Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського)
Підготовка до друку та переднє слово Наталії ДМИТРЕНКО (Ніжин), коментарі Сергія ЗОЗУЛІ (Київ–Ніжин): 
 Уперше вводиться до наукового обігу корпус джерел з епістолярію українського та російського радянського історика-нумізмата, музейника І.Г. Спаського. Корпус джерел який містить кореспонден...
Saved in:
| Published in: | Ніжинська старовина |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24227 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 140-169. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860027185698439168 |
|---|---|
| citation_txt | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 140-169. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Ніжинська старовина |
| description | Підготовка до друку та переднє слово Наталії ДМИТРЕНКО (Ніжин), коментарі Сергія ЗОЗУЛІ (Київ–Ніжин): 
Уперше вводиться до наукового обігу корпус джерел з епістолярію українського та російського радянського історика-нумізмата, музейника І.Г. Спаського. Корпус джерел який містить кореспонденцію, отриману відомим науковцем від кореспондентів-ніжинців, і де, здебільшого, відображена “ніжинська тематика” – проблеми збереження культурної спадщини Ніжина, післявоєнного розвитку міста тощо.
Подготовка к печати и предисловие Наталии ДМИТРЕНКО (Нежин), комментарии Сергея ЗОЗУЛИ (Киев–Нежин):
Впервые вводится в научный оборот корпус источников из эпистолярия украинского и российского советского историка-нумизмата, музейщика И.Г. Спасского. Корпус источников содержит корреспонденцию, полученную известным ученым от корреспондентов-нежинцев, и в котором преимущественно отображена “нежинская тематика” – проблемы сохранения культурного наследия Нежина, послевоенного развития города и т.п.
Preparation to the print and preface of Nataliya DMYTRENKO (Nizhyn), comments of Serhiy ZOZULYA (Kyiv–Nizhyn):
The corps of sources from the epistolary legacy of the Ukrainian and Russian soviet historiannumismatist and museum worker I.G. Spas’kiy is entered to the scientific appeal in the first time. This corps of sources contains correspondence got the known scientist from Nizhynians and contains mostly “Nizhyn themes” – problems of protect of Nizhyn’s cultural legacy, post-war development of this town etc.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:50:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 140
назначении выше исчисленной на то суммы просить честь имею разрешения, о чем и губерн-
скому правлению к сведению от меня донесено.
Державний архів Чернігівської області,
ф. 128, оп. 1, спр. 490, арк. 62–64.
Рукопис, оригінал.
Морозова А.В. До історії ніжинських бруківок
Публікація представляє документи про стан і ремонт шляхів Ніжина у 1807 р.
Ключові слова: Ніжин, міські дороги, мости, вуличне покриття, ремонт шляхів, благоустрій.
Морозова А.В. К истории нежинской брущатки
Публикация представляет документы о состоянии и ремонте дорог Нежина в 1807 году.
Ключевые слова: Нежин, городские дороги, мосты, уличное покрытие, ремонт путей,
благоустройство.
Morozova A.V. To history of Nizhyn setts
The publication presents the documents about the condition and repair the roads in Nizhyn in 1807.
Key words: Nezhin, city roads, bridges, street coverage, repair of ways, equipping with mod-
ern amenities.
УДК 94(477.51)(069.51):737-047.37(092)“Спаський”
ПОВЕРНЕННЯ В НІЖИН
(корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського)
У фондах Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського (далі – НКМ) збері-
гається певна частина епістолярію видатного вченого, нумізмата, музейника, ім’я якого
носить цей науково-просвітній заклад. І хоча І.Г. Спаський покинув Ніжин у 1930 р., пе-
реїхавши на роботу спершу до Харкова, згодом – до Ленінграда, протягом всього довгого
життя багатьма ниточками він був пов’язаний із рідним містом, доклавши певних зусиль,
аби підтримувати цей зв’язок. Нещодавно НКМ отримав неочікуваний подарунок: під час
пам’ятних наукових читань, присвячених 20-й річниці з дня смерті І.Г. Спаського, що
проводилися Державним Ермітажем у листопаді 2010 р. в Санкт-Петербурзі, донька вче-
ного Л.І. Вуїч подарувала музеєві кілька листів, адресованих І.Г. Спаському. Їх авторами
були ніжинські краєзнавці, музейники, колекціонери, товариші Івана Георгійовича по на-
вчанню в Ніжинському інституті народної освіти (далі – НІНО) у 1920-х роках.
Одним із перших почав листування з І.Г. Спаським завідувач кафедри російської лі-
тератури, доцент Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя
(далі – НДПІ) Г.П. Васильківський. Він входив до когорти викладачів – організаторів
Музею історії Ніжинської вищої школи у стінах alma mater Івана Георгійовича. Тож,
на початку 1960-х років він звернувся до натоді відомого вченого з Ермітажу як до
випускника цієї школи. Листування тривало й коли Г.П. Васильківський, будучи вже
пенсіонером, працював у Ніжинському краєзнавчому музеї, відкритому в 1967 р. Зв’язок
вони підтримували близько 20 років, до самої смерті Г.П. Васильківського у 1981 р.
Головними темами їх листування були питання, що стосувалися історії Ніжина, біографій
видатних його мешканців, доля відомих ніжинських скарбів – Пашківського та Ма-
герського, знайдених у другій половині ХІХ ст., новини інститутського життя.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 141
Кілька листів до І.Г. Спаського належать Ганні Захаровні Снітко. Цікава історія її
знайомства з Іваном Георгійовичем. Задовго до початку їх листування, ця ніжинська
мешканка багато чула про нього від своєї сусідки Калерії Федіровни Дуканової, яка
знала Ваню Спаського з дитинства. Остання була подругою його старшої сестри Єв-
генії, разом із нею навчалася в Ніжинській жіночій гімназії П.І. Кушакевич, згодом на
Вищих жіночих курсах у Москві. Коли К.Ф. Дуканова переїхала до Львова, Ганна За-
харівна взяла на себе сміливість запропонувати своє товариство відомому науковцю.
Іван Георгійович відгукнувся на її лист. Як виявилося згодом вони мали одне захоп-
лення – поштові картки із зображеннями старого Ніжина. З листування видно, що між
ними відбувався обмін колекційними екземплярами та фотокопіями поштових карток.
За життя Іван Георгійович нечасто відвідував рідне місто, але цікавився тим, як змі-
нювалося з роками його обличчя, в якому стані перебувають старовинні архітектурні
споруди. І Ганна Захарівна стала для нього сумлінним інформатором. У 1981 р. Іван
Георгійович востаннє приїхав до рідного міста. Тоді вони й зустрілися. Г.З. Снітко
подарувала йому старовинний фотоальбом поштових карток із зображеннями старого
Ніжина, виданих на початку ХХ ст. Завершуючи земне життя, Іван Георгійович запо-
вів передати цей подарунок до НКМ – що й зробила його донька під час роботи І Спа-
ських міжнародних наукових читань (жовтень 2010 р.)
Два з отриманих НКМ від Л.І. Вуїч листа написані представницею московського
земляцтва ніжинців Раїсою Хацкевич, колишньою студенткою НІНО. Вона звернула-
ся до І.Г. Спаського з пропозицією підтримати вимоги колишніх студентів до керів-
ництва інституту в Ніжині у справі увіковічення пам’яті “А.А.” – Олександра Олекса-
ндровича Карпека, який був директором НІНО в 1920-х роках. Сам собою лист не
надто інформативний, але зберігся машинописний варіант відповіді І.Г. Спаського на
нього, який найкращим чином характеризує вченого як принципову людину. Він чіт-
ко й аргументовано відстоює свій погляд на питання, при цьому намагаючись не об-
разити дописувача і, водночас, захистити працівників інституту. Це той випадок, який
засвідчує оманливу простоту Івана Георгійовича. Як згадував його учень – нині док-
тор історичних наук, член-кореспондент НАН України М.Ф. Котляр: “Його [І.Г. Спа-
ського – авт.] простота “паче гордости”, він знав собі ціну”. На жаль, щирість і відве-
ртість І.Г. Спаського, нездатність на брехню розцінювалась тими, хто його мало знав,
як прямолінійність. Що і доводить відповідь Р. Хацкевич.
Серед авторів листів зустрічається ім’я Віктора Герасимовича Шняка, мешканця
м. Борисоглібська Воронезької області (сучасна Російська Федерація). На жаль, не
вдалося з’ясувати ким була ця людина, коли відбулося його знайомство з Іваном Гео-
ргійовичем. Зміст листів дає можливість припустити, що він був колекціонером, оскі-
льки мова йде про обмін старовинними поштовими картками.
Після смерті І.Г. Спаського в 1990 р. співробітники НКМ продовжили листування з йо-
го родиною. Підтримував зв’язок із удовою та донькою вченого тодішній науковий
співробітник музею О.С. Морозов. Зараз у Ніжин повернулися 2 його листа та черне-
тка відповіді на нього доньки Івана Георгійовича Лади Іванівни Вуїч. Головне питан-
ня, що цікавило музейника – складний і драматичний період життя Івана Георгійови-
ча – роки безпідставних репресій з боку радянської держави (початок 1930-х років).
Обговорювалося питання ідентифікації будинку родини Спаських і заходів з увікові-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 142
чення пам’яті видатного вченого на малій батьківщині. Здійснитися цим намірам су-
дилось лише останніми роками – лише в грудні 2009 р. Ніжинському краєзнавчому
музею було присвоєне ім’я видатного земляка, а у жовтні наступного року під час ро-
боти згаданих І Спаських читань на будинку родини Спаських, який колись належав
батькові Івана Георгійовича – прот. Георгію Івановичу Спаському, з’явилася меморі-
альна дошка. Так відбулось повернення І.Г. Спаського до Ніжина.
У пропонованому корпусі епістолярію збережена мова оригіналу листів і їх авторська
стилістика з незначними виправленнями відвертих описок і помилок. Пунктуація при-
ведена до норм сучасної літературної російської мови. Реконструйовані частини тексту
подані у квадратних дужках. Загальноприйняті скорочення не реконструювалися.
№ 1 – [1962 р.] – [м. Ніжин] – Лист Г.П. Васильківського до І.Г. Спаського
Глубокоуважаемый Иван Георгиевич!
Благодаря добрым людям узнал, что в Ленинграде живет еще один старый нежинец, пито-
мец Нежинского ин[ститу]та. От души поздравляю Вас с наступающим Новым 1963 годом!
Желаю, чтобы он положил начало систематической и крепкой связи Вас и Вашей alma mater,
подобно той, которую имел Н.С. Державин [1], которую имеет до сих пор Данилов Влад[имир]
Валерья[нови]ч (83 г.) [2] Большая Пушкарская 35, кв. 49.
Вас здесь, в Нежине, помнят дочери Добиаш [3]. Сохранились ли у Вас старые материалы об
институте. Если нет, то пришлите нам свою фотографию для музея Гоголя Нежинского институ-
та. Недавно мы приобрели памятник проф. Резанову В.И. [4] и скоро установим. Пишите мне.
С уваж[ением] Г.П. Васильковский – зав[едующий] каф[едрой] русс. лит[ерату]ры [5]
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 2 – 09 червня 1963 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.П. Васильківського до І.Г. Спаського
9июня 1963 г.
Уважаемый Иван Георгиевич!
Кланяюсь Вам с повинной головушкой: не смог я выполнить полностью Ваше поручение.
Нашел и посылаю фотокопию портрета В.Г. Ляскоронского (1914 г.) [6], а вот второго,
В.Р. Фохта [7], как я ни бился – нигде не нашел. Родственников его нет в Нежине. Есть млад-
ший брат в Москве Фохт У.Р. [8]. Адрес даю: Москва А-55, Тихвинский переул., д. 10/12, кор-
пус 5-й, кв. 316, Фохт Ульрих Рихардович. Он доцент лит[итерату]ры. Супруга В.Р. Фохта
умерла, а его перед войной забрали, как немца, наши органы и после этого о нем ни слуху, ни
духу. Вот пока и все по этому вопросу.
Недавно мы установили небольшой скромный памятник В.И. Резанову, проф. Нежинского
Пед[институ]та. Он был уже чл[еном-]корр[еспондентом] АН СССР. Умер в 1936 г. По ини-
циативе его учеников, ныне здравствующих, профессоров П.К. Волонского (Киев) [9],
Д.Н. Введенского (Москва) [10], больших энтузиастов Нежинского ин[ститу]та Н.И. Митро-
фанова [11], Д.В. Соколова [12], В.А. Заболоцкого [13] и А.А. Карпеко (Воронеж) [14] были
собраны по подписке средства и заказан мраморный пьедестал с обелиском. Хотели поставить
мемориальную доску на доме, где он жил [15], но Черниговский Облисполком отказал (к нему
мы обратились с просьбой разрешить). А мотивов никаких.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 143
Скоро буду в Ленинграде: поработаю в библиотеках над своей темой. Зайду обязательно к Вам.
Шлю Вам наилучшие пожелания.
С товарищ[еским] приветом Г.П. Васильковский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 3 – 29 червня 1963 р. – [м. Москва] – Лист М.І. Митрофанова до І.Г. Спаського
29.06.1963
Многоуважаемый Иван Георгиевич!
Недавно я с огорчением узнал, что Черниговский Облисполком без указания мотивов откло-
нил ходатайство об установлении мемориальной доски на доме, где жил В.И. Резанов (хода-
тайство возбуждалось, поскольку В.И. Р[езанов] был членом-корреспондентом Ак[адемии]
Н[аук] УССР [16]). В Нежинском Институте думают, что вопрос можно поставить на основе
писем от старых нежинцев. Вот и я пишу Вам об этом: не сочтете ли и Вы возможным приба-
вить свой голос в этом вопросе? Письмо надо адресовать в Облисполком, но направить его
следует Григ[орию] Петр[овичу] Васильковскому (зав[едующему] кафедрой русской литера-
туры в Неж[инском] Ин[ституте]те), чтобы письма вместе с новым ходатайством Института
все сразу пошли в Облисполком. По этому поводу я одновременно пишу всем своим товари-
щам по Институту, с которыми поддерживаю связь.
Если Вы бываете в Москве, тоя был бы очень рад, если бы Вы сумели найти время для уста-
новления личного знакомства. Будьте здоровы!
С сердечным приветом Ваш однокашник Н. Митрофанов.
P.S. Адрес Г.П. Васильковского: г. Нежин, Черн[иговская] Обл[асть], ул. К. Маркса [17], 1, кв. 15.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 4 – 9 червня 1966 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.П. Васильківського до І.Г. Спаського
9 июня 1966 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Вчера только вернулся из Крыма, где в течение месяца работал председателем Госкомиссии
Симферопольского (Крымского) Педагогического ин[ститу]та [18].
С удовольствием прочитал Ваше интересное, насыщенное фактами письмо, которое, безус-
ловно, поможет нам в розысках необходимых музейных материалов. Мне понравилась суровая
и горькая правда того, как мы бесхозяйственно относимся к ценнейшим реликвиям своего
прошлого, а потом начинаем сожалеть, да уже поздно.
Я лично не житель Нежина. Приехал с Южного Урала, где учился в Златоусте, потом в Мо-
скве. Работал в Перми, Тюмени и Свердловске. В Нежине с 1944 года. Но Нежин мне стал
родным местом и все, что связано с историей, стало дорого.
Нам известно об открытках фотографа Малкина [19]. Мы получили несколько штук, как это
ни парадоксально, из ГДР, от воинов Советской армии, питомцев Нежинского Пед[агогиче-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 144
ско]го ин[ститу]та. Бывает же такое! Но никто в Нежине не знает о знаменитом Пашковском
кладе [20]. Когда это было? Что за клад? Где? Мне известен дом Пашковых по бывш[ей] Мил-
лионной ул., что идет к женскому монастырю. Не здесь ли это было? Из этого дома петлюров-
цы ночью 1919 г. увели професс[ора] Нежинского инст[иту]та Заболотского Петра Алек-
сандр[ови]ча [21] и расстреляли за городом.
Я нашел несколько семей – коренных нежинцев, но увы, они ничем не хотят поделиться, хо-
тя старые люди, из них две греческие семьи с богатым прошлым… (Кунилакис [22]). Старуш-
ке за 90 лет, но она цепко костлявыми руками держит все, хотя никуда уже не выходит.
Об архиве М.Н. Бережкова [23] я собирал сведения, но увы – его растащили по частям.
Я знаю роман И. Ясинского “Роман моей жизни” о годах учения в Гимназии при Нежинском
лицее [24], но романа “Глушь” не слыхал. Если его можно достать (у нас в биб[лиоте]ке нет),
я с удовольствием прочитаю.
Побывав в Симферополе, я нашел питомца Нежинского ин[ститу]та, теперь профессора языка
русского Германович Александра Илларьевича. Он передал мне интересный альбом с видами
старого Нежина. Альбом достался ему от покойного профес[ора] Петухова [25], долгое время
работавшего в Нежине, а потом переехавшего в Симферополь.
Очень прошу сообщить подробности раскопок в Нежине, о которых Вы знаете [26]. Желаю
Вам доброго здоровья! Будете в Нежине, заходите ко мне на квартиру.
С уважением Г.Васильковский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 5 – 01 березня 1970 р. – [м. Москва] – Лист Р. Хацкевич до І.Г. Спаського
1.03.1970г.
Здравствуйте, Ваня!
Представляю Ваше удивление, когда посмотрите на автора письма, но А.А. [27] объединял
своих питомцев не только при жизни, а так же и после ухода из нее.
Правда, писать Вам должен был Зика Бернштейн, а не я, но он оказался в плену своих обязан-
ностей “нежного дедушки”, а кроме того он еще и лодырь преизрядный – по письменной части,
во всяком случае. Сегодня я выяснила, что письма он Вам не написал и мы решили, что вернее
будет, если он даст Ваш адрес. Такова предыстория моего письма. А теперь перехожу к сути.
Дело в том, что мы тут – группа москвичей, решили обратиться в Нежинский институт с
письмом об увековечении памяти А.А. (письмо, вернее, копию посылаю). Мы уверены, что Вы
с нами солидаризуетесь. Вы, нежинцы, там в Ленинграде кажется крепко спаяны и достаточно
мне адресоваться к Вам, чтобы все там (я знаю троих) присоединились к нам и, в свою оче-
редь, написали в институт с той же самой просьбой. Мне кажется, что особенно неприемле-
мых требований мы не поставили. Мы тут с Зикой так подумали, и нам кажется, что письма
Вам посылать не стоит, а достаточно указать, что Вы знакомы с нашими требованиями и при-
соединяетесь к ним. Но думаю, что учить Вас не надо – “сами с усами”.
Теперь второе. Для увековечения памяти А.А. мы, несколько человек, решили выпустить
сборник, вернее издать сборник воспоминаний об А.А. Я и Люся Худякова уже такие воспо-
минания написали, думаю на той неделе переправить в Нежинский институт. Насколько я пом-
ню, и Вы и Сеня Лигун [28] тоже были довольно близки с А.А. и неплохо бы Вам тоже взяться
за перо и поделиться воспоминаниями. Я думаю, что Вы мне ответите на письмо и поделитесь
своими соображениями. Ответ не откладывайте в долгий ящик.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 145
Кроме того, у меня к Вам просьба. Если Вы будете в Москве, постарайтесь связаться со
мной по телефону 242-45-39. Лучше всего звоните мне вечером после 7 часов, а еще лучше,
если бы Вы зашли. У меня есть довольно интересные письма А.А., ибо переписывались мы с
ним можно сказать до последних дней жизни Александра Александровича – мы были дружны
и искренне привязаны друг к другу. А Лева мне пишет, что Вы имеете некоторое отношение к
Киеву по поводу документов. Ну, ладно, это позже. Все. Я написала в Киев Ане Миронец так-
же Гале Колесник и Наде Сладковской [29]. Думаю, что общими усилиями добьемся успеха.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 6 – 30 березня 1970 р. – [м. Ленінград] – Лист І.Г. Спаського до Р. Хацкевич
30 марта 1970 г.
Дорогая Рая!
Возвращаю Вашу рукопись, которую мы с Сеней прочитали. Конечно, только хорошо, что
Вы с Е.Ф. записали и отослали на наш институт воспоминания. Их сохранят в давно имею-
щемся там Музее истории института, а может быть, когда-нибудь и опубликуют. Мы с Сеней
могли бы написать то же самое и именно поэтому писать нам уже совершенно незачем. Добро
бы была возможность охватить воспоминаниями значительный отрезок жизни А.А. Но Вы хо-
тите собрать в неограниченном количестве записи об одних и тех же двух-трех годах нашего
общения с А.А., и не задумывались, какая зеленая скучища получилась бы, будь это напечата-
но в задуманном Вами виде. Ведь книги издаются для живых, а не для мертвых… Несомнен-
но, никто не возьмется за такой сборник, так что этот вопрос можно считать исчерпанным.
Теперь – насчет борьбы, к участию в которой Вы нас приглашаете. Как мы могли понять, пред-
стоит эта борьба, прежде всего с институтом, в котором учился и учил нас А.А. – за выполнение
в 5-ти месячный срок всех Ваших требований. Прежде всего, интересно, что сказал бы об этом сам
А.А.? Вы поспешили заверить институт, что Вас полностью поддерживают нежинцы-киевляне и
нежинцы-ленинградцы, а мы оба, между тем не можем согласиться как с содержанием, так и с то-
ном Вашего “меморандума”. Будет хорошо, если Вы постараетесь понять нас правильно.
Мы совершенно согласны с тем, что благодарная память об А.А. должна сохраниться в ин-
ституте. Очень приятно, что кое-что уже сделано и делается там, давно и притом совершенно
самостоятельно, своим умом и, главное, без погромыхивания демоническими нотками (помни-
те?) на бедных провинциалов из самой столицы! В музее есть и портрет А.А. и какой-то мате-
риал его и нашего времени. (Музей с благодарностью принимает все, что ему присылают). Разу-
меется, он не обходит и несколько десятков лет жизни института после ухода А.А. Есть там и
Н.Г. Куис [30], и многие другие; это очень хорошо – это тоже были хорошие, достойные люди,
заслуживающие доброй памяти. Мы считаем, что кое-что из Ваших требований даже выпол-
нимо – напр[имер], установка к юбилею мемориальной доски: этот вопрос нужно проводить
только через Областное и Республиканское управление Охраны памятников, и, может быть,
еще можно успеть. В целом же Ваш документ выглядит наивно и несерьезно.
Между прочим, за нашими делами, мы с Семеном не забываем институт, поддерживаем с ним
– через музей – постоянную связь и, когда требуется, приходим ему на помощь: разумеется без
всякого поучательства и высокомерия. Мы убеждены, что и сегодня в институте работают
достойные, вполне самостоятельные люди, продолжающие дело А.А. и заслуживающие само-
го уважительного отношения – и совершенно не заслужившие, чтобы не спрося предваритель-
но их мнения, не зная обстановки, им давали “руководящие указания”, да еще в столь катего-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 146
ричном тоне. Из-за этого тона и явной невыполнимости большинства требований мы с Семе-
ном и считаем просто неудобным поддерживать такие требования. А уж “борьба”, в которую
Вы хотите нас вовлечь, выглядит как своего рода “юбилейный подарок” институту.
Мы знаем, что в Нежине сегодня работают изо всех сил. Многое не ладится, задерживается
(кажется, это касается и давным-давно запланированного юбилейного издания). Но, во всяком
случае, имеются утвержденная во всех соответствующих инстанциях программа юбилея и
план подготовки к нему, которые ломать уже просто поздно. Вы же требуете, выдвигаете свою
программу: памятник, доска, переименование, стипендия, издание трудов, издание сборника
воспоминаний… И никакой гарантии, что в следующем Вашем письме вслед за проектом му-
зея-мемориала не возникнут еще какие-нибудь величественные планы. Причем в оставшиеся
до юбилея считанные месяцы почти все совершенно нереально (согласование памятника – в Пра-
вительстве республики, изданий – Министерстве, Комитете по делам печати, Министерстве
финансов и т.д. и т.п. Все это делается, разумеется, из беззаветной любви к А.А., который ни
похвалить, ни обругать Вас за усердие (ой, как обругал бы!) не может, но, к сожалению, ре-
ально обращается против людей, продолжающих его дело. Как ни неприятно, нам с Сеней не
миновать изложить и наше отношение ко всему этому для института…
К юбилейной комиссии я никакого отношения не имею и в части приема гостей в Нежине
ничего не знаю. Мне кажется, что проще всего писать в Юбилейную комиссию и справиться
на что можно рассчитывать (только вежливенько и без погромыхивания). Не представляю се-
бе, где все это будет происходить, кого будут пускать, а кого “велено не пущать”. Вероятно,
кто-нибудь уже ломает голову над всеми этими проблемами. А мы с Вами во время не подска-
зали, чтобы крытый стадион построили и мягкие кресла для нас поставили! Это уже в шутку.
Деньги от нас двоих Сеня уже отослал, Верненко знает, а Толя Сцепуро, к сожалению, ле-
жит в больнице и до него не добраться. Свое мнение о том, как нужно сохранить рукописное
наследие А.А. я давно изложил и сообщил Доре Павловне [31]. Гос[ударственный] Архив –
самое надежное хранилище, а Ваш мемориал – воздушный замок. Я был бы спокоен только уз-
нав, что все документы уже в архиве, и, значит, обеспечены от случайностей и гибели. Кстати, в
музее подлинные документы никогда не экспонируются, а только фотокопии, чтобы Вы знали.
Несчастная и неисправимая привычка у меня быть искренним и говорить то, что думаю. Так что,
пожалуйста, постарайтесь понять меня и не обижайтесь. И то – на это послание, будь оно неладно,
ушли, с мясом вырванные из рабочих часов три моих вечера. Первые редакции были гораздо энер-
гичнее, а я ведь понимаю, что Вами руководят наилучшие, достойные уважения чувства!
Будьте здоровы, всем привет от нас с Сеней.
И. Спасский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Машинопис. Чернетка.
№ 7 – [не раніше квітня 1970 р.] – [м. Москва] – Лист Р. Хацкевич до І.Г. Спаського
Ваня!
Получила Ваше письмо от 30 апреля 1970 г. Какая противоположность тому, что было написано
так недавно. Признаться, Ваше письмо больше чем удивило меня – оно ранило меня. Главное Ваш
тон – тон непогрешимого Папы Римского по отношению к “заблудшей овце”. По-видимому, Вы
забыли, что пишете не неопытной наивной девочке, а учителю-орденоносцу, коммунисту, имею-
щему за плечами довольно-таки солидный жизненный опыт и прошедший нелегкую школу жизни.
Что же заставило меня Вам ответить? Первое и основное, прозвучавшая в Вашем письме угроза,
что пошлете в институт Ваше с Лигуном CREDO. Вы учли последствия этого? Первое, что сведете
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 147
на нет все наши усилия по увековечению памяти А.А. Второе, Вы подумали в какое положение Вы
ставите москвичей (инициативную группу). Ведь на письме в институт подписи целого коллекти-
ва, в том числе, и Вашего друга Зики, который, кстати, одобрил текст его.
Поэтому, если Вы еще не написали в институт – не пишите, Вас это ни к чему не обязывает.
Своим молчание Вы отмежевываетесь от нас. Теперь отвечаю по существу Ваших “обвинений”.
1. Почему мы указываем на Вашу поддержку? Рассчитывать, во-первых, никому не возбра-
няется, тем более, если основанием для расчетов служит Ваше хорошее теплое письмо от 4 мар-
та. Во всяком случае, так его поняли все товарищи, собравшиеся 1 апреля на обсуждение отве-
та института, в том числе Павлик Котельников, Вася Петренко, Зика Бернштейн и др. Почему
же Вы отказались от всего, что Вами было написано в предыдущем письме, почему?
2. Что Вы понимаете под борьбой? Неужели какие-нибудь грязные методы, нападки на инсти-
тут? Напрасно. Я борьбу понимаю совсем по-другому. Свидетельством этому служат письма,
(автором которых являюсь я) принятые на нашем собрании и направленные в Неж[инский] Ин-
ститут и др. организации, чтобы достигнуть хоть небольшого в вопросе увековечения памяти А.А.
Разве что-нибудь оскорбительное есть в этих письмах? Конечно, нет, как не было этого и в
предыдущих письмах. Это все Ваши домыслы – плод воображения Вашего и Сени.
3. Вы ставите под сомнение, доволен был бы А.А. нашими хлопотами? Уверена – да. Во
всяком случае, больше, чем равнодушием его “трезвомыслящих” друзей. Пишу так уверенно
потому, что нас с А.А. связывали глубокая привязанность и взаимопонимание, и я больше чем
кто-либо другой знала, как он страдает, что труд его жизни останется неизданным и что сам он
не оставит в жизни никакого следа. Вот почему первым пунктом и был поставлен вопрос
о создании комиссии по обработке и изданию его монографии. Это отнюдь не значило, что не-
обходимо это сделать к юбилею, как и в ряде др. мероприятий сроки не указывались.
Кроме того, да будет Вам ведомо, что у меня лежат 10 его писем с автобиографией, он хо-
тел, чтобы я написала его биографию, это Вам говорит о чем-нибудь? Наконец, его брат Лева,
с которым я поддерживаю переписку и держу в курсе всех дел, пишет слова благодарности
мне и Н. Сладковской, что мы не забыли его брата. Что Вам еще надо?
4. Теперь, почему Вы считаете, что я так наивна, что ограничиваюсь в воспоминаниях от-
резком в неск[олько] лет. Далеко не так. Во-первых, я обратилась к Леве, чтобы он прислал
воспоминания уральцев (он согласен), во-вторых, я собиралась написать однокашнику А.А. –
Зеггерсу в Ригу. В третьих, в письме в Неж[инский] Ин[ститу]т я обратилась к А.А. Белану
[32]. Видите, как Вы перебарщиваете? Наконец, что Вы член юбил[ейной] Комиссии мне пи-
сала Н. Сладковская со слов проф. Васильковского. Кому верить не знаю, на этом кончаю.
Скажу только, что не стоило тратить 3-х драгоценных вечеров на письмо полное демагогии
и иронии. Такая “искренность” бывает страшнее любого оскорбления, которое может уло-
житься в три строчки. Всего доброго.
Хацкевич.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 8 – 25 жовтня 1976 р. – [м. Ніжин] – Лист Ніжинського державного педагогічного
інституту ім. М.В. гоголя до І.Г. Спаського
Многоуважаемый Иван Георгиевич!
Огромное Вам спасибо за теплое письмо и фотографии для нашего музея [33]. Мы как раз
планируем обновить некоторые стенды, так что присланные Вами документы помогут [орга-
низации] интересной экспозиции.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 148
Приезжайте к нам в Нежин. Вы всегда будете в нашем институте дорогим гостем.
Еще раз благодарим за фотографии, желаем доброго здоровья, всего самого наилучшего.
С искренним уважением.
и.о. ректора – П.Ф. Смирнов
25.Х.1976г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Машинопис. Оригінал.
№ 9 – 26 червня 1977 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.П. Васильківського до І.Г. Спаського
26 июня 1977 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
13 июня я ездил в Киев. Мне хотелось по-больше узнать о Мих[аиле] Мих[айловиче] Новицком
[34]. Для этого я зашел в Литературный отдел УРЕ к его редактору Саране Федору Кузьмичу. Доб-
рый, обязательный человек, каких мало! Он направил меня к супруге Новицкого – Раисе Павлов-
не Товстухе (Новицкой). Там я узнал нелегкую судьбу одного из энтузиастов шевченковедов.
18 июня я получил от Раисы Павловны бандероль с фото Новицкого, краткой биографией,
а вот 23 июня получаю письмо от Федора Кузьмича Сараны, где он сообщает, что Раиса Пав-
ловна внезапно скончалась.
На поиски Новицкого натолкнули Вы, как-то заметив в письме, что однажды Михаил Ми-
хайлович показывал Вам в Нежине дом, где когда-то (1846) останавливался Т.Г. Шевченко.
И так мне захотелось найти этот дом, отметить его каким-то мемориалом, что я решил искать
материалы о Новицком. К сожалению, Раиса Павловна ничего об этом не знает, хотя она и не-
жинка, но не интересовалась темой. Вся надежда теперь на Вас, Иван Георгиевич! Если прие-
дете – вспомните. Большую услугу сделаете этим городу.
О Л.И. Глебове [35]. Я перебывал у всех почти Бордоносов, какие есть в Нежине. Но они не
больше, как просто однофамильцы. Беседовал и с той старушкой (94 года), что по воспомина-
ниям Вашей знакомой, утверждала, будто бы священник Ф. Бордонос жил недалеко от Инсти-
тута. Ничего подобного! Он приезжая из Веркиевки, в Нежине живет с 1924 года и священни-
ка Бордоноса не знает. Недавно умерла.
А вот недавно один работник милиции города сказал мне, что его приятель Борисовец расска-
зывал им, ученикам школы, что в домике, где сейчас живут пожарники (Каланча) жил у своего
тестя Бордоноса байкар Л.И. Глибов [36]. Мы с работниками музея (Шоходько [37]) смотрели
этот дом. Он несколько перестроен сейчас, убран фронтон, кирпичом облицованы стены.
Как Ваше здоровье? Как прошли дни нумизматики с гостями из ГДР. Думаете ли побывать
в Нежине в этом году? Будьте здоровы и благополучны.
С уваж[ением] Г. Васильковский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 10 – [1977 р. (?)] – [м. Ніжин] – Лист І.Г. Спаського до Г.П. Васильківського
Дорогой Григорий Петрович, забыл Вам написать, что в Москве, будучи на выставке “Мо-
сква-Париж”, отыскал вазочку, о которой писал. Это небольшой сосудик в виде “гарбуза” –
тыквы – рисунок на обороте. Может быть окажется случай побывать после окончания выстав-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 149
ки у нынешних хозяев и посмотреть на марку или вообще узнать, на чем основывается эта ат-
рибуция. Пока что думаю, что это недоразумение – изготовление фаянса в Нежине.
На моей улице, называвшейся Судейской [38], ближе к зданию суда [39], сразу за перекрестком
с ул. Стефана Яворского, на той стороне, что и наш дом, был довольно скромный, как думаю, де-
ревянный, оштукатуренный “Дом трудолюбия”, в котором обитали какие-то старушки. Больше
всего запомнилась мне вывеска с этими словами. Потом старушки повымирали и последним,
припоминающимся обитателем этого дома был китаец, отставший от красной гвардии и женив-
шийся на русской. У них было, как помнится, трое очаровательных ребят, китайчат улучшенной
выделки. Из нашего сада на улицу свешивался грецкий орех – его нет теперь – он этих китайчат
очень привлекал, а с самим китайцем я как-то был в ночном дежурстве на улице. Вот если бы
раскопать в архиве историю постройки Богоугодного заведения – ведь оно строилось вероятно,
чуть раньше Института [40], может быть там понадобилось дерево дома Витгенштейна [41].
Огромная потеря для Нежина гибель этого первоклассного здания, разобранного после вой-
ны на кирпич. Это постройка по проекту прославленного Старова [42]. Знаю, что в Железно-
дорожном музее Ленинграда есть чертежи этого здания или исходный чертеж. Вот готовое
здание было бы хоть для Исполкома, хоть для музея – красавец дом. И даже фотографии не
сохранилось ни у кого, а между прочим и у Евг[ении] Юрьевны [43] было фото группы ме-
диц[инского] персонала госпиталя времен 1-й мировой войны, и она там снята была. Вообще –
ужасно, что когда заготовляли кирпич после войны, никто не вспомнил о нашей нежинской
“Стене коммунаров” – во дворе этого Богоуг[одного] заведения немцы в [19]18 году изо дня в
день в 12 часов, с немецкой пунктуальностью расстреливали захваченных партизан Крапивян-
ского [44]. Какой памятник получился бы, если бы сохранить кусок этой стены. Там, конечно
и зарывали расстрелянных и под теперешней застройкой остались безвестные могилы.
В годы моего детства в Графском саду вдоль Магерской улицы [45] была хорошо видна яма
от разобранного дома Безбородко, если покопаться там, непременно нашлись бы обломки от
кафельных печей, дом был, вероятно, лучший в городе – в нем останавливалась Екатерина 2
по пути в Крым. Где-то между воротами сада и Остром была эта яма.
В Рукописном отделе Публ[ичной] Библиотеки [46] есть альбом рисунков – он, наверное,
упоминается […]
И. Спасский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Машинопис. Чернетка.
№ 11 – [січень 1980 р.] – [м. Ніжин] – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Глубокоуважаемый Иван Георгиевич!
Получила Ваше письмо с поздравлениями и добрыми пожеланиями, большое спасибо. Рада,
что Вам понравились высланные мною Вам фотокопии открыток, была почему-то уверена, что
костела среди видов Нежина, который Вы так свято храните память о нем, у Вашем альбоме нет.
Что касается фамилии Снитко, отвечаю: я ее привезла с Житомирщины (там жила 18 лет).
Моя родная фамилия Боброва (из переселенцев в давние времена донского казачества; в ста-
рые времена в Нежине были такие фамилии как Бобров, Смелянские, Сучковские и др.) Может
быть, помните. А фамилия подруги Вашей кузины вероятно просто однофамильцы, а если они
родом из Новогрудка (Белорусь), так возможно, что-то в родословной и было.
А теперь, глубокоуважаемый Иван Георгиевич, если Вы так любезно мне ответили на мое
письмо, разрешите обратиться к Вам еще с одним вопросом. Знаю, что Вы работаете в Эрми-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 150
таже. Напишите мне пожалуйста, нет ли в Эрмитаже отдела древнерусской живописи (имею
ввиду иконопись). В Русском музее знаю, что есть, а вот в Эрмитаже не знаю. У меня есть не-
большая иконка по дереву маслом, датирована 1730 годом. 250 лет это уже возраст, и она без
сомнения представляет редкость в наше время. Мне очень хотелось ее передать именно Вам, а
как бы Вы с ней поступили – на Ваше усмотрение. Оставлять мне ее нет кому – несмотря на
то, что у меня двое детей, им это не нужно. Я прожила тяжелую жизнь, ко всему перенесла
инфаркт. Так что жизнь моя на исходе. Мне хотелось бы именно Вам передать эту старину.
Напишите, если Вам позволит время.
С искр[енним] уважением и наилучшими пожеланиями к вам и Вашей супруге.
Анна Снитко.
P.S. Посылаю Вам два новых вида Нежина.
Январь 1980 г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 12 – 02 червня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
2.06.80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Пока удалось обнаружить и обменять одну открытку г. Нежина. Посылаю ее Вам. Поиски
продолжаю. Вы упоминали, что имеете “Соборную площадь” [47], но так как под одинаковы-
ми названиями часто выпускали виды с разных точек, то возможно подойдет Вам.
На обороте имеется штемпель, судя по твердому знаку – дореволюционный. Видимо и тогда
уже были собиратели открыток. Как что появится еще – немедленно пошлю. Как Ваше здоро-
вье? Желаю Вам самого наилучшего, успехов во всем задуманном, крепкого здоровья!
С глубоким уважением.
Ваш Шняк В.Г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 13 – 12 червня 1962 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
12.06.80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Получил Ваше письмо, большое спасибо. Очень рад, что посланная открытка г. Нежина ин-
тересна для Вас. Поиски открыток г. Нежина продолжаю. Про открытки Киева, Вознесенский
спуск и Пинска, Вы мне не писали. Вы просили днепровские плавни, Кинбурн и косу. Нужные
Вам Вознесенский спуск и Пинск начну запрашивать. У меня есть открытка Киева “Александ-
ровский спуск и гора Св. Владимира”, но это, во-первых, не то, во вторых – открытка исписана
на стороне изображения.
Ваша работа по 18 веку обещает быть очень интересной, тем более, что этот век еще не осо-
бенно и разрабатывался. Желаю Вам больших удач! Когда можно рассчитывать на выход этой
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 151
работы? Наверное, 1981–[19]82 гг.? Я очень мало знаю о вел[иком] князе Георгии Михайлови-
че. Есть ли что-либо из книг, где более или менее описывается его жизнь, увлечения?
Желаю Вам крепкого здоровья, успехов во всем, исполнения всего задуманного!
С глубоким уважением Ваш Шняк В.Г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 14 – 11 липня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.П. Васильківського до І.Г. Спаського
11 июля 1980 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Прошу прощения, что долго не отвечал. Целый июнь месяц жил в Кировограде, где по ко-
мандировке Министерства Просвещения УССР работал председателем Государственной экза-
менационной комиссии Кировоградского Пединститута им. А.С. Пушкина [48]. Потом писал
отчет по результатам экзамена.
Вчера побывал у загадочной Вашей корреспондентки Анны Захаровны Снитко [49]. Ею оказа-
лась пожилая женщина лет за шестьдесят, патриот своего города Нежина. У нее есть несколько
альбомов фотографий по г. Нежину, статьи из газет и журналов по истории города. Вчера мне не
удалось из-за позднего времени осмотреть все фотографии альбома. Надеюсь выбрать более сво-
бодное время и по внимательнее осмотреть ее материалы. О Вас она узнала от Калерии Федоровны
Дукановой [50] и написала Вам. Калерия Федоровна много рассказывала о Вас хорошего.
К сожалению, увидеть Калерию Федоровну и Вам и мне едва ли удастся. По сообщению
Снитко, она нынче не вернулась домой из Львова, где зиму проводила у дочери. Умер зять ее,
муж дочери. Они сильно переживали эту потерю. Силы оставляют настолько чувствительно,
что ехать в Нежин ей уже невмоготу. Скоро приедет дочь, продаст дом и все будет кончено.
Я потихоньку работаю вахтером в музее. Давно сдали в редакцию “Мистецтво” очерк-
путеводитель по Нежину [51]. Обещали запустить в производство во 2-й пол[овине] этого го-
да. Но как оно будет – трудно сказать.
Сдал и библиографический указатель по литературе о Нежине и Нежинщине [52]. Есть и ука-
зание Черниг[овского] Обкома Партии издать, но библиотека Короленко (Чернигов) [53] во-
лынит дело. Написать легче, чем издать. Недавно побывал и подробно рассмотрел с архитек-
торами Киева остатки строений усадьбы Черновых на бывшей Миллионной улице. Недалеко
от Пашковского дома [54]. Это камяница с подвальными помещениями кладки 17–18 ст. В по-
толке кольца. Видно, что это была прочная и красивая усадьба с видом на реку Остер и дальше
мостом через него. Находилась она по правую сторону, как и Пашковский дом, но до него. По-
года только сейчас установилась, тепло и солнечно, а то были дожди и холодно. Если природа
не выкинет какого-нибудь коленца – урожай будет хорошим. Но пока рост хлебов задержи-
вался, особенно не посчастливилось кукурузе. Здоровье наше сносное, но хвалиться нечем.
Приходится поддерживать контакты с медициной, ничего не поделаешь.
Сотрудники наши (молодые) сейчас косят сено в общественном порядке (на музей норма 15 тонн
сена). А я с Шоходько В.С. [55] проводим экскурсии. Привет Вам от него. Ну, бывайте здоро-
веньки и Вы и Ваша супруга Лидия Георгиевна! [56]
С наилучшими пожеланиями.
Г. Васильковский.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 152
№ 15 – 22 липня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Многоуважаемый Иван Георгиевич, дорогой наш земляк, здравствуйте!
Получила Ваше письмо, спасибо большое, но вместе с тем чувствую себя несколько сму-
щенно за свою навязчивость к Вам. С Вашего письма убедилась, как глубоко и на всю жизнь в Ва-
шем благородном сердце сохранилась память, любовь и признательность к своему родному
Нежину. Об этом мне говорила Калерия Федоровна, и я, не имея возможности через ее (в свя-
зи с ее выездом из Нежина) переслать Вам некоторые виды Старого Нежина и сегодняшнего,
поступила несколько навязчиво, но думаю, что Вы меня за это не осудите.
За весь период нашего заочного знакомства я Вам послала 3 письма. В первом послала фо-
токопию Костела [57] и почтальона с приветом с Нежина. Во втором две цветные открытки,
купленные в киоске издат[ельства за] 1978 год – институт и памятник нашему земляку Лисян-
скому [58]. И, наконец, в третьем письме несколько фотокопий памятников архитектуры (хра-
мы) такими как они есть в настоящее время. И, по-видимому, Вы последнего письма не полу-
чили, иногда так бывает по причине независящей от нас.
В дальнейшем, если будет у меня чем с Вами поделиться – вышлю без просьбы, зная, что
это будет для Вас приятно. А вот на счет Вашего приезда в Нежин, так я не советую, пока воз-
держитесь, в связи с повышенной активностью солнца. Медицина предупредила нас, людей
пожилого возраста, особенно тех, у которых есть какие-нибудь “хроники”, т.е. нарушения здо-
ровья, а они почти во всех нас есть.
Вот пока что все. Желаю Вам хорошего здоровья, бодрости, благополучия, всего того же
Вашей супруге. Нижайший земной Вам поклон от Нежина от всего того, что сохранилось из
старины до наших дней.
А. Снитко
22.07.80 г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 16 – 07 серпня 1980 р. – м. Ніжин – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Нежин.
07.08.80 г.
Уважаемый Иван Георгиевич!
Дорогой наш земляк-нежинец, всегда мы Вас таким знали и будем гордиться тем, что где-то
живет дорогой человек, родившийся в нашем Нежине. Рады Вашему письму, но вместе с тем
беспокоюсь своей вроде бы навязчивостью. Но поскольку нет Калерии Федоровны в Нежине
так вместо нее, думаю, Вам будет приятно иногда получить весть с родного Нежина. На днях
приехала дочь Калерии Федоровны, Ирина Алексеевна, для продажи мебели и усадьбы. Калерия
Федоровна уже в Нежин не приедет, очень слаба. Что касается открытки, о которой Вы пишите,
у меня нет, если пришлете – буду очень благодарна. Вашу книгу “Дукачи” [59] я видела и читала
у Калерии Федоровны. Очень интересная и в хорошем издании. В Нежине она не продавалась,
но я с ней достаточно была ознакомлена. Спасибо за Ваш труд и доставленную радость и гор-
дость за Вас. Пока ничего нет Вам прислать; есть старый Петербург, но он Вам не интересен.
Желаю доброго здоровья и благополучия.
А. Снитко.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 153
№ 17 – 27 вересня 1980 р. – м. Ніжин – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Нежин.
27.09.80 г.
Многоуважаемый Иван Георгиевич!
Вот теперь отвечаю на Ваше первое письмо, т.к. сразу на кое-что не могла Вас интересую-
щее, ответить. Наш город Нежин стоит на месте, на той же благословенной земле. С каждым
годом облик его меняется в лучшую сторону, растет он и ввысь и вширь. У нас уже есть район,
который называют Нежин-Новый, это в сторону Носовского шляха [60]. Там построен новый
завод “Прогресс” (это филиал киевского Арсенала) и строительство ведется там больших жи-
лых домов. Нежин-Старый нам с Вами так дорог, также принял другой вид: нет уже нежин-
ской грязи, кругом асфальт и главное – очень озеленен, весь утопает в зелени, что очень нра-
вится приезжим, туристам за что нежинцев хвалят даже на страницах местной газеты. А вот
что касается архитектурных памятников старины, так и смеются, что нежинцам позорно было
допустить их до такого состояния [61]. Но… уже кое-что предпринято и обещают многое сде-
лать. Храм Иоанна Богослова [62] добросовестно отремонтирован, внешне, даже установлен
позолоченный крест (там архив). Частично Благовещенский собор. Взяты в леса Николаевский
собор и Троицкая церковь [63]. На Николаевском соборе, даже на днях, установлен красивый
позолоченный крест. Собор обещают привести в надлежащий вид и открыть какой-то музей.
Крест также установлен на Благовещенском соборе. Что касается других храмов, они в жутком
состоянии. На очереди будет реставрация Всехсвятской церкви (Греческой), там предполагают
открыть картинную галерею [64]. (Только не знаю, где они смогут приобрести такое количество
полотен).Так же на очереди церковь Покровы [65]. Если бы все это было сделано, наш бы Нежин
маленький, уютненький городок принял бы совершенно другой вид (прежний – красивый).
Нежин-озеро, о котором Вы спрашиваете – живет [66]. Были годы такие, что оно почти за-
мирало, а после снова оживало, но в этом году оно особенно красивое, чистое, полноводное.
Живой природный ключ подземный не должен умереть. А вот на счет красивого здания с ко-
лоннами, бывшего богоугодного заведения, ничего не могла найти. Здание взорвано в годы
войны, сейчас там и следа не осталось. Думала через знакомых, может, удастся найти такой
фотоснимок, чтобы сделать фотокопию, но мне ответили, что слишком поздно. У некоторых
нежинских старожилов были, но все ушло на поджигание печек.
В Нежине-Старом построена и сдана новая русская школа (по ул. Бывш[ей] Гребинковской
и угол бывш[его] переулка Бубы) [67]. Они до этого помещались в здании гимназии Крестин-
ской [68]. Это старое здание теперь стало филиалом школы №7, бывш[ей] гимназии Кушаке-
вич [69]. Так что теперь бывш[ие] две гимназии соединены в одну школу. Сняты старые строения
на центральной площади, угол бывш[ей] Киевской улицы и бывш[ей] Почекиной улицы, строят
торговый комплекс [70]. Вот пока что все, что я смогла узнать через знакомых, благодаря телефон-
ному разговору, т.к. я никуда уже более 3-х лет не выхожу из дома, не позволяет здоровье.
Если Вас, дорогой наш земляк, что еще интересует, пишите, спрашивайте, я всегда с большой
радостью буду отвечать (пока живу). Желаю Вам и Вашей семье крепкого здоровья, благополучия.
С нежинским сердечным приветом к Вам.
А. Снитко
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 154
№ 18 – 28 жовтня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
28.10.80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Получил Ваше письмо. Большое спасибо. Рад, что открытки доставили Вам удовольствие. Посылаю
только что обменянные еще две открытки г. Нежина. В Одессе обнаружил еще две открытки Нежина:
1. Нежин. Городской сад [71].
2. Нежин № 6. Вокзальное шоссе [72].
Попытаюсь их обменять. Как Ваше здоровье, поправились ли после простуды. У нас несча-
стье – умерла жена сына в возрасте 29 лет, от саркомы.
Желаю всего самого наилучшего!
С глубоким уважение.
Ваш Шняк В.Г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 19 – 01 листопада 1980 р. – м. Ніжин – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Нежин.
1.11.80 г.
Уважаемый Иван Георгиевич!
Вот снова я Вас беспокою. Но в данном случае возникла необходимость в этом. На днях я полу-
чила от Калерии Федоровны ответ на мои два посланные раньше письма. Она, бедняжка, ссы-
лаясь на свою старческую немощь, очень извиняется, что раньше никак не могла собрать свои
жалкие силенки и мне ответить. Видно, что очень ослабела дорогая Калерия Федоровна. Очень
жаль ее, но ничего не поделаешь – природа берет свое. В своем коротеньком письме она вы-
ражает глубокую скорбь о смерти своей дорогой подруги, соученицы – Вашей сестры, ведь
они учились даже вместе на Высших женских курсах в Москве. Просит передать Вам свое
глубокое соболезнование. Передает сердечный привет Вам и Вашей милой жене Лидии Геор-
гиевне, а так же большое спасибо, что Вы ее навещали будучи в Нежине. Просит Вас не оби-
жаться за то, что не может лично все это написать Вам. Снова таки ссылаясь на свою слабость,
конечно же, Вы ее простите. Вот это главное, что я обязана была Вам написать.
О Нежине: за последнее время особенно ничего не произошло. Кажется, я писала уже Вам,
что реставрируют памятники архитектуры. Николаевский собор в лесах. Восстановлен даже
красивый позолоченный крест. Наш институт готовится отметить свое 160-летие. Упоминали
о 120-летии со дня рождения художника-баталиста Н. Самокиша, родившегося в Нежине [73].
Нежин помаленьку строится. Административные органы заставляют город содержать в образ-
цовом порядке. Стало мне известно, что в настоящее время в Нежине проживает 73 тыс. чело-
век из коих и 15 % нет наших коренных нежинцев, все люди приезжие и разношерстые (огор-
чительно). Вот пока и все. Если что Вас, уважаемый Иван Георгиевич, что будет интересовать,
пишите пожалуйста, всегда буду рада ответить дорогому земляку (пока живу). Шлю самые
наилучшие пожелания Вам и Вашей жене. Главное здоровье и благополучие.
А вот с наступающим праздником Октября поздравить чуть было не забыла. Поздравляю и же-
лаю всего самого доброго.
С искренним приветом.
А. Снитко
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 155
№ 20 – 10 листопада 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
10.11.80 г.
Уважаемый Иван Георгиевич!
Получила Ваше письмо с видом старого Нежина. Большое и большое Вам спасибо. Я не ме-
нее Вас люблю свой город Нежин и почему-то в старом его виде, несмотря на то, что Нежин
молодеет, а откровенно признаться, все как-то не по душе.
Уважаемый Иван Георгиевич, у меня к Вам просьба, но с условием, если это Вам не будет в
тягость. Может, кто из Ваших сотрудников помогут в этом деле. Дело в том, что я уже много
лет гоняюсь приобрести, если не цветную открытку, так фотокопию портретов братьев Безбо-
родко, старшего канцлера Екатерины 2-й, который отпустил средства для строительства наше-
го Лицея и его брата, который осуществил строительство. Знаю из прочитанного, что портре-
ты хранятся в Эрмитаже. Нельзя ли их заснять и получить фотокопию их портретов. Если это
будет не очень сложно для Вас так пожалуйста осуществить это. Именно для вас это доступно
может быть, так как для других запрещено. Буду очень Вам благодарна. Нижайший поклон
Вам от старого Нежина, каким Вы его помните еще в свои гимназические годы. Всего Вам са-
мого доброго главное здоровья и благополучия.
С искр[енним] уваж[ением]
А.Снитко
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 21 – 28 листопада 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист Г.З. Снітко до І.Г. Спаського
Уважаемый Иван Георгиевич, дорогой наш земляк!
Не могу себе простить за столь необдуманное письмо, обратившись к Вам с просьбой фото-
копий наших давно ушедших меценатов Безбородок. Правда, мне сразу казалось, что это мож-
но сделать все гораздо проще, но это только лишь потому, что было хорошо не продумано.
Прошу Вас очень меня извинить. Спасибо, что подсказали, где их можно найти. Я тут же по-
звонила в библиотеку Института узнать, можно ли, если хранятся у них, познакомиться в чи-
тальном зале с книгами, о которых Вы мне писали. Мне ответили, что такие книги есть, но
чтобы с ними познакомиться требуется особое разрешение ректора института. Следует напи-
сать заявление на его имя и, если он разрешит, с резолюцией на заявлении только тогда они
могут их выдать для ознакомления, не более. Эти строгости, по-видимому, связаны с тем, что
летом 79 года с Одессы на имя ректора была получена срочная телеграмма о немедленном его
выезде в Одесский морской порт, его таможенную, для опознавания ценных томов с печатями
библиотеки им. Гоголя гор[ода] Нежина, но прежде бросились в полуподвальное помещение,
где хранились все ценности. Оказалось, что самые дорогие, даже уникальные тома исчезли, из
следами куда они были унесены. Поехав в Одессу с актом исчезнувших книг; доказательств
больше не требовалось. В основном книги вернулись в Нежин на свое место, но самые уни-
кальные успели уже уплысть заграницу. Сумел все это сделать сынок одного преподавателя,
будучи студентом, ему был разрешен вход в хранилище. Все он там рассмотрел, наметил и в
одно прекрасное время унес. И кто же пострадал? Прежде всего институт, потеряв уникумы,
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 156
чудом сохранившиеся до сих пор. Пострадал весь коллектив во главе с зав[едующим] библио-
текой. Теперь там все новые сотрудники. Ну, и “пострадал” преподаватель – переведен в дру-
гой институт, переехав со своей семьей. Ну, и, конечно же, их замечательный сынок.
Что касается нежинских старожилов, так их осталось очень мало и у них все ценное повы-
дуривали приезжие с других городов, рекомендуя себя “больными” на старину. Был и в Нежи-
не один ловчак, у старушек выдуривал, а в Киеве брал большие деньги. Вот таким образом и
обобрали наш Нежин, а ведь в нем было очень много чего ценного и даже уникального. Ведь
наш маленький уютненький городок известен был своей культурой. В нем жило много образо-
ванных людей преподавателей, духовенства и так всякого рода образованных культурных лю-
дей. Была дорогая библиотека, картины, красивая мебель, но все это сами знаете куда дева-
лось. И если кое-что чудом уцелело до наших дней, так началась “духовная революция”, как
назвали нынешние социологи, пошла мода на старину. Эта мода не минула и наш Нежин. И,
если, может, что у кого и осталось, так хранят под десятью замками и никому не показывают.
Вот так обстоят дела. Иван Георгиевич, прошу Вас извинить может Вас уже и утомили чи-
тая мои каракули, а я все пишу и пишу. Думаю, что Вы уже здоровы и простужаться больше
не будете, ведь Вас можно считать уже старожилом Ленинграда и должны полностью аккли-
матизироваться к его климату и не болеть.
Желаю Вам крепкого здоровья, бодрости, благополучия, а так же всего того же Вашей суп-
руге. Если что интересует пишите, всегда рада Вам ответить.
А. Снитко.
28.11.80 г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 22 – 06 грудня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
6.12.80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Получил Ваше письмо с возвратом открыток Пинска. Большое спасибо. 27.02. я послал Вам
2 открытки Нежина и 2 открытки Пинска. Надеюсь, что Вы их получили.
Прошу Вас не беспокоить себя посылкой современных видовых открыток. Я их не собираю.
Нет в них той прелести, которую ощущаешь, глядя на старую открытку, не смотря на то (а мо-
жет быть и поэтому), что современные открытки выполнены на более высоком полиграфиче-
ском уровне. Надеюсь, что Вы уже полностью выздоровели и оправились после болезни? До
сих пор не удается отыскать “Вознесенский спуск” Киева, хотя разослал запросы всем много-
численным знакомым. Некоторые ищут эту открытку специально для меня. Будем надеяться,
что все-таки попадется. Только может быть будет уже поздно?
Желаю Вам крепкого здоровья, всего самого наилучшего!
С глубоким уважением.
Ваш Шняк В.Г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 157
№ 23 – 10 грудня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
10.12-80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Ваше письмо получил, спасибо большое. Вчера получил книгу, За которую очень Вам бла-
годарен. Я рад, что открытки Нежина доставили Вам удовольствие, а открытка Пинска подхо-
дящая. Упомянутые Вами открытки Нежина “Поселяны…” и “Скит…” [74] буду иметь в виду
и специально запрашивать, там же и пароконного извозчика зимой. Рад за Вас, что Вы закон-
чили рукопись и отсылаете ее в редакцию. Спасибо за присланные открытки Киева и Одессы.
Они хотя и современные, оказались интересными. Желаю окончательно поправиться, крепкого
здоровья в дальнейшем, больших успехов.
С глубоким уважением.
Ваш Шняк В.Г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 24 – 11 грудня 1980 р. – [м. Ніжин] – Лист В.Г. Шняка до І.Г. Спаського
11.12.80 г.
Дорогой Иван Георгиевич!
Пишу Вам потому, что встретилась открытка “Окружной суд. Нежин” Изд[ание]
Маг[азина(?)] А.С. Кадыгробова, печатана в Стокгольме, Гронберг [75]. На открытке слева
здание суда, справа сарай, забор, одноэтажный домик. У входа в здание суда стоят 3 человека.
Мне кажется, что я посылал Вам такую открытку, но возможно я ошибаюсь. Прошу Вас сообщить.
С наилучшими пожеланиями и глубоким уважением.
В.Шняк
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 25 – 12 січня 1994 р. – [м. Ніжин] – Лист О.С. Морозова до Л.Г. Вуїч і Л.І. Вуїч
Глубокоуважаемые Лидия Георгиевна и Лада Ивановна!
От имени всех сотрудников Нежинского краеведческого музея и всех нежинцев передаем
Вам большой привет и самые лучшие пожелания. Посылаем Вам несколько открыток с видами
старого Нежина. Есть там места, несомненно, связанные с Иваном Георгиевичем.
В марте этого года мы будем отмечать 90-летие со дня рождения Ивана Георгиевича. В ин-
ституте планируются исторические чтения для студентов, посвященные Ивану Георгиевичу.
Кроме того, мы хотим открыть мемориальную доску на домике Спасских.
Получили приглашение из Эрмитажа, но, к большому нашему сожалению, приехать не смо-
жем, по причине финансовой…
Нам очень необходима Ваша помощь для более четкого установления местонахождения до-
мика Спасских в Нежине. Известно, что до революции они жили в доме № 3 по Судейской улице
(не так ли?). С тех пор название улицы и нумерация несколько раз менялись. Наш старейший
краевед Владимир Семенович Шоходько, который долго переписывался с Иваном Георгиеви-
чем, установил (хотя и с определенной долей сомнения), что сейчас это дом № 14 по нынешней
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 158
улице Грибинки (это бывшая Судейская) [76]. Сейчас там расположен детский садик. Мы знаем,
что Иван Георгиевич в [19]70-е годы бывал в Нежине и, конечно же, не мог не побывать у своего
родного дома. Быть может, он потом рассказывал об этом доме что-нибудь характерное, что
могло бы утвердить нас в наших предположениях? К сожалению, мы не совсем уверены, что это
именно тот дом. Будем Вам очень признательны за помощь в этом важном и нужном деле.
В нашем музее мы готовим уголок И.Г. Спасского [77]. Там будут в основном фотографии и
книги Ивана Георгиевича с его автографами. Будем Вам также благодарны, если Вы выскажи-
те свои советы, предложения и рекомендации в связи с этим уголком. Может быть, поможете
нам какими-нибудь материалами, фотографиями. Мы обещаем, что после фотографирования и
копирования этих материалов все Вам возвратим.
На одной из старых фотографий мы обнаружили портрет отца Ивана Георгиевича – протоиерея
и законоучителя Георгия Спасского. Если нужно, мы этот портрет для Вас переснимем и вышлем.
И наконец, последняя просьба. Она касается самого тяжелого периода жизни Ивана Георгиевича
– незаконных репрессий [19]30-х годов. Если Вас это не очень затруднит, напишите нам, пожалуй-
ста, в чем обвиняли тогда Ивана Георгиевича и связано ли это с его связями с украинской интелли-
генцией и участием в создании Нежинского музея [78], где он был директором? Будем Вам очень
признательны, если Вы поделитесь с нами Вашими воспоминаниями об Иване Георгиевиче.
Еще раз примите самые теплые пожелания из Нежина, крепкого Вам здоровья и успехов в на-
ше нелегкое время.
С уважением,
Александр Морозов.
12.01.94 г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 26 – 06 червня 1994 р. – [м. Санкт-Петербург] – Лист Л.І. Вуїч до О.С. Морозова
6.06.94 г.
Глубокоуважаемый Александр!
(простите, я не знаю ни Вашего отчества, ни возраста, поэтому свое обращение списываю
с Вашей подписи).
Прежде всего, прошу извинить меня за долгое молчание: для него есть и уважительные и
неуважительные причины. Письмо Ваше и вложенные в него открытки с видами старого Не-
жина и Педагогического института, а также воспоминания Ф. Проценко [79] – все это дорого
для нас, а особенно Ваша память о моем отце. Ваше внимание растрогало нас с мамой. На
конференции, которая состоялась в Отделе Нумизматики в Эрмитаже очень сожалели о том,
что Вы не приехали, потому что собрались папины ученики и коллеги, которым хотелось по
больше узнать о его жизни в Нежине. Я знаю, что устроители выслали Вам материалы конфе-
ренции (тезисы, пригласительные билеты). В апреле была открыта выставка, посвященная
юбилею Монетного двора и папиному 90-летию. На выставке было много фотографий, папи-
ных книг, связанных с историей Монетного двора и его продукцией и, конечно, нумизматиче-
ские редкости – Константиновский рубль [80] и др. На открытии было сказано много добрых
слов. После этих событий я уехала в командировку в Москву на полмесяца – делать выставку
ко дню рождения Пушкина (6 июня). И вот теперь, наконец, могу Вам кое-что послать. Преж-
де всего, это документы с точным адресом дома Спасских. Наверное, Ваш адрес правильный.
На фотографии, сделанной во время папиного приезда в Нежин в 1970-х гг. он стоит перед
своим домом. Когда мы были с ним в Нежине в начале 1980-х гг. – я в первый раз, а он в по-
следний, то подходили к этому дому, и там, действительно, был детский сад.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 159
Весной этого года я после сложных перипетий (заявление было подано в феврале прошлого
года) получила доступ к его делу, хранящемуся в архиве КГБ. Мы даже попытались ксероко-
пировать эти бумаги, но получилось очень плохо. Очень многое я переписала от руки. Соби-
раюсь воспроизвести все это на машинке и тогда пошлю Вам и отдам в Эрмитаж (в архив). Он про-
ходил по делу “Русской национальной партии”. История вопроса изложена в публикации
Ф.Д. Аш(…)на и В.И. Алпатова “Дело” академика М.Н. Сперанского” – журнал “Известия
Академии Наук. Серия литературы и языка. – М., “Наука”, 1993, №2, том 52. – С.77–86. Мне не
понравился стиль этой публикации и ее автор, с которым мне пришлось вести переговоры в Моск-
ве, т.к. он целый год держал материалы, предоставленные ему КГБ, а мы получали туманные
отказы, пока я не съездила на Лубянку. Я хотела бы все это рассказать и показать Вам, кроме
того, мы с мамой с радостью предоставили бы Вам на выбор папины фотографии. Правда, все
они не нежинского периода, кроме семейного альбома, где он еще совсем маленький. Конеч-
но, нам бы хотелось иметь его студенческую фотографию и фотографию его отца, если для
Вас это не очень сложно.
Что касается воспоминаний, то у нас есть кассета, на которую записан папин рассказ обо
всей жизни – эта запись была сделана в Новосибирске профессором Н.Н. Покровским в 1980-х гг.
В общем, все-таки при первой возможности приезжайте в Петербург.
P.S. Вот, так называемая “формула обвинения” И.Г. Спасского:
А) Будучи завербованным, входил в ячейку к[онтр]р[еволюционной] фашистской организа-
ции в Гос[ударственном] Эрмитаже.
Б) Участвовал в переправке разного огнестрельного оружия Украинскому филиалу органи-
зации в целях вторжения украинских повстанческих групп организации. Ст. 58-11 УК-10.
Виновным себя не признал, но достаточно изобличается показаниями и очными ставками.
Поводом для привлечения папы по этому выдуманному делу послужила выдача сотруднику
Харьковского худ[ожественно]-историч[еского] Музея на выставку западноевропейского и вос-
точного оружия (кирасы 16 в., шлемы, мечи, алебарды и т.п.). Папа оказался знаком еще по
Харькову с этим сотрудником и его участие состояло […]
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
№ 27 – 17 травня 1995 р. – [м. Ніжин] – Лист О.С. Морозова до Л.І. Вуїч і Л.Г. Вуїч
Глубокоуважаемая Лада Ивановна и Лидия Георгиевна!
Пересылаю Вам номер газеты “Висти” (“Известия”) Нежинского городского Совета [81],
в которой Вы найдете опубликованные воспоминания Ивана Георгиевича о Нежинском музее,
которые он написал в 1928 году. Сейчас один экземпляр этих воспоминаний хранится в Не-
жинском архиве. Мы продолжаем настаивать перед городскими властями об увековечении
памяти Ивана Георгиевича. В Нежине произошла смена власти (выборы нового гор[одского]
Совета), и поэтому идея с установкой мемориальной доски “утонула” в бюрократическом бо-
лоте. Оказывается, что новые власти просто потеряли решение, которое было принято в этом
году. Я обещаю Вам, что в этом году дело все-таки доведем до конца [82].
С наилучшими пожеланиями от имени сотрудников музея.
Александр Морозов.
17.05.95 г.
Науково-допоміжний фонд Ніжинського краєзнавчого музею
імені Івана Спаського, папка “І.Г. Спаський”.
Рукопис. Оригінал.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 160
Коментарі
1. Державін Микола Севастянович (1877–1956), російський (радянський) історик і філолог-славіст,
академік АН СРСР, у Ніжинському історико-філологічному інститут князя Безбородька (далі –
НІФІ) навчався у 1897–1900 роках.
2. Данилов Володимир Валеріанович (1881–1970), російський літературознавець і етнолог, народився
в Ніжині, навчався спершу у Ніжинській класичній гімназії, потім у НІФІ (1900–1905).
3. Доньки професора НІФІ Антона В’ячеславовича Добіаша (1847–1911), який викладав грецьку мо-
ву та словесність (античну літературу).
4. Рєзанов Володимир Іванович (1867–1936), визначний український учений філолог, літературозна-
вець, дослідник російської та української літератури, української середньовічної драматургії; по-
заштатний співробітник ВУАН, член-кореспондент АН СРСР. Уродженець Курської губернії, але
від гімназійного часу й до останніх своїх днів проживав і працював у Ніжині (за винятком кількох
років учителювання після закінчення в Ніжині гімназії) – спершу як наглядач, згодом як викладач
і професор інституту. І.Г. Спаський його пам’ятав і як викладача гімназії, і як професора НІФІ,
і як керівника науково-дослідної кафедри, де він перебував у 1927–1930 роках аспірантом. Помер
у Ніжині 31 грудня 1936 р. Був похований на території Грецького кладовища, неподалік кладови-
щенської церкви Св. Олени і Костянтина, поруч із могилою своєї доньки Лілії (†1911). Але над-
гробок на могилі В.І. Рєзанова не зберігся (або його й не було?). Сучасний мармуровий пам’ятник
установлений на початку 1950-х років за ініціативи кількох викладачів місцевого педінституту.
Листування І.Г. Спаського якраз проливає світло на цей епізод, даючи можливість установити
особи, до цього причетні, визначити дату й процедуру встановлення нового надгробку.
5. Кафедра російської літератури філологічного факультету НДПІ (сучасного Ніжинського державного уні-
верситету імені Миколи Гоголя (НДУ)), на той час – особливо в умовах післявоєнної політики русифікації
в Українській РСР – одна з провідних і найбільш престижних кафедр цього навчального закладу.
6. Ляскоронський Василь Григорович (1859–1928), український історик, археолог, нумізмат, учень
В.Б. Антоновича, автор фундаментального дослідження з історії Переяславської землі періоду Ки-
ївської Русі. У 1909–1921 роках викладав у НІФІ (та його зреформованих наступниках). У 1921 р.
перебрався до Києва, де викладав у Київському Археологічному Інституті. Ймовірно особисто І.Г. Спа-
ський з ним знайомий не був. Але без сумніву – наглядно його знав, був обізнаний, насамперед, із
працями В.Г. Ляскоронського з археології. Помер учений у Києві від запалення легень, на яке за-
хворів під час розкопок підмурків Золотих воріт Міста Ярослава.
7. Фохт Вальтер Ріхардович (1862–1940 або 1941), учений-антикознавець, архівіст. Навчався у Ніжин-
ській класичній гімназії та НІФІ, працював учителем указаної гімназій, у 1920-х роках був одним із
зачинателів архівної справи на Ніжинщині, до останнього часу його доля була невідомою, але від-
найдені чернігівським дослідником А.М. Острянком відомості вказують, що після виходу на пенсію
в 1927 р. переїздить до Києва (ймовірно до сина), де або перед початком війни, або на початку її влі-
тку 1941 р. В.Р. Фохта було заарештовано як німецького шпигуна, можливо – розстріляно.
8. Фохт Ульріх Ріхардович (Іоганн Георг Ульріх фон Фохт) (1902–1986), визначний російський радянсь-
кий літературознавець, співробітник Інституту російської літератури АН СРСР. Народився й отримав
освіту – й середню, й вищу – в Ніжині. Після вчителював кілька років, одночасно був аспірантом Ні-
жинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови. У 1925 р. назавжди виїхав до Москви.
Твердження про пряме споріднення його з В.Р. Фохтом досить сумнівне, адже між їхніми датами наро-
дження різниця в 40 років. Швидше за все вони були-таки родичами, але Вальтер, ймовірно, доводився
Ульріхові дядьком – братом його батька Ріхарда Августовича фон Фохта – професора НІФІ.
9. Волинський Петро Костянтинович (1893–1982), український учений-літературознавець, у 1920-х
роках викладав у НІНО українську мову та літературу, один із викладачів І.Г. Спаського часу його
навчання в НІНО.
10. Введенський Дмитро Миколайович (?), випускник НІФІ, філолог, дослідник російської літератури,
зокрема, впливу оссіанської європейської літератури на російську.
11. Точно встановити особу М.І. Митрофанова не вдалося. Ймовірно він навчався в 1920-х роках ра-
зом із І.Г. Спаським у НІНО.
12. Можливо хтось із родини професора НІФІ М.І. Соколова (1854–1906), російського вченого-
славіста, літературознавця, етнолога.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 161
13. Заболоцький Володимир Олександрович (бл. 1880–?), брат П.О. Заболоцького (див. коментар № 21).
14. Карпеко Олександр Олександрович (1891–1969), був вихованцем НІФІ, який закінчив у 1914 р.
Працював викладачем класичної гімназії при НІФІ, за радянської влади – спершу завідувачем по-
вітового відділу народної освіти, згодом – політкомісаром і директором НІНО, з 1924 р. – дирек-
тором київського Вищого інституту народної освіти (сучасний КНПУ ім. М.П. Драгоманова),
в 1931–1933 роках – перший заступник наркома освіти УСРР, потім був головою Всеукраїнського
радіокомітету, ймовірно зазнав репресій, у роки ІІ Світової війни керував підпільною роботою
в Ставропольському краї, після війни жив і працював у Воронежі (РРФСР), де й помер у 1969 р.
15. Місцезнаходження цього будинку поки не встановлене.
16. Тут М.І. Митрофановим допущено помилку – В.І. Рєзанов не був членом-кореспондентом АН УРСР.
Він дійсно балотувався на цю посаду в 1926 р. (тоді ще ВУАН), але став жертвою внутрішньоака-
демічних чвар: його кандидатура була заблокована групою акад. М.С. Грушевського лише через
те, що висували В.І. Рєзанова акад. С.В. Єфремов і акад. А.Ю. Кримський. Натомість із 1926 р.
В.І. Рєзанов був членом-кореспондентом АН СРСР. Місцезнаходження будинку, де жив В.І. Рєза-
нов поки не встановлене.
17. Один із двох повоєнних житлових будинків-“сталінок”, зведених на початку 1950-х років на
центральній площі Ніжина. Однак адресований на вул. Карла Маркса – цю назву історична вул.
Міліонна носила з 1921 до 1993 р., коли її перейменували на Овдіївську (цю назву мала вулиця до
1921 р. від Вознесенської церкви, де закінчувалася вул. Міліонна). Цікаво, що перше помешкання
І.Г. Спаського в Ленінграді після ІІ Світової війни, коли він влаштувався працювати до Ермітажу,
розміщувалося в будинку, який одним із фасадів виходив також на вул. Міліонну, яка починалася
від Марсового поля й закінчувалася якраз біля Ермітажу – будівлі Зимового палацу…
18. Сучасний Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського.
19. Власник одного з дореволюційних фотосалонів у Ніжині, приналежність світлин до якого вказує
в більшості випадків штамп на паспарту.
20. Ніжинський “Пашківський” скарб римських монет – срібних динарів ІV ст., знайдений у 1873 р.
неподалік Ніжина біля с. Пашківка (звідси й назва). Найбільший подібний скарб (1312 монет),
знайдений на території України, також місти в дві унікальні золоті з дорогоцінним каменем кожна
фібули. Одна з них нині експонується в спеціальному золотому сховищі Державного Ермітажу
(Санкт-Петербург, Російська Федерація). Г.П. Васильківський мабуть про цей скарб не чув, відтак,
намагається пов’язати якось із “будинком Пашкова” – житловим будинком кінця ХVІІІ ст., що
знаходиться на сучасній вул. Овдіївській (дореволюційній Міліонній).
21. Заболоцький Петро Олександрович (1877–1919), учений-філолог, історик, педагог, громадський
діяч. Брат В.О. Заболоцького (див. коментар № 13). Брав активну участь у кількох знакових для
українства подіях – організації й проведенні 100-річчних ювілеїв у 1909 р. від дня народження
М.В. Гоголя та в 1911 р. від дня народження Т.Г. Шевченка. Ініціатор відкриття в 1909 р. в стінах
НІФІ першого в місті музею – Музею-кімнати М.В. Гоголя. Організатор у 1912 р. і директор Ні-
жинської міської чоловічої гімназії (до цього чоловіча була лише класична гімназія при НІФІ). Відо-
мий своїми українофільським поглядами, за що, ймовірно, й був убитий денікінцями.
22. Більш вірно “Кунелакіс”. Кунелакіси – один із родів ніжинських греків, що з’явилися в Ніжині
в другій половині ХVІІ ст. Тут ймовірно мова йде про Надію Анастасіївну Кунелакіс (нар. 1878),
відомого в Ніжині педагога, кавалера ордену Трудового Червоного Прапора (1939). До революції
працювала в земських школах, потім керувала діяльністю шкіл лікнепу, трудовими школами міста
та Ніжинського району.
23. Бережков Михайло Миколайович (1850–1932), історик, дослідник російської й української історії
та історіографії, зокрема, Чернігівщини, джерелознавець. Професор російської історії НІФІ. У 1920-х
роках завідував інститутською бібліотекою, був дійсним членом і керівником історичної секції
Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови. Один із засновників Ніжинського
історико-філологічного товариства при НІФІ (в 1894 р.). Після виходу на пенсію в 1926 р. прожи-
вав у Ніжині. Тут помер. Похований на Грецькому кладовищі (сучасне Центральне Троїцьке місь-
ке кладовище). Залишив після себе величезний рукописний архів і бібліотеку, які в 1932–1933 ро-
ках були передані Центральній науковій бібліотеці АН УСРР (сучасна Національна бібліотека
України ім. В.І. Вернадського (НБУВ)). На відміну від бібліотеки М.М. Бережкова, яка розпоро-
шилася фондами, рукописний його архів утворив у Інституті рукопису НБУВ окремий особовий
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 162
фонд (ф. ХХІІІ), а також відклався значним пластом у фонді епістолярію (ф. ІІІ). З даного повідом-
лення Г.П. Васильківського зрозуміло, що до НБУВ потрапив далеко не весь архів М.М. Бережкова.
24. З 1832 до 1875 р. на базі зреформованої Гімназії вищих наук князя Безбородька (1820–1830) фун-
кціонував ліцей: у 1832–1840 роках – фізико-математичний, у 1840–1875 роках – юридичний,
обидва у статусі вищого навчального закладу. В 1840 р., одночасно з відкриттям Юридичного лі-
цею князя Безбородька в Ніжині, при ньому була відкрита чоловіча класична гімназія, яка проіс-
нувала до 1920 р., коли її перетворили на трудову радянську школу.
25. Пєтухов Євген В’ячеславович (1863–1948), учений-філолог, літературознавець і археограф. У 1889–
1895 роках – професор НІФІ, потім викладав у інших університетах Російської імперії. З 1925 р.
проживав і працював у Сімферополі (професорував у місцевому університеті). Під час окупації
Криму нацистами залишився в Сімферополі, працював у міському радіоуправлінні, за що зазнав
переслідувань після повернення в Крим радянської влади.
26. Про які археологічні дослідження на території Ніжина йдеться мова у листі не відомо. Адже до
початку 1970-х років про такі дослідження наразі невідомо. Потім були лише епізодичні охоронні
або розвідувальні дослідження. Можливо, Г.П. Васильківським мав на увазі розкопки в Шестовиці
під Черніговом у 1920-х роках, в яких брав участь І.Г. Спаський.
27. Так у листі тут і далі Р. Хацкевич скорочує ім’я та по-батькові Олександра Олександровича Кар-
пека (див. коментар № 14).
28. Лигун Семен Якович (†1972), друг дитинства І.Г. Спаського, батько його учениці й колеги по Від-
ділу нумізматики Державного Ермітажу Є.С. Щукіної. Уродженець с. Веркіївки (сучасної Вертіїв-
ки), що неподалік від Ніжина. Разом навчався з І.Г. Спаським у ніжинській гімназії та НІНО, та-
кож переїхав на початку 1930-х років до Ленінграду, де вчителював. Найтісніші дружні відносини
І.Г. Спаський і С.Я. Лигун підтримували до часу смерті останнього.
29. Точно встановити особи усіх згаданих у листі Р. Хацкевич не вдалося, крім того, що всі вони гіпо-
тетично навчалися в Ніжинському інституту. Єдине, що можна допустити – щодо особи Ганни
Миронець, то можливо вона була або дружиною, або донькою колеги І.Г. Спаського по аспіранту-
рі в Ніжинській науково-дослідній кафедрі історії культури та мови (а також по навчанню раніше
в НІНО) Івана Дмитровича Миронця (1900–1937), українського вченого-літературознавця, дослід-
ника творчості М.М. Коцюбинського, редактора академічного видання його творів у 1928 р. Про-
те, І.Д. Миронець був репресований, коли він працював у Миколаївському державному педагогіч-
ному інститут; практично зразу після арешту був засуджений і розстріляний. Відтак, зв’язок між
ним і Г. Миронець, що проживала у повоєнній Москві малоймовірний.
30. Куїс Микола Іванович (1890–1938), радянський партійний і державний діяч. У 1924–1930 роках
був директором і політкомісаром НІНО, за його керування інститутом зміцнилася матеріальна ба-
за, налагодилася динамічна навчальна робота, існувала науково-дослідна кафедра, був запрова-
джений т.зв. Дальтон-план (лабораторно-бригадний метод навчання); але з іншого боку – посилився
ідеологічний диктат у всіх сторонах життя інституту, насамперед, у навчальному процесі, почалися
соціальні чистки студентського контингенту й ідеологічні переслідування викладачів. Після Ніжина
посідав керівні посади в системі вищої освіти на Дніпропетровщині, з посади ректора Дніпропетров-
ського держуніверситету був знятий у 1934 р. за “лібералізм”, а 1937 р. арештований і розстріляний
у виправно-трудовому таборі НКВС. Був також науковим співробітником згаданої науково-
дослідної кафедри, керівником семінару підвищеного типу з вивчення марксистсько-ленінської тео-
рії, обов’язкового для всіх аспірантів кафедри. Тож, І.Г. Спаський з ним зустрічався неодноразово.
31. Ймовірно вдова О.О. Карпеко.
32. Білан Олександр Андрійович (1902–?), доцент НДПІ в повоєнний час. Працював на кафедрі украї-
нської літератури філологічного факультету (на межі 1940–195-х років завідувач кафедри). Був
певний час (ймовірно якраз коли відбувалося листування Р. Хацкевич із І.Г. Спаським) заступни-
ком директора інституту з наукової роботи. Цього часу в стінах ніжинського інституту пройшла
нова хвиля (після середини 1930-х років) ідеологічних переслідувань, насамперед, серед виклада-
чів українознавчих дисциплін – передусім, історії та літератури. Уся кафедра української літера-
тури була звинувачена в надмірному захопленні творчістю М.Т. Рильського та В.М. Сосюри,
й небажанні вести “боротьбу проти націоналістичних проявів цих письменників”.
33. Сучасний Музей історії Ніжинської вищої школи був створений у середині 2000-х років на базі
Музею історії університету (педінституту). Останній утворився в 1927 р. після розділення Інститут-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 163
ського музею на Музей-кімнату М.В. Гоголя (згодом зреформованого в згаданий Музей історії на-
вчального закладу) та Ніжинський окружний музей. У Інститутському музеї до поділу І.Г. Спаський
з 1924 р. був товаришем (заступником) його завідувача, в створеному окружному музеї обійняв по-
саду директора. Тож увага з боку І.Г. Спаського до музею історії alma mater цілком зрозуміла.
34. Новицький Михайло Михайлович (1892–1964), український учений-шевченкознавець, дослідник
біографії Т.Г. Шенченка і редактор-видавець його творів. Науковий співробітник Комісії ВУАН
для видавання пам’яток новітнього письменства (1920-ті роки). Народився в Ніжині, ймовірно
освіту отримав також у Ніжині.
35. Глібов Леонід Ілліч (1827–1893), відомий український поет-байкар, громадський і земський діяч.
Навчався у 1849–1855 роках у Юридичному ліцеї князя Безбородька в Ніжині. Згодом у 1863–
1867 роках проживав у Ніжині (був висланий із Чернігова за вироком суду у справі М. Носа) у бу-
динку свого тестя Ф. Бордоноса – священика ніжинської Успенської церкви.
36. Це твердження помилкове. Цегляна будівля на розі вул. Некрасова (кол. Міщанської) та вул. Студент-
ства (кол. пров. Пожежного) другої половини ХVІІІ ст., де буда надбудована пожежна каланча – бу-
динок Ніжинської міської думи. Будинок Ф. Бордоноса знаходиться поруч, на іншому розі перетину
цих-таки вулиць (ріг вул. Некрасова та пров. Тупого, що просторово продовжує вул. Студентства).
37. Шоходько Володимир Семенович (1921–2001), один із організаторів і перший директор (у 1967–
1986 роках) сучасного Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, відкритого у 1967 р.
За освітою – історик, випускник НДПІ; цікавився місцевими старожитностями, краєзнавець-
аматор, друкувався в місцевій ніжинській пресі з історико-краєзнавчими розвідками.
38. Сучасна вул. Гребінки (з 1967 р.).
39. Комплекс будівель Ніжинського оружного суду (діяв у 1864–1919 роках) знаходиться на початку
цієї вулиці, зараз там розміщується міська загальноосвітня школа № 1. Складається з головної бу-
дівлі та господарчого флігеля, обидва збудовані в другій половині ХVІІІ ст. Перше одноповерхова
кам’яниця з господарчим флігелем належали ніжинському грекові М.І. Пелепонову, у якого місь-
ка влада їх викупила й перебудувала в 1810-х роках на Присутственні місця. В 1860-х роках буді-
влі передали судовому відомству, для облаштування тут окружного суду. Відтак, більш правильно
називати цей комплекс будівлями Присутственних місць, оскільки для влаштування тут окружно-
го суду споруди не видозмінювалися.
40. Комплекс будівель Ніжинського богоугодного закладу (богадільні) – основний корпус і 2 бічні
флігелі – був збудований у класицистичних формах у середині 1810-х років на території Нового
міста (правобережна частина Ніжина). Почав працювати у 1817 р. Цікаво, що саме цього року бу-
ло завершене будівництво будівлі Гімназії вищих наук князя Безбородька (відкрили за три роки),
а також завершено перебудову й відкрито Олександрівське грецьке училище. Будинок Гімназії
був збудований на території садиби Вітгенштейнів, у котрих О.А. Безбородько її й придбав. Ціл-
ком логічно, що аби почати будувати будівлю Гімназії, спершу потрібно було розібрати будинок
у придбаній садибі Вітгенштейнів (він позначений на міських планах кінця ХVІІІ ст.). Тож думка
про можливе використання деревини з розібраного будинку Вітгенштейнів для будівництва іншо-
го об’єкту, зосібна, будівлі богоугодного закладу, цілком слушна. В 1943 Р. будівлю богоугодного
закладу – найкрасивішу цивільну споруду тогочасного Ніжина, за свідченням мешканців – зруй-
нували під час відступу нацисти, розвалини згодом розійшлися частково на цеглу серед місцевих
жителів, решту спланували й на поруч місця, де був корпус богадільні, збудували наприкінці
1960-х роках універмаг воєнторгу “Зірочка”, бічні флігелі зруйнували під час житлової забудови
тодішньої вул. Червоних партизан (у 1993 р. їй повернули історичну назву – вул. Московська).
41. Вітгенштейн Петро Християнович (1768–1842), російський військовий, генерал-фельдмаршал,
учасник кількох воєнних кампаній, у котрих брала участь Російська імперія. В 1812 р. під час
франко-російської війни командував північними військами, що обороняли від наступу військ На-
полеона І Бонапарта столицю Російської імперії – Санкт-Петербург. У 1813–1814 роках після сме-
рті головнокомандувача російськими військами М.І. Кутузова-Голєніщева командував закордон-
ним походом російської армії у Європі. Народився в Ніжині, в будинку, про який йде мова в листі
(див. також коментар № 40).
42. Старов Михайло Єгорович (1745–1808), російський архітектор, один із основоположників класи-
цизму в російській архітектурі. Проте, про його авторство проекту будівництва в Ніжині богоуго-
дного закладу досі нічого не було відомо. За певною схожістю планування іншого подібного за-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 164
кладу в Ніжині – богадільні грецького православного братства, близьким часом її будівництва
(1818–1820 роки), а також за часом перебування на посаді Чернігівського губернського архітекто-
ра, більш ймовірне авторство проекту Ніжинської богадільні А.І. Карташевського.
43. Спаська Євгенія Юріївна (1893–1980), український етнолог і мистецтвознавець; старша сестра І.Г. Спа-
ського, вплив якої був визначальним на формування інтересів молодшого брата (різночитання в її імені
по-батькові через взаємозамінність у дореволюційному використанні християнського імені “Георгій”
та його народних варіацій “Юрій” та “Єгор”; самого І.Г. Спаського часто в 1920-х роках в документах
позначали як “Івана Юрійовича”). Після заслання внаслідок ідеологічних репресій на початку 1930-х
років до Казахстану залишилася там жити, досліджувала казахську й киргизьку етнологію.
44. Щодо розстрілів під стінами Ніжинської богадільні захоплених у полон учасників антигетьмансь-
кого повстання під керівництвом М.Г. Кропивянського у серпні 1918 р. (відомого як повстання
“Червоних партизан”) наразі документальної інформації немає. В даному випадку цієї тези не мо-
жна ні підтвердити, ні спростувати. А ось щодо поховання тіл розстріляних повстанців, то їх було
поховано на території Вознесенської церкви на території передмістя Овдіївки, з боку якої ці сам
“Червоні партизани” й наступали від західної околиці – з Ветхинського лісу – в бік центру Ніжи-
на. Тут-таки поховані й убиті повстанці під час бою. Судячи зі списку на надгробку – полонених
було небагато. Відтак, твердження про чисельні й методичні розстріли й масові поховання роз-
стріляних на подвір’ї богадільні видаються не надто переконливими.
45. Графський сад (парк) – пам’ятка садово-паркового мистецтва другої половини ХVІІІ ст., був виса-
джений у англійському (іррегулярному) стилі ймовірно Х. Вітгенштейном, коли його територія
належала йому до продажу О.А Безбородьку. Надалі належав Безбородькам і їх нащадкам – О.Г. Ку-
шельову-Безбородьку та Мусіним-Пушкіним, які традиційно були попечителями вищого навчаль-
ного закладу в Ніжині. В 1879 р. графиня Є.П. Мусіна-Пушкіна спершу парк віддала Ніжинській
міській управі в оренду на три роки з умовою відкритого доступу міщанам до парку у вихідні дні;
згодом узагалі подарувала парк місту разом із будівлею садиби. Нині остання знаходиться в ава-
рійному напівзруйнованому стані, яку керівництво університету планувало знести задля будівни-
цтва тут одного з нових корпусів. Щодо факту зупинки в цьому домі імператриці Катерини ІІ під
час її вояжу на південь до Криму – то достовірного підтвердження цього немає, оскільки місцеві
перекази “поселяють” августійшу особу то в цьому будинку, то в будинку поміщика, предводите-
ля повідового дворянства М.І. Почеки (сучасна вул. Богуна, тоді – Введенська, а за народною на-
звою – Почекіна), то в будинку одного з ніжинських греків…
46. Публічна бібліотека ім. М.Е. Салтикова-Щедріна (м. Ленінград), нині – Російська національна бі-
бліотека (м. Санкт-Петербург (Російська Федерація)).
47. Площа навколо Миколаївського собору в Ніжині. Зараз частково забудована, частково перетворе-
на під сквер перед собором (частина Гоголівського скверу), сквер ім. Богдана Хмельницького та
сквер ім. М.К. Заньковецької. Останній разом із частиною новоутвореної пл. Заньковецької – все,
що залишилося від колишньої центральної площі міста.
48. Сучасний Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.
49. Див. передмову.
50. Див. передмову.
51. Г.П. Васильківський пише про написаний ним нарис-путівник “Ніжин”, перше видання котрого
вийшло друком у видавництві “Мистецтво” у 1981 р.; друге – там-таки в 1986 р. Досі це невеличке
“кишенькове” видання є єдиним універсальним путівником по Ніжину, багато в чому – незважа-
ючи на ідеологічну витриманість у структуруванні й поданні інформації – залишається цікавим
і корисним як для пересічного читача, так і для дослідника регіональної історії…
52. Очевидно мова йде про спільний бібліографічний покажчик Г.П. Васильківського, Л.В. Студьоно-
вої та В.С. Шоходька “Ніжин”, який був виданий у Чернігові у 1983 р.
53. Чернігівська обласна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка.
54. Одноповерхова кам’яниця орієнтовно кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. з високим цокольним повер-
хом нележала поміщиці Пашковської (звідси й назва “Пашковський будинок”) і знаходиться на
кол. вул. Мільйонній – сучасній Овдіївській приблизно на півдорозі між її початком від сучасної
пл. Леніна та Введенським жіночим монастирем, по правій стороні вулиці, дещо вглибині по-
двір’я, виходячи північним фасадом у бік р. Остер. Свого часу приміщення будинку власницею
здавалися в оренду – так, на початку ХХ ст. в цокольному поверсі певний час знаходилося Ніжин-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 165
ське комерційне училище. Зараз – це житловий будинок. Де знаходилися залишки садиби Черно-
вих – наразі невідомо. Можливо, на місці післявоєнної новобудови – п’ятиповерхового гуртожит-
ку Ніжинського училища культури та мистецтв.
55. Див. коментар № 37.
56. Дружина І.Г. Спаського – Лідія Георгіївна Вуїч.
57. Римо-католицький костьол Св. Петра і Павла був збудований у 1746 р. на місці дерев’яного, в 1830-х
роках перебудований у неготичних формах. Був спалений у 1943 р. (не з’ясовано ким саме: нім-
цями чи радянською владою, що повернулася) і згодом розібраний місцевим жителями на цеглу.
Знаходився на території форштадту поза міськими украпленнями Старого Міста (посаду), напроти
Київської брами міських укріплень. На його місці зараз збудований 4-поверховий гуртожиток Ні-
жинського державного університету імені Миколи Гоголя (на пл. Леніна) та 2-поверхова будівля
міської прокуратури (поза гуртожитком, на вул. Овідіївській).
58. Лісянський Юрій Федорович (1773–1837), видатний російський мореплавець, військовий морський
офіцер (капітан 1-го рангу), засновник вітчизняної океанографії, разом із І.Ф. Крузенштерном ке-
рував першою російською кругосвітньою морською подорожжю, під час якої, крім іншого, від-
крив невідомий раніше острів у Тихому океані, названий на його честь. Народився в Ніжині, в ро-
дині священика Іоанно-Богословської церкви. Пам’ятник (чавунне погруддя на гранітному мону-
менті) установлений і відкритий у 1975 р. посеред скверу, названого на честь Ю.Ф. Лісянського
що між вул. гоголя та Богушевича, поруч із церквою, де служив його батько та будинку біля неї,
де майбутній мореплавець, власне, й народився. На місці скверу до ІІ Світової війни знаходилася
споруда колишнього повітового дворянського зібрання.
59. Книга І.Г. Спаського “Дукати і дукачі України” вийшла друком у 1970 р. в київському видавництві
“Наукова думка” з передмовою С.А. Таранущенка. По суті це єдина “ненумізматична” праця вченого.
Цю тематику він досліджував ще наприкінці 1920-х років, коли навчався спершу в Ленінградському
державному університеті, представивши її як дипломну роботу й плануючи доповнивши захищати як
кандидатську дисертацію. Проте, повернутися до мистецтвознавчої української тематики він зміг тіль-
ки наприкінці 1960-х років, переробивши й доопрацювавши дивом уцілілий текст своєї дипломної ро-
боти. Нині Державним Ермітажем готується видання російськомовної версії цієї книги І.Г. Спаського.
60. Г.З Сунітко вказує на багатоповерхову забудову 1970–1980-х років південної частини Ніжина –
вздовж старої Прилуцької дороги (Вокзального шосе, згодом частини вул. Шевченка), а також пу-
стиря дещо східніше від неї (якій місцеві жителі називали Поле); Носовський шлях, що відгалу-
жується від вул. Шевченка поблизу залізничної станції в бік, власне, м. Носівки “населений”, зде-
більшого, промисловими об’єктами, що з’явилися в Ніжині якраз у повоєнний час. Наприкінці
Носовського шляху був збудований згаданий далі філіал київського заводу “Арсенал” – завод
“Прогресс”, який спеціалізувався на виготовленні електронно-оптичного устаткування для обо-
ронної промисловості колишнього СРСР.
61. Пам’ятки архітектури, передусім, культові споруди, в Ніжині аж до середини 1980-х – початку
1990-х років перебували в жахливому стані. За винятком кількох із них, які використовувалися як
складські приміщення чи фондосховища, зі зрозумілих причин – атеїстичної ідеології – не ремон-
тувалися, лише наприкінці 1970-х років на кошти Українського товариства охорони пам’яток іс-
торії та культури почали реставрувати перлину української архітектури ХVІІ ст. – Миколаївський
собор (1654–1658). Решту сакральних пам’яток, що густо “населяють” історичний центр Ніжина
привели в належний вигляд лише в 1992–1993 роках, коли готувалися до святкування 1000-
річного ювілею Ніжина. Натомість, у середині 1950-х років місто взагалі могло позбавитися усіх
пам’яток архітектури культового походження – керівник Міського комітету КПУ, зважаючи на
поганий технічний стан пам’яток і на “небажане сусідство” культових споруд з державними уста-
новами, школами та дитячими садками, пропонував їх зрівняти із землею…
62. Будівництво мурованої церкви Іоанна-Богослова завершене в 1751 р. на місці ранішої одноймен-
ної дерев’яної. Зведена у барокових формах з пізнішою перебудовою у класицистичній манері.
Цікавий приклад двуконхового храму і єдиний приклад у Лівобережній Україні церкви з підкліт-
тю (коли в цокольному поверсі знаходилася зимова (тепла) церква) – більш звичний для російсь-
кої архітектури. Знаходиться на вул. Гоголя, між кол. Дворянським клубом (1899) (сучасна бібліо-
тека НДУ) та сквером ім. Ю.Ф. Лісянського.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 166
63. Благовіщенський собор (1702–1716) – центральна споруда однойменного чоловічого монастиря,
п’ятикупольний собор, збудований на кошти митрополита Стефана Яворського (місцеблюстителя
патріаршого престолу після заборони Петра І обирати патріарха, ніжинського уродженця) та ге-
тьмана Івана Мазепи (звісно до 1709 р.); цікавий також тим, що в одному з бічних куполів собору
зберігалася монастирська бібліотека, основу якої складала подарована обителі С. Яворським його
власна бібліотека), а також внутрішніми олійними розписами початку ХІХ ст., виконаними пере-
важно ніжинським майстрами. Миколаївський (або як зустрічається в листах назва “Нікольський”,
що не зовсім вірно; в документах дореволюційного часу здебільшого вживалася ще одна його назва
– Соборно-Миколаївська церква; саме в цій церкві служив прот. Г.І. Спаський, батько І.Г. Спасько-
го) собор – центральна архітектурна й містобудівна домінанта Ніжина, починаючи від середини
ХVІІ ст., коли він був зведений на кошти ніжинських полковників, братів Золотаренків – Івана та
Василя (Васюти); розміщувався посеред кол. Соборного майдану (див. коментар № 47). Троїцька
церква (1733, також перебудована з ранішої однойменної дерев’яної) розташована неподалік Мико-
лаївського собору, між колишнім Грецьким кварталом і Торговим майданом (на місці укріпленого
Нового замку). Ця церква цікава стосовної постаті І.Г. Спаського тим, що поруч розташоване Олек-
сандрівське грецьке училище, де в 1896 р. працював законовчителем його батько Георгій Іванович.
64. Грецька церква Всіх Святих (або Всіхсвятська) будувалася впродовж 1760–1805 років (з пере-
рвою) як святкова – для недільних, урочистих і великих святкових служб на кошти місцевого пра-
вославного грецького братства. В повоєнний час – зважаючи на її великий розмір – церква Всіх
Святих слугувала спершу складським приміщенням, потім у ній знаходився спортзал розташованої
поруч загальноосвітньої середньої міської школи № 3. Після переведення останньої до новозбудова-
ного приміщення тут “оселили” головний корпус Ніжинського медичного училища (нині – коле-
джу), а колишній спортзал планували передати на баланс міського відділу культури і перетворити на
картинну галерею. На початку 1990-х років, коли її було відреставровано, планували використовува-
ти як концертну залу – в 1993–1994 р. тут дійсно відбулося кілька концертів, здебільшого, хорової та
духовної музики. Потім, після кількарічного міжконфесійного протистояння та спротиву місцевої
влади, храм дістався в користування громаді Української Православної Церкви Київського Патріар-
хату. (Цю церкву зараз часто називають “Інститутською” або “Університетською”, оскільки для від-
новлення в ній богослужінь багато зробили викладачі сучасного ніжинського університету).
65. Церква Покрови Пресвятої Богородиці (перебудована на муровану в 1765 р. на місці дерев’яної
церкви Різдва Богородиці) знаходиться немовби “поза” колишнім Новим замком – у східній час-
тині ніжинського Старого міста, на підвищенні, яке, ймовірно, залишилося від Першого (Польсь-
кого) замку (бл. 1620), що після перебудови наприкінці 1630-х років залишилося поза замковими
укріпленнями. В першій третині ХІХ ст. до західного фасаду була прибудована дзвіниця в класи-
цистичних формах, що дещо знівелювало чудовий вигляд стрімкого тетраконху, розміщеного на
своєрідному “островці”-підвищенні, відмежованого на певну відстань від споруд поруч. Покров-
ська церква в Ніжині – унікальний приклад повного архітектурного парафіяльного комплексу, де
на обмеженій території згруповані основний храм – домінанта комплексу, дзвіниця (в даному ви-
падку прибудована), окрема тепла (зимова) церква та окремо збудований будинок священика.
В повоєнний час – і до середини 1990-х років, попри розміщення в теплій (зимовій) Миколаївській
церкві (1842) спортзалу Ніжинської ДЮСШ, будівля якого підтримувалася в задовільному техні-
чному стані; Покровська церква знаходилася чи не в найгіршому стані серед усіх ніжинських
пам’яток (гірший стан був хіба-що в Преображенської церкви, напівруїни якої відвідувачі розта-
шованої тоді поруч міської автостанції, перетворили на громадську вбиральню).
66. Розташоване в південно-східній частині міста, Ніжин-озеро є природною водоймою, однією з де-
кількох існувавших до останнього часу навколо історичного центру Ніжина, що залишилися або
від давнього русла, або від давньої болотистої заплави р. Остер. Ніжин-озеро – найбільше серед
них, живиться підводними джерелами (відтак, ніколи не пересихало). З його існуванням пов’язані
кілька ніжинських легенд, найбільш відома з котрих про нібито існувавший колись на його березі
(чи на острові посеред озера) уніатський (греко-католицький) монастир, що за якісь гріхи-провини
пішов під воду. Історично факт існування уніатського монастиря в Ніжині взагалі досі не підтвер-
джений. Але це не заважає містичній розповіді слугувати джерелом для художніх творів. Так, на-
приклад, Є.П. Гребінка присвятив цій легенді про Ніжин-озеру невелику поему…
67. Сучасна загальноосвітня школа-гімназія № 3. Її сучасне приміщення збудоване на старій заплаві
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 167
лівого берега Остра в межах Старого міста на початку 1980-х років. Одна з двох у місті тодішніх
шкіл із російською мовою навчання. Колишня Гребінкова вулиця – це сучасна вул. Братів Зосим,
а пров. Бубы – сучасний пров. Прорізний. Буба (Буббас) С.К. (?) – староста Ніжинського грецько-
го братства, багато зусиль доклав до відкриття в 1817 р. Олександрійського грецького училища;
наприкінці ХІХ ст. за провулком закріпилася ця назва або з удячності місцевих греків – провулок
знаходився на території грецького кварталу й “підперезував” будівлю згаданого училища, або,
можливо, тут-таки знаходився й будинок, де жив С.К. Буббас.
68. Двоповерховий будинок почесного громадянина А.І. Левченка, де з 1912 р. орендували примі-
щення для жіночої гімназія Г.Ф. Крестинської, розташовувався на початку кол. вул. І-ї Ліцейської
(сучасна вул. Леніна), напроти корпусу келій Благовіщенського чоловічого монастиря. В 1920 р.
гімназію було перетворено на трудову радянську школу № 2, пізніше – загальноосвітню школу № 3.
Після переведення останньої на початку 1980-х років до новозбудованого приміщення, будівлю
отримало Ніжинське медичне училище.
69. Жіночу гімназію П.І. Кушакевич було відкрито в 1878 р. на кошти золотопромисловця й мецената
А.Ф. Кушакевича, який для облаштування гімназії для дівчат у пам’ять про померлу дружину по-
дарував власний будинок на вул. Гоголівській (сучасна вул. Гоголя). У цій гімназії навчалася, крім
інших, Євгенія Юріївна – старша сестра І.Г. Спаського, а також у 1897 р. працював законовчите-
лем їх батько Г.І. Спаський.
70. Київська вулиця – сучасна вул. Шевченка, щоправда, тільки до закінчення сучасної її бульварної
частини, – далі починалася вул. Вокзальна (або Вокзальне шосе). Після розміщення на території
Київського шляху військової частини – її продовжили до залізничної станції. Починалася вулиця
від Київських воріт міських укріплень ХVІІ–ХVІІІ ст. (на місця сучасної пл. Леніна). Теперішню
назву вулиця отримала ще в 1921 р. Але цілком можливо, що радянська влада під час першої хви-
лі перейменувань назв вулиць у Ніжині кілька з них лише підтвердила, залишивши задля ілюзор-
ності поваги до “української тематики” запроваджені в 1919 р. за влади Директорії УРН: Шевчен-
ка, Богдана Хмельницького та Богуна. Іменем останнього була найменована дореволюційна вул.
Введенська, яка починалася там, де й вул. Київська, але йшла не на південь, а на захід, паралельно
вул. Міліонній (яка з 1921 р. до 1993 р. носила ім’я К. Маркса – тут уже не посперечаєшся: назву
дали саме за радянської влади). Але ця вулиця мала й народну назву – “Почекіна”, за прізвищем
М.І. Почеки, писаря Ніжинського полку, після скасування полкового устрою – предводителя дво-
рянства Ніжинського повіту, секретаря (того ж писаря) Ніжинської міської управи. На цій вулиці
стояв будинок М.І. Почеки – “у єлизаветинському стилі, з колонами” (поки цю пам’ятку не іден-
тифіковано). Але за одним із переказів саме в цьому будинку з 27 на 28 січня 1787 р. ночувала ім-
ператриця Катерина ІІ під час подорожі на південь – до щойно прирощених земель імперії (дже-
рела кажуть інше – ночівля була в будинку О.А. Безбородька, нещодавно придбаному у Вітгенш-
тейнів). Торговий же комплекс, про спорудження якого інформує Івана Георгійовича Г.З. Снітко –
збудований на початку 1980-х років універмаг “Прогрес”, нині перетворений на критий ринок.
71. Ймовірно на листівці зображений міський Миколаївський парк (сучасний парк ім. Т.Г. Шевченка).
72. Частина сучасної вул. Шевченка від закінчення кол. вул. Київської (закінчення сучасної бульварної
частини) до залізничної станції. Ймовірно це досить відома на сьогодні листівка, де у правій частини
світлини на обочині вулиці стоїть жінка в капелюшку, довгій сукні та з парасолькою у лівій руці.
73. Самокиш Микола Семенович (1860–1944), видатний український художник-баталіст і анімаліст, непе-
ревершений майстер зображення коней, яких любив із дитинства – народився у флігелі Ніжинської
поштової контори, де його батько служив і як начальник контори проживав із сім’єю тут-таки. Навчав-
ся в Ніжинській класичній гімназії, де навчався малюванню у Р.К. Музиченька-Цибульського.
74. Листівка із зображенням дореволюційного скиту Ніжинського Введенського жіночого монастиря
у Ветхому – урочищі поза західною околицею Ніжина, поруч із Вехрозіздвяним (Красноострівсь-
ким) Георгіївським чоловічим монастирем, який після заснування в 1716 р. Благовіщенського чо-
ловічого монастиря в історичному центрі Ніжина був підпорядкований останньому. Зміст першої
зі згаданих поштівок з такого скорочення не зрозумілий.
75. Ймовірно, мова йде про досить відому листівка із зображенням частини західного та перспективи
південного фасаду будинку Ніжинського окружного суду, сфотографованого з точки посеред вул. Су-
дейської (в напрямку до вул. Стефана Яворського).
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
ISSN 2078-063X 168
76. Нумерація будинків у межах історичної частини Ніжина дійсно кілька разів змінювалася – як че-
рез об’єктивні, так і через кон’юнктурні причини. Щоправда, перший чинник вплинув несуттєво –
забудова в цій частині міста, зокрема, вул. Судейської (сучасної вул. Гребінки), кількісно практи-
чно не змінилася. А ось найбільш радикальна перенумерація відбулася десь наприкінці 1920-х ро-
ків, коли всі вулиці в межах Старого міста “розвернули” на 1800. У 1926 р. безіменне розширення
вул. Шевченка (кол. Київської), де від неї відгалужувалися вулиці К. Маркса (кол. Міліонна), Бо-
гуна (кол. Введенська) та Комінтерну (кол. Кушакевича) отримало статус площі, площа – ім’я
І. Франка, і до цієї площі перемістився адміністративний центр Ніжина, оскільки тут, на розі ву-
лиць Шевченка та Гоголя, у колишньому двоповерховому готелі Благовіщенського чоловічого
монастиря розмістилися органи місцевої влади, насамперед, окружний виконком. Відтак, нумера-
цію слід було починати від центру (раніше центром вважався Соборний майдан – з іншого боку
вул. Гоголівської). Будинок Спаських із близького розташування до початку вулиці по правій, не-
парній стороні (відповідно маючи № 3) враз опинився майже наприкінці вулиці, знаходячись від-
тепер по лівій, парній стороні – звідси й сучасний № 14. У повоєнний час, з огляду на великі роз-
міри – навіть для того часу – будинку, тут був облаштований дитячий садочок, який проіснував
майже до середини 1990-х років. Після цього будинок і подвір’я отримала в оренду одна з громад
місцевих православних конфесій, а на території саду був збудований приватний житловий буди-
нок. Нині будинок Спаських – пам’ятка історії місцевого значення, у 2010 р. взята на державний
облік як об’єкт культурної спадщини України, пов’язаний із видатними історичними особами.
77. На жаль, ця ідея досі не була реалізована. Натомість, у ході роботи І Спаських читань (1–3 жовтня
2010 р.) була ухвалена резолюція щодо можливості й доцільності музеєфікування будинку Спась-
ких з перспективою влаштування тут або Музею ніжинських родин, або Музею Спаських.
78. Мова йде про Ніжинський окружний музей, створений у 1927 р. після поділу Інститутського му-
зею НІНО на Музей-кімнату М.В. Гоголя та, власне, окружний музей. Першим директором остан-
нього був І.Г. Спаський.
79. Проценко Федір Данилович (1867–1942), культурний і громадський діяч, організатор низки культур-
ний закладів у Ніжині – Народного дому, самодіяльного театру, оркестру, народного хоту й ін-
ших. Певний час працював ц НІНО та НДПІ, але в 1934 р. на хвилі боротьби з буржуазним націо-
налізмом був звільнений, оскільки ще з дореволюційного часу був активним українофілом. Про-
живав у власному будинку у Волосному пров. (сучасний пров. Шкільний), що був справжнім
культурним центром. Один із його синів А.Ф. Проценко (1902–1984) – відомий український музи-
кант, Заслужений артист України, професор Київської консерваторії. Онука Л.А. Проценко (1927–
2000) – український історик, архівіст, пам’яткознавець, дослідник київських некрополів, заснов-
ник української біографічної некрополістики. Ф.Д. Проценко залишив по собі рукопис “Мистецькі
спомини” (виданий у Ніжині в 1993 р.), що є фактично літописом культурного життя в Ніжині
останньої третини ХІХ – першої третини ХХ ст.
80. Одна з найбільш рідкісних російських монет. Випущена в 1825 р. у зв’язку з передбачуваним ко-
ронуванням Великого князя Костянтина Павловича. Проте, через його відмову від престолу й ко-
ронування молодшого брата Миколи вже виготовлену монету в обіг не запускали, навпаки – дов-
гий час тримали її існування в секреті. У світі відомі лише кілька примірників цієї монети. Пер-
шим і найбільш знаним дослідником Костянтинівського рубля був І.Г. Спаський.
81. Ніжинська міська газета “Вісті” почала видаватися наприкінці 1994 р. як орган Ніжинської міської
ради. На її сторінках, особливо впродовж перших кількох років видання, був надрукований знач-
ний масив історико-краєзнавчих, в т.ч. біографічного спрямування, публікацій. Більшість біогра-
фій, оприлюднених на шпальтах газети “Вісті” середини 1990-х років, стосувалися невідомих, за-
бутих, насамперед, несправедливо репресованих земляків-ніжинців. Серед таких й була публіка-
ція про Івана Георгійовича Спаського авторства О.С. Морозова.
82. Крапку в цьому питанні було поставлено 1 жовтня 2010 р., коли в межах проведення в Ніжині І Спа-
ських читань була встановлена й урочисто відкрита меморіальна дошка на будинку Спаських,
з оначенням на ній найбільш яскравих представників цієї родини: прот. Г.І Спаського та його дру-
жини Юлії Миколаївни, а також їх дітей – Євгенії, Феодосія та Івана, що стали відомими науко-
вцями, громадським діячами.
підготовка до друку та переднє слово Наталії ДМИТРЕНКО (Ніжин),
коментарі Сергія Зозулі (Київ–Ніжин)
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
Вип. 11 (14), 2011 р. 169
Учасники Пам’ятних наукових читань, присвячених 20-річчю від часу смерті І.Г. Спаського
біля його могили на Волковському кладовищі у Санкт-Петербурзі. Справа наліво: М.П. Сотникова,
В.Л. Янін з дружиною, Л.І. Вуїч (до повідомлення Н. Дмитренко (стор. 159–162)
Повернення в Ніжин (комплекс документів з епістолярію І.Г. Спаського) підготовка до дру-
ку та переднє слово Наталії ДМИТРЕНКО (Ніжин), коментарі Сергія ЗОЗУЛІ (Київ–Ніжин)
Уперше вводиться до наукового обігу корпус джерел з епістолярію українського та росій-
ського радянського історика-нумізмата, музейника І.Г. Спаського. Корпус джерел який міс-
тить кореспонденцію, отриману відомим науковцем від кореспондентів-ніжинців, і де, здебі-
льшого, відображена “ніжинська тематика” – проблеми збереження культурної спадщини
Ніжина, післявоєнного розвитку міста тощо.
Возвращение в Нежин (комплекс документов из эпистолярия И.Г. Спасского) (подго-
товка к печати и предисловие Наталии ДМИТРЕНКО (Нежин), комментарии Сергея
ЗОЗУЛИ (Киев–Нежин)
Впервые вводится в научный оборот корпус источников из эпистолярия украинского и рос-
сийского советского историка-нумизмата, музейщика И.Г. Спасского. Корпус источников со-
держит корреспонденцию, полученную известным ученым от корреспондентов-нежинцев,
и в котором преимущественно отображена “нежинская тематика” – проблемы сохранения
культурного наследия Нежина, послевоенного развития города и т.п.
Returning to Nizhyn (complex of documents from the epistolary legacy of I.G. Spas’kiy)
(preparation to the print and preface of Nataliya DMYTRENKO (Nizhyn), comments of Serhiy
ZOZULYA (Kyiv–Nizhyn)
The corps of sources from the epistolary legacy of the Ukrainian and Russian soviet historian-
numismatist and museum worker I.G. Spas’kiy is entered to the scientific appeal in the first time.
This corps of sources contains correspondence got the known scientist from Nizhynians and con-
tains mostly “Nizhyn themes” – problems of protect of Nizhyn’s cultural legacy, post-war devel-
opment of this town etc.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24227 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-063X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:50:52Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | 2011-07-08T18:17:22Z 2011-07-08T18:17:22Z 2011 Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 140-169. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24227 94(477.51)(069.51):737-047.37(092)“Спаський” Підготовка до друку та переднє слово Наталії ДМИТРЕНКО (Ніжин), коментарі Сергія ЗОЗУЛІ (Київ–Ніжин): 
 Уперше вводиться до наукового обігу корпус джерел з епістолярію українського та російського радянського історика-нумізмата, музейника І.Г. Спаського. Корпус джерел який містить кореспонденцію, отриману відомим науковцем від кореспондентів-ніжинців, і де, здебільшого, відображена “ніжинська тематика” – проблеми збереження культурної спадщини Ніжина, післявоєнного розвитку міста тощо. Подготовка к печати и предисловие Наталии ДМИТРЕНКО (Нежин), комментарии Сергея ЗОЗУЛИ (Киев–Нежин):
 Впервые вводится в научный оборот корпус источников из эпистолярия украинского и российского советского историка-нумизмата, музейщика И.Г. Спасского. Корпус источников содержит корреспонденцию, полученную известным ученым от корреспондентов-нежинцев, и в котором преимущественно отображена “нежинская тематика” – проблемы сохранения культурного наследия Нежина, послевоенного развития города и т.п. Preparation to the print and preface of Nataliya DMYTRENKO (Nizhyn), comments of Serhiy ZOZULYA (Kyiv–Nizhyn):
 The corps of sources from the epistolary legacy of the Ukrainian and Russian soviet historiannumismatist and museum worker I.G. Spas’kiy is entered to the scientific appeal in the first time. This corps of sources contains correspondence got the known scientist from Nizhynians and contains mostly “Nizhyn themes” – problems of protect of Nizhyn’s cultural legacy, post-war development of this town etc. uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Архівні знахідки Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) Возвращение в Нежин (комплекс документов из эпистолярия И.Г. Спасского) Returning to Nizhyn (complex of documents from the epistolary legacy of I.G. Spas’kiy) Article published earlier |
| spellingShingle | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) Архівні знахідки |
| title | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) |
| title_alt | Возвращение в Нежин (комплекс документов из эпистолярия И.Г. Спасского) Returning to Nizhyn (complex of documents from the epistolary legacy of I.G. Spas’kiy) |
| title_full | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) |
| title_fullStr | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) |
| title_full_unstemmed | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) |
| title_short | Повернення в Ніжин (корпус документів з епістолярію І.Г. Спаського) |
| title_sort | повернення в ніжин (корпус документів з епістолярію і.г. спаського) |
| topic | Архівні знахідки |
| topic_facet | Архівні знахідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24227 |