Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25446 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 112-116. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25446 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2011-08-15T20:11:26Z 2011-08-15T20:11:26Z 2011 Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 112-116. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25446 94(477) uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Мовою документів Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) |
| spellingShingle |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) Мовою документів |
| title_short |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) |
| title_full |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) |
| title_fullStr |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) |
| title_full_unstemmed |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) |
| title_sort |
листи п.м. жолтовського зі згадками про чернігівщину (підготовка до друку, коментар і. тарасенко) |
| topic |
Мовою документів |
| topic_facet |
Мовою документів |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25446 |
| citation_txt |
Листи П.М. Жолтовського зі згадками про Чернігівщину (підготовка до друку, коментар І. Тарасенко) // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 1. — С. 112-116. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-27T08:00:14Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:00:14Z |
| _version_ |
1850807204032020480 |
| fulltext |
112 Сіверянський літопис
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94(477)
ЛИСТИ П.М. ЖОЛТОВСЬКОГО ЗІ ЗГАДКАМИ
ПРО ЧЕРНІГІВЩИНУ
(Підготовка до друку, коментар Інни Тарасенко)
На початку грудня 2010 р. минула 106�а річниця з дня народження видатного
українського вченого�мистецтвознавця Павла Миколайовича Жолтовського. А у
серпні 2011�го буде 25 років з дня смерті цієї непересічної людини і невтомного
дослідника (1904�1986). Його творчий доробок і життєвий шлях тільки за роки
незалежності були належно оцінені сучасними дослідниками. Хоча основну час�
тину життя Павло Миколайович провів на Харківщині та Львівщині, тим не менш
Чернігівщина також була у полі зору дослідника.
Народився П.М. Жолтовський у селі Мислятин Ізяславського р�ну на Хмель�
ниччині у родині священика. Тут отримав початкову освіту. По закінченні серед�
ньої школи у 1921 р. став учителем сільської школи на Волині, поблизу Шепетів�
ки. Та допитливій молодій людині було замало викладати у школі, його самого
манили наука, пошуки, історія, археологія. Відвідуючи Волинський науково�до�
слідний музей (нині Житомирський краєзнавчий музей), молодий Жолтовський
познайомився з його співробітниками. Серед них найповажнішим був видатний
український етнограф, народознавець, фольклорист, активний учасник «Просвіти»,
один з перших теоретиків етнографічної музейної справи Василь Григорович Крав�
ченко (1862 – 1945). На той час В.Г. Кравченко працював завідувачем етнографі�
чного відділу музею. Водночас викладав на Житомирських вищих педагогічних
курсах та в Житомирському педагогічному технікумі. Крім того, займався вихо�
ванням музейних кадрів та учених�музеєзнавців, залучаючи до дослідницької робо�
ти сільських учителів, студентів і просто ентузіастів. Таким чином Жолтовський ув�
ійшов у коло учнів видатного етнографа. Протягом кількох років Жолтовський об�
стежував навколишні села, записував етнографічні матеріали, фольклор, займався
самоосвітою, отримуючи підтримку від працівників музею. Саме Василь Григоро�
вич скерував інтерес молодого хлопця в науці, а крім того, завдяки саме йому Жол�
товський отримав запрошення до Харківського художнього музею на роботу у 1925
році як молодий і талановитий дослідник. Cаме з цього моменту починається дов�
гий, важкий, але плідний шлях Жолтовського в науці.
Ставши працівником Харківського музею давньоукраїнського мистецтва, з 1926 р.
Музей українського мистецтва, яким керував видатний український мистецтво�
знавець Стефан Андрійович Таранущенко, Жолтовський віддався повністю роботі.
Головне завдання музейного працівника Таранущенко вбачав у зборі і рятуванні без�
цінних витворів українського декоративно�ужиткового мистецтва і архітектури для
нащадків від повного знищення. Протягом 1920 – 33 рр. Таранущенко організову�
вав науково�дослідні експедиції по різних куточках України. За завданням музею
П.М. Жолтовський брав участь у цих експедиціях, описі і каталогізації знайдених
експонатів, матеріалів і т.д.
У фонді № 15 Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії
ім. М. Рильського зберігаються листи молодого науковця П.М. Жолтовського до
свого вчителя В.Г.Кравченка. Загальна кількість – 44 листи. Написані протягом
1925 –1937 років і передані у фонд сином В.Г.Кравченка Михайлом.
Тут ми наводимо ті листи, де П.М. Жолтовський розповідає про свої мандри і
згадує Чернігівщину.
Сіверянський літопис 113
У листах Жолтовського до Кравченка відбилася тривога за цінні старожитності,
пам’ятки архітектури, які гинуть і руйнуються. Відчувається присмак радянсько�
го повсякдення, свідчення бездіяльності і байдужості музейних працівників як ре�
зультат репресій в історико�музейній справі. Є в листах і радість від виконаної
роботи, і захват від відкриття, й енергія, і невтоленна жага нових знань. У листах є
багато цікавого біографічного матеріалу. Знаючи нелегку долю вченого (звинува�
чення у націоналізмі, ув’язнення), можна було б подумати, що в листах десь може
просочитись гіркий настрій або сум за втраченим. Але автор дуже м’яко і спокійно
описує, не вдаючись до подробиць, свої життєві поневіряння і негаразди. Можли�
во, жаліючи старого вчителя. І навіть у суворі 30�і роки знаходить для себе заняття
і відкриває нові обрії, здобуває нову спеціальність, вивчає французьку та англ�
ійську мови. «Все�таки побачив життя таким, яким воно є», – робить свій висно�
вок.
Листи подано згідно з правилами тодішньої орфографії. У квадратних дужках
розкрито скорочення, підпис Жолтовського подано курсивом.
№ 1
«Вельмишановний Василь Григорович!
Через Ненадкевича я довідався, що Ви вже вільні. Як ми з Степаном Андр.[ій�
овичем] і вважали, що Ваш арешт був прикрим непорозумінням так воно і на ділі
вийшло. Від Ненадкевича я чув, що Ваша енергія, Ваш запал до наукової роботи
від цього не постраждав. А це звичайно головне.
В нашому музеї все більш�менш по�старому. Все теж «прокляте» питання з
приміщенням. Хоч виставки ми вже робимо. Зараз у нас стоїть виставка робот
художника–етнографа Мартиновича (путівник до цієї виставки я Вам надіслав.)
Всі ми збіраємось на довгі літні подорожі по Україні. Треба збірати, збірати і
збірати. Бо все гине, гине і гине. Чого за ці 2�3 роки не встигнемо годі вже буде
надолужити.
Я персонально ще до того заходився екстерном здати за музейним відділом
Київського художнього інституту. Треба мати якийсь діплом. Першу партію за�
четів здаю цієї весни.
Ст.[епан] Андр.[ійович] щось хворий на грип. Все дома сидить. В Харкові го�
тується до друку 2�й музейний збірник. Буде там і моя стаття чи про «воти»(?) чи
про «мистецтво Полісся»
Весною (в травні) я вирушаю на дослідження Чернігівщини, а потім і на Во�
лині з Поділлям побуваю. В Укрнауці чи певніше в вищих сферах розв’язують
Вашу справу з музейною посадою.
З щирою повагою П. Жолтовський
3/ІV 30 р.»
ІМФЕ, Ф., 1544/282, арк. 91– 91 зв.
№ 2
«Вельмишановний Василь Григорович!
На початку вересня ми з Чукиним закінчили обстеження Чернігівщини. Тепер
оце 2�й місяць досліджую містечкову архітектуру Поділля (це по завданню і на
кошт Укр.[аїнського] Комітета по охороні памяток культури). Робота надзвичай�
но цікава і цілком по мені. Був я у Вінниці, Літині, Лятичові, Меджибожі, Проску�
рові, Чорноострові, Сатанові, Городку, Смотричу, Лянцкоруні, Оритинині, Ка�
мянці, понад Дністром від м. Китайгорода до м. Калюса у Могилеві Под.[ільсько�
му], Яришеві, Озаринціях, а це пишу в Барі. Багато вже об’їздив, а більше обхо�
див, а залишається ще чимало. Вже 4 місяці минуло як виїхав я з Харкова і ще з
добрий місяць мандруватиму. Зовсім циганом зробився. Отже 1930 рік кращий
рік мого життя.
Тепер я можу з певністю сказати, що 50% нашої Наддніпрянської України я
бачив власними очима. За це літо проїздив по Чернігівщині та Поділлі 1000 –1500
114 Сіверянський літопис
верст та пішки пройшов верст з 1000. Фотографій також біля 1000 зробив. Річей для
музею зібрали багатенько і серед них є чимало рідких і цінних.
Ото так я Василь Григорович зараз живу. Через мої мандрівки послабли мої зв’яз�
ки і з рідними і з Харковом. Листуватися зі мною досить важко тепер. І через це я не
знаю як пристроївся і де працює мій новонароджений родич Вася Обаріус і взагалі,
що там в Харкові робиться. Сподіваюсь у Брацлаві одержати докладну кореспон�
денцію.
А поки всього ліпшого. Ваш П. Жолтовський
м. Бар на Поділлі
19/Х 30 р.»
ІМФЕ, Ф., 1544/282, арк. 92, 93
№ 3
«Вельмишановний Василь Григорович!
Давно, дуже давно не писав Вам. То в мандрівках був, а як повернувся то не
бачучи світу божого копався і розбірав в тих 1200 фотографіях та 150 кресле�
ників що зроблені були під час літніх подорожів. Цієї роботи мабуть ще на місяць
вистарчить. Матеріял, зібраний колосальний, треба його привести хоч до полуси�
ровинного вигляду. Обходив і об’їздив за минуле літо разом з Чукиним майже
всю українську Чернігівщину і 40 містечок Поділля. На Поділлі ми досліджували
містечкову архітектуру.
Вашу листівку (новорічну) я звичайно одержав давно. Але не відповідав досі,
бо мені було соромно за Вашу камізельку, яку я так давно не посилав. У нас бачте
с почтою тепер заморока. Треба посилки аж на вокзалі в головному почтамті зда�
вати. Ну от і об’явився. А тепер вже напевне Ви посилку одержали і моє сумління
спокійне.
Проживаю по�старому на Котляревській та навідуюсь до сестри, що живе ра�
зом з Васею Обаріусом на барачному. Іван Васильович ще літом виїхав до Карако�
лу і там в околишніх селах працює здається по кооперативній роботі. Почуває себе
очевидно одиноко і пригнічено. Хоч по правді сказати мені незрозуміло чого він
там залишається досі і не повертається назад. Йому і тут було б місце і краще. Вася
весь час служив тут у Харкові в меліортресті, а оце тепер з тиждень тому його
вислали на роботу до при харківського радгоспу. Він там працює і наїздить до
Харкова. Степан Андрійович все по�старому, але що його здоров’я не важливе.
На весні треба складати мені екстернатські іспити в Київськім художнім інсти�
туті. Я тепер і готуюся до цього. Отже роботи вистарчає. Кручусь як то кажуть по�
маленьку.
Вітаю Вас і Олімпіяду Михайлівну.
10/ІІ 31 р. Ваш П. Жолтовський
ІМФЕ, Ф., 1544/282, арк. 95
№ 4
«Вельмишановний Василь Григорович!
Місяць тому написав Вам листа де запитував за Вашу думку відносно прий�
няття Вашого вихованця Іщенка на службу до нашого музею. Очевидно Ви цього
листа не одержали. Отже, напишіть, Василь Григорович про нього і якщо чоловік
підходящий, то з нового року візьмемо його на посаду. Я недавно повернувся з
подорожі Був у Київі, Чернігові, Житомірі, Бердичіві. У Київськім худ. Інституті
я вже закінчив складати зачети. Може скоро видадуть диплом. У нас в музеї поки
нічого нового нема. Жиємо по�троху. Ходимо на заняття інституту мат.[еріальної]
культури.
Вітаю Вас та Олімпіяду Михайлівну.
Ваш П. Жолтовський.
22/ХІІ 31 р.»
ІМФЕ, Ф., 1544/282, арк. 96
Сіверянський літопис 115
№ 5
«В.[ельми] Шановний Василь Григорович!
Довгенько якось не писав Вам. За це мушу повинитись. Я недавно повернувся з
великої подорожі в який пробув більш 2�х місяців. Маршрут був такий Харків –
Чернігів – Київ – Катеринослав – Дніпрові пороги – Олександрівськ�Нікополь –
бувш.[і] Січи запоріжські –Херсон – Миколаїв – Одеса. З Одеси морем поплив
до Криму в Севастополь. З Бахчисарая до Судаку пройшов пішки. Після з Керчи
поплив до Новоросійську, а з нього через Дербент, Баку поїхав до Тифлісу. Звідти
по військово�грузинській дорозі повернувся до Харкова. Подорож були велика, я
мав нагоду побачити силу цікавого. Одних музеїв я оглядів щось 30. Досить гарно
придивився до античної та першохристиянської культури Черноморського узбе�
режжя, гарно ознайомився зо всіма збірками що стосуються Запоріжжя, трохи
приглядівся до культури східної (татари, Азербайджан). Безумовно що глибоких
та ґрунтовних знань я не одержав но порівнююче ця поїздка дала мені дуже багато.
Крім того в цій подорожі знайшла вихід моя страсть до мандрівок й потреба про�
вести два літніх місяці поза межами Харкова – міста як Вам відомо літом зовсім
непривабливого. Грошей мені «з економієй» вистарчило. Квиток на поїзд у мене
був пільговий на 50%, ну а харчи звичайно мало де дорожчи від Харкова, а часто
й дешевші. Найбільше уподобавсь мені Кавказ – це поістині прекрасна і найціка�
віша зі всіх боків країна. При першій слушній нагоді необхідно буде поновити
туди свій візіт.
Всю зиму й весну я як службовець укр. Коміт.[ет] по охороні памяток культу�
ри займався в Укрнауці. В музеї бував через день, а часом тільки по вечорах.
Каталогізація нашого музею іде до кінця. Зараз я роблю перші кроки до укладення
каталогу рукописам нашого музею. Але скоро, десь у другій половині вересня я
мушу знов їхати додому на призив до військової служби, згідно торішній відстроч�
ки. Що з цього вийде не знаю.
З наших новин треба зазначити слідуюче. Соцмузей розформовується. З його
фондів йому залишаються тільки що належать соцмузею в вузькім розумінні цьо�
го слова. Експонати археологічні будуть передані до музею археологічного, по
укр. мистецтву до нашого. З річей мистецтва російського та світового, а також з
історичних (бувш. [ий] Харківський університетський музей, що ліг в основу
соцмузею у 22 р.) організується знову Центральний Історично�Мистецький му�
зей, який й займе теперішнє приміщення соцмузею.
Для соцмузею й музею нашого вирішено підшукувати помешкання. Ми зна�
чить й надалі існуватимемо самостійно. Взагалі Харківський соцмузей що так
багато торік робив шкод різних нині розбитий майже на голову.
Степ.[ана] Андрійовича зараз нема у Харкові. Він у себе в Лебедині провадить
обміри архітектурні. Від Пруса часом одержую листівки.
Ваш П. Жолтовський»
ІМФЕ, Ф. 1544/282, арк.115. Без дати
№ 6
«Дорогий Василь Григорович!
Прислала мені сестра Вашу адресу і я дуже радий, що можу Вам написати після
3�х з гаком�річної перерви. Після того, як я розсчитався з московським каналом
(квітень минулого року) я приїхав до батьків у Житомір. Пробувши там із місяць
і не змігши ніде влаштуватись на роботу (через своє таке не блискуче «реноме») я
звернувся до Київа в музей Українського Народного Мистецтва, що проводив
тоді виставку укр.[аїнського] мистецтва у Москві. При цій установі я і працював
по різним дорученням позаштатно місяців із 4 (до жовтня) тоді побував у Пол�
таві, Чернігові, Харкові та ще деякім місцям добуваючи різні старовинности. Тре�
ба сказати, що тепер на Україні нема жодного фахівця по українській феодальній
старовині, а пам’ятки руйнуються посиленим темпом. На щастя мені потрапило
забрати до Київського музею знамениту Сулимівську Покрову з козацькими стар�
116 Сіверянський літопис
шинами, яку я виволік зі зруйнованого іконостасу. Пощастило забрати кiоти з відо�
мої Березнянської церкви і ще дещо зробити. Але жити мeні в Київі не можна було,
начальство перестало мене терпіти через «бдительность» і довелось шукати інших
країв. Я поїхав у Ташкент. Багато за цей час я відтоптав порогів поки якось при�
строївся. Спочатку працював чертежником у хлопковому інституті, а тепер працюю
нештатно за умовою у тутешньому комітеті по охороні памяток старовини. Роботою
цією дуже задоволений, вона інтересна і по моєму фаху. Зараз вивчаю матеріяли по
архітектурі Самарканда, Бухари та інших середньоазіатських міст. Якщо тут мене
залишать і далі на роботі, то поїду в експедиції. З матеріального боку також не зле
платять 450 на місяць. Найшов собі кімнату поки що не окрему, а на пару. Одним
словом на сьогодні моє становище зо всіх боків задовольняюче. З науковою роботою
мені важче. Треба починати з самого початку. Якщо мені дадуть складати архітек�
турну мапу Узбекистана, то я зможу зразу
увійти в тему і через якийсь рік буду кваліфікованим орієнталістом. Але тим
часом ніяк не забуваю Україну. Зараз почалась течія за справжню науку, за справ�
жню культуру – тому свідоцтво хоча б Пушкінський ювілей, події на історичному
фронті і я певний, що настане час (на Україні пізніше, правда, чим сказать), що і
моя і Ваша і багатьох інших, заплямована нині праця, стане потрібна, знайде своє
місце. Зараз на Україні по музеям сиять такі неуки, або у кращім випадку такі
некомпетентні люде, що на них прямо сумно дивитись. У мене на щастя збереглись
усі рукописи. У 31�33 рр. я чимало дечого написав по історії укр. мистецтва і
певний що цей матеріял ще вийде із под спуда.
Між іншим був у Житомирськім музеї. Там зараз працює Дмитрук. Він як і усі
музейці держить себе якось пасивно, иють без ініціативи, під носом гинуть пам’�
ятки, а вони собі сидять нишком. Навіть проґавили «жезл от кореня Iессеева» у
був. Житомирському монастирі. Ним випалили піч. Інвентар етнографічного
відділу, куди Ви записували Ваші численні експонати, десь поділи і річі остались
без паспорту.
Ви безперечно поцікавитесь як мені жилося у ці сумні роки. Скажу щиро, що
не так погано. Жилось тісно і скудно, але не без користі. Працював я по геології,
навіть здобув звання механіка�геолога, бо кінчив там геологічні курси. У всякий
час, а його у мене було не мало, досить добре вивчив французьку мову, трохи
обзнайомився з англійською і взагалі багато дечого прочитав. У мене у Москві є
родич, він і постачав мене книжками. Коб не тая пляма на репутації, що залишила
ця вся історія я навіть і не жалкував би за цим. Все�таки побачив життя таким,
яким воно є. На цім і хочу поки що кінчити.
Щиро вітаю вас і Олімпіяду Михайлівну ваш П. Жолтовський
Ташкент 11/ІІ 37.
Адреса: Ташкент Ак Курганская, № 27 кв. 4, мені.»
ІМФЕ, Ф. 1544/282, арк. 1054106 зв., конверт адреса: «Ростов н/Д 64я ули4
ца, № 287, Кравченко Василию Григорьевичу
|