Про значущість гуманітарної освіти в Україні

Процес дегуманітаризації вищої освіти в Україні може перетворитися із формального в реальний. Така стратегічна політика неминуче приведе до формування технократичного мислення у молоді, а у майбутньому до автократизму, тоталітаризму, антидемократичному способу життя та вульгаризації національних цін...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Філософські обрії
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Кравченко, П.А., Андрос, Є.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 2010
Schlagworte:	Соціальна філософія та філософія історії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25934
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Про значущість гуманітарної освіти в Україні / П.А. Кравченко, Є.І. Андрос // Філософські обрії. — 2010. — № 24. — С. 66-79. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-25934
record_format	dspace
spelling	Кравченко, П.А. Андрос, Є.І. 2011-08-19T11:11:58Z 2011-08-19T11:11:58Z 2010 Про значущість гуманітарної освіти в Україні / П.А. Кравченко, Є.І. Андрос // Філософські обрії. — 2010. — № 24. — С. 66-79. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2075–1443 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25934 Процес дегуманітаризації вищої освіти в Україні може перетворитися із формального в реальний. Така стратегічна політика неминуче приведе до формування технократичного мислення у молоді, а у майбутньому до автократизму, тоталітаризму, антидемократичному способу життя та вульгаризації національних цінностей. Яскраві приклади — фашистська Німеччина, сталінізм, маоїзм, радянський тоталітаризм. Процесс дегуманитаризации высшего образования в Украине может превратиться из формального в реальный. Такая стратегическая политика неизбежно приведет к формированию технократичного мышления в молодёжи, а в будущемк автократизму, тоталитаризму, антидемократическому образу жизни и вульгаризации национальных ценностей. Яркие примеры — фашистская Германия, сталинизм, маоизм, советский тоталитаризм. The process of dehumanitarization of education in Ukraine and its changing from formal into real one is considered in the article. The strategy can lead to the formation of technocratic youth’s mind, and in the future — to autocratism, totalitarism, anti-democratic way of life and vulgarization of national values. The bright examples are fascism in Germany, Stalinism, Maoism and Soviet totalitarism. uk Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Філософські обрії Соціальна філософія та філософія історії Про значущість гуманітарної освіти в Україні О значении гуманитарного образования в Украине The role of humanitarian knowledge in the process of civil society development in Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Про значущість гуманітарної освіти в Україні
spellingShingle	Про значущість гуманітарної освіти в Україні Кравченко, П.А. Андрос, Є.І. Соціальна філософія та філософія історії
title_short	Про значущість гуманітарної освіти в Україні
title_full	Про значущість гуманітарної освіти в Україні
title_fullStr	Про значущість гуманітарної освіти в Україні
title_full_unstemmed	Про значущість гуманітарної освіти в Україні
title_sort	про значущість гуманітарної освіти в україні
author	Кравченко, П.А. Андрос, Є.І.
author_facet	Кравченко, П.А. Андрос, Є.І.
topic	Соціальна філософія та філософія історії
topic_facet	Соціальна філософія та філософія історії
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Філософські обрії
publisher	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
format	Article
title_alt	О значении гуманитарного образования в Украине The role of humanitarian knowledge in the process of civil society development in Ukraine
description	Процес дегуманітаризації вищої освіти в Україні може перетворитися із формального в реальний. Така стратегічна політика неминуче приведе до формування технократичного мислення у молоді, а у майбутньому до автократизму, тоталітаризму, антидемократичному способу життя та вульгаризації національних цінностей. Яскраві приклади — фашистська Німеччина, сталінізм, маоїзм, радянський тоталітаризм. Процесс дегуманитаризации высшего образования в Украине может превратиться из формального в реальный. Такая стратегическая политика неизбежно приведет к формированию технократичного мышления в молодёжи, а в будущемк автократизму, тоталитаризму, антидемократическому образу жизни и вульгаризации национальных ценностей. Яркие примеры — фашистская Германия, сталинизм, маоизм, советский тоталитаризм. The process of dehumanitarization of education in Ukraine and its changing from formal into real one is considered in the article. The strategy can lead to the formation of technocratic youth’s mind, and in the future — to autocratism, totalitarism, anti-democratic way of life and vulgarization of national values. The bright examples are fascism in Germany, Stalinism, Maoism and Soviet totalitarism.
issn	2075–1443
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/25934
citation_txt	Про значущість гуманітарної освіти в Україні / П.А. Кравченко, Є.І. Андрос // Філософські обрії. — 2010. — № 24. — С. 66-79. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kravčenkopa proznačuŝístʹgumanítarnoíosvítivukraíní AT androsêí proznačuŝístʹgumanítarnoíosvítivukraíní AT kravčenkopa označeniigumanitarnogoobrazovaniâvukraine AT androsêí označeniigumanitarnogoobrazovaniâvukraine AT kravčenkopa theroleofhumanitarianknowledgeintheprocessofcivilsocietydevelopmentinukraine AT androsêí theroleofhumanitarianknowledgeintheprocessofcivilsocietydevelopmentinukraine
first_indexed	2025-11-26T00:17:25Z
last_indexed	2025-11-26T00:17:25Z
_version_	1850597022015422464
fulltext	Філософські обрї, 2010, № 2466 Петро Кравченко, Євген Андрос КРАВЧЕНКО Петро Анатолійович — доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії, декан історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. Сфера нау- кових інтересів — соціальна філософія та філософія історії, проблеми сучасної політичної культури. АНДРОС Євген Іванович — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник, в.о. завідувача відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. ПРО ЗНАЧУЩІСТЬ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Процес дегуманітаризації вищої освіти в Україні може перетворитися із формального в реальний. Така стратегічна політика неминуче приведе до формування технократич- ного мислення у молоді, а у майбутньому до автократиз- му, тоталітаризму, антидемократичному способу життя та вульгаризації національних цінностей. Яскраві прикла- ди — фашистська Німеччина, сталінізм, маоїзм, радянський тоталітаризм. Ключові слова: авторитаризм, громадянське суспільство, де-гуманітаризація знання, національні цінності, освіта, технократизм, тоталітаризм. В українському суспільстві існує низка гострих про- блем, розв’язання яких розраховане не на миттєвість, не на разовість, а на роки, можливо й — на десятиліття. До таких проблем належать, зокрема, наступні: © П.Кравченко, Є.Андрос, 2010 Філософські обрї, 2010, № 24 67 Соціальна філософія та філософія історії різке, одномоментне — зовсім не характерне для  сучасної Європи як цивілізаційного взірця для нас — майно- ве розшарування; проблема європейського вибору як проблема  будівництва Європи в Україні; несформованість відпрацьованої системи  суспільного дискурсу стосовно найбільш нагальних питань соціокультурного облаштування буття (останній приклад — пробуксовка зі створенням громадського телебачення); криза українського кінематографа та книговидавництва; ганебний, цілеспрямований розвал українського села  як колиски української нації — а це третина усіх громадян України; важка традиція владарюючих в Україні еліт — їх  нездатність домовлятися між собою; невідділеність влади від бізнесу та продовження  корупційної практики у низці галузей суспільного життя; гострий екологічний дисбаланс на теренах України; відсутність реалізації на нашій землі української національної  ідеї, сучасної української мрії — розбудови не дикого, на кшталт ХVIII-XIX сторіч, капіталізму, а соціальної — європейського зразка — ринкової економіки; необхідність переходу у стосунках із Росією від  «братерських» — у дусі старшого та молодшого брата — до дійсно рівноправних та партнерських; проблема ідентичності, котра особливо рельєфно та  гостро висвітлилася як соціокультурний розкол українського суспільства під час останніх президентських виборів; і, насамкінець, це несформованість у завершеному  вигляді громадянського суспільства в Україні, а, відтак, української політичної нації. Перелік, при бажанні, можна продовжити, проте суть питання зрозуміла. Йдеться про вагому роль гуманітарного знання в процесі розбудови громадянського суспільства в Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2468 Україні. Величезний уплив цього знання на життя і діяльність людей не викликає жодних сумнівів і актуалізує його осмислення як особливої сфери людської діяльності. Сьогодні людині пропонують безліч псевдонаукових розповідей та містичних культів, критична оцінка яких неможлива без осмисленого знання історії, філософії, етики, естетики, релігії, науки вцілому та її методів. Систематизоване гуманітарне знання є важливим в умовах загострення сучасної глобальної кризи техногенної цивілізації і тенденцій зміни цінностей, на які орієнтуються вчені, інженери, представники різних професій і суспільство вцілому, їх вплив на сучасні уявлення про світ та людину. Провідне місце у цих процесах належить кафедрам гуманітарних наук вищих навчальних закладів, їх вагомій ролі у залученні сучасної молоді до осмислення цих гострих проблем українського сьогодення, становлення їхньої громадянської, критичної та самокритичної свідомості. Внесок цих кафедр у формування самосвідомості молоді завжди, впродовж довгих та насичених драматичними, доленосними для української людини подіями п’яти останніх десятиліть, у визначення саме їхньої громадянської позиції, є просто неоціненним. Звичайно, коли йдеться про роль кафедр гуманітарних наук у формуванні самосвідомого індивіда, його ціннісних орієнтацій та світоглядної позиції, то не можна применшувати значущість теоретико-пізнавальної та логіко-методологічної підготовки майбутніх фахівцій. Проте вивчення різними за фахом студентами соціально-гуманітарних дисциплін — це також і перетворення внутрішнього світу кожного із них, кожної особистості, і формування творчих особистостей, креативних здатностей людини, і, нарешті, це допомога не лише у плані професійного, але передовсім життєвого вибору кожного майбутнього фахівця. Центральним же, показником є внесок кафедр гуманітарних наук у формування саме громадянської позиції молодих науковців, їх критичної й відрефлексованої, принципово Філософські обрї, 2010, № 24 69 Соціальна філософія та філософія історії гуманістично зорієнтованої, свідомості. Бо, з одного боку, питання становлення громадянського суспільства залишається дуже гострою проблемою, котра вимагає значних зусиль із її розв’язання, а, з іншого, йдеться про те, що в умовах інформаційного суспільства роль і значущість позиції саме молоді буде постійно і неухильно зростати. Але при цьому залишаються проблеми, центральною серед яких є питання про те, як зберегти, як не розтратити цей надбаний значними зусиллями потенціал кафедр соціально- гуманітарної освіти в Україні, і усього загалу викладачів гуманітарних дисциплін. Бо це не питання про те, будуть ці викладачі з роботою чи ні. Ідеться про речі набагато суспільно вагоміші та принципові. Відтак, йдеться про те, що становлення громадянина, його прагнення до обстоювання своєї національної і просто людської гідності, засвідчені на Майдані, зовсім не є завершеним, доконаним фактом. До повновагого ствердження на українській землі громадянського суспільства, розв’язання проблеми особистісної та національної самоідентифікації, як видається, попереду іще непростий та, мабуть, довготривалий шлях. Але промислювати передумови, засадничі підвалини цього громадянського суспільства та закладати ці підвалини потрібно уже зараз. І роль гуманітарної освіти при цьому є якщо не визначальною, то, принаймні, не останньою. Отже, йдеться про проблему людини, котра приходить нині у світ за умов інтенсивного формування інформаційного суспільства та за обставин збереження вельми стійких традицій попереднього сторіччя — традицій етатизму та авторитаризму, аж до тоталітаризму, традицій здегуманізованого, деморалізованого та бюрократизованого технократичного суспільства. Суспільства, у якому сцієнтистські настрої, абсолютизація ролі у суспільній життєдіяльності науково-технічного прогресу значною мірою перекреслює, виштовхує на задвірки усі засадничі Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2470 цінності європейської цивілізації, ідеали громадянського суспільства, себто ідеали свободи, справедливості, солідарності. Суспільства, де підспудно починає стверджуватися думка, що бути гарним фахівцем у своїй окремій галузі (учителем, лікарем, інженером, спеціалістом із біотехнологій, матеріалознавцем, будівельником тощо) — без повноцінної гуманітарної підготовки є цілковито достатнім для сучасного життя. Гуманітарна ж освіта, включаючи курси із філософії та її історії, економічної теорії, правознавства, культурології, етики, естетики, логіки, релігієзнавства починає розумітися як марнування часу. Раніше лунали розмови про необхідність скорочення годин на їх освоєння у вузівських та аспірантських програмах, як і про відміну кандмінімуму із філософії взагалі, заміну її загального, принципово гуманістично зорієнтованого, зверненого до душі та серця, спрямованого на плекання духовності курсу на сцієнтистський по суті курс історії науки. Нині ж ці розмови втілюються у реальному навчальному процесі шляхом, наприклад, видання наказів Міністерства освіти і науки України «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» [1] згідно з яким ряд світоглядно орієнтованих гуманітарних дисциплін виводиться поза межі нормативної частини плану: «Про структуру освітньо-професійних програм та  навчальних планів підготовки бакалаврів»: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 101 [2]; «Про Концепцію організації підготовки магістрів в  Україні»: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 99 [3]; «Про затвердження Примірного положення про  міжгалузеву індивідуалізовану гуманітарну освіту»: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 101 [4]. При цьому, що найбільш прикро, ігнорується принципо- вий світовий та вітчизняний досвід минулого сторіччя, котре було позначене цілою низкою гуманітарних катастроф, прак- тиками тоталітарних та авторитарних режимів. Філософські обрї, 2010, № 24 71 Соціальна філософія та філософія історії Ігнорується урахування також глибинних причин цьо- го досвіду, серед яких не останнє місце займає гоніння на гуманітарну думку й інтелігенцію (згадаймо хоча б ленінсько- сталінський, гітлерівський, маоїстський досвід). Останнє особливо стосується України, по якій більшовицький режим пройшовся найбільш страхітливим чином. Згадаймо хоча б розстріляне українське відродження, суцільне нищення усього загалу української інтелігенції (наукової, художньої, освітянської, технічної, духовенства тощо) у 1930-ті роки, систему доносів, тортур у катівнях НКВС, концтабори ГУЛАГу, розкуркулювання та три штучні Голодомори в Україні, особливо голодомор 1932-1933 років із 7-10 млн. прямих, без урахування демографічних наслідків, смертей українських селян. Згадаймо також довоєнний Інститут філософії, котрий був репресований до останньої людини. Згадаймо гоніння на українську інтелігенцію у 1940-1950-ті роки, а також у роки брежнєвського правління. Згадаймо, зрештою, гнітючу мо- ральну та духовну взагалі атмосферу зовсім близьких часів — кучмівської доби. Зараз усе це нібито забулося, мовби це було на іншій планеті, в іншій, позаземній цивілізації, а не відбувалося із нашими ж людьми та нами самими і у зовсім ще не віддалені від нас часи. Проте є така особливість людської психіки: пошвидше забути усе погане, усі негаразди. Не слід при цьому лишень забувати, що негаразди мають властивість повертатися. А щоб цього не відбулося, то треба зліквідувати причини їх ви- никнення. І серед них одну із визначальних — ігнорування гуманітарного знання (історичного, літературознавчого, економічного, правознавчого, філософського тощо). Тому питання того, чи будуть викладатися у вузах та аспірантам курси філософії, культурології, етики, естетики, логіки, релігієзнавства, економічної теорії, правознавства — Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2472 це, ще раз підкреслимо, не питання того, будуть із роботою викладачі цих предметів чи ні. Ідеться про речі більш визначальні та принципові — чи матиме українське суспільство гуманістичну перспективу, чи ствердить- ся у ньому нормальне українське світосприймання та засадничі європейські цінності, чи буде воно убезпечене від усіх можли- вих рецидивів авторитаризму та тоталітаризму, сталінського чи пом’якшеного — брежнєвського чи кучмівського — зразка. Так стоїть питання і саме так воно повинно обстоюватися від усіх можливих наскоків у плані обмеження годин викладан- ня гуманітарних дисциплін, роль яких є просто незамінимою. Відтак, щоб уберегтися від рецидивів тоталітаризму, абсо- лютно недостатньо готувати у вузах, коледжах та технікумах просто «технарів». Це пряма дорога до нових форм етатизму та авторитаризму. Слід виховувати саме особистості, самосвідомих громадян України, яким би були близькими, органічними і гуманістичні ідеали, і етичні та естетичні принципи та норми, і системні знання про зміст, форми діяльності, методи роботи сучасних релігійних організацій, знання релігієзнавства. І тут без філософських дисциплін (загальних, прикладних, типу етики, історії культу- ри, естетики, логіки тощо) ніяк не обійтися. Як не обійтися і без дискусій на семінарських заняттях, котрі є важливою лабораторією суспільного дискурсу, а отже, складають вагому передумову ста- новлення майбутніх повноцінних громадян України. Про це яскраво засвідчує досвід ФРН, де у кінці 1940-их років, виходячи із уроків нацизму, на рівні бундестагу був прийнятий закон про 50-відсоткове викладання гуманітарних дисциплін у технічних вузах (типу наших КПІ чи наргоспу) і була чітко, на рівні загальнодержавного законодавства, закріплена процентов- ка викладання гуманітарних дисциплін, зокрема філософії, ети- ки, естетики та історії німецької культури. І ті, хто нині в Україні зазіхає на викладання гуманітарних дисциплін у вузах та технікумах, а також для аспірантів та Філософські обрї, 2010, № 24 73 Соціальна філософія та філософія історії пошукувачів, це просто обмежені, недалекі люди. А в принципі, люди — які не можуть мислити по-державному. Бо ж думка про те, що у добу інформаційного суспільства потрібні лише нові технології і наука, яка виключно їх обслуговує, і не потрібна високочола, високопрофесійна філософська освіта — ця дум- ка по меншій мірі хибна. І у цьому плані, треба іще раз підкреслити, роль і значущість кафедр філософії, загалом кафедр гуманітарного циклу, котрі вно- сять помітний, вагомий внесок у формування якраз особистості наукової еліти України, її адекватної світоглядної позиції та ціннісних орієнтацій. Відтак, ці кафедри є форпостом гуманітарної освіти в Україні, і саме так, а не інакше, враховуючи історичний досвід та перспективи існування нашого народу — оптимістичні чи потьмарені. Так повинно бути завжди. Зрештою потрібно підкреслити, що питання про визна- чальну роль гуманітарної освіти зокрема викладання курсів філософії, економічної теорії, правознавства, історії Української культури, етики, естетики, логіки, релігієзнавства стали пред- метом обговорення не однієї науково-практичної конференції. Учені підкреслюють, що ідеологічний вакуум, який утворив- ся після краху радянської ідеології, демократизація життя і свобода інформації стали причинами появи великої кількості різноманітних центрів ідеологічної пропаганди, у тому числі і релігійної. Вільна діяльність в Україні релігійних місіонерів з різних країн, чисельні релігійні та псевдорелігійні об’єднання, серед яких є і дуже небезпечні, дезорієнтують людину, особли- во молоду, і можуть стати причиною її неадекватної, девіантної та асоціальної поведінки. Все це робить, наприклад, курс релігієзнавства надзвичайно актуальним, бо він надає об’єктивні і системні знання про зміст, форми діяльності і методи робо- ти сучасних релігійних організацій і формує чіткі світоглядні орієнтири. Знання релігійного контексту соціальних, історичних і культурних феноменів надзвичайно важливе для наукової ро- боти. Поза цим контекстом науковий аналіз буде абстрактним Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2474 і неповноцінним, тому знання релігієзнавства є необхідною складовою частиною наукової підготовки фахівця-гуманітарія. Вивчення курсу релігієзнавства дає можливість аналізувати релігію як соціальне явище, як багатогранний елемент духовної культури людства, виробляти толерантну позицію на основі плюралізму поглядів і концепцій, чітко формулювати власні думки із релігійних питань і аргументовано доводити їх. Це сприяє розвитку теоретично-концептуального мислення на основі знань з історії релігії, формує навички аналізу сучас- них релігійних вірувань та інституцій, спираючись на знання доктринально-догматичних особливостей різних релігій. Курс релігієзнавства надає можливість на основі ґрунтовного знання історії та характерних ознак різних релігій сформувати свою власну оцінку ролі релігії у історії, ії вплив і місце у сучасному національно-культурному житті країни. Правильне орієнтування у сфері релігійно-церковних питань як доктринально-догматичного, так і обрядового характеру — необхідна умова гуманітарної і життєво-практичної підготовки не тільки фахівця будь-якого профілю, а кожної молодої людини тому, що вона неодмінно стикається з різноманітними релігійними і псевдорелігійними організаціями, символами, рекламою і потребує світоглядних орієнтирів у вирі сучасного життя. Людина, яка знає основи релігієзнавства, ніколи не поста- вить себе у незручне положення, спілкуючись з представника- ми різних релігійних конфесій і легко встановить з ними дружні стосунки, продемонструвавши знання і повагу до їх традицій, звичаїв і цінностей. Такі знання сприяють підвищенню соціальної толерантності і злагоди, що є запорукою швидкої і нетравматичної адаптації людини до різноманітного культур- ного оточення і її успіху в будь-якій діяльності. А чи можлива взагалі вища освіта без знання етики? На- приклад, професійної етики учителя, етики лікаря чи юриста? Як філософська дисципліна, етика розглядає проблеми моралі з точки зору її сутності, генезису, структури, закономірностей Філософські обрї, 2010, № 24 75 Соціальна філософія та філософія історії функціонування. Етичні знання пояснюють ціннісний зміст вчинків і моральної практики взагалі, сенсожиттєві пошуки людини, орієнтують поведінку особистості на вищі моральні цінності. Необхідність цієї науки безперечна. Впродовж бага- тьох століть люди мріяли про щасливе, благополучне жит- тя, наповнене високим сенсом, засноване на ідеалах добра, справедливості, вірності, честі, порядності, товариської взаємодопомоги. Особливо гостро проблема місця і ролі мо- ральних цінностей у суспільному житті постала у XX — на початку ХХІ століттях, коли, вочевидь, найвидатніші досяг- нення технічного прогресу обертаються катастрофічними наслідками для людини. Ця ситуація загострюється нині в умовах широко го використання і впровадження нових інформаційних технологій у всі сфери суспільного жит- тя. Швидко змінюються образ сучасного світу, характер і спо сіб людського спілкування, виробничої діяль ності. Хід історичного процесу стає непередбачуваним. Забуття смисложиттєвих проблем обертається втратою віри в людину, усвідомленням її безсилля і нікчемності перед грандіозними досягненнями цивілізації. У XX — XXІ століттях прогресивні мислителі все більш спрямовують свої дослідження на людину, її життя, благопо- луччя, свободу, розвиток здібностей, реалізацію творчих сил, звільнення від неуцтва і негативних вад. На досягнення цих цілей орієнтовані і наукові пошуки, і емоційно-художнє освоєння дійсності, і освітня діяльність. Криза, що переживається нашою країною, також у зна чній мірі викликана втратою гуманістичних моральних цінностей, підпорядкуванням їх політико-ідеологичним інтересам. Стає все більш очевидним, що одних тільки соціально-економічних і політико-правових реформ для її подолання недостатньо. Необхідно сформувати новий світогляд, що підносить мо- раль над економічними, політичними, соціальними процесами Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2476 як цілеспрямовуючу та оцінюючу інстанцію. Адже будь-які соціальні перетворення тільки тоді мають прогресивний сенс, коли служать духовно-моральному відродженню і вдосконален- ню людини та суспільства. Тому моральне відродження і духов- не вдосконалення людини — це і мета, і засіб прогресивних і успішних соціальних перетворень. Вивчаючи етичну проблематику, розкриваючи її специфічні особливості, етика показує місце і роль моралі в людській культурі. Вона доводить, що мораль існує не про- сто як відносно самостійна сфера суспільного життя люди- ни, а фактично пронизує гуманістичним змістом всі сфери духовної культури. Етика завжди прагнула до теорети чного осмислення ціннісних поведінкових і смисложиттєвих проблем людини: як і в ім'я чого потрібно жити? На що орієнтуватися? У що вірити і до чого прагнути? На цій підставі великий гуманіст XX століттях А. Швейцер утвер- джував, що «культура і є етика». Пояснюючи духовний світ особистості і впливаючи на його формування, мораль є складовою частиною світогляду. Саме етичне знання обґрунтовує цілі практичної діяльності, уявлення про добро і зло у вигляді ідеалів, моральних принципів та норм поведінки. Етика допомагає людині зорієнтувати норми своєї поведінки відповідно до найвищих взірців моральності, знаходити правильні рішення в склад- них конфліктних ситуаціях, учить критично аналізувати свої наміри і вчинки, бути об'єктивним у самооцінці. Чи візьмемо естетику, як філософську дисципліну, що розглядає проблему естетичного з точки зору його сутності, генезису, структури, закономірностей функціонування. Буду- чи наукою про становлення чуттєвої культури людини, про принципи освоєння нею дійсності за законами краси, гармонії, досконалості, естетика дозволяє зробити практичні висновки щодо формування в людини здатності діяти відповідно до цих законів у будь-яких сферах її активності. Філософські обрї, 2010, № 24 77 Соціальна філософія та філософія історії Естетична освіта — світоглядний орієнтир особистості, фундамент її творчих установок на відображення і вдоскона- лення світу відповідно до вищих гуманістичних ідеалів. Про- цес пізнання і збагнення світу людиною відповідно до критеріїв прекрасного — в ідеалі є процесом самопізнання людини, що сприяє виявленню її людської сутності. Естетика дає не тільки теоретичні знання, але і формує емоційний ряд духов- них ідеалів і ідей, що викликають почуттєво-гуманістичний відгук на всю предметно-діяльністну реальність. Естетика відтворює прагнення людини до піднесеного, формує есте- тичний смак, почуття прекрасного, здатність розуміти і сприй- мати мистецтво і естетику повсякденного життя. Естетичні знання і вміння дозволяють створювати різноманітні якісні предмети та речі для задоволення потреб людей, надавати їм довершеної форми, котра віддзеркалює їхню красу. Але це можливо реалізувати за умови сформованості та розвитку всіх граней естетичних рис людини, що набува- ються у процесі вивчення курсу естетики. Естетичні потреби, естетичний смак і естетичний ідеал утілюються через есте- тичне почуття в процесі сприйняття, оцінювання та створен- ня різноманітних естетичних цінностей. На жаль, учені залишаються непочутими. Нищівна руйнація гуманітарного знання продовжується ще більшими темпами про що говорить славнозвісний наказ № 642 Міністра освіти і науки України від 09.07.2009 року «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» [1]. Час вимагає термінової відміни цього наказу. І надзвичай- но важливо, щоб ця думка була у неперекрученому вигляді доведена як до Президента України, так і до Президії НАН України, до Міністрерства освіти та науки України, до Комітету з науки та освіти Верховної Ради України, щоб вона була почута і отримала адекватне та дієве реагування. Неможливо розбудувати незалежну українську державу без послідовного і обов’язкового вирішення цих нагальних про- Петро Кравченко, Євген Андрос Філософські обрї, 2010, № 2478 блем. І, у свою чергу, розв’язання цих стратегічних завдань в Україні неможливе без залучення сучасної молоді до їх осмис- лення і реалізації. Молоді, яка має сформовану громадянську позицію, високу моральність, глибоке розуміння соціально- політичної, економічної та правової сфер життєдіяльності суспільства, місця України у системі міжнародних відносин. Література Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за 1. вільним вибором студента: Наказ МОНУ від 09.07.2009 № 642 [Електронний ресурс]. — Режим доступу до дж.: http://tos.net. ua/uk/zakonodatelstvo-monu/387--2009.html Про структуру освітньо-професійних програм та на-2. вчальних планів підготовки бакалаврів: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 101 [Електронний ресурс]. [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу до дж.: http://www.mon.gov.ua/main.p hp?query=newstmp/2010_1/18_02/2/ Про Концепцію організації підготовки магістрів 3. в Україні: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 99 [Електрон- ний ресурс]. — Режим доступу до дж.: www.mon.gov.ua/ newstmp/2010_1/15_02/1/nakaz_mon_99.doc Про затвердження Примірного положення про 4. міжгалузеву індивідуалізовану гуманітарну освіту: Наказ МОНУ від 10.02.2010 № 101 [Електронний ресурс]. — Режим доступу до дж.: www.mon.gov.ua/newstmp/2010_1/13_02/2/ nakaz_mon_108.doc П.А.Кравченко., Е.И.Андрос. О значении гуманитарно- го образования в Украине. Процесс дегуманитаризации высшего образования в Укра- ине может превратиться из формального в реальный. Такая стратегическая политика неизбежно приведет к формиро- ванию технократичного мышления в молодёжи, а в будущем Філософські обрї, 2010, № 24 79 Соціальна філософія та філософія історії к автократизму, тоталитаризму, антидемократическому образу жизни и вульгаризации национальных ценностей. Яр- кие примеры — фашистская Германия, сталинизм, маоизм, советский тоталитаризм. Ключевые слова: авторитаризм, гражданское общество, дегуманитаризация знания, национальные ценности, образо- вание, технократизм, тоталитаризм. Kravchenko P.A., Andros E.I. The role of humanitar- ian knowledge in the process of civil society development in ukraine. The process of dehumanitarization of education in Ukraine and its changing from formal into real one is considered in the article. The strategy can lead to the formation of technocratic youth’s mind, and in the future — to autocratism, totalitarism, anti-democratic way of life and vulgarization of national values. The bright examples are fascism in Germany, Stalinism, Maoism and Soviet totalitarism. Key words: authoritarism, civil society, dehumanitarization of the knowledge, national values, education, technocratism, totali- tarism. Надійшла до редакції 28.02.2010 р.

Про значущість гуманітарної освіти в Україні

Institution

Ähnliche Einträge