Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23761 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 158-164. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859899995340144640 |
|---|---|
| author | Швайка, М.А. |
| author_facet | Швайка, М.А. |
| citation_txt | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 158-164. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| first_indexed | 2025-12-07T15:56:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
158
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
Побудова міцної української держави передбачає
створення й забезпечення чіткого функціонування гро-
шово-кредитної й банківської системи. Актуальність
цих питань навіть на 16 році незалежності України зу-
мовлюється їх складністю й великою важливістю.
Провідні західні науковці засвідчують, що тривале еко-
номічне зростання на майбутні 10—30 років зумов-
люватиметься глибиною розвитку банківської систе-
ми1 . Розв’язання цього завдання належить до числа
найскладніших завдань державного будівництва.
Через те, що не вдалося сформувати ефективної
грошово-кредитної й банківської системи виникають
серйозні труднощі в розбудові національної держави
й у відродженні України.
Україна багато втрачає від недосконалої грошо-
во-кредитної політики. Наша цивілізація побудована на
грошах. Вони основний засіб регулювання суспіль-
них відносин. Оскільки в умовах переходу на ринкові
засади господарювання всі відносини виступають у
грошовій формі, яка набула всеосяжного характеру, її
спотворення веде до перекручень в оплаті праці, у
формуванні прибутків підприємств, відносин з бюд-
жетом, у кредитуванні й фінансуванні.
Серйозною перешкодою на шляху сучасного на-
шого розвитку є збереження у свідомості людей і в
практиці господарювання пережитків старої адмініст-
ративної системи господарювання.
Давно треба було очиститися від мотлоху сталі-
нізму й адміністративних методів господарювання, чого
ми не зробили або не до кінця довели цю справу.
В Україні, як і в усьому світі, панує кредитна гро-
шова система, яка базується на утворенні боргових
зобов’язань (векселів)2 .
Кухня кредитних грошей — це комерційний кре-
дит, вексельний обіг. Ми вийшли з радянської адміні-
стративної системи, у якій, згідно зі сталінською кре-
дитною реформою 1930—1932 рр., комерційний кре-
М. А. Швайка,
доктор економічних наук,
академік Академії економічних наук України,
м. Київ
ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ
ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ Й БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
дит, вексельний обіг, торгівля грішми були ліквідовані.
Вони досі в незалежній Україні в усій повноті не
відновлені у своїх правах.
Економісти вважають, що «вексель є найважли-
вішим після грошей платіжним засобом. Золото було
витіснене з обігу вексельними зобов’язаннями і тепер
перебуває на заслуженому відпочинку, а всюдисущі
векселі завоювали світ… Однозначно — час векселів
прийшов серйозно і надовго»3 . Прийшов усюди, тільки
не в Україну. Через відсутність чітко організованого
вексельного обігу «шкандибає» увесь механізм ство-
рення грошей, і особливо сфера рефінансування.
Про велику роль боргових зобов’язань в еко-
номіці країн з ринковою економікою говорить таке
положення з виданого в США шеститомного «Курсу
для вищого управлінського персоналу»: «Уся склад-
на структура кредиту базується на використанні обо-
ротних документів (векселів і чеків), які передаються
з рук у руки майже так само вільно, як гроші, і в
багатьох випадках бувають безпечніші і простіші для
використання»4 .
На думку економістів, «широкому запроваджен-
ню в Україні вексельного обігу перешкоджає
відсутність практичного досвіду в його організації.
Комерційний кредит в СРСР був ліквідований
у 30-ті рр. ХХ ст. у ході кредитної реформи. Втраче-
не ж за шестидесятилітній період відновити немож-
ливо. Впровадження комерційного кредиту і створен-
ня системи вексельного обігу й вексельного арбіт-
ражу розпочинається заново. Відсутні спеціалісти,
відсутні відпрацьовані організаційні і правові інсти-
тути, не має спеціальної літератури»5 .
В умовах кредитної грошової системи виробник,
який відвантажив покупцю товари, отримує розпис-
ку, вексель чи інше боргове зобов’язання, яке набу-
ває майнового статусу. Його можна закласти, пере-
уступити (цесія), продати чи використати іншим спо-
1 King R., Levin R. Finance and Growth: Schumpeter. Miqht Be Riqht // Quarterly Jornal of Fconomics, 1993. — CYIII.
2 Швайка М.А. Кредитна грошова система: її суть і механізм функціонування / М.А. Швайка // Питання державного будівниц-
тва в Україні. — 2006. — № 12.
3 Аваков А.Б. Вексельное обращение / А.Б. Аваков, Г.И. Гаевой. — Х., 2000. — С. 10, 13, 124.
4 Курс для высшего управленческого персонала. — М. : Изд-во «Экономика», 1971. — С. 644.
5 Мороз Ю.Н. Вексельное дело / Ю.Н. Мороз. — К. : Наук. думка, 1996. — С. 7.
М. А. Швайка
159
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
собом. Ця чудова властивість комерційного кредиту
створювати гроші у нас практично не використовуєть-
ся. Комерційні банки, які перетворилися в лихварські
установи, звикли оперувати тільки наявними грішми.
Уся складна робота, пов’язана зі створенням грошей
на комерційних засадах, їм чужа.
Найбільшою прогалиною в діяльності НБУ є те,
що він не організував системи рефінансування й штуч-
но створив кредитний голод.
Частка кредитних ресурсів центрального банку
в кредитних портфелях банків з року в рік зменшуєть-
ся. У 1997 р. вона становила 11,3%; 1998 р. — 5,7%;
1999 р. — 4,2%; 2000 р. — 2,3%; 2001 р. — 2%;
2002 р. — 1,8%. Причому частка короткотривалих
кредитів (на один день) становила в 2006 р. 85–90%
від загального обсягу рефінансування. Останнім ча-
сом рефінансування Нацбанком комерційних банків
майже зовсім не відбувалося.
Нацбанк ще в 1995 р. повністю відмовився від
надання кредитів банкам для суб’єктів господарюван-
ня, чим він грубо порушує чинне законодавство і ство-
рив грошовий голод. Не тільки науковці, а й працівни-
ки комерційних банків висловлюють своє глибоке обу-
рення з приводу того, що «в Україні Нацбанк повністю
ігнорує функцію переобліку у комбанків векселів»6 .
Так, в Законі України «Про Національний банк
України» в першому розділі «Загальні положення» в
статті 1 «Терміни і поняття» дається таке визначення
облікової ставки Національного банку України: «Об-
лікова ставка Національного банку України виражена
у відсотках плата, яка береться Національним банком
України за рефінансування комерційних банків шля-
хом купівлі векселів до настання терміну платежу по
них і стягується з номінальної суми векселя. Обліко-
ва ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і
є орієнтиром ціни на гроші» (див. «Голос України» за
22 червня 1999 р.).
Однак керівництво Нацбанку дає досить своєрі-
дне трактування банківського законодавства, акцен-
туючи увагу на тому, що «національний банк забезпе-
чує регулювання грошово-кредитного ринку через
монетарні механізми й інструменти і не є ресурсопос-
тачаючим банком» (Финансы для всех. — № 22—23
(76—77). — Октябрь. — 2006. — С. 8).
Замість того, щоб здійснювати емісію грошей під
заклад наданих комерційними банками комерційних,
товарних векселів і цим стимулювати виробництво,
Нацбанк запускає гривню в обіг тільки за допомогою
купівлі доларів у експертів продукції на міжбанківсь-
кому валютному ринку.
Не бажаючи створювати грошей на здоровому
ґрунті — на комерційних векселях — Нацбанк зму-
шує нас користуватися чужими векселями — дола-
рами США»7 . Центральний банк посідає особливе
місце в грошово-кредитній системі саме тому, що він
є вищим органом рефінансування, що забезпечує до-
датковими грішми економіку. Про це забуває керів-
ництво Нацбанку України.
На думку колишнього Голови Ради НБУ А.С. Галь-
чинського, «уряд і НБУ повністю втратили контроль за
фінансовими та грошовими ринками, за процесом ут-
ворення зовнішнього боргу. З властивою для нас на-
ївністю НБУ та Мінфін в усьому покладалися на оцінки
зарубіжних експертів, зокрема спеціалістів МВФ, які
виявилися економічно неграмотними. Сталася фактич-
но відмова від суверенітету у фінансовій сфері»8 .
Коли 25 листопада 2003 р. на науковій конференції
в Інституті міжнародних відносин Київського національ-
ного університету імені Тараса Шевченка після кри-
тичного виступу А.С. Гальчинського я його запитав,
чому він про всі ці неподобства не говорить Президен-
ту і як впливова людина не вживає заходів до виправ-
лення ситуації, той лише засміявся і сказав, що на прак-
тиці нічого змінити не можна і Президент не справляє
жодного впливу на грошово-кредитну політику.
Таке ж саме ігнорування Нацбанком уряду, на який
він абсолютно не зважає. Уряд мав би створити по-
тужні контролюючі органи за діяльністю банків, зокре-
ма і Нацбанку, але він до цього ще не дійшов і навіть не
уявляє собі про ті неподобства, які тут відбуваються.
Ось як описує свою немічність у здійсненні конт-
ролю за банківською системою один з численних
Прем’єр-Міністрів України В.П. Пустовойтенко: «Бу-
дучи Прем’єр-Міністром, я ніколи не займався питан-
нями, що стосуються валютних резервів НБУ. Фінан-
сами, які надавалися МВФ, уряд не розпоряджався. Ці
кошти були повністю під контролем НБУ. Інформацію
ж про стан справ в НБУ я, в основному, отримував
усно» (див. «Факты» за 1 квітня 2000 р.). Як видно, у
країні існує повний фінансовий «розгардіяш», держава
фактично усунулась від керівництва грошовими спра-
вами і охорону «овечок» доручила «вовкам».
Існуюча в Україні банківська система, яка сфор-
мувалася в період так званого первісного нагромад-
ження, коли за її допомогою відбувалося розтягуван-
ня багатств України, так і не змінила своєї природи,
6 Аваков А.Б. Вексельное обращение / А.Б. Аваков, Г.И. Гаевой. — Х., 2000. — С. 124.
7 Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф. С. Мишкін. — К. : Основа, 1998. — С. 53, 399.
8 Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України / Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. — К., 2001.
— С. 19.
М. А. Швайка
160
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
не сприяє зміцнення організованості економічної сис-
теми, не перетворилась у важливе знаряддя держав-
ного будівництва, досі націлена на обслуговування
тіньового бізнесу, висмоктування з економіки всіх
життєвих соків і пограбування народу. Народ має свої
банки, у яких зберігає заощадження. Це консервні,
скляні банки, матраци, у яких у бездіяльному стані
під постійним впливом інфляційних чинників знецінення
тримає близько 55 млрд. гривень і 10 млрд. доларів
(Банкирь. — 2006. — № 4. — С. 5). Якщо б в Україні
функціонувала ефективна банківська система зі ста-
більною грошовою одиницею, до якої населення мало
б довіру, цього ніколи не було б і всі заощадження
були б банками мобілізовані, перетворені в кредитні
ресурси й кинуті в оборот.
Скеровуючи кредитні ресурси на обслуговуван-
ня спекулятивних, тіньових операцій, банківська си-
стема водночас позбавляє кредитів життєвоважливі
для України виробництва, які з цієї причини занепа-
дають. Через відсутність ефективних механізмів пе-
ретворення в гроші боргових зобов’язань покупців
продукції підприємства (нерідко передові) стають не-
платоспроможними і гинуть. Немало підприємств були
доведені до банкрутства, розорень і закриті з вини
банків, які повинні були забезпечувати їх фінансову
стабільність. Через недосконалу систему економіч-
них відносин, зокрема фінансово-кредитних, серед
понищеного багатства, закритих тисяч підприємств
зі спорожнілими цехами, з яких вивезли цінне об-
ладнання за кордон як металобрухт, зруйнованих
сільськогосподарських комплексів, будівлі яких ро-
зібрали на цеглу, зарослих бур’янами полів, снують
тіні знедолених сотень тисяч і мільйони людей у по-
шуках праці і засобів до існування. Значною мірою
через недоступність кредитів, брак кредитних ре-
сурсів і їх дорожнечу не може розвинутися фермер-
ство, розквітнути малий і середній бізнес, як база
забезпечення добробуту більшості населення країни.
3 мільйони теперішніх безробітних в Україні, а також
8 мільйонів працівників, які в пошуках праці і кра-
щої долі виїхали за кордон, при доступності кредитів
та їх дешевизні могли б організувати своє діло,
відкрити бізнес, працювати в Україні, збагачувати її і
створювати для себе людські умови життя.
Зі знаряддя, що має стимулювати діяльність
підприємств, пробуджувати економічну діяльність і
розвивати бізнес, банки перетворились в узурпаторів
підприємств, їх гнобителів і визискувачів. Вони стали
серйозним гальмом на шляху розвитку економіки. В
умовах функціонування кредитних грошових систем
виробництво базується на кредиті. В Україні для діло-
вих, енергійних людей кредит недоступний, тому й не
розвивається економіка.
Тепер кредитні ресурси використовуються нера-
ціонально.
Безконтрольності в діяльності банківської систе-
ми України сприяє те, що вона є закритою. Усі банки
є акціонерними товариствами закритого типу. Влас-
ники банків у своє середовище нікого зі сторони не
пускають і не бажають ні з ким ділитися прибутками,
які вони монополізували. Цим вони захистили себе
від конкуренції. А країну вони позбавили припливу
капіталу від вільного продажу акцій, а банківську си-
стему — капіталізації. Весь капітал повинен бути офор-
млений у формі ВАТ.
Треба банкам об’єднуватися в консорціуми для
кредитування, об’єднувати ресурси, які розпорошені.
Слід послідовно реалізувати курс на раціональне й
ефективне використання величезних вітчизняних кре-
дитних ресурсів, які перебувають в бездіяльному стані
і потім уже думати про закордонні інвестиції.
В Україні досі не сформована ринкова інфраст-
руктура.
Відсутність повноцінного фондового ринку —
майже єдиного незадіяного неадміністративного, рин-
кового інструменту — не дає можливості розв’язува-
ти й такі загальнодержавні проблеми, як:
— легалізація економіки, адже фондовий ринок
сприймає лише прозору форму власності;
— забезпечення ринкового механізму регулюван-
ня доцільності перебування тієї чи іншої кількості ка-
піталу в тій чи іншій галузі — а це ринкова конкурен-
ція серед суб’єктів господарювання; в Україні досі не
відбулося розмежування функцій між промисловим і
позичковим лихварським капіталом, який не вписав-
ся в єдину систему кругообороту капіталу; банківсь-
ка система ніяк не може вписатися в структуру на-
родного господарства, через що стоїть зосібна, ніяк
не розмежовуються функції між виробничими підроз-
ділами, торговими організаціями і банками, виробничі
підрозділи змушені виконувати великий обсяг робіт і
багато функцій, які мали б виконувати банки;
— залучення через фондові інструменти (об-
лігації, акції тощо) і внутрішнього, і зовнішнього ка-
піталу — а це нова цінова політика й новий масштаб
цін на депозитному і особливо кредитному ринку.
Усе це може стати поштовхом для нового еконо-
мічного зростання в країні.
Для полегшення тіньових незаконних операцій і
для уникнення оподаткування в 10 разів розширено
готівковий обіг, який сягає 50% загального обігу. Він
проходить повз банки, не відображається на рахунках,
а тому й не оподатковується. Готівковий обіг різко змен-
шує грошовий мультиплікатор. Нацбанк різко розши-
рив готівковий обіг для того, щоб мафіозі й «тіньови-
ки» могли легко здійснювати незаконні грошові опе-
М. А. Швайка
161
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
рації. Шкурні вигоди від розбухання готівкового гро-
шового обігу отримують мафіозні структури, а затрати
на гіпертрофоване розширення готівкового обігу (на
друкування банкнот, карбування монет тощо) лягають
на плечі всього суспільства. У той час, як по всьому
світу крокують електронні гроші, в Україні половина
розрахунків здійснюється за допомогою передачі готі-
вки в торбах з-під поли або в прихованих від податківців
конвертах.
Україна зазнає величезних збитків через те, що
допустила нічим не виправдану, пристосовану до по-
треб мафії й «тіньовиків», різного роду хапунів і граб-
іжників бездумну доларизацію країни.
На хиткість, вразливість і нестійкість грошової
системи України істотний вплив справляє те, що Ук-
раїна в широких, точніше грандіозних розмірах кори-
стується послугами чужої валюти і здійснює в чужих
інтересах грошово-кредитну політику.
Україна, по суті, не має своєї грошової системи й
на українському ринку владарює чужинець і зайда —
долар. Гривнева грошова маса в п’ять разів менша від
доларової. В українській валюті здійснюється мізерна
частка платежів і розрахунків. Унаслідок бездумної до-
ларизації Україна подарувала США близько 25 млрд.
дол. емісійного доходу. Без потреби Україна створила
величезний золотовалютний (доларовий) запас, який
сягає 22 млрд. дол. У цю непродуктивну форму пере-
творена величезна частка національного багатства Ук-
раїни. Ці гроші зберігаються за кордоном в банках на
рахунках і збагачують інші країни. Цим національні втра-
ти від доларизації не обмежуються. Від інфляції й що-
річного знецінення доларів населення втрачає мільйонні
суми. При раціональній організації банківської системи
й за умови турботи працівників Нацбанку України щодо
забезпечення національних інтересів, цього ніколи не
було б і Україна не витрачала б величезних матеріаль-
них цінностей (металу, добрив, зерна) на придбання
доларів, потрібних для обслуговування внутрішнього
обороту й міжнародних розрахунків, а також тіньови-
кам і мафіозі для перекачування награбованих багатств
на рахунки в закордонних банках.
Протягом останніх трьох років з України вивезе-
но 13 млрд. доларів. Рівно стільки, скільки завезено
у формі інвестицій. Для потреб тіньовиків, олігархів,
мафіозі щорічно в Україну завозиться 5–7 млрд. дол.,
що, на думку заступника голови Нацбанку О.В. Сав-
ченка, є прямим безвідсотковим кредитом американсь-
кому уряду9 . І за цю свою безглузду політику Нац-
банк не несе жодної відповідальності.
Оскільки гривня жорстко прив’язана до долара,
відповідно й зростання цін в Україні залежить від ста-
ну долара в Сполучених Штатах Америки, позиції яко-
го тут за останні роки різко похитнулися у зв’язку з
війною в Іраку й розбуханням військових та інших
непродуктивних видатків. Так що у себе вдома ми
маємо справу з «імпортованою інфляцією», яка спри-
чиняється надлишковим припливом доларів і підви-
щенням не лише цін на імпортні товари, а й власні…
Експортуючи інфляцію в інші країни світу, США жи-
вуть за рахунок додаткової щоденної емісії доларів.
Навіть найменші країни Євросоюзу, які запрова-
дили євро, усі отримали значну свою частку емісій-
ного доходу. Україна має всі підстави домагатися від
США цього ж.
Через доларизацію в Україні з’являється вели-
чезна неконтрольована сума валюти, яка справляє не-
гативний дезорганізуючий вплив на організацію фінан-
сової системи України і всього економічного життя.
Україна безсила перед цією стихією. На підтримання
вартості долара на українському ринку Нацбанк Ук-
раїни витрачає величезні суми, скуповуючи долари на
валютному ринку, і цим самим штучно підвищуючи
на них попит. На викуповуванні доларів на міжбанків-
ському ринку по 5 гривень за долар Нацбанк України
в 2006 р. втратив на цьому понад 2 млрд. дол. валют-
них резервів.
Купуючи долари на валютному ринку, Україна
передає емісійний доход США.
Для США торгівля доларами є одним з найприбут-
ковіших видів бізнесу. Затративши на друкування 100-
доларової купюри 3 центи, вони виручають 100 доларів.
Те, що є результатом суспільного прогресу, тобто функ-
ціонування в усьому світі кредитної грошової системи,
привласнюється однією країною. За цих умов в усіх краї-
нах виникає потреба в грошових зобов’язаннях (вексе-
лях) найбільш могутньої країни, якими можна було б
гасити й вирівнювати всі борги. Те, що зовсім не є зас-
лугою США, а результатом суспільного прогресу, при-
власнюється ними як подарунок долі.
Замість того, щоб турбуватися про стабільність
національної валюти, ми піклуємося про недопущен-
ня знецінення долара.
Проблему із знеціненням долара ми, таким чином,
самі створили, пустивши чужинця у власну домівку,
на внутрішній ринок, де він починає владарювати. Не
було б долара на внутрішньому ринку, не було б про-
блем з його знеціненням і він не впливав би на ситуа-
цію в Україні, перш за все, на внутрішній ринок і на
розвиток життєво-важливих галузей, зокрема сировин-
них, які забезпечують понад 60% надходжень валюти.
Від знецінення долара ці галузі понесли найбільші втра-
ти і тут відбувся різкий спад виробництва.
9 Факты. — 2006. — 5 октября. — С. 6.
М. А. Швайка
162
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
В Україні немає внутрішнього ринку. Промис-
ловість працює на експорт. Вивозиться 40% ВВП (в
Японії 10%). Усе, що можна вкрасти і вивезти, виво-
зиться, а народ голодує і злидарює.
Обвал долара найбільш боляче б’є по кишенях
населення, простих людей, яким підсунули чужу ва-
люту як єдино надійний засіб збереження заощаджень.
Нацбанк не потурбувався про те, щоб цим засобом
стала національна валюта — гривня — і заклав осно-
ви цієї порочної, злочинної грошово-кредитної пол-
ітики, яка здійснюється в інтересах корумпованих, зло-
дійських кланів, які зробили її засобом пограбування
народу і свого збагачення. Могутнім знаряддям цієї
злочинної, антинародної політики є банківська систе-
ма на чолі з Нацбанком України.
Доларизація сприяє вимиванню валюти з Украї-
ни. Якщо б долари не обертались всередині країни і
не було б можливості вивозити їх за кордон, гроші
вкладалися б в економіку України, росли б інвестиції.
Доларизація істотно підірвала довіру населення до
національної валюти, яке стало перетворювати свої зао-
щадження в долари й нагромаджувати в матрацах. Це
стало одним із серйозних чинників розбалансованості
економіки й фінансового балагану. Непов’язані з товар-
ною масою грошові суми стали не другорядним чинни-
ком збурень (росту цін, коливань валютного курсу тощо).
Давно настав час надати гривні статус єдиного
засобу платежу на території України. Слід запровадити
обов’язкову оплату експортних операцій в національній
валюті. Тоді істотно зросте попит на національну валю-
ту й підвищиться її цінність на світовому ринку.
В Україні немає інвестиційних та інших спец-
банків, і тому величезні кредитні ресурси нераціональ-
но використовуються, хаотично кружляють по кана-
лах обігу, осідають на руках у населення в матрацах і
консервних банках і служать вибухонебезпечним ди-
намітом, що готовий вибухнути кожної хвилини, ство-
рити кризову ситуацію в економіці, здійснити обвал
валютного курсу, цін і створити не лише проблеми
реалізації, а й виробництва.
При теперішньому існуванні банків як лихварських
шараг, що обслуговують торгово-посередницькі й тіньові
операції, розмежування між ними на посередницькі й інве-
стиційні банки неможливе. І цього не буде ніколи.
В економічному товарному обміні, як і при
хімічній реакції, утворюється залишок грошей (осад).
В умовах простого грошового обігу залишок (осад)
заганяється в скарб і золоті монети нагромаджуються
в скринях. В умовах капіталістичного обігу, для якого
характерна кредитна грошова система, нагромаджу-
вані гроші стають капіталом, перетворюються в акції,
облігації та інші цінні папери чи стають нерухомістю.
Якщо цього немає, то цей осад хаотично бродить ка-
налами обігу, створює перешкоди для нових актів кру-
гообороту фондів і вносить в економіку хаос.
Складається абсурдна ситуація, коли ми заши-
ваємо в матрацах і ховаємо в скляних банках вели-
чезні суми грошей, які там перебувають в бездіяльно-
му стані, і водночас виклянчуємо за кордоном мізерні
суми під чималі відсотки.
Завдання банківської системи мобілізувати всі
грошові ресурси, які перебувають у бездіяльному стані
й перетворити їх в активний діючий грошовий капітал.
Не треба ігнорувати населення — цього крупнішого
національного інвестора. Охоплення всіх наявних кре-
дитних ресурсів банками, ощадкасами, кредитівками
і їх інвестування сприяло б підвищенню рівня збалан-
сованості економіки і її організованості, долало б гро-
шовий голод.
Треба зменшити рівень вимивання коштів з ре-
гіонів з низькою інвестиційною привабливістю, через
створення широкої мережі регіональних, універсаль-
них та регіональних спеціалізованих банків, що є важ-
ливим чинником на регіональному рівні.
Немає сумніву, що в Україні настане той час, коли
інвестувати кошти в купівлю акцій підприємств буде
вигідніше, ніж зберігати гроші в матрацах чи навіть на
рахунках у банку. Гроші для багатьох з нас — не тільки
спосіб задоволення зростаючих потреб, а й можливість
набуття впевненості в завтрашньому дні, тому зароб-
лені гроші ми намагаємося не тільки зберегти, а й при-
множити. Одним з небагатьох методів досягнення цієї
мети — вигідне вкладання грошей. Якщо говорити
ринковими термінами — інвестувати. Набутий завдя-
ки різним трастам досвід люди запам’ятали надовго.
Ніякого виправдання не має стягнення з підприємств
банками величезних грабіжницьких здирницьких
відсотків, які «пожирають» не лише їх прибутки, а й ча-
сто значну частину коштів, призначених для простого
відтворення. Грабіжницькі банківські відсотки, які в 5
разів є вищими, ніж у цивілізованих країнах, обезкров-
люють економіку й віддаляють банки від виробництва.
Основні кредитні ресурси скеровуються на об-
слуговування посередницьких платіжно-розрахунко-
вих операцій, тоді як в інвестиції скеровується лише
6% кредитних ресурсів.
Заощадження широких верств населення не за-
лучаються до інвестицій. Багаті люди також ухиляються
від цього і свої нагромадження тримають у закордон-
них банках.
З метою недопущення пониження відсоткових
ставок і зменшення баришів в лихварських комерцій-
них банках Нацбанк протидіє перетворенню їх у ВАТ і
зародженню між банками конкуренції, тобто змаган-
ня за поліпшення обслуговування клієнтів.
Банківська система виявилася нездатною органі-
М. А. Швайка
163
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
зувати швидкодієву й ефективну систему платежів і
розрахунків, через що в країні протягом 16 років бушує
руйнівна платіжна криза. Кредиторська й дебіторська
заборгованість по всіх суб’єктах господарювання (крім
малих підприємств та бюджетних установ) на 1 берез-
ня 2006 р. становила 397,3 і 314,8 млрд. гривень.
Нацбанк впорався з головним своїм завданням:
не спромігся організувати ефективний механізм ство-
рення грошей. Він підібрав на смітниках історії віджи-
лий метод запуску грошей в обіг за допомогою меха-
нізму купівлі валют в експортерів. Оскільки основ-
ними продавцями валюти є відсталі підприємства си-
ровинних галузей, вони й справляють вирішальний
вплив не лише на емісійну політику.
Істотним недоліком теперішньої банківської сис-
теми є нерівномірне розміщення її підрозділів терито-
рією країни.
Банківська мережа покриває незначну територію
країни, на якій зосереджений основний виробничий
потенціал і крутиться тіньовий бізнес. Є навіть обласні
центри, у яких немає банків. Про відкриття банків у
селах і віддалених населених пунктах, а також про
відкриття спецбанків не доводиться навіть говорити.
Дві третини кредитних ресурсів перебувають у
столиці, або управляються зі столиці.
Потужною силою об’єднання й консолідації волі
та духу українського народу в найскладніших і, зда-
валося б, безвихідних історичних кризових ситуаціях
була діяльність самобутньої української кооперації й
особливо кредитних спілок. Українська кооперація, яка
за своєю масштабністю й популярністю не мала ана-
логів у світовій практиці, оскільки в нечувано склад-
них умовах воєнної розрухи й політичних переворотів
об’єднала понад 12 мільйонів (60 відсотків) населен-
ня України, стала матеріальним і духовним підґрунтям
власних національних сил у державотворенні Украї-
нської Народної Республіки.
Нацбанк створив максимальні зручності для банкі-
вського розбою через ущемлення інтересів і законних прав
підприємців, бізнесменів, регіонів, усього населення.
Україна фактично не має центрального банку.
Нацбанк з представника держави в банківській сис-
темі і контролера за її діяльністю насправді перетво-
рився в представника банківської мафії в органах дер-
жавної влади і захисника її інтересів. Україна своїм
гірким досвідом довела передбачення лауреата Нобе-
лівської премії Самуельсона, який твердив, що бідність
може спіткати більшість населення країни, якщо цен-
тральний банк невміло управлятиме грошима.
Наскільки важливими є питання регулювання
інвестицій Центральним банком говорить відомий фа-
хівець у сфері грошей В. Ханкель, який зазначає, що
діяльність Центрального банку вимірюється не тим, як
точно Центральний банк дотримується рівняння
кількісної теорії грошей і контролює зростання гро-
шових агрегатів М1, М2, М3, а чи вдалося йому ство-
рити діючий ринок капіталів і перетворити заощаджен-
ня в інвестиції. Якщо за цим критерієм оцінювати
діяльність Нацбанку України, то вона дорівнює нулю.
Вирішальна роль у розгортанні інвестиційної діяль-
ності за допомогою створення інвестиційних та інших
банків повинна належати Нацбанку України, який з цією
своєю функцією зовсім не справляється і за 16 років
не зумів створити жодного інвестиційного банку.
Переважною функцією Національного банку Ук-
раїни має бути не абстрактна турбота про стабільність
гривні, з якою, до речі, він не справляється, а забез-
печення контролю за рівнем безробіття, рівнем цін і
відсоткових ставок, забезпечення високої зайнятості
й економічного зростання, стабільності на фінансових
і валютних ринках, а також за іншими економічними
параметрами. Від цього Нацбанк далекий. Нацбанк за
нашими законами за економіку взагалі не відповідає.
В Україні відсутні будь-які контролюючі й регу-
люючі органи за діяльністю банків.
Оскільки банки в Україні зосередилися переважно
на обслуговуванні тіньового бізнесу й олігархів, практич-
но стали їх підрозділами й перетворилися в пральні ма-
шини для відмивання брудних грошей, потрібно створити
спеціальні державні органи контролю за їх діяльністю.
У США, наприклад, банки, а також ощадно-позич-
кові асоціації нині регулюють чотири потужні урядові ус-
танови: Федеральна корпорація страхування депозитів,
Федеральна резервна система, Управління контролера
грошового обігу та Управління інспекції ощадностей. Крім
того, існують ще контрольні органи на регіональному рівні.
Створюються численні банківські комісії штатів, які регу-
люють банківські інститути. У будь-який час декілька з
цих установ, керуючись власними правилами та інструк-
ціями, можуть перебрати керівництво певним банком.
Звідси банківська система США характеризується як си-
стема багатьох гравців та багатьох органів, що їх регулю-
ють. Основне завдання цього банківського регулювання
є забезпечення надійності банківської системи.
Лише зі змісту «Керівництва для директорів нац-
банків» видно, якою багатогранною має бути ця конт-
ролююча роль держави…1 0
Ефективна система банківського контролю ство-
рена також в ФРН та інших країнах.
Цей контроль повинен бути всеосяжним і охоп-
лювати всі важливі сфери. Треба створити механізми
внутрішнього контролю (і громадського, і внутріш-
М. А. Швайка
10 Див.: Настольная книга членов сонета директоров банка «Церих-Пэл», 1994. — С. 6—7.
164
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
ньо-адміністративного), аби корупція банківська, митна
чи податкова не призводила до паралічу й мутації цілих
галузей економіки. Банківська система повинна без-
посередньо бути зацікавленою в суспільному прогресі
і сприяти тому, щоб вітчизняний бізнес вкладав гроші
у виробництво, а не вивозив за кордон.
У США не дозволяється вільне перекачування
кредитних ресурсів з одного штату в інший без дозво-
лу властей штату. Зв’язок речової, натуральної форми
продукції з її вартісною формою контролюється й регу-
люється в законодавчому порядку. Людство не раз
зіштовхувалося з дисбалансом, який виникав унаслі-
док відірваного руху вартісної форми продукту в од-
ному кінці країни, і речової, натуральної — в іншому.
Свій «Новий курс» президент США Рузвельт в
1933 р. став реалізовувати із закриття всіх банків і
наведення порядку в банківській системі. Про жалю-
гідний стан української банківської системи й безвідпо-
відальність керівництва Нацбанку перед Верховною Ра-
дою досить критично висловився у свій час колишній
голова Верховної Ради В.М. Литвин, який писав:
«Згідно з установленим порядком, завчасно до роз-
робки бюджету Національним банком подається про-
ект «Основних напрямків в грошово-кредитній по-
літиці», який містить і прогнозовані Національним бан-
ком параметри обмінного курсу національної валюти.
Але цей документ жодного разу в офіційному
порядку не затверджувався Верховною Радою. Так
само жодного разу не вдавалося цих параметрів дот-
римуватися.
Кожного року НБУ сам собі встановлює основні
показники на наступний рік, протягом року на свій
розсуд здійснює їх безперервне коригування, але ні
перед ким не те що не несе відповідальності, а навіть і
не звітує.
Основні монетарні показники (рівень облікової й
ломбардної ставок, норми резервування, обсяг і на-
прями руху грошової маси в державі) громадяни, на-
родні обранці й урядовці України відстежують, як по-
году, — подобається чи не подобається, але треба
сприймати такою, яка є…
За всі ці роки Національний банк України, який по-
ступово досяг небаченої для сучасних умов автономії, не
перевіряв жодний контрольний орган держави й реально,
комплексно не звітував перед народом і парламентом.
Отже, можна констатувати, що на даний період
належним чином офіційно затвердженої концепції ва-
лютно-курсової політики навіть на короткостроковий
період в Україні не існує.
…В Україні грошово-кредитна, емісійна, курсо-
ва, валютна політика держави, формування і викорис-
тання державного золотовалютного резерву здійсню-
ються на власний розсуд Національного банку Украї-
ни…» (Голос України. — 2005. — 14 червня. — С. 3).
Грошово-кредитна й банківська система Украї-
ни в сучасному її вигляді повністю відірвана від ре-
гіонів, місць, органів місцевого самоврядування.
Фінансові ресурси незаконно вимиваються з тих ре-
гіонів, де вони були створені й перекачуються в цен-
три, де переважно зосереджений тіньовий бізнес.
Саме тому майже 80 % фінансових ресурсів країни
акумульовані в Києві.
На формування й рух фінансових ресурсів у ре-
гіонах органи місцевого самоврядування не справля-
ють жодного впливу, хоч тут здійснюються значні
фінансові й трудові затрати і створюється чимала нова
вартість, яка часто обходить їх стороною.
Через недосконале розміщення банківської ме-
режі територією країни і зосередження банків у вели-
ких центрах, відсутність кредитної кооперації, яка мала
б покривати сільську місцевість, величезні кредитні
ресурси вимиваються з регіонів, а інша їх частина
перебуває в бездіяльному стані (лежить в матрацах і
консервних банках).
З регіонів викачуються фінансові ресурси у виг-
ляді величезної кредиторської заборгованості, яка ут-
ворюється внаслідок реалізації продукції, за яку по-
купці не заплатили грошей, і якою вони користують-
ся. З сировини й матеріалів виробляють свою про-
дукцію, а машини й обладнання функціонують у ви-
робництві. Ця кредиторська заборгованість є значно
більшою ВВП. За іншої організації фінансової систе-
ми, коли борги мали б майновий статус, їх можна було
б використати для виплати зарплати робітникам, сплати
податків, чи для інших цілей. За цих умов ці гроші
перебували б в обороті регіону.
Працівники промисловості, сільського господар-
ства, інших галузей страждають від неякісного бан-
ківського обслуговування і з вини банків несуть ве-
ликі збитки. Антинародною, грабіжницькою грошово-
кредитною політикою незадоволені широкі верстви на-
селення…
Банківська система — це гаманець нації. І якщо
його не впорядкуємо, то він завжди буде пустим.
Кредитна справа в розвинутих країнах є найбільш
динамічною галуззю для всього народного господар-
ства, а у нас банки душать виробництво й ініціативу
мас. Там виробництво базується на кредиті, а в нас
— на кріпацькому гніті лихварів і олігархів.
М. А. Швайка
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-23761 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:56:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Швайка, М.А. 2011-07-06T18:29:39Z 2011-07-06T18:29:39Z 2009 Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України / М.А. Швайка // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 158-164. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23761 uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Наукові повідомлення Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України Article published earlier |
| spellingShingle | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України Швайка, М.А. Наукові повідомлення |
| title | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України |
| title_full | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України |
| title_fullStr | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України |
| title_full_unstemmed | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України |
| title_short | Шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи України |
| title_sort | шляхи поліпшення й удосконалення грошово-кредитної й банківської системи україни |
| topic | Наукові повідомлення |
| topic_facet | Наукові повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23761 |
| work_keys_str_mv | AT švaikama šlâhipolípšennâiudoskonalennâgrošovokreditnoíibankívsʹkoísistemiukraíni |