Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса
У запропонованій статті на підставі здійсненого аналізу епістолярних джерел, біографічних відомостей про кореспондентів та літератури, здійснюється реконструкція професійних та приватних взаємин професора Ніжинського інституту народної освіти І. Турцевича та професора Каунаського університету І. Йон...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24665 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса / О. Ковалевська // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 233-242. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859950868360593408 |
|---|---|
| author | Ковалевська, О. |
| author_facet | Ковалевська, О. |
| citation_txt | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса / О. Ковалевська // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 233-242. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У запропонованій статті на підставі здійсненого аналізу епістолярних джерел, біографічних відомостей про кореспондентів та літератури, здійснюється реконструкція професійних та приватних взаємин професора Ніжинського інституту народної освіти І. Турцевича та професора Каунаського університету І. Йонинаса наприкінці 1920-х років. До статті додаються повні тексти виявлених листів, що друкуються вперше.
В представленной статье на основе осуществленного анализа эпистолярных источников, биографических данных о корреспондентах и литературе, сделана попытка реконструкции профессиональных и приватных взаимосвязей профессора Нежинского института народного образования И. Турцевича и профессора Каунаского университета И. Йонынаса в конце 1920-х годов. К статье прилагаются полные тексты выявленных писем, которые публикуються впервые.
In the proposed article on the basis of assayed epistolary sources of biographical information on reporters and literature, a reconstruction of professional and private communications professor Institute of Education Nijinsky I. Turtsevycha and professor of Kaunas University of I. Yonynasa late 1920’s. The article included the full texts found letters that are printed first.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:16:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 233
Ольга Ковалевська
�
СТОСУНКИ ПРЕДСТАВНИКІВ СТАРОЇ
НАУКОВОЇ ЕЛІТИ В СВІТЛІ ЛИСТУВАННЯ
І. ТУРЦЕВИЧА Й І. ЙОНИНАСА
У запропонованій статті на підставі здійсненого аналізу епістолярних дже�
рел, біографічних відомостей про кореспондентів та літератури, здійснюється
реконструкція професійних та приватних взаємин професора Ніжинського інсти�
туту народної освіти І. Турцевича та професора Каунаського університету І. Йо�
нинаса наприкінці 1920�х років. До статті додаються повні тексти виявлених
листів, що друкуються вперше.
Ключові слова: І.Турцевич, взаємини, професор, листи.
Останнім часом історія історичної науки1 , академічних установ2 , навчальних
закладів3 , наукова та людська доля відомих, але незаслужено забутих вчених4 ,
усе частіше стають предметом зацікавлення сучасних дослідників. У цьому кон�
тексті особливого значення набуває дослідження впливу соціо�культурного ото�
чення та різноманітних зв’язків представників старої наукової еліти на їхні нау�
кові погляди, тематичні уподобання, дослідницькі завдання та місце в історіог�
рафії5 .
Особливий дослідницький інтерес, на нашу думку, викликають стосунки вче�
них, які волею долі на початку 1920�х років опинилися на теренах різних держав,
але продовжували підтримувати як наукові, так й приватні контакти. Саме така
ситуація склалася у житті знаного, але забутого за радянських часів вченого, істо�
рика�мідієвіста, дійсного члена кількох наукових товариств, співробітника україн�
ських академічних науково�дослідних інституцій, професора Ніжинського істо�
рико�філологічного інституту князя Безбородька, ніжинського громадського дія�
ча – Івана Григоровича Турцевича (1856 – 1938)6 та його молодшого колеги –
історика, дипломата та професора Каунаського та Вільнюського університетів
Іґнаса Йонинаса (Игнатий Зигмонтович Йонинас) (1884 – 1954)7 .
В особовому фонді І. Г. Турцевича, що зберігається у Філії Державного архіву
Чернігівської області в м. Ніжин, нам вдалося виявити чотири листи проф. І. Йо�
нинаса до фондоутворювача, що датовані 1929 роком (перший – від 8 серпня;
останній – від 10 листопада). Як свідчить зміст цих листів, кореспонденти по�
знайомилися значно раніше й листування, що між ними зав’язалося, також розпо�
чалося до 8 серпня 1929 року. Про це, зокрема, свідчить початок першого листа
І. Йонинаса: «У нас было завязалась связь с Вами, но потом она как�то неожидан�
но порвалась. Я долгое время даже не знал, живы ли Вы, только в январе из письма
г. Директора Вашего Института узнал, что Вы благополучно здравствуете»8 . На
жаль, за браком джерел не вдалося встановити обставини, за яких сталося зна�
йомство обох учених. Можемо лише припустити, що воно було заочним і стало
можливим через посередництво третьої особи (імовірно, того самого директора
Ніжинського інституту народної освіти І. І. Іванова, якого згадує в листі І. Йони�
нас. – Докладніше див. Коментарі – [1]). Зі змісту листів також стає очевидним,
що І. Турцевич активно підтримував листування. Але чи існують його листи�
УДК 94(477)
© Ковалевська Ольга Олегівна – кандидат історичних наук, доцент,
старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.
234 Сіверянський літопис
відповіді в архіві І. Йонинаса, невідомо. Напевно можемо сказати лише одне – в
книзі, присвяченій цьому литовському історику та державному діячеві, яка містила
тексти його основних праць та кореспонденцію, цих листів немає9 .
Лист І. Йонинаса, датований 10 листопада 1929 року і останній у переліку ви�
явлених листів, передбачає продовження спілкування з І. Турцевичем, але серед
документів, що становлять зміст 58 архівної справи, їх не знайдено. Можливо,
закінчення листування буде виявлено в подальшому, внаслідок детальнішої роз�
робки особового фонду останнього.
Незважаючи на фрагментарність згаданого листування, воно є досить змістов�
ним та цікавим, містить чимало інформації про кореспондентів, їхні наукові інте�
реси, проблематику досліджень, контакти з іншими вченими, а також умови жит�
тя, особливості міжвоєнного періоду на теренах Литви та України (УСРР).
Ознайомлення з текстом листів І. Йонинаса до І. Турцевича дозволяє дещо по�
інакшому сприймати відомі факти біографій учених та особливості тогочасного
життя тієї верстви, яку вони представляли. Так, у першому ж листі І. Йонинас
повідомляє І. Турцевичу, що має інформацію про розпродаж бібліотек К. Харлам�
повича та Д. Абрамовича і про те, що попросив свого знайомого пошукати серед
цих книг книги з історії Литви або тих теренів, які колись входили до складу
Великого князівства Литовського. Для уточнення свого завдання, а також розу�
міючи, що С. Мелещенко, який мав виконати доручення І. Йонинаса, не був фа�
ховим істориком, Іґнас Зигмунтович переслав І. Турцевичу список тих книжок,
які його цікавлять. Якщо поєднати цю інформацію з тим відомим фактом, що
І. Йонинас стояв біля витоків формування наукової бібліотеки майбутньої Ака�
демії наук Литви, до якої передав ним особисто сформовану колекцію історичної
літератури, то стане зрозумілим, що виявлений «книжковий» інтерес науковця
мав не приватно�колеціонерське підґрунтя, а професійно�наукове та певною мірою
благодійне. Водночас цей невеличкий епізод підтверджував той факт, що пред�
ставники старої наукової еліти, тобто викладачі вищих навчальних закладів, пра�
цівники академічних установ колишньої Російської імперії починаючи з 1918
року у багатьох випадках зазнали гонінь, репресій, були поставлені новою владою
у надзвичайно скрутне становище, яке примушувало їх шукати кошти на прожи�
вання шляхом розпродажу найціннішого у їхньому житті – книг. Життєписи
К. Харлаповича й Д. Абрамовича є яскравим тому свідченням (Див. Коментарі
[6, 7]).
У трьох з чотирьох листів І. Йонинас, очевидно, відповідає на поставлені І. Тур�
цевичем запинання щодо історії литовської мови, її абетки та орфографії: «В этом
году мы отпраздновали 25�летие со дня снятия запрещения писать и печатать ли�
товские книги латинским шрифтом. Все в прошлом. Теперь можно уже судить
seire ira et studio о полезности и безполезности русского шрифта для литовского
языка. Относительно этого – нет двух мнений. Русский шрифт, незаменимый, по
моему мнению, для русского языка, абсолютно не годится для литовского»10 . І. Йо�
нинас також із задоволенням розповідав про тогочасне життя незалежної Лит�
ви11 , особливе захоплення у нього викликали ті зміни, які відбувалися з його
рідним містом, де він працював і де мешкала його родина: «Город Ковно после
восстановления литовского государства так преобразовался, что не только Вы не
узнали бы его, но и те лица с трудом узнают, которые здесь были до войны. В
территориальном отношении он вырос, вероятно, в 3 раза, старые, большой час�
тью, деревянные дома исчезают и на их месте появляются каменные многоэтаж�
ные. Гимназий, о которых Вы пишите, нет больше; нет кажется, и тех домов, где
они помещались»12 . Цікаво, що апелюючи до глибинних почуттів І. Турцевица
щодо його малої батьківщини, до місць, де він народився та отримав освіту, І. Йо�
нинас впевнено зараховує ці місцевості до виключно до литовських, хоча рідне
село ніжинського професора, зокрема, розташовувалося на білоруських теренах –
Рєчицький повіт Мінської губернії. Очевидно, що І. Йонинасу, як литовцю та
фахівцю з історії Литви, підсвідомо важко було змиритися з втратою значних
Сіверянський літопис 235
територій, які колись входили до Великого князівства Литовського.
У листах до І. Турцевича професор І. Йонинас жваво цікавився приватних
життям «руських и украинских профессоров», їхнім матеріальним та соціальним
станом, потребами. Однак навряд чи Іван Григорович міг відверто написати своє�
му колезі про своє повсякденне життя. Як відомо, з 1922 року його було звільнено
з посади професора Ніжинського інституту народної освіти. З 1926 р. він був
змушений відмовитися від роботи з аспірантами, оскільки не розумів, як можна
йти в науку за покликом партії, а не за покликанням душі13 . З 1919 р. І. Турцевич
не зміг опублікувати жодної своєї праці. До того ж протягом кількох років він жив
на аспірантську зарплату – 59 руб. у жахливих житлових умовах, коли на власний
розсуд місцевої влади йому постійно підселяли квартирантів (іноді їх кількість
доходила до 15), що нищили будинок і не давали йому можливості працювати14 .
У зв’язку з цим, про що професор І. Турцевич не міг повідомити І. Йонинаса, йому
справді було складно виконати ті прохання щодо висилання книжок, з якими
звертався до нього литовський колега. До речі, в одному з листів І. Йонинас пи�
сав, що може допомогти І. Турцевичу придбати книги з�за кордону, бо знає, що
«руським професорам очень трудно покупать книги за границей из�за валюты»15 .
Імовірно, І. Турцевич погодився на певну допомогу, бо в його особовому фонді
зустрічаються окремі фінансові документи, а також листи до Державного банку з
приводу з’ясування питання, куди зникли кілька доларів, сплачених професором
з метою викупу потрібних йому книг, замовлених у Франції. Про те, що наприкінці
1920 – на початку 1930�х років в країні тривав повний безлад у фінансовій сис�
темі й у питаннях легального та тіньового («чорного») ринку, а також про той стан,
в якому опинилися представники старої наукової еліти, позбавлені державного
утримання, певним чином свідчить й одна фраза з листа академіка К. Харлампо�
вича до колеги І. Турцевича, професора Ніжинського інституту народної освіти
М. Бережкова, датованого 1932 роком: «Оказываеться, что в Киеве за доллары
можно все купить, и чай в том числе. Но увы! У меня никогда не было долла�
ров»16 .
Завершуючи огляд виявлених листів професора І. Йонинаса до І. Турцевича,
хотілось би звернути увагу на одну фразу, яка, безумовно, стосувалася кінця 1920�х
років, але водночас один до одного відтворює сучасну ситуацію в системі освіти
Литовської республіки, її світоглядні пріоритети: «Русский язык в литовских
школах не преподается. Изучаются немецкий, английский и отчасти французс�
кий языки. В университете русский язык является обязательным только для лиц,
избравших своей специальностью историю Литвы и славянские литературы. Среди
теперешных наших студентов имеется очень мало лиц, говорящих по�русски»17 .
Натомість така ситуація не заважає сучасним литовським студентам, а отже, й
дослідникам, цікавитись історією суміжних з Литвою країн, а також історією та
сьогоденням України, оскільки останню з Литвою єднають кілька століть спільної
історії.
Варто також наголосити, що, враховуючи заслуги професора Іґнаса Йонинаса
перед Литвою, до 100�річчя з його дня народження та 30�ої річниці з дня смерті у
Вільнюсі 1984 р. була випущена книга, присвячена цьому історику та державному
діячеві. У 1991 р. на будинку, в якому він проживав у Каунасі, відбулося відкрит�
тя меморіальної дошки: «У цьому будинку в 1927 – 1954 роках проживав історик,
професор Іґнас Йонинас».
Про професора Івана Григоровича Турцевича чи не вперше згадали лише 2006
року, коли виповнилося 150 років з дня народження вченого. Саме тоді редакцією
журналу «Ніжинська старовина» були опубліковані певні матеріали, присвячені
цьому відомому ніжинцю. Як виявилося, вцілів і його будинок, але меморіальної
дошки він не містить.
Далі подано повні тексти листів І. Йонинаса до І. Турцевича. В листах збере�
жено орфографію автора. У випадках, де автор скорочував слова, у квадратних
дужках подано повну форму слова. Листи супроводжуються коментарем.
236 Сіверянський літопис
1. Водотика С. Г. Історична наука УСРР 1920�х років: соціополітичні, організаційні та
концептуальні основи функціонування. – Дисерт. на здобут. наук. ступ. док. іст. наук. ? К.: Ін�т
історії України НАНУ, 2000. – 534 с.
2. Каран Д. Діяльність постійної Комісії для складання біографічного словника українських
діячів в контексті епістолярної спадщини К. В. Харламповича (Листи К. В. Харламповича до
М. М. Могилянського) //http://www.archives.gov.ua/Publicat/Studii/Studii_2004.11_08.php
3. Хроніка подій із життя Ніжинської вищої школи (1805 – 2000 рр.) // http://www.ndu.edu.ua/
ua/univer.php–id=3.
4. Ониський В. Іван Горбачевський – незаслужено забутий вчений // Київ. – 1990. – №4.
– С. 171.; Дзюба О. Костянтин Харлампович // Історіографічні дослідження в Україні / Відп.
ред. Ю. А. Пінчук. – К.: НАН України Інститут історії України, 2005. – Вип. 15: Визначні постаті
української історіографії ХІХ – ХХ ст. – С. 395 – 431; Справа академіка К. В. Харламповича.
Публікація архівних документів, передмова та коментарі О. Морозова // Сіверянський літопис.
– 2000. – № 1. – С. 71–87; Справа академіка К. В. Харламповича. Публікація архівних документів,
передмова та коментарі О. Морозова // Сіверянський літопис. – 2000. – № 2. – С. 63–73 ;
Справа академіка К. В. Харламповича. Публікація архівних документів, передмова та коментарі
О. Морозова // Сіверянський літопис. – 2001. – № 4. – С. 55–56; Медовкіна Л.
К. В. Харлампович: трагічні сторінки біографії відомого історика // Історичні і політологічні
дослідження / Гол. ред. П.В. Добров, № 3�4 (39�40), 2008. ДонНУ. – С. 52–58; Роєнко В. І.
М. І. Яворський – історик України: життя і наукова діяльність. – Дисерт. на здобут. наук. ступ.
канд. іст. наук. – Запоріжжя.: Запорізький національний університет, 2008. – 198 с.; Михайленко
Г. М. Олександр Лотоцький (1870 – 1939 рр.): інтелектуальна біографія історика. – Дисерт. на
здобут. наук. ступ. канд. іст. наук. – К.: Укр. науково�досл. ін�т архів. справи та документознавства,
2009. – 258 с. та інші.
5. Гаврилюк С. В. Дослідження з історії Холмщини i Підляшшя (за листами М. Петрова до
П. Батюшкова) // Архіви України. – 2001. – № 1 – 2. – С. 32–42; Надтока О. М., Пасько І. В. До
історії видання українського перекладу Євангелія в 1906 – 1911 рр. (листи О. Г. Лотоцького до
О. О. Шахматова)1999. – № 1 – 6; Пасько І. В. З петербурзьких адресатів М. С. Грушевського:
листи до О. О. Шахматова (за матеріалами архіву Російської академії наук у С.�Петербурзі). –
1996. – № 1 – 3; Мицик Ю. Листи М. Битинського до митрополита Іларіона (Огієнка) за
матеріалами канадських архівосховищ // http://www.libary.ukma.kiev.ua/e�lib/NZ/
NZV41_2005_history/11_mytsyk_yu.pdf; «Історія України�Русі» у листуванні Миколи Аркаса з
Василем Доманицьким. 1906 – 1909 роки / Упоряд., вступ та комент. І. Старовойтенко. – К.:
Темпора, 2009. – 344 с.: іл. та інші.
6. Іван Григорович Турцевич // Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2(5). – С. 114 – 142;
також див. Коментарі – [2].
7. Іґнас Йонинас (1884 – 1954) – відомий литовський історик, дипломат. Народився у Литві
в районі Алитус. Навчався в Московському університеті. Внаслідок революції 1905 року був
змушений виїхати до Франції, де студіював французьку історію та літературу. Повернувшись до
Москви, закінчив навчання у 1911 р. Суттєвий вплив на молодого І. Йонинаса здійснив професор
М. Любавський, який був фахівцем з історії Литви. Протягом 1911 – 1918 рр. І. Йонинас викладав
у середніх школах, а в 1919 – 1920 роках був ректором Литовської вищої школи для жінок у
Вільнюсі. Після захоплення Литви поляками у 1920 році, І. Йонинас залишився в країні як
повноважний представник литовського уряду в комісії воєнного контролю при Лізі Націй. Ця
комісія повинна була врегулювати воєнний конфлікт між Польщею та Литвою. Протягом 1924 –
29 років І. Йонинас на правах вільно найманого працівника заступав керівників різних
департаментів. Будучи високоосвіченим фахівцем, володіючи кількома мовами, він постійно
брав участь у переговорах та конференціях. Протягом 1920 – 1940�х років постійно проживав у
Каунасі. У 1929 р. разом із приятелями створив Товариство Литовців для пізнания культур
народов СРСР. Був членом його правління, секретарем, бібліотекарем, а в 1938–1939 – керівником.
З 1940 по 1954 рік працював у Вільнюсі, але у вільний від праці час повертався до родини, що
мешкала в Каунасі. З 1924 по 1932 рік працював лектором на кафедрі історії Литви в Університеті
Литви (нині – Університет Вітовта Великого в Каунасі), від 1929 р. був доцентом. Наприкінці
1931 р. він очолив кафедру, а з 1932 р. став її професором. І. Йонинас викладав курси з історії
Росії, Польщі, Франції, Латвії, Прусії. Однак найцікавішими були лекції з історії Литви, видані
пізніше його учнями. З 1931 р. І. Йонинас співпрацював з Литовською енциклопедією, для якої
він писав численні статті, зокрема ті, що були присвячені князям, магнатах, політичним діячам,
міжнародним договорам, джерелам з історії Литви. Його перу також належать кілька
фундаментальних праць, присвячених Миколаю Литвину, звичаям татар, литовців та москалів,
Литовському статуту, але найголовнішою його працею стала монографія «Родина Вітовта
Великого». Протягом 1944 – 46 років І. Йонинас працював у Каунаському та Вільнюському
університетах. Помер та похований 1954 р. у Каунасі / Jonynas Ignas // Encyclopedia Lituanica. –
Vol. 2. – Boston, 1972. – P. 547 – 549.
8. Філія Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – НФ ДАЧО), Ф. Р –
6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 9.
Сіверянський літопис 237
9. Книга називалася: Jonynas I. Istorijos baruose. – Vilnius�Mokslas, 1984. Зі змісту ставало
зрозумілим, що в книзі опублікована лише певна частина кореспонденції вченого. Зокрема, там
було розміщено листи І. Йонинаса до М. Грушевського, В. Липського (Липинського?),
М. Любавського, І. Свенцицького. Листів�відповідей адресатів в книзі немає.
10. НФ ДАЧО. – Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 10.
11. Литовська республіка остаточно отримала незалежність унаслідок мирного договору з
РРФСР від 12 липня 1920 р.
12. НФ ДАЧО. – Ф. Р– 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 22.
13. Іван Григорович Турцевич // Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2(5). – С. 118.
14. Там само. – С. 118–119.
15. НФ ДАЧО. – Ф. Р–6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 17.
16. ІР НБУВ. – Ф. ІІІ. – Спр. 55994. – Лист К. Харламповича до М. Бережкова від 5 січня
1932 р. – Арк. 1, зв.
17. НФ ДАЧО. – Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 17.
В представленной статье на основе осуществленного анализа эпистолярных
источников, биографических данных о корреспондентах и литературе, сделана
попытка реконструкции профессиональных и приватных взаимосвязей профессо�
ра Нежинского института народного образования И. Турцевича и профессора Ка�
унаского университета И. Йонынаса в конце 1920�х годов. К статье прилагаются
полные тексты выявленных писем, которые публикуються впервые.
In the proposed article on the basis of assayed epistolary sources of biographical
information on reporters and literature, a reconstruction of professional and private
communications professor Institute of Education Nijinsky I. Turtsevycha and professor of
Kaunas University of I. Yonynasa late 1920’s. The article included the full texts found
letters that are printed first.
№ 1. Лист Іґнаса Йонинаса до Івана Турцевича, 8.08.1929 р.
Каунас, 8 августа 1929 г.
Дорогой Иван Григорьевич,
я очень обрадован Вашим письмам от 2 августа. У нас было завязалась связь с
Вами, но потом она как�то неожиданно порвалась. Я долгое время даже не знал,
живы ли Вы, и только в январе из письма г. директора Вашего Института1 узнал,
что Вы благополучно здравствуете. Ваше последнее письмо дает мне возможность
понять, что Вы переживаете какой�то кризис, но я не могу догадаться, какого он
свойства2 . Проф. Рязанов3 был любезен прислать мне свой труд «Школьные дра�
мы польсько�литовских іезуитских колегій». Из него я узнал, что он являеться
дополнением его книги: «К истории русской драмы. Экскурс в область театра
іезуитов. Нежин. 1910». Кроме того, я увидел, что проф. В. И. Рязановым издано
много других трудов, относящихся к той же области, как�то: «Из истории рус�
ской драмы. Школьные действа XVII – XVIII вв. и театр іезуитов», «К истории
русской драмы. Поэтика Сарбевского», и просил г�на Директора посодействовать
присылке этих книг, обещая вернуть стоимость их и расходы по пересылке. К
моему сожалению, ответа я не получил. Относительно книг, которые значились в
посланном мною списке, господин Директор, написал кратко, что они имеются в
единственном экземпляре и потому не могут быть высланы.
На днях из письма одного моего хорошего знакомого в Киеве, г. С. И. Меле�
щенко4 , я узнал, что в 2 часах езды от Киева5 продаются библиотеки проф. Хар�
ламповича6 и Абрамовича7 , и поэтому просил его поехать туда и посмотреть, не
найдется ли чего�либо и для меня, и даже прибавил, что он может располагать 100
руб. Вы вероятно имеете ввиду те же самые библиотеки. Не знал, какие книги
интересовали Харламповича и Абрамовича, не знаю, насколько эти библиотеки
могут быть мне полезны, я интересуюсь книгами только из области истории Лит�
вы и смежных с нею стран. За последние годы я значительно пополнил свою биб�
лиотеку и в настоящее время список искомых мною книг значительно сократил�
ся. Мне стыдно признаться, что я до сих пор не знаю, какая область науки является
238 Сіверянський літопис
Вашей специальностью и какие книги Вы могли бы предложить мне или нашему
университету. Если у Вас найдется свободная минута, может быть, черкнете не�
сколько слов. Очень жаль, что Вы не можете приехать к нам и взглянуть, как
выглядит та страна, по которой Вы, по�видимому, испытываете ностальгию. Веро�
ятно, она очень отличается от той, которую Вы когда�то покинули8 . О Вашем
родственнике я ничего не слышал9 . – Газеты Вам посылаю.
С искренним приветом и уважением.
Игн. Ионынас.
Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 9.
№ 2. Лист Іґнаса Йонинаса до Івана Турцевича, 10.08.1929 р.
У правому верхньому куті штемпель:
IGNAS JONYNAS
Lietuvos universiteto docentas
Rыtш gatve, 3
Kaunas.
Каунас, 10 августа 1929 г.
Глубокоуважаемый Иван Григорьевич,
на днях я послал Вам письмо, в котором затронул вопрос о нужных мне книгах.
Сегодня я решил послать список их10 . Я думаю, что у Вас будет возможность
навести справки, какие из них находятся в библиотеках, о которых Вы мне писали
в последний раз, и за какую цену можно было бы приобрести их. Посылаемый Вам
список является минимумом. Всякое расширение его, в особенности, в смысле
печатных источников было бы очень желательным. Я надеюсь вскоре получить
Ваш ответ на мою просьбу.
В своем письме Вы, между прочим, затронули вопрос об алфавите. Вы, вероят�
но, имеете ввиду попытку русского правительства ввести в употребление для ли�
товского языка русский гражданский шрифт, который вызвал такой протест со
стороны литовцев и так озлобил их. В этом году мы отпраздновали 25�летие со
дня снятия запрещения писать и печатать литовские книги латинским шрифтом.
Все в прошлом. Теперь можно уже судить seire ira et studio о полезности и безпо�
лезности русского шрифта для литовского языка. Относительно этого –нет двух
мнений. Русский шрифт, незаменимый, по моему мнению, для русского языка,
абсолютно не годится для литовского. Мы литвины, положили в основание свое�
го шрифта латинский шрифт, но в сущности взяли только остов его. Покойный
Юшкевич11 пробовал было приноровить русский гражданский шрифт для литов�
ского языка, поприставлял к нему всевозможных значков и хвостиков и в резуль�
тате получилось нечто неудобоваримое.
Меня очень интересует частная жизнь русских и украинских профессоров в
настоящее время: какое их материальное и социальное положение, какие запросы
и т. п.
Как бы было хорошо, если бы Вы могли хотя [бы] на время приехать в Литву и
увидеть, как интенсивно у нас началась жизнь. Вы могли бы поселиться у меня,
для Вас нашелся бы уголок. Наш город растет с прямо поражающей быстротой.
Иногда поневоле себя спрашиваешь: а что же будет дальше?
Прошу Вас принять мой самый сердечный привет.
Игн. Ионынас.
Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 10.
№ 3. Лист Іґнаса Йонинаса до Івана Турцевича, 29.08.1929 р.
У правому верхньому куті штемпель:
IGNAS JONYNAS
Lietuvos universiteto docentas
Rыtш gatvё, 3
Kaunas.
Сіверянський літопис 239
У лівому верхньому:
Каунас (Ковно)
28 августа 1929 г.
Дорогой Иван Григорьевич,
Ваше последнее письмо, без даты, я получил. Большое спасибо за него.
Из его строк я понял, что очень мало надежды получить книги, список которых
я Вам послал. Я, однако, не отчаиваюсь. При желании можно достичь многого.
Вам, как професору, гораздо легче поговорить с теми лицами, у которых, по Ва�
шим сведениям, имеются разыскиваемые мною книги. Мой киевский приятель –
человек частный, артист, только очень услужливый. Он делает для меня в меру
своих сил, но для него не все доступно. Что касается платы за книги, то можно
поступить двояко: я могу либо заплатить наличными, либо за соответствующую
сумму выписать заинтересованным лицам книги из�за границы. Я слышал, что
русским професорам очень трудно покупать книги за границей из�за валюты. Тот
и другой способ я уже не раз практиковал по отношению к киевским профессо�
рам. Вы пишите, что Вам нужны две книги Miellet12 . Если бы Вы могли согласить�
ся на предложенные мною условия, я начал бы для Вас розыски в Париже. Кстати,
с проф. Miellet я знаком лично. Может быть, даже Ваш Институт согласился бы,
так сказать «обменяться» с мною книгами: некоторые из его книг лежат без всяко�
го употребления, а нужных новых заграничных трудов ему не достает.
Спасибо Вам за обещание выслать коллекцию Ваших научных трудов. Сделать
это будет не трудно. Мне думается, что это можно послать по почте заказною
бандеролью.
Ваш родственник, г. Ар. Турцевич, издал «Хрестоматию по истории западной
России»13 . У меня имеется один экземпляр, но к сожалению, дефективный: недо�
стает одного листа. Может быть, у Вас найдется лишний дублет.
Я писал и Вам и г. Ректору Института о книгах проф. Резанова. Ответа не
получил. Где же [они] в настоящее время находяться? Кстати, мне лично его тру�
ды не особенно нужны, я хотел достать их для университета14 .
У Вас, вероятно, не трудно достать книгу «А. Барбашева. Витовт. Последние 20
лет княжения»15 . Если нельзя получить навсегда, то может быть, кто�либо согла�
сится мне одолжить ее на время.
Русский язык в литовских школах не преподается. Изучаются немецкий, анг�
лийский и отчасти французский языки. В университете русский язык является
обязательным только для лиц, избравших своей специальностью историю Литвы
и славянские литературы. Среди теперешных наших студентов имеется очень мало
лиц, говорящих по�русски. Полномочный представитель СССР в Литве мне как�
то сказал: «В Литве молодежь Россию знает меньше, чем Китай»16 . Вот как пере�
менились времена!
Всего хорошего, дорогой Иван Григорьевич. Надеюсь вскоре опять получить
весточку от Вас.
Ваш Игн. Ионынас.
Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 17.
№ 4. Лист Іґнаса Йонинаса до Івана Турцевича, 10.11.1929 р.
У правому верхньому куті штемпель:
IGNAS JONYNAS
Lietuvos universiteto docentas
Rыtш gatvё, 3
Kaunas.
У лівому верхньому:
Ковно, 10 ноября 1929 г.
Дорогой Иван Григорьевич,
Большое Вам спасибо за Ваше последнее длинное письмо, без даты. Я удивля�
240 Сіверянський літопис
юсь, что Вы несмотря на свой почтенный возраст так интересуетесь и научными
новинками и нашей жизнью в Литве, и даже языком Ваших предков. Очевидно,
что Вы сохранили во всей свежести свою душу, которая так и осталась молодой.
Вам очень можно позавидовать в этом отношении.
По вопросу о книгах: у меня довольно большая библиотека, и в книгах по рус�
[ской] истории я не испытываю недостатка. Упомянутые в Вашем последнем пись�
ме книги у меня имеются. Мне нужны книги по истории Литвы. Список их я Вам
посылал и буду Вам очень благодарен, если тем или иным способом Вы мне их
достанете и пришлете. В обмен я вишлю те книги, которые Вам нужны. Надеюсь,
что не трудно их будет найти. Думается, что мой список у Вас имеется, и нового не
посилаю. Ваши desiderata у меня имеются.
Город Ковно после восстановления литовского государства так преобразовал�
ся, что не только Вы не узнали бы его, но и те лица с трудом узнают, которые здесь
были до войны. В территориальном отношении он вырос, вероятно, в 3 раза, ста�
рые, большой частью, деревянные дома исчезают и на их месте появляются камен�
ные многоэтажные. Гимназий, о которых Вы пишите, нет больше; нет кажется, и
тех домов, где они помещались.
У меня есть к Вам еще одна просьба – наведите справки, что стало с Сер. Ив.
Мелещенко (Киев, ул. Короленко, д. 47, кв. 10)17 он почему то мне перестал пи�
сать.
Свою фотогр[афическую] карточку я Вам посылаю. Выгляжу я черезчур мо�
ложавым, а лет мне порядочно18 .
Книги, изд[анные] в запад[но] �европ[ейских] государствах нам достать не�
трудно. Предложений всегда много. Мы были бы рады получить книги по истории
Литвы, изд[анные] в России или Польше до войны.
По Вашей просьбе высылаю несколько строк из Евангелия из Нового Завета,
который у Вас имеется, стр. 89:
1. «Дuebo Cўнaўc Eзaўc Kpucтаўс eвангелuос пргжя: Кгun nгpгшыmа nгs
npaнгша Изая: шmаu гш сюнчю mаbо akubauздoe сгbo ангeла, кўрсаu muec mгbuми
mauсuс maў кяля. Шгўкянчё mырўмоe бглсгс: Mauсыkume Bueшnamыec кяля, gгpы
kuтe muecюc ио (ё) mгkўc».
Вот пока, кажется, и все, о чем я хотел Вам написать. Шлю Вам самый сердеч�
ный привет.
Инг. Ионынас.
P. S. Меня зовут:
Игнатий Зигмонтович.
Ф. Р – 6112, Оп. 1, спр. 58, арк. 22.
Коментарії
1. Йдеться про директора Ніжинського інституту народної освіти (протягом 1921 – 1932 рр.
під цією назвою функціонував колишній Історико�філологічний інститут кн. Безбородька) Іванова
Івана Івановича (1862 – 1929 рр.) – талановиту й ініціативну людину, філософа, історика,
літературознавця і мистецтвознавця, який був призначений на цю посаду 1907 року.
2. Як свідчать факти з біографії І. Турцевича, 1922 р. у зв’язку з розформуванням факультету
професійної освіти Ніжинського інституту народної освіти (НІНО) його було звільнено з посади
професора. Щоправда, того ж року вченого було затверджено дійсним членом новоствореної
ННДК, а з 1924 р. – І. Турцевич став керівником секції історії античної культури цієї кафедри.
Незважаючи на це, з 1926 р. й до самої смерті професора наприкінці 1938 р., продовжувалося
завуальоване, цілеспрямоване приниження його як особистості і нівелювання як вченого. У 1926 р.
професор І. Турцевич свідомо відмовився від будь�якої роботи з аспірантами. Певним чином на
подальше життя та морально�психологічний стан І. Турцевича вплинули події 1929 року, коли в
НІНО розпочалися репресії у зв’язку зі «справою СВУ». Серед арештованих був викладач
інституту – Петро Одарченко. Наприкінці 1920�х рр. незважаючи на складне матеріальне становище
професора І. Турцевича, Науковий комітет Головного управління професійної освіти Народного
Комісаріату освіти УСРР (Укрнаука) майже 1,5 року відкладав розгляд питання про підвищення
кваліфікації і посадового окладу професора. Згідно з рішенням ННДК, де знали про матеріальну
скруту І. Турцевича, йому призначили максимально можливу по кафедрі зарплатню – оклад
аспіранта, що не поєднує навчання з іншою роботою: 6�кратний аспірантський мінімум, тобто 59
руб. Така заробітна плата була настільки жалюгідною, що вченому доводилось жити в неопалюваній
Сіверянський літопис 241
кімнаті, без достатнього харчування. До цього також слід врахувати потребу постійно поповнювати
свою бібліотеку сучасною науковою літературою і чималі суми обов’язкових витрат (податки),
котрі, варто сказати, ніжинський професор, через свою чесність і порядність платив завжди вчасно
і, наскільки це було можливо, сповна, часто залазячи задля цього у борги, щоб не втратити єдине,
що у нього залишилося – дах над головою. Суттєво не допомогло і клопотання Комісії ВУАН по
вивченню Близького Сходу і Візантії (КДІБСВ), керівником Ніжинського осередку якої з 1930 р.
він був. Отже, самі ці обставини повсякденного життя професора І. Турцевича становили зміст
тієї психологічної кризи, яку відчував І. Йонинас й про яку запитував у свого адресата.
3. Резанов Володимир Іванович (9.IХ.1867 – 30.XII.1936) – літературознавець, філолог,
дослідник фольклору. Народився у с. Любач Обоянського повіту Курської губернії. Закінчив
Ніжинський ліцей ім. Безбородька. Протягом 1890�х років – учитель російської мови в курській
жіночій гімназії; секретар предводителя дворянства Курської губернії. У 1899 році повернувся
до Ніжина, де викладав у ліцеї, потім до 1934 р. був професором російської словесності в
Ніжинському історико�філологічному інституті, перетвореному пізніше на Інститут народної
освіти. Захистив магістерську дисертацію у 1902 р. в Харьківському університеті, докторську
дисертацію у 1911 р. у Київському університеті. 1 грудня 1923 р. був обраний членом�
кореспондентом РАН по відділенню російської мови та словесності. Помер у Ніжині. У наукових
працях, зокрема, у статті «Материалы по этнографии Курской губернии», опублікованій в
«Курском сборнике», В. Резанов широко використав взірці усної творчості селян Курської губернії.
Вчений зробив суттєвий внесок у дослідження «Слова о полку Ігоревим», зіставивши цю поему
з поезією західноєвропейських скальдів. Іншим напрямком наукових зацікавлень В. Резанова
стало дослідження творчості В. А. Жуковського, а також російської та української драми XVII –
XVIII ст. Методологічною основою праць В. Резанова був порівняльно�історичний метод вивчення
літератури, який базувався на основі історико�культурного розуміння літературного розвитку.
4. Мелещенко Сергій Іванович – артист, проживав за адресою: Київ, вул. Короленко, б. 47,
кв. 10.
5. Мається на увазі м. Ніжин, де проживали обидва професори.
6. Харлампович Костянтин Васильович (18(30).07. 1870 – 21.03.1932) – народився у
с. Рогачі Берестейського повіту Гродненської губернії в родині священика. Освіту здобув у
Віленському духовному училищі, потім у Литовській духовній семінарії та Петербурзькій духовній
академії, яку закінчив у 1894 р. У 1899 р. він одержав звання магістра богослов’я, а у 1914 р. –
доктора церковної історії. З 1895 р. викладав у Казанській духовній семінарії. З 1900 р. – він
доцент церковної історії в Казанському університеті, з 1909 – екстраординарний професор. 1916 р.
Петербурзька академія наук обрала його членом�кореспондентом відділу російської мови та
словесності. До того ж часу відноситься обрання його членом кількох наукових товариств, праця
у складі вчених архівних комісій. У 1919 р. за пропозицією академіка УАН Д. Багалія
К. Харламповича було обрано академіком на кафедру історії української церкви. Однак вчений
не зміг вчасно перебратися до Києва. Протягом 1922 – 1924 рр. він тричі обирався на голову
Казанських товариств археології, історії, етнографії, у 1924 р. був обраний членом Чуваського
наукового товариства. У вересні 1924 р. К.Харлампович був заарештований, у січні 1925 р.
висланий до Киргизії (Оренбург, Актюбинськ, Тургай). Лише 1928 р. вченому вдалося переїхати
в Україну та оселитися в Ніжині. 1931 р. К.Харлампович перебрався до Києва, але зі складу
академіків ВУАН на той момент його вже було виключено. Помер К.Харлампович 21(23?) 1932
р. у Києві.
7. Абрамович Дмитро Іванович (1873 – 1955) – філолог�славіст, історик літератури, палеограф,
джерелознавець. Навчався у Санкт�Петербурзькій духовній академії, де з 1898 р. займав кафедру
російської та церковно�слав’янської мов та історії російської літератури. У 1909 році внаслідок
остаточної ліквідації визвольного руху в установах духовного відомства, повинен був залишити
кафедру. Член�кореспондент РАН з 1921 р. 1927 року був репресований. На момент арешту
перебував на посаді головного бібліотекаря Державної публічної бібліотеки (ГПБ), завідувачем
її I�го відділення (філіалу) – бібліотеки колишньої Санкт�Петербурзької духовної академії. До
1928 р. відбував покарання на Соловках, де склав опис монастирського кладовища. Після
звільнення проживав у Ніжині. Д. Абрамовичу належать чимало праць, зокрема: «Исследование
о Киево�Печерском Патерике, как историко�литературном памятнике» (СПб., 1902), «К вопросу
об источниках Несторова «Жития преподобного Феодосия Печерского» («Изв. II отд. Ак.
Наук», т. III), «Несколько слов в дополнение к исследованиям А. А. Шахматова о Киево�
Печерском Патерике» (ibid.), «Пушкин пред судом современников и потомства» («Христ. Чт.,
1899), «Памяти Аполлона Майкова» (ib., 1900), «Гоголь в русской критике» (ib., 1902), «К
вопросу об объеме и характере литературной деятельности Нестора Летописца» (Труды XI
археологического съезда, Т. ІІ), «Описание рукописей Софийской библиотеки» (вып. I, 1905;
вып. II, 1907, вып. III, 1910), «Киево�Печерский Патерик» («Памят. слав. рус. письм.», изд. Им.
Арх. Ком.), «Сказание о святых Борисе и Глебе» («Памятники русской литературы», изд. отд.
рус. яз. и слов. Имп. Ак. Наук) та ін.
8. Професор І. Йонинас у даному випадку натякає на місце народження проф. І. Турцевича й
сентименти останнього щодо теренів його «малої батьківщини» – села Суховичі Рєчицького повіту
242 Сіверянський літопис
Мінської губернії. Хоча сам ніжинський професор, очевидно, рідко згадував про неї. На сьогодні
виявлено лише одну згадку про рідне село, яка знайшла відображення на сторінках щоденника
І. Турцевича, де він уві сні згадує село та матір (Докладніше див.: Іван Григорович Турцевич. Щоденник
// Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2(5). – С. 134). Окрім того, з теренами колишнього північно�
західного краю Російської імперії (куди входили білоруські та литовські землі), а на початок 1920�х
років – територією незалежної Литовської держави та Білоруської РСР, І. Турцевича пов’язували й
часи навчання, бо навчався він у Мозирській міській прогімназії (Мозир був повітовим містечком
Гомельської губернії), а після її закінчення – в міській чоловічій гімназії м. Шавлі на Віленщині
(повітове містечко Шавля часто змінювало своє адміністративне підпорядкування: спочатку було
повітовим містечком Ковенської губернії, з 1795 р. – Литовської губернії, у 1796 р. – Віленського
намісництва, а згодом губернії, а з 1843 р. – знову підпорядковувалося Ковенській губернії).
9. Відомо, що протягом 1920�1930�х років І.Турцевич не підтримував жодних стосунків зі своїм
старшим братом Олександром Турцевичем, який вчителював десь на півночі Київщини, ймовірно в
Чорнобилі (Докладніше див.: Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2(5). – С. 114 – 120). Виходячи
зі змісту даного листа І. Йонинаса, можна припустити, що Іван Григорович запитував у свого колеги
саме про свого брата. З наступного листа стане зрозуміло, що йшлося про іншу особу.
10. В архівній справі, згаданий І. Йонинасом список книг, відсутній.
11. Очевидно, йдеться про одного з дослідників литовської мови – І. Юшкевича, який 1861
р. здійснив першу спробу географічного розподілу діалектів цієї мови, що знайшло відображення
в його праці, присвяченій досвіду литовської орфографії – «Kaіbos lлtuviszko lлїuvo ir lлt.
Statraszimas».
12. Очевидно, йдеться про французького філолога – Міллє, який був автором монографії:
Miellet M. A. Anthologie de la littйrature ucrainienne jusqu’au ... Paris, 1929.
13. З життєпису І. Г. Турцевича відомо, що він народився у родині псаломщика місцевої
приходської церкви Григорія Мартиновича Турцевича. У Івана був старший брат Олександр і
молодший на три роки брат Осип, згодом народилася сестра Хіонія. Ймовірно були й інші діти,
але до зрілого віку напевне дожили лишу вищезгадані. Молодший брат учителював у Воронежі,
помер у 1923 р., не залишивши спадкоємців. Старший брат Олександр учителював ймовірно в
Чорнобилі (за іншою версією у Мозирі), помер до середини 1930�х років. Якщо з молодшим
братом, сестрою та її донькою, Іван Григорович підтримував певні стосунки, то зі старшим братом
таких стосунків протягом 1920 – 1930�х років не зафіксовано. Відомостей про інших родичів
відшукати не вдалося. Однак, виходячи з листів І. Йонинаса від 8 серпня та від 28 серпня 1929
року, можна припустити, що І. Турцевич у своїх листах до литовського колеги просив його
дізнатися саме про якогось з родичів, який мав те саме прізвище. З іншого боку, в листах могла
бути мова про однофамільця, відомого Івану Григоровичу за публікаціями. Ця версія виглядає
більш реалістичною, бо як нам вдалося з’ясувати, у Вільнюсі певний час (є згадка про 1886 р.)
мешкав А.О.Турцевич, викладач історії Маріїнського училища. Серед його публікацій (Краткий
исторический очерк Виленской комиссии для разбора и издания древних актов. Вильна, 1906;
Русская история в связи с историей Великого княжества Литовского. Курс 3 класса гимназий и
реальных училищ. Вильно, 1894; Русские крестьяне под владычеством Литвы и Польши. Краткий
исторический очерк. Вильно, 1911; Трокский замок. Вильно, 1901) була й та, про яку запитував
І. Йонинас: Хрестоматия по истории Западной России. Учебное пособие для учеников старших
классов средних учебных заведений. Вильно, 1892.
14. І. Йонинас стояв біля витоків формування наукової бібліотеки у Каунасі, згодом
передавши туди свою власну колекцію історичних книг. Ця колекція у 1960 році стала частиною
бібліотеки Академії Наук.
15. Барбашев Олександр Іполитович – історик. Народився у 1858 р. Навчався на історико�
філологічному факультеті Санкт�Петербурзького університету. Був викладачем різних середніх
навчальних закладів Санкт�Петербурга. 1886 р. захистив магістерську дисертацію на тему: «Витовт
и его политика до Грюнвальденской битвы 1410 г.» (СПб., 1885). Пізніше ним були написані такі
праці, як: «Таненбергская битва 1410 г.» (Журн. Мин. Нар. Просв., 1887); «Летописные источники
для истории Литвы в средние века» («Библиограф», 1888); «Торнский мир» (Журн. Министерства
Народн. Просв., 1890). Згадана у листі праця – «Очерки Литовско�русской истории XV в.
Витовт, последние двадцать лет княжения» була видана у Санкт�Петербурзі 1891 року.
16 І. Йонинас був не лише істориком та викладачем. Протягом 1920�х років він перебував на
дипломатичній службі. Співпрацював з Лігою націй, брав участь у врегулюванні литовсько�
польського конфлікту. У 1929 році разом із друзями І. Йонинас створив товариство литовців
для вивчення культур народів СРСР. Він був членом її правління, секретарем, бібліотекарем, а у
1938 – 1939 роках – керівником. Праця у Литовському товаристві культури дозволяла йому
часто спілкувався з дипломатами з СРСР.
17. Докладніше встановити відомості про згадану І. Йонинасом особу – Мелещенка Сергія
Івановича – не вдалося. За адресою, де він колись проживав, нині житловий будинок, який має
історичну та архітектурну цінність. Назва самої вулиці змінена, нині їй повернуто історичну
назву – Володимирська, вулицею Короленка вона була лише протягом 1922 – 1944 рр.
18. На 1929 р., яким датується листування І. Йонинаса та І. Турцевича, першому було 45,
другому – 59 років.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24665 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:16:39Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалевська, О. 2011-07-17T20:15:47Z 2011-07-17T20:15:47Z 2010 Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса / О. Ковалевська // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 233-242. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24665 94(477) У запропонованій статті на підставі здійсненого аналізу епістолярних джерел, біографічних відомостей про кореспондентів та літератури, здійснюється реконструкція професійних та приватних взаємин професора Ніжинського інституту народної освіти І. Турцевича та професора Каунаського університету І. Йонинаса наприкінці 1920-х років. До статті додаються повні тексти виявлених листів, що друкуються вперше. В представленной статье на основе осуществленного анализа эпистолярных источников, биографических данных о корреспондентах и литературе, сделана попытка реконструкции профессиональных и приватных взаимосвязей профессора Нежинского института народного образования И. Турцевича и профессора Каунаского университета И. Йонынаса в конце 1920-х годов. К статье прилагаются полные тексты выявленных писем, которые публикуються впервые. In the proposed article on the basis of assayed epistolary sources of biographical information on reporters and literature, a reconstruction of professional and private communications professor Institute of Education Nijinsky I. Turtsevycha and professor of Kaunas University of I. Yonynasa late 1920’s. The article included the full texts found letters that are printed first. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса Article published earlier |
| spellingShingle | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса Ковалевська, О. Розвідки |
| title | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса |
| title_full | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса |
| title_fullStr | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса |
| title_full_unstemmed | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса |
| title_short | Стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування І. Турцевича й І. Йонинаса |
| title_sort | стосунки представників старої наукової еліти в світлі листування і. турцевича й і. йонинаса |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24665 |
| work_keys_str_mv | AT kovalevsʹkao stosunkipredstavnikívstaroínaukovoíelítivsvítlílistuvannâíturcevičaiíioninasa |