Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси)
Рецензія на книгу: Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси). – Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2009. – 352 с.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25891 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 128-130. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25891 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Демченко, Т. 2011-08-18T22:32:37Z 2011-08-18T22:32:37Z 2011 Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 128-130. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25891 Рецензія на книгу: Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси). – Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2009. – 352 с. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Рецензії. Огляди. Анотації Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| spellingShingle |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) Демченко, Т. Рецензії. Огляди. Анотації |
| title_short |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| title_full |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| title_fullStr |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| title_full_unstemmed |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| title_sort |
рахно о. чернігівські земці (історико-біографічні нариси) |
| author |
Демченко, Т. |
| author_facet |
Демченко, Т. |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси). – Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2009. – 352 с.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25891 |
| citation_txt |
Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 128-130. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot rahnoočernígívsʹkízemcíístorikobíografíčnínarisi |
| first_indexed |
2025-11-25T05:18:27Z |
| last_indexed |
2025-11-25T05:18:27Z |
| _version_ |
1850507945996976128 |
| fulltext |
128 Сіверянський літопис
РЕЦЕНЗІЇ,
ОГЛЯДИ, АНОТАЦІЇ
Рахно О. Чернігівські земці (історико�біографічні нариси). –
Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”,
2009. – 352 с.
Останнім часом в українській історіографії помітно зріс інтерес до земств – ви�
борних органів самоуправління самодержавної Росії, котрі не вписувалися в дер�
жавну структуру СРСР і тому за радянських часів у кращому разі замовчувалися
або ж безпідставно трактувалися як щось архаїчне, малоефективне в господарсько�
соціальному плані, глибоко вороже трудящим. Між тим, і це добре відомо фахівцям,
у дореволюційні часи вони оцінювалися як значне досягнення, вагомий результат
доби Великих реформ, реальний шлях до формування громадянського суспільства.
Саме такий підхід притаманний і сучасним науковцям, хоча треба відзначити при
цьому, що й вузькі місця та недоліки земського руху теж ретельно досліджуються.
Проте, на наш погляд, вивчення цього цікавого феномену відбувається дещо
однобічно: увага дослідників зосереджується в основному на різноманітних ас�
пектах конкретно�практичної діяльності земств – формуванні освітньої мережі,
створенні системи закладів охорони здоров’я, заснуванні земської статистики, а
також їхній участі у політичній боротьбі ліберально�демократичних кіл проти
самодержавства. Як не дивно, самі земці часто випадали з поля зору. Принаймні
на чернігівському регіональному рівні довгий час не було здійснено жодної спро�
би відтворити земський рух через системне дослідження біографій його лідерів
та активістів.
Тому рецензоване видання є вагомим внеском і у вивчення історії земства в
цілому, і в біографістику України, і в з’ясування деяких малодосліджених ас�
пектів краєзнавства. Важко не погодитися з автором передмови професором О. Ко�
валенком, який підкреслив: “Слід віддати належне авторові цієї книги О. Я. Рах�
ну, – скориставшись просопографічним методом, він не просто реконструював
життєписи кільканадцяти провідних діячів Чернігівського земства, а й створив,
по суті, їхню колективну біографію” [С. 3]1 .
Власне біографічним нарисам передує значний за обсягом, насичений добре
впорядкованим фактичним матеріалом та забезпечений переконливими виснов�
ками розділ, присвячений аналізові історії Чернігівського земства від часу його
заснування у 1865 р. до 1918 р., коли ця інституція була скасована. Автор не при�
ховує свого захоплення досягненнями земців і цілком слушно вважає, що вони
були здобуті завдяки зусиллям керівників (голів) губернської земської управи та
“лівого крила” гласних земського зібрання [С. 29].
Із 13 персоналій, які стали об’єктом дослідницького інтересу, 9 якраз і вико�
нували обов’язки голови управи (від першого, хто обіймав цю посаду, К. Троци�
ни, – до останнього О. Свєчина), решта – видатні діячі українського національно�
визвольного (О. Русов й І. Шраг) та земсько�ліберального (О. Ліндфорс й І. Пет�
рункевич) рухів. Автор рецензованої книги моделює їхні біографії досить розло�
го, переконуючи читачів, що чернігівські земці заявили про себе не тільки на те�
рені громадської діяльності, вони були непересічними яскравими особистостя�
ми. Про декого з них уже захищені дисертації, написані монографії, інші ще чека�
1 Тут і далі посилання на рецензовану книгу.
Сіверянський літопис 129
ють на своїх дослідників. Крізь призму конкретних життєвих стежок героїв даної
книги помалу відкривається світ наших попередників...
Проте у невеликій за обсягом рецензії ми змушені абстрагуватися від особис�
тих рис, неповторних доль громадських діячів, щоб проаналізувати деякі важ�
ливі, на нашу думку, риси колективного портрета земської верхівки Чернігівщи�
ни, у який вилилися нариси автора.
Що ж об’єднує героїв даної книги, окрім ревного служіння земським інтере�
сам? Усі вони, за винятком двох осіб – О. Русова (його батько вислужив особисте
дворянство, але нащадки вважалися “обер�офіцерськими дітьми”, згодом О. Ру�
сов теж здобув вищеназваний статус [С. 150, 152]) та І. Шрага – були вихідцями
із дворянських родин, причому діапазон конкретно�майнового статусу був до�
сить значний: від дрібнопомісних дворян до аристократів. Були серед них і на�
щадки українських шляхетсько�козацьких родин.
У книзі О. Рахна добре показано, що представники названої вище суспільної
верстви уміли працювати у колективі, підпорядковуватися достатньо жорстким
вимогам щодо участі у земській практиці, більше того, цілеспрямовано й свідомо
ставили громадські інтереси над своїми власними. Повчальним у цьому сенсі є
приклад голови земської управи, полковника у відставці, багатого поміщика
О. Свєчина. За доби революції 1905 – 1907 рр. його нерухомість у Городнянсько�
му повіті дуже постраждала від нападу селян. Але “після розгрому економії та
садиби в Тупичеві, – зазначає автор, – О. О. Свєчин розпродав за цінами значно
нижчими ринкових кілька сот десятин землі малоземельним селянам. Він також
звернувся з проханням до юриста М. М. Могилянського взяти на себе захист об�
винувачених у цій справі селян, заплативши йому значний гонорар у сумі 500
крб.” [С. 332]. Проте, хай навіть не за таких драматичних обставин, земська робо�
та вимагала багатьох жертв, бо охоплювала значне коло, на перший погляд, одно�
манітних і нудних обов’язків, одначе чітко визначених у відповідних артикулах
Положення про земство. О. Рахно, характеризуючи земських діячів, неодноразо�
во підкреслював, що вони не обмежувалися тільки цією сферою громадської діяль�
ності, а брали участь у багатьох інших благодійних та культурно�просвітницьких
товариствах і комітетах.
Отже, кращі представники дворянства змалку були привчені до службового по�
рядку, дисципліни, самозречення в ім’я високих цілей. Можна припустити, що і в
земствах інших губерній актив формувався переважно із дворян. А це створює певні
підстави для перегляду традиційної оцінки правлячої еліти в Російській імперії:
напередодні 1917 р. вона далеко не вичерпала свій державотворчий і громадянський
потенціали.
Високий освітній ценз теж позитивно характеризує і керманичів, і актив Чернігів�
ського земства. Із 13 осіб – усі вони мали вищу (і першокласну, до слова сказати) освіту
– 9 чоловік закінчили, вчилися або здали екстернат в університетах, два були військови�
ми, один закінчив Ніжинський юридичний ліцей і один – Петровську сільськогоспо�
дарську академію (під Москвою). Ця обставина свідчила не тільки про високий фаховий
рівень, солідну ерудицію, але й про здатність належним чином оцінювати й використову�
вати можливості земства, не замикатися тільки на вирішенні конкретних завдань, уміти
бачити перспективу розвитку краю. Саме такий підхід, очевидно, й засвідчував поступо�
вий характер Чернігівського земства. Така слава у масштабах усієї імперії була цілком
заслуженою, нею по праву пишалися, підтримували її, намагалися не втратити “обличчя”.
Особливо чітко й наочно поступовість була помітною в заходах культурно�освітнього
плану. Ф. Уманець мав репутацію представника консервативного крила, але при цьому
дбав про відкриття сільських бібліотек, “стояв біля витоків створення Чернігівської вче�
ної архівної комісії”, “доклав чимало зусиль для облаштування Музею українських ста�
рожитностей, створеного на базі колекцій, які заповів Чернігівському губернському зем�
ству В. В. Тарновський”, саме за його головування “управа внесла на обговорення до�
повідь І. Л. Шрага “О допущении преподавания в народных школах на местном народном
языке” [С. 228 – 233].
130 Сіверянський літопис
Автор, очевидно, уникав педалювати питання щодо політичних поглядів і впо�
добань голів управи та й провідних представників корпусу гласних. Зрозуміло,
що вони не були революціонерами у класичному розумінні, тобто руйнівниками
існуючого ладу (це добре показано у мемуарах І. Петрункевича). Але й покірни�
ми, зорієнтованими тільки на кар’єру служаками значна частина земців теж не
була. Вони уміли відстоювати свої переконання, відповідати за свої вчинки, які
викликали осуд і репресивні заходи з боку правлячих кіл. Так, О. Карпінський не
побоявся порушити клопотання про повернення із заслання гласного І. Петрунке�
вича і взагалі “обмеження адміністративної сваволі по відношенню до представ�
ників земського та міського самоврядування” [С. 55]. Проте політичні розбіж�
ності в їхньому середовищі не носили фатального характеру. Інакше земські діячі
тільки б те й робили, що ворогували один з одним, а вони ж, як відомо, здобули
собі славу не сварками, а справами. Щоправда, за умов революції 1917 р. політич�
на визначеність стала обов’язковим складником іміджу громадського діяча, тому
вже згадуваний О. Свєчин навіть вийшов з партії народної волі на знак протесту
проти політики кадетів в українському питанні [С. 336].
Аналізуючи зміст книги О. Рахна, варто згадати про тих представників дво�
рянських кіл, котрі тільки опосередковано присутні на її сторінках. Ключовим
словом до усвідомлення феномену чернігівських земців є обрання. Усіх їх обира�
ли у відповідності з процедурою, артикульованою у Положенні про земство. Отже,
особи, котрі мали активне виборче право, очевидно, добре уявляли, кого вони
хочуть бачити гласними земських зібрань. Насамперед враховувалися не зв’язки,
майновий статус чи непотизм, а ділові якості, організаторські здібності, репутація
та авторитет у повіті. Шлях до губернського земства лежав, як правило, через
повітове зібрання. Таким чином, до органів місцевого самоврядування попри ок�
ремі помилки і невдалі кандидатури, від яких ніхто не застрахований, все�таки
потрапляли кращі з�поміж представників даної верстви.
Кожний нарис, окрім ґрунтовного викладу біографії земського діяча, скомпо�
нованої на основі ретельного вивчення джерельної бази, має додаток у вигляді
списку праць персоналії, фрагментів їхніх робіт (якщо вони були), літератури про
неї і невеликих за обсягом документів та матеріалів дотичного характеру.
Щодо недоліків рецензованого видання, то нам здається не зовсім вдалим об�
раний автором жанр “нарисів”. З одного боку, він виглядає доречним, адже йдеть�
ся про різних осіб, проте усіх діячів об’єднує в єдине ціле не тільки територіаль�
ний чинник, але й громадське служіння в одній інституції. І цей аргумент є вирі�
шальним, адже й книга називається “Чернігівські земці”. Тому форма монографії,
на нашу думку, більше відповідала б змісту роботи. Добре скомпонована вступна
частина передбачає і належним чином розроблені висновки. Окрім того, бажано
було б подбати про іменний та географічний покажчики.
Сподіваємося, що робота над опрацюванням джерел особистого походження
учасників земського руху на Чернігівщині і підготовка біографічних матеріалів
не завершиться даними “нарисами”: будуть досліджені визначні постаті повітово�
го рівня, речники селянства, когорта тих земських представників, за якими за�
кріпилася слава ретроградів і реакціонерів.
Дана книга справляє приємне враження і ретельністю підібраних документаль�
них матеріалів, і достовірністю та ґрунтовністю укладених історико�біографіч�
них нарисів, і гарним оформленням. Сподіваємося, що це тільки перша ластівка, і
згодом побачить світ узагальнююча праця про чернігівських земців та їхню
діяльність на користь рідного краю.
Тамара ДЕМЧЕНКО
|