожної
людини питною водою нормативної
якості в межах науково обґрунтованих
нормативів питного водопостачання за:
лежно від району та умов проживання та
шляхом здійснення заходів організацій:
ного, науково:технічного, санітарно:епі:
деміологічного, природоохоронного, еко:
номічного, правового характеру щодо
поліпшення якості питної води, розвитку
питного водопостачання, охорони джерел
і систем питного водопостачання.
Об’єкти
Одним з головних, принципіальних
питань гігієни питної води являється вибір
вододжерела. Цей вибір проводиться
засобом техніко:економічних порівнянь
варіантів, важливішими гігієнічними ха:
рактеристиками яких являються дос:
тупність джерела, його водообільність,
співвідношення з передбачуваними по:
требами в воді, підвережість джерела
впливу природних та соціальних (техно:
генних) факторів та витікаюча з цього
ступінь надійності вододжерела в
гігієнічному відношенні. Необхідно також
оцінити можливість організації зон сані:
тарної охорони, що дозволяють ефектив:
но контролювати допустиму ступінь не:
благоприємного впливу на джерело.
Вода поверхневих джерел водопо:
стачання утримує різноманітні інгредієн:
ти, кількість яких в питній воді обмежуєть:
ся нормативними документами. В літні
місяці в вододжерелах, особливо в водо:
сховищах, бурно розвивається фіто: та
зоопланктон. В великих межах (від де:
сятків до кількох тисяч міліграмів в 1 літрі)
коливається зміст зважених речовин. В
воді поверхневих водоймищ звично
мається велика кількість різноманітних
бактерій та вірусів, серед яких зустріча:
ються і патогенні. Як правило, при орган:
ізації централізованого господарчо:пит:
ного водопостачання вода джерела по:
винна пройти ту чи іншу обробку, метою
якої являється доведення її складу та
властивостей до нормативних вимог ГО:
СТу 2874:82 «Вода питна» та СанПіНу
№383 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до
якості води централізованого госпо:
дарсько:питного водопостачання».
Методи дослідження.
Основними засобами покращення
якості води являються освітлення, зне:
барвлення та знезаражування. Очисні
споруди водопроводу, основною функ:
цією яких являється освітлення і знебар:
влення, спроможні крім того, затримува:
ти до 90% бактерій та вірусів, що знахо:
дяться в воді.
Процес знезаражування води поля:
гає в сорбції бактерій і вірусів на поверхні
зважених частинок та пластівців і суміс:
ному осадженні в відстійнику або в порах
фільтруючої загрузки, що в багатому за:
лежить від характеру зависі, параметри
якої достатньо не постійні. Частина бак:
терій та вірусів, залишаючись в воді
вільними, проникає крізь очисні споруди
та знаходиться в фільтрованій воді. Для
забезпечення надійного та управляємо:
го бар’єру на шляху можливої передачі
через воду кишкових інфекцій застосо:
вується її знезаражування.
Сучасні гігієнічні критерії оцінки зне:
заражування питної води полягають у
наступному:
: безумовна ефективність бактерицид:
ної дії по відношенню до вегетатив:
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
106106106106106
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
них та спорових форм мікроор:
ганізмів, вірусів, цист кишкових най:
простіших тощо;
: наявність післядії, що визначає епіде:
мічну надійність засобу (відсутність
явища реактивації, ефективність зне:
зараження води по відношенню до
вторинного мікробного забруднення);
: відсутність гігієнічно значущих змін
фізико:хімічного складу та органо:
лептичних властивостей обробленої
води при збереженні показника її
фізіологічної повноцінності;
: відсутність явищ деструкції та транс:
формації хімічного складу знезараже:
ної води, її токсичної дії у найближ:
чому та в далекому майбутньому на
організм людини;
: наявність супровідних сприятливих
ефектів (дезодорації, зниження кала:
мутності, кольоровості, концентрації
органічних та неорганічних забрудню:
вачів та ін.).
В практиці комунального водопос:
тачання використовуються реагентні
(хлорування, озонування) та безреагентні
(ультрафіолетове опромінювання, вплив
γ:променями, лазерними променями та
інш.) засоби.
В дійсний час найбільш широке
розповсюдження отримав засіб хлору:
вання води завдяки технічним, гігієнічним
та економічним перевагам перед іншими
засобами знезаражування.
Для хлорування води використову:
ються різні сполуки хлору та різні спосо:
би їх взаємодії з водою.
Найбільше розповсюдження отри:
мав рідкий хлор, який поступає на водо:
провідні станції в балонах під високим
тиском. При зниженні тиску хлор перехо:
дить в газоподібний, який легко розчи:
няється в воді. Знезаражувальну дію за:
безпечує гіпохлоритний іон та недісоцій:
ована хлорноватіста кислота. Процес
знезаражування води проходить дві
стадії: спочатку знезаражуваючий агент
дифундує всередину бактеріальної кліти:
ни, а потім вступає в реакцію з ензимами
клітини, в першу чергу з дегідрогеназа:
ми. Доказана пряма кореляція ступені
пригнічення активності дегідрогеназ з
бактерицидним ефектом. Швидкість зне:
заражування зростає зі збільшенням кон:
центрації знезаражувальної речовини в
воді, підвищенням температури і перехо:
дом знезаражувального агенту в недісо:
ційовану форму, тому що дифузія моле:
кул крізь мембрану клітини проходить
бистріше, ніж гідратірованих іонів, які ут:
ворюються при діссоціації.
Хлорування як засіб знезаражуван:
ня води має деякі недоліки. До них відно:
ситься складність транспортування та
зберігання рідкого хлору – високотоксич:
ної сполуки, необхідність дотримання
численних вимог по техніці безпеки, про:
довжений час контакту для досягнення
знезаражувального ефекту. Хлорування
не забезпечує необхідної епідемічної без:
пеки у відношенні вірусів. Також негатив:
ною властивістю хлорування являється
утворення хлорорганічних сполук і хло:
рамінів, які по відношенню до людини
мають високу токсичність, мутагенність і
канцерогенність. Використання хлору для
знезаражування питної води призводить
до утворення більш 100 хлорорганічних
сполук. Реакція хлору з органічними спо:
луками проходить досить повільно, навіть
при перенасиченні хлору на протязі пер:
ших 6 годин утворюється 50% вторинних
продуктів, абсолютна кількість яких про:
порційно поглиненому хлору. Спостере:
ження закордонних дослідників свідчать
про наявність прямого зв’язку між рівнем
захворюваності на рак нирок, сечового
міхура, кишечника та інших локалізацій з
тривалим вживанням хлорованої питної
води, яка містить хлорорганічні сполуки,
і перш за все, хлороформ. Але велика
кількість сполук, знайдена при хлоруванні
води, до дійсного часу недостатньо вив:
чена.
Окрім хлору : газу, в практиці зне:
заражування води використовується ряд
його сполук (діоксид хлору, гіпохлорит
натрію, гіпохлорит кальцію). Гіпохлорити
кальцію та натрію представляють собою
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
107107107107107
солі хлорноватістої кислоти. Діючим по:
чатком гіпохлоритів являється гіпохло:
ритний іон.
В останні роки в практику знезара:
жування питної води впроваджено метод,
при якому отримання гіпохлоритів
здійснюється на місті споживання елект:
ролітичним засобом. В якості електролітів
використовуються спеціально приготов:
лені розчини хлориду натрію або при:
родні електроліти – підземні мінералізо:
вані та морські води. Здобування гіпохло:
ритів безпосередньо на водопровідній
станції має значні економічні переваги та
дозволяє уникнути транспортування та
зберігання рідкого хлору, який являється
небезпечним і токсичним продуктом.
В дійсний час діоксид хлору викори:
стовують за кордоном (Північній Америці,
Європі, Ізраїлі, Японії) для очистки питної
води у вигляді безпечного водного роз:
чину.
Діоксид хлору являється ефектив:
ним дезінфікуючим засобом, який має
наступні переваги проти хлору: більш
високою бактерицидною і спороцидною
дією у відношенні сильних вірусних заб:
руднень; відсутністю в продуктах оброб:
ки хлорорганічних сполук (в тому складі
канцерогенних); високою дезодорірую:
чою дією; високим ступенем окислення
(до утворення СО2); покращенням орга:
нолептичних властивостей питної води.
Діоксид хлору має переваги і перед
іншими відомими засобами, що викори:
стовуються з метою знезаражування
води. На відміну від перекису водню він
забезпечує ефект довгого стійкого знеза:
ражування води від вірусів та бактерій. У
порівнянні з гіпохлоритом натрію діоксид
хлору більш стійкий, забезпечує високу
ступінь окислення органічних забруднень,
потребує менших трат на обробку, особ:
ливо при наявності азотутримуючих до:
мішок. Переваги використання діоксиду
хлору перед іншими дезінфікуючими
агентами підтверджені на водоочисних
станціях багатьох країн.
Ще одним з перспективних засобів
знезаражування питної води являється
обробка її озоном. Вперше експеримен:
ти з використанням бактерицидних вла:
стивостей озону були проведені у
Франції. Перша в світі виробнича озона:
торна установка була збудована в 1911
році в м. Петербург. Знезаражування
води засобом озонування широко вико:
ристовується в США та країнах Західної
Європи.
Молекула озону легко розкладаєть:
ся на атом та молекулу кисню. При роз:
кладанні озону в воді в якості проміжних
продуктів утворюються короткоживучі
вільні радикали. Молекулярний кисень та
вільні радикали, являються сильними
окислювачами, обумовлюють бактери:
цидні властивості озону. Завдяки силь:
ним окислювальним здібностям озон руй:
нує кліткові мембрани та стінки, окислю:
вально:відновлювальну систему бактерій
та їх протоплазму на відміну від хлору,
діючого лише на ферментативну систему
бактеріальної клітини. Різниця в дії цих
дезінфектантів пояснюється спроможні:
стю озону знезаражувати і спороутворю:
ючі види бактерій. Озон має також висо:
ку вірулецидну дію.
Переваги озону перед хлором при
знезаражуванні води складаються в тому,
що озон не утворює в воді сполук, под:
ібних хлорорганічним, покращує органо:
лептичні властивості води та забезпечує
бактерицидний ефект при меншому часі
контакту (до 10 хвилин). Озон більш
ефективний по відношенню до патоген:
них найпростіших, що знаходяться в воді
(лямблії, дизентерійні амеби).
Поряд з бактерицидною дією озону
в процесі обробки води виникає обезбар:
влення та уникання присмаків та запахів.
Однак озон, як окислювач прямої
дії, має ряд негативних особливостей. А
саме, озон ефективно взаємодіє з фено:
лами, поліароматичними та олефіновими
аліфатичними вуглеводнями, в якості
продуктів утворюються органічні кислоти,
альдегіди і кетони, які частіше бувають
більш токсичними, ніж первинні речови:
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
108108108108108
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
ни. Як показують вишукування, частіше
над усе в озонованій воді виявляються
такі сполуки, як формальдегід, ацеталь:
дегід, глиоксаль та метилглиоксаль.
Окрім того, при озонуванні води, що має
броміди, утворюються бромат:іони, при:
сутність яких в питній воді обмежується
на досить низькому рівні.
Як показує закордонний та вітчизня:
ний досвід, застосування озону не виклю:
чає використання хлору або УФ – опром:
інення. Це пов’язано з тим, що озон
швидко розкладається в воді та не во:
лодіє довгою бактерицидною дією. Для
забезпечення безпеки та нешкідливості в
санітарно:гігієнічному відношенні води,
транспортуємої крізь водопровідну мере:
жу до споживачів, на заключній стадії
очистки необхідно проводити знезаражу:
вання води дозами хлор реагентів, дос:
татніми для гарантії необхідної якості
питної води в будь:якій точці водопрові:
дної мережі.
Поширене застосування озонування
в практиці обробки води стримується
високою енергоємністю процесу здобу:
вання озону та потрібністю в великих
виробничих площах. Принципові труд:
нощі також пов’язані з утворенням ток:
сичних побічних продуктів, низькою роз:
чинністю озону в воді, його власною ви:
сокою токсичністю та вибухово:небез:
печністю.
Знезаражування води ультрафіоле:
товими (бактерицидними) променями
відноситься до фізичних, або безреаген:
тних, методів. В Європі УФ – випроміню:
вання використовують для водопідготов:
ки з 1955 року. В Швейцарії, Австрії, Нор:
вегії в 90:х роках минулого сторіччя на:
раховувалось більш 1500 установок по:
тужністю до 1000 м3/годину.
Для знезаражування води доцільно
використовувати лампи низького тиску,
які характеризуються відсутністю високо:
температурних ефектів та простотою пус:
корегулюючої електроапаратури, а голов:
не – забезпечують досягнення бактери:
цидного ефекту при незмінності хімічно:
го складу води, що оброблюється
(відсутність побічних продуктів). Ртутні
лампи середнього та високого тиску ви:
користовувати не доцільно, так як вони
сприяють деструктивному руйнуванню
органічних речовин та можуть змінити
хімічний склад води за рахунок супутніх
бактерицидному ефекту фотохімічних
перетворень розчинених в воді речовин.
Бактерицидну дію створює ділянка
УФ : частини оптичного спектру в діапа:
зоні хвиль від 275 до 200 нм. Максимум
бактерицидної дії приходиться на промені
з довжиною хвилі 260 нм. Спектр «бакте:
рицидної дії» УФ – світла співпадає зі
спектром поглинення ДНК (260 нм). Бак:
терицидне світло ефективно порушує
молекули ДНК бактерій, вірусів та мікро:
організмів, що можуть знаходитись в воді.
Механізм бактерицидної дії УФ:оп:
ромінення в дійсний час пояснюється
розривом хімічних зв’язків з ензимними
системами бактеріальної клітини під
впливом поглинутої енергії та як слід по:
рушенням мікроструктури та метаболізму
клітини, що призводить до її гибелі. Ма:
ють місце і вторинні процеси, в основі
яких лежить дія біологічно активних речо:
вин, що утворюються в клітині в резуль:
таті опромінення.
На ефективність знезаражування
УФ : опроміненням великий вплив чинить
коефіцієнт поглинення променів початко:
вої води, яка в свою чергу залежить від
ступеню каламутності, кольоровості води,
її сольового складу та повинен врахову:
ватись при розрахунку установок.
Перевагами застосування методу
УФ : опромінення в процесі знезаражу:
вання води являється – відсутність потре:
би в зберіганні, транспортуванні або ви:
робництві небезпечних розчинів і газів.
Для досягнення ефекту знезаражування
необхідно лише декілька секунд (у по:
рівнянні з 10:30 хвилин при обробці озо:
ном чи хлором); процес знезаражування
не потребує наявності спеціальних кон:
тактних ємностей. На відміну від хлору:
вання або озонування при правильному
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
109109109109109
виборі джерела і дози УФ – випроміню:
вання, знезаражування води не супро:
воджується зміненням її хімічного складу
або появою якихось токсичних побічних
продуктів.
Недоліками УФ : опромінення в про:
цесі знезаражування води являється те,
що обробка води з більш високими, ніж
регламентується, показниками каламут:
ності, кольоровості може представляти
небезпеку для здоров’я споживачів.
Мікроорганізми, особливо в поверхневій
воді, можуть бути пов’язані з компонен:
тами взвісі, находитись усередині конгло:
мератів, що захищає їх від дії УФ – про:
менів. Взвісь в воді неоднорідна, різні її
частинки по:різному поглинають, відоб:
ражають, екранують УФ – промені, що
може зашкоджувати взаємодії необхідної
дози УФ – променів з мікроорганізмами,
призводя до недостатньої ефективності
знезаражування. В деяких умовах засто:
сування УФ – опромінення можливі упо:
вільнення росту залишившихся життєсп:
роможних бактерій, темнова репарація,
фотореактивація і стимуляція розвитку
бактерій и деяких водних найпростіших.
Пошкоджені, не зовсім життєспроможні
бактерії можуть не виявитись в стандар:
тному санітарно:бактеріологічному конт:
ролі якості питної води, що складає по:
милкове судження про епідемічну небез:
пеку дослідженої води. Ультрафіолет не
має пролонгуючої дії, тому не в змозі
захистити подаваєму в мережу воду від
вторинного забруднення.
В процесі транспортування води по
мережі ряд показників її якості притерп:
іває змінення, які залежать не тільки від
властивостей первинної води, а і від ста:
ну мережі, її довжини, наявності резер:
вуарів чистої води та рівня експлуатації.
Наприклад, розвиток в трубопроводах
біологічних наростів та відкладень, про:
цесів біокоррозії, які визиваються не
тільки контролюємими, но і не нормуєми:
ми в питній воді організмами, призводить
до погіршення санітарно:технічного ста:
ну розвідної мережі, негативно впливає
на якість води, що транспортується спо:
живачу, опретул до невідповідності її нор:
мативним вимогам по органолептичним,
санітарно:мікробіологічним показникам.
Таким чином, знезаражування води
УФ – опроміненням має достатньо обме:
жену область застосування і не може
розглядатись як альтернатива надійному
в санітарно:епідеміологічному відношенні
методу знезаражування води з викорис:
танням хімічних реагентів в промислових
масштабах.
Інші безреагентні методи знезара:
жування води – обробка ультразвуком,
ультрафіолетовим випромінюванням, які
дали хороший бактерицидний ефект в
експериментальних умовах, але в водо:
провідній практиці застосування не знай:
шли по техніко:економічним причинам.
Висновки
Усі відомі засоби знезаражування
питної води мають власні межі впливу на
патогени і тому повинні використовува:
тись виходячи із здорового сенсу, який
дозволяє уникнути побічної дії на здоро:
в’я людей. Правильний вибір дезінфек:
танту або комбінації дезінфікуючих за:
собів, забезпечення умов ефективного,
індивідуального їх використання дозво:
лить отримувати високоякісну питну воду
в промислових масштабах. Але слід зав:
жди пам’ятати, що людина та навколишнє
середовище нерозривно пов’язані між
собою і бережливе ставлення до землі,
води, повітря дозволить нам уникнути
багатьох проблем, в тому складі з очи:
щенням їх від наслідків наших іноді не
зовсім обдуманих вчинків. Тому охорона
та оздоровлення навколишнього середо:
вища – залишається одним з головних
резервів покращення стану здоров’я на:
селення.
Література:
1. Шандала М.Г., Звиняцковский Я.И.,
«Окружающая среда и здоровье на:
селения», Киев «Здоровье», 1988;
2. Акулова К.И., Буштуевой К.А., «Кому:
нальная гигиена», Москва «Медици:
на», 1986;
3. Храменков С.В., «К вопросу о рацио:
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ № 3 (17), 2009 г.
110110110110110
ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE #3 (17), 2009
Впервые поступила в редакцию 27.05.2009 г.
Рекомендована к печати на заседании учёного
совета НИИ медицины транспорта
(протокол № 4 от 10.07.2009 г.).
УДК 616.935 – 036.22 (477)
ДЕЯКІ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ
ШИГЕЛЬОЗУ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ СХІДНОМУ РЕГІОНІ
1Риза Л.В., 2Котик Н.Ю.
1Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
25 клінічна лікарня м. Константинівка, Донецької області
Ключові слова: шигельоз, епідемічний процес, епідемічна ситуація, динаміка,
захворюваність, циклічність
нальном использовании УФ – облуче:
ния в целях обеззараживания питье:
вой воды», ООО «Издательство ВСТ»
№2, 2001;
4. Методичні рекомендації МР 2.2.4:
147:2007 «Санітарно:епідеміологіч:
ний нагляд за знезаражування води
у системах централізованого госпо:
дарсько:питного водопостачання
діоксином хлору», Київ, 2007;
5. Васильев С.А., «Обеззараживание
воды ультрафиолетовым излучени:
ем», ООО «Издательство ВСТ» №1,
1998;
6. Кожинов И.В., «Особенности приме:
нения озона на водоочистных стан:
циях России», ООО «Издательство
ВСТ» №10, 1997;
7. Загорский В.А., «Обеззараживание
сточных вод», ООО «Издательство
ВСТ» №2, 1998;
8. Скурлатов Ю.И., «Ультрафиолетовое
излучение в процессах водоподго:
товки и водоочистки», ООО «Изда:
тельство ВСТ» №9, 1997;
9. Порядин А.Ф., «Экологические фак:
торы питьевого водоснабжения»,
ООО «Издательство ВСТ» №4, 1998;
10. Закон України «Про забезпечення
санітарного та епідемічного благопо:
луччя населення»;
11. Закон України «Про питну воду та
питне водопостачання».
Резюме
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ
ПИТНОЇ ВОДИ
Кліментьєв І.М.
В роботі представлені різні способи
знезаражування питної води, які застосо:
вуються в практиці водопідготовки. На:
дані їх позитивні і негативні характерис:
тики. Встановлено, що найбільш ефек:
тивним в дійсний час являється діоксид
хлору.
Summary
MODERN METHODS|HELIOCHROME| OF
DISINFESTATION OF DRINKING:WATER
Kliment’ev I.N.
The different ways of disinfestation of
drinking:water, applied in water treatment
practice, are presented. Their positive and
negative descriptions are given. It is set that
most effective presently there is dioxide of
chlorine.
Незважаючи на значне зниження
захворюваності на шигельози у світі [1],
рівень захворюваності на них в Україні
значно перевищує рівень розвинутих
країн [3]. За своєю соціальною та еконо:
мічною значущістю дизентерія посідає
одне із чільних місць в інфекційній пато:
логії людини. Це зумовлює актуальність
проблеми удосконалення епідеміологіч:
ного нагляду за шигельозом та організації
профілактичних та протиепідемічних за:
ходів.
Метою роботи було вивчення та
порівняльна оцінка багаторічної динаміки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-23097 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-9385 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:47:48Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кліментьєв, І.М. 2011-07-02T18:43:08Z 2011-07-02T18:43:08Z 2009 Сучасні засоби знезаражування питної води / І.М. Кліментьєв // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2009. — № 3. — С. 104-110. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1818-9385 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23097 628.1:543.39 В роботі представлені різні способи знезаражування питної води, які застосовуються в практиці водопідготовки. На дані їх позитивні і негативні характеристики. Встановлено, що найбільш ефективним в дійсний час являється діоксид хлору. The different ways of disinfestation of drinking water, applied in water treatment practice, are presented. Their positive and negative descriptions are given. It is set that most effective presently there is dioxide of chlorine. uk Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України Актуальні проблеми транспортної медицини Проблемы водоподготовки Сучасні засоби знезаражування питної води Modern methods |heliochrome| of disinfestation of drinking water Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні засоби знезаражування питної води Кліментьєв, І.М. Проблемы водоподготовки |
| title | Сучасні засоби знезаражування питної води |
| title_alt | Modern methods |heliochrome| of disinfestation of drinking water |
| title_full | Сучасні засоби знезаражування питної води |
| title_fullStr | Сучасні засоби знезаражування питної води |
| title_full_unstemmed | Сучасні засоби знезаражування питної води |
| title_short | Сучасні засоби знезаражування питної води |
| title_sort | сучасні засоби знезаражування питної води |
| topic | Проблемы водоподготовки |
| topic_facet | Проблемы водоподготовки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23097 |
| work_keys_str_mv | AT klímentʹêvím sučasnízasobiznezaražuvannâpitnoívodi AT klímentʹêvím modernmethodsheliochromeofdisinfestationofdrinkingwater |