Гендерні аспекти лідерства
Розглядаються проблеми професійного зростання жінок як керівників в сучасних
 умовах. Йдеться про гендерні аспекти лідерства в професійній сфері, стереотипи, 
 
 які існують в суспільстві щодо управлінської діяльності жінок та деякі емпіричні 
 
 факти, що...
Saved in:
| Published in: | Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25343 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гендерні аспекти лідерства / Д. Коваленко, М. Школяр // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Вип. 19 — С. 184-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245549737836544 |
|---|---|
| author | Коваленко, Д. Школяр, М. |
| author_facet | Коваленко, Д. Школяр, М. |
| citation_txt | Гендерні аспекти лідерства / Д. Коваленко, М. Школяр // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Вип. 19 — С. 184-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку |
| description | Розглядаються проблеми професійного зростання жінок як керівників в сучасних
умовах. Йдеться про гендерні аспекти лідерства в професійній сфері, стереотипи, 

які існують в суспільстві щодо управлінської діяльності жінок та деякі емпіричні 

факти, що їх пояснюють чи спростовують.
The paper is dedicated to the present-day problems of professional spheres, 

stereotipes about management activities of women that exist in society as well as some empirical data that explain or negate them.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:36:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
184
канал, комунікант, реакція і зворотний зв’язок, причому за певних обставин комунікатор і
комунікант можуть мінятись місцями. Проте її особливістю є те, що вона охоплює лише політичну
сферу життя людини. Політична комунікація здійснюється через ЗМІ, політично організовані
утворення і неформальні канали. Процес політичної комунікації є безперервним, проте зростання
його активізації спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи
впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.
1. Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності // Наукові записки
інституту журналістики. – К., 2000. – Т. 1. – С. 15–30. 2. Лэйхифф Дж. М., Пенроуз Дж. М.
Бизнес-коммуникации. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с. 3. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний
менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз:
Монографія. – К.: МАУП, 2005. – 440 с. 4. Соловьев А.И. Политическая коммуникация как особый
тип информационно-коммуникативных обменов // ПОЛИС. – 2002. – №3. – С. 5–17. 5.
Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: Сборник учебных материалов / Под
ред. Е.Ю. Мелешкиной. – М.: Издательский Дом «ИНФРА-М», Издательство «Весь мир», 2001. –
С. 213–223. 6. Політологічний енциклопедичний словник. – К.: Генеза, 1997. – С. 162. 7. Матвієнко
О.В. Основи інформаційного менеджменту: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури,
2004. – 128 с. 8. Грачев М.Н. К вопросу об определении понятий “политическая коммуникация” и
“политическая информация” // http://www.humanities.edu.ru/db/msg/50947. 9. Малаканова О.А.
Политическая коммуникация // «Политическая социология и современная российская политика»:
Сборник учебных материалов / Под. ред. Г.В. Голосова, Е.Ю. Мелешкиной, – СПб.: Изд-во «Борей-
принт», 2000. – С. 76–97. 10. Тезінг Й., Гофмейстер В. Політичні партії у демократичному
суспільстві. – К., 2001. – 128 с.
УДК – 316.46 – 055.2
Д. Коваленко, М. Школяр
Національний університет “Львівська політехніка”
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ЛІДЕРСТВА
© Коваленко Д., Школяр М., 2007
Розглядаються проблеми професійного зростання жінок як керівників в сучасних
умовах. Йдеться про гендерні аспекти лідерства в професійній сфері, стереотипи, які
існують в суспільстві щодо управлінської діяльності жінок та деякі емпіричні факти, що
їх пояснюють чи спростовують.
The paper is dedicated to the present-day problems of professional spheres, stereotipes
about management activities of women that exist in society as well as some empirical data that
explain or negate them.
У суспільстві давно вже сформувався стереотип, що займати керівні посади повинен чоловік і
зруйнувати його поки що не вдається, хоча жінка вже, як мінімум, останнє століття веде активний
спосіб життя. Маємо і бізнес-вумен, і жінок-військовослужбовців, і жінок-президентів... Наше
суспільство знаходиться лише на етапі становлення гендерної рівності.
Для сьогоднішньої України актуальною є проблема стереотипного ставлення до представників
різних статей, що проявляється під час відбору кандидатів на певні посади, в тому числі й керівні.
Мета роботи – дослідити і розглянути гендерні аспекти лідерства у професійній сфері.
185
Дослідження теми та виклад основного матеріалу. Людська цивілізація пов’язана з
жіночим управлінням. Лідерська роль на долю чоловіка випала за часів первісного суспільства,
коли не припинялася війна з сусідніми племенами. Міфи про жіночу ділову і професійну
неспроможності, несумісність жіночності з кар’єрним просуванням здавна існують в нашому
суспільстві: «Справжня жінка не прагне до кар’єри». У суспільній свідомості існують певні
стереотипи, які відображають ставлення громадськості до професійної спроможності жінок. Ось
деякі з них [9, с. 168]: «жінка не така розумна»; «жінкам простіше зробити кар’єру»; «кар’єра – це
доля самотніх жінок»; «у бізнесу не жіноче обличчя»; «жінки не достатньо честолюбні»; «керувати
повинен чоловік»; «будуючи кар’єру, вона втрачає жіночність»; «жінки не хочуть робити кар’єру»;
«жінки дуже залежні»; «сім’я і кар’єра – несумісні»; «кар’єра, звичайно, жіночого роду, але справа
це чоловіча»; «шукайте жінку в мистецтві»; «деяким жінкам дістався чоловічий розум, а деяким
чоловікам – жіноча зовнішність»; «досягнення жінок обернено пропорційні до їхньої краси»; «страх
лідерства» тощо. Ці стереотипи ґрунтуються на фізіологічних, психологічних особливостях жінок,
деякі з них великою мірою перебільшені, мають характер упереджень та неактуальні з точки зору
сучасних соціокультурних умов.
Гендерна психологія лідерства як науковий напрямок почала інтенсивно формуватися під
впливом феміністського руху із середини 1970-х років ХХ ст., насамперед американськими та
європейськими вченими. Здебільшого лідерство вивчалось в ділових групах або в групах з
інтимними відносинами (сім’я, закохані).
Негативне ставлення до жіночого лідерства традиційно проявляли прихильники фрейдизму.
Лідери-жінки вважалися власниками нездорової гендерної ідентичності [1, с. 327], а їхнє прагнення
до лідерства, яке називали «фаллічним», розглядалося як прояв неповноцінності жінки, що заздрить
чоловікам [1, с. 327]. К. Бартол і Д. Мартін [1, с. 327] показали, що жінка-лідер у чоловічому
діловому світі й взагалі, коли перебуває в чоловічій групі, грає одну із чотирьох неформальних
ролей: 1) «матері» – від неї чекають емоційної підтримки, а не ділової активності; 2) «спокусниці»
для начальника, що викликає обурення в колег-чоловіків; 3) «іграшки, талісмана» – милої, але не
ділової жінки, що приносить удачу; 4) «залізної леді», що володіє нежіночою жорсткістю, внаслідок
чого буває найбільше ізольованою від групи [1, с. 327].
Усі ці ролі заважають жінкам зайняти рівноцінне становище серед чоловіків і знижують їхні
можливості службового зростання. Чоловіки роблять більше спроб домінувати над представниками
своєї статі. Жінки ж у присутності протилежної статі менш активно, ніж чоловіки, претендують на
роль стихійного лідера. Джорстад Я. зробив висновок, що лідерство не входить у систему життєвих
цінностей багатьох жінок. Звідси думка, що жінки-лідери програють лідерам-чоловікам в
ефективності керівництва, тому що мають меншу владу, вплив і ресурси [1, с. 327]. Однак, як
показано Маккобі й Джекліп, за більш тривалого спілкування жінки вирівнювалися із чоловіками
по лідерству [1, с. 327].
Як повідомляють американські автори, в адміністративній й управлінській сфері в США
зайнято 12 % чоловіків і 7 % жінок. Успішність жінки як адміністратора й її просування у цій сфері
багато в чому залежить від наявності в неї наставника-чоловіка, у ролі якого часто виступає її
чоловік. Однак, коли професійна кар’єра жінки починає заважати їй приділяти необхідний час сім’ї,
чоловіки-наставники часто відмовляються сприяти просуванню дружини службовою драбиною [1,
с. 328].
Тенденції, властиві Заходу щодо жінки-керівника, властиві й нашому суспільству. За даними
Рековской І., кожен другий чоловік, що має вищу або середню фахову освіту, є керівником
(виникає, однак, питання: ким же тоді кожний з них керує — трьома співробітниками, з яких один
чоловік і дві жінки, якщо виходити з того, що серед населення кожної країни тих й інших
приблизно по 50 %) [1, с. 328]. Серед дипломованих фахівців жінок-керівників тільки 7 %. Навіть у
школах за величезної кількості вчителів-жінок серед директорів шкіл представниць жіночої статі
тільки 39 % [1, с. 329].
Було виявлено, що жінки-лідери сприймаються менш компетентними, особливо, якщо
підлеглі є прихильниками традиційних, а не егалітарних поглядів на лідерство, тобто думають, що
186
лідерська роль є маскулінною [1, с. 329]. Показано також, що цей погляд більше властивий
чоловікам. Упередження щодо жінок є й у нашій країні. За даними А. Шестакова, чоловіки-
керівники віддали перевагу чоловікам як працівникам в 25,3 %, і лише в 12,9 % – жінкам. Не
відстають від чоловіків і жінки: за даним цього ж автора, жінки, своєю чергою, проявляють більшу
готовність співпрацювати й впливати на жінок, а не на чоловіків [1, с. 329].
У нашому суспільстві існують підтверджені факти упередженого ставлення до жінки як до
фахівця. Жінкам-менеджерам, наприклад, дають менше інформації, або занадто короткі терміни для
виконання завдання. Жінкам, як правило, не доручають завдань, які дали б їм можливість набути
необхідного досвіду і проявити себе як претендента на керівну посаду. У багатьох країнах жінки за
однакову роботу із чоловіками одержують меншу заробітну плату.
Психологами ретельно досліджений зв’язок між статево-ролевими стереотипами і
виправданням пониженої динаміки просування жінок кар’єрними сходами. Якщо узагальнити
висновки цих досліджень, то основні позиції можна звести ось до чого: жінкам без усяких на те
підстав приписують такі установки на роботу: більше подобається робота, що не вимагає
інтелектуальної напруги, в роботі більше цікавлять комунікативні і емоційні моменти, жінки
цінують самоактуалізацію і просування по службі менше, ніж чоловіки, і працюють тільки заради
дрібних грошей, особливо не цікавлячись матеріальною винагородою.
Здебільшого той факт, що жінки займають менше керівних посад, обумовлений не
підступами або мовчазною змовою чоловіків, а об’єктивними обставинами. Як уже говорилося,
чоловіки більше прагнуть до самореалізації в професійній діяльності, ніж жінки. Природно, більш
високі посади, як правило, дістаються більш компетентним. А оскільки таких більше серед
чоловіків, то й керівні посади дістаються їм частіше. Але там, де більше працює жінок (невиробничі
види побутового обслуговування, громадське харчування, роздрібна торгівля, медицина, освіта,
культура), спостерігається й найвища частка жінок-керівників. Наприклад, у нашій країні у
викладацькій і науковій сфері ніякої сегрегації за статевою ознакою не спостерігається. Кафедрами,
лабораторіями й навіть інститутами керують і жінки, якщо вони мають організаторські здібності та
відповідний рівень професіоналізму. Однак, оскільки, наприклад, у Росії серед докторів наук тільки
14 % жінок, це означає, що стати завідувачем кафедрою й лабораторією чоловіки мають шансів у
шість разів більше, ніж жінки.
Лінію глибокого аналізу причин, що заважають жінці досягати успіхів в лідерстві,
продовжують фахівці з психології менеджменту Дж. Віткин, С. Картер, М. Хеннінг і А. Жарден [9,
с. 180]. Ці автори відзначають такі недоліки, що заважають жінці досягати успіхів в своїй
професійній діяльності: 1. Жінки в середньому набагато пізніше за чоловіків починають
піклуватися про особисту кар’єру. Довге перебування на нижчих посадах технічних фахівців
формує психологію виконавця, а багато якостей лідера-організатора, навіть якщо вони яскраво
виявлялися в дитинстві серед однолітків, безнадійно втрачаються. 2. Жінки емоційніші, їх настрій
більшою мірою підпорядкований фізіологічним процесам і тому вони не так добре, як чоловіки,
уміють управляти собою. В зв’язку з цим доречно пригадати слова Конфуція: «Хто не уміє володіти
собою, той не зможе керувати іншими». Це невміння контролювати і об’єктивно оцінювати свій
психічний стан можна пояснити постійним перебуванням ділової жінки в напрузі через
необхідність «розриватися» між домом і роботою. 3. Жінки за своєю суттю менш схильні до
ризику, ніж чоловіки. Сумніви, коливання, страх змушують їх перестраховуватися і відкладати до
кращих часів найважливіші, такі, що не терплять зволікання, рішення. 4. Згідно з дослідженням
М. Хеннінг і А. Жарден, світогяд ділових жінок не відрізняється широтою, вони переважно гірше
поінформовані про все, що не торкається їх безпосередніх занять і погано підготовлені до
мінливостей долі. Жінки “пасують” перед випадковостями і не уміють тримати удари. 5. Ті ж
автори зазначають, що жінки, як правило, недооцінюють роль особистих контактів і зв’язків,
користь взаємних послуг, протекціонізму і неофіційних відносин. Підозрілість і нетерпимість по
відношенню до можливих суперниць (а до суперниць зараховуються усі, хто хоч якось виділяється
із загальної маси) не дають змоги жінкам об’єднатися в одну «команду» і ефективно
співпрацювати, надаючи допомогу одна одній.
187
Загальна упевненість в тому, що жінки мають низькі стартові можливості порівняно з
чоловіками для заняття лідируючих позицій, виявляється майже у всіх дослідженнях останнього
п’ятиліття, де обговорюється це питання.
К. Корнер у середині 60-х років ХХ ст. описав цікавий феномен під назвою «страх успіху», в
основі якого лежить психологічне уникнення успіху через внутрішній страх, що не має
раціонального пояснення. Пізніше К. Корнер дав цікаву інтерпретацію механізму виникнення цього
феномену. В його основі, на думку автора, не «страх успіху», а страх перед його зовнішніми
побічними наслідками. Жінок лякає втрата жіночності, привабливості для чоловіків і можлива
розплата за успіх – соціальна відчуженість.
Проте, якщо звернутися до досліджень російських психологів 1990-х років, де в емпіричний
спосіб виявляються особливості самооцінки сприйняття лідерських якостей у чоловіків і жінок, то
парадоксальність отриманих результатів руйнує стереотипи, що склалися з цього приводу, і ставить
під сумнів факт психологічної нездатності жінок здійснювати лідерські функції нарівні з
чоловіками.
У дослідженні, проведеному під керівництвом І. Дубова, виявлено, що відмінності в
самооцінці чоловіками і жінками своїх лідерських можливостей мінімальні. Дослідження,
проведене в Москві, показало: 28,4 % чоловіків і 24,9 % жінок заявили, що завжди або достатньо
часто стають лідерами (для порівняння: загальноросійське дослідження січня 1995 року виявило,
що подібну самооцінку дають собі 10,2 % чоловіків та 9,5 % жінок). Точно такі самі відмінності в
кількості чоловіків, що визнають себе пасивними, і таких же жінок не виглядають дуже значними.
«Ніколи не стаю лідером» і «стаю лідером в окремих випадках» – так заявили 39,4 % респондентів
чоловічої статі і 46 % респондентів жіночої статі (дослідження січня 1995 року, проведене в Росії
загалом, показало, що таку самооцінку дають собі 61,5 % чоловіків і 63,3 % жінок) [9, с. 181].
Наведені дані наочно демонструють відсутність істотних відмінностей в самооцінці
лідерських якостей, тенденцій до ризику і енергійності у чоловіків і жінок. Автор дослідження
інтерпретує отримані парадоксальні результати несхожою системою «точок відліку» у чоловіків і
жінок, що формують чоловічі і жіночі шкали. Жінки могли оцінювати свою індивідуальну
активність, але за жіночою шкалою, що передбачає нормативно дозволені форми жіночої
активності, а чоловіки – за чоловічою шкалою. У цьому випадку жінки порівнювали себе з жінками,
і оцінка ними своєї активності виставлялася щодо інших жінок. Чоловіки ж порівнювали себе з
чоловіками, маючи в своєму розпорядженні самооцінку своєї активності за шкалою, що ґрунтується
на чоловічих формах активності. Саме цим, на думку автора, пояснюються незначні відмінності
між кількістю тих чоловіків і жінок, що високо оцінюють свою активність. Безумовно, можливою
інтерпретаційною моделлю отриманих результатів є «незбіг внутрішніх шкал». Але той факт, що
жінки вважають за можливе визнавати за собою типово чоловічі моделі повсякденної поведінки,
наочно свідчить про швидкий процес руйнування статеворольових стереотипів і становлення нових
ціннісних норм, за яких чоловічий тип поведінки не є «закритим» для жінки і визнається нею як
прийнятний і ефективний для себе.
Безумовно, відмінності між жінками і чоловіками в лідерських можливостях існують, але
вони не виступають чинником, який повністю закриває можливість для жінки лідирувати в справі
або у політиці, а лише підтверджують необхідність пошуку жінками тих моделей лідирування, які
руйнують статеворольові стереотипи, з одного боку, а з іншого, – забезпечують успіх початої
справи. У цьому випадку жіноче лідерство вимагає значно більше зусиль порівняно з чоловічим.
Його становлення відбувається інколи в достатньо несприятливому середовищі, зумовленому
складним набором чинників. Жінки дуже часто це усвідомлюють, тому не погоджуються
ризикувати і нерідко перемагають. Розмаїття чинників ризику, з якими доводиться справлятися
жінці при занятті лідируючої позиції, можна по-різному інтерпретувати, але ясно одне —
найголовніше, чи володіє жінка необхідним потенціалом, щоб блокувати ці чинники ризику.
Це дає змогу зробити важливий висновок: тиск стереотипів, про який так багато пишуть
вітчизняні і західні фахівці, поступово знижується і змінюється в динамічних групах населення в
моделях поведінки, які дають змогу виживати в умовах нестабільної і непередбачуваної економіки.
188
Сила статеворольових стереотипів зменшується під тиском економічних обставин. Цей факт
забезпечує перспективу притоку жінок в приватне підприємництво і поступове завоювання в ньому
лідируючих позицій, але вже за іншими підставами, серед яких – велика психологічна ефективність
типів лідирування, що демонструється жінками порівняно з чоловіками, і психологічна гнучкість,
що дає можливість не тільки почати власну справу, але й утриматися в ній, незважаючи на
агресивність зовнішнього середовища.
1. Дифференциальная психофизиология мужчин и женщин / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2003.
2. Драма прекрасной дамы: парадоксы современного равенства мужчин и женщин. Гендерный
подход к известной проблеме / С.Ф.-Х. Хрисанова, 2001. – Кн. ІІ: ІV Пекинская конференция и
гендерная идеология. – 2001. – 207 с. 3. Женщина: самореализация в семье и обществе (Гендерный
аспект) / Н.В. Лавриненко – К.: ВИПОЛ, 1999. – 172 с. 4. Менеджмент конкурентноспособных
фирм: Учебно-практ. пособие для студ. высш. учеб. завед. / В.В. Дорофиенко, Н.С. Лестников,
Е.М. Вольская, Д.В. Кольцова. – Макеевка: Донбасская нац. академия стр-ва и архит., 2004. – 360 с.
5. Организационное поведение / Дж. В. Ньюстрон, К. Дэвис – СПб.: Питер, 2000. – 448 с. 6.
Основы менеджмента / Пер с англ. // М. Мескон, М. Альберт, Фр. Хедоури; Отв. ред. Л.И. Евенко. –
М.: Дело, 1998. – 699 с. 7. Предмет і методологічні основи психології управління //
www.refine.org.ua/page-cat-45.html. 8. Предпринимательский менеджмент: Учеб. пособие /
В.Н. Узунов. – Симферополь: Ин-т экономики и управл., 2001. – 259 с. 9. Психология лидерства:
Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. – Минск: Харвест, 2004. – 368 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25343 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0075 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:36:14Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коваленко, Д. Школяр, М. 2011-08-04T10:34:10Z 2011-08-04T10:34:10Z 2007 Гендерні аспекти лідерства / Д. Коваленко, М. Школяр // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Вип. 19 — С. 184-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0075 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25343 316.46 – 055.2 Розглядаються проблеми професійного зростання жінок як керівників в сучасних
 умовах. Йдеться про гендерні аспекти лідерства в професійній сфері, стереотипи, 
 
 які існують в суспільстві щодо управлінської діяльності жінок та деякі емпіричні 
 
 факти, що їх пояснюють чи спростовують. The paper is dedicated to the present-day problems of professional spheres, 
 
 stereotipes about management activities of women that exist in society as well as some empirical data that explain or negate them. uk Інститут народознавства НАН України Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку Політичні інститути та процеси Гендерні аспекти лідерства Article published earlier |
| spellingShingle | Гендерні аспекти лідерства Коваленко, Д. Школяр, М. Політичні інститути та процеси |
| title | Гендерні аспекти лідерства |
| title_full | Гендерні аспекти лідерства |
| title_fullStr | Гендерні аспекти лідерства |
| title_full_unstemmed | Гендерні аспекти лідерства |
| title_short | Гендерні аспекти лідерства |
| title_sort | гендерні аспекти лідерства |
| topic | Політичні інститути та процеси |
| topic_facet | Політичні інститути та процеси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25343 |
| work_keys_str_mv | AT kovalenkod genderníaspektilíderstva AT školârm genderníaspektilíderstva |