Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?

Статтю присвячено історії публікації щоденника Тараса Шевченка в журналі «Основа» (1861–1862). Аналіз широкого кола друкованих і рукописних джерел свідчить, що щоденник підготував до друку не Лев Жемчужников, як прийнято вважати, а редактор журналу Василь Білозерський. Статья посвящена истории публи...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський лiтопис
Date:	2010
Main Author:	Дудко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Subjects:	Розвідки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24672
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? / В. Дудко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 174-184. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860250840189632512
author	Дудко, В.
author_facet	Дудко, В.
citation_txt	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? / В. Дудко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 174-184. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський лiтопис
description	Статтю присвячено історії публікації щоденника Тараса Шевченка в журналі «Основа» (1861–1862). Аналіз широкого кола друкованих і рукописних джерел свідчить, що щоденник підготував до друку не Лев Жемчужников, як прийнято вважати, а редактор журналу Василь Білозерський. Статья посвящена истории публикации дневника Тараса Шевченко в журнале «Основа» (1861–1862). Анализ широкого круга печатных и рукописных источников свидетельствует, что дневник подготовил к печати не Лев Жемчужников, как принято считать, а редактор журнала Василий Белозерский. The article is dedicated to the history of Taras Shevchenko’s diary’s publication in the «Osnova» journal (1861–1862). Analysis of a wide range of printed and manuscript sources reveal that the diary was prepared for printing not by Lev Zhemchuzhnykov, as assumed, but by Vasyl’ Bilozersky, the editor of the journal.
first_indexed	2025-12-07T18:43:07Z
format	Article
fulltext	174 Сіверянський літопис Віктор Дудко � ХТО ПІДГОТУВАВ ПЕРШУ ПУБЛІКАЦІЮ ЩОДЕННИКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА? Статтю присвячено історії публікації щоденника Тараса Шевченка в журналі «Основа» (1861–1862). Аналіз широкого кола друкованих і рукописних джерел свідчить, що щоденник підготував до друку не Лев Жемчужников, як прийнято вважати, а редактор журналу Василь Білозерський. Ключові слова: «Основа», друк, щоденник, дослідник. Про намір опублікувати в «Основі» Шевченків щоденник її редактор Василь Білозерський поінформував читачів невдовзі після смерті письменника. Він за� значив у некрологічній замітці: «В наших руках находится теперь драгоценное собрание неизданных его стихотворений, лично нам переданных поэтом при пер� вой вести об осуществлении южнорусского сборника, и подлинный дневник Шев� ченка, с 1857 по 1858 г., сообщенный нам близким его другом. Радуемся вместе с нашими читателями, что не все сокрылось от нас в этой безвременной могиле»1. Відповідну публікацію було розпочато у травневому числі часопису за 1861 р., в якому його редакція вмістила і непідписану примітку про значення щоденника для вивчення життєпису і внутрішнього світу Шевченка, а завершено у серпневій книжці за 1862 р., де з’явилася друком ще одна – значно докладніша – примітка (за підписом «Ред.»), присвячена переважно розглядові відгуків аудиторії про щоденник. Леонід Стеценко висловив здивування стосовно того, що «печатанье произведения неизвес� тно из каких причин редакция журнала растянула на …16 месяцев, подавая его неболь� шими отрывками в 15 книжках»2. Довготривалість публікації щоденника, однак, не� складно пояснити, якщо поглянути на ситуацію з позиції редакції видання, яка, без� сумнівно, мала на меті утримання і розширення аудиторії часопису3. Саме дозовано вміщувані різноманітні шевченківські матеріали (його поетичні твори, драма «Назар Стодоля», листи, щоденник, листи до письменника, біографічні статті, хроніка вша� нування його пам’яті) додатково стимулювали читацький інтерес до «Основи»4. Щоденник з’явився в українському часописі з численними пропусками і ре� дакторськими переробками. Як зазначав Павло Зайцев, «друзі Шевченка [...] не тільки з причин цензурних, а й з мотивів літературної етики [...] не могли подати значної частини тексту “Журналу”: по�перше, це був занадто інтимний і занадто вже недавно писаний документ [...], щоб можна було тоді опублікувати його весь перед свіжою ще могилою автора, по�друге, мало не всі з тих осіб, що про них мова мовиться в Щоденнику, були ще живі, і багато з них могли б справедливо образи� тися, якби деякі місця цього документу, писаного поетом для себе і тому без жод� ної внутрішньої цензури, побачили б світ і їх скомпрометували»5. Протягом майже століття про те, хто готував текст щоденника до публікації в часописі, не йшлося. Не обговорювалося і питання про авторство обох приміток6. Цитуючи чи реферуючи їх, дослідники обмежувалися загальними вказівками: видавці твердили, редакція вважала і т. п.7 Так тривало до 1955 р., коли Дмитро Косарик висловився інакше, занотувавши під датою «Березень [1861 р.]»: «Л. Жемчужников готує до друку в журналі “Основа” Шевченків щоденник»8. УДК 821.161.2: 82�94 © Дудко Віктор Іванович – кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту літератури НАН України. Сіверянський літопис 175 Наступного року Ієремія Айзеншток, процитувавши значний фрагмент заключ� ної примітки до «основ’янської» публікації щоденника, зазначив: «Эти строки написаны искренним почитателем Шевченко, одним из наиболее близких к нему в последние месяцы жизни людей, – художником Львом Жемчужниковым. Он осуществил и самую публикацию, несмотря на сильнейшее противодействие на� ционалистически настроенных помещиков, группировавшихся вокруг “Основы”9. Орієнтований на ширшу читацьку аудиторію коментар не передбачав оприлюд� нення мотивації, що спонукала Айзенштока висловитися і про авторство при� мітки, і про Жемчужникова як першопублікатора щоденника. Не навів дослідник, принаймні в публікаціях, відповідних аргументів і деінде – ні тоді, ні згодом. Тезу про те, що Жемчужников підготував Шевченків щоденник до друку в «Основі», було згодом неодноразово повторено10 (хоча деякі дослідники усе ж так не вважали11) і фактично канонізовано у «Шевченківському словнику». Член його редакційної колегії Айзеншток писав про «основ’янську» першопублікацію: «Л. Жемчужников, який готував “Щ[оденник]” до друку, в супровідній до пуб� лікації статті скаржився на те, що був змушений вилучати окремі місця, де різко виявлялися Шевченкові “обурення і зненависть, і жовчні присуди і кпини”»12. Відповідне положення включено і до статті Миколи Мацапури про Жемчужни� кова, в якій зазначено, що він «1861–62 готував до друку “Щоденник” поета, напи� сав до нього супровідну статтю, яку надрукував в “Основі”13. Автори численних пізніших публікацій не лише відтворювали канонізовану версію14, але й «поглиблювали» її. Так, у коментарях до спогадів Жемчужникова зазначено (без аргументації), що він не лише підготував «основ’янську» публіка� цію щоденника і супровідну статтю, а написав до неї і вступну примітку15. Відпо� відну тезу повторено у статті Валерії Смілянської про Жемчужникова в «Ук� раїнській літературній енциклопедії»: «Підготував до друку Шевченків щоден� ник [...] із вступом і післямовою»16. У коментарях до публікації щоденника в ново� му академічному виданні, які написав Леонід Большаков (за участі Надії Виш� невської), стосовно першодруку в «Основі» зазначено: «[...] підготовка тексту Л.М. Жемчужникова»17; про авторство першої примітки нічого не сказано, зак� лючну примітку трактовано, проте, як редакційну18. Наведені в коментарі широкі цитати з неї завершено таким висновком: «Разом із М.М. Лазаревським та Л.М. Жемчужниковим редакція «Основи» вперше привернула увагу до ваги та значен� ня Шевченкового щоденника й здійснила першу його публікацію настільки сумл� інно й дбайливо, наскільки це було тоді можливо»19. Як зрозуміло з викладеного історіографічного матеріалу, твердження про те, що Жемчужников підготував для «Основи» першу публікацію щоденника, споря� дивши її вступною і заключною примітками, стало «загальним місцем». Хоча лише в небагатьох дослідженнях відповідну тезу відтворювано у повному вигляді – існують розбіжності у визначенні міри участі Жемчужникова в оприлюдненні щоденника (підготував до друку, брав участь у підготуванні, опублікував), імпліцитно висловлювані сумніви у належності його перу вступної і заключної приміток до відповідної публікації. Досі, однак, не було спроби з’ясувати, на яких підставах постали наведені твердження Косарика й Айзенштока та доповнення до Айзенштокової версії (щодо авторства вступної примітки), і розглянути під цим оглядом корпус запровадженого до наукового вжитку джерельного матеріалу, що стосується досліджуваної теми. Передусім слід спробувати реконструювати причини, що спонукали Косарика й Айзенштока «персоналізувати» узвичаєний погляд на обставини першопублі� кації щоденника і беззастережно твердити, що її підготував – а у випадку Айзенш� тока й написав заключну примітку – саме Жемчужников. Твердження про Жемчужникова як публікатора, імовірно, постало внаслідок того, що у 1949 р. до Інституту української літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР надійшов і став доступним для дослідників список Шевченкового щоденника із численними редакторськими помітками і поправками, який належав Жемчуж� 176 Сіверянський літопис никову (його ініціали – «Л. М. Ж.» – позначено на корінці оправи)20. Як твердили Марія Грудницька й Олександр Назаревський, не згадуючи, однак, про Жемчуж� никова, – це «копія, за якою редакція “Основи” друкувала текст Шевченкового щоденника»21. На зміну погляду Айзенштока, крім того, могли вплинути розшукані в Дер� жавному Російському музеї неопубліковані частини «Моих воспоминаний из прошлого» Жемчужникова, одна з яких – шоста – включає цінні мемуарні свідчен� ня про Шевченка. На початку січня 1956 р. про віднайдення відповідних матері� алів було повідомлено в «Літературній газеті»22, за два місяці – у березні – Айзен� шток використав їх, виступаючи на п’ятій науковій шевченківській конференції у Києві23. Мемуари Жемчужникова, про які доповідав Айзеншток, планувалося опублікувати у спеціальному шевченківському томі «Литературного наследства»24. Його, однак, не було видано, і дослідник надрукував згодом фрагменти спогадів Жемчужникова про Шевченка у журналі «Вопросы литературы» 25. Найповніше (майже цілком, наскільки можна судити з позначених купюр) присвячені Шев� ченкові мемуарні уступи подано в корпусі «Моих воспоминаний из прошлого», окремо опублікованому в 1971 р.26 Саме до названого видання випадає звернутися, щоб розглянути ті місця спо� гадів Жемчужникова (відсутні в публікації самого Айзенштока), які могли спо� нукати його скоригувати свій погляд на обставини появи щоденника в «Основі». Жемчужников включив до остаточного варіанту спогадів власне мемуарну ком� поненту своєї статті «Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение», упер� ше опублікованої із цензурними купюрами в «Основі»27. Мотивуючи відповідне рішення, автор споминів зазначив: «Статья эта [...] помещена была несколько ох� лажденная цензором, и потому нелишним считаю возобновить ее теперь в перво� начальном виде, по рукописи того времени, сохранившейся у меня»28. У первісному тексті статті Жемчужников писав: «Недостает мужества читать его дневник. Ужаснее, глуше, безотраднее – нельзя себе ничего представить. Какое надо иметь доброе, чистое сердце, чтобы не упасть и выдержать до конца! Как не умер он в этой убийственной пытке, долгой, равнодушной?! Мучения его, своею продолжительностью, были ужаснее и возмутительнее всех мучений, которым подвергались герои Украины. В продолжение десяти лет его умерщвляли, души� ли, он захлебывался в грязи. …Читатели известного письма Шевченко29 чувствовали только малую долю безотрадного его существования, едва могли понять, почему он не может расска� зать о себе, но, взяв в руки дневник страдальца, они поймут причину его молча� ния30. Болит грудь, щемит сердце при чтении каждого слова, запекшегося кровью, и я прерывал чтение этих безотрадных страниц. Строки дневника вызывают стон, вздохи; требуется перерыв, отдых сердцу, спирает в горле дыхание… И это еще наиболее отрадные дни Шевченковой ссылки, когда надежда избавления от пыт� ки уже озарила казарменную могилу. Что ж было прежде, когда теперь, страница за страницей, строка за строкой – только глухой стон, идущее из глубины сердца безотрадное горе… Нигде и тени малейшей радости!.. все та же могила!.. слово за словом – только терзание; нет воздуха, одно и безжалостное людское мучение…»31. Далі Жемчужников висловив низку інших міркувань про Шевченків щоден� ник і навів – не завжди точно – три цитати з нього32. (Читачі першої – «основ’янсь� кої» – публікації статті Жемчужникова мали змогу ознайомитися лише із двома цитатами, причому одну з них було скорочено й відредаговано; загальні міркуван� ня про щоденник цензура вилучила повністю33). Можна думати, що саме друга з наведених авторських приміток до цитованого фрагмента спогадів34 стала для Айзенштока підставою твердити про Жемчужни� кова як автора заключної «основ’янської» примітки до щоденника і його першо� публікатора. Хоча, якщо коректно інтерпретувати відповідну нотатку, вона свідчить про те, що Жемчужников мав на меті лише «дать читателям “Основы” некоторое [...] понятие» про Шевченків щоденник; це й було зроблено у статті Сіверянський літопис 177 «Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение». У тій частині спогадів про Шевченка, яка постала на початку ХХ ст., мемуарист висловлювався про публіка� цію письменникового щоденника в «Основі» цілком безсторонньо, хоча випадало б згадати – за умови, що існували відповідні підстави – і про власну причетність до підготування його до друку. Адже мемуарист не лише писав про свій лист до Білозерського стосовно поеми «Невольник», а й навів цей епістолярний доку� мент (який не було опубліковано в українському журналі) у повному обсязі. Жемчужников зазначив: «После смерти Шевченко в “Основе” печатались его стихи и дневник. По поводу стихотворения “Невольник” я тогда же написал в виде пись� ма редактору статью [...], которая почему�то не была напечатана [...]»35. Існує, втім, ще принаймні одне джерело, на яке могли спиратися і Косарик, і Айзеншток (воно було оприлюднено у 1925 р.). 18 жовтня 1897 р. Жемчужников зазначив у листі до Олександра Кониського стосовно Шевченкових малюнків, які дістав від Андрія Лизогуба: «[...] теперь они находятся у Ивана Николовича Терещенка, которому я уступил свое собрание рисунков. [...] К этому своему со� бранию я подарил Терещенке копию, вполне точную, снятую для меня с подлин� ной рукописи Шевченка его Дневника36. По смерти Шевченки Дневник его был передан мне Мих. Матв. Лазаревским, и я был первым, прочитавшим его для помещения в “Основу”, насколько дозволялось цензурой. Оригинал был мною возвращен Мих. Матв. Лазаревскому»37. Спокусливо розглядати це не надто ви� разне свідчення (що автор листа був першим, хто прочитав Шевченків щоденник «для помещения в “Основу”, насколько дозволялось цензурой») як підставу вва� жати Жемчужникова першопублікатором щоденника та ще й автором обох при� міток. Але відповідне трактування, на мою думку, належить до тих некоректних інтерпретацій, описуючи цілу низку яких, сам Айзеншток цілком аргументовано критикував авторів, що вдаються до «поширеного тлумачення документального матеріалу, коли крупинки фактів густо перемішані з потоками надмірної фан� тазії», продукують публікації «з багатозначними висновками, яких справжні до� кументи не припускали і не могли припускати»38. Якщо прочитати епістолярне свідчення Жемчужникова на тлі розглянутих попереду – цілком виразно сфор� мульованих – уступів з його споминів39, то висловлене в листі до Кониського твердження про прочитання щоденника «для помещения в “Основу”, насколько дозволялось цензурой» випадає трактувати лише стосовно статті «Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение». Оскільки обидва ретроспективні свідчення Жемчужникова, на мій погляд, не надаються для аргументації тези про те, що він був публікатором щоденника в «Основі» і тим паче написав обидві примітки до нього, слід уважніше розглянути інші джерельні матеріали. Описуючи виготовлений для Жемчужникова список щоденника, Василь Шуб� равський зазначав: «[...] (після тексту копії): “Примечание” (редакції журналу “Основа”, написане олівцем, очевидно, рукою В. Білозерського)»40. Припущення дослідника є цілком слушним, у чому переконує зіставлення почерку автора при� мітки до щоденника41 з рукописами Білозерського, авторство яких не викликає сумніву, – його листами до Шевченка від 21 квітня 1858 р. і 13 січня 1861 р.42 Тобто гіпотетичний атрибуційний висновок Шубравського зовсім нескладно було додатково обґрунтувати і враховувати у шевченкознавчих студіях43. Можна гада� ти, що в окремих шевченкознавчих працях, опублікованих після «відкритття» Айзенштока, відповідну примітку було і далі трактовано як редакційну44 саме з огляду на повідомлення Шубравського про те, що її написано «очевидно, рукою В. Білозерського». Наведене свідчення Жемчужникова про те, що для нього було виготовлено «вполне точную» копію Шевченкового щоденника, є хибним. Шубравський цілком слушно писав, що цей список45 – «із значними пропусками (здебільшого записів інших осіб)»46. Так само потребує уточнення беззастережно висловлена теза про те, що публікацію щоденника в «Основі» було підготовлено за відповідним спис� 178 Сіверянський літопис ком47. Насправді він був одним із джерел першодруку. Значні фрагменти списку Шевченкового щоденника, опубліковані в журналі з купюрами й поправками, не містять жодних редакторських поміток. Відтак можна зробити висновок, що ре� дагування тексту здійснювалося вже у коректурних аркушах48 (причому немає підстав напевно твердити, що у всіх випадках текст набирався саме зі «списку Жемчужникова», а не з оригіналу). Про те, що набір принаймні звірявся з авто� графом письменника, свідчить відсутність у списку низки фрагментів, наявних в оригіналі і в «основ’янській» публікації. Ідеться і про записи, які зробили інші особи, і, приміром, дати записів від 7, 26 і 30 жовтня, 4 і 7 листопада 1857 р., 11 і 26 січня, 2, 5, 6 і 7 лютого, 3 квітня 1858 р.49 Сергій Єфремов зазначив у коментарях до Шевченкового щоденника щодо його оригіналу: «Зберігся рукопис загалом дуже добре. Тільки, заводячи його в палітурки, зрізано знизу на трьох листках занадто низько написаний текст»50. На� справді в оригіналі щоденника Шевченків текст зрізано – такою мірою, що він не надається для відчитання – на чотирьох аркушах51. «Зрізані місця, – писав Єфре� мов, – можна поновити з тексту, надрукованого в “Основі”: копію для “Основи”, може бути, роблено ще до оправляння рукопису»52. Цю тезу повторили Грудниць� ка й Назаревський (але вже категоричніше, із заміною «може бути» на «очевид� но»53), згодом Шабліовський беззастережно писав, що на час публікації щоденни� ка в «Основі» оригінал ще не було оправлено54, – хоча ці дослідники вже мали змогу зіставити його зі «списком Жемчужникова» і з’ясувати, що в ньому не відтворено усі чотири істотно пошкоджені в Шевченковому автографі місця55. Оскільки «список Жемчужникова» було виготовлено після оправлення оригіна� лу щоденника, запропоновані в «Основі» варіанти відтворення двох відповідних місць (у записах від 8 і 12 грудня 1857 р.) слід беззастережно вважати редакційни� ми кон’єктурами56. У списку чимало поміток про скорочення певних уступів, однак встановити, кому саме належать відповідні пропозиції викреслень, неможливо. Одна група поправок (загалом нечисленних) – це зроблені у списку невідомою рукою57 тек� стуальні уточнення на підставі його зіставлення з оригіналом58. Власне редакторсь� ких поправок також небагато (хоча й більше, ніж належних до попередньої групи) – і всі їх зроблено рукою Білозерського. Ці поправки наявні у записах від 25, 29 і 30 червня 1857 р.59, 23, 28 і 29 березня, 2, 4, 6, 10–14, 17–19, 21–25, 29 і 30 квітня, 1, 2, 13 і 20 травня 1858 р.60 Відомо також, що Білозерський інкорпорував зі щоденника у текст своєї відо� мої статті «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга» – скоротивши і відредагувавши – слово Миколи Старова (не нази� ваючи автора) на честь повернення українського письменника із заслання, сказане 12 квітня 1858 р. на обіді в Анастасії Толстої61 (наведене в записі від 17 квітня 1858 р., з якого саме редактор вилучив, публікуючи щоденник, відповідний уступ і при� міткою за підписом «Ред.» відіслав читачів до своєї статті62). Редакторські поправки Білозерського у списку є джерелом відомостей про те, що саме керівник «Основи» принаймні частково готував щоденник до друку. На� томість відсутні жодні конкретні свідчення про участь у відповідній роботі Жем� чужникова – як і загалом у практичній редакційній діяльності українського часо� пису. Так, Жемчужников неодноразово виступав на сторінках «Основи» як автор63 (згадувана вже публікація «Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение» і низка інших статей) 64. Окрім того, починаючи із квітневого числа «Основи» за 1861 р. її читачі за додаткову плату могли діставати офорти Жемчужникова із серії «Живописная Украина», які він супроводжував вміщуваними в часописі власними поясненнями65. Ці факти, спомини Жемчужникова й інші джерела свідчать, що у 1860–1862 рр. він перебував у тісних взаєминах із гуртком «Осно� ви» (і – ширше – петербурзьких українців)66. Як випливає з мемуарів Жемчуж� никова, близькі контакти встановилися в нього і власне з Білозерськими67. Але та Сіверянський літопис 179 інтенсивна робота для «Основи», на якій він зосереджувався і яку згодом доклад� но описував, відтворюючи події 1861–1862 рр., полягала саме у виготовленні офортів68. Запроваджені до наукового вжитку матеріали не свідчать про наявність у Жем� чужникова редакторського досвіду, конче необхідного, зокрема, для визначення цензурності/нецензурности – під різними оглядами – пропонованого до друку щоденникового матеріалу і робити відповідні корекції в автентичному Шевчен� ковому тексті. Характер зроблених у досліджуваному списку поправок дає підстави твердити, що текст щоденника готувався до друку не весь одразу, а фрагментами, які призначалися для конкретного числа. З огляду на це зрозуміло, що в підготу� ванні до друку більшої частини фрагментів, опублікованих у 1862 р., Жемчужни� ков і не міг брати участі, оскільки не пізніше середини березня 1862 р. надовго виїхав із Петербурга69 (цензурний дозвіл на друк лютневого числа «Основи» у світ датовано 5 березня, квиток на випуск у світ було видано 24 березня 1862 р.70). Ясна річ, цілком нереалістичною є й беззастережна заява Айзенштока про те, що Жемчужников здійснив першу публікацію щоденника, «несмотря на сильнейшее противодействие националистически настроенных помещиков, группировавших� ся вокруг “Основы”»71. Наявні в науковому обігові джерела не свідчать про вплив Жемчужникова на редакційну політику часопису. Натомість про фактичну моно� полію Білозерського у формуванні стратегії і практики «Основи» добре відомо (голос Куліша навіть і в часи його ближчої участі в роботі редакції був лише дорад� чим, що він і сам визнавав72). З огляду на це перу саме Білозерського, а не Жемчуж� никова, належить, на мою думку, і непідписана примітка, вміщена при початку пуб� лікації щоденника. Як цілком очевидно, автор її говорив від імені редакції часопису (Жемчужников не мав відповідних повноважень): «В уверенности, что всякое сло� во нашего незабвенного поэта дорого и любопытно каждому читателю “Основы”, помещаем отрывок из дневника Шевченка – дневника, который не предназначался к печати и задуман им с целью сократить время в ожидании разрешения возвра� титься к друзьям, после 10�летней разлуки. Дневник этот занимает 102 больших полулиста и представляет драгоценные биографические данные с 12 июня 1857 по 13 июля 1858 года, и немногие, но в высшей степени любопытные воспоминания поэта о своей молодости. При жизни Тараса Григорьевича дневник его почти нико� му не был известен; он был подарен, за тайну, ближайшему другу покойного, М.М. Л[азарев]скому, которому все почитатели поэта обязаны, вместе с нами, бла� годарностью за позволение взглянуть поближе на эту простую, сильную, истинно художественную натуру, на эту глубоко печальную, но поучительную, геройски вы� держанную жизнь. Только из дневника можно узнать, сколько детской искренности и мужественного самосознания, сколько человечности, можно сказать, благости было в чистом сердце нашого Тараса. [...] Гениальность природы Шевченка видна и в том, что он так много понимал и так верно угадывал правду, почти без всякого научного, школьного образования: до последней своей минуты он не знал русского правописания; его дневник наполнен ошибками в исторических именах, техничес� ких названиях, в словах из иностранных языков; но много ли у него ошибок в пони� мании природы, искусства, человека, родины и себя самого?» 73 Висвітлені матеріали дають підстави твердити, що висловлювана в численних дослідженнях теза про Жемчужникова як публікатора Шевченкового щоденника в «Основі» й автора двох приміток до нього не підтверджується аналізом запро� вадженого до наукового обігу джерельного матеріалу. Мало того, за наявності чор� нового автографа заключної примітки слід беззастережно вважати її автором Біло� зерського. Його редакторські виправлення у списку, який був одним із джерел відповідної публікації в «Основі», свідчать, що саме керівник часопису готував до друку принаймні частину тексту щоденника. Найімовірніше, що саме він – редак� тор журналу, який мав фактично монопольне право висловлюватися від імені редакції – є автором і непідписаної примітки, якою було супроводжено публіка� цію перших фрагментів щоденника. 180 Сіверянський літопис 1. Посмертну оповістку було анонімно надруковано на непагінованому аркуші, вміщеному на початку лютневого числа часопису за 1861 р. «Близкий […] друг» – Михайло Лазаревський. 2. Стеценко Л. «Журнал» Т. Г. Шевченко // Шевченко Т.Г. Журнал. – К., 1954. – С. 10. Насправді публікацію було здійснено у 14 числах часопису (жовтнева книжка за 1861 р. не містила фрагментів Шевченкового щоденника; останнє число «Основи» за 1861 р. було здвоєним – листопадово�грудневе). Напр., див.: Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки // Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1951. – Т. 5. – С. 232. У деяких виданнях числа «Основи», в яких було вперше надруковано щоденник, вказано неточно (напр., див.: Івакін Ю.О. Примітки // Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. – К., 1963. – Т. 5. – С. 263; Шаблиовский Е. Реликвия украинского народа // Шевченко Т. Дневник. Автобиография: Автографы. – К., 1972. – С. ХХI; Дневник Тараса Шевченко с комментариями Л.Н. Большакова. – Оренбург, [2001]. – С. 295). 3. Про відповідну тогочасну практику, напр., див.: Некрасов Н.А. От редакции «Современника» // Полное собрание сочинений и писем: В 15 т. – СПб.; М., 1997. – Т. 13. – Кн. 1 – С. 16–17. Також див. коментар Марії Стьопіної (Там само. – С. 329). 4. Редакція часопису, в історії якого жовтневе число за 1862 р. виявилося останнім, не вичерпала запасу наявних у її розпорядженні шевченківських матеріалів (див.: Бородін В.С. Про публікацію творів Шевченка в журналі «Основа» // Збірник праць 19�ї наукової шевченківської конференції. – К., 1972. – С. 140; Його ж. Текстологія // Шевченкознавство: Підсумки й проблеми. – К., 1975. – С. 511–512). 5. Зайцев П. Недруковані місця з Журналу (Щоденника) Т. Шевченка // Наше минуле. – 1919. – Ч. 1/2. – С. 3. Сумарний аналіз наявних в «основ’янській» публікації щоденника купюр, інших редакційних втручань в автентичний текст див.: Там само. – С. 5–16; Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 232–233. 6. Дослідники неодноразово слушно наголошували на тому, що цими примітками було започатковано власне наукове вивчення Шевченкового щоденника (напр., див.: Зайцев П. Недруковані місця з Журналу (Щоденника) Т. Шевченка. – С. 4; Айзеншток И.Я. Вступительная статья // Шевченко Т. Дневник. – [Х.], 1925. – С. VIII; Его же. Дневник Т.Г. Шевченка // Шевченко Т. Собрание сочинений: В 5 т. – М., 1949. – Т. 5. – С. 40–41; Бородін В. С. Про публікацію творів Шевченка в журналі «Основа». – С. 138; Його ж. Текстологія. – С. 509–510. 7. Напр., див.: Зайцев П. Недруковані місця з Журналу (Щоденника) Т. Шевченка. – С. 4; Айзеншток И.Я. Вступительная статья. – С. V, VІІ–VIII; Єфремов С. Літературний автопортрет Шевченка // Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [К.], 1927. – Т. IV. – C. XVI; Айзеншток И.Я.Судьба литературного наследства Т.Г. Шевченко // Литературное наследство. – М., 1935. – [Т.] 19/21. – С. 466; Его же. Дневник Т. Г. Шевченка. – С. 40–41; Его же. Предисловие // Шевченко Т. Дневник. – М., 1954. – С. 17–18; Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 232. 8. Косарик Д. Життя і діяльність Т. Шевченка: Літературна хроніка. – К., 1955. – С. 257. У названій праці записи не документовано. 9. Айзеншток И. Комментарии // Шевченко Т. Собрание сочинений: В 5 т. – М., 1956. – Т. 5. – С. 470. 10. Напр., див.: Бельчиков Н.Ф., Хинкулов Л.Ф. Комментарии // Т.Г. Шевченко в воспоминаниях современников. – М., 1962. – С. 471; Попова Л. Т.Г. Шевченко і Л.М. Жемчужников // Шевченко�художник: Матеріали наукової конференції, присвяченої 100�річчю з дня смерті Т.Г. Шевченка. – К., 1963. – С. 85; Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого / Сост. Ю.Н. Подкопаевой; Коммент. А.Г. Верещагиной и М.Н. Шумовой; Вступ. статья и общ. ред. А.Г. Верещагиной. – Л., 1971. – С. 420. У вступній статті до видання спогадів Жемчужникова було зазначено, однак, що він брав участь у першопублікації щоденника, а не підготував її самостійно (див.: Там само. – С. 17). Про заключну примітку в названих дослідженнях не йшлося. 11. Напр., див.: Шаблиовский Е. Реликвия украинского народа. – С. II, XII–XIII. Не писав Євген Шабліовський і про Жемчужникова як автора заключної примітки. «Імперсональну» версію історії першодруку щоденника було відтворено також у скороченому українському перекладі давнішої статті Айзенштока, опублікованому вже після того, як дослідник конкретизував свій погляд на обставини відповідної публікації (див.: Айзеншток І.Я. Щоденник Шевченка // Світова велич Шевченка: Збірник матеріалів про творчість Т.Г. Шевченка: У 3 т. – К., 1964. – Т. 2. – С. 156–157; опис джерела перекладу – студії «Дневник Т.Г. Шевченка» (1949) – подано у приміт. 6). 12. Айзеншток І.Я. «Щоденник», «Журнал» // Шевченківський словник: У 2 т. – К., 1977. – Т. 2. – С. 396. На підставі наведеної у статті Айзенштока цитати можна твердити, що супровідною статтею він вважав примітку, якою було завершено «основ’янську» публікацію щоденника. У першодруку відповідне місце примітки виглядає так: «[...] мы […] жалеем, что принуждены были выпустить некоторые места, где резко высказываются и его негодования, и ненависть, и желчные приговоры, и насмешки […]» (Основа. – 1862. – Серп. (авг.). – С. 19). 13. Мацапура М.І. Жемчужников Лев Михайлович // Шевченківський словник. – Т. 1. Сіверянський літопис 181 – С. 220. Як свідчать матеріали з неопрацьованого поки що архіву «Шевченківського словника», що зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (далі – ІЛ), у нотатці Мацапури на всіх етапах її редакційної підготовки не йшлося про Жемчужникова як публікатора Шевченкового щоденника в «Основі» й автора супровідної статті, на підставі чого можна твердити, що відповідне доповнення було внесено вже під час верстки з метою узгодити два словникові гасла. 14. Напр., див.: Ротач П. «Що се за дивний, чудний чолов’яга...»: (Т. Шевченко в житті і творчості Лева Жемчужникова) // Ротач П. Від Яготина до Полтави: Тарас Шевченко і Полтавщина. – Полтава, 2002. – Кн. 2. – С. 104–105 («брав участь» у публікації щоденника); Захаркін С. Коментарі // Айзеншток І. Автобіографія. Вибрані листи (1910�і – 1920�і роки). – К., 2003. – С. 179 («публікацію [...] підготував»; на той час і в мене – відповідального редактора названого видання – відповідна теза не викликала сумніву); Якимович Б., Якимович М. Закоханий в Україну: (До 175�х роковин від дня народження Лева Жемчужникова) // Лев Жемчужников – ювілейна сильветка: (До 175�річчя від дня народження). – Львів, 2003. – С. 19 («готував до друку “Щоденник” Шевченків, який не встиг надрукувати з огляду на припинення виходу часопису в світ»); Якимович Б. Примітки [до спогадів Жемчужникова про Шевченка] // Там само. – С. 52 («підготував» публікацію). Висловлене у статті Якимовичів твердження про те, що Шевченків щоденник не вдалося цілком надрукувати в «Основі» «з огляду на припинення виходу часопису в світ», є помилковим. Як було зазначено, редакція завершила публікацію тих фрагментів, що надавалися для друку з погляду урядової цензури і редакційної автоцензури. 15. Див.: Бородін В.С., Павлюк М.М. Примітки // Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982. – С. 517, 519 (зазначено, що Жемчужников «підготував до друку першу публікацію Шевченкового щоденника із своєю супровідною статтею», цитовано «вступну замітку» Жемчужникова «до підготовленої ним публікації шевченківського щоденника»); Их же. Примечания // Воспоминания о Тарасе Шевченко. – К., 1988. – С. 573, 575–576 (вказано, що Жемчужников «подготовил к печати первую публикацию дневника Шевченко со своей вступительной статьей», наведено фрагмент «вступительной заметки» Жемчужникова «к подготовленной им публикации шевченковского дневника»). Можна гадати, що «вступительная статья» (замість «супровідної статті») постала в тексті внаслідок недогляду. В обох названих виданнях спогади Жемчужникова прокоментував Микола Павлюк (усне повідомлення Ніни Чамати). Василь Бородін, розглядаючи першопублікацію щоденника, не згадував про стосунок Жемчужникова до її здійснення (див.: Бородін В.С. Про публікацію творів Шевченка в журналі «Основа». – С. 137–138; Його ж. Текстологія. – С. 509–510). 16. Смілянська В Л. Жемчужников Лев Михайлович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. – К., 1990. – Т. 2. – С. 198. 17. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2003. – Т. 5. – С. 317. 18. Див.: Там само. – С. 317–318. 19. Там само. – С. 318. 20. Див.: Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – К., 1961. – С. 415–416. Пор.: «Придбано також редакційний примірник щоденника, що належав журналові “Основа”» (Лучник [I.] О. Нові рукописи Т.Г. Шевченка // Радянське літературознавство. – К., 1952. – № 16. – С. 105). 21. Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 231. 22. Див.: Піккієв Й. Невідомі матеріали про Т.Г. Шевченка // Літературна газета. – 1956. – 5 січ. – № 1. – С. 2. 23. Див.: Махновець Л. П’ята наукова шевченківська конференція // Там само. – 22 берез. – № 12. – С. 1; Ткаченко М. П’ята наукова шевченківська конференція // Вісник Академії наук УРСР. – 1956. – № 5. – С. 79; Шубравський В.Є. Наукові шевченківські конференції // Радянське літературознавство. – К., 1957. – № 19. – С. 145; Айзеншток І.Я. Із розшуків про Шевченка // Збірник праць 5�ї наукової шевченківської конференції. – К., 1957. – С. 120, 122–123. 24. Напр., див.: Піккієв Й. Невідомі матеріали про Т.Г. Шевченка. – С. 2; Шубравський В. Є. Наукові шевченківські конференції. – С. 145; Айзеншток І. Я. Із розшуків про Шевченка. – С. 119. 25. Див.: Из воспоминаний Л.М. Жемчужникова / Вступ. статья и публ. И. Айзенштока // Вопросы литературы. – 1961. – № 3. – С. 86–92. 26. Див.: Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 338–351. 27. Див.: Жемчужников Л. Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение // Основа. – 1861. – Март. – С. 1–21. 28. Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 341. 29. У підсторінковій примітці Жемчужников конкретизував своє повідомлення: «В “Народном чтении”, 18[60]» (Там само. – С. 343). Цей автобіографічний лист письменника до редактора часопису «Народное чтение» Олександра Оболонського і коментарі Вишневської до нього див.: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 5. – С. 194–198, 421. 30. Це місце супроводжено такою приміткою Жемчужникова: «По смерти Шевченко дневник был передан мне М.М. Лазаревским для прочтения первому; до меня его не читал никто, но 182 Сіверянський літопис интересовались все, и потому мне было желательно дать читателям «Основы» некоторое о нем понятие» (Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 343). 31. Там само. 32. Див.: Там само. – С. 343–346. 33. Жемчужников Л. Воспоминание о Шевченке; его смерть и погребение. – С. 19. 34. Цілком очевидно, що відповідну авторську примітку було написано тоді, коли оформлювався остаточний текст присвяченої Шевченкові мемуарної глави, – у 1903 р. (стосовно цієї дати див.: Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 351). 35. Там само. – С. 349. 36. Терещенка не названо серед попередніх власників відповідного списку (див.: Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – С. 416), що слід врахувати, готуючи виправлене й доповнене видання названої праці, про потребу якого вже йшлося (див.: Шевченкознавство: Підсумки й проблеми. – С. 559). 37. Возняк М. З оточення Тараса Шевченка // Культура. – 1925. – № 3. – С. 39. (Це число львівського часопису зберігається у складі Айзенштокової колекції в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського. Якщо названа Вознякова публікація справді впливала на корекцію погляду Айзенштока на обставини появи щоденника на сторінках «Основи», незрозуміло, чому дослідник не враховував епістолярне свідчення Жемчужникова у своїх численних попередніх студіях, у яких обговорював відповідну тему). З огляду на виразне свідчення автора цитованого листа про обставини появи списку належить спростувати тезу Йосипа Куриленка про це джерело як «рукописну копію, виготовлену для друку Л. Жемчужниковим» (Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – С. 218). 38. Айзеншток І.Я. Із розшуків про Шевченка. – С. 123. Вказуючи на «поширене тлумачення документального матеріалу», дослідник вжив не цілком адекватне слово. Поруч він слушно використав в аналогічному значенні інше – «поширювальне» (Там само). 39. Не можна виключати, що формулювання Жемчужникова уточнила колишня дружина керівника «Основи» Надія Білозерська, яка редагувала відповідні мемуари (див.: Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 420; Кирдан Б.П. Собиратели народной поэзии: Из истории украинской фольклористики ХІХ в. – М., 1974. – С. 266). 40. Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – С. 416. 41. Чорновий олівцевий автограф (див.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 174–175 зв.). Зіставлення останнього шару рукописного тексту з приміткою, опублікованою в журналі (див.: Основа. – 1862. – Серп. (авг.). – С. 19–20), свідчить про те, що в перебігу її підготування до друку авторська робота над текстом тривала. 42. Див.: ІЛ. – Ф. 92. – Спр. 62; Ф. 77. – Спр. 124. – Арк. 10. 43. Варто зазначити, що Айзеншток був добре обізнаний з «Описом рукописів Т.Г. Шевченка», оскільки розглянув його в докладній рецензії (див.: Айзеншток І.Я. Про деякі недоліки «Опису рукописів Т. Г. Шевченка» // Радянське літературознавство. – 1962. – № 4. – С. 137–143; ця публікація, у свою чергу, не позбавлена окремих помилкових тверджень, які досі не спростовано). 44. Напр., див.: Бородін В.С. Про публікацію творів Шевченка в журналі «Основа». – С. 138; Його ж. Текстологія. – С. 509–510; Шаблиовский Е. Реликвия украинского народа. – С. II, XII–XIII; Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 5. – С. 317. 45. Це саме список, а не копія. Про розрізнення копії і списку, напр., див.: Прохоров Е.И. Рукописные и печатные источники текста // Основы текстологии. – М., 1962. – С. 230. 46. Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – С. 415. В описі не зазначено, що у списку, який на час публікації щоденника в «Основі» не було оправлено, нині бракує двох аркушів. Про це свідчить, зокрема, помітка Білозерського: «С этих пор и по 10 февраля во время печати утеряны листы» (ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 142 зв.). У списку повністю відсутній запис від 8 лютого 1858 р., частково – записи від 7 і 9 лютого 1858 р. (див.: Там само. – Арк. 142 зв. – 143). 47. Див.: Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 231; Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – C. 218. 48. Ще у грудні 1860 р. Білозерському було дозволено подавати на цензурний розгляд не рукописи, а коректурні аркуші (див.: Російський державний історичний архів. – Ф. 777. – Оп. 2 (1859 р.). – Спр. 127. – Арк. 7, 8). 49. Пор.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 110, 115, 116, 118 зв., 120, 135, 138, 141–142 зв., 160; Основа. – 1862. – Берез. (март). – С. 22, 28, 29, 31, 33; Трав. (май). – С. 14, 18, 20–22; Лип. (июль). – С. 24. 50. Шевченко Т. Повне зібрання творів. – Т. IV. – C. 214. Так вважав і Шабліовський (див.: Шаблиовский Е. Реликвия украинского народа. – С. I). 51. У записах від 20 серпня, 8 і 12 грудня 1857 р. і 13 травня 1858 р. (див.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 104. – Арк. 30 зв., 58 зв., 59 зв., 99; Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 231). Ще одне місце (у запису від 11 вересня 1857 р.), також трактоване як істотно пошкоджене (див.: Опис рукописів Т.Г. Шевченка. – С. 217), було коректно відтворено на підставі оригіналу щоденника вже в «Основі» (1862. – Лют. (февр.).– С. 16–17). Також див.: Шевченко Т. Дневник. – [Х.], 1925. – С. 84; Його ж. Повне зібрання творів. – Т. IV. – C. 94; Його ж. Повне зібрання Сіверянський літопис 183 творів: У 10 т. – Т. 5. – С. 91; Його ж. Повне зібрання творів: У 6 т. – Т. 5. – С. 125; Його ж. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 5. – С. 97. У «списку Жемчужникова» відповідний уступ відсутній з огляду на істотне скорочення тексту, занотованого в оригіналі, як зазначив копіїї ст, «иною рукой» (ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 94 зв.). 52. Шевченко Т. Повне зібрання творів. – Т. IV. – C. 214. 53. Грудницька М.С., Назаревський О.А. Примітки. – С. 231. 54. Див.: Шаблиовский Е. Реликвия украинского народа. – С. I. 55. Див.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 82, 126 зв., 127 зв., 171. У тексті запису від 12 грудня 1857 р. копіїст зазначив: «[...] здесь строчка или более, отрезанная в подлиннике» (Там само. – Арк. 127 зв.). 56. Запис від 20 серпня 1857 р. у першодруці відтворено з непозначеною купюрою (див.: Основа. – 1862. – Лют. (февр.).– С. 4), на яку не вказано і в єфремовському виданні (див.: Шевченко Т. Повне зібрання творів. – Т. IV. – C. 81) – хоч раніше її зафіксував Айзеншток (див.: Шевченко Т. Дневник. – [Х.], 1925. – С. 71; також див. пізніші публікації: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 5. – С. 78; Його ж. Повне зібрання творів: У 6 т. – Т. 5. – С. 107; Його ж. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 5. – С. 85, 349). У низці публікацій не зафіксовано зумовлений пошкодженням оригіналу щоденника пропуск у записі від 13 травня 1858 р. (див.: Основа. – 1862. – Серп. (авг.). – С. 14; Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. – Т. 5. – С. 240, 339; Його ж. Повне зібрання творів: У 12 т. – Т. 5. – С. 183, 416). Відповідну вказівку можна легко виявити лише в айзенштоківському виданні щоденника, де її подано у підсторінковій примітці (див.: Шевченко Т. Дневник. – [Х.], 1925. – С. 159). У єфремовській публікації про це повідомлено у додатках до тексту щоденника, у десятитомнику – в коментарях (див.: Шевченко Т. Повне зібрання творів. – Т. IV. – C. 210; Його ж. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 5. – С. 231). У факсимільному виданні автографа щоденника пошкоджений фрагмент тексту не відтворено (пор.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 104. – Арк. 99; Шевченко Т. Дневник. Автобиография: Автографы. – [C. 201]). 57. Це, однак, не рука Жемчужникова. Зразки його почерку див.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – Ф. ІІІ. – Спр. 176–178, 182–184 (автографи листів до Григорія Галагана 1856–1858 рр.). 58. Див.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 15–46 зв. 59. Див.: Там само. – Арк. 14–17, 22–26. Пор.: Основа. – 1861. – Июнь. – С. 6–9, 13–16. 60. Див.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 155 зв., 158, 160–160 зв., 161 зв. – 167 зв., 171–171 зв., 173 зв. Пор.: Основа. – 1862. – Лип. (июль). – С. 19–20, 22–28; Серп. (авг.). – С. 5–10, 14– 15, 16–18. 61. [Белозерский В.] Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга // Основа. – 1861. – Июнь. – С. 9. У справі авторства див.: Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831–1861 г.) // Киевская старина. – 1882. – Т. IV. – Окт. – С. 67. 62. Пор.: ІЛ. – Ф. 1. – Спр. 105. – Арк. 164; Основа. – 1862. – Серп. (авг). – С. 5. 63. Жемчужников писав у мемуарах: «К участию в “Основе” привлекли и меня, причислив к малороссам как искреннего поклонника милого края» (Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 338). 64. «Несколько замечаний по поводу последней выставки в С. Петербургской Академии художеств», «Заметка к статье [Н.Я. Макарова] “Воспоминание о Н.А. Маркевиче”. (С портретом)» (обидві – у лютневому числі за 1861 р.), «Полтавщина. (Из записной книжки 1856 года)» (у жовтневій книжці за 1861 р.), «Несколько замечаний по поводу народных песен» (у лютневому числі за 1862 р.). 65. Переважно це були різні за обсягом (від кількох рядків до трьох сторінок) інформації про авторство малюнків і відтворені на них реалії. Ширші відповідні нотатки, перша з яких містить і загальні відомості про авторську візію серії офортів, див.: Жемчужников Л. Объяснение к рисункам «Живописной Украины» // Основа. – 1861. – Апр. – С. 17–20; Авг. – С. 1–3 (підпис: Л. Ж.); Окт. – С. 158–159 (підпис: Л. Ж.); Нояб./дек. – С. 1–3 (підпис: Л. Ж.); 1862. – Січ. (янв.). – С. 1–3; Берез. (март). – С. 141–142 (підпис: Л. Ж.). 66. Див.: Широцький К. Шевченкова наречена // Літературно�науковий вістник. – 1911. – Т. LIII. – № 2. – С. 284; Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 338–341, 352–353. Неприхильно налаштований до українського руху Володимир Ламанський писав у листі до Івана Аксакова від 2 вересня 1861 р.: «Вообще, по�моему, вся наша украинская школа крайне фальшива. […] Лев Жемчужников совсем испорчен хохлами. В основании добрый, верный человек и прямой великорусс, он так смешно настроил себя на элегический тон, что мы с В. Стасовым, который его очень любит, вечно посмеиваемся над ним» (Переписка двух славянофилов / Сообщ. О.В. Покровская�Ламанская; С примеч. Н.В. Ястребова // Русская мысль. – 1916. – Кн. XII. – [Отд. ІІ]. – С. 87). 67. Див.: Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 340, 357–358. 68. Див.: Там само. – С. 354, 357, 358. 69. Пантелеймон Куліш писав до Остапа Вересая 14 березня 1862 р.: «Лев Михайлович 184 Сіверянський літопис поїхав аж у Пензенську губернію» (Письма к Остапу Вересаю П.А. Кулиша и Л.М. Жемчужникова / Вступ. cтатья и публ. О. Пчилки // Киевская старина. – Т. LXXXIV. – Февр. – Отд. І. – С. 224). Це синхронне свідчення уточнює пізніші інформації самого Жемчужникова про час його від’їзду з Петербурга у 1862 р. (див.: Подробный словарь русских граверов XVI–XIX вв. / Сост. Д.А. Ровинский. – СПб., 1895. – Т. І. – Стлб. 314; Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 359). Повідомлення Жемчужникова про те, що напередодні від’їзду він передав до редакції «Основи» «все подлежащие выпуску экземпляры [офортов] с текстом» (Подробный словарь русских граверов XVI–XIX вв. – Т. І. – Стлб. 314), є неточним. Уміщені в «Основі» редакторські примітки Білозерського свідчать, що насправді Жемчужников залишив офорти принаймні без частини супровідних пояснень, які, виглядає, надіслав згодом (див.: Основа. – 1862. – Квіт. (апр.). – С. 111; Трав. (май). – С. 37). Жемчужников повернувся до Петербурга лише наприкінці 1860�х рр. (див.: Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого. – С. 359). 70. Див.: Російський державний історичний архів. – Ф. 777. – Оп. 27. – Спр. 294. – Арк. 58 зв. 71. Айзеншток И. Комментарии. – С. 470. Відповідну тезу Айзенштока повторено у публ.: Попова Л. Т.Г. Шевченко і Л.М. Жемчужников. – С. 85. 72. 4 січня 1862 р. Куліш зазначив у листі до Олександра Кониського: «Не моя воля в “Основі”» (Возняк М. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна. – 1923. – № 11. – С. 155). В автобіографії, написаній 8 березня 1864 р., Куліш свідчив, що Білозерський видавав «Основу» «по собственному плану» (ІЛ. – Ф. 18. – Спр. 197. – Арк. 3). 73. Основа. – 1861. – Май. – С. 6. Пор. останнє речення наведеного фрагмента з тезою про Шевченка, висловленою в опублікованій у наступному числі «Основи» статті Білозерського: «[...] он, учась немногому, или, вернее, почти не учась ничему, понимал жизнь лучше весьма и весьма многих, которые целый век свой просидели за книгами и ничего из них не умели вычитать, кроме узкой, обрамленной, все заранее порешающей системы» ([Белозерский В.] Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга. – С. 4). Статья посвящена истории публикации дневника Тараса Шевченко в журнале «Основа» (1861–1862). Анализ широкого круга печатных и рукописных источни� ков свидетельствует, что дневник подготовил к печати не Лев Жемчужников, как принято считать, а редактор журнала Василий Белозерский. The article is dedicated to the history of Taras Shevchenko’s diary’s publication in the «Osnova» journal (1861–1862). Analysis of a wide range of printed and manuscript sources reveal that the diary was prepared for printing not by Lev Zhemchuzhnykov, as assumed, but by Vasyl’ Bilozersky, the editor of the journal.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24672
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0055
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:43:07Z
publishDate	2010
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Дудко, В. 2011-07-17T20:21:32Z 2011-07-17T20:21:32Z 2010 Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? / В. Дудко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 174-184. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24672 821.161.2: 82-94 Статтю присвячено історії публікації щоденника Тараса Шевченка в журналі «Основа» (1861–1862). Аналіз широкого кола друкованих і рукописних джерел свідчить, що щоденник підготував до друку не Лев Жемчужников, як прийнято вважати, а редактор журналу Василь Білозерський. Статья посвящена истории публикации дневника Тараса Шевченко в журнале «Основа» (1861–1862). Анализ широкого круга печатных и рукописных источников свидетельствует, что дневник подготовил к печати не Лев Жемчужников, как принято считать, а редактор журнала Василий Белозерский. The article is dedicated to the history of Taras Shevchenko’s diary’s publication in the «Osnova» journal (1861–1862). Analysis of a wide range of printed and manuscript sources reveal that the diary was prepared for printing not by Lev Zhemchuzhnykov, as assumed, but by Vasyl’ Bilozersky, the editor of the journal. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? Article published earlier
spellingShingle	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? Дудко, В. Розвідки
title	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
title_full	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
title_fullStr	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
title_full_unstemmed	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
title_short	Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
title_sort	хто підготував першу публікацію щоденника тараса шевченка?
topic	Розвідки
topic_facet	Розвідки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24672
work_keys_str_mv	AT dudkov htopídgotuvavperšupublíkacíûŝodennikatarasaševčenka

Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?

Institution

Similar Items