Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.

Стаття присвячена ідеям антитурецької коаліції Речі Посполитої та Перської держави в середині XVI – середині XVII ст. Розглянуто шляхи поширення в Речі Посполитій інформації про Персію, визначено причини невдачі таких проектів. Статья посвящена идеям антитурецкой коалиции Речи Посполитой и Персидско...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сiверянський лiтопис
Date:	2011
Main Author:	Пилипенко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2011
Subjects:	У глиб віків
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25893
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст. / В. Пилипенко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 27-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860104875736563712
author	Пилипенко, В.
author_facet	Пилипенко, В.
citation_txt	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст. / В. Пилипенко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 27-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сiверянський лiтопис
description	Стаття присвячена ідеям антитурецької коаліції Речі Посполитої та Перської держави в середині XVI – середині XVII ст. Розглянуто шляхи поширення в Речі Посполитій інформації про Персію, визначено причини невдачі таких проектів. Статья посвящена идеям антитурецкой коалиции Речи Посполитой и Персидского государства в середине XVI – середине XVII вв. Рассмотрено пути распространения в Речи Посполитой информации о Персии, определены причины нереализованности этих проектов. The article is dedicated to the ideas of antiturkish caolotion of Polish-Lithuanian Commonwealth and Persia in the middle of the XVI – the middle of the XVII c. The ways of expansion of information about Persia in Polish-Lithuanian Commonwealth are under analysis. The reasons of their failure are distinguished.
first_indexed	2025-12-07T17:30:44Z
format	Article
fulltext	Сіверянський літопис 27 УДК 94(4)"15/19": 32.019.5 Володимир Пилипенко � ВОРОГ МОГО ВОРОГА – МІЙ ДРУГ, АБО ІДЕЯ ПОЛЬСЬКО�ПЕРСЬКОЇ СПІВПРАЦІ В СЕРЕДИНІ XVI – СЕРЕДИНІ XVII СТ. Стаття присвячена ідеям антитурецької коаліції Речі Посполитої та Персь� кої держави в середині XVI – середині XVII ст. Розглянуто шляхи поширення в Речі Посполитій інформації про Персію, визначено причини невдачі таких проектів. Ключові слова: Річ Посполита, Персія, Османська імперія, міжнародні відноси� ни, політична публіцистика. Політичний принцип “Ворог мого ворога – мій друг” не є новою вигадкою і відомий віддавна. Але часом, керуючись такою настановою, політики створюють досить дивні комбінації. Особливо непередбачувані комбінації виникають напе� редодні воєн чи в часи загострення міжнародних конфліктів. Історія знає багато таких незвичних і неочікуваних союзів. XVI ст. в європейській історії, окрім по� чатку релігійних воєн, було позначене активним протистоянням Османської імперії та християнських держав. В умовах посилення конфлікту, який для обох сторін мав присмак боротьби з невірними за власну віру і правдивого Бога, пошук мож� ливих союзників для християнських монархів набув особливого значення. По� літичне завдання знайти союзників набрало виняткової ваги для європейських держав, адже Османська імперія залишалася достатньо потужною, щоб самотуж� ки давати відсіч ворогам. Натомість Старий Світ був розколотий конфесійно, і монархи з більшим запалом воювали один проти одного, ніж проти турків�ос� манів. Військово�політичне протистояння європейських держав з Османською імпе� рією нараховує кілька століть. За цей час відбулося багато битв і воєн. До кон� флікту були втягнуті майже всі монархії Південної та Центрально�Східної Євро� пи. Починаючи із середини XVI ст. у „конфлікті цивілізацій” все помітнішу роль почала відігравати Річ Посполита. Польсько�Литовська держава активно контак� тувала з Османською імперією, передусім у дипломатичній та економічній сфе� рах, тому добре знала про військову потужність турецької монархії. Наприкінці XVI ст. в інтелектуальному середовищі Речі Посполитої почали поширюватись ідеї створення чи приєднання до різних міжнародних антитурецьких коаліцій. З одного боку, такі проекти були логічним продовженням діяльності Габсбургів з організації Священної ліги, з іншого, як нам видається, – свідченням поступового усвідомлення польськими політиками неможливості самостійно захиститись у разі потреби. Особливістю політичного життя Речі Посполитої було те, що в ньому чи не головну роль відігравала шляхта. А оскільки шляхти було багато і кожен пред� © Пилипенко Володимир Миколайович – кандидат історичних наук, старший викладач кафедри етнології та краєзнавчо�туристичної роботи Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шев� ченка. 28 Сіверянський літопис ставник стану міг брати участь у діяльності законодавчого органу – сейму, поста� вала проблема агітації та пропаганди у шляхетському середовищі. Ми залишаємо поза фокусом уваги дискусії про те, наскільки самостійною була шляхта у прий� нятті політичних рішень, і зосередимось на одному із засобів агітації – публіцис� тиці того часу. У політичних та оказіональних текстах середини XVI – середини XVII ст. можна зустріти досить неочікувану, на перший погляд, пропозицію – створити коаліцію з Персію для боротьби проти Османської імперії. Саме цей аспект антитурецьких військово�політичних проектів, що виникали в Речі Посполитій, нас і зацікавив. Тож розглянемо його детальніше. Ідея співпраці з Персією зустрічається з різною інтенсивністю в текстах, що походять з різного часу. Подібні заклики можна поба� чити і в офіційних сеймових документах, і в оказіональній поезії не найвищої якості. Таке жанрове розмаїття текстів наштовхує на думку про значне поширення відповідної ідеї. Але звідки в Польщі могла виникнути подібна ідея, особливо в часи Контрреформації? Наприкінці XVI ст. на Європейському континенті головними політичними гравцями у відносинах із Портою були Священна Римська імперія, Венеція, Фран� ція, Річ Посполита. Спільні проблеми у відносинах з Константинополем підштов� хували монархів та дипломатів до ідеї спільного їх вирішення. Саме в європей� ському середовищі (перш за все у Венеції) зародилась ідея використання Персії, як союзника у боротьбі проти турків. Венеціанські купці вели активну міжнарод� ну торгівлю, в тому числі й на Сході, й інформація про постійні війни держави Сефевідів з турками потрапила в місті святого Марка на придатний ґрунт, адже Венеціанська республіка також перебувала у стані перманентної війни із султа� ном. Зав’язались переговори, обмін послами із пропозиціями вдарити по турках з двох фронтів. Згодом ця ідея прижилася і у Польщі. Як держава, розташована на крайньому сході католицького світу, Польща мала постійні контакти зі Сходом. І вплив східного світу на Річ Посполиту був довго� тривалим, помітним і стосувався багатьох сфер життя. Цей вплив прийнято нази� вати орієнталізацією Польщі або модою на Схід. В Європі вона проявилась у XVIІI� XIX ст. Єва Доманьська порівнює турецький, татарський та персидський вплив на Польщу з впливом морісків на культуру Іспанії1 . Незважаючи на те, що Персія розташована досить далеко від Європи загалом та Польщі зокрема, вона не була Terra Incognita для освіченої публіки того часу. До співпраці з Персією Польщу підштовхували обставини. У Кракові було відомо про конфлікт між Сефевідами та турецьким султаном. Відповідно до правила „ворог мого ворога – мій друг” це робило перських шахів потенційними союзни� ками Речі Посполитої. До того ж відсутність спільних кордонів усувала мож� ливість виникнення серйозних конфліктів між союзниками. Але інформація, якою володіли польські дипломати та інтелектуали, була інформацією “з других рук”. Адже Краків, на відміну від Венеції, не мав прямих дипломатичних відносин з Персією, тож саме Європа постачала Польщу необхідною інформацією. Можна виділити кілька шляхів, через які інформація про Персію потрапляла до Польщі. Перш за все, від мандрівників та дипломатичних посланців. Контакти між Персією та Польщею зав’язались у XV ст., коли шах Узум Хассан 1474 р. відправив до Кракова та Венеції посла з пропозиціями антитурецької коаліції. „Спільність долі” ставала підставою для безпосередніх контактів. Але далі планів справа не пішла. З приходом до влади Сефевідів польсько�перські зв’язки відно� вились2 . Обмін послами відбувався 1609, 1624, 1628 рр. Потім була пауза. Нове пожвавлення відносин настало в 1640�х рр. у зв’язку з відомими проектами війни проти Туреччини, які плекав новий польський король Владислав IV. Вірогідно, що своєрідним каталізатором відродження польсько�перських відносин висту� пив венеціанський дипломат Дж.Тьєполо. Ян Рейхман спеціально підкреслює, що посол був відправлений з Персії до Польщі 1645 р. з метою домовитись про спільний виступ проти Туреччини3 . Спроба 1640 р. зав’язати відносини з Персією Сіверянський літопис 29 закінчилась невдачею – польський посол Теофіл Шемберг загинув під час вико� нання дипломатичної місії. Мабуть, король покладав надії на це посольство, адже в листі до гетьмана монарх щиро жалкує як з приводу смерті посла, так і невдачі місії4 . 1646 року домініканець Домінік ді Лука (Dominic di Luca), вирушаючи до Мегрелії (Зх. Грузія), мав відвезти до перського шаха королівські листи з пропо� зиціями співпраці. А через кілька місяців після поїздки ді Луки до Персії коро� лівський посол, виступаючи 20 листопада 1646 року у венеціанському сенаті, го� ворив про можливе приєднання Персії до антитурецької коаліції5 . Іншим джерелом інформації були католицькі місії до Персії. Перша з них була організована у 1604 р., а постійний місіонерський пункт був улаштований 1646 р. єзуїтами у столиці Ісфагані. Важливим джерелом інформації були звіти купців. Незважаючи на постійні війни своїх держав проти турків, купці вдало проводили комерційні операції як зі Стамбулом, так і з ворогом султана – персидським шахом. Торгові шляхи XVI� XVII ст. заходили далеко вглиб Азійського континенту, і торгівля з Персією в обхід Туреччини була вигідною. На торгівлі зі східними країнами в Польщі спе� ціалізувалися вірмени. Польсько�перській торгівлі сприяло й те, що шах Аббас І дозволив вірменам, які втікали від релігійних переслідувань у Османській імперії, поселитись у Персії. Відомо, що купці виконували не лише торгові функції. Зазвичай вони були резидентами, які виконували таємні дипломатичні завдання: вели переговори, збирали інформацію, вербували агентів тощо. Після завершення місії вони, як правило, складали докладний звіт про свої поїздки. Одним з найцікавіших звітів про торгові поїздки польських купців до Персії є „Relacya…obywatela warszawskiego od Zygmunta III, krola polskiego, do sprawowania rzeczy wyslanego w Persyi w roku 1602…” вірменського купця з Варшави Сефера Муратовича, візит якого був пер� шим із серії дипломатичних місії між Ісфаганом та Варшавою. Цей текст має цікаву і багату історію, за спостереженнями Мирослави Зигмунт, пізніші його едиції мали за мету активізувати двосторонні відносини держав та підштовхнути їх до більш тісної співпраці6 . Звісно ж, джерелом інформації про Персію була література. Творів, присвяче� них власне Персії, було не так і багато. Для початку XVII ст. можемо виділити „Rerum Persicarum Historia” П’єтро Бізарі, яка побачила світ у Франкфурті 1601 р.7 Інформативнішими щодо персидських питань були популярні в той час істо� рико�географічні описи далеких земель. Космографії походили з різних інтелек� туальних середовищ, тому дещо різнилися в ідеологічних установках, але їх жан� ровою ознакою було те, що автори намагалися розповісти читачеві потроху, але про все. Також особливістю жанру було й те, що у творах більше уваги приділя� лось географічному описові, але була й інформація про актуальний економічний та політичний стан. Космографії були своєрідними географо�історично�політич� ними енциклопедіями XVI – XVII ст., саме в них читач початку XVII ст. міг знайти найбільше інформації про сучасну Персію. Твором, який часто зустрічався в багатьох приватних бібліотеках початку XVII ст., читався, цитувався і був дуже популярним, є „Хроніка Європейської Сарматії” Олександра Гваньїні8 . Персії присвячено коротенький розділ у 10�ій книзі. Автор, описуючи Персію, кілька разів зазначає, що турки й перси постійно воюють і „тепер уже часто турок спливає кров’ю від персів”9 . Ця війна для Ос� манської імперії виявляється дуже складною, адже природні умови Персії не до� зволяють султанському війську завоювати цю землю. „Тепер, коли турки воюють у Персії, їх гине щоденно від голоду не менше, ніж від меча... Щороку там у воєн� них походах гине турків до трьохсот тисяч, але паша не полишає розпочатої війни, аж поки не впаде”10 . Бестселером з�поміж космографій був трактат Яна Ботера Бенесіуса “Relazioni...”, який був перекладений польською і виданий у Кракові 1609, 1613 та 1659 рр. під назвами “Relatiae powszechne abo nowiny pospolite...” та “Theatrum 30 Сіверянський літопис swiata wszytkiego...”. Інформація про Персію вміщена в один розділ під назвою „Персія”. З того, як автор описує цю державу, читачеві стає зрозуміло, що вона велика, потужна, досить багата і постійно воює з турками. Наприклад, говорячи про Парфію, Ботер зазначає, що перси відвоювали у турків усе, що втратили ра� ніше. Натомість Османська імперія знищила межиріччя Тигру і Євфрату. Зазна� чає автор і те, що християнське населення Кавказу має проблеми з турками: гру� зини втратили значну частину своєї свободи в останніх війнах з Портою, а насе� лення Мергелії побоюється османів11 . Таким чином, Олександр Гваньїні та Ян Ботер Бенесіус у своїх описах Персії постійно наголошують на тому, що ця держава ворогує з Османською імперією. Не беремося стверджувати, що саме цю інформацію автори хотіли донести до читача і спеціально акцентували на ній увагу, але певні думки та асоціації у читачів могли виникнути. І таки виникли. Польська політична публіцистика, оказіональна література, офіційні сеймові та сеймикові документи зберегли ряд згадок про можливість і навіть необхідність співпрацювати з Персією. За нашими спостереженнями, ставлення польської шляхти до Персії змінюва� лось у залежності від зовнішньополітичних обставин, в яких опинялась Річ По� сполита. Наприкінці XVI ст. Персію, скоріше за все, розглядали як другий для Османської імперії фронт, що відтягує головні сили султана і не дає можливості напасти на польські території. Підтвердження цьому знаходимо у сеймовій про� мові коронного підкоморія 1585 року. У своєму виступі він наголосив, що сул� танських погроз не варто боятись, доки його військо воює з персами, „лише після завершення перської війни про нас подумає”. Ще раз цю ж думку озвучив во� линський воєвода на першому сеймі за часів королювання Жигмунда ІІІ (1587 р.). На думку урядника, у Кракова не буде ускладнень з Константинополем, і полякам нічого боятись, доки турки воюють з персами12 . Таке ставлення до Персії зберіга� лось і надалі. Так, напередодні Хотинської війни кілька разів на сеймах і у листу� ванні вищих урядників повторювалась уже знайома нам думка: Порта не розпоч� не війну проти Варшави, доки не закінчить із персами13 . З іншого боку, в Персії бачили потенційного союзника у боротьбі проти ос� манів. Коріння такого ставлення, на нашу думку, слід шукати як у певних діях шаха, направлених на зближення, так і в тому, що Я. Рейхман назвав „спільністю долі” двох держав. Так, 1605 р. до Варшави прибуло посольство від шаха з пропозицією співпраці. Примітно, що ще перед початком сейму у листах�легаціях, які розсилалися з ко� ролівської канцелярії до повітової шляхти, монарх звертав увагу на те, що турки зайняті війною з Персією, і султан не буде загострювати відносини з Річчю По� сполитою14 . У бібліотеці Рачиньських збереглася копія листа від шаха до короля, яку невідомий шляхтич вписав до свого приватного архіву. На нашу думку, це і є пропозиції від Аббаса І до Жигмунда ІІІ. Шах висловлює радість з приводу того, що відносини між польським королем та австрійським імператором Рудольфом добрі і пропонує, що віднині „хто є приятелем Рудольфу, були приятелями [шаху. — П.В.], а той хто неприятель, і нам став неприятелем... А ми теж зі своїм військом проти вашого неприятеля стати хочемо”. Шах зазначає, що турки є спільним не� приятелем Папі Римському, польському та іспанському королям, імператорові і проти султана шах, в ім’я Ісуса, вже вислав свої війська, захопив турецькі замки і невільників15 . Таким чином, Аббас не лише хвалиться військовими здобутками, але й називає потенційних учасників антитурецької коаліції. Те, що офіційний лист потрапив до приватного архіву, свідчить, з одного боку, про те, що лист був читаний в присутності шляхти або його зміст був розповсюд� жений у шляхетському середовищі. В будь�якому разі інформація дійшла до не� відомого нам шляхтича. З іншого ж боку, шляхтич розцінив інформацію як важ� ливу та гідну того, щоб її записати до свого архіву, що свідчить про зацікавлення принаймні якоїсь частини шляхти ідеєю співпраці з Персією. Сіверянський літопис 31 Можливо, відголосом саме цих подій став вірш „Tr¹ba pobudki ziemie perskiåy do wszystkich narodów Chrzeœciañskich, przeciwko Màchometanow” Вавжинця Хлєбовсь� кого 1608 р., в якому поет закликає всіх європейських монархів об’єднатися задля спільної боротьби з турками16 . Цікаво, що в самому творі, окрім титула, Персія жодного разу не згадується, але із самої назви чітко зрозуміло, що ініціатива об� ’єднання йде від Персії, що, на нашу думку, відображає події посольства шаха до сейму 1605 р. Про взаємну користь від польсько�перської співпраці писав і Шимон Старо� вольський в „Discvrs o wojnie Tureckiej”. Письменник повторив відоме твердження, що турки не почнуть війну з Варшавою, не закінчивши з персами. Але автор акцен� тував увагу на іншій стороні такої ситуації: перси тільки й чекають, щоб султан ввів війська у Причорномор’я, а потім самі відразу вдарять з тилу17 . Мабуть, найкращою ілюстрацією популярності ідеї співпраці з перським ша� хом є вірш поета початку XVII ст. Мартина Пашковського „Rozmowa Kozaka Zaporoszskiego z Perskim Goñcem, o sprawach wojennych Pogan z Chrzåœæianamy”. Коро� тенький вірш був видрукуваний спеціально до сейму 1618 р. У ньому автор від імені перського посла закликає польську шляхту разом боротися з турками18 . Приблизно в той час набули поширення проекти відомого італійського мандрів� ника П’єтро делла Валле. Особа делла Валле віддавна будить інтерес дослідників: італійський аристократ, який багато років провів у подорожах Сходом і залишив після себе багатий епістолярний спадок. Описуючи його пригоди, дослідники не шкодують епітетів: автор одного з найвизначніших подорожніх щоденників, які колись були написані; перший з європейців, котрий розкопав і замалював єги� петську мумію; один з перших європейців, який ідентифікував та описав леген� дарні міста Сходу тощо19 . Для нас же важливо, що італієць пропонував свої послу� ги для організації переговорів українського козацтва з перським шахом Аббаса І з метою спільної боротьби проти турків. Але переговори не відбулись20 , а коаліції з участю Персії так і не судилось виникнути. Таким чином, наприкінці XVI – в середині XVII ст. Персія була постійно при� сутня в суспільно�політичному дискурсі Речі Посполитої. Початковим “донором” ідеї співпраці з Персією було європейське інтелектуальне середовище, зокрема венеціанське. Інформація про далекий край потрапляла до Польщі різними шля� хами: дипломатичні відомості, звіти купців�резидентів, популярні в той час кос� мографії. У ставленні шляхти до Персії можна виділити два аспекти. По�перше, державу Сефевідів розглядали як можливий другий фронт у випадку війни з турками, який відтягує сили і відволікає увагу Османської імперії від Речі По� сполитої. По�друге, як потенційного союзника у цій же війні. Але плани польсько� перського союзу так і не були реалізовані, зрештою, як і проекти інших європей� ських держав щодо Сефевідів. Причин, що вплинули на це, було кілька. З�поміж об’єктивних відзначимо значні відстані між Річчю Посполитою та Персією, відсутність постійних дипломатичних контактів (обмін посольствами відбувався принагідно і не набув систематичності). Суб’єктивною ж причиною було неба� жання польських королів та шляхти (незважаючи на активну антитурецьку рито� рику всередині держави та у міжнародних відносинах) вступати у війну проти Османської імперії. Польща намагалась якомога довше уникати відкритого військо� вого конфлікту з Портою (що польським дипломатам і вдалося реалізувати), тому й шукати реальних союзників не було потреби. А коли ж війська султана стояли на кордоні держави і війни було не уникнути (Хотинська війна), Жигмунд ІІІ звернувся за допомогою, перш за все, до європейських монархів. На відміну від Речі Посполитої, Персія вела майже безперервні війни з турка� ми і потребувала союзників „тут і зараз”. Тому саме шахи (зокрема Аббас І) були ініціаторами налагодження польсько�перських відносин. Перські дипломати шу� кали потенційних союзників як у Східній, так і у Західній Європі: Венеція, Річ Посполита, Московське царство, Кримський ханат та ін21 . До їх поля зору потра� пило й козацтво: шах відсилав гроші донським козакам, коли дізнався, що ті 32 Сіверянський літопис захопили Азов. Примітно, що козаки самі не виключали можливості служити шаху проти султана22 . Але всі намагання шаха залучити Річ Посполиту до активної співпраці, як і заклики деяких польських публіцистів до того ж, не мали жодного практичного результату. 1. Domanska E. The Orientalization of a European Orient: Turkquerie and Chinoiserie in Sixteenth and Seventeenth Century Poland [Електронний ресурс]: // Taiwan Journal of East Asian Studies. – 2004. – June. – P. 75�88. � Режим доступу : http://www.eastasia.ntu.edu.tw/chinese/data/200406/ 75�88.pdf 2. Аналіз дипломатичних контактів Польського королівства/ Речі Посполитої та Персії здійснив Ян Рейхман, тому ми не будемо повторюватись. Докл. див.: Reychman J. Zwi№zki Iranu z Polsk№ // Kultura i spoіeczeсswo. – 1971. – Tom XV. – Nr. IV. – S.80�88. 3. Reychman j. Zwi№zki Iranu z Polsk№ // Kultura i spoіeczeсswo. – 1971. – Tom XV. – Nr. IV. – S. 83. 4. Korespondencja Stanisіawa Koniecpolskiego hetmana wielkiego koronnego 1632�1646 /oprac. Agnieszka Biedrzycka. – Krakуw, 2005. – S. 536�537. 5. Czermak W. Plany wojny tureckiej Wіadysіawa IV. – Krakуw, 1895. – S. 54, 248. 6. Miroslawa Zygmunt. Persica: A Brief History of Polish�Persian Relations through Documents from the National Library // Polish Libraries Today. – 2005. � # 6. – P.97. 7. Bizzarri P. Rerum Persicarum historia initia gentis, mores, instituta, reque gestas ad haec usque tempora complectus []. Cui accessit Henrici Porsii de bello inter Murathem III Turcarum et Mehemeten Hodabende, Persarum regem gesto, narratio: ac Phil. Callimachi experientis de bello Turcos inferendo, oratio; ejusdemaue de his quae a Venetis tentata sunt, Persis ac Tartatis contra Turcos movendis, historia. Et Appendix, quam ex Italico Latinum fecit Jac. Genderus; in ea Jos. Barbari et Amb. Contareni ... itineraria Persica, Joh. Thom. Minadoi belli Turco�Persici historia, et Anonymi cujusdam belli ejusdem descriptio. – Francofurti, 1601. Але відразу маємо зауважити, що з�поміж збережених каталогів приватних бібліотек середини XVI – XVII ст. цієї книги не виявлено. Проте, це не означає, що даний текст був невідомий у Польщі. 8. Ми користувались українським перекладом польськомовної „Хроніки” 1611 р. Див.: Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії / Уропядкув. та пер. з пол. о. Юрія Мицика. – К., 2007. – 1006 с.1611 р. Оригінальний латинський текст „Хроніки” на польську 1611 р. переклав Мартин Пашковський. 9. Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії. – К., 2007.– С. 813. 10. Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії. – К., 2007. – С. 814. 11. Boter Jan. Theatrum swiata wszytkiego Iana Botera Benesivsa : w ktorey siк opisuia superstycye, abo zabobony, w iakich їyіy przedtym… – Krakуw, 1659. – S. 192, 196, 194 [Електронний ресурс]: � Режим доступу: http://dlibra.bibliotekaelblaska.pl/dlibra/doccontent?id=6868&dirids=1 12. Dyjaryusze sejmowe r. 1587: sejmy konwokaeyjny i elekcyjny // Scriptores Rerum Polonicarum. – Krakуw, 1887. – T. 11. – S. 234. 13. Передсеймовий сеймик 2 січня 1618 року (на сейм 17 лютого 1618 р). інструкція на сейм // Akta Sejmikowe Wojewуdztwa Krakowskiego.– Krakуw, 1932. – Т. 1. – S. 374. 14. Strzylecki A. Sejm z r. 1605, Krakуw. – 1921. – S. 45. 15. RACZ.34. – k. 125v 16. Chlebowski W. Tr№ba pobudki ziemie perskiеy do wszystkich narodуw Chrzeњciaсskich, przeciwko Mаchometanow. – Krakуw, 1608. 17. Starowolski Sz. Discvrs o wojnie Tureckiej. – B. m. w. – 1633. – S. АV, А4V. 18. Докладніше про сам вірш та обставини його написання див.: Шевчук В. «Розмова козака запорозького з перським гінцем» Мартина Пашковського і її історичний контекст // Пам’ять століть – 1997. � № 3. – С. 38�50; та передрук статті в Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVI � XVIII століть. У 2 кн. Книга перша. Ренесанс – Раннє бароко. – K. 2004. – С. 241. Дивись також мою критику тверджень В. Шевчука: Пилипенко В. Мартин Пашковський – забутий український поет і публіцист початку XVII ст. // Сіверянський літопис. – 2008. � № 8. – С.13. 19. Bertman St. The Strange Pilgrimage of Pietro Della Valle [Електронний ресурс]: � Режим доступу: http://www.bib�arch.org/online�exclusives/il�fantastico.asp#author, або стаття про делла Валле з докладною бібліографією: Gurney J. Della Valle, Pietro [Електронний ресурс] // Encyclopedia Iranica. – Режим доступу: http://www.iranica.com/articles/della�valle 20. Про нереалізований союз Речі Посполитої та Персії див.: Дашкевич Я. Українсько� іранські переговори напередодні Хотинської війни // Український історичний журнал. – 1971. � № 9. – C. 124�131. 21. Докл. про це див.: Berchet G. La Repubblica di Venezia e la Persia. – Torino, 1865; Бушев П.П. История посольств и дипломатических отношений Русского и Иранского государств с 1586 по 1612 гг. � М., 1976; Бушев П.П. История посольств и дипломатических отношений Русского и Иранского государств в 1613�1621 гг. � М., 1987. Сіверянський літопис 33 22. Докл. про це див.: Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи: типологія козацьких спільнот XVI — першої половини XVII ст. � К., 2011. – С. 385, 414. Статья посвящена идеям антитурецкой коалиции Речи Посполитой и Персид� ского государства в середине XVI – середине XVII вв. Рассмотрено пути распро� странения в Речи Посполитой информации о Персии, определены причины нереа� лизованности этих проектов. Ключевые слова: Речь Посполитая, Персия, Османская империя, международ� ные отношения, политическая публицистика. The article is dedicated to the ideas of antiturkish caolotion of Polish�Lithuanian Commonwealth and Persia in the middle of the XVI – the middle of the XVII c. The ways of expansion of information about Persia in Polish�Lithuanian Commonwealth are under analysis. The reasons of their failure are distinguished. Key words: Polish�Lithuanian Commonwealth, Persia, Ottoman empire, international relations, politician publicism.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25893
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0055
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:30:44Z
publishDate	2011
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Пилипенко, В. 2011-08-18T22:36:12Z 2011-08-18T22:36:12Z 2011 Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст. / В. Пилипенко // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 2. — С. 27-33. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25893 94(4)"15/19": 32.019.5 Стаття присвячена ідеям антитурецької коаліції Речі Посполитої та Перської держави в середині XVI – середині XVII ст. Розглянуто шляхи поширення в Речі Посполитій інформації про Персію, визначено причини невдачі таких проектів. Статья посвящена идеям антитурецкой коалиции Речи Посполитой и Персидского государства в середине XVI – середине XVII вв. Рассмотрено пути распространения в Речи Посполитой информации о Персии, определены причины нереализованности этих проектов. The article is dedicated to the ideas of antiturkish caolotion of Polish-Lithuanian Commonwealth and Persia in the middle of the XVI – the middle of the XVII c. The ways of expansion of information about Persia in Polish-Lithuanian Commonwealth are under analysis. The reasons of their failure are distinguished. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст. Article published earlier
spellingShingle	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст. Пилипенко, В. У глиб віків
title	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.
title_full	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.
title_fullStr	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.
title_full_unstemmed	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.
title_short	Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.
title_sort	ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині xvi – середині xvii ст.
topic	У глиб віків
topic_facet	У глиб віків
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25893
work_keys_str_mv	AT pilipenkov vorogmogovorogamíidrugaboídeâpolʹsʹkopersʹkoíspívpracívserediníxviserediníxviist

Ворог мого ворога – мій друг, або ідея польсько-перської співпраці в середині XVI – середині XVII ст.

Institution

Similar Items