Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.)
У загальних рисах окреслені причини репресій серед музейних працівників та їх наслідки для музейної справи. Ця праця – данина пам’яті десяткам провінційних музейників. Наданий максимально повний список працівників місцевих музеїв Північного Українського Лівобережжя....
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Series: | Ніжинська старовина |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24188 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 157-164. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24188 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-241882025-02-09T14:23:57Z Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) Чтобы помнили… (Трагические судьбы провинциальных музейных работников Северного Левобережья Украины в 20–30-х гг. ХХ в.) That remembered… (Tragic fates of provincial museum workers of North Left-Bank Dneeper Ukraine in 1920–1930) Дмитренко, Н. Персоналії У загальних рисах окреслені причини репресій серед музейних працівників та їх наслідки для музейної справи. Ця праця – данина пам’яті десяткам провінційних музейників. Наданий максимально повний список працівників місцевих музеїв Північного Українського Лівобережжя. В общих чертах очерчены причины репрессий среди музейных работников и их последствия для музейного дела. Эта работа – дань памяти десяткам провинциальных музейщиков. Представлен наиболее полный список работников музеев Северного Левобережья Украины. Broadly speaking reasons of repressions are outlined among museum workers and their consequence for museum business. This work is a contribution of memory to ten of provincial museum workers. The most complete list of museum workers of North Left-Bank Dneeper Ukraine is presented. 2010 Article Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 157-164. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24188 94(477.5)“1920/1930”:069(092) uk Ніжинська старовина application/pdf Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Персоналії Персоналії |
| spellingShingle |
Персоналії Персоналії Дмитренко, Н. Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) Ніжинська старовина |
| description |
У загальних рисах окреслені причини репресій серед музейних працівників та їх наслідки для музейної справи. Ця праця – данина пам’яті десяткам провінційних музейників. Наданий максимально повний список працівників місцевих музеїв Північного Українського Лівобережжя. |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, Н. |
| author_facet |
Дмитренко, Н. |
| author_sort |
Дмитренко, Н. |
| title |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) |
| title_short |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) |
| title_full |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) |
| title_fullStr |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) |
| title_full_unstemmed |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) |
| title_sort |
щоб пам'ятали... (трагічні долі провінційних музейників північного лівобережжя у 20-30-х років xx ст.) |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Персоналії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24188 |
| citation_txt |
Щоб пам'ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Північного Лівобережжя у 20-30-х років XX ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2010. — Вип. 10(13). — С. 157-164. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkon ŝobpamâtalitragíčnídolíprovíncíjnihmuzejnikívpívníčnogolívoberežžâu2030hrokívxxst AT dmitrenkon čtobypomnilitragičeskiesudʹbyprovincialʹnyhmuzejnyhrabotnikovsevernogolevoberežʹâukrainyv2030hgghhv AT dmitrenkon thatrememberedtragicfatesofprovincialmuseumworkersofnorthleftbankdneeperukrainein19201930 |
| first_indexed |
2025-11-26T19:51:16Z |
| last_indexed |
2025-11-26T19:51:16Z |
| _version_ |
1849883813790875648 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 157
1902-1906, 1910 років. Колекція глиняних виробів, зібрана Іваном Зарецьким на Пол-
тавщині та Чернігівщині, стала основою керамологічної збірки відділу етнографії укра-
їнського народу. Завдяки збирачеві у фондах Музею зберігається близько 600 тради-
ційних українських глиняних виробів кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Ключові слова: Іван Зарецький, керамологія, глиняні вироби, Російський етнографіч-
ний музей, музейні фонди.
Вызир Н.Ф. Керамологическая деятельность Ивана Зарецкого в Российском этно-
графическом музее
О керамологической деятельности известного украинского керамолога, музеолога, ар-
хеолога Ивана Зарецкого в Российском этнографическом музее (Санкт-Петербург) на
протяжении 1902-1906, 1910 годов. Коллекция глиняных изделий, собранная Иваном
Зарецким на Полтавщине и Чернигивщине, стала основой керамологического собрания
отдела этнографии украинского народа. Благодаря собирателю у фондах Музея хранятся
около 600 традиционных украинских глиняных изделий конца ХІХ – начала ХХ века.
Ключевые слова: Иван Зарецкий, керамология, глиняные изделия, Российский этног-
рафический музей, музейные фонды.
Vyzir N.F. The ceramoligical activities of Ivan Zarets’kiy in Russian Ethnographic Museum
It is about ceramolodge activity of famous Ukrainian ceramologist, museologist and archae-
ologist Ivan Zarets’kiy in the Russian Ethnographic museum (Saint-Petersburg) during 1902-
1906 and 1910 years. The collection of clay wares, which was collected by Ivan Zarets’ky on
Poltava and Chernihiv regions, became basis of ceramolodge collection of the department of
ethnography of Ukrainian people. About 600 traditional Ukrainian clay wares at the ending
of the XIX the beginning of the XX centuries kept in the funds of the museum due to collector.
Key words: Ivan Zagrets’kiy, ceramology, clay wares, Russian Ethnographic Museum,
museum funds.
УДК 94(477.5)“1920/1930”:069(092)
Наталія ДМИТРЕНКО
(Ніжин)
Щоб пам’ятали... (Трагічні долі провінційних музейників
Північного Українського Лівобережжя 20–30-х років ХХ ст.)
Головний ворог людини – швидкоплинний час. У своїх глибинах він приховує явища,
події, імена. Досліджуючи питання створення мережі провінційних музеїв Українського
Північного Лівобережжя, автор даного дослідження дійшов висновку, що історія розвит-
ку музейної справи в регіоні не здобула належного висвітлення в науковій літературі.
Певна кількість музейних закладів, які виникли у 20-х роках ХХ ст. з різних причин за-
лишилися поза увагою дослідників. Насамперед, це музеї, що створювалися в невеликих
містах і селищах, фондові збірки яких згодом поповнили колекції обласних і столичних
музеїв. Забутими лишилися імена тих, хто їх організовував і оберігав. Тому дане
дослідження – данина десяткам музейників, які чесно й сумлінно робили свою справу.
Опинитися в провінції декого з них змусили революційні події. Їхніми надійними
помічниками у справі збереження історико-культурної спадщини стали представники
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 158
місцевої інтелігенції. В непристосованих приміщеннях, без охорони й опалення вони
не припиняли своєї шляхетної справи. “Музеї створюються роками та десятиріччями,
купити їх готовими не можна, скомплектувати зі шматків чужого “м’яса” – видимість
буде, але це буде мертва тканина. Збирати, збирати і збирати, – по крихтах, по крап-
лях, власно кажучи, це єдиний шлях”, – вважав колишній керівник Ніжинського ок-
ружного музею, вчений-нумізмат І.Г. Спаський [1]. Саме таким чином на місцях і бу-
ла організована робота музеїв у 20-ті роках ХХ ст. Статистика свідчить про стрімке
збільшення музейних колекцій у цей період.
Кінець 1920-х років характеризується зміною акцентів у житті суспільства, що було
наслідком відмови від непу в економіці, демократизму в політиці, і які призвели до
ідеологізації та політизації духовної сфери. Відстоюючи гасла пролетарського
інтернаціоналізму, влада щосили намагалася придушити ідею національного
відродження. Запроваджується класовий підхід до оцінки історичних подій і явищ, до
речових свідків минулого, що зберігалися в музеях. Політизація сфери збереження
рухомих і нерухомих пам’яток історії та культури призвела до зміни критеріїв їхньої
оцінки з історичного та художньо-естетичного на вульгарно-ідеологічний, що в неда-
лекому майбутньому дало старт тривалому процесу вилучення кращих зразків
національного мистецтва з музейних колекцій.
Представники старої інтелігенції залишалися чи не єдиними свідомими носіями
національної ідеї. На думку ідеологів радянського ладу, вони гальмували процес
утворення “федерації культур”. Переважна частина нової (у першому коліні)
інтелігенції швидко інтегрувалася в систему соціалістичних цінностей і брала участь
у формуванні її ідеології. Друга частина стала об’єктом морального та кримінального
терору. Згодом до цієї категорії потрапляють представники й нової інтелігенції, які
виявилися нездатними на компроміс зі своїми переконаннями. В 1921 р. Україна по-
бачила перший показовий політичний процес над представниками інтелігенції. Він ство-
рив прецедент і уможливив у майбутньому низку справ над українською інтелігенцією
як “носіями націоналізму”. Початком масштабних репресій серед української
наукової інтелігенції був відкритий процес у справі “Спілки визволення України”
(1929–1930 роки). На тлі загальної мовчазної згоди у середині країни, голосно проти
репресій, відверто названих червоним терором, висловився хіба-що Український
академічний комітет у Празі, який об’єднував усі українські наукові та культурні за-
клади за кордоном. Комітет звернувся до Ліги Націй із протестом. В ньому наголошу-
валося на тому, що політика радянської влади у сфері науки та культури направлена
на знищення всякої іншої думки, якщо вона не є комуністичною [2]. Перетворення
музеїв із культурно-просвітницьких закладів на центри пропаганди нового устрою,
нав’язування їм у командному порядку ідеологічних схем і орієнтирів не могли не
викликати незгоду свідомої частини інтелігенції. У відповідь радянська влада оголо-
сила війну ідеологічно ворожим елементам, що “позвивали собі націоналістичні кубла
в музеях”. На початку 1930-х років починається процес активної зміни фахівців старої
школи на нових, при цьому деформувалися критерії професіоналізму в підборі кадрів.
Визначальним стає не рівень освіченості, а соціальне походження та партійна прина-
лежність. Друга половина 30-х років ХХ ст. була часом найбільш масових кадрових
“чисток” у місцевих музеях як центрах “підривної роботи буржуазних націоналістів”.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 159
Відсутність єдиної загальнодержавної схеми побудови експозиції у місцевих музеях
розцінювалася однім із головних напрямків ідеологічного шкідництва. Багато музей-
них працівників були звільнені з посад, заарештовані, багато їх загинуло в
концентраційних таборах (звісно тоді табори так не називали, але за сутністю вони
мало чим відрізнялися від концентраційних нацистських “фабрик смерті”). Поширю-
валася практика морального тиску: музейників позбавляли права на свободу творчості
– як найважливішої з умов їх існування. Серед керівників і співробітників музеїв
Українського Північного Лівобережжя були заарештовані Н. Онацький, С. Гапєєв, І. Спа-
ський, Я. Морачевський, О. Маліношевський, І. Галюн, П. Вернігор [3]. За “прихову-
вання” контрреволюційної літератури звільнений із посади завідувач Путивльським
музеєм Шарапов, бібліотекар Роменського окружного музею С. Італійський [4]. Були
зроблені спроби усунути з посади керівників Прилуцького (В. Маслов), Роменського
(М. Семенчик) і Сосницького (Ю. Виноградський) музеїв [5].
Трагедія музейної інтелігенції полягала в тому, що її примушували не тільки визна-
ти нову ідеологію, але й бути активними борцями за втілення її в життя засобами
музейної експозиції. Певний час вони опиралися тиску, відстоюючи свою професійну
гідність, своє право мати власні погляди. Дехто з них заплатив за це власним життям
(наприклад, Н. Онацький, С. Гапєєв, Я. Морачевський). Дехто, зруйнувавши свої по-
гляди на життя, заради збереження останнього, змушений був піти на поступки перед
власним сумлінням [6]. Нам нині дуже непросто зрозуміти, яка важка внутрішня бо-
ротьба, який внутрішній злам передував цьому рішенню. Влада безжалісно розправ-
лялася з ідеологічними ворогами. Плата за подібне “наведення ладу” шляхом репресій
у 20–30-х роках ХХ ст. була дорогою: суттєво знизився інтелектуальний і духовний
потенціал кадрів музейних працівників.
Уміщені далі відомості про засновників, керівників і співробітників музеїв
віднайдені автором даного дослідження в кількох архівних установах України: Цен-
тральному державному архіві вищих органів влади і управління України, Інституті
рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Державному архіві
Сумської області, Державному архіві Чернігівської області та його відділ забезпечен-
ня збереження документів у м. Ніжині [7].
* * * * *
ОСТЕРСЬКИЙ МУЗЕЙ (м. Остер Козелецького району Чернігівської обл.)*
Бузун Олександр Васильович (1905–1972). Освіта – Остерський педтехнікум, Київський
учительський інститут. Директор музею в 1935–1948 р.
Максимович (?). Науковий співробітник, звільнений у жовтні 1937 р., як ненадійна особа.
Розанов Анатолій Григорович (1883–1950). Освіта – Київський університет Св. Володи-
мира, (спеціальність – біологія, ентомологія). На громадських засадах у 1917 р.
завідував земським музеєм, у 1919 р. – завідувач педагогічним музеєм. У 1920 р. засну-
вав Остерську метеостанцію, станцію луківництва та лікарських рослин і
гідробіологічну станцію. В 1920–1935 роках – завідувач музеєм Остерщини.
Чорноголовко Г.Г. У 1927–1928 роках тимчасово виконував обов’язки завідувача музею.
* Тут і далі у дужках указане сучасне адміністративно-територіальне підпорядкування населеного пунк-
ту, де в 1920–1930-х роках існував згаданий музей. Відсутність вказівки на приналежність населеного
пункту до району чи області означає, що цей населений пункт є центром однойменного району чи області.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 160
ПУТИВЛЬСЬКИЙ МУЗЕЙ (м. Путивль Сумської обл.)
Коренєв Петро Максимович (1866–1934). Освіта – Московське училище живопису,
Імператорська Академія мистецтв, учень майстерні І.Ю. Рєпіна по класу історичного
живопису. Організатор і керівник Путивльського музею з 1918 до 1934 р.
Самохін Є.Г. (?). Освіта – вища. Керівник музею з 1937 до 1939 р.
Шарапов (?). Освіта – вища педагогічна. Керівник музею в 1934–1937 роках. Звільнений
у 1937 р. за “приховування контрреволюційної літератури”.
ЛЕБЕДИНСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ім. Т. Шевченка
(м. Лебедин Полтавської обл.)
Руднєв Борис Кузьмич (1879–1944). Освіта вища – інженер-технолог. Завідувач музею з лис-
топада 1918 р. до 1944 р.
ПОВІТОВИЙ МУЗЕЙ ПРИЛУЧЧИНИ (м. Прилуки Чернігівської обл.)
Дорошенко Іван Дмитрович (1904–?). Освіта – середня, музичні курси. Завідувач музею
в 1939 р.
Каневський Юрій Григорович (?). Освіта – вища. Завідувач музею в 1920–1923 і 1930–1932 роках.
Капустянський Іван Назарович (1894–1939). Освіта – вища, закінчив Ніжинський
історико-філологічний інститут князя Безбородька в 1916 р. Стояв біля джерел створен-
ня Прилуцького повітового музею. Очолював музей з грудня 1919 р. до квітня 1920 р.
Був організатором і членом правління наукового товариства в Прилуках. Улітку 1921 р.
призначений головою губкопміса на Полтавщині.
Космович С. (?). Завідувач музею в 1923–1925 роках.
Кучміна Марина Миколаївна (?). Лаборант, виконувала обов’язки завідувача музею
в 1925–1926 роках.
Левенець М. (?). Доглядач музею в 1922 р.
Маслов Василь Іванович (1884–1959). Освіта вища – Київський університет Св. Володи-
мира, історико-філологічний факультет. З 1 січня 1927 р. до грудня 1930 р. – завідувач
музею. Володів українською, російською мовами, читав грецькою, латиною, французь-
кою та польською.
Пекій Іван Овсійович (?). Завідувач музею в 1934–1935 роках.
Сергєєва Нонна Юхимівна (?). Завідувач музею в 1932–1933 роках.
Цвік Михайло Миколайович (?). Завідувач музею в 1935–1938 роках.
РОМЕНСЬКИЙ НАРОДНИЙ МУЗЕЙ МИСТЕЦТВА, НАУКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ
(м. Ромни Полтавської обл.)
Бугрій П.Х. (?). Освіта – середня, агрономічна школа. Екскурсовод.
Галюн Іван Павлович (1890–?). Освіта вища, приват-доцент кафедри філології Київського
університету Св. Володимира. Науковий співробітник музею. З 1920 р. працював як
член ради Роменського музею. 4 жовтня 1937 р. заарештований як ворог народу.
Гей Віра Вітольдівна (?). Освіта – Роменська гімназія. Рахівник.
Італійський С.О. (?). Освіта – комерційна школа. Завідувач бібліотеки з 1937 р. Того ж року
звільнений із посади з причини “засміченості” бібліотечного фонду “шкідливою літературою”.
Листопадний І.Г. (?). Лаборант.
Семенчик Михайло Моїсейович (1890–1964). Освіта – Московська художня школа.
Завідувач музею в 1920–1938 і 1940–1945 роках.
Токарів М.А. (?). Завідувач музею в 1939 р.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 161
ГАДЯЦЬКИЙ МУЗЕЙ ім. М.П. Драгоманова (м. Гадяче Полтавської обл.)
Кононенко Олексій Олександрович (1892–?). Освіта – Миргородська художня школа.
Завідувач музею в 1921–1928 роках.
ВОРОНІЗЬКИЙ МУЗЕЙ КРАЄЗНАВСТВА
(смт. Вороніж Шосткинського району Сумської обл.)
Абрамов Іван Спиридонович (1874–1960). Освіта – Учительський інститут у м. Глухові.
Член товариства дослідників української історії, літератури та мови при музеї.
Богуславський П.І. (1873–?). Освіта – історичне відділення Московської духовної
академії. Володів українською, російською та французькою мовами. У 1901–1920 роках
– на викладацькій посаді. В 1920–1927 роках завідував школою. Мав наукові
відрядження до Каїру, Парижу та Риму (1901, 1903 р.), брав участь у кількох
Всеросійських археологічних з’їздах. Займався польовою археологією (участь у розкоп-
ках). Засновник і завідувач краєзнавчого музею в 1921–1927 роках.
КОНОТОПСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ МУЗЕЙ ім. О. Лазаревського (м. Конотоп Сумської обл.)
Бойко Василь Павлович (?). У 1920–1921 роках – зберігач музею.
Болотін І.Б. (?). Освіта – середня. Екскурсовод.
Бондар (?). Лаборант. Усунули з посади у січні 1937 р. як троцькіста.
Вайнштейн Марк Григорович (1894–?). Освіта – Конотопська комерційна школа та Київська
художня школа. Завідувач музею в 1923–1925 роках
Калініченко Тихон Михайлович (?). Науковий працівник, звільнений у 1935 р. за “троцькізм
та контрреволюційні погляди”.
Маліношевський Олександр Володимирович (1892–?). Завідувач музею в 1927–1928 ро-
ках (детальніше про нього див. у списку Глухівського музею старовини і мистецтва).
Поплавський Олег Цеславович (1903–1956). Освіта – вища, Київський археологічний
інститут. Завідувач музею в 1925–1927 роках.
Свириденко В.Г. (1896–?). Освіта – середня, сільськогосподарська професійна школа, сту-
дент Харківського інститут народної освіти. Завідувач музею в 1935–1939 роках.
ГЛУХІВСЬКИЙ МУЗЕЙ СТАРОВИНИ І МИСТЕЦТВА (м. Глухів Сумської обл.)
Заєць (?). Завідувач музею в 1935 р.
Іваницький (?). Учитель. У 1920 р. зберіг речи та мистецькі колекції з будинку Кочубеїв у с. Яро-
славка (нині – Бобровицький район Чернігівської обл.), які згодом поповнили фонди му-
зею в Глухові.
Конопля А.М. (?). Учитель. Керівник музею в 1920–1923 роках.
Маліношевський Олександр Володимирович (1892–?). Освіта – Київський університет
Св. Володимира. З червня 1923 р. до квітня 1925 р. – завідувач музею. З 1925 до 1927 р.
– директор соціального музею в Луганську. В 1927 р. переведений на роботу до Коно-
топського окружного музею. 22 лютого 1937 р. заарештований.
Мальченко В.А. (?). Освіта – вища педагогічна, учень професора В.Б. Антоновича. Викла-
дав історію та географію у Глухівський чоловічій гімназії. Завідувач музею з квітня
1925 р. до жовтня 1926 р.
Морачевський Яків Михайлович (1874–?). Освіта – Московський університет, природни-
чий факультет. У 1896–1898 роках учителював у Козелецькому повіті Чернігівської
губернії. В 1902–1915 роках викладав на зуболікарських курсах у Москві. У 1919–1924
роках викладав на педкурсах у Козельці. Один із фундаторів Остерського краєзнавчого
товариства. У 1926–1933 роках – завідувач музею.
Новиченко П.С. (1878–?). Освіта – середня. Завідувач музею в 1938–1940 роках.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 162
Часовников І.А. (?). Учитель. Завідувач музею в 1920 р. Прийняв до музею колекцію речей
із будинку Кочубеїв і речи музейного значення з порцелянового заводу Міклашевського
в с. Волокитине Глухівського повіту.
НІЖИНСЬКИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВ ТА ЕТНОГРАФІЇ
(м. Ніжин Чернігівської обл.)
Лесючевський Володимир Іванович (1892–1942). Освіта – вища. Засновник і керівник му-
зею в 1920–1921 роках.
МУЗЕЙ ім. М.В. Гоголя НІЖИНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ
(ІНСТИТУТСЬКИЙ МУЗЕЙ І ГОГОЛІВСЬКА КІМНАТА)
(м. Ніжин Чернігівської обл.)
Грузинський Олександр Сергійович (1881–1954). Освіта – вища, мовознавець, палеограф.
Завідувач музею у 1921–1924 роках.
Семенов Іван Іванович (1865–1924). Освіта – вища, професор, викладач античної історії.
Завідувач музею в 1923–1924 роках.
Соломаха А.М. (?). Завідувач музею з 1932 р.
Штеппа Кость Тодосьович (1896–1958). Освіта – Петроградський університет, історико-
філологічний факультет, Ніжинський інститут народної освіти. Завідувач музею з січня
1925 р. до 1932 р.
НІЖИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ МУЗЕЙ (м. Ніжин Чернігівської обл.)
Єрмоленко К.А. (?). Науковий співробітник музею в 1931 р.
Карпач-Карпович Олександр Миколайович (?). Освіта – вища. Завідувач музею з липня
1930 р. до часу закриття музею в 1934 р.
Лапа В.П. (?). Студент Київського художнього інституту, виконував обов’язки завідувача
музеєм у 1931 р. на час відпустки О.М. Карпач-Карповича.
Мачинський (Мацинський) Євген Євгенович (?). Науковий співробітник, займався фото-
графуванням і кореспондентською роботою (початок 1930-х років).
Пухтинський В’ячеслав Костянтинович (1888–1980). Освіта – вища, Санкт-
Петербурзький історико-філологічний інститут, філолог, завідувач бібліотекою
Ніжинського інституту народної освіти. Співробітник музею в 1930–1934 роках.
Спаський Іван Георгійович (1904–1990). Освіта – Ніжинський інститут народної освіти,
І-й Ленінградський університет. Учений-нумізмат. Організатор і перший завідувач му-
зею в 1927–1930 роках.
СЕДНІВСЬКИЙ МУЗЕЙ (смт. Седнів Чернігівського району Чернігівської обл.)
Шевелів Б.М. (?). Завідувач музею в 1919–1921 роках.
Лохвицький музей ім. Г. Сковороди (м. Лохвиця Полтавської обл.)
Крестовський Т.Я. (?). Освіта – вища. Директор музею з вересня 1920 р.
СОСНИЦЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНИЙ ТА ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ
(м. Сосниця Чернігівської обл.)
Виноградський Юрій Степанович (1873–?). Освіта – Київський університет Св. Володими-
ра. В 1897–1912 роках проживав у Варшаві, де працював у архіві, бібліотеці, судовим сек-
ретарем; у 1912–1915 роках – на посаді судді. В 1917–1920 роках – голова Чернігівського
губкопмісу. В 1920 р. організував музей у м. Сосниця й очолював його до 1938 р.
Захарченко В.Я. (1898–?). Освіта – вища. З 1928 до 1935 р. викладав історію. Протягом
1936 р. працював на посаді наукового співробітника Чернігівського історичного музею,
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 10 (13), 2010 р. 163
неодноразово брав участь у археологічних експедиціях. Науковий співробітник музею.
З 1939 р. – завідувач музею.
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ МУЗЕЙ МІСЦЕВОГО КРАЮ
(м. Новгород-Сіверський Чернігівської обл.)
Вернигор П.А. (?). Освіта – незакінчена вища педагогічна. Завідувач музею з 1934 р.
до вересня 1937 р.
Гапєєв Стефан Антонович (1890–?). Освіта – Одеське художнє училище. З 1915 р. нав-
чався у вищій школі при Академії мистецтв у Петрограді. В 1916 р. був мобілізований
на фронт. У 1919–1934 роках очолював музей. Звільнений з посади за націоналістичний
характер експозиції. У березні 1938 р. був арештований за звинуваченням у зв’язках із
членами есерівської та білогвардійської організацій.
Конопелько Д.Д. (1903–?). Освіта – вища. Завідувач музею в 1938–1939 роках.
Правосуд В.П. (?). Освіта – середня педагогічна. Науковий співробітник у 1935 р.
СУМСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ (м. Суми)
Зубченко В. (?). Керівник музею з грудня 1931 р.
Онацький Никанор Харитонович (1878–1937). Освіта – Одеська художня школа, Вище
художнє училище при Петербурзькій Академія мистецтв (клас І.Ю. Рєпіна). У 1903–
1912 роках жив і працював у м. Лебедині. З 1913 р. викладав малювання в реальному
училищі м. Сум, викладав курси географії, малювання та креслення у кадетському
корпусі. З 1920 р. до січня 1932 р. – завідувач музею.
Столбіна Надія Львівна (1885–?). Освіта – мистецтвознавець. У 1920–1932 роках – нау-
ковий співробітник музею.
МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ М. ЩОРСА (м. Щорс Чернігівської обл., до 1935 р. – м. Сновськ)
Клоцунг А.С. (?). Завідувач музею з 1938 р.
БОРЗНЯНСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ (м. Борзна Чернігівської обл.)
Лазарчук А.Г. (?). Освіта – художня школа. Засновник і керівник музею в 1920–1924 роках
(після ліквідації в 1924 р. експонати були передані до Конотопського окружного музею).
ШОСТКИНСЬКИЙ МУЗЕЙ (м. Шостка Сумської обл.)
Верховець Я.Д. (?). Освіта – вища. Дослідив історію Шосткинського порохового заводу,
звернув увагу науковців на питання повернення з Ленінградського артилерійського музею
найдавнішої частини (за 1771–1806 роки) документів заводського архіву. В 1921 р. був за-
арештований за звинуваченням у оновленні ікон, перебував під арештом у Чернігові.
ГУЖІВСЬКИЙ МУЗЕЙ (с. Гужівка Ічнянського району Чернігівської обл.)
Самбурський Костянтин Іванович (1867–?). Освіта – Чернігівське духовне училище, пса-
ломщик. Створив сільський музей на основі власної колекції “Зібрання предметів старо-
вини та мистецтва” (269 експонатів). Скрутне матеріальне становище змусило його шука-
ти наприкінці 1920-х років нового власника своїй колекції. Але всі речі були реквізовані
радянською владою. Її зберігач виїхав до м. Харкова, де жебракував і помер у злиднях.
СОКИРИНСЬКИЙ МУЗЕЙ В МАЄТКУ ГАЛАГАНІВ
(с. Сокиринці Срібнянського району Чернігівської обл.)
Горбенко Павло Дмитрович (?). Учитель. Завідувач музею з лютого 1920 р.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 164
Матвієвська Ольга (?). Науковий співробітник. У 1920 р. склала описи цінних речей у бу-
динку Галаганів. За радянського часу була першим дослідником історії роду Галаганів.
Овсієвська Антоніна Леонідівна (?). Завідувач музею з січня 1924 р. до листопада 1924 р.
Овсієвська Антоніна Никанорівна (?). Завідувач музею з 1922 р. до січня 1924 р.
Овсієвська Марина Леонідівна (?). Завідувач музею з листопада 1924 р. до квітня 1925 р.
Джерела та література
1. Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, ф. “Історія”,
№ 1342, арк. 47.
2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО
України), ф. 166, оп. 9, спр. 348, арк. 52–53.
3. Никанор Харитонович Онацький (1875–1937). До 130-річчя від дня народження. – Суми, 2005. –
С. 15; ЦДАВО України, ф. 166, оп. 11, спр. 361, арк.3; Морачевський Я.М. Щоденник
археологічної експедиції. Підготовка та публікація В. Звагельський, Л. Бєлінська // Сумська ста-
ровина. № ІІІ–ІV. – Суми, 1998. – С. 42; Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО),
ф. П–470, оп. 4, спр. 1270, арк. 69, 86; ф. Р–593, оп. 1, спр.1015, арк. 418.
4. ДАЧО, ф. П–470, оп.1, спр. 809, арк. 5; оп. 4, спр. 1270, арк. 88.
5. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. Р–6434, оп. 1, спр. 74, арк. 2; Клочко О. До витоків
роду // Скарбниця. – 1996. – листопад № (11(51)). – С. 1–3.
6. Маслов В. Українська етнографія першої половини ХІХ ст. // Наукові записки Інституту історії
матеріальної культури. Кн. 2. – К., 1934. – С. 93–135.
7. Див.: ЦДАВО України, ф. 166; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вер-
надського, ф. 243, Х. І; ДАСО, ф. Р–33, Р–2322, Р–4653, ф. Р–5601, Р–6434; ДАЧО, ф. П–470,
П-8477, Р–593, Р–600, Р–7687; Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву
Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 6093; 598; Р–61.
Дмитренко Н.М. Щоб пам’ятали... (Трагічні долі провінційних музейників Півні-
чного Українського Лівобережжя 20–30-х років ХХ ст.)
У загальних рисах окреслені причини репресій серед музейних працівників та їх нас-
лідки для музейної справи. Ця праця – данина пам’яті десяткам провінційних музейни-
ків. Наданий максимально повний список працівників місцевих музеїв Північного
Українського Лівобережжя.
Ключові слова: музейники, репресії, історична пам’ять.
Дмитренко Н.М. Чтобы помнили… (Трагические судьбы провинциальных му-
зейных работников Северного Левобережья Украины в 20–30-х гг. ХХ в.)
В общих чертах очерчены причины репрессий среди музейных работников и их по-
следствия для музейного дела. Эта работа – дань памяти десяткам провинциальных
музейщиков. Представлен наиболее полный список работников музеев Северного
Левобережья Украины.
Ключевые слова: музейники, репресии, историческая память.
Dmytrenko N.M. That remembered… (Tragic fates of provincial museum workers of
North Left-Bank Dneeper Ukraine in 1920–1930)
Broadly speaking reasons of repressions are outlined among museum workers and their con-
sequence for museum business. This work is a contribution of memory to ten of provincial
museum workers. The most complete list of museum workers of North Left-Bank Dneeper
Ukraine is presented.
Key words: museum workers, repressions, historical memory
|