Щільність заселення округи в кам'яному віці
У статті йдеться про поселення людей в окрузі Мізина у кам’яному віці, виявлені під час археологічних розкопок артефакти. В статье говорится о поселении людей в округе Мизина в каменном веке, об обнаруженных артефактах во время археологических раскопок. The article discusses the settlement of people...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24790 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Щільність заселення округи в кам'яному віці / В. Куриленко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 3-8. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24790 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Куриленко, В. 2011-07-24T22:36:30Z 2011-07-24T22:36:30Z 2010 Щільність заселення округи в кам'яному віці / В. Куриленко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 3-8. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24790 903.2 У статті йдеться про поселення людей в окрузі Мізина у кам’яному віці, виявлені під час археологічних розкопок артефакти. В статье говорится о поселении людей в округе Мизина в каменном веке, об обнаруженных артефактах во время археологических раскопок. The article discusses the settlement of people in the county in Mizyn Stone Age artifacts found during archaeological excavations uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Щільність заселення округи в кам'яному віці Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Щільність заселення округи в кам'яному віці |
| spellingShingle |
Щільність заселення округи в кам'яному віці Куриленко, В. У глиб віків |
| title_short |
Щільність заселення округи в кам'яному віці |
| title_full |
Щільність заселення округи в кам'яному віці |
| title_fullStr |
Щільність заселення округи в кам'яному віці |
| title_full_unstemmed |
Щільність заселення округи в кам'яному віці |
| title_sort |
щільність заселення округи в кам'яному віці |
| author |
Куриленко, В. |
| author_facet |
Куриленко, В. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті йдеться про поселення людей в окрузі Мізина у кам’яному віці, виявлені під час археологічних розкопок артефакти.
В статье говорится о поселении людей в округе Мизина в каменном веке, об обнаруженных артефактах во время археологических раскопок.
The article discusses the settlement of people in the county in Mizyn Stone Age artifacts found during archaeological excavations
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24790 |
| citation_txt |
Щільність заселення округи в кам'яному віці / В. Куриленко // Сiверянський лiтопис. — 2010. — № 6. — С. 3-8. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kurilenkov ŝílʹnístʹzaselennâokrugivkamânomuvící |
| first_indexed |
2025-11-24T21:58:10Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:58:10Z |
| _version_ |
1850499421397057536 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 3
У ГЛИБ ВІКІВ
© Куриленко Василь Єлисейович – засновник і директор Мезинсь�
кого археологічного науково�дослідного музею.
УДК 903.2
Василь Куриленко
�
ЩІЛЬНІСТЬ ЗАСЕЛЕННЯ ОКРУГИ
В КАМ'ЯНОМУ ВІЦІ
У статті йдеться про поселення людей в окрузі Мізина у кам’яному віці, вияв�
лені під час археологічних розкопок артефакти.
В історії світової культури Мізинська палеолітична стоянка успішно фігурує
вже століття. Вважалося, що розкопана вона вся і шукати там нічого. Але так думали
не всі. Закладені нами на східній периферії 4 розвідувальні шурфи виявили на�
явність небідного культурного шару на північному схилі біля стін музею. Як уже
згадував «Сіверянський літопис», виявлено Східний сектор стоянки [1]. Музей
експонує деякі речі із 2�ої Мізинської, ще не розкопаної, стоянки [Рис.1, ІV].
В ярках Залісна (1 км південніше першої стоянки) в обвалі лесової стіни ми
дослідили залишки першого в історії Мізина стійбища мисливців на мамонтів
[2]. На жаль, багато кісток із «залісницького» скелета мамонта, як і з розкопок
Шовкопляса, за 9 музейних пограбувань було вкрадено. Схоже (ще мало дослід�
жене) стійбище виявлено в обвалах Забілиного яру в 2�ому Південному яру біля
2�го Свердловського городища. За 3 км від Мізина – в с. Карасівка – на схилі гори
Памірки та Сокирки виявлено два стійбища доби Мустьє [1, с. 74].
У 2008 році на мисі південного схилу піщаної Курилівської балки (1 км східніше
Сокирок), у кар’єрі, що не був нами вчасно вивчений, знайдено палеолітичне стійби�
ще «Козьмакова гора». Зразок його культурного шару – 8 см товщини – має чорний,
бурий і світлий прошарки, що лежать за 1 м від крейди. Кремені патиновані, як і на
Сокирках. Отже, всього в окрузі виявлено 7 палеолітичних пам’ятників. Це доко�
рінно змінює ситуацію на карті палеоліту Мізина і ставить запитання.
Пунктів мезоліту в окрузі також 7. Чомусь у мезоліті ця цифра залишилася
константою. (Мезоліт нами вивчено гірше). В добу раннього неоліту (Дніпродо�
нецької культури) показник кількості пунктів досяг позначки 10�11 [Рис.1, 18,
19�21, 23, 9, 14, 44, 40, 27, 51, 54]. У разі, якщо цей показник зміниться, загальне
співвідношення культур неоліту залишиться тим же: ситуація в пізньому неоліті
буде нагадувати демографічний вибух. Пунктів ямково�гребінцевої кераміки в
окрузі (без Кудлаївки) знайдено 65. Це дещо дисонує з тезою, що «лісові племе�
на на півночі України, майже до самого кінця неоліту, так і не перейшли до ви�
робничих форм господарювання» [3]. Про домашні форми господарства гово�
рить і ряд міні озер, виявлених нами на поселеннях неоліту, що мали зв’язок з
великими водоймами. На бугорку Могила ПН така канава висить над рівнем
води озера Хотинь. Харчова база для численних племен неоліту тут була непога�
на [Рис.1, 46].
Першовідкривачем неоліту (на Мізинській стоянці) був Ф. Вовк. Його справу
продовжили з 1920�х років М. Я. Рудинський, у 1930�х роках – В. П. Левенок, у
1940�х роках – М. В. Воєводський, а з 1964 року – В. Є. Куриленко та інші. Але у
науковий обіг музейні надбання нам вдалося почати вводити з 1985 року з відкрит�
4 Сіверянський літопис
тям першої наукової конференції краєзнавців Чернігівщини. Вагоміші дані про
неоліт округи були надруковані у 1990 році [4].
Але найповніше неоліт округи Мізина був висвітлений у статті В. Є. Курилен�
ка і Н. С. Котової у 2000 році [2, с. 35�52]. У 1995 р. неолітичні пам’ятки, зібрані
Куриленком на Коропщині, схвально оцінила В. І. Веприна, а в 2006 р. згадав у
своїй роботі Є. Ногін. Але у наступних статтях про історію вивчення неоліту Чер�
нігівщини Ногін про надзвичайно багату колекцію матеріалів неоліту у Мізинсь�
кому музеї не згадує взагалі [5]. Тим часом уже в ХХІ ст. частина неолітичної
кераміки з музею зникла. Отже, існує нагальна потреба введення цих матеріалів у
науковий обіг.
Картографування пунктів неоліту біля р. Сейм, Коропа, в окрузі с. Кудлаївки,
Мізина – на Чернігівщині й Сумщині – показало велику щільність заселення піща�
них дюн. Вивчати матеріали з них нам допомагав у 1970�1980 роках Д. Я Телєгін,
що відбилося і в обширному архіві листування з вченими різних профілів.
ЗОНА ПРАВОБЕРЕЖНИХ ОБРИВІВ
Найважчою для вивчення була підошва правобережних крейдяно�лесових
високих обривів. При зондажі їх підошви ми нічого не знаходили, що й ввело ці
об’єкти у «неперспективну зону». Все змінилося, коли зимою на дні траншеї газо�
гону ми знайшли неолітичну кераміку. Її також знайшли і в Затоні на виході яру
під ковдрою 2�3 м нашарувань делювію і алювію. Це відкрило нову зону дослід�
жень, де між Мізином і Радичевом мною було виявлено 9 пунктів пізнього і 2
пункти раннього неоліту [Рис.1, 6�14]. Частіше неоліт підстилає багатошарові пун�
кти.
Курилівські борові тераси під невисокими піщаними кручами виглядають осіб�
но. Тут південне гирло Курилівської піщаної балки було перенаселеним, а північне
– порожнім [Рис. 1, 1�3]. Надзвичайно багатою старожитностями була зіпсована
дорогою і кар’єрами тераса Попова [Рис.1,1]. У дні війни ми звідси виносили для
кресал безліч крем’яних відщепів, виробів, включаючи наконечники вістря. Але і
в 1960�1990�х роках тут на видувках були маси кременю і кераміки, які тепер
зникли. Зачистка «курганчика» тут виявила «шапку» піску 36 см товщини, під
ним – темний шар Сосницької культури (17 см). Їх підстилає світло�сірий шар 32
см товщини з середньодніпровською і неолітичною керамікою. Він накриває чор�
ний 13 см шар ямково�гребінцевої культури; нижче, у світлому шарі (47), йдуть
кремені [Рис.1.1; Арх. щоденник Куриленка № 8, с.14]. Попова – дуже багатий
пункт неоліту.
Дюна Голе болотце, що лежить на 200 м західніше, має кругле озерце, з’єднане
рівцем з «великою водою», піщані кар’єри, зразки неолітичної кераміки і сліди
«майстерні» для випалювання човнів і корит [Рис.1,2], на 180 м південніше Попо�
вої (на залишках дворища Лісництва) знайдено слід від неолітичного могильника
[Рис. 1,3]. Такі поховання могли бути на периметрі цієї кручі (6 м висоти), що йде
над болотом на схід протягом 0,5 км до півострова Хуторище [Рис. 1, 4]. Але тут у
1950�1960�х роках ліс був знищений, тому кручі розмилися, оголюючи схожі на
восьминогів пні на стежці корів. Тут повинна бути кераміка, тому що я її знаходив
на глибині 1 м на уцілілій кручі біля Хуторища [Рис. 1, 4]. Неолітичну кераміку ми
знайшли тут на ПН./ Зах. Мисі Хуторище під курганом доби бронзи. На його
розрізі – темний похований шар 12 см товщини настилався шапкою піску (40 см),
під ним – його сірий шар доби бронзи (19 см), нижче – з глибини 71 см до глиби�
ни 128 см у світлому шарі йшли кремені і ямково�гребінцева кераміка [Щоденник
6, с. 3].
Щільно заселеною у неоліті була і понівечена фермою борова тераса�напівострів
(300 на 340 м) Хуторище. Її північний сектор у 1960�х роках після повені та робо�
ти бульдозерів був буквально засіяним уламками кераміки 12 різних культур.
Неолітичну кераміку ми тут знаходили і в північному, східному, надзаплавному
західному секторах і ПН. / Зах. Але детальніше всі пункти округи нами висвітле�
Сіверянський літопис 5
но у виданому в 2008 р. в Чернігові збірнику «Історія Чернігово�Сіверщини з
найдавніших часів у знахідках Мізинської округи».
Залишається майже не вивченою зайнята дворами підошва піщаних круч (два
км довжиною), що йде від Хуторища до Мізинської стоянки, де неоліт виявлено у
1909 р. Тому називати цю зону в неоліті «мертвою» не слід. Неолітична кераміка
може бути і в гирлах ярів. Знайдено там і два пункти доби бронзи. [Рис. 1, 4�5].
Осібно лежить так звана «пуста зона» – багаті сонцем, фруктами, дичиною і пер�
вісними рибними ловлями піщані тераси сіл Ігнатівка і Карасівка. Схоже, ці тера�
си дуже широкої балки з сіл Лоска, Студінка і Карасівка «не були цінністю» поряд
із заплавними островами Десни. Це бачимо і досі [Рис. 1, 25].
Неолітична кераміка, знайдена Ф. Вовком на Мізинській стоянці, показала,
що в неоліті заселилися не лише піщані тераси в Курилівці, але й підошви лесових
обривів у Мізині і, як з’ясується потім, у Свердловці, Радичеві й т. ін. І хоча ці
місця знахідок дуже змінив час, окремі уламки кераміки нами виявлені в зоні
гирла ярів і балок. Такі темні уламки ямково�гребінцевої кераміки знайдено під
Кіровською горою біля поромів: Мезинського, Свердловського, Родичівського у
зруйнованих шарах. [Рис.1, 6, 9, 12]. Ранньонеолітичну кераміку знайдено нижче
Радичева – в гирлі яру під кручею Пазинівка, а пізньонеолітичну – на виході яру
Хороми в Мізині і в Свердловці (біля 2�го городища) [Рис. 1.7].
Цю кераміку знайдено і в гирлі яру Міщанське 2 ПД. яр, і в гирлі яру Затон у
Свердловці. [Рис.1, 13, 10]. Цей повтор наводить на думку по якусь закономірність
цього фактора. В чому вона? З цих ярів ще недавно витікали струмки. В неоліті
вони були повноводними і утворювали, як показали розкопки в Хоромах, виноси
піску. Саме це цікавило неолітичних рибалок. Здається, що пункти неоліту варто
шукати і в гирлах Оришчиного яру�велетня, Перехоже та ін. Показовим тут є
поселення Затон [Рис.1, 10]. Там кераміку різних культур було знайдено в тран�
шеї, яку досліджувати довелося в дощ і сніг 27 січня 1989 р.
Потім на березі Десни, в гирлі яру Затон, плавкраном було вийнято з піском
неолітичну кераміку. Виявилося, що неолітичний шар тут лежить на глибині 261
см. Отже, поховані річні піски у гирлах ярів і балок тут зберігають неолітичну
кераміку, яку варто шукати і в гирлах інших ярів біля Радичева, у Мізині та інших
місцях, зайнятих садибами.
Більше доступна для пошуків, але теж складна Північна зона русла р. Десна,
яка віддалена від бортових обривів.
ПІВНІЧНА ЗОНА РУСЛА ДЕСНИ
Її ми розпочали з пункту Парім Сх. – 100. Він лежить там, де в 1708 р. був
піщаний напівострів «Редути», відбитий на «Плані переправи шведів». Тут у пе�
ревідкладеному стані знайдено в березі окремі уламки кераміки [2, с. 49; 9]. На 1,5
км вище, на повороті Десни на дуже великій глибині в прошарку піску була вири�
та бульдозером велика маса (майже утрачено потім) неолітичної кераміки
[2, с. 46; 13; Рис. 1, 15, 16]. Після тривалого локального «потопу», тут у глею ви�
никло, схоже, свайне поселення середньодніпровської культури.
Стратиграфічно Рвачку нагадують і 2 «глейові пункти» – Косуля і Черепиця,
що лежать на 1�2 км вище в гирлах приток під «закам’янілим» алювієм на глибині
до 2,7 м [Рис.1, 17, 18]. Як і Рвачка, вони виявлені в обвалах алювіальних «зака�
м’янілих» нашарувань Десни. Низька глейова грива Черепиця, що лежить у кручі
Десни у воді, на масиві болотної руди, в неоліті була вкрита шаром піску 15 см
товщини. Її заселили рибалки Дніпродонецької, потім ямково�гребінцевої куль�
тури [Рис. 1, 18]. Вище по Десні, у розмитому пагорбі Юрчика, знайдено таке ж
поселення [Рис. 1,19]. Нижче нього, в березі, рибалки знайшли кераміку доби
неоліту і бронзи. Я виявив там (на протилежному Юрчисі Східному березі) дюни
перемитого піску і залишки поселення (?)[Рис. 1, 19]. Багатий неолітичною кера�
мікою і сусідній Тугаєв грудок [Рис. 1, 20].
6 Сіверянський літопис
ПІВНІЧНА ЗОНА ОСТРОВІВ
Найбільшим і найбагатшим в околиці є розділений струмками і балками піща�
ний острів Дубина (в Рудинського Стовпище, 1925 р.). Це взірцевий, дуже
рідкісний пункт неоліту. Порівняти його можна тільки з Мізинським островом.
На Дубині Західній, в орнаментальній композиції гостродонної миски виявлено
модель неолітичного місячного календаря [8; Рис. 1, 21, 22, 23]. Навколишні малі
острівки�супутники багаті знахідками, але нагадують стійбища [Рис. 1, 24, 25]. На
дуже обширній, важкодоступній гриві Заболоття вдалося дослідити багатошаро�
вий пункт Ігнатівський острів. [Рис. 1, 26].
Сіверянський літопис 7
МІЗИНСЬКО�СВЕРДЛОВСЬКІ ОСТРОВИ
Мізинський острів (470 на 270 м) – один із лідерів неолітичних поселень, де
ми виділили 2 пункти, хоча їх кількість дискусійна. Вони були заселені з мезоліту
[Рис. 1, 40, 40�Б]. Як і переважна кількість пам’ятників, мають дуже значні по�
ш к о д ж е н н я .
Серед похованих під алювієм навколишніх підвищень виділяється східний
піщаний острівок Карашевець – грива з матеріалами неоліту та Сосницької куль�
тури [Рис. 1, 41]. Його площа – 180 на 70 м. Під похованим шаром до глибини 78
см йде багато кременю, болотної руди, а кераміки мало. Інші поховані під алювієм
гриви досліджені мало.
Свердловські острови кількістю інвентаря поступаються Мізинському, вони
пориті кар’єрами, більшість яких зрівняна бульдозерами, що дуже спотворило їх
загальний вигляд і понівечило як пам’ятки історії [Рис. 1, 42, 44]. Свердловський
острів ПД. в неоліті омивався Десною, зберігає залишки 10 культур, могильників,
багатий інвентарем і досі.
Поховані гриви біля островів досліджено не всі. Серед них і малий острівець
Дубки, захований в болотах. На ньому автором знайдено лише кремені [Рис. 1,
43]. Алювіальні нашарування 2�3 м товщиною можуть ховати кераміку неоліту і
на сусідньому Павичевому грудку та продовж стариць Стара Десна. Тут варта
уваги і палеогідросфера округи. Під лівим бортом заплави йде перелік Палеодес�
ни – широка смуга непрохідних боліт, а під правим бортом тягнеться артерія стоку
водойм, що йшли з ярів і балок. Посередині заплави уціліли залишки ланцюга
дюн, утворених при таненні льодовика. Він був повністю обжитим неолітичною
людиною, що зробила таке епохальне відкриття, як виготовлення кераміки [Рис.
1, 44, 42, 40, 17, 21, 26]. Продовження цих дюн під алювієм на південь виявили
меліоратори.
АРХІПЕЛАГ ДЮН БЕРЕЗОВА
Східний кущ багатошарових пунктів зайняв архіпелаг піщаних болотних дюн
3�4 км довжини Березова. Лідирує тут Березова Північна і Південна довжиною
до 1 км. Чому її не виявив Рудинський – не зрозуміло. Вони найбагатші інвента�
рем. Її південно�західні відростки нагадують частіше стійбища. [Рис. 1, 29�31].
Поселення нагадує Косу Пд. [Рис. 1, 32]. Інші 5 пунктів подовж Коси (Гряди)
досліджені мало, вони теж схожі на стійбища [Рис. 1, 16, 33, 34, 35]. Але в 1970 р.
в пункті 16, в глею, на глибині десь 2,5 м бульдозер у прошарку піску вирив велике
скупчення неолітичної кераміки, що лежить у воді в Десні [Рис. 1, 16]. Пізніше
дюни Березової використовувалися і як поля. Багато неолітичної кераміки зна�
йдено на Воробйових островах, менше – на Павловичевім островку. [Рис. 1, 38, 39,
37].
ЗАПЛАВА ХОТИНЬ ПІВДЕННА
У групу заплавних похованих дюн входять і виявлені у високих лугових тра�
вах південніше озера Хотинь піщані грудки Могила Пн. та Могила Пд. Вони
відмічають дорогу з Розльотів у Тимонівку [Рис. 1, 45, 46]. Пункти багатошарові,
досліджені мало. Поселення Північне багатше, має штучну «висячу канаву», що у
неоліті сполучала внутрішнє озерце з озером�гігантом Хотинь. Товщина гумусо�
вого шару тут 100 см, до лівого берега 100 м.
З Південного боку до них примикає дуже великий і перспективний для пошу�
ку архіпелаг низьких піщаних дюн урочища Могила, дуже привабливий лісистий
лівий берег. Там на дорозі виявлено кремені, ліпну кераміку. Але домінуючими
неолітичними пунктами в заплаві залишаються Дубина, острови – Мізинський,
Свердловський, Березова, що йде вслід за Хуторищем, Юрчихою, Поповою, Ма�
лим Грудком Тугаєвим та Кавуновим.
8 Сіверянський літопис
ЛІВИЙ БЕРЕГ
Менше вивчено лівий піщаний низький і заболочений, захований у лісових
джунглях борт заплави. Тут, між Розетською дорогою і Петровськими редутами,
протягом 20�25 км уже виявлено 18 пунктів неоліту, де багато стійбищ. Багато
пунктів були заселені і в пізніші епохи, включаючи Х�ХV ст. [Рис. 1, 47�65]. Проб�
лематичною залишається їх прив’язка до відомих топонімів – метод перерахуван�
ня по типу: Собич�1, Собич�2 та ін., на заваді стає безлюдність цих місць.
Лідером поселень ми взяли борову терасу Дзвінкове, що лежить на 3 км захі�
дніше с. Тимонівка, на дорозі в с. Свердловку [Рис. 1, 54]. Її розміри десь 100 на
400 м, 1�5 м висоти. Заселена була від мезоліту до ХVIII ст., У 1970 роках тут
історик Л. Б. Бахура в кар’єрах зібрав 7 кг артефактів віком від неоліту до ХІV ст.,
Багато неолітичного матеріалу тут виявили і ми, але на обочинах кар’єрів Дзвінко�
ве зруйноване.
У Північному секторі вдалося виявити унікальний план поселення у вигляді
півмісяця з господарчою і культовою спорудою [Рис. 1, 51, 52]. Побудова такого
«ансамблю» в неоліті була справою вкрай виснажливою, тому ми піддаємо сум�
ніву тезу, що у нас неолітичні поселення постійно кочували. Так робили лише
стійбища рибалок. Це доведено спеціальними дослідженнями автора по всьому
ареалу поселень [Рис. 1, 54, 49�53]. На південному кінці цього ланцюга базовими
поселеннями були Дзвінкове, Галаганове VІ – Зах., Хотинське Пн./Сх. [Рис. 1, 54,
52,57]. Їх сусідні пункти «на болоті» були стійбищами. Поселення завжди стави�
лися на підвищеннях.
Отже, карта показує, що у неоліті Подесення Сіверщини було густо заселеним.
Вважають, що такими могли б виявитися й інші великі річки регіону, якби їх
дослідити, як округу Мізина [9]. Це показали і пошуки на Сеймі.
1. Куриленко В. Є. Палеоліт округи Мізина// Сіверянський літопис. – 2008. – 6.– С. 74,75.
2. Куриленко В. Є., Котова Н. С. // Древности Северского Донца. Вып. 4, 2000, Луганск. –
С. 40. –Рис. 3, 14.
3. История УССР.– 1981. – Т.1. – С. 57.
4. Куриленко В. Є. Неолит Средней Десны по материалам Мезинского археологического
музея // Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини.– Полтава, 1990. – С. 69�71.
5. Ногін Є. Матеріали доби неоліту в археологічній колекції Чернігівського історичного
музею // Сіверянський літопис.– 2006. – № 2. – С. 5.
6. Ногін Є. Історія вивчення неоліту Північно�Східної України // Сіверянський літопис. –
2008. – №6. – С. 51�59.
7. Ногін Є. Неолітичні племена ямково�гребінцевої кераміки Чернігово�Сіверського
Подесення // Сіверянський літопис. – 2005. – №6. – С. 3�9.
8. Телєгін Д. Я. Мезолітичні пам’ятники України. – К., 1982. – С. 138, 166.
9. Телєгін Д. Я. Памятники эпохи мезолита на территории СССР, К., 1985. – С. 161, 165.
10. Телєгін Д. Я., Куриленко В. Є. Неолітичні пам’ятки поблизу с. Кудлаївки на Десні //
Археологія. –1986. – С. 100�103.
11. Куриленко В. Є., Отрощенко В. В. Динаміка культурних змін за добу бронзи у Мізинському
мікрорайоні на Десні // Археологія. – 1998. – №1. – С. 46�56.
12. Куриленко В. Є. Пам’ятки астроархеології в зібранні Мезинського музею // Сіверянський
літопис. – 2008. – №5. – С. 4, 7.
13. Отрощенко В. В. Дослідження пам’яток доби бронзи у Мізинському мікрорайоні //
Сіверянський літопис. – 2008. – №6. – С. 22.
В статье говорится о поселении людей в округе Мизина в каменном веке, об
обнаруженных артефактах во время археологических раскопок.
The article discusses the settlement of people in the county in Mizyn Stone Age artifacts
found during archaeological excavations
|