Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст.
У статті розглядається культурно-освітня діяльність відомих представників дворянського роду Лівобережної України Марковичів-Маркевичів. Висвітлено їх внесок у розбудову громадських, наукових інститутцій та установ, роль у літературних процесах, мистецькому та науковому житті України другої половини...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25883 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. / В. Морозов // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 81-87. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859773083623096320 |
|---|---|
| author | Морозов, В. |
| author_facet | Морозов, В. |
| citation_txt | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. / В. Морозов // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 81-87. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті розглядається культурно-освітня діяльність відомих представників дворянського роду Лівобережної України Марковичів-Маркевичів. Висвітлено їх внесок у розбудову громадських, наукових інститутцій та установ, роль у літературних процесах, мистецькому та науковому житті України другої половини XIX – початку XX ст.
В статье рассматривается культурно-образовательная деятельность известных представителей дворянского рода Левобережной Украины Марковичей-Маркевичей. Охарактеризован их вклад в развитие общественных, научных институций и учреждений, роль в литературных процессах, художественной и научной жизни Украины второй половины XIX – начала XX ст.
In article cultural-educational activity of known representatives of a sort of Left-bank Ukraine of noble family Markovichev-Markevichev is considered. Their payment in development public, scientific институтций and establishments, a role in literary processes, art and scientific life of Ukraine of second half XIX – the beginnings of XX – tem is characterized.
|
| first_indexed | 2025-12-02T07:17:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 81
УДК 929.52(477.51)
Віталій Морозов
�
ВНЕСОК ДВОРЯНСЬКОГО РОДУ МАРКОВИЧІВ –
МАРКЕВИЧІВ У КУЛЬТУРНО�ОСВІТНІ ПРОЦЕСИ
ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ.
© Морозов Віталій Володимирович – докторант кафедри історії для
гуманітарних факультетів історичного факультету Київського національ�
ного університету ім. Т. Г. Шевченка.
У статті розглядається культурно�освітня діяльність відомих представників
дворянського роду Лівобережної України Марковичів�Маркевичів. Висвітлено їх
внесок у розбудову громадських, наукових інститутцій та установ, роль у літера�
турних процесах, мистецькому та науковому житті України другої половини XIX
– початку XX ст.
Ключові слова: родина, відомий етнограф, творчий доробок.
Блискучим взірцем родин – охоронців вогнищ національної культури в другій
половині XIX – початку XX ст. були представники старовинного дворянського
роду Марковичів�Маркевичів, багатогранна діяльність представників якого роз�
горталась у межах великого часового і територіального простору та була пов’язана
з Україною, Росією, Польщею [1, С. 113 – 123]. А завдяки родинним зв’язкам з
Кочубеями вони були вхожими в аристократичні кола України та Росії [2, № 1�2,
С. 24 – 25]. Герб дворян Марковичів був внесений до 8�ої частини «Общего гер�
бовника дворянских родов Всероссийской империи» [3, С. 108].
Чільне місце серед представників дворянської родини Марковичів�Маркевичів
посідає син В. І Марковича (1780 – 1843) – відомий український етнограф, член
Кирило�Мефодіївського товариства Опанас Васильович Маркович (27.I [8. II].
1822 – 20.VIII. [01.IX].1867). Серед фольклорних збірників, котрі виходили в
світ у різні часи, особливе місце займає збірник О. В. Марковича «Украинские
поговорки, пословицы и так далее», який він видав у 1864 р. під псевдонімом
М. Номіс [4]. У цей збірник, виданий М. Симоновим, невтомний дослідник ук�
раїнського фольклору вмістив понад 30 000 прислів’їв та приказок, які він збирав
протягом багатьох років. Також певну частину зібраних етнографічних матеріалів
Опанас Маркович друкував у «Черниговских губернських ведомостях» та в збірни�
ках А. Метлинського, В. Антоновича, М. Драгоманова [5]. О. В. Маркович є також
автором музики до опери «Чары» за п’єсою К. Тополя (1866), яка була поставлена
силами аматорських гуртків, котрими він керував у Чернігові і Новгороді�Сівер�
ському [6, С. 94].
Чільне місце в літературних процесах другої половини XIX ст. займає здобуток
романіста, прозаїка, літературного критика та публіциста Болеслава Михайловича
Маркевича (1822 – 6 [18]. XI.1884). Починаючи з 60�х років XIX ст., він бере актив�
ну участь у наповненні сторінок «Русского Вестника» и «Московских Ведомостей»
М. Н. Каткова [7]: (цикли «Из Петербурга» (1863–1873), «Из берегов Невы»
(1878–1883)). Б. М. Маркевич також співробітничав з петербурзькими газетами
«Русский мир» (1871–1875), «Биржевые ведомости» (1870–1871), «С.�Петербург�
ские ведомости» (1875–1883), а також з «Голосом» и «Гражданином».
82 Сіверянський літопис
Першим великим літературним здобутком Болеслава Михайловича був ро�
ман «Типи прошлого» [8]. У центрі роману автор помістив образ радикала�кріпа�
ка Кириліна, який отримав від свого власника багато ласки та турботи. Але, буду�
чи при цьому ображеним на весь світ, Кирилін постійно мріє про помсту своєму
благодійникові.
Наступний твір (роман «Забытые вопросы») вважається, на думку літератур�
них критиків, кращим романом Б. М. Маркевича. Зав’язка твору базується на
сприйнятті дитиною розпаду її родини через призму морального падіння матері.
В 1873 році Б. М. Маркевич опублікував роман «Марина с Красного Рога», сюжет
якого зав’язаний навколо історії молодої дівчини Марини, яка була дочкою керу�
ючого великим маєтком. Героїня твору захоплювалася модними на той час ради�
кальними ідеями нігілістів [9]. У той же час вона потрапила під опіку двох при�
хильно налаштованих до неї дворян (власника маєтку і його приятеля) і поступо�
во відійшла від своїх попередніх поглядів [10].
Б. М. Маркевич також відомий і як автор повістей. Так, в 70�і рр. XIX ст. ним
були написані повісті «Две маски», «Княжна Тата», «Лесник» [11]. Як письмен�
ник, Болеслав Михайлович найбільш відомий своєю трилогією – «Четверть века
назад», «Перелом», «Бездна» [12].
Свого часу досить помітною фігурою в культурно�освітньому житті зазначе�
ного вище часового періоду був сенатор (1888) та дійсний таємний радник (1896)
Андрій Миколайович Маркевич (21. 11. 1830 – 24. 04. 1907). Видатний юрист,
голова Петербурзької судової палати, статс�секретар імператора, кавалер ряду
імператорських орденів (у тому числі Олександра Невського), він також просла�
вився як філантроп і музикант.
Завдяки активним старанням Андрія Миколайовича було засноване музичне
товариство в Санкт�Петербурзі. За його ініціативи також було створено 20
відділень цього товариства, зокрема в Харкові, Києві, Одесі, та відкрито музичні
школи при них. Разом з А. Рубінштейном він був і одним із засновників Петер�
бурзької консерваторії. Завдяки сприянню А. М. Маркевича в 1866 р. був затвер�
джений «Устав музичних училищ», а консерваторії були визнані першорядними
навчальними закладами [13].
Вихідець з уславленої дворянської родини, Андрій Миколайович Маркевич
доклав багато зусиль для повернення рукописів талановитого сина України
Т. Г. Шевченка зі сховищ архіву ІІІ відділення в музей «Української старовини» в
м. Чернігові. Також він активно сприяв виданню здобутків славетного україн�
ського поета («Кобзар» за редакцією В. Доманицького, 1907). А.М. Маркевич є
автором і збірника українських народних пісень, перекладених на ноти («Народні
українські наспіви, покладені на фортепіано» (1860).
Серед громадських справ А.М. Маркевича слід виділити його головування в
Шевченківському товаристві допомоги знедоленим уродженцям Південної Росії,
які навчалися у Петербурзі, а також роботу на посаді заступника голови Імпера�
торського філантропічного товариства [14, C. 21; 15].
До когорти талановитих представників – вихідців з дворянських родин Чер�
нігівської губернії належить і Марко Вовчок (Марія Вілінська) (10 [22] 12. 1833 –
28.07 [7.08]. 1907), дружина етнографа О. В. Марковича. На формуванні поглядів
письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях її родичів,
зокрема батьків Д. І. Писарева, салоні її тітки К. П. Мардовіної в м. Орел [16;17].
У 1867–1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського
романіста. Саме в ті роки вона створила романи «Живая душа», «Записки причет�
ника», «В глуши», а також повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идилия», здійсни�
ла переклад російською мовою творів з французької, англійської, німецької, польської
літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жуля Верна. [19. C.451 – 454; 20].
Свою роль у розвиток культурно�освітніх процесів другої половини XIX ст.
вніс й історик Олексій Іванович Маркевич (1847 – 1903), професор Новоро�
сійського університету (до 1895 р.).
Сіверянський літопис 83
Олексій Іванович був активним членом археологічних з’їздів, на яких ним
були прочитані численні доповіді. Він також є автором багатьох статей, брошур і
рецензій, головним чином з питань та проблем російської історії XVI і XVII ст.,
археології, літературних процесів [21]. Крім власних дисертацій, О. І. Маркевич
надрукував цікаві історичні розвідки «25�річчя Імператорського Новоросійсько�
го Університету» (1890), «Г. К. Котошихін і його твір про Московську державу
XVII ст.» (1895), «Обрання на царство М. Ф. Романова» , «Про війни з Казанню в
XVI ст.», «Качибей, або Гаджибей, попередник Одеси», «Реалізм російської літе�
ратури» (1893) та інш. [22].
Цікавим та різностороннім є творчий доробок Дмитра Васильовича Маркови�
ча (24.10 [5.11].1849 – 09. 12.1920), уроженця Полтави, випускника Новоросійсь�
кого університету.
У родині його батьків (В. В. Марковича та його дружини Антуанетти Франців�
ни де Оліва) цінувались вільнодумство, незалежність, благородство та людяність.
Дядьком Д. В. Марковича був друг Т. Г. Шевченка етнограф О. В. Маркович, а
дядиною – Марія Вілінська (Марко Вовчок). Саме в діях та вчинках цих людей
майбутній письменник та громадський діяч знаходив витоки гуманізму та добро�
творчості. А на літературному поприщі Дмитро Васильович більше відомий за
своїми псевдонімами (Волиняк, Гайдабура, Марківчанин, Оленін та ін.). Також
він був свого часу прийнятий до складу Херсонського українського товариства,
яке стало початком систематичної української просвітницької роботи на Херсон�
щині [23].
У результаті праці товариства було видано альманах «Степ. Херсонський бе�
летристичний збірник», редактором якого виступив Д. Маркович [24]. До руко�
писного варіанту народжуваного альманаху ввійшли статті, оповідання, вірші хер�
сонців (О. та С. Русових, Дніпрової Чайки, Д. і О. Марковичів, А. Грабенка,
Б. Грінченка, Пенчуківця), К. Іващенка (Шрама) з Одеси, І. Левицького (Нечуя)
з Кишинева, Д. Мордовця з Петербурга, М. Грушевського (Заволоки) з Астрахані,
П. Тулуба з Києва та ін. [25. C. 163; 26. С. 637].
Альманах «Степ. Херсонський белетристичний збірник» побачив світ у 1886 р.
у Петербурзі [27] та став четвертим українським альманахом, в якому більшість
матеріалів були опубліковані українською мовою, і другим виданням, яке з’яви�
лося на півдні України за російського царювання [28. С. 303 – 304].
Дебют Д. В. Марковича як письменника відбувся в 1880 р., коли часопис «Но�
вое время» опублікував його оповідання «Неудачный», проте визнання до нього
прийшло завдяки появі альманаху «Степ», в якому були надруковані його твори
з кримінальної тематики: «Іван з Буджака», «Два платочки», «Шматок» та «Омель�
ко Каторжний» [29].
У першому з названих творів («Іван з Буджака») Дмитро Васильович описує
неабияку людську особистість з сильним характером, виховану суворими умова�
ми життя і праці в південноукраїнських степах [30. C. 460]. А у витворах пера
Д. В. Марковича «Шматок» та «У найми» розповідається про трагізм долі дітей
бідняків, їхню поразку в непосильному двобої з жорстоким світом.
Особливе місце в доробку Дмитра Васильовича займає його п’єса «Не зрозу�
міли», присвячена другові письменника О. О. Русову. Головний герой п’єси (агро�
ном Олександр Богун) разом з однодумцями виношує плани пристосування ус�
тоїв українського села до нових форм економічного життя, піднесення його доб�
робуту [31. C. 4].
Свій посильний внесок у розвиток культурно�освітніх процесів другої поло�
вини XIX – початку XX ст. вніс і син О. В. Марковича та Марка Вовчка Богдан
Опанасович Маркович (27.10.1853 – 1915) – доцент Петербурзького університе�
ту, кандидат фізико�математичних наук, публіцист.
Активна літературна діяльність Богдана Опанасовича розпочалася на засланні,
в Астраханській, а згодом – Саратовській губерніях, в яких він перебував за свої
політичні погляди. Саме там він стає помітною постаттю в житті російської
84 Сіверянський літопис
провінції та співпрацює з місцевими виданнями, а згодом отримує посаду редак�
тора «Саратовского вестника» (1895 – 1898). Починаючи з 1889 р., Б. О. Марко�
вич активно співрацював з «Астраханским вестником», «Волжским вестником»,
«Саратовским листком». А першою його роботою на ниві літературного перекла�
ду стає переклад творів французького натураліста Летурно «Evolution de morale»
і “Evolution de famille” (1888).
Починаючи з другої половини 80�х рр. XIX ст. життя Б. О. Марковича остаточно
пов’язане з літературою. Він проявив себе на ниві журналістської роботи і публіци�
стики, виконував функції посередника між літературним світом і
М. О. Марковичем. Також Богдан Опанасович взяв на себе роль видавця праць
Марка Вовчка і свого дядька Д. Писарева. Слід також зазначити, що Б. О. Маркович
не залишав своєї першої професії і до історії вітчизняної науки він увійшов як мате�
матик, автор підручників з геометрії, які відзначались методичною цінністю [32].
На початку нового, ХХ ст., Б. О. Марковичу вдалося повернутися до столиці
та увійти до столичного журналістського бомонду, співпрацюючи з такими ви�
даннями, як «Среди провинций», «Правительственный дневник», «Санкт�Петер�
буржские ведомости», «Свободный народ», а з 1905 р. – «Биржевых ведомос�
тей», в яких він координував роботу авторів історичних нарисів.
Б. О. Маркович також брав активну участь у збиранні матеріалів до цілої низ�
ки біографій. Будучи одним з перших біографів батьків, Б. О. Маркович передає
неповторну атмосферу свого дитинства та знайомить читачів зі своїми видатни�
ми батьками [33; 34].
Історико�краєзнавче вивчення Криму в останній чверті XIX – першої третини
XX сторіччя нерозривно пов’язане з ім’ям діяча вітчизняної історичної науки,
засновника краєзнавчого руху в Таврійській губернії, організатора архівної спра�
ви в Криму, археолога Арсенія Івановича Маркевича (30.03. [11.04] 1855�17. 01.
1942). [35]. Навчався у гімназії м. Біла Седлецької губернії, а вищу освіту здобув
у 1872 – 1876 рр. на історико�філологічному факультеті Варшавського універси�
тету [36. C. 186 – 188].
У стінах університету проявилися науково�дослідні й літературні здібності
молодого вченого. Так, в університетському виданні в 1876 р. була опублікована
його дипломна робота «Юрій Крижанич і його літературна діяльність» [37]. Після
переїзду до Сімферополя А. І. Маркевич почав активно вивчати його старожит�
ності та ознайомлюватися з літературними розвідками про Кримський півострів.
У 1886 р. почала створюватися Таврійська вчена архівна комісія (ТВАК), і
А. І. Маркевич відразу став активним її членом, а згодом (з 1908 р.) і її головою
протягом багатьох років.
Одним з перших завдань комісії було невідкладне обстеження архівів з
мінімальною гарантією схоронності. Для організації цієї справи багато зусиль до�
клав й Арсеній Іванович. Йому належить узагальнююче дослідження з історії
кримських архівів до початку діяльності ТВАК [38. C. 166 – 173].
Період з кінця 1880 по 1920 рр. був найбільш плідним у житті А.І. Маркевича.
Саме в ті роки він як науковець активно співпрацював з Таврійською археологіч�
ною комісією, Московським археологічним товариством, Одеським товариством
історії й старожитностей.
Архівні дослідження стали основою для багатьох публікацій краєзнавця. Так,
на сторінках «Известий Таврической ученной архивної комисии» А. І. Маркевич
опублікував такі свої історичні розвідки, як «Матеріали архіву канцелярії Тав�
рійського губернатора, які відносяться до подорожі Катерини II у Крим в 1787
році» (1891, № 11), «До історії Катерининських миль у Криму» (1891, № 13), «До
історії ханського Бахчисарайського палацу» (1895, № 23) та інші [39].
Арсеній Іванович постійно стежив за всією літературою про Крим, довгі роки
працював над складанням бібліографічного покажчика. В 1894,1898 і 1902 рр.
виходять у світ три випуски універсального покажчика друкованих матеріалів про
Крим – «ТAURICA», який і на сьогодні є єдиним універсальним бібліографічним
Сіверянський літопис 85
покажчиком літератури про Крим [40]. Численні публікації краєзнавця стосува�
лися різних епізодів кримської історії, були присвячені пам’яті колег, які працю�
вали в ученій архівній комісії. А. І. Маркевич також зібрав цікаві дані про перебу�
вання на півострові О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, В. А. Жуковського [41].
Дворянський рід Марковичів�Маркевичів був також пов’язаний родинними
зв’язками з рядом інших шляхетних родин. Так, шлюбний союз І. А. Маркевича
(1747 – 1814), старшого радника цивільного суду Новгород�Сіверського намісниц�
тва, відомого прихильника розведення тюльпанів та збирача бібліотеки, й прав�
нучки знаменитого генерального судді часів І. Мазепи В. Л. Кочубея й гетьмана
Данила Апостола Єлизавети Василівни Кочубей (споч. в 1800 р.) подарував світу
Пульхерію Іванівну Маркевич (нар. ор. в 1781 р.). Вона була дружиною М. Я. Ско�
ропадського (1764 – 1810). А нащадки цього подружжя були видатними громад�
ськими та культурними діячами.
Так, їх син – Іван Михайлович Скоропадський (30.01.[11.02] 1805�8.02. 1887),
– був відомий своєю громадською та науково�просвітницькою діяльністю, піклу�
вався про створення шкіл та гімназій в Україні [42. C. 97]. У 1865 р. Івана Михай�
ловича обрали головою Прилуцької повітової училищної ради (Полтавська гу�
бернія). Він активно взявся за ввірену справу і досяг у ній найкращих результатів
(72 училища та 1237 учнів). А в 1867 р. І. М. Скоропадський заснував пансіон для
підготовки народних учителів, вихованці якого перебували на повному утриманні
мецената. Також він передав у користування одну із своїх садиб Прилуцькій чо�
ловічій гімназії, до заснування якої доклав чимало зусиль і коштів.
У 1830 р. І. М. Скоропадський одружився з Єлизаветою Петрівною Тарнов�
ською, що походила з роду меценатів, колекціонерів, засновників Українського
національного музею у Чернігові, покровителів літератури та мистецтва.
Діти цього подружжя, Петро Іванович Скоропадський (6. 04. 1834 – 28. 06.1887)
і Єлизавета Іванівна Скоропадська (в шлюбі – Милорадович) (12.01. 1832 –
27.03.1890), зробили свій внесок у громадське і культурне життя країни, додер�
жуючись традицій своїх предків. Так, Петро Іванович залишив блискучу військо�
ву кар’єру заради громадської діяльності, а за участь у проведенні реформ у 1860�х
роках був нагороджений царськими відзнаками. Весь свій вільний час він відда�
вав благоустрою міста Стародуб. А Єлизавета Іванівна підтримувала своїми по�
жертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Та�
кож вона була членом «Української громади», співзасновницею Народної бібліо�
теки і президентом благодійного товариства в Польщі. Є. І. Милорадович також
була фундатором товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові – внесла 20 тис. авст�
рійських крон для його заснування в 1873 р. З 1878�го вона очолювала Полтавське
філантропічне товариство [43. С.24�25].
Таким чином, у другій половині XIX – на початку XX ст. у дворянській родині
Марковичів�Маркевичів з’являються громадські і культурні діячі, історики, ет�
нографи, письменники і музиканти, чия діяльність сприяла збереженню і пере�
дачі кращих культурних традицій народу.
1. Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского дворянства. – СПб., Санкт�
Петербургская губернская типография, 1901. – Т. 2. – Ч. VI. – 873 с.
2. Томазов В. В. Марковичі //Старожитності. – 1994. – №1�2. – С .24�25; №3�4. – С.26�27.
3. Лукомский Д. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский гербовник.– Издание Черниговского
дворянства. СПб., 1914. – 292 с.4.
4. Номис М. Украинские поговорки, пословицы и такое прочее (на украинском языке).
Серия: Литературные памятники Украины. К:. Лыбидь, 1993 г. – 768 с.
5. Метлинский А. Л. Народныя Южнорусскія песни. Издание Амвросия Метлинскаго. Киевъ.
Въ университетской типографии. 1854. – 494 c.
6. Білоусько О. А., Мірошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII – початок XX
століття. Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с.
7. Катков Михаил Никифорович (1818 – 1887) – известный русский публицист. В 1863 г. он
стал, вместе с Леонтьевым, редактором «Московских Ведомостей».
8. Русский вестник. – 1867. – № 8�12. Отдельное издание. – М., 1867.
86 Сіверянський літопис
9. Нигилизм (від лат. nihil – ніщо, нічого) – соціально�моральне явище, яке виражається у
запереченні загальноприйнятих моральних і культурних цінностей, невизнання будь�яких
авторитетів.
10. Русский вестник. – 1873. – № 1�3.
11. «Две маски» – Русский вестник. – 1874. – №12; «Княжна Тата» – Русский вестник. –
1879. – №7; «Лесник» – Нива. – 1880. – №41�45.
12. «Четверть века назад» – Русский вестник. – 1878. – №№4, 6 – 8, 10�12; отд. изд. – М.,
1879. «Перелом» – Русский вестник. – 1880. – №2�10; 1881. – №1�12. «Бездна» – Русский
вестник. – 1883. – №1�11; 1884. – №5�11; отд. изд. – М., 1883�1884.
13. Голубчик Г. Д. Соціокультурна діяльність Миколи та Андрія Маркевичів крізь призму
сімейної історії //Грані. – 2003.– №5. – С.47�52.
14. Жемчужников Л. М. Из воспоминаний о Т. Г. Шевченко //«Основа» – 1861. – № 3.
– С. 1 – 21.
15. Романова Н. М., Михайленко В. В. Национальные общества Санкт�Петербурга ХVIII�
ХХI вв. Научное информационно�справочное издание. СПб.: ЗАО «Издательский Дом СПН»,
2004. – 210 с.
16. Засенко А. Е. Марко Вовчок.– М., 1958.
17. Брадіс Є. Сила молодая (Повесть о писательнице Марко Вовчок.) – Л.: Дет. лит., 1972.–
240 с.
18. Лобач�Жученко Б. Б. Про Марка Вовчка.– К.: Дніпро, 1979.– 310 с.
19. Русские писатели 1800�1917. Биографический словарь. – Т.1. – 1992.– С.451�454.
20. Брадіс Є. Марко Вовчок. К.: Дніпро, 1975.– 368 с.
21. Биографический словарь членов Императорского Московского Археологического
Общества. – СПб, 1915.
22. Линниченко И. А. А. И. Маркевич. – Одесса, 1904.
23. Рябінін�Скляревський О. Херсонський гурток Русова 1885 – 1889. – Запоріжжя: Тандем�У,
2003. – 72 с.
24. Немченко І. Дмитро Маркович і херсонський белетристичний збірник «Степ» (1886) //
Константи: Альманах соціальних досліджень. – 1997. – № 2. – С. 15–20.
25. Русова С. Мої спомини //За сто літ. – К.: ДВУ, 1928. – Кн. III.
26. Михайлин І. Історія української журналістики XIX століття: Підруч. – К.: ЦНЛ, 2003. –
720 с.
27. Каляка М. Степові–110: Нарис про херсонський часопис. Історія альманаху «Степ». –
Херсон: Просвіта, 1996. – 8 с.
28. Бойко А. Херсонський альманах “Степ” //Південна Україна XVIII–XIX століття. –
Запоріжжя: Тандем�У, 2001. – Вип. 6. – С. 303–304.
29. Франко І. Нарис історії українсько�руської літератури до 1890 р. //Зібр. творів: У 50
томах. – К.: Наук. думка, 1984. – Т. 41. – С.
30. Маркович Д. По степах та хуторах: Оповідання. Драма. Спогади. – К.: Дніпро, 1991. –
460 с.
31. Не Іван. Марковичеві зерна //Константи. – 1997. – № 2.
32. Маркович Б. А. Геометрия пространства. – СПб., 1911.
33. Маркович Б. А. Марко Вовчок (М.А.Маркович). Биографический очерк // Союз женщин.
– 1908. – № 1. – С. 11�15; № 2. – С. 10�21.
34. Марко Вовчок. Твори в 7 т. – Т.7. – Кн. 2. – К.: Наукова думка, 1967. – 423 с.
35. До 100�річчю від дня народження А. І. Маркевича // Вісник древньої історії.– 1955.– №4
(54).
36. Маркевич А. И. Моя автобиография / Предисловие С. Б. Филимонова // Археология
Крыма.– Симферополь, 1997.– Т.1.– №1.– С.186�188.
37. Славяноведение в дореволюционной России.– М.,1979.– С.234.; Маркевич А. И. Юрий
Крижанич и его литературная деятельность. Историко�литературный очерк // Варшавские
университетские известия.– Варшава,1876.– №1.– С. I�Х, 1�122; N2.– С. 1�103.
38. Маркевич А. И. К истории Крымских архивов //Труды тринадцатого Археологического
съезда в Екатеринославе. 1905.– М., 1908.– Т.2.– С. 166�173.
39. Непомнящий А. А. Арсений Маркевич: Страницы истории крымского краеведения. –
Симферополь: Бизнес�информ, 2005.– 432 с. (Библиография крымоведения. – Вып.3;
Бржостовская Н. В. Деятельность губернских архивных комиссий по созданию исторических
архивов //Труды Московского государственного историко�архивного института.– М., 1954.–
Вып. 5.– С. 76�116.
40. Маркевич А. И. «ТAURICA». Опыт указателя сочинений, касающихся Крыма и
Таврической губернии вообще. Вып. 1.– Симферополь, 1894; Вып. 2.– Симферополь, 1898; Вып.
3.– Симферополь, 1902.
41. Маркевич А. И. Крым в русской поэзии: Сборник стихотворений. Симферополь, 1897;
Маркевич А. И. Пушкин в Крыму и Крым в произведениях Пушкина.– Симферополь, 1887;
Маркевич А. И. Н. В. Гоголь и В. А. Жуковский в Крыму.– Cимферополь, 1902.
Сіверянський літопис 87
42. Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и
благотворители. Полтава, 1914. – 294 с.
43. Томазов В. В. Марковичі //Старожитності. – 1994. – №1�2. – С .24�25; №3�4. – С.26�27.
В статье рассматривается культурно�образовательная деятельность извест�
ных представителей дворянского рода Левобережной Украины Марковичей�Мар�
кевичей. Охарактеризован их вклад в развитие общественных, научных институ�
ций и учреждений, роль в литературных процессах, художественной и научной
жизни Украины второй половины XIX – начала XX ст.
In article cultural�educational activity of known representatives of a sort of Left�bank
Ukraine of noble family Markovichev�Markevichev is considered. Their payment in
development public, scientific институтций and establishments, a role in literary
processes, art and scientific life of Ukraine of second half XIX – the beginnings of XX –
tem is characterized.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25883 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T07:17:53Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Морозов, В. 2011-08-18T22:22:43Z 2011-08-18T22:22:43Z 2011 Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. / В. Морозов // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 81-87. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25883 929.52(477.51) У статті розглядається культурно-освітня діяльність відомих представників дворянського роду Лівобережної України Марковичів-Маркевичів. Висвітлено їх внесок у розбудову громадських, наукових інститутцій та установ, роль у літературних процесах, мистецькому та науковому житті України другої половини XIX – початку XX ст. В статье рассматривается культурно-образовательная деятельность известных представителей дворянского рода Левобережной Украины Марковичей-Маркевичей. Охарактеризован их вклад в развитие общественных, научных институций и учреждений, роль в литературных процессах, художественной и научной жизни Украины второй половины XIX – начала XX ст. In article cultural-educational activity of known representatives of a sort of Left-bank Ukraine of noble family Markovichev-Markevichev is considered. Their payment in development public, scientific институтций and establishments, a role in literary processes, art and scientific life of Ukraine of second half XIX – the beginnings of XX – tem is characterized. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. Морозов, В. Розвідки |
| title | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. |
| title_full | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. |
| title_fullStr | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. |
| title_full_unstemmed | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. |
| title_short | Внесок дворянського роду Марковичів-Маркевичів у культурно-освітні процеси Лівобережної України другої половини XIX – початку XX ст. |
| title_sort | внесок дворянського роду марковичів-маркевичів у культурно-освітні процеси лівобережної україни другої половини xix – початку xx ст. |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25883 |
| work_keys_str_mv | AT morozovv vnesokdvorânsʹkogorodumarkovičívmarkevičívukulʹturnoosvítníprocesilívoberežnoíukraínidrugoípolovinixixpočatkuxxst |