Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба)
У статті розглядається питання діяльності, життя неурядової старшини та міщанської верхівки м.Стародуба у середині ХVІІІ століття. В статье рассматриваются вопросы деятельности, жизни неправительственной старшины и мещанской верхушки г.Стародуба в середине ХVІІІ столетия. In the article there is con...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25013 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 2-3. — С. 40-48. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25013 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кривошея, І. 2011-07-31T10:10:26Z 2011-07-31T10:10:26Z 2009 Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 2-3. — С. 40-48. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25013 94 (477) «17»: 321 У статті розглядається питання діяльності, життя неурядової старшини та міщанської верхівки м.Стародуба у середині ХVІІІ століття. В статье рассматриваются вопросы деятельности, жизни неправительственной старшины и мещанской верхушки г.Стародуба в середине ХVІІІ столетия. In the article there is considered the problem of life and activities of and petty bourgeois head in Starodub city in the middle of ХVIII century. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Історія міст і сіл Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) |
| spellingShingle |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) Кривошея, І. Історія міст і сіл |
| title_short |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) |
| title_full |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) |
| title_fullStr |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) |
| title_full_unstemmed |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) |
| title_sort |
неурядова старшина гетьманщини і міщанська верхівка в середині хviii ст. (на прикладі м. стародуба) |
| author |
Кривошея, І. |
| author_facet |
Кривошея, І. |
| topic |
Історія міст і сіл |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті розглядається питання діяльності, життя неурядової старшини та міщанської верхівки м.Стародуба у середині ХVІІІ століття.
В статье рассматриваются вопросы деятельности, жизни неправительственной старшины и мещанской верхушки г.Стародуба в середине ХVІІІ столетия.
In the article there is considered the problem of life and activities of and petty bourgeois head in Starodub city in the middle of ХVIII century.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25013 |
| citation_txt |
Неурядова старшина Гетьманщини і міщанська верхівка в середині ХVIII ст. (На прикладі м. Стародуба) / І. Кривошея // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 2-3. — С. 40-48. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT krivošeâí neurâdovastaršinagetʹmanŝiniímíŝansʹkaverhívkavserediníhviiistnaprikladímstaroduba |
| first_indexed |
2025-11-26T09:01:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T09:01:54Z |
| _version_ |
1850616872717778944 |
| fulltext |
40 Сіверянський літопис
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Ірина Кривошея
�
НЕУРЯДОВА СТАРШИНА ГЕТЬМАНЩИНИ
І МІЩАНСЬКА ВЕРХІВКА В СЕРЕДИНІ XVIII ст.
(НА ПРИКЛАДІ м. СТАРОДУБА)
У статті розглядається питання діяльності, життя неурядової старшини
та міщанської верхівки м.Стародуба у середині ХVІІІ століття.
У середині XVIII ст. становище неурядової козацької старшини визначалося
низкою чинників політичного, соціального та економічного характеру. Значні
зміни в обставинах її існування пов’язані, перш за все, з намаганням російської
бюрократичної системи в 30+х роках впорядкувати козацьку ієрархію. Проте ці
спроби так і не були доведені до логічного завершення. Генеральна військова
канцелярія діяла звичними для Гетьманщини методами, що було несумісним з
прагненням російської бюрократії. Замість чіткого розмежування неурядової
старшини на бунчукове і значкове товариство, як того домагалися з Петербурга,
на початку 40+х років XVIII ст. відновлюється надання звання військового
товариша. Найчастіше його отримують як підвищення військові канцеляристи.
Також це звання отримували, ідучи у відставку, значкові товариші та дрібна
урядова старшина.
Відновлення гетьманства кардинально не вплинуло на становище неурядової
старшини, хіба що трохи урізноманітнились її соціальні функції, пов’язані з
супроводом гетьмана. Значну кількість серед неурядової старшини починає
становити категорія абшитованих товаришів усіх рангів. В основному, ці звання
при відставці як нагороду отримувала козацька урядова старшина. Та до 60+х
років XVIII ст. звання абшитованих значкових та військових товаришів усе частіше
отримували представники багатої міщанської верхівки.
Проблема соціальної замкненості неурядової старшини в різні історичні періоди
цікавила, передусім, Л. Окиншевича. Розглядаючи питання про замкненість
зверхнього стану в Гетьманщині і шукаючи відповідь на питання, чи не проходили
до зверхнього стану всі, хто наближався до нього за економічним становищем,
Окиншевич зауважував потребу диференційованого підходу з хронологічної
точки зору: доволі легкі соціальні переходи в середині XVII та дуже обмежені в
середині XVIII ст.1 Він вказував на незамкнені соціальні межі у цей пізній період
на прикладі входження до складу товариства, особливо до значкового,
представників торговельного і лихварського капіталу. Також вчений зауважував,
що це явище перепліталося з бажанням українського панства займатись
торговельними операціями. Пояснював такий стан речей слабшими зв’язками
© Кривошея Ірина Іванівна –кандидат історичних наук, доцент Уманської
філії Європейського університету кафедри соціально+гуманітарних дисциплін.
УДК 94 (477) «17»: 321
Сіверянський літопис 41
українського шляхетства зі старими феодальними традиціями, порівнюючи із
Західною Європою2 . Свою увагу Л. Окиншевич зосереджував на торговельній і
лихварській діяльності значкового товариства. Про військових товаришів він
писав, що даних таких значно менше, а про бунчукових зовсім немає. Грунтуючись
на наявному матеріалі, вчений доходить висновку, що торговельний капітал для
проникнення в межі зверхнього стану мав починати зі значкових товаришів3 .
Аналізуючи факти, Л. Окиншевич спостеріг, що більшість даних про значне
товариство у ролі торговців, лихварів і відкупників стосується південних полків.
Пояснюється це, на його думку, більш усталеними відносинами і феодальними
традиціями в північних полках, де ті ролі виконували члени міщанського стану. А
на півдні міщанства було мало, і його верхівка намагалася пройти до зверхнього
стану. Випадки, коли міщанин чи посполитий завдяки торгівлі чи промислам
вибивається до значного товариства, Окиншевич вважав випадковими і
пояснював їх виключною спритністю та великими хабарами. Зауважував
дослідник у лавах товариства власників тогочасних фабрик і підприємств, на яких
працювали піддані (на прикладі володіння селітерними заводами значкових
товаришів Ткаченків)4 .
В. Панашенко у питанні ставлення неурядової старшини до «не шляхетських»
занять торгівлею, промислами і лихварством дотримується усталеної нині в
історичній науці позиції. Дослідниця вважає, що українські пани, на відміну від
польського шляхетства з гоноровим ставленням до торгівлі, охоче примножували
свої багатства за рахунок торговельних операцій і промислів. Вони володіли
млинами, винокурнями, продавали горілку, влаштовували рудні, буди і гути,
займались бортництвом5 .
Проблема проникнення міщанської верхівки до рядів неурядової старшини у
поєднанні з розглядом торговельної та лихварської діяльності товариства ще не
ставала предметом окремого розгляду. Доволі цікавою видається можливість
розглянути вказані проблеми на прикладі найпівнічнішого козацького регіону –
полкового міста Стародуба.
У Центральному державному історичному архіві України в м. Києві
зберігається частина оригіналу Румянцевського опису м. Стародуба, а в Інституті
рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського неповна (останній
описаний двір № 650, тоді як в оригіналі останній двір № 691) рукописна копія
даного документа, підготовлена до друку О. Лазаревським6 . Оскільки перша
сторінка в оригіналі не збереглась, невідома точна дата проведення опису. У
документах іноді згадується 1768 р., що свідчить про продовження опису протягом
того року. Всього у оригіналі описаний 691 двір (О.Лазаревський фіксує 1341
двір у м. Стародубі на час проведення Румянцевської ревізії7 ), з вказівкою на
розміщення (вулиця, провулок, передмістя, ближче до яких воріт, з якого боку
вулиці). Згадані дамби і млини. До кожного двору окремо описані належні угіддя
та промисли. Зрозуміло, що ми маємо лише менше половини оригінального
документа (691 двір на 610 аркушах з 1341 двору на час проведення опису на 1164
аркушах). Проте збережений документ дає можливість зробити підрахунки і певні
висновки.
У збереженому оригінальному рукописі згадуються володіння 21 бунчукового
товариша, 2 абшитованих бунчукових товаришів, 5 вдів бунчукових, 11 військових
товаришів, 5 абшитованих військових товаришів, 17 значкових товаришів, 3
абшитованих значкових товаришів, 3 вдів значкових товаришів. В основному
описані житлові та приїжджі двори з належними до них угіддями, торговельні
комори, винокурні, броварні та млини.
Серед дворів, якими у м. Стародубі володіла неурядова старшина, виділяється
значна частка тих, в яких самі не проживали, а здавали міщанам і купцям з Калуги.
Наприклад, бунчуковий товариш Антон Жоравка здавав міщанам двір, суміжний
зі своїм житловим, за 2 карбованці на рік, ще один – в іншому кінці міста також за
2 карбованці8 . Військовий товариш Іван Стахович свій житловий двір у Стародубі
42 Сіверянський літопис
(на 4 покої, 2 людських, 1 комору, 1 конюшню, 1 сарай, 1 льодовню) здавав міщанці
за 2 карбованці на рік. Двір побудований на козацькому місці. Дістався у спадок
його дружині, доньці померлого писаря полкового стародубського Стефана
Максимовича (дружина Стефана Євпраксія Опанасівна), який він купив 22
серпня 1725 р. у козака полкової сотні, стародубського жителя Івана Яковича
Човпнянського за 400 золотих, на що з урядового випису є копія. До двору нічого
не належало9 . Вдова бунчукового товариша Стефана Березовського Марфа
володіла двором у Стародубі: житлових 2 хати, 2 комори, 1 конюшня, 2 сараї, при
хаті 1 кімната, кладова з дощок у дворі 1, льодовня 1. Цей двір наймав купець
Калина Черніков за 30 карбованців на рік. Двір куплений в 1755 р. Березовським
у бунчукового товариша Петра Іскрицького за 220 карбованців10 . Значковий
товариш Стародубського полку Петро Іванович Плотний мав двір у Стародубі: 2
житлових хати, 2 комори, 3 сараї, 1 сіни з кладовою, 1 погріб ходовий дерев’яний
старий. У дворі жив міщанин Томашевський за 10 карбованців на рік. Дістався
він батькові Плотного, значковому товаришу Івану, разом з іншим двором № 223
(3 хати людських, 2 комори, 1 конюшня, 1 сарай з кімнатою, 1 льодовня, на городі
1 баня, теж винаймали три сім’ї, одна – за 16 карбованців на рік, дві платили по 3
карбованці на рік), що біля цього суміжний, дістався у вересні 1709 р. купівлею
від вдови райці магістрату стародубського Євгенії Кузьмінічни за 150
карбованців11 .
Загалом двори у м. Стародубі здавали міщанам і купцям за платню від 2 до 30
карбованців на рік 7 бунчукових товаришів, 1 вдова бунчукового товариша, 4
військових товариші та 7 значкових товаришів, що становить 31% від усієї
неурядової старшини, яка мала двори у Стародубі згідно зі збереженою частиною
опису.
В описі зафіксована інформація про спосіб отримання у володіння того чи
іншого майна, в тому числі згадуються двори, які дісталися власникам за борги.
Тобто неурядова старшина позичала гроші під заставу нерухомості. Таких виявлено
троє, що є незначною часткою від загальної кількості. Перший з них, бунчуковий
товариш Петро Савич, володів у той час двором у Стародубі, в якому жили дворові.
В ньому 1 житлова хата з сіньми, 1 комора. Двір міщанський дістався за борг
міщанина Лаврена Бутовича в 15 карбованців від магістрату стародубського у
1759 р. При дворі сад і город12 . Бунчуковий товариш Іван Валкевич мав у Стародубі
двір: 1 житлова хата, 1 людська, 2 комори, 1 сарай, 2 сіней, 2 кладові, 1 баня.
Наймав за 10 карбованців на рік колишній власник Яків Худчинин, який
розорився від торгівлі пенькою. Двір Валкевичу дістався від магістрату у 1764 р.
за борг 236 карбованців від Худіна. До двору належали 12 загонів орної землі біля
Стародуба в різних урочищах «засівом ржи 15 четвертей з половиною»13 .
Абшитований військовий товариш Іван Андрійович Белоровський мав
недобудований двір у Стародубі (1 житлова хата і 1 комора), який дістався йому
від магістрату стародубського за борг міщанина Петра Якимова Крухмалина за 83
карбованці і 15 копійок (Крухмалин з міста втік невідомо куди)14 .
Значний прибуток отримували власники комор у торговельних рядах.
Найбільшою кількістю таких комор володіли представники роду Шираїв.
Бунчуковий товариш Іван Федорович Ширай мав двір у Стародубі: 4 покої
житлові, 1 людський, 1 конюшня, 3 кімнати, 1 кладова, 2 сіней, 1 льодовня, 1
погріб дерев’яний ходовий. Двір на землі, купленій ще його дідом бунчуковим
товаришем Степаном Спиридоновичем Шираєм 21 березня 1703 р. у Марії
Римащихи, жительки стародубської, за 800 золотих. До двору в крамному ряду
належали 22 комори, збудовані на дворовому місці. Вони здавалися місцевим і
приїжджим купцям15 . Фактично, на основі володіння коморами (на які часто
відсутні документи, що засвідчує давність володінь) складався далі значний
господарчий комплекс і не лише в цій родині. Шираю належав у Стародубі ще
один двір на 7 житлових хат, 2 людських, 2 комори, 1 конюшня, 1 баня, 1 хата
людська стара, 1 льодник. Біля цього двору в іншому: 2 хати людських та 1 комора.
Сіверянський літопис 43
У дворі жив його робітник. Двори збудовані на землі, яка дісталась Івану спадково
по розділу його з братами. До двору належали: млин на р. Петрашинській на 2
камені, який молов навесні, коли піднімається вода. В озері Петрашинському рибна
ловля з обох боків, риба дрібна використовувалася для дому і не продавалася.
Винокурня при дворі, в якій вино гаряче цідилося, залежно від хлібного врожаю.
Вино споживалося і продавалося. Город біля двору конопляний, який він купив у
різних людей, коноплі висівалось чотири чверті і три чвертка. В полі орна земля
на 2 загони, які дістались купівлею: 1–ий у 1758 р. від міщанина Терентія Олійника,
2–ий 1759 р. від осавула Якова Горелки, земля непридатна і тому запущена й
заросла. Ліс сосновий і березовий від Стародуба за 6 верст, в якому сінокіс на 20
возів сіна поганої трави. Другий ліс сосновий поблизу на дрова і при ньому сінокіс
з поганою травою, тому також запущений. Третій ліс із сінокосом за 10 верст від
Стародуба дубовий і березовий на дрова і сінокіс на 15 возів сіна посередньої
трави. Перший з них дістався Шираю купівлею у 1753 р. від доньок козака другої
полкової сотні Пилипа Янченка Домінікії і Євдокії, другий – у 1755 р. від міщанина
Артема Ніжинця, третій був заставлений йому за 25 карбованців від померлого
козака полкової сотні Федора Шатковського16 . Бунчуковий товариш Данило
Федорович Ширай мав двір у Стародубі: 2 житлових хати, 3 сіней, 3 кладовки.
Двір наймали різні люди. Збудований на землі, купленій його дідом, писарем
полковим стародубським Гордієм Носикевичем 7 жовтня 1701 р. в ігумені Києво+
Печерського дівочого монастиря Магдалини Мазепиної за 1000 золотих. До двору
належали володіння спадкові батьківські, на які не було документів. У місті в
крамному ряду комори: 1 кам’яна, 5 дерев’яних, які для торгівлі заставлялися
різним купцям і прибутку з усіх на рік виходило до 20 карбованців17 . Підкоморій,
бунчуковий товариш Михайло Стефанович Ширай мав у Стародубі в 1768 р.
двір на 1 покій господаря, 2 людських, 2 комори, 1 конюшня, на кам’яних погрібах
3 сараї, 1 кухня, 1 конюшня стара, погріб кам’яний, в ньому 9 «спрятов». У нього
було 4 найманих робітники. Двір збудований на шляхетській землі, яку купив у
полковника Миклашевського його дід, війт стародубський Спиридон Ширай 16
липня 1696 р. за 1200 золотих. Михайло володів у спадок і уступив двір полковнику
стародубському Якиму Борсукову, а після смерті полковника Ширай у
спадкоємців Борсукова (судді полкового київського Зіновія і абшитованого б.т.
Тихона Борсукових та судді переяславського Якима Каневського) 4 липня 1759
р. викупив двір за 1400 карбованців. До двору належали: в Стародубі на р. Бабенці
третина млина, яка дісталась батьку його, бунчуковому товаришу Стефану
Спиридоновичу Шираю, і на неї не було «крепостей»; ставок з рибною ловлею, з
якої риба вживалася в його дворі; 2 сіножаті, з них одна за 7 верст в урочищі,
куплена 31 червня 1697 р. від міщанина стародубського Якова Васильєва за 40
коп., трава посередня, накошувалося 30 возів. Міра сіножаті в довжину і ширину
по 130 саженів. А друга в урочищі Ржавому за 5 верст від Стародуба, куплена у
1763 р. у козака другої полкової, який у 1768 р. вже був значковим товаришем,
Михайла Войскобойника за 400 карбованців. На ній ліс березовий і сосновий,
вживаний на дрова, сіна накошувалося 70 возів, міра її в довжину і в ширину по 1
версті. До двору належала комора в передмісті, куплена 3 липня 1760 у міщанина
Івана Злотника за 30 карбованців. Комору Ширай заставляв різним обивателям
за 7 карбованців на рік18 .
Проте більшість неурядової старшини володіла коморами, які розміщалися у
власних дворах, нікому їх не здавали, а торгували самі. Торговельний промисел
товариства був тісно пов’язаний з винокурним. Згідно з давнім правом, старшина
займалась винокурінням, продукт якого або споживався, або продавався з власного
двору. Значним винокурним і торговельним промислами у Стародубі, згідно з
описом, займались 2 військових, 5 значкових товаришів та 1 вдова, що становить
12% від загальної кількості товариства, зафіксованої документом у місті. Частина
з них володіла власними винокурнями і орендувала додаткові (військові товариші
Лайкевич, Гуриновський та значковий З. Ширай). Так, Петро Романович
44 Сіверянський літопис
Лайкевич, військовий товариш (а в наступному документі вже абшитований
бунчуковий товариш), володів порожньою винокурнею і при ній 1 хата, 5 комор,
саж «бервенний» 1. Винокурню він збудував на місці, купленому у 1761 р. в
бурмістра стародубського Григорія Гуриновського за 60 карбованців. Жив у хаті
різночинець Новіков з милостині19 . Лайкевич мав торговельний промисел,
продавав з іншого свого двору гаряче вино, яке курив у винокурні на 4 котли
бурмістра Євстафія Гафарова «по родству без оплати», хліб на це купував.
Виціджував 600 відер вина, яке продавав в Стародубі. Військовий товариш Іван
Андрійович Белоровський мав промисел: торгував пенькою та гарячим вином з
шинкового двору. Вино курили в його хуторі у винокурні на 3 котли, хліб уживав
зі свого грунту. В рік виціджував до 500 відер20 . Абшитований військовий товариш
Григорій Гуриновський продавав з двору та на базарі з комор гаряче вино, яке
курив у винокурні на 8 котлів поблизу Стародуба, найманій в жительки Параски
Трохимівни Рижкової за 6 карбованців на рік. У рік виціджував до 1000 відер,
хліб для цього скуповував у Орлі. Торгував, крім того, пенькою21 . Значковий
товариш Захар Ширай мав промисел «пенечний», торгував гарячим вином, яке
виціджував у найманій винокурні на 7 котлів за 5 карбованців на рік у бунчукового
товариша Івана Ширая на хуторі біля Стародуба за три версти по ніжинській
дорозі. Виціджував по 1200 відер на рік, хліб купував у Орлі22 . Значковий товариш
Михайло Васильович Воскобойник на хуторі під Стародубом на Коростильовці,
спадковому дідівському, мав винокурню на 4 робочих котли та 1 заторний. Вина
в рік виціджувалось 1500 відер, хліб на це вино вживав свій і докуповував у
російських містах Орлі та Трубецьку. В тому хуторі на городі було також 20 вуликів
з бджолами, мед продавав з двору, а віск використовували на церковні свічки.
Меду мав у рік 30 пудів, бив віск і продавав пеньку23 .
Дехто з товариства лише скуповував «гаряче вино у різних обивателів» і
продавав з двору. Вдова значкового товариша Ничипора Писоцького Параска
володіла двором, в якому було 3 житлових хати для господаря, 1 людська, 3
комори, 2 конюшні, 2 сараї та прибудови: сіни 1, льодник 1, окремо у дворі покій
з сіньми 1, погріб дерев’яний ходовий 1, для худоби хлів рублений 1. З нею жили
робітниці. Дім їй дістався за померлим чоловіком, «крепостей» не було. Частину
двору він прикупив у сотника новоміського Андрія Силевича у 1753 р. за 333
карбованці. Мала промисел шинковий у дворі, продавала гаряче вино в чарки і
мед «питейний гарцами», купувала куфами у жителів стародубських24 .
Абшитований значковий товариш Стародубського полку Мина Криниця мав двір
у Стародубі: житлових 2 хати, 3 комори, 1 сарай, при них 1 кімната, 1 сіни, 1
льодовня, 1 людська хата стара, 1 погріб старий ходовий дерев’яний. Двір куплений
у 1745 р. у сина померлого сотника новомлинського Данила Тимофійовича
Силевича за 230 карбованців. До двору належали: два сінокоси, перший – куплений
у 1755 р. у козачки Андріїхи Ширайки за 70 карбованців на 20 возів сіна, другий
– у тому ж урочищі Ананчику за 8 верст від Стародуба, куплений у козака Зіновія
Семеки в 1759 р. за 17 карбованців і чвертку жита. Мав у дворі промисел
шинковий, продавав гаряче вино у чарки і кварти, і мед питейний у чарки. Вино і
мед купував у стародубських обивателів25 .
Отже, бачимо на прикладі Стародуба, як значна частина неурядової старшини,
в тому числі і бунчукового товариства, була пов’язана з торговельною та
лихварською справами, даючи гроші в борг, здаючи пустуючі двори, комори,
винокурні та броварні. Проте загальна картина виглядає дещо інакше, якщо перейти
до розгляду другої частини заявленої на початку статті проблеми. Мова про частку
вихідців з міщанської верхівки серед неурядової старшини.
Уже згадуваний вище військовий товариш Петро Романович Лайкевич – це
колишній райця магістрату стародубського26 . Мав у Стародубі ще й власний
житловий двір: 3 хати господаря, при них добудовані 1 дитяча світлиця, 2 кімнати,
2 сіней, 2 кладових, 7 комор, 1 конюшня, 3 сараї, 1 льодник, 2 для худоби при
коморі приміщення, 1 погріб, 1 баня в саду з льодником. Двір куплений частинами:
Сіверянський літопис 45
1+а у 1742 р. у міщанина Черняка за 60 карбованців, 2+а – у канцеляриста полкового
Підлузка у 1745 р. за 80 карбованців, 3+я – в обивателя Василя Моляра в 1750 р. за
80 карбованців, 4+а – в тому ж році у Івана Нестерова за 50 крб., 5+а – в 1760+ому
у бурмістра Григорія Гуриновського за 120 карбованців. До 1763 р. платив з двору
в магістрат, а у 1763 р. отримав від гетьмана чин військового товариша і вже далі
не платив. До двору належали: ліс з сінокосом за 8 верст від Стародуба в урочищі
Песочищі по соловській дорозі за плоским болотом, частина його дісталась у 1757 р.
по заставному запису від міщанина Григорія Тимофієва за 30 карбованців, друга
куплена у жителя стародубського Пилипа Побожича за 110 карбованців у тому ж
році. Там соснове і березове дерево, сіна на 40 возів, гарна трава 27 . Його батько,
померлий значковий товариш Роман Васильович Лайкевич, залишив двір на 2
господарських хати (при них дві кімнати холодні, 1 людська, 1 комора, 1 конюшня,
2 сараї, 1 льодовня), куплений частинами: 1+а – у 1735 р. у священика с. Медведева
Марка Фоміна за 19 карбованців, 2+а – в 1737 р. в міщанна Петра Чалого за 26
карбованців, 3+я – 1739 р. у вдови козачки Катерини Василівни Ротиної за 30
карбованців28 ще одному сину, лавнику стародубського магістрату Роману
Романовичу Лайкевичу (1732+1768 –?).
Ще один абшитований військовий товариш Григорій Гуриновський був у 1760 р.
бурмістром стародубським. Його володіння у Стародубі: 1. Двір на 6 хат людських,
6 комор, 1 конюшня, одна з хат з кімнатою і двома кладовими. Двір влаштований
на землі, яку Гуриновський частинами купив і частина по заставі: одна у 1744 р.
заставлена козаком сотні Новоміської Миколою Калинченком за 100 карбованців,
друга куплена у 1745 р. у Києво+Печерської лаври управителя ієромонаха
Галактіона і писаря Логвина Виноградського за 50 карбованців, третя куплена у
паламаря церкви св.мученика Симеона Івана Каменського у 1750 р. за 23
карбованці. Жили в дворі підсусідки козаки29 . 2. Двір, в якому 2 житлових хати,
2 людських, 3 комори, та перегороджений новий недобудований двір – в ньому 2
хати людських з 2 сіньми. Двір на купленій частинами землі. 1+а – у міщанки за 80
карбованців у 1738 р., 2+а – в економа графського Василя Воробйовського за 70
карбованців у 1750 р. При дворі сад30 . 3. Двір на передмісті біля брами Семенівської
на 3 хати житлових, 2 людських, 8 комор, 1 конюшня, 3 сараї, прибудовані: 1 баня,
1 дерев’яна кладова, 1 кладова, 1 кам’яна кладова, під кам’яною 3 погреби, 2
льодовні, 1 сінник, 1 пуста винокурня. Двір збудований на різних землях, які
йому дісталися від батька. А батько їх купив у різних власників: 1 – у 1718 р. від
священика Івана Яковлєва за 40 талярів і 50 золотих, 2 – по заміні на його дворове
місце у полковника стародубського Лук’яна Жоравки 9 червня 1718 р., 3 – того ж
року знову по заміні з полковником на двір, куплений батьком у козака Федора
Дангени за 12 карбованців 8 квітня 1736 р., 5 частина – у сина померлого значкового
товариша Федора Івановича Колчевського по заміні на двір Гуриновського в 1742
р. 6 частина куплена у міщанина Сави Ніжинця за 300 карбованців в 1747 р. 7
частина куплена у козака Олексія Булавки по заміні на його двір у 1750 р. 8 частина
– від вдови Марини Григорієвої і сина її, священика вакансового, по заміні на
двір Гуриновського в 1751 р. Мав промисли винокурний та торговельний. До
двору належали 4 сінокоси в різних урочищах на відстані 10 верст від Стародуба,
куплені у різних власників на 80 возів сіна31 .
Значковий товариш Стародубського полку Михайло Васильович Воскобойник
раніше був бурмістром магістрату стародубського. У 1768 р. мав двір у Стародубі,
в якому й проживав: 2 житлових хати, 1 людська, 5 комор, 3 сараї, 1 сіни, 1 погріб
кам’яний, 2 хати людських порожніх, 1 порожня винокурня, 1 саж, 1 воскобойня,
1 баня з сіньми, 1 погріб дерев’яний. У нього працювали: робітник посполитий з
володіння значкового товариша Михайла Романовського (с. Новосілки), другий
з с. Лялич, володіння бунчукового товариша Михайла Борозни, і ще 3 робітники,
які наймалися порічно. Двір збудований на землі, купленій ним частинами: 23
квітня 1740 р. у жительки стародубської Марії Михайлової Войтечихи за 60
карбованців, того ж року в диякона соборної церкви Тимофія Івановича Сухоти
46 Сіверянський літопис
за 45 карбованців, у козака стародубського Федора Жоравки в 1752 р. за 50
карбованців та у рідного брата Олександра Воскобойника 15 травня 1752 р. за 67
карбованців. З двору магістратські повинності і плату відбував до 1763 р., а з того
року жалуваний значковим товаришем і більше магістрату ніяких плат не здавав.
До двору належали: орна спадкова земля за померлим батьком міщанином Василем
Воскобойником, на яку не було «крепостей», загонів чотири в різних урочищах на
відстані від Стародуба за 3 версти і менше, куплені у різних людей; поле орне з
невеликим сінокосом, двома дібровами, 5 загонів та ще один загін з сінокісною
дібровою, спадкових його дружини, на які не було документів, що в урочищі
Спаському за 2 версти від Стародуба. У 3+х дібровах накошувалося 25 возів гарної
трави. Ще сінокіс з лісом на дрова в урочищі Ананчику за 12 верст від Стародуба
возів на 15 середньої трави. Хутір під Стародубом на Коростильовці, який йому
дістався спадково від діда і батька без «крепостей»; в хуторі винокурня на 4 робочих
котли та 1 заторний. Вина в рік виціджувалось 1500 відер, хліб на це вино
використовував свій і докуповував у російських містах Орлі та Трубецьку. В
тому хуторі на городі 20 вуликів з бджолами, мед продавав з двору, а віск
використовували на церковні свічки. На хуторі худоба: 5 коней, 2 дійних корови,
2 телят, 50 великих свиней та 30 молодих. Город при хуторі куплений у міщан
Лаврентія і Тимофія Злотників у 1765 р. за 20 карбованців, на ньому висівалося 4
чверті конопель. Меду мав в рік 30 пудів, бив віск і продавав пеньку32 .
Ще один абшитований військовий товариш Семен Антонович Коменко був
сином війта стародубського магістрату Антона (? – 1736 – 1752 – ?). Від померлого
батька він отримав не лише значні володіння, а й високий соціальний статус. У
Стародубі на час ревізії Семену Антоновичу належали: двір спадковий
батьківський, в якому 1 житлова хата, 1 людська, 5 комор, 1 конюшня, 4 сараї, 1
сіни, 2 кладових, 1 льодовня, 1 погріб улазний, 1 баня, там же 2 порожні житлові
хати з 2 кімнатами. Двір винаймав калузький купець Опанас Іванович Морщаков
за 10 карбованців на рік. При дворі город овочевий. Трохи далі по вулиці був ще
один двір Коменка: 1 людська хата, 1 сіни. Дістався від батька33 . Також йому
належав двір на 2 житлових хати, 2 комори, 1 сіни, 1 кладова, 1 погріб походний,
1 льодовня з ганками, який наймала вдова Устина Каралкевич34 . Про заможність
колишнього війта свідчить факт купівлі+продажу ним шляхетського володіння. У
1736 р., будучи війтом, він купив за 50 карбованців у дружини бунчукового
товариша Івана Завадовського Гафії двір на 9 житлових покоїв, 2 людських, 1
комору, збудований на шляхетській землі. В тому ж році він продав його за 55
карбованців осавулу генеральному Петру Валькевичу. В ревізію цим двором
володів за дружиною генерал+майор і камергер Михайло Власович Будлянський35 .
А у 1752 р. війт Антон Коменко продав землю міщанську в Стародубі за 233
карбованці Івану Андрійовичу Белоровському (у 1768 р. він військовий товариш).
Військовий товариш Василь Воробйовський збудував двір у Стародубі (3 хати
господарських, одна з кімнатою на горі, 1 людська, 4 комори, 1 конюшня, 1 сарай,
1 баня з сіньми) на землі, яка дісталась йому від тестя, міщанина стародубського
Артема Ніжинця у 1744 р., а у 1767 р. продав його священику Михайлу
Масловському за 300 карбованців. До двору належали орна земля та город, які
залишились після продажу Воробйовському: у місті біля Михайлівської церкви
сад з городом та орне поле в 6 загонів у різних урочищах від Стародуба за 3 версти.
Землю Воробйову разом з городом передали по указу полкової канцелярії від
першої сотенної полкової канцелярії за борг козака цієї сотні Трохима Тумаша –
100 карбованців до уплати. На полі висівалося 7 четвериків з половиною36 . Звертає
на себе увагу факт подачі у кожному документі «сказки» про бажання вказаного
товариства продовжувати описані заняття. «Сказки» подавалися до певного цеху,
і їх теж варто розглядати як підтвердження давніх міщанських коренів цих родів.
Та й місце у цехах більшість із неурядових старшин займала далеко не останнє, що
також забезпечувало значні прибутки.
Як бачимо на цих прикладах, частина неурядової старшини у Стародубі (10%
Сіверянський літопис 47
від зафіксованої збереженим описом), яка займалася торговельною та
лихварською діяльністю в значних розмірах, – це вихідці з міщанського стану.
Більшість з них отримала доступ у лави товариства досить пізно, в кінці 50+60+х
років XVIII ст. Наведені вище документи, часто із вказівкою «без крепостей»,
свідчать про давність володінь роду. Отже, закладені попередніми поколіннями, в
основному міщанами за походженням, статки дозволяли представникам багатьох
стародубських родин проникати до лав неурядової старшини. Варто також
зауважити, що ті 10% – це старшина з чітко зафіксованою документами вказівкою
на міщанське походження. Проте, якщо подивитись уважніше на попередні
покоління описаної стародубської неурядової старшини, то виявимо майже в
кожній з них у жіночій чи й чоловічій гілках вихідців із багатого міщанства. Часто
вони родичалися зі старшинсько+шляхетськими родинами, об’єднуючи таким
чином капітали. Причому ці процеси були нормальним явищем як в XVII, так і у
XVIII ст. Прикладом може слугувати родина Шираїв, яка мала міщанське
походження від війта стародубського (? – 1681 – 1708 – ?) Спиридона Яковича
Ширая37 . Входження їх до складу товариства відбулося ще на початку XVIIІ ст.
завдяки шлюбу (1705 р.) Степана Спиридоновича з донькою полковника
стародубського Михайла Миклашевського38 .
Фактично нема мови про якусь соціальну замкненість, який би хронологічний
відрізок ми не взяли. У середині XVIII ст. процеси розмивання неурядової
старшини за рахунок міщанської верхівки стали лише інтенсивнішими. Особливо
після 1764 р., коли Малоросійська колегія почала масово надавати звання
абшитованого товариша (різного гатунку) війтам і бурмістрам великих міст.
Отже, проникнення міщанського стану до складу неурядової старшини в
середині XVIIІ ст. носило ніяк не поодинокий характер і у північних полках було
таким же характерним явищем, як і в полках південних, що суперечить висновку
Л. Окиншевича. Також дані по м. Стародубу не підтверджують ще одну тезу
дослідника про проникнення міщан лише до лав значкового товариства. Бачимо
їх у Стародубі в основному серед військового товариства, хоча й абшитованого.
Варто відмітити й значну частку бунчукових, військових та значкових товаришів
серед власників промислів та осіб, що займалися лихварством. Тобто процеси,
пов’язані з проникненням міщанства до складу неурядової старшини та із
намаганням старшинської верстви збагатитися за рахунок занять торгівлею і
різноманітними промислами, були набагато складнішими, ніж їх бачив
Л. Окиншевич. Особливо в плані географічно+територіальних відмінностей. Факти
засвідчують приблизно однакову інтенсивність указаних соціальних процесів на
всій території Гетьманщини.
1. Окиншевич Лев. Значне військове товариство в Україні+Гетьманщині XVII+XVIII ст. //
Записки наукового товариства імені Шевченка. – Том CLVII. – Мюнхен, 1948. – С.164.
2. Там само. – С.67.
3. Там само. – С.69.
4. Там само. – С.70
5. Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII+ XVIII ст. ). – К., 1995.
– С.68
6. Центральний державний історичний архів України в м.Києві (далі ЦДІАУК). – Ф.57. –
Оп. – Спр.148а. – 610 арк., Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського
(далі ІР НБУВ). – Ф.Х. – Спр.8481. – 644 арк.
7. Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. – Чернигов, 1866. – С.395
8. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.11, 134
9. Там само. – Арк.14
10. Там само. – Арк.254
11. Там само. – Арк.256
12. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.609
13. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.201+202
14. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.243
15. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.97
48 Сіверянський літопис
16. Там само. – Арк.610+613
17. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.195
18. Там само – Арк.15+16
19. Там само. – Арк.133, 210
20. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.268
21. Там само. – Арк.262
22. Там само. – Арк.227
23. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.137+138.
24. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.192
25. Там само. – Арк.191
26. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.133
27. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.210
28. Там само. – Арк.214
29. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.134+135.
30. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.245
31. Там само – Арк.262
32. ІР НБУ. – Ф.Х. – Спр.8481. – Арк.137+138.
33. Там само. – Арк.230+231,233
34. Там само – Арк. 304
35. Там само – Арк.17+18
36. ЦДІАУК.– Ф.57. – Оп. – Спр.148а. – Арк.194
37. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – Т.V. – Випуск 5. – Київ+Санкт+
Петербург, 2004. – С.7.
38. Там само. – С.9.
В статье рассматриваются вопросы деятельности, жизни
неправительственной старшины и мещанской верхушки г.Стародуба в середине
ХVІІІ столетия.
In the article there is considered the problem of life and activities of and petty bourgeois
head in Starodub city in the middle of ХVIII century
|