Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір
Розглянуто поняття та види перехідних економік, визначено особливості транзитивної економіки. Надано класифікації модернізаційних перетворень за різними критеріями, охарактеризовано їхній вплив на євроінтеграційні перспективи транзитивних економік. Проаналізовано концепцію "Східного партнерства...
Saved in:
| Published in: | Дослідження міжнародної економіки |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2011
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25209 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір / І. Вітер // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 54-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25209 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вітер, І. 2011-08-02T22:21:57Z 2011-08-02T22:21:57Z 2011 Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір / І. Вітер // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 54-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0072 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25209 338.242.4: 339.924 Розглянуто поняття та види перехідних економік, визначено особливості транзитивної економіки. Надано класифікації модернізаційних перетворень за різними критеріями, охарактеризовано їхній вплив на євроінтеграційні перспективи транзитивних економік. Проаналізовано концепцію "Східного партнерства" як крок на шляху європейської інтеграції України. Рассмотрено понятие и виды переходных экономик, определены особенности транзитивной экономики. Представлены классификации модернизационных превращений по разным критериям, охарактеризовано их влияние на евроинтеграционные перспективы транзитивных экономик. Проанализирована концепция "Восточного партнерства" как шаг на пути европейской интеграции Украины. A concept and types of transitional economies is considered, the features of transitional economy are determined. Classifications of modernization transformations are presented on different criteria; their influence on the eurointegration prospects of transitional economies is described. Conception of "Eastern partnership" as a step on the way of European integration of Ukraine is analysed. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Дослідження міжнародної економіки Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір Модернизационные превращения транзитивных экономик: европейское измерение Modernizational transformartions of transitional economies: European dimension Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| spellingShingle |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір Вітер, І. |
| title_short |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| title_full |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| title_fullStr |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| title_full_unstemmed |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| title_sort |
модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір |
| author |
Вітер, І. |
| author_facet |
Вітер, І. |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Дослідження міжнародної економіки |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Модернизационные превращения транзитивных экономик: европейское измерение Modernizational transformartions of transitional economies: European dimension |
| description |
Розглянуто поняття та види перехідних економік, визначено особливості транзитивної економіки. Надано класифікації модернізаційних перетворень за різними критеріями, охарактеризовано їхній вплив на євроінтеграційні перспективи транзитивних економік. Проаналізовано концепцію "Східного партнерства" як крок на шляху європейської інтеграції України.
Рассмотрено понятие и виды переходных экономик, определены особенности транзитивной экономики. Представлены классификации модернизационных превращений по разным критериям, охарактеризовано их влияние на евроинтеграционные перспективы транзитивных экономик. Проанализирована концепция "Восточного партнерства" как шаг на пути европейской интеграции Украины.
A concept and types of transitional economies is considered, the features of transitional economy are determined. Classifications of modernization transformations are presented on different criteria; their influence on the eurointegration prospects of transitional economies is described. Conception of "Eastern partnership" as a step on the way of European integration of Ukraine is analysed.
|
| issn |
XXXX-0072 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25209 |
| citation_txt |
Модернізаційні перетворення транзитивних економік: європейський вимір / І. Вітер // Дослідження міжнародної економіки: Зб. наук. пр. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. — № 2 (67). — С. 54-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT víterí modernízacíiníperetvorennâtranzitivnihekonomíkêvropeisʹkiivimír AT víterí modernizacionnyeprevraŝeniâtranzitivnyhékonomikevropeiskoeizmerenie AT víterí modernizationaltransformartionsoftransitionaleconomieseuropeandimension |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:38Z |
| _version_ |
1850574479266152448 |
| fulltext |
54
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
УДК 338.242.4: 339.924
І. Вітер, кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту світової економіки і
1міжнародних відносин НАН України
МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
ТРАНЗИТИВНИХ ЕКОНОМІК: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
ВИМІР
Розглянуто поняття та види перехідних економік, визна-
чено особливості транзитивної економіки. Надано класифікації
1© І.Вітер, 2011
55
Випуск 2 (67)
модернізаційних перетворень за різними критеріями, охарактери-
зовано їхній вплив на євроінтеграційні перспективи транзитивних
економік. Проаналізовано концепцію "Східного партнерства" як крок
на шляху європейської інтеграції України.
Ключові слова: перехідна, транзитивна економіка, Україна,
модернізація, євроінтеграція, ОЧЕС, ГУАМ, "Східне партнерство".
Витер И. Модернизационные превращения транзитивных
экономик: европейское измерение.
Рассмотрено понятие и виды переходных экономик, опре-
делены особенности транзитивной экономики. Представлены класси-
фикации модернизационных превращений по разным критериям,
охарактеризовано их влияние на евроинтеграционные перспективы
транзитивных экономик. Проанализирована концепция "Восточного
партнерства" как шаг на пути европейской интеграции Украины.
Ключевые слова: переходная, транзитивная экономика,
Украина, модернизация, евроинтеграция, ОЧЭС, ГУАМ.
Viter I. Modernizational transformartions of transitional
economies: European dimension.
A concept and types of transitional economies is considered,
the features of transitional economy are determined. Classifications of
modernization transformations are presented on different criteria; their
influence on the eurointegration prospects of transitional economies is
described. Conception of "Eastern partnership" as a step on the way of
European integration of Ukraine is analysed.
Kew words: transitional economy, Ukraine, modernization,
Eurointegration, BSEC, GUAM, "Eastern Partenrship".
Одним із головних виявів глобалізації економіки виступає
здійснення системних трансформацій у транзитивних постсоці-
алістичних країнах, що відбуваються в процесі їх переходу
від адміністративно-командної до ринкової економіки. Перед
цими країнами постають завдання в короткий історичний строк
здійснити певні модернізаційні перетворення та інтегруватися
в європейське й світове співтовариство. Очевидно, що між цими
процесами – модернізацією економіки та євроінтеграційними
перспективами транзитивних економік – існує певний взаємо-
зв’язок. Виявлення цього зв’язку дуже важливе в контексті євро-
пейської інтеграції України.
Проблеми сутності економічних трансформацій у контексті
глобалізаційних процесів, модернізаційних перетворень та
56
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
особливості їх здійснення в постсоціалістичних країнах, євроін-
теграційні перспективи транзитивних економік, зокрема Укра-
їни, в різних контекстах досліджують вітчизняні економісти
І. Акімова, О. Бєляєв, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський,
З. Варналій, В. Вергун, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Голіков,
А. Гриценко, М. Дудченко, Б. Кваснюк Г. Климко, В. Клочко,
А. Кредісов, І. Лукінов, С. Мочерний, В. Новицький, Ю. Павленко,
Ю. Пахомов, О. Плотніков, О. Рогач, А. Румянцев, М. Савлук,
В. Семиноженко, В. Сіденко, С. Соколенко, А. Чухно, В. Черняк,
А. Філіпенко, О. Шнирков, а також зарубіжні вчені, серед
яких – Л. Абалкін, Л. Бальцерович, Е. Вілсон, О. Гаврилишин,
А. Зіденберг, А. Іноземцев, Г. Колодко, Я. Корнаї, Ф. Мьоллерс,
А. Ослунд, Є. Сіскос, Дж. Стігліц, Дж. Сорос, П. Хірст,
Л. Хоффманн, Ю. Шишков, Ю. Яковець та ін. У той же час недос-
татньо висвітлені питання їх взаємозв’язку та взаємодії.
Мета статті – розкрити певний взаємозв’язок між модерніза-
цією економіки та євроінтеграційними перспективами транзи-
тивних економік.
Стан економічних систем будь-яких суспільств характе-
ризується двома взаємозалеж ними процесами: функціонування
й розвитку. Перший забезпечує життєдіяльність системи, її
відтворення, другий – передбачає кіль кісні й якісні зміни в ній,
що призводять до трансформації типу економічної системи.
В такому разі виникає особливий тип економіки – перехідна
економіка. Таким чином, у широкому розумінні слова перехідна
економіка – це перехідний стан від однієї економічної системи до
іншої, що виникає в результаті трансформацій [7, С.43].
У останній чверті ХХ ст. розвинені країни почали перехід
від індустріального суспільства до постіндустріального, обумов-
лений революційним стрибком у розвитку продуктивних сил,
пов’язаним із винаходом комп’ютера. Дослідження цих проце-
сів поклали початок формуванню нового напряму в рамках
економічної теорії – транзитології – науки про перехідні стани
економічних систем1. Значний поштовх розвитку цієї науки дали
1 До цього часу під транзитологією розумівся розділ політології, що
вивчає перехід від авторитаризму до демократії. У 70-90 рр. ХХ ст. інтерес до
проблем переходу від різних форм диктатури до демократії різко зростає. Це
пов’язано з процесами, що відбувались і відбуваються в Португалії, Іспанії,
Греції і особливо – в країнах ЦСЄ. Сьогодні предмет транзитології значно
розширився – І.В.
57
Випуск 2 (67)
небачені перетворення у постсоціалістичних країнах. Реакцією
на ці перетворення можна вважати формування особливої науки
в системі економічних наук – теорії перехідної економіки (або
економічної теорії реформ – І.В.), яка теоретично осмислює особ-
ливості сучасної економіки постсоціалістичних країн, перехід-
них від централізовано керованого господарства до ринкового [2].
У той же час необхідно зазначити, що теорія перехідної
економіки як наука ще відносно нова, тому серед економістів
немає єдності щодо визначення сутності таких економічних
категорій, як змішана, перехідна, транзитивна та трансфор-
маційна економіка, та щодо їх взаємозв’язку та закономірностей
розвитку.
Значна кількість учених визначають економіку перехідного
періоду в першу чергу як "змішану економіку". І це зрозуміло,
адже за своїм характером ця економіка дійсно є змішаною з пе-
реважанням держсектору і колективістських форм власності. Так,
А. Гриценко дає наступну характеристику перехідним процесам:
"Реальний перехід здійснюється не від адміністративно-ко-
мандної економіки до ринкової, а від змішаної економіки, що
функціонувала на директивно-плановій підставі, до змішаної
економіки, що функціонує на ринковій підставі" [10].
На погляд В. Кравченка, змішаною називають економіку, в
якій функціонують підприємства і організації як державної, так
і недержавної форм власності, що взаємодіють на базі товарно-
грошових відносин. Це досить широкий спектр економічних
систем. Одним із видів таких систем він визначає перехідну
або транзитивну економіку (тобто, він ототожнює ці два по-
няття – І.В.). Її особливостями, як вважає вчений, є: обмеженість
функціонування в часі; нестабільність і нестаціонарність
здійснення соціально-економічних процесів; високий рівень
ризику; можливість часткової втрати керованості на окремих
етапах проведення трансформаційних перетворень. Виходячи з
цього, трансформаційна економіка, за В. Кравченком, – це су-
часна стадія розвитку світової економічної системи, що харак-
теризується наступним: глобалізацією і урбанізацією; приско-
ренням темпів науково-технічного прогресу; інформатизацій-
ними процесами; перетворенням екології на економічний
ресурс; переоцінкою старих традиційних ресурсів і виробничих
технологій; зміною функцій держави [10].
58
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
У наукових дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних
вчених по-різному тлумачиться сам основний зміст перехід-
ного періоду. Так, у більшості праць зазначається, що в постсо-
ціалістичних країнах відбувається (або має відбуватися) перехід
до ринкової економіки та її різних моделей. Інші вчені заз-
начають, що головним змістом перехідного періоду виступає
перехід від індустріальної до постіндустріальної стадії соці-
ально-економічного розвитку, від державного соціалізму до
змішаної економіки, від одного способу виробництва (базису,
стану економіки) до іншого, від соціалістичної моделі розвитку
економіки до основ ринкової демократії тощо.
Залежно від цього по-різному характеризується і зміст
перехідної економіки (перетворення усієї системи соціально-
економічних відносин; формування реальних ринкових відно-
син; створення відкритої національної ринкової економіки;
побудова основ постіндустріального суспільства; процеси капі-
талізації суспільно-економічного ладу; створення "дикого"
капіталізму тощо), і та економіка, від якої треба переходити до
іншої (адміністративно-командна система; планова економіка;
соціалістичний устрій; державний соціалізм; базис, що ґрунту-
ється на позаекономічній залежності тощо).
Найбільш струнким і логічним підходом до визначення
сутності й закономірностей розвитку перехідної економіки ми
вважаємо підхід вітчизняних вчених В. Дергачової та П. Філья-
нова [7], які серед причин її виникнення виділяють такі: необ-
хідність зміни в способах координації економічної системи;
деформації чинної економічної системи; гострі економічні про-
тиріччя в її межах; вплив на її розвиток глобальних факторів
міжсистемних відносин з огля ду на їх антагонізм та ін. У цьому
контексті вони розрізняють два основних типи перехідної
економіки: внутрішньосистемну та міжсистемну.
Внутрішньосистемна перехідна економіка характерна для
еволюційного шляху розвитку, тобто тривалих поступових пере-
творень економічних однотипних систем. За цих умов зміни,
влас тиві перехідній економіці, починаються у межах однієї
системи, а закінчуються – в межах іншої (рис. 1). Пересічений на
графіку простір відповідає стану перехідної економіки першого
59
Випуск 2 (67)
типу, що має внутрішньосистемне походження. Особливістю
такої економі ки є те, що вона, маючи різні форми про яву, не
торкається глибинних підвалин системи, в межах якої вона
виникає.
Часовий простір
Рис. 1. Перехідна економіка внутрішньосистемного типу
Джерело: [7, С.44 ].
Іншими якостями характеризуєть ся перехідна економіка між-
системного типу (транзитивна). Цим терміном позначають
явища цілеспрямованого переходу в особливому сенсі, оскільки
термін транзит означає особливі умови переходу, відмінного
від звичайного (наприклад, минаючи якісь проміжні стадії чи
маючи тимчасові параметри). Виникнення перехідної економіки
такого типу вчені пов’язують, насамперед, з іншим шляхом
економічного розвитку, відмінним від еволюційного, який вони
називають інтенсивно-перетворювальним.
У цьому разі відбувається перетворення всієї системи в
цілому за відносно короткий проміжок часу. У зв’язку з цією
особливістю такий тип перехідної економіки може існувати
тільки в міжсистемному просторі (рис. 2), оскільки характер її
перетворень несумісний з типом системи, якої вони стосуються, і
тому ці перетворення не можуть бути здійсненими всередині неї.
Для таких перетворень необхідний особливий перехідний період.
Зображений на графіку простір (рис. 2) являє собою економіку
другого типу. Вона формується за зародження умов переходу від
однієї економічної системи до іншої, що є за своїм характером
альтернативними, тобто несумісни ми одна з одною [7, С.43–44].
60
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Такий стан перехідної економіки може бути вираженим у двох
формах: революційної і реформістської перехідної економіки.
Перша (революційна) формується внаслідок стихійних шокових
потрясінь, коли можливе повне знищення старої системи, в
результаті чого виникає необхідність особливого перехідного
періоду для створення якісно нової економічної системи. Друга
форма транзитивної економіки – реформістська – склалася від-
носно недавно у зв’язку з переходом постсоціалістичних країн
до ринкової економіки. Ця відносно нова форма перехідної
економіки вирізняється специфічними особливостями, насам-
перед – своєю цільовою спрямованістю, а також свідомо ініційо-
ваним і державно регульованим процесом, здійснюваним згори.
Це – цілеспрямована трансформація на від міну від револю-
ційного процесу, що ініціюється знизу, тобто в народних масах, і
відбувається в основному стихійно.
Часовий простір
Рис. 2. Перехідна економіка міжсистемного типу
Джерело: [7, С.44 ].
Таким чином, за В. Дергачовою та П. Фільяновим, перехід-
на (транзитивна) економіка характеризується докорінними
глибинними перетвореннями міжсистемного типу, здійсню-
ваними шляхом цілеспрямованого реформуван ня у певні проміжки
часу [ 7, С. 44–45].
Цікавим є підхід до трансформаційних процесів російських
економістів П.С.Усатого та О.С.Білокрилової [21]. Як зазначають
вчені, найбільш складним завданням перехідного періоду, який
супроводжується структурною кризою, є структурна перебудова.
61
Випуск 2 (67)
Тому в якості елементу ринкової модернізації економіки вони
розглядають еволюцію структурних зв’язків відтворювальної
системи.
Під структурою (від лат. structura – будова, розташування,
порядок) зазвичай розуміють сукупність стійких зв’язків об’єкта,
що забезпечують збереження його основних властивостей при
різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структурний аспект еко-
номічного розвитку виявляється як через кількісне зростання,
так і через певні якісні зміни в економіці. Таке трактування
структури економіки застосовне до дослідження проблематики
розвитку (зміни одних структур іншими), ядром якого є струк-
турні зрушення.
На думку зазначених авторів, структурне зрушення – це перш
за все соціально-економічні зміни, перетворення самої еконо-
мічної системи, які здійснюються принаймні по трьох напрямах:
якісні перетворення системоутворюючих відносин – відносин
власності (значне зростання частки недержавного сектору); підви-
щення частки сфери послуг; зростання частки малого бізнесу [21].
Всі структури, у тому числі економічні, проходять у своєму
розвитку наступні етапи: зародження, зростання, період зрілості,
регресивні перетворення (криза) і зникнення або розпад. Зарод-
ження і зростання автори розглядають як процес організації в
рамках старої структури, процес боротьби з консервативними
сторонами й елементами, процес зміни системних якостей.
Період зрілості характеризує стаціонарний стан структури, коли
процеси організації і дезорганізації врівноважують один одного.
Регресивні перетворення відображають процес дезорганізації
структури, коли вона, у свою чергу, поступається місцем новій
структурі.
За П.С.Усатим та О.С.Білокриловою, структурне зрушення
в економіці являє собою зміни матеріально-речової (галузевої,
відтворювальної, технологічної) і соціально-економічної будо-
ви економічної системи, взаємозв’язків між її елементами,
що приводять до зміни матеріально-речових (еволюційної) і
соціально-економічних (революційної) системних якостей. Зміна
основних системних якостей виступає як критерійна ознака
структурного зрушення.
62
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Таким чином, структурні зрушення в економіці виявляються
у формі зміни положення елементів, часток, пропорцій і якісних
характеристик економічної системи, тому структурне зрушення –
це така зміна системних взаємозв’язків (економічних відно-
син між елементами), яке приводить до модифікації основних
спочатку кількісних, а потім і якісних характеристик системи
(рис. 3) [21].
Попри різні підходи вчених до дослідження розвитку пе-
рехідних економік, всі вони визнають, що постсоціалістична
трансформація має свої закономірності, а результати трансфор-
маційних перетворень у постсоціалістичних країнах дуже схожі.
Сьогодні вже чітко окреслилися певні спільні риси, шляхи, якими
йшли країни, що обрали ринкову модель. Це передусім, широкі
свободи, приватна власність, конкуренція, свобода входу на ри-
нок та виходу з нього, обмежена влада урядовців та держави
взагалі.
т р а н с ф о р м а ц і я с и с т е м и
Кількісні зміни
Нова економічна
система
Як існ і з міни
С т р у к т у р н е з р у ш е н н я
Стара економічна
система
Рис. 3. Місце структурних зрушень в процесі трансформації
економічної системи
Джерело: [21].
І дійсно, процеси трансформації підкоряються загальним
закономірностям. Так, до загальноекономічних закономірностей
перехідних економік зазвичай відносять: нестійкість – перехідна
економіка об’єктивно нестійка внаслідок того, що вона нецілісна;
багатоваріантність (альтернативний характер) розвитку; поява
і функціонування особливих перехідних форм (взаємозаліки
при здійсненні закупівель продукції для державних потреб,
бартер, колективно-пайова власність на землю тощо); особливий
характер протиріч, найважливішим з яких виступає протиріччя
між старою економічною системою (централізовано керованою)
63
Випуск 2 (67)
й новою (ринковою); історичність, тобто скороминущий характер
перехідної економіки, яка змінюється періодом зрілого розвитку
економічної системи [2; 3].
У той же час у різних країнах існують певні відмінності в
реалізації цих закономірностей, які значною мірою обумов-
лені відмінностями в стартовій економічній ситуації: рівні
розвитку, залежності від міжнародної торгівлі, мірі просуну-
тості економічних реформ, рівні незбалансованості економіки
[1]. Проте перехід від системи централізованої регламентації
до ринкової економіки визначається не лише національними
особливостями та ступенем початкового розвитку постсоціа-
лістичних країн, а й більш складними чинниками власне
перехідного періоду [4, С.136]. У перехідній економіці пере-
плітаються три блоки проблем – загальні закономірності транс-
формації економіки, глобальні тенденції сучасного етапу еконо-
мічної трансформації й трансформація централізовано-керованої
економіки в ринкову [1], які безпосередньо впливають на хід
трансформаційних процесів. Від методів та термінів їх вирішення
значною мірою залежить характер трансформаційних процесів.
Як правильно зазначає відомий вітчизняний економіст В.
Чужиков, фактично у цей період було сформовано дві основні
стратегії (моделі) соціально економічної трансформації: "шокової
терапії" польського економіста Л.Бальцеровича і градуалізму
(еволюції), одним з авторів якого був відомий угорський профе-
сор Я. Корнаї. Принципова відмінність між ними полягала у
термінах і способах реалізації переходу до ринку [9, С.28].
Таким чином, своєрідність і індивідуальність моделей ре-
формування економічних систем пояснюється характером і
структурою соціально-економічного потенціалу, рівнем сус-
пільно-громадського розвитку окремих країн [6] і тим, яку
модернізаційну політику вони проводять.
Проблема модернізації знаходиться сьогодні в центрі уваги
глобальної спільноти. Можна стверджувати, що глобальна модер-
нізація стала у ХХІ ст. визначною тенденцією економічного
розвитку. Особливої гостроти ця проблема набуває для пост-
соціалістичних країн, зокрема країн СНД, економіка яких
виявилася практично неконкурентоспроможною на глобальному
ринку.
64
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Сьогодні від успіху модернізації більшою мірою залежать
економічний і соціальний прогрес країн Співдружності, їх
місце у світовому господарстві, де нині вирішальну роль віді-
грають країни з розвиненою економікою знань, а також доля
інтеграційних процесів у рамках СНД: як показує світовий
досвід, привабливість інтеграційного угруповання і його стійкий
розвиток залежить від того, наскільки воно сприяє здатності
виробляти, поширювати і сприймати нові товари і послуги, нові
технології, принципи і форми побудови бізнесу і суспільних
послуг у всіх країнах-учасницях. Не випадково в офіційних про-
грамних документах, прийнятих останніми роками в країнах
Співдружності, модернізація економіки включена в число
першочергових завдань [11].
Зазначимо, що спочатку в західній теорії під модернізаці-
єю розумілася обумовленість індустріалізації країн, що розви-
ваються, переходом до демократичних форм правління. Сьогодні
поняття модернізації трактується значно ширше і застосовується
як до політики, так і до економіки. Під економічною модер-
нізацією розуміються структурні, технологічні та інституційні
зміни в національній економіці, направлені на підвищення її
глобальної конкурентоспроможності. Символами економічної
модернізації теперішнього часу є "економіка знань", "економіка
різноманітності", "глобалізація економіки". Визначальним у
модернізації економіки є інноваційний аспект, хоча модернізація
як комплексний багатоплановий процес не зводиться до інно-
ваційної діяльності й включає безліч інших взаємозв’язаних
складових – структурну, інвестиційну тощо.
За характером нововведень російські вчені [11] виділяють два
типи модернізації – креативну та адаптивну. Вони вважають,
що модернізація стає креативною (піонерною), якщо здійснені
в країні технологічні й інституційні нововведення отримують
визнання і починають поширюватися по світу, приносячи країні
певний рентний дохід. Інший тип модернізації, який можна наз-
вати адаптивною (імітаційною, запозиченою модернізацією),
заснований на впровадженні запозичених нововведень (у вигля-
ді, наприклад, промислової збірки), що пов’язане з певними
витратами на придбання авторських прав, патентів, ліцензій,
устаткування, на інжиніринг, сервісне обслуговування тощо
65
Випуск 2 (67)
(виплатою інноваційної ренти). У реальності креативна й адап-
тивна модернізації в країнах поєднуються в різній пропорції,
яка відображає їх місце в глобальній економіці, національний
інноваційний і фінансовий потенціал.
Здійснення модернізації економіки за тим або іншим ти-
пом – креативним або адаптивним – впливає не лише на роз-
виток окремих країн і їх глобальне позиціювання, але і на спів-
працю в рамках регіональних і субрегіональних угруповань
(наприклад, СНД). У інтеграційних об’єднаннях (особливо в
досить "просунутих") поняття креативної модернізації розширює
свої кордони: воно відноситься вже не лише до окремих країн,
але і до об’єднання в цілому, тоді як адаптивна модернізація
означає запозичення нововведень із країн, що не входять у да-
не об’єднання. Таким чином креативна модернізація, безу-
мовно, вважається кращою за адаптивну з погляду як окремих
країн СНД, так і їх взаємної співпраці та інтеграції. Проте
навіть адаптивна модернізація проводиться не у всіх країнах
угруповання.
Найбільш просунутими в плані модернізації є чотири про-
відні країни СНД: Росія, Україна, Білорусія та Казахстан. Хоча
програми модернізації їх економік розроблялися незалежно
одна від одної і ніяк не координувалися, вони досить схожі за
мотивами розробки, цілями, завданнями і пріоритетами. Всі
вони більшою (Росія, Україна, Білорусія) чи меншою (Казахстан)
мірою орієнтовані на креативний тип модернізації. З трьох
відомих у світі стратегій інноваційного розвитку (стратегія на-
рощування, стратегія запозичення, стратегія перенесення) ці
країни, як випливає з їхніх програмних документів, віддають
перевагу найбільш прогресивній стратегії нарощування, коли
основний упор робиться на забезпечення нарощування на базі
прогресивних технологій, випуску нової конкурентоспроможної
продукції з використанням, перш за все, власного науково-
технічного і виробничо-технологічного потенціалу і залученням
зарубіжного досвіду1
2. Проте на практиці реалізація цієї стратегії
зштовхується з великими труднощами [11].
21 Стратегія запозичення направлена на освоєння випуску наукоємної
продукції, вироблюваної раніше у високорозвинених країнах, з використанням
власного інноваційного потенціалу. Стратегія перенесення направлена
на освоєння продукції нових поколінь, що має попит за кордоном шляхом
закупівлі ліцензій на високоефективні високі технології [15].
66
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Так, в Україні на початку 2004 р. була прийнята "Стратегія
економічного і соціального розвитку України на 2004–2015 рр.
По шляху європейської інтеграції" [16], що передбачає, зокрема
глибокі якісні зміни в економіці, її структурну перебудову,
перехід на інноваційну модель розвитку. Згідно зі Стратегією,
період 2004–2015 рр. повинен стати в Україні етапом формування
нової, інноваційної економіки. Велика увага в Стратегії була
приділена розвитку інфраструктури інноваційної системи, намі-
чено пріоритети науково-технологічного розвитку, розроблені
сценарії й етапи інноваційного розвитку. Українська стратегія
переходу на інноваційний шлях розвитку носить вельми амбіт-
ний характер і орієнтована на моделі, властиві країнам із
високорозвиненою економікою і потужним власним науково-тех-
нічним потенціалом. Проте з об’єктивних і суб’єктивних причин
не всі ці завдання були виконані (й виконуються зараз) в повному
обсязі.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що креативна
модернізація сприяє більш ефективній інтеграції країни в будь-
яке угруповання і тому є найбільш бажаною для транзитивних
економік.
Окрім характеру нововведень, модернізацію можна класифі-
кувати за структурою кінцевого попиту. З погляду вимоги за-
гальної збалансованості економіки, що модернізується, зсуви у
виробничо-галузевій структурі мають бути пов’язані зі змінами
в структурі кінцевого попиту. Тому, як свідчить світовий досвід,
модернізація завжди орієнтована на один із "пріоритетних"
елементів кінцевого попиту. За цим загальним критерієм вже
згадувані нами П.Усатий та О.Білокрилова виділяють чотири
типи моделей структурної модернізації: орієнтовані на спожив-
чий попит; орієнтовані на розвиток експорту; орієнтовані на
масштабне інвестування; орієнтовані на воєнно-промислові
інновації [21], коротка характеристика яких подана у табл. 1.
Зазначимо, що всі перераховані моделі мають певні обмежен-
ня соціально-економічного характеру, усунення або послаблення
яких потребує значних коштів та цілеспрямованих дій держа-
ви, а іноді – взагалі неможливо. В той же час з точки зору євро-
інтеграційних перспектив транзитивних економік найбільш
ефективною, на наш погляд, виступає модель, орієнтована на
розвиток експорту, яка відкриває великі можливості для плідної
67
Випуск 2 (67)
взаємовигідної співпраці постсоціалістичних країн із країнами
Європейського Союзу з перспективою дійсного членства.
Очевидно, що системні трансформації у постсоціалістичних
країнах наприкінці ХХ ст. передбачали зміни і в їх зовнішньо-
економічній політиці. Більшість цих країн своїм стратегічним
завданням визначили євроінтеграцію. І це зрозуміло. Вступ
до ЄС – це значні перспективи, можливості одержання коштів
для більш динамічного розвитку, виходу зі своїми товарами на
ринки Західної Європи, можливості стати учасниками загальної
системи європейської безпеки. З другого боку, перехід до ринко-
вої економіки постсоціалістичного табору викликав жваве
обговорення планів розширення ЄС на схід з метою якомога
скорішого поширення єдиного європейського простору.
Т а б л и ц я 1
Характеристика моделей структурної модернізації національної
економіки
Мета та особливості моделі
Країни, у яких
застосовується модель
1. Модель, орієнтована на споживчий попит
Реалізація цієї моделі передбачає:
– створення умов для підвищення товарності
сільського господарства;
– зростання реальних доходів населення, які
формують споживчий попит;
– модернізацію сільського господарства і переробки
його продукції;
– розвиток житлового будівництва (у зв’язку з
неминучою урбанізацією);
– інституціоналізацію внутрішнього ринку тощо.
Важливим моментом цього варіанта модернізації є
потужний прогрес у технологіях, який відбивається
в загальному підвищенні ефективності відтворення і
реалізується по трьох головних напрямах. По-перше,
домінуючими стають відносно некапіталомісткі
виробництва складної продукції, що ослабляє
інвестиційне навантаження на економіку.
По-друге, розвиток передових технологій у
соціально-орієнтованих галузях сприяє зниженню
матеріаломісткості і націлює попит на нові якісні
види базових ресурсів. По-третє, дорожчання
робочої сили і зростання витрат на соціальне
забезпечення стимулюють автоматизацію і готують
поширення інформаційних технологій [13, С.49]
– слаборозвинені
країни з низьким
вихідним рівнем
насичення
первинних потреб
(Китай, Індія, низка
країн Латинської
Америки)
– країни з високим
рівнем насичення
первинних потреб,
що переходять до
нових споживчих
стандартів і
орієнтирів (США,
починаючи з "нового
курсу" Рузвельта
(1930-ті роки)
до кінця 1960-х
рр.; післявоєнна
Німеччина).
68
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Продовження т а б л. 1
Мета та особливості моделі
Країни, у яких
застосовується модель
2. Модель, орієнтована на розвиток експорту
Головна мета – це вихід на світовий ринок,
розширення експорту
– промислових товарів із високим ступенем обробки
(відповідно із високою долею доданої вартості). За
рахунок цього вирішується декілька завдань [19,
С.44]:
– стимулюється диверсифікація промислового
виробництва;
– долається вузькість внутрішнього ринку;
–мобілізуються додаткові джерела накопичень
(окрім доходів від експорту, така стратегія, як
правило, викликає приплив іноземних інвестицій);
– підприємства із самого початку орієнтуються
на високі техніко-технологічні й організаційні
стандарти передових країн;
– інколи вдається ефективно задіяти "переваги
відсталості" країн, що розвиваються, пов’язані
з дешевизною робочої сили і сировини,
використанням "готових" індустріальних технологій
і можливостей тиражування промислових зразків,
зниженими вимогами до екології тощо
Реалізована
у ряді нових
індустріальних
країн: на Далекому
Сході (Південна
Корея, Тайвань,
Гонконг, Сінгапур),
у країнах АСЕАН
(Індонезія,
Малайзія, Таїланд)
і з деякими
обмовками в
Латинській Америці
(Мексика і Бразилія)
[12 ]
3. Модель, орієнтована на масштабне інвестування
Є капіталомісткою, інвестування стає в певному
значенні самоціллю. Основою її реалізації
стає підвищення техніко-технологічного рівня
економіки, ресурсозаміщення (переорієнтація з
дефіцитних на недефіцитні ресурси, наприклад,
з енергоємного на трудомісткий тип зростання) і
добудовування економічної структури до органічної
цілісності (наприклад, імпортозаміщення або
експортоорієнтація)
На відміну від попередніх, дана модель не
позв’язана з довгостроковими соціальними цілями
економічного зростання. У цьому сенсі вона є
проміжною, базовою для подальшої переорієнтації
національного господарства або на зовнішній ринок
(експортоорієнтація), або на внутрішнє споживання
(імпортозаміщення), або на широке впровадження
військово-промислових інновацій
Реалізували СРСР
у 1930-ті рр. і
Японія в 1960–
1970-ті рр. Багато
в чому за цією
схемою відбувалася
модернізація
економіки Франції в
1960-ті рр. На ранніх
стадіях перебудови
економіки її
дотримувалися
Мексика і Бразилія,
а також Туреччина. З
обмовками до цього
типа модернізації
можна віднести Чилі
(після 1982 р.) [20]
69
Випуск 2 (67)
Продовження т а б л. 1
Мета та особливості моделі
Країни, у яких
застосовується модель
4. Модель, орієнтована на воєнно-промислові інновації
Державні оборонні програми створюють досить
потужний імпульс структурних перетворень,
включаючи науково-технічне середовище
й інфраструктуру. Поряд із масштабними
соціальними, політичними й економічними
(інфляція, поглинання ресурсів) витратами від
мілітаризації суспільства, ключова проблема полягає
в "закритості" ВПК. Успіх досягається лише у тому
випадку, коли ВПК стає "генератором" якісних
перетворень, доступних для невоєнних виробництв
Була реалізована
в передвоєнній
Німеччині і певною
мірою – в Ізраїлі.
Частково це має
місце в США
– переміщення
багатьох продуктів
із чисто військової
сфери в цивільну
(формування
глобальної мережі
Інтернет, що дало
потужний поштовх
економічному
розвитку
національного
і світового
господарства)
* Складено автором за [21].
Дві останні хвилі розширення ЄС вже принесли певні здо-
бутки, але разом із цим – нові проблеми та розчарування. Взагалі
слід зазначити, що розширення ЄС на схід – багато-вимірний
складний процес, наслідки якого як для нових, так і для старих
його членів ще не визначені до кінця. У будь-якому разі досвід
історії інтеграції у Західній Європі повинен стати прикладом для
країн колишнього СРСР.
Попри всі складності сьогодні не викликає сумніву, що
європейська регіональна інтеграція повинна стати базою для
підвищення конкурентоспроможності нових незалежних країн
Східної Європи з метою їх подальшої й ефективної інтеграції
до світових структур. І дійсно, сьогодні євроінтеграція стає
реальністю для багатьох країн ЦСЄ.
Євроцентризм є найбільш привабливим і практично без-
альтернативним інтеграційним процесом і для України. Інте-
граційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнту-
ватися на відновлення ефективних традиційних зв’язків у сфері
70
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
міжнародної спеціалізації та кооперування, а щодо західно-
європейських – на встановлення таких зв’язків на взаємовигідних
засадах. В той же час в очікуванні дійсного членства в ЄС
Україна повинна розвивати економічні зв’язки як з окремими
країнами ЄС, так і з його потенційними членами.
Окрім цього, Україна має брати активну участь в інших
європейських угрупованнях інтеграційної спрямованості, на-
правляти зусилля на поглиблення вже існуючих механізмів
співпраці, які зарекомендували себе як ефективний засіб приско-
рення регіонального економічного та соціального розвитку та
антикризовий засіб. У цьому контексті велике значення для
України (як і для інших транзитивних країн) має участь у регіо-
нальних програмах ОЧЕС і ГУАМ.
Враховуючи вигідне стратегічне положення та економічний
потенціал України, Туреччини та інших сусідніх країн, а також
зростаючу роль Чорноморського регіону в глобальній економіці,
необхідно активізувати співпрацю в рамках Організації Чорно-
морського економічного співробітництва.
ОЧЕС – дуже перспективна організація з великим потен-
ціалом. Так, за короткий проміжок часу чорноморське економічне
співробітництво отримало статус міжнародної організації регіо-
нального рівня. Окрім цього, до нього входять і члени ЄС, що
надає додаткові можливості для України та інших країн ЦСЄ
щодо розширення співробітництва з Євросоюзом та залучення
до загальноєвропейської економічної інтеграції.
Одним із найважливіших напрямів реалізації Україною праг-
нень щодо регіонального лідерства є активна співпраця в рамках
Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ. На
сьогодні країни-учасниці цього об’єднання відводять Україні
провідну політичну роль як гаранта стабільності в конфліктних
регіонах пострадянського простору. Важливим напрямами взає-
модії в рамках ГУАМ є транзитно-транспортна, безпекова,
енергетична та політична сфери. Окрім цього, країни ГУАМ
пов’язує одна мета – зближення з Євросоюзом.
Попри існуючі окремі негативні оцінки діяльності організації,
ГУАМ не тільки продовжує існувати й успішно розвиватися з
цілого ряду напрямків, але й порівняно з багатьма іншими ор-
ганізаціями має більш ефективний формат співробітництва.
71
Випуск 2 (67)
Як вважає генеральний секретар ГУАМ В.Чечелашвілі, малий
формат організації дозволяє їй бути більш синергічною й до-
сягати того, чого не можуть інші організації. Зокрема, це
стосується реалізації таких проектів, як створення зони вільної
торгівлі, боротьба із організованою злочинністю, розробка єдиної
транзитної політики.
За останні роки товарообіг між країнами-членами ГУАМ
досяг 4,5–4,7 млрд дол. У той же час існує необхідність більш
ефективно використовувати потенціал співробітництва. Подаль-
ша співпраця в рамках Організації надасть можливість отриман-
ня фінансової допомоги від головних світових донорів (США,
ЄС, Японія), створення додаткових джерел енергопостачання,
активізації транзитно-транспортного та енергетичного потенціа-
лу України, що призведе до утворення сприятливих умов для
створення додаткових шляхів виходу на ринки Близького Сходу
та Центральної Азії [5].
Велику роль у подальших перетвореннях в економіці тран-
зитивних країн повинна відіграти Концепція ЄС "Східне
партнерство". Мета цієї ініціативи полягає в посиленні євро-
пейської пропозиції східним сусідам. Ця пропозиція виходить
за межі нинішньої політики європейського сусідства і, з одного
боку, посилює двосторонню співпрацю, а з другого – сприяє
горизонтальним зв’язкам між країнами, яким вона адресована.
Зокрема, Східне партнерство охопить Україну, Молдову, Азер-
байджан, Вірменію, Грузію, а також Білорусь. Деякі з проектів
будуть також доступні Росії, але, як дехто відзначає, не повинно
бути сумніву в тому, що нова пропозиція адресована, головним
чином, Україні та Молдові як перспективним членам ЄС [14].
Східним партнерством передбачено три основні області спів-
робітництва: створення в майбутньому зони вільної торгівлі
між цими країнами, а також між ними і Євросоюзом; співробіт-
ництво в сфері енергетичної безпеки і полегшення візового
режиму [8, С.4].
Партнерство передбачає також підвищення рівня політичної
взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про
асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощен-
ня перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання
вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки
72
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
на користь усіх зацікавлених сторін, а також підвищення
фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну
підтримку реформ країн-партнерів через Комплексну програму
інституційного розвитку та новий багатосторонній вимір,
який дасть можливість об’єднати усіх партнерів при вирішенні
спільних викликів. Нове партнерство включає нові заходи,
спрямовані на підтримку соціально-економічного розвитку у
зазначених шести країнах, а також п’ять ключових ініціатив, які
стануть конкретним свідченням підтримки ЄС [18].
Зазначена ініціатива має такі нові головні пункти:
• нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та комп-
лексні угоди про зону вільної торгівлі для тих країн, які прагнуть
і готові брати на себе відповідні далекосяжні зобов’язання з ЄС;
• комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для
покращання адміністративної спроможності країн-партнерів;
• поступова інтеграція в економіку ЄС (із дотриманням
асиметрії, необхідної економікам країн-партнерів), включаючи
юридичні зобов’язання щодо наближення регуляторних норм;
• заохочення країн-партнерів до розвитку мережі віль-
ної торгівлі між ними, яка може пізніше приєднатися до
Економічного співтовариства сусідства;
• укладення "договорів мобільності та безпеки", які
сприятимуть простішому легальному перетину кордону ЄС,
посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з коруп-
цією, організованою злочинністю та незаконною міграцією;
• вивчення Європейською Комісією можливостей для роз-
витку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості
ринків праці ЄС;
• програми, спрямовані на соціально-економічний розвиток
країн-партнерів, зокрема у напрямку подолання гострих соціаль-
но-економічних розбіжностей між цими країнами;
• створення чотирьох багатосторонніх політичних плат-
форм: демократія, належне управління та стабільність; еконо-
мічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС;
енергетична безпека; контакти між громадянами для подальшої
підтримки окремих реформ країн-партнерів;
• ключові ініціативи: програма інтегрованого управління
кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств;
73
Випуск 2 (67)
сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енерго-
ефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Пів-
денного енергетичного коридору; співпраця з попередження
стихійних лих і техногенних аварій, готовності до них і
реагування;
• посилення соціально-культурних контактів і більше залу-
чення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін,
включаючи Європейський парламент [18].
В Україні стосовно "Східного партнерства" існують і нега-
тивні думки, пов’язані насамперед із побоюваннями розпо-
рошення уваги до України (яка вже досягла певних успіхів у
євроінтеграції) на цілу групу країн та можливим зниженням
у майбутньому шансів її дійсного членства в ЄС. Але, на наш
погляд, "Східне партнерство" має стати перехідним етапом
до створення динамічного та стабільного регіону на сході
Європи [17].
Всі розглянуті європейські перспективи транзитивних еко-
номік можуть виявитися достатньо ефективними за умови внут-
рішньої готовності до інтеграції, яка значною мірою визнача-
ється темпами та характером модернізаційних трансформацій у
кожній країні.
У результаті дослідження проблеми можна зробити такий
висновок: вибір моделі модернізації транзитивної економіки
обумовлений багатьма внутрішніми чинниками (рівнем роз-
витку промисловості, інвестиційною привабливістю країни,
наявністю ресурсного потенціалу тощо), а також об’єктивними
закономірностями розвитку глобальної економіки. В той же час
для більш швидкої й успішної інтеграції до європейського еконо-
мічного простору постсоціалістичним країнам варто обирати
креативну модель модернізації, максимально орієнтовану на
розвиток експорту. З другого боку, тісна співпраця цих країн із
розвиненими країнами Європи, участь у існуючих угрупованнях
інтеграційної спрямованості значною мірою сприятиме в них
проведенню модернізаційних трансформацій.
Очевидно, що подальшого дослідження в цьому ключі по-
требує проблема використання глобальних, регіональних і націо-
нальних факторів при проведенні модернізації економіки.
74
Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праць
Список використаної літератури
1. Белокрылова О.С., Заиченко А.А. Занятость и рынок труда в пе-
реходной экономике: теория и практика. – Ростов-на-Дону. – 1998 //
http://www.transeconom.boom.ru/issues/ book/book1.htm
2. Белокрылова О.С. Сущность и закономерности функционирова-
ния переходных экономик //http://transeconom.boom.ru/lections/html/
lec_sushn.html
3. Белокрылова О.С. Теория переходной экономики. http://www.
transeconom.boom.ru/ demo/index.htm. 01.05.2003
4. Бураковський І.В., Плотніков О.В. Глобальна фінансова криза:
уроки для світу та України. – Харків: Фоліо, 2009. – 299с.
5. Велиев Э. ГУАМ скорее жив, чем мертв. Суббота, 26.06.2010
http://www.zerkalo.az/2010-06-26/politics/10537-read/print
6. Гасанов Р. Управленческие особенности транзитивных
экономик (на примере Азербайджанской Республики) // Кавказ & гло-
бализация: Журнал социально-политических и экономических иссле-
дований. – 2009. – № 1 (Т.3). – С. 92–100.
7. Дергачова В.В., Фільянов П.О. Становище країн з перехідною
економікою у глобальному середовищі //Проблеми науки: Зб. наук.
пр. – 2005. – № 9. – С.43–50.
8. ЄС буде дружити з республіками // Обзор. – 2008. – 4 декабря. –
С.4.
9. Конвергенція економічних моделей Польщі та України: моно-
графія/ [Д.Лук’яненко, В.Чужиков, М.Г.Вожняк та ін.]; за наук. ред. Д.
Лук’яненка, В.Чужикова, М. Г.Вожняка. – К.: КНЕУ, 2010. – 719, [1] с.
10. Кравченко В.Н. Трансформационные процессы и концепции
экономического роста (Ч.1)1 //http://www.modeling.at.ua/publ/8-1-0-29
11. Модернизация экономики в странах СНГ: национальные,
региональные и глобальные факторы / Отв. ред. Вардомский Л.Б.
Научный доклад. – М.: ИЭ РАН, 2008. – 78c.
http://www.imepi-eurasia.ru/kalendar.php?id=357
12. Опыт экономических реформ в развивающихся странах. – М.,
1992.
13. Рогожин А. Опыт стран "догоняющего развития" и российская
действительность // Мировая экономика и международные отноше-
ния. – 1999. – №7.
14. Сівець М. Східне партнерство – час покаже //День. – 2008. –
№93.– 29 травня.
15. Соколова Г. Белорусская модель инновационного разви-
тия: социально-экономические проблемы реализации // Общество и
экономика. – 2007. – № 7. – C. 148–165.
16. Стратегiя економiчного и соцiального розвитку Украiни (2004–
2015 роки). Шляхом Европейськой iнтеграцiї //К.: 2004. – 416с.
17. Східне партнерство не допоможе Україні вступити в ЄС, але...//
Українська правда. – 2008. – 26 травня. – http://www.pravda.com.ua/
news/2008/5/26/76502.htm
75
Випуск 2 (67)
18. Східне партнерство – нова амбітна глава у відносинах ЄС зі
східними сусідами http://gurt.org.ua/news/recent/1029/
19. Сырмолотов Д. Экономические реформы в Аргентине //
Вопросы экономики. – 2000. – №9. – С.106–121.
20. Тодаро М. П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ.;
под ред. С. М. Яковлева, Л. З. Зевина. – М.: МГУ, ЮНИТИ, 1997. –
672с.
21. Усатый П.С., Белокрылова О.С. Структурные сдвиги в ре-
гиональной экономике. – Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 2003. http://
transeconom.boom.ru
Стаття надійшла до редакції 16.02. 2011 р.
|