Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24392 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань / Т.В. Пуларія // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 98-104. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860234588916285440 |
|---|---|
| author | Пуларія, Т.В. |
| author_facet | Пуларія, Т.В. |
| citation_txt | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань / Т.В. Пуларія // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 98-104. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проноза А.В.
ОРИЕНТАЛИЗМ В РУССКОЙ МУЗЫКЕ КАК ОПЫТ ИЗУЧЕНИЯ КУЛЬТУРНОЙ ДИФФУЗИИ
98
3 этап – творчество композиторов «Могучей кучки».
Следует уточнить, что развитие ориентализма в русской музыке, конечно же не останавливается на
третьем этапе и предложенную периодизацию можно продолжить, однако более широкое в хронологиче-
ском плане рассмотрение означенной проблемы не входит в круг задач данной статьи.
Предложенная периодизация довольно условна. Она не претендует на универсальность, более того на-
оборот, она требует детализации и конкретизации для понимания всей проблемы в целом.
Источники и литература
1. Culture Shock. A reader in modern cultural anthropology / Ed. by Ph. K/bock/ Nеw York, 1970.
2. Ионин Л.Г. Социология культуры: Учебное пособие. – М.: Издательская корпорация «Логос», 1996.
3. Поздняков Э.А. Россия – великая страна // Международная жизнь. – 1993. – № 1.
4. Панарин А.С. Введение в политологию: Учеб. пособие для преподавателей сред. шк. – М.: Новая шк.,
1994.
5. Нестеров Ф.Ф. Связь времён: Опыт исторической публицистики. – М.: Молодая гвардия, 1980.
6. Юскевич Ю.Е. Словарь музыкальных терминов. – Киев, 1988.
7. Стасов В.В. Михаил Иванович Глинка. Статьи о музыке. – М., 1974.
8. Аракелов Х. К вопросу об истоках восточных тем в творчестве Глинки / В сб. «Памяти Глинки». – М.,
1958. – С. 216 – 220.
9. Дмитриади Н. К вопросу о первоисточнике «Персидского хора» из оперы «Руслан и Людмила» М.И.
Глинки // Учёные записки Азербайджанской государственной консерватории. – Баку, 1968. – № 1 (5).
10. Соколова Т.И. У истоков русского ориентализма // Вопросы музыкознания. Сб. ст. – Т. 3. – М., 1960.
11. Карагичева Л. Любопытный документ «русского ориентализма» // Советская музыка. – 1974. – № 2. –
С.89 – 96.
12. Конен В.Д. Значение внеевропейских культур для музыки ХХ века. В сб.: Музыкальный современник.
Вып. 1. – М., 1973.
13. Асафьев Б. Русская музыка XIX и начала XX века. – 2-е изд / Б.Асафьев. – Л.: Музыка, 1979.
14. Гуревич П.С. Музыка народов нашей страны. – М., 1975.
15. Гюго В. Предисловие к сборнику «Восточные мотивы». – Собр. Соч. Т.14. – М.: 1956.
16. Мазель Л. А. Вопросы анализа музыки: Опыт сближения теоретического музыкознания и эстетики. –
М.: Сов. композитор, 1978.
Пуларія Т.В.
АРХЕТИПОВІ ОБРАЗИ В ДЕКОРАТИВНИХ РОЗПИСАХ НИЖНЬОЇ
НАДДНІПРЯНЩИНИ ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ. У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ
ДУХОВНИХ ШУКАНЬ
В період світових глобалізаційних процесів та водночас формування нових держав на пострадянському
просторі значущими для української інтелігенції є пошуки консолідуючої національної ідеї. Зароджена ще
«в лоні Шевченкового міфу» [5, с.105], за словами О.Забужко, «як унікальна форма синтезу філософської
рефлексії з архетипами колективного несвідомого» [5, с.125], українська національна ідея співіснує у Шев-
ченка з «концепцією національного гріха», «парадигмою розпаду народного тіла», а «козацька слава» в
Шевченка – то слава не жертв, не мучеників <…>, а невинних злочинців, котрі, прийнявши естафету «не-
обхідного» <…> зла в утвердженні субстанційної волі народу до свободи, заклали тим самим у національну
долю програму самознищення» [5, с.141].
Чи насправді домінує ця ідея в підсвідомості українця? Як репродукують в часі і просторі архетипи, як
вони співіснують і як впливають на побудову соціокультурної моделі того чи іншого етносу - ці проблеми є
напрочуд актуальними та дискусійними для сучасної науки.
Самі по собі архетипи як апріорні структурні форми інстинктивного фундаменту свідомості, що скла-
дають колективну частину сприйняття, згідно К.Г.Юнга [17, с.294], за своєю суттю є несвідомими, отже
наднаціональними, позачасовими, морально індиферентними, хоча і зарядженими специфічною енергією
[17, с.300]. Та проявлені у свідомості як архетипові образи (мотиви, ідеї), вони стають основним змістом
релігій, міфологій, легенд, казок, а енергія, що відповідає їм, заполоняє людину [18, с.63]. Саме ця енергія і
є гармонізуючим або деструктивним початком в історичному бутті людства, обумовлює соціокультурний
розвиток етносів і націй.
Якщо розглядати архетип як генетично закладений потенціал духовного розвитку людини, що сприяє
збереженню її не тільки як земного біологічного виду, але як виду найвищого духовного рівня [14], то саме
у міфі – гармонійній формі сприйняття всесвіту – легко виявити універсальність архетипових образів і мо-
тивів. Розпізнання їх серед численних знаків у культурі того чи іншого етносу дасть змогу проникнути у са-
кральний зміст першообразів, будь то слово (у єдності його графічного зображення, семантичного значення
та фонетичної вимови) або міфологема, число, колір або форма.
Ієрархія архетипових образів, особливості їх вираження в культурі дають уявлення про характер етно-
су, рівень його духовності, але в той же час здійснюють вплив на його подальший розвиток. Значний мате-
ріал для дослідження у цьому напрямку можуть надати вироби українського декоративно-ужиткового мис-
Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ
99
тецтва, що акумулювали в собі вікову орнаментально-композиційну образність.
Мистецтво виготовлення і художнього оздоблення виробів, переважно побутового призначення, розви-
валось і розвивається народними майстрами, художниками-професіоналами у різних регіонах України. Іс-
торія його виникнення і розповсюдження на Придніпров’ї досить відома. Першою формою розпису тут бу-
ло настінне малювання. Про його своєрідність дають уявлення копії, виконані художницею Є.К. Евенбах в
1911 і 1913 рр. за замовленням академіка Д. І. Яворницького. Стінопис був поширений і в інтер'єрі (перш за
все розпис комина, печі), і в екстер'єрі (будинок, погріб), які утворювали єдиний декоративний ансамбль
садиби. Настінний розпис з поч. ХХ ст. замінили «мальовки» - розписи на папері [4, с.29] , що пройшли
еволюцію від таких композиційних форм як «рушник», «килимок», «лиштва» в бік декоративної станкової
графіки: панно типу пейзажу і натюрморту. Розписи поширилися і на речі господарського і хатнього вжит-
ку. Особливої популярності з сер .ХІХ ст. набули оздоблені скрині.
Це був час, коли, починаючи з к. ХVІІІ ст., йшло активне заселення Нижньої Наддніпрянщини запорі-
зькими переселенцями і утворення казенних слобод з вільними від кріпацтва людьми. Починався і розвиток
художніх промислів. Цікавим видається факт, про який повідомляє академік Д.І.Яворницький у нарисі
«Дніпрові пороги»: «Од лівого берега річки Самари геть униз уздовж Дніпра тяглося с. Огрінь або Ігрень.
Воно недавнього віку: заснував його в 1780-1781 році князь Олександр Андрійович Прозоровський, і сла-
вилось воно своєю лісною пристанню та виробом українських скринь, німецьких бричок» [19, с.6]. (Зараз
«Ігрень» - житловий масив м. Дніпропетровська). Скрині, розписані майстрами того часу, і досі зберігають-
ся у великій кількості у приватних оселях сіл Новомосковського району.
Стильові особливості та символіка розпису на скринях Нижньої Наддніпрянщини, датованих сер. ХІХ
ст., досі не вивчалися з наукової точки зору та, на нашу думку, мають бути розглянуті поряд з традиційною
фольклорною поетикою декоративного розпису, що вже існував у ХІХ ст. у селі Петриківка на Катеринос-
лавщині (нині – Дніпропетровщині), оформившись у 1936-1941 рр. як школа декоративного народного ма-
лювання з видатними майстрами і навчальним центром [4, с.114].
Народжений із настінного малювання – хатньої орнаментації, яка мала перш за все релігійно-
апотропеїчний зміст [16, с.177], петриківський розпис, представлений на посуді та декоративних панно,
«постає не як винятковий релікт – феномен, наслідок діяльності окремих талановитих одиначок, а як ціліс-
ний художній організм, що має свій родовід і оточення» [13, с.3]. Важливим для з’ясування його ґенези і
специфіки уявляється, з погляду В.Соловйова та Л.Яценко, «факт значного поширення на Придніпров’ї
ХVІІІ – ХІХ ст. різноманітних форм образотворчого фо-
льклору, наявність його яскраво виражених традицій у
іконі та портреті-парсуні» [13, с.3]. Дослідники зверта-
ють увагу на характерний для мистецтва петриківського
розпису рослинний орнамент, що «продовжує традиції
орнаментики українського бароко» і «ґрунтується на
уважному вивченні реальних форм місцевої флори та
створенні на цій основі фантастичних, неіснуючих у
природі форм квітів – цибульки, кучерявки», характери-
зується зображенням «акантового листя (місцева назва –
папороть), пуп’янків, перистого ажурного листя» і зу-
стрічається на речах, що належали запорізьким козакам
[4, с.113].
Орнамент з рослинними та геометричними елемен-
тами, що за своєю формою нагадує «цибульки» з петри-
ківського розпису, знаходимо на фрагменті пластини з
білої кістки з гравірованим зображенням, датованої вче-
ними кін. V - пер. пол. IV ст. до н.е., імовірно давньо-
грецького походження. Цей рідкісний артефакт було
знайдено на території Дніпропетровщини під час розко-
пок археологічною експедицією Дніпропетровського
національного університету у 2007 р. (керівник - к.і.н.
В.А.Ромашко). Знахідка покоїлася поряд з виробами з
золота та кістки у кургані «Близнюк-2», що належить до
ареалу скіфо-сарматської культури ІV-ІІ ст. до н.е. На
фрагменті пластини бачимо чітке ділення поверхні на
три частини суцільними лініями по горизонталі, причо-
му верхня і нижня частини вужчі за розмірами і висту-
пають своєрідним фризом, на якому повторюється пло-
щинне зображення невеличкої пташки, дуже схожої на
представника сімейства фазанів (можливо, кам’яну ку-
ріпку) з характерним маленьким, опущеним до низу
хвостом. На середній частині вирізьблено й розфарбова-
но вохрою (?) орнамент, подібний до фантастичних «пе-
триківських квіток» (Рис. 1).
Отже, якщо для мистецтвознавців дискусійним є
питання традиційності чи нетрадиційності мистецтва
Рис. 1. Курган «Близнюк-2», с. Дослідне
Дніпропетровського району. Розкопки під
керівництвом к.і.н. Ромашка В.А., 2007 р.
Фрагмент пластини з гравірованим зобра-
женням. Давня Греція. Кін. V – пер. пол. IV
ст. до н.е. Кістка, різьблення, вохра(?).
Пуларія Т.В.
АРХЕТИПОВІ ОБРАЗИ В ДЕКОРАТИВНИХ РОЗПИСАХ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ ХІХ – ПОЧ. ХХІ
СТ. У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ДУХОВНИХ ШУКАНЬ
100
петриківських майстрів, то для дослідників національного забарвлення несвідомого не залишає сумніву
наявність у петриківському декоративному розписі світових та слов’янських міфологічних образів, образів
українського фольклору.
Характерною особливістю поетики розпису є поєднання сонячної енергії радості, любові, вічного життя
з земним буттям людини. Це підкреслюють і традиційні барви: червоні, сині, зелені та різні їх відтінки, - а
також мотиви сонячних пір року: весни, літа, навіть осені – полум’яної, багатої, розкішної, вохристо-
помаранчевої [12]. У такому поєднанні світла, людини, тварин і рослин вбачаються наслідувані з міфологі-
чної доби уявлення українців про людину як органічну частку Всесвіту. Як зазначав М. Грушевський, «ре-
лігійний світогляд нашого народу в передхристиянські часи мав в своїй основі культ природи» [3, с.
ХХХV]. Сакральність такого поєднання вбачаємо в архетипових образах світла як чоловічого начала та во-
ди, що у всіх релігіях, за словами М.Костомарова, «виражає пасивну першопочаткову матерію жіночої сут-
ності, з якої завдяки плодотворному приторку сутності чоловічої виникли всі речі. В Індії цією сутністю є
Сакті; сама по собі бездушна і холодна, вона подається в образі вологи; тому й священна ріка Гангес має
назву Сакті. Вона сприймає від чоловічої сутності – вогню, Шіви, і спричиняє життя» [8, с.ХІV - ХV].
Ці ж уявлення знаходимо у Біблії: «1 На початку Бог створив Небо та землю. 2 А земля була пуста та
порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. 3 І сказав Бог: Хай ста-
неться світло! І сталося світло. 4 І побачив Бог світло, що добре воно, - і Бог відділив світло від темряви. 5 І
Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок, - день перший» [1, с.9, 1 -5].
«Пошлюблення світла з водою» [8, с.ХVІІ] відображено у загальнослов’янському обряді, що у східних
слов’ян відтворювався на свято Івана Купала. «Шлюб сонця з водою був щонайвеличнішим торжеством
усього творіння; тому-то, за народним повір’ям, і сонце тричі зупиняється на день Св. Іоанна, і птахи, і зві-
рі, і квіти, і дерева радіють» [8, с.ХХІХ].
Радість духовної цілісності як архетипова суттєвість – чи не найголовніша особливість народного роз-
пису! Наскрізь символічний, він наповнений енергією, що, за В.І.Івановим, притаманна саме символам:
«Символи – енергії», «переживання забутого і загубленого надбання народної душі» [7, с.140]. Вони здатні
впливати безпосередньо на несвідоме, бути живими і живити. «Із символу виростає споконвіку існуючий у
можливості міф, це образне розкриття іманентної істини духовного самоствердження народного і всесвіт-
нього» [7, с.141] (переклад автора статті, Т.В.Пуларії).
Таким міфом, що дійшов до нас ще з неолітичних часів, постає Світове дерево як модель Всесвіту. Тра-
диційне для міфопоетичних уявлень багатьох народів, воно упізнається на згаданій давньогрецькій пласти-
ні, тільки в горизонтальному вигляді, обрамлене птахами – символами душ, що мають магічну захисну си-
лу.
Світове дерево знайшло своє особливе відображення й у розписах петриківських майстрів. Чітко вира-
жена на панно початку ХХ ст. та майже зовсім відсутня або лише намічена на сучасних розписах нижня ча-
стина дерева – коріння, що символізує підземний світ, воду. І, навпаки, яскраве поєднання світу земного, де
живуть люди і тварини, із світом богів – світом мрії, що полум’яніє у людському серці в образах стилізова-
них квітів та птахів, стає головним. Світовим деревом на петриківських розписах виступають дуб, калина,
яблуня, вишня, терен, що тяжіють від плодів і ягід – символ родючості і багатства. Цей образ передають і
рослини: хміль, шипшина, соняшник, горох; овочеві культури: баклажани, томати, перець; стилізовані кві-
ти, серед яких садові: жоржини, мальви, троянди, айстри, незабудки, півонії, хризантеми, гвоздики; а також
степові й польові квіти: ромашки, волошки, маки, будяк, кульбаби. Квіти вимальовані у фантастичних ти-
пових декоративних формах «кучерявки» та «цибульки».
Символіка цих рослин - характерна для українського фольклору. Найпоширенішим є зображення кали-
ни – символу дівочої краси і цноти, символу крові, роду, а також поєднання чоловічого начала (вогонь, ве-
селощі) і жіночого (волога, смуток). «Калина, - зазначає О.Шалак, – це давній український символ позача-
сового єднання народу: живих із тими, що відійшли в потойбіччя, й тими, котрі ще чекають на своє наро-
дження» [6, с.350]. Цікавий процес дематеріалізації цього популярного мотиву в петриківському розписі, на
що звертають увагу В.Соловйов та Л.Яценко: «У Т.Пати калина – матеріально вагома ягода, у Ф.Панка –
червоні кульки, у Л.Штаній – площинні кола, у М.Бельмас – калина синя. Ще помітніша ця метаморфоза з
листям й стеблом, що повністю переводяться на ажурні розчерки» [13, с.10].
Серед суто чоловічих образів-символів характерними для декоративних панно є дуб – дерево громове-
ржця Перуна, символ чоловічої сили; хміль – «символ війни, хоробрості та відваги, гнучкості та розуму, як і
інші повзучі рослини: горох, квасоля, льонок» [2, с.445]. Поширені жіночі міфологічні образи: півонія –
«символ дівочої краси, зрілості» [2, с.441], рожа-троянда – «квітка богині кохання Лади та її доньки – боги-
ні весни Лелі», «дівоча краса та чистота» [2, с.442], пшениця – у весільних піснях – наречена [2, с.442]. До-
сить часто зустрічаються символи взаємного кохання: вишня, яблуня, яка «пам’ятає ще ті прадавні часи,
коли виростало Дерево життя» [2, с.139]. Всі ці та інші рослини і дерева мали магічні та лікувальні власти-
вості.
У цьому розмаїтті дерев і рослин у декоративному розписі вбачається архетиповий образ матері-землі –
Деметри-Землі. Як один з архетипів, притаманних, за О.Кульчицьким, українській національній психології
[9], він активно актуалізовується у народному декоративно-прикладному мистецтві.
Як зазначає Я.Музиченко, «символ світового древа – це й образ утіленої родючості, жінки, Богині - Ма-
тері. Природа, мати всього живого, і є древом життя. <…> Древо життя – це й древо роду» [6, с.25]. Саме
так можна тлумачити розпис на скринях Катеринославщини, що мають досить схожі стильові риси: червоні
Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ
101
квіти на зеленому фоні, три композиційні площини на фасаді – те ж Світове дерево, але у горизонтальному
– часовому просторі – родинне дерево життя!
Розпис скринь, знайдених на сучасній Новомосковщині (села Андріївка, Миколаївка), мало варійова-
ний. Весільна скриня обов’язково містить на середній площині фасаду три розкриті квітки, що має вказува-
ти на розквіт майбутньої родини, продовження роду. (Рис.2) Гілочки з 5-6 квітками на крайніх площинах -
символ роду молодої і молодого. Віко оздоблювалось 7-8 квітками, розташованими зазвичай проти годин-
никової стрілки, і, можливо, мало значення верхнього світу, світу богів. (Рис.3) А бокові площини на де-
яких скринях розписані чотирма квітками, що нагадують солярний знак Сварога – свастику1. (Рис.4)
Така традиційність у розписі вказує на його безумовне апотропеїчне значення. Традиція, що не була
розвинена з історичних причин, дає змогу дослідникам наблизитися до джерел, не втрачених з часом. Ба-
жання сучасних майстрів народної творчості відродити давнє ремесло розписування скринь на
Рис. 2. Фото фасаду скрині. С. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської обл.
Сер. ХІХ ст. Дерево, розпис.
(Кольорові варіанти зображення наведені в публікації автора в журналі «Борисфен».)
Нижній Наддніпрянщині потребує від них уважного підходу до відтворення міфопоетичної символіки
розпису, що суттєво для першого покоління петриківських майстрів, які, за словами мистецтвознавця
В.І.Старченка, «генетичною інтуїцією захистили традиційну стилістику від привнесення в поетику розпису
невластивих народній естетиці рис» [10, с.116].
Майже обов’язковим композиційним елементом у зображенні Світового дерева на петриківських роз-
писах є птахи, які в міфопоетичній традиції виступають охоронцями роду, порадниками у підборі пари. На
петриківських панно вони складаються із спільних з квітами елементів орнаменту. Це також архетипові си-
мволи. Птахи є образами душ дідів – прадідів. Саме вони приносять весну із вирію. За давньою традицією
зображують петриківські майстри переважно птахів «чистих», якими вважались голуб, ластівка, журавель,
жайворонок, лебідь, дрізд.
1 Автор статті висловлює щиру подяку майстру народної творчості Світлані Вікторівні Непочатих за надану можли-
вість ознайомитися з екземплярами розписаних скринь, особисту інтерпретацію їх символіки та спробу відродити забу-
ті види розпису
Пуларія Т.В.
АРХЕТИПОВІ ОБРАЗИ В ДЕКОРАТИВНИХ РОЗПИСАХ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ ХІХ – ПОЧ. ХХІ
СТ. У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ДУХОВНИХ ШУКАНЬ
102
Рис. 3. Фото фрагменту віка скрині. С. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської обл.
Сер. ХІХ ст. Дерево, розпис.
Рис.4. Фото бокової сторони скрині. С. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської обл.
Сер. ХІХ ст. Дерево, розпис.
Голуб – «Божа птиця, жертовний птах, символ чистоти, очищення, а також шлюбно-ритуальних обря-
додійств», «посередник між Богом і людьми», «дух святий», що приносить «і пожираючий вогонь, і дощові
Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ
103
потопи, і полум’я грози». У стародавніх колядках священні голубки створюють світ разом із Всевишнім.
«Два голуби, які злетіли – символи двостатевої творчої сили – кохання, творення» (за Я.Головацьким) [2,
с.402]. Голуб як образ жіночого роду традиційно символізує й окрилену душу [15, с.521].
Дрізд – «свята» пташка. Разом з іншими птахами вона співала Діві Марії в її Успіння. Згідно з повір’ям,
у гнізді чорного дрозда лежить камінь, який має здатність приносити щастя тій людині, яка ним заволодіє»
[2, с.644-646].
Лелека – святий, віщий птах, що колись був чоловіком, а тепер спокутує гріхи. Приносить у дім злаго-
ду, добробут, здоров’я, дітей [11, с.71].
Та найтиповіші птахи у петриківському розписі – зозулі, півні та жар-птиці. Зозуля на калині – тради-
ційний сюжет, семантично цілісний, бо і рослина, і птах пов’язані з потойбіччям і разом символізують
спадкоємність, продовження роду. Півень – жертовний птах, сонячний, символ воскресіння і нового життя,
чоловічої сили і добробуту. Його як оберіг і символ домашнього вогнища брали в дорогу чумаки. Він теж
пов'язаний із світом померлих [6, с.303 - 304]. Жар-птиця – чарівний вогнистий птах, зображення якого ра-
зом із Світовим деревом, тваринами, солярними знаками, чоловічою та жіночою постатями зустрічається на
лезі бойової сокири з оленячого рогу (ІІ тис. до н.е.), знайденій поблизу села Дударкова Київської обл. [2,
с.172].
Людина на декоративних панно зображена у найщасливіші моменти свого життя: побачення, сватання,
весілля. Взагалі у сюжеті розписів характерними є образи закоханої пари або матері. Тут відбилися укладе-
ні ще за часів трипільців з їх хліборобським світоглядом традиції життя у родині, де єднаючим центром
завжди була жінка-мати. Як підкреслює Ю.Липа, «в українців до останніх часів існувала в родині за звичає-
вим правом приватна власність матері (материзна), що батько не міг її навіть заставити і що переходила в
спадщині до доньки» та «можна щонайменше сказати, що в Україні жінка завжди оставалася рівноправною
з мужчиною» [Цит. за 20, с.53].
Важливим архетиповим образом, що з’являється на декоративних панно п. ХХ ст., є образ Всевидючого
Ока, який втілює надзвичайна квітка, розміщена у центральній верхній частині живописної композиції. Цей
образ асоціюється з загальнослов’янськими уявленнями про існування одного Бога – «Бога богів», «Щонай-
вищого Бога», «Прабога» [8, с.VІІ]. «Докорінний принцип слов’янської релігії, - як зазначає М.Костомаров,
- еманація; за слов’янськими уявленнями, моральна і фізична природа є живлющою, такою, що містить у
кожному явищі своєму життєвий дух, випромінюваний творцем. Такий принцип еманації дав Коллару і Га-
нушу привід добачати у слов’янській релігії єдність з індійською» [8, с.VІІ].
Трансформація міфічних образів, що виникають в уяві народного майстра як архетипові, народжені з
глибин колективного несвідомого, пропущення їх через особисті естетичні уявлення не позбавляють їх пер-
винного сакрального змісту і позитивно відбиваються у формуванні української духовності, на що звертає
увагу український науковець у діаспорі О.Кульчицький у роботі «Риси характерології українського наро-
ду», аналізуючи разом з тим прояви персонального несвідомого та його негативний вплив. Йдеться про
«комплекс меншовартості», спричинений політичним поневоленням, який перетворився в «комплекс крив-
ди» (розходження між почуттям «власної особистої вартості» та постійними історичними невдачами всіх
наших збірних зусиль» [Цит. за 20, с.93]). «Комплекс меншовартості збуджує тенденцію до надолуження –
компенсації чи надкомпенсації, яка може йти в різних напрямках: або знецінювання об’єктивної дійсності й
утечі в етично-ідилічне мрійництво з вірою в утопію, або насолоди в мазохістичному бажанні ореолу стра-
ждання, або агресивності з бажанням помсти, жорстокості, кривавої відплати. Коли з утопією ми стрічалися
в численних ідеологіях, що апофеозували вільний федеративний лад (від «Братчиків» до наших соціалістів),
тоді з вибухами агресивності з невластивою для українців жорстокістю стрічаємося в Гайдамаччині, а ба-
жання «мучеництва» було в багатьох революціонерів. Ті шари персонального несвідомого мають – як ба-
чимо – на загал негативний вплив; навпаки шари колективного несвідомого відбилися в формуванні україн-
ської духовності позитивно. Скристалізовані з залишків та слідів збірних переживань групи прообрази – ар-
хетипи впливають на ціле життя та проявляються в народній поезії» [Цит. за 20, с.93]. Ці думки щодо укра-
їнської етнопсихології, висловлені півстоліття тому , й на сьогодні не втратили своєї актуальності. Як і тве-
рдження про те, що «співжиття хліборобського народу (у тисячоліттях) із доброю матір’ю – плодючою зем-
лею, що перейшло в несвідоме внаслідок співдії землі з людиною, відхиляє світосприймальні настанови
українця від агресивності в напрямі ніжної, теплої, м’якої контемплятивності, що свідчить про добру перві-
сність і первісну доброту найглибшої сфери української психічності» [Цит. за 20, с.94].
Отже, вбачається, що духовну опору для формування філософії національної ідеї можна було б знайти в
архетипових образах нашої культури – шарах колективного несвідомого, проявлених, перш за все, в україн-
ському народному мистецтві, що зберегло цілісність архетипу як ґарант подолання трагедійності буття.
Джерела та література
1. Перша книга Мойсеєва: Буття// Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового заповіту/ із мови
давньоєвр. й грец. на укр. дослівно наново пер. проф. І.Огієнком. – К.: Українське Біблійне Товариство,
2003. – 1159 с., с.9-60.
2. Войтович В.М. Українська міфологія. – Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2005. – 664 с.; іл..
3. Грушевський М. Релігійний світогляд нашого народу/ Антологія українського міфу: Етіологічні, космо-
гонічні, антропогонічні, теогонічні, солярні, лунарні, астральні, календарні, історичні міфи. У 3 т. – Т.1/
Зібрав та упоряд. В.Войтович. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 912 с.: іл.
4. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т.2/ Запаско Я.П. (керівник автор. колективу), Голод І.В.,
Білик В.І., Кравченко Я.О., Лупій С.П., Любченко В.Ф., Мельник І.А., Тарновський О.О., Шмагало Р.Т.
Пуларія Т.В.
АРХЕТИПОВІ ОБРАЗИ В ДЕКОРАТИВНИХ РОЗПИСАХ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ ХІХ – ПОЧ. ХХІ
СТ. У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ДУХОВНИХ ШУКАНЬ
104
– Львів: Афіша, 2000. – 400 с., 279 іл.
5. Забужко, Оксана. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу. – 3-є вид. – К.: Факт, 2006. –
148 с. – (Сер. «Висока полиця»).
6. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. –
К.: Орфей, 2002. – 448 с. (100 найвідоміших)
7. Иванов В.И. Поэт и чернь // Иванов В.И. Родное и вселенское / Сост., вступ. ст. и прим.
В.М.Толмачева.– М.: Республика, 1994.– 428 с.– (Мыслители XX века), с. 137-141.
8. Костомаров М. Слов’янська міфологія (Витяг із лекцій, читаних в Університеті Св.Володимира в др.
пол.. 1846 р.)/ Антологія українського міфу: Етіологічні, космогонічні, антропогонічні, теогонічні, со-
лярні, лунарні, астральні, календарні, історичні міфи. У 3 т. – Т.1/ Зібрав та упоряд. В.Войтович. – Тер-
нопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 912 с.: іл. – С. VІІ – ХХХV.
9. Кульчицький О. Світовідчуття українця //Українська душа. – К., 1992. – С. 48 - 65.
10. Народне і наївне станкове малярство Надпоріжжя: Навчально-методичний посібник. Автор-упорядник
В.І.Старченко. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2007. – 224 с.: іл.
11. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 1992. –
88 с.
12. Петриківка: Альбом репродукцій. Petrykivka: Album of reproduktions/ Упоряд. – редакційна колегія. –
Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2004. – 216 с.: іл.
13. Петриківський розпис: Джерела та сучасність (каталог). Автори статті та упоряд. каталогу В.Соловйов
та Л.Яценко. – Дніпропетровськ, 1982.
14. Пулария Т.В. Архетип женщины в матрице украинской культуры: к постановке проблемы// Культура
народов Причерноморья. 2008. - № 143. – С.70 - 74.
15. А.Ханзен-Лёве. Русский символизм. Система поэтических мотивов. Мифопоэтический символизм.
Космическая символика/ Пер. с нем. М.Ю.Некрасова – СПб., «Академический проект», 2003 – 816 с.
(Серия «Современная западная русистика», т.48).
16. Щербаківський В.М. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці/ Упоряд., вст. ст. В Ульянов-
ського. – К.: Либідь,1995. – 288 с.; іл.. («Пам’ятки історичної думки України»).
17. Юнг К.Г. Поздние мысли/ Пер. с нем. А. Темчина//К.Г.Юнг. Собрание сочинений: В 19 т. Т. 15. Фено-
мен духа в искусстве и науке./ Пер. с нем. – М.: Ренессанс, 1992. – 320 с.
18. Юнг К.Г. Психологические аспекты архетипа матери// Юнг К.Г. Структура психики и архетипы/
К.Г.Юнг; пер. с нем. Т.А. Ребеко. – М.: Академический Проект, 2007. – 303 с. – (Психологические тех-
нологии).
19. Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно-іст. нарисом /Д.І.Яворницький. – Х.:
ДВУ, 1928. –76 с.
20. Янів В. Нариси до історії етнопсихології/ Упоряд. М.Шафовал. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання, 2006. –
341 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24392 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:22Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуларія, Т.В. 2011-07-13T06:24:34Z 2011-07-13T06:24:34Z 2009 Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань / Т.В. Пуларія // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 155. — С. 98-104. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24392 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань Article published earlier |
| spellingShingle | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань Пуларія, Т.В. Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| title_full | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| title_fullStr | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| title_full_unstemmed | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| title_short | Архетипові образи в декоративних розписах Нижньої Наддніпрянщини ХІХ – поч. ХХІ ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| title_sort | архетипові образи в декоративних розписах нижньої наддніпрянщини хіх – поч. ххі ст. у контексті сучасних духовних шукань |
| topic | Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24392 |
| work_keys_str_mv | AT pularíâtv arhetipovíobrazivdekorativnihrozpisahnižnʹoínaddníprânŝinihíhpočhhístukontekstísučasnihduhovnihšukanʹ |