Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами
Стаття присвячена дослідженню закономірностей організаційного процесу підприємства, на якому впроваджено технологію стратегічного управління. Визначений зміст організаційно-управлінських задач у процесі формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами. Приводиться класифікац...
Saved in:
| Published in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23822 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами / Е.О. Ковпак // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 4. — С. 86-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860253989894881280 |
|---|---|
| author | Ковпак, Е.О. |
| author_facet | Ковпак, Е.О. |
| citation_txt | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами / Е.О. Ковпак // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 4. — С. 86-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | Стаття присвячена дослідженню закономірностей організаційного процесу підприємства, на якому впроваджено технологію стратегічного управління. Визначений зміст організаційно-управлінських задач у процесі формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами. Приводиться класифікація організаційних задач за рівнями формування стратегії та в цілому за рівнями планування на підприємстві. Ключові слова: організаційний процес, стейкхолдер, стратегічне планування, тактичне планування, оперативне планування.
Статья посвящена исследованию закономерностей организационного процесса предприятия, на котором внедрена технология стратегического управления. Определено содержание организационно-управленческих задач в процессе формирования системы взаимоотношений предприятия с заинтересованными сторонами. Приводится классификация организационных задач по уровням формирования стратегии и в целом по уровням планирования на предприятии. Ключевые слова: организационный процесс, стейкхолдер, стратегическое планирование, тактическое планирование, оперативное планирование.
The article is devoted to research of laws of the organizational process of the enterprise, on which the technology of strategic management is introduced. The problem of definition of the essence of the organizational process tasks during forming of stakeholder relationship on the enterprise is investigated. The classifications of organizational tasks by strategy levels and by levels of the planning at the enterprise are given. Key words: organizational process, stakeholder, strategic planning, tactical planning, operational planning.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:46:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
86
Економічний вісник Донбасу № 4 (18), 2009
Е. О. Ковпак
Підприємство реалізує свою місію шляхом взаємодії
із зовнішнім середовищем у рамках такого способу орга-
нізації персоналу, що забезпечує ефективність цієї взає-
модії, по-перше, з погляду реалізації місії підприємства, а
по-друге, з урахуванням вимог представників зовнішньо-
го середовища. Фактично для підприємства має практич-
ний сенс задоволення вимог представників зовнішнього
середовища, що є зацікавленими в його діяльності. Кон-
цепція зацікавлених сторін була запропонована Р.Е. Фрі-
меном у 1984 р. як ідея про представлення фірми, її зовніш-
нього й внутрішнього оточення як набору зацікавлених у її
діяльності сторін (англ. версія «stakeholder» — стейкхол-
дер): власників (акціонерів) підприємства, робітників (зок-
рема тих, що залучаються тимчасово), клієнтів, постачаль-
ників, дистриб’юторів і партнерів, з якими укладають дов-
гострокові договори, держави, що розраховує на надход-
ження податків й створення робочих місць й ін.
Зміна способу взаємодії з тією або іншою зацікавле-
ною стороною означає для підприємства необхідність орга-
нізаційних нововведень. Для фірми, що діє в умовах невиз-
наченого мінливого зовнішнього середовища, організа-
ційна структура повинна мати динамічну властивість адап-
тивності, а організаційний процес (далі — оргпроцес) на
підприємстві розглядається як процес організаційної адап-
тації до його зовнішнього й внутрішнього оточення.
Аналіз наукових публікацій та досліджень за темою
свідчить і про відсутність загальноприйнятої методології
організаційного проектування, і про необхідність зміни
самого механізму стратегічного управління на
підприємстві. Те, що зміст успішних стратегій включає, у
першу чергу, створення унікальних організаційних компе-
тенцій, стверджувалося ще в перших наукових працях, при-
свячених ресурсній концепції стратегічного управління
(К. Прахалад, Г. Хамел). Розвиток на українських підприє-
мствах систем корпоративного керування, необхідність на-
рощування капіталу соціальної довіри підвищує увагу ке-
рівництва підприємств до робіт з теорії зацікавлених сторін,
а саме: Р.Е. Фрімена [1], Р.К. Мітчела, Б.Р. Егла, Дж. Вуда [2],
М. Дженсена [3], А.Л. Фридмена та С. Майлса [4], К.С. Со-
лодухіна [5] та ін. Розробка стратегії розвитку підприєм-
ства повинна ґрунтуватися на синтезі економічної, управ-
лінської й організаційної наук, а поточне планування —
забезпечувати наявність й ефективний розподіл організац-
ійних ресурсів, тому необхідні спроби цілісного аналізу
взаємозв’язку змісту завдань організаційного процесу з
рівнями планування на підприємстві.
Загальна постановка проблеми полягає в розробці
структурної моделі та відповідного комплексу економічно-
математичних моделей організаційних процесів на
підприємстві. Для вирішення поставленої проблеми актуаль-
ним є визначення змісту й порядку реалізації організаційно-
управлінських задач у рамках оргпроцесу з формування сис-
теми взаємовідносин підприємства зі стейкхолдерами.
Мета цієї роботи полягає у визначенні змісту завдань
оргпроцесу з формування системи взаємовідносин фірми зі
стейкхолдерами, а також класифікації зазначених організацій-
них завдань за рівнями планування на підприємстві.
Сучасна управлінська парадигма як технологія ефек-
тивного управління в умовах підвищеної нестабільності
й невизначеності зовнішнього середовища передбачає
стратегічне управління. У зв’язку з тим, що оргпроцес
первинний відносно управлінського й бізнес-процесу, у
процесі стратегічного планування проводять розрахунок
необхідних організаційних ресурсів, аналіз відповідності
наявних організаційних можливостей необхідним розра-
хунковим величинам і аналіз відповідності фактичної орг-
структури підприємства перспективному (необхідному)
способу взаємодії із зовнішнім середовищем. В умовах
невизначеності щодо поведінки зовнішніх контрагентів
рішення приймаються на підставі прогнозів, і актуальним
стає така властивість соціально-економічних планів роз-
витку, як гнучкість, тобто можливість їхньої адаптації в
умовах надходження додаткової інформації. Тому страте-
гічний план розвитку підприємства є основою для про-
роблення із часом більш детальних і, можливо, модифіко-
ваних планів. За змістом задач, що розв’язуються, розріз-
няють такі види планування: стратегічне планування як
пошук нових можливостей, замовлень і продуктів, так-
тичне планування — виявлення передумов і ресурсів для
відомих можливостей, замовлень і продуктів, а також опе-
ративне планування — реалізація відомої можливості й
конкретного замовлення. Тактичне планування реалі-
зується на основі результатів стратегічного, а оперативне
— на основі результатів тактичного. Управлінські завдан-
ня на кожному з рівнів планування спрямовані на ство-
рення відповідно стратегічного, тактичного або опера-
тивного потенціалу підприємства.
Стратегічне планування здійснюється в умовах не-
визначеності щодо змісту й способу майбутньої діяль-
ності, а також переліку зацікавлених у діяльності підприє-
мства сторін й умов відносин з ними. Стратегічні рішен-
ня формулюються як багаторівневі та довгострокові. Про
три рівні формулювання стратегії вперше написали Ч. Хо-
фер і Д. Шендель в [6, с. 64]. У наш час деякі автори [7,
с. 37] виділяють чотири рівні формулювання стратегії (для
диверсифікованої компанії, у якій одночасно реалізують-
ся кілька видів бізнес-діяльності): корпоративний, діловий,
функціональний й операційний рівні. Корпоративна стра-
тегія розробляється як загальний план управління дивер-
сифікованою компанією. Ділова стратегія визначає план
дій із забезпечення конкурентних переваг окремої стра-
тегічної бізнес-одиниці (далі — СБО). Для спеціалізова-
них підприємств корпоративна й ділова стратегії збігають-
ся. Функціональні стратегії задають зміст і параметри
діяльності функціональних відділів (напрямків) конкрет-
ної СБО, а операційні стратегії визначають план діяльності
оперативних одиниць окремих функціональних на-
прямків. Таким чином, стратегічний план підприємства
являє собою багаторівневу систему стратегій розвитку
різних рівнів організаційної ієрархії. Кожний з рівнів стра-
УДК 65.014.12
Е. О. Ковпак,
аспірантка, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
ЗАДАЧІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА ІЗ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ
87
Економічний вісник Донбасу № 4 (18), 2009
Е. О. Ковпак
тегії породжує завдання, що вимагають певної організації
структурних елементів підприємства (табл. 1).
Зазначимо, що на практиці немає суворої відповід-
ності рівня стратегії й місця в організаційній ієрархії його
розроблювачів. Більшість функцій стратегічного плануван-
ня реалізують спільно корпоративний центр і керівництво
СБО, однак залученими в процес розробки стратегії можуть
бути й інші групи стейкхолдерів: держава (якщо їй належить
частина акцій), керівники функціональних напрямків,
підрозділів, професійні об’єднання та ін. У формуванні сис-
теми відносин із зовнішніми й внутрішніми стейкхолдерами
беруть участь спеціалізовані структурні підрозділи (відділ із
зв’язків із громадськістю, рекламний відділ, профспілка й
ін.). Персонал підприємства виявляється залученим у стра-
тегічне планування через процедури узгодження рішень.
Таким чином, постановка й рішення стратегічних організа-
ційних задач здійснюється не тільки корпоративним цент-
ром, що підтверджується тим фактом, що функції корпора-
тивного центра відрізняються в різних компаніях. В [8] пред-
ставлені чотири чисті типи моделі діяльності корпоративно-
Таблиця 1
Розподіл організаційних завдань за рівнями стратегічного планування
№
з/п Рівень стратегії Організаційні завдання відповідного рівня
1. Корпоративний
• Визначення основних груп стейкхолдерів, розробка моделей взаємодії з ними ,
розробка бачення (місії) компанії.
• Визначення бізнес-напрямків діяльності компанії, виділення (ліквідація) СБО
в організаційній структурі, встановлення організаційно-правової форми СБО , їхнє
об’єднання, придбання нового бізнесу, створення спільного підприємства й т. д.
• Визначення системи взаємин СБО між собою та з корпоративним центром
(питання підпорядкування й залежності, механізми координації й контролю,
забезпечення їх ресурсами).
• Узгодження стратегій СБО й корпорації.
2. Діловий
• Позиціювання підприємства (СБО) на ринку, визначення зовнішніх груп
стейкхолдерів і розробка моделі взаємодії з ними .
• Визначення переліку функціональних напрямків (підрозділів) підприємства чи
СБО .
• Розробка організаційної стратегії підприємства (СБО).
• Проектування ділових процесів верхнього рівня (реінжиніринг існуючих),
подальша модернізація організаційної структури підприємства (СБО): створення,
виділення або розформування підрозділів, рішення питань підпорядкування
й взаємозв’язку, контролю й координації підрозділів.
• Узгодження рішень.
3. Функціональний
• Визначення змісту й параметрів роботи кожного функціонального напрямку
підприємства (СБО).
• Виділення центрів фінансової відповідальності.
• Модернізація виробничо-технологічної структури підприємства (СБО).
• Проектування організаційної технології незнайомих задач у рамках заданої
функції.
• Розробка організаційної стратегії розвитку функціонального напрямку.
• Визначення потреби й предмета партнерських відносин (аутсорсинга функцій,
аутстаффінга й т. д.).
• Проектування, реінжиніринг ділових процесів з реалізації кожної з функцій,
подальша модернізація оргструктури функціональних напрямків (підрозділів).
• Забезпечення відповідності норм організаційної культури (новим)
організаційним регламентам.
• Визначення стратегічних потреб і правил користування й розпорядження
ресурсами.
• Розробка кадрової стратегії.
• Узгодження рішень.
4. Операційний
• Визначення змісту стратегічних завдань структурних підрозділів, розробка
процедур діяльності.
• Розподіл відповідальності за реалізацію стратегічних завдань, розробка й зміна
посадових інструкцій.
• Моделювання інформаційних потоків і розробка (зміна) інформаційної
структури підприємства.
• Узгодження організаційних рішень із відповідальними за реалізацію
стратегічних завдань виконавцями.
88
Економічний вісник Донбасу № 4 (18), 2009
Е. О. Ковпак
го центру. Так, корпоративний центр може діяти відносно
СБО винятково як «фінансовий контролер», приймаючи
рішення лише корпоративного рівня стратегії і не координу-
ючи діяльності автономних СБО у виборі основних стейк-
холдерів і розробці ділової стратегії. Модель корпоративно-
го центра «стратегічний архітектор», передбачає управлін-
ня фінансово незалежними СБО відповідно до єдиної кор-
поративної концепції, затвердження центром ділових стра-
тегій СБО й вибіркову ревізію з метою перевірки логіки
рішень. Корпоративний центр типу «стратегічний контро-
лер» розробляє й затверджує більшість стратегічних рішень
СБО (і ділові, і функціональні стратегії), які можуть спільно
використовувати ресурси корпорації й зобов’язані діяти в
рамках єдиної корпоративної концепції й кадрової політики.
Головний офіс типу «оператор» контролює процес розроб-
ки всіх рівнів стратегії СБО, відслідковує результати опера-
ційної діяльності й розвиває систему послуг всіх напрямків,
що спільно використовуються бізнес-одиницями.
Тактичне планування реалізується на тимчасовому
відрізку, на якому є в наявності сукупність домовленос-
тей з основними групами стейкхолдерів підприємства
щодо його майбутньої діяльності. Основні умови роботи
персоналу, задіяного в тактичному плануванні, визнача-
ються угодами підприємства (договірними й неформаль-
ними) зі стейкхолдерами, що були укладені на стратегіч-
ному рівні. Таким чином, саме умови домовленостей зі
стейкхолдерами визначають тактичний потенціал підприє-
мства. На тактичному рівні планування конкретні умови
домовленостей (наприклад, із замовником по проекту)
можуть визначати характеристики використовуваних ре-
сурсів (наприклад, трудових — аж до вимоги включення
в команду проекту конкретних виконавців) і в цілому за-
собів виробництва (знарядь праці — наприклад, конкрет-
них програмних продуктів, які співробітники будуть зо-
бов’язані освоїти, або предметів праці — наприклад, ви-
моги до якості вихідної інформації). «Тактична цілевказі-
вка» містить упорядковану за часом послідовність дій,
результат яких забезпечить досягнення поставленої мети
на конкретний період [9], тобто мається на увазі об’ємно-
календарне й ресурсне планування основної діяльності.
Об’ємно-календарне планування забезпечується оргпро-
цесами проектування унікальних бізнес-процесів опера-
тивного рівня. На тактичному рівні планування, крім без-
посередньо управлінських, зосереджена робота допомі-
жних функцій: планово-економічна робота, бухгалтерсь-
ке обслуговування, юридичне й фінансове забезпечен-
ня, управління кадрами, інформаційне забезпечення й
програмно-технічна підтримка. Тактичні організаційні
задачі полягають у ресурсному забезпеченні основної
діяльності, включаючи задачі формування складу орга-
нізаційних елементів, синтезу оптимальної для них струк-
тури й процедури узгодження призначень.
Таблиця 2
Класифікація організаційно-управлінських завдань за рівнями планування на підприємстві
№
з/п Рівень планування Типи організаційно-управлінських задач
1 . Стратегічний
• Розробка моделей взаємовідносин підприємства зі стейкхолдерами.
• Розробка нових організаційних технологій бізнес-діяльності, проектування й
реінжиніринг бізнес-процесів рівня підприємства, СБО й функціональних напрямків
діяльності.
• Розробка організаційної стратегії розвитку підприємства, СБО й функціональних
напрямків.
• Проектування й модифікація організаційної структури підприємства.
• Взаємне узгодження змін у виробничо-технологічній, фінансовій, організаційній
й інформаційній структурах підприємства.
• Завдання узгодження стратегічних інтересів і цілей.
• Забезпечення відповідності норм організаційної культури (новим)
організаційним регламентам.
• Визначення стратегічних потреб і моделей забезпечення ресурсами підприємства
й структурних підрозділів (включаючи кадрову стратегію).
• Визначення необхідного складу й числа співробітників тактичного рівня
планування.
2 . Тактичний
• Проектування нерегулярних ділових процесів оперативних одиниць.
• Забезпечення оперативних одиниць організаційними ресурсами.
• Задачі формування складу й синтезу оптимальної структури оперативних
одиниць.
• Завдання узгодження призначень.
3 . Оперативний
• Забезпечення рівномірного завантаження трудових ресурсів (з урахуванням
повного використання наявних потужностей підприємства), задачі розподілу обсягів і
типів робіт.
• Розподіл організаційних ресурсів.
• Узгодження за часом, координація діяльності співробітників, залучених у різні
ділові процеси.
• Узгодження параметрів організаційного рішення з усіма майбутніми
виконавцями .
89
Економічний вісник Донбасу № 4 (18), 2009
Е. О. Ковпак
Період, який можна віднести до оперативного пла-
нування, для кожного підприємства є індивідуальним і до-
рівнює величині виробничого циклу для відповідного про-
дукту чи послуги. Оперативний рівень планування харак-
теризується детермінованими показниками потоку робіт
на цей період, тобто на цьому рівні є точно відомим пе-
релік проектів і відповідних робіт, а організаційні задачі став-
ляться як оптимізаційні за відомих обсягів наявних ресурсів.
Оперуючи термінологією стратегічного, тактично-
го й оперативного планування, можна класифікувати
організаційно-управлінські задачі за рівнями планування
на підприємстві (табл. 2).
Відсутність кардинальних нововведень на стратегіч-
ному рівні планування гарантує відносну організаційну
інерційність підприємства. Ефективна реалізація органі-
зацією власних ключових компетенцій можлива лише за
умови гармонічної роботи всіх рівнів планування на
підприємстві. Отже, організаційна структура підприєм-
ства повинна дозволяти ефективно вирішувати задачі опе-
ративного, тактичного й стратегічного рівнів.
Висновки. Класифікація організаційно-управлінсь-
ких задач, що виникають на різних рівнях планування, важ-
лива для визначення закономірності організаційного про-
цесу на підприємстві в цілому. У соціально-економічній
системі можна виділити стратегічні, тактичні й оперативні
організаційні процеси, що послідовно породжують один
одного. Стратегічні оргпроцеси полягають в організацій-
ному проектуванні й зміні систем і технологій майбут-
ньої діяльності. Тактичні оргпроцеси забезпечують мате-
ріальне наповнення спроектованих систем і технологій
діяльності людськими й іншими видами організаційних
ресурсів. Організацію ефективної взаємодії персоналу та
її координацію в ході виробничого циклу забезпечують
оперативні оргпроцеси. Перспективи подальших науко-
вих досліджень за темою полягають у розробці струк-
турної моделі організаційних процесів на підприємстві.
Література
1. Freeman R.E. A stakeholder approach to strategic
management / R.E. Freeman, J. McVea // The Blackwell
handbook of strategic management / M.A. Hitt, R.E. Freeman,
J.S. Harrison (Eds.). — Oxford : Blackwell Publishing, 2001.
— p. 189 -207. — ISBN-10: 0631218602. 2. Mitchell R. K.
Toward a Theory of Stakeholder Identification and Salience:
Defining the Principle of Who and What really Counts /
R. K. Mitchell, B. R. Agle , D.J. Wood // Academy of
Management Review, 1997. — Vol. 22, No. 4. — p. 853 — 888.
3. Jensen M. Value maximization, Stakeholder theory, and
the Corporate objective function / Michel C. Jensen // Journal
of Applied Corporate finance. — 2001. — Vol.14, No. 3. —
P. 8 — 21. — (ISSN 1078-1196). 4. Friedman A. L. Developing
Stakeholder Theory / Andrew L. Friedman, Samantha Miles
// Journal of Management Studies. — 2002. — Vol. 39, No. 1.
— P. 1—21. // Режим доступу : http://www.wiley.com/bw/
journal.asp?ref=0022-2380. 5. Солодухин К.С. Проблемы
применения теории заинтересованных сторон в стратеги-
ческом управлении организацией / К.С. Солодухин // Ев-
разийский междунар. науч.-аналит. журнал «Проблемы со-
временной экономики». — 2007. — №4 (24). — Режим до-
ступа : http://www.m-economy.ru/art.php3?artid=23057.
6. Hofer C.V. Strategy Formulation: Analytical Concepts
/ C.V. Hofer, D. Schendel. — St. Paul, MN: West Publishing
Company, 1978. — 920 р. 7. Степанова Г.Н. Стратегический
менеджмент. Планирование на предприятии : учеб. пособ.
/ Г.Н. Степанова. — М. : Издательство МГУП, 2001. — 136 с.
— Режим доступа : // http://www.hi-edu.ru/e-books/
xbook097/01/. 8. Фут Н. Роль корпоративного центра /
Н. Фут, Д. Хенсли, М. Лэндсберг, Р. Моррисон // Вестник
McKinsey. — М. — 2003. — №1. // http://
www.mckinsey.com/locations/moscow/russianquarterly/.
9. Зубанов Н.В. Анализ устойчивости относительно по-
ставленной цели как один из подходов к описанию функ-
ционирования организации в условиях неопределеннос-
ти : монография / Н.В. Зубанов / Самарский государствен-
ный технический университет. — Самара, 2001. — Режим
доступа : // http://www.aup.ru/books/m66/.
Ковпак Е. О. Задачі організаційного процесу з фор-
мування системи взаємовідносин підприємства із заці-
кавленими сторонами
Стаття присвячена дослідженню закономірностей
організаційного процесу підприємства, на якому впро-
ваджено технологію стратегічного управління. Визначе-
ний зміст організаційно-управлінських задач у процесі
формування системи взаємовідносин підприємства із
зацікавленими сторонами. Приводиться класифікація
організаційних задач за рівнями формування стратегії та
в цілому за рівнями планування на підприємстві.
Ключові слова: організаційний процес, стейкхолдер,
стратегічне планування, тактичне планування, оператив-
не планування.
Ковпак Э. А. Задачи организационного процесса по
формированию системы взаимоотношений предприятия
с заинтересованными сторонами
Статья посвящена исследованию закономерностей
организационного процесса предприятия, на котором
внедрена технология стратегического управления. Опре-
делено содержание организационно-управленческих за-
дач в процессе формирования системы взаимоотноше-
ний предприятия с заинтересованными сторонами. При-
водится классификация организационных задач по уров-
ням формирования стратегии и в целом по уровням пла-
нирования на предприятии.
Ключевые слова: организационный процесс, стей-
кхолдер, стратегическое планирование, тактическое пла-
нирование, оперативное планирование.
Kovpak E.O. The organizational process tasks devoted
formation of stakeholder relationship on the enterprise
The article is devoted to research of laws of the
organizational process of the enterprise, on which the
technology of strategic management is introduced. The
problem of definition of the essence of the organizational
process tasks during forming of stakeholder relationship on
the enterprise is investigated. The classifications of
organizational tasks by strategy levels and by levels of the
planning at the enterprise are given.
Key words: organizational process, stakeholder,
strategic planning, tactical planning, operational planning.
Стаття надійшла до редакції 09.10.2009 р.
Прийнято до друку 27.11.2009 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-23822 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:46:53Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковпак, Е.О. 2011-07-07T10:25:31Z 2011-07-07T10:25:31Z 2009 Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами / Е.О. Ковпак // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 4. — С. 86-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23822 65.014.12 Стаття присвячена дослідженню закономірностей організаційного процесу підприємства, на якому впроваджено технологію стратегічного управління. Визначений зміст організаційно-управлінських задач у процесі формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами. Приводиться класифікація організаційних задач за рівнями формування стратегії та в цілому за рівнями планування на підприємстві. Ключові слова: організаційний процес, стейкхолдер, стратегічне планування, тактичне планування, оперативне планування. Статья посвящена исследованию закономерностей организационного процесса предприятия, на котором внедрена технология стратегического управления. Определено содержание организационно-управленческих задач в процессе формирования системы взаимоотношений предприятия с заинтересованными сторонами. Приводится классификация организационных задач по уровням формирования стратегии и в целом по уровням планирования на предприятии. Ключевые слова: организационный процесс, стейкхолдер, стратегическое планирование, тактическое планирование, оперативное планирование. The article is devoted to research of laws of the organizational process of the enterprise, on which the technology of strategic management is introduced. The problem of definition of the essence of the organizational process tasks during forming of stakeholder relationship on the enterprise is investigated. The classifications of organizational tasks by strategy levels and by levels of the planning at the enterprise are given. Key words: organizational process, stakeholder, strategic planning, tactical planning, operational planning. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Мікроекономіка Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами Задачи организационного процесса по формированию системы взаимоотношений предприятия с заинтересованными сторонами The organizational process tasks devoted formation of stakeholder relationship on the enterprise Article published earlier |
| spellingShingle | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами Ковпак, Е.О. Мікроекономіка |
| title | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| title_alt | Задачи организационного процесса по формированию системы взаимоотношений предприятия с заинтересованными сторонами The organizational process tasks devoted formation of stakeholder relationship on the enterprise |
| title_full | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| title_fullStr | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| title_full_unstemmed | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| title_short | Задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| title_sort | задачі організаційного процесу з формування системи взаємовідносин підприємства із зацікавленими сторонами |
| topic | Мікроекономіка |
| topic_facet | Мікроекономіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23822 |
| work_keys_str_mv | AT kovpakeo zadačíorganízacíinogoprocesuzformuvannâsistemivzaêmovídnosinpídpriêmstvaízzacíkavlenimistoronami AT kovpakeo zadačiorganizacionnogoprocessapoformirovaniûsistemyvzaimootnošeniipredpriâtiâszainteresovannymistoronami AT kovpakeo theorganizationalprocesstasksdevotedformationofstakeholderrelationshipontheenterprise |