Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу

Розглядаються особливості організації внутрішніх венчурів в ринковій та перехідній економіках; проаналізовано традиційний механізм їх функціонування та запропоновано нові підходи до формування механізмів діяльності внутрішніх венчурів. Рассматриваются особенности организации внутренних венчуров в ры...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Галиця, І.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Теми:	Світ інновацій
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2498
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу / І.О. Галиця // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 85-94. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2498
record_format	dspace
spelling	Галиця, І.О. 2008-11-20T16:22:15Z 2008-11-20T16:22:15Z 2008 Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу / І.О. Галиця // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 85-94. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin4.04.085 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2498 Розглядаються особливості організації внутрішніх венчурів в ринковій та перехідній економіках; проаналізовано традиційний механізм їх функціонування та запропоновано нові підходи до формування механізмів діяльності внутрішніх венчурів. Рассматриваются особенности организации внутренних венчуров в рыночной и переходной экономиках; проанализирован традиционный механизм их функционирования и предложены новые подходы к формированию механизмов деятельности внутренних венчуров. The peculiarities of the organization of internal ventures in market and transition economies are considered; the traditional mechanism of their functioning is analyzed and various new approaches to the formation of the mechanisms of the activities of internal ventures are proposed. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Світ інновацій Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу Внутренние венчури как механизм стимулирования инновационного процесса Internal ventures as a mechanism to encourage the innovation process Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
spellingShingle	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу Галиця, І.О. Світ інновацій
title_short	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
title_full	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
title_fullStr	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
title_full_unstemmed	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
title_sort	внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу
author	Галиця, І.О.
author_facet	Галиця, І.О.
topic	Світ інновацій
topic_facet	Світ інновацій
publishDate	2008
language	Ukrainian
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Внутренние венчури как механизм стимулирования инновационного процесса Internal ventures as a mechanism to encourage the innovation process
description	Розглядаються особливості організації внутрішніх венчурів в ринковій та перехідній економіках; проаналізовано традиційний механізм їх функціонування та запропоновано нові підходи до формування механізмів діяльності внутрішніх венчурів. Рассматриваются особенности организации внутренних венчуров в рыночной и переходной экономиках; проанализирован традиционный механизм их функционирования и предложены новые подходы к формированию механизмов деятельности внутренних венчуров. The peculiarities of the organization of internal ventures in market and transition economies are considered; the traditional mechanism of their functioning is analyzed and various new approaches to the formation of the mechanisms of the activities of internal ventures are proposed.
issn	1815-2066
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2498
citation_txt	Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу / І.О. Галиця // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 4. — С. 85-94. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT galicâío vnutríšnívenčuriâkmehanízmstimulûvannâínnovacíinogoprocesu AT galicâío vnutrennievenčurikakmehanizmstimulirovaniâinnovacionnogoprocessa AT galicâío internalventuresasamechanismtoencouragetheinnovationprocess
first_indexed	2025-11-25T13:37:17Z
last_indexed	2025-11-25T13:37:17Z
_version_	1850515805333094400
fulltext	85 Інновації сьогодні стають чи не найважли� вішим фактором забезпечення конкурентосп� роможності на всіх рівнях господарювання (від внутрішньофірмового до макрорівня) та одним з головних чинників підвищення доб� робуту громадян. Тому аналіз дієвого інстру� ментарію їх розробки і комерціалізації і теоре� тично, і практично набуває особливої актуаль� ності. Саме дослідженню одного з ефективних механізмів активізації і впровадження інно� вацій — внутрішніх венчурів —присвячена да� на стаття. Внутрішні венчури є формою організації ін� новаційного процесу в сфері великого капіта� лу. Досвід розвинених країн переконує, що концентрація науково�дослідних робіт (НДР) наприкінці ХХ ст. у великих промислових ком� паніях була дуже значною. Так, 100 найбіль� ших компаній виконували в США — 82,0 %, Англії — 69,5 %, Франції — 81,9 % наукових досліджень. У Японії 85 найбільших фірм ви� конували 52,1 % обсягів НДР [1]. Водночас на малий інноваційний бізнес у США припадає приблизно 50 % усіх промис� лових нововведень, у тому числі 95 % ради� кальних винаходів [2]. Американські компа� нії, чисельність персоналу яких не перевищує 1 000 чол., розробили такі всесвітньовідомі нововведення, як електронний калькулятор, ксерографія, штучний інсулін, гнучкі кон� тактні лінзи, персональний комп'ютер та ін. [1]. Якщо розглядати більш глибоку ретрос� пективу, то з 58�и найзначніших винаходів ХХ ст., зроблених в Америці і Західній Єропі, не менше 46�и належать винахідникам�одина� кам, дрібним фірмам, особам, що не досягли визнання у великих організаціях і, нарешті, новаторам із ряду солідних фірм, галузева сфера діяльності яких ніяк не давала шансу розраховувати на створення такого нововве� дення [3]. Інновації до масового споживача доводять� ся винятково великим капіталом. Про це свід� чить доля венчурних фірм: 20 % з них "вирос� тають" у відкриті корпорації; 60 % поглинає великий бізнес; 20 % — банкрутують [4]. Мала фірма, що створила радикальну інновацію, або шляхом концентрації переростає в потужну корпорацію, або інновацію у неї перехоплює великий виробник, а вона зазвичай назавжди сходить "зі сцени". Тобто стосовно ефектив� ності інноваційного процесу в сфері великого і малого капіталу в розвинених країнах доміну� ють три основні закономірності: Наука та інновації. 2008. Т 4. № 4. С. 85–94. І.О. Галиця Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київ ВНУТРІШНІ ВЕНЧУРИ ЯК МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Розглядаються особливості організації внутрішніх венчурів в ринковій та перехідній економіках; проаналізовано традицій� ний механізм їх функціонування та запропоновано нові підходи до формування механізмів діяльності внутрішніх венчурів. К л ю ч о в і с л о в а: внутрішні венчури, ринкова та перехідна економіка, інноваційний процес. © І.О. ГАЛИЦЯ, 2008 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200886 найбільші обсяги науково�дослідних робіт концентруються у великих корпораціях; малий інноваційний бізнес виявляє здатність до генерування значної кількості інновацій (особливо радикальних); незважаючи на те, що малий інноваційний бізнес генерує значну кількість інновацій, до масового споживача вони доводяться вик� лючно великим капіталом. У вітчизняній господарській практиці скла� лася дещо інша ситуація. В 2000—06 рр. (див. табл.) питома вага вели� ких підприємств не перевищувала 7,5 %, а дава� ли вони 68—79 % відвантаженої інноваційної продукції і 70—77 % фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів. В зазна� чений період питома вага малих підприємств складала 23—30 %, а на їх долю припадало не більше 0,65 % обсягу відвантаженої інновацій� ної продукції та не більше 1,06 % фінансуван� ня інноваційної діяльності за рахунок власних коштів. В економіці України з точки зору ефектив� ності інноваційного процесу в сфері великого і малого капіталу домінують дві головні зако� номірності: найбільші обсяги науково�дослідних робіт та найбільший інноваційний результат за� безпечує великий капітал; малий бізнес займає практично нульові по� зиції в інноваційній діяльності. На підставі вказаних закономірностей мож� на зробити висновок, що малий бізнес сам по собі на даному етапі не може стати головною рушійною силою інноваційного зростання у вітчизняній економіці. Основним двигуном ін� Основні показники інноваційної діяльності великих і малих підприємств у промисловості України* Підприємства Роки 2000 2001 2004 2006 Кількість і питома вага Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % В с ь о г о Малі Великі 9475 2184 710 — 23,1 7,5 10293 2650 699 — 25,7 6,8 9920 2966 601 — 29,9 6,1 9995 3058 576 — 30,6 5,8 Фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів Підприємство Обсяг фі� нансування (тис. грн.) % Обсяг фі� нансування (тис. грн.) % Обсяг фі� нансування (тис. грн.) % Обсяг фі� нансування (тис. грн.) % В с ь о г о Малі Великі 1 399 343,9 7735,1 980 870,7 — 0,55 70,1 1 653 985,5 9 794,0 1 153 366,9 — 0,59 69,7 3 501 451,2 11 801,6 2 647 659,3 — 0,34 75,6 5 211 354,0 55 464,9 4 022 066,3 — 1,06 77,2 Обсяг відвантаженої інноваційної продукції Підприємство Всього (тис. грн.) % Всього (тис. грн.) % Всього** (тис. грн.) % Всього (тис. грн.) % В с ь о г о Малі Великі 12 148 292,2 73 541,2 9 648 521,3 — 0,61 79,4 10 365 379,5 67 624,2 7 006 071,3 — 0,65 67,6 18 783 982,6 74 241,2 13 308 035,7 0,40 70,8 3 089 2704,7 77 659,5 24 542 729,0 — 0,25 79,4 * При розрахунку даної таблиці, як це і передбачено чинним законодавством, малими підприємствами вважалися підприємства чисельністю до 50 чол., а великими — чисельністю понад 1 000 чол. ** Обсяг реалізованої інноваційної продукції. Розраховано за даними: [5, 6, 7]. новаційного розвитку української економіки повинен і може стати великий капітал, у тісній співпраці з яким розвивається малий бізнес, ре� алізуючи ті функції, які недоцільно з тих чи інших причин виконувати великому капіталу. Фактично повинна сформуватися притаманна більшості розвинених країн поліструктура еко� номіки, коли активно розвиваються і співпра� цюють великий, середній та малий бізнес [8]. Для подолання суперечностей між високим ризиком інноваційної діяльності та масовим виробництвом на великих підприємствах до� цільно використовувати внутрішні венчури, що добре зарекомендували себе в розвинених країнах. Внутрішній венчур — це зазвичай тимчасова цільова структура, створена в межах великої корпорації для розробки і доведення інновації до стадії комерційного використання. Струк� тура діє за аналогією до малої інноваційної фірми і наділена високим рівнем самостійнос� ті у вирішенні юридичних, фінансових і кад� рових питань [1, 9]. На думку багатьох фахівців виникнення квазіринкових форм організації ризикового ка� піталу (внутрішні венчури та програми своя� ків, про які мова піде далі) було викликане не� обхідністю подолання адміністративного та технологічного бюрократизму, що існує у ве� ликих корпораціях [3, 9, 10]. З цією точкою зору повністю погоджується і автор [11]. У великих корпораціях, дійсно, існують ба� гаторівневі адміністративно�командні струк� тури управління. Прийняття рішення в цих системах вимагає погодження на всіх рівнях управління і "пробити" їх інноватору інколи вкрай складно. Вказані системи переважно не мобільні: не своєчасно реагують як на сигнали ринка, так і на пропозиції інноваторів. У цих системах нерідко "губиться" (а інколи і "ду� шиться") ініціатива, поки вона дійде до найви� щого рівня, де приймається рішення. А дійсна творчість і реалізація її результатів неможливі без значного рівня свободи. Це по суті фунда� мент вагомих інновацій, що, як відомо, сьо� годні стають основним джерелом забезпечен� ня конкурентоспроможності. Саме ця обста� вина і стала головною причиною, що змусила корпорації використовувати в своїй структурі квазіринкові форми організації інноваційного процесу. У кожній країні (і навіть у межах країни в різних корпораціях) внутрішні венчури ма� ють певну специфіку. Вони відрізняються рів� нем автономності, методами і ступенем конт� ролю за їх діяльністю, формами організації [3, 10, 12]. Але якщо узагальнити досвід ор� ганізації внутрішніх венчурів [1, 3, 9, 10, 12, 13] і зосередитись на суттєвих моментах їх діяльності, то в цілому традиційний механізм організації і функціонування таких структур складатиметься з таких етапів: 1. Виникнення потенційно конкурентосп� роможної ідеї, що може надходити як від спів� робітників корпорації, так і "зовні"; 2. Детальна та всебічна експертиза ідеї. Так, у ІВМ більшість нових бізнес�ідей повинно проходити 8�ступеневу процедуру експерти� зи, перш ніж їх врешті�решт схвалять, а керів� ники "ризикових" проектів мають право вихо� дити безпосередньо на головного керівника корпорації [9]. Причому багатоступенева екс� пертиза — це не бюрократична тяганина, а один із механізмів, що дає можливість зменшити вірогідність "провалу" проекту. Чим ретельні� шу експертизу проходить проект, тим більш вірогідно, що він не закінчиться невдачею. 3. Прийняття вищим керівником корпора� ції рішення про створення внутрішнього вен� чура у разі позитивного висновку експертизи. 4. Призначення керівника внутрішнього венчура. Якщо автор ідеї, на якій ґрунтується проект, має відповідні ділові якості (управлін� ські, технологічні, організаційні, виробничі знання та навички), його зазвичай признача� ють керівником венчурна або він обіймає по� саду провідного фахівця. 5. Керівнику внутрішнього венчура надаєть� ся високий рівень свободи у вирішенні майже всіх питань (технічних, виробничих, наукових, Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 87 фінансових), пов'язаних із діяльністю очолю� ваної ним структури. Його статус близький до статусу незалежного ризикового капіталіста. Щоб підкреслити автономність внутрішнього венчура, його навіть розміщують здебільшого в окремому будинку. Керівнику венчура на� дається окремий бюджет (яким він має право розпоряджатися на власний розсуд) та став� ляться певні завдання по розробці і впровад� женню інновацій, а також визначаються стро� ки їх виконання. 6. Керівник внутрішнього венчура в межах виділеного бюджету формує команду, тобто групу спеціалістів, які працюватимуть над про� ектом, та отримує від корпорації ресурси (тех� нологічні, матеріальні, інформаційні), необхід� ні для виконання проекту. Команда венчура по� винна мати диверсифікований характер, тобто в її склад доцільно включати фахівців із різних видів діяльності: співробітників науково�дос� лідного сектора, технологів, фінансистів, мар� кетологів. Внутрішній венчур отримує від корпорації ресурси, необхідні для проведення робіт на принципах комерційного розрахунку, тобто він сплачує кошти підрозділам і служ� бам корпорації відповідно до кількості і якості ресурсів. Керівник внутрішнього венчура та� кож може придбати ті чи інші ресурси на "сто� роні", якщо він вирішить, що йому це вигід� ніше. 7. Команда внутрішнього венчура безпосе� редньо виконує інноваційний проект (або проект по апробації нововведення) у рамках наданого бюджету і строків виконання та від� повідно до поставлених керівництвом корпо� рації завдань, причому протягом виконання робіт відбувається рубіжний контроль: через певні проміжки часу (зазвичай один раз на квартал) керівник внутрішнього венчура до� повідає керівництву корпорації про стан ви� конання проекту. 8. Якщо в ході виконання робіт поставлені цілі були досягнуті, а створений інноваційний продукт має комерційне значення, то зазви� чай на базі внутрішнього венчурна створюєть� ся нове продуктове відділення фірми. Воно зай� мається серійним випуском нового продукту. Коли ж цілі не досягнуті, внутрішній венчур вважається таким, що зазнав невдачі. У розви� нених країнах приблизно дві третини внутріш� ніх венчурів зазнають невдачі [13]. Внутрішні венчури в сучасній економічній системі перетворилися на один із важливих економічних механізмів, який в цілому дає можливість суттєво прискорити генерацію та впровадження інновацій в умовах масового виробництва і на цій основі підвищити конку� рентоспроможність корпорацій. Вказана фор� ма інноваційної діяльності дає змогу, не зупи� няючи серійного виробництва, активізувати інтелектуальну активність персоналу, макси� мально використовувати творчі напрацюван� ня співробітників, створити гнучкі команди, які працюють виключно на кінцевий резуль� тат і спрямовані на розробку і реалізацію най� більш перспективних інновацій. Проте внутрішні венчури призводять і до певного дискомфорту в корпораціях, зокрема до необхідності зламу стереотипів у свідомос� ті менеджерів середньої ланки. Створення внутрішніх венчурів нерідко сприймається іншими підрозділами як загроза власним бюд� жетам та раніше сформованим пріоритетам і може викликати відкритий чи прихований спротив з боку їх керівників [13]. Однак пере� ваги внутрішніх венчурів значно більші, ніж той певний дискомфорт, який вони створю� ють у внутрішньокорпоративних відносинах, тим більше, що така форма організації інно� ваційного процесу неодноразово доводила свою ефективність. В рамках внутрішніх вен� чурів було створено сотні інновацій (напр., найвідоміша з них — оптичні диски) [9, 12]. Однією з форм внутрішньокорпоративного ризикового капіталу є програми так званих "свояків", що існують у багатьох корпораціях. У рамках цих програм формується спеціаль� ний фінансовий фонд, кошти з якого виділя� ються спеціальним особам ("своякам"), які, по суті, є внутрішньокорпоративними ризикови� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200888 ми капіталістами. Будь�який співробітник корпорації, що має інноваційну пропозицію, може звернутися до "свояка" і попросити у нь� ого фінансування. Якщо пропозиція заціка� вить "свояка", він у рамках своїх повноважень, не отримуючи санкцій вищого керівництва, може виділити на її розробку певну суму. Він також має право вимагати від керівника підрозділу вивільнити автора ідеї від службо� вих обов'язків на певний час. Доходи "своя� ків" напряму залежать від результатів їх ді� яльності. Автор ідеї, що отримав відмову у од� ного "свояка", може звернутися з аналогічною пропозицією до іншого в межах своєї корпо� рації. Тобто "свояки" — це свого роду внут� рішньокорпоративні бізнес�ангели [9, 10]. В Україні в сучасних умовах внутрішнє вен� чурне підприємництво знаходиться на стадії становлення, хоча має вагомі перспективи. Його розвиток не набув значного динамізму як через загальні обставини, що стримують венчурну діяльність у вітчизняній економіці, так і через цілий ряд специфічних обставин, які гальмують розвиток внутрішнього венчур� ного підприємництва. Перш за все на біль� шості великих вітчизняних підприємств (особливо тих, що виготовляють продукцію високого ступеня переробки та наукомістку продукцію) існують жорсткі адміністративно� командні структури управління з високим ступенем централізації. Вказані структури не допускають наявності внутрішніх венчурів. Причому вони формувалися щонайменше протягом 50—70 років і в значній кількості секторів економіки фактично вичерпали свій резерв ефективності. Вищий і середній мене� джмент переважної кількості українських ве� ликих підприємств формувався в умовах жорсткої планової економіки і відрізняється яскраво вираженою "адміністративно�команд� ною ментальністю". Крім того, керівництво більшості великих вітчизняних виробництв не обізнане з перева� гами децентралізованої інноваційно�орієнто� ваної системи внутрішньофірмового управ� ління; не має досвіду застосування вказаної системи та в її межах внутрішніх венчурів; не сформувало кадровий потенціал та інфор� маційне забезпечення, необхідні для створен� ня внутрішньофірмового ризикового підпри� ємництва. Переважна частина великих віт� чизняних виробництв на сьогоднішній день слабко інтегровані в світові ринки і недос� татньо відчувають тиск цивілізованої міжна� родної науково�технологічної конкуренції. Це послаблює їх мотивацію до пошуку і впровад� ження нових ефективних форм організації інноваційного процесу і, зокрема, внутрішніх венчурів. Водночас створення внутрішнього ризико� вого підприємництва стає однією з найваж� ливіших потреб ефективного розвитку інно� ваційного процесу на мікрорівні, що поясню� ється такими вагомими причинами: 1. Створення внутрішніх венчурів дає змогу "пробити" жорсткі адміністративно�командні системи управління вітчизняним великим бізнесом, сформувати внутрішньокорпора� тивні та внутрішньофірмові ринки. Це значно підвищує гнучкість, мобільність, чутливість до інновацій систем управління та їх загальну ефективність. 2. Внутрішні венчури дають можливість ши� роко експериментувати з новими технологіями та продуктами в умовах масового виробництва. Венчур — це фактично "полігон" для пошуку но� вих напрямів діяльності підприємства в межах існуючих структур, диверсифікації виробницт� ва, шляхів і методів здешевлення і підвищення якості продукції. Врешті�решт внутрішній ри� зиковий капітал — це фундамент поступально� го підвищення конкурентоспроможності фірми в середньостроковій та стратегічній перспек� тиві як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. 3. Внутрішня венчурна діяльність є підґрун� тям для швидкої переорієнтації виробництва та його структурної перебудови відповідно до сучасних вимог ринку та стратегічних перс� пектив. Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 89 4. Внутрішня ризикова діяльність дозволяє суттєво зменшити залежність підприємства від покупки ліцензій на найновіші інноваційні продукти "на стороні". У той же час вона може стати важливою статтею доходів підприємства. Досвід показує, що нерідко на підприємстві створюються інноваційні продукти, які не мо� жуть бути використані безпосередньо в його діяльності. В цьому випадку підприємство спільно з співробітниками внутрішнього вен� чура може продавати ліцензію на такий про� дукт зацікавленим третім особам. 5. І, нарешті, внутрішній ризиковий капітал дозволяє підприємству найефективніше ви� користовувати творчі здібності своїх співро� бітників. Водночас він створює для співробіт� ників приблизно рівні умови для самореаліза� ції і розкриття своїх здібностей. Створення внутрішніх венчурів може стати фундаментом для інноваційного розвитку ве� ликого вітчизняного капіталу і на цій основі спричинити пришвидшення інноваційного зростання економіки в цілому. Як показано в табл., у 2000—06 рр. великі підприємства за� безпечували від 70 до 77 % фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств. Але ці гроші використо� вувалися недостатньо ефективно, бо на біль� шості підприємств існують внутрішньофірмо� ві адміністративно�командні системи управ� ління інноваційним процесом, успадковані ще з радянських часів. А механізми, що ґрунту� ються на внутрішніх венчурах, дають мож� ливість суттєво активізувати інноваційний процес. В Україні є приклади (хоча поки і малочи� сельні) досить успішного внутрішнього вен� чурного підприємництва. І найбільш яскра� вий з них — діяльність науково�виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Екомед" (далі — НВ ТОВ "Екомед"), який доцільно розглянути детальніше. Наведемо деякі дані про діяльність цієї фірми, отримані автором в процесі обстеження підприємства, а також з його сайту [14]. НВ ТОВ "Екомед" було створено на особисті кошти його генерального директора В.С. Пи� липчука та президента М.В. Пилипчук. Робо� та товариства базується на теоретичних дослі� дженнях В.С. Пилипчука, які були започатко� вані ще в середині 1980�х рр. У створення підприємства не було вкладено жодних бюд� жетних коштів. НВ ТОВ "Екомед" складається з трьох ос� новних підрозділів: 1) науково�дослідного (розробка нових лікувально�профілактичних засобів); 2) виробничого (виробництво фіто� концентратів); 3) лікувального (діагностика і лікування). Механізм створення нового фіто� концентрату складається з ряду етапів і побу� дований на принципах діяльності внутрішніх венчурів: 1. Лікарі, які безпосередньо проводять прак� тичне лікування і спілкуються з хворими, виз� начають напрями розробок фітоконцентратів, які потрібні для найбільш успішного лікування. 2. Заявки практикуючих лікарів виносяться на загальні збори, де затверджується остаточ� не рішення про розробку нового лікувально� оздоровчого засобу. 3. Для розробки фітоконцентрату створю� ється робоча група (внутрішній венчур), куди зазвичай входять автор методики, практику� ючі лікарі, біолог�фізіолог, фармацевт. У разі потреби в робочу групу можуть залучатися й інші фахівці, необхідні для виконання зав� дань, що перед нею стоять. Робоча група пра� цює над створенням структури нового препа� рату, користуючись при цьому послугами власної аналітичної лабораторії. 4. Для створення препарату робочій групі надаються всі необхідні матеріально�технічні, фінансові та інформаційні ресурси. 5. Після розробки препарат проходить клі� нічні випробування (відповідно до вимог Мі� ністерства охорони здоров'я України) і в разі успіху рекомендується для використання з лі� кувально�оздоровчими цілями. Необхідно визнати, що застосування такого організаційно�економічного механізму дало Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200890 вагомі наукові і економічні результати за пе� ріод 1994—2003 рр. було розроблено, зареєст� ровано і розпочато серійний випуск 21�го лі� кувально�профілактичного засобу нового по� коління. Всі ці засоби розроблені фахівцями НВ ТОВ "Екомед" і випускаються лише на власному виробництві під авторським нагля� дом. У 1994—2003 рр. наукові дослідження фір� ми проводилися у кооперації з понад 40�а нау� ковими лабораторіями або відділами із 16�и провідних науково�дослідних інститутів Ук� раїни [14]. Внутрішня венчурна діяльність наразі ли� ше формується в економіці України. Але дос� від НВ ТОВ "Екомед" переконує, що така форма організації інноваційного процесу має значні перспективи. Враховуючи особливу актуальність розвит� ку внутрішньої венчурної діяльності, автор розробив організаційно�економічний механізм функціонування внутрішніх венчурів на основі кредитно�страхового механізму організації інноваційних проектів (Свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Мінос� віти і науки України від 24.03.2005р. №12544.). Вказаний механізм складається з таких стадії: 1. Акумуляція і моніторинг творчого потен� ціалу співробітників підприємств на основі функціонування банка ідей на підприємстві [15]. 2. Відбір експертною комісією ідеї — корис� ної та перспективної для підприємства, але та� кої, що потребує подальшого доопрацювання і розробки для створення закінченого інно� ваційного продукту [15]. 3. Прийняття рішення керівництвом підп� риємства про створення внутрішнього венчу� ра і призначення його керівника. Керівник венчура формує команду (колектив внутріш� нього венчура), тобто групу спеціалістів, що працюватимуть над розробкою інноваційного проекту в межах венчура. Якщо автор ідеї має необхідні ділові якості для керівництва вен� чуром, то він зазвичай призначається його ке� рівником. 4. Розробка командою венчура інноваційного проекту, спрямованого на створення на базі ідеї закінченого інноваційного продукту, і по� дання його на розгляд експертної комісії. На час розробки інноваційного проекту керівник внутрішнього венчура та його команда ви� вільняються від основної роботи на підпри� ємстві. 5. Розгляд експертною комісією інноваційно� го проекту і прийняття рішення про його відхилення або подання на затвердження керівництву підприємства. 6. Розгляд керівництвом підприємства інно� ваційного проекту за поданням експертної комісії і прийняття рішення про його затверд� ження або відхилення. У разі відхилення ін� новаційного проекту внутрішній венчур лікві� дується. 7. Укладання угоди між внутрішнім венчу� ром і підприємством після затвердження інно� ваційного проекту про його виконання. Угода передбачає: отримання в процесі виконання проекту кінцевого інноваційного продукту; терміни виконання проекту; права та обов'яз� ки сторін; суму кредиту, який видається під виконання проекту, та напрями його викорис� тання; права та обов'язки керівника внутріш� нього венчура; періодичність і процедуру рубіжного контролю за виконанням проекту. Необхідно зазначити, що кредитування діяль� ності внутрішнього венчура може здійснюва� тися безпосередньо в певних грошових сумах. Воно також може здійснюватись опосередко� вано шляхом виділення йому на певну суму коштів матеріалів, обладнання, інформації та робочого часу під розробку проекту. Керівник внутрішнього венчура: здійснює загальне керівництво інноваційним проектом у межах венчура; представляє інтереси внутрішнього венчура перед керівництвом концерну; отри� мує в повне розпорядження кредит під вико� нання проекту; контролює хід виконання проекту; періодично звітує перед керівницт� вом підприємства про поточні результати ви� конання інноваційного проекту. Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 91 8. Отримання внутрішнім венчуром кредиту під виконання інноваційного проекту, сфор� мованого на базі обраної ідеї, який витра� чається на: виплату заробітної плати співро� бітникам внутрішнього венчура; придбання матеріалів та обладнання, необхідних для ви� конання проекту; сплати страхового збору. 9. Сплата страхового збору. Страхування інноваційного проекту може бути внутрішнім або зовнішнім. При внутрішньому страхуван� ні збір сплачується в спеціальний страховий фонд компанії, який передбачений для відш� кодування втрат від невиконання іннова� ційних проектів внутрішніми венчурами. При зовнішньому страхуванні функції страховика виконує страхова компанія, якій сплачується страховий збір. У цьому разі вона може вима� гати додаткової експертизи проекту. Якщо страхова компанія страхує кластер внутріш� ніх венчурів, сформований на підприємстві, то вона може претендувати на певну частку його акцій. 10. Безпосереднє виконання інноваційного проекту відповідно до умов угоди. 11. Ліквідація внутрішнього венчура, якщо в разі виконання інноваційного проекту не от� римано інноваційний продукт, передбачений укладеною угодою. У такому випадку надана венчуру внутрішня ризикова інвестиція у виг� ляді кредиту під проект вважається втраче� ною (як зазначалося вище, навіть у розвине� них країнах приблизно дві третини внутріш� ніх венчурів зазнають невдачі). 12. Здійснення незалежної внутрішньої оцінки вартості інноваційного продукту, от� риманого в разі успішного виконання інно� ваційного проекту, у відповідності до умов, передбачених договором. Ця оцінка здійсню� ється спеціальними співробітниками підпри� ємства, які не входять до складу внутрішніх венчурів. Якщо співробітники внутрішнього венчура незгодні з результатами незалежної внутрішньої оцінки, вони, згідно з угодою на виконання проекту, можуть вимагати зовніш� нього аудиту цієї оцінки. 13. Виплата разової винагороди співробіт� никам внутрішнього венчура як певного про� центу (зазначено попередньо в договорі на ви� конання проекту) від оціненої вартості ство� реного інноваційного продуту. 14. Надходження створеного інноваційного продукту у спільне сумісне (часткове) володін� ня колективу внутрішнього венчура, який його створив, та роботодавця (підприємства), на базі якого він був створений. Це володіння здійснюється через організаційно�економічні механізми реалізації права спільної сумісної та спільної часткової власності на інтелекту� альний продукт, створений найманими спів� робітниками, на основі передачі права корис� тування (далі — організаційно�економічні ме� ханізми реалізації права спільної сумісної та спільної часткової власності з передачею пра� ва користування) [16]. 15. Якщо разова винагорода менша, ніж сума отриманого кредиту під проект, то вся вона йде на його погашення. Різниця покривається за рахунок частки (до 50 %) періодичної вина� городи, яку отримують співробітники внутріш� нього венчура від спільного володіння інтелек� туальним продуктом на основі організаційно� економічних механізмів реалізації права спільної сумісної та спільної часткової влас� ності з передачею права користування. Вказана частка періодичної винагороди сплачується до повного погашення кредиту. 16. Якщо разова винагорода більша, ніж су� ма отриманого кредиту під проект, то з неї повертається вказана сума, а решта коштів використовується для кінцевого розрахунку з співробітниками внутрішнього венчура за ви� конання проекту. Крім того, в цьому випадку співробітники в повному обсязі отримують періодичні винагороди від спільного воло� діння інтелектуальним продуктом. Таким чином, організаційно�економічний механізм функціонування внутрішніх венчу� рів на основі кредитно�страхового механізму організації інноваційних проектів має певні переваги перед традиційним механізмом орга� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200892 нізації і функціонування внутрішніх ризико� вих структур і створює певні стимули для ак� тивізації інноваційних процесів на внутрішнь� офірмовому рівні за рахунок наступних фак� торів: По�перше, чим менша сума кредиту під ви� конання інноваційного проекту та чим більша сума оцінки створеного інноваційного про� дукту (а за інших рівних умов — і сума разової винагороди), тим більша сума кінцевого роз� рахунку з співробітниками внутрішнього вен� чура і тим нижча вірогідність того, що їм прийдеться покривати частину кредиту за ра� хунок частки періодичної винагороди від спільного володіння інтелектуальним продук� том. Такий підхід стимулює співробітників внутрішнього венчура створювати якомога ефективніші інноваційні продукти при міні� мально можливих обсягах кредиту під інно� ваційний проект. По�друге, чим менший період виконання проекту, тим менша сума кредиту потрібна під його реалізацію. За інших рівних умов це призводить до збільшення суми кінцевого розрахунку з співробітниками внутрішнього венчура і зменшення вірогідності покриття частини кредиту за рахунок частки періодич� ної винагороди від спільного володіння інте� лектуальним продуктом, тобто створюється мотивація до виконання проекту в якомога коротші строки. По�третє, вказаний механізм створює для співробітників внутрішнього венчура моти� вацію до максимальної самовіддачі в процесі виконання інноваційного проекту, тобто мо� тивацію до створення якомога ефективнішого інноваційного продукту. Бо чим ефективні� ший створено продукт, тим більша сума його оцінки, а відповідно — тим більша сума кінце� вого розрахунку з співробітниками внутріш� нього венчура і суми періодичних винагород співробітникам від спільного володіння про� дуктом. Автори [17] роблять висновок, що до систе� ми венчурного інвестування доцільно відно� сити інноваційні корпорації. Такі корпорації практично перетворюються в багатьох випад� ках у науково�інноваційні концерни, які представляють собою корпорацію з розвине� ною інноваційною господарською зоною, що складається із сукупності господарюючих суб'єктів з числа малих інноваційних підпри� ємств, науково�дослідних установ та інвес� тиційних фірм венчурного капіталу. Одними з різновидів подібного концерну можна вва� жати структури у формі інтегрованої ор� ганізації бізнесу. Однак слід зазначити, що в основу інноваційних концернів покладено мо� дернізований кредитно�страховий механізм більш високого рівня. І, нарешті, необхідно зауважити от що. В аналітичній доповіді Українського центру еко� номічних і політичних досліджень ім. О. Ра� зумкова "Інноваційний розвиток в Україні: на� явний потенціал і ключові проблеми його реа� лізації" фахівці центру рекомендують Кабінету Міністрів України та зацікавленим міністер� ствам і відомствам "запровадити гнучку кре� дитно�страхову систему забезпечення виконан� ня досліджень та інноваційних проектів" як один з організаційних заходів активізації інно� ваційних процесів і прискорення формування національної інноваційної системи [18]. Такий крок може застосовуватися лише до приклад� них непошукових досліджень, непошукових інноваційних проектів та прикладних пошуко� вих досліджень і пошукових проектів з невисо� ким ступенем ризику. Його застосування до фундаментальних досліджень та прикладних пошукових досліджень і проектів з високим ступенем ризику завдасть значної шкоди віт� чизняній науці та інноваційному процесу. Це пов'язано з тим, що результати таких дос� ліджень і проектів можуть бути впроваджені і комерціалізовані через роки і навіть деся� тиліття, а кредитно�страховий механізм розра� хований на роботу з проектами, які можуть оку� питися в найближчій перспективі. Таким чином, у даній роботі проаналізова� но основні фактори, які впливають на розви� Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 2008 93 Світ інновацій Наука та інновації. № 4, 200894 ток внутрішніх венчурів в Україні і за кордо� ном, досліджено традиційний механізм орга� нізації і функціонування вказаних структур та запропоновано систему функціонування внутрішніх венчурів на основі кредитно�стра� хового механізму організації інноваційних проектів. ЛІТЕРАТУРА 1. Современный капитализм: хозяйственный механизм и НТП /Отв. ред. С.М. Никитин. — М.: Наука, 1989. — 260 с. 2. Предложения по совершенствованию инновацион� ной деятельности в регионе / Клияненко Б.Т., Горя� чих Н.И., Осыка Л.П. и др. — Луганск: Луганский филиал ИЭПИ НАН Украины, 1997. — 36 с. 3. Капиталистическое управление: уроки 80�х /Грачев М.В., Соболевская А.А., Кузин Д.В., Стерлин А.Р. / Под. ред. А.А. Дынкина. — М.: Экономика, 1991. — 127 с. 4. Кондратьева Т.Н. Финансы венчурной деятельнос� ти. — Минск: ООО "Минсанта", 1998. — 104 с. 5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2003. — 340 с. 6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2005. — 360 с. 7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2007. — 350 с. 8. Галица И. Бизнес крупный, бизнес малый — партне� ры или соперники? // Фондовый рынок. — 4 июля 2003г. — № 25.— С. 14—15. 9. Кутейников А.А. Искусство быть новатором (Миро� вой опыт "рискового бизнеса"). — М.: Знание, 1990. — 64 с. 10. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: за� рубіжний досвід та проблеми становлення в Украї� ні. — К.: КНЕУ, 2000. — 172 с. 11. Галица И.А. Эффективность инновационного про� цесса в сфере крупного и малого бизнеса // Економі� ка промисловості. — 1999. — № 4. — С. 67—71. 12. Горюнов И.Ю., Ушаков Ю.А. Внутренние рисковые предприятия в корпорациях // США: экономика, по� литика, идеология. — 1986. — № 12. — С. 81—88. 13. Кремнев Ю.Г. "Венчурные" стратегии корпораций США // ЭКО. — 1988. — № 2. — С. 124—136. 14. Екомед // www.ekomed.com.ua. 15. Галиця І. Створення банку ідей співробітників як конкурентний ресурс підприємства // Регіональна економіка. — 2005. — № 1. — С. 66—75. 16. Галица И.А. Права на интеллектуальную собствен� ность, созданную наемными работниками, и инно� вационнный процесс на промышленном предприя� тии // Экономика и право. — 2004. — № 1. — С. 65—75. 17. Фоломьев А.Н., Каржаув А.Т. К вопросу о концеп� ции национальной системы венчурного инвестиро� вания // http://www.interned.ru/articles/laws/ground/ invest_blqz.htm?search. 18. Аналітична доповідь центру Разумкова "Інновацій� ний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації" // Національна безпека і оборона. — 2004. — № 7. — С. 2—26. И.А. Галица ВНУТРЕННИЕ ВЕНЧУРИ КАК МЕХАНИЗМ СТИМУЛИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОГО ПРОЦЕССА Рассматриваются особенности организации внутрен� них венчуров в рыночной и переходной экономиках; проанализирован традиционный механизм их функцио� нирования и предложены новые подходы к формирова� нию механизмов деятельности внутренних венчуров. К л ю ч е в ы е с л о в а: внутренние венчуры, рыночная и переходная экономики, инновационный процесс. I.O. Halytsia INTERNAL VENTURES AS A MECHANISM TO ENCOURAGE THE INNOVATION PROCESS The peculiarities of the organization of internal ventures in market and transition economies are considered; the tra� ditional mechanism of their functioning is analyzed and var� ious new approaches to the formation of the mechanisms of the activities of internal ventures are proposed. K e y w o r d s: internal ventures, market and transition economies, innovation process. Надійшла до редакції 07.12.07.

Внутрішні венчури як механізм стимулювання інноваційного процесу

Репозитарії

Схожі ресурси