Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї
Про керамологічну діяльність відомого українського керамолога, музеолога, археолога Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург) упродовж 1902-1906, 1910 років. Колекція глиняних виробів, зібрана Іваном Зарецьким на Полтавщині та Чернігівщині, стала основою керамологічної зб...
Saved in:
| Published in: | Ніжинська старовина |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24187 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї / Н. Визір // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 151-157. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860219842677702656 |
|---|---|
| author | Визір, Н. |
| author_facet | Визір, Н. |
| citation_txt | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї / Н. Визір // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 151-157. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Ніжинська старовина |
| description | Про керамологічну діяльність відомого українського керамолога, музеолога, археолога Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург) упродовж 1902-1906, 1910 років. Колекція глиняних виробів, зібрана Іваном Зарецьким на Полтавщині та Чернігівщині, стала основою керамологічної збірки відділу етнографії українського народу. Завдяки збирачеві у фондах Музею зберігається близько 600 традиційних українських глиняних виробів кінця ХІХ – початку ХХ ст.
О керамологической деятельности известного украинского керамолога, музеолога, археолога Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее (Санкт-Петербург) на протяжении 1902-1906, 1910 годов. Коллекция глиняных изделий, собранная Иваном Зарецким на Полтавщине и Чернигивщине, стала основой керамологического собрания отдела этнографии украинского народа. Благодаря собирателю у фондах Музея хранятся около 600 традиционных украинских глиняных изделий конца ХІХ – начала ХХ века.
It is about ceramolodge activity of famous Ukrainian ceramologist, museologist and archaeologist Ivan Zarets’kiy in the Russian Ethnographic museum (Saint-Petersburg) during 1902-1906 and 1910 years. The collection of clay wares, which was collected by Ivan Zarets’ky on Poltava and Chernihiv regions, became basis of ceramolodge collection of the department of ethnography of Ukrainian people. About 600 traditional Ukrainian clay wares at the ending of the XIX the beginning of the XX centuries kept in the funds of the museum due to collector.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:17:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 151
Н I Ж И Н С Ь К А
С Т А Р О В И Н А
В и п . 1 0 ( 1 3 )
К И ї В
2 0 1 0
ПЕРСОНАЛІЇ
УДК: 738:39(09)
Наталія ВИЗІР
(Опішне)
Керамологічна діяльність Івана Зарецького
в Російському етнографічному музеї
Російський етнографічний музей – один із найбільших етно-
графічних музеїв Європи, заснований у 1902 р. в Санкт-Петер-
бурзі як Етнографічний відділ Російського музею Імператора
Олександра ІІІ. В його фондах зосереджені пам’ятки культури
157 народів колишньої Російської імперії, зокрема, українського.
Метою першого періоду діяльності Музею було комплек-
тування фондів, над яким працювали Ф.К. Волков, А.А. Міл-
лер, М.М. Могилянський, К.К. Романов, А.К. Сержпутовсь-
кий [1], а також І.А. Зарецький – відомий український
керамолог, краєзнавець, етнограф, археолог, фотограф і музе-
олог кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., одним із етапів ба-
гатогранної діяльності якого було формування фондів Етно-
графічного відділу Російського музею Імператора Олексан-
дра ІІІ впродовж 1902–1906 та 1910 років. Наразі й піде мова
про діяльність Івана Зарецького в Російському етнографіч-
ному музеї, про його вагомий внесок у збереження, вивчення
й популяризацію українського традиційного мистецтва,
зокрема, гончарної спадщини українців.
Іван Зарецький народився в 1857 р. у с. Лютенька Гадяць-
кого повіту Полтавської губернії, де й мешкав до кінця 1870-х
років. Був членом Московського товариства шанувальників
природознавства, антропології й етнографії (з 1886 р.), Мос-
ковського археологічного товариства (з 1890 р.) [2], дійсним
членом Полтавської вченої архівної комісії [3], членом Воро-
незької та Оренбурзької архівних комісій [4], членом-кореспон-
дентом Російського музею імператора Олександра ІІІ та Держав-
ного історичного музею СРСР [5], співробітником музеїв Пол-
тави, Санкт-Петербурга, Воронежа, Оренбурга. Він також є авто-
ром численних наукових праць, зокрема першої в Україні
(й у Російській імперії загалом) керамологічної монографії
“Гончарный промысел в Полтавской губернии” (1894) [6]. І. За-
рецький першим розпочав розкопки археологічних об’єктів у Се-
редньому й Нижньому Поворсклі, першим почав досліджува-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 152
ти підземелля ХVII–XVIII ст. Полтави (з 1882 р.) [7]. Проте, найґрунтовніше дослідив
гончарство Полтавської губернії, результатом чого й стала згадана вище унікальна моно-
графія. Звіт ученого про польові дослідження гончарного промислу Полтавщини фактич-
но став обґрунтуванням необхідності відкриття в Опішному першої в Лівобережній Укра-
їні Зразкової гончарної майстерні Полтавського губернського земства. Він же, як най-
кращий знавець місцевих гончарних традицій, і очолив цю школу (1894–1896).
Іван Зарецький також зібрав першу в Україні керамологічну колекцію, яка включала
в себе як глиняні вироби, так і зразки глини та інструментів традиційного гончарного
виробництва, що стали основою керамологічної збірки Природничо-історичного му-
зею Полтавського губернського земства. Дослідник також першим почав фіксувати
професійну гончарну лексику, фотографувати технологічні процеси гончарства та по-
бут майстрів [8]. В Оренбурзькій області археолог провів масштабні розкопки
пам’яток сарматської та середньовічної епохи. Унікальні предмети різних археологіч-
них культур, а також етнографічні матеріали, дбайливо зібрані Іваном Зарецьким, до-
нині зберігаються в музейних колекціях. Колекції старожитностей, зібрані Іваном За-
рецьким, зберігаються в музеях України та Російської Федерації, зокрема, в Полтав-
ському краєзнавчому музеї, Російському історичному музеї (Москва), Російському
етнографічному музеї (Санкт-Петербург), Оренбурзькому краєзнавчому музеї.
* * * * *
У 1902 р. Полтавська губернська земська управа відряджає Івана Зарецького до
Санкт-Петербурга для облаштування Полтавського відділу Всеросійської кустарної
виставки [9]. Для експонування були відібрані дерев’яні, шкіряні, вовняні, ткані виро-
би; вишивка, килими, сукно, полотно; різні машини та знаряддя праці тощо [10]. Осо-
бливою увагою у відвідувачів користувалася композиція з гончарних виробів, пред-
ставлена переважно опішнянською керамікою [11]. Безперечно, завдяки організатор-
ським здібностям, професійним навикам і художньому смаку земського діяча Полтав-
ський відділ мав великий успіх. Пізніше відомий полтавський історик, краєзнавець
Іван Павловський писав: “за его особые труды по устройству этой выставки, по Вы-
сочайшему соизволению Государя Императора, в 1902 году [Иван Зарецкий – авт.]
награжден званием почетного гражданина” [12].
Зацікавлений у популяризації народного мистецтва українців Іван Зарецький звер-
нувся до Етнографічного відділу Російського музею з пропозицією придбати у нього
зібрану в Полтавській губернії колекцію вишивок, репрезентовану на Всеросійській
кустарній виставці. Активна позиція етнографа та його авторитет стали передумовою
тому, що на засіданні Етнографічного відділу 6 квітня 1902 р. зберігач відділу Микола
Могилянський “предложил пригласить И.А. Зарецкого в качестве коллектора для Му-
зея” [13]. І невдовзі таке рішення було ухвалене.
З цього часу впродовж шести років Іван Зарецький працював над збором матеріалів,
що репрезентували б етнографію українського народу Російської імперії. Загалом, для
фондів Російського музею ним були зібрані 24 етнографічні колекції: більше 1800
предметів з Полтавської, Харківської, Київської, Чернігівської, Подільської та Кате-
ринославської губерній [14].
У архіві дбайливо зберігаються писемні матеріали Івана Зарецького, зокрема, звіт
про зібрані етнографічні колекції [15]; рукописи статей: “Хустка или хусточка”, “Ру-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 153
шник”, “Килим”, “Узоры плахт”, “Узоры подризников”, “Кафли” [16]; альбом уніка-
льних акварельних малюнків “Малорусские узоры Полтавской губернии” [17]. Горді-
стю музейної фототеки є вишукана підбірка фотографічних знімків на етнографічну
тематику, виготовлених Іваном Зарецьким [18].
Досліджуючи внесок Івана Зарецького у справу збереження, вивчення й популяри-
зації гончарної спадщини українців, зупинимося на керамологічній діяльності вченого
в період співробітництва з Етнографічним відділом Російського музею.
Колекції глиняних виробів і гончарних пристроїв, зібрані й передані Іваном Зарець-
ким до фондів Етнографічного відділу, стали основою керамологічної колекцією Ро-
сійського етнографічного музею. До її складу ввійшли матеріали з Полтавської й Чер-
нігівської губерній – більше 600 предметів (колекції № 194, 195, 266, 367, 625, 1051,
1843). Українська традиційна кераміка представлена різними типами виробів (кахлі;
всі типи посуду, що побутували в Полтавській губернії наприкінці ХІХ – на початку
ХХ ст.; куришки, зооморфна й антропоморфна пластика; іграшки, свистуни; люльки).
Ще 1893 р. під час роботи в Полтавському губернському земстві Іван Зарецький до-
сліджував гончарний промисел Полтавщини й виділив один із найбільш відомих гон-
чарних осередків України – Опішне, якому, як зазначив дослідник, “гончары всей гу-
бернии завидуют и стараются подражать всему опошнянскому в гончарстве” [19].
Тому першою керамологічною колекцією Івана Зарецького була опішнянська тради-
ційна кераміка (колекція №195). Саме ця багаточисельна колекція, що нараховує по-
над 330 предметів, стала основою фондів української традиційної кераміки сучасного
Російського етнографічного музею. Вироби, зібрані виключно в Опішному та його
околицях, були передані до цього музею восени 1902 р. Там же сформувалася вража-
юча колекція рідкісних опішнянських мисок, про які сам збирач у звітові писав: “Ме-
жду всеми гончарными изделиями Полтавской губернии первое место в экономичес-
ком и этнографическом отношении занимают малеванные поливянные миски, укра-
шенные арабесковым, геометрическим, реже растительным и животным орнаментом”
[20]. Учений зазначає, що більшість виробів “отличаются определенными традицион-
ными формами и самобытным орнаментом” [21] і мають велике значення в домаш-
ньому побуті мешканців не тільки Полтавської губернії, але й сусідніх.
Ознайомившись із матеріалами керамологічної колекції, можна з упевненістю сказа-
ти, що Іван Зарецький, маючи досвід керамологічної діяльності, сформував колекцію
таким чином, аби вповні представити різні форми мисок (“кандийка”, “шленка”, “прос-
та”, “ляпошница”, “немецкая тарелка”); розмір (від “одиночки” до “пятерика”) багатст-
во мискового орнаменту (“арабесковый”, “геометрический”, “растительный”, “живот-
ный”); особливості призначення (“миска для колыва (канун)” – для ритуального поми-
нального блюда). Також дослідник звернув увагу на вироби, які втратили самобутність
– “подражающие фабричным”. Керамолог також описує близько 20 “главнейших осно-
вных мотивов мисочного орнамента” (“опускання”, “пояски”, “кривульки”, “вывидець”,
“решетка” тощо), інструменти, за допомогою яких ці орнаменти наносилися (“коровий
рожок со вставленной в него трубочкой из гусиного пера и проволочная шпилька”), мате-
ріали “для выделки мисок” (“местная легкоплавкая глина”, “кварцевый песок”, “свинец”).
Оцінити унікальну та найбільшу в світі колекцію опішнянських мисок можна, ознайоми-
вшись з альбомом “Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ сто-
ліття (в зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі)” (2010) [22],
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 154
який став першою книгою Національного науково-видавничого проекту “Гончарна спа-
дщина України XVII–XX століть” у 70 книгах. Видання підготовлене Національним му-
зеєм-заповідником українського гончарства в Опішному, Інститутом керамології – відді-
ленням Інституту народознавства НАН України спільно з Російським етнографічним му-
зеєм у Санкт-Петербурзі. Цього року альбом став призером IV Київської міжнародної кни-
жкової виставки-ярмарку й отримав спеціальну відзнаку на книжковому форумі у Львові.
Улітку 1904 р. Іван Зарецький передав до фондів музею колекцію (№ 625) глиняних
традиційних виробів, зібраних етнографом у відомому гончарному осередку м. Ічні Чер-
нігівської губернії. До її складу входить 38 предметів: ужитковий посуд та іграшки: “мы-
ска прόста одинарна” (10 шт.), “совуснык” (3 шт.), “стаканчик для водки” (2 шт.); “мысо-
чка” (2 шт.), “гладушка” (4 шт.) – дитячі іграшки; “свыстыкы” – глиняні іграшки у вигля-
ді птахів, орнаментовані білими плямами та полосами (11 шт.). Окрім того, до складу ко-
лекції входять предмети жіночого одягу, що побутував на той час на Чернігівщині [23].
Цінність роботи Івана Зарецького в тому, що, збираючи етнографічний матеріал, він
підбирав, окрім типових, найбільш цінні зразки в художньому й технологічному пла-
ні, що найбільш вдало представлять той або інший етнографічний район. Завжди за-
значав відмінності форми й оздоблення виробів, звертав увагу на технологічні проце-
си виготовлення глиняної продукції, а також інструменти й пристрої, які при цьому
застосовувалися чи вийшли останнім часом із ужитку. Наприклад, до складу колекції
№ 194 входить шльонський круг. Іван Зарецький у звіті зазначив, що такий гончарний
пристрій “теперь уже нигде в Полтавской губернии не применяется, и не удалось най-
ти старый”, тому “пришлось заказать старику гончару” [24].
Вивчаючи керамологічні матеріали в Російському етнографічному музеї, автор да-
ного дослідження дійшов висновку, що тільки справжній професіонал може настільки
скрупульозно виконувати поставлені завдання, фіксувати інформацію, детально опи-
сувати глиняні вироби, які передавав до фондів музею. Вважаємо за потрібне проци-
тувати видатного керамолога, який описав основні типи глиняного посуду: “Горщок,
горщык, горща, горщичок (по величине); по назначению: борщивнык, кашнык; по
форме: стовбун – более высокий, плоскун – более низкий. Для изготовления пищи”,
“Глечик поливяный для воды, водки и вареной: а – без носка, в – с носком и с – с ду-
жкою”, “Кандийка [миска – авт.] – наиболее распространенная форма в последнее
время. Проста – менее распространенная и более устарелая. Шленка – совсем вышед-
шая из употребления и делается изредка”. Варто зазначити, що крім опису форм ми-
сок, етнограф подає графічне зображення виробів, а також особливу увагу приділяє
опису мотивів мискових узорів, наприклад: “Клынци – ряд полукругов по краю изде-
лия, вершиною к центру. Воспроизводится только на полумысках (тарелках)” або
“овесець – узор в виде непрерывного ряда фигур, подобных червовой масти в картах”.
Огляд керамологічної колекції показав, що етнограф досить серйозно підбирав ви-
роби до колекції, випадкових або таких, що дублюються, речей немає. Збирач добре
знався на українському гончарстві, тому вмів дати оцінку технічним і художнім якос-
тям того чи іншого глиняного виробу.
Серед рукописних матеріалів ученого керамологічна стаття “Кафели”. У ній автор
згадує про виникнення українського народного кахельного мистецтва. Робить порів-
няльний аналіз київських (Х–ХІ ст.) та чернігівських (ХVІІІ ст.) кахлів, посилаючись
на ілюстрації в “Киевской старине” [25]. Іван Зарецький аналізує художні, технічні та
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 155
регіональні особливості полтавських кахлів. Стаття супроводжується авторськими
ілюстраціями, вміщеними в рукописному альбомі “Малорусские узоры Полтавской
губернии” [26]. На одному з аркушів (ХХ) аквареллю зображені 20 геометричних мо-
тивів орнаментування традиційних полтавських кахель. Варто зазначити, що Іван За-
рецький підготував унікальний альбом узорів полтавської вишивки та мотивів оздоб-
лення кахлів з надією на подальше їх опублікування – “я имею честь покорнейше
просить музей издать эти узоры” [27], – зафіксовано у його звітах. На жаль, до цього
часу альбом і статті Івана Зарецького не опубліковано.
Багатогранність керамологічної діяльності музеолога відображена й у фотоматеріа-
лах Російського етнографічного музею. Наприкінці 1903 р. музейна фотоколекція по-
повнилася етнографічними знімками, зробленими Іваном Зарецьким в українських се-
лах [28]. Усього в колекції 40 фотографій, зроблених на території Зіньківського й Ро-
менського повітів Полтавської губернії [29]. Частина з цих світлин опублікована до-
слідниками. Керамологічній тематиці присвячені 10 фотографій: зображення хати
гончара, майстрів за роботою, горна для випалювання глиняних виробів, гончарної
глини під час перевезення, використання глиняного посуду в побуті, фото виробів
глинських (Роменський повіт) і міськомлинянських (Зіньківський повіт) гончарів,
продаж кераміки на ярмарку в Полтаві, а також фото “главнейших самобытных форм
гончарных изделий Полтавской губернии” [30]. Варто зазначити, що завдяки Івану
Зарецькому увічнені важливі моменти життя й діяльності гончарів початку ХХ ст., що
дає можливість глибше розкрити суть української народної гончарної культури.
Досвід колекційної й керамологічної діяльності, робота в польових умовах, профе-
сіоналізм, відповідальність, безпосереднє спілкування з майстрами дали можливість
Івану Зарецькому зібрати унікальні вироби й пристрої, важливу інформацію про осо-
бливості виготовлення та декорування кераміки, а також зафіксувати гончарську тер-
мінологію, що вкрай важливо не тільки для керамологів, але й для музейних праців-
ників, етнографів, лінгвістів, мистецтвознавців, краєзнавців. Завдяки Івану Зарецько-
му сучасні вчені мають можливість вивчати зібрані ним матеріали, вводити в науко-
вий обіг і популяризувати спадщину українських гончарів.
Петербурзький період діяльності Івана Зарецького став важливим не тільки в житті
дослідника, але й у розвитку Російського етнографічного музею, оскільки накопичені
вченим матеріальні цінності й науковий потенціал, утілені в унікальних керамологіч-
них колекціях, а також у рукописних розробках і фотоматеріалах, стали основою для
формування відділу української етнографії цього музею й безцінним матеріалом для
подальших досліджень керамологами, етнографами, краєзнавцями, філологами.
Таким чином, Іван Зарецький зробив неоціненний внесок у формування колекції
традиційної української кераміки кінця ХІХ – початку ХХ ст. у фондах Російського
етнографічного музею. Як результат його діяльності, у фондах музею зберігається
унікальна й найбільша у світі колекція опішнянських мальованих мисок. Маловідомі
рукописні статті й ілюстративний матеріал використовуються вченими та музейними
працівниками для дослідження етнографії українського гончарства, а також інших на-
родних промислів. Детальні описи глиняних виробів у звітах І. Зарецького – важли-
вий матеріал для лінгвістів-керамологів, а також музейних працівників для атрибуту-
вання виробів. Його змістовні, професійно виконані фотографії й акварельні рисунки
стали засобом пізнання традицій українського народу початку ХХ ст.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 156
Джерела та література
1. Емельяненко Т.Г. История музея // Российский этнографический музей: Буклет. – СПб.: Российс-
кий этнографический музей, 2002. – 1 л.
2. Супруненко О. Іван Зарецький – археолог і музейний працівник // Народне мистецтво Полтавщини:
Тези наукових доповідей і повідомлень науково-теоретичної конференції, присвяченої 70-річчю Полтав-
ського художнього музею 1–2 червня 1989 року. – Полтава: Полтавський художній музей, 1989. – С. 59.
3. Кулатова І., Супруненко О. Археологічна тематика в діяльності Полтавської вченої архівної комі-
сії // Археологічний збірник на посвяту 90-річчя Полтавської Вченої архівної комісії. – Полтава:
“Полтава”, 1993. – С. 39.
4. Выставкина Н.М. И.А.Зарецкий – сотрудник Оренбургского музея // Охрана и исследование па-
мятников археологии Полтавщины // Тезисы докладов и сообщений. – Полтава: Полтавский крае-
ведческий музей, 1989. – С.117.
5. Российский этнографический музей. Альбом. – СПб.: АО “Славия”, 2001. – С.85.
6. Зарецкий И.А. Гончарный промысел в Полтавской губернии. – Полтава: Типо-литография Л. Фриш-
берга, 1894. – 3 нен., ІІ, 126, ХХІІІ, VI, 11 с.
7. Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее пам’ятниках. Репр.изд. [со 2-го изд.]. – Х.: Сага, 2008. – С.281–282.
8. Пошивайло О. Українська академічна керамологія ХХІ сторіччя. Теорія, історія, сучасний ужинок,
майбутній поступ. Книга І (2001−2005). – Опішне: Українське Народознавство, 2007. – С.17.
9. Павловский И.Ф. Зарецкий Иван Антонович // Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь
ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХVІІІ века. – Полтава: Типо-литография
преемников Дохмана, 1912. – С.235.
10. Указатель Всероссийской кустарно-промышленной выставки, состоящей под августейшим покро-
вительством его императорского величества государыни императрицы Александры Федоровны,
1902. – СПб.: Типография “В.С. Балашов и Ко», 1902. – С. 264–276.
11. Там само.– С. 266-267.
12. Павловский И.Ф. Вказана праця. – С.235.
13. Науковий архів Російського етнографичічного музею у Санкт-Петербузі (далі – НА РЕМ), ф. 1,
оп. 1, од. зб. 13, арк. 42.
14. Украинцы ХIХ–ХХ вв.: Каталог-указатель этнографических коллекций / Составители Н.М. Хазова,
О.В. Карпова. – Л.: Государственный музей этнографии народов СССР, 1983. – 64 с.
15. НА РЕМ, ф. 1, оп. 2, од. зб. 273, арк. 1–62.
16. Там само, од. зд. 274, арк. 1–69.
17. Там само, колекція № 945, 1902, арк. 1–22.
18. Фототека Російського етнографічного музею у Санкт-Петербурзі, коллекція № 487, арк. 1–34.
19. Зарецкий И.А. Вказана праця. – С. 4.
20. НА РЕМ, ф. 1, оп. 2, од. зб. 273, арк. 1 зв.
21. Там само.
22. Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (в зібранні Російського
етнографічного музею в Санкт-Петербурзі) / Автор-упорядник Олесь Пошивайло, художник Юрко
Пошивайло, фотограф Тарас Пошивайло. – Опішне: Українське народознавство, 2010. – 632 с.: іл.
23. Украинцы ХIХ–ХХ вв.…
24. НА РЕМ, ф. 1, оп. 2, од. зб. 273, арк. 15.
25. Кафельные памятники ХVІІІ века // Киевская старина. – 1883. – Январь. – С. 211–213.
26. НА РЕМ, коллекция № 945, 1902, арк. 1–22.
27. Там само, ф. 1, оп. 2, од. зб. 273, арк. 16 зв.
28. Таут В.К. Собрание фотографий и негативов // Российский этнографический музей. Альбом. –
СПб.: АО “Славия”, 2001. – С. 220.
29. Фототека Російського етнографічного музею у Санкт-Петербурзі, коллекція № 487, арк. 1–34.
30. НА РЕМ, ф. 1, оп. 2, од. зб. 273, арк. 62 зв.
Визір Н.Ф. Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етно-
графічному музеї
Про керамологічну діяльність відомого українського керамолога, музеолога, археолога
Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург) упродовж
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 157
1902-1906, 1910 років. Колекція глиняних виробів, зібрана Іваном Зарецьким на Пол-
тавщині та Чернігівщині, стала основою керамологічної збірки відділу етнографії укра-
їнського народу. Завдяки збирачеві у фондах Музею зберігається близько 600 тради-
ційних українських глиняних виробів кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Ключові слова: Іван Зарецький, керамологія, глиняні вироби, Російський етнографіч-
ний музей, музейні фонди.
Вызир Н.Ф. Керамологическая деятельность Ивана Зарецкого в Российском этно-
графическом музее
О керамологической деятельности известного украинского керамолога, музеолога, ар-
хеолога Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее (Санкт-Петербург) на
протяжении 1902-1906, 1910 годов. Коллекция глиняных изделий, собранная Иваном
Зарецким на Полтавщине и Чернигивщине, стала основой керамологического собрания
отдела этнографии украинского народа. Благодаря собирателю у фондах Музея хранятся
около 600 традиционных украинских глиняных изделий конца ХІХ – начала ХХ века.
Ключевые слова: Иван Зарецкий, керамология, глиняные изделия, Российский этног-
рафический музей, музейные фонды.
Vyzir N.F. The ceramoligical activities of Ivan Zarets’kiy in Russian Ethnographic Museum
It is about ceramolodge activity of famous Ukrainian ceramologist, museologist and archae-
ologist Ivan Zarets’kiy in the Russian Ethnographic museum (Saint-Petersburg) during 1902-
1906 and 1910 years. The collection of clay wares, which was collected by Ivan Zarets’ky on
Poltava and Chernihiv regions, became basis of ceramolodge collection of the department of
ethnography of Ukrainian people. About 600 traditional Ukrainian clay wares at the ending
of the XIX the beginning of the XX centuries kept in the funds of the museum due to collector.
Key words: Ivan Zagrets’kiy, ceramology, clay wares, Russian Ethnographic Museum,
museum funds.
УДК 94(477.5)“1920/1930”:069(092)
Наталія ДМИТРЕНКО
(Ніжин)
Щоб пам’ятали... (Трагічні долі провінційних музейників
Північного Українського Лівобережжя 20–30-х років ХХ ст.)
Головний ворог людини – швидкоплинний час. У своїх глибинах він приховує явища,
події, імена. Досліджуючи питання створення мережі провінційних музеїв Українського
Північного Лівобережжя, автор даного дослідження дійшов висновку, що історія розвит-
ку музейної справи в регіоні не здобула належного висвітлення в науковій літературі.
Певна кількість музейних закладів, які виникли у 20-х роках ХХ ст. з різних причин за-
лишилися поза увагою дослідників. Насамперед, це музеї, що створювалися в невеликих
містах і селищах, фондові збірки яких згодом поповнили колекції обласних і столичних
музеїв. Забутими лишилися імена тих, хто їх організовував і оберігав. Тому дане
дослідження – данина десяткам музейників, які чесно й сумлінно робили свою справу.
Опинитися в провінції декого з них змусили революційні події. Їхніми надійними
помічниками у справі збереження історико-культурної спадщини стали представники
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24187 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-063X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:17:31Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Визір, Н. 2011-07-08T17:48:45Z 2011-07-08T17:48:45Z 2010 Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї / Н. Визір // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 151-157. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24187 738:39(09) Про керамологічну діяльність відомого українського керамолога, музеолога, археолога Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург) упродовж 1902-1906, 1910 років. Колекція глиняних виробів, зібрана Іваном Зарецьким на Полтавщині та Чернігівщині, стала основою керамологічної збірки відділу етнографії українського народу. Завдяки збирачеві у фондах Музею зберігається близько 600 традиційних українських глиняних виробів кінця ХІХ – початку ХХ ст. О керамологической деятельности известного украинского керамолога, музеолога, археолога Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее (Санкт-Петербург) на протяжении 1902-1906, 1910 годов. Коллекция глиняных изделий, собранная Иваном Зарецким на Полтавщине и Чернигивщине, стала основой керамологического собрания отдела этнографии украинского народа. Благодаря собирателю у фондах Музея хранятся около 600 традиционных украинских глиняных изделий конца ХІХ – начала ХХ века. It is about ceramolodge activity of famous Ukrainian ceramologist, museologist and archaeologist Ivan Zarets’kiy in the Russian Ethnographic museum (Saint-Petersburg) during 1902-1906 and 1910 years. The collection of clay wares, which was collected by Ivan Zarets’ky on Poltava and Chernihiv regions, became basis of ceramolodge collection of the department of ethnography of Ukrainian people. About 600 traditional Ukrainian clay wares at the ending of the XIX the beginning of the XX centuries kept in the funds of the museum due to collector. uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Персоналії Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї Керамологическая деятельность Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее The ceramoligical activities of Ivan Zarets’kiy in Russian Ethnographic Museum Article published earlier |
| spellingShingle | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї Визір, Н. Персоналії |
| title | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї |
| title_alt | Керамологическая деятельность Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее The ceramoligical activities of Ivan Zarets’kiy in Russian Ethnographic Museum |
| title_full | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї |
| title_fullStr | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї |
| title_full_unstemmed | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї |
| title_short | Керамологічна діяльність Івана Зарецького в Російському етнографічному музеї |
| title_sort | керамологічна діяльність івана зарецького в російському етнографічному музеї |
| topic | Персоналії |
| topic_facet | Персоналії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24187 |
| work_keys_str_mv | AT vizírn keramologíčnadíâlʹnístʹívanazarecʹkogovrosíisʹkomuetnografíčnomumuzeí AT vizírn keramologičeskaâdeâtelʹnostʹivanazareckogovrossiiskométnografičeskommuzee AT vizírn theceramoligicalactivitiesofivanzaretskiyinrussianethnographicmuseum |