«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23840 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну / А.Т. Щедрін // Українське релігієзнавство. — 2006. — № 38. — С. 13-19. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-23840 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Щедрін, А.Т. 2011-07-07T12:24:51Z 2011-07-07T12:24:51Z 2006 «Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну / А.Т. Щедрін // Українське релігієзнавство. — 2006. — № 38. — С. 13-19. — укр. XXXX-0032 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23840 uk Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Філософія релігії «Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| spellingShingle |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну Щедрін, А.Т. Філософія релігії |
| title_short |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| title_full |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| title_fullStr |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| title_full_unstemmed |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| title_sort |
«вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну |
| author |
Щедрін, А.Т. |
| author_facet |
Щедрін, А.Т. |
| topic |
Філософія релігії |
| topic_facet |
Філософія релігії |
| publishDate |
2006 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0032 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23840 |
| citation_txt |
«Вторинний» міф у контексті доктринальних засад нетрадиційних релігій та окультно-містичних груп: еволюція відносин у культурі постмодерну / А.Т. Щедрін // Українське релігієзнавство. — 2006. — № 38. — С. 13-19. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ŝedrínat vtorinniimífukontekstídoktrinalʹnihzasadnetradicíinihrelígíitaokulʹtnomístičnihgrupevolûcíâvídnosinukulʹturípostmodernu |
| first_indexed |
2025-11-25T03:12:02Z |
| last_indexed |
2025-11-25T03:12:02Z |
| _version_ |
1850502458590101504 |
| fulltext |
12 13
Незважаючи на огром розвідок з проблем шаманізму в його
дослідженні все ж проглядають чималі “білі плями”. Ще М. Еліаде
спеціально зазначував як вагоме завдання для дослідників вивчення
того “... якою мірою ще існують в різних індоєвропейських народів
залишки “шаманізму” у порівнянні з тюрксько-татарським
шаманізмом”[Элиаде М. Шаманизм...- С. 22]. Проблема ця й
посьогодні залишається відкритою, а якщо йдеться про
давньоукраїнську міфологію, то це - фактично недосліджений пласт. В
той же час відслідковування реліктів шаманістичної свідомості в
культурі предків сучасних українців серйозно зменшить прогалини у
вивченні генетичних джерел міфологічних уявлень, традицій і обрядів
українського етносу.
Окрім того, перед дослідниками шаманізму сьогодні стоїть
цілий пласт ще не розглянутих проблем і навіть цілих зрізів
шаманістичної свідомості. Звернімо увагу на таке. Ретельне вивчення
шаманістичних обрядів, текстів, у яких ведуться розповіді про
“подорожі шаманів”, про їх космогонічні та космологічні уявлення,
дозволяє стверджувати, що міфології й обрядові практики шаманізму
густо перемережані смислами й відношеннями метафізичного
характеру. В цьому плані шаманізм постає як специфічний і важливий
етап культурно-історичного саморозвитку людини, її сутнісних сил.
Шаманізм аж ніяк не можна зводити до техніки трансу, ніяк не
можна зводити його до методів лікувальних практик. Понад те, в
шаманізмі, розглядуваному крізь призму метафізичних та
екзистенційних проблем, транс не є визначальним чинником.
Шаманізм в цьому плані постає як історичний феномен, що посідає
окреме місце в становленні ціннісних регулятивів людини, як етап
розвитку автономності духу в самосвідомості людини й процесі
перемоги над тваринним началом в ній. Шаманізм - це новий і дуже
своєрідний ступінь розвитку містичних пізнань і переживань в людині,
а також розвитку її уявлень про сакральне й способи прориву до
трансцендентного. На жаль, при вивченні шаманізму такого роду
ппитання як правило залишались на маргінезі. Стосовно ж
дослідження виявів метафізичних та екзистенціальних аспектів
шаманізму в східноєвропейських народів і зокрема в духовній історії
українського етносу, то такого роду грунтовних розвідок ще просто й
немає.
Всі ці проблеми розгляду шаманізму в контексті
антропологічної проблематики важливі не тільки в історичному
ракурсі Вони необхідні й для глибшого осягнення місця сучасної
людини в світі, осягнення структури й перспектив її ціннісних
орієнтацій. Це потребує нових досліджень і нових підходів.
В процесі роботи над цими проблемами шаманізму я, окрім
спеціальних дослідницьких робіт, спирався на тексти, які тією чи
іншою мірою є відбитком світогляду шаманізму - міфи, обряди, звичаї,
казки, народні оповідки. Зокрема опрацьовано було 43 якутські казки
[Якутские сказки. В 2-х т.- Якутск, 1964], 250 сюжетів у 66 бурятських
казках [Бурятские народные сказки. Составитель Дугаров Б.С.- М.:
Современник, 1990].
А.Щедрін
*
(м. Харків)
«ВТОРИННИЙ» МІФ У КОНТЕКСТІ
ДОКТРИНАЛЬНИХ ЗАСАД НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ
ТА ОКУЛЬТНО-МІСТИЧНИХ ГРУП:
ЕВОЛЮЦІЯ ВІДНОСИН У КУЛЬТУРІ ПОСТМОДЕРНУ
Філософсько-антропологічні розвідки стану сучасної культури
засвідчують її кризовий характер, пов’язаний з прискоренням процесів
докорінної зміни цивілізаційного типу розвитку. Стають очевидними
необхідність докорінного реформування засад подальшого існування
суспільства. Брак у розумінні реальних засобів такого реформування веде
до того, що виникає тотальна зневіра у можливостях розуму. Одним з
її проявів є стрімке зростання новітніх та нетрадиційних релігій і
окультно-містичних течій; значне пожвавлення «вторинної»
міфотворчості (зокрема, натуралістичної, соціотехнічної); поширення
квазірелігійних вірувань і марновірств; загальне зростання містичних
настроїв. Дослідження цього аспекту кризи сучасної цивілізації є
актуальною філософсько-релігієзнавчою, культурологічною проблемою.
Численні публікації з теми дослідження можуть бути
розподілені по наступним групам. Феномени новітніх релігій та культів,
строкатих окультно-містичних течій привертають постійну увагу
вітчизняних дослідників. Значний внесок у аналіз цієї проблеми належить
А.Колодному, П.Яроцькому, Б.Парахонському, С.Сьоміну, Л.Филипович,
Н.Дудар та іншим вітчизняним світським дослідникам. Цю ж проблему
* Щедрін А.Т. – кандидат філософських наук, доцент Харківської державної
академії культури.
14 15
вивчали й представники філософсько-богословської думки, зокрема,
А.Дворкін, А.Кураєв, Д.Степовик та ін.
Слід зазначити, що і традиційна, і «нова» релігійність мають
певні загальні риси. Вони відображають певні реалії постмодернової
культури. Ця обставина знайшла своє відображення у працях Т.Горічевої,
А.Дворкіна, М.Сіверцева, І.Смирнова та інших дослідників. Саме
специфіка постмодернової культури, її «кліповий» характер, визначають
механізм взаємодії нетрадиційних релігій, окультно-містичних течій і
«вторинних» міфів.
Важливим напрямом дослідження проблеми є визначення
соціокультурної специфіки «вторинної» міфотворчості. Її топос у
сучасній культурі визначається як покордонний між релігією (у
традиційно-доктринальних та позадоктринальних формах), наукою
(паранаукою, дивіантною наукою), мистецтвом та філософією
(парафілософією). Так само, як і новітні та нетрадиційні релігії, супутні їм
окультно-містичні течії, «вторинні» міфи віддзеркалюють суперечності
сучасного етапу трансформації суспільства. Тому динамічна сукупність
цих феноменів може знайти відображення у понятті «нова релігійність».
Не виключено, що істотній частині з них судитиметься увійти у
світоглядні підвалини нової, альтернативної цивілізації, що виникне у
ІІІ тисячолітті.
Комбінаторний механізм сучасної культури відтворює
соціокультурні форми, здатні кинути виклик світоглядним орієнтирам,
цінностям, інтелектуальним надбанням, накопиченим протягом двох
останніх тисяч років. Культуротворення альтернативних форм завжди
відбувається на периферії, у культурному андеґраунді, у стані
маргінальності; саме ці тенденції відбивається у парадоксографічному
секторі постмодернової культури. Звернення до строкатого дивосвіту
соціокультурних форм, що відтворюються й набувають наснаги саме тут,
є умовою дослідження взаємодії «вторинного» міфу і доктринальних
засад нетрадиційних релігій, супутніх їм окультно-містичних течій.
Прикордонний характер «вторинного» міфу дозволяє йому легко
здійснювати комунікацію між різними формами культури, які, зазвичай,
ведуть автономне існування. І, у свою чергу, «вторинний» міф внаслідок
цих взаємодій сам зазнає несподіваних трансформацій. Якщо у
традиційно-доктринальних формах релігії відношення до «вторинного»
міфу є вкрай підозрілим, він беззастережно засуджується (досить згадати
оцінки уфології, концепцій «життя після життя», «паранормальних
здібностей людини» з боку сучасного Православ’я або протестантизму),
то у випадку «нових» релігій ситуація є принципово іншою. Нетрадиційні
релігії й окультно-містичні течії, новітні та нетрадиційні культи активно
взаємодіють із «вторинними» міфами, органічно асимілюючи їх істотні
елементи у власні світоглядні засади. Іноді й самі «вторинні» міфи
набувають характеру новітніх та нетрадиційних культів, перетворюються
у окультно-містичні течії. Саме аналіз цього останнього кола проблем є
метою цього дослідження.
Методологічні засади дослідження складають уявлення про
глобальну цивілізацію, що формується у нашому сьогоденні і докорінно
змінює релігійну свідомість і релігійні інститути. Глобальний
світопорядок включає в себе релігійний плюралізм, а його істотною
рисою є глобалізація феномену «неформальної» або «нетрадиційної»
релігійності, розвиток позаконфесійної, позацерковної релігійності, а
також інституту приватної віри [Див.: Сиверцев М.А. Межрелигиозный
диалог в эпоху глобализации // Человек.- 2002.- №5.- С. 76 –79; Щедрін
А. Т. Глобалізація і «вторинна» міфотворчість // Глобализм глазами
современника: блеск и нищета феномена. Материалы докладов и
выступлений участников Международной научно-теоретической
конференции, 26 – 27 сентября 2002 года.- Сумы.- 2002.- С. 103-105]. Ці
нові процеси, які охопили нашу Планету, відбиває ситуація
постмодерну.
Входження в неї найбільш розвинутих країн Заходу відбулось з
останньої чверті ХХ ст. Сьогодні «у наявності "релігійна", фетишистська
стадія постмодернізму, - зазначає Т.Горічева. - Реальність не просто
зникає, вона обрушується у гіперреальне»; «сьогоднішні
"деконструктори" мінімалізують буття, життя, смерть, особистість до
нерозрізненого "фрагменту" і "сліду"». Але «втома свідомості» не зникає
і не може зникнути, бо не усунуті джерела занепокоєння, майбутнє –
невизначене і несе загрозу тотальної руйнації. Тому «на обрії – міф,
архетип, світ чудесного»; «XXI століття буде століттям релігії і містики,
або його не буде взагалі» [Горичева Т. Христианство и современный
мир.- С.101,105]. Такий перебіг подій, який тягне за собою катастрофічні
варіанти розвитку людської цивілізації, не є винятком. Є питання і щодо
змісту понять «релігія» і «містика» у запропонованому контексті, бо годі
сподіватися, що їх форми, відомі нам з попередньої історії, витримають
соціокультурні «навантаження», пов’язані із зміною цивілізаційного
типу розвитку.
Процес глобалізації, який охопив соціокультурний простір нашої
планети, пов'язаний із загальною проблемою формування
альтернативної цивілізації, потребою у духовній реформації – перш за
все, світоглядної свідомості суспільства, що є необхідною передумовою
16 17
зміни цивілізаційного типу розвитку. Ситуація, що виникла у світі, який
стрімко глобалізується, має аналогії з тією, що склалася за часів існування
Римської імперії; тому обговорення перспектив глобалізаційних процесів
включає в себе звернення до соціокультурної історії Римської імперії, що
є певною моделлю сьогодення [«Диалог культур в глобальном мире» //
Свободная мысль.- 1998.- № 9-12.- С. 119 –128; Кюмон Ф. Восточные
религии в римском язычестве. Пер. с франц.- СПб.: Издательская группа
«Евразия», 2002.- С. 243]. Зростання ірраціоналізму цілком вкладається у
цю модель. В її контексті воно є підготовкою докорінної трансформації
світоглядної свідомості суспільства (саме так дві тисячі років тому
готувався прихід християнства і феодального суспільства, побудованого
на принципі ієрархії), яка, в свою чергу, є важливим аспектом зміни
цивілізаційного типу розвитку.
Важливою «концептуально-контактною зоною» взаємодії
новітніх і нетрадиційних релігій та окультно-містичних течій, з одного
боку, і «вторинних» міфів, з іншого, є взаємний дотик картин світу, що
мають різну образну природу, функціонують в контексті різних типів
світогляду, пов’язані з різними субкультурами. Цей підхід щодо аналізу
генези новітніх сайєнтологічних вірувань і культів був запропонований
нами і, гажаємо, довів свої евристичні можливості. Зокрема, мова йде про
наукову (НКС); релігійну (РКС); художню (ХКС), містичну(МКС)
картини світу.
Суттєвою ознакою культури постмодерну є архаїзація суспільної
свідомості, повернення до міфу світоглядної свідомості навіть
розвинутих країн. Складність аналізу взаємодії новітніх та нетрадиційних
релігій і окультно-містичних течій, з одного боку, і «вторинних» міфів – з
іншого, полягає і в тому, що вони «накладаються» на інші –
інтернаціоналізацію, космізацію культури людства тощо.
Міркування щодо феномену «нової релігійності», яка з
прискоренням формується в нашому сьогоденні, є досить цікавими; вони
фіксують існуючу, досить гостру проблему. «Сучасної ж спроби
"заснувати" нову віру за сюжетною схемою, запозиченою в Мухаммеда
чи Гаутами, мають невигубний присмак шарлатанства – чи йде мова про
"мунізм", "Христос Юсмалос" або "Аум Синрікьо", - зазначає І.Смирнов.
- Можна припустити, що "релігія завтрашніх днів" взагалі не буде
персоніфікована. У неї не буде ні засновника, ані точки відліку, ані
Писання. Вона виросте із синтезу декількох зовсім різнопланових
тенденцій, очевидних уже сьогодні» [Смирнов И.В. Религия завтрашних
дней // Свободная мысль.- 1998.- №3.- С. 45].
Але слід зазначити, що міркування відносно її джерел не є
беззаперечними і потребують додаткового розгляду. Серед них названо
науку; існуючі релігійні системи, що ведуть між собою напружений
екуменічний діалог; ліберальний гуманізм у своєму класичному вигляді;
екологічний рух, не дискредитований політиканством; гуманістичнe
утопію [Там само.- С. 46]. Щодо науки, то її вплив може бути, мабуть,
опосередкованим, через низку білянаукових натуралістичних міфів, які
досить вправно «олюднює» людинонесумірний розбурханий соціум. В
умовах поглибленої соціокультурної трансформації цілком можливою є
ситуація, при який позиціонування існуючих релігійних систем щодо
«нової релігійності» буде виглядати так само, як язицтва пізньої Римської
імперії відносно християнства, – безнадійно. А чи можна взагалі вважати
хоч якоюсь мірою оптимістичними перспективи ліберального гуманізму
або гуманістичної утопії за умов низки екологічних катастроф, зіткнень
за ресурси, що невпинно зменшуються, боротьби «раси смертних» і «раси
безсмертних», на які розшарується нині біологічно єдине людство
внаслідок розвитку генної інженерії тощо – питання і зовсім риторичне.
Зазначимо, що по при всі симпатії до «зелених» програмам з боку
широкого загалу, роль екологічного руху як запобіжника (навіть там, де
це можливо) екологічних катаклізмів близького і віддаленого
майбутнього виглядає досить гіпотетичною. А от його вплив на
формування «неоязичництва», екологічної міфотворчості, світської
есхатології є достатньо відчутним і реальним.
Слід зазначити, що проблема джерел «нової релігійності» не є
безнадійною. І для її розв’язання увагу, як уявляється, слід зосередити на
глибинних і стійких плинах у світоглядній свідомості суспільства.
Зокрема, у реально функціонуючих феноменах нової релігійності
впевнено виокремлюються кілька шарів подібних світоглядних уявлень.
По-перше, це успадковані від архаїчного суспільства світоглядні
форми, а також засади міфологічного світорозуміння. Аналіз цих форм
допомагає зрозуміти глибинні засади не тільки культуротворчості
минулих епох, але й формування джерел «нової релігійності»
майбутнього. По-друге, це дохристиянські вірування, які виникли у
соціально диференційованому суспільстві. Серед них слід назвати
розвинуті дохристиянські вірування, що мають автохтонне походження; а
також дохристиянські вірування, що виникли за межами
загальнохристиянського соціокультурного простру. По-третє, це
нехристиянські вірування, що з’явилися вже після утвердження
християнства. Серед них присутні нехристиянські вірування західного,
східного й вітчизняного походження.
18 19
Ситуація постмодерну супроводжується суттєвою
трансформацією релігійних феноменів, успадкованих від модерну, так і
виникненням принципово нових. Розподіл новітніх та нетрадиційних
культів за формою (релігійні організації, курси та центри дуxовного
удосконалення і розвитку можливостей, філософські школи, центри і
гуртки народних та нетрадиційних методів лікування, а також набутих
інших форм) та за сутністю (християнські; східного типу
(орієнталістські); синкретичні; наукологічні (сайєнтологічні); езотеричні;
язичницькі), проведений у релігієзнавчій літературі, допомагає виявити
характер їх взаємодії із «вторинними» міфами, зафіксувати роль цих
взаємодій у відтворенні форм «нової релігійності» другої половини ХХ –
початку XXI ст., а в окремих випадках – зафіксувати напрямки можливої
трансформації у близькому майбутньому [Див.: Щедрін А. Нетрадиційні
релігії, окультно-містичні течії та «вторинна» міфотворчість: (пошуки
місця у соціокультурному реформуванні суспільства)// Наукові записки
ХВУ. Серія: Соціальна філософія, педагогіка, психологія.- Х., 2005 .- Вип.
1 (22).- C. 55-74].
Серед новітніх та нетрадиційних культів сьогодення суттєві
претензії на участь у докорінній трансформації світоглядної свідомості
суспільства лунають з боку неоязичництва. Цей складний
соціокультурний феномен змішується в напрямку сенсоутворюючого
«ядра» сучасної культури під впливом надзвичайно потужних «течій». «З
ростом наукового розуміння наш світ усе більш дегуманізується, -
зазначає К.Г.Юнг. - Людина почуває себе ізольованою у космосі, тому що
тепер вона відділена від природи, не включена у неї органічно і втратила
свою "несвідому ідентичність" із природними явищами. Поступово вона
втрачає свою символічну причетність…Вже не чує людина голосу
каміння, рослин і тварин і не розмовляє з ними, вірячи, що вони чують. Її
контакт із природою зник, а з ним пішла і глибока емоційна енергія, яку
надавав цей символічний зв'язок» [Человек и его символы / К.Г.Юнг,
Мария Луиза фон Франц, Ф. Хендерсен, и др., Под общ. Ред. К.Г. Юнга.-
СПб., 1996.- С. 107-108]. І саме неоязичництво прагне відновити цей
зв’язок, а разом з тим - свідомо чи ні - використати цю енергію задля
глибинної трансформації релігійної свідомості суспільства.
Неоязичницкі об’єднання широко звертаються до «екологічного»
сектору сучасної міфотворчості; тут прослідковується також тенденція
перекласти відповідальність за кризу у відносинах «природа ↔
суспільство» на християнство. Але, попри всі розбіжності,
неоязичництво, з одного боку, і традиційно-доктринальні релігії – з
іншого, зближує тяжіння до світської есхатології, апокаліптики,
очікування еколого-соціальних потрясінь, з якими пов'язуються надії на
прийдешнє відновлення світу, хіліастичні настрої.
У неоязичництві також значне місце належить «сайєнтологічній»
магії численним езотеричним вченням. Контрадикції світоглядної
свідомості суспільства, що знаходиться у стані соціокультурного
«дрейфу» з невизначеною кінцевою метою, відбиває міфологема «Жива
Земля», яка помітно тяжіє до неоязичництва, сучасної езотерики [Див.:
Щедрін А. Т. Міфологема «Жива Земля» як феномен «вторинної»
міфотворчості: (напрямки еволюції у світоглядній свідомості сьогодення)
// Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. № 660. Серія: «Теорія культури та
філософія науки» – Х., 2005.- C. 75-85; Щедрін А. Т. Міфологема «Жива
Земля» в контексті «вторинної» міфотворчості: (соціокультурні аспекти)//
Культура України. Вип. 15. Мистецтвознавство. Фiлософiя. Зб. наукових
праць.- Х., 2005.- С. 19-29].
Отже, аналіз взаємодії новітніх та нетрадиційних релігій і
окультно-містичних течій, з одного боку, і «вторинних» міфів – з іншого,
дозволяє зробити висновки про те, що її наслідком є суттєві зміни у цих
світоглядних формах. Зокрема, відбувається як сайєнтифікація
нетрадиційних релігій і окультно-містичних течій, їх раціоналізація, так
ірраціоналізація «вторинних» міфів, перетворення їх у неорелігії.
Соціальними засадами зближення новітніх та нетрадиційних релігій і
окультно-містичних течій, з одного боку, і «вторинних» міфів з іншого, є
кризовий стан суспільства, поглиблення глобалізаційних процесів.
Глибинною світоглядною засадою зближення новітніх та нетрадиційних
релігій, окультно-містичних течій і «вторинних» міфів є актуалізація
успадкованих від архаїчного суспільства окремих світоглядних форм, а
також засад міфологічного світорозуміння. Ці процеси, що можуть мати
далекосяжні наслідки для реформування світоглядної свідомості
суспільства, спроможні також вплинути на формування засад нової,
альтернативної цивілізації.
|