Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу
У даній статті пропонується публікація фрагментів твору польського мемуариста ХVІІ ст. Яна Хризостома Пасека, в яких описується його конфлікт з Іваном Мазепою у 1661 р. Зроблені спостереження щодо достовірності цього історичного джерела. В данной статье предлагается публикация фрагментов произведени...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25201 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 6. — С. 56-59. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859826267138818048 |
|---|---|
| author | Мицик, Ю. |
| author_facet | Мицик, Ю. |
| citation_txt | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 6. — С. 56-59. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У даній статті пропонується публікація фрагментів твору польського мемуариста ХVІІ ст. Яна Хризостома Пасека, в яких описується його конфлікт з Іваном Мазепою у 1661 р. Зроблені спостереження щодо достовірності цього історичного джерела.
В данной статье предлагается публикация фрагментов произведения польского мемуариста ХVІІ в. Яна Хризостома Пасека, в которых описывается его конфликт с Иваном Мазепой в 1661 г. Сделаны наблюдения касательно достоверности этого исторического источника.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:28:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
56 Сіверянський літопис
У ГЛИБ ВІКІВ
о. Юрій Мицик
�
МЕМУАРИ ЯНА ПАСЕКА ПРО ІВАНА МАЗЕПУ
У даній статті пропонується публікація фрагментів твору польського мемуарис:
та ХVІІ ст. Яна Хризостома Пасека, в яких описується його конфлікт з Іваном Мазе:
пою у 1661 р. Зроблені спостереження щодо достовірності цього історичного джерела.
Ян Хризостом Пасек (бл. 1636�1701) походив із розгалуженого польського шля�
хетського роду, який мав маєтності на Поділлі, Смоленщині і у Равському воєводстві.
Якраз у останньому батько майбутнього мемуариста – Марцін володів землями. Потім
Ян Пасек додасть до свого прізвища претензійне "з Гославиць", що може свідчити про
його народження саме у цьому селі. Він здобув освіту у єзуїтському колегіумі в Раві,
але не піднявся там вище класу поетики. У 1655 р. Пасек вже був на військовій службі,
в роки "потопу" воював проти шведів (проф. В. Чаплинський дійшов висновку, що
Пасек служив у хоругві люблінського каштеляна Анджея Фірлея в дивізії Стефана
Чарнецького), брав участь у датському поході 1658�1659 рр., потім у битвах проти
Московської держави під Полонкою і над р. Басею (1660)(1). Коли у коронному
війську утворилася конфедерація, спрямована проти короля Яна�Казимира, Пасек
не вступив до неї. У 1661 р. він виконував обов'язки пристава при московському
посольстві, у 1664�1665 рр. брав участь у черговій московській кампанії, потім (з
великою неохотою!) – у придушенні рокошу Єжі Любомирського. У 1667 р. мемуа�
рист подав у відставку, повернувся в рідний край, де виконував обов'язки сеймико�
вого маршалка, врешті, одружився із удовою Анною Лонцькою – матір'ю шістьох (!)
дітей (сам Пасек дітей не мав). Мемуарист займався своїм господарством, володію�
чи п'ятьма великими селами, але не розбагатів, а державними та політичними справа�
ми він майже не займався. Судові документи (Пасек часто судився) засвідчують, що
мемуарист виступає не як "посивілий у боях лагідний ветеран, який годує пташок,
любовно ставиться до видри, але як склочник із склочників, а ще й жорстока людина
та ґвалтівник" (2). Сам Пасек спокійно занотував у мемуарах наприклад той факт, як
з його наказу чужий слуга мусив з'їсти щойно забитого зайця (сире м'ясо!). Однак
Пасек не цим увійшов до історії. На схилі життя (1690�1695) він створив цікаві
мемуари, які охоплюють події з 1656 по 1688 рр. (закінчення мемуарів не збереглося).
Оригінал мемуарів теж не зберігся, а єдиний його список ХVІІІ ст. був виявлений і
опублікований у ХХ ст. Перше академічне видання було здійснено Яном Чубком у
1929 р.
Мемуари одразу здобули славу класичної пам'ятки польської літератури. Пасек
мав неабиякий літературний талант, був блискучим оповідачем, мав почуття гумору,
писав гарною польською мовою. Його мемуари до того ж дуже добре передають спосіб
життя й мислення дрібного польського шляхтича. Окремі сюжети складають цінність
самі по собі, читаються із захопленням, як от про ручну видру на ім'я Щупак, котра по
команді Пасека тягала йому рибу з річки. Є й дані, що стосуються історії України. Так,
Пасек писав, хоча й стисло, про похід на Краків у 1657 р. трансільванського князя
Д'єрдя ІІ Ракоці, що діяв разом з козаками (с. 8�9)(*), дії Василя Золотаренка, який у
© о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор (Київ).
УДК 82�94
Сіверянський літопис 57
1660 р. виступив проти поляків із 40 000 лівобережних козаків (с. 147, 159�160),
похід Яна�Казимира на Лівобережну Україну у 1663 р. (с. 24), про набір на королівсь�
ку службу у 1665 р. 12 тис. прихильних королеві козаків (с. 334), про переможну
битву з ординцями під Кальником у 1671 (с. 435), про загарбання турками Кам'янця�
Подільського і розгром коронним військом ординців під Немировом та Калушем у
1672 р. ( с. 437�438), про Хотинську війну 1673 р. (с. 458�461), про віддання Юрія
Хмельницького заложником до Стамбула у 1674 р. (с. 463), про турецько�татарський
напад на Поділля та Волинь біля Вишневця, Підгаєць, Збаража у 1675 р. (с. 464), про
битву з ординцями під Войниловим у 1676 р. і Журавненський мир (с. 467), про
нищення турками Меджибожа, Немирова, Кальника та ін. міст і сіл Поділля (с. 473),
про ординський наскок на "руські краї" (до 15.03.1688 р.) (с. 568) та ін. Дуже велику
увагу Пасек приділив битві під Віднем 1683 р. і походу Яна ІІІ Собеського у Молда�
вію, де згадує і про дії козаків в Угорщині проти турків (с. 517�518 та ін.).
Гірше стоїть справа із достовірністю мемуарів. Дослідники знайшли в них чима�
ло неточностей, помилок, що не є випадковістю, оскільки людська пам'ять далеко не
завжди може втримати пережите, тим більше, що Пасек писав через 20�40 років після
подій. Якщо додати, що Пасек був дуже тенденційним мемуаристом, який не спиняв�
ся навіть перед вигадками, то було б доречним порівняти його із знаменитим бароном
Мюнхгаузеном. В. Чаплинський писав, наприклад, що "Пасек охоче перебільшує ок�
ремі речі, часто змінює перебіг подій, щоб його розповідь виглядала цікавішою", наво�
дить приклад з хлопчиком�ведмедем (свого роду "Мауглі"!), який певний час жив
при королівському дворі (3). Пасек справді міг його бачити, але його розповідь про
те, як це створіння кинуло в обличчя королеви Марії�Людвіки обслинену грушку, є
цілковитою вигадкою. Мемуарист не любив королеву, тому й висміяв її у такий
спосіб. Це ж стосується і майбутнього гетьмана Івана Мазепи. Вже у першій згадці
Пасек пише про нього як про нобілітованого козака, тобто козака, якому було дано
шляхетство Речі Посполитої. Це підкреслення неродовитості Мазепи, за думкою
Пасека, мало б його принизити. Між тим і по батьківській, і по материнській лінії
Мазепа походив з української православної шляхти, мав власний герб. Таким чином,
уже з першої згадки про Мазепу дається взнаки відверта ворожість до нього Пасека.
Мемуарист прислужився і у поширенні напівлегендарної історії про стосунки моло�
дого Івана Мазепи з пані Фальбовською і покаранням майбутнього гетьмана ревни�
вим чоловіком (прив'язання до коня) (4). Український історик проф. Теодор Мацьків
уловив подібність цієї історії до давньогрецького міфу про Федру та Іполіта, який
набув нової популярності у ХVІІ ст. завдяки класику французької літератури Расіну,
автора трагедії "Федра". Мацьків уважав, що цю історію Пасек вигадав, щоб принизи�
ти Мазепу, з яким у них був давній конфлікт.
Про Мазепу мемуарист пише небагато, якщо не рахувати вищезгадану напівле�
генду. Але ці звістки, попри тенденційність мемуариста, проливають трохи світла на
ранній період життя майбутнього гетьмана і тому варто їх навести в перекладі з
польської мови. В них якраз йдеться про перший конфлікт Мазепи з Пасеком. І справді,
напівлегенда про покарання Мазепи є широковідомою, про неї писав чи не кожен
біограф гетьмана, вона відбилася в численних полотнах, музичних та художніх тво�
рах, між тим, як про конфлікт 1661 р. згадували тільки окремі дослідники. Щоб
заповнити дану прогалину, наводимо нижче переклад відповідних фрагментів із тре�
тього видання твору Пасека, здійсненого у 1952 р. Пропущені місця, які не мають
безпосереднього відношення до Мазепи, ми позначаємо наступним знаком:[…].
Примітки:
1)Czaplinski Wl. Wstep. //Pasek J. Pamiеtniki.– Wroclaw, 1952. – Wyd. 3. – С. ХХХІІІ
– ХХХІV.
2)Там же. – С. ХХХVІ.
3)Там же. – С. LI.
4) Pasek J. Pamietniki.– Wroclaw, 1952. – Wyd. 3. – С.301�304.
*) Тут і далі у дужках подані сторінки за вищезгаданим виданням твору 1952 р.
* * *
//(с. 173) Рік 1661[…]
58 Сіверянський літопис
//(с. 195)[…] "Зібравшись тоді вдома, я у самий день св. Марціна (11 листопада. –
Ю.М.) виїхав з дому, добре погодувавши коней і більше прикупивши; бо й гроші з
Божої милості були датські (натяк на участь Пасека у датському поході. – Ю. М.), і
батько також додав. Їдучи туди, я зустрівся в Лисобоках (місто за 45 км на південний
захід від Любліна. – Ю.М.) з нашою гусарською хоругвою, де поручником був Косса�
ковський, котра після тривалих дебатів йшла до конфедератів. Там було багато моїх
родичів, і я мусив відпочити з ними кілька днів. Але я їм не оголосив про свої наміри,
тільки сказав, що їду до мого стрия, пана Казимира Гожевського, до Таргонув під
Тикоціном, бо він був комендантом Тикоціна. І вони легко цьому повірили, знаючи,
що він справді є моїм стриєм. А якби я сказав правду, то вони б могли мене відвести
від мого наміру, особливо мій двоюрідний брат зі сторони тітки, Станіслав Тшемесь�
кий, котрий був там намісником. Від'їхавши від них, я прибув на перші рорати (най�
перша меса першого тижня посту, тоді це припадало на 27 листопада. – Ю.М.) під
Зелену Пущу (давня назва пущі, яка лежить між Гродном і Біловежям. – Ю.М.) до
села, де був також його мость пан Станіславський, варшавський чашник і королівсь�
кий дворянин. Коли він побачив мене у костелі, то хоч і не знав мене раніше, однак як
добрий чоловік почав щиро мене просити, щоб я у нього відпочив або принаймні
пообідав. Коли ж я відмовлявся, щиро сказавши, куди їду і з якої причини відступив
від конфедерації, то він ще більше почав мене прохати, прагнучи виявити мені гос�
тинність у своєму домі як прихильник короля, обіцяючи написати до двору, щоб мене
там добре прийняли. //(с. 196). Оскільки тоді не могло бути інакше, я прийшов до
нього, де потрапив у таку гостинність, що й мені, і челяді, і коням було як у раю; навіть
для мого мисливського пса було посаджено на шовковому килимку (?) біля столу і
йому клали їсти на срібних тарілках просто з полумисків. Якраз тоді приїхав Мазепа,
королівський покоєвий. Це був нобілітований козак, він з Варшави їхав до короля,
який тоді перебував у Гродно. Сидячи разом, ми вели різні дискусії про політику, з
чого він чомусь мене запідозрив і, утвердившись у цьому, сказав, що є неможливим,
щоб цей чоловік (Пасек. – Ю.М.) без прихованої причини мав їхати у литовські та
білоруські краї. Я тоді їхав поволі, він же до короля спішно помчав і, прагнучи вислу�
житися, сказав, що сюди їде товариш з конфедератів з�під хоругви пана руського
воєводи; він робить вигляд, що пробирається до свого ротмістра у Білу Русь, але цього
з різних причин не може бути (тут розповідь мемуариста уривається, у списку пам'�
ятки бракує 9 аркушів. Як вважають дослідники, тут, очевидно, розповідалося ось
про що: король помилково поінформований Мазепою, послав збройний загін, який
мав заарештувати Пасека і доставити його у Гродно. По дорозі загін литовських кон�
федератів, довідавшись, що відділ королівських військ везе арештованого конфеде�
рата, атакував королівських, прагнучи відбити Пасека, але безрезультатно. Це ще більше
обтяжило Пасека, якого було приведено королівськими жовнірами до Гродна. Там
під час тривалого розгляду справи Пасек став перед сенаторами і виголосив промову
у своїй обороні, закінчення якої збереглося (с. 197�201). Далі (с. 201�244) мова йде
про перебіг справи Пасека і його виправдання ще далі (с. 249�297), під 1662 роком,
Пасек розповідає про свої пригоди і про те, як він опинився при королівському дворі
і здобув прихильність Яна�Казимира. – Ю.М.).
[…] //(с. 245) Рік 1662
[…] //(с. 297) […] Мені король наказав щоденно бувати у нього для розмови та
грошей на утримання. Непогано мені було з грошима, бо мав їх ще з Данії, і від короля
недавно взяв 500 червоних золотих і, проводжаючи московитів, узяв 17 000; але хоч
вони й легко прийшли, не дуже їх і шанували. Ми часто напивалися з двірськими, як
то буває у Варшаві, коли швидко знайдеш і компанію, і знайомства.
Мазепа вже був перепросив короля за те //(с. 298) гродненське шалвірство і знову
приїхав до двору. Ми ходили один обабіч другого; хоча його скарга не вчинила мені
нічого злого і взагалі додала мені хліба і доброї слави, чому й самі конфедерати зазд�
рили, а інші віншували – але мені було неприємно на нього дивитися, особливо коли
я був напідпитку, бо тоді, звичайно, найбільше пригадуються всі образи. Одного разу
я прийшов до дверей покою, того останнього, де був король. Я застав там Мазепу.
Більше не було нікого, окрім декількох двірських. Я прийшов тоді добряче напідпит�
Сіверянський літопис 59
ку і кажу до цього Мазепи: "Чолом, пане осавуло!". Він же одразу, бо був гордовитою
штукою, відповів: "Чолом, пане капрале!", а це сказав тому, що мене у Гродні вартува�
ли німці. Недовго думаючи, я тріснув його кулаком по морді і тут же відскочив. Він
рвонув шаблю за ефес, я також; (всі присутні) підскочили: "Стій, стій! Адже тут
король за дверима". Жоден двірський його не підтримав, бо його не дуже любили. А
це тому, що він був трохи шалвір, до того ж недавно нобілітований козак. Вони знали
про мою слушну до нього нехіть і підтримували мене, бо я вже був з ними покумався
і не згинався перед ними у кожному засіданню. Тоді вчинився рейвах. Один (паж)
увійшов тоді до покою і каже: "Мості королю, пан Пасек дав по морді Мазепі". А
король тут же сам затопив йому в пику: "Не базікай абищо, коли тебе не питають".
Біскуп був вражений; бачачи, що ця справа пахне смертю, він боявся, що на мене
будуть якісь напасті. Підійшовши до мене //(с. 299), він сказав: "Не знаю вашої мості,
але заради Бога прошу, тікай, ваша мость, бо це великий злочин у покоях короля дати
по морді його дворянину". Я відповідаю: "Ваша мость, мостивий пан, не знаєш, що
мені винен цей зрадник". Знову біскуп: "Щоб там не було, але на цьому місці не го�
диться розпускати руки; тікай ваша мость, доки є час і доки король не довідався". Я
кажу: "Не піду". Мазепа пішов з покою ледве не зі сльозами; не так болів йому удар, як
те, що двірські не сприйняли його як колегу. Я розповів біскупу про причину образи,
аж тут вийшов коронний підкоморій (Теодор Денгоф. – Ю.М.), даючи знати біску�
пові, що він уже може зайти до короля, і вони пішли. Погрозив мені пальцем; я дога�
дався, що там уже про все знають. Вони увійшли до короля, а я пішов собі до господи.
На другий день – це був день суботній – я не пішов на замок; все ж я боявся, бо
особливо на тверезу голову людині вже інша реколекція. Питався здаля, чи не донес�
лось про це до короля. Кажуть мені, що король знає, але не гнівається і навіть сам
вдарив по морді пажа, який йому про це доповів, кажучи: "На й тобі, якщо тоді не
досталося; не базікай будь�чого". У неділю я пішов до підкоморія і питався, чи можу
показатися на очі короля. Він сказав, що король про гнів і не думає і взагалі сказав: "Не
дивуюся йому, бо брехня болить більше, ніж рана; добре, що хоч десь у дорозі вони не
зустрілися. Добре, що Мазепа легко відбувся; хай другий раз знає, як брехливо пред�
ставляти речі". Я теж пішов, коли королівське подружжя їли. Побачивши мене, ко�
роль каже: "Заради Бога, ви запишалися: я вас не бачу вже четвертий день. Але бачу /
/(с. 300), треба з вами і панами послами делікатно поводитися, то ви будете часто
презентуватися у покою". Відповідаю: "І так, милостивий королю, нарікають, хоч
мають досить людяності й симпатії з боку вашої королівської мості; якщо ж їх делі�
катніше тримати, то я не висидів би там з ними". Потім про інші справи говорив з
різними. Я був радий, що король навіть і не скривився на мене через цього Мазепу.
Було там багато послів і жовнірів. Потім було подано десерт. А там було ведмежа, по
формі швидше людина, який мав коло 13 років, його у Литві, ставлячи сітки, Мар�
ціян Огинський наказав мисливцям живцем загнати у сітки і схопити з великими
втратами стрільців; бо його найбільше боронила ведмедиця, знати, що то була його
мати (далі йде опис цього створіння і його поведінки; про те, що воно начебто кинуло
обслиненою грушею у королеву Марію�Людвику, і та розгнівана пішла із зали, але,
незважаючи на це – король звелів продовжувати бал. – Ю.М.). Тільки тепер король
наказав покликати Мазепу; він наказав нам обнятися і перепросити один одного:
"Пробачте щиро, бо ви обидва винні". Так ми помирилися і сиділи потім разом та
пили. Але по�старому з ганьбою Мазепа на другий рік покинув Польщу, а це сталося з
такої причини.
На Волині він мав сільце по сусідству з Фальбовським […]" (далі розповідається
історія про стосунки Мазепи з Фальбовською і його покарання ревнивим паном Фаль�
бовським. – Ю.М.)
В данной статье предлагается публикация фрагментов произведения польського
мемуариста ХVІІ в. Яна Хризостома Пасека, в которых описывается его конфликт с
Иваном Мазепой в 1661 г. Сделаны наблюдения касательно достоверности этого ис:
торического источника.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25201 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:28:54Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мицик, Ю. 2011-08-02T19:51:04Z 2011-08-02T19:51:04Z 2009 Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2009. — № 6. — С. 56-59. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25201 82-94 У даній статті пропонується публікація фрагментів твору польського мемуариста ХVІІ ст. Яна Хризостома Пасека, в яких описується його конфлікт з Іваном Мазепою у 1661 р. Зроблені спостереження щодо достовірності цього історичного джерела. В данной статье предлагается публикация фрагментов произведения польского мемуариста ХVІІ в. Яна Хризостома Пасека, в которых описывается его конфликт с Иваном Мазепой в 1661 г. Сделаны наблюдения касательно достоверности этого исторического источника. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу Article published earlier |
| spellingShingle | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу Мицик, Ю. У глиб віків |
| title | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу |
| title_full | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу |
| title_fullStr | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу |
| title_full_unstemmed | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу |
| title_short | Мемуари Яна Пасека про Івана Мазепу |
| title_sort | мемуари яна пасека про івана мазепу |
| topic | У глиб віків |
| topic_facet | У глиб віків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25201 |
| work_keys_str_mv | AT micikû memuariânapasekaproívanamazepu |