Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства

З метою підвищення системної ефективності розвитку підприємства, заснованої на ступені функціональної організованості довгострокового стійкого відтворення цілеспрямованого результату, у статті пропонується оцінювати погодженість вертикальних, горизонтальних і сферичних зв'язків у дворівневій ор...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Гонтарева, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Schlagworte:	Економічні аспекти промислового виробництва
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24829
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства / І.В. Гонтарева // Економіка пром-сті. — 2010. — № 3. — С. 168-174. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859828867300065280
author	Гонтарева, І.В.
author_facet	Гонтарева, І.В.
citation_txt	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства / І.В. Гонтарева // Економіка пром-сті. — 2010. — № 3. — С. 168-174. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	З метою підвищення системної ефективності розвитку підприємства, заснованої на ступені функціональної організованості довгострокового стійкого відтворення цілеспрямованого результату, у статті пропонується оцінювати погодженість вертикальних, горизонтальних і сферичних зв'язків у дворівневій організаційно-функціональній структурі виробничої системи з активними елементами. Ключові слова: системна ефективність, розвиток підприємства, функціональна організо-ваність, погодженість підсистем і елементів. С целью повышения системной эффективности развития предприятия, основанной на степени функциональной организованности долгосрочного устойчивого воспроизводства целенаправленного результата, в статье предлагается оценивать согласованность вертикальных, горизонтальных и сферических связей в двухуровневой организационно-функциональной структуре производственной системы с активными элементами. Ключевые слова: системная эффективность, развитие предприятия, функциональная организованность, согласованность подсистем и элементов. To increase a system efficiency of enterprise development that is based on the functional organization of longterm stable reproduction of a target result, the author offers to estimate coordination of vertical, horizontal and spherical connections in the two-level organizational and functional structure of the production system with active elements. Keywords: system efficiency, development of enterprise, functional organization, coordination of subsystems and elements.
first_indexed	2025-12-07T15:31:39Z
format	Article
fulltext	І.В. Гонтарева ФУНКЦІОНАЛЬНА ПОГОДЖЕНІСТЬ ПРИ ОЦІНЦІ СИСТЕМНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА Оцінка ефективності рішень комплек- сних проблем, що супроводжують процеси функціонування й розвитку підприємства, – найважливіше науково-практичне завдання, що безпосередньо пов’язане з інтересами всіх прямих і непрямих учасників господарської діяльності. Згідно принципу необхідної різноманітності Ешбі комплексним проблемам повинна відповідати комплексна методика розрахунків ефективності. Оцінка ефективності такого складного й багатоцільового об'єкта, як підприємство, і повинна бути також складною, що включає часткові оцінки. Відповідно до основних підсистем підприємства розрізняють технічну, економічну, соціальну ефективність; щодо основних функцій – операційну, фінансову, маркетингову, адміністративну (управлінську), проектну; стосовно зовнішнього середовища – внутрішню (комерційну) і зовнішню (народногосподарську); по часових відрізках – стратегічну, тактичну, оперативну і т.д. Усі перераховані види різні за сутністю й призначенням, однак спрямовані на досягнення загальних цілей і часто мають загальні джерела виникнення. У результаті причинно-наслідкові зв'язки процесів функціонування й розвитку єдиної соціально-економічної системи надають ефективності підприємства системні характеристики емерджентності (нові властивості ефекту) і синергетичності (додатковий, понададитивний ефект). Під системною ефективністю автор статті розуміє ступінь функціональної організованості довгострокового стійкого відтворення цілеспрямованого результату діяльності соціально-економічної системи, що дозволяє їй максимально використовувати й нарощувати свій потенціал у взаємодії із зовнішнім середовищем. У зарубіжній літературі також використовується термін «організаційна ефективність» або організаційна ефек- тивність у цілому. Серед сучасних авторів, які займаються розробкою різних аспектів системної ефективності можна виділити зарубіжних учених: Ст. Бір, П. Друкер, Р. Каплан, Р. Лукас, М. Мейєр, Д. Норт, Д. Нортон, Д. Сінк, Р. Cолоу, Й. Шумпетер, К. Ерроу; російських учених: Г. Атаманчук, Ю. Глазьєв, О. Ємельянов, А. Колмогоров, Г. Пєтухов; українських учених: О. Амоша, В. Геєць, Т. Клебанова, Ю. Лисенко, І. Отенко, В. Пономаренко, В. Семиноженко. Ними були отримані загальновизнані значимі результати. Виділено й обґрунтовано три основні групи показників, що описують ефективність соціально-економічної системи в комплексі: результативність, економічність, організаційні фактори, що характеризують параметри стану системи (ієрархія, технологія, мотивація і т.д.). Однак вирішені не всі проблеми й завдання, пов'язані з формуванням комплексної оцінки господарської діяльності підприємства. Зокрема, не повною мірою розглянуті методи визначення ступеня функціональної організованості соціально-економічної системи. Елементи продуктивних сил підприємства різні за своєю сутністю й функціональним призначенням. Одні з них визначають її виробничо-технічну структуру, інші – соціально-економічну. Однак, формуючи систему, що об’єднує в просторі та часі у необхідних пропорціях різні ресурси, необхідно, щоб усі елементи взаємодіяли між собою, утворюючи єдність функціональних характеристик за рахунок певної організації. Метою даної статті є формування параметрів і показників для визначення погодженості підсистем і елементів при оцінці ступеня функціональної організованості в рамках системної ефективності розвитку підприємства. Функціональна організованість підприємства забезпечується повнотою й погодженістю його головної функції, що ___________________________ © Гонтарева Ірина Вячеславівна – кандидат економічних наук, доцент. Харьківський національний економічний університет. ISSN 1562-109X визначає призначення та сутність існування об'єкта в цілому, і основних функцій, які забезпечують працездатність об'єкта по здійсненню головної функції. Для господарської системи її діяльність може бути зведена до обмеженого переліку основних функцій, що утворюють замкнений цикл алгоритму функціонування підприємства. Зміст цих функцій може коливатися залежно від галузевої приналежності підприємства, його розмірів, складності продукції й технологічних особливостей, але укрупнений склад функцій залишається багато в чому постійним [1, 82- 84]. У число таких функцій включаються: а) постачання необхідних ресурсів у відповідних обсягах; б) виробнича діяльність; в) збут готової продукції; г) управління. У свою чергу основні функції розділяються на ряд підфункцій. Так, управління включає планування, координацію і контроль усіх процесів функціонування й розвитку підприємства, формування комунікацій, професіоналізму та стимулювання трудової діяльності персоналу. Втрата однієї з них, а також систематичне недотримання відтворювальних функціональних пропорцій або ритму у взаємодії елементів призводить до деградації підприємства. Для відображення зв'язків між цими функціями автор статті вважає за необхідне використовувати дворівневу систему з актив- ними елементами, запропоновану В. Бурковим для галузевого управління [1, 103- 105]. Активність елементів полягає в певній свободі вибору станів і відносин з іншими елементами. На рис. 1 система з активними елементами адаптована до мікрорівня. Умовні позначення: ЦУ – функція й орган управління; АЕ1 – перший активний елемент: функція і підрозділ постачання; АЕ2 – другий активний елемент: функція і підрозділ виробництва; АЕ3 – третій активний елемент: функція і підрозділ збуту. Рис. 1. Дворівнева організаційно-функціональна структура виробничої системи з активними елементами Можливість системи функціонувати за- безпечується наявністю у її елементів властивостей сумісності, які дозволяють взаємообумовлювати та впорядковувати їх стан і поведінку єдиною метою причинно- наслідкових (каузальних) зв'язків. Спосіб комбінації елементів системи визначає рівень організованості системи й повноту функціонального використання її можливостей. У загальному плані для підвищення організованості необхідно, щоб: а) елементи системи, які безпосередньо взаємодіють один з одним, були сполучені (погоджені) щодо матеріальних, енергетичних і інформаційних параметрів; б) усі елементи системи були погоджені відповідно до загального алгоритму функціонування, що забезпечує заданий кінцевий результат. Для господарюючих ЦУ АЕ1 Зовнішнє середовище АЕ2 АЕ3 об'єктів таке сполучення має досягатися багаторазово. Спочатку на стратегічному рівні при проектуванні або модернізації виробництва, а потім при розробці поточних (оперативних і тактичних) планів. При цьому погодженість повинна бути досягнута: а) в ієрархічних структурах підпорядкування між суб'єктом і об'єктом управління (вертикальні зв'язки); б) у горизонтальних зв'язках між взаємодіючими на одному рівні елементами; в) між системою і її зовнішнім середовищем (сферичні зв'язки). Вертикальні зв'язки на підприємстві утворюються та регламентуються шляхом розподілу за рівнями підпорядкування прав прийняття рішень і обов'язків щодо їх вико- нання від керівництва. Серед інших у керів- ників є право залучати до прийняття рішень своїх підлеглих. Ситуаційно це може поліп- шити якість рішень і підвищити ймовірність їх виконання. Для узгодження взаємодії ке- рівника й підлеглих у процесі прийняття рі- шень автор статті пропонує використовувати спеціально розроблене дерево вибору Врума- Йєттона-Яго [2, 184]. Оцінка ефективності отриманого результату в методиці Врума- Йєттона-Яго здійснюється за формулою Е ОКСР ОСПР ОВГР   , (1) де Е – оцінка ефективності способу ухвалення рішення по стратегічній проблемі; ОКСР – оцінка якості стратегічних рішень (результативність, економічна ефективність, оперативність); ОСПР – оцінка вартості часу, використаного на ухвалення рішення; ОВГР – оцінка виграшу від групового рішення в порівнянні з одноособовим. В оригінальній методиці Врума-Йєтто- на-Яго оцінки за елементами формули (1) здійснюються експертним шляхом у балах. У процесі досягнення глобальної мети підприємства на одному рівні взаємодіє велика кількість різноманітних підрозділів, груп і окремих виконавців, що мають права прийняття рішень на окремих стадіях виробництва. Горизонтальні зв'язки – це зв'язки кооперації і координації рівноправних функціональних ланок, що взаємодіють. Вони носять характер погодження параметрів виходу одних і входу інших ланок, що повинно підвищити ефективність взаємодії підрозділів, якщо є механізм вирішення протиріч між учасниками процесу. Якщо механізм відсутній, то це призводить до різкого зниження продуктивності. Для уніфікації підходу до погодженості горизонтальних зв'язків на підприємстві, за аналогією й у розвиток відомих у плануванні центрів бюджетування, вводиться таке поняття, як функціонально- операційний центр (ФОЦ). Загальні ознаки для такого центру – наявність будь-яких виробничих ресурсів, операторів (виконавців), що мають тимчасове право на управління цими ресурсами і так зване поле економічної відповідальності, тобто безліч корисних результатів його діяльності (оцінених через різні показники), які забезпечують можливість досягнення глобальної мети підприємства [3]. Під ресурсами ФОЦ слід розуміти будь-який тип матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових або інформаційних ресурсів. Ресурси представляють собою об'єктивну підставу для ФОЦ, у той час як оператор втілює в собі суб'єктивну сторону господарського процесу. Він у різному ступені може використовувати свої досвід, навички й знання, а також потенційні можливості довірених йому ресурсів. Прий- няті оператором рішення базуються на його інтересах у дотриманні соціальної, економічної й організаційної відповідальності, суб'єктивних уявленнях про взаємодію з іншими ФОЦ, особистих професійних можливостях порівняльної вигідності рівня досягнення корисного результату і т.д. Поняття ФОЦ і його суб'єкта відрізняється від відомого поняття «стейкхолдер». Стейкхолдери – це будь-які групи людей, як із внутрішнього, так і зовнішнього середовища, які зацікавлені в одержанні вигоди від взаємодії з підприємством і мають можливість впливати на його діяльність за допомогою роботи, різних власних засобів, купівельної спроможності, податків і т.д. [4, 65-91]. На відміну від більшості стейкхолдерів суб'єкт (оператор) ФОЦ перебуває в адміністративному підпорядкуванні підприємства (зобов'язаний дотримуватися його інтересів), а всі необхідні для роботи (і реалізації своїх інтересів) ресурси, за винятком власного трудового потенціалу, також виділяються підприємством. Деякою мірою ФОЦ ближче до понять «робоче місце, посада», однак ці поняття не включають суб'єктивні інтереси й цінності виконавців. ФОЦ є тими елементарними осередками, які утворюють соціально- економічні системи на різних рівнях. Структура всіх ФОЦ однакова, тому Х.Ю. Варнеке називає такі утворення фракталами, тобто об'єктами, що володіють властивістю самоподоби, при цьому малий фрагмент системи подібний більшому фрагменту та системі в цілому. У той же час Х.Ю. Варнеке вважає, що сутність такого фрактала визначається більшою мірою не формальними ознаками, а внутрішніми цінностями, організаційною культурою [5]. Автор пропонує таке визначення: функ- ціонально-операційний центр (ФОЦ) – це стійке відособлене об'єднання виробничих ресурсів, джерел влади і розпорядників, які мають обмежену свободу по перетворенню цих ресурсів на заданий результат. Взаємозв'язок кіл відповідальності ФОЦ із глобальною метою носить складний характер, що пов'язано з утворенням динамічних зворотних (позитивних або негативних) зв'язків і наявністю складних причинно-наслідкових статичних взаємозалежностей. Тому процес досягнення загальних цілей підприємства визначається не тільки й не стільки встановленням якихось конкретних показників діяльності для ФОЦ, а гнучкою алгоритмізацією (регламентацією) і навчанням персоналу функціональній взаємодії. Взаємодія ФОЦ моделюється за допомогою сітьових графіків. В умовах серійного й позамовного способів виробництва – найпоширеніших серед українських машинобудівних підприємств – репрезентативною моделлю міжфункціональної взаємодії буде сітьовий графік планування та виконання замовлення споживача (рис. 2). Умовні позначення: 1 – одержання замовлення й реєстрація контракту, оформлення запитального аркуша; 2 – конструкторська підготовка й/або архівна документація; 3 – нормування витрат матеріалу; 4 – перевірка наявності на складі; 5 – розробка технологічної документації; 6 – розробка плану поставок за обсягами і строками; 7 – калькулювання витрат і розрахунки ціни; 8 – визначення можливих строків виконання замовлення; 9 – визначення пріоритету замовлення й строків його виконання; 10 – узгодження ціни й строків виконання із замовником; 11 – оперативно-календарне планування виробництва; 12 – виконання плану постачання; 13 – комплектація конструкторсько-технологічної і кошторисної документації; 14 – підготовчі операції; 15 – технологічні операції; 16 – складські операції; 17 – пакування; 18 – 1 Зб ут За во до уп - ра вл ін ня П ос та ча нн я В ир об - ни цт во 2 3 5 4 6 12 7 10 9 11 14 15 16 17 19 18 20 21 22 8 13 підготовка рахунку-фактури; 19 – доставка замовнику; 20 – калькулювання реальних витрат; 21 – розрахунки із замовником; 22 – розрахунки рентабельності операції. Рис. 2. Сітьовий графік планування й виконання замовлення споживача На думку автора статті, часову погодженість групи операторів з виконання загального завдання можна визначати за методикою А. Зигеля й Дж. Вольфа [6, 48-50] 2 2 1 1 n i i n i i BMH ВCO M        , (2) де ВСО – часова погодженість групи операторів з виконання загального завдання; Мi – модуль припустимої напруженості i-оператора, після якої його продуктивність і точність виконання операцій починає знижуватися; iBMH – міжфункціональна напруженість i-оператора ФОЦ, що залежить від своєчасності виконання робіт суміжними ФОЦ, повинна лежати в межах від одиниці до п'яти й визначається за формулою о i пол витр ТВМН Т Т    , (3) де оТ  – середній час виконання операцій, що залишилися, годин; повТ – повний час на виконання замовлення, годин; витрТ – час, витрачений на виконання попередніх операцій, годин. Залежно від індивідуальних особливостей модуль припустимої напруженості коливається в межах 2,0-2,5 з рекомендованою величиною 2,3 [6, 42]. Погодженість внутрішньовиробничих процесів у заданій технологічній послідовності з обліком інституціональних і трудових нормативів кількісного і якісного змісту є обов'язковою, але недостатньою умовою організованості [7, 110-126]. Важливим аспектом розуміння умов функціонування підприємства є характер його взаємодії із зовнішнім середовищем. Підприємство є відкритою системою, що одержує із зовнішнього середовища всі необхідні ресурси для існування та впливає на своє оточення продуктами власної діяльності. Підприємство реагує на вплив навколишнього середовища, еволюціонує під цим впливом. Якщо розглядати динаміку зміни обсягів реалізованої продукції в промисловості України [8] та Європи [9] за 2003-2009 рр. (рис. 3), то тенденція змін в останні роки має негативний характер та з деякою затримкою в Україні співпадає із загальною ситуацією, пов’язаною зі світовою кризою. Рис. 3. Динаміка темпів зростання (зниження) обсягів промислової продукції в Україні та країнах Європи за 2003-2009 рр. Із рис. 3 видно, що обсяги продукції в Україні зростали з 2003 до 2008 р. Найвищі темпи зростання обсягів реалізованої про- дукції спостерігаються у 2004 р. (39%). У 2009 р. обсяги реалізованої продукції в Україні знижуються на 12%. У країнах Європи з 2008 р. темпи зростання обсягів промислової продукції відносно попереднього року мають негативне значення, 2008 р. – -14 %, 2009 р. – -20%. Зовнішнє середовище складається з безлічі самостійних різноякісних об'єктів, взаємодіючих з даною системою і між собою, формуючи так званий системний комплекс [10, 141]. Цей комплекс має такі властивості: а) відсутність будь-якої твердої ієрархічної структури; б) формування зв'язків на основі різних інституціональних правил конкуренції і кооперації; в) активність більшості об'єктів, що входять у системний комплекс; г) різноманіття й значна мінливість міжсистемних взаємодій; д) ситуативність (неоднозначна обумовленість) характеру міжсистемних взаємодій залежно від співвідношення між цілями, цінностями і можливостями окремих систем. Як фактор впливу на результативність діяльності підприємства зовнішнє середовище характеризується такими параметрами: а) рівень залежності від зовнішнього середовища визначається через чутливість ступеня досягнення цілей підприємства до ступеня варіативності характеристик зовнішнього середовища; б) складність зовнішнього середовища визначається кількістю факторів, що впливають на досягнення цілей підприємства, їх взаємозалежністю та взаємодоповнюваністю, серед груп факторів зовнішнього середовища звичайно виділяють економічні, політичні, ринкові, технологічні, конкурентні, соціальні, міжнародні; в) рухливість середовища визначається швидкістю, з якої відбуваються зміни в зовнішньому середовищі підприємства; г) невизначеність зовнішнього середовища, що вимірюється обсягом, своєчасністю і точністю інформації про зміни в зовнішньому середовищі. Перераховані параметри обумовлюють високий рівень ризику при взаємодії із зовнішнім середовищем. Згідно з рекомендаціями Всесвітнього банку оцінка ризику здійснюється шляхом збільшення дисконтної ставки в розрахунках майбутніх доходів для підприємств. Найпоширенішими є два підходи розрахунків поправок до стандартної величини ставки дисконту: а) модель оцінки капітальних активів (CAPM – capital asset pricing model), яка також називається моделлю β-коефіцієнтів; б) кумулятивна -30,0% -20,0% -10,0% 0,0% 10,0% 20,0% 30,0% 40,0% 50,0% 2004/2003 2005/2004 2006/2005 2007/2006 2008/2007 2009/2008 Україна країни ЄС модель (build up approach). Метод CAPM зручний для підприємств, цінні папери яких вільно продаються на фондових біржах, тому для більшості підприємств України підходить кумулятивна модель ставки дисконту. У цій моделі ставка дисконту визначається як сума безризикової ставки й премії за кожний фактор ризику, яка визначається експертним шляхом. Виходячи з необхідності поєднання у системній ефективності функціональної організованості та економічності господарської діяльності, що виражається в оцінці економічного прибутку, пропонується використовувати таку формулу: (1 max ,1 ) , wacc waccотр c c з з c E E r q k r qr              (4) де waccE – ринкова премія за ризик, пов'язана з відмінністю структури задіяного капіталу від середньогалузевої (відхилення в будь-яку сторону надалі використовується зі знаком плюс); waccотрE – середньогалузева вартість капіталу; cr – вартість власного капіталу у від- сотках виплачуваних дивідендів; зr – вартість позикового капіталу (ставка відсотка за позикою); cq , зq – частки власного та позикового капіталу в загальному капіталі підприємства; y – ставка податку на прибуток; k – ставка, у межах якої відсотки за позикою можуть відніматися з оподатковуваного прибутку. При цьому середньозважена вартість підприємства входить у розрахунок економічного прибутку, що визначається як різниця між чистим операційним прибутком після оподатковування і витратами на капітал за той же період. Висновки. У результаті досліджень визначено, що однією з основних умов підвищення ефективного функціонування й розвитку підприємства є погодженість вертикальних, горизонтальних і сферичних зв'язків у дворівневій системі з активними елементами. Аналіз різних моделей погодження вищенаведених зв'язків дозволив рекомендувати: а) для оцінки ефективності вертикальних зв'язків використовувати модель Врума-Йєттона-Яго; для горизонтальних зв’язків – сітьові графіки та методику А. Зигеля і Дж. Вольфа; для сферичних зв'язків – рівень ризику господарської діяльності підприємства на підставі кумулятивної моделі ставки дисконту, що пов’язана із середньозваженою вартістю капіталу. Для господарюючих об'єктів таке погодження повинно досягатися багаторазово на стратегічному й тактичному рівнях. Література 1. Бурков В.Н. Модели и методы управления организационными системами / В.Н. Бурков, В.А. Ириков. – М.: Наука, 1994. – 270 с. 2. Vroom Victor H. The New Leadership: Managing Participation in Organizations / Victor H. Vroom, Arthur G. Jago // Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1988. – Р. 184. 3. Исаев В.В. Общая теория социально-экономических систем: учеб. пособие / В.В. Исаев, А.М. Немчин. – СПб.: Бизнес-пресса, 2002. – 176 с. 4. Clarson M.B.E. A stakeholder frame work for analyzing and avoluating corporate social performance / M.B.E. Clarson // Academy of Management Review. – 1995. – Vol. 20. – Р. 65-91. 5. Варнеке Х.-Ю. Революция в предпринимательской культуре. Фрактальное предприятие / Х.-Ю. Варнеке; пер. с нем. – М. : Маик, 1999. – 280 с. 6. Зигель А. Модели группового поведения в системе человек-машина: с учетом психосоциальных и производственных факторов / А. Зигель, Дж. Вольф; пер. с англ. – М. : МИР, 1973. – 263 с. 7. Амоша А.И. Основы конструирования экономических систем. Кн. 2. Производственно-экономические системы: моногр. / А.И. Амоша, Е.Т. Иванов.– Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008. – 312 с. 8. Державний комітет статистики Ук- раїни [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. ukrstat. gov.ua/. 9. Портал Європейського Союзу [Елек- тронний ресурс] – Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/por- tal/prodcom/data/excel_files_nace. 10. Миротин Л.Б. Системный анализ в логистике: учебник. / Л.Б. Миротин, Ы.Э. Таш- баев. – М.: Изд-во «Экзамен», 2002. – 480 с. 11. Козырь Ю.В. Стоимость компании: оценка и управленческие решения / Ю.В. Козырь. – М. : Альфа-Пресс, 2004. – 200 с. http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/por-
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-24829
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:31:39Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Гонтарева, І.В. 2011-07-26T19:37:55Z 2011-07-26T19:37:55Z 2010 Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства / І.В. Гонтарева // Економіка пром-сті. — 2010. — № 3. — С. 168-174. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24829 З метою підвищення системної ефективності розвитку підприємства, заснованої на ступені функціональної організованості довгострокового стійкого відтворення цілеспрямованого результату, у статті пропонується оцінювати погодженість вертикальних, горизонтальних і сферичних зв'язків у дворівневій організаційно-функціональній структурі виробничої системи з активними елементами. Ключові слова: системна ефективність, розвиток підприємства, функціональна організо-ваність, погодженість підсистем і елементів. С целью повышения системной эффективности развития предприятия, основанной на степени функциональной организованности долгосрочного устойчивого воспроизводства целенаправленного результата, в статье предлагается оценивать согласованность вертикальных, горизонтальных и сферических связей в двухуровневой организационно-функциональной структуре производственной системы с активными элементами. Ключевые слова: системная эффективность, развитие предприятия, функциональная организованность, согласованность подсистем и элементов. To increase a system efficiency of enterprise development that is based on the functional organization of longterm stable reproduction of a target result, the author offers to estimate coordination of vertical, horizontal and spherical connections in the two-level organizational and functional structure of the production system with active elements. Keywords: system efficiency, development of enterprise, functional organization, coordination of subsystems and elements. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічні аспекти промислового виробництва Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства Функциональная согласованность при оценке системной эффективности развития предприятия Functional coordination in estimation of system efficiency of enterprise development Article published earlier
spellingShingle	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства Гонтарева, І.В. Економічні аспекти промислового виробництва
title	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
title_alt	Функциональная согласованность при оценке системной эффективности развития предприятия Functional coordination in estimation of system efficiency of enterprise development
title_full	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
title_fullStr	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
title_full_unstemmed	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
title_short	Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
title_sort	функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства
topic	Економічні аспекти промислового виробництва
topic_facet	Економічні аспекти промислового виробництва
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/24829
work_keys_str_mv	AT gontarevaív funkcíonalʹnapogodženístʹpriocíncísistemnoíefektivnostírozvitkupídpriêmstva AT gontarevaív funkcionalʹnaâsoglasovannostʹpriocenkesistemnoiéffektivnostirazvitiâpredpriâtiâ AT gontarevaív functionalcoordinationinestimationofsystemefficiencyofenterprisedevelopment

Функціональна погодженість при оцінці системної ефективності розвитку підприємства

Institution

Ähnliche Einträge