Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин

У статті визначено і обґрунтовано сучасні тенденції розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин. Проаналізовано основні макроекономічні показники США, Японії, країн-членів ЄС, країн, що розвиваються, їх зміну в процесі глобалізації і в період економічної кризи. Ключові слова: торгівля, еко...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Горянська, Т.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Міжнародна та регіональна економіка
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24030
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин / Т.В. Горянська // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 51-58. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24030
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-240302025-02-09T14:13:08Z Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин Современные тенденции развития международных торгово-экономических отношений Specifies and substantiates current trends of developing international trade and economic relations Горянська, Т.В. Міжнародна та регіональна економіка У статті визначено і обґрунтовано сучасні тенденції розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин. Проаналізовано основні макроекономічні показники США, Японії, країн-членів ЄС, країн, що розвиваються, їх зміну в процесі глобалізації і в період економічної кризи. Ключові слова: торгівля, економічні відносини, макроекономічні показники, США, Японія, ЄС, економічна криза. В статье определены и обоснованы современные тенденции развития международных торгово-экономических отношений. Проанализированы основные макроэкономические показатели США, Японии, стран-членов ЕС, развивающихся стран, их изменения в процес се глобализации и в период экономического кризиса. Ключевые слова: торговля, экономические отношения, макроэкономические показатели, США, Япония, ЕС, экономический кризис. The article specifies and substantiates current trends of developing international trade and economic relations. Basic macroeconomic indices of the USA, Japan, members EU, developed countries, their transformations in the process of globalization, as well as in the period of economic crisis are analyzed. Key word: trade, economic relations, macroeconomic indices, USA, Japan, EU, economic crisis. 2011 Article Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин / Т.В. Горянська // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 51-58. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24030 339.5.057.7 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка
spellingShingle	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Горянська, Т.В. Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин Економічний вісник Донбасу
description	У статті визначено і обґрунтовано сучасні тенденції розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин. Проаналізовано основні макроекономічні показники США, Японії, країн-членів ЄС, країн, що розвиваються, їх зміну в процесі глобалізації і в період економічної кризи. Ключові слова: торгівля, економічні відносини, макроекономічні показники, США, Японія, ЄС, економічна криза.
format	Article
author	Горянська, Т.В.
author_facet	Горянська, Т.В.
author_sort	Горянська, Т.В.
title	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
title_short	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
title_full	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
title_fullStr	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
title_full_unstemmed	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
title_sort	сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24030
citation_txt	Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин / Т.В. Горянська // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 51-58. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT gorânsʹkatv sučasnítendencíírozvitkumížnarodnihtorgovelʹnoekonomíčnihvídnosin AT gorânsʹkatv sovremennyetendenciirazvitiâmeždunarodnyhtorgovoékonomičeskihotnošenij AT gorânsʹkatv specifiesandsubstantiatescurrenttrendsofdevelopinginternationaltradeandeconomicrelations
first_indexed	2025-11-26T17:09:22Z
last_indexed	2025-11-26T17:09:22Z
_version_	1849873657642352640
fulltext	51 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська Поступовий рух до економічної незалежності та зміцнення окремих національних господарств у сучас- них умовах розвитку і вдосконалення світогосподарсь- ких зв’язків неминуче веде до зростаючої інтернаціо- налізації господарського життя, підвищення ступеню відкритості національних економік та посилення їх взає- мозалежності на основі подальшого поглиблення міжнародного розподілу праці. Як вища ступінь тери- торіального розподілу праці — міжнародна торгівля розвивається завдяки спеціалізації країн з виробництва певного товару і продажу його на світових ринках. Розвиток міжнародного розподілу праці та зовнішньої торгівлі залежить від ряду чинників. По-перше, від географічних (нерівномірність роз- поділу природних ресурсів у світі, в тому числі рос- линного і тваринного світу, різні ґрунтово-кліматичні умови). Збільшення обсягів випуску продукції, поява нових галузей і виробництв обумовлює підвищений попит на сировину, отримання якої обмежено природ- ними умовами. У свою чергу це стимулює видобуток сировини в країнах, де існують відповідні запаси. Крім того, підвищується попит на продовольчі товари, які виробляються лише в певних кліматичних зонах. По-друге, від ступеню розвитку продуктивних сил. Як правило, крупне машинне виробництво може бути ефективним лише при глибокій спеціалізації і орієнтації на широкий ринок збуту, що призводить до необхідності виходу на світові ринки. По-третє, від науково-технічного прогресу. Швид- ке обновлення продукції і технологій не допоможе до- сягти оптимального розвитку в рамках однієї країни усіх видів продукції. Результатом цього є активний обмін продукцією, послугами і факторами виробництва. Метою статті є визначення та обґрунтування су- часних тенденцій розвитку міжнародних торговельно- економічних відносин. На сучасному етапі диверсифікації світогоспо- дарських зв’язків міжнародна торгівля грає зростаю- чу роль у господарському розвитку країн, регіонів, всього світового співтовариства. Сучасні темпи рос- ту світової торгівлі склали в 2003 р. — 5,8%, в 2004 р. — 10,7%, в 2005 р. — 7,0%, в 2006 р. — 9,9%, в 2007 р. — 7,2%, в 2008 р. — 3,3%, в 2009 р. — (-11%), що за динамікою і вартісними показниками випереджає темпи росту світового виробництва, які склали в 2003 р. — 2,7%, в 2004 р. — 4,0%, в 2005 р. — 3,5%, в 2006 р. — 3,9%, в 2007 р. — 3,8%, в 2008 р. —3,2%, в 2009 р. — (-2,4%). Крім того, тем- пи росту світової торгівлі також перевищують динам- іку ВВП, який склав в 2003 р. — 3,7%, в 2004 р. — 4,9%, в 2005 р. — 4,7%, в 2006 р. — 5,1%, в 2007 р. — 5,0%, в 2008 р. — 2,9%, в 2009 р. — (-1,0%) [1; 2]. У номінальному виразі торгівля продемонструва- ла за останні роки феноменальний ріст. Так, після кризи 2001 р. номінальний обсяг торгівлі скоротився на 4%, світовий експорт зріс з 6,2 трлн. дол. США до 16,0 трлн. дол. США в 2008 р., середній темп росту за цей період склав 15%, тобто в доларовому екквіваленті обсяг світової торгівлі практично потроївся [3, c.13]. Відносно стійке зростання міжнародної торгівлі, що спостерігалося протягом 2003-2007 рр., є на- слідком ряду чинників, а саме: — посилення міжнародного розподілу праці й інтернаціоналізації виробництва; — науково-технічний прогрес, сприяючий обнов- ленню основного капіталу, створення нових галузей економіки, які прискорюють реконструювання старих; — активна діяльність транснаціональних корпо- рацій на світовому ринку; — регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі через заходи СОТ/ГАТТ; — лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, який базується на відміні кількісних обмежень імпорту і суттєвого зниження мита — створення вільних економічних зон; — розвиток процесів торгово-економічної інтег- рації: усунення регіональних бар’єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі. Однак, темпи росту світової торгівлі, починаючи з 2008 р., уповільнюються через збільшення ризиків на ринках нерухомості, фінансових ринках, збереження глобальних диспропорцій і стрімкого росту цін на на- фту й інші сировини товари. Світова економіка пере- жила один із найбільш різких та значних спадів вироб- ництва протягом усієї післявоєнної історії. Спад вироб- ництва, що розпочався у розвинутих країнах влітку- восени 2008 р., по каналам зовнішньої торгівлі швид- ко передався країнам, що розвиваються. Як результат, — зниження ділової активності негативно вплинуло практично на всі економіки світу. Перші ознаки кризо- вих явищ почали проявлятися в промислових секто- рах розвинутих країн у вигляді стагнації промислового виробництва на фоні різкого росту цін на енергоресур- си і сировину, уповільнення внутрішнього попиту, у УДК 339.5.057.7 Т. В. Горянська, кандидат економічних наук, м. Донецьк СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 52 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська тому числі через погіршення умов кредитування. У цих умовах певну підтримку промисловості розвинутих країн надали ключові країни, що розвиваються (Китай, Індія), і найбільші світові експортери сировини (країни Персидської затоки, Росія). З боку цих країн, в умовах фінансової кризи, спостерігався стабільний попит на об- ладнання і сировину, особливо з боку енергетики, ме- талургії, нафтохімії, продукцію машинобудівельного комплексу, хімічної промисловості тощо. Саме ця схе- ма — закупка в розвинених країнах обладнання і спо- живчих товарів за високими цінами країнами, що роз- виваються, і навпаки, продаж країнами, що розвива- ються сировинних ресурсів — дозволила перетворити економічний підйом 2002-2008 рр. в один із самих дов- гих та інтенсивних періодів росту за всю післявоєнну історію. Це ще раз підтверджує практичне існування теорії абсолютних переваг А. Сміта і порівняльних пе- реваг Д. Рикардо. Накопичені в процесі економічного підйому дисбаланси (високі бюджетні й зовнішньотор- гові дефіцити в ряді країн, ріст цін на сировину тощо) спричинили появу однієї із самих небезпечних економ- ічних криз. Зниження внутрішнього попиту в розвине- них країнах влітку-восени 2008 р. призвело до обвалу світової торгівлі, падіння цін на сировину та готову про- дукцію. У результаті, у більшості розвинутих країн різко уповільнюються темпи росту ВВП і промислового ви- робництва (табл. 1; 2). Дані таблиць наглядно свідчать про глибокі кри- зові явища, що збереглися і впродовж 2009 р. Однак, зазначаємо, що позитивні темпи росту виробництва продукції вдалося зберегти Китаю та Індії. Ці країни продемонстрували здатність до росту в умовах світо- вої рецесії, що схоже на незалежний розвиток і підтвер- джується теорією декаплінга, який припускає, що краї- ни, які розвиваються, можуть зберігати високі темпи росту економіки навіть у випадку кризи в розвинутих країнах [3, c.8]. В умовах кризи найбільш постраждали експор- то-орієнтовані промислові економіки — незалежно від спеціалізації: експорт енергоресурсів і напівфабрикатів (Росія) або поставки готової продукції (країни Північно-Східної Азії, Німеччина, Японія). Одним із секторів, у якому спостерігалося різке і значне за обсягами скорочення попиту, стало вироб- ництво товарів тривалого користування, у першу чер- гу, автомобілебудування. Як відомо, світовими ліде- рами з виробництва автомобільного транспорту є Япо- нія, Німеччина, США. Однак починаючи з 2006 р. третє місце з виробництва автомобілів у світі займає Китай. У 2009 р. він стає найкрупнішим у світі виробником автомобілів. Частка Китаю в 2007 р. від загальної кількості вироблених у світі автомобілів склала — 12,1%, в 2008 р. — 13,2%, в 2009 р. — 22,6%. Вихід Китаю до лідерів з обсягу виробництва машин пояс- нюється: по-перше, крахом автомобільного ринку на Заході, що спричинив економічна криза; по-друге, своєчасно прийнятими урядом КНР заходами щодо стимулювання внутрішнього попиту; по-третє, ство- ренням спільних підприємств із ведучими світовими автоконцернами; по-четверте, новітніми західними тех- нологіями і ноу-хау. Для порівняння, зазначимо, що частка Японії склала відповідно 15,8%; 16,4%; 13,0%, Німеччини — 8,5%; 8,6%; 8,5%, США — 14,7%; 12,3%; 9,4%. Крім того, що значна доля США пояс- нюється спеціалізацією автомобілебудівної галузі цієї країни на торгових вантажівках (табл. 3). Незважаючи на деякі поліпшення ситуації останнім часом, пов’язане, перш за все, із урядовими програ- мами щодо стимулювання продаж нових автомобілів, реалізації плану стимулювання економіки, що вклю- 0 10 20 30 40 50 60 70 80 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Світовий експорт торгівлі ВВП Рис. 1. Динаміка темпів росту світового експорту торгівлі та ВВП за 2003-2009 рр. в трлн. дол. США 53 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська чає урядові гарантії для промислових компаній, авто- мобілебудівна галузь Німеччини, США, Японії знахо- диться в тяжкому стані. Перераховані заходи допомогли лише частково компенсувати зменшення зовнішньо- го попиту. Так, у цілому в Європейському Союзі зни- ження виробництва в автомобілебудуванні в 2008 р. склало 6,6%, у 2009 р. — 16,8%, що обумовлено низьким рівнем замовлень, значним зменшенням ек- спорту в країни Східної Європи і США. Крім автомобілебудівної галузі, зниження вироб- ництва спостерігалося у будівництві та машинобуді- вельної галузі взагалі, що призвело до скорочення попиту на продукцію ресурсних галузей — видобув- ної галузі, топливно-енергетичного комплексу, ряду підгалузей хіміко-лісного комплексу, промисловості будівельних матеріалів. Значне зменшення обсягів промислового вироб- ництва на фоні зниження споживчого та інвестиційно- го попиту, затоварення складів, жорстких умов кре- дитування виробничого сектора у розвинутих країнах весною-влітку 2009 р. змінилося на повільне віднов- лення обсягів виробництва. Основними причинами, що обумовили поліпшення ситуації у виробничому секторі, можна вважати заходи щодо державної підтримки ряду секторів, а також ефект «розчищення запасів». У результаті проведених заходів «лідерами» за темпами відновлення у більш країнах стали авто- мобілебудування, гірничорудна промисловість, мета- лургія, хімічне і нафтохімічне виробництво. Як показують статистичні дані, у глобальній кон- куренції на ринку металів абсолютним лідером визна- но Китай, який перетворився з імпортера на крупнішо- го експортера металопродукції, що обумовлено карди- нальною трансформацією технологічного циклу в Таблиця 1 Фактичний ріст обсягу світового виробництва в 2003-2009 рр. Рік Країна 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 США -1,0% 4,4% 3,2% 4,2% -1,7% 1,1% -5,5% Німеччина 0,1% 2,2% 1,7% 4,4% 5,2% 1,3% -11,0% Франція 1,1% 1,7% 0,3% 0,2% 1,8% 0,7% -9,0% Японія 1,9% 6,6% 1,3% 3,3% 1,3% -0,6% -17,0% Росія 7,0% 6,4% 4,0% 4,8% 7,4% 5,6% -11,0% Китай 16,2% 17,1% 27,7% 22,9% 13,4% 9,0% 8,1% Індія 6,0% 7,4% 8,2% 7,5% 8,5% 7,3% 5,2% Таблиця 2 Темпи росту ВВП в 2003-2009 рр. Рік Країна 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 США 3,1% 4,4% 3,5% 3,4% 2,1% 0,4% -2,4% Німеччина -0,1% 1,7% 0,9% 2,2% 2,5% 1,3% -5,0% Франція 0,1% 2,1% 1,4% 2,0% 2,3% 0,3% -2.1% Японія 2,3% 2,9% 2,7% 2,8% 2,3% -0,7% -5,7% Росія 7,3% 6,7% 6,4% 6,6% 8,1% 5,6% -8,5% Китай 9,1% 9,1% 9,9% 10,5% 13,0% 9,0% 8,4% Індія 7,6% 6,2% 7,6% 8,5% 9,0% 7,4% 6,1% Таблиця 3 Динаміка світового обсягу виробництва автомобілебудівної галузі у 2003-2009 рр. в тис. штук [4] 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Рік Країна Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Японія 10286,6 0,3 10511,5 2,2 10800,0 2,7 11484,2 6,3 11596,3 1,0 11575,6 -0,2 7934,5 -31,5 Німеччина 5506,6 0,7 5570,0 1,1 5757,7 3,4 5819,6 1,1 6213,5 6,8 6045,7 -2,7 5209,9 -13,8 США 12115,0 -1,3 11989,3 -1,0 11946,7 -0,4 11264,0 -6,0 10780,7 -4,5 8693,5 -19,4 5711,8 -34,3 Китай 4443,7 35,2 5234,5 17,8 5708,4 9,1 7188,7 25,9 8882,5 22,0 9299,2 4,7 13791,0 48,3 Світовий обсяг вироб- ництва 60663,2 2,8 64496,2 6,3 66482,4 3,1 69223,0 4,1 73266,1 5,8 70520,5 -3,7 60987,0 -13,5 54 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська чорній металургії та виробництві металопродукції з ура- хуванням ринків залізорудної сировини і вугілля, що коксує (табл. 4). Крім того, відбувся суттєвий зріст світо- вого виробництва сталі через нові виробничі потуж- ності Китаю і Південно-Східної Азії. Так, доля Китаю у світовому виробництві сталі в 2009 році склала 46,6%, Індії — 4,6%. Для порівняння доля Японії склала 7,2%, Росії — 4,9%, США — 4,8%, Південної Кореї — 4,0%, Німеччини — 2,7%, України — 2,4% [5]. Протягом останніх років, новий історичний рекорд був встановлений у світовому виробництві сталі в 2007 р. — 1351,29 млн тон у порівнянні з 2006 р. цей показник зріс на 9,0%. Однак, в 2008 р. показники виробництва сталі практично у всіх регіонах знижуються, включаю- чи ЄС, США, Південну Америку, країни СНД. Вироб- ництво сталі в ЄС в 2008 р. склало 199 млн тон (-5,3%), в США — 91 млн тон (-6,7%). У країнах СНД протя- гом 2008 р. вироблено 114 млн тон сталі (-8,2%). Заз- начимо, що Росія знизила виробництво сталі на 5,4% до 68,5 млн тон, Україна — на 13,4% до 37,1 млн тон [6]. В 2009 р. виробництво сталі у світі склало усього 1219,7 млн тон, що є самим низьким показником по галуззі за останні 4 роки. Найбільший спад виробницт- ва сталі спостерігався в США, де цей показник знизив- ся на 36,4%. У країнах-членах ЄС обсяг виробництва сталі знизився на 29,7%, що склало 139,1 млн тон; у Японії — на 26,3%. Випуск сталі в країнах СНД склав 97,5 млн тон (-14,7%). При цьому в країнах Ближньо- го Сходу в 2009 р. спостерігалася тенденція росту ви- робництва сталі — 17,2 млн тон, що на 3,3% більш в порівнянні з 2008 р., у тому числі Індія збільшила ви- робництво на 2,8%. Позитивні темпи росту виробницт- ва сталі також спостерігалися в країнах Азії, включаю- чи Китай, — 795,4 млн тон (3,5%) [7]. Останнім часом залежність більшості країн світу від зовнішньої торгівлі постійно зростає. Ступінь відкри- тості світового господарства підвищується, що стиму- лює його розвиток. Однак при цьому підвищується за- лежність економічного становища окремої країни від розвитку світової економіки в цілому. Динамізм міжна- родної торгівлі і підвищення її значення в світовій еко- номіці обумовлено об’єктивним процесом глобалізації, а саме ростом взаємозалежності більшості країн світу. У свою чергу, інтенсифікації світового товарообміну сприяло значний прогрес у розвитку міжнародного розподілу праці. У рамках сучасного всесвітнього роз- поділу праці найбільш розвинутими є країни Західної Європи, США, Японія. Однак, зазначаємо, що останні роки лідером світової економіки становиться Китай, який до 2015-2020 рр., за прогнозами спеціалістів, за абсо- лютними показниками економіки досягне рівня США [8, с. 99]. Також треба звернути увагу на той факт, що зовнішньоторговельний оборот країн, що розвивають- ся, збільшується на основі економічної залежності від країн Заходу. Але при цьому їх доля у світовій торгівлі не збільшується. Як відомо, міжнародний розподіл праці дає можливість кожній країні отримати вигоду за раху- нок раціонального розміщення своїх продуктивних сил незалежно від природного чинника. Однак цьому про- цесу заважають, перш за все, торгові бар’єри як прояв дискримінації одних країн відносно інших, незбалан- соване ціноутворення, яке створює «ножиці цін» [9, с. 66-67] між промислово розвинутими і країнами, що розвиваються в рамках світового ринку. Динамічний ріст виробництва окремих країн (Ки- тай, Південна Корея, Індія, Бразилія, Аргентина тощо), підвищення їх науково-технічного і економічного по- тенціалу створює умови для взаємної зацікавленості у розвитку ринку на базі подальшого розподілу праці. У цих рамках ефективніше реалізується концепція роз- витку галузі виробництва для ринку. Структура екс- порту все більш насичується товарами обробної про- мисловості: машинобудування, приладобудування, електроніки, текстильної, взуттєвої. У результаті постійно зростаючих масштабів ак- тивності та ступеню залучення окремих країн і регі- онів до процесів міжнародного обміну в темпах їх ро- сту і напрямках зовнішньоторговельної діяльності, Таблиця 4 Динаміка світового виробництва сталі в 2003-2009 рр. в млн. тон [5, 6] 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Рік Країна Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл-ть % Кіл -ть % Китай 220,1 21 ,2 272,5 23 ,2 355,8 30,6 418,8 17,7 489,9 17,0 500,49 2,2 567,84 13,5 Японія 110,5 2,6 112,7 2,0 112,5 -0,2 116,2 3,3 120,2 3,4 118,74 -1,2 87 ,53 -26,3 США 91,4 -1,0 98,5 5,2 94,9 -3 ,7 98,5 3,8 98,1 -0,4 91,49 -6,7 58,14 -36,4 Росія 61,3 4,7 64,3 2,5 66,1 2,8 70,6 6,8 72,39 2,5 68,51 -5,4 59,21 -13,8 Німеччина 44,8 -0,4 46,4 3,6 44,5 -4,1 47,2 6,1 48,55 2,8 45,83 -5,6 32,67 -28,7 Індія 31,78 10 ,3 32,6 2,7 40,9 25,5 44,0 7,6 53,08 20,6 55,05 3,7 56,61 2,8 Світове ви- робництва 945,1 6,7 1050,0 8,9 1129,4 7,6 1239,5 8,8 1351,29 9,0 1329,72 -1,6 1219,72 -8,3 55 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська перш за все експортної, суб’єктів світової торгівлі про- являються помітні відмінності (табл. 5). Дані таблиці свідчать про суттєві зрушення гео- графічної і товарної структури сучасної міжнародної торгівлі. Нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі впливає на співвідношення сил між країнами на світо- вому ринку. Так, США займали лідируючі позиції у світовій торгівлі з середини 90-х років ХХ століття. Її частка складала в 1985 р. — 11,6%, в 1993 р. — 12,4%, в 1997 р. — 12,6% [10]. На сучасному етапі розвитку торговельних відносин США поступово втрачають до- мінуючу роль в системі міжнародного обміну, що по- в’язано зі зниженням конкурентноздатності амери- канського виробництва (табл. 1). Експансіоністська політика «дешевих грошей», що застосовувалася в еко- номіці США, у результаті призвела до негативних наслідків, а саме: високі темпи інфляції, девальвація валюти, зниження темпів росту виробництва тощо. На світових ринках готової продукції домінують країни ЄС. Їх сукупна частка у світовому експорті перевищує 12%. При цьому значна частина продукції реалізується в межах ЄС, що ускладнює доступ іно- земних товарів на європейський ринок (рис.2). Заз- начимо, внутрішньорегіональний експорт ЄС складає близько 70% від загального обсягу експорту. Створення внутрішнього ринку ЄС, передбачення правилами торгівлі свободи руху товарів, послуг, кап- італу, людей є наслідком проведення протекціоністсь- кої політики щодо третіх країн. Отже, ЄС — це найк- рупніший у світі торговий блок від якого багато країн й інтеграційних блоків, з якими ЄС має торгові угоди на основі географічної близькості або історичного мину- лого, значно залежить від експортних операцій з ним. Серед країн-членів ЄС найкрупнішим експортером то- варів у світі залишається Німеччина. Експорт цієї краї- ни склав в 2006 р. — 1112,0 млрд дол. США; у 2007 р. — 1327,0 млрд дол. США, що на 19,3% більше в по- рівнянні з попереднім періодом; в 2008 р. експорт збільшився на 10,2% (1461,9 млрд дол. США). Однак в 2008 р. частка країни у світовому експорті знижуєть- ся і складає 9,1%. У 2009 р. на експорт Німеччини при- ходиться 9,8%. Для порівняння частка експорту Китаю в 2009 р. склала 9,9%. Сила німецької економіки поля- гає у великій конкурентноспроможності товарів на світовому ринку і високої експортної частки у ВВП (се- редньорічна доля складає 45%). Протягом 2006-2009 рр. спостерігається уповіль- нення темпів росту глобальної економіки. У 2009 р. обсяг світової торгівлі зменшився у вартісному вира- женні на 24,6% — з 16070 млрд дол. США до 12110 млрд дол. США [10]. Головними причинами скорочення обсягу міжна- родної торгівлі є: — одночасне суттєве зниження попиту практич- но в усіх країнах світу; — ріст пропозиції товарів; — дефіцит кредитних ресурсів для фінансування торговельних операцій; — зріст рівня протекціоністських заходів. Спад експорту в 2009 р. зафіксовано в усіх краї- нах і регіонах. Так, в США експорт товарів зменшив- ся на 22,7%, в ЄС — 14,8%, в Японії — 34,0%. Най- менший рівень зниження експорту було зафіксовано в нафтопереробних регіонах Ближнього Сходу (-4,9%), Африці (-5,6%), Південній і Центральній Аме- риці (-5,7%). В Азії обсяги експорту знизилися на 11,1%, у тому числі в Китаї на 16,4%. Доцільно звер- нути увагу на той факт, що на фоні світової кризи ки- Таблиця 5 Частка країн і регіонів у світовому експорті в 2003-2009 рр., (%) [10; 2] Країна, регіон 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Світ 100 100 100 100 100 100 100 Німеччина 10,0 10,0 9,3 9,2 9,5 9,1 9,8 США 9,6 8,9 8,7 8,6 8,3 8,0 8,2 Японія 6,3 6,2 5,7 5,4 5,1 4,9 4,3 Китай 5,8 6,5 7,3 8,0 8,7 8,9 9,9 Франція 5,2 4,9 4,4 4,1 4,0 3,8 3,8 Велика Британія 4,1 3,8 3,7 3,7 3,1 2,9 2,9 Південна Корея 2,6 2,8 2,7 2,7 2,7 2,6 2,9 Бразилія 1,0 1,1 1,1 1,1 1,2 1,2 1,3 Індія 0,7 0,8 0,9 1,0 1,0 1,1 1,3 Росія 1,8 2,0 2,3 2,5 2,5 2,9 2,4 Україна 0,3 0,4 0,3 0,3 0,4 0,4 0,3 ЄС 14,7 13,2 12,7 12,3 12,2 12,0 - СНД 5,5 3,0 3,3 3,6 3,7 4,5 - Країни-члени ГАТТ/СОТ 94,3 93,7 94,4 93,9 94,1 93,4 - 56 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська тайська економіка в 2009 р. у порівнянні з попередні- ми роками та іншими країнами світу має значно кращі й високі економічні показники (табл. 6). Досягти високих показників, збільшити зовнішнь- оторговельний оборот від 20,6 млрд дол. США в пере- дреформному 1978 р. до 851,0 млрд дол. США в 2003 р. і зайняти 4-е місце у світі після США, Німеччини, Японії допомогла, перш за все, політика зовнішньоекономічної відкритості. Значні наслідки для економічного і соціаль- ного життя держави мала програма лібералізації заходів, передбачених угодами СОТ. Приєднання Китая в 2001 р. до СОТ сприяло відкриттю національного ринку для зов- нішньої конкуренції. Розширення зовнішньої торгівлі вплинуло на такі галузі діяльності, як: торгівля товара- ми, торгівля послугами, захист прав інтелектуальної влас- ності, забезпечення транспарентності, уніфікація митних і податкових норм. У 2004 р. обсяг зовнішньоторговельного оборо- ту Китаю зріс на 35,7% і досяг 1154,5 млрд дол. США. Країна стає 3-ю торгівельною державою у світі. У 2007 р. позиції Китаю у сфері світової торгівлі міцніша- ють, він займає 2-е місце у світі з експорту товарів. Частка Китаю у світовому експорті товарів досягає 8,7%. У грошовому виразі експорт складає 1217,8 млрд дол. США, що на 25,7% більше у по- рівнянні із попереднім роком. У 2009 р. експорт Ки- таю зменшився — 16,4%, у порівнянні із 2008 р. склав 1194,0 млрд дол. США. Але при цьому частка Китаю у світовому експорті склала 9,9% і він стає головною експортною державою у світі. Для порівняння: екс- порт Німеччини в 2009 р. склав 1187,0 млрд дол. США; США — 994,7 млрд дол. США [2]. Стратегія економічного розвитку Китаю була зак- ладена концепцією активного виходу вітчизняних ви- робників на зовнішні ринки в 2000 р. Значний чинник, що визначає позиції Китаю у світовій економіці, — не- обхідність стабільного забезпечення його зростаючих потреб у нафті та різних видах сировини. Так, у 2004 р. Китай імпортував 122,7 млн тон сирої нафти, 26,3 млн кубометрів деревини, 208 млн тон залізної руди. У 2008 р. імпорт перерахованих товарних груп склав 179,3 млн тон; 29,5 млн кубометрів; 440 млн тон. У 2009 р. ступінь залежності Китаю від імпортної нафти зросла до 51,29%, що підвищує ризик у сфері держав- ної енергетичної безпеки (імпорт нафти склав 199 млн. тонн). За цих обставин прогноз спеціалістів невтішний: залежність країни від імпорту нафти у 2020 р. зросте до 70%. Також у 2009 р. зріс на 41,6% імпорт залізної руди (630 млн тон) [11]. За оцінками китайських еко- номістів потреби країни в 2020 р. можуть бути задово- лені за рахунок власних ресурсів лише 6-ти із 45-ти видів корисних копалин [8, с. 102]. Специфіка участі кожної країни в міжнародно- му розподілі праці визначається не лише масштаба- ми, але і структурою її економіки, наявністю галузей і виробництв, що характеризуються очевидними пе- ревагами на світовому ринку. Внаслідок змін у струк- турі світового промислового виробництва з’явили- ся зрушення в товарній структурі міжнародного об- міну. Так, в 2003-2006 рр. спостерігалося зниження у світовому експорті питомої ваги сільськогоспо- дарської продукції — від 9,2% до 8,0%. При цьому, протягом 2003-2008 рр. частка експорту палива і продукції добувної промисловості у світовій торгівлі зросла — з 13,2% до 22,5%. Характерними є дос- татньо високі темпи розширення торгівлі готовими промисловими виробами, а в них машинами, облад- нанням і транспортними засобами (табл. 7). Територіальний розподіл виробництва продукції за останні роки практично не змінився. Найбільша частка експорту сільськогосподарської продукції і добувної промисловості припадає на Європу: відпов- ідно 4,0% і 8%. Частка експорту продукції добувної промисловості Азії складає близько 7%. Стосовно експорту готових виробів лідерами є Європа, на яку припадає 30% від загального світового експорту; дру- ге місце займає Азія, її частка в експорті готових ви- робів складає 15%. Частка Північної Америки протя- Рис. 2. Динаміка відношення загального експорту ЄС до внутрішньорегіонального і зовнішньорегіонального в 2003-2008 рр. в млрд дол. США 0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Загальний експорт Внутрішньорегіональний експорт Зовнішньорегіональний експорт 57 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська гом 2005-2008 рр. зменшилася від 15,4% до 11,9%. При цьому, в усіх країнах світу експорт продукції у вартісному виразі збільшився, що обумовлено темпа- ми росту інфляції і коливаннями курсів валют. Отже, активізація світогосподарських зв’язків продовжується, що підтверджується зростанням та- ких індикаторів, як: товарний експорт у глобальному ВВП, рівень світового експорту. Отримані наукові результати надали змогу виз- начити та обґрунтувати сучасні тенденції розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин. По-перше, США багато років є «локомотивом» економічного росту в світі. Значна частка приросту американського експорту обумовлена найбільш швид- ким ростом ринків, що розвиваються. Обсяг амери- канських товарів, що поставляються в країни, що роз- виваються, збільшився за останні роки до 45% від загального обсягу експорту [12, с. 62]. Крім того, щорічно протягом 2003-2008 рр. експорт американсь- ких товарів до Китаю збільшувався на 25% [12, с. 62]. Отже, ріст експорту США стимулюється внутрішнім попитом за кордоном. По-друге, зниження темпів економічного росту в США (кінець 2008-2009 рр.) створило додатковий тиск на японський експорт, 20% якого припадає на США. Темпи росту промислового виробництва Японії скла- ли в 2007 р. — 1,3%, в 2008 р. — (-0,6%), в 2009 р. — (-17,0%) [2]. Настільки помітне зниження виробництва пояснюється, перш за все, уповільненням економіки в США, де значно зменшився попит на автомобілі й елек- троніку. Незначні макроекономічні наслідки також відбу- ваються в країнах Азії, на які припадає найкрупніша частка японського експорту — 50%. По-третє, країни Азії, а саме Китай, Індія, Пакис- тан, за останнє десятиріччя досягли значного росту ВВП, темпів промислового виробництва, експорту товарів. Позитивні тенденції економічного розвитку цих країн пояснюються динамічним ростом інвестицій і чистого експорту. Але в регіоні, починаючи з 2008 р., спостер- ігається зниження темпів економічного росту внаслі- док уповільнення росту у провідних розвинутих краї- нах і підвищення цін на енергоносії й сировину. Так, у Китаї спостерігається зниження темпів росту ВВП (табл.2) під впливом уповільнення росту експорту, а також інших стримуючих чинників, таких як жорстка кредитно-грошова політика, підвищення курсу націо- нальної валюти, подорожчання робочої сили. Крім того, темпи росту промислового виробництва Китаю упов- ільнюються, що обумовлюється наявністю тісних тор- гівельних зв’язків із США, на які припадає 25% ки- тайського експорту, й іншими промислово розвинути- ми країнами. Однак, зазначаємо, що на фоні загально- го світового економічного спаду, зниження економіч- ного росту Китаю виглядає незначним. Це обумовлено швидким ростом і вдосконаленням структури капіта- ловкладень. Так, лише протягом 2008 р. в об’єкти інфраструктури Китаю було інвестовано більш 2,5 трлн дол. США, що перевищило цей показник 2007 р. на 25,5%. Таким чином, темпи росту капіталовкладень склали 0,7% [13, с. 93]. Крім того, за даними Націо- нального бюро статистики КНР індекс ділової актив- ності у сфері виробництва Китаю (PMI) перевищує по- значку 50,0, що вказує на перевагу оптимістичного настрою і на розвиток області, що досліджується. Високі показники економічного росту Індії і Па- кистану обумовлено значним ростом приватного спо- живання та інвестицій до основного капіталу. Стійкий внутрішній попит у цих країнах стимулює збільшення фізичного обсягу імпорту, а ріст цін на сировину збільшив його вартісний обсяг. Однак, зазначаємо, що Таблиця 6 Зростання економіки Китаю 2003-2009 рр. в млрд дол. США [2; 7; 10] Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 ВВП 6449,0 7262,0 8859,0 10000,0 7420,0 8088,0 8767,0 Експорт товарів 437,9 593,3 762,0 968,9 1217,8 1428,3 1194,0 Імпорт товарів 413,1 561,2 660,0 791,5 956,0 1132,5 921,5 Обсяг іноземних інвестицій 56,1 60,6 60,3 63,0 67,3 92,4 90,03 Таблиця 7 Товарна структура світової торгівлі в 2003-2008 рр., (%) [10] 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Сільськогосподарська продукція 9,2% 8,8% 8,4% 8,0% 8,3% 8,5% Паливо і продукція добувної промисловості 13,2% 14,4% 17,2% 19,5% 19,4% 22,5% Готові вироби 74,5% 73,8% 72,0% 69,9% 69,7% 66,5% Машини і транспортні засоби 39,7% 39,0% 42,0% 37,0% 36,3% 34,0% 58 Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011 Т. В. Горянська темпи росту Індії і Пакистану з 2008 р. уповільнюють- ся за рахунок впливу економічного спаду в США, ос- кільки ця країна є головним їх експортним ринком. Так, у 2007 р. часка індійського експорту в США скла- ла 15%, пакистанського експорту — 18%, але в 2008 р. частка експорту цих країн до США зменшуєть- ся і складає відповідно 11,7% і 16,1% [2]. По-четверте, уповільнення темпів росту експорту характерно і для Західної Європи, що обумовлено, перш за все, зниженням попиту з боку країн Східної і Захід- ної Азії. Ринки, що розвиваються, відіграють все більш активну роль у підтримці світового економічного рос- ту. Саме такі країни, як Китай та Індія останнім часом усвідомлюють, що внутрішній попит також є двигуном росту і знижують потребу щодо експортної орієнтації з метою економічного розвитку. З метою стимулювання економічного росту в країнах Західної Європи, Євро- пейський центральний банк (ЄЦБ) знизив облікову став- ку для країн-членів ЄС до 2,0%. Взагалі, економісти ОЕСР стверджують, що в пост- кризовий період темпи економічного розвитку перевищать докризовий рівень. Якщо в 2003-2007 рр. світова еконо- міка збільшувалася в середньому на 3,6% на рік, то в 2011-2015 рр. темпи росту світового ВВП будуть дорів- нювати 3,7%. Основна тенденція сучасності — збільшен- ня частки у світовій торгівлі країн, що розвиваються. Вони швидко нарощують як обсяги ВВП, так і торгівельний обіг. Одночасно в багатьох розвинутих країнах за рахунок різко- го зниження темпів росту ВВП їх частка у світовій торгівлі продовжує зменшуватися, що обумовлено зниженням гло- бального попиту і протекціоністськими заходами, які зас- тосовують деякі країни. Література 1. World Economic Situation and Prospects 2008. United Nations publication, Sales No.E.08.II.C.2. //UNO Official website. — Режим доступу: http://www. un.org. 2. CIA — The World Factbook 2010. — Режим досту- пу: https://www.cia.gov/ library/ publication/the-world- factbook/index.html. 3. Мониторинг мирового кризиса #8 (30.07.2009). Институт энергетики и финансов. — Режим доступу: www.fief.ru/img/files/CrisisMonitor. 4. http://oica.net/category/production-statistics/2009- statistics. 5. World Steel Association, infogeo.ru/metalls. 6. Терешин А. Ведущие производители стали в 2008 году / А. Терешин. — Режим доступа : https://www. infogeo.ru/metalls. 7. http://rus.newsru.ua/finance/ 02oct2009/truba.html. 8. Портяков В. Я. Россия, Ки- тай и Индия в мировой экономике // Россия в гло- бальной политике. — 2005. — № 5. Сентябрь-Октябрь. — с. 98 — 110. 9. Карр Э. Х. Русская революция от Ленина до Сталина 1917-1929. Монография / пер. с англ. Л. А.Черняховской. — М. : «Интер-Версо», 1990. — 208 с. 10. Internation Trade Statistics 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009. //WTO Official website. — Режим доступу : http://www. wto.org. 11. mineral.ru. 12. Соловьев А. Обзор мировой экономики — фев- раль 2008 года // Портфельный инвестор. — 2008. — №3. — с. 62 — 66. 13. Соловьев А. Обзор мировой экономики — январь 2009 года //Портфельный инве- стор. — 2009. — №1-2. — с. 90 — 93. 14. Давы- дов А. Ю. Структурные изменения в американской экономике //Мировая экономика и международные от- ношения. — 2009. — № 11. — с. 35 — 47. 15. Гаври- ков Д. А. Европейский Союз как территория проти- воречий // Мировая экономика и международные от- ношения. — 2004. — № 12. — с. 88 — 95. 16. Хузи- ятов Т. Д. Социально-экономическое развитие в го- сударствах Евразии //Проблемы современной эконо- мики. — 2006. — 1(17). — Режим доступу : http:// www.m- economy.ru/number.php3?bnumber=17. Горянська Т. В. Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин У статті визначено і обґрунтовано сучасні тенденції розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин. Проаналізовано основні макроекономічні показники США, Японії, країн-членів ЄС, країн, що розвиваються, їх зміну в процесі глобалізації і в період економічної кризи. Ключові слова: торгівля, економічні відносини, макроекономічні показники, США, Японія, ЄС, еко- номічна криза. Горянская Т. В. Современные тенденции раз- вития международных торгово-экономических отношений В статье определены и обоснованы современные тенденции развития международных торгово-экономи- ческих отношений. Проанализированы основные мак- роэкономические показатели США, Японии, стран-чле- нов ЕС, развивающихся стран, их изменения в процес- се глобализации и в период экономического кризиса. Ключевые слова: торговля, экономические отно- шения, макроэкономические показатели, США, Япо- ния, ЕС, экономический кризис. Goryanskaya T. V. Specifies and substantiates current trends of developing international trade and economic relations The article specifies and substantiates current trends of developing international trade and economic relations. Basic macroeconomic indices of the USA, Japan, members EU, developed countries, their transformations in the process of globalization, as well as in the period of economic crisis are analyzed. Key word: trade, economic relations, macroeconomic indices, USA, Japan, EU, economic crisis. Стаття надійшла до редакції 11.10.2010 Прийнято до друку 15.03.2011

Сучасні тенденції розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин

Institution

Ähnliche Einträge