Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття
Про використання глини та застосування глиняних виробів у народній медицині, ветеринарії та лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя. Подано назви хвороб, окремі замовляння, народні лікувальні рецепти. Об использовании глины и глиняных изделий в народной медицине, в...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Ніжинська старовина |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24176 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття / Л. Метка // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 58-64. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859802053284462592 |
|---|---|
| author | Метка, Л. |
| author_facet | Метка, Л. |
| citation_txt | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття / Л. Метка // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 58-64. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Ніжинська старовина |
| description | Про використання глини та застосування глиняних виробів у народній медицині, ветеринарії та лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя. Подано назви хвороб, окремі замовляння, народні лікувальні рецепти.
Об использовании глины и глиняных изделий в народной медицине, ветеринарии, лечебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья. Подаются названия болезней, отдельные заговоры, народные лечебные рецепты.
On the use and application of clay pottery in folk medicine, veterinary and medical practice magic Ukrainian. Filed under names of diseases, individual charms, folk medicinal recipes.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:13:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 58
Латишева О.В. Державне страхування майна від вогню в сільських районах Чер-
нігівщини в 1921–1927 роках: перспективи відображення у музейних колекціях
У даному дослідженні здійснений детальний аналіз особливості здійснення державного
страхування майна від вогню в сільських районах Чернігівщини упродовж 1921–1927 років.
Ключові слова: об’єкт страхування, види страхування, майнова складова, державні
форми страхування, страхування міське або сільське.
Латышева Е.В. Государственное страхование имущества от пожара в сельских рай-
онах Черниговщины в 1921–1927 гг.: перспективы отражения в музейных коллекциях
В данном исследовании предпринят детальный анализ особенностей проведения госу-
дарственного имущественного страхования от пожаров в сельских районах Чернигов-
щины в 1921–1927 гг.
Ключевые слова: объект страхования, виды страхования, имущественная составляю-
щая, государственные формы страхования, городское или сельское страхование.
Latysheva O.V. State property fire insurance in rural districts of Chernihiv region in
1921–1927: prospects of representation in museum collections.
In this research the detailed analysis of peculiarities of realization of state property fire insur-
ance in rural districts of Chernihiv regionin 1921–1927 is done.
Key words: object of insurance, types of insurance, property constituent, state forms of insur-
ance, city or rural insurance.
УДК 666.32:398:738(477)
Людмила МЕТКА
(Опішне)
Глина та глиняні вироби у народній медицині,
ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців
Північно-Дніпровського Лівобережжя
у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття
Глина та глиняні вироби впродовж тривалого історичного періоду аж до початку
ХХ ст. займали важливе місце в традиційно-побутовій культурі українців. Викорис-
тання глини передбачала і значна частина, раціонального у своїй основі, народного
лікування. Зважаючи на те, що глиняний посуд був на той час чи не єдиним доступ-
ним видом посуду в побуті пересічного українця, різні лікувальні засоби: мазі, відва-
ри, напари готувалися саме в череп’яних виробах. Народні знання про лікувальні вла-
стивості глини і вплив черепка на ліки, приготовані в ньому, обумовили застосування
глиняних виробів й у магічній практиці, зокрема, в якості оберегів – з метою профіла-
ктики хвороб “неприродного походження”.
Народна медицина та лікувальна магічна практика потрапила в поле зору таких до-
слідників, як В. Антонович, З. Болтарович, Н. Виноградов, Хв. Вовк, В. Гнатюк, Н. Да-
нильченко, Д. Єфименко, І. Іванов, А. Каустов, П. Куреннов, Є. Кучинський, Л. Львів-
ський, А. Малинка, М. Маркевич, В. Милорадович, В. Петров, Г. Попов, М. Рейдер-
ман, В. Соловйова, М. Сумцов, Є. Товстуха, С. Швидкий, А. Шкарбан, В. Шухевич і ба-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 59
гатьох інших. Але тема використання глини та глиняних виробів у лікувальній магіч-
ній практиці та народній медицині українців окреслювалася фрагментарно, не в усіх її
напрямках і аспектах. Нині, коли етнологічні студії вийшли на якісно новий рівень,
поклавши початок новим напрямам дослідження в галузі керамології, стало можли-
вим вивчення та наукове осмислення означеної теми.
У пропонованій роботі висвітлено деякі аспекти застосування з лікувальною метою
глини та глиняних виробів для приготування лікарських, переважно гомеопатичних
засобів, а також зроблено спробу окреслити використання їх і в магічній практиці
українців наприкінці ХІХ – першій третині ХХ ст. Хочу зазначити, що переважна бі-
льшість матеріалів, уміщених у ній, зібрані на Полтавщині та Слобожанщині; як до-
повнення до теми наведено кілька порівняльних прикладів з інших регіонів України:
Полісся, Поділля, Середньої Наддніпрянщини, Прикарпаття.
Працюючи над темою, зверталася увага на публікації в науково-популярних виданнях,
у періодичній пресі, що містять вказівки для лікування та профілактики різних хвороб за
допомогою глини. Так, сьогодні рекомендують за допомогою глини лікувати радикуліт,
мігрень, ангіну, ларингіт, нервові, шкірні захворювання. Для стимуляції діяльності шлун-
ка і кишковика, при діабеті, подагрі, атеросклерозі, хворобах крові, жовчного міхура, ни-
рок, печінки радять приймати глиняну воду внутрішньо. Косметологи пропонують глину
для приготування масок, для зміцнення волосся тощо. Проте, масу корисних і цікавих
способів її застосування з лікувальною метою чи використання глиняних виробів для
приготування ліків за народним рецептами можна знайти й у старих виданнях, багато
пам’ятають і самі люди – носії безмежної кількості традиційних народних знань.
Під час керамологічних експедицій до різних гончарних осередків України авторові
даного дослідження вдалося зафіксувати, що, наприклад, “мазальною рудою глиною”,
пережареною на сковороді, присипали дитині вражені запрілістю місця на тілі: “глій,
що засипають дітям маленьким, як упріває дитина” [12, 20]. Глину (точніше річковий
намул “болото”) використовували для позбавлення від болю в попереку (ймовірно
йдеться про радикуліт) [18]. Жовту вологу глину прикладали до хворих очей [23, с. 139],
до ніг – при ревматизмі [13]. Змішуючи глину з відваром посліду ластівок, прополісу
та березового гриба лікувалися від захворювань печінки, споживаючи розчин по кіль-
ка ложок перед їжею [22, с. 13]. Займаючись дослідженням цього питання більше
п’яти років постійно автрові дпного дослідження траплялася інформацію про те, що
люди й зараз лікують глиною біль у суглобах.
Різноманітні настоянки, мазі, припарки, відвари часто готувалися саме в глиняних
виробах, що диктувалося, як побутовими умовами життя, так і народними знаннями
про те, що в глиняному посуді й вода залишається довгий час свіжою та прохолод-
ною, не кисне молоко, приготовлені страви набагато смачніші. Знахарі були обізнані з
впливом, який череп’яні вироби справляли на ліки, зготовлені в них, тому в лікуваль-
ній практиці часто користувалися глиняним посудом, часто новим – адже в народній
уяві новий горщик вважався “чистим” – він не був засмічений рештками їжі, де могли
розвиватися хвороботворні мікроорганізми, що мало суттєве значення в досягненні
успіху під час лікувальних процедур [19, с. 278]. У 8 випуску “Харьковского сборни-
ка” (1894 р.) описаний спосіб лікування “соняшниць” (катар шлунку), який називаєть-
ся “заварюванням соняшниць” за допомогою глечика та глиняної миски. На живіт хво-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 60
рому ставили миску з водою, попередньо запаливши в глечику клоччя, перевертали
його у миску дном догори, клали у миску ложку, ніж і веретено. Вода поступово під-
німалася у глечик. Баба-знахарка брала з миски по черзі ложку, ніж, веретено, кресли-
ла ними на дні глечика хрест. За цей час вогонь у глечику швидко гаснув. Баба повто-
рювала процедуру тричі, кожного разу добавляючи у глечик конопель. Потім хворому
давали випити води з миски і, давлячи клоччям на живіт, промовляли: “Соняшниці,
вітрянії і глазнії, з сірих глаз і карих глаз, прозірні і водянії, і простудні. Матері Бо-
жій, Миколая угодника і всих святих, просю пособити, помогти навродженному, хре-
щенному (ім’я)” [8, с. 335]. При цьому веретено сприймалося як символ безкінечності
життя, стрижня на якому обертається всесвіт; ніж – як символ сили, боротьби, захис-
ту, жертвоприношення, справедливої помсти, а ложка – як символ ситості, добробуту,
достатку. У руках знахарки разом вони виконували певну захисну функцію. У книзі
Зоряни Болтарович “Українська народна медицина” знаходимо рецепт лікування “ба-
биць” (шлункового захворювання), причина якого – переїдання. Лікування відбувало-
ся подібним до вищезазначеного способом. Так у невеликий глиняний горщик налива-
ли води, кидали 3 щіпки пшона, колотили тричі веретеном і тричі ложкою, підігріва-
ли. Потім ставили хворому на живіт глиняну ж миску, в неї кидали гребінь, ніж, голку
з ниткою, веретено, ложку і виливали туди зварене, супроводжуючи дію примовкою:
“Я вас вимовляю, окропом поливаю, пшоном посипаю і ложкою одгортаю, веретеном
випрядаю і голкою вишиваю, і гребінцем розчесала і на пущі, нетрі заслала” [1, с. 240].
При болі у животі (найімовірніше йдеться про хворобу, яка носить у народні назву
“золотник”, “враз”) існував спосіб “скидання глечиків”. Він зафіксований на Харків-
щині. Хворому намочували та натирали милом живіт. На те місце, де планували ста-
вити глечик, клали гущі з хлібного квасу, зверху кружечок, вирізаний із хліба. Укрі-
пивши у м’якуш воскову чи сальну свічку, запалювали її і ставили перевернутий до-
гори дном глечик, що спричиняло втягування живота хворого, підтягуючи таким чи-
ном внутрішні органи [8, с. 335]. Схожий спосіб існував і на Поліссі, де ставили “го-
рщик на пуп”, позбуваючись таким чином “золотника”, “підриву пупа”. А робили це
так: клали недужому (обов’язково натщесерце) на живіт окраєць хліба чи розрізану
картоплину, втикали туди 9 сірників, запалювали їх і ставили зверху горщик. Потім
промовляли молитву “Отче наш” і тричі відповідне замовляння [24, с. 206–207]. У на-
родній медицині золотник, враз – це анатомічний орган, зрушення якого з місця в ор-
ганізмі людини викликає дискомфорт. Отже, золотник, враз, підрив пупа, зміщення
матки – реальна хвороба, яку можна вилікувати, але здатні це зробити лише окремі
знаючі люди. Не оперуючи науковими медичними термінами народні цілителі пояс-
нювали походження хвороби надмірними фізичними навантаженнями чи нервовим
перенапруженням людини, що й мотивує її народні назви “підрив пупа”, “пудорва”,
“матка”. Ця неміч могла бути викликана й шкідливим насланням, дістатися через їжу,
питво, тобто вразити (“звідси назва “враз”). Використання горщика у ході лікування
золотника, зафіксоване дослідниками народної медицині на Київщині, Полтавщині,
Дніпропетровщині, Житомирщині, Харківщині, Сумщині, Черкащині. Ставляння го-
рщика на живіт поряд із попереднім масажем полегшувало стан хворого, бо сприяло
встановленню золотника на місце “під пуп”. Горщик втягував живіт людини, підтя-
гуючи таким чином і внутрішні органи. У цьому й виявляються раціональні дії бабок-
знахарок, які вміли справлятися з такою недугою.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 61
Унікальний спосіб лікування запалення легенів був зафіксований дослідником на-
родної медицини Павлом Куренновим: “Дід брав маленькі, місткістю приблизно 2 склян-
ки глиняні корчажки, топив піч і, коли потрібно було ставити в піч хліб для випічки,
дід простеляв у піч лист азбесту і обмазував верхній шар корчажок коржом із тіста,
що запобігало надмірному нагріванню країв. Потім розставляв корчажки догори ден-
цем і нагрівав їх до потрібної температури. Простерилізованим ножем робив на тілі
хворого невеличкі надрізи (до 10 шт.) на тому місці де потрібно було ставити “банку”,
ставив корчажку на надрізи і залишав так хвилин на 7–10. Під банкою збиралася чор-
на, як чорт, кров, об’ємом до 1/16 склянки…” [21, с. 195]. Він же записав і народний
рецепт лікування “геморою”. Для цього потрібно було взяти товстостінний глиняний
горщик і налити у нього 2 кварти (1 кварта приблизно 250 г рідини) молока додати 4 ве-
ликі головки цибулі. пропарити в печі на повільному вогні в закритому горщику. По-
тім накрити горщик дерев’яною покришкою з отвором і прогрівати задній прохід над
паром. Рекомендувалося повторити сеанс через 3 дні [21, с. 31–32].
Наприкінці ХІХ ст., згідно із записами відомого українського фольклориста та етно-
графа, дослідника народного побуту населення Полтавщини Василя Милорадовича,
струпи на ногах мазали рідиною по-особливому випареною в печі зі свіжого конопля-
ного насіння за допомогою двох нових горщиків [10, с. 282]. Від ран на ногах готували
і таку мазь: “взяти по ложці пива, козиної крові, ложку олії, воску білого з вощини,
живиці, додати куряче яйце, змішати і присмажити в ринці. Мазь класти на пластир і при-
кладати на ніч і на день свіжу пов’язку. При цьому не можна пити горілки, вина, не
ходити по холоду і ногами не працювати” [6, с. 17]. У Харківській губернії для ліку-
вання виразок на тілі наприкінці ХІХ ст. використовували сік з кореня жимолості чи
барбарису, який отримували після його впарювання у тому ж дірявому горщику [9, с. 21].
У горщику також готували ліки від “ревматизму”. Для цього збирали кістки, складали
у горщик, ставили його в піч, прожарювали, а “стікшим мозком” мазали хворі місця
[9, с. 22]. Цікавий рецепт приготування мазі від екземи в глиняній кубушці був запи-
саний автором даного дослідження в 2003 р. під час експедиції на Харківщину. Тут
випарювали сік із гілочок липи в кубушці (глиняній посудині з вузькою шийкою) із
замазаною глиною шийкою: “І оце ж чавун у землі, а кубушка зверху, обкладали тро-
хи там дрівцями, а тоді гноєм. І ото топлять. Чавун унизу, там все сухе, а топлять зве-
рху. Туди ж капатиме (оце як буде топицця, так оце витіка – називаєцця лікарство) і ото
воно туди капа, і таке, як дьоготь чорне, запах різкий, їдучий <…> Це од екземи, од
лишая, од чиряків <…> Воно їдуче, як помажеш, ну, більш там на цьому місці нічого
не остаєцця. З першого разу” [14].
У лікувальній магічній практиці цілющими властивостями наділялася не тільки
глина, але й піч (звісно, обмазана глиною), глиняна долівка. У віруваннях українців
піч виступала символом материнського начала, непорушності сім’ї, неперервності
життя, рідної хати, батьківщини [2, с. 374–375]. Лікувальні магічні дії, замовляння,
зокрема дитячих хвороб, зурочень знахарі проводили саме біля печі, адже за повір’ям
піч могла “забрати” хвору дитину та повернути її здоровою. У печі, наприклад, відбу-
валося “перепікання сухот” (тобто туберкульозу) у дітей. Баба-знахарка на припічку
печі запалювала солому, саджала хвору дитину на лопаті у піч. Мати ходила навколо
хати, заглядала у вікна і питала 3 рази: “Що ти, бабусю, робиш?”, а та відповідала та-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 62
кож тричі: “Хліб гнітю”. Таким чином відбувався своєрідний обман хвороби, яка, зля-
кавшись жару, повинна була покинути хворого [7, с. 415]. Подібний спосіб лікування
“сухот”, “сушецю”, “сушію” описаний і Л. Львівським у збірнику статей “Русская прос-
тонародная медицина” [5, с. 315]. Тут же знаходимо й згадку про те, що при хворобі
горла потрібно було потерти хворим місцем об край печі – хвороба відступала [5, с. 315].
В лікувальних цілях використовували й печину – частину глиняної обмазки печі Укра-
їнці вірили в очисну й лікувальну силу вогню домашнього вогнища, тому магічну си-
лу приписували і глині з печі, і вугіллю, і сажі, і попелу [3, с. 118]. На початку ХХ ст.
в Росії дослідники фіксують, що хвороби, викликані “зглазом” лікували, використо-
вуючи печину, таким чином. Рано на зорі ішли до джерела, набирали з нього води за
течією, вертали додому мовчки, не оглядаючись, несучи воду у закритій посудині.
Потім клали у цю воду 3 гарячих вуглинки, печину, дрібку солі і кропили цією водою
хворого по 2 рази на добу на зорі, примовляючи “з гуся вода, з лебедя вода – з тебе
худобá” [5, с. 315]. В “Малорусских домашиних лечебниках ХVІІІ века” вдалося
знайти рецепт лікування “утроби” (хвороби живота): “взяти воску гишпанського чер-
воного, крейди білої, печини з печі у рівній частині, стерти. Брати на кінчику ножа,
розчиняти у теплому вині чи пиві і на ніч пити” [6, с. 2]. За допомогою печини напри-
кінці ХІХ ст. на Поділлі намагалися позбавитися й “сухот”: брали з трьох колодязів
непочатої води, підмішували хатнього сміття, шматочки печини з трьох печей і мох з даху
трьох хат. Вважали, якщо скупати хворого у цьому розчині сухоти відступлять [4, с. 4].
Наразі печина не використовується у народній медицині, проте, побутування замов-
лянь, призначених уберегти “від дурного ока” свідчить, що релікти цього лікування
ще існують в народі. Донині дехто побачивши недобру людину тихо промовляє: “сіль
тобі, та печина із твоїми очима”.
Широке застосування знаходила глина й у народній ветеринарії. Розведеною на бу-
ряковому квасі глиною обмазували домашніх тварин, зокрема, свиней, якщо ті хворі-
ли на “рожу”, лікували мастит у корів [15]. Набряки та нариви на ногах корів чи ко-
ней, також лікували рідкою глиною, обмазуючи уражені місця [16]. Не обходилася
народна ветеринарія і без застосування тієї ж печини. Наприклад, на Полтавщині на
межі ХІХ–ХХ ст. для захисту корови від “уроків” існувала велика кількість способів,
серед яких і такий: у хвіст корові ув’язували стружку з рогачів, сажу з кочерг і шма-
точок цеглини (печини). Для першого годування поросяти готували спеціальні “бала-
бушки” з тіста, у які замішували зерна жита, взяті з першої копи, щетину, зстрижену
навхрест на лобі та спині кабана, надрубаний і подрібнений кінчик його хвоста, шма-
точок пічної глини (печини), стружки, зістругані з усіх чотирьох кутків столу. Ці ба-
лабушки згодовували поросяті після обідні в неділю, що забезпечувало не тільки його
гарний ріст, але й уберігало від злих духів [10, с. 297].
Отже у традиційно-побутовій культурі українців сконцентровано багатовіковий до-
свід і народні знання. Довгий час в Україні народна медицина виступала основним
доступним видом лікування, а глина та глиняні вироби, як одні з найбільш поширених
предметів повсякденного побуту в руках знаючих людей, цілителів, знахарів, бабок-
шептух тощо – могутнім засобом боротьби з хворобами. Народне лікування, переду-
сім, базувалося на раціональних методах застосування глини, якими люди могли ско-
ристатися в домашніх умовах відповідно до набутого досвіду, традиційних знань
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 63
предків. У такому разі лікування проводилося на сімейно-індивідуальному рівні й да-
вало терапевтичний ефект. Якщо ж людина усвідомлювала, що шлях надходження
хвороби чи невдачі неприродний і самотужки позбутися недугу неможливо, то вдава-
лася до ірраціональних методів лікування – зверталася до знахаря, народного цілите-
ля, діяння якого викликали психотерапевтичний ефект. За допомогою глини намага-
лися зцілювати як внутрішні, так і зовнішні хвороби, широкого застосування вона на-
була й у народній ветеринарії.
Лікувального значення народ надавав також печі, печині, глиняній долівці, че-
реп’яному посуду, в якому готувалися різноманітні настоянки, мазі, відвари, що дик-
тувалося як побутовими умовами життя, так і народними знаннями про цілющі влас-
тивості ліків приготовлених у глиняних виробах. А печина – шматочок від печі (зако-
пченої глиняної обмазки, цеглини) входила до числа обов’язкових предметів, які ви-
користовувалися українцями в магічній практиці – слугувала оберегом від злих духів,
чарів, а отже – засобом профілактики хвороб. Найбільш дієві народні рецепти ліку-
вання, якими користувалися віками, а може й тисячоліттями, передавалися від поко-
ління до покоління. І хоча в народній медицині було немало містики, іноді, на перший
погляд, абсурдних методів лікування, – все ж побутувало чимало й таких, які при де-
тальному розгляді не тільки заслуговують на увагу, але й, безумовно, на підтримку та
наукову оцінку. На наш погляд, необхідно не тільки фіксувати їх, але й ретельно про-
аналізувавши, знайти в них практичне зерно, визначити можливості застосування на-
родних методів лікування в наш час.
Література
1. Болтарович З. Українська народна медицина. – К.: Абрис, 1994. – 320 с.
2. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с. ; іл.
3. Гвоздевич С. Родильна обрядовість українців // Народознавчі зошити, 1997. – № 2. – С. 111–122.
4. Данильченко И. Народные верования, суеверия и предрассудки, записанные во втором мировом
участке Литинского уезда Подольской губернии // Этнографические сведения о Подольской губе-
рнии. – Камянец-Подольский: Тип. Подольского Губернского Правления, 1869. – С. 1-5.
5. Львовский Л. Русская простонародная медиина // Живописная Россия, 1902. – №56. – С. 314–316.
6. Малорусские домашине лечебники 18 века // Материалы по истории, литературе и этнографии
Южной России. Приложение Киевской Старине 1890. – К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1890. – С. 1–59.
7. Материалы для этнографического изучения Харьковской губернии. Марусов П. Сл.Кабанье // ХС.
– Литературно-научное приложение к харьковскому календарю на 1893. – Вып.7. – Харьков: Ти-
пография Губернского правления, 1893. – С. 413–460.
8. Материалы для этнографического изучения Харьковской губернии. Стороженко М.К. Сл.Ново-
Астрахань (Старобелский уезд) // ХС. – Литературно-научное приложение к харьковскому кален-
дарю на 1894. – Вып.8. – Харьков: Типография Губернского правления, 1894. – С. 27–48.
9. Материалы для этнографического изучения Харьковской губернии. Татарський А.А. Сл. Свято-
Дмитриевка (Старобелский уезд) // ХС. – Литературно-научное приложение к харьковскому кале-
ндарю на 1894. – Вып.8. – Харьков: Типография Губернского правления, 1894. – С. 1–26.
10. Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина // Українці: народні вірування, повір’я,
демонологія/ Упор., прим. та біогр. нариси А.П.Пономарьова, Т.В.Косьміної, О.О. Боряк; Вст. ст.
А.П. Пономарьова; іл. В.І. Гордієнка. – К.: Либідь, 1991. – С. 170–341.
11. Польові матеріали автора. Записано в 2007 р. від Дяченко Євдокії Федорівни 1940 р.н. с. Опішне,
Полтавська обл., у 2003 р. від Пасеки Віри Трохимівни 1926 р.н., м. Ізюм, Харківська обл.
12. Польові матеріали автора. Записано Гейком Анатолієм у 1998 р. від Гейко Ганни Никифорівни
1913 р.н., с. Судіївка, Полтавська обл.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 64
13. Польові матеріали автора. Записано в 2002 р. від Ткаченко Ганни Олександрівни 1928 р.н., с. Бут-
ківка, Луганська обл.
14. Польові матеріали автора. Записано в 2003 р. від Куценко Раїси Іванівни 1923 р.н. с. Вільшана,
Харківська обл.
15. Польові матеріали автора. Записано в 2006 р. від Литвинець Ольги Трохимівни 1931 р.н., с. Диби-
нці, Київська обл., у 2001 р. від Сворняк Ніни Юхимівни 1946 р.н., Пархоменко. Луганська обл.,
у 2006 р. від Шиян Лідії Григорівни 1936 р.н., с. Опішне. Полтавська обл.
16. Польові матеріали автора. Записано в 2006 р. від Проценко Галини Павлівни 1924 р.н. с. Великі
Пріцьки, Київська обл.
17. Польові матеріали автора. Записано в 2007 р. від Соломійчук Марії Юріївни 1937 р.н., м.Косів,
Івано-Франківська обл.
18. Польові матеріали автора. Записано в 2008 р. від Редчук Галини Василівни (уродженки с. Бєляєв-
ка Одеської обл.) 1941 р.н., с. Опішне. Полтавська обл.
19. Пошивайло О.М. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. – К.: Молодь, 1993. –
408 с. : іл.
20. Рейдерман М.І. Традиційна і нетрадиційна медицина. – К.: Видавництво товариства “Знання”
України, 1991. – 32 с.
21. Русский народный лечебник: Из сокровищницы русских и зарубежных знахарей, травников, лека-
рей (рецепты советы и рекомендации. Доступные для изготовления и применения, собранные до-
ктором Павлом Матвеевичем Куренновым). – К.: Общество «Знание», 1992. – 207 с.
22. Так лечились в старину. – Москва: Издательство Российского университета дружбы народов,
1992. – 16 с.
23. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, сна-
ряженной Императорским Русским Географическим Обществом. – СПб.: Т.1. – Вып. 1. – 467 с.
24. Шкарбан А. Народна медицина Київського Полісся // Полісся України: матеріали історико-
етнографічного дослідження. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1997. – Вип.1. – 358 с.
Метка Л.О. Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікуваль-
ній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій
половині ХІХ – першій половині ХХ століття
Про використання глини та застосування глиняних виробів у народній медицині, вете-
ринарії та лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобе-
режжя. Подано назви хвороб, окремі замовляння, народні лікувальні рецепти.
Ключові слова: народна медицина, народна ветеринарія, замовляння, глиняні вироби, глина.
Метка Л.А. Глина и глиняные изделия в народной медицине, ветеринарии, ле-
чебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья во
второй половине XIX - первой половине ХХ века
Об использовании глины и глиняных изделий в народной медицине, ветеринарии, ле-
чебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья. Подают-
ся названия болезней, отдельные заговоры, народные лечебные рецепты.
Ключевые слова: народная медицина, народная ветеринария, заговор, глиняные
изделия, глина.
Metka L.O. Clay and clay products in folk medicine, veterinary, medical practice magic
Ukrainian of Northern Left-Bank Dipper area in the second half of XIX – early XX century
On the use and application of clay pottery in folk medicine, veterinary and medical practice
magic Ukrainian. Filed under names of diseases, individual charms, folk medicinal recipes.
Key words: folk medicine, folk veterinary medicine, charms, clay products, clay.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24176 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-063X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:13:37Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Метка, Л. 2011-07-08T17:40:09Z 2011-07-08T17:40:09Z 2010 Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття / Л. Метка // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 58-64. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24176 666.32:398:738(477) Про використання глини та застосування глиняних виробів у народній медицині, ветеринарії та лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя. Подано назви хвороб, окремі замовляння, народні лікувальні рецепти. Об использовании глины и глиняных изделий в народной медицине, ветеринарии, лечебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья. Подаются названия болезней, отдельные заговоры, народные лечебные рецепты. On the use and application of clay pottery in folk medicine, veterinary and medical practice magic Ukrainian. Filed under names of diseases, individual charms, folk medicinal recipes. uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Дослідження регіональної історії й етнології Північного регіону України та відображення його результатів у музейних колекціях Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття Глина и глиняные изделия в народной медицине, ветеринарии, лечебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья во второй половине XIX - первой половине ХХ века Clay and clay products in folk medicine, veterinary, medical practice magic Ukrainian of Northern Left-Bank Dipper area in the second half of XIX – early XX century Article published earlier |
| spellingShingle | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття Метка, Л. Дослідження регіональної історії й етнології Північного регіону України та відображення його результатів у музейних колекціях |
| title | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття |
| title_alt | Глина и глиняные изделия в народной медицине, ветеринарии, лечебной магической практике украинцев Северно-Днепровского Левобережья во второй половине XIX - первой половине ХХ века Clay and clay products in folk medicine, veterinary, medical practice magic Ukrainian of Northern Left-Bank Dipper area in the second half of XIX – early XX century |
| title_full | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття |
| title_fullStr | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття |
| title_full_unstemmed | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття |
| title_short | Глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців Північно-Дніпровського Лівобережжя у другій половині XIX — першій половині XX століття |
| title_sort | глина та глиняні вироби у народній медицині, ветеринарії, лікувальній магічній практиці українців північно-дніпровського лівобережжя у другій половині xix — першій половині xx століття |
| topic | Дослідження регіональної історії й етнології Північного регіону України та відображення його результатів у музейних колекціях |
| topic_facet | Дослідження регіональної історії й етнології Північного регіону України та відображення його результатів у музейних колекціях |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24176 |
| work_keys_str_mv | AT metkal glinataglinânívirobiunarodníimediciníveterinaríílíkuvalʹníimagíčníiprakticíukraíncívpívníčnodníprovsʹkogolívoberežžâudrugíipoloviníxixperšíipoloviníxxstolíttâ AT metkal glinaiglinânyeizdeliâvnarodnoimedicineveterinariilečebnoimagičeskoipraktikeukraincevsevernodneprovskogolevoberežʹâvovtoroipolovinexixpervoipolovinehhveka AT metkal clayandclayproductsinfolkmedicineveterinarymedicalpracticemagicukrainianofnorthernleftbankdipperareainthesecondhalfofxixearlyxxcentury |