Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи

У статті обґрунтовується можливість постійно діючого суспільного дискурсу з екологічних проблем, який може стати основою побудови системи соціального партнерства, що враховує також і природні квазі-суб’єкти. Таким чином реалізується потреба моральної легітимації економічної і науково-технічної діяль...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Філософські обрії
Datum:	2009
1. Verfasser:	Карпенко, К.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 2009
Schlagworte:	Філософська антропологія, філософія культури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25910
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи / К.І. Карпенко // Філософські обрії. — 2009. — № 22. — С. 72-84. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860093506946596864
author	Карпенко, К.І.
author_facet	Карпенко, К.І.
citation_txt	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи / К.І. Карпенко // Філософські обрії. — 2009. — № 22. — С. 72-84. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Філософські обрії
description	У статті обґрунтовується можливість постійно діючого суспільного дискурсу з екологічних проблем, який може стати основою побудови системи соціального партнерства, що враховує також і природні квазі-суб’єкти. Таким чином реалізується потреба моральної легітимації економічної і науково-технічної діяльності. В статье обосновывается возможность постоянно действующего общественного дискурса по экологической проблеме, который может стать основой построения системы социального партнерства, которая включает также и природные квази-субъекты. Таким образом реализуется потребность в моральной легитимации экономической и научно-технической деятельности. In the article it has been proved the possibility of the regularly acting discourse on ecological problem, which could become a base for creation of the social partner system, which includes also the natural quasi-subjects. In such way the need of the moral legitimation of the economical and scientific and technical activity is realized.
first_indexed	2025-12-07T17:24:26Z
format	Article
fulltext	Філософська антропологія, філософія культури 72 Філософські обрії, 2009, № 22 Катерина Карпенко КАРПЕНКО Катерина Іванівна — доктор філософських наук, професор кафедри філософії, соціології та медичної соціології Харківського національного медичного університету. ДИСКУРСИВНА ЛЕГІТИМАЦІЯ ПАРТНЕРСЬКОЇ ЕТИКИ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ У статті обґрунтовується можливість постійно діючого суспільного дискурсу з екологічних проблем, який може стати основою побудови системи соціального партнерства, що враховує також і природні квазі-суб’єкти. Таким чином реалізується потреба моральної легітимації економічної і науково-технічної діяльності. Ключові слова: дискурсивна легітимація, партнерська етика, егоцентристська етика, екоцентристська етика, гомоцентристська етика, квазісуб’єкт, екологічні перспективи. Загострення екологічної ситуації актуалізує проблеми етики, завдання якої полягає у легітимації найбільш адекватних підходів до її вирішення. Партнерська етика відрізняється від трьох головних форм інвайронменталістських етик, які сьогодні переважають в оцінці відносин людини до навколишнього середовища — егоцентристської, гомоцентристської та екоцентристської. Слово «партнерство» пов’язане з дискурсом бізнесу і екологічних об’єднань. Між корпораціями, локальними співтовариствами, державними установами і екологічними організаціями може виникати © К.Карпенко, 2009 Філософська антропологія, філософія культури 73Філософські обрії, 2009, № 22 і виникає успішне партнерство, сфокусоване на рішенні конфліктів, детермінованих локальними проблемами. Але цілий ряд сучасних дослідників доводить, що природні агенти можуть бути представлені за столом обговорень нарівні з бізнесом (М. Горкхаймер, К.М. Маєр-Абіх, К. Мерчант, Б. Латур, Дж.Сьорль, П. Сінгер і ін.). Ідея партнерства між чоловіками та жінками як підґрунтя оновлення суспільства, але без її співвідношення з екологічною етикою, була запропонована Р. Айслер [1]. В. Плюмвуд розглядає дану концепцію як базову для теорії і практики екофемінізму [13]. Посилаючись на принцип універсалізації взаємності, що знайшов послідовне висвітлення в комунікативній практичній філософії, А.Єрмоленко припускає можливість розглядати природу як «уявний рівноправний суб’єкт, чи квазі-суб’єкт» [2, с.201], партнерських відносин людини та природи, в яких слід визначити ознаки симетричності. Для того, щоб з’ясувати специфіку й евристичні переваги партнерської етики, зупинимося на основних рисах тих різновидів етики, з якими вона здійснює дискурсивний діалог. Егоцентристська етика, виходячи з ідеї концентрації економічної вигоди, стає концепцією, згідно якої благо для індивіда, або корпорації, є також благом для суспільства в цілому. Тут дискурс індивідуальної свободи в ім'я захисту власних інтересів (характерний для риторики модерну) орієнтується на людські дії, по відношенню до яких природа представлена як сирий матеріал, як ресурс для торгівлі. Виснаження ресурсів і забруднення довкілля не включаються в розрахунки втрат прибутків, а тому відсутні розрахунки щодо самої природи [11, с. 132]. Гомоцентристська етика розвивається в руслі ідеї найбільшого блага для найбільшої кількості людей на найбільш тривалий проміжок часу. Вона віддає перевагу суспільному, соціальному інтересу, а не індивідуальному. У визначеннях утилітаристської концепції Мілля її можна Філософська антропологія, філософія культури 74 Філософські обрії, 2009, № 22 описати як обґрунтування необхідності найбільшого щастя для найбільшої кількості людей, звільнення їх від болю і страждання. По суті вона є етикою федеральних і державних установ, що діють вільно від політичних сил і приватних лобістів від імені народу і в ім’я загального блага. Насправді, дискурс гомоцентристської етики завжди конфліктує з егоцентристським дискурсом, який проштовхує інтереси монополістів. Основні ідеї екоцентристської етики були висловлені в 40-х роках ХХ століття екологом Альдо Леопольдом [4] і одержали подальший розвиток в наступні роки. Екоцентризм підкреслює внутрішню самоцінність всіх природних процесів самих по собі і для себе, а не тільки їх інструментальну і утилітарну цінність. Екоцентрізм розширює розуміння блага для людського співтовариства до розмірів, які включають також благо біотичної спільноти. З екоцентристського погляду, для того, щоб забезпечити збереження життя на землі, відповідальність повинна включати права всіх організмів, а не тільки людей (А. Леопольд, П. Сінгер). Всі три домінуючі форми екологічної етики мають певну обмеженість. Егоцентристська етика критикується за індивідуалізм, звеличення інтересів окремих людей (нарцисизм, егоїзм), гомоцентристська етика — за привілеї для більшості в збиток меншині (тиранія більшості, інвайронменталістський расизм), екоцентристська етика — за піднесення цілого за рахунок індивідуального (голістичний фашизм). Егоцентризм і гомоцентризм часто розглядаються разом як антропоцентризм (наприклад, глибинною екологією). Але такий підхід маскує роль економіки, і особливо — капіталістичної, звертаючи більше уваги на людську зарозумілість і панування над природою, ніж на капіталістичний характер привласнення як природи, так і результатів праці. Крім того, вона не в змозі визнати позитивні аспекти соціальної справедливості в гомоцентристській Філософська антропологія, філософія культури 75Філософські обрії, 2009, № 22 етиці. Але, з іншого боку, екоцентристський підхід багатьох інвайронменталістів припускає можливість інкорпорації внутрішньої цінності природи в політики передбачення, що розробляються партіями зелених. Альтернативою, яка трансцендує себе по відношенню до перерахованих вище проблем, є партнерська етика. «Нормальне суспільство, підкреслює Є.І. Андрос, — це суспільство соціального партнерства, яке реалізується через структуру постійно діючої суспільної комунікації: система громадянського суспільства, розвинений парламентаризм, відповідальний уряд як уряд парламентської більшості, усталена система взаємодії підприємців і найманих працівників, а найголовніше — постійно діючий дискурс щодо нагальних і найбільш гострих проблем сьогодення» [5, с. 198]. Запропоноване розуміння партнерської етики цілком виправдано акцентує увагу на партнерстві як соціальній комунікації. Разом з тим в ньому присутнє посилання на можливість розширення дискурсу про гострі проблеми сьогодення Партнерська етика у такому більш широкому розумінні розглядає людське співтовариство і біотичне співтовариство у взаємному відношенні один до одного, в їх обопільній життєвій взаємозалежності. В той час, як егоцентристська етика ґрунтується на принципі особистої зацікавленості, гомоцентристська етика — на концепції утилітарної корисності та екоцентристська етика — на внутрішній цінності природи, партнерська етика спирається на концепцію відносин (комунікації в широкому сенсі слова). Комунікація є способом взаємозв’язку. Комунікація як відношення також є наративом; ставитися означає повістувати. Наратив пов’язує людей з природою, з місцем, де людина живе, з історією цього місця, його багаторівневими і багатообразними значеннями. Саме в процесі цього оповідання, в якому виникають взаємозв’язки, встановлюються також квазі-спільноти. Філософська антропологія, філософія культури 76 Філософські обрії, 2009, № 22 Для того, щоб включити в екологічну комунікацію природу як суб’єкта (спільника) комунікації, французький соціолог Бруно Латур змінює смисл поняття «природи», тобто матеріальної цілісності, яка не має голосу. Він відкидає таке поняття і бачить натомість «природи»: слони, річки, зірки — які тотожні самі собі, а тому мають голос або потребують голосу колективу. Він пише: «Взаємозв’язок може здійснюватися між різними людьми, між родичами в сім’ї або в певній спільноті, між чоловіками і жінками, між народами, організмами або неорганічними об’єктами, між відособленим місцем в природі й іншою її частиною» [10, с.3]. Багато антропологів виступають проти такого підходу, бо вважають, що Б.Латур ігнорує факти. На що він відповідає, що проблема полягає в тому, що питання, які повинні цікавити екологічну політику, ще не досягли стадії «факту» [10, с.90-112]. Визнаючи обмеженість концепції Б. Латура, однак не можна не відзначити його переконаність в необхідності визнання суб’єктивності природи, яку важливо враховувати в науковій та технологічній діяльності. Концепція партнерської етики перегукується з основними ідеями голістської етики Клауса Міхаеля Маєр-Абіха. Для нього практична філософія — це філософія відповідальності і за збереження людства і за збереження природи, оскільки «не людина є мірою всіх речей, а все, що нас оточує, є мірою нашої людяності» [Цит. за: 3, с.78]. Критикуючи концепції природи, що були запропоновані Гоббсом і Гегелем, і які можна розглядати як філософську легітимацію сучасного правового ладу, в якому права природи фактично не захищені, він вважає, що важливо вийти за межі панівної форми раціональності, а відповідно — забезпечити можливість філософської легітимації прав природи. З цією метою Маєр- Абіх пропонує розрізняти поняття «природа» і «спільносвіт». Природа, на його думку, — це «цілісність, це одне в усьому», а спільносвіт — це ті, «хто разом з нами належить до неї» [6, Філософська антропологія, філософія культури 77Філософські обрії, 2009, № 22 с. 105]. Природа як цілісність є «чимось більшим від суми її частин — людства й природного спільносвіту — а саме живий порядок всесвіту», «вона є одною в усьому — в тваринах, рослинах, горах і річках, у морі та вітрі» [6, с.106]. Саме тому загроза довкіллю сьогодні є не тільки екзистенційною, а й універсально-онтологічною загрозою. Питання про ставлення до спільносвіту є тим найважливішим положенням, що зближує партнерську етику і голістичну етику Маєр-Абіха. Цим спільним моментом виступає відповідь філософа, яка є категоричною: «ми повинні культивувати й відповідно підносити самоцінність природного спільносвіту в цілісності природи» [6, с.107]. З таким висновком, дійсно, не можна не погодитися. Він також має бути залученим до методологічного обґрунтування партнерської етики. Перспективними є також ідеї Маєр-Абіха щодо переходу від соціальної держави до природної держави. В умовах загострення екологічної кризи держава, дійсно, має «інтегрувати індустріальне суспільство до природи» [Цит. за: 3, с.85]. З цього приводу А.Єрмоленко цілком слушно підкреслює, що «метою розв’язання наступного «соціального питання, а саме екологічного, є подолання несправедливості у взаєминах з природою» [3, с.85]. Для з’ясування сутності партнерської етики значущим є її аналіз як у площині комунікації, так і в площині цілераціональності. У цьому плані слід відзначити етичну концепцію німецького філософа Ганса Ленка, який формулює цю проблему як «відповідальність у техніці, за техніку, за допомогою техніки» [2, с.214]. Такий підхід базується на висновках філософії суб’єктивності та інтерсуб’єктивності, які включають в аналіз не лише людей як суб’єктів екологічної комунікації, а й інші види наявного буття. Це могло б відбуватися за умов, «коли б зрілі суб’єкти в дискурсі представляли не лише себе, а й говорили «від імені» тієї Філософська антропологія, філософія культури 78 Філософські обрії, 2009, № 22 частини буття, яка «мовчить» [2, с.214]. Тенденцію до подібних змін Г.Ленк спостерігає у професійних етичних кодексах, у яких невідчужувані моральні права передують вимогам досягнення прибутку й уникнення збитків, а тому забезпечують відкритість певних професійних страт щодо громадськості і позначаються нормою, котра вимагає «шукати компромісу, який однаковою мірою задовольняє кожного» (універсальна відповідальність) [2, с.125]. Г.Ленк уважає важливим впроваджувати етичний та моральний зміст у виховання і освіту, планувати і здійснювати відповідні заходи, наприклад, обговорення та оприлюднення окремих справ, комітетів з етики, присяг тощо, а також правовий захист, завдяки чому етичні кодекси стануть не лише гарним побажанням чи безсилим виправданням, які не мають нічого спільного з повсякденним життям. Партнерська етика закликає до динамічної рівноваги між людьми і природою. У 70-х роках ХХ сторіччя Г. Маркузе концептуалізував природу як партнера, підкреслюючи не тільки внутрішню відмінність, але й цілісність світу, який люди розділяють з природою. На його думку, природа — союзник людини, а не просто органічна і неорганічна матерія. Вона є «життєвою силою в собі і для себе» [7, с.25, 244], що виявляється як суб’єкт-об’єкт. Природа як суб’єкт може бути достатньо злою по відношенню до людини, і в таких випадках людина бореться з природою, але боротьба може бути також припинена і тоді настає час для миру, врівноваженості, звершень. Ідея партнерства між людьми як вимір людських відносин відбита в преамбулі до Порядку денного ХХ1 століття «Про глобальне партнерство для стійкого розвитку» і у вступному параграфі «Декларації про навколишнє середовище й розвиток», що була прийнята в Ріо-де-Жанейро. Концепція партнерства також була темою Глобальної асамблеї «Жінки і навколишнє середовище: Партнерство — в життя» (Miami, Філософська антропологія, філософія культури 79Філософські обрії, 2009, № 22 1993). Документ цієї конференції «Всесвітній конгрес жінок за здорову планету» пояснює шляхи, що визначають втілення в практику людської сторони цього партнерства. Кодекс, розроблений жінками, указує на людський вимір активного партнерства. Але аналіз даних положень у контексті гендерного виміру екологічної комунікації свідчить, що в них є тенденція перебільшення ролі жінок у вирішенні екологічних проблем. Така тактика може бути лише частково виправданою у ситуації переходу від патріархального до партнерського вирішення даних проблем. стадії. Партнерство, що базується на взаємному визнанні і повазі, має враховувати інтереси усіх зацікавлених сторін. Комунікація з природою як партнером, а не як з пасивним ресурсом, відкриває можливість недомінантного, неієрархічного способу взаємодії між природою і людством. Замість того, щоб говорити про природу як машину, якою можна маніпулювати, ресурс, який можна експлуатувати, або об'єкт, який можна вивчати і перетворювати, природа стає суб'єктом партнерства. Американська дослідниця К.Мерчант пише: «Голоси природи чутні у вітрі і хвилях, звуках і запахах, і в грі тіней на схилах гір. Як будь-який партнер, природа іноді виграватиме; у інших випадках людські потреби розглядатимуться як пріоритетні. Але обидва партнери повинні мати рівні права, і їх голоси повинні бути почуті» [12, с. 67]. Хаотично організований світ природи має бути визнаний як вільний автономний актор точно також, як і люди є такими ж автономними агентами. Як природа обмежує людську свободу домінувати над нею і контролювати її, точно також влада людей лімітує свободу природи і свободу інших людей. Наука і технологія показують, що такі події, як урагани, землетруси, повені або пожежі відбуваються в конкретному місці, але ніхто не знає наперед, де це може відбутися. Оскільки природа є хаотичною, її потрібно поважати і ставитися до неї як до активного партнера через партнерську етику. Наприклад, якщо ми знаємо, Філософська антропологія, філософія культури 80 Філософські обрії, 2009, № 22 що в Кримських горах періодично відбуваються землетруси, то утилітаристська, гомоцентристська етика стверджуватиме, що держава не повинна давати ліцензію на будівництво атомного реактору в сейсмонебезпечній зоні. Але партнерська етика припускає інше аргументування. Вона пов’язана з твердженням, що «ми, людське співтовариство, повинні поважати природну автономію як актора, лімітуючи будівництво і залишаючи певний простір відкритим» [12, с.217]. У вирішенні таких питань важливого значення набувають такі метаінституції, як «резонуюча громадськість» і практичний дискурс, який може бути презентований конференціями різного рівня, на яких будуть обговорюватися екологічні питання (Апель). Вони обговорюватимуться конкретними людьми, в конкретних місцях, але результат залежатиме від єдиної історії людей і природи на землі, від оповідань, які люди придумали для себе про землю, про життєві потреби. Вони залежатимуть, нарешті, від характеру партнерства між природокористувачами у минулому і сьогоденні, від глобального контексту, від здатності передбачати наслідки втручання в природу або від відсутності такої. Дж.Сьорль підкреслює, що наша мета полягає в тому, щоб з’єднати соціальну дійсність з нашою базисною онтологією — фізикою, хімією і біологією. Щоб зробити це, вважає він, «ми повинні показати безперервну лінію, яка йде від молекул і гір до викруток, важелів і потім до законодавчих органів, грошей і держав. Центральний пункт на шляху від фізики до суспільства — колективна інтенціональність і вирішувальний рух на шляху створення соціальної дійсності — колективне інтенціональне накладення функцій на об’єкти, які не можуть використовувати цих функцій без такого накладення» [8, с. 13]. Консенсус і обговорення повинні здійснюватися партнерами, що спільно обговорюють короткострокові і довгострокові інтереси людських співтовариств і природних агентів. Ті, хто сидять за столом переговорів, беруть участь Філософська антропологія, філософія культури 81Філософські обрії, 2009, № 22 в дискурсі, представляють інтереси не тільки людей, але й природи. Як і в будь-якому іншому виді партнерства, тут повинні бути виражені потреби кожної сторони, вони повинні бути почуті і визнані. Якщо учасники екологічної комунікації ідентифікують свої власні егоцентристські, гомоцентристські й екоцентристські етичні припущення і згодні почати новий виток відносин, заснований на партнерстві, взаємних зобов’язаннях і пошані, то з’являється надія на консенсус. Люди, що сидять за столом переговорів, мають різні інтереси. Проте вони виступають не тільки представниками компаній, біологів, що захищають дику природу, менеджерів і працедавців, які хочуть полювати на тварин і ловити рибу, але вони також є людьми, які говорять від імені «лані і форелі» [12, с.219]. Партнерство, в підвалинах якого знаходяться екологічні проблеми, може виникати між жінками і жінками, чоловіками і жінками, чоловіками і чоловіками, людьми і природою і так далі. Його метою є формування сталого розвитку. Виникає немало складнощів в здійсненні партнерської етики. Найбільш важким завданням є її узгодження з етикою вільного ринку, орієнтованою на постійне зростання і несправедливе використання як природних, так і людських ресурсів для досягнення прибутку. Однак недостатньо покладати провину за кризу навколишнього середовища на еволюцію форм домінування, або на західний дуалізм (як це роблять деякі соціальні і соціалістичні феміністки), або на антропоцентризм (як це роблять представники глибинної екології), або на перевагу владних відносин і просвітницької раціональності (як це роблять постмодерністи). Ці підходи схильні ігнорувати або недооцінювати критичну роль, яку грає капіталізм. Проте вони можуть бути корисними, коли будуть інтегровані в економічний аналіз експлуатації людей і природи. Система поглядів, що включає діалектичні, історичні, системно-структурні відносини між різними Філософська антропологія, філософія культури 82 Філософські обрії, 2009, № 22 концептуальними рівнями екології, виробництва, репродуктивних відносин і свідомості може інтегрувати ці підходи у всеосяжні стратегії, ідентифікувати слабкі аспекти системи й забезпечувати енергією й адекватним баченням нові соціально-екологічні рухи і неурядові організації для забезпечення стабільного світу. Макс Горкхаймер ще в 1947 році, закликаючи до відродження природи, писав: «Колись саме мистецтво, література і філософія прагнули виразити значення речей і життя, вони були голосом всього того, що мовчить, наділяючи природу органом, який дає зрозуміти про її страждання, або ми б ще могли сказати, що вони прагнули назвати речі своїми іменами. Сьогодні мова природи відкинута» [9, с.101, 115]. Завдяки партнерській етиці, дискурс і реальність можуть злитися в стійкому розвитку. Природа, разом з жінками і меншинами, говоритиме іншим, але почутим голосом. Таким чином, впровадження системи постійно діючого суспільного дискурсу з екологічних проблем і буде дієвою основою побудови такої системи соціального партнерства, що враховує також і природні квазі-суб’єкти. Вона реалізує потребу моральної легітимації економічної і науково- технічної діяльності, що уможливлюється універсальними процедурними умовами дискурсу норм цієї діяльності. Це забезпечує модернізацію суспільства, що виявляється у його демократизації й публічній відкритості. Таке партнерство може стати, дійсно, людиновимірним і справді відповідальним у світлі екологічних перспектив ХХІ сторіччя. Література Айслер Р1. . Чаша та меч: Наша історія, наше майбутнє / Р.Айслер — К.: Сфера, 2003 — 322 с. Єрмоленко А.М2. . Комунікативна практична філософія. Підручник / А.М. Єрмоленко — К.: Лібра, 1999. — 488 с. Єрмоленко А.М3. . Концепт «спільносвіту» в практичній Філософська антропологія, філософія культури 83Філософські обрії, 2009, № 22 філософії природи Маєр-Абіха / А.М. Єрмоленко // Філософська думка. — № 3. — 2004. — С. 77–88. Леопольд О.4. Календаpь песчаного графства / О. Леопольд [пер. с англ. И. Гуровой] — М.: Миp, 1980. — 216 с. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах // 5. В.Г.Табачковський, А.М.Дондюк, Г.І.Шалашенко, Є.І.Андрос, Г.П. Ковадло, Н.В. Хамітов. — К.: Наукова думка, 2004. — 248 с. Маєр-Абіх К.М6. . Від спільноти людей до природного спільно світу / К.М. Майєр-Абіх [пер. з нім. А. Єрмоленка] // Філософська думка. –– К.: 2004. — № 3. — С. 88–110. Маркузе, Герберт7. . Одномерный человек / Г. Маркузе [пер. с англ. А. Юдина] — М.: «REFL-book», 1994. — 368 с. Сёрль Дж. Конструирование социальной реальности / Дж. Сёрль // Романова А. О книге Дж. Сёрля «Конструирование социальной реальности», рефер. перевод с англ. — http:\\ amazon/com exec/obidos. — 102 с. Horkheimer, M.8. The Eclipse of Reason / M. Horkheimer. — New York: Oxford University Press, 1947. Latour B.9. Politics of Nature: How to Bring the Sciences into Democracy / B. Latour. — Cambridge: University Press, 1999. — 289 p. Mellor, Mary10. . Women, Nature and the Social Construction of Economic Man / M. Mellor // International Journal of Ecological Economics, vol. 20, no. 2, 1997. — P. 129-140. Merchant, Carolyn11. . Radical Ecology / C. Merchant. — Routledge, London, 1998. — 259 p. Plumwood Val. Ecofeminism: Toward Global Justice and 12. Planetary Health. Feminism and Ecofeminism: Beyond the Dualistic Assumptions of Women, Men and Nature / V. Plumwood // Democracy & Nature. 2001. Vol. 2. No 2. (Issue 4.) — P.36 — 52. Філософська антропологія, філософія культури 84 Філософські обрії, 2009, № 22 Дискурсивная легимитация партнерской этики и экологические перспективы В статье обосновывается возможность постоянно действующего общественного дискурса по экологической проблеме, который может стать основой построения системы социального партнерства, которая включает также и природные квази-субъекты. Таким образом реализуется потребность в моральной легитимации экономической и научно-технической деятельности. Ключевые слова: дискурсивная легитимация, партнерская этика, эгоцентристская этика, экоцентристская этика, гомоцентристская этика, квази-субъект, экологические перспективы. Discursive legimitatsiya partner ethics and ecological prospects In the article it has been proved the possibility of the regularly acting discourse on ecological problem, which could become a base for creation of the social partner system, which includes also the natural quasi-subjects. In such way the need of the moral legitimation of the economical and scientific and technical activity is realized. Key words: discursive legitimation, partner ethics, egocentric ethics, ecocentric ethics, homocentric ethics, quasi-subject, ecological perspectives. Надійшла до редакції 15.07.2009 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25910
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2075–1443
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:24:26Z
publishDate	2009
publisher	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
record_format	dspace
spelling	Карпенко, К.І. 2011-08-19T09:26:38Z 2011-08-19T09:26:38Z 2009 Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи / К.І. Карпенко // Філософські обрії. — 2009. — № 22. — С. 72-84. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2075–1443 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25910 У статті обґрунтовується можливість постійно діючого суспільного дискурсу з екологічних проблем, який може стати основою побудови системи соціального партнерства, що враховує також і природні квазі-суб’єкти. Таким чином реалізується потреба моральної легітимації економічної і науково-технічної діяльності. В статье обосновывается возможность постоянно действующего общественного дискурса по экологической проблеме, который может стать основой построения системы социального партнерства, которая включает также и природные квази-субъекты. Таким образом реализуется потребность в моральной легитимации экономической и научно-технической деятельности. In the article it has been proved the possibility of the regularly acting discourse on ecological problem, which could become a base for creation of the social partner system, which includes also the natural quasi-subjects. In such way the need of the moral legitimation of the economical and scientific and technical activity is realized. uk Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Філософські обрії Філософська антропологія, філософія культури Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи Дискурсивная легимитация партнерской этики и экологические перспективы Discursive legimitatsiya partner ethics and ecological prospects Article published earlier
spellingShingle	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи Карпенко, К.І. Філософська антропологія, філософія культури
title	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
title_alt	Дискурсивная легимитация партнерской этики и экологические перспективы Discursive legimitatsiya partner ethics and ecological prospects
title_full	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
title_fullStr	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
title_full_unstemmed	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
title_short	Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
title_sort	дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи
topic	Філософська антропологія, філософія культури
topic_facet	Філософська антропологія, філософія культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25910
work_keys_str_mv	AT karpenkokí diskursivnalegítimacíâpartnersʹkoíetikitaekologíčníperspektivi AT karpenkokí diskursivnaâlegimitaciâpartnerskoiétikiiékologičeskieperspektivy AT karpenkokí discursivelegimitatsiyapartnerethicsandecologicalprospects

Дискурсивна легітимація партнерської етики та екологічні перспективи

Institution

Ähnliche Einträge