Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків

У статті розглядається діяльність військових комісаріатів в Україні в період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання юнаків. В статье рассматривается деятельность военных комиссариатов в Украине в период 1991-2001 гг. по вопросам руководства допр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський лiтопис
Date:	2010
Main Author:	Глушук, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Subjects:	Розвідки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24670
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків / В. Глушук // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 193-198. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859650986197385216
author	Глушук, В.
author_facet	Глушук, В.
citation_txt	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків / В. Глушук // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 193-198. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський лiтопис
description	У статті розглядається діяльність військових комісаріатів в Україні в період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання юнаків. В статье рассматривается деятельность военных комиссариатов в Украине в период 1991-2001 гг. по вопросам руководства допризывной подготовки и военно-патриотического воспитания юношей. The article deals with the activities of military registration and enlistment offices in Ukraine in a period of 1991 – 2001 regarding the guidance of pre-conscription military training and military patriotic training of young men.
first_indexed	2025-12-07T13:33:20Z
format	Article
fulltext	Сіверянський літопис 193 Валерій Глушук � ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВИХ КОМІСАРІАТІВ В УКРАЇНІ НА ПЕРІОД 1991�2001 РР. З ПИТАНЬ КЕРІВНИЦТВА ДОПРИЗОВНОЮ ПІДГОТОВКОЮ ТА ВІЙСЬКОВО� ПАТРІОТИЧНИМ ВИХОВАННЯМ ЮНАКІВ У статті розглядається діяльність військових комісаріатів в Україні в період 1991�2001 рр. з питань керівництва допризовної підготовки і військово�патріо� тичного виховання юнаків. Ключові слова: відстрочка, патологічна ураженість, оздоровчий табір, освіта, фізичний стан, здоров’я, захворювання, хвороба, призов, молодь, Збройні сили Ук� раїни, медичне обстеження, статистика, закон, наказ, екологія, статистичні дані, облік, військкомат, солдат, економіка, країна, соціально�економічний стан, армія. Відповідно до статті 3 Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2233 – XIІ “правовою основою загаль� ного військового обов’язку і військової служби є Конституція України, цей За� кон, інші закони України, а також нормативно�правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання загального військового обов’язку, проход� ження військової служби та статусу військовослужбовців ”[10]. До таких законів та нормативно�правових актів відносяться: Закон України “Про оборону України”, “Про Збройні сили України”, “Про мобілізаційну підго� товку і мобілізацію”, Воєнна доктрина України, Національна програма патріотич� ного виховання населення, положення “Про допризовну підготовку юнаків”, по� ложення “Про допризовну підготовку і підготовку призовників з військово�тех� нічних спеціальностей” та ін. Відразу після проголошення незалежності України виходить Указ Президії Верховної Ради України „Про підпорядкування військових комісаріатів на тери� торії України” [11]. У 1991 році призов до війська здійснювався відповідно до вимог Закону СРСР “О всеобщей воинской обязанности” [8], а також відповідними актами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, з 1992 року згідно із Законом України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” [10]. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року „Положення про військові комісаріати” затверджує, що військові комісаріати у своїй діяль� ності керуються Конституцією України, законами України “Про оборону Украї� ни”, “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, “Про мобілізацій� ну підготовку та мобілізацію”, іншими законами України, актами Президента Ук� раїни та Кабінету Міністрів України, наказами і директивами міністра оборони та начальника Генерального штабу Збройних сил [12]. Досліджень особливостей ситуації щодо діяльності військових комісаріатів у 1991�2001 рр., питань організації допризовної підготовки та військово�патріотич� ного виховання юнаків торкався ряд науковців, військовиків, журналістів, серед яких: Е.А.Афонін, В.Радецький, Л.Гап’юк, В.Венгер, Р.Драпак, В.Книш, С.Зятьєв, М.Хрол, В.Вирва, І.Махно, А.Бондаренко, Н.Лисиця та ін. © Глушук Валерій – здобувач кафедри історії України Інституту істо� ричної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова (м.Київ) 194 Сіверянський літопис Однак той факт, що в загальному огляді наукових досліджень та статей вище� вказаних авторів не виявлено робіт, які б впритул торкалися впливу обстановки, що склалися в Україні в період з 1991 по 2001 роки з цього питання, спонукав автора працювати саме в цьому напрямку. Автор поставив за мету визначити характерні особливості соціально�еконо� мічних, екологічних та інших умов в Україні та їх відбиток на діяльність військо� вих комісаріатів і на якість призовного контингенту, що і стало причиною для написання даної роботи. Військово�політична обстановка, що склалася на європейському континенті, соціально�політичне та економічне становище України, новітні погляди на будів� ництво Збройних сил України згідно з державною програмою значною мірою впли� нули на діяльність системи місцевих органів управління (військових комісарі� атів) і потребували корінного реформування. Їх структурна реорганізація, зміна функцій і завдань повинні були стати скла� довою частиною реформування Збройних сил і в цілому державною справою щодо вирішення питань оборони України. Початок свого існування військові комісаріати беруть із 1918 року, коли вони були створені з метою забезпечення оборони держави і виконували широке коло завдань не тільки мобілізаційного, воєнного, а й міліцейського характеру. Поступово, в міру розвитку незалежної суверенної України та військово�полі� тичної обстановки, яка складалася, функції та завдання військових комісаріатів змінювалися і набували іншого змісту. Указом Президента України від 15 лютого 1994 року введено в дію “Положен� ня про військові комісаріати”, де визначені основні завдання, які в цілому майже не відрізняються від завдань, що десятиліттями накопичувалися та покладалися на військові комісаріати колишнього Радянського Союзу. Але в даний час вони не задовольняли та не відповідали ситуації, що склалася в нашій державі і, особливо, в Збройних силах України. Щоб визначитися з вирішенням проблем військових комісаріатів, доречно зупинитися на завданнях, які, згідно з положенням, на них покладені. Це підготовка та проведення у взаємодії з місцевими органами державної вла� ди мобілізації громадян і техніки, організація обліку та мобілізаційної підготовки мобресурсів, підготовка та проведення призову і відправки громадян на військо� ву службу, організація оборонно�масової та військово�патріотичної роботи серед допризовної молоді і призовників, проведення заходів щодо охорони здоров’я призовників, забезпечення в межах своєї компетенції соціального захисту військо� вослужбовців (осіб, звільнених з військової служби) та членів їх сімей. Труднощі у вирішенні питань будівництва і розвитку Збройних сил України, пов’язані з недостатнім їх фінансуванням та іншими причинами, значною мірою вплинули і на стан військових комісаріатів. Одним із ключових завдань військових комісаріатів є робота по організації обліку юнаків допризовного та призовного віку, їх медичний огляд, обстеження, прописка до призовних дільниць, участь в організації лікувально�оздоровчої ро� боти та військово�патріотичного виховання. “Проведення цих заходів потребує значних коштів, які військові комісаріати не отримують. Наприклад, лише в Житомирській області заборгованість військко� матів за утримання призовних дільниць тільки за 1996 рік становить 130 тис. грн., не враховуючи того, що вже протягом трьох останніх років жодному призовнику не виплачувалися кошти, передбачені при призові на військову службу в розмірі середньомісячної заробітної плати” [13]. Існувала також проблема щодо реорганізаційно�штатних структур військових комісаріатів усіх ланок. Це пов’язано з тим, що у структурах військкоматів ще була задіяна значна кількість офіцерського складу, обов’язки більшості з яких могли б виконувати службовці. Зменшення фінансування на охорону здоров’я допризовної молоді, затримки Сіверянський літопис 195 з виплатою заробітної плати за роботу лікарів у складі призовних медичних комісій значною мірою призвели до збільшення плинності кадрів, що в свою чергу викли� кало велику нестачу лікарів�спеціалістів у складі комісій, що негативно вплинуло на якість медичного обстеження призовників. В.Раденький наголосив, що питанням медичного обстеження призовників мог� ли б займатися і поліклініки, але парадоксальним є те, що на Міністерство оборо� ни України уряд країни поклав повністю весь комплекс лікувально�оздоровчої роботи з допризовною молоддю без відповідного фінансування. І це за умови, коли призову на строкову службу підлягає всього лише 10�12 % призовників від загальної кількості юнаків призовного віку. Також, на його погляд, одним із основ� них напрямків реформування системи військових комісаріатів має бути підне� сення морально�психологічної підготовки населення та військово�патріотичного виховання допризовної молоді до важливих завдань державного рівня, удоскона� лення системи підготовки молоді до служби в Збройних силах України [13]. Відповідно до положення “Про допризовну підготовку юнаків”, затверджено� го Указом Президента України від 16 березня 1994 року № 95/94 “Повсякденне керівництво допризовною підготовкою здійснюють військовий комісаріат Авто� номної Республіки Крим, обласні, міські, районні військові комісаріати”, а “Кон� троль за допризовною підготовкою здійснюють ...військові комісаріати разом з органами освіти, охорони здоров’я та цивільної оборони” [9]. У положенні “Про допризовну підготовку і підготовку призовників з військо� во�технічних спеціальностей” сказано, що у навчальному закладі, оборонно� спортивному оздоровчому таборі перевірку якості освоєння юнаками програми, методичної підготовки викладачів допризовної підготовки, стану навчально�ма� теріальної бази, організації патріотичного виховання військові комісаріати разом з органами освіти, охорони здоров’я та цивільної оборони здійснюють не менш як раз на три роки [9]. Реформування Збройних сил включає в себе не тільки військово�політичні, військово�економічні, військово�технічні аспекти, а й переоцінку всієї системи зв’язків «українське суспільство – Українська держава – Збройні сили України». Однак цей процес ускладнювався цілою низкою факторів: соціально�економіч� ною кризою, дезінтеграцією, екологічною ситуацією, політичною нестабільністю. За даними статуправління, рівень життя в Чернігівській області в 1994 році був одним з найнижчих в Україні [7]. Давно доведено, що стан екології і здоров’я людей тісно взаємопов’язані. А в Україні на 2000 рік екологічна ситуація, за висновками експертів, катастрофічна: на більш як 2500 промислових об’єктах щорічно „назбирується” близько 130 мільйонів тонн токсичних відходів, а концентрація небезпечних компонентів у них перевищує гранично допустиму норму в 50 разів [4]. Патологічна ураженість юнаків призовного віку наприкінці 90�их років збільшилася майже в 5 разів, і на 1000 хлопців припадало 1205 хвороб. Якщо у 1992 році їх кількість становила 942, у 1993�ому – 1003, у 1995�ому – 1025 (в 1986 році з 1000 призовників лише 247 були хворі) [4]. Отже, як бачимо, в Україні склалася драматична ситуація, в якій опинилися майбутні захисники Батьківщини. За офіційною статистикою МОЗ, на тисячу дітей віком до 14 років у 1999 році припадало: інфекційних та паразитарних хво� роб – 72, захворювань крові та ендокринної системи – 150, нервової системи, органів чуття й системи кровообігу – 178, органів дихання і травлення – 861, а разом на 1000 підлітків – близько 1600 різних захворювань [4]. Могутнім фактором негативного впливу на стан екології та здоров’я людей залишаються наслідки Чорнобильської катастрофи. Наприклад, майже половина районів Чернігівської області станом на 1995 рік має на своїй території зони ра� діоекологічного забруднення, майже 150 тисяч мешканців області занесені до відпо� відних категорій потерпілих на аварії ЧАЕС, з них близько 35 тисяч дітей.” [7]. Безумовно, соціально�економічні умови відповідно впливають на якість призов� 196 Сіверянський літопис ного контингенту, суттєво знижують можливості військово�патріотичної роботи і, як результат – зниження військової дисципліни. Недооцінка взаємодії держави та військової організації, особливо у сфері мо� рально�психологічного стану та військової дисципліни, підвищення престижу військової служби призвели до обмеження впливу суспільних, державних струк� тур на духовне життя Збройних сил. Як результат збоїв у роботі системи слід розглядати запроваджений у державі порядок підготовки і призову громадян на дійсну військову службу, який дозво� ляє ухилятися від неї більшості молодих людей, до того ж – найбільш підготовле� них в інтелектуальному та фізичному відношенні. А до Збройних сил потрапляє нерідко призовник – носій найгірших рис суспільного життя і тим самим негатив� но впливає на моральну і військово�професійну якість армійського організму. У відповідь кореспонденту “Народної армії” на запитання щодо стану військо� во�патріотичного виховання і підготовки молоді до служби в Збройних силах України, її психологічного стану та ставлення до військової служби чернігівський обласний військовий комісар генерал�майор Віктор Кошовий відповів, що нега� тивні тенденції продовжують набирати сили: на 2 відсотки (1995 р.) зменшилася кількість юнаків, які йдуть служити до війська за бажанням, не має такого бажан� ня кожен четвертий призовник. А той факт, що все менше юнаків мріють про офіцерські погони, попереджає, що наша армія матиме великі проблеми і за умови переходу на змішану форму комплектування. Це свідчить про суттєві недоліки військово�патріотичного виховання, військово�професійної орієнтації молоді [7]. До 1990 року Чернігівщина займала одне з перших місць в Україні за рівнем військово�патріотичної роботи. При облвійськкоматі було зареєстровано 54 військово�патріотичних об’єднань, які фінансувались за рахунок відповідних лімітів, але в останній час ці ліміти були зняті, і діяльність формувань була прак� тично згорнута. А в деяких районах не залишилось навіть жодного гуртка військо� во�спортивного спрямування [7]. У 1992�1993 навчальному році при проведенні зборів функціонувало 14 та� борів, а в 1993�1994�ому – вже тільки 9; в 1994 році допризовна підготовка юнаків проводилась у 418 навчальних закладах Чернігівської області із загальним охоп� ленням 13144 чоловіки. Загальні хвороби – нестача коштів та невизначеність пер� спектив розвитку – боляче вдарили по цій галузі. Комплексна комісія Чернігівсь� кого облвійськкомату та управління освіти, яка в 1994 році провела перевірку 25 навчальних закладів, лише третину з них оцінила на “добре”, решту (55 відсотків) – на “задовільно” та на “незадовільно” – 10 відсотків [7]. Особливу тривогу викликала фізична підготовка майбутніх призовників: 10 відсотків з них оцінені з фізпідготовки незадовільно в цілому, майже 50 відсотків не могли виконати нормативів по підтягуванню на перекладині [7]. Гірко усвідомлювати і той факт, що з року в рік зростала армія ухильників від призову. Їхня кількість з 10 тис. у 1994 р. зросла до 16 тис. у 1999 році, що стано� вить 4,2 % від загальної кількості громадян, яких викликали на призовні комісії, а за станом на січень 2000 року, до територіальних прокуратур направлено лише 4,589 особових справ, що становить усього 28,8% [2]. У Чернігові в 1993 році тільки на прописку в березні не з’явились три відсотки призовників, 72 відсотки – виявилися придатними до військової служби, 10 відсотків – непридатні, 6,1 відсотка – потребують лікування, а близько півтори сотні юнаків так чи інакше мали конфлікти із законом. Важливий і такий показ� ник: зовсім без родин або в неповних родинах виховувались біля двохсот май� бутніх вояків, чверть усіх юнаків намагалися уникнути служби за допомогою усіляких “болячок”. У зв’язку з цим третина усіх призовників була направлена на амбулаторне і стаціонарне обстеження, на якому їхні скарги не знайшли підтверд� ження [6]. Весною 1994 року в Чернігівській області одержали відстрочку від призову за Сіверянський літопис 197 станом здоров’я 526 юнаків, а 1303 – визнані непридатними до служби у війську. Постійно зростала й кількість юнаків з незадовільним нервово�психічним станом стійкості [7]. Отже, аналізуючи факти низької допризовної та фізичної підготовки юнаків, лікувально�оздоровчої роботи з допризовниками та призовниками на прикладі Чернігівської області станом на 1995 рік, приходимо до висновку, що все це є наслідком відсутності координації в діях за вищезгаданими напрямками між усі� ма зацікавленими державними установами та громадськими організаціями. Як результат збоїв у роботі системи слід розглядати запроваджений у державі порядок підготовки і призову громадян на дійсну військову службу, який дозво� ляє ухилятися від неї більшості молодих людей, до того ж – найбільш підготовле� них в інтелектуальному та фізичному плані. А до Збройних сил потрапляє нерідко призовник – носій найгірших сторін суспільного життя і тим самим негативно впливає на моральну і військово�професійну якість армійського організму. Начальник управління призову та комплектування Головного організаційно� мобілізаційного управління Генерального штабу Збройних сил України полков� ник Микола Бойченко наприкінці 1994 року навів такі дані: “На сьогодні свій конституційний обов’язок щодо служби в армії виконують близько 15 відсотків призовників від загальної кількості. Решту – 85 відсотків юнаків ми не зможемо призвати, бо вони, згідно з Законом України “Про загальний військовий обов’я� зок і військову службу”, мають право на відстрочку чи звільнення від служби. Восени цього року вони розділились таким чином: 9,3 відсотка не служать за сімейними обставинами, 6,6 – продовжують навчання, 3,3 – за станом здоров’я (відстрочка для лікування), 6,6 – непридатні для військової служби у мирний час за станом здоров’я. Але ще є випускники професійних навчально�виховних зак� ладів і вузів, які після закінчення навчання за умови роботи в сільській місцевості звільняються від служби. Є й такі, що проходитимуть альтернативну службу тощо” [1]. Безумовно, соціально�економічні умови відповідно вплинули на якість при� зовного контингенту, суттєво знизили можливості військово�патріотичної робо� ти. Особливістю призовної кампанії “Осінь�99” було те, що це перший при� зов, який був проведений за оновленою законодавчою базою. Тепер військко� матівці у своїй діяльності спиралися на нову редакцію Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” (прийнятий Верхов� ною Радою України та підписаний Президентом України у червні 1999 року) та наказ міністра оборони України №207 від 12.07.99 р., який доповнював наказ МО № 2 (цим наказом визначається ступінь придатності до служби за станом здоров’я). Нарешті військкоматівці зітхнули з полегшенням. Адже цих поправок та до� повнень вони очікували вже давно. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” у старій редакції, як засвідчила практика, давно себе віджив, і перед вимогами часу військкоматівці були безсилі. Можна називати багато причин цього явища, але звести їх можна в основному до відсутності чіткої державної програми підготовки молоді до військової служ� би. Невтішним залишався загальноосвітній рівень майбутніх воїнів: якщо у 1993 році 83,9 відсотка потенційних призовників мали середню освіту, то на початку 1995�го – тільки 74,9 відсотка, а восени того ж 1995 року – 74,1 відсотка, і ті не всі потрапляють до лав Збройних сил України [5]. У 1996 році близько 30 відсотків військовослужбовців строкової служби не мають середньої освіти, а тим часом 56 відсотків юнаків, що підлягають призову, мають відстрочку на навчання [3]. Таким чином, можна зробити висновок, що труднощі у вирішенні питань бу� дівництва і розвитку Збройних сил України в період з 1991 по 2001 роки, пов’я� 198 Сіверянський літопис зані з недостатнім їх фінансуванням та іншими причинами, значною мірою впли� нули на діяльність військових комісаріатів з питань допризовної підготовки та військово�патріотичного виховання юнаків. Існувала гостра проблема щодо реор� ганізаційно�штатних структур військових комісаріатів усіх ланок та зменшення фінансування на охорону здоров’я допризовної молоді. Затримки з виплатою за� робітної плати лікарям у складі призовних медичних комісій значною мірою при� звели до збільшення плинності кадрів, що в свою чергу відобразилось на великій нестачі лікарів�спеціалістів у складі комісій та негативно вплинуло на якість ме� дичного обстеження призовників. Реформування Збройних сил включає в себе не тільки військово�політичні, військово�економічні, військово�технічні аспекти, а й переоцінку всієї системи зв’язків "українське суспільство – Українська держава – Збройні сили України". Однак цей процес ускладнювався цілою низкою факторів: соціально�економіч� ною кризою, дезінтеграцією, екологічною ситуацією та політичною нестабільніс� тю. Значно знизився престиж військової служби, якість призовників: переважна більшість призовників – діти робітників та селян; низький загальноосвітній рівень призовників; збільшення патологічної ураженості юнаків призовного віку. Отже, діяльність військових комісаріатів з питань допризовної підготовки та військово�патріотичного виховання юнаків в Україні на період початку 1991�ого та кінець 2001 року перебувала у скрутному та жалюгідному стані, на що значною мірою вплинули притаманні цьому відрізку часу негативні політичні, соціально� економічні та екологічні фактори. 1. Гап’юк Л. Осінній призов буде важким, але Батьківщину треба захищати спільно // Народна армія. – 1994. – 30 лист. 2. Драпак Р. Бумерангом по майбутньому // Народна армія. – 2000. – 4 лют. 3. Драпак Р. І ця осінь буде не найкращою у призовній кампанії // Народна армія. – 1996. – 23 жовт. 4. Зятьєв С. На тисячу юнаків – тисячу двісті хвороб // Народна армія. – 2000. – 16 серп. 5. Книш В. Армії не потрібний „вал за планом // Народна армія. – 1996. – 9 жовт. 6. Корнюшенко Т. Чи готова молодь до служби? // Народна армія. – 1993. – 13 трав. 7. Матяш М. Система зв’язків суспільство – держава – армія потребує чіткої координації // Народна армія. – 1995. – 7 лют. 8. “О всеобщей воинской обязанности”: Справочник по законодательству для офицеров Советской армии и Военно�Морского Флота / Под общей ред. А. Г. Горного, В. Н. Горского, – Москва: Военное издательство, 1984 г. – Статьи 31, 32, 62, 63. 9. “Про Положення про допризовну підготовку юнаків і Положення про підготовку призовників з військово�технічних спеціальностей”. Указ Президента України, 16.03.1994 р., № 95/94 10. “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, №27, ст.385, 25.03.91 р., № 2232– XII. 11. “Про підпорядкування військових комісаріатів на території України”: Постанова Верховної Ради України, 22.10.1991 р., № 1440 – XII. 12. “Положення про військові комісаріати”: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. №1235 // Законодавство України з питань військової сфери. – К.: Азимут – Україна. – 2003 р. – С.296. 13. Радецький В. Народна армія // Справа державної ваги. – 1997. – 1 квіт. В статье рассматривается деятельность военных комиссариатов в Украине в период 1991�2001 гг. по вопросам руководства допризывной подготовки и военно� патриотического воспитания юношей. The article deals with the activities of military registration and enlistment offices in Ukraine in a period of 1991 – 2001 regarding the guidance of pre�conscription military training and military patriotic training of young men.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24670
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0055
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:33:20Z
publishDate	2010
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Глушук, В. 2011-07-17T20:20:07Z 2011-07-17T20:20:07Z 2010 Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків / В. Глушук // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 193-198. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24670 У статті розглядається діяльність військових комісаріатів в Україні в період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання юнаків. В статье рассматривается деятельность военных комиссариатов в Украине в период 1991-2001 гг. по вопросам руководства допризывной подготовки и военно-патриотического воспитания юношей. The article deals with the activities of military registration and enlistment offices in Ukraine in a period of 1991 – 2001 regarding the guidance of pre-conscription military training and military patriotic training of young men. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків Article published earlier
spellingShingle	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків Глушук, В. Розвідки
title	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
title_full	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
title_fullStr	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
title_full_unstemmed	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
title_short	Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
title_sort	діяльність військових комісаріатів в україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків
topic	Розвідки
topic_facet	Розвідки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24670
work_keys_str_mv	AT glušukv díâlʹnístʹvíisʹkovihkomísaríatívvukraínínaperíod19912001rrzpitanʹkerívnictvadoprizovnoûpídgotovkoûtavíisʹkovopatríotičnimvihovannâmûnakív

Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків

Institution

Similar Items