Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці
У межах дослідження методологічних аспектів проблем соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества з позацій комплексного і системного пiдходів та діалектичного і функціонального методів розглядаються основні складові проблем у взаємозв’язку, теоретичні засади соціально-трудових відносин...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24263 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці / Г.О. Крапівіна // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 148-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24263 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Крапівіна, Г.О. 2011-07-09T19:00:43Z 2011-07-09T19:00:43Z 2011 Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці / Г.О. Крапівіна // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 148-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24263 658.3 У межах дослідження методологічних аспектів проблем соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества з позацій комплексного і системного пiдходів та діалектичного і функціонального методів розглядаються основні складові проблем у взаємозв’язку, теоретичні засади соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества та показано, що отримані результати взмозі забезпечити функціонувння механізмів створення соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества в суспільстві, подальшого розвитку та виконання функцій, притаманних моделі соціально орієнтованої економіки. Ключові слова: добровольчество, методологічні аспекти добровольчества, соціально-трудові відносини добровольчества, ринок праці добровольчества, складові, механізми. В рамках исследования методологических аспектов проблем социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества с позиций комплесного и системного подходов и диалектического и функционального методов рассматриваются основные составляющие проблем во взаимосвязи, теоретические основы социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества и показано, что полученные результаты в состоянии обеспечить функционирование механизмов создания социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества в обществе, дальнейшего развития и выполнения их функций, характерных для модели социально ориентированной экономики. Ключевые слова: добровольчество, методологические аспекты добровольчества, социально-трудовые отношения добровольчества, рынок труда добровольчества, составляющие, механизмы. In the framework of research of methodological aspects of problems of social labour relations and volunteering labour market applying complex and sysmem approach and dialectical and functional methods the article covers main components of the problems in their interconnection, theoretical basis of social labour relations and volunteering labour market and it is shown that the results can ensure functioning of mechanisms of creation of social labour relations and volunteering labour market in the society, of further development and fulfilment of their functions peculiar to the model of socially oriented economy. Key words: volunteering, methodological aspects of volunteering, socially labour relations of volunteering, volunteering labour-market, constituents, mechanisms. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент персоналу Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці Методологические аспекты добровольчества: проблемы социально-трудовых отношений рынка и труда Metodological aspects of volunteering: problems of socially labour relations and labor-market Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| spellingShingle |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці Крапівіна, Г.О. Менеджмент персоналу |
| title_short |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| title_full |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| title_fullStr |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| title_full_unstemmed |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| title_sort |
методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці |
| author |
Крапівіна, Г.О. |
| author_facet |
Крапівіна, Г.О. |
| topic |
Менеджмент персоналу |
| topic_facet |
Менеджмент персоналу |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічний вісник Донбасу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Методологические аспекты добровольчества: проблемы социально-трудовых отношений рынка и труда Metodological aspects of volunteering: problems of socially labour relations and labor-market |
| description |
У межах дослідження методологічних аспектів проблем соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества з позацій комплексного і системного пiдходів та діалектичного і функціонального методів розглядаються основні складові проблем у взаємозв’язку, теоретичні засади соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества та показано, що отримані результати взмозі забезпечити функціонувння механізмів створення соціально-трудових відносин та ринку праці добровольчества в суспільстві, подальшого розвитку та виконання функцій, притаманних моделі соціально орієнтованої економіки. Ключові слова: добровольчество, методологічні аспекти добровольчества, соціально-трудові відносини добровольчества, ринок праці добровольчества, складові, механізми.
В рамках исследования методологических аспектов проблем социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества с позиций комплесного и системного подходов и диалектического и функционального методов рассматриваются основные составляющие проблем во взаимосвязи, теоретические основы социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества и показано, что полученные результаты в состоянии обеспечить функционирование механизмов создания социально-трудовых отношений и рынка труда добровольчества в обществе, дальнейшего развития и выполнения их функций, характерных для модели социально ориентированной экономики. Ключевые слова: добровольчество, методологические аспекты добровольчества, социально-трудовые отношения добровольчества, рынок труда добровольчества, составляющие, механизмы.
In the framework of research of methodological aspects of problems of social labour relations and volunteering labour market applying complex and sysmem approach and dialectical and functional methods the article covers main components of the problems in their interconnection, theoretical basis of social labour relations and volunteering labour market and it is shown that the results can ensure functioning of mechanisms of creation of social labour relations and volunteering labour market in the society, of further development and fulfilment of their functions peculiar to the model of socially oriented economy. Key words: volunteering, methodological aspects of volunteering, socially labour relations of volunteering, volunteering labour-market, constituents, mechanisms.
|
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24263 |
| citation_txt |
Методологічні аспекти добровольчества: проблеми соціально-трудових відносин та ринку праці / Г.О. Крапівіна // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1(23). — С. 148-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT krapívínago metodologíčníaspektidobrovolʹčestvaproblemisocíalʹnotrudovihvídnosintarinkuprací AT krapívínago metodologičeskieaspektydobrovolʹčestvaproblemysocialʹnotrudovyhotnošeniirynkaitruda AT krapívínago metodologicalaspectsofvolunteeringproblemsofsociallylabourrelationsandlabormarket |
| first_indexed |
2025-11-27T00:01:18Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:01:18Z |
| _version_ |
1850787071159959552 |
| fulltext |
148
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
Менеджмент персоналу
Постановка проблеми в загальному вигляді.
Дослідження та диференціація соціально-трудових
відносин та ринків праці показують доцільність їх кла-
сифікації та визначення типів моделей та сегментів
ринку праці. Особливо це важливо для країн, еконо-
міка яких перебуває на етапі трансформації.
У добровольчестві метою моделювання є визна-
чення можливості диференціації соціально-трудових
відносини та ринку праці щодо політики держави, а
метою класифікації — можливість диференціації тієї ж
сукупності за різними ознаками, виявлення дії на неї
певних чинників. Сегментація ж в добровольчестві має
за мету визначення впливу комплексу чинників на соц-
іально-трудові відносини та ринок праці добровольче-
ства за допомоги способів включення до процесу ви-
робництва, координацію та оцінки робочої сили, а та-
кож, завдяки запровадженню теоретико-методологіч-
ному підходу, та є складовою державної стратегії регу-
лювання соціально-трудових відносин та ринку праці.
Необхідність запровадження цих понять щодо
добровольчества зумовлено об’єктивною потребою
поглибленої диференціації його соціально-трудових
відносин та ринку праці як взагалі, так по складових.
Поглиблення диференціації добровольчества можли-
во і за рахунок визначення нових ознак диференціації
і внаслідок ускладнення відмінностей в межах кожної
складової; так і потреби щодо визначення політики
держави у створенні соціально-трудових відносин і
ринку праці добровольчества.
При цьому комплексність дії чинників диферен-
ціації зумовлює як схожі зміни в різних групах доб-
ровольців, так і виникнення нових якостей складових
соціально-трудових відносин та ринку праці через
вплив багатьох чинників.
Актуальність. Необхідність створення соціаль-
но-трудових відносин та ринку праці добровольчества
визначається появою перших цивільних ініціатив із про-
ведення окремих добровольчих акцій та наукових
кроків із їх осмислення, систематизації та висування
на їх досвіді пропозицій зі створення технологій доб-
ровольчих дій. У цих умовах дослідження методоло-
гічних аспектів проблем соціально-трудових відносин
та ринку праці добровольчества, особливо напередодні
ЄВРО-2012 та СОЧІ-2014, набуває особливої акту-
альності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ос-
нови добровольчества закладено закордонними вчени-
ми: англійцем Т. Мором, французом А. Дюнаном та ін.
Сучасні особливості соціально-трудових відносин у
добровольчестві досліджували вчені різних країн: М. Бо-
станджогло, І. Городецька, Є. Климов, С. Кружкова,
М. Маціула, І. Межлаук, Н. Моіна, А. Толмасова,
М. Фурлан, К. Хаджи-Міцева, Г. Чейнен, О. Щекова,
Д. Еберлі. Перші кроки в узагальнені українського дос-
віду добровольчества зробили О. Главник, О. Голічен-
ко, О. Данильченко, Т. Дружченко, М. Земба, Н. Ла-
гоцька, Н. Романова, К. Скутович та ін., а у створенні
методики організації та технології добровольчих дій —
вчені Національного педагогічного університету
ім. М. І. Драгоманова: О. Безпалько, Р. Вайнола, Т. Го-
ворун, Н. Заверико, О. Капська, О. Карпенко, Н. Кома-
рова, Ж. Петрочко, І. Пінчук, С. Хоружий та ін.
Проблемами суспільних соціально-трудових
відносин ще у стародавні часи займалися Ксенофонт,
Платон, Арістотель, Ф. Аквінський, а в новий час —
А. Сміт, К. Маркс та ін. В Україні, в новітній час, ці
проблеми та проблеми створення і функціонування
ринків детально досліджували Д. Богиня, О. Гріша-
нова, М. Долішній, Г. Завіновська, С. Злупко, Н. Єсіно-
ва, А. Колот, О. Крушельницька, Г. Осовська, В. Пе-
люх, Л. Петрова, Ю. Привалов, Ю. Саєнко, В. Сум-
цов, І. Тимош, С. Українцев, О. Уманський та ін.
Невирішені раніше частини загальної пробле-
ми. В Україні, на жаль, добровольчество як загально-
суспільний рух відсутнє, бо немає системи відповід-
них соціально-трудових відносин та ринку праці у зв’яз-
ку із браком науково-систематизованого теоретичного
та практичного їх підґрунтя з урахуванням вітчизняно-
го та закордонного досвіду їх створення в державі.
Метою статті є дослідження методологічних ас-
пектів проблем соціально-трудових відносин та ринку
праці добровольчества.
Відповідно до поставленої мети статті сформуль-
овано такі завдання:
— запропонувати визначення та дослідити
співвідношення понять „добровольці”, „соціально-тру-
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОБРОВОЛЬЧЕСТВА:
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ТА РИНКУ ПРАЦІ
УДК 658.3
Г. О. Крапівіна,
кандидат наук з державного управління,
Донецький інститут ринку і соціальної політики
149
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
дові відносини добровольчества”, „трудові ресурси
добровольчества” та „ринок праці добровольчества”
та визначити мотивації вступу різних шарів суспіль-
ства до добровольчества;
— сформулювати вимоги до визначення соціаль-
но-трудових відносин та ринку праці добровольчества
та обґрунтувати вибір наукових підходів щодо їх дос-
лідження;
— визначити мету створення, складові, основні
риси та класифікувати ринок праці добровольчества.
Методи дослідження — діалектичний та функ-
ціональний аналіз, моделювання, класифікація та ди-
ференціація.
Виклад основного матеріалу. Соціальні відно-
сини — це відносини між соціальними групами та ок-
ремими індивідами з приводу їх суспільного станови-
ща, способу й укладу життя, із приводу умов форму-
вання й розвитку особистостей і соціальних спільнос-
тей. Вони проявляються у становищі окремих груп,
працюючих у трудовому процесі, комунікаційних
зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інфор-
мацією для впливу на поведінку та результати діяль-
ності інших, а також для оцінки власного стану, що
впливає на формування інтересів й поведінки цих груп.
Ці відносини нерозривно зв’язано з трудовими
відносинами. А об’єктивною основою взаємодії лю-
дей є спільність або розбіжність їх інтересів, близькість
або віддаленість цілей та поглядів. Посередниками
взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками
робочі місця та блага.
У сучасних умовах розвитку світового ринку
праці за особливістю ознак, мотивації та реалізації
вилучається добровольчество як окрема форма со-
ціально-трудових відносин та окремий ринок праці, які
поширено в багатьох країнах світу. Праця добровольців
з кожним роком стає все більш значимим ресурсом
розвитку національних ринків. У багатьох країнах
Європи, Азії та Америки добровольчество є звичай-
ним явищем. У цих країнах у добровольчестві беруть
участь до 15-20 % населення, чому держави надають
всіляку підтримку за допомоги організацій третього
сектору (добровольчі). Так, напередодні фінансової
кризи 2008 р. в США 60,8 млн добровольців пожерт-
вували суспільству 8,1 млрд годин свого особистого
вільного часу. Лише у штаті Іллінойс 2,7 млн добро-
вольців відпрацювали 302,9 млн годин, що оцінено в
5,9 млрд доларів. Кожен резидент штату витратив 35,5
години особистого часу на добровольчество.
Зрозуміло, люди добровільно беруться лише до
роботи, яка відповідала б їх інтересам [1]. Взагалі, у
світі прийнято, що доброволець самостійно вибирає
добровольчу роботу з чималого переліку, куди вхо-
дять різні види суспільних робіт (будівництво доріг,
прибирання територій), організація суспільно корис-
них заходів (добродійних концертів, збору засобів на
підтримку тих, що мають потребу), індивідуальна не-
матеріальна допомога окремим особам або організа-
ціям (інвалідам, дітям-сиротам, ветеранам війни, не-
комерційним структурам) та ін., який пропонується
суспільством через створені більш ніж за століття роз-
витку добровольчества ринок праці та систему фор-
мування та регулювання добровольчого руху.
Проте добровольність праці не передбачає хаотич-
ного характеру цих соціально-трудових відносин, бо
вони підпадають під дію державних регуляторів. Перш
за все, стосунки між добровольцем і добровольчими
організаціями як організаторами добровольчого руху
регулюються договорами з суворим визначенням умов
праці: обсягу робіт, прав, обов’язків. Більш того, у США,
наприклад, добровольчество враховується під час виз-
начення трудового стажу. У Німеччині досвід добро-
вольчої роботи враховується під час працевлаштуван-
ня. Добровольцям також надаються різні пільги на про-
дукцію організації. Вони можуть отримувати безкош-
товні освітні та культурні послуги [2].
Для розвитку громадського соціуму в Україні
традиційні соціально-трудові відношення потребують
поширення через створення ринку праці доброволь-
чества, основними засадами якого є наявність незад-
іяного суспільством вільного часу населення та об’єктів
посиленої уваги, недосягнення частиною населення
морального задоволення від обов’язкової праці на
робочому місці, наявність у більшості особистостей
більш значного інтелектуального, професійного, пси-
хологічного потенціалу ніж потреби обов’язкової праці
на робочому місці, психологічна потреба частини на-
селення допомагати людям, бажання частини населення
брати безпосередню участь в розвитку соціуму, підви-
щена самосвідомість частини населення та ін.
В Україні добровольчество почало набирати фор-
ми порівняно недавно, та впровадити соціально-тру-
дові відносини в повсякденну роботу суспільства і
створити хоча б нескладну модель ринку праці доб-
ровольчества вдається слабо. У проекті закону „Про
волонтерський рух в Україні”, каталізатором розроб-
ки якого стало наближення ЄВРО-2012, держава
оприлюднила намір регулювати роботу лише 30 тис.
волонтерів (фр. volontaire — доброволець), яких до
цієї акції буде залучено в чотирьох містах України.
Для цього проектом передбачалося оформлення
договору волонтера із волонтерською організацією
(організатором добровольчого руху), що його залучає,
отримання статусу і посвідчення волонтера. Якщо ж
особа не має бажання входити у волонтерську органі-
зацію, то все одно вона має звернутися до неї із клопо-
танням про зарахування її до участі в волонтерській акції,
150
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
а посвідчення волонтера їй видадуть лише на термін
акції. Проектом також передбачалося створення відпо-
відного державного координуючого органу.
Недоліками цього проекту є не передбаченність
системи підбору і підготовки волонтерів, а також не
вирішенність низки їх проблем. Наприклад, відшко-
дування витрат волонтеру (на проїзд, придбання мате-
ріалів та ін.) у багатьох випадках може оподатковува-
тися як його дохід. Не визначено, хто має забезпечу-
вати волонтерів вакцинацією, медичним оглядом та ін.
А державна роль в розвитку волонтерської діяльності
зводиться лише до інформаційної підтримки [3].
Але в сьогодення закону немає, а дії організа-
торів добровольчества і державних органів обмежені
діючим механізмом управління в державі.
Не дивлячись на добровольність, волонтерство,
загалом, передбачає відповідальність за виконання норм
і вимог, за збереження матеріальних цінностей, за
діяльність, що підриває імідж добровольчої організації та
ін. Тобто, добровольчество є особливою системою соц-
іально-трудових відносин, які включають певні механіз-
ми стимулювання, хай і нематеріального характеру.
Світовий добровольчий рух використовує прак-
тичне, інформаційне та привілейоване нематеріальне
стимулювання: надання добровольцям можливості
придбання додаткових знань, навичок, досвіду робо-
ти в різних сферах; забезпечення вільного доступу до
інформаційних джерел і матеріалів та надання права
безкоштовного користування послугами організації,
участі в урочистих та ювілейних заходах; здобуття
підтримки з боку державних органів, некомерційних
організацій та ін.
В умовах сучасних трансформаційних змін в
соціально-трудових відносинах в Україні [4] добро-
вольчество має зайняти місце значного ресурсу сус-
пільного життя, що відповідає світовій практиці.
Рис. 1. Основні складові людських ресурсів у добровольчестві та їх характеристики
151
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
Під добровольчеством розуміють систему взаємодії
людини з соціальним середовищем, яке характеризується
специфічною формою трудових відносин. Взаємодія доб-
ровольців і суспільства створюється на основі вилучення
суб’єктного шару суспільства, з яким відбувається взає-
модія. У разі великих спортивних змагань — це вболі-
вальники, журналісти, футбольні команди [5].
Добровольчество визначається, по-перше, ієрар-
хічністю, яку обумовлено відмінністю рівнів взаємодії
із певними суспільними шарами; по-друге, суб’єктним
складом відповідного шару; по-третє, мірою узагаль-
неності дій добровольців [6].
Щодо ринку праці добровольчества, то в економіці
поширено, що загальними умовами виникнення рин-
ку праці [7] є юридична свобода i здатнiсть власника
робочої сили на свій розсуд розпоряджатись своїми
здiбностями до працi, вiдсутнiсть у нього необхiдного
джерела одержання всiх потрiбних для життя засобiв
iснування та наявність покупця, який виходить на ри-
нок працi, щоб купити запропоновану для продажу
здатнiсть до працi потрiбних йому працiвникiв.
Але у сьогодення потреба в продажу своєї робо-
чої сили часто виникає у разі, коли iндивiд має
нематерiальний iнтерес до найманої працi, що і є умо-
вою виникнення ринку праці добровольчества.
Узагалі до складових ринку працi відносять
носiїв, виконавцiв та виразників соціально-трудових
відносин. На ринку праці добровольчества носiями
соціально-трудових відносин є власники робочої сили
(добровольці) та організаторів добровольчого руху
(добровольчі організації). Кожна з цих груп має свої
iнтереси, зумовленi їхнім соцiально-економiчним ста-
новищем, а також належнiстю до того чи iншого
регiону, виду дiяльностi та ін. Звертаючись
iндивiдуально до добровольчих організацій, що
реєструються державою, окремi представники цих
груп формують одну з ліній зв’язків у механiзмi фун-
кціонування ринку працi добровольчества (рис. 1).
Складовою добровольчого ринку працi є й ри-
нок робочих місць добровольчества, що характери-
зується наявністю реального i постiйного попиту на
них та їхньої пропозицiї, об’єднанням праці багатьох
добровольців та закрiпленням кожного за певним ро-
бочим мiсцем, а також пов’язаністю робочих мiсць
мiж собою технологiєю та внутрiшньою кооперацією
діяльності добровольчої організації.
Цiлком природно, що вплив добровольчих орга-
нізацій як носіїв соціально-трудових відносин на
державнi структури та один на одного залежить вiд
масштабiв їхньої дiяльностi, здатностi консолiдуватись
та ін. Бо державний апарат з бiльшою увагою поста-
виться, наприклад, до клопотання або вимоги спiлки
добровольчих організацій, нiж до окремої, незначної за
обсягом діяльності, добровольчої організації. Тому доб-
ровольчі організації, як носiї соціально-трудових відно-
син, об’єднуються в асоцiацiї, які є виразниками со-
ціально-трудових відносин добровольчества,
взаємодiють на ринку працi добровольчества, реалізу-
ючи власнi концепцiї соцiально-економiчної полiтики
розвитку добровольчого руху, прагнучи максимально
вплинути на державнi структури та один на одного. Для
цього вони використовують свої друкованi видання,
центри пiдготовки кадрiв i зв’язкiв з громадськiстю.
Консультацiї, поради, рекомендацiї, меморандуми та iншi
рiзноманітнi засоби впливу на державні органи ство-
рюють другу лiнiю зв’язків у механізмі функціонуван-
ня ринку працi добровольчества.
Третьою складовою ринку праці добровольчества
є державні органи усіх гілок влади як виразники соц-
іально-трудових відносин, що покликанi запроваджу-
вати в життя програми державної економiчної полiтики
(третя лiнiя зв’язків у механізмі функціонування рин-
ку праці добровольчества).
Державні органи влади використовують лінії зв’язку
між складовими ринку праці добровольчества як засо-
би адмiнiстративного та економiчного впливу на добро-
вольців і добровольчі організації: трудове та господарсь-
ке законодавство, оподаткування, пенсiйне законодав-
ство, пiльгове кредитування, санкцiї та штрафи тощо.
Здiйснюючи свiй вплив, державні органи потре-
бують iнформацiї про результати своєї дiяльностi як
свiдчення про успiхи або невдачі державного регулю-
вання ринку працi добровольчества, що може надхо-
дити рiзними каналами i в рiзноманітних формах, на-
приклад, в оцiнки впливу держави на ринок працi доб-
ровольчества засобами масової iнформацiї. Успiхи
чи невдачі дій державних органів можуть відбиватися
у реакцiї добровольців і добровольчих організацій.
Об’єктами державного регулювання ринку працi
добровольчества є ситуацiї, явища та умови соцiально-
економiчного життя, фази процесу відтворення доб-
ровольчої робочої сили, де виникають або можуть
виникати труднощi, проблеми, якi не розв’язуються
автоматично, тоді як їх розв’язання термiново потрiбне
для пiдтримки соцiальної стабiльностi.
Головним об’єктом державного регулювання рин-
ку праці добровольчества є соціально-трудовi вiдносини
мiж добровольцями та добровольчими організаціями,
включаючи охорону працi, реєстрацію добровольців та
ін. Крiм цього, слiд видокремити соцiальнi вiдносини
мiж добровольцями і добровольчими організаціями,
включаючи соцiальне забезпечення; регулювання
пропозицiї робочої сили та робочих мiсць доброволь-
чества; пiдготовку та перепiдготовку добровольців;
розподiл та перерозподiл робочої сили добровольців.
У спрощеному виглядi механiзм функціонуван-
152
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
Рис. 2. Основні потреби населення в добровольчій праці
ня ринку праці добровольчества можна подiлити на
двi частини: механiзм регулювання соціально-трудо-
вих вiдносин мiж добровольцями та добровольчими
організаціями та механiзм соцiального захисту доб-
ровольців.
Структуру потреб добровольців під час добро-
вольчої праці важко визначити однозначно (рис.2).
Вона має різні типи та рівні. Найпростіше виділити дві
якісно різні групи потреб: елементарні (фізичні потре-
би збереження і продовження людського роду та здо-
ров’я суспільства, складовою якої є догляд за його
окремими особами) та фізичні, інтелектуальні, со-
ціальні потреби більш високого рівня. Серед них по-
треби у всіляких видах діяльності до бажання впливу
Рис. 3. Мотивація участі в добровольчестві дітей і підлітків
153
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
на інших тощо; у спілкуванні за допомогою входжен-
ня до спільноти добровольців, формування доброзич-
ливого ставлення до інших спільнот, пошук друзів і
спілкування з ними, можливо, на взаємовигідній
основі; пізнанні проблем громади, сім’ї та друзів; са-
морозвитку через урізноманітнення особистого сусп-
ільного становища, підвищення якості життя, усклад-
нення його укладу та умов формування особистості.
Усі потреби визначають мотивацію складових рин-
ку праці добровольчества до участі в добровольчестві.
Мотивація участі дітей і підлітків досить проста
(рис. 3). Це самоутвердження в очах однолітків,
батьків і вчителів, пошук нових друзів, спілкування,
набуття нових навичок і знань та проведення дозвілля.
Мотивація участі студентів більш складна, бо
вони шукають в добровольчестві вирішення як про-
фесійних, так і комунікаційних проблем (рис. 4).
Комунікаційні проблеми, які вирішують студенти
в добровольчестві, є багатоплановими. Це й особисте
спілкування з фахівціми в обраній спеціальності, й
знайомство з новими методиками і технологіями. Тоб-
то все, що може допомогти стати висококваліфікова-
ними фахівцями та працевлаштуватися.
Реалізацією особистих фахових можливостей мо-
тивується участь в добровольчій праці спеціалістів, яких
приваблює можливість розширення кола інтересів та
особистого й професійного самоутвердження (рис. 5).
Таким чином, палітра загальних мотивацій всту-
пу до добровольчества достатньо широка (рис. 6). Це
й отримання знань із проблем суспільства; й при-
четність до їх вирішення; й цікаве проведення вільно-
го часу та розваги; й нові знайомства і спілкування з
старими друзям; й нові навички і досвід та ділові кон-
такти; й входження в престижну групу; й корисність
Рис. 4. Мотивація участі в добровольчестві студентів
Рис. 5. Мотивація участі в добровольчестві спеціалістів
154
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
суспільству; й одержання визначеного статусу і но-
вий спосіб життя.
Отже, доброволець і добровольча організація
однаковою мiрою виступають на ринку працi добро-
вольчества як власники: доброволець як власник ро-
бочої сили, а добровольча організація — як власник
робочих місць добровольчества. Отже, ринок працi
добровольчества охоплює ринок робочої сили добро-
вольців та ринок робочих мiсць добровольчества.
Щодо ринку робочих місць добровольчества, то
труднощi виникають лише при визначенні їх ринкової цiни,
бо складається враження, що на практицi робочi мiсця
добровольчества безкоштовно надаються добровольцям.
Робочi мiсця добровольчества як засоби вироб-
ництва є товарами на ринку засобiв виробництва, але
на ринку працi добровольчества вони явних ознак то-
вару не мають.
Отже, ринок робочих мiсць добровольчества є
вiдносно уособленим типом ринку, частиною ринково-
го господарства країни, тiсно пов’язаною з iншими ти-
пами ринкiв, зокрема з ринком праці добровольчества.
Тобто, видокремлюються наступні аспекти ринку
праці добровольчества: узгодження попиту i пропозицiї
робочої сили добровольців; характер вiдносин і
механiзм взаємодiї мiж добровольцями та доброволь-
чими організаціями; державне регулювання ринку працi
добровольчества; участь різних шарів населення в доб-
ровольчестві; механiзми функціонування ринку працi
добровольчества; ступiнь і ланка ринку праці добро-
вольчества у суспiльному виробництві.
У подальшому ринок працi добровольчества виз-
начається як механiзм, у якому добровольці та добро-
вольчі організації вступають у соціально-трудові
вiдносини. При визначеннi поняття „ринок працi доб-
ровольчества” багато уваги придiляється соціально-
трудовим відносинам, бо ця сфера вiдiграє значну роль
у світовій системi суспiльного виробництва.
Наразі, коли ринок праці змiнився у зв’язку з пе-
реходом капiталiзму до монополiстичної стадiї та усклад-
нення соціально-трудових вiдносин, а також через по-
ширення умов найму, якi тепер включають не лише
заробiтну плату та робочий час, а й гарантiї зайнятостi,
оплачений, але не вiдпрацьований час, соцiальнi вип-
лати та iн., склалися умови виникнення ринку праці доб-
ровольчества у зв’язку із змiною ставлення до робочої
сили i в роботодавців, зокрема, стосовно якостi робо-
чої сили: квалiфiкацiї, професiйної та загальноосвiтньої
пiдготовки, творчого ставлення до працi, високої якостi
роботи, а також стосовно соціальних гарантій тощо.
Тобто, механiзм ринку праці вийшов за межі процесу
обміну робочої сили, пронизуючи й інші форми вико-
ристання цього специфічного товару.
Однiєю з особливостей ринку працi доброволь-
чества є те, що в сьогодення вiн пронизує лише вико-
ристання робочої сили добровольців. До цього варто
додати, що соціально-трудові відносини в доброволь-
честві безперервнi вiд моменту реєстрації добровольців
аж до їхнього виходу з добровольчого руху.
Тобто ринок працi добровольчества iснує як за
межами добровольчої організації, так в її внутрішньо-
му середовищі.
Тобто, добровольці, зайнятi на робочих мiсцях
добровольчої організації, все одно перебувають у станi
пропозицiї свого товару. І добровольча організація
придивляється до зареєстрованих добровольців, з яки-
ми вже укладено договiр, пропонуючи їм більш при-
вабливі умови добровольчої праці, коли шукає необх-
ідних йому добровольців на новi або на вакантнi робочi
мiсця. Водночас серед зайнятих добровольців є такі,
які шукають собі застосування з бiльш привабливими
умовами добровольчої праці. Знайшовши такі, вони
переходять до iнших добровольчих організацій.
Тобто, у визначенні ринку працi добровольчества
підствою є ринок працi вiльної конкуренцiї, де голов-
Рис. 6. Загальна мотивація вступу в добровольці
155
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
ною є фаза обмiну робочої сили добровольця на фонд
життєвих благ, а його регулювання є державним ре-
гулюванням.
Крім того, простежуються два методологічних
підходи до аналізу сутності ринку праці добровольче-
ства — діалектичний метод соціально-економічного
аналізу явищ та функціональний метод.
З погляду діалектичного методу ринок праці доб-
ровольчества розглядається як сукупність соціально-
трудових відносин добровольчества в суспільстві.
Функціональний підхід, запроваджений західною
економічною теорією, при аналізі сутності ринку праці
добровольчества виходить з функціонально-економі-
чних зв’язків і „технології” руху робочої сили добро-
вольців в умовах ринку. За таким підходом ринок праці
добровольчества розглядається як форма функціону-
вання особистого чинника виробництва і як форма
розвитку людського капіталу.
Органічно доповнюючи один одного, обидва
підходи дають змогу різнопланово аналізувати сутність
ринку праці добровольчества як організаційно-еконо-
мічну форму функціонування робочої сили добро-
вольців в ринковій економіці. Дослідження соціаль-
но-трудових відносин, з одного боку, допомагають
глибше зрозуміти функціональну залежність між яви-
щами і процесами на ринку праці добровольчества,
вивчити і пізнати множину його глибинних інтересів,
потреб і відносин. Функціональний аналіз, з іншого
боку, доповнює отриману інформацію знаннями кон-
кретних механізмів на ринку праці добровольчества,
дає кількісну оцінку ситуації, що є основою для про-
ведення державної політики.
Узагальнюючі наведене, можна зробити концеп-
туальний висновок, що, визначаючи поняття „ринок
працi добровольчества”, необхідно виходити з вимог
комплексного та системного пiдходів. Комплексний
пiдхiд до визначення цього поняття полягає в
урахуваннi органiзацiйно-економiчних, соцiально-
психологiчних, правових, технiчних, педагогiчних та
iнших аспектiв у їхнiй сукупностi та взаємозв’язку при
домiнуючiй ролi соцiально-трудових аспектiв добро-
вольчества. Системний пiдхiд вiдбиває врахування
зв’язкiв мiж окремими аспектами, механiзмами рин-
ку працi добровольчества та їхніми елементами і по-
лягає в розробцi кiнцевих цiлей, визначеннi напрямків
їхнього досягнення.
Отже, визначаючи поняття „ринок праці добро-
вольчества” як частину ринкового господарства краї-
ни, треба визнати, що це, по-перше, категорiя, яка
характеризує систему соцiально-трудових відносин
добровольчества, що пронизують фази вiдтворення
iндивiдуальної робочої сили добровольця (виробниц-
тво, розподiл, обмiн і використання), всi ланки та
ступенi суспiльного виробництва, i регулюються рин-
ковою кон’юнктурою, системою соцiального партнер-
ства, юридичними, правовими, морально-етичними
нормами та нацiональними традицiями. А по-друге —
система механізмів органiзацiї соцiального страхуван-
ня; забезпечення умов працi та технiки безпеки доб-
ровольчества; забезпечення зайнятостi добровольчою
працею як частина механізму забезпечення зайнятості
всього населення; соцiального захисту добровольців
як частини механізму соціального захисту всього на-
селення; формування та розвитку добровольчої фор-
ми використання робочої сили; узгодження попиту та
пропозицiї робочої сили добровольців тощо.
Трудовi ресурси добровольчества як економiчна
категорiя виражають соціально-трудові вiдносини в
суспільстів, де населення має фiзичну та
iнтелектуальну здатнiсть до працi вiдповiдно до вста-
новлених державою умов вiдтворення iндивiдуальної
робочої сили. Останнє підкреслює залежний від суб’-
єкта державного управління характер трудових ре-
сурсів добровольчесва.
Отже, цiлком очевидно, що наведений
методологiчний пiдхiд до аналiзу трудових ресурсiв
добровольчества, який розглядає склад i
спiввiдношення елементiв їхньої структури, є дуже
важливим для управлiння їх вiдтворенням.
Без сумнiву, структурно-функцiональний пiдхiд
до аналiзу трудових ресурсiв добровольчества дає
змогу конкретизувати суспiльне значення цiєї
економiчної категорiї, що сприяє бiльш глибокому
вiдображенню її сутi. I якщо врахувати, що трудовi
ресурси добровольчества функцiонують i розвивають-
ся тiльки у формi виробничих вiдносин добровольче-
ства, то на етапі ринкової трансформації економіки
України методологічно доцільним буде використання
в різних ситуаціях такого складу трудових ресурсів
добровольчества за структурно-функцiональним
пiдходом, у якому чітко проявляється їх суб’єктивна
характеристика:
— „члени добровольчої організації”. До них на-
лежать пiдприємцi; особи, зайнятi творчою дiяльнiстю;
особи, якi живуть на доходи вiд власностi (дивiденди,
проценти, спадок); деякi iншi категорiї громадян;
— „добровольці”, тобто особи, якi пропонують
свою робочу силу на ринку працi добровольчества.
Поняття „трудовi ресурси добровольчества” в еко-
номічній літературі стоїть в одному ряду з такими понят-
тями, як „працездатне населення”, „трудовий потенцiал”,
„сукупнiсть носiїв iндивiдуальної робочої сили”.
У свою чергу, i трудовий потенцiал добровольче-
ства країни, на думку В. Костакова та А. Попова, — це
також трудовi ресурси добровольчества, якi розгляда-
ються в аспектi єдностi їхньої кiлькiсної та якiсної харак-
156
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
теристик. Вони вважають, що з кiлькiсного боку основу
трудового потенцiалу добровольчества складає населення
працездатного вiку. А з якiсного боку важливими вис-
тупають такi характеристики трудових ресурсiв добро-
вольчества, як їхня статева та вiкова структура, рiвень
освiти, професiйна пiдготовка, мобiльнiсть [8].
Аналiзуючи далi поняття „трудовi ресурси доб-
ровольчества”, слід відмiтити, що вони, за винятком
незайнятих, у кiлькiсному вiдношеннi являють собою
зайнятих у всiх сферах економiки незалежно вiд фор-
ми власностi. Уся сукупнiсть зайнятого населення
вiдповiдає поняттю „сукупний доброволець”. Це по-
няття використовується для характеристики складу та
ступеня використання задіяних у добровольчестві. Воно
характеризує ефективнiсть сукупної суспiльної працi
добровольчества, носiєм якої є сукупний працiвник.
Порівнюючи два згадуваних поняття — „трудові
ресурси добровольчества” та „добровольці”, можна
зробити висновок, що останнє є більш цікавим по-
казником, який відбиває бажання населення до доб-
ровольної праці. Але це не означає, що треба повністю
відмовитись від показника „трудові ресурси добро-
вольчества”, якщо брати до уваги визначення обсягу
потенційної пропозицiї на ринку працi добровольче-
ства з метою подальшої розробки державної полiтики
з регулювання добровольчого руху.
Загальновiдомо, що ефективне функцiонування
ринку праці добровольчества в будь-якiй країнi мож-
ливе в разі дотримання ряду умов, а саме:
— повна самостiйнiсть і незалежнiсть доброволь-
ця і добровольчої організації в поєднаннi з їхньою
економiчною вiдповiдальнiстю;
— вiдносини складових на ринку працi добро-
вольчества — це вiдносини договорiв та угод мiж
рiвноправними партнерами, яким притаманний висо-
кий ступінь потенційної мобільності;
— iснування балансу мiж робочими мiсцями доб-
ровольчества та сукупною пропозицiєю робочої сили
добровольців;
— добровольчі організації для захисту своїх
iнтересiв можуть об’єднуватись у спiлки;
— активна проява ринкові мотивації поведінки
складових на ринку праці добровольчества.
Розглянуті методологічні аспекти ринку працi
добровольчества взмозі забезпечити створення меха-
нізму його функціонування, подальшого розвитку та
виконання функцій, притаманних моделі соціально
орієнтованої економiки:
— суспiльного подiлу працi. Ринок працi добро-
вольчества розмежовує добровольця та добровольчу
організацію, розподiляє добровольців за професiями
та квалiфiкацiєю, галузями виробництва й регiонами;
— iнформацiйну. В умовах ринку попит i
пропозицiя постiйно змiнюються, що позначається на
станi ринку працi добровольчества. Ринок дає складо-
вим добровольчого руху iнформацiю з пропозицiї ро-
бочих мiсць добровольчества і робочої сили добро-
вольців, якiсть останньої тощо. Ринок працi доброволь-
чества реагує на будь-якi змiни в соціально-трудових
відносинах, виявляє середньостатистичні витрати на
робочу силу добровольців, дисбаланс мiж її попитом i
пропозицiєю та iнформує зацiкавлені складові ринку;
— посередницьку. Ринок працi добровольчества
встановлює зв’язок мiж добровольцями і доброволь-
чими організаціями, якi виходять на ринок для задо-
волення взаємних iнтересiв i потреб. У нормально
розвиненiй економiцi доброволець має змогу вибрати
оптимальне для нього робоче мiсце (залежно від умов
працi, професiйної спрямованостi, рiвня квалiфiкацiї
та ін.). Вiн виконує важливу соцiальну функцiю —
сприяє виконанню соціально значущої роботи залеж-
но вiд розвитку особистих здiбностей i дiлових якос-
тей, професiйної майстерностi;
— вiдтворювальну. Це основна функцiя ринку
працi добровольчества, який встановлює рiвновагу мiж
попитом i пропозицiєю робочої сили добровольців. При
цьому задоволення попиту досягається за рахунок по-
ширення пропозицiї та пiдвищення якостi робочої сили
добровольців, якi постiйно рухаються й урiвноважують
одне одного. Лише на ринку виявляються суспiльно
необхiднi умови вiдтворення робочої сили добровольців;
— стимулюючу. Ця функцiя полягає в тому, що
ринок праці добровольчества розвертає економiку
лицем до потреб суспільства, робить усiх учасникiв
добровольчого руху зацiкавленими в задоволеннi цих
потреб. З одного боку, завдяки механiзму конкуренцiї
ринок працi добровольчества стимулює краще вико-
ристання трудових ресурсiв добровольчества з метою
забезпечення розвитку i прибутковостi суспільного
виробництва. З iншого боку, вiн висуває вимоги до
робочої сили добровольців, стимулюючи їх
полiпшувати її якiснi характеристики, що значною
мiрою залежить вiд її конкурентоспроможностi;
— оздоровлюючу. Ринок праці добровольчества —
це демократичний механiзм економiчного підвищення
ефективності дiючих добровольчих організацій. Досвiд
зарубiжних держав свiдчить, що результативнiсть дiї рин-
кового механiзму добровольчества як стимулятора знач-
но вища, нiж функцiї вiдповiдних органiв управлiння.
Адже саме ринок створює таку мотивацiю працi, яка
зацiкавлює, стимулює iнiцiативнiсть, компетентнiсть,
квалiфiкованiсть добровольців;
— регулюючу. Ринок праці добровольців впли-
ває на всi сфери економiки i передусім на виробниц-
тво. Певною мiрою він впливає i на формування
пропорцiй суспiльного виробництва, розвиток
157
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
регiонiв, сприяючи переливанню робочої сили доб-
ровольців з одних регiонiв, господарств в iншi, якi
пріоритетно розвиваються.
Тобто, ринок праці добровольчества регулює
надлишки трудових ресурсiв суспільства за раху-
нок добровольчества, їх оптимальне розмiщення, а
також ефективне використання. Він, зокрема, регу-
лює рух трудових ресурсiв добровольчества у на-
родному господарствi, спонукаючи добровольчі
організації задіяти саме ту кiлькiсть добровольців i
такої квалiфiкацiї, якi забезпечують його при-
бутковiсть для суспільства.
Висновки. У процесі дослідження представле-
но методологічні аспекти теоретичного узагальнення і
вирішено науково-практичне завдання дослідження
соціально-трудових відносин та ринку праці добро-
вольчества на підставі впровадження комплексного і
системного підходів до диференціації,класифікації та
моделювання розвитку добровольчества в країні.
Основні висновки та результати досліджень зво-
дяться до наступного:
1. Визначено, що соціально-трудові відносини
вiдiграють значну роль у світовій системi доброволь-
чого руху. Запропоновано визначення ринку працi доб-
ровольчества як механiзму, у якому добровольці, доб-
ровольчі та державні організації вступають у соціаль-
но-трудові відносини. Порівнено поняття „добровольці”
і „трудові ресурси добровольчества” та визначено, що
перше відбиває бажання населення до добровольної
праці. Поняття „трудові ресурси добровольчества” виз-
начає обсяг потенційної пропозицiї на ринку працi доб-
ровольчества, придатний для розробки державної
полiтики з регулювання добровольчого руху. Визна-
чено і структуровано мотивації вступу різних шарів
суспільства в добровольчество.
2. Запропоновано визначення поняття „ринок
працi добровольчества”, виходячи з вимог комплек-
сного та системного пiдходів, де комплексний пiдхiд
вимагає враховувати органiзацiйно-економiчні,
соцiально-психологiчні, правові, технiчних, педа-
гогiчні та iнші аспекти в їх сукупностi та взаємозв-
’язку при домiнуючiй ролi соцiально-трудових відно-
син добровольчества. Системний пiдхiд вiдбиває
врахування зв’язкiв мiж окремими соціально-тру-
довими відносинами та механiзмами ринку працi
добровольчества та їх складовими і полягає в виз-
начені кiнцевих цiлей та напрямків їх досягнення.
Запропоновані підходи вимагають розробки ме-
ханізмів узгодження попиту i пропозицiї робочої
сили добровольців; врахування характеру соціаль-
но-трудових вiдносин і наявність механiзмів
взаємодiї добровольців і добровольчих організацій
та державного регулювання ринку працi доброволь-
чества; створення мотивацій участі різних щарів
населення в добровольчестві та механiзмів функці-
онування ринку працi добровольчества; визначення
місця і ролі ринку праці добровольчества у суспiль-
ному виробництві.
3. Встановлено, що доброволець і доброволь-
ча організація однаковою мiрою виступають на рин-
ку працi добровольчества як власники: доброволець
— робочої сили, а добровольча організація — ро-
бочих місць добровольчества. Що ринок працi доб-
ровольчества охоплює ринки робочої сили добро-
вольців, робочих мiсць добровольчества та ін., які
вiдносно уособлені, є частиною ринкового госпо-
дарства країни та тiсно пов’язані між собою. Що
ринок працi добровольчества iснує у зовнішньому і
внутрішньому середовищі добровольчої організації,
а добровольці, зайнятi на її робочих мiсцях, все одно
пропонують свій товар. Що ринок працi доброволь-
чества є ринком працi вiльної конкуренцiї, де го-
ловним є обмiн робочої сили добровольця на
життєві блага, які задовольняють його потреби, а
його регулювання є державним. Визначення понят-
тя „ринок праці добровольчества” як частини рин-
кового господарства країни визнає, що це, по-пер-
ше, категорiя, яка характеризує систему соцiально-
трудових відносин добровольчества, що пронизу-
ють фази вiдтворення iндивiдуальної робочої сили
добровольця (виробництво, розподiл, обмiн і вико-
ристання), всi ланки та ступенi суспiльного вироб-
ництва, i регулюються ринковою кон’юнктурою,
системою соцiального партнерства, юридичними,
правовими , морально -етичними нормами та
нацiональними традицiями. А по-друге — система
механізмів органiзацiї соцiального страхування; за-
безпечення умов працi та технiки безпеки добро-
вольчества; забезпечення зайнятостi добровольчою
працею як частина механізму забезпечення зайня-
тості всього населення; соцiального захисту доб-
ровольців як частини механізму соціального захис-
ту всього населення; формування та розвитку доб-
ровольчої форми використання робочої сили; узгод-
ження попиту та пропозицiї робочої сили добро-
вольців тощо. Тобто, ринок праці добровольчества
регулює надлишки трудових ресурсiв суспільства
за допомогою добровольчества, їх оптимальне роз-
міщення та ефективне використання.
Перспективи подальших розробок. Правиль-
ніше ніж „ринок праці добровольчества” було б вжи-
вати термін „соціально-трудові відносини доброволь-
чого руху” або „соціально-трудові відносини у сфері
зайнятості населення добровільною працею”. Бо ри-
нок праці добровольчества є специфічним, що не має
єдиного визначеного товару (хоча здебільшого вва-
158
Економічний вісник Донбасу № 1 (23), 2011
Г. О. Крапівіна
жається, що товаром на ринку праці добровольчества
є робоча сила добровольців). У вітчизняній економічній
літературі це питання розглянуто досить слабо, бо по-
леміки з цього приводу ще немає, як немає і спільної
думки про те, що можна вважати об’єктивним яви-
щем ринку праці добровольчества, яке й буде дослід-
жено в подальшому.
Література
1. Стуль Я. Я — волонтер. А Вы? / Я. Стуль /
www.geocitis.com. 2. Щекова Е. Добровольческие
трудове отношения: основные определения / Е. Щеко-
ва // Человек и труд. — 2003. — №4. — С. 32 — 33.
3. Гладких Е. Власть намерена контролировать волон-
терское движение / Е. Гладких / www.delo.ua. 4. Ку-
ценко О. Украина в трансформационных процессах:
Quo vadis? / О. Куценко / Социология: теория, мето-
ды, маркетинг. — 2007. — №1. — С.18 — 32. 5. Бу-
рега В. В. Социально-адекватный менеджмент /
В. В. Бурега / Монография. — К. : Институт социоло-
гии НАН Украины, 2000. — 379 с. 6. Бурега В. В.
Управленческая деятельность: теория и практика про-
фессиографического исследования / В. В. Бурега. —
Донецк, ИЭП НАН Украины, 2000. — 96 с. 7. Пе-
люх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Пелюх.
— К. : КНЕУ, 1999. — 288 с. 8. Костаков В. Интен-
сификация использования трудового потенциала /
В. Костаков, А. Попов // Соц. труд. — 1980. — № 7.
— С. 61.
Крапівіна Г. О. Методологічні аспекти доб-
ровольчества: проблеми соціально-трудових
відносин та ринку праці
У межах дослідження методологічних аспектів
проблем соціально-трудових відносин та ринку праці
добровольчества з позацій комплексного і системно-
го пiдходів та діалектичного і функціонального методів
розглядаються основні складові проблем у взаємо-
зв’язку, теоретичні засади соціально-трудових відно-
син та ринку праці добровольчества та показано, що
отримані результати взмозі забезпечити функціонувн-
ня механізмів створення соціально-трудових відносин
та ринку праці добровольчества в суспільстві, подаль-
шого розвитку та виконання функцій, притаманних
моделі соціально орієнтованої економіки.
Ключові слова: добровольчество, методологічні
аспекти добровольчества, соціально-трудові відноси-
ни добровольчества, ринок праці добровольчества,
складові, механізми.
Крапивина Г. О. Методологические аспекты
добровольчества: проблемы социально-трудовых
отношений рынка и труда
В рамках исследования методологических ас-
пектов проблем социально-трудовых отношений и
рынка труда добровольчества с позиций комплесно-
го и системного подходов и диалектического и фун-
кционального методов рассматриваются основные
составляющие проблем во взаимосвязи, теоретичес-
кие основы социально-трудовых отношений и рынка
труда добровольчества и показано, что полученные
результаты в состоянии обеспечить функционирова-
ние механизмов создания социально-трудовых отно-
шений и рынка труда добровольчества в обществе,
дальнейшего развития и выполнения их функций, ха-
рактерных для модели социально ориентированной
экономики.
Ключевые слова: добровольчество, методологи-
ческие аспекты добровольчества, социально-трудовые
отношения добровольчества, рынок труда доброволь-
чества, составляющие, механизмы.
Krapivina G. O. Metodological aspects of
volunteering: problems of socially labour relations
and labor-market
In the framework of research of methodological
aspects of problems of social labour relations and
volunteering labour market applying complex and sysmem
approach and dialectical and functional methods the article
covers main components of the problems in their
interconnection, theoretical basis of social labour relations
and volunteering labour market and it is shown that the
results can ensure functioning of mechanisms of creation
of social labour relations and volunteering labour market
in the society, of further development and fulfilment of
their functions peculiar to the model of socially oriented
economy.
Key words: volunteering, methodological aspects of
volunteering, socially labour relations of volunteering,
volunteering labour-market, constituents, mechanisms.
Стаття надійшла до редакції 24.12.2010
Прийнято до друку 15.03.2011
|