Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст.
У статті йдеться про господарську та культурно-просвітницьку діяльність Новгород-Сіверської єпархії (1785-1797). В статье идет речь о хозяйственной и культурно-просветительской деятельности Новгород-Северской епархии (1785-1797). In the article the question is about economic and in a civilized manne...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25436 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. / Д. Рига // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 33-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859929944692359168 |
|---|---|
| author | Рига, Д. |
| author_facet | Рига, Д. |
| citation_txt | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. / Д. Рига // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 33-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті йдеться про господарську та культурно-просвітницьку діяльність Новгород-Сіверської єпархії (1785-1797).
В статье идет речь о хозяйственной и культурно-просветительской деятельности Новгород-Северской епархии (1785-1797).
In the article the question is about economic and in a civilized manner elucidative activity of Novgorod-siverskoy of diocese (1785-1797).
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:08:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 33
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 261.5 (477.51)
Данило Рига
�
НОВГОРОД@СІВЕРСЬКА ЄПАРХІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У ЦЕРКОВНО@РЕЛІГІЙНОМУ ТА ОСВІТНЬОМУ ЖИТТІ
ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVІІІ ст.
© Рига Данило В’ячеславович – пошукувач кафедри історії та архе�
ології Чернігівського національного педагогічного університету
ім. Т. Г. Шевченка.
У статті йдеться про господарську та культурно�просвітницьку діяльність
Новгород�Сіверської єпархії (1785�1797).
Ключові слова: Новгород�Сіверська єпархія, монастирі, православна церква.
Новгород�Сіверський завжди відігравав важливу роль у суспільно�політич�
ному житті Північного Лівобережжя [1, С.18]. Він мав свою поважну культурно�
освітню історичну традицію [2, С.48]. Як відомо, 1782 р. колишню Гетьманщину
було розподілено на три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород�Сіверсь�
ке. Старе і тихе сотенне місто Новгород�Сіверський фактично стало центром
Північної Гетьманщини – Новгород�Сіверського намісництва. У його межах опи�
нились обидві колишні столиці гетьманської України, стара – Батурин, з його
історичними традиціями українського державництва, і нова – Глухів, з його впли�
вовою українсько�російською бюрократією і досить помітними тенденціями до
відновлення гетьманської держави [3, С.146].
Новостворені адміністративні установи Новгород�Сіверського намісництва
формувалися головним чином із місцевої еліти. Поява значної кількості впливо�
вих урядовців, видатних українських діячів сприяла пожвавленню громадського
життя Новгорода�Сіверського, перетворенню його на значний культурно�політич�
ний центр Північної Гетьманщини [4, С.3]. Не дивно, що тут гуртуються українські
політичні й культурні діячі того часу. Першим губернатором намісництва став ко�
лишній генеральний суддя І. В. Журман, посаду віце�губернатора зайняв генераль�
ний писар В. Туманський. Перетворення відбувались не лише у суспільно�політич�
ному, а й у релігійному житті регіону. У зв’язку з новим адміністративно�територі�
альним поділом у березні 1785 р було створено Новгород�Сіверську єпархію. До її
складу увійшли одинадцять повітів: Глухівський, Конотопський, Коропський, Кро�
левецький, Мглинський, Новгород�Сіверський, Новомістський, Погарський, Со�
сницький, Стародубський, Суразький.
Очолив новостворену єпархію Переяславський єпископ Іларіон. Імператриця
Катерина ІІ наказала ,,перевести Епископом в Новгород�Северский именовать его
Новгородско�Северским и Глуховским.” [5, Арк.1]. До Новгорода�Сіверського пе�
ребралися й інші відомі церковні діячі – Володимир Сокальський, Мелхиседек
Значко�Яворський, Варлаам Шишацький та ін. Усі вони були членами патріотич�
ного гуртка, який існував у 1780�1790 рр. у Новгороді�Сіверському [6, С.77]. 28
квітня 1785 р. преосвященний Іларіон з Переяслава дав завдання Глухівському Пет�
ропавловському архімандриту Мельхиседеку Значко�Яворському зібрати інфор�
мацію про кількість монастирів. З отриманих свідчень дізнаємось, що на час засну�
34 Сіверянський літопис
вання Новгорода�Сіверського єпархія мала п’ятнадцять чоловічих та сім жіночих
монастирів [7, С.322].
Після заснування Новгород�Сіверської єпархії одразу ж створюється церков�
ний орган управління й суду – духовна консисторія. Новгород�Сіверська духовна
консисторія була утворена 6 червня 1785 р. у відповідності з указом Катерини ІІ
,,Про утворення єпархій у намісництвах.” [8, С.244]. Указ повелівав єпископу Іла�
ріону ,,По Спасосеверскому наместничеству все монастыри и церкви в свою паству
принять со всем имуществом по прежним описным книгам.”[9, Арк.15]. Відтепер
під оруду Іларіона переходили монастирі та церкви, які раніше належали до Київ�
ської і Чернігівської єпархій. Консисторію та семінарію мали утримувати з доходів
та вотчин монастирів.
Достатньо швидко при вступі преосвященного Іларіона на Новгород�Сіверську
єпархію сталася переміна в утриманні архієрейських будинків і монастирів трьох
Малоросійських єпархій – Київської, Чернігівської та Новгород�Сіверської. За ука�
зом Катерини ІІ 10 квітня 1786 р. відбувається секуляризація. З цього часу архієрею
Новгород�Сіверської єпархії з будинком, прислугою і духовній дикастерії виділя�
лося сума у розмірі 5900 рублів.
Унаслідок введення штатів у Новгород�Сіверській єпархії 15 монастирів було
закрито і перетворено на парафіяльні церкви, яким залишено мінімум церковного
майна. Новгород�Сіверський Спасо�Преображенський монастир став кафедраль�
ним, а його колишній архімандрит Євстафій Пальмовський був відправлений на
пенсію і оселився у Києво�Печерській лаврі [10, С.139�140].
Монастирі отримували суми згідно з їх класом. Монастирю першого класу –
Батуринському Миколаївському – надавалася сума у розмірі 956 р. 30 коп. Двом
монастирям другого класу – Глухівському Петропавловському і Харлампіївському
Гамаліївському – надавалась сума 1511 р. 90 коп. Монастирю третього класу – Ми�
колаївському Батуринському – виділялось 956 руб. 30 коп. Жіночому монастирю
третього класу – 525 р. 60 коп. Усього на Новгород�Сіверську єпархію влада виділя�
ла суму 12 405 руб. 70 коп. [11, Арк.2.]
Найзначимішими монастирями Новгород�Сіверської єпархії були: Глухівський
Петропавлівський, Гамаліївський Харлампіївський, Батуринський Миколаївський,
Максаківський, Глухівський Успенський, Новгород�Сіверський Спасо�Преобра�
женський. Кожен з них заслуговує на належну увагу.
Глухівський Петропавлівський монастир розташовувався поблизу с. Будищі
Глухівського району Сумської області, за 24 км від м. Глухова, на правому висо�
кому березі р. Клевень. Він належить до пам’яток архітектури українського ба�
роко. Час заснування невідомий (за деякими даними – 1230 р.). У 1695 р. на
замовлення Данила Туптала «записний государів майстер кам’яної справи Матвій
Єфимов» розпочав тут будівництво мурованого Петропавлівського собору, ос�
вяченого в 1697 р. На початку XVIII ст. у обителі споруджено трапезну з теплою
церквою Успіня Богородиці (на кошти полковника М. Миклашевського), у 1712 р.
– надбрамну Михайлівську церкву, 1795 р. – два корпуси братських келій та
огорожу.
У 1769�1772 рр. архімандритом монастиря був Давид Нащинський – професор
Київської академії, учений, який ознайомив Європу з творами Феофана Прокопо�
вича. З 1781 р. наставником Глухівського Петропавловського монастиря був архі�
мандрит Мельхиседек Значко�Яворський. Йому довелося передавати монастирські
володіння у державне відомство.
Гамаліївський Харлампіївський монастир був зведений у с. Гамаліївці (тепер
Шосткинського району Сумської області) біля збудованої 1702 р. на кошти гене�
рального осавула А. Гамалії мурованої церкви Харлампія. У 1713 р. на місці скиту на
кошти гетьмана І. Скоропадського та його дружини А. М. Маркович розпочато бу�
дівництво родового монастиря. Центральна споруда – п’ятибанний собор Різдва
Богородиці (1735 р.). Первісно монастир діяв як жіночий, з 1733 р. – чоловічий.
Неодноразово горів, зокрема 1738 р. Наставником Гамалїівського монастиря був з
1770 р. по 1785 р. архімандрит А.Почека. Наступним наставником з 1785 р. по 1789 р.
був архімандрит І.Островський, який передавав майно монастиря у державне відом�
Сіверянський літопис 35
ство [12, C.51�52]. Після великої пожежі 1794 р. закритий і відновлений 1827 р. як
жіночий.
Батуринський Миколаївський монастир був заснований за часів Київської Русі
на березі р. Сейму біля сучасного с. Осіч Бахмацького району. Свою назву отримав
від міста Батурин [13, С. 267]. Час заснування монастиря невідомий. Скоріше за все
монастир був заснований ще до ,,татарщини” [14, С.269]. У середині XIII ст. обитель
зруйновано і відновлено тільки на початку XVII ст. У 1680 р. на кошти генерального
судді І. Домонтовича у монастирі зведено мурований Миколаївський собор – хре�
щатий, дев’ятидільний, п’ятибанний, у традиціях українського бароко, але він не
зберігся. З монастирем пов’язана діяльність українського і російського письменни�
ка, церковного і культурного діяча Данила Туптала (Димитрія Ростовського). У
1682�1683 рр. він був ігуменом монастиря, у 1690�1692 рр. у келії поруч із монасти�
рем працював над створенням «Житій святих». При монастирі була бібліотека.
Велика кількість книг польською мовою втрачена у XVIII ст.
На початку XVIII ст. Крупицький монастир був добре укріплений, проте під час
воєнних дій 1708�1709 рр. його було пошкоджено.
У 1709�1712 рр. посаду ігумена Крупицького монастиря посів відомий гравер
початку XVIII ст. Іван Мигура (в чернецтві з 1706 р. – Іларіон). Уродженець Києва,
після закінчення Києво�Могилянської академії І. Мигура був запрошений для ви�
конання художніх робіт у Софійський монастир, де згодом прийняв чернецтво. У
1702�1703 рр. викладає граматику в академії, у 1703�1704 рр. – поетику. У 1704 р.
його посвячено на архідиякона, у 1709 р. переведено з Києво�Печерської лаври
ігуменом у Крупицький монастир. І. Мигура виконував гравюри на міді у вигляді
панегіричних текстів або портретів поважних осіб. Цікаво, що у монастирі все було
у загальному користуванні. За відомістю 1755 р., у монастирі, крім ігумена, були
намісник, економ, 5 ієромонахів, 7 ієродияконів, 10 монахів службових, 2 лікарсь�
ких [15, С.271�272].
Представляють інтерес настоятелі монастиря. З 1776 р. архімандритом стає Во�
лодимир Сокальський, колишній ієромонах Запорозької Січі та член консисторії.
При ньому граф Розумовський у 1777 р. дав обителі 3000 р., крім цього, розпоря�
дився кожен рік надавати монастирю 100 р. і 200 пудів муки. У 1790 р. архімандрит
Володимир Сокальський втратив зір та був відправлений на пенсію. Наступним
ігуменом монастиря став Платон Романовський. Преосвященний Іларіон писав про
нього Синоду: ,,ректор Новгород�Северской семинарии, учитель богословия и член
дикастерии иеромонах Платон достоин не только игуменской должности, по своим
трудам заслуживает и архимандричего чина.” Але в архімандрити Платон не був
посвячений ,,по не соответствию с штатным положением монастиря”, як було ска�
зано в указі Синоду. 7 квітня 1790 р. він був посвячений в ігумени Батуринського
монастиря. У 1794 р. став архімандритом і був переведений у другокласний Гамал�
їївський монастир. З 1794 р. ігуменом Батуринського монастиря стає Павло Чед�
невський [16, С.289�290].
Максаківський монастир входив до складу Новгород�Сіверської єпархії. У маєт�
ностях монастиря мешкало понад 1000 душ чоловічої статті, які обробляли землю,
працювали у 6 млинах, 3 ґуральнях, ловили рибу у 17 озерах. У 1786 р. монастир був
закритий [17, C.77]. Наступного 1787 р. у його приміщеннях уперше в Україні було
організовано заклад на 24 місця для лікування психічно хворих.
Представляє інтерес Глухівський Успенський монастир третього класу. Цікаво,
що це був єдиний жіночий монастир Новгород�Сіверської єпархії, який не був
секуляризований. Зберігся цікавий документ про відведення землі Успенському
жіночому монастирю. Такого змісту ,,Великому господину преосвященному Илла�
риону єпископу Новгород�Северскому и Глуховскому. Нижайшие донесения. По
силе ее императорского величества указа третеклассному Успенскому девичьему
штатному монастырю отвести земли леса, людей по указанному штату. Ваше преос�
вященство прошу о вышесказанном повелеть учинить милостивое архипастырское
определение.” [18, Арк.3].
Новгород�Сіверський Спасо�Преображенський монастир став кафедральним,
а його колишній архімандрит, як уже зазначалося, Євстафій Пальмовський був
36 Сіверянський літопис
відправлений на пенсію і оселився у Києво�Печерській лаврі [19, C.139�140].
Таким чином, у Новгород�Сіверську єпархію були включені тільки 4 монас�
тирі. Три з них були чоловічими, а один жіночий. Всі інші монастирі залишились
для інших цілей, були перетворені у приходські церкви.
У вересні 1785 р. для задоволення потреб єпархії у священнослужителях була
відкрита Новгород�Сіверська духовна семінарія, до якої було переведено частину
учнів і викладачів Переяславської духовної семінарії, а також Київської академії
[20, С.378�379]. Духовна консисторія мала ,,1) для бедных нищетных означить дом
для жилища и потребное к содержанию; 2) для школ означено каменное строение,
палаты, яко весьма для сего благопристойные, кои оправлены и очищены для сего
уже по велению его преосвященства.” [21, Арк.413]. Невдовзі семінарія перетвори�
лась на важливий духовно�навчальний заклад на півночі України.
Організація семінарії та її діяльність були безпосередньо пов’язані з іменем єпис�
копа Іларіона. Його вплив на діяльність семінарії був вирішальним, оскільки Іларіон
особисто опікувався цим навчальним закладом. На початку діяльності семінарії у ній
існували 4 класи – нижчий клас граматики, вищий клас граматики, клас риторики,
клас поетики. До Новгород�Сіверської семінарії було переведено частину учнів і
викладачів Переяславської духовної семінарії, а також Київської академії. Станом на
1790 р., у духовній семінарії навчалося понад 470 учнів, діяли класи граматики, піїти�
ки, риторики, філософії, богослов’я. У семінарії поступово розширювалися коло і
обсяг предметів. Поряд з традиційними латиною, поетикою, риторикою, філософією
викладалися грецька, німецька та французька мови, а також математика, геометрія,
географія, музика, образотворче мистецтво. За змістом навчальних програм семіна�
рія була загальноосвітнім навчальним закладом [22, С.542.].
1790�1797 рр. – доба розквіту семінарії у Новгороді�Сіверському. Навчальний
рік починався у семінарії, як і в інших навчальних закладах, 1 вересня і тривав до
початку липня, хоча студентів часто зараховували і протягом року. Для вступу не�
обхідно було пройти співбесіду з префектом. Існувала своя система перевірки знань:
домашні завдання, опитування під час уроків, щосуботи – опитування за цілий тиж�
день та іспити наприкінці навчального року. Важливе місце посідав префект семі�
нарії, котрий відповідав за організацію навчального процесу, виконання програм,
успішність студентів, їх матеріальне забезпечення. Йому підлягав суперінтендант,
який призначався з учителів і разом з помічниками з числа візитаторів та сеньйо�
рів бурс відповідав за поведінку вихованців семінарії поза її межами.
До 1786 р. семінарія утримувалася за рахунок прибутків монастирів, а також
відсотків від грошових пожертв з боку благодійників. У 1786 р. відбулася секуля�
ризація, котра не оминула і Новгород�Сіверську єпархію. За указом від 10 квітня
1786 р., на утримання Новгород�Сіверської семінарії виділялося дві тисячі рублів.
Цікаво, що на Чернігівську семінарію виділялось також 2000 р. [23, Арк.2.].
Викладачі Новгород�Сіверської семінарії не були новачками у цій царині. За
плечима у них, як правило, були роки навчання у Києво�Могилянській академії та
освітньої практики в інших навчальних закладах. Добір викладачів семінарії цілком
залежав від єпископа Іларіона. Він, зокрема, звернувся до Синоду з клопотанням
,,взять мне в новую мою Новгородско�Северскую епархию для заведения семина�
рии годных человеков из монашествующих. Теперь смею донести, что нужны мне
люди для открытия семинарии и учреждения консистории: ректор семинарии, Ми�
хайловского Переясловского монастыря игумен Ваарлам, префект семинарии Ар�
хидиакон Платон, да еще для должности иеромонах Христофор. Сих трех челове�
ков определить прошу ваше святейшество” [24, Арк.10]. Синод пристав на цю про�
позицію і задовольнив прохання Іларіона, який невдовзі рапортував: ,,Касательно
взять в учреждаемой Новгородско�Северскую епархию, из монашествующих и
других для архиерейского служения нужных мне людей указ получен, о чем свя�
тейшему правительствующему Синоду почтенно рапортую [25, Арк.23].
Фундатор Новгород�Сіверської духовної семінарії єпископ Іларіон Кондрат�
ковський народився у містечку Воронежі, навчався у Київській академії, згодом
став архімандритом Києво�Межигірського монастиря, а 17 липня 1776 р. Перея�
славським єпископом. Саме з його ініціативи у 1781 р. в Переяславській духовній
Сіверянський літопис 37
семінарії було відкрито богословський клас, відремонтовано навчальний корпус і по�
будовано нову бурсу [26, C.45].
На особливу увагу заслуговує ректор Новгород�Сіверської духовної семінарії
Варлаам Шишацький. Він народився в 1743 р. у селі Красилівка на Чернігівщині.
Навчався у Переяславському колегіумі, а потім у Київській академії. Згодом ви�
кладав у Переяславському колегіумі філософію та богослов’я і був його ректором.
30 червня 1777 р. посвячений у ієромонахи, у 1780 р. – в ігумени Мошногірського
монастиря, звідки у 1783 р. переведений ігуменом у Переяславський Михайлівський
монастир. Протягом 1785�1787 рр. В. Шишацький обіймав посаду ректора Новго�
род�Сіверської духовної семінарії. У 1794 р. за клопотанням Мінського архієпископа
Віктора Садовського був призначений архімандритом Дятловицького монастиря на
Пінщині й став намісником архієпископа В. Садковського на Правобережній Ук�
раїні [27, С.606].
Префектом Новгород�Сіверської семінарії та викладачем риторики й піїтики у
1785 р. став ієромонах Платон Романовський. Він навчався у Переяславському ко�
легіумі, а потім у Київській академії. У 1787 р. Платон Романовський був призначе�
ний ректором Новгород�Сіверської семінарії та викладачем філософії. У лютому
1796 р. він помер і був похований у Новгород�Сіверському Спасо�Преображенському
монастирі.
Після смерті Платона Романовського єпископ Іларіон представив до Синоду
двох кандидатів на посаду ректора – ігумена Германа та ієромонаха Києво�Печерсь�
кої лаври Анатолія Ставицького, який був довгий час префектом Київської ака�
демії. Але члени Синоду вирішили інакше, й у 1796 р. на цю посаду було призначено
ігумена Орловського Успенського монастиря Ієроніма Загоровського. Він навчався
у Київській академії, прийняв чернецтво у Києво�Печерській лаврі й у 1770 р. став
ігуменом Орловського Успенського монастиря і префектом Орловської семінарії.
Після закриття Новгород�Сіверської семінарії у 1797 р. Ієронім Загоровський за�
лишився архімандритом Гамаліївського монастиря, а у січні 1799 р. був призначе�
ний настоятелем Печерського монастиря Нижегородської єпархії.
Префектом Новгород�Сіверської семінарії у 1787�1793 рр. був ієромонах Павло
Чедневський, який народився у 1748 р. Після закінчення Київської академії у січні
1776 р. він був призначений на викладацьку посаду в Астраханську семінарію. У
1780 р. Павло Чедневський прийняв чернечий постриг, а у квітні 1786 р. виїхав до
Санкт�Петербурга, але невдовзі Синод відправив його у розпорядження Новгород�
Сіверського єпископа Іларіона. 7 вересня 1787 р. П. Чедневський посів посаду пре�
фекта семінарії. Він також викладав риторику, філософію та французьку мову. У
січні 1793 р. був призначений ігуменом заштатного Миколаївського Макошинсько�
го монастиря, але з 1796 р. знову викладав богослов’я у духовній семінарії. У квітні
1798 р. П. Чедневський був переведений настоятелем Козелецького Георгіївського
монастиря. У 1803 р. він був звільнений за станом здоров’я з пенсією у розмірі 272
руб. 50 коп. на рік. Помер 10 січня 1823 р. [28, С.369�370].
Ще один префект семінарії Іоанн Казанський народився у 1755 р., навчався у
Київській академії. У 1783 р. був направлений у Севську семінарію викладачем
граматики і географії, а наступного 1784 р. став її префектом. 22 вересня 1784 р. він
був посвячений у диякони Севського кафедрального собору. З вересня 1785 р. Іоанн
Казанський – священик Севського кафедрального собору і викладач риторики,
історії та давньогрецької мови у місцевій семінарії. У 1787 р. був переведений до
Новгород�Сіверської духовної семінарії і розпочав викладати давньогрецьку мову.
Префектом семінарії і викладачем філософії Іоанн Казанський був у 1794�1797 рр.
У 1797 р. став членом Глухівського духовного правління [29, С.371].
Префект Леонтій Риклицький народився у 1766 р., навчався у Чернігівській та
Новгород�Сіверській духовній семінаріях. У 1791 – 1793 рр. він викладав у Новго�
род�Сіверській семінарії піїтику і давньогрецьку мову, а у 1793 – 1796 рр. – ритори�
ку, філософію і водночас займав посаду префекта. З грудня 1798 р. він – священик
Чернігівського Спасо�Преображенського собору. У 1799 р. був направлений на по�
саду вчителя філософії Чернігівської семінарії. У 1800 р. став протоієреєм, а трохи
згодом префектом семінарії [30, С.371].
38 Сіверянський літопис
Після смерті Катерини ІІ відбуваються доленосні зміни у суспільному та релі�
гійному житті всієї імперії. Як відомо, Павло І своїм указом скасовує Київське, Чер�
нігівське і Новгород�Сіверське намісництва та утворює єдину Малоросійську губер�
нію [31, С.2�3]. Нова Малоросійська губернія повністю відповідала кордонам колиш�
ньої Гетьманщини. З приходом Павла І пов’язаний останній етап життя Новгород�
Сіверської єпархії [32, С. 207]. Після дванадцяти років діяльності вона припиняє свою
бурхливу діяльність. Це відбувається у зв’язку з новим адміністративним поділом
[33, С.26�27 ].
У височайшому указі імператора Павла І від 1 вересня 1797 р. були такі розпоряд�
ження: 1) єпископа Новгород�Сіверського Іларіона перевести у тому ж званні до
управління Могильовською єпархією; 2) колишню Новгород�Сіверську єпархію при�
єднати до Чернігівської; 3) архієрейський будинок колишнього єпископа Новгород�
Сіверського залишити за монастирем, призначити у монастир архімандрита, і бути
йому у числі першокласних монастирів з утриманням по штату [34, С.48�49].
Після скасування Новгород�Сіверської єпархії, володіння Чернігівської єпархії
розширились, до неї ввійшло приблизно двадцять п’ять міст. Але, щоправда, розши�
рення було недовготривалим. За указом від 16 жовтня 1799 р. до складу Чернігівської
єпархії ввійшло тільки десять повітів [35, С.360]. З цього часу Чернігів разом з таки�
ми повітовими містами, як Козелець, Ніжин, Сосниця, Конотоп, Ромни, Глухів, Нов�
город�Сіверський, Стародуб і Мглин, а також 1484 церквами складали Чернігівську
єпархію ІІ класу [36, С.71�72].
У 1799 р. єпархіальні межі приводились у відповідність до губернських, на
підставі цього створювалися ще кілька нових єпархій. Згідно з цим Переяславський
єпископ ставав місцевим архієреєм ІІІ класу. Його віданню підпадали 10 українських
міст: Переяслав, Прилуки, Пирятин, Лубни, Гадяч, Золотоноша, Хорол, Зіньків, Пол�
тава та Кременчук, що тепер складали Переяславську єпархію. На її території нарахо�
вувалось близько 500 церков [37, С.76�77].
Указ від 16 жовтня 1799 р. змінив положення Переяславської єпархії. Цей указ
мав важливе значення. Переяславський єпископ звільнявся від залежності Київського
митрополита і ставав єпископом Малоросійським Переяславським. Разом з тим нова
самостійна єпархія зайняла 15 місце серед єпархій третього класу [38, С.7].
Релігійні нововведення імператора Павла І значно підсилили положення Черні�
гівської єпархії, яка віднині стала єпархією другого класу. Немаловажні були також
заходи нового імператора по відношенню до Переяславської єпархії, які відновили
її. З цього часу вона отримала звання єпархії третього класу.
Таким чином, створення Новгород�Сіверської єпархії було важливою подією у
історії Північного Лівобережжя. Незважаючи на достатньо невеликий проміжок
існування у часі, вона відіграла важливу роль у церковно�релігійному та освітньому
житті Чернігівщини. Невід’ємними інституціями єпархії були монастирі, церкви та
духовна семінарія. Потрібно сказати, що Новгород�Сіверська семінарія залишила по�
мітний слід у культурно�освітньому житті. Вона була головним духовно�навчальним
закладом на півночі України. Духовна семінарія продукувала талановитих вихованців.
Маючи добру систему навчання, вона стала духовно�навчальним осередком на півночі
України. Приймаючи на навчання всіх бажаючих, діти церковно – та священнослужи�
телів здобували високий рівень освіти. Крім цього, завдяки семінарії збільшувався
відсоток освічених людей серед українського населення. Діяльність семінарії посту�
пово перетворювала порівняно невелике містечко Новгород�Сіверський у центр рел�
ігійно�освітнього життя.
1.Шевченко В. І. Філософська зоря Лазаря Барановича. – К: Український центр духовної
культури, 2001. – 232 с.
2.Сковорода Г. Повн. зібр. тв.: У 2�х т. К., 1989. – Т 2. – С.36.
3.Оглоблин О. Люди Старої України та інші праці. – Острог, 2000. – С. 146.
4.Тимошенко А. Героїчне минуле, прекрасне майбутнє // Рад. Полісся. – 1999. – 21 серпня.
– С.3.
5.Російський державний історичний архів. – Ф. 796. – Оп. 66.– Спр.135. – Арк. 1.
6.Федірко А.М. Патріотична освічена еліта Новгород�Сіверського на рубежі 18 – 19 ст. –
Український історичний журнал, 1998. – № 2. – С. 77.
Сіверянський літопис 39
7.Никодим. Описание бывшей Новгород�Северской епархии // Черниговские губернские
ведомости (Часть неофициальная). – 1858. – №42. – С.322.
8.Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К., 1990. – С.244.
9.Російський державний історичний архів. – Ф. 796. – Оп. 66. – Спр. 135. – Арк.15.
10. Оглоблин О. Люди Старої України... – С.139�140.
11. ІР Н.Б.У. ім. В. І. Вернадського. – Ф.І. – 63.411. Ведомость архиерейским домам соборам
и монастырям в Киевской, Черниговской и Новгород�Северской епархии. С указанием сумм
расходуемых на их содержание 1786 год. – Арк.2.
12. Историко�статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Т.4. –
С.51�52.
13. Историко�статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Т.3. –
С. 267.
14. Историко�статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Т.3. –
С.269
15. Историко�статистическое описание Черниговской епархии.– Чернигов, 1873. – Т.3. –
С.271�272.
16. Историко�статистическое описание Черниговской епархии.– Чернигов, 1873. – Т.3. –
С.289�290.
17. Историко�статистическое описание Черниговской епархии.– Чернигов, 1873. – Т.4. –
С.77.
18. Державний архів Чернігівської області. – Ф. 712. – Оп. 1. – Спр.68. – Арк.3.
19. Оглоблин О. Люди Старої України... – С.139�140.
20. Никодим. Описание бывшей Новгород�Северской епархии // Черниговские губернские
ведомости (Часть неофициальная). – 1858. – №44. – С.378�379.
21. Державний архів Чернігівської області. – Ф. 712.– Оп. 3. – Спр.18.– Арк. 413.
22. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К.,1990. – С.542.
23. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – Ф. І. – Спр.
63.411.
24. Російський державний історичний архів. – Ф. 796. – Оп. 66.– Спр.208. – Арк. 10.
25. Там само. – Арк. 23.
26. Пархоменко В. Очерк истории Переяславско�Бориспольской епархии (1733�1785 гг.). –
Полтава, 1910. – С.45.
27. Докладніше див: Травкіна О. Архієпископ Варлаам Шишацький та бібліотека
,,Чернігівських Атен” // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально�Східної
Європи. – Чернігів, 2007. – С.606.
28. Никодим. Описание бывшей Новгород�Северской епархии // Черниговские губернские
ведомости. – Часть неофициальная. – 1858. – №47. – С.369 – 370.
29. Там само. – С.371.
30. Там само. – C.371.
31. Ковалевский А. Некоторые подробности, касающиеся учреждения Малороссийской
(Черниговской) губернии в 1796�1797 годах // Черниговские губернские ведомости (Часть
неофициальная). – 1898. – № 1439. – С.2�3.
32. Оболенский Г. Л. Император Павел І. – М.: ООО ТИД «Русское слово – РС», 2001. – 384 с.
33. Брикнер А. Смерть Павла І. Спб., 1907 – С. 27�26.
34. Гумилевский Ф. Описание Новгород�Северского первоклассного мужского монастыря.
// Черниговские епархиальные известия (Часть неофициальная). – 1861. – №2.– С.48�49.
35. Никодим. Епископы Черниговские и Новгород�северские. 18 в. – Черниговские
губернские ведомости (Часть неофициальная). – 1855. – № 45. – С.360.
36. Історія релігії в Україні: У 10�ти т. – Т. 3. Православ’я в Україні / За ред. А. Колодного,
В. Климова. – К. 1999. – С. 71�72.
37. Гумилевский Ф. Описание Новгород�Северского первоклассного мужского монастыря.
// Черниговские епархиальные известия (Часть неофициальная). – 1861. – №2.– С. 76�77.
38. Знаменский И. П. Положение духовенства в царствование Катерины ІІ и Павла І. – М.
1880. – С.7.
В статье идет речь о хозяйственной и культурно�просветительской деятель�
ности Новгород�Северской епархии (1785�1797).
Ключевые слова: Новгород�Северская епархия, монастыри, православная цер�
ковь.
In the article the question is about economic and in a civilized manner elucidative
activity of Novgorod�siverskoy of diocese (1785�1797).
To the key of word: Novgorod�siverska diocese, monasteries, Orthodox Church.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25436 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:08:16Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рига, Д. 2011-08-15T19:26:48Z 2011-08-15T19:26:48Z 2011 Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. / Д. Рига // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 33-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25436 261.5 (477.51) У статті йдеться про господарську та культурно-просвітницьку діяльність Новгород-Сіверської єпархії (1785-1797). В статье идет речь о хозяйственной и культурно-просветительской деятельности Новгород-Северской епархии (1785-1797). In the article the question is about economic and in a civilized manner elucidative activity of Novgorod-siverskoy of diocese (1785-1797). uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Церковна старовина Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. Рига, Д. Церковна старовина |
| title | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. |
| title_full | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. |
| title_fullStr | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. |
| title_full_unstemmed | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. |
| title_short | Новгород-Сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті Північного Лівобережжя останньої чверті XVІІІ ст. |
| title_sort | новгород-сіверська єпархія та її роль у церковно-релігійному та освітньому житті північного лівобережжя останньої чверті xvііі ст. |
| topic | Церковна старовина |
| topic_facet | Церковна старовина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25436 |
| work_keys_str_mv | AT rigad novgorodsíversʹkaêparhíâtaíírolʹucerkovnorelígíinomutaosvítnʹomužittípívníčnogolívoberežžâostannʹoíčvertíxvíííst |