Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю)
У статті розглядаються основні причини появи топонімів Радутьє-Радутовщина-Радуль. Уточнюється час першої письмової згадки про поселення, заперечується теза про заснування села російськими старообрядцями. Названі перші володарі Радульщини – шляхтичі Любецького староства Заріцькі. В статье рассматрив...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24682 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) / І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 65-68. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859711112331657216 |
|---|---|
| author | Кондратьєв, І. |
| author_facet | Кондратьєв, І. |
| citation_txt | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) / І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 65-68. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті розглядаються основні причини появи топонімів Радутьє-Радутовщина-Радуль. Уточнюється час першої письмової згадки про поселення, заперечується теза про заснування села російськими старообрядцями. Названі перші володарі Радульщини – шляхтичі Любецького староства Заріцькі.
В статье рассматриваются основные причины появления топонимов Радутье – Радутовщина – Радуль. Уточняется время первого письменного упоминания о поселении, опровергается тезис об основании села российскими старообрядцами. Названы первые владельцы Радульщины – шляхтичи Любецкого староства Зарецкие.
The article covers the main reasons for the emergence of toponyms Radutie – Radutovschina – Radul. It specifies the time of the first written mentioning of the settlement, disproves the thesis on the establishment of the settlement by Russian Old Believers, mentions the first owners of Radulschina – Zaretskie, the gentry of Lubech starostvo.
|
| first_indexed | 2025-12-01T04:53:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 65
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Ігор Кондратьєв
�
РАДУТЬЄ – РАДУТОВЩИНА – РАДУЛЬ
(або скільки років Радулю)
У статті розглядаються основні причини появи топонімів Радутьє�Радутов�
щина�Радуль. Уточнюється час першої письмової згадки про поселення, заперечуєть�
ся теза про заснування села російськими старообрядцями. Названі перші володарі
Радульщини – шляхтичі Любецького староства Заріцькі.
Ключові слова: село, 1708 р., Радутовщина, Любецька округа.
На думку упорядників енциклопедичного довідника “Чернігівщина”, перши�
ми поселенцями у селі наприкінці ХVII ст. були старовіри – вихідці з центральної
Росії1. За даними, наведеними у „Истории городов и сел УССР: Черниговская
область”, заснований російськими старообрядцями Радуль відомий уже з другої
половини ХVII ст. 2. Цієї ж точки зору дотримується й дослідник А. Піддубний,
вказуючи, що у 2008 р. село відзначило своє трьохсотріччя, адже саме на 1708 р.
припадає перша писемна згадка про нього3. Але чи були першими поселенцями
села саме старовіри? Та скільки насправді років Радулю?
Безперечно, що топонім Радуль давній, ще давньоруський, а його поява пов’яза�
на з однойменним озером чи болотом. Ще на початку ХХ ст. біля села було озеро
Радутьє, від якого, на думку дослідників�краєзнавців, і пішла назва поселення4. Як
зазначає А.Піддубний, назва села походить від давно зарослого озера “Радуль” або
“Радутьє”, яке було розташоване між західною околицею селища та Дніпром5.
Але у ХVI – XVII ст. це поселення мало й назву Радутовщина, а перша писемна
згадка про Радутовщину належить до 1568 р. Наявність у назві суфіксу –щина
дозволяє нам віднести появу села до ХIV – XV ст., адже цей суфікс свідчить про
патронімічний характер назви поселення, тобто ним володіли ще з діда�прадіда.
У ХV – XVII ст. Радутовщина входила до складу Любецької округи: у 1471�1569
рр. – волості, а з 1569 до 1649 рр. – староства Київського воєводства. З Любецьким
замком, як центром військової організації краю, було пов’язано близько 300 шля�
хетських родів, десять поколінь яких мешкали у навколішних селах, отже, не дивно,
що володарями Радутовщини були шляхтичі Любецького староства6.
Село виникло на Юшковській (Юрковській?) землі, яка включала до себе
Радутовський та Зарецький острови. Зарецький (тобто той, що за річкою) “ост�
ров” знаходився на Правобережжі Дніпра, навпроти Радуля. Цікаво, що „острова�
ми” називали окремо розташовані земельні ділянки, традиція ця, вочевидь, ще
давньоруська7.
Довгий час Радуль належав родині любецьких шляхтичів Зарецьких (Зарець�
ких�Зенковичів)8. У привілеї 26 червня 1568 р. Сигізмунда ІІ Августа родині шлях�
тичів Зарецьких йшлося про більш давнє королівське пожалування Сигізмунда І
(1506�1548 рр.). „Фундатором” цього роду можна вважати Миколу Зарецького,
„польского” шляхтича, „ротмистра у войску Литовському”, якому Сигізмунд I,
„упревелевавши клейнотом, шляхетство надав, герб и разные недвижимые име�
УДК 94(477.51)
© Кондратьєв Ігор Вікторович – кандидат історичних наук, доцент
кафедри всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного
університету ім. Т.Г. Шевченка.
66 Сіверянський літопис
ния”. Микола Зарецький, за родинною легендою, особисто отримав від Сигізмун�
да I герб Слiповрон та перстень з цим гербом9.
Правда, околична шляхта почала записуватись до польських гербових братств
лише після 1569 р., тому важко сказати, чи справді Зарецький отримав герб вiд
короля, але факт iснування подiбної родинної легенди становить неабиякий iнтерес.
Ми не знаємо, якi землi отримали Зарецькi вiд Сигізмунда I, але вiдомо, що ця
родина володiла багатьма маєтками. Зокрема, Сигізмунд ІІ Август затвердив за
ними частину Юшковської землі, Сигізмунд ІІІ надав їм частину с.Пушкарi та
підтвердив права на володіння Юшковською землю з „островами” Зарецькими та
Радутовськими (с.Радуль)10.
На думку польського історика О.Яблоновського, родина Зарецьких здобула
нобілітацію за королювання Сигізмунда ІІІ, коли королівський привілей отри�
мав Зенько Семенович Нахиба, вже діти якого стали називати себе Зарецькими�
Зеньковичами. Серед землеволодінь цієї родини історик згадував „острови” За�
рецький та Радутовський. Зеньку Нахибі належало “право вечне” на Юркове (Юш�
ковське) “урочище”, острів Чавлінки, Нерадзичі (Неданчичі?), Раділовщину (тоб�
то Радульщину) та Боябузи. Любецькі зем’яни Йозеф та Олексій Марковичі За�
рецькі отримали від Сигізмунда ІІІ частину Заровського (Зарецького) острова,
згодом вони докупили половину Черніківського лужка11.
Зенько Семенович Нахиба згаданий у матеріалах королівської люстрації Лю�
бецького староства 1615�1616 рр. та 1622 р., зокрема, як посесор Радутовського
„острова”, з якого був зобов’язаний нести військову службу (виставляв на служ�
бу 1 вершника)12.
За матеріалами королівської люстрації Любецького староства 1636 р., шля�
хетні Логвин Карпович, Орефа та Ілля Зеньковичі�Зарецькі володіли Юшковсь�
кою „пашнею” біля с. Бельджичі (Більдухи) з островами Чавлінським, Нерад�
зинським, Радульським, Богушським та Зарецьким. На ці маєтності вони пред’я�
вили ревізорам привілеї Сигізмунда ІІІ та Владислава IV (від 21 квітня 1635 р.),
згідно з якими вони зобов‘язувалися нести військову службу. Поруч з маєтностя�
ми вищезгаданих шляхтичів розташовувалися володіння Орефи Зарецького, який
пред‘явив ревізорам привілей Сигізмунда ІІ Августа, наданий 26 липня 1568 р. у
Гродно, та привілей Владислава ІV від 4 квітня 1635 р. Окрім цього, Орефа За�
рецький володів Заостровським озером у Осоричах (с. Асаревичі), яке він отри�
мав як посаг за дружиною Реґіною Болотович13. 1641 р. серед шляхетних
„деляторiв”, що скаржились на любецького старосту Мартина Калиновського, зу�
стрічаємо Орефу Зеньковича�Зарецького. 1647 р. Мартин Калиновський неза�
конно позбавив Лукаша Зарецького шляхетства14.
Представники цього роду взяли активну участь у Національній революції ук�
раїнського народу середини ХVII ст. Серед шляхти, вписаної у 1649 р. до реєстру
Війська Запорозького, були як представники родини Зеньковичів, так і Данило та
Омелян Зарецькі. Серед козаків Чернiгiвського та Нiжинського полкiв зустрiчаємо
самого Орефу Зарецького та його синів – Андрія та Івана (Яноша)16.
У 1711 р. Мартин Зарецький продав П.Полуботку ґрунт біля озера Радуль,
який належав Зарецьким „передед з передеда” й на якому Полуботок осаджує
слободу Радуль17. Під час проведення Генерального слідства про маєтності 1729�
1731 рр. Яків та Андрій Полуботки називали с. Радуль слободою, осадженою П.По�
луботком на „купованих землях”18. Відомо, що натоді Мартин Зарецький володів
землями біля с. Новосілки (поруч з маєтностями любецького сотника Івана Са�
вича і козаків Левоненків), у тому ж 1711 р. він продає “отчистий и дедизний”
ґрунт біля с. Лопатнівці (Лопатні) на Дніпрі, та ще якийсь ґрунт між Дніпром та
озерами Радуль й Блізниця, що також належав Зарецьким “передед з передеда”19.
До 1744 р. Пелагея Іллівна Зарецька (Зарицьковна) продала Омеляну Краско�
вському Бакаївську (Бокіївську?) частину “дедьковского” Зарецьковського ґрун�
ту. Залишок землі вона відписує П’ятницькій церкві Любеча, де заповідає похова�
ти себе після смерті. У тому ж році Зарецьківська сіножать, раніше продана Крас�
Сіверянський літопис 67
ковським, була перепродана останніми любецькому сотнику Івану Савичу20.
Родина козаків Зарецьких�Зеньковичів досить довгий час (з 1805 р.) доводи�
ла свої права на російське дворянство. У 1822 р. Стефан Зарецький�Зенькович
вказував своїм пращуром «ротмістра у війську Литовському» Зарецького�Зень�
ковича. Серед інших документів до дворянської депутатської комісії був пред�
ставлений привілей Владислава ІV 1641 р. Серед своїх пращурів показники заз�
начали любецького сотника Ємова Зарецького (1759�1763 рр.)21. Родина Зарець�
ких�Зеньковичів користувалась двома гербами – Сліповрон та Зеневич22.
З кінця ХVII ст. у Радулі почали селитися старообрядці, саме тому історики
помилково пов’язують появу цього села виключно з оселеннями цих утікачів з
Росії. Хоча, беззаперечно, що з ХVIII ст. саме вони формують соціальне “обличчя”
села. У 1715 р. радульські старовіри отримали від Петра І право на самоврядуван�
ня за умови сплати податків23. Цікаво, що у другій половині ХVII – ХVIII ст. у
Радулі був один із 38 козацьких спостережних пунктів (“форпостов”) – Радульс�
кий, який охороняв міждержавний кордон з Великим князівством Литовським24.
Село Радуль у ХIХ ст., як і більшість колишніх полуботківських земель, належало
родині Милорадовичів25.
Приємно відзначати свята. Ледь відгомоніло 300�річчя Радуля, а вже у 2018 р.
його мешканці мають змогу відсвяткувати 450 років першої писемної згадки про
свою малу Батьківщину.
1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А.В.Кудрицького. – К.:
“Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1990. – С.692.
2. История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. – К.: Институт истории
АН УССР; Глав. ред. Украинской Советской энциклопедии, 1983. – С.605.
3. Поддубний А. Про походження назви селища Радуль // Сіверянський літопис. – 2008. –
№6. – С.77.
4. Звідки походить назва вашого села? // Історико�дослідницький альманах “Краєзнавство”
/ Ред. С.Горобець. – Вип.10. – Чернігів, 2005. – C. 18.
5. Поддубний А. Про походження назви селища Радуль… – C.77.
6. Кондратьєв І.В. Нова „стара” еліта Гетьманщини // Чернігівщина іncognita. –Чернігів,
2004. –С.65�72.
7. Словник староукраїнської мови ХІV�XV ст. У 2�х т. / Ред. колегія: Л.Л.Гумецька (голова)
та ін. – Т.2. / Ред. тому: Л.Л. Гумецька (голова) та І.М. Керницька. – К.: Наукова думка, 1978. –
С. 99; Толочко О. Замітки з історичної топографії домонгольського Києва // Київська старовина.
– 2000. – №6. – С.166�169.
8. Можливо, що Зарецькі�Зеньковичі походили з Волині із зубожілої родини панів Зарецьких.
Своє прізвище вони отримали від назви с.Зарецьке. Наприкінці XVІ ст. вони ще володіють
якоюсь землею на Волині, бо під 1592 р. зафіксований возний Луцького замку Іван Зарецький.
Серед луцької канцелярської молоді 30�х рр. ХVІІ ст. бачимо Миколу Зарецького. У тарифі
подимному 1629 р. Зарецькі згадуються серед служилої шляхти Степанської волості, на колишніх
землях князів Острозьких. Йосип Зарецький скоріше всього був нащадком однієї з гілок цього
роду, бо ми досить часто зустрічаємо вихідців з Волині на Київщині. Див.: Яковенко Н.М.
Українська шляхта з кінця ХІV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К.:
Наукова думка, 1993. – С.187.
9. Державний архів Чернігівської області (далі. – ДАЧО). – Ф.133. – Оп.1. – Спр.232. – Арк.
1, 11, 40�41; Спр.395. – Арк.14�14 зв., 48 зв.
10. Lustracyа Dobr Krola Jmci w wojewodztwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
lezacych // Jablonowski А. Lustracyu Krolewszczyzn ziem Ruskich: Wolynia, Podola i Ukrainy z
pierwszej polowy XVII wieku / Zrodla dziejowe. – Т.V. – Warszawa: Druk Jana Cetty, 1877. – S. 124,
207.
11. Jablonowski A. Polska XVI wieky pod wzyledem Geograficzno�statystycznym. Tom XI. Ziemie
Ruskie. Ukraina (Kijow�Braclaw). Dlas III / Zrodla dziejowe. – T.ХХII. – Warszawa: Sklad glowny w
ksiegarni Gebethnera i Wolffa, 1897. – S.639; Jablonowskі A.W. Pіsma. Т.ІІІ. Ukraina. – Warszawa:
Sklad glowny w ksiegarni E.Wende i S�ka, 1911. – S.34; Милорадович Г.А. Любеч в XVIIІ веке //
Черниговские губернские ведомости. – 1896. –№883. – Часть неофициальная. – С.2; ДАЧО. –
Ф.133. – Оп.1. – Спр.232. – Арк.1.
12. Lustracyа Dobr Krola Jmci w wojewodztwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
lezacych…– S.89, 124.
13. Lustracyа Dobr Krola Jmci w wojewodztwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem
lezacych…– S. 206�207.
68 Сіверянський літопис
14. ДАЧО. – Ф.133. – Оп.1. – Спр.232. – Арк.40�41.
15. Липинський В. Участь шляхти у великому повстаннi пiд проводом гетьмана
Б.Хмельницького / Твори. – Т.ІІ. – Фiладельфiя: СЕДІ, 1980. – С.453.
16. Липинський В. Участь шляхти… – С. 115, 453, 556, 561.
17. Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Дополнения. Вып.ІV. –
Чернигов: Губернская типография, 1885. – С.10; Акты фамилии Полуботок с 1669�1734 г. (Из
архива графа Г.Милорадовича). – Чернигов: Типография Губ. правления, 1889. –С.32�33.
18. Василенко Н.П Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729�1730 гг.
– Чернигов: Типография Губернского земства, 1908. – С.49�50, 63, 160; Лазаревский А.Л.
Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Вып.1. – Чернигов: Губернская типография, 1866.
– С.54.
19. Акты фамилии Полуботок с 1669�1734 г. (Из архива графа Милорадовича)... – С.32�33.
20. Центральний державний історичний архів України у м.Києві. – Ф.57. – Оп.1. – Спр.6. –
Арк.269, 270, 274 зв.
21. ДАЧО. – Ф.133. – Оп.1. – Спр.232. – Арк.1�5.
22. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. – К.: “Либідь”, 1993. –
С.60.
23. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник… – С.692.
24. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. Изд.
М.Судиенко. Ч.1�2. – К.: Университетская типография, 1851. – С.204�205.
25. Любецкий архив графа Милорадовича (под редакцией А.Лазаревского). – Вып.1. – К.:
Типография имп. университета Св. Владимира Н.Т.Корчак�Новицкого, 1898. – С.202�205.
В статье рассматриваются основные причины появления топонимов Радутье
– Радутовщина – Радуль. Уточняется время первого письменного упоминания о
поселении, опровергается тезис об основании села российскими старообрядцами.
Названы первые владельцы Радульщины – шляхтичи Любецкого староства Зарец�
кие.
The article covers the main reasons for the emergence of toponyms Radutie –
Radutovschina – Radul. It specifies the time of the first written mentioning of the settlement,
disproves the thesis on the establishment of the settlement by Russian Old Believers,
mentions the first owners of Radulschina – Zaretskie, the gentry of Lubech starostvo.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24682 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:53:34Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кондратьєв, І. 2011-07-17T20:30:22Z 2011-07-17T20:30:22Z 2010 Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) / І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 2-3. — С. 65-68. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24682 94(477.51) У статті розглядаються основні причини появи топонімів Радутьє-Радутовщина-Радуль. Уточнюється час першої письмової згадки про поселення, заперечується теза про заснування села російськими старообрядцями. Названі перші володарі Радульщини – шляхтичі Любецького староства Заріцькі. В статье рассматриваются основные причины появления топонимов Радутье – Радутовщина – Радуль. Уточняется время первого письменного упоминания о поселении, опровергается тезис об основании села российскими старообрядцами. Названы первые владельцы Радульщины – шляхтичи Любецкого староства Зарецкие. The article covers the main reasons for the emergence of toponyms Radutie – Radutovschina – Radul. It specifies the time of the first written mentioning of the settlement, disproves the thesis on the establishment of the settlement by Russian Old Believers, mentions the first owners of Radulschina – Zaretskie, the gentry of Lubech starostvo. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Історія міст і сіл Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) Article published earlier |
| spellingShingle | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) Кондратьєв, І. Історія міст і сіл |
| title | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) |
| title_full | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) |
| title_fullStr | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) |
| title_full_unstemmed | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) |
| title_short | Радутьє – Радутовщина – Радуль (або скільки років Радулю) |
| title_sort | радутьє – радутовщина – радуль (або скільки років радулю) |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24682 |
| work_keys_str_mv | AT kondratʹêví radutʹêradutovŝinaradulʹaboskílʹkirokívradulû |