Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози
Проведено аналіз методів гормонотерапії хворих на рак передміхурової залози та різних методик застосування нестероїдних антиандрогенів. Ключевые слова: рак передміхурової залози, гормонотерапія, нестероїдні антиандрогени, флутамід, бікалутамід, Калумід. The paper analyses methods of hormonothera...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Онкологія |
|---|---|
| Дата: | 2006 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24421 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози // Онкологія. — 2006. — Т. 8, № 2. — С. 141-144. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859577734212091904 |
|---|---|
| author | |
| author_facet | |
| citation_txt | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози // Онкологія. — 2006. — Т. 8, № 2. — С. 141-144. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Онкологія |
| description | Проведено аналіз методів гормонотерапії хворих на рак передміхурової залози та різних методик застосування нестероїдних антиандрогенів.
Ключевые слова: рак передміхурової залози, гормонотерапія, нестероїдні антиандрогени, флутамід, бікалутамід, Калумід.
The paper analyses methods of hormonotherapy applied in prostate cancer and, in particular, various techniques dealing with non-steroid antiandrogens.
Key Words: prostate cancer, hormonotherapy, non-steroid antiandrogens, flutamid, bicalutamid, calumid.
|
| first_indexed | 2025-11-27T03:49:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
КОРПОРАТИВНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
141О Н К О Л О Г И Я • Т. 8 • № 2 • 2 0 0 6
Рак передміхурової залози (РПЗ) — одна з най-
більш частих локалізацій раку у чоловіків старших ві-
кових груп. 10% захворювання на РПЗ становлять чо-
ловіки віком 40–50 років; 18% — 50–65; 20% — 65–75;
52% — понад 75 років. Відповідно серед причин смер-
тності від раку чоловіків похилого і старечого віку РПЗ
посідає друге місце [1, 2 ]. В Україні кількість виявле-
них вперше випадків РПЗ з 1986 по 1995 р. збільшилась
на 70% [1]. За останні роки спостерігається зростання
захворюваності на РПЗ, причому частка локалізованих
форм становить 31,5% випадків, а місцево-розповсюд-
жених та генералізованих форм — 68,5% [4].
Завдяки проведеним у різні роки фундаменталь-
ним дослідженням щодо ендокринної регуляції функ-
ції передміхурової залози (ПЗ) вдалося розробити не
лише класичні для онкології схеми хірургічного та
радіологічного лікування, але й ефективну гормо-
нальну терапію (ГТ) при РПЗ. Таким чином, РПЗ
став першим в історії медицини різновидом інопера-
бельної злоякісної пухлини з метастазами, для якої
розроблені ефективні схеми паліативного лікування,
що суттєво впливали на якість життя хворих [1, 4].
Основні цілі ГТ при дисемінованому РПЗ: збіль-
шення тривалості та поліпшення якості життя хво-
рих, зменшення у розмірах первинного та метастатич-
них вогнищ, зниження рівня простато-специфічного
антигену (ПСА), зменшення вираженості симптомів
обструкції сечових шляхів, анемії та кісткового больо-
вого синдрому. У сукупності ці показники характери-
зують ступінь ремісії, яка при дисемінованому РПЗ
може становити від декількох тижнів до багатьох
років. Слід зазначити, що ремісія триває в середньо-
му 6–18 міс, після чого розвивається гормонрефрак-
терна стадія захворювання [4, 5, 10, 19].
РПЗ — гормонзалежна пухлина, яка чутлива голов-
ним чином до тестостерону (ТС). Оскільки основним
джерелом синтезу ТС в організмі є клітини Лейдига
яєчок, які забезпечують ~90% його сироваткового рів-
ня, двостороння орхідектомія, або хірургічна кастра-
ція, може бути основним шляхом до зниження про-
дукції ТС в організмі. Вже через 3–12 год після кастра-
ції рівень сироваткового ТС знижується з 5 до 0,5 нг/мл,
тобто в 10 разів. Іншим, альтернативним джерелом про-
дукції андрогенних гормонів — дегідроепіандростеро-
ну, дегідроепіандростерон-сульфату та андростендіону
в організмі є кірковий шар надниркової залози; при цьо-
му під активуючим впливом адренокортикотропного
гормону (АКТГ) їх синтез і вивільнення зростає, у пе-
риферичних тканинах вони швидко перетворюються
на активні форми — ТС і дигідротестостерон, про що
слід пам’ятати після проведеної двосторонньої орхідек-
томії. Саме вищеописаний механізм стає причиною за-
лишкової андрогенної активності після двосторонньої
орхідектомії у хворих на РПЗ. Синтез ТС та інших анд-
рогенів у яєчках здійснюється під впливом лютеїнізу-
ючого гормону гіпофізу (ЛГ), який в свою чергу вироб-
ляється під впливом лютеотропін-рилізинг-гормону
гіпоталамусу (ЛГ-РГ). На кожному з рівнів регуляції
у нормі спрацьовує принцип позитивного і негативно-
го зворотного зв’язку. Застосування синтетичних ана-
логів ЛГ-РГ, що у сотні разів активніші за натуральні
гонадоліберини, приводить до міцного їх зв’язування
з гіпофізарними рецепторами і характеризується дво-
фазною динамікою концентрації ТС у сироватці крові:
у першу фазу (фаза спалаху) рівень Т значно зростає, але
через 21 день, у другу (фаза десенситизації, або нечут-
ливості гіпофізарних рецепторів до гонадоліберинів) —
знижується до післякастраційних значень. Тому прак-
тика застосування агоністів ЛГ-РГ у клініці отримала
назву фармакологічної, або медикаментозної каст-
рації. У залозистих клітинах ПЗ ТС трансформується
в дигідротестостерон, який набагато активніший і зу-
мовлює більшу частину функціональних перетворень
шляхом впливу на внутрішньоклітинні андрогенні ре-
цептори. Як хірургічна, так і фармакологічна кастра-
ція зумовлюють зниження концентрації ТС у сироватці
крові до 4–10% докастраційного рівня, але ефективно-
го зниження рівня дигідротестостерону не відбуваєть-
ся. Його концентрація у тканинах ПЗ може залишати-
ся достатньо високою і становить від 25 до 40% докаст-
раційного рівня.
Рисунок. Ендокринна регуляція функцій ПЗ та основні підходи
до медикаментозного зниження рівня андрогенів при РПЗ
РОЛЬ ТА МІСЦЕ НЕСТЕРОЇДНИХ
АНТИАНДРОГЕНІВ У ЛІКУВАННІ
ПРИ РОЗПОВСЮДЖЕНОМУ РАКУ
ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ
Резюме. Проведено аналіз методів гормонотерапії хворих на рак передміхурової
залози та різних методик застосування нестероїдних антиандрогенів.
За матеріалами
представництва
«Ріхтер Гедеон рт.» в Україні
Ключові слова: рак
передміхурової залози,
гормонотерапія, нестероїдні
антиандрогени, флутамід,
бікалутамід, Калумід.
КОРПОРАТИВНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
142 О Н К О Л О Г И Я • Т. 8 • № 2 • 2 0 0 6
Залежно від впливу на різні ланки ендокринної
регуляції функції ПЗ (рисунок) і відповідно патоге-
незу РПЗ ГТ може бути представлена такими група-
ми препаратів: синтетичні агоністи ЛГ-РГ (трипто-
релін, бузерелін, гозерелін, леупролід); синтетич-
ні та напівсинтетичні естрогени (етинілестрадіол,
діетилстильбестрол, синестрол, фосфоестрол, ди-
местрол та ін.); нестероїдні антиандрогени (АнтиА)
(флутамід, бікалутамід, нілутамід); стероїдні АнтиА
(ципротерону ацетат). Встановлено, що кожна з груп
препаратів здатна ефективно впливати на перебіг за-
хворювання і зумовлювати регресію пухлинних осе-
редків. Водночас переносимість і параметри безпе-
ки щодо частоти виникнення побічних ефектів та
ускладнень для кожної з груп різні.
Застосування естрогенів для лікування при РПЗ
виправдано їх ефективністю. За даними багато-
центрових порівняльних клінічних досліджень
естрогенові препарати ефективніше, ніж кастра-
ція, уповільнюють прогресування росту пухлини,
але не мають жодних переваг за критерієм вижи-
ванності хворих [1, 4, 8, 13]. Ще у 1970 р. L. Mud-
sen встановив, що більше хворих умирають від
ускладнень естрогенотерапії, ніж від прогресування
РПЗ [4]. Агоністи ЛГ-РГ за протипухлинною
активністю можуть порівнюватися з двосторонньою
орхідектомією та естрогенотерапією. Їх можна
використовувати як первинну ГТ у хворих, які раніше
не лікувались подібними препаратами. Ефективність
повторних курсів значно поступається перед
такою при первинному застосуванні, а лікування
цими препаратами хворих після кастрування
недоцільне. Як зазначалося вище, дія агоністів ЛГ-РГ
характеризується двома фазами. Під час першої
фази, протягом перших днів від початку лікування,
рівень ТС значно підвищується, що може зумовити
прогресування пухлинного росту та дестабілізацію
стану хворого (затримка сечовипускання, біль у
місцях кісткових метастазів тощо) [4, 7, 14, 18].
Тому одночасно з агоністами ЛГ-РГ рекомендується
призначати антиандрогени. Найбільш поширеними
побічними ефектами від застосування агоністів
ЛГ-РГ є імпотенція, гінекомастія, відчуття приливів
жару, запаморочення, зменшення щільності кіст-
кової тканини та остеопороз [1, 14]. Згідно з кла-
сичним визначенням АнтиА — це речовини, що
блокують дію андрогенів на рецепторному рівні
у тканинах-мішенях. АнтиА можуть мати стероїдну
та нестероїдну структуру. ПЗ — дуже важливий
орган-мішень для андрогенів, дія яких полягає у зміні
структурно-функціонального стану як її залозистої,
так і стромальної тканини. Для оцінки ефективності
різних АнтиА в експерименті використовують тест
Гершбергера, який полягає у введенні статево
незрілим кастрованим самцям щурів протягом
1 тиж досліджуваний АнтиА разом із ТС і подальшій
оцінці зміни маси вентральної долі ПЗ. Суть тесту
полягає в конкуренції ТС і досліджуваної АнтиА-
речовини за зв’язування з внутрішньоклітинними
стероїдними рецепторами. Окрім цього, нестероїд-
ні АнтиА мають здатність блокувати перехід гор-
монрецепторного комплексу з цитоплазми у ядро
клітини, що має суттєве значення, окрім прямої
блокади цитоплазматичного рецептора: комплекс
дигідротестостерону з рецептором не здатен викли-
кати конформаційні зміни ядерних білків та реплі-
кацію РНК [1, 2, 20, 21].
До АнтиА при застосуванні в клінічних умовах
висувається ряд вимог [1]: нешкідливість для ор-
ганізму; висока спорідненість до андрогенних ре-
цепторів; АнтиА не повинні мати супутньої гормо-
нальної активності або вона має бути мінімальною.
Стероїдні АнтиА мають супутню гормональну ак-
тивність і можуть у більшості випадків спричиняти
побічні ефекти (імпотенція, зниження лібідо, мину-
ще пригнічення сперматогенезу, нагрубання і боліс-
ність грудних залоз і гінекомастія, галакторея, за-
гальна слабкість, депресія та інші нервово-психічні
розлади, збільшення маси тіла, нудота, блювання,
набряки, тромбофлебіт). Наявність у ципротерону
ацетату деяких властивостей, характерних для про-
гестинових сполук, також може бути корисним у лі-
куванні при РПЗ [4, 6, 15].
Перший нестероїдний АнтиА був синтезований
на початку 70-х років ХХ ст. у США. Фундамен-
тальні дослідження з пошуку, синтезу, вивчення
ефективності та впровадження у клінічну практи-
ку нових нестероїдних АнтиА сполук уперше в ко-
лишньому СРСР були проведені в Київському нау-
ково-дослідному інституті ендокринології та обмі-
ну речовин ім. В.П. Комісаренка МОЗ України під
керівництвом професорів С.В. Варги та О.Г. Резні-
кова [3]. Флутамід як перший нестероїдний АнтиА
був добре вивчений. Він належить до групи анілідів і
в організмі перетворюється в активний метаболіт —
гідроксифлутамід. В експерименті флутамід здатен
зумовлювати атрофічні зміни у тканинах ПЗ, ката-
болічні ефекти відносно ДНК та ядерних білків клі-
тин аденокарциноми. Також доведене гальмуван-
ня процесу перетворення ТС у дигідротестостерон
під впливом флутаміду. Зниження активності цир-
кулюючого ТС під впливом флутаміду за принци-
пом негативного зворотного зв’язку може підви-
щувати гіпоталамо-гіпофізарну активність і тим са-
мим підвищувати концентрацію загального ТС [1,
4, 12]. Останнє особливо небажане, тому для досяг-
нення максимальної андрогенної блокади (МАБ)
флутамід доцільно комбінувати з естрогенами та/
чи агоністами ЛГ-РГ в низьких дозах. Первинна те-
рапія флутамідом більш ефективна, ніж подібна те-
рапія у хворих, які раніше лікувалися цим АнтиА. У
разі призначення флутаміду як засобу первинної ГТ
позитивний ефект виявляється у 50–80% випадків.
Також доцільно призначати флутамід одразу ж піс-
ля орхідектомії, чим досягається МАБ [11, 12, 22].
Важливо відзначити, що порівняно з естрогеноте-
рапією та кастрацією монотерапія (МТ) флутамідом
(750 мг/добу в 3 прийоми) не підвищує виживаність
КОРПОРАТИВНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
143О Н К О Л О Г И Я • Т. 8 • № 2 • 2 0 0 6
хворих на РПЗ із метастазами, але значно підвищує
якість життя хворих. Більшість авторів, які засто-
совували в МТ флутамід, дійшли висновку, що цей
варіант лікування найбільш ефективний у пацієнтів
із хорошим прогнозом (невисокий рівень простато-
специфічного антигену — ПСА, незначний об’єм
пухлинної маси) і його слід застосовувати лише тоді,
коли хворий бажає зберегти потенцію [4].
Найбільшу заінтересованість клініцистів щодо
перспектив застосування нестероїдних АнтиА викли-
кає бікалутамід. Бікалутамід належить до «чистих»
високоселективних АнтиА, яким не властива гор-
мональна активність. На відміну від флутаміду, який
гідроксилюється в активну форму, бікалутаміду така
метаболічна трансформація не властива, він стано-
вить первинно активну форму. За афінітетом до анд-
рогенових рецепторів бікалутамід перевищує флута-
мід у 4 рази. В експериментальних моделях при порів-
нянні флутаміду та бікалутаміду за допомогою тесту
Гершбергера бікалутамід зумовлював більш вираже-
не зменшення передньої долі ПЗ у статево незрілих
щурів [1, 2, 21]. Також в експериментальних моделях
РПЗ у щурів бікалутамід мав достовірно вищий про-
типухлинний ефект порівняно з флутамідом щодо
зменшення маси і розмірів пухлини.
Прогностичні фактори, на основі яких ґрун-
тується індивідуальне призначення бікалутамі-
ду хворому на РПЗ стадії D2: функціональний
стан пацієнта; розповсюдженість процесу; стадія
захворювання; наявність змін у кістках за даними
сканування; показник гемоглобіну перед початком
лікування; рівні лужної та кислої фосфатази в плазмі
крові; рівень ПСА. Рівень ТС у сироватці крові, на
відміну від інших методів андрогенної блокади, при
лікуванні «чистими» АнтиА не відіграє значної ролі
у прогнозі [1, 23].
За даними перших невеликих рандомізованих
досліджень МТ бікалутамідом (50 мг/добу) визна-
на менш ефективною за хірургічну кастрацію чи
лікування агоністами ЛГ-РГ, водночас мала знач-
ні переваги за показниками якості життя хворих та
частотою побічних ефектів [15, 16, 24]. Результати
порівняння ефективності бікалутаміду (50 мг/добу
протягом 24 тиж) з плацебо у хворих з прогресуючим
РПЗ свідчать, що розміри ПЗ зменшуються на 26,4%
проти 3,7% після плацебо, поліпшуються показни-
ки сечовипускання та інші прояви захворювання [4].
Хороша переносимість та низька токсичність МТ бі-
калутамідом у добових дозах 50 мг і вище спонукали
дослідників до впровадження нової схеми МТ біка-
лутамідом у щоденній дозі 150 мг. У двох рандомі-
зованих дослідженнях таку схему порівнювали та-
кож із хірургічною та медикаментозною (агоністи
ЛГ-РГ) кастрацією. Виживаність хворих, які отри-
мували МТ бікалутамідом, була нижчою, ніж у групі
пацієнтів, що перенесли кастрацію, однак різниця у
показниках середньої виживаності становила усьо-
го 6 тижнів. Водночас якість життя хворих, які отри-
мували бікалутамід, була значно вищою за рахунок
збереження сексуальної активності, кращого рівня
працездатності й меншої кількості побічних реак-
цій [4, 24]. У іншому дослідженні [23], де бікалута-
мід також застосовували у МТ протягом 10 міс, ав-
тори роблять висновок про більш високі показники
якості життя хворих, коли у 75% зберігалися потен-
ція та лібідо, що пояснюється підвищенням у 1,6–
1,8 раза рівня ТС та пролактину крові від вихідних
значень і сталістю цих показників протягом всього
курсу лікування. Про ефективність МТ бікалутамі-
дом може свідчити динаміка ПСА. Через 3 міс ліку-
вання рівень ПСА знижується у 99% хворих, причо-
му у 70% — до норми [23, 24].
Набагато більше повідомлень про застосуван-
ня бікалутаміду в складі комбінованої ГТ хворих
на РПЗ. Застосування блокаторів андрогенових ре-
цепторів у поєднанні з агоністами ЛГ-РГ або одра-
зу ж після двосторонньої орхідектомії характери-
зується як МАБ, що є основною метою при ліку-
ванні місцево-розповсюдженого та метастатичного
РПЗ. У великому рандомізованому дослідженні
P.F. Schellhammer та співавтори (1996) виявили
високу ефективність комбінацій агоністів ЛГ-РГ
гозереліну та леупроліду разом з бікалутамідом та
флутамідом (4 групи), середня виживаність була
більшою у групах з поєднанням бікалутаміду (180
проти 146 тижнів у групах з комбінаціями флутаміду).
Разом з тим статистично значущими побічними
ефектами у групах з флутамідом були випадки діареї,
а у групах з бікалутамідом — гематурія, яка дозволяла
продовжувати терапію [22]. У дослідженні, в якому
порівнювали схему МАБ та хірургічну кастрацію,
частковий регрес і стабілізація пухлинного процесу
становили 78% при МАБ порівняно з 64% у
групі хірургічної кастрації, середня виживаність
становила 37 та 30 міс відповідно [9, 17]. Практично
всі автори одностайні у тому, що ГТ за схемою МАБ
із застосуванням агоністів ЛГ-РГ та нестероїдних
АнтиА може бути ефективним методом лікування
хворих з метастатичним РПЗ, у зв’язку з чим цей
режим був названий «золотим стандартом».
У цьому році представництво угорського хіміч-
ного заводу «Ріхтер Гедеон рт.» в Україні виводить
на український фармацевтичний ринок новий пре-
парат — Калумід, покликаний підвищити якість ГТ
у пацієнтів з РПЗ.
Калумід випускають у таблетках, вкритих обо-
лонкою, що містять по 50 мг бікалутаміду. В упа-
ковці 30 таблеток, що зручно для довготривалих
схем лікування.
Калумід є рацемічною речовиною, але Ан-
тиА-властивості притаманні виключно R(-)
енантіомеру. Добре всмоктується при прийомі
всередину. Одночасний прийом їжі не впливає на
біодоступність. Доведено повну біоеквівалентність
Калуміду щодо оригінального препарату.
Добова доза Калуміду для дорослих чоловіків
(у тому числі і для осіб похилого віку) — 50 мг
1 раз на добу. Лікування розпочинають водночас із
КОРПОРАТИВНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
144 О Н К О Л О Г И Я • Т. 8 • № 2 • 2 0 0 6
застосуванням агоніста ЛГ-РГ, або одразу ж після
проведення хірургічної кастрації.
Хімічний завод «Ріхтер Гедеон рт.», який має
багаторічний досвід роботи у галузі стероїдної
хімії, виробляє субстанцію бікалутаміду за власною
технологією з повним циклом виробництва.
ЛІТЕРАТУРА
1. Возианов АФ, Резников АГ, Клименко ИА. Эндокрин-
ная терапия рака предстательной железы. Киев: Наукова
думка, 1999. 280 с.
2. Возіанов АФ, Резніков ОГ, Кліменко ІО та ін. Кореляція
гормональних та клінічних ефектів у хворих на рак передмі-
хурової залози при лікуванні ніфтолідом у поєднанні з мали-
ми дозами синестролу. Лікар справа 1996; (1): 107–9.
3. Резников АГ, Варга СВ. Антиандрогены. М: Медици-
на, 1988. 208 с.
4. Русаков ИГ, Алексеев БЯ. Гормонотерапия генерали-
зованного рака предстательной железы. Современная онко-
логия 2000; 2 (3) (http://www.consilium-medicum.com/media/
onkology/00_03/92.shtml).
5. Balducci L, Parker M, Hescock H, et al. Review: Systemic
management of prostste cancer. Am J Med Sci 1990; 299: 185–92.
6. Bayar DP. VACURG/ Studies on prostatic cancer and its
treatment. In: Urollogical Pathology: The prostate/Ed Tannen-
baum M/ Lea and Febiger: New York, 1977: 241–67.
7. Bruchovsky N, Klotz LH, Crook JM, et al. Intermittent en-
docrine therapy for prostate cancer. In: Renal, bladder and pros-
tate cancer /Ed. Kurth KH, Mickisch GH, Schroder FH/Lon-
don, 1998: 173–82.
8. Chang A, Yeap B, Davis T, et al. Double-blind, randomized
study of primary hormonal treatment of stage D2 prostate carcinoma:
flutamide versus diethylstilbestrol. J Clin Oncol 1996; 14: 2250–7.
9. Charing CR, Rundle JS. Flushing: Long term side-effect of
orchidectomy in the treatment of carcinoma of the prostate. J Urol
1988; 139: 478A.
10. Crawford ED, De Antoni EP, Labrie F, et al. Endocrine
therapy of prostate cancer: optimal form and appropriate timing.
J Clin Endocrinol Metab 1995; 80: 1062–78.
11. Crawford ED, Eisenberg MA, McLeod DG, et al. Com-
parison of bilateral orchiectomy with or without flutamide for the
treatment of patients with stage D2 adenocarcinoma of the pros-
tate: results of NCI intergroup study 0105 (SWOG and ECOG).
J Urol 1997; 157: 336.
12. Dalaere KPJ, Van Thillo EL. Flutamide monotherapy as
primary treatment in advanced prostatic carcinoma. Semin On-
col 1991; 18: 13–8.
13. Daneshgari F, Crawford ED. Endocrine therapy of advanced
carcinoma of the prostate. Cancer 1993; 71: 1089–97.
14. Grawford ED, Eisenberg MA, McLoed DG, et al. A con-
trolled trial nof leuprolide with and without flutamide in prostatic
carcinoma. N Eng J Med 1989; 321: 418–24.
15. Huggins C, Hodges CV. Studies on prostatic cancer. The
effect of castration, of estrogen and of androgen injection on se-
rum phosphatases in metastatic carcinoma of the prostate. Can-
cer Res 1941; 1: 293–97.
16. Huggins C, Stevens RE, Hodges CV. Studies on prostatic
cancer II. The effect of castration on advanced carcinoma of pros-
tate gland. Arch Surg 1941; 43: 209–23.
17. Jankegt RA, Abbou CC, Bartoletti R, et al. Orchiectomy
and nilutamide or placebo as treatment of metastatic prostatic
cancer in a multinational double-bind randomized trial. J Urol
1993; 149: 77–83.
18. Klotz IH, Herr HW, Morse MJ, et al. Intermittent en-
docrine therapy for advanced prostate cancer. Cancer 1996;
58: 2546–50.
19. Labrie F, Dupont A, Belanger A, et al. New approaches in
the treatment of prostate cancer: complete insread of pertial with-
drawal of androgens. Prostate 1983; 4: 579–94.
20. Lawrence N, Parker DN. Adrenal androgens. In: Saunders:
Philadelphia, 1995: 1836–47.
21. McKillop D, Boyle GW, Cockshott ID. Xenobiotica 1993;
23: 1241–53.
22. Schelhammer P, Sharifi R, Block N, et al. Maximal andro-
gen blocade for patients with metastatic prostate cancer: outco me,
of a controlled trial of bicalutamide versus flutamide each in com-
bination wich a luteinizing hormone-relcasing hormone analogue
therapy. Urology 1996; 47 (1A): 54–60.
23. Schroder FH. Endocrine treatment of prostate cancer: the
future after maximum androgen blockade and the role of PSA mo-
nitoring. In: Renal, bladder and prostate cancer /Ed Kurth KH,
Mickisch GH, Schroder FH/ London, 1998: 173–82.
24. Tyrell CJ, Kaisary AV, Iversen P, et al. A randomized com-
parison of the bicalutamid 150 mg monotherapy versus castration
in the treatment of metastatic and locally advanced prostate can-
cer. Eur Urol 1998; 33: 447–56.
role and place of non-steroid
antiandrogens in the treatment
of disseminated prostate cancer
Summary. The paper analyses methods of hormonother-
apy applied in prostate cancer and, in particular, various
techniques dealing with non-steroid antiandrogens.
Key Words: prostate cancer, hormonotherapy,
non-steroid antiandrogens, flutamid, bicalutamid,
calumid.
Адреса представництва
«Ріхтер Гедеон рт.» в Україні:
01054, Київ, вул. Тургенєвська, 17Б
Тел.: (044) 492-99-11, 492-99-19,
факс: (044) 492-99-10
www.richter.com.ua,
e-mail: ukraine@richter.kiev.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24421 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-1774,0204-3564 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T03:49:47Z |
| publishDate | 2006 |
| record_format | dspace |
| spelling | 2011-07-14T09:57:47Z 2011-07-14T09:57:47Z 2006 Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози // Онкологія. — 2006. — Т. 8, № 2. — С. 141-144. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1562-1774,0204-3564 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24421 Проведено аналіз методів гормонотерапії хворих на рак передміхурової залози та різних методик застосування нестероїдних антиандрогенів. Ключевые слова: рак передміхурової залози, гормонотерапія, нестероїдні антиандрогени, флутамід, бікалутамід, Калумід. The paper analyses methods of hormonotherapy applied in prostate cancer and, in particular, various techniques dealing with non-steroid antiandrogens. Key Words: prostate cancer, hormonotherapy, non-steroid antiandrogens, flutamid, bicalutamid, calumid. uk Онкологія Корпоративная информация Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози Role and place of non-steroid antiandrogens in the treatment of disseminated prostate cancer Article published earlier |
| spellingShingle | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози Корпоративная информация |
| title | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| title_alt | Role and place of non-steroid antiandrogens in the treatment of disseminated prostate cancer |
| title_full | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| title_fullStr | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| title_full_unstemmed | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| title_short | Роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| title_sort | роль та місце нестероїдних антиандрогенів у лікуванні при розповсюдженому раку передміхурової залози |
| topic | Корпоративная информация |
| topic_facet | Корпоративная информация |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24421 |
| work_keys_str_mv | AT rolʹtamíscenesteroídnihantiandrogenívulíkuvanníprirozpovsûdženomurakuperedmíhurovoízalozi AT roleandplaceofnonsteroidantiandrogensinthetreatmentofdisseminatedprostatecancer |