Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва

Визначені та обґрунтовані показники (індикатори) для оцінки технологічного рівня промисловості; обґрунтовані принципи технологічної політики та розроблений комплекс заходів щодо підвищення технологічного рівня промисловості як основи забезпечення конкурентоспроможності України. Розроблено та адаптов...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Федулова, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Теми:	Світ інновацій
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2497
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва / Л.І. Федулова // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 65-84. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859811511241801728
author	Федулова, Л.І.
author_facet	Федулова, Л.І.
citation_txt	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва / Л.І. Федулова // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 65-84. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Визначені та обґрунтовані показники (індикатори) для оцінки технологічного рівня промисловості; обґрунтовані принципи технологічної політики та розроблений комплекс заходів щодо підвищення технологічного рівня промисловості як основи забезпечення конкурентоспроможності України. Розроблено та адаптовано до практики методологічний інструментарій для встановлення реального рівня технологічного розвитку окремих галузей промисловості. Обґрунтована економічна політика щодо результативної реалізації інноваційно-інвестиційного ресурсу. Определены и обоснованы показатели (индикаторы) для оценки технологического уровня промышленности; разработаны принципы технологической политики и комплекс мероприятий по повышению технологического уровня отраслей промышленности как основы обеспечения конкурентоспособности Украины. Разработан и адаптирован к практике методологический инструментарий для установления реального уровня технологического развития отдельных отраслей промышленности. Обоснована экономическая политика относительно результативной реализации инновационно-инвестиционного ресурса. Parameters (indicators) for industry technological level estimation are determined and proved; principles of technological policy and complex of measures on the increase of industry technological level as the basis of competitiveness providing of Ukraine are developed. Methodological tool for establishing real level of technological development of separate industry branches is developed and adapted to practice. Economic policy related to productive realization of innovative-investment resource is grounded.
first_indexed	2025-12-07T15:19:51Z
format	Article
fulltext	65 ТЕРМІНОЛОГІЧНІ УТОЧНЕННЯ Дослідження еволюції вітчизняної наукової економічної думки вказують на недостатність концептуального осмислення технологічного прогресу в економічному розвитку та на не� повноту розробки методологічної бази в цій сфері. Так, традиційно ще за радянських часів для пояснення цих процесів економічна нау� ка пропонувала поняття "технологічний спосіб виробництва", яке охоплювало спосіб поєд� нання різних компонентів у системі продук� тивних сил людини й технічних засобів праці. За цією ознакою економічна теорія виділяла три основні технологічні способи виробницт� ва залежно від того, на якому виді праці вони базувалися: на ручній, на машинній чи на ав� томатизованій. Як показує історичний досвід, такий підхід носив більш ідеологічне наван� таження, оскільки технологічні зміни вироб� ництва міцно прив'язувалися до відповідних суспільно�економічних формацій і заперечу� вали першочергову роль науки в економічно� му зростанні. В умовах сьогодення, коли технологічний фактор став основою забезпечення конкурен� тоспроможності економік більшості країн сві� ту, все більшого поширення набуває термін "технологічний розвиток", сутність якого з по� зицій системного підходу на макрорівні можна трактувати як інвестиційно�забезпечений про� цес функціонування системи "освіта — фунда� ментальні дослідження науки — науково� дослідні та дослідно�конструкторські розроб� ки". Технологічний розвиток спрямований на перетворення наукових розробок в придатні для промисловості прикладні розробки, що слугували б основою для інновацій і наступ� ного продукування їх в технології, які здатні реалізовуватися на практиці, з метою забезпе� чення стійкого економічного зростання. У ць� ому контексті загальновизнаним терміном, закріпленим в нормативних документах, є термін "технологічні інновації", який означає, що такі інновації спрямовані на розширення асортименту і поліпшення якості товарів та послуг, що виробляються (інноваційний про� дукт), чи технологій, що при цьому викорис� товуються (інновація—процес). Саме вони ле� Наука та інновації. 2008. Т 4. № 4. С. 65–84. Л.І. Федулова Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РІВНЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА Визначені та обґрунтовані показники (індикатори) для оцінки технологічного рівня промисловості; обґрунтовані принци� пи технологічної політики та розроблений комплекс заходів щодо підвищення технологічного рівня промисловості як осно� ви забезпечення конкурентоспроможності України. Розроблено та адаптовано до практики методологічний інструмен� тарій для встановлення реального рівня технологічного розвитку окремих галузей промисловості. Обґрунтована еко� номічна політика щодо результативної реалізації інноваційно�інвестиційного ресурсу. К л ю ч о в і с л о в а: технологічний рівень, галузі промисловості, індикатори, промислова політика. © Л.І. ФЕДУЛОВА, 2008 жать в основі задоволення все більш зростаю� чих різноманітних особистих, виробничих та інших потреб, насичення і оновлення ринків товарів та послуг, підвищення серійності ви� робництва, зміни моделей і поколінь техніки, технологічних укладів і технологічних засобів виробництва. У статистичних звітностях струк� туру технологічних інновацій представляють проектування та інжиніринг; виробництво, оброблення та збирання; автоматизоване транс� портування металів і деталей, а також автома� тизовані вантажні операції; зв'язок та управ� ління, виробнича інформаційна система; ін� тегроване управління і контроль. Слід зазначити, що виробнича діяльність компаній з інноваційним спрямуванням про� ходить на інноваційному просторі, який являє собою комбінацію технологій, сфер їх застосу� вання для виробництва товарів і послуг, рин� ків, організаційної структури. Стратегічною метою менеджменту є прагнення до оптиміза� ції цієї комбінації, щоб показати очікувану в майбутньому позицію компанії. Вчені вважа� ють, що на сьогодні можна виділити три ос� новні напрями розвитку сучасних виробничих технологій: 1) перехід від дискретних (цикліч� них) технологій до безперервних (поточних) виробничих процесів як найбільш ефектив� них; 2) впровадження замкнутих (безвідход� них) технологічних циклів у виробництві як більш екологічно нейтральних; 3) підвищення наукомісткості високих і новітніх технологій як найбільш пріоритетних у бізнесі. В процесі розробки стратегії технологічного розвитку як на рівні окремих підприємств, так і на рівні галузей необхідно враховувати технологічні рамкові умови: 1) переривчастість технологіч� ного розвитку та динаміки зміни технологій: на ринках відбуваються технологічні стрибки, тобто здійснюється турбулентність техно� логічного розвитку, яка являє собою підвище� ний та важко оцінюваний ризик, і до того ж технологічні ноу�хау застарівають настільки ж швидко, як і виробниче обладнання; 2) злит� тя традиційно розмежованих технологічних сфер (концепція CIM — комп'ютерне інтегро� ване виробництво, що передбачає комплексне використання виробничої, транспортної, ко� мунікаційної, комп'ютерної, робототехніки і т. ін.); 3) зростання складності технологій, що викликане в тому числі збільшенням обсягу технологічних інновацій, зростаючим злит� тям різних за напрямами діяльності компаній. Таким чином, технологія визначає не лише порядок виконання операцій, але й вибір пред� метів праці, засобів дії на них, оснащення ви� робництва обладнанням, пристроями, інстру� ментом, засобами контролю, способами спо� лучення особистісного та речового елементів виробництва в часі і просторі, зміст праці, відношення виробництва до основних засобів. Технологія в широкому розумінні — це науко� во�технічні методи досягнення практичних цілей. Вона є результатом інтелектуальної ді� яльності, в основі якої лежать науково�техніч� ні знання. З одного боку, технологія є засобом впливу на зміну умов виробництва і торгівлі товарами, що виробляються за її допомогою, а з іншого — вона сама є предметом розробки і торгівлі. В зв'язку з цим Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) дає визна� чення технології як "систематичних знань про виробництво тієї чи іншої продукції, про зас� тосування того чи іншого процесу або про на� дання тієї чи іншої послуги, причому неза� лежно від того, відображені ці знання у вина� ході, промисловому зразку, корисній моделі, новій технологічній установці, в технічній ін� формації чи вміннях, в послугах чи допомозі, що надається фахівцями з проектування, монта� жу, управління й змісту промислової установки, з управління промисловим чи комерційним підприємством або його діяльністю". Звідси ж можна дати пояснення терміну "трансфер тех� нологій" — передача систематичного знання про виробництво продукції, про застосування процесу чи надання послуги. Сьогодні взаємозв'язок між економічним розвитком і технологіями полягає у тому, що основою ефективного виробництва в ринко� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200866 вій економіці є саме технологія і прогресивна конструкція її реалізації. Між витратами на технологію і ефективністю виробництва існує зв'язок, схожий на витягнуту криву: спочатку витрати великі, а віддача мала, потім віддача різко зростає при досить мінімальних витра� тах, надалі — ефективність падає і, досягнув� ши межі, в подальшому не залежить від фі� нансових вливань. Граничний стан — це не� від'ємна частина розвитку, коли досягнення нового рівня технологічного прогресу стає все більш складним і дорогим. Найбільш ради� кальним засобом уникнення втрат і надмір� них витрат є перехід на новий технологічний рівень. І саме для ефективних та підприємли� вих менеджерів — це найбільш відповідаль� ний момент. У науковій літературі такий підхід називають технологічним розривом. За даними досліджень, якщо еволюційний роз� виток технології шляхом деякого поліпшення старого процесу дозволяє отримати будь� який успіх, то новий перехід може дати деся� тикратний виграш. На фоні розвитку науково�технічного прог� ресу другої половини ХХ ст. сформувалася особлива категорія технологій, галузей про� мисловості і виробів, які отримали назву нау� комістких чи високотехнологічних. В узагаль� неному значенні наукомісткість — це один із показників, який характеризує технологію, відображає ступінь її зв'язку з науковими дос� лідженнями і розробками. Отже, наукомістка — це така технологія, яка включає обсяги дослід� них робіт, що перевищують середнє значення цього показника технологій в певній сфері еко� номіки, наприклад в обробній промисловості, в добувній чи в сфері послуг (в літературі час� тіше за все розглядається наукомісткість у сфе� рі обробної промисловості). Наукомісткість га� лузі зазвичай вимірюється як відношення вит� рат на науково�дослідницькі роботи до витрат виробництва і збуту, а також як відношення чисельності вчених, інженерів та техніків, зайнятих у галузі до обсягів збуту. А науко� місткою продукцією є вироби, в собівартості яких витрати на науково�дослідні та дослідно� конструкторські роботи (НДДКР) вищі, ніж у середньому по виробах галузей даної сфери гос� подарства. Таким чином, поняття "наукомісткі технології" відноситься до технологій, створе� них на основі використання наукових досяг� нень, закріплених законодавчо і орієнтованих на розвиток і державну підтримку науки. Та� кож слід зазначити, що ще від 90�х р. минуло� го століття у світовій практиці дотримуються стандартної міжнародної торгової класифіка� ції (SITC), згідно з якою серед наукомістких і високотехнологічних галузей стали додатково виокремлювати так звані провідні наукоміст� кі технології та технології високого рівня. В країнах, що входять до Організації економіч� ного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до наукомістких виробництв відносять ті, для яких показник наукомісткості (відношення витрат на дослідження та розробки (НДДКР) до об� сягу виробництва чи доходу) перевищує 3,5 %. Якщо ж показник відповідає діапазону 3,5— 8,5 %, то виробництво і його продукцію відно� сять до групи технологій високого рівня, як� що показник більше 8,5 %, то вони характери� зуються як провідні наукомісткі технології. Особлива ж роль наукомістких технологій по� яснюється деякими причинами. Так, існує думка [1], що найбільш важливу роль відіграє та частина наукових інновацій, що володіє так званим кібернетичним ефектом. Кожна така інновація не лише дає "економію праці", але й відкриває можливості розвитку цілого напря� му на принципово новому витку технічного прогресу. В процесі використання нова техні� ка з часом зношується і замінюється більш су� часними зразками. Але принципи, закладені в її створення і подальше вдосконалення (кібер� нетичний ефект), продовжують діяти. Прик� ладом може слугувати швидке моральне ста� ріння поколінь комп'ютерної техніки, засобів бездротового зв'язку і т. ін. Отже, кібернетич� ний ефект у сучасних умовах — головний гене� ратор додаткової вартості. Тому країна, що на� копичила і продовжує накопичувати розроб� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 67 ки з кібернетичним ефектом, завжди займати� ме провідні позиції. Саме володіння кіберне� тичним ефектом і підтримуючими його кри� тичними і виробничими технологіями дає змогу Японії, США, деяким країнам Європи забезпечувати розробку принципово нових технічних рішень в електронній промисло� вості та інших авангардних галузях. Таким чином, зміна суспільних потреб, ви� дів економічної діяльності та їх взаємозв'яз� ків, цінностей, що створюються в результаті такої діяльності, вимагає переусвідомлення і перегляду існуючих економічних категорій та сприяє виникненню нових. Такі зміни знахо� дять своє відображення в системі наукових знань суспільства, якості його поінформова� ності про ті процеси, події, явища, які відбува� ються сьогодні, та задіяний для цих цілей на� уково�технологічний потенціал. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК НА МІКРОРІВНІ Оскільки механізм реалізації науково�тех� нічного прогресу на макрорівні забезпечуєть� ся реалізацією інноваційних процесів на мік� рорівні, то, як показує досвід передових країн, саме успішна інноваційна діяльність підпри� ємств дає можливість подолати низку проб� лем, що стоять перед ними і забезпечити пе� рехід до інноваційного розвитку всієї еконо� міки в цілому. Зокрема, дослідження рамкових умов технологічного розвитку економіки кінця ХХ початку ХХІ ст. визначило такі за� кономірності, обумовлені діяльністю на рівні підприємств: 1) стагнація розвитку традиційних техно� логій при посиленні диференціації потреб (за� питів) споживачів; 2) зростаючий тиск зарубіжних конкурен� тів внаслідок глобалізації та інтеграції світо� вої економіки, що проявляється у нових това� рах, нових технологіях їх виготовлення; 3) збільшення частки нових товарів і техно� логічних процесів на підприємствах та скоро� чення тривалості розробки нових товарів та їх життєвого циклу на ринку; 4) зростання витрат на проведення НДДКР; 5) переривчастість технологічного розвит� ку та динамізм зміни технологій; 6) злиття традиційно розмежованих техно� логічних сфер і створення інтегруючих техно� логій. На сьогодні методологічну базу управління науково�технологічним прогресом на мікро� рівні представляє чисельна кількість методич� них підходів до визначення окремих та комп� лексних показників оцінки процесу оновлення продукції та технологій. В Інституті економіки та прогнозування НАНУ здійснено їх узагаль� нення та аналіз і запропоновано об'єднати в три класифікаційні групи за функціональною ознакою: 1) група методів оцінки нової про� дукції та технологій на основі маркетингових засад; 2) група методів оцінки інноваційної ак� тивності підприємств; 3) група методів оцінки впливу окремих факторів на ефективність процесу оновлення та загальну економічну ефективність підприємства. Доведено та обґ� рунтовано, що на сьогодні чітко проступають дві моделі методології оцінки процесу онов� лення на мікрорівні: перша із них включає ме� тодичний інструментарій управління НТП другої половини ХХ ст. та залишається акту� альною й до цього часу, друга базується на ме� тодології управління інвестиційними проек� тами і в своїй основі дотримується принципів ринкової економіки та виходить із доціль� ності отримання комерційної вигоди. При ць� ому вкрай важливо мати на увазі, що в процесі інноваційного проектування економічні роз� рахунки ефективності розробки та реалізації нових продуктів доцільно здійснювати на кожному із етапів: при генеруванні і відборі інноваційних ідей, при тестуванні нового то� вару всередині організації і підготовці до за� пуску в виробництво, при комерціалізації ін� новацій та при створенні збутових каналів і організацій масових продаж. Проведений аналіз вказує на суттєвий вплив фондовіддачі основних фондів на фондорента� бельність українських підприємств, котрі мож� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200868 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 69 на віднести до наукомістких, тобто загальна ефективність використання основних фондів знижується через високу фондоємність про� дукції, яка є наслідком недостатнього заванта� ження основних фондів. Як позитивну слід заз� начити тенденцію зростання показників рівня інноваційного забезпечення виробничого про� цесу (крім витрат на придбання інноваційного обладнання). Темпи зростання обсягів випуску інноваційної продукції перевищують темпи за� гального зростання виробництва, що є позитив� ним явищем і свідчить про поступову пере� орієнтацію підприємства на інноваційну мо� дель розвитку. Для підтримки такого курсу необхідно збільшити темпи оновлення основ� них фондів шляхом збільшення обсягів виве� дення з експлуатації застарілого обладнання з одночасним збільшенням обсягів введених в експлуатацію фондів. Слід зазначити, що придбання машин, обладнання, установок та інших основних засобів та капітальні витрати, пов'язані з упровадженням інновацій, за ос� танні три роки залишаються на рівні 44—45 % в структурі напрямів інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств (рис. 1), що свідчить про постійну турботу менедж� менту таких підприємств щодо модернізації технологічної бази. Проте стабільність проті� кання даного процесу не дозволяє прогнозу� вати суттєвого технологічного прориву в про� мисловості. Аналіз виробничої, інноваційної та інвести� ційної діяльності досліджуваних підприємств дав можливість визначити тенденцію до ста� більності темпів зростання всіх основних по� казників та виявити головні фактори, які є причиною деякого стримування нарощення та розкриття потенціалу: низькі темпи розвитку економіки України і ці� лому, що створює відповідне неефективне се� редовище для розвитку окремих підприємств; відсутність відповідних державних механіз� мів для регулювання процесу підвищення інноваційності розвитку, в тому числі й у ма� шинобудуванні; відсутність дієвого чинного законодавства в сфері формування інтегрованих інновацій� них високотехнологічних структур; надання переважної уваги виробничим про� цесам замість зосередження уваги на науко� во�технологічних та інноваційних процесах, як того вимагає специфічна особливість на� укомісткого підприємства (саме навколо проблем оновлення продукції та технологій, підвищення їх наукомісткості повинні кон� центруватися організаційні та інвестиційні ресурси підприємств); недостатність практики впровадження су� часних методів організації діяльності, а са� ме реінжинірингу, бюджетування, системи збалансованих показників, управління ри� зиками, технологічного маркетингу та ін., які б дали можливість підвищити рівень резу� льтативності управління підприємством і забезпечити ефективне використання його науково�технологічного потенціалу та під� вищення конкурентоспроможності; вплив існуючої на сьогодні форми власнос� ті більшості високотехнологічних підпри� ємств на відсутність практики впроваджен� ня принципів корпоративного управління підприємством, що не дає можливості вико� Рис. 1. Інноваційна активність промислових підприємств за напрямами проведених інновацій: — придбання но� вих технологій; — придбання виключних майнових прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензії, ліцензійні договори на використання зазначе� них об'єктів; — придбання машин, обладнання, уста� новок, інших основних засобів та капітальні витрати, пов'язані з впровадженням інновацій; — виробниче проектування та інші види підготовки до випуску нової продукції; — маркетинг, реклама. (Складено за даними "Промисловість України у 2001—2006 рр. Статистичний збірник". — К.: Держкомстат України, 2007.) ристовувати в повній мірі переваги корпо� ративної форми підприємства, особливо в напрямі управління вартістю підприємства та здійснення його капіталізації, впровад� ження корпоративної культури як сучасно� го методу управління; несистематична та методологічно недоскона� ла робота по управлінню об'єктами промис� лової власності, яка в умовах наукомісткого виробництва та наявного потужного науко� во�технологічного потенціалу підприємства повинна сприяти його інвестиційній приваб� ливості та забезпечувати збільшення ринко� вої вартості; відсутність інтегрованої діяльності провід� них служб підприємства (зокрема, маркетин� гу, зовнішньої діяльності, служб НДДКР та економічних підрозділів) в напрямі забез� печення технологічного рівня виробництва через механізми технологічного прогнозу� вання та технологічного маркетингу. ПРОБЛЕМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Важливою передумовою використання прог� ресивних технологій як втілених наукових знань є прискорення темпів оновлення основ� них фондів кожної галузі економіки. В серед� ньому рівень зносу основних фондів у про� мисловості України перевищує 50 %. У дея� ких галузях він досягає 70 % з коефіцієнтом оновлення 1—1,5). При таких темпах оновлен� ня застаріла частина фондів оновиться не раніше ніж через 50 років. З цих позицій особ� ливо актуальною вбачається проблема впро� вадження технологічних інновацій. У провід� них країнах світу розробка та впровадження технологічних інновацій — вирішальний фак� тор соціального та економічного розвитку. Так, у США приріст національного доходу на душу населення за рахунок цього фактора ста� новить до 90 %. Число фахівців, зайнятих у сфері розвитку технологічних інновацій, за ос� танні 5 років зросло в США від 0,8 до 1,2 млн., а в країнах ОЕСР від 2,4 до 2,7 млн. В Україні в загальній структурі промислового виробни� цтва за рівнем наукомісткості переважає сек� тор низьких технологій (рис. 2). Причини ни� зької частки технологій 5�го укладу (сектор високих технологій) в основному пов'язані з несприятливою економічною ситуацією (як у колишньому СРСР, так і в сучасній Україні). Так, негативний вплив економіки на освоєння і масштабне використання технологій в СРСР було зумовлений низькою вартістю робочої сили, а також хронічною відсталістю СРСР у сфері обчислювальної техніки та приладобу� дування. Суб'єктивне утворення цін на ресур� си ще більш уповільнило використання новов� ведень і зростання споживчих властивостей кінцевої продукції. Централізоване обмежен� ня зростання цін відповідно до збільшення споживчих властивостей продукції призводи� ло до повільного повернення коштів, вкладе� них підприємствами в нові технології. В умо� вах відсутності конкуренції підприємствам бу� ло економічно більш вигідно випускати стару продукцію, ніж освоювати нову. Недооцінка провідної ролі технологій та не� обхідності встановлення технологічної од� норідності міжгалузевої структури виробни� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200870 Рис. 2. Структура виробництва продукції за рівнем нау� комісткості Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 71 цтва значно обумовлює зниження конкурен� тоспроможності галузей промисловості. Слід зазначити, що в умовах зниження інвестицій� ної активності і відсутності результативної промислової політики заходи щодо реструкту� ризації економіки не привели до модернізації виробництва на основі передових технологій, що забезпечують конкурентоспроможність усіх компонентів продукції по всьому техно� логічному ланцюжку її випуску. Аналітичні узагальнення статистичних даних показують, що виробництва, що належать до 5�го техно� логічного укладу, не демонструють характерис� тики, які свідчили б про активні інноваційні про� цеси у цьому виді економічної діяльності. Інно� ваційні інвестиції в основний капітал становлять лише 17 % загальних інвестицій, а обсяг фінан� сування всієї інноваційної діяльності — 34 % у цих інвестиціях. Технологічні зміни‚ особливо на фоні впровадження базових та інфраструк� турних науково�технічних інновацій, безпосе� редньо пов'язані з виробництвом нових нау� комістких інвестиційних товарів, які потребу� ють значних цілеспрямованих інноваційних капітальних витрат. Тому за низького рівня інноваційного інвестування країна втрачає по� тенційні можливості динамічного розвитку, навіть маючи наукові та проектно�конструк� торські розробки своєї науково�технічної сфе� ри. За таких умов збереження неефективних формальних підходів до моніторингу і оцінки інноваційних структурних змін в економіці не� минуче призведе не лише до остаточного ви� черпування інноваційного потенціалу, а й до втрати важливого креативного ресурсу процесу відтворення національної економіки. Водночас престижність високотехнологіч� них галузей не означає, що інноваційним роз� витком не можуть бути охоплені інші галузі економіки, в тому числі сфера послуг з її нау� ковою складовою, де матеріально�технічна ба� за зношена не менше, ніж у матеріальній сфе� рі виробництва (наприклад, сфера зв'язку та комунікацій, що має забезпечувати інформа� тизацію суспільства). Тому необхідно збалан� сувати фінансові потоки в інноваційний роз� виток секторів економіки на основі врахуван� ня попиту на науково�технічну продукцію й активізувати в цьому напряму діяльність всіх структур влади, причетних до регулювання інноваційної діяльності. Традиційно технологічний рівень промис� лового виробництва характеризується станом, динамікою та ефективністю використання ос� новних фондів, зокрема високотехнологічно� го та інноваційного обладнання, а також рів� нем і тенденціями інвестування в основний капітал. Позитивна динаміка основних фон� дів виступає основним чинником збільшення технологічного рівня виробництва. За даними аналітичних розрахунків (табл. 1) показник валового нагромадження основного капіталу у ВВП досить помітно корелює з показником економічного зростання. І хоча реальна вар� тість основних засобів в економіці щороку збі� льшується, темпи зростання цього показника є недостатніми (індекс приросту основних засо� бів протягом 2000—2006 рр. знаходився в ме� жах 1—5,3 %). Індекс основних засобів зростає значно повільніше, з часовим лагом в один— два роки, порівняно з індексом інвестицій в основний капітал. Проведений аналіз показав, що при зрос� танні вартості основних засобів в економіці вартість основних засобів організацій, що зай� маються науково�технічною діяльністю, змен� шилася з 9,2 млрд. грн. у 2004 р. до 8,7 млрд. грн. у 2005 р. (в тому числі вартість машин і обладнання зменшилася за вказаний період з 2,9 до 2,4 млрд. грн.). Це негативна тенденція, що позбавляє промисловість підґрунтя для розробки наукомісткої та інноваційної про� дукції, призводить до зменшення технологіч� ного рівня виробництва. Недостатніми є й тем� пи введення в дію нових основних засобів — максимальне значення (5,5 % від вартості на� явних засобів) зафіксовано у 2005 р. Протягом 2000—2006 рр. відносний рівень введення но� вих основних засобів стосовно загальної вар� тості основних засобів щорічно збільшується. Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200872 Частка вартості нововведених основних фон� дів галузей обробної промисловості у загаль� ній вартості нововведених основних фондів по економіці стабільна (19,4—19,9 %, за винятком 2001 р.). Проте слід зауважити, що валова до� дана вартість промисловості в загальному об� сязі валової доданої вартості протягом 2000— 2006 рр. коливається в межах 28,5—31,4 %, а вартість основних засобів промисловості в за� гальній вартості основних засобів по економі� ці — в межах 34,0—37,1 %. Отже, темпи онов� лення основних фондів у галузях промисло� вості є такими, що не відповідають її вкладу в загальну економічну динаміку. Вказаний вис� новок дозволяє висунути гіпотезу про втрату промисловістю набутого технологічного рівня. Таким чином, стратегічні питання техноло� гічного розвитку вітчизняного виробництва тривалий час відходили на другий план, посту� паючись перед поточними проблемами. Прове� дені реформи також не змінили технологічної укладності. Незважаючи на те, що промисло� вість України, як і розвинених країн, є багато� укладною, її інституціональний устрій зали� шається застарілим, підприємства в більшості мають предметну спеціалізацію з жорсткими технологічними лініями, що не дає можливос� ті ефективно використовувати наявний нау� ково�виробничий потенціал, зменшує резуль� тативність проведених перетворень, суттєво послаблює глобальні конкурентні можливос� ті, погіршує інвестиційну привабливість про� мислового комплексу в цілому. У найближчо� му майбутньому на технологічний розвиток промисловості України більшою мірою впли� ватиме кон'юнктура зовнішнього ринку. Но� вовведення відбуватимуться передусім у галу� зях з експортною орієнтацією (гірничо�мета� лургійний комплекс, хімічна промисловість, окремі галузі машинобудування). Можливі по� зитивні інноваційні зрушення у галузях, орієн� тованих одночасно на внутрішній і зовнішній ринки (харчова і легка промисловість) та у по� рівняно високорентабельних інфраструктур� них галузях (зв'язок, транспорт). Попит на ви� сокотехнологічну продукцію України пере� важно формуватиметься на ринках СНД, ЦСЄ і країн, що розвиваються. ВИБІР МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ОЦІНКИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ НА РІВНІ ГАЛУЗІ Методичні підходи до оцінки техніко�еко� номічного та організаційно�технічного рівня виробництва в окремих галузях промисловос� ті були напрацьовані економічною наукою та практикою ще в 70—80�ті роки ХХ ст. і запо� чатковувались на принципах планової еконо� міки радянського типу. З переходом до ринко� вої економіки змінилися критерії і механізми організації та управління промисловим вироб� Примітка. Складено за даними: Статистичний щорічник України за 2000 р. — К.: Техніка, 2001. — С. 36; Основні фон� ди України. Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — С. 33; Статистичний щорічник України за 2007 р. — К.: Консультант, 2007. — С. 29, С. 196—197. Таблиця 1 Валове нагромадження основного капіталу Показники 1995 2001 2002 2003 2004 2005 2006 крб. грн. Валовий внутрішній продукт Індекс ВВП, % Валове нагромадження основ� ного капіталу у фактичних ці� нах Індекс ВВП, % 5 451 642 87,8 1 269 154 23,3 204 190 109,2 40 211 19,7 225 810 105,2 43 289 19,2 267 344 109,6 55 075 20,6 345 113 112,1 77 820 22,6 441 452 102,7 93 357 21,1 537 667 107,1 96 965 18,0 ництвом, що вимагає вироблення на цій осно� ві сучасного методологічного апарату, який би дозволив здійснювати системні аналітичні дослідження можливостей структурних змін у промисловості. Слід зазначити, що для визначення та виок� ремлення власне наукомісткого сектора ук� раїнської промисловості потрібні достовірні оцінки витрат на галузеві НДДКР та галузеві обсяги виробництва продукції відповідно до порогових значень критерію галузевої науко� місткості. Але на даний момент існують труд� нощі щодо визначення цих показників, пов'я� зані з: а) відсутністю інформації щодо величи� ни витрат на НДДКР за певний період і контролю за діяльністю ВПК та інших галу� зей, що відносяться до наукомістких; б) відсут� ності загальновизнаної методики розрахунку величини витрат на НДДКР. Це вимагає створення механізму вимірю� вання, обліку та організації відтворення нау� ково�технологічного потенціалу, а здійснити це можна при формуванні комплексної систе� ми наукового знання, обліково�статистичної інформації (технологічної статистики) і наяв� ності системи управління науково�техно� логічним розвитком країни. В зв'язку з цим слід зазначити, що до цього часу вітчизняна економічна наука і статистика не розробили наукових засад побудови і організації функ� ціонування системи ідентифікації, класифіка� ції, вимірювання та обліку сучасних техноло� гій, а без цього не можна й говорити про ство� рення системи відтворення технологічної бази країни. Так, за оцінками експертів Всес� вітнього економічного форуму (ВЕФ), еконо� мічне зростання в інноваційних�активних краї� нах залежить на 50 % від технології, на 25 % від ефективності функціонування суспільних інститутів і на 25 % від якості мікроекономіч� ного середовища. У країнах, що не відносяться до інноваційно�активних, вагові коефіцієнти перерахованих чинників при розрахунку під� сумкового індексу економічного зростання приймаються однаковими. Перш за все потрібно визначитися з іден� тифікацією об'єкта дослідження. Так, у Гос� подарському кодексі України [2] та статис� тичних класифікаціях термін "галузь" визна� чається як діяльність сукупності виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах еко� номічної діяльності. На мою думку, при вико� ристанні терміну "галузь" потрібно враховува� ти, що подібність видів економічної діяльності не є чітко визначеною категорією і для різних цілей може розглядатись як у більш загально� му, так і в конкретному контексті. Проте, зважа� ючи на ознаку подібності здійснюваних видів економічної діяльності, виробництво повітря� ної та космічної техніки, металургійне виробни� цтво, хімічна промисловість, суднобудування, електронна, електротехнічна промисловість та інші виробництва машинобудування мають підстави також розглядатись як окремі галузі економіки. З цих позицій технологічний рівень галузі промисловості — це комплексна характе� ристика галузі, яка включає параметри, що визначають її спроможність до технологічних інновацій і на цій основі підвищення конкурен� тоспроможності її продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках. На підставі прийнятого тут розуміння "технологічного рівня галузі про� мисловості" як комплексної характеристики та наведених вище базових положень щодо техно� логічного розвитку при розробці методології оцінки технологічного рівня галузі пропонуєть� ся згрупувати параметри таким чином: система параметрів оцінки технологічного рівня галузі промисловості, що визначають� ся промисловою політикою на державному та галузевому рівнях у сфері технологічно� го розвитку промисловості з врахуванням світових тенденцій у цьому (перша група па� раметрів); система параметрів оцінки технологічного рівня галузі промисловості, що визначаються інтеграційною оцінкою інноваційної діяль� ності і технологічного рівня підприємств га� лузі (друга група параметрів); Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 73 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200874 система параметрів оцінки технологічного рівня галузі промисловості, що визнача� ються інтеграційною оцінкою рівня базових технологій, які використовуються в основ� них виробництвах промислової продукції (третя група параметрів). При аналізі технологічного рівня галузей промисловості пропонується керуватися між� народною класифікацією видів економічної ді� яльності (табл. 2), прийнятою Євростатом згід� но з рівнем технологічної активності та кла� сифікацією видів економічної діяльності NACE Rev. 1.1 classification at 3�digit level (NACE= = Classification of economic activities in the Euro� pean Community) [3]. В таблиці наведено та� кож відповідні коди Класифікації видів еконо� мічної діяльності (КВЕД) [4]. Розроблена та запропонована система пара� метрів заснована на показниках, що розрахо� вуються на основі поточної статистики еко� номічної діяльності підприємств, та на експе� ртних оцінках. Введення в загальну систему параметрів експертних оцінок дає можливість перейти на макрорівень оцінки факторів, що впливають на сучасний стан технологічного рів� ня галузей промисловості та визначають напря� ми й заходи щодо його підвищення. Зокрема, в ході здійснення дослідження було запропоно� вано оцінювати такі параметри технологічного рівня галузі промисловості, які визначаються Таблиця 2 Класифікація обробних виробництв за технологічним рівнем Технологічний рівень обробних виробництв Коди та види економічної діяльності згідно з класифікацією Євростат Коди КВЕД 1. Високотехнологічні види виробництв 2. Середньо�високотех� нологічні види вироб� ництв 3.Середньотехнологічні види виробництв 4. Низькотехнологічні види виробництв 24.4 — виробництво фармацевтичних препаратів, медичних хімічних речовин і лікарських препаратів з рослинних продуктів 30 — виробництво офісної техніки і комп'ютерів 32 — виробництво радіо�, теле� та комунікаційного обладнання та апаратури; 33 — виробництво медичного, прецизійного та оптичного інструменту, годинників та інших приладів вимірювання часу 35.3 — виробництво повітряної та космічної техніки 24 — виробництво хімікатів та хімічної продукції виключаючи 24.4 29 — виробництво машин та устаткування, не включених в інші угру� пування 31 — виробництво електричних машин і апаратури, не включених в інші 34 — виробництво автомобілів, причепів і напівпричепів 35 — виробництво транспортного обладнання виключаючи 35.1 Бу� дування та ремонт кораблів та суден та 35.3. 23 — виробництво коксу, продукції нафтопереробки, радіоактивних речовин і продукції Від 25 до 28 — виробництво гумових та пластикових продуктів; ви� робництво базових металів та продукції та іншої неметалевої міне� ральної продукції 35.1 — будування та ремонт суден Від 15 до 22 — виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюно� вих виробів, текстилю та продукції з нього; шкіри та продукції з неї, деревини та продукції з неї; паперової маси, паперу та іншої паперо� вої продукції, поліграфічна, видавнича діяльність та тиражування за� писаних носіїв інформації Від 36 до 37 — виробництва, не включені в інші. 24.4 30 32 33 35.3 24 виключаючи 24.4 29 31 34 35 виключаючи 35.1; 35.3 23 від 25 до 28 35.1 від 15 до 22 від 36 до 37 інтеграційною оцінкою інноваційної діяльності підприємств галузі (табл. 3). По кожному із зазначених параметрів роз� роблено методи їх розрахунків, в основу біль� шості яких взято принципи методології роз� рахунків державного статистичного спостере� ження. Впровадження розробленої методики передбачає складання і ведення Картки тех� нологічного рівня галузі (підгалузі) промис� ловості, яку пропонується використовувати як базовий документ для проведення моніто� рингу технологічного розвитку галузей про� мисловості України. В умовах все ще не стабільного стану еконо� міки країни, викликаного глибинними та все� бічними інституційними перетвореннями від зміни форм власності на засоби виробництва до повної зміни системи товарообміну госпо� дарюючих суб'єктів, вибір пріоритетів перс� пективного технологічного розвитку будь�якої галузі матеріального виробництва повинен базуватись на визначенні її місця в нових еко� номічних умовах, в умовах відкритого ринку. Це потребує проведення системного аналізу динаміки, структури та взаємозв'язків зміни узагальнених параметрів функціонування ве� ликих машинобудівних підприємств в струк� турі всього господарського комплексу, вста� новлення ступеня адаптації підприємства до макроекономічних умов, що склалися, і необ� хідність визначення рівня затребуваності його продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках. Більш детальний аналіз узагальнених показ� ників і тенденцій їх змін потрібно проводити на трьох рівнях — народного господарства в цілому, промисловості (галузі), підприємства. Такий аналіз дасть можливість в подальшому об'єктивно і обґрунтовано підійти до визна� чення масштабів і напрямів технологічного прогресу в кожній галузі промисловості, а особливо — в машинобудуванні. За таких умов система визначення пріоритетів технологічно� го розвитку повинна включати такі елементи: аналіз і прогноз внутрішнього і зовнішньо� го ринку продукції; порівняльна оцінка конкурентоспромож� ності продукції; аналіз виробничої і технологічної структу� ри; оцінка динаміки рівня використання виро� бничих потужностей і ступеня зносу основ� них фондів; основні напрями розширення сортаменту і підвищення якості продукції; обґрунтування пріоритетних напрямків технологічного розвитку; аналіз рівня інвестицій, обґрунтування пот� реби в інвестиціях і джерел їх формування. Технологічний розвиток економіки тієї чи іншої країни пояснюється масовим перероз� поділом ресурсів у технологічні ланцюги но� вого технологічного укладу зі значним поши� ренням соціальних та інституціональних но� вовведень. Важливим аспектом дослідження є стан технологічної структури економіки — взаємопов'язаної упорядкованої сукупності всіх технологій — від видобування ресурсів до споживання і утилізації кінцевої продукції, що утворює повний технологічний цикл. Послідовними стадіями цього циклу є комп� лекси галузей: 1) видобування первинних ре� сурсів та енергоносіїв; 2) переробка первин� них ресурсів та їх компонент; 3) обробна про� мисловість; 4) виробництво кінцевої продукції, товарів і послуг. Впровадження інновацій усе частіше розглядається як єдиний спосіб підви� щення конкурентоспроможності вироблених товарів, підтримки високих темпів розвитку й рівня прибутковості. Але при цьому необхід� но зазначити, що конкурентоспроможність продуктів і виробництв на внутрішньому і міжнародному ринках не вичерпується по� няттям "нового технологічного змісту". Вона відбиває результати складної взаємодії харак� теристик пропонованого продукту і ринкових параметрів. Отже, досить високий технологіч� ний зміст, тобто технологічна конкурентосп� роможність, є необхідною, але не достатньою умовою високої конкурентоспроможності про� дукції на сучасних ринках. Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 75 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200876 Таблиця 3 Параметри оцінки технологічного рівня галузі промисловості № Група параметрів Параметри 1 2 3 Результативність науково�технічної діяльності Результативність виконання завдань програм державного замовлення за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності Ефективність інноваційної діяльності в галузі Виконання наукових та науково�технічних робіт: загальний обсяг робіт; кількість наукових та науково�технічних робіт; кількість робіт, виконаних за пріоритетними напрямами роз� витку науки й техніки; кількість робіт, які мають інноваційну спрямованість Валові витрати на виконання наукових та науково�тех нічних робіт. Загальна кількість програм Ефективність виконання програм Ефективність використання бюджетних коштів, що надані на виконання програм Інноваційна активність підприємств галузі Динаміка змін інноваційної активності підприємств галузі Витрати на технологічні інновації Динаміка змін витрат на технологічні інновації Обсяги продажу інноваційної продукції по видах економічної діяльності згідно з КВЕД та технологічним рівнем, всього; в т.ч. експорт Рівень інноваційності продукції галузі Динаміка змін інноваційності продукції галузі Витрати організації у звітному році за ліцензіями, ліцензійни� ми договорами або договорами про передання виключних май� нових прав інтелектуальної власності, у тому числі виплати з держбюджету Витрати на виробництво продукції (надання послуг), яке здійс� нювалось (які надавались) з використанням об'єктів промисло� вої та інтелектуальної власності (ОПІВ) на підставі ліцензій, ліцензійних договорів або догово� рів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності Ефективність використання витрат за ліцензіями, ліцензійними договорами або договорами про передання виключних майно� вих прав інтелектуальної власності та витрати на виробництво продукції (надання послуг), яке здійснювалось (які надавались) з використанням ОПІВ Ефективність використання об'єктів інтелектуальної власності Динаміка змін ефективності використання об'єктів ін телекту� альної власності Кількість впроваджених інноваційних видів продукції Кількість впроваджених у виробництво нових технологічних процесів Сальдо експорту�імпорту нових технологій (технічних досяг� нень) Динаміка змін сальдо експорту�імпорту нових технологій (тех� нічних рішень) Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 77 ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ Організаційний ресурс. Ефективність орга� нізаційно�економічного забезпечення розвит� ку галузей промисловості на основі здійснен� ня виваженої науково�технологічної політики залежать не лише від досягнутого рівня нау� ково�технологічного потенціалу, а перш за все від скоординованого, системного та компле� ксного об'єднання організаційних зусиль усіх учасників (суб'єктів), які впливають на стан і тенденції технологічного розвитку. Ефектив� не використання організаційного ресурсу на сьогодні — головна умова технологічного роз� витку галузей промисловості відповідно до проголошених пріоритетів. Основною причи� ною неефективності зазначеної системи в Ук� раїні є розпорошення управлінських функцій між кількома центральними органами виконав� чої влади. Так, більшість функцій управління розвитком інвестиційної сфери зосереджена у Міністерстві економіки України. Проте ана� логічні функції виконують і інші органи як "функціональної" (Міністерство фінансів Ук� Закінчення табл. 3 Група параметрів Параметри 4 5 6 7 Потенціал конкурентоспроможності га� лузі Виробничий потенціал галузі Експортний потенціал галузі Технологічні ресурси галузі Наукомісткість продукції галузі Динаміка змін наукомісткості продукції галузі Середньорічна вартість основних засобів науково�дослідної (конструкторської) діяльності організацій галузі Динаміка вартості основних засобів науково�дослідної (конст� рукторської) діяльності організацій галузі Середньооблікова чисельність працівників, які виконують нау� кові дослідження й розробки Індекс наукового кадрового потенціалу галузі Динаміка змін індексу наукового кадрового потенціалу галузі Інноваційний потенціал галузі Обсяги виробництва основної продукції згідно з КВЕД Динаміка змін обсягів виробництва основної продукції згідно з КВЕД Середньооблікова кількість штатних працівників галузі Обсяги експорту основної продукції галузі згідно з УКЗЕД та технологічним рівнем продукції Динаміка змін обсягів експорту основної продукції галу зі згідно з УКЗЕД та технологічним рівнем продукції Динаміка змін кількості країн, до яких експортувалася основна продукція галузі Показник ціни основної продукції, що експортувалася згідно з УКЗЕД підприємствами галузі протягом звітного року Динаміка змін середньої тривалості використання обладнання, що визначає технологічний рівень основного виробництва Рівень сертифікованості основних виробництв на відповідність вимогам ІSO Динаміка змін рівня сертифікованості основних виробництв на відповідність вимогам ІSO Рівень кваліфікації персоналу Динаміка змін рівня кваліфікації персоналу раїни, Міністерство освіти і науки України, Дер� жавне агентство з інвестицій та інновацій), так і "галузевої" (Міністерство промислової політики України, Міністерство аграрної по� літики України, Міністерство палива та енер� гетики України, Міністерство транспорту і зв'язку України та ін.) компетенції. Бюджетне фінансування окремих інвестиційних та інно� ваційної діяльності здійснюють органи Дер� жавного Казначейства України, а контроль за використанням бюджетних коштів — Рахун� кова палата України та органи Міністерства фінансів України. Забезпечення реалізації політики в сфері інтелектуальної власності покладено на урядовий орган державного уп� равління — Державний департамент інтелек� туальної власності. Виявлення та припинення порушень законодавства з питань інтелекту� альної власності здійснюють органи Міністер� ства внутрішніх справ, Державного митного комітету України, Державної податкової адмі� ністрації України та Антимонопольного комі� тету України. Аналогічна ситуація склалася і в сфері уп� равління науково�технологічною діяльністю. Таке управління фактично здійснюють окремі підрозділи трьох міністерств: Міністерства ос� віти і науки (Департамент науково�техно� логічного розвитку), Міністерства промисло� вої політики (Департамент науково�технічного та інноваційно�інвестиційного забезпечення), Міністерства економіки (Департамент дер� жавних цільових програм). Фактично не виз� начений центральний орган виконавчої вла� ди, який повинен здійснювати заходи щодо проведення і єдиної інноваційної політики. На сьогодні три центральних органи виконав� чої влади мають повноваження брати участь у формуванні та забезпеченні реалізації держав� ної інноваційної політики (Державне агентство України з інвестицій та інновацій, Міністерство промислової політики України, Міністерство освіти і науки України). Крім того, відповідно до Указу Президента від 23.10.2000 № 1159, завдання з розробки стратегії і механізмів ре� алізації державної інноваційної політики пок� ладено на Міністерство економіки України. Реформування діючої системи державного управління у сфері науково�технологічної та інноваційної діяльності галузей промисловос� ті має бути спрямоване на визначення націо� нальних пріоритетів розвитку національного господарства на основі посилення функцій органів державного управління з аналізу дер� жавної політики та стратегічного планування науково�технологічного розвитку країни, здійс� нення розподілу владних повноважень між центральними органами виконавчої влади у зазначеній сфері державного управління за функціональним принципом, здійснення за� ходів з усунення дублювання управлінських функцій між різними органами, удосконален� ня законодавства з зазначених питань. Потре� бує змін механізм фінансування наукомістких виробництв. Зважаючи на реальні економічні умови, слід більш виважено проаналізувати, обґрунтувати та уточнити окремі основні нап� рями державного регулювання науково�тех� нологічної діяльності. Регулювання науково� технологічної активності в окремих галузях промисловості може здійснюватися через держконтракт, який відрізняється від інших форм прямого державного регулювання тим, що він може застосовуватися для підприємств з недержавною формою власності, тоді коли їх продукція необхідна для державного спо� живання. Слід також звернути увагу на світо� ві тенденції розвитку амортизаційних систем, що характеризуються спрямуванням на знач� ну їх лібералізацію, суттєве скорочення кіль� кості амортизаційних норм, встановлення їх на укрупнені за функціональною ознакою групи основних фондів, надання права корпоратив� ним структурам самостійно встановлювати амортизаційні періоди в нормативно закріп� лених межах та обирати метод нарахування амортизації. Метою державного регулювання амортизаційної політики має бути не приму� шування до інвестицій під погрозою податків, а надання гарантій вільного повернення кош� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200878 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 79 тів, витрачених для придбання основних фон� дів. Обмеження адміністративного характеру на використання прискореної амортизації, або зовнішні обмеження, доповнюються більш ва� гомими внутрішніми обмеженнями, що вини� кають через небажання підприємств в кризо� вих економічних умовах застосовувати прис� корену амортизацію. Вищевказане забезпечить поліпшення ситуації у ефективно працюючих корпоративних структурах та призведе до по� силення мобільності капіталу, що врешті�решт прискорить темпи структурної перебудови еко� номіки. Науково�технічний потенціал. Основу на� уково�технічного потенціалу промисловості України складають організації, які виконують наукові та науково�технічні роботи для про� мисловості. Ці організації представляють усі сектори науки (академічний, галузевий, вузів� ський та заводський). Для них виконання за� мовлень різних суб'єктів, що представляють промисловість, є основною науковою діяльніс� тю. За статистичними даними загальна кіль� кість таких організацій протягом періоду 2003— 2006 рр. коливалась від 580 до 555 (табл. 4), що свідчить про їх поступове зменшення. У галу� зевому розподілі більшість наукових організа� цій виконують наукові та науково�технічні ро� боти для переробної промисловості, зокрема для машинобудування, електротехнічної про� мисловості, виробництва медтехніки. Кадрова складова науково�технічного по� тенціалу промисловості налічує понад 65 тис. працівників, які зосереджені передусім у галу� Таблиця 4 Кількість організацій, які виконують наукові та науково"технічні роботи для промисловості в період 2003—2006 рр. Види економічної діяльності Кількість організацій, одиниць на рік 2003 2004 2005 2006 Промисловість Добувна промисловість Переробна промисловість Виробництво харчових продуктів, напоїв та тю� тюнових виробів Легка промисловість Виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерних матеріалів Хімічна і нафтохімічна промисловість Фармацевтичне виробництво Металургійне виробництво та виробництво го� тових металевих виробів Виробництво машин та устаткування Виробництво електричного, електронного та оп� тичного устаткування Виробництво медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, го� динників Виробництво транспортних засобів та устатку� вання Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 580 26 518 19 5 — 42 4 46 405 235 154 50 36 573 28 517 21 5 1 48 6 52 390 226 147 46 28 577 32 512 16 6 — 42 7 44 123 226 147 55 33 555 30 491 17 6 3 37 5 48 102 219 141 59 34 Примітка. Дані взято із збірника "Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2006 р." — К.: Держкомстат Ук� раїни, 2007. зях машинобудування, електротехнічної про� мисловості, транспортного машинобудування. У динаміці спостерігається щорічне зменшен� ня чисельності працівників; у 2004 р. — на 4,4 % порівняно з попереднім періодом, у 2005 р. — на 2 %, у 2006 р. — на 1,8 %. Відбувається відтік науковців у інші галузі народного господарства та види діяльності, виїзд на роботу за кордон, а також звільнення працівників за скороченням штатів. Лише у двох галузях промисловості збільшувалася чисельність працівників науко� вих організацій — транспортному машинобу� дуванні та харчовому виробництві, що свідчить про попит підприємств цих галузей на іннова� ційні розробки. Водночас зростає освітньо�ква� ліфікаційний рівень працівників, про що свід� чить збільшення питомої ваги осіб, які мають повну вищу освіту, з 62,9 % у 2003 р. до 66,6 % у 2006 р. Технологічна інфраструктура є складним комплексом суспільно�економічних інституцій, що забезпечують потенційну можливість роз� робляти й пропонувати ринку нові технології. Слід зазначити, що крім елементів інновацій� ної інфраструктури, що включають такі скла� дові, як виробничо�технологічна, консалтин� гова, інформаційна, фінансова, кадрова та мар� кетингова, до технологічної інфраструктури зазвичай відносять технологічні парки, орга� нізації з технологічного консалтингу, центри науково�технічної інформації, а також інже� нерно�технічні кадри перелічених організацій. Необхідним елементом технологічної інфраст� руктури є інформаційно�комунікаційна скла� дова, що базується на інформаційних мере� жах, Інтернеті, технологіях зв'язку, системах науково�технічної інформації. Галузевий сек� тор науки є достатньо розвиненою складовою технологічної інфраструктури в Україні й ста� новить ключову ланку сфери науки та розро� бок. Саме він забезпечує тісний зв'язок між науковими здобутками академічної, вузівсь� кої та власне галузевої науки з пропозицією готових до впровадження інноваційних роз� робок вітчизняним компаніям та ринку. Сфе� ру діяльності галузевої науки можна визначити як прикладні інновації для кінцевого спожи� вання. В мережі наукових організацій країни галузеві організації є вагомою складовою, яка здатна забезпечити науково�технічну підготов� ку усіх секторів національного господарства. Процеси перетворення відносин власності в економіці призвели до формування корпора� тивних структур у галузевому секторі науки. Якщо за результатами первинної приватизації власниками корпоративного капіталу галузе� вих НДІ були переважно трудові колективи і громадяни, то наступний перерозподіл акцій на вторинному ринку призвів до того, що власни� ками галузевих НДІ стають інституціональні замовники і споживачі науково�дослідних і дослідно�конструкторських робіт. Таким чи� ном формуються вертикально�інтегровані нау� ково�виробничі корпорації, що поєднують інте� реси науки та виробництва, орієнтовані на ши� роке використання наукових досягнень. Управління промисловою власністю в кон� тексті технологічного розвитку галузей про� мисловості України слід розглядати на рівні держави та окремих компаній з використанням методології порівняльного аналізу та критеріїв і показників, що використовуються провідними міжнародними інституціями та національними органами статистики. Зокрема, ефективність державного регулювання правовідносин у сфері охорони промислової власності визначається розвиненістю специфічних ринків об'єктів пра� ва промислової власності, а також структурою та технологічним рівнем галузей національного господарства, насамперед промисловості. Бурх� ливий розвиток високотехнологічного вироб� ництва супроводжується адекватним розвитком систем захисту прав власності. За результатами аналізу динаміки активності патентування і реєстрації товарних знаків компаній та вина� хідників окремих країн слід відзначити, що на макроекономічному рівні такі порівняльні дані є важливими індикаторами технологіч� ного розвитку у середині галузей, компаній і країн. Україна як країна знаходиться в сере� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200880 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 81 дині рейтингу за кількістю поданих заявок на реєстрацію об'єктів права промислової влас� ності, водночас жодна з національних компа� ній не входить до рейтингів найбільш ус� пішних з цієї точки зору компаній. Крім того, потужні корпорації світу мають у своїх "порт� фелях промислової власності" у сотні разів більше об'єктів, ніж Україна в цілому. Обсяг реалізованої підприємствами України про� дукції, що вироблена на основі використання об'єктів права інтелектуальної власності, ста� новив 16 272,0 млн. грн., а обсяг продукції, ре� алізованої за кордон, склав 6 %. По відношен� ню до ВВП питома вага згаданої продукції не перевищує 3 %, що є надзвичайно низьким по� казником з точки зору перспектив інтелекту� алізації вітчизняної економіки. Наведені дані щодо динаміки процесів створення та вико� ристання об'єктів права промислової власнос� ті у промисловості України свідчать, що уп� равління промисловою власністю на рівні дер� жави та окремих галузей є неефективним і не відповідає сучасним пріоритетам технологіч� ного розвитку. Відповідно низькою є й інно� ваційна активність вітчизняних підприємств більшості галузей промисловості. В зв'язку з цим важливою є оцінка ефектив� ності функціонування системи охорони інте� лектуальної власності в Україні з позицій від� повідності пріоритетів патентування сучасній структурі промисловості розвинених країн. Так, у найгіршому становищі опинилися галу� зі з тривалим виробничим циклом — оборонно� промисловий комплекс, авіабудування, судно� будування та автомобілебудування. Продукція цих галузей донедавна не мала платоспромож� ного попиту на внутрішньому та зовнішніх ринках. Проте, згідно з наведеною вище кла� сифікацією, саме ці галузі є локомотивами індустріального розвитку економіки, а за умо� ви впровадження сучасних високих техноло� гій — й постіндустріального розвитку. Саме у цих галузях до 1991 р. було сконцентровано науковий й винахідницький потенціал країни. Економічний спад розвитку підприємств приз� вів до занепаду більшості творчих колективів. При цьому формальне збереження кількості колективів за роки незалежності супроводжу� валося трикратним скороченням кількості на� уковців та старінням винахідників і раціона� лізаторів (рис. 3). Серед винахідників і авторів промислових зразків у 2006 р. третину становили автори ві� ком від 41 до 55 років, питома вага молодих авторів (віком до 30 років) становила 15,4 %, пенсіонерів — 17,6 %. В результаті цього се� редній вік цієї групи творців склав 46,3 року. Частка авторів раціоналізаторських пропози� цій віком від 41 до 55 років становила майже 43 % від загального числа раціоналізаторів, моло� дих — 12 %, пенсіонерів — 7 %. Їхній середній вік склав майже 45 років. Відбувається пос� тійний процес зменшення чисельності творців об'єктів права промислової власності як в ціло� му по економіці, так і у промисловості та біль� шості її галузей (табл. 5). Так, загальна чи� сельність творців за 2001—2006 рр. скоротила� ся на 13,8 %, у промисловості — на 40,7 %, у легкій — в 14,2 рази, у хімічній та нафтохіміч� ній промисловості — на 37,2 %, у металургії — на 34,8 %, у машинобудуванні — на 21,6 %, у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування — на 30,5 %. Зберегла Рис. 3. Динаміка кількості наукових кадрів та організацій в Україні: — чисельність науковців (особи); — кіль� кість організацій, які виконують дослідження і розроб� ки (Складено за даними Держкомстату України, http:// www.ukrstat.gov.ua) Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200882 творчий потенціал лише підгалузь з виробни� цтва транспортних засобів та устаткування. Вирішення зазначених проблем вимагає комплексного підходу і розгляду правових, еко� номічних та організаційних питань в контексті вдосконалення механізмів державного регулю� вання сфери охорони прав на об'єкти промис� лової власності з метою підвищення техно� логічного рівня галузей національного господа� рства та ефективної зміни його структури. Підхід до розв'язання проблеми техноло� гічного розвитку на сучасному етапі в Україні в загальному вигляді лежить головним чином у площині організаційно�управлінських і тех� нологічних перетворень в межах конкретних підприємств. Реалізація такого підходу зале� жить від ідеологічних позицій держави, які на сьогодні жорстко детермінуються потребами економічного, технологічного та екологічного розвитку в їх єдності. Але в сучасній ситуації конкретне підприємство може наслідувати досвід успішних компаній, які сформували і прийняли робочу модель власної ідеології. Одним із головних напрямів переведення про� мислових підприємств в розряд інноваційно� активних має бути створення механізму онов� лення системи управління різних рівнів підп� риємств. В організаційному плані, в першу чергу, необхідно побудувати особливу органі� заційну ланку структури управління — інно� ваційного підрозділу, який би сприяв створен� ню творчої атмосфери підприємства і сприй� няття нового як сприятливої можливості. Зростання складності технологій, взаємозв'я� зок економічних та технологічних складових в нових товарах і процесах, динаміка техноло� гічного розвитку вимагають розвитку іннова� ційної культури підприємства, в якій готов� ність до змін та прагнення до орієнтованої на споживача інноваційної продукції має велике значення. Ознаками такої культури є зрозумі� лі цілі, прагнення до інновацій та здатність їх Примітка. Дані взято із збірника "Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2006 р." — К. Держкомстат Украї� ни, 2007. — С. 282—283 Таблиця 5 Розподіл чисельності творців за видами економічної діяльності Види економічної діяльності Чисельність творців, осіб (за рік) 2001 2002 2003 2004 2005 2006 Всього по економіці Промисловість у тому числі Легка промисловість у тому числі Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра Хімічна та нафтохімічна промисловість у тому числі Хімічне виробництво Металургійне виробництво та виробництво го� тових металевих виробів Машинобудування у тому числі Виробництво машин та устаткування Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування Виробництво транспортних засобів та устатку� вання 47 633 25 621 199 194 1 557 1 468 9 845 5 561 3 455 753 1 353 44 378 21 376 92 92 1 270 1 185 8 823 4 960 2 956 651 1 353 44 429 19 413 83 83 1 125 1 063 8 192 4 827 2 848 638 1 341 42 810 18 239 41 41 1 277 1 102 7 250 4 754 2 627 620 1 507 42 323 17 625 19 19 1 107 960 7 201 5 127 2 942 544 1 641 41 121 15 206 14 14 978 852 6 419 4 359 2 206 523 1 630 здійснювати, готовність до ризику, сміливість технічних рішень. Вважається, що організаційно�економічний механізм підвищення рівня технологічного розвитку галузей промисловості повинен від� повідати таким вимогам: 1) орієнтація на кінцевий результат вироб� ничо�інноваційної діяльності (в цьому закла� дається можливість регулювання пріоритетів науково�технічного та інноваційного розвитку як на рівні держави, так і на рівні підприємст� ва, які випливають із динаміки соціально�еко� номічних завдань розвитку суспільства); 2) виробництво таких засобів впливу на процес залучення працівників у сферу науко� во�технологічної, інноваційної та виробничої діяльності, які б стимулювали прагнення тру� дових колективів і окремих працівників до максимально можливого (при даному рівні розвитку виробничої системи) збільшення ступеня досягнення її цілей, з одного боку, і до мінімально необхідного для цього залучення у виробничо�інноваційний процес живої і ма� теріальної праці — з іншого; 3) врахування об'єктивно існуючих розбіж� ностей інтересів різних структур підприємст� ва та окремих працівників і встановлення по� рядку використання того чи іншого стимулу з врахуванням його впливу на поведінку конк� ретних учасників науково�технологічної та ін� новаційної діяльності (творчі колективи, про� ектні групи, окремі особи), на яких поширю� ється та чи інша стимулююча дія; 4) пристосування до всієї системи управ� ління виробничими одиницями на всіх рівнях ієрархії, яка передбачає економічну відпові� дальність учасників інноваційно�виробничо� го процесу за необхідну якість продукції та її реалізацію. Таким чином, під "організаційно�економіч� ним механізмом підвищення рівня технологіч� ного розвитку галузей промисловості" слід ро� зуміти систему методів, підходів, інструментів та заходів щодо формування науково�методо� логічного забезпечення за принципами інно� ватики, розробки промислово�технологічної політики та інноваційної стратегії, встановлен� ня критеріїв та здійснення оцінки ефективності технологічних інновацій та їхнього впливу на технологічний розвиток підприємств і забезпе� чення конкурентоспроможності. Застосуван� ня запропонованої структурної моделі органі� заційно�економічного механізму процесу онов� лення продукції та технологій з позицій макро� та мікро підходів дасть можливість системно та своєчасно виявляти і правильно оцінювати йо� го тенденції, прогресивні й небажані зміни у формах організації виробництва та праці, функціонуванні окремих елементів виробничо� інноваційної діяльності чи всієї їх сукупності. Державна політика регулювання і стиму� лювання технологічного розвитку повинна ґрунтуватися на наукових принципах макрое� кономічного регулювання інноваційного про� цесу. Ці принципи в сукупності визначають подвійність господарського механізму реаліза� ції інноваційно�технологічної політики у відно� шенні, що полягають ось у чому: при просу� ванні до кінцевих стадій інноваційного процесу роль ринкових регуляторів повинна зростати, а адміністративних — слабшати; на початкових стадіях інноваційного процесу (незакінченос� ті фундаментальних чи прикладних дослі� джень) адміністративні регулятори повинні бути домінуючими. Одним із ефективних за� собів підвищення інноваційної активності підприємств має стати використання методів економічного стимулювання нововведень у виробництві, які повинні обиратися після здійснення оцінки витрат виробництва і пере� ходу до нової технології чи використання но� вої продукції. ЛІТЕРАТУРА 1. Авдулов А.Н., Кулькин А.Н. Наукоемкие технологии и их роль в современной экономике // www.rubricon.ru. 2. Господарський комплекс України. Господарський про� цесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Мініс� терство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 304 с. Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 83 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200884 3. Classification of economic activities in the European Community. NACE Rev. 1.1 classification at 3�digit level. 4. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Наказ Держкомстату від 26.12.2005 р. № 357. Л.И. Федулова МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОЦЕНКЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО УРОВНЯ Определены и обоснованы показатели (индикаторы) для оценки технологического уровня промышленности; разработаны принципы технологической политики и комплекс мероприятий по повышению технологическо� го уровня отраслей промышленности как основы обеспе� чения конкурентоспособности Украины. Разработан и адаптирован к практике методологический инструмен� тарий для установления реального уровня технологичес� кого развития отдельных отраслей промышленности. Обоснована экономическая политика относительно ре� зультативной реализации инновационно�инвестицион� ного ресурса. К л ю ч е в ы е с л о в а: технологический уровень, от� расли промышленности, индикаторы, промышленная по� литика. L.I. Fedulоvа METHODOLOGICAL APPROACHES TO TECHNO� LOGICAL LEVEL ESTIMATION Parameters (indicators) for industry technological level estimation are determined and proved; principles of techno� logical policy and complex of measures on the increase of industry technological level as the basis of competitiveness providing of Ukraine are developed. Methodological tool for establishing real level of technological development of separate industry branches is developed and adapted to practice. Economic policy related to productive realization of innovative�investment resource is grounded. K e y w o r d s: technological level, branches of industry, indicators, industrial policy. Надійшла до редакції 06.02.08.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2497
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1815-2066
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:19:51Z
publishDate	2008
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Федулова, Л.І. 2008-11-20T16:21:55Z 2008-11-20T16:21:55Z 2008 Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва / Л.І. Федулова // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 65-84. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin4.04.065 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2497 Визначені та обґрунтовані показники (індикатори) для оцінки технологічного рівня промисловості; обґрунтовані принципи технологічної політики та розроблений комплекс заходів щодо підвищення технологічного рівня промисловості як основи забезпечення конкурентоспроможності України. Розроблено та адаптовано до практики методологічний інструментарій для встановлення реального рівня технологічного розвитку окремих галузей промисловості. Обґрунтована економічна політика щодо результативної реалізації інноваційно-інвестиційного ресурсу. Определены и обоснованы показатели (индикаторы) для оценки технологического уровня промышленности; разработаны принципы технологической политики и комплекс мероприятий по повышению технологического уровня отраслей промышленности как основы обеспечения конкурентоспособности Украины. Разработан и адаптирован к практике методологический инструментарий для установления реального уровня технологического развития отдельных отраслей промышленности. Обоснована экономическая политика относительно результативной реализации инновационно-инвестиционного ресурса. Parameters (indicators) for industry technological level estimation are determined and proved; principles of technological policy and complex of measures on the increase of industry technological level as the basis of competitiveness providing of Ukraine are developed. Methodological tool for establishing real level of technological development of separate industry branches is developed and adapted to practice. Economic policy related to productive realization of innovative-investment resource is grounded. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Світ інновацій Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва Методологические подходы к оценке технологического уровня промышленного производства Methodological approaches to technological level estimation Article published earlier
spellingShingle	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва Федулова, Л.І. Світ інновацій
title	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
title_alt	Методологические подходы к оценке технологического уровня промышленного производства Methodological approaches to technological level estimation
title_full	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
title_fullStr	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
title_full_unstemmed	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
title_short	Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
title_sort	методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва
topic	Світ інновацій
topic_facet	Світ інновацій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2497
work_keys_str_mv	AT fedulovalí metodologíčnípídhodidoocínkitehnologíčnogorívnâpromislovogovirobnictva AT fedulovalí metodologičeskiepodhodykocenketehnologičeskogourovnâpromyšlennogoproizvodstva AT fedulovalí methodologicalapproachestotechnologicallevelestimation

Методологічні підходи до оцінки технологічного рівня промислового виробництва

Репозитарії

Схожі ресурси