Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст.
Висвітлюється проблема становлення військового товариства як частини неурядової старшини Гетьманщини у XVIIІ ст. Рассматривается проблема становления войскового товарищества как части “неурядовой” старшины Гетманщины в ХVIII ст. Problem of formation of army comradeship as the part of “neuradova star...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24677 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 124-136. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860083916770115584 |
|---|---|
| author | Кривошея, І. |
| author_facet | Кривошея, І. |
| citation_txt | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 124-136. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Висвітлюється проблема становлення військового товариства як частини неурядової старшини Гетьманщини у XVIIІ ст.
Рассматривается проблема становления войскового товарищества как части “неурядовой” старшины Гетманщины в ХVIII ст.
Problem of formation of army comradeship as the part of “neuradova starshyna” of Hetmanate in 18 century is reviewing in this article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
124 Сіверянський літопис
РОЗВІДКИ
Ірина Кривошея
�
ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО ГЕТЬМАНЩИНИ У XVIIІ СТ.
Висвітлюється проблема становлення військового товариства як частини не�
урядової старшини Гетьманщини у XVIIІ ст.
Ключові слова: військове товариство, значне військове товариство, неурядова
старшина.
Термін «військове товариство» в даному випадку позначає частину неурядо�
вої старшини Гетьманщини у XVIIІ ст. З середини цього століття військові това�
риші зайняли своє місце між бунчуковими і значковими товаришами. Так було
завершено еволюцію неурядової старшини Гетьманщини, яка тривала близько
століття. Одразу варто зауважити різницю між військовими товаришами другої
половини XVII ст. і середини XVIIІ ст. Суть і статус цих однакових за назвою
частин неурядової старшини має досліджуватись окремо.
Історіографічний аналіз засвідчує існування певного розриву в дослідженнях
з історії військового товариства як частини неурядової старшини XVIIІ ст. При�
чому неурядову старшину у XVIIІ ст. історики, слідуючи за Л. Окіншевичем,
помилково продовжують називати значним військовим товариством.
Л. Окіншевич пише про утворення розряду військових товаришів уже в 20�х
роках XVIIІ ст. [1, 41�46]. Він їх ототожнює зі значними військовими товаришами,
які не ввійшли в це десятиліття ні до складу бунчукових, ні до значкових това�
ришів. Усі приклади, які наводить учений, чітко фіксують термін «значний чи знат�
ний товариш військовий» і ніяких згадок про суто військових товаришів. Потім
побіжно згадує про призначення військових товаришів з 40�х і пише, що вони були
при Генеральній Військовій канцелярії та від неї добували універсали [1, 109].
О. Репан про розряд військових товаришів пише: «У 1730�х рр. існував чин
військового товариша, але статус цих людей не був певним. У документах вони
зустрічаються нечасто і, ймовірно, мали увійти до компутів бунчукового чи знач�
кового товариства. Тому нижче основну увагу приділено статусу бунчукових та
значкових товаришів» [2, 57�58].
В. Панашенко, аналізуючи категорію «значний військовий товариш», переска�
кує з початку XVIII ст. в його кінець однією узагальнюючою фразою: «Статус
військових товаришів зберігався й надалі. В другій половині XVIII ст. він був
майже обов’язковою сходинкою для службового зростання синів генеральної та
полкової старшини і бунчукових товаришів» [3, 291]. Випадає близько 50 років,
протягом яких відбувалися важливі трансформації неурядової старшини.
Найточніше визначає статус та еволюцію «значного (у Війську Запорозькому)
товариства» в окремі розряди неурядової старшини В. Кривошея. Проте про
військових товаришів згадує як про розряд, що існував одразу поруч з бунчуко�
вими і значковими: «…гетьмани (насамперед І.Скоропадський) замінюють знач�
УДК 94(477) «XVIII»
© Кривошея Ірина Іванівна – кандидат історичних наук, доцент ка�
федри соціально�гуманітарних дисциплін Уманської філії ПВНЗ «Євро�
пейський університет».
Сіверянський літопис 125
не військове товариство бунчуковим, військовим і значковим товариствами.
Колишні значні військові товариші… залежно від ласки гетьмана отримували чин
бунчукового, військового чи значкового товариша» [4, 59].
Такі висновки дослідників, що вивчали чи впритул підійшли до історії неуря�
дової старшини, змушують пильніше придивитися до часу та етапів формування
військового товариства як частини неурядової старшини у XVIIІ ст.
Часу, коли остаточно сформувались окремі частини неурядової старшини, пе�
редував тривалий період паралельного існування старих і нових назв, які познача�
ли неурядову старшину. Найвпливовішою групою на початку XVIIІ ст. залиша�
ються значні військові товариші. Проте поступово набувають ваги бунчукові то�
вариші, статус яких у 10�20�х роках значно виріс. Вони витісняють у соціальній
ієрархії інші категорії, і багато значних військових прагнуть отримати в цей пері�
од звання бунчукового товариша. Цьому процесу активно сприяв гетьман І. Ско�
ропадський.
Впорядкування статусу і діяльності неурядової старшини збігалося з інтереса�
ми імперської влади, що прагнула уніфікації в межах держави. З 1723 р. І Малоро�
сійська колегія намагається старшину поза урядами порахувати, закріпити нови�
ми компутами і взагалі збагнути її сутність, права і обов’язки. Однозначним є те,
що мова йшла лише про дві категорії неурядової старшини: бунчукове і значкове
товариство.
Після смерті гетьмана Д. Апостола російська влада прагне остаточно законо�
давчо оформити становище неурядової старшини. І в цьому процесі знову лише
бунчукові і значкові товариші отримують обов’язкові універсали на звання і за�
писуються у відповідні компути. Колишні значні військові і військові товариші,
які раніш записувалися і служили поруч з бунчуковими, в середині 30�х отриму�
ють звання бунчукового або значкового товариша відповідно до власного статусу
чи статусу своєї родини.
Починаючи з червня 1734, згідно з указом правління гетьманського уряду, Ге�
неральна військова канцелярія розіслала в усі полки укази, згідно з якими всі
бунчукові товариші мали представити у канцелярію копії універсалів на звання, а
ті, хто служив бунчуковим і не мав такого підтвердження, повинен був з’явитися
в канцелярію для здійснення відповідного призначення. Процес затягнувся на
кілька років. Неурядова старшина не бажала повторення походів 20�х та й обтя�
жуватись виконанням обов’язків невійськового характеру теж не поспішала. Од�
нак влада до справи взялася ретельно, і всі бунчукові товариші протягом 1735�
1739 рр. отримали патенти на звання під загрозою запису до складу значкового
товариства і відправлення у цьому званні до військового походу. Значкове ж това�
риство остаточно виокремилось згідно з указом Анни Іоанівни у тому ж 1734 р.,
коли кожен з десяти полків Гетьманщини отримав чітку квоту (30 або 50) на
кількість товаришів під полковим значком.
Про військове товариство ніби забули до початку 40�х років, коли знову було
відновлено практику надання цього звання. У першій третині XVIIІ ст. військові
товариші мали найменш визначений статус, результатом якого було майже повне
зникнення цієї категорії неурядової старшини з документів 20– 30�х років. Якщо
в цей час згадується військовий товариш, то, як правило, це людина похилого
віку, і звання відповідає ще поділу в значному товаристві попереднього століття. З
відновленням гетьманства Д. Апостол чи Генеральна військова канцелярія, мож�
ливо, зрідка надавали звання військового товариша. У 1751 р. патенти пред’явили
Кирило Троцький (4.01.1728 з сотництва новомлинського) та Іван Дем’янович
(від 26.03.1731 зі знатного товариства сотні воронезької). Копії патентів не збе�
реглися, і перевірити, хто здійснив надання і уточнити, на яке ж все�таки звання
той патент (значного військового чи військового), немає можливості. Інші
військові товариші, котрі вказували у 1751 та 1763 рр., що служили з 1735 чи 1736
років, патентів не показали. Їхні твердження виглядають більш ніж сумнівними і
їх варто розглядати окремо.
126 Сіверянський літопис
І лише на початку 40�х років XVIIІ ст. починає знову масово надаватися зван�
ня військового товариша. В кінці ж 40�х років така практика вже була нормою.
Проте викликала великі заперечення полковників, з�під юрисдикції яких виво�
дилися військові товариші. Полковник миргородський Капніст цікавився в своє�
му донесенні, на якій підставі Генеральною канцелярією здійснювалось надання
звання «військового товариша» і чому вони не підпорядковуються полковій владі.
Він указував, що таких нових військових у полку 7 чоловік: «…Генералная канце�
лярия сверхъ бунчукових товарищей которих ныне в Малой России более двусот
человек определяет вновь в войсковие товарищи не токмо мелких старшинских
детей и значкових товарищей но из рядових козаков подобием так как и бунчуко�
вих товарищей безо всяких с полкових канцелярий атестатов, каких и в Мирго�
родском полку имеется семь человек, а при полку никакой служби с протчими
значковими товарищама и козаками не отправляют и от судов полкових канцеля�
рий универсалами увольнены почему обидимие от них козаки и обиватели во
всяких делах принуждены ездить в Глухов верст по двести и по триста и там суда
искать и с немалими от проезда убитками а иние и […] свой оставляют и не токмо
де оніе от полкових судов отрешены но и отставнихъ и умершихъ чиновников
жени их по определению той же Генералной канцелярии в полковие суди привле�
кать запрещены в противность прав малороссийскихъ и по доношениям его оная
канцелярия о битность тех бунчукових и протчихъ по подаваемих на них чело�
битных и полковой Миргородской канцелярии ведомихъ судов и употреблении
войскових товарищей в Глухове при полку с протчими значковими товарищами
резолюции не учинила, а по справке от Генералной канцелярии в новознатние
войсковие товарищи і с каких чинов…»[5, 2].
У травні 1747 р. через Сенат надійшов указ цариці про надання відповіді на
запит полковника Капніста. Документи засвідчують певну розгубленість вищих
інстанцій при пошуках йому відповіді. Обґрунтування лежить в площині:
«… напредь сего в Малой России кроме бунчуковіх товарищей войсковіе были»
[6, 2]. За наказом Генеральної військової канцелярії було підготовлено екстракт
про військових товаришів. У ньому зібрані відомості про призначених від Гене�
ральної військової канцелярії після смерті Д. Апостола товаришів із вказанням, з
яких чинів і за чиїми рекомендаціями (див. додаток).
У своїй довідці Сенату в травні 1748 р. Генеральна військова канцелярія вка�
зує, що військові товариші були в Малій Росії за гетьманів І. Самойловича,
І. Мазепи та І. Скоропадського і тоді вони не підпорядковувалися полковій владі.
І за тим прикладом генералітет із правління гетьманського уряду став нагороджу�
вати за службу званням військових товаришів й видавати на звання відповідні
універсали. Вказувалось, що ця категорія старшини разом з бунчуковими та вдо�
вами бунчукових і вищих урядників бралася під гетьманську протекцію в мину�
лому і на цій основі вивільнялась з�під відомства і суду полкових канцелярій та
передавалася під опіку Генеральної військової канцелярії чи Генерального військо�
вого суду [6, 2].
Проте текст довідки і приклади, які наводяться, свідчать, що для чиновників
канцелярії у 1748 р. уже не було різниці між військовим товаришем і значним
військовим товаришем. Серед восьми наведених для прикладу в довідці військо�
вих товаришів записаний один знатний військовий. У документі лише фіксуєть�
ся факт існування цих категорій товариства, але спроби пояснити, чому в універ�
салах гетьманів вони військові, а в монарших грамотах значні військові, не ро�
биться. Зрозуміло, що для прикладу було взято поверхову вибірку, адже напевне
в канцелярії було достатньо документів для ширшої аргументації. Акцент в пояс�
ненні робиться на традиції існування інституту військових товаришів за попе�
редніх гетьманів. Основну ж увагу і в цьому випадку приділяють бунчуковим
товаришам, оскільки їх статус легко підтверджувався недавніми (1734 р.) доку�
ментами, в яких про військових не йшлося зовсім.
Особливу цінність має відомість про військових товаришів по полках, складе�
Сіверянський літопис 127
на на вимогу Генеральної військової канцелярії у 1748 р. Вона включила 79 військо�
вих товаришів, про кожного з яких вказується, в якому році і на підставі чого
отримав звання. Якщо порівняти дану відомість з іменним списком 1751 р., в
якому записані 85 товаришів, неважко помітити, наскільки відповідальніше скла�
дався попередній. У 1748 р. усі записані представили відповідні патенти, а у 1751
з 85 товаришів 24 патент не представили. Порівняння списків дає підстави вважа�
ти більш ранній достовірнішим щодо часу отримання звання і підстави для цього.
Згідно з відомістю 1748 р., перші надання датовані 1740 р. і таких 6. Найбільша
кількість надань здійснена у 1741 р. – 20, у 1742 – 16, 1743 і 1744 рр. – по 9, у 1745
– 3, 1746 – 9, 1747 – 4 і у 1748 – 2.
Як бачимо, пік надань до 1748 припадає на 1741�1742 рр. Показова й картина
щодо підстави для надання звання військового товариша. Найчастіше – 32 (40,5%)
– звання отримували колишні значкові товариші за службу, 20 (25,3%) чинов�
ницьких дітей, 13 (16,5%) військових канцеляристів, 11(14%) козаків і обива�
телів, які збирали податки, 2 простих козаки та 1 запорожець (3,7%). З 79 у 38
випадках чітко прописано, що звання надається за заслуги предків (зрідка при
цьому згадується і власна служба). У 6 випадках надання здійснене як винагорода
за службу батька військовим товаришем.
Особливої уваги заслуговує факт надання звання у половині випадків як ви�
нагороду за службу предків. Покликатися на заслуги предків при поданні клопо�
тання про надання вищого звання було традиційним і визнавалось владою достат�
ньою підставою для призначення. У наступні десятиліття, що значно краще задо�
кументовані, кількість покликань на службу предків зростає. Складаючи «сказ�
ку» про службу, подаючи донесення для атестата чи інших документів, претенден�
ти завжди наголошували перш за все на предківських заслугах. Заувага про еконо�
мічну спроможність, що була важливішою підставою для надань у попередню добу,
поступово витісняється заслугами своїми і предківськими. Це – віддзеркалення
складного і тривалого процесу переходу неурядової старшини з розряду, що слу�
жив з населеної маєтності до службового, чиновного розряду шляхетства. Завер�
шилися вказані процеси у 80�х роках, коли українську шляхту зрівняли в правах
з російським дворянством [1,89].
Варто також звернути увагу на високий відсоток (14%) надань звання військо�
вого товариша відкупщикам, збирачам податків. Особливо часто, як свідчать «сказ�
ки» військових товаришів, складені в 50�60�х роках, званням нагороджувались за
«значне» поповнення скарбу.
Повернення до надання військового товариша, з одного боку, засвідчує силу
традицій, а з іншого – показує процес становлення неурядової старшини на ново�
му історичному етапі. Різниця в становищі бунчукового і значкового товариства
була дуже суттєвою і тому завдяки низці об’єктивних і суб’єктивних обставин у
структурі неурядової старшини й утворюється проміжна ланка у вигляді військо�
вого товариства. Однією з найвагоміших причин було бажання частини значко�
вого товариства і дітей урядників вийти з�під юрисдикції полковників.
Ще одна частина, з якої формувалося нове військове товариство, – це старе
значне військове товариство, яке волею обставин так і не отримало підтверджен�
ня звання бунчукового товариша. Такі товариші мали окремий статус і писались
військовими ще до початку відновлення масового надання цього звання.
Розглянемо ситуацію на прикладі Ніжинського полку. В іменних відомостях
Ніжинської полкової канцелярії про відправлене в похід і залишене вдома това�
риство за 1739 р. окремо записані 8 військових товаришів [7, 4]. З них двоє (П.За�
руцький і А.Росновський) до цього і надалі фіксуються серед бунчукового това�
риства. А інші заслуговують на увагу. Федір Козловський у пізніших документах
як дату офіційного отримання звання вказує 1740 р. І.Дем’янович мав універсал
на звання, датований 26.03.1731, і записаний як військовий товариш у 1740, 1741,
1751 рр. Четверо інших – К.Острожський, М.Петрункевич, А.Гондзеровський та
Г.Довгеля – підтверджувальних універсалів не мали ще й у 1751 р. П’ять останніх
128 Сіверянський літопис
товаришів узагалі не фіксуються в числі військового товариства полку в 1748 р. А
у 1751 р. записуються всі. Постає питання: у 1748 р. вони проігнорували запис до
числа товариства чи їх випустила з виду полкова влада? Можливі обидві причи�
ни. З одного боку, ті 6 військових товаришів у 1739 р. однозначно належали до
старовинного значного товариства. Костянтин Острожський у 1735 р. записаний
серед тих, які називалися бунчуковими, але бунчуковими не служили й універ�
салів не мали, того року були в поході [8, 7]. Мабуть, він так і не отримав універсал
на бунчукового товариша, тому згодом записаний серед військових. У 1751 р.
Острозький не може представити патент на звання, лише вказує, що був господа�
рем гетьманських маєтностей, управителем Шептаківської волості, а у 1763 р.,
найімовірніше, дата надання (1735 р.) записана з його слів. Інші військові това�
риші, записані в 1739 р., також вважалися військовими товаришами за старовин�
ними розрядами і не мали патентів у 1751 р.
З іншого боку, полкова влада, складаючи списки у 1748 р., імовірно, керува�
лась при визначенні військових наявністю підтверджувальних документів. Це
пояснює відсутність цих товаришів у списках 1748 р. Наступні списки 1751 р.
включали всю старшину – урядову й неурядову. Тому старовинне товариство вже
не ризикнуло проігнорувати запис, а навпаки, всіляко нагадувало про себе пол�
ковій владі. Традиції шанувались, їх знали як старшину, а оскільки офіційних
документів на звання вони не мали, то й записані як товариші без патентів. У тому
ж 1751 р. серед військових товаришів Ніжинського полку записаний Кирило
Троцький, який представив документ, датований 4.01.1728 р. У жодному з попе�
редніх списків він не фіксується. Мабуть, уже був доволі старим і не служив
тривалий час. Певною мірою це підкреслює значення різноманітних списків не�
урядової старшини, що почали укладатися з відновленням гетьманства. Навіть ті,
хто до того ігнорував владу і службу, поспішили про себе нагадати, щоб не втрати�
ти високий соціальний статус. Серед таких у Ніжинському полку бачимо Петра
Темрянського – військового товариша у 1740 р. [9, 7], відсутнього у списках 1748,
у 1751 р. серед тих, хто без патента; Григорія і Якова Довгель – військових това�
ришів у 1739�40 рр., не записаних у 1748, у 1751 р. без патента; Дем’яна Курського
(Крутського) – військового товариша 1741 р., не записаного в 1748 р., у 1751 р.
серед тих, хто без патента, а у 1763 р. представив універсал на звання 1752 р.
Останній приклад дуже показовий. Старовинне значне військове товариство зму�
шене визначитись і отримати відповідні універсали.
Варто звернути увагу, що в середині XVIIІ ст. це вже зовсім інші «військові
товариші». Це чиновники, які мають мало спільного з товариством XVII ст., що
було частиною традиційної для Гетьманщини станової групи, яка служила з насе�
леної маєтності. Хоча, фактично і в цей період, військові товариші продовжують
служити з власних маєтків, що показує існування тривалого перехідного періоду
до чиновного характеру служби старшини в Гетьманщині.
Повернемося до відомих списків військових товаришів 1751 та 1763 рр. У
списку 1751 р. найраніші надання 1728, 1731, 1736, 1739 та 1740 рр. (по 1 кожного
року), у 1741– 1742 – 11,1743 – 5, 1744 – 4, 1745 – 8, 1746 – 10, 1747 – 1, 1749 – 4
і у 1748, 1750�1751 рр. надання не зафіксовані. Разом 59, що в сумі з тими, хто не
надав патентів, майже збігається із загальним числом. Навіть попри відсутність
частини патентів, пік надань все�таки припадає на 1741�1742 рр. Картина підстав і
з якого чину така: зі значкових товаришів – 32, з військових канцеляристів – 9, з
дітей чиновників – 9, з козаків, що збирали податки, – 3, з рядових козаків – 6, з
урядників – 5, запорожців – 3, з господарів гетьманських маєтностей – 2. Всього –
69. Розбіжність у цифрах пояснюється додатковою інформацією в категорії без
патентів. Біля таких товаришів інколи записано, з яких чинів отримали звання
військового.
Отже, хоча увагу привертають надання у 1728�1739 рр., про які мова вже йшла
вище, очевидною датою початку відновлення масового надання звання військо�
вого товариша можна вважати 1740�1741 рр.
Сіверянський літопис 129
Кардинальні зміни кількості надань починаються з відновленням гетьманства.
Збережені й опубліковані списки військового товариства 1763 р. Згідно з цими
списками число цієї категорії товариства сягнуло 238 (239).
Списки військових товаришів 1763 р. використовували у своїх працях дослід�
ники Л. Окіншевич та В. Панашенко. Л. Окіншевич звертав увагу на кількість по
полках та вік старшин [1, 92�93,96]. Нас цікавить перш за все аспект часу надання
звання�чину «військовий товариш». З 239 товаришів 37 не представили «сказок»
і не підтвердили універсалами надання. З решти єдине надання до 1740 р. фіксуєть�
ся у 1735 р. і те не підтверджене патентом у 1751 р. Та й чи є підтвердження у 1763 р.,
з документа не зрозуміло. Це військовий товариш Костянтин Острожський, про
якого вже йшла мова вище. Починаючи з 1740 р., динаміка надань така: 1740 – 3,
1741 – 4, 1742 – 6, 1743 – 3, 1744 – 2, 1745 – 8, 1746 – 9, 1747�1748 – без надань,
1749�1750 – по одному, 1751 – 19, 1752 – 11, 1753 – 1, 1754 – 4, 1755 – 3, 1756 – 9,
1757 – 30, 1758 – 14, 1759 – 7, 1760 – 34, 1761 – 25, 1762�1763 – надання не
фіксуються.
Як бачимо, пікові роки надань 1751, 1757, 1760�61 рр. Відмічається розбіжність
з піками по списках за 1748 і 1751 рр., де такими роками були 1741�42 рр. Персо�
нальне порівняння списків дещо прояснює ситуацію. Серед тих, хто не подав «ска�
зок», якраз значна частина товаришів, що отримали чин у 1741�42 рр. Також варто
враховувати фактор смертності. Більша частина товариства у 1763 р. доволі мо�
лода, а значить військові товариші 1741�42 рр. могли вмерти або перейти в кате�
горію абшитованих і були замінені молодими. У 1763 р. у Гетьманщині було 58
абшитованих військових товаришів і 32 «тих, що не служать, хоча й мають мож�
ливість» [1, 92].
Фактично спостерігаємо активізацію надань з відновленням гетьманства. У
1751�1752 рр. звання отримало 30 чоловік. Потім 30 універсалів за 1757 р. Чому
якраз цього року така велика кількість, мабуть, варто дослідити окремо. У 1758 р.
з 14 надань 12 здійснено в одному полку – Гадяцькому майже одночасно. За служ�
бу нагородили власників селітерних заводів. На жаль, у документі 1763 р. не за�
фіксовані підстави для надань, як то було у 1748 і 1751 рр. Проте зрозуміло, що в
50�60�х роках XVIIІ ст. військове товариство вже займало чітку нішу в соціумі
Гетьманщини. Мало визначені права і обов’язки, які робили статус військового
товариша дуже привабливим для значної частини населення, що й призвело до
різкого зростання кількості цієї категорії товариства (з 85 у 1751 до 239 у 1763).
Разом з тим для такого різкого зростання були й інші причини. Зокрема, традиційна
служба товариства з власних маєтків давала можливості гетьману широко вико�
ристовувати військових товаришів на благо власне і держави. Судячи з обов’язків
військових товаришів, служба займала доволі багато часу і власних ресурсів, хоча
й не йшла ні в яке порівняння зі службою значкового товариства, більше схожу на
відверту експлуатацію.
Отже, в результаті тривалої еволюції, особливо в першій третині XVIIІ ст.,
верхню сходинку в ієрархії неурядової старшини посідає бунчукове товариство,
нижню – значкове. Військове ж товариство зайняло свою проміжну ланку між
бунчуковим та значковим у 40�х роках XVIIІ ст.
З середини 60�х років XVIIІ ст., з ліквідацією гетьманства, настає новий етап у
розвитку неурядової старшини. Обмеження на чисельність товариства фактично
вже не діють. Отримують патенти на звання значкового чи військового товариша
різні категорії населення Гетьманщини. З кінця 50�х, а особливо в 60�х роках, все
частіше звання військового товариша отримує багата міщанська верхівка. Колишні
війти та бурмістри або їхні діти отримують підтверджувальні документи, входять
до числа неурядової старшини, одночасно звільняючись, у зв’язку з новим стату�
130 Сіверянський літопис
сом, від сплати численних податків. Часто війти великих міст, отримавши чин
військового товариша, продовжували виконувати свої прямі обов’язки. Поєднання
звання товариш того чи іншого ґатунку із займанням певного старшинського уря�
ду також стає з цього часу звичною практикою. Друга Малоросійська колегія з
часу свого виникнення здійснювала численні призначення такого типу. Еволюція
неурядової старшини протягом останньої третини XVIIІ ст. і її входження до складу
російського дворянства має бути предметом окремого дослідження.
Додатки:
Документ 1
[16.05.1748]
[арк. 3�12]
Екстрактъ по учиненнымъ в войсковой Генералной Канцеляріи о войсковихъ
товарищахъ справкамъ
В Указ± Ея Імператорского Величества из Правительствующего Сената 747
году мая 2 д: по доношенію полковника миргородского Капниста полученомъ между
інимъ по «2» пункту повелено:
Генералной войсковой канцеляріи справится и прислать в Сенатъ ведомость
напредь сего в Малой Россіи кром± бунчуковихъ войсковіе товарищи были и в
которыхъ кто годахъ и с какого звания, и нн± кто іменно, і в которихъ кто годахъ
посл± Гетмана Апостола в т± войсковые товарищи тою Канцелярею, и с какихъ же
чиновъ, по рекомендаціямъ ли и с полковихъ Канцелярій опред±лени, и для чего
оные, також и бунчуковые товарищи, и отставныхъ старшинъ умершихъ чинов�
ников жены от в±домства и суда в полковой Миргородской Канцеляріи отр±ше�
ны, и по доношению оного Капниста о бытіи онымъ бунчуковимъ товарищамъ и
протчимъ в±домымъ судомъ в полковой миргородской Канцеляріи и о потребле�
ніи в службу решенія не учинено.
А по справке в Войсковой Генералной Канцеляріи за д±лами явилось: яко в
Малой Россіи напредь сего за гетмановъ Самойловича и Скоропадского войско�
віе товарищи были яко то:
Данило и Іванъ Лесницкіе, которыхъ в ун±версалахъ на маетности імъ данныхъ
в 1682 году от гетмана Самойловича, а 1719 году от Гетмана Скоропадского оных
Лесницкихъ упомянуто войсковымы товарищамы
Андр±й Лизогуб в 1708 году
Афанасій Грушинскій в 1718 году
Яковлевъ синъ Рубецъ в 1712 году
в Высокомонаршихъ Грамотахъ данныхъ имъ на влад±ніе селъ и деревень на�
писаны знатними войсковими товарищамы:
Семенъ Лизогубъ в 1704 году по Ун±версалу гетмана Мазепи так и в Ун±верса�
ле гетмана Скоропадского в 1709 году написанъ знатнымъ войсковымъ товари�
щемъ
Стефанъ Леонтиев по Ун±версалу гетмана Скоропадского в 1717 году даномъ,
который и гетманомъ Апостолом в 1732 году іюле 18: сконфірмованъ былъ войс�
ковымъ товарищемъ и найдовался в протекціи оныхъ Гетмановъ и т±ми ун±верса�
ламы повелено, чтоб до него полковникъ с старшиною и никто д±ла не ім±лы, а кто
им±теметъ до него какую претенсію, тотъ іскалъ бы суда у оных Гетмановъ
По Ун±версалу умерлого гетмана Скоропадского в 1710 году генваря 11 д: Іванъ
Ханевскій былъ войсковимъ товаришемъ в протекціи гетманской которому т±мъ
ун±версалом велено в определеніе войсковихъ служб дабы до него никто не ім±л
д±ла, и до суду непритягалъ, а кто ім±тиметъ до него претенсію, тотъ в±дает с нимъ
в суд± войсковомъ Генералном; а с какихъ кто чинов в том званіи найдовались в
Генералной войсковой Канцеляріи справится н± по чину:
Також об оставшихся во вдовств± старшинскихъ женах явилось: что в про�
шедшомъ 1729 году ноября 11 д: за гетмана Апостола удовствующая сотникова
полку Прилуцкого Іваницкая Анастасія Григоріева Волошинова з домомъ ея по
данномъ ей Ун±версалу принята была в протекцію гетманскую, и до оной бы пол�
Сіверянський літопис 131
ковникъ прилуцкій и никто никакова не ім±лъ д±ла, а ежели кто какую претенсію
ім±лъ тотъ апеліовалъ бы до Гетмана, и искалъ бы сатісфакціи о томъ в Ун±версал±
предложеной.
А по умертвіи гетмана Апостола в бытность в Правленіи Гетманского Уряду
умершого генерала князя Шаховского в 1734 году по сил± данному Правленію
Гетманского Уряду інструкціи всякіе в Малой Россіи до гетманского Уряду при�
надлежащіе устроевать порядкы іюня 5 дня посланными из войсковой Генералной
Канцеляріи во вс± малороссійскіе полки Указамы велено какіе бунчуковіе това�
рищы ім±ютъ на званіе свое Ун±версалы данніе імъ от преждныхъ гетмановь с т±хь
точніе копіи прислать в войсковую Генералную Канцелярію для в±дома, а кото�
рые на то бунчукового товариства званіе Ун±версаловъ гетманских не ім±ютъ, а
называются бунчуковыми товарищами т± пріездили в Глуховь и явилися в войс�
ковой Генералной Канцеляріи для опред±ленія.
И потому с полковъ малороссійскихъ присланны в войсковую Генералную
Канцелярію копіи Ун±версаловъ данныхъ разнымъ бунчуковымъ товарищамъ на
то ихъ званіе от прежде бывшихъ гетмановъ Скоропадского и Апостола в 1717,
1718 и 1733 годахъ, которыми повелено онымъ бунчуковымъ товарищамъ слу�
жить войсковую службу под знакомъ войсковимъ бунчукомъ, и до нихъ полков�
никам и старшиною никакого д±ла не имети, а ежели кто ім±еть какую претенсію,
с тех искать сатісфакціи у них гетмановъ, а которые не ім±ли Ун±версаловъ, а
іменовались бунчуковыми товарищамы какъ по справке з д±ломъ явилось, пото�
му что в числ± бунчуковыхъ товарищей в разныхъ походахъ служили, и оные
живучи в едныхъ дворахъ неразд±льно з братамы своимы ім±ючими на званіе
бунчукового товариства гетманскіе Ун±версалы, другіе что деды и отцы ихъ преж�
де были бунчуковимы товарищами, т±хъ за явкою в войсковую Генералную Кан�
целярію по ихъ прошеніямъ опред±лено в бунчуковіе товарищы, и даны імъ на
основаніи преждныхъ гетманскихъ Ун±версаловъ на то званіе Ун±версалы.
А что полковникъ Капнистъ минувшого 747 году мая 7дня доношеніемъ в вой�
сковую Генералную Канцелярію представлялъ требуючи о употребленіи войско�
выхъ товарищей в полку Миргородскомъ жителствующихъ шести человекъ в
указаніе наряды и по д±ламъ от полковой канцеляріи между значковимы товари�
щы опред±ленія и в резолюцію Указа: от мая от 11 дня: и оному полковнику по�
сланъ Указъ, что о употребленіи и д±ламъ всяким войсковихъ товарищей в полку
Миргородскомъ жителствующихъ состоящихъ в особливомъ в±доме Генералной
Канцеляріи
Оная Канцелярія опред±ленія учинить не им±етъ, но якъ в другихъ малорос�
сійскихъ полкахъ жителствующихъ войсковыхъ товарищей по Указу Генералной
Канцеляріи за необходимость егда значковихъ товарищей таковихъ на коиъ бы
Комісарскую должност пов±рит можно недостанеть, тогда к той должности за
выборами ассигновать представлят в войсковую Генералную Канцелярію к оп�
ред±ленію, такъ и онъ полковникъ Капнистъ за недостаткомъ в его полку тако�
вихъ значковихъ товарищей ім±еть представлять за выборами их войсковихъ
товарищей в том званіи бить достойныхъ, по чему в Генералной Канцеляріи над�
лежащое опред±леніе воспосл±дуетъ.
И т± все войсковіе и бунчуковіе товарищы и отставныхъ старшинъ и умер�
шихъ чиновников жены ежели которые в протекцію гетманскую приняты были, и
им±ли в вышеписанной сил± Ун±версалы, от в±домства и суда полковихъ канце�
лярій по т±м же прежднимъ гетманскимъ обыкновениямъ и даннимъ Ун±верса�
ламъ отр±шены, и в±домы судомъ и росправою в войсковой Генералной Канцеля�
ріи или в суд± войсковомъ Генералномъ.
Канцеляристъ Василь Туманский
В±домость учиненная за силу Височайшего Ея Імператорскаго Величества
правителствующаго Сената указа о войсковихъ товарищахъ кои посл± гетмана
Апостола Генералною войсковою Канцеляріей произведени, а кто имянно и в ко�
торих год±х и з каких чинов опред±лени о том явствует ниже 1748 году мая 16 дня
132 Сіверянський літопис
Сіверянський літопис 133
134 Сіверянський літопис
Сіверянський літопис 135
136 Сіверянський літопис
1. Окіншевич Лев. Значне військове товариство в Україні�Гетьманщині XVII�XVIII ст. //
Записки наукового товариства імені Шевченка. – Том CLVII. – Мюнхен, 1948. – 223 с.
2. Репан О. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько�турецька війна 1735�1739 років.
– К., 2009. – 195 с.
3. Панашенко В.В. Бунчукові, військові і значкові товариші в Гетьманщині //«Істину
встановлює суд історії». Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. Том 2. Наукові
студії. – К., 2004; Її ж. Бунчукові товариші //Київська старовина. – 1997. – №5. – С.24�40; Її ж.
Військові товариші //Київська старовина. – 1998. – №3. – С.166�174.
4. Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. – К., 2008. – 452 с.
5. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі ЦДІАУК) – Ф.51.
– Оп.3. – Спр.18801.
6. ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.3. – Спр.18818. – 13 арк.
7. ЦДІАУК – Ф.51. – Оп.3. – Спр.7475. – 8 арк.
8. ЦДІАУК – Ф.51 – Оп.3 – Спр.5107
9. ЦДІАУК – Ф.51 – Оп.3 – Спр.7875
Рассматривается проблема становления войскового товарищества как части
“неурядовой” старшины Гетманщины в ХVIII ст.
Problem of formation of army comradeship as the part of “neuradova starshyna” of
Hetmanate in 18 century is reviewing in this article.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24677 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:18Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кривошея, І. 2011-07-17T20:25:53Z 2011-07-17T20:25:53Z 2010 Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 124-136. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24677 94(477) «XVIII» Висвітлюється проблема становлення військового товариства як частини неурядової старшини Гетьманщини у XVIIІ ст. Рассматривается проблема становления войскового товарищества как части “неурядовой” старшины Гетманщины в ХVIII ст. Problem of formation of army comradeship as the part of “neuradova starshyna” of Hetmanate in 18 century is reviewing in this article. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. Кривошея, І. Розвідки |
| title | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. |
| title_full | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. |
| title_fullStr | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. |
| title_short | Військове товариство Гетьманщини у XVIII ст. |
| title_sort | військове товариство гетьманщини у xviii ст. |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24677 |
| work_keys_str_mv | AT krivošeâí víisʹkovetovaristvogetʹmanŝiniuxviiist |