Костенко Іван Петрович (замість некрологу)

24 грудня 2010 р. перестало битися серце Івана Петровича Костенка – кандидата історичних наук, доцента Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, невтомного та ерудованого дослідника, патріота й ентузіаста краєзнавчої справи, принципової і порядної людини....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Ніжинська старовина
Date:	2011
Main Author:	Страшко, Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2011
Subjects:	Краєзнавча мозаїка
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24229
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Костенко Іван Петрович (замість некрологу) / Є. Страшко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 185-190. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859987341597212672
author	Страшко, Є.
author_facet	Страшко, Є.
citation_txt	Костенко Іван Петрович (замість некрологу) / Є. Страшко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 185-190. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Ніжинська старовина
description	24 грудня 2010 р. перестало битися серце Івана Петровича Костенка – кандидата історичних наук, доцента Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, невтомного та ерудованого дослідника, патріота й ентузіаста краєзнавчої справи, принципової і порядної людини.
first_indexed	2025-12-07T16:28:52Z
format	Article
fulltext	НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 11 (14), 2011 р. 185 ÊÎÑÒÅÍÊÎ ²ÂÀÍ ÏÅÒÐÎÂÈ× (замість некрологу) 24 грудня 2010 р. перестало битися серце Івана Петрови- ча Костенка – кандидата історичних наук, доцента Ніжин- ського державного університету імені Миколи Гоголя, не- втомного та ерудованого дослідника, патріота й ентузі- аста краєзнавчої справи, принципової і порядної людини. Іван Петрович Костенко народився 16 грудня 1921 р. у с. Гніденці Лохвинського повіту Полтавської губернії (тепер Варвинський район Чернігівської обл.) у тради- ційній українській родині, основним заняттям якої було сільське господарство. Селом – уже на пам’яті І.П. Кос- тенка – асфальтовим катком прокотилася колективізація та її лиходій голод. У 1930 р. помер батько дев’ятирічного Іванка – Петро Пилипович, відтак, на ноги ставила сина мати Марія Кирилівна. Сумнозвісне життя й важка жіно- ча доля були до неї вдячними бодай тим, що поталанило дочекалася сина з війни –вона померла в 1945 р. Першими “університетами” для сільського хлопчика Іванка стали Гніденська непо- вна середня школа, яку він закінчив у 1936 р., та Варвинська середня школа, де він навчався протягом 1936–1939 років. Отримавши атестат зрілості, в 1936 р. Іван Пет- рович був призваний у лави Червоної армії. Здібний від природи й охочий до навчан- ня юнак був направлений до Київського артилерійського училища імені С.М. Кірова, яке закінчив 5 травня 1941 р. Молодий офіцер І.П. Костенко одержав призначення в артилерійський полк м. Броди Львівської обл., де й зустрів початок Великої Вітчизня- ної війни радянського народу. З 22 червня 1941 р. до 16 вересня 1943 р. воєнна біографія Івана Петровича була по- фронтовому напруженою та драматичною. І водночас, професійно-динамічною й ге- роїчною. Він брав участь у боях проти німецьких загарбників у артилерійських час- тинах Західного, Донського, Степного, Сталінградського та 2-го Українського фрон- тів. Автора цих рядків як представника повоєнного покоління вкрай вражає грома- дянський подвиг Івана Петровича, гідний найвищої поваги: боротьба проти ворога на передових фронтових лініях війни, що зовні виглядає суто статично – як буденний перелік його воєнно-біографічних подій: – 12.11.1941 р. – 15.05.1942 р. – начальник розвідки дивізіону 875 артилерійського полку 226 стрілецької дивізії; – 15.05.1942 р. – 26.10.1942 р. – командир батареї 806 артилерійського полку 226 стрілецької дивізії; – 26.10.1942 р. – 16.09.1943 р. – начальник розвідки 233 артилерійського полку 95 гвардійської дивізії. 16 вересня 1943 р. у кровопролитних боях за визволення м. Полтави І.П. Костенко був важко поранений, лікувався у госпіталі в далекому м. Томську. В 1944 р. з причи- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 186 ни інвалідності його демобілізували з лав Радянської армії. В тому ж році Іван Петро- вич вступив до ВКП(б). Війна залишила І.П. Костенку на згадку не тільки жорстке тавро інвалідності, але й заслужені нагороди за героїзм і ратну звитягу, проявлені у боях із загарбниками: ор- дени Червоної Зірки, Вітчизняної Війни ІІ ступеня, медалі “За оборону Сталінграду” та “За перемогу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941– 1945 рр.”, чимало повоєнних ювілейних медалей. Повернувшись додому, Варвинським військовим комісаріатом І.П. Костенко був при- значений військовим керівником Журавської середньої школи. Тут, мабуть, здійснилася й мрія Івана Петровича: працюючи в школі, він одночасно вступив до Ніжинського держа- вного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (НДПІ) на заочне відділення. В 1947 р. він перейшов до стаціонару на ІІІ курс історичного відділення, який закінчив у 1949 р. Здобувши диплом про вищу освіту, молодий спеціаліст у 1949–1952 роках працю- вав учителем історії у Ніжинській жіночій середній школі № 1. Якраз у час його учи- телювання в Івана Петровича виникає професійний інтерес до краєзнавчо-пошукової роботи. Доказом цього може бути, на наш погляд, унікальний на той час збірник ма- теріалів “З досвіду роботи Ніжинської середньої школи № 1”, опублікований Київсь- ким видавництвом “Радянська школа” у 1954 р. [1]. Погодьтесь, що й сьогодні подіб- на назва актуальна, а публікація понад 300 сторінок про навчально-виховний досвід лише однієї школи – далека мрія багатьох сучасних середніх загальноосвітніх закла- дів, і не тільки провінційних на кшталт ніжинських… Зрозуміло, що збірник мав від- повідний ідеологічний формат, але його цінність полягала, насамперед, у тому, що всі представлені матеріали були підготовлені безпосередньо учителями ніжинської шко- ли № 1 (лише в анотації скромно зазначено про редакційну допомогу доцента кафед- ри педагогіки НДПІ з доволі символічним прізвищем – В.І. Помогайба). У четвертій частині зазначеної праці вміщений розділ “Перші кроки краєзнавчої ро- боти”, авторства І.П. Костенка. В ньому автор охарактеризував діяльність краєзнавчо- го гуртка з 22 вихованок. У збірнику збереглося й рідкісне фото одного із засідань цього гуртка під керівництвом самого Івана Петровича. Репрезентовані матеріали, крім захоплення дівчатками історією міста Ніжина різних історичних періодів, від- дзеркалюють найбільш важливий принцип роботи молодого вчителя: першорядне ознайомлення й вивчення документів музею та фундаментальної бібліотеки НДПІ [2]. Отже, відкидаючи ідейні штампи та ідеологічні вимоги, на наше переконання, й по- чав формуватися професійний пошуковий ентузіазм учителя історії І.П. Костенка, йо- го природній патріотичний інтерес до історії Ніжинщини. Вже тоді він учив своїх ви- хованок серйозному й чесному ставленню до краєзнавчої справи, – насамперед іти за джерелом, яке він ставив понад усе. У роки роботи в школі у Івана Петровича виявився й сформувався інтерес до науко- вої діяльності, окреслилася тематика його майбутніх досліджень. Утім, зайнятися ко- піткою науковою роботою Іван Петрович зміг лише тоді, коли у вересні 1952 р. став викладачем (з 1959 р. – старшим викладачем) кафедри основ марксизму-ленінізму НДПІ (у 1969 р. її було реорганізовано в кафедру історії КПРС і наукового комуніз- му). Впродовж 1953–1955 років викладач І.П. Костенко успішно склав належні на той час іспити з кандидатського мінімуму: діалектичний та історичний матеріалізм, істо- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 11 (14), 2011 р. 187 рію КПРС, іноземну [німецьку] мову, історію СРСР ХІХ–ХХ ст. Знаменно, що остан- ній екзамен у нього приймала державна комісія у складі відомих українських вчених- істориків проф. В. Голобуцького, кандидатів історичних наук В. Вовка та І. Полякова. Наступною віхою наукового шляху І.П. Костенка стало відрядження в 1964 р. до річ- ної аспірантури при Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з метою завершення дисертаційного дослідження (спеціальність “Історія КПРС”) під науковим керівництвом професора, д.і.н. М.А. Рубача. 22 листопада 1966 р. на спеціалізованій вченій раді Інституту історії партії при ЦК КПУ відбувся захист дисертації І.П. Кос- тенка на тему “Комуністична партія – організатор і керівник партизансько- повстанського руху проти німецьких окупантів і гетьманщини у 1918 р.”, а 15 березня 1967 р. Іван Петрович отримав диплом кандидата історичних наук. У листопаді 1970 р. дипломований викладач призначається на посаду доцента кафедри історії КПРС і на- укового комунізму НДПІ; а ось науково-педагогічне звання доцента отримав згідно постанови ВАК Української РСР за півтора роки – 24 травня 1972 р. За вказаними академічними подіями біографії викладача ніжинського вищого навча- льного закладу, зрозуміло, прихована динамічна викладацька діяльність Івана Петрови- ча: навчальні лекції й семінари, отримані відповідними грамоти і подяками за сумлінну працю від адміністрації інституту; створення та керівництво історико-краєзнавчим гур- тком студентів, за допомогою якого, наприклад, у 1958 р. було організовано виставку “Революційна Чернігівщина”, що складалася з близько 2300 фотоілюстративних мате- ріалів. Професійне захоплення краєзнавчою тематикою протягом 50–80-х років плідно репрезентувалося у солідний науковий доробок (понад 60 публікацій). Нарешті, актив- на праця в Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури – його осере- дку в м. Ніжині (впродовж 1970–1975 років був заступник голови міського товариства). У 1961 р. в Ніжині відбулася важлива подія. З метою відкриття у місті історико- краєзнавчого музею була створена ініціативна група. Головою групи став директор НДПІ доцент М.І. Повод, а одним з її активних учасників – І.П. Костенко. В гучномовній статті “В Ніжині буде краєзнавчий музей” Іван Петрович у співавторстві з В.С. Шоходьком за- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 188 значали, що 27 березня 1961 р. Ніжинський міський комітет КПУ і виконком Ніжинської міської ради депутатів трудящих ухвалили постанову, за якою передбачалося “відкрити в м. Ніжині історико-краєзнавчий музей на громадських засадах” [3]. Автори зі шпальт газе- ти зверталися до громади міста і району з проханням допомогу створити 12 розділів май- бутнього музею: з історії, природних умов, етнографії м. Ніжина; перебування в Ніжині М.В. Гоголя, В.М. Забіли, Є.П. Гребінки, Л.І. Глі-бова, Т.Г. Шевченка, Ю.Ф. Лисянського, М.К. Заньковецької, О.О. Богомольця й інших; з історії революційних подій на Ніжинщині та періоду Великої Вітчизняної війни тощо. Мова йшла про передання небайдужими, пе- редусім, ніжинцями різноманітних книги, спогадів, документів, поштівок, фотографій, га- зет тощо. Як бачимо: зовсім скоро сучасний Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського має святкувати п’ятидесятиріччя знаменної події, котра стала історичним імпу- льсом його заснування і до якої був безпосередньо причетним Іван Петрович Костенко. Краєзнавчий інтерес, пошуковий хист і науковий талант Івана Петровича формува- лися в 1950–1960-х роках. Це був певною мірою своєрідний період відмови від “ста- рого краєзнавства” 1920–1930-х років, появи поняття “історичне краєзнавство” 1 уве- дення його до структури навчальних дисциплін, виділення із системи краєзнавчих знань окремих галузей – історичної, археологічної, етнографічної, географічної тощо. З іншого боку – цілком зрозуміло, що тогочасні регіональні дискурси з української іс- торії повинні були базуватися на засадах марксистсько-ленінської методології та кла- совому підході. І від цього нікуди не подінешся. Перші публікації молодого дослідника І.П. Костенка мабуть ще не виявили його ці- лісного наукового інтересу й були доволі подійно віддаленими у часі між собою [4]. Однак, поступово пріоритетним сюжетом наукових розвідок Івана Петровича стає ре- волюційна доба 1917–1918 років [5]. Його наукові праці фокусувалися на аналізі при- чин німецької окупації України 1918 р., діяльності уряду гетьмана П.В. Скоропад- ського, розгортання робітничого та селянського руху проти окупантів і гетьманців на Чернігівщині. Ймовірно, що в процесі дослідження зазначених питань у середині 1960-х років і викристалізувалася тема кандидатської дисертації І.П. Костенка. Зага- лом, варто наголосити, що саме історичний перебіг революційно-переломних подій 1917–1918 років у Ніжині, на Чернігівщині, в Україні в цілому стане предметом по- шукового аналізу й фаворною проблемою для кандидата історичних наук, доцента І.П. Костенка протягом другої половини 1960 – 1970-х років [6]. В історіографічному сенсі навряд чи буде справедливим суцільно характеризувати вказані праці Івана Петровича як такі, що були ним написані за “класичними” кано- нами радянської історичної науки. Проте зазначимо, що в них не майорить в очах чи- тача від ленінських цитат і партійноз’їздівських “речёвок”. Також не знайдемо ні надмірно-радикальних висновків, ані докучливих рецептів революційного пізнання краю в інтересах соціалістичного будівництва. На нашу думку, представлена краєзна- вча інформація є професійною, науково систематизованою, доволі критичною в оцін- ках окремих подій. А щодо серії статей Івана Петровича в тогочасній періодиці, при- свячених демократичним традиціям ніжинського студентства, то вони методологічно пронизані ліберальним романтизмом, написані в піднесеному стилі й не позбавлені “життєвого подиху” студентської молоді, що актуально сприймається й сьогодні. В історико-краєзнавчому доробку Івана Петровича Костенка необхідно виокремити ще дві праці, написані у співпраці – “Ніжинщина. Історико-економічний нарис” [8] НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА Вип. 11 (14), 2011 р. 189 і “Срібне” (остання – у фундаментальному багатотомному виданні “Історія міст і сіл Української РСР”) [9]. Обидві були результатом копіткої роботи вченого з архівними матеріалами, статистичними документами, історичними працями, що, в свою чергу, сприяло аналізу економічного розвитку, соціальних і етнокультурних тенденцій істо- рії як Ніжинщини, так і Срібнянщини. Без перебільшення: доцільно констатувати, що І.П. Костенко (разом із Р. Максименком) написали своєрідний літопис м. Срібного від давнього часу, власне – першу “наукову біографію” цього регіону. З настанням 1990-х років можна лише гадати, бодай міркувати, на предмет символіч- ного збігу на життєвій ниві Івана Петровича Костенка таких доленосних траєкторій, як проголошення незалежної держави України та досягнення мудрого й шанобливого пов- ноліття вченим-істориком, готовим серйозно осмислювати суспільні зміни та особисті перспективи. Після завершення першого за доби незалежності України навчального ро- ку (червень 1992 р.) Іван Петрович за власним бажанням написав заяву з проханням звільнити його з посади доцента й призначити на посаду бібліотекаря спочатку ІІ-ї, а невдовзі І-ї категорії. З 1 січня 1999 р. до 30 вересня 2003 р. І.П. Костенко працював завідувачем Музею рідкісної книги ім. Г.П. Васильковського бібліотеки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Життєва мудрість, набу- тий краєзнавчий досвід і високий інтелектуальний рівень, без сумніву, сприяли більш, ніж десятилітній активній науково-пошуковій діяльності Івана Петровича. За посадою, а головне – як зацікавлений автор і рецензент, він брав участь у підготовці до друку та- ких відомих серед фахівців видань, як “Ніжин і Ніжинщина” (Вип. І), “Греки в Ніжині” (Вип. 1 та 2), “Євреї в Ніжині”; співпрацював із редакціями місцевих газет і журналів; робив ґрунтовні наукові огляди, проводив цікаві, ерудовані екскурсії Музеєм рідкісної книги; невтомно долучався до роботи всеукраїнських і міжнародних конференцій; як і раніше, під час викладання в інституті, надавав постійну допомогу науковій молоді. Однак, попри все, у даний період улюбленою його справою залишалося історичне крає- знавство, віддзеркалене у різноманітних статтях і публікаціях, що разом становлять понад 40 бібліографічних позицій. Зберігаючи пошуковий, пізнавальний інтерес до своїх “ста- рих”, усталених тем, Іван Петрович по-науковому сміливо кардинально розширив про- блемно-дослідницьку проблематику свої розвідок. У світлі сучасних методологічних ви- мог нові краєзнавчі розвідки І.П. Костенка тяжіють до індивідуалізуючої, антропологіч- ної історії [10] та культурологічно зорієнтованих напрямів історичної науки [11]. Насамкінець варто згадати декілька особистих вражень від спілкування з Іваном Петровичем Костенком. За нашого першого знайомства, що відбулося у вересні 1982 р., авторові цих рядків він запам’ятався доброзичливою посмішкою, гарною статурою та густим каштановим волоссям, аніскільки не посрібленим сивиною. З перших слів розмовляв зі мною простою й по-народному соковитою українською мовою – і так продовжувалося й на заняттях, засіданнях кафедри, офіційних зібраннях, в особисто- му спілкуванні. З часом, як будь-яка жінка, я по-справжньому оцінила його душевність і м’який гумор, природну інтелігентність й високі моральні чесноти, що неприховано виявлялися у щирих почуттях Івана Петровича до дружини Галини Юріївни та сина Сергія. Незважаючи на інвалідність ще з часу війни, Іван Петрович залишався трудів- ником, людиною “селянського укладу”: ушкодження правої руки аж ніяк не заважало йому поратися по господарству, відшукувати якісь екзотичні дерева та квіти, із захоп- ленням їх вирощувати. Такі людські якості вдало поєднувалися у цій гарній людині з широкою ерудицією науковця, оригінальним мисленням скрупульозного дослідника. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА ISSN 2078-063X 190 Спілкуючись з ним упродовж останніх років його трудової діяльності в Ніжині (смерть улюбленої дружини змусила Івана Петровича полишити роботу в Музеї рідкісної книги й переїхати жити до сина в Чернігів), зовсім не відчувалося, що перед тобою була людина солідного 82-річного віку. Почувши щось цікаве, він миттєво запалювався розмовою, променів посмішкою, розквітав думкою. Саме таким палким Краєлюбом і невтомним Краєзнавцем Іван Петрович Костенко залишиться у пам’яті рідних, колег, учнів і друзів. Джерела та література 1. З досвіду роботи Ніжинської середньої школи № 1 / За ред. Є.Г. Усенко. – К., 1954. 2. Там само. – С. 213, 216–217. 3. Шоходько В., Костенко І. В Ніжині буде краєзнавчий музей // Радянський Ніжин. – 1961. – 23 травня. 4. Костенко І. та ін. Ніжинська підпільна комсомольська організація в період Великої Вітчизняної війни 1941–1943 рр. // Наукові записки НТШ. – К.; Львів, 1952. – Т. 3; Костенко І. По місцях ре- волюційних подій 1905–1907 років // Радянський Ніжин. – 1955. – 21 серпня; Він же. Все це зроб- лено руками студентів // Радянський Ніжин. – 1959. – 1 квітня; Він же. Участь ніжинців у Полтав- ській битві (1709) // Радянський Ніжин. – 1959. – 28 червня. 5. Костенко І. В Ніжині навесні та влітку 1917 року // Деснянська правда. – 1957. – 24 вересня; Він же. Патризанський рух на Чернігівщині в 1918 році проти німецьких окупантів і гетьманщини // Наукові записки НДПІ. – 1957. – Т.10. – Вип.1; Він же. Бойовий 1918 // Комсомолець Чернігівщи- ни. – 1961. – 14 серпня; Він же. Із історії більшовицького підпілля на Україні в квітні-черні 1918 р. // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1965. – № 10; та інші. 7. Костенко І.П. Боротьба більшовиків України по розкладу армії окупантів у 1918 році // Комуніс- тична партія в боротьбі за здійснення ленінського плану соціалістичної революції на Україні. – К., 1967; Він же. Боротьба трудящих ся Чернігівщини проти іноземних окупантів і гетьманців улітку 1918 р. (До 50-річчя серпневого повстання) // УІЖ. – 1968. – № 8; Він же. Більшовики Ченігівщи- ни в період іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни (вересень 1918–1920 рр.) // На- риси історії Чернігівської обласної партійної організації. – К., 1970. 8. Костенко І. Революційно-демократичні традиції студентства НДПІ // Радянська освіта. – 1969. – 20 грудня; Він же. Революційно-демократичний рух у Ніжинській вищій школі // Під прапором Леніна. – 1970. – 14, 20, 27, 31 січня; 4, 10 лютого; Він же. Революційно-демократичний рух у Ні- жинському історико-філологічному інституті // Література та культура Полісся (далі – ЛКП). – Вип. 1. – Ніжин, 1990. 9. Костенко І. та ін. Ніжинщина. Історико-економічний нарис. – К., 1964. 10. Костенко І. Срібнянський район. Срібне // Історія міст і сіл Української РСР. У 26-ти тт. – Т. 26. Чернігівська область. – К., 1972. 11. Костенко І.П. Дипломат, літератор, історик К.М. Базілі (1809–1884) // Україна-Греція. Історія та сучасність. – К., 1993; Він же. Доцент І.Я. Павловський: життя та доля // ЛКП. – Вип. 4. – Ніжин, 1994; Він же. Мусіни-Пушкіни – почесні попечителі Ніжинської вищої школи // Сіверянський лі- топис. – 1998. – № 4; Він же. Гоголь і Бодянський // ЛКП. – Вип. 12. – Ніжин, 1999; Він же. Наш Фукідід (Ісаак Ілліч Ліхтенфельд) // Євреї в Ніжині. – Ніжин, 2001; та інші. 12. Костенко І.П. Грецьке братство // Ніжин і Ніжинщина: історико-краєзнавчі матеріали. – Вип. 1. – Ніжин, 1994; Він же. Графський парк // Сіверянський літопис. – 1997. – № 5; Він же. Бібліотека Ніжинської Грецької Михайлівської церкви // Греки і Ніжині. – Вип. 1. – Ніжин, 2000; Він же. Внутрішній устрій Ніжинського грецького церковного братства за статутом 1697–1699 років // Греки в Ніжині. – Вип. 2. – Ніжин, 2001; та інші. Євгенія СТРАШКО (Ніжин) Редакційна колегія збірника наукових праць “Ніжинська старовина” приєднується до всіх сказаних слів жалю й скорботи з приводу передчасної смерті відомого краєзнавця, відомого дослідника ніжинських старожитностей Івана Петровича Костенка й висло- влює щирі співчуття його рідним і близьким – усім, хто знав цю чуйну й світлу людину.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24229
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2078-063X
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:28:52Z
publishDate	2011
publisher	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Страшко, Є. 2011-07-08T18:17:57Z 2011-07-08T18:17:57Z 2011 Костенко Іван Петрович (замість некрологу) / Є. Страшко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2011. — Вип. 11(14). — С. 185-190. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24229 24 грудня 2010 р. перестало битися серце Івана Петровича Костенка – кандидата історичних наук, доцента Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, невтомного та ерудованого дослідника, патріота й ентузіаста краєзнавчої справи, принципової і порядної людини. uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Краєзнавча мозаїка Костенко Іван Петрович (замість некрологу) Article published earlier
spellingShingle	Костенко Іван Петрович (замість некрологу) Страшко, Є. Краєзнавча мозаїка
title	Костенко Іван Петрович (замість некрологу)
title_full	Костенко Іван Петрович (замість некрологу)
title_fullStr	Костенко Іван Петрович (замість некрологу)
title_full_unstemmed	Костенко Іван Петрович (замість некрологу)
title_short	Костенко Іван Петрович (замість некрологу)
title_sort	костенко іван петрович (замість некрологу)
topic	Краєзнавча мозаїка
topic_facet	Краєзнавча мозаїка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24229
work_keys_str_mv	AT straškoê kostenkoívanpetrovičzamístʹnekrologu

Костенко Іван Петрович (замість некрологу)

Institution

Similar Items