Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Таврический медико-биологический вестник
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Волосовець, О.П., Кривопустов, С.П., Черній, О.Ф., Логінова, І.О., Срєбний, М.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2010
Schlagworte:	Передовая статья
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25578
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів / О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, О.Ф. Черній, І.О. Логінова, М.М. Срєбний // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 6-9. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25578
record_format	dspace
spelling	Волосовець, О.П. Кривопустов, С.П. Черній, О.Ф. Логінова, І.О. Срєбний, М.М. 2011-08-17T05:28:07Z 2011-08-17T05:28:07Z 2010 Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів / О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, О.Ф. Черній, І.О. Логінова, М.М. Срєбний // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 6-9. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2070-8092 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25578 61: 612.01 – 616.1 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Таврический медико-биологический вестник Передовая статья Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів The modern approach to the afterdegree education of paediatricians Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
spellingShingle	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів Волосовець, О.П. Кривопустов, С.П. Черній, О.Ф. Логінова, І.О. Срєбний, М.М. Передовая статья
title_short	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
title_full	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
title_fullStr	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
title_full_unstemmed	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
title_sort	сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів
author	Волосовець, О.П. Кривопустов, С.П. Черній, О.Ф. Логінова, І.О. Срєбний, М.М.
author_facet	Волосовець, О.П. Кривопустов, С.П. Черній, О.Ф. Логінова, І.О. Срєбний, М.М.
topic	Передовая статья
topic_facet	Передовая статья
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Таврический медико-биологический вестник
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format	Article
title_alt	The modern approach to the afterdegree education of paediatricians
issn	2070-8092
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25578
citation_txt	Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів / О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, О.Ф. Черній, І.О. Логінова, М.М. Срєбний // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 6-9. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT volosovecʹop sučasnípídhodidopíslâdiplomnoíosvítilíkarívpedíatrív AT krivopustovsp sučasnípídhodidopíslâdiplomnoíosvítilíkarívpedíatrív AT černíiof sučasnípídhodidopíslâdiplomnoíosvítilíkarívpedíatrív AT logínovaío sučasnípídhodidopíslâdiplomnoíosvítilíkarívpedíatrív AT srêbniimm sučasnípídhodidopíslâdiplomnoíosvítilíkarívpedíatrív AT volosovecʹop themodernapproachtotheafterdegreeeducationofpaediatricians AT krivopustovsp themodernapproachtotheafterdegreeeducationofpaediatricians AT černíiof themodernapproachtotheafterdegreeeducationofpaediatricians AT logínovaío themodernapproachtotheafterdegreeeducationofpaediatricians AT srêbniimm themodernapproachtotheafterdegreeeducationofpaediatricians
first_indexed	2025-11-25T21:31:34Z
last_indexed	2025-11-25T21:31:34Z
_version_	1850552144678092800
fulltext	2010, том 13, № 2 ТАВРИЧЕСКИЙ МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК - 4 - Передовая статья УДК: 61: 612.01 – 616.1 © КОЛЛЕКТИВ АВТОРОВ, 2010 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Черній О.Ф., Логінова І.О., Срєбний М.М. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ Динаміка змін у стані здоров’я населення та його віко- ва структура вимагають адекватних змін у сучасній сис- темі підготовки медичних працівників, запровадженні у навчальний процес новітніх лікувально-діагностичних та психолого-педагогічних інновацій (11, 13). Основними принципами підготовки лікарів на сьо- годнішньому етапі є: Безперервність та ступеневість медичної освіти за- лежно від кваліфікації, що набувається. Безперервність освіти досягається шляхом утворення сучасних навча- льних комплексів, до складу яких входять профільні (медичні) класи загальноосвітніх шкіл, медичні ліцеї, вищі медичні та фармацевтичні навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації, заклади охорони здоров’я; через розвиток системи удосконалення та самоосвіти лікаря та провізора у міжатестаційний період (1,2,14,16). Ступеневість медичної освіти передбачає завершену і поступову наскрізну підготовку фахівців у галузі ме- дицини на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні в залежності від кваліфікації, що набувається (1, 4). Динамічний характер навчання, що забезпечується постійним коригуванням змісту освіти відповідно до досягнень світової і вітчизняної науки, практики орга- нізації медичної справи та потребами розвитку сфери охорони здоров’я країни. Підготовка висококваліфікованих медичних спеціаліс- тів широкого профілю з поглибленими знаннями певного напряму медичної справи. Для цього в межах певної спе- ціальності, відповідно до рівня акредитації навчального закладу, можуть виділятися спеціалізації, а гнучкість ме- дичної освіти дасть змогу оперативно реагувати на потре- би країни у спеціалістах нових напрямів (9). Відкритість системи підготовки медичних спеціалі- стів, що передбачає створення між кафедральних інно- ваційних навчальних програм, які реалізують передові інформаційні технології навчання, сприяють запози- ченню всього прогресивного у світовій і вітчизняній науці і практиці, індивідуалізації процесу навчання (8,10,14). Забезпечення об’єктивного контролю рівня якості підготовки фахівців за допомогою стандартизованих методик визначення відповідності досягнутого у ре- зультаті реалізації освітньо-професійної програми рівня знань та навичок вимогам освітньо-кваліфікаційної ха- рактеристики (3,5). Поєднання теорії і практики, що забезпечується на всіх рівнях підготовки медичних та фармацевтичних спеціалістів шляхом впровадження відповідних моде- лей навчання (7,8). Формування загальнолюдських цінностей, мораль- но-етичної та правової культури. Медичний працівник має гарантувати збереження медичної таємниці, бути коректним, гуманним, обов’язковим та милосердним, що задекларовано у Етичному кодексі лікаря України, який був прийнятий на Всеукраїнському з’ їзді лікарсь- ких організацій та Х з’ їзді Всеукраїнського лікарського товариства у вересні 2009 року, який відбувся у м.Євпаторія (16). Згідно зі стандартами Всесвітньої федерації медич- ної освіти система медичної освіти має три послідовні етапи, які нерозривно поєднані між собою: базова ме- дична освіта, післядипломна медична освіта, безперер- вний професійний розвиток. Різке збільшення обсягів медичної інформації, суттєве підвищення вимог до яко- сті надання медичної допомоги, швидке змінення тех- нологій діагностики та лікування хворих обумовлюють пошук новітніх ефективних форм організації післядип- ломної освіти (1,13). Законом України «Про освіту» (1996) визначена го- ловна мета післядипломної освіти – поглиблення про- фесійних знань, умінь за спеціальністю, раніше здобу- тих у вищому навчальному закладі, збагачення досвіду практичної роботи за фахом тощо. «інтернатура є обов’язковою формою післядипломної підготовки ви- пускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ – IV рівнів акредитації неза- лежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) – спеціаліста певного фаху» (Наказ МОЗ України № 291 від 19.09.1996). На суттєвих змінах у післядипломній освіті лікарів та провізорів наголошує Концепція розвитку вищої ме- дичної освіти, затверджена спільним наказом МОЗ та АМН України. Забезпечення якості професійної підготовки лікарів – педіатрів та провізорів на рівні міжнародних вимог, нові економічні умови, швидке впровадження в меди- цину та фармацію новітніх наукових та інформаційних технологій, демократичних принципів організації осві- тнього процесу потребують постійного вдосконалення системи первинної спеціалізації. Інтернатура є першим кроком лікарів-педіатрів у ста- новленні їх як фахівців. Усі заклади, де відбувається після- дипломна підготовка педіатрів, намагаються забезпечити таке програмно-цільове управління якістю підготовки спе- ціаліста, що сприяє максимальному опануванню теоретич- ним матеріалом, оволодінням практичними навичками, здатності лікаря до самостійної роботи та подальшому безперервному професійному вдосконаленню. При цьому надзвичайно важливою є компетенція лі- каря, тобто його вміння мобілізувати в конкретній си- туації отримані знання та досвід. Наш досвід вказує на необхідність особливої уваги до первинної спеціалізації дитячих лікарів, які закінчуючи вищі навчальні закла- ди, мають добре теоретичне підґрунтя, але, на жаль, недостатню практичну підготовку (6,8). В останні роки великого значення набула проблема виміру компетенції лікарів. У більшості розвинених країн світу здоров’я, безпеку і добробут населення від некваліфікованих дій некомпетентного фахівця захи- щає існуюча система ліцензування та сертифікації про- фесійного рівня фахівців. Сертифікація і ліцензування професійної діяльності фахівців здійснюються спеціа- льними організаціями, які є відокремленими від навча- льних закладів. Їхньою основною функцією є діагнос- тування рівня професійної компетентності фахівця з 2010, том 13, № 2 ТАВРИЧЕСКИЙ МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК - 5 - видачею відповідного сертифікату, наявність якого є визнанням того, що рівень професійних знань і вмінь фахівця не нижчий за мінімально необхідний і контро- люється державою (4,5). Процес запровадження ліцензування та сертифікації фахівців пов'язаний із розробкою та впровадженням галузевих стандартів і є етапом створення системи дер- жавного управління якістю освіти. Він передбачає ви- значення вимог до фахівця і обов’язкового змісту під- готовки, застосування стандартизованого зовнішнього оцінювання рівня професійної компетентності фахівця. Система державних стандартів вищої освіти України, з одного боку, чітко регламентує вимоги до якості підго- товки фахівця, а з іншого, визначає нормативний обсяг змісту підготовки студента і лікаря-інтерна та вимоги до засобів діагностики якості вищої освіти. З метою зовнішнього оцінювання знань студентів та лікарів-інтернів задля управління якістю медичної осві- ти МОЗ вперше серед країн Східної Європи запровади- ло європейську систему, незалежних від вищих навча- льних закладів, ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок-1», «Крок-2», «Крок-3». Тестові екзамени ліцен- зійного іспиту проводяться державними екзаменацій- ними (кваліфікаційними) комісіями у вищих закладах освіти та закладах післядипломної освіти, що готують фахівців напрямів підготовки “Медицина” і “Фармація, за єдиними для країни закритими тестами, за єдиною методикою, з централізованою перевіркою результатів. Вони проводяться в один час в усіх ВНЗ країни, в тому числі у вузах МОН та недержавних. Їх результати оці- нюються в Центрі тестування МОЗ України (5). Приємно, що протягом останніх п’яти років випуск- ники Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця посідають місця у першій трійці за якістю отриманих знань. Ефективна післядипломна освіта лікарів, в тому числі педіатрів, можлива на їх базі лише за умов поєднання зу- силь з закладами охорони здоров’я, клінічними базами – обласними, міськими, центральними районними дитячими лікарнями, поліклініками тощо. Це вимагає розуміння потреб вищих навчальних закладів і закладів післядипло- мної освіти та сучасних проблем післядипломної освіти дитячих лікарів з боку головних лікарів, їх заступників з медичної частини, відповідальних осіб – керівників підго- товки інтернів. Вони мають знати вимоги освітньо- професійної характеристики інтерна та забезпечувати ефективну післядипломну підготовку свого майбутнього колеги під час навчання на базі стажування. Існують сучасні вимоги до післядипломної медичної освіти: відповідність потребам галузі і суспільства що- до якості підготовки та кількості спеціалістів, ефектив- ність, гармонія між традиційною освітою та інновація- ми, конкурентоздатність на основі стандартів якості та, вкрай важливо, – безперервність. У «Всесвітній декла- рації про вищу освіту для ХХІ століття: підходи й прак- тичні дії» підкреслюється, що якість у сфері вищої освіти є багатомірною концепцією, яка повинна охоп- лювати всі його функції і види діяльності: навчальні і академічні програми, наукові дослідження і стипендії, укомплектування науково-педагогічними кадрами, ма- теріально-технічну базу, обладнання клінік, роботу на благо суспільства і академічне середовище. Вже сьогодні йде накопичення позитивного досвіду деяких вищих навчальних медичних закладів щодо га- рмонізації української післядипломної освіти з освітні- ми системами світу, наприклад, запровадження бліц- освітянських програм, лекцій за принципом «мозкового штурму», майстер-класів, підготовка міждисциплінар- них команд в поєднанні з керованим дистанційним на- вчанням тощо. Існуюча нині традиційна система післядипломної освіти педіатрів передбачає очно-заочне навчання на кафедрах вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти та стажу- вання в базових установах охорони здоров’я за індиві- дуальними навчальними планами, розробленими на підставі типового навчального плану та програми ін- тернатури потребує динамічних змін, які б відповідали сучасним педагогічним інноваціям та вимогам часу. Типовим навчальним планом підготовки лікаря- інтерна за спеціальністю «педіатрія» протягом дворіч- ного періоду (22 місяців) інтернатури передбачено: протягом першого року – 6 місяців навчання на відпо- відних кафедрах вищих медичних навчальних закладів ІІІ- ІV рівня акредитації, 5 місяців - робота в медичних закладах, які є базою стажування інтернів. Протягом другого року навчання – 6 місяців - робота в медичних закладах, які є базою стажування інтернів, 5 місяців - навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів IIІ-IV рівня акредитації. На першому році навчання передбачені, зокрема, наступні розділи: організація педіатричної допомоги в України, фізіологія та патологія періоду новонародже- ності, харчування, захворювання дітей грудного віку, хвороби органів дихання, алергологічні захворювання, хвороби системи кровообігу, дитячі інфекційні захво- рювання, клінічна імунологія, інтенсивна терапія, на другому році навчання – системні захворювання сполу- чної тканини, хвороби системи крові, органів травлен- ня, сечової системи, ендокринної системи, туберкульоз, інші суміжні дисципліни – питання медичної генетики, хірургії дитячого віку тощо. Заочний цикл передбачає роботу лікаря-інтерна у відділенні новонароджених пологового будинку та від- діленні патології новонароджених, відділеннях для ді- тей грудного, раннього та старшого віку, дитячому ін- фекційному відділенні, відділенні анестезіології та ін- тенсивної терапії, на пункті невідкладної медичної до- помоги при дитячих поліклініках або, при їх відсутнос- ті, - на станції швидкої та невідкладної медичної допо- моги (педіатричні бригади), в залежності від наявності спеціалізованих відділень у дитячій лікарні, лікар може працювати у дитячому неврологічному, алергологічно- му, кардіоревматологічному відділеннях тощо. Практична спрямованість сучасної післядипломної освіти забезпечує орієнтацію її на реальне, практичне щоденне застосування здобутих знань та вмінь. Вкрай потрібна повсякденна робота інтерна біля ліжка хворо- го, обов’язкові чергування в стаціонарі. Це має відбува- тися на сучасних клінічних базах, добре оснащених сучасною апаратурою, під безпосереднім постійним контролем з боку кваліфікованого керівника (12). Лікар-інтерн повинен здійснювати діагностично- лікувальний процес у прикріплених за ним хворих в такому обсязі навантаження: у відділеннях для дітей молодшого віку та інфекційних відділеннях – 4-5 хво- рих на одного лікаря-інтерна, у відділенні старшого віку – 6-8 хворих, у відділенні новонароджених – 3-4 хворих, в поліклініці – 50 % навантаження дільничного педіатра. Він зобов’язаний приймати участь у прове- денні додаткових обстежень і лікувальних маніпуляці- ях, що проводяться цим хворим. Відповідно до чинного законодавства одночасно у відділенні може працювати не більше двох лікарів-інтернів. Завідувач педіатричною кафедрою має доручати робо- ту з інтернами найбільш досвідченим працівникам, пере- важно професорам та доцентам. Заочне навчання прохо- дить на базах стажування, на яких керівництво роботою інтернів має доручатися також найбільш досвідченим фа- хівцям. Ефективність підготовки лікаря-інтерна багато в чому залежить від кваліфікації викладацького складу, від сумлінності та кваліфікації відповідального керівника заочного циклу, від наявності навчально-методичного матеріалу, кадрового та технічного забезпечення навчаль- 2010, том 13, № 2 ТАВРИЧЕСКИЙ МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК - 6 - ного процесу тощо. Як на кафедральному етапі навчання, так і на базах стажування необхідні адекватні навчальні ресурси - сучасна бібліотека, комп’ютерне оснащення з доступом до Інтернету, навчальні аудиторії. Звідси випливає потреба постійного професійного росту керівників інтернатури, їх динамічна самоосвіта, обмін досвідом, участь у відповідних форумах, в тому числі міжнародного рівня, за фахом. Значення керівни- ка інтернів як особистості для успішності післядиплом- ної освіти неможливо переоцінити, Аристотелю нале- жить вислів: «Лікарями стають не за посібниками…» Слід підкреслити важливість активного, проблемно- орієнтованого навчання, воно має бути орієнованим на досягнення кінцевого результату. При викладанні тео- ретичних розділів особлива увага має приділятися пи- танням алгоритмізації діагностики та диференційної діагностики, лікування та профілактики поширених захворювань дитячого віку. Акцент має робитися на питання доказової медици- ни в терапії дітей різного віку, залучені сучасних про- токолів та стандартів лікування. Під поняттям «доказо- ва медицина» слід розуміти сучасні технології пошуку, аналізу і узагальнення найновіших і достовірних науко- вих даних щодо ефективних, безпечних і економічних підходів до лікування, які дозволяють приймати опти- мальні рішення в клінічній педіатрії. Лекції для лікарів (об’єм лекційних занять у межах 5% від загальної кількості годин на циклі) мають чита- тися як проблемні, гарно ілюстровані, з використанням мультимедийної системи демонстрації презентацій, відеофільмів, можуть використовуватися як лекції- візуалізації або прес-конференції. Мета кожної лекції надати слухачам базові знання по конкретному розділу, ознайомити їх із сучасними положеннями класифікації захворювань дитячого віку, новітніми клінічними, діагностичними та диференцій- но-діагностичними підходами. Завдячуючи оглядовим лекціям у лікарів-інтернів формується сучасна понятій- на база знань та конкретизуються мотиваційні цілі на- вчання. Наш досвід показує, що без лекції, прочитаної раніше практичного заняття на задану тему ефектив- ність останнього значно знижується. В Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця накопичений позитивний досвід чи- тання міжкафедральних лекцій для лікарів-інтернів зі спеціальності «педіатрія». У майбутньому доцільно розвивати також дистанційні лекції провідних фахівців на базі високих комп’ютерних технологій. Підвищуєть- ся значення наявності якісних web-сторінок кафедр з опублікованими спрямованими матеріалами для ліка- рів-інтернів, переліком рекомендованих джерел інфор- мації з тієї або іншої проблеми. Для післядипломного навчання не втрачають своє значення й інші традиційні форми роботи з лікарем- інтерном: курація хворих, клінічні розбори, проведення семінарів, практичних занять. Потрібні рішення тесто- вих завдань, ситуаційних задач, участь в науково- практичних та клініко-патологоанатомічних конферен- ціях, реферативна робота. Поруч з використанням зага- льноприйнятих контролюючих методів навчання (усне опитування, тестові завдання), зростає значення спілку- вання «викладач-інтерн» та «інтерн-інтерн», дискусій та запровадження системи рольових ігор під час прове- дення семінарських занять. Важко переоцінити значення самостійної роботи ліка- ря з елементами комп’ютерного дистанційного навчання у мережі Інтернет. Говорячи про інформаційний освітній простір, слід розуміти, що останній зумовлює необхід- ність підтримання нових викликів часу. Зокрема, важли- вими інструментами запровадження принципів доказової медицини є використання «Clinical Evidence», «Cochrane Library», «MedLine» та інших джерел у всесвітній мережі за проблемою. Наприклад, підраховано, щоб встигати за розвитком сучасної педіатрії лікарю слід читати щонай- менше 17 статей щодня 365 діб на рік, що, звичайно, не- можливо. Тому саме на допомогу практичному лікарю здійснюються мета-аналізи високоякісних рандомізованих клінічних досліджень, публікуються систематичні огляди когортних досліджень тощо. Ці дані «медицини, що грунтується на доказах» в клінічній педіатрії вкрай потрібні. Так, наприклад, клі- ніцисту потрібні докази ефективності та безпечності діагностичних та терапевтичних процедур, докази ефе- ктивності прогностичних ознак, порівняльної ефектив- ності та безпечності маніпуляцій приблизно 5 разів для кожного госпіталізованого хворого та двічі для кожних 3 амбулаторних пацієнтів. Навичками пошуку потріб- них відомостей в Інтернеті лікар-педіатр має оволодіва- ти з перших днів навчання в інтернатурі. Практична робота лікаря-інтерна несумісна без тісною співпраці з закладами охорони здоров’я, тому розуміння та відповідна допомога з боку лікуючого лікаря, завідува- ча відділенням, заступника головного лікаря з медичної частини та особисто головного лікаря обов’язкові. Лікар- інтерн має знати свій правовий статус у відділенні: в адмі- ністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На лікаря-інтерна повністю поширюються правила внут- рішнього трудового розпорядку, права та пільги, що вста- новлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії. Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лі- кар-інтерн повинен, у рамках можливого, забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Під час курації хворого інтерн вкрай ретельно має з’ясувати анамнез, скарги, ознайомитися з первинною медичною документацією, провести клінічне обстеження дитини, оцінити дані інструментально-лабораторних ме- тодів дослідження, скласти план подальшого дообстежен- ня та узгодити його з лікуючим лікарем. Керівник інтерна особливу увагу має приділити фо- рмуванню клінічного мислення у лікаря та володінню питаннями лікування дитини, яку спостерігає лікар- інтерн. Зокрема, слід обговорити питання фармакоди- наміки, фармакокінетики, безпечності використання лікарських засобів, їх взаємодію між собою, режим до- зування та контроль безпечності. При виборі схем тера- пії слід посилатися на затверджені Міністерством охо- рони здоров’я протоколи лікування, на світові дані до- казової медицини, сучасні публікації у вітчизняних та іноземних джерелах літератури. Важливим розділом є розгляд питань первинної та вторинної профілактики в педіатрії. Яскравими прикла- дами є обговорення питань запобігання розвитку рахі- ту, анемії у дітей грудного віку, питань вторинної про- філактики ревматизму та інфекційного ендокардиту. Не можна забувати про питання етики та деонтоло- гії, біоетики, лікар має вчитися спілкуванню з хворою дитиною, її батьками, з середнім медичним персоналом, з лікарями-колегами. Без набуття суто людських мора- льних якостей як чуйність, доброта, милосердя, чес- ність, комунікабельність не може відбуватися станов- лення медика. Необхідно зазначити, що лікарі-інтерни Національ- ного медуніверситету показали кращі свої риси, само- відданість та грунтовні знання при наданні медичної допомоги хворим на пандемічний грип під час епідемії у 2009 році. Під час інтернатури лікар має також ознайомитися з питаннями, що мають бути врегульовані правовими нор- мами: правовий статус медичного працівника та правовий статус пацієнта тощо. Вважаємо, що слід запроваджувати 2010, том 13, № 2 ТАВРИЧЕСКИЙ МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК - 7 - систему «зворотнього зв’язку», зокрема анкетування ін- тернів щодо навчального процесу для аналізу та подаль- шого його вдосконалення. Важливим завданням удоско- налення післядипломної освіти є створення нових сучас- них підручників та навчальних посібників по підготовці лікарів-педіатрів, які відповідали б потребам часу. Адже основними завданнями післядипломної освіті є підвищення рівня практичної підготовки та професійної готовності до самостійної роботи та поглиблення профе- сійних знань та умінь, збагаченні досвіду практичної ро- боти за фахом протягом усього професійного життя. Безперервний професійний розвиток лікарів та про- візорів - це період їх постійного навчання, підготовки, підвищення кваліфікації і самоудосконалення, що по- чинається після отримання вищої медичної освіти та підготовки в інтернатурі (резидентурі) і триває впро- довж всього професійного життя спеціаліста (4, 13). Для забезпечення безперервного професійного роз- витку лікарів та провізорів з урахуванням потреб кож- ного з учасників процесу можливе використання різних організаційних форм із застосуванням сучасних інфор- маційних та комунікаційних технологій. У роботі з лікарями-інтернами педіатричного профі- лю нами широко використовуються наступні форми роботи: лекції (у тому числі міжкафедральні), семінари, практичні заняття, курація хворих, клінічні розбори, реферативна робота, участь у клінічних конференціях, участь у науково-практичних конференціях (8). Поштовхом до такого варіанту міжкафедральної співпраці стало те, що саме проблемно-орієнтоване на- вчання у малих групах дає найбільш високий рівень засвоєння знань. Особливість таких конференцій: допо- відачами виступають інтерни, у доповіді можуть бути використані лише результати власних клінічних дослі- джень, тематика доповідей практичного спрямування, об’єкт вивчення та обговорення має бути важливим для лікарів та провізорів. У зв’язку з виникненням у суспільстві упродовж двох останніх років негативних тенденцій щодо вакцинопрофі- лактики у Національному медичному університеті на ви- конання наказу МОЗ України від 11.11.2008 №649 “Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників з питань імунопрофілактики” було вжито ряд системних заходів, спрямованих на належну організацію викладання питань імунопрофілактики на до- та післядипломному етапах, що знайшло необхідне відображення у програмах підготовки інтернів на наших кафедрах. Були також проведені додат- кові лекції з питань імунопрофілактики та семінари для лікарів та працівників клінічних кафедр ВМНЗ. Отже, для забезпечення ефективної сучасної після- дипломної освіти лікарів міжкафедральна інтеграція має розглядатися як важлива складова навчального процесу. Нами зазначено, що міжкафедральні науково- практичні конференції забезпечують покращення за- своєння теоретичного матеріалу, сприяють поглиблен- ню знань з суміжних дисциплін, підвищенню професій- ної зацікавленості до фахових та суміжних питань. Проте, слід пам’ятати, що інтернатура, як первинна спеціалізація, це - лише перший крок лікарів-педіатрів у їх становленні як фахівців. Ефективна післядипломна підготовка є базовим фундаментом БПР (безперервного професійного розвитку) лікаря-педіатра, що нині зага- льноприйнятий у світі (lifelong learning – навчання че- рез все життя) і до якого йде й наша вища медична та фармацевтична освіта. ЛІТЕРАТУРА 1. Банчук М.В., Волосовець О.П., Фещенко І.І., Бойчук Т.М., Булах І.Є. та ін. Сучасний розвиток вищої медичної та фармацевтичної освіти й проблемні питання забезпечення якісної підготовки лікарів і провізорів // Медична освіта. – 2007. - № 2. – С. 5 – 13. 2. Банчук М.В., Волосовець О.П., Фещенко І.І., Бойчук Т.М., Булах І.Є. Безперервний професійний розви- ток лікарів і провізорів та якість підготовки фахівців у сфері здоров’я // У матеріалах науково- методичної конференції „Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів та провізорів”. - Київ: НМАПО, 2007. - С.3-9. 3. Булах І.Є., Волосовець О.П., Казаков В.М., Моска- ленко В.Ф. та ін. Система забезпечення якості підготовки медичних кадрів в Україні. - Київ: Кни- га Плюс, 2007.- 40 с. 4. Булах І.Є., Волосовець О.П., Москаленко В.Ф., Пе- редерій В.Г. та ін. Медична освіта у світі та в Україні. – К.: Книга плюс, 2005. – 384 с. 5. Булах І.Є., Вороненко Ю.В., Волосовець О.П., Гончарук Є.Г., Дзяк Г.В., Казаков В.М., Моска- ленко В.Ф. Система управління якістю медичної освіти в Україні. - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2003.-211 с. 6. Волосовець О.П., Кривопустов С.П. Удосконалення післядипломної підготовки лікарів – педіатрів: спільне завдання вищих медичних навчальних закладів та охорони здоров’я України // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. - № 5. – с. 97 – 103. 7. Волосовець О.П., Майданник В.Г., Крамарєв С.О., Прохоров Є.В., Юліш Є.І., Больбот Ю.К. Нові державні стандарти вищої медичної освіти у підготовці лікаря-педіатра // У матеріалах науково- методичної конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців у вищих медичних та фарма- цевтичному навчальних закладах України”. - Чернівці. 20.11.2002 - 21.11.2002. - С.199-200. 8. Волосовець О.П., Хоменко В.Є. Шляхи вдоскона- лення професійної підготовки лікарів-інтернів з фаху «педіатрія // Проблеми медичної науки та освіти.-2005. - №2. - С.5-7. 9. Вороненко Ю.В., Бойченко Т.Є. Стратегії та методи навчання в післядипломній медичній освіті. - Київ: Вересень, 2004. – 160 с. 10. Голопихо Л.І. Досвід міжкафедральної інтеграції в післядипломній освіті лікарів та провізорів. // Нау- ковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. – 2006. - № 4. – С. 291. 11. Москаленко В.Ф. Принципи побудови оптимальної системи охорони здоров’я. Український контекст. - Київ, Книга плюс, 2008. – С. 63. 12. Москаленко В.Ф., Яворовський О.П., Свінціцький А.С. Перший досвід впровадження концепції ре- формування системи післядипломної освіти лікарів у Національному медичному університеті // Ме- дична освіта. – 2006. - № 4. – С. 5 – 10. 13. Москаленко В.Ф., Банчук М.В., Бахтеєва Т.Д., Біло- вол О.М., Булах І.Є., Волосовець О.П., Казаков В.М., Лісовий В.М., Максименко С.Д., Мінцер О.П. Сис- тема професійної безперервної підготовки фахівців для охорони здоров’я України.- Книга.-Київ:Книга плюс 2009.-64 с. 14. Передерій В.Г. Стратегія євроінтеграційного ре- формування вищої медичної та фармацевтичної освіти України // Медична освіта. – 2005. - № 2. – С. 9 – 11. 15. Етичний кодекс лікаря України // Новини медици- ни та фармації.-2009.-№11. 16. Наказ МОЗ України від 07.07.2009 №484 . Поступила 12.09.2009

Сучасні підходи до післядипломної освіти лікарів-педіатрів

Institution

Ähnliche Einträge