Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки

У статті досліджується політична економія глобалізму як транзитивної системи зі своїми протиріччями та внутрішніми конфліктами. Розкриваються негативні наслідки і ризики функціонування системи силового глобалізму та його відмінності від об’єктивної природної глобалізації як форми глобальної інтеграц...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Дослідження міжнародної економіки
Datum:	2011
1. Verfasser:	Білорус, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25205
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки / О. Білорус // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 3-26. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25205
record_format	dspace
spelling	Білорус, О. 2011-08-02T22:07:54Z 2011-08-02T22:07:54Z 2011 Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки / О. Білорус // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 3-26. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0072 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25205 330.3 (100) У статті досліджується політична економія глобалізму як транзитивної системи зі своїми протиріччями та внутрішніми конфліктами. Розкриваються негативні наслідки і ризики функціонування системи силового глобалізму та його відмінності від об’єктивної природної глобалізації як форми глобальної інтеграції. Увага також акцентується на ролі держави в сучасних глобалізаційних процесах та на проблемі структурної модернізації національної економіки в умовах глобальної конкурентності. Проаналізовано основні вектори і характер глобальних зрушень на початку ХХІ ст. та спрогнозовано їх тенденції до середини століття. В статье исследуется политическая экономия глобализма как транзитивной системы со своими противоречиями и внутренними конфликтами. Раскрываются негативные последствия и риски функционирования системы силового глобализма и его отличия от объективной естественной глобализации как формы глобальной интеграции. Внимание также акцентируется на роли государства в современных глобализационных процессах и на проблеме структурной модернизации национальной экономики в условиях глобальной конкурентности. Проанализированы основные векторы и характер глобальных сдвигов в начале ХХІ века и спрогнозированы их тенденции к середине века. In this article the political economy of globalism as a transitive system with its contradictions and internal conflicts is investigated. Negative consequences and risks of functioning of power globalism system and its differences from objective natural globalization as form of global integration are covered. Attention is also accented on the role of the state in modern globalization processes and on the problem of structural modernization of national economy in the global competition conditions. Basic vectors and character of global changes at the beginning of the XXIst century are analysed and their tendencies to the middle of age are predicted. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Дослідження міжнародної економіки Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки Политическая экономия глобализма и проблемы структурной модернизации национальной экономики Political economy of globalism and the problem of national economy structural modernization Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
spellingShingle	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки Білорус, О.
title_short	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
title_full	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
title_fullStr	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
title_full_unstemmed	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
title_sort	політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки
author	Білорус, О.
author_facet	Білорус, О.
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Дослідження міжнародної економіки
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
format	Article
title_alt	Политическая экономия глобализма и проблемы структурной модернизации национальной экономики Political economy of globalism and the problem of national economy structural modernization
description	У статті досліджується політична економія глобалізму як транзитивної системи зі своїми протиріччями та внутрішніми конфліктами. Розкриваються негативні наслідки і ризики функціонування системи силового глобалізму та його відмінності від об’єктивної природної глобалізації як форми глобальної інтеграції. Увага також акцентується на ролі держави в сучасних глобалізаційних процесах та на проблемі структурної модернізації національної економіки в умовах глобальної конкурентності. Проаналізовано основні вектори і характер глобальних зрушень на початку ХХІ ст. та спрогнозовано їх тенденції до середини століття. В статье исследуется политическая экономия глобализма как транзитивной системы со своими противоречиями и внутренними конфликтами. Раскрываются негативные последствия и риски функционирования системы силового глобализма и его отличия от объективной естественной глобализации как формы глобальной интеграции. Внимание также акцентируется на роли государства в современных глобализационных процессах и на проблеме структурной модернизации национальной экономики в условиях глобальной конкурентности. Проанализированы основные векторы и характер глобальных сдвигов в начале ХХІ века и спрогнозированы их тенденции к середине века. In this article the political economy of globalism as a transitive system with its contradictions and internal conflicts is investigated. Negative consequences and risks of functioning of power globalism system and its differences from objective natural globalization as form of global integration are covered. Attention is also accented on the role of the state in modern globalization processes and on the problem of structural modernization of national economy in the global competition conditions. Basic vectors and character of global changes at the beginning of the XXIst century are analysed and their tendencies to the middle of age are predicted.
issn	XXXX-0072
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25205
citation_txt	Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки / О. Білорус // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 3-26. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bíloruso polítičnaekonomíâglobalízmuíproblemistrukturnoímodernízacíínacíonalʹnoíekonomíki AT bíloruso političeskaâékonomiâglobalizmaiproblemystrukturnoimodernizaciinacionalʹnoiékonomiki AT bíloruso politicaleconomyofglobalismandtheproblemofnationaleconomystructuralmodernization
first_indexed	2025-11-24T15:56:09Z
last_indexed	2025-11-24T15:56:09Z
_version_	1850849496624267264
fulltext	3 Випуск 2 (67) УДК 330.3 (100) О. Білорус, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, Інститут світової економіки і 1міжнародних відносин НАН України ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ГЛОБАЛІЗМУ І ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У статті досліджується політична економія глобалізму як транзитивної системи зі своїми протиріччями та внутрішніми конфліктами. Розкриваються негативні наслідки і ризики функціо- нування системи силового глобалізму та його відмінності від об’єктивної природної глобалізації як форми глобальної інтеграції. Увага також акцентується на ролі держави в сучасних глобалізацій- них процесах та на проблемі структурної модернізації національної економіки в умовах глобальної конкурентності. Проаналізовано основні вектори і характер глобальних зрушень на початку ХХІ ст. та спрогнозовано їх тенденції до середини століття. Ключові слова: глобалізація, силовий глобалізм, мегасистема глобалізму, закон глобальної інтеграції, модернізація. Белорус О. Политическая экономия глобализма и проблемы структурной модернизации национальной экономики. В статье исследуется политическая экономия глобализма как транзитивной системы со своими противоречиями и внутренними конфликтами. Раскрываются негативные последствия и риски функционирования системы силового глобализма и его отличия от объективной естественной глобализации как формы глобальной интеграции. Внимание также акцентируется на роли государства в современных глобализационных процессах и на проблеме структурной модернизации национальной экономики в условиях глобальной конку- рентности. Проанализированы основные векторы и характер глобальных сдвигов в начале ХХІ века и спрогнозированы их тенденции к середине века. Ключевые слова: глобализация, силовой глобализм, мегасис- тема глобализма, закон глобальной интеграции, модернизация. Bilorus O. Political economy of globalism and the problem of national economy structural modernization. In this article the political economy of globalism as a transitive system with its contradictions and internal conflicts is investigated. Negative consequences and risks of functioning of power globalism system and its differences from objective 1© О.Білорус, 2011 4 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць natural globalization as form of global integration are covered. Attention is also accented on the role of the state in modern globalization processes and on the problem of structural modernization of national economy in the global competition conditions. Basic vectors and character of global changes at the beginning of the XXIst century are analysed and their tendencies to the middle of age are predicted. Key words: globalization, power globalizm; globalizm mega system, global integration law, modernization. Сучасний інтеграційний етап розвитку економіки ми бес- посередньо пов’язуємо з переходом до постіндустріальної, тех- нотронно-інформаційної ери та з небаченим за масштабами і впливом розвитком глобалізаційних процесів. Ми реально вступили у глобальне майбутнє, але, як показує аналіз, ні теоретично, ні практично світове суспільство, в тому числі Україна, до нього не підготувалося. Ми виявилися него- товими дати відповідь на корінні питання сучасності. Можливо, тому початок ХХІ ст. ознаменувався небаченою глобальною сис- темною кризою, яка викликана переломним моментом у розвитку глобальних економічних і соціальних процесів і обіцяє стати багатоаспектною і хронічною та одночасно ставить гранично гострі питання про економічне, соціальне та екологічне життя в осяжному майбутньому. Об’єктивні природні процеси глобалізації за масштабами і силою впливу вже цілком визначають характер і закони світового, глобального розвитку. Вони породжують як реальні позитивні наслідки – глобальну інтеграцію й економічну синергію, так і негативні наслідки – внутрішньоконфліктну силову систему нового, корпоративно-конкурентного глобалізму, який є най- більшою загрозою сучасним регіональним і національним структурам і, особливо, націям-державам. Кінець ХХ ст. ознаменувався остаточним становленням пост- індустріальної світогосподарської системи з небаченим наро- щуванням хвиль глобалізації й регіоналізації, різким падінням ролі та статусу націй-держав із низьким рівнем міжнародної конкурентоспроможності й зростанням впливу наймогутніших країн. Світ вступив у небачено складний трансформаційний етап, вивчення суті якого опинилось у центрі уваги світового інтелектуального співтовариства. 5 Випуск 2 (67) Серед нових наукових пріоритетів сьогодення – питання теорії глобалістики, політичної економії глобалізму як нової суспільно-політичної системи світоустрою. Мета – розкрити негативні наслідки і ризики функціонування вже сформованої системи силового глобалізму та його відмінності від глобалізації як форми глобальної інтеграції, що має природний, об’єктив- ний характер; довести приреченість глобалізму як нової форми надексплуатації народів та необхідність його заміни на раціо- нальнішу світову суспільну систему; проаналізувати основні вектори і характер глобальних зрушень, які спостерігаються сьогодні, а також спрогнозувати тенденції подібних зсувів до середини XXI ст. Глобалізація та глобальна модернізація світу стали головними темами ХХІ ст. [1]. Розробка системи стра- тегічних концепцій глобалізації важлива тому, що настав час вироблення довгострокових національних стратегій. Цю задачу повинна вирішувати вже створена українська наукова школа глобалістики. За останні 40 років катастрофічно змінився світ – він став глобальним. Точніше, його глобалізували силою "просунуті" (авангардні) країни-глобалізатори на чолі зі США. Використо- вуючи свою економічну потугу і на догоду власним колосальним фінансовим інтересам, вони винайшли нові системи трансфор- мації, саморозвитку та глобальної експлуатації – від експлуатації людини людиною і природи до тотальної експлуатації цілих народів, країн, держав та світу загалом. З’явилася і стала законом розвитку експлуатація національних капіталів з боку глобального капіталу. Створено небачену в історії людства систему силового глобалізму – машину глобальної експлуатації. Глобалізм, як нова злоякісна система світопорядку й світо- влаштування, призводить до системного кризового циклу сві- тового суспільства, руйнує стійкість ціннісних форм світоустрою, підриває державно-центричну структуру міжнародних відносин. Зростаюча віртуальна глобальна геоекономіка фінансових спеку- лятивних технологій деформує не лише традиційну індус- тріальну економіку, а й постіндустріальну. Руйнуються світові економічні захисні механізми, застосовується глобальний ін- формаційний моніторинг, тотальна транспарентність слабших економік. Світова економіка, що глобалізується, стає, за вис- новками не лише вітчизняних, але і зарубіжних дослідників, 6 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць дедалі більше нестабільною, схильною як до циклічних криз, так і криз нециклічного характеру. Саме ця система, як злоякісна світова пухлина, в найко- ротший історичний термін, лише за 5–45 останніх років, призве- ла до небаченої глобальної кризи – першої нециклічної кризи глобального капіталізму, що неминуче стане всезагальною і матиме безперервний характер. Її наслідки незворотні, бо в ній закладено внутрішній конфлікт розвитку та механізм саморуй- нування. Суть цього механізму – у доведеній до крайньої межі системі монопольної експлуатації світу через механізми штучного попиту, роздування потреб і надспоживання матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів у вкрай обмеженому колі країн-гегемонів, і передусім у Сполучених Штатах. Ця система, створена США, діє через міжнародний аутсорсинг, який став ефективним механізмом надспоживання. Уперше в історії після 777 циклічних криз капіталізму, якими були класичні кризи перевиробництва, у 2007–2008 рр. у США розпочалася світова глобальна тотальна криза надспоживання. Зупинити цю кризу дуже важко, бо її носіями, генераторами і рушіями є найбільш могутні країни світу, які до кінця боротимуться за збереження свого особливо привілейованого статусу споживацького сус- пільства. В останні 40 років ВВП на душу населення США зросло від 20 тис. дол. до 40 тис. дол., а душове споживання – від 100 тис. дол. до 150 тис. дол. В умовах кризи у 2010 р. продаж автомобілів у цій країні не зменшився, а парадоксально зріс на 15%. А світ сьогодні здатен виробляти більш 60 млн авто в рік! Фінансово-економічна криза 2007–2009 рр. продемонструвала структурні перекоси у світовій і національних економічних системах. Причому фундаментальний структурний перекіс склався за останні 15–20 років і полягає в диспропорції між фінансовим і реальним секторами економіки. Так, частка при- бутку фінансового сектору в ВВП США в 1960 р. була 14%, а в 2008 – 40%. У період 1990–2007 рр. всього 5% населення США привласнювали 38% доходу і 50% національного надбання, при цьому бюджетний дефіцит склав 12% ВВП, а загальний борг США – 54 трлн дол., що перевищує світовий ВВП. Виникла боргова економіка, коли загальний борг всіх агентів США досяг відмітки в 350% ВВП, тобто в багато разів перевищив 7 Випуск 2 (67) створюваний у країні дохід, причому таке наростання відбулося всього за десять років, коли в початковій точці цей борг складав всього 75% ВВП [2]. Сучасна світова криза – це криза надспоживання грошей як віртуального, невиробленого продукту. Але це глобальний крах капіталізму і глобалізму як нової ультрамодерної форми імперіалізму. Сучасний глобальний кризовий катаклізм висту- пає у формі так званого глобального капітаклізму. Він здатен затягнути світ у "чорну діру" тупикового розвитку та глобаль- ної катастрофи. Американська система надспоживання перетво- рилася на особливу форму глобальної експлуатації світу і стала могильником подальшого світового розвитку. Чи можливий перехід від силової глобалізації світу на ко- ристь глобалізаторів до природної глобальної інтеграції та солідаризації світу на користь розвитку? Така можливість теоре- тично існує. Альтернатива у людства одна – зупинитися на краю прірви і повернутися у бік безпечного некатастрофічного розвитку. Але цьому перешкоджають два головні чинники. Перший – колосальні інтереси глобалізаторів, які вважають, що вони вже завоювали світ, а людство – це їх "глобальний трофей". Другий чинник – нездатність людства і світової спільноти кон- солідуватися, інтегруватися й виступити єдиним фронтом проти смертельної загрози силового глобалізму. Через подібну інерцію традиціоналізму сьогодні у світі відсутня глобальна стратегія контрглобалізму й не вирішується головна проблема – майбутнього безпечного розвитку. До 2025 року азіатський глобалізм як система стане сильні- шим, ніж євроатлантичний глобалізм, і цілковито пануватиме в "незахідній" частині світу. Глобальна американізація нара- жатиметься на дедалі більший опір. На цьому тлі відносно поси- литься європейський глобалізм Євросоюзу. Сполучення сил євроатлантичного (американського), азіатського та європейського глобалізму сприятиме загальному посиленню системи глобалізму і перетворенню його в нову суспільно-політичну формацію. Процес глобалізації стане безупинним, а його наслідки (як пози- тивні, так і негативні) – незворотними. Взаємодія всіх напрямів глобалізму, поширення ідеології штучного розкручування попиту і надспоживання, цінностей 8 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць ліберальної демократії зміцнюють очікування настання глобаль- ної цивілізації, що визначатиметься спільними стандартами економічної та політичної організації. Ця глобальна цивілізація неминуче повинна створити свої механізми глобального управ- ління, що базуються на законах системи глобалізму і глобальної економіки, яким будуть підпорядковані держави та народи [3]. На наш погляд, варто говорити про такі закони і закономірності: 1. Світовий ринок став глобальним, тож економіка та страте- гія розвитку кожної країни мусять бути глобально орієнтованими. 2. Усі країни повинні брати участь у глобальній конкуренції, а тому мають стати глобально конкурентними. 3. Усім країнам, які долучаються до процесів глобальної мо- дернізації, слід накопичувати для цього відповідні ресурси і вступати в глобальні та регіональні інтеграційні об’єднання. 4. Глобалізація та модернізація можливі й без вестернізації і американізації (закон глобального цивілізаційного плюралізму). Індія, Китай, Росія не готові йти по американському шляху, нагромаджуючи паразитичні борги. 5. Система силового євроатлантичного глобалізму зберігає свої позиції і є глобальною дифузією західного модернізму та новою фазою західного імперіалізму. Визначаючи історичну роль і місце глобалізації та систе- ми глобалізму як нового світоустрою, західні ідеологи глоба- лізму наполягають на продуктивній доктрині глобалізації, стверджуючи, що на відміну від "простої" інтернаціоналізації і інтеграції, інтеграція у формі глобалізму (навіть якщо це силова, примусова інтеграція) є позитивним та конструктивним чинником. Виходячи з того, що глобалізм характеризується складною загальною взаємозалежністю країн і пов’язує воєдино не тільки економічні, а й політичні, а також цивілізаційні та соціально-культурні інтереси, робляться висновки, що: 1) конф- лікт між провідними країнами-лідерами вже неможливий; 2) світ перетвориться на глобальний світ без кордонів; 3) усі держави, народи, нації і цивілізації в новій ері глобалізації будуть підпорядковані глобальному ринковому, тобто глобально-конку- рентному простору. 9 Випуск 2 (67) Ми маємо підстави заперечити подібним висновкам. По- перше, рівень глобальної конкурентності в різних країнах буде різним, що становитиме причину для конфліктів; тому сподіва- тися на ринкову конкурентну рівність не доводиться. По-друге, світ без кордонів – це утопія, спроба прийняти бажане за дійсність [4]. Зрозуміла зацікавленість глобалізаторів в усуненні націй-держав із політичної сцени. Але ХХI ст. не кра- щий для цього час. По-третє, держави повинні виконувати особливу – захисну функцію і забезпечити виживання відповідних народів, на- цій та країн. Це стосується і малих, і таких великих, але проб- лемних транзитивних держав, як Україна й навіть Росія. Ліберали-глобалізатори вимагають денаціоналізації економіки за допомогою створення транснаціональних корпорацій гло- бального масштабу. Проте останні сьогодні навіть "своїм" дер- жавам відмовляються платити податки. Очевидно, що ультра- глобалістські доктрини покликані обслуговувати інтереси глобалізаторів, а не народів. Так званий революційний гіпер- глобалізм фактично є системою влади глобальних ТНК, яких до 2025 р. у світі налічуватиметься близько 80–90 тис. Для коор- динації їх діяльності буде потрібен глобальний уряд із дик- таторськими повноваженнями. А тут уже не до демократії і прав людини. Безпека глобального і національного розвитку стає головним стратегічним імперативом. Американська криза початку 2008 р., сенсаційний обвал японської корпоративної економічної машини з 1989 р., феноме- нальний підйом Китаю після 1978 р. – усе це демонструє зрос- тання ролі держав в умовах глобалізації. На наш погляд, теорія глобалістики і майбутня політична економія глобалізму як нового суспільно-політичного ладу повинні виходити із необхідності поєднання існуючої влади ТНК із першопріоритетною владою національних держав. Спроба перетворити світ на єдине, глобаль- не, світове село є контрпродуктивною. Глобалізатори ставлять за мету створення "глобальної держави" як імперії глобалізму [5]. Вони називають це "новим світовим ладом", розглядаючи США як глобального гегемона. "Неймовірно швидке зростання капіталістичної системи немов вирвалося з рук, деформуючи світове суспільство. Суттю прийдешньої епохи... буде боротьба 10 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць цих двох великих таборів: багатих охоронців нерівноправної системи і прихильників створення нової історичної системи, яка буде більш демократичною і більш шанобливою" [1; 6]. Відповідно до цього сценарію глобалізація доведе загаль- носвітову консолідацію вже у 2050–2080 рр. до рівня, що перед- бачає форсовану, силову глобалізацію зі створенням глобаль- них наддержавних органів під керівництвом авангардних "глобальних" країн і, перш за все, США. Посилення економічної глобалізації, на думку "глобалізаторів", неминуче приведе до політичної глобалізації, яка обов’язково спричинить ство- рення "світового уряду", метою якого буде "будівництво нової глобальної світової структури", тобто глобальної держави для глобалізаторів. Недаремно європейські теоретики контр- глобалізму виступають проти силової глобалізації і вважають, що саме національні стратегії і політики, а не "невидима рука глобального ринку" визначатиме економічний розвиток світу. Тож така транзитивна держава, як Україна, повинна якнайшвидше виробити Національну стратегію до 2025–2040 рр. і Національну стратегію сталого розвитку з пріоритетною метою європейської інтеграції. Зауважимо, що США, вимагаючи "свободи глобального рин- кового простору", самі не поспішають глобалізуватися, займаючи за рівнем глобальної залежності та глобалізації своєї економіки одне з останніх місць у світі з показником лише у 10–12%. Більшість сучасних дослідників вважають, що силовий глоба- лізм є суто проектом США. Навіть американські вчені-еконо- місти і бізнесмени, зокрема Дж. Сорос, визнають його "фундамен- талізмом вільного глобального ринку". За допомогою глобалізації Сполучені Штати намагаються здійснити "революційне захоп- лення" всієї світової економіки. Будь-яка інша економічна циві- лізація, окрім системи глобалізму, ними відкидається. Лише 10 країн, що розвиваються, зуміли інтегруватися в глобалізований ринок ХХI ст. Серед них немає ні Росії, ні України, ні інших країн Східної Європи. Про це нам варто замислитися. Наведемо ще такі приклади наслідків глобалізації для глобалізаторів: 81% прямих інвестицій капіталів припадає на північні країни високого життєвого рівня – США, Британію, Німеччину, Канаду. 11 Випуск 2 (67) За останні 25 років концентрація капіталу в цих країнах зросла на 12% [1; 6]. Випереджальна концентрація інвестиційних капіталів відзначається і в найбільш розвинених країнах ОЕСР, і в зоні "золотого мільярда". Приміром, частка експорту у ВВП у країнах ОЕСР у 1960 р. складала в середньому 9,5%, а у 2000 р. – 20%. Якщо країна, що розвивається, перестає гарантувати надпри- бутки глобальному інвестиційному капіталу, то його втеча звідти забезпечується одним натисненням кнопки комп’ютера. Авангардні країни-глобалізатори створили дуже ефективні механізми захисту і самозахисту від глобальної конкуренції та азіатського глобалізму. Серед них – стратегія орієнтації, переду- сім, на внутрішній ринок, його розширення та інтеграцію в рамках Заходу. Наприклад, на підприємствах тих галузей і секторів промисловості США, які не залучені в зовнішню тор- гівлю, працює 82% зайнятого населення країни. У трьох най- важливіших економіках сучасності – США, ЄС та Японії – на експорт іде лише 12% ВВП. Отаким є їх рівень глобалізації. У той же час ці економічні центри споживають і "надспоживають" майже 82% валютних резервів світу [1; 6]. При цьому багато американських ідеологів залишаються ще невдоволеними масш- табами та ефективністю глобалізації інших країн з погляду інтересів США. Наприклад, з одного боку, відомий дослідник П. Бьюкенен називає глобалізацію "заміною комунізму" як го- ловного ворога Америки, а Р. Фолк підкреслює "підривну суть орієнтованого на ринок глобалізму". Навіть Дж. Сорос відзначає посилення конфлікту між фундаментально ринковою глобальною економікою і природною неринковою соціально орієнтованою державою та суспільством. Економіст-теоретик Дж. Грей (США) підкреслює, що глобалізм як ідеологія вільноринкового фунда- менталізму не може тривати довго, бо вона суперечить інтере- сам переважного числа держав, зокрема ринкових. З другого боку, США за жодних обставин не погодяться на рівноправний, демократичний глобалізм і не проміняють свою глобальну всемогутність на підпорядкування якомусь Глобальному Уряду, підконтрольному ООН. А це призведе до безладу весь світ. Отже, стратегія цих країн є очевидною: собі – високороз- винену, елітну автаркію, іншим – глобалізм! Державним лідерам 12 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць Росії та України варто взяти такий підхід до уваги. Надмірна відкритість і порушення принципу внутрішньої компресії укра- їнської економіки завдають їй дедалі більших втрат разом із значною обмеженістю об’ємів внутрішніх ринків. Фактично сьогодні ми перебуваємо на початку світової, так званої трагічної ери Гоббса, впродовж якої анархія глобальних ринків, виснаження природних ресурсів, хронічна, перманентна глобальна криза спричинятимуть потужні геополітичні конфлік- ти заради виживання, але без реальних шансів на виживання. У таких умовах зростає роль і значення захисної функції національних держав. Тільки вони ще здатні захистити своїх громадян від незворотних наслідків силових глобалізаційних процесів. Відтак глобальний солідаризм держав та народів стає історичним імперативом ХХI ст. Його конкретне завдан- ня не в тому, щоб "відмінити глобалізацію". Це неможливо. А в тому, щоб перетворити нинішню силову євроатлантичну (американську) глобалізацію на демократичну глобалізацію – вигідну для всіх глобальну інтеграцію – і побудувати систему глобального солідаризму замість системи ультраімперського глобалізму США. Сьогодні це головне питання нашого гло- бального майбутнього, але поки що непомітно, щоб ним конк- ретно та предметно займалися зацікавлені держави. Зокрема Україна і Росія. Знову в першому випадку – "моя хата з краю", у другому – "поки грім не гряне". Можливо, сучасна глобальна криза, що вибухнула, змусить наших державних мужів при- ступити до вирішення головних проблем стратегічної безпеки майбутнього розвитку замість перманентного проведення полі- тики поточних дій та відсутності довгострокової національної стратегії. Можновладці як України, так і Росії повинні зрозуміти, що майбутнє країн лежить, перш за все, на шляху їх конкуренто- спроможної технологічної та управлінської інтеграції до силь- них глобальних структур на кшталт Європейського Союзу. Тож насамперед потрібно вирішити проблему міжнародної конкурентоспроможності економіки України та її державного і корпоративного менеджменту. При цьому не можна забувати, що у ХХI ст. легітимність будь-якої економічної системи ви- мірюватиметься рівнем і якістю життя трудящих громадян, 13 Випуск 2 (67) а не мільярдними статками купки олігархів. Ми переконані, що Україна зможе ефективно приєднатися до майбутньої інтегра- ційної глобальної системи, яка створюється навколо ЄС. У цьому зокрема об’єктивно зацікавлені такі провідні європейські країни – Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, де рівень безробіття досяг 10–12%. Без України політична й економічна система Європи не є глобально конкурентоздатною. На початку нинішнього сторіччя світ виявився перед вибо- ром: демократична глобалізація для всіх або глобальна імперія однієї наддержави. США вибрали імперію не тільки для себе, а й для всього світу. Як наслідок, на глобальному рівні, починаючи реально з 2000 року, намітилася негативна тенденція спаду ін- теграційних процесів. Прямі зарубіжні інвестиції зменшилися на 40% у 2001 р., на 21% – у 2002 р., і подібне уповільнення інвестиційного процесу продовжується дотепер. Обсяг прямих іноземних інвестицій знизився у 108 країнах! Особливо постраж- дали США та Британія. Натомість Китай, що інтенсивно розви- вається, перетворився на "глобального інвестора", розміщуючи за кордоном 33% вільного капіталу. Глобальна криза, яка ре- ально потрясла США, починаючи з 2008 року, є платою за сило- вий глобалізм і надмірне споживання фінансових ресурсів американським суспільством, яке можна назвати суспільством "глобального надспоживання". Китай же створив могутню мобі- лізаційну систему накопичення попри явне внутрішнє недо- споживання населення, що гальмує розвиток його регіонів. Золота середина цього – стійкий, безпечний розвиток як вищий стратегічний імператив, що лише пробиває собі глобальний шлях. Особливо, якщо взяти до уваги, що небезпеки злоякісної глобалізації, за моделлю США, не обмежуються лише еконо- мічними загрозами. На тлі зростання населення в США на Заході, узятому в цілому, відбувається вимирання країн – там вирують демографічна криза і процес депопуляції. Вже сьогодні незахідний світ чисельніший, ніж західний у п’ять разів, а у 2050 р. він буде чисельнішим у 10 разів. Населення Заходу змен- шується не тільки у відносних, а й у абсолютних показниках. При цьому Захід старіє, а Схід молодіє. Резервів у Заходу і Європи 14 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць немає, адже населення Росії і України також зменшується. Якщо у 2000 р. населення Великої Європи, включаючи Східну, становило 728 млн осіб, то у 2050 р. воно зменшиться до 556 млн, тобто на 172 млн осіб. Образно кажучи, з мапи Європи зникне більше ніж 4 України і більше ніж 1,5 Росії. А, за наявними прогнозами, в РФ до 2050 року за межами Уралу не залишиться навіть 1 млн етнічних росіян. Імперський глобалізм як США, так і Азії призведе до вибухонебезпечної нерівності. Вже нині співвідношення між рівнем життя 20% багатих і 20% бідних у світі становить 1:75. Критичним може виявитися рівень 1:100, за яким неминуче станеться глобальний соціальний вибух. І це не фантастика, а соціальна глобалістика. У 2050 р. ВВП Китаю перевершуватиме ВВП США на 75–80%. Центр політичної та економічної сили переміститься до Азії. У 2025 р. Азія вироблятиме 45–50% сві- тового ВВП. Економічне лідерство Азії неминуче. Але яким буде азіатський глобалізм? Думаю, що ніяк не кращий, ніж аме- риканський. Прогнози показують, що у 2050 р. частка Азії у сві- товій економіці сягатиме 57–60%. За період з 1950-го по 2005 рік питома вага Китаю у світовому ВВП зросла від 3,3 до 20%. Передбачається, що у 2025 р. він уперше випередить Сполучені Штати за обсягом ВВП (ВВП Китаю складе 20 трлн дол., а США – 14–15 трлн дол.) і посяде друге місце за масштабами сукупного національного багатства. У 2006 р. Китай витратив на дослідження і наукові розробки 60 млрд дол., а у 2025 р. інвестуватиме у цю сферу понад 100 млрд дол. Сьогодні він вкла- дає в розвиток економіки феноменальні нагромадження – 45% ВВП. Починаючи з 1978 року, до Китаю стали інвестувати багато країн. У 1978 р. було інвестовано 500 млрд дол. У результаті зрос- тання промисловості досягло в середньому 18% в рік. Китай розглядає себе як потенційну наддержаву світу. До 2050 року він реально стане такою наддержавою. Його політика буде активною експансією. На Заході Китаю може протистояти Європейський Союз разом зі США, але за умови, що ЄС успішно реалізує глобальні стратегії, які у нього вже назріли. Зараз Євросоюз приблизно рівний світовому гегемонові, тобто США, у торговій і валютній сферах. Глобальна стратегія ЄС полягає в тому, щоб трансформувати однополюсний світ США у складнішу та 15 Випуск 2 (67) прийнятнішу структуру. Євросоюз ще повинен проявити себе у сфері економіки і глобальної безпеки. Але глобальна стратегія Євросоюзу різко відрізняється від американської, оскільки не вимагає для себе гегемонії над світом. Європа більше не вважає себе Центром світу. Вона хоче бути центром людського розвитку і прогресу. Інтеграція через конкурентоспроможний розвиток – ось стратегічне гасло для України. Проблема міжнародної конку- рентоспроможності України в глобальному світі може бути ви- рішена лише через інтелектуалізацію соціально-економічного розвитку. Незважаючи на кризові явища перехідного етапу державотворення, ставши на шлях модернізації і демократичної солідаризації суспільства, Україна зможе забезпечити свій при- скорений, якісний розвиток навіть у найжорсткіших умовах глобалізму. Не викликає сумніву, що українська економіка потребує модернізації. Глобалізація й модернізація зазвичай визначаються як процеси соціальної трансформації, причому глобалізація трактується як новий всесвітній, а модернізація (незахідних країн) – як локальний процес соціальної трансформації. Класична модернізаційна теорія характеризує модернізацію як перехід із традиційного суспільства в сучасне і вимагає взаємопов’язаних змін всіх характеристик суспільства [7]. Модернізація країни – це свідомий вибір держави. Сьогодні у глобальну економіку можуть увійти тільки ті, хто зумів ство- рити унікальний продукт для світового ринку або зумів зро- бити якийсь украй необхідний продукт по найдешевшій ціні. Входження в глобальну економіку здійснюється шляхом техноло- гічного прориву, шляхом виняткової творчої можливості геніїв, які створюють такий прорив. Перед Україною стоїть завдання саме такого прориву. Поєднання теоретичного та практичного досвіду з національними особливостями країни дадуть змогу розробити концепцію, яка дозволить забезпечити високі темпи економічного зростання. Таким чином, для успішної інтеграції України у світовий економічний простір варто наближати основні критерії власного розвитку до світових стандартів. І тут необхідний не разовий порив чи проголошення, а планомірна й системна наполеглива робота. 16 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць Нині перед усіма країнами, в тому числі і Україною, гостро постала потреба запустити механізми усталеного розвитку, здійснити вкрай необхідні структурні й інституційні перетво- рення для підвищення ефективності економічної і соціальної політики держави з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки за рахунок випереджального науково- технологічного прогресу й інноваційної складової економічної системи. Вирішальними будуть висока мобілізаційна здатність, наяв- ність політичної і державної волі. Україні передусім необхідне компетентне, патріотичне, працездатне керівництво, яке було б здатне оперативно і послідовно приймати необхідні рішення і забезпечувати їх виконання. Без великої політичної волі на найвищому державному рівні і без надзвичайних заходів та по- слідовних надзусиль Уряду і всього народу вивести Україну з кризи з одночасним приведенням переорієнтації її розвитку на новий щабель якісного, інтелектуального розвитку не вдасться. Перед Україною з усією гостротою постала проблема карди- нальної модернізації економіки держави. Держава має визначити, на яких напрямах будуть сконцентровані її зусилля найближчи- ми роками. Передусім необхідно різко зменшити залежність держави від зовнішньої кон’юнктури, зокрема, від зовнішніх джерел постачання енергоресурсів і від іноземних фінансових ринків, тобто від того, на що вона не здатна впливати. Реальна модернізація економіки України потребує значних як економічних, так і адміністративних зусиль і включає ряд заходів, а саме: всебічне сприяння розвитку наукоємних сек- торів господарства, зокрема збільшення інвестицій у високотех- нологічні сектори економіки; заміщення зношеного фізично- го капіталу, підвищення ефективності переробних галузей і розвитку інфраструктурних секторів господарства (транспорту, зв’язку, комунікацій, фінансів, послуг); забезпечення енергоефек- тивності виробництва, різноманітності джерел постачання енергії і збільшення використання її поновлюваних джерел; розвиток нано-, біо-, ядерних, космічних технологій і телекомунікацій; розвиток і широке застосування стратегічних інформаційних технологій тощо. Останнє особливо важливо з огляду на те, що інтернет і КІБЕР-ЗМІ стали новим театром бойових дій у 17 Випуск 2 (67) тотальній інформаційній і комунікаційній війні, що не припи- няється ні на мить. Інновації є надзвичайно важливими для країни: вони роб- лять її економіку ефективнішою, підвищують якість життя її громадян, піднімають престиж держави на міжнародній арені. Сьогодні саме стратегічні інновації держави дуже часто визна- чають рівень її конкурентоспроможності. В Україні інновації ще не стали визначальним фактором у виробництві. Росте низь- кими темпами, а в деяких галузях промисловості постійно скорочується частка підприємств, які впроваджують нові тех- нологічні процеси. В Україні за останні 20 років склалася така ситуація, що підприємства в основному розвивалися, не інвестуючи в науково-технічні розробки. Більшість великих підприємств зосереджені в металургії, тобто в такій галузі, де можна було заробляти, не вкладаючи кошти в сучасні технології.. Менеджмент наших підприємств ще не вважає витрати на новітні технології вкрай необхідними, відкладаючи інновації до повної амортизації вкладеного капіталу. Відбувається переважно кіль- кісне оновлення основних фондів промислових підприємств без впровадження новітніх технологій та досягнень науково- технічного прогресу. Надзвичайно низький рівень інноваційних витрат (1,2–1,6% від операційних витрат у 2004–2008 рр.) не може мати впливу на прибутковість підприємства. За даними Держком- стату України, у 2008 р. лише 13% промислових підприємств (у 2000 р. – 15%, нині, за деякими даними, – не більше 8%) впро- ваджували інноваційну продукцію, нову як для ринку, так і для самого підприємства. Наведемо наступні цифри: протягом кризового 2009 р. най- більші німецькі автовиробники збільшили свої запаси ліквід- ності майже удвічі. І всі ці резерви – понад 50 млрд євро – накопи- чені з однією метою: фінансування інвестицій у новітні технології й устаткування для боротьби з конкурентами на глобальному ринку [8]. Для порівняння, за даними Держкомстату України, в 2007 р. загальна сума витрат на інновації в Україні становила всього 10,9 млрд грн. Відсутність прогресу з інноваціями в Україні пов’язана з неефективною, відсталою структурою її економіки. Спроби переорієнтовувати промислову політику на впровадження новітніх технологій зштовхнулися з надзвичайно 18 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць низькою сприйнятливістю до інновацій всієї безнадійно заста- рілої й відсталої виробничої структури. В промисловості зруй- новані ключові інноваційні кластери, які обумовлюють саму потребу появи інновацій. У зв’язку з цим на передній план еконо- мічної політики виходить завдання створення інноваційної інфра- структури, що забезпечує впровадження новаторських ідей і результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) у бізнес-проекти. Найважливішою характе- ристикою інноваційної економіки є постійний попит на но- вовведення. Саме попит задає орієнтири і стимули інновацій. В таких умовах саме бізнес має стати головною рушійною силою для впровадження інновацій. Потрібна продумана державна політика прямої інвестиційної підтримки інновацій. Не міс- течковий протекціонізм і економічна ізоляція, а зміцнення між- народного економічного співробітництва і інтеграція – ось шлях до подолання економічних труднощів. Розширення ринків і конкуренції сприятиме появі в країні попиту на модернізацію. Вкрай необхідна структурна перебудова економіки не може бути здійснена в стислі терміни. Для цього потрібен комплексний системний підхід з використанням продуманої фіскальної і грошово-кредитної політики з переходом на нові технології і заміною основних виробничих потужностей (причому потрібно це робити на вітчизняній технологічній базі, щоб не потрапити в цілковиту технологічну залежність від розвинених країн). При зношених і низької якості основних фондах виробництва неможливо підтримувати високу якість людського капіталу. Проблема полягає в тому, щоб зробити ефективнішими базові сектори економіки, що створюють основну частину ВВП дер- жави, паралельно забезпечуючи розвиток інфраструктурних галузей. У кожному випадку рішення повинне ухвалюватися індивідуально – з урахуванням особливостей даної галузі або території. Агропромислове виробництво в Україні на сучасному етапі розвитку держави має ключове значення для її економіки і є основною бюджетоформуючою галуззю. Україна володіє знач- ними конкурентними перевагами над багатьма країнами світу в розвитку сільськогосподарського виробництва, оскільки має могутній природно-ресурсний і техніко-економічний потенціал 19 Випуск 2 (67) для розвитку аграрно-промислового комплексу. Проте протягом останніх років ресурсна база агропромислового комплексу України неухильно скорочується, а саме: скорочуються посівні площі, поголів’я худоби, знижується врожайність сільгоспкультур і продуктивність тваринництва, продуктивність і ефективність сільськогосподарського виробництва і забезпеченість сучасни- ми агротехнологіями. Однією з ключових проблем агропромис- лового виробництва України досі є низький ступінь освоєння підприємствами сучасних інноваційних технологій, через що у галузі автоматично унеможливлюється процес зниження собі- вартості сільськогосподарської продукції та зростання її якості і безпечності, які б відповідали міжнародним стандартам. Україні вкрай необхідні сучасна система збереження, транспортування і доставки сільгосппродукції. Все це створює структурно-техно- логічні проблеми, що вимагають термінового вирішення. Постіндустріальна економіка відрізняється від економіки минулого століття, тим, що немає явно відсталих галузей. Навпаки, з’являється реальна можливість розповсюдження новітніх технологічних досягнень на традиційні галузі, зокрема агро-промислове виробництво, металургію, перетворення їх в інноваційні. Серед головних завдань модернізації – підвищення енерго- ефективності національної економіки. Надмірна енергоємність нашої економіки робить її неконкурентоздатною. Крім того, саме в країнах, де проводяться заходи, спрямовані на підви- щення енергоефективності, змінюється саме ставлення до при- родних багатств. Енергоефективність відкриває можливості для запровадження найпередовіших технологій, створення нових виробництв і послуг (сучасні освітлювальні і вимірювальні прилади, послуги з енергоаудиту і енергосервісу тощо). До енергозбереження необхідно зацікавити і приватний бізнес. Підвищення енергоефективності внесе свій внесок до поліпшення екологічного становища в країні (зниження викидів вуглекислого газу). Необхідно диверсифікувати джерела енергозабезпечен- ня, знизити питомий та абсолютний рівень енергоспоживання до європейських стандартів, перейти до використання власних енергорезервів як ефективного засобу агресивної зовнішньо- економічної експансії. На цій основі Україна здатна забезпечити 20 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць середньорічні прирости ВВП у межах 15%, що дасть змогу фор- мування національних інвестиційних фондів для прориву на міжнародних ринках. Неякісні прогнози, зроблені в 1990-ті рр., спровокували низь- кий рівень планування реформ, що, зрештою, забезпечило режим руйнівних урядових дій. Ні структура витрат, ні технологічна і міжгалузева структура України серйозним чином не змінилися за двадцять років, за винятком тільки тієї обставини, що широко розвивався банківський сектор, фінансові трансакції, збільшилася частка торгівлі. Тому правильніше сказати, що відбувалася деградація структури економіки – погіршення її міжсекторних пропорцій (не на користь продуктивних секторів). Структурні зміни, що відбуваються, ніхто не планував і ними не управляв, а структурна політика була підмінена макроеко- номічною політикою фінансової стабілізації. У короткий період економічного зростання основна мета уряду зводилася не до ви- правлення диспропорцій економічної структури, а до підвищення рівня життя вкрай зубожілого населення. Світова фінансова система, зазнавши кризового шоку, пере- настроюється. Однак банківська система України залишається дуже слабкою і не може не тільки претендувати на помітну роль на міжнародних фінансових ринках, але навіть забезпечити по- точне економічне зростання. За оцінкою чутливості до макро- економічної нестабільності Fitch, Банківський сектор України має високий ступінь ризику і йому привласнена 10 категорія, до якої відносяться найбільш слабкі і вразливі банківські сектори у світі (разом з Болівією і Венесуелою) (Огляд банківського сектору України Standards and Poor в 2008 р.). За квартальною оцінкою фінансових ризиків Американського казначейства (вересень 2008) Україна потрапила в десятку країн із найбільш високим ступенем фінансового ризику у світі [9]. Кількість банків з іноземним капіталом в Україні невпинно зростає. Це може призвести до ситуації, за якої не резидентські банки зі своїм капіталом підпорядковують усі пріоритетні галузі економіки. Ліберальні вимоги до відкриття в Україні філій іноземних банків призведуть до того, що з часом більшу частину банківських операцій буде зосереджено саме в них, що стане загрозою національній безпеці держави. 21 Випуск 2 (67) Українська банківська система де-факто виходить з-під конт- ролю НБУ в руки транснаціональних корпорацій, які керуються власними інтересами, які далеко не збігаються з інтересами української держави. Але проблема не тільки в цьому. Внаслідок нових кризових тенденцій самі ТНБ поступово переходять під опосередкований контроль своїх урядових структур. Внаслідок цього, політика українських банків з іноземним капіталом ві- дображатиме інтереси конкретних національних держав, що надзвичайно небезпечно. В України є шанс у перспективі стати привабливим фінан- совим ринком для світового капіталу. Для цього потрібно ство- рити належну інфраструктуру фінансового ринку. Проте вкрай важливо раціональне для держави вкладення коштів. Розмір корпоративного боргу невпинно зростає, та проблема полягає не тільки в розмірах запозичень, а в їхньому використанні, адже кошти, які надходили в Україну, в основному йшли на споживчий ринок, стимулюючи таким чином імпорт товарів. Відносно високий відсоток і низька рентабельність створювали зворотний ефект: корпорації і банки позичали за кордоном, але ж вкладати з рентабельністю в 20% в Україні можна тільки в рамках самої фінансової системи. Тому зовнішній приватний борг країни наростає, а структура економіки і виробничі сек- тори продовжують руйнуватися і деградувати, втрачаючи пози- ції навіть на внутрішньому ринку. Таким чином створилася залежність від зовнішнього кредиту при порушенні механізмів внутрішнього капіталоутворення. Відрив фінансового сектору від виробничих секторів був спровокований внутрішніми інститутами і підігрівався ззовні. Він відображає структурні диспропорції світової економічної системи, відсутність дієвих обмежень і управління фінансовою системою, надмірність фінан- сових інструментів і некерованість фінансових потоків. Іноземний капітал Україні, без сумніву, необхідний. Але ж зовсім не для того, щоб його "проїсти" і зрівнятись в боргах та зовнішній залежності з найменш розвинутими країнами світу. Іноземні кредити потрібні перш за все для запуску економічного відтворення, виробництва конкурентоспроможних продуктів, які б створювали нову додану вартість в українській економіці, 22 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць сприяли наповненню бюджету та створенню нових робочих місць. Державі необхідно створити такі механізми, щоб кредити йшли на розвиток економіки, а не на її руйнування. Міцна фінансова система України допоможе відповісти на одну з головних сьогоднішніх загроз найближчого десяти- ліття – незбалансованість пенсійної системи. Невирішення проблем пенсійної системи – головна загроза макроеконо- мічній стабільності в майбутньому. У міру економічного зрос- тання і підвищення добробуту населення частка середнього класу до 2020 року істотно зростатиме, і тим самим значно збільшиться частка тих, хто зможе дозволити собі приватні пенсійні заощадження. Для цього потрібні надійні пенсійні фонди, стійкий і розвинений фінансовий ринок. Необхідно провести пенсійну реформу, яка б визначила кількісні межі відповідальності держави за рівень пенсійного забезпечення. Це рішення є стратегічним для розвитку сучасної (постіндуст- ріальною) моделі держави, для якої характерне постійне зрос- тання соціального навантаження на бюджет. Постіндустріальна модернізація спрямована передусім на розвиток людини. Але головне полягає в тому, що соціальна стабільність є необхідною умовою й основою для успішної модернізації держави. Структурна проблема розвитку держави зводиться до того, щоб розвинути і в повному обсязі задіяти потенціал людського капіталу, збільшивши його частку в національному багатстві. За останні два десятиліття вплив науки та використання вітчизняних наукових розробок в економіці нашої держави значно знизився. Це пов’язано з реальним витісненням науки з числа державних пріоритетів. Нинішні наукові і навчальні заклади – вкрай зношена лабораторна база, старіючі фахівці і втрачені наукові школи. Ми маємо дуже мало таких наукових результатів, які могли б гідно представити нашу країну у світі. Є багато при- чин такого жалюгідного стану. Насамперед це мізерне бюджетне фінансування і падіння престижності наукової праці. Рівень фінансування всієї науки нашої держави становить 0,43% ВНП замість 1,7%, зазначених у законі про науку. Це найменша частка державного бюджету за останнє десятиріччя і найниж- чий показник серед усіх європейських держав. У Німеччині, незважаючи на кризу, минулого року на фінансування науки 23 Випуск 2 (67) було виділено 10 млрд євро. Ось уже декілька років у країні діє спеціальна федеральна програма грошової підтримки дослід- ницьких центрів та провідних ВНЗ. Кошти на окремі проекти виділяються і на загальноевропейському рівні (бюджет – 4 млрд евро). У результаті за кількістю наукових патентів німці входять у першу п’ятірку світу. Україна ж – у другій десятці. Економічна віддача науки починається після певного рівня фінансування, до цього рівня можна говорити тільки про соціальну, освітню роль науки. Державі взагалі невигідне недофінансування науки, бо тоді вона перетворюється на витратну сферу, тоді як в інших фінансових і організаційних умовах вона могла б виконувати роль головного джерела економічного зростання країни. Таким чином Україна виявилась нездатною використати свій науковий і освітній потенціали і стала донором інтелекту для інших країн. У суспільстві розгорнулася дискусія щодо майбутнього науки та шляхів її реформування і розвитку. В різних країнах організація науки має свої особливості. Університетська систе- ма організації науки в основному характерна для США, Велико- британії, Японії. У Китаї успішно розвивається академічна систе- ма організації науки, про її ефективність свідчать темпи розвитку цієї держави. Маючи поганий досвід бездумного реформування, а фактично руйнації економіки держави на початку 90-х, треба братися до реформ у науці надзвичайно відповідально. Модер- нізація науки не повинна базуватися на руйнуванні вже існуючої системи. Інакше це призведе до повного знищення науки в нашій державі, насамперед фундаментальної. Модернізація країни – питання не тільки технологій, вона по- винна охоплювати всі сторони життя суспільства. Ні економічне зростання, ні рівень ВВП на душу населення, ні показники впровадження інновацій не є визначальними характеристиками модернізації країни, головним показником є рівень розвитку людського капіталу. Головне завдання, яке стоїть перед державою, зробити Україну однією з найкомфортніших країн для розвитку бізнесу і створити максимально сприятливі умови для людей, готових багато працювати. Вирішити це завдання критично важливо, а якщо ні, то енергійні, самодостатні, освічені, пра- цьовиті люди просто покинуть нашу країну в пошуках більш сприятливих умов для самореалізації. Це стосується і бізнесу, 24 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць особливо високотехнологічного, він бурхливо буде розвива- тиметься там, де створені сприятливі для нього умови, де чесні податкові органи, ефективно функціонує правоохоронна система, справедливі суди. Для досягнення успіху в конкуренції за людину і її потенціал потрібна пріоритетна увага держави до стану галузей розвитку людського капіталу, а це насамперед освіта, охорона здоров’я, забезпечення житлом, стан навколишнього середовища. Необхідно терміново підвищувати якість загальної і ви- щої освіти. Нескінченні реформи системи освіти, які чомусь кожен новий український уряд прагне здійснити в першу чергу, безконтрольне розмноження так званих інститутів і універ- ситетів, бездумне запозичення чужих експериментів, зокрема включення в так званий "болонський процес", який ще називають "макдональдизацією вищої освіти", вже призвели до тяжких наслідків. Навколоосвітня бюрократія процвітає, а фінансування навчальних закладів катастрофічно зменшується. До того ж вар- то згадати жалюгідну заробітну плату вчителів, пониження статусу й авторитету викладача і ганебну "комерціалізацію" всього навчального процесу. Ще трохи експериментів і вже не залишиться в країні Учителя, Професора, Університету, а буде суцільний "ринок освітніх послуг". Все це шлях в нікуди, а не до "суспільства знань". Реформа охорони здоров’я повинна забезпечити ті соціальні стандарти, які стають сьогодні конкурентною перевагою країни, підвищують її привабливість. 25 років тому ВООЗ визнала на- шу систему первинної медичної допомоги найкращою у світі. Сучасний важкий стан нашої медицини викликаний передусім незабезпеченістю наших лікарів сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням, мізерним фінансуванням. Вкрай не- обхідно відновити сільську медицину, яка вщент зруйнована. Потрібно відродити зруйновану медичну промисловість, а це є дуже важливий майданчик інноваційного розвитку й адаптації технологій. Реформа медицини має проводитись не заради реформи. Здоров’я працюючого населення має стояти понад усе. Люди, які не можуть отримати якісну медичну допомога зараз, які від- кидають здоровий спосіб життя, – серйозне гальмо економічного 25 Випуск 2 (67) прогресу недалекого майбутнього. Необхідно стимулювати лю- дей до здорового способу життя, а лікувальні установи – до якісного виконання своїх обов’язків. Вкрай необхідне вирішення проблеми житла. Для цього необ- хідно розгорнути масштабні програми будівництва якісного і доступного житла для більшості громадян. Небачене по розмаху збагачення невеличкої частини насе- лення, різке зростання нерівності за доходами, правами і мож- ливостями штовхають населення в апатію, роздратованість і агресію, викликають демотивацію до праці. Запобігти цьому можна не тільки за допомогою виховання, розвитку моральних засад в суспільстві, але, насамперед, завдяки правильному фор- муванню, проектуванню структури економіки, включаючи справедливий розподіл доходів. Зрозуміло, термін для модернізації країни є тривалим, а вирішення структурних проблем передбачає наявність стра- тегічної програми урядових заходів і добре продуману й орга- нізовану систему державного планування і прогнозування. Система стратегічного планування повинна виходити навіть не з необхідності планування і проведення структурної політики. Потрібно виявити базисні структурні диспропорції в розвитку української економіки і зайнятися проектуванням економічної системи. Список використаної літератури 1. Уткин А.И., Федотова В.Г. Будущее глазами Национального совета по разведке США: глобальные тенденции до 2025 года. Изменившийся мир / А.Уткин, В.Федотова. – М.: Институт экономи- ческих стратегий, 2009. – 248с. http://www.kapital-rus.ru/articles/article/143237 2. Held D., Mcgrew A. G., Goldblatt D., Perraton J. Global transforma- tions: politics, economics and culture / D. Held et all. – Cambridge; Oxford: Polity Press, 2000. – 515р. – P.4. 3. Ohmae K. The Borderless World: Power and Strategy in the Interlinked Economy/ K. Ohmae. – N.Y., 1990. 4. Falk R. World Orders, Old and New / R. Falk // Current History. – 1999. – № 1. – Р. 31. 5. О глобализации / Дж. Сорос. – М.: Эксмо, 2004 г. – 224с. 6. Білорус О.Г., Мацейко Ю.М., Вітер І.І. Глобальні стратегії Євросоюзу: Монографія / Кер. авт. колективу і наук. ред. Білорус О.Г. / О. Білорус. – К.: КНЕУ, 2009. 26 Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць 7. Евтушенков В. Инновации и инвестиции: две стороны одной медали //http://www.globalaffairs.ru/ 8. SigmaBleyzer. Мировой финансовый кризис и возможные последствия для Украины. www.glavred.info, 03.10.08. Стаття надійшла до редакції 22.02. 2011 р.

Політична економія глобалізму і проблеми структурної модернізації національної економіки

Institution

Ähnliche Einträge