Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Культура народов Причерноморья
Datum:	2008
1. Verfasser:	Мараховська, Г.Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2008
Schlagworte:	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25029
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації / Г.Я. Мараховська // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 143. — С. 128-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25029
record_format	dspace
spelling	Мараховська, Г.Я. 2011-07-31T17:10:58Z 2011-07-31T17:10:58Z 2008 Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації / Г.Я. Мараховська // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 143. — С. 128-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25029 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
spellingShingle	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації Мараховська, Г.Я. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
title_short	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
title_full	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
title_fullStr	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
title_full_unstemmed	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
title_sort	аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації
author	Мараховська, Г.Я.
author_facet	Мараховська, Г.Я.
topic	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
publishDate	2008
language	Ukrainian
container_title	Культура народов Причерноморья
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format	Article
issn	1562-0808
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25029
citation_txt	Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації / Г.Я. Мараховська // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 143. — С. 128-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT marahovsʹkagâ aksíologíčníproblemiukraínsʹkogosuspílʹstvavumovahglobalízacíí
first_indexed	2025-11-26T14:54:50Z
last_indexed	2025-11-26T14:54:50Z
_version_	1850625180434432000
fulltext	Жидков М.А. СУЧАСНІ МІЖКОНФЕСІЙНІ ВІДНОСИНИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ НА ПРИКЛАДІ СУДАКСЬКОГО РЕГІОНУ 128 рівень взаємної толерантності та доброзичливості. Це стало можливим, завдяки наявності у населення відчуття пошани та терпимості по відношенню до людей, які сповідають іншу віру. У відповідях респо- ндентів не простежується конфліктогенний потенціал релігійного чинника. Усе це дозволяє прийти до висновку, що окремі випадки прояву напруженості та навіть конфліктні ситуації, які часом виникали або виникають в регіоні, ініціюються не пересічними віруючими, а унаслідок некоректних дій окремих політичних сил, чи духовних осіб. Підтвердженням релігійної толерантності можуть також слугувати такі дані: 66,01% респондентів від- кидають можливість якого-небудь обмеження прав громадян за ознакою приналежності до тієї або іншої релігії. Значна кількість опитаних (56,89%) не мають нічого проти діяльності будь-яких офіційно зареєстро- ваних релігійних об'єднань на території регіону. 75,32% опитаних не заперечують проти будівництва в регі- оні нових храмів, мечетей, інших культових споруд. 4. В цілому, міжконфесійні відносини в Судакському регіоні, на даний час, залишаються спокійними. По- ки вдається уникати гострих конфліктів на релігійному ґрунті, не допускати відкритої міжрелігійної конфронтації. Отже, для забезпечення в Судакському регіоні релігійної толерантності, недопущення виникнення й за- гострення міжконфесійних суперечностей і конфліктів органам місцевого самоврядування, насамперед, по- трібно дотримуватися законодавства України про свободу совісті та релігійні організації, проводити корек- тну та неупереджену пропаганду знань про православну та мусульманську релігії, носіїв інших віроспові- дань. Усе це дозволить забезпечити спокійним і контрольованим стан межконфесійних відносин у регіоні. Джерела та література 1. Рублюк О. Перспективи реформування державно-церковних відносин //http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=22&c=227 2. Касьяненко Н. Как избежать конфликтов? Правовой аспект межконфессиональных отношений в Крым- ской автономии 3. //http://www.day.kiev.ua/58832/ 4. Швець О. Сучасні тенденції формування етноконфесійного простору Криму //http://www.niss.gov.ua/book/Vlasyuk_mon/04-6.pdf 5. Звіт про проведення соціологічного опитування мешканців Судакського регіону щодо питань міжкон- фесійних відносин від 23.04.2008 року. Мараховська Г.Я. АКСІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ На початку ХХІ століття загальновизнано, що глобалізація є „найважливішим процесом сучасності” [15:12 ]. Опису цього нового та незвичайного явища присвячено багато літератури [ 2; 3; 4; 7; 9; 12; 13; 14; 15; 17; 18 ]. В більшості джерел під „глобалізацією”, як зазвичай, розуміється економічна інтеграція. Більш глибокий аналіз цього явища, однак, показує, що хоча глобалізація, безперечно, є інтеграцією (об’єднанням, уніфікацією і т.п. ), але ця інтеграція особливого роду, якого до останньої чверті ХХ століття не знала істо- рія. Самі по собі інтеграційні процеси в історії людства відомі давно: політична інтеграція (імперія Алекса- ндра Македонського в ІV столітті до н.е.), економічна (Ганзейський союз в 11 – 17 ст. ), соціокультурна ( духовне об’єднання Західної Європи під владою римського папи в 11 – 14 ст. ). Однак ці процеси або зовсім не були пов’язані один з одним, або були слабо пов’язані, протікали незалежно один від одного, не заволі- кали в свій потік всі прошарки населення і не розповсюджувались на всю земну кулю ( тобто не мали пла- нетарного характеру ). На відміну від інтеграційних процесів в минулому глобалізація є таким інтеграцій- ним процесом, який характеризується наступними ознаками: 1) багатоаспектністю – співвідношенням економічної, політичної та соціокультурної інтеграції; 2) масовістю ( „демократичністю” ) – залученням в інтеграційний процес і тенденція до активної участі в цьому процесі всіх соціальних прошарків; 3) планетарністю – тенденціэю до розповсюдження зазначених інтеграційних процесів на всю земну кулю („інтеграція без кордонів” ). Більшість країн початку ХХІ століття розвивається під „прапором” глобалізації та інформатизації. Сформовані в останню чверть ХХ століття міжнародні організації різноманітних типів – 40000 ТНК ( транснаціональних корпорацій ), 20000 неурядових міжнародних організацій, 3000 міжурядових міжнарод- них організацій та їх багатьох дочірніх філіалів і т.д. і т.п. є лише яскравим підтвердженням на користь останнього твердження [ 3, с.5 – 8 ]. Взагалі, глобалізація – це діалектичний процес, у якому співіснують тотожність та відмінність, універ- салізм та партикуляризм, задаються нові кордони та виміри світового розвитку. Глобалізм – це є ніщо інше, як усвідомлення універсальної значимості соціальної системи – людства в різноманітних аспектах його функціонування ( економічному, політичному, науково-технічному, культурному і т. п. ). Становище людини в умовах сучасного науково-технічного розвитку та культурних змін показує, що http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=22&c=227 http://www.day.kiev.ua/58832/ http://www.niss.gov.ua/book/Vlasyuk_mon/04-6.pdf Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ 129 подальший прогрес науки та суспільства призведе замість суспільства прогресу і достатку, утопічного щас- ливого майбутнього до цілої низки криз і катастроф, поставивши людство на межі зникнення. Але той же процес можливий та необхідний лише на основі випереджаючого соціально-політичного, духовного та мо- рального розвитку суспільства та людини. Людина має усвідомлювати себе в цій ролі, оволодівши ключо- вими позиціями та силами, що дозволяють їй регулювати та спрямовувати суспільний розвиток у відповід- ності з прогресивними ідеалами та цінностями нашого часу. Суттєвою ознакою людини незалежно від соціальної та національної приналежності було і залишається ціннісне відношення до Макрокосму, прагнення до аксіологічної та практичної адаптації у плинному світі повсякденності. Особливо актуальною зазначена проблематика стає в умовах сьогодення, адже людство по- ступово перетворюється на нову глобальну єдність, якій властива єдність комунікаційних та інформаційних систем [ 11,с. 16 ]. Тому у сучасній філософській думці однією з першочергових проголошується проблема пошуку нового типу цінностей, які б змогли об’єднати людство не лише інформаційно та комунікативно, а найголовніше - духовно, стати відповіддю на глобалізаційні виклики сьогодення, на потреби нової стадії цивілізаційного розвитку людства. Нові цінності мають оптимізувати життєвий світ людства і реанімізувати духовну куль- туру, саме філософія здійснює узагальнення здобутків сучасників, інколи навіть випереджаючи їхні духов- но-моральні новації. У творчості філософів переплітаються проблеми логіки, метафізики, етики, історії фі- лософії, тобто здійснюється конвергенція світоглядних форм. „Философские понятия вынашивают общее пространство, в котором мысль получает доступ ко времени, к своему времени, если только истинностные процедуры этого времени находят здесь прибежище для своей совозможности” [ 2, с. 18 ]. Суб´єкт-об´єктне відношення вже не постає тотально-визначеним, бо змінюється якісна природа суб΄єкта, котрий може бути індивідуально-особистісним, частковим або навіть груповим ( класовим ). Виникають нові типи дискурсів – комунікативно-праксеологічний, духовно-етичний, еврестичний тощо. Своєріднісь сучасної світоглядної ситуації полягає в тому, що не лише філософи-професіонали розпочинають пошук нових ціннісних засад світової спільноти, ця задача має вирішуватися широким інтелектуальним загалом, а тому утворюється уні- версальний дискурс стосовно еврестично-онтологічної інтерпретації загальнолюдських цінностей. Актуа- льність звернення до дослідження аксіологічного виміру глобалізації пояснюється ще однією обставиною – розвитком трансформаційних процесів, розпадом звичайного образу світу, становленням нової соціальної дійсності, пошуком нових соціально-культурних моделей, здатних створити оригінальні матриці розуміння та сприйняття світу як цілого, зрозумілого, впорядкованого, зорієнтувати у бурхливому світоглядному морі непередбачуваності, плюральності та нестабільності [ 11, с. 13]. На рівні з цим в сучасному світі, як ніколи раніше, простежується тісний взаємозв´язок та взаємозалеж- ність найрізноманітніших суспільних явищ і процесів, виявилась внутрішня органічна зв’язаність об’єктивних та суб’єктивних факторів життя, загальнолюдського та конкретно-індивідуального, інтернаці- онального та національного, суспільного та особистісного. Все більше простежується всесторонній зв´язок та всебічна залежність народів один від одного. Плоди не тільки матеріальної, але й духовної діяльності окремих націй все в більшій мірі стають загальним надбанням. Виникла гостра необхідність філософського осмислення цих складних відношень дійсності. Остання чверть минулого і початок теперішнього століття характеризуються появою великої кількості публікацій, присвячених проблемам глобалізації ( М. Булатов, Є. Бистрицький, В. Лях, В. Табачковський, А. Тостоухов та ін. ) та концептуалізації ціннісно-нормативної проблематики ( В. Андрушенко, Л. Губернський, В. Малахов та ін. ). Варто зазначити, що при дослідженні феномену глобалізації використовуються соціокультурний та ан- тропологічний підходи. Перший зводиться до того, що формується глобальна культура: людина, свідомість, глобальне громадське суспільство, функції яких постійно ускладнюються завдяки сучасним трансформа- ційним процесам. Наслідком використання другого стає не лише маніфестування процесу виникнення та розвитку „глобальної культури”, але й утворення культурної поляризації, культурної асиміляції, культурної гібридизації та культурної ізоляції. Глобалізація легітимує появу нових ціннісних орієнтирів, визначає структуру політичних, економічних і культурних відносин, що пов΄язують окремі суспільства в єдину сис- тему [11, с. 13 – 14]. Як справедливо помічає Е.Кастельс „Мова йде про початок іншого буття , про прихід нового, інформа- ційного століття, що відмічається самостійністю культури по відношенню до матеріальної основи нашого існування” . У зв’язку з цим виникає питання: чи можлива соціальна єдність на поліосновах? На скільки є реальним в сучасному світі подолання абсолютизації економічного, релігійного, морального індивідуаліз- му. Сучасне суспільство приховує в собі ризик однополюсності світу. Коли більш сильна економічно дер- жава прагне використати власні переваги для нав’язування ціннісних норм та орієнтацій. Ця реалія прихо- вує в собі, на нашу думку, два негативних наслідки: може відбутися руйнація власних національних цінніс- них норм та ідеалів, що формувалися протягом всієї історії розвитку країни, що і є однією з граней непо- вторності національності, а з іншого боку нав’язування ціннісних норм та ідеалів країни-лідера економіч- них відносин може виявитися не тільки „антицінністю” в загальнолюдському розумінні, але й не придатним для певної нації, що може призвести до деградування або навіть зруйнування останньої. В процесі глобалізації відбувається помітна уніфікація масової свідомості, оскільки люди „спожива- ють” одночасно ті самі новини, особливо глобального характеру. На думку І.С. Малюхіна, сьогодні спосте- рігається пропаганда способу життя, властивого західній, техногенній цивілізації. „Особливо сильно цей механізм „глобалізації масової свідомості” впливає на молодь. Відповідно через пару десятеліть виросте Мараховська Г.Я. АКСІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 130 покоління людей, що розділяють набагато більше стереотипів свідомості, ніж їхні попередники” [13]. Дослідження трансформаційних процесів перехідних спільнот, до яких відноситься і сучасна Україна, свідчать, що фаза пристосування до тривалого глобального соціально-економічного переструктурування соціуму зазвичай ділиться на три послідовні етапи. Перший – це первинне пристосування до ситуації вижи- вання, перебудова „старої” системи цінностей і норм відповідно до реальної чинної ( соціалізація і ресоціа- лізація населення ). Другий – це етап персоналізації, здійснення життєвих виборів на підставі власних по- треб та інтересів, власної індивідуальності в усталеному соціумі. Третій – етап інтеграції, суб’єктивного прилучення себе до певного середовища, прийняття його як свого, відчуття конгруентності ( тотожності ) з ним, бажання жити в ньому, консолідуватися з іншими. За більшістю соціологічних критеріїв сьогоднішнє українське суспільство перебуває лише на першому етапі – етапі адаптації. Тільки перехід до другої стадії можна буде вважати початком стабілізації норматив- но-ціннісної системи. З переходом до третьої фази – інтеграції та конгруентності – можна буде казати про усталення новоствореного порядку і оновлене суспільство. Однак, на прикладі нашої країни ці переходи мають бути здійсненні на засадах постконвенціональної моралі, основоположним принципом якої є прин- цип взаємної поваги зрілих особистостей, здатних до незалежного самовизначення на засадах комунікатив- ної раціональності. Нагальна необхідність такого переходу пояснюється зокрема тим, що для українського суспільства, яке складається з великої кількості надзвичайно різноманітних мовних, конфесійних, етнічних, регіональних тощо культурних форм, що склалися історично досягнення соціальної стабільності та суспі- льної злагоди можливе лише за умови встановлення і визнання принципів, які дозволять співіснувати різ- ним системам цінностей. Пошуки таких принципів лише серед доброчинностей якоїсь однієї культурної форми потенційно небезпечні побудовою суспільства на суто локальних ( кланових, регіональних, конфе- сійних, корпоративних тощо ) засадах, що неодмінно призведе до поглиблення суспільних суперечностей і як результат до подальшого розколу суспільства. Основою для розв’язання проблем, які виникають в ре- зультаті співіснування у нашому суспільстві різноманітних культурних форм має бути принцип взаємодо- повнення традиційних і універсальних цінностей при нормативному пріоритеті останніх [10, с. 17]. Під уні- версальними цінностями традиційно розуміють загальнолюдські цінності, тобто цінності, які є спільними для всіх соціальних спільнот протягом всього розвитку людства. Це, з одного боку, - інваріанти чи універ- салії культури, що слугують цементуючим своєрідним матеріалом та об´єднують різнорівневі духовно і різ- ні соціальні утворення. З іншої сторони, універсальні цінності включають в себе індивідуально-особливе. Інакше кажучи, визнання відмінностей – є само по собі абсолютною цінністю. Якщо кожна людина має право визначати свою долю, то таким правом, тим паче, має володіти нація, а відповідно і держава, про що писав ще І.Кант [1, с. 21]. Прагнення долучитись до загально цивілізаційних демократичних цінностей викликає в українському суспільстві руйнування системи цінностей радянського періоду та формуванням нових. В наслідок цього, ціннісна криза в українському суспільстві призводить не лише до морально-правової дезорієнтації населен- ня, але й до глибинної соціально-психологічної дезинтеграції суспільства, що є найсприятливішим ґрунтом для зростання соціальної напруженості. Соціально-психологічні і соціологічні дані свідчать, що переважна більшість українських громадян досі перебуває у стані соціальної невизначеності, недостатності, незадово- леністю собою та навколишнім – „навіть так звані „нові українці”... не почуваються щасливими... Психічна інфляція, яка призводить до атрофії індивідуальності, ототожнення з соціальною роллю „нового багатія”... з необмеженими можливостями... позбавляє людину соціального імунітету, соціальної відповідальності... за- нурює до історично набутих найгірших архетипів колективного підсвідомого. В свою чергу, затвердження нових цінностей, пов’язане із встановленням глобального інформаційного суспільства, яке одночасно з перетворенням в соціальній та економічній структурі, робить значний соціаль- ний, психологічний, культурний вплив на особистість. З приводу першого твердження можна сказати, що процес руйнування системи цінностей радянського періоду незворотній і хоча проходить „болісно” – є не- обхідним для руху пострадянських держав, зокрема України, вперед. З приводу другого твердження треба зазначити: інформатизація суспільства, що характеризується такими рисами як: 1. Забезпечення пріоритету інформації в порівнянні з іншими ресурсами. Головною формою розвитку, за прогнозами вчених, стане інформаційна економіка. 2. Набуття глобального характеру інформаційних технологій, що охоплюють всі сфери соціальної діяль- ності людини. Відбувається формування інформаційної єдності всієї людської цивілізації. 3. Реалізація гуманістичних принципів керуванням суспільством і впливу на навколишнє середовище мо- же виступити зв´язуючим компонентом між суспільством та розвитком глобальних цінностей. Всесвіт- ні організації мають стати двигуном до запуску цього процесу. Саме завдяки інформаційним засобам зв’язку та комунікації необхідно прищеплювати сучасному поколінню ті ціннісні норми та ідеали, які зазначені в усіх конституціях демократичних країн світу, Україна не є виключенням [8, с.13]. Заново сформована система цінностей може стати життєздатною тільки в тому випадку, коли нові її елементи є більш узагальненими, ніж заміщені ними. Ці останні не відкидаються – „нова” цінність включає „стару” як окремий випадок. „Нові” цінності виникають у розладженому, але живому і діючому норматив- но-ціннісному середовищі. Основою його живучості, відзначають дослідники, є усталеність фундаменталь- них ( „вищих” ) цінностей, пов’язаних з релігією і глибокими культурними традиціями і водночас – відсут- ність масових установок на збереження „старих цінностей”. Проаналізувавши складність аксіологічної ситуації в світі і зокрема в українському суспільстві перехі- Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ 131 дного періоду нами були сформульовані ті задачі та цінності нашого часу, які, на нашу думку, в їх найбільш загальних рисах визнаються сьогодні більшою частиною людства і які можуть водночас слугувати своєрід- ними імперативами та нормами для будь-якої теоретичної та практичної діяльності. Такими безперечними цінностями нашого часу є мир, людина, демократія та соціальний прогрес, при тому не кожна з них сама по собі, взята окремо, а усі разом, в їх органічній зв’язаності та нерозривній єдності. Мир в умовах демократії та демократія, що слугує справі миру; людина як найвища цінність і демократичне суспільство з гуманісти- чними за своєю природою соціальними інститутами та відносинами – ці цінності сьогодні виступають в ті- сному зв´язку з рядом загальновизнаних задач нашого часу. Рішення першої задачі – ствердження миру та людини як найвищих цінностей – вимагає перш за все виконання цілого комплексу заходів, які направлені на моральне та соціальне забезпечення науково-технічного прогресу, що передбачає використання усіх на- уково-технічних можливостей в інтересах людини, заради його добробуту. Інша важлива задача сучасного людства виявляється в необхідності збереження та відтворення природних основ людського життя – як зов- нішнього природного середовища, так і природно-біологічної, тілесної, душевно-емоційної структури лю- дини. Наступна важлива задача може бути сформульована як задача ствердження гуманізму цілісної люди- ни. Справжній гуманізм не може і не повинен апріорно визначати цінність людини тим чи іншим його влас- тивостям, розділяючи людину на незмінні та протилежні сутності – „величну душу” та „нице тіло”, „прозо- рливий розум” і „сліпе почуття”. На місце такого антропологічного дуалізму душі та тіла встає цілісне люд- ське єство, єдина людська особистість, яка не в окремих своїх властивостях, а в своїй особистісній поведін- ці та дії, виборі та рішенні проявляє себе доброю чи злою, вільною чи залежною, величною чи ницою. Гу- манізм духу та природи сьогодні нероздільний. Глобалізація сьогодні – це незавершений ( „Глобализация растянется на много десятилетий, возможно, с выходом за пределы ХХІ ст.” [17, с. 25] ), тривалий, нелінійний процес, який характеризується нерівномі- рністю, контртенденціями та суперечливими явищами, появою нових механізмів управління світовими по- літичними та економічними процесами, розвитком техногенної цивілізації та інфосфери, тому і проблеми пошуку нових цінностей, здатних врятувати людину і людство ХХІ століття, що загострилися на глобаліза- ційному тлі, також мають плинний, незавершальний характер і розв΄язання їх може вважатися лише част- ковим, а наукові дискусії з цього приводу лише приведеними до загального знаменника. Джерела та література 1. Андреева Т.А. Трансформации в общественном бытии и ценностные ориентации личности // Гумани- тарный журнал. – 2006. – №1–2 2. ( 29 – 30). 3. Бадью Ален. Манифест философии. – Петербург, 2003. 4. Бранский В.П., Пожарский С.Д. Глобализация и синергетический историзм. – Петербург, 2004. 5. Глобализация и философия. / Под ред. Делокарова К.В. - М., 2001. 6. Громов Г.Р. Очерки информационной технологии. – М.: Инфоарт, 1993. – 336 с. 7. Донченко, Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика // Глибинні регулятиви психо- політичного повсякдення. – К.: Либідь, 2001. – 334 с. 8. Задохин А.Г. Глобализация и глобальные проблемы человечества. - М., 2003. 9. Запорожченко О.В., Слобожан О.В. Інформаційне суспільство: міфи та реальність // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2001. – №2. 10. Зюганов Г.А. Глобализация и судьба человечества. – М., 2002. 11. Корх О.М. Легітимація цінностей індивідуалізму в сучасній вітчизняній філософії // Гуманітарний жур- нал. – 2006. – №1–2. 12. Куцепал С.В. Цінності в умовах глобалізації // Гуманітарний журнал. – 2006. – №1–2 ( 29 – 30 ). 13. Лопес-Карлос. Взаимозависимость, взаимосвязь и возникновение глобальніх институтов. - М., 2003. 14. Малюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. – М., 1999, - С.47. 15. Ульрих Бек. Что такое глобализация? - М., 2001. 16. Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. - М., 2002. 17. Шишков Ю.В. Глобализация экономики – закономерный продукт индустриализации и информатизации социума в кн. „Глобальный мир. Клуб ученых. Материалы постоянно действующего междисциплинар- ного семинара”. ( В.8. ) 18. Ferguson M. The Aquarian Conspiracy: Personal and Social Transformation in the 1980. – London.

Аксіологічні проблеми українського суспільства в умовах глобалізації

Institution

Ähnliche Einträge