Садиба Судієнків в Очкиному

У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино-Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XV...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський лiтопис
Date:	2011
Main Author:	Чухно, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2011
Subjects:	Історія міст і сіл
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25435
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859929931164680192
author	Чухно, В.
author_facet	Чухно, В.
citation_txt	Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський лiтопис
description	У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино-Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XVІІІ – начала XХ века. In the article they say about the farmstead of Sudienkiv in Ochkino Seredino-Budskiy district of Sumy region, to one of the well known farmsteads of Ukraine of the end of the 18 th – beginning of the 20 th century.
first_indexed	2025-12-07T16:08:16Z
format	Article
fulltext	26 Сіверянський літопис ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УДК 94(477) Володимир Чухно � САДИБА СУДІЄНКІВ В ОЧКИНОМУ © Чухно Володимир Єгорович – краєзнавець (м. Шостка Сумської області). У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино�Будського райо� ну Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. Ключові слова: Очкине, садиба, картинна галерея. Наприкінці XVІІІ – на початку XІХ ст. в Україні було збудовано немало велич� них садибних комплексів: маєток графа П.О. Румянцева�Задунайського в селі Вишеньки на Чернігівщині, садиба князя В.П. Кочубея в селищі Диканька на Пол� тавщині, палац князів Голіциних у місті Тростянці Сумської області, садиба Оси� па Степановича Судієнка у селі Очкине Середино�Будського району Сумської області та багато інших. З моменту їх будівництва минуло понад 200 років, і за цей час більшість з них канула в Лету. Не збереглася і садиба Судієнків в Очкиному, яку Микола Миколайович Вран� гель, видатний першовідкривач російської садибної культури, ставив в один ряд з Дубровицями, Архангельським, Останкіним, Кусковим, Мар’їним, Ольговим …1 , а відомий мистецтвознавець, архітектор і художник Георгій Крискентійович Лу� комський вважав однією з кращих серед збудованих в Катерининську епоху2 . Садиба Судієнків в Очкиному була зведена в середині 80�х років ХVІІІ сто� ліття уродженцем міста Новгорода�Сіверського Чернігівської губернії таємним радником Осипом Степановичем Судієнком (бл. 1743 – 04.12.1811 рр.), який служив у Головному поштових справ управлінні в Санкт�Петербурзі і завідував приватними справами О.А. Безбородька. За переказами, її будівництво було приурочене до приїзду Катерини ІІ, яка начебто планувала зупинитися в ній на відпочинок під час своєї історичної подо� рожі з Петербурга в Крим3 . Однак чи так це насправді, достеменно не відомо. З численних літературних джерел ми знаємо, що маршрут подорожі імперат� риці через Новгород�Сіверське намісництво пролягав через місто Стародуб, села Дохновичі, Мишкове, Андріївку, Андрейковичі, Бучки, Смяч, місто Новгород� Сіверський та інші населені пункти, розташовані на правому березі Десни. На ділянці шляху між селами Бучки і Смяч імператриця могла звернути з наміченого маршруту і, наприклад, через Кам’янську Слободу заїхати в Очкине, офіційним власником якого на той час був О.А. Безбородько, який супроводжу� вав Катерину ІІ в подорожі. Однак відомостей про це ні в книзі Г.В. Єсипова «Путешествие императрицы Екатерины ІІ по Южной России в 1787 году»4 , ні в книзі П.М. Добровольського «Путешествие императрицы Екатерины ІІ через Черниговский край», складеній Сіверянський літопис 27 за матеріалами Чернігівських архівів5 , ні в камер�фур’єрському «Журнале высо� чайшего путешествия ее величества государыни императрицы Екатерины II, са� модержицы Всероссийской, в Полуденные страны России в 1787 году», виданому відразу після закінчення подорожі, ні в інших переглянутих нами джерелах немає. І лише в «Чернігівських губернських відомостях» за 1855 рік є згадка про те, що Осип Степанович Судієнко пригощав імператрицю у своєму палаці, однак це було не в Очкиному, як стверджував правнук засновника садиби – депутат IV Думи Росії Євгеній Олександрович Судієнко, а у селі Рикове Новгород�Сівер� ського повіту, недалеко від села Вишеньки, куди Катерина ІІ прямувала на зустріч з П.О. Румянцевим�Задунайським6 . Існує припущення, що садиба Судієнків в Очкиному зводилася за проектом відомого російського архітектора і графіка італійського походження, члена Коро� лівської академії мистецтв Швеції Джакомо Кваренгі7 , який наприкінці XVІІІ – на початку ХІХ століття спроектував Катерининський та Смольний інститути в Петербурзі, гостині двори на Красній площі в Москві, собор Спасо�Преображенсь� кого монастиря у Новгороді�Сіверському, садибний ансамбль О.А. Безбородька у селі Стольному на Менщині тощо. Однак не усі поділяють цю точку зору. На думку Олексія Миколайовича Гре� ча, голови Товариства вивчення російської садиби з 1927 р. по 1930 р., будівниц� тво садиби в Очкиному здійснювалося за проектом товариша по службі Судієнка – Миколи Олександровича Львова (1751 – 1803 рр.)8 , відомого російського ар� хітектора, поета і музиканта, за проектами якого були зведені Невські ворота Петропавловської фортеці, будівля Поштамту в Санкт�Петербурзі, Пріоратський палац в Гатчині, Борисоглібський собор в Торжку, деякі садибні споруди у селі Стольному на Менщині, у селі Ляличі на Стародубщині, у селі Диканьці на Пол� тавщині тощо. На приналежність проекту очкинської садиби М.О. Львову вказує і науковий співробітник Науково�дослідного інституту теорії архітектури та містобудуван� ня РААСН Андрій Вікторович Чекмарьов. На його думку, крім «наявності в оч� кинському будинку типово львівського бельведера – широкого четверика з тер� мальними вікнами, руку Львова видають й інші споруди садиби – ліричний па� вільйон пристані, що нагадує паркову архітектуру в Знаменському�райці, ворота та оранжерея»9 . Садиба Судієнків у Очкиному розташована на південній околиці села, поруч з Акварель М.О. Кунавіна. Очкине 28 Сіверянський літопис річкою і лісом. З усіх боків вона була обнесена кам’яною огорожею, а по її краях, з боку річки, були встановлені дві вежі зі шпилями, які додавали їй особливої мальовничості. На територію садиби вели в’їзні ворота в стилі бароко, прикрашені чавунними зображеннями левів, а від них дорога пролягала до широкого і майже квадратного майданчика – партера перед палацом. З боку партера палац був прикрашений високим і порівняно вузьким порти� ком колон тосканського ордера, в півтора поверха по одному фасаду, а над ним підносився плоский купол, забарвлений в блідо�зелений колір. Поруч з палацом розміщались два флігелі, фасади яких прикрашалися низень� кими портиками – гамочками з чотирьох попарно встановлених колон, а непо� далік від нього була розташована оранжерея – довге приміщення, прикрашене напівкруглими вікнами, до торцевих фасадів якого примикали напівкруглі, в кла� сичному стилі входи, увінчані куполами. На думку відомого російського мистец� твознавця Г.К. Лукомського, який відвідав садибу Судієнків улітку 1914 року, «оранжерея в Очкиному була надзвичайно красива і чарівна»10 . Вона являла со� бою «позитивно стильну споруду, рідкісну і, мабуть, навіть кращу в цьому роді (якщо не брати до уваги оранжерей в садибі Мамонтова під Москвою, у графа Гендрікова в с. Графському та у князя Голіцина в с. Должике )»11 . Неподалік від палацу був розташований корпус служб, який являв собою дов� гий одноповерховий флігель, приміщення для приготування їжі – компактний будинок з антресолями, два фасади якого були прикрашені колонадою, а на краю берегового схилу стояв па� вільйон�пристань. Павільйон�пристань вважався од� нією з найкрасивіших споруд в Оч� киному. У середній його частині, з боку річки, височіла пряма колона� да, з іншого боку – напівкруглий, ус� тавлений колонами виступ, а з боків – дві арки. За свідченнями Г.К. Лу� комського, павільйон віддалено нага� дував бесідку в саду Михайлівсько� го палацу, а його форми були «прості, але на диво гармонійні, і білі колони однаково чарівні: і коли вони виді� лялися на фоні зеленого лугу (якщо дивитися на павільйон від будинку), і коли крізь них проглядалася гущавина парку (якщо розглядати його від річки)»12 . Як виглядав павільйон�пристань через декілька років після закінчення будів� ництва садиби, можна побачити на акварелі відомого російського живописця Олександра Михайловича Кунавіна «Вид беседки со спуском на Десну реку гос� подина Судиенко»13 . Акварель була написана живописцем на початку ХІХ ст. і через декілька років подарована засновником садиби малоросійському генерал� губернатору князю Олексію Борисовичу Куракіну. До революції вона зберігалась у родинній вотчині Куракіних у селі Надеждине Саратовської губернії14 , а після революції надійшла в Державний музейний фонд Росії, звідки в 1925 році була передана в Національний художній музей України, де зберігається і донині15 . Однак найбільший інтерес являв двоповерховий палац садиби, прикрашений високим портиком колон з приплюснутим фронтоном, напівкруглими вікнами у венеціанському стилі та колонадою з боку парку. Усередині він був багато і вишукано оздоблений у стилі Людовика XVI. Його просторий вестибюль, що вів у величезну двосвітню залу, був прикрашений коло� нами і розписаний білим розписом на синьому фоні. На стінах зали висіли портрети царів із роду Романових, їх прикрашав багатий В’їзні ворота (1914 р.) Сіверянський літопис 29 орнаментальний розпис із зображен� ням римських руїн у медальйонах. Посередині зали була встановле� на велика ваза, а зі стелі звисала ве� личезна кришталева люстра з блакит� ним склом грушовидної форми усе� редині. Крім зали і вестибюля, в палаці були дві добре прикрашені вітальні, дві напівзали, їдальня, велика бібліо� тека та багато кабінетів і спалень. Садиба завжди захоплювала своїх відвідувачів багатством та красою. У своїх спогадах офіцер кавале� рійського полку Микита Іванович Толубєєв, який з групою товаришів по службі відвідав на початку XІХ століття садибу Судієнків в Очкино� му, писав: «Едучи туда, мы предпола� гали увидать в Очкино все обыкно� венное – сельское, но как удивились, когда представилось нам все городс� кое, и даже столичное. Двор представ� лял собой квадратную площадь, ве� личиной десятины с две или более. Он прилегал к реке Десне и возвышался над нею. На противоположной стороне двора находился огромный трехэтажный, ка� менный, новейшей архитектуры дом, а по обе стороны от него были расположены большие каменные флигели, которые образовывали скобу, концами к Десне при� легающую, почему в полую воду, когда она почти равнялась с поверхностью двора, проходящие по Десне водоходные суда представлялись, как будто по двору плы� вущими. Все это огромное строение напол� нено было дорогою мебелью, особен� но главный дом, в котором были ком� наты, обитые китайскими ткаными обоями, ценою тысяч по двадцать и тридцать. Столовая вся была обвешана грудными в натуральную величину портретами всех известных россий� ских князей, царей и императоров, здесь же находился и тканый порт� рет императрицы Екатерины ІІ, пре� восходной работы, а под ним порт� реты Безбородко, Румянцева, Суво� рова, Потемкина и других, отличив� шихся в военной, статской и при� дворной службах мужей. В верхнем этаже многие комна� ты были обвешаны такими же порт� ретами всех по истории известных европейских, азиатских и даже час� тью африканских и американских государей. Загальний вигляд зали з портретною галереєю Фогель@фон@Фогельштейн. М.О. Судієнко (сімейна група) 30 Сіверянський літопис Почти все комнаты снабжены были часами футлярными, столовыми и прочи� ми, какие для удовлетворения богатой роскоши выдуманы. Нет из них ни одних часов, которые бы стоили одну тысячу, но всякие – две, три, четыре, пять, десять тысяч и так далее, даже до двадцати четырех тысяч рублей. В одной комнате стоит китайская кровать, которая также стоит более десяти тысяч рублей, и все флигели наполнены также дорогою мебелью. Словом, нам, ехавшим от Новгород�Северского по необитаемым местам и между лесов, все наружное в Очкино показалось волшебным, а внутреннее приве� ло в удивление»16 . Був захоплений садибою Судієнків і малоросійський генерал�губернатор князь Олексій Борисович Куракін, який під час подорожі по губернії в серпні – вересні 1802 року захворів і на декілька днів зупинявся тут на відпочинок. Свої спогади від побаченого 5 вересня 1802 року він описав у листі до свого брата О.Б. Кура� кіна: «Серед місць, у яких я зупинявся, було помешкання пана Судієнкова. Я за� лишався там на два дні і відчуваю себе після цього краще. Те, що я побачив у нього, не можна уявити собі: кількість, краса і смак споруд, далеких від доріг, оточених лісами, нагадують мені казкові часи. Тільки багатство будівель графа Шереметь� єва і принца Безбородька могло би їх перевершити; усі інші не можуть навіть зрівнятися»17 . Запам’ятала садибу Судієнків і відома російська колекціонерка та дійсний член товариства витонченого мистецта Росії Марія Клавдіївна Тенишева, яка в 1892 році пропливала по Десні поблизу Очкиного на пароплаві «Благодать». Свої спо� гади від побаченого вона описала у книзі «Впечатления моей жизни», яка була випущена в 1933 році в Парижі: «Перед нами раскинулась удивительно величе� ственная картина, облитая ярким солнцем. Утопая в пышной весенней зелени, на фоне колоссальных тополей, лип и дубов торжественно стоял роскошный белый господский дом с высокими гордыми колоннами. Это чарующее видение – творе� ние прошлого, страница, созданная и пережитая нашими дедами, баловнями судь� бы, разом, неожиданно предстала перед нами. Название этого рая – Очкино. Мы навсегда сохранили впечатление этого истинно барского жилища, редкого по кра� соте и уюту»18 . У маєтку Судієнків у Очкиному зберігалося безліч предметів, які мали високу історичну та художню цінність. Серед них ваза імператорського заводу Павлов� ського часу; ваза з пейзажем Олександрівського часу; багато предметів, виготов� лених на заводі найближчих родичів господарів будинку Миклашевських; чудо� вий орган з темного горіхового дерева, покритий вишуканою бронзовою армату� рою; чарівні мініатюри, датовані 1785 р.; дивовижна «кришталева гірка» епохи Людовика XVI з кулею зверху і пірамідами та лірами внизу; плафон «з фрукта� ми» і видами античних білих споруд, що виділялись на рожевому фоні, немов камінь; бюст О.А. Безбородька (за іншими даними, князя Г.О. Потьомкіна), імов� ірно, роботи відомого російського скульптора Федота Івановича Шубіна та бага� то інших дивовижних за своєю красою та вишуканістю витворів мистецтва19 . Проте найбільший інтерес являла картинна галерея. Вона належала до найві� доміших приватних колекцій в Україні, і справжні шанувальники мистецтва ста� вили її в один ряд з колекціями О.М. Лазаревського (зібрання старовини, гравюр і портретів українських діячів), В.В. Тарновського (зібрання портретів і пред� метів домашнього побуту) та інших збирачів старовини20 . Колекція включала у себе портрет засновника садиби О.С. Судієнка роботи Д. Левицького21 ; портрет О.С. Судієнка роботи відомого портретиста В.Л. Боро� виковського; портрет М.О. Судієнко роботи німецького художника К.Х. Фогель� фон�Фогельштейна22 ; портрет М.О. Судієнко роботи французького живописця Ф.К.Винтергальтера; портрет князя Кантемира роботи Д. Левицького; портрет князя О.А. Безбородька (автор невідомий); портрет графа П.О. Румянцева�Заду� найського (автор невідомий); портрет імператора Павла (автор невідомий); авто� портрет, що приписувався К. Брюллову; дві картини «Фрукти» відомого швей� Сіверянський літопис 31 царського живописця Ж.Е. Ліотарда; полотна Вувермана і Вандервельде; дві кар� тини, що приписувались Тер’єру23 ; картину К.Х. Фогель�фон�Фогельштейна «М.О. Судієнко з сім’єю»24 ; картину «Мадонна» Антонія Корреджіо; декілька кар� тин І.К. Айвазовського і Х.Д. Рауха25 ; картину К.Х. Фогель�фон�Фогельштейна «Анна Болейн за гратами»; портрет В.А. Моцарта, роботи відомого австрійського художника Й. Грассі26 ; портрети царів з роду Романових та «усіх великих людей Росії, починаючи з Петра»27 , які були з тієї ж серії, що і портрети в галереях Юсупових в «Архангельському» та Воронцових в «Андріївському»; портрет О.С. Пушкіна, писаний олією, та багато інших полотен, а також малюнки з видами Києва, Михайлівського монастиря, Софійського собору і т.д. У садибі зберігалася колекція старовинних українських портретів28 . Проте докладних відомостей про її склад немає29 . Є лише згадка про те, що при виданні книги «Исторические деятели Юго�Западной России в биографиях и портретах» (Київ, 1885 р.) «портрет Юрія Хмельницького був писаний із зображення, яке зберігається у Судієнка»30 . З дня заснування садиба Судієнків в Очкиному належала її засновнику Осипу Степановичу Судієнку, а після його смерті, що настала 4 грудня 1811 року, діста� лась у спадок його сину – відомому українському археографу й історику Михай� лу Осиповичу Судієнку. У його власності вона перебувала до 8 вересня 1871 року, після чого перейшла у спадок до його середнього сина – предводителя дворянства Новгород�Сіверського повіту Чернігівської губернії Олександра Михайловича Судієнка (28.07.1832 р. – 12.04.1882 р.), а від нього до його дітей – останніх по� міщиків Очкиного: депутата ІV Державної Думи Росії Євгенія Олександровича Судієнка (25.05.1870 – 1919 рр.) та його брата георгіївського кавалера Георгія Олександровича Судієнка (21.06.1872 р. – після 1930 р.). Після жовтневої революції Судієнки покинули свою садибу в Очкиному і виїхали до Москви. З собою забрали лише декілька картин, які мали для них найбільшу цінність, а також коштовності та одяг. Після від’їзду Судієнків їхня картинна галерея, величезна бібліотека, старо� винні меблі, посуд та інше майно, що зберігалося в Очкиному, було захоплене місцевими селянами, «хто, скільки встиг захопити». «Картини, мальовані знаме� нитими художниками олійними фарбами на полотні, були обірвані селянами і використані на онучі, величезна бібліотека розібрана на куриво, а садиба частко� во спалена»31 . За спогадами місцевого краєзнавця Федора Лукича Котова: «До 1927 року від будівель садиби залишалися тільки фундаменти, усе інше селяни розібрали на цеглу, яку використали для кладки печей. Вікові дерева – пірамідальні тополі, клени, липи, ялини і фруктові сади були зрізані, а прекрасний куточок землі пере� творений на пустир». Із величного колись садибного комплексу і прекрасного парку в англійському стилі до наших днів збереглися лише три зарослі ставки. Усе інше, на жаль, назав� жди втрачено. Не збереглася і картинна галерея Судієнків, що знаходилась у їх власному житловому будинку по вул. Козацькій у Новгороді�Сіверському. У 1920 році на збереження в Новгород�Сіверський музей надійшло близько 35 – 40 картин і гравюр: «Дуже гарна річ німецького художника Фогеля, зображення дівчинки п’яти�семи років, 2 гарних старовинних портрета із зображенням чолові� ка в костюмі епохи Павла I і молодого чоловіка 20 – 30 років XIX століття, гравюри, в більшості французькі і англійські XVIII – XIX століть, фарфорові вироби імпера� торського заводу Катерининського часу та інших фабрик»32 тощо, які, скоріше за все, належали родині Судієнків. Однак достеменно про це нічого не відомо. 1. Врангель Н.Н. Старые усадьбы. Очерки русского искусства и быта. – 1910. – С. 8. 2. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – СПб., 1914. – №21. – С. 7. 32 Сіверянський літопис 3. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – СПб., 1914. – №21. – С. 7. 4. Есипов Г.В. Путешествие императрицы Екатерины – ІІ по Южной России в 1787 году. // Киевская старина. – К., 1890. 5. Добровольский П.М. Путешествие императрицы – ІІ через Черниговский край. – Чернигов, 1903. 6. Село Вишенки. // Черниговские губернские ведомости. Отдел второй. Часть неофициальная. – Чернигов, 1850. – №8. – С. 66. 7. Січинський В. Історія українського мистецтва. Том 1. – Нью�Йорк, 1956. – С. 142. 8. Греч А. Н. Венок усадьбам. //Памятники Отечества. 1994 – 1995 гг. –№32. 9. Чекмарев А.В. Постройки Н.А. Львова и его круга в провинции: новые открытия. // Архитектурное наследство. – Вып. 50. – М., 2009. – С. 255 – 279. 10. Лукомский Г.К. Памятники старинной архитектуры России: в типах художественного строительства. Изд. Шиповник, – Петроград, 1916. – С. 386. 11. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 8. 12. Там само. – С. 8. 13. Український живопис ХІХ – ХХ ст. З колекції НХМУ. – Київ, Артанія Нова. – 2005. – С. 49. 14. Куракин Ф.А. Восемнадцатый век. Исторический сборник. – СПб., 1904. – Т. 1. – С. 484 – 485. 15. Український живопис ХІХ – ХХ ст. З колекції НХМУ. – Київ, Артанія Нова. – 2005. – С. 252. 16. Толубеев Н.И. Записки Никиты Ивановича Толубеева (1780 – 1809). Издание редакции исторического журнала Русская старина. – СПб., 1889. – VIII. – С. 82 – 85. 17. Восемнадцатый век. Исторический сборник, издаваемый по фамильным бумагам фамильного архива почетным членом Археологического института князем Ф.А. Куракиным. – СПб., 1904. – Т. 1. – С. 299. 18. Тенишева М.К. Впечатления моей жизни. Издательство: Молодая гвардия. – М., 2006. – С. 84. 19. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 10. 20. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. – СПб., 1897. – Т. 20. – С. 120 – 121. 21. Каталог Д.Г. Левицкого. – М., 1987. – С. 135. 22. Каталог историко�художественной выставки русских портретов 1905 г. – СПб., 1905. – С. 69. 23. Лукомский Г.К. «Очкино, имение Е.А. Судиенко». // Столица и усадьба. – Петроград, 1914. – №21. – С. 10. 24. Барон Врангель. Иностранцы ХІХ века в России. // Старые годы. – СПб., 1912. – (Июль – сентябрь). – С. 34 – 35. 25. Ежегодник государственного исторического музея. – М., 1970. – С. 192. 26. Наумов А.А. «История московского портрета работы художника Й. Грасси». // Журнал «Мелодия». – М., 2006. – С. 21 – 23. 27. Барсуков Н. Жизнь и труды М.П. Погодина. – СПб., 1888. – Т. 1. – С. 136. 28. Иконников В.С. Опыт русской историографии. – Киев. 1892. – Т. 1. – Кн. – С. 1420. 29. Лазаревский А. Старинные малороссийские портреты. // Киевская старина. – Киев, 1882. – Т. 4. – С. 175. 30. «Исторические деятели Юго�Западной России в биографиях и портретах». – Киев, 1885. – Вып. 1. – С. VI. 31. Игрицкий И.В. Тысяча девятьсот семнадцатый год в деревне. – М., 1929. – С. 185. 32. «Из отчета губинспекции по музейной части губполитпросвета о результатах проверки состояния Новгород�Северского художественного музея от 30.10.1922 г.» Государственный архив Черниговской области, ф. р�593, оп. 1, д. 1171, л. 89 – 90. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино�Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XVІІІ – начала XХ века. Ключевые слова: Очкино, усадьба, картинная галерея. In the article they say about the farmstead of Sudienkiv in Ochkino Seredino�Budskiy district of Sumy region, to one of the well known farmsteads of Ukraine of the end of the 18 th – beginning of the 20 th century.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25435
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0055
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:08:16Z
publishDate	2011
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Чухно, В. 2011-08-15T19:16:56Z 2011-08-15T19:16:56Z 2011 Садиба Судієнків в Очкиному / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25435 94(477) У статті йдеться про садибу Судієнків у с. Очкине Середино-Будського району Сумської області, одну з найвідоміших садиб України кінця XVІІІ – початку XХ ст. В статье рассказывается об усадьбе Судиенко в с. Очкино Середино-Будского района Сумской области, одной из известнейших усадеб Украины конца XVІІІ – начала XХ века. In the article they say about the farmstead of Sudienkiv in Ochkino Seredino-Budskiy district of Sumy region, to one of the well known farmsteads of Ukraine of the end of the 18 th – beginning of the 20 th century. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Історія міст і сіл Садиба Судієнків в Очкиному Article published earlier
spellingShingle	Садиба Судієнків в Очкиному Чухно, В. Історія міст і сіл
title	Садиба Судієнків в Очкиному
title_full	Садиба Судієнків в Очкиному
title_fullStr	Садиба Судієнків в Очкиному
title_full_unstemmed	Садиба Судієнків в Очкиному
title_short	Садиба Судієнків в Очкиному
title_sort	садиба судієнків в очкиному
topic	Історія міст і сіл
topic_facet	Історія міст і сіл
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25435
work_keys_str_mv	AT čuhnov sadibasudíênkívvočkinomu

Садиба Судієнків в Очкиному

Institution

Similar Items