Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень
The article examines historiography of acquisition of state archives, formation of acquisition sources lists, documents appraisal in works and research of Russian and Ukrainian archivists. It highlights the issues of archival fonds optimization, the main cooperation trends with departmental archives...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26039 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень / В.Купченко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 180-193. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860120540340027392 |
|---|---|
| author | Купченко, В. |
| author_facet | Купченко, В. |
| citation_txt | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень / В.Купченко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 180-193. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | The article examines historiography of acquisition of state archives, formation of acquisition sources lists, documents appraisal in works and research of Russian and Ukrainian archivists. It highlights the issues of archival fonds optimization, the main cooperation trends with departmental archives and departmental control of work with documents within archival institutions of all levels.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:38:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
архівістика180
Віра КупченКо
КоМпЛеКТуВАннЯ ДеРЖАВнИХ АРХІВнИХ уСТАноВ
ЯК пРеДМеТ ІСТоРІоГРАФІчнИХ ДоСЛІДЖенЬ
теоретичні питання експертизи цінності документів, науково-мето-
дичні проблеми комплектування державних архівів, організації їх роботи з
джерелами комплектування завжди привертали увагу науковців, архівістів-
практиків.
Запровадження до наукового обігу поняття “комплектування” на “ра-
дянському” просторі в історіографії пов’язується з ім’ям відомого росій-
ського архівознавця Б. анфілова, який у 1920-х рр. пропагував ідею “ак-
тивного комплектування” на основі розгалуженої системи переліків, що
передбачала відмову від приймання на державне зберігання документів
установ другорядного значення. Згодом зміст поняття було розвинуто в
працях в. автократова1, Г. князєва2, к. Мітяєва3.
Обговорення питань комплектування державних архівів значно ак-
тивізувалось у 1960–1970-х роках, коли на сторінках журналів “вопросы
архивоведения”, “советские архивы”, науково-інформаційного бюлетеня
“архіви України” розгорнулася дискусія щодо перебудови комплектуван-
ня державних архівів, спричиненої впровадженням розроблених Голов-
архівом срср “Примірних списків установ, организацій і підприємств,
документальні матеріали яких підлягають і не підлягають прийому до
державних архівів” та “Методичних вказівок по комплектованню держав-
них архівів документальними матеріалами та організації експертизи їхньої
цінності” (М., 1961).
автори публікацій аналізували систему відбору документів на дер-
жавне зберігання, коли до держархівів поряд із документами установ і
організацій союзного, республіканського, обласного значення надходили
матеріали однорідних організацій допоміжного характеру. так, у редак-
ційній статті першого номера бюлетеня “архіви України” за 1960 р. на-
голошувалося, що зі 100 тис. джерел комплектування, які перебували на
обліку в українських архівах, близько 90 тис. були установами міської,
районної та сільської ланок. Значну частину з них становили заготівельні,
постачально-збутові, торговельні та інші організації, документи яких не
мають наукового, народногосподарського або довідкового значення4.
Практичні аспекти перебудови комплектування державних архівів
Урср у цей період дістали відображення в статтях співробітників архівно-
го управління при раді Міністрів Урср, архівних відділів облвиконкомів,
держархівів областей в. коновалової5, Я. синельникова6, Л. свиридової7.
автори наголошували на необхідності запровадження методів вибіркового
приймання документів таких масових установ і організацій, як загально-
освітні школи, ремонтно-тракторні станції, колгоспи та радгоспи, пропо-
нували шляхи скорочення кількості установ, включених до списків джерел
комплектування обласних, міських і районних державних архівів, а також
© віра купченко, 2008
181архівістика
порушував питання про передавання з держархівів до архівів установ до-
кументів з особового складу, що мають довготривале довідкове значення.
вирішенню організаційно-методичних проблем комплектування дер-
жавних архівів були присвячені статті працівників архівного управління
при раді Міністрів Урср, архівних установ кіровоградської, Миколаїв-
ської, Полтавської та інших областей Г. Желнової8, в. Жук і т. ткаченко9,
в. коновалової10, О. саніна11.
Проблемам перебудови комплектування державних архівів республіки
присвячувалася стаття Г. рибалка12, в якій відзначалися нові особливості
комплектування: плановість, цілеспрямованість; надходження на державне
зберігання від установ великої кількості справ, серед яких значну части-
ну становили документи міністерств і відомств Урср, раднаргоспів, ви-
конкомів рад депутатів трудящих та інших установ і організацій, а також
підприємств союзного й республіканського значення; складання переліків
установ, документи яких мають надходити на державне зберігання; розро-
блення переліків справ, що підлягають прийманню до держархівів; пере-
будова експертизи цінності документів, що має на меті передусім відбір
справ постійного зберігання. У статті пропонувалися заходи з удоскона-
лення комплектування державних архівів, підвищення ролі експертно-пе-
ревірних комісій в організації цього процесу.
Досвід діяльності українських архівістів активно пропагував часопис
“архіви України”. Практичні питання включення до джерел комплекту-
вання ДаФ срср і відбору документів на державне зберігання висвітлю-
вали Н. Пушкарьова13 і Г. артюхова14. Про відбір на державне зберігання
документів щодо політехнізації середньої школи йшлося у статті співро-
бітника Львівського обласного архіву с. Маньковського15, про складання
номенклатур справ товариських судів і добровільних народних дружин – у
допису архівіста з Миколаївщини Л. Нестеренко16. Проблему впорядку-
вання документів установ та організацій, що підлягають прийманню до
архіву, порушували завідувачі архівного відділу Донецького облвикон-
кому в. смальченко17 та смілянського райдержархіву Черкаської області
О. Новикова18.
На тлі широкого обговорення архівістами-практиками проблем екс-
пертизи цінності та комплектування важливого значення набував аналіз
теоретичних питань. У статті російських архівістів а. Єлпатьєвського,
т. коленкіної, в. Цапліна19 йшлося, наприклад, про поняття експертизи
цінності документів із урахуванням тогочасного розуміння сутності інфор-
маційних процесів і поглядів на документ як джерело та носій інформації.
Науково обґрунтовувалася необхідність впровадження нових організацій-
них критеріїв, форм і методів відбору документів на державне зберігання,
зокрема методу функціонального аналізу.
З огляду на відсутність у республіці галузевої наукової установи роз-
робки російських архівознавців у той час помітно впливали на організацію
роботи державних архівів Урср. Проблему визначення науково-історичної
цінності документів за підсумками результатів роботи архівних установ у
1959–1969 pp. розглянули Н. Шепукова і Н. Щелкіна, які підкреслили важ-
архівістика182
ливість наступності в діяльності відомчих і державних архівів, організації
відбору документів безпосередньо у поточному діловодстві20.
Упродовж наступного десятиліття проблема комплектування держав-
них архівів знайшла відображення у працях як практиків, так і науковців.
У середині 1970-х років на сторінках “архівів України” було розгорнуто
дискусію про відбір на державне зберігання документів закладів народ-
ної освіти. Її учасники а. Ярликова21, Л. Пармузіна22, в. Жук23, Л. кінзер-
ська24, і. Легенький25 у своїх статтях одностайно висловилися за те, щоб
до переліку установ, документи яких надходять до державних архівів у
повному обсязі, було включено органи управління народною освітою,
вищі та середні спеціальні навчальні педагогічні заклади, інститути вдо-
сконалення вчителів. Щодо доку ментів загальноосвітніх і спеціалізованих
шкіл, профтехучилищ рекомендувалося застосовувати вибіркове прийман-
ня документів, при якому з групи однорідних установ у зоні комплекту-
вання державного архіву на державне зберігання мають надходити повні
комплекси документів лише 2–3-х установ. Уважалося недоцільним при-
ймати на державне зберігання документи дошкільних закладів як окремих
фондоутворювачів. висловлені рекомендації було закріплено в наступних
рішеннях Головархіву Урср, що стосувалися комплексного обстеження
стану діловодства і відомчих архівів системи Міністерства освіти Урср26,
затвердження переліку документів, що підлягають прийманню на держав-
не зберігання від установ і організацій Міністерства освіти Урср27.
У середині 1980-х pр. в історіографії архівознавства сформувалася
думка про те, що можливості оптимізації складу ДаФ срср, закладені на
першому етапі перебудови комплектування державних архівів, є значно
ширшими. На цьому наголосив начальник Головархіву Урср О. Мітю-
ков28 на всесоюзній нараді працівників державної архівної служби (лютий
1984 р.). вихід із ситуації, що склалася, він вбачав у відмові від застарілих
уявлень про комплектування ДаФ срср, гнучкішому застосуванні мето-
дів вибіркового приймання документів на державне зберігання. Проблеми
оптимізації складу документів ДаФ срср, зокрема скорочення прийман-
ня документів від установ низової ланки, перегляду застарілих Примірних
списків джерел комплектування державних архівів, дістали також відобра-
ження в матеріалах розширених засідань колегії Головархіву Урср, опу-
блікованих на сторінках “архівів України” (1978, № 4).
розроблення і впровадження нових нормативних документів у галу-
зі архівної справи вимагали підвищення рівня її організації у відомствах.
Основні напрями та підходи до роботи з відомчими архівами як складо-
вими бази комплектування ДаФ срср висвітлив к. Новохатський29. він
наголосив, що вперше за всю історію розвитку архівної справи в Україні
застосовано нестандартні підходи та форми співпраці між державними та
відомчими архівами, а саме: створення мережі об’єднаних відомчих ар-
хівів, розширення співпраці архівістів з профспілковими, громадськими
орга нізаціями, товариствами ветеранів великої вітчизняної війни та пра-
ці, створення зразкових архівів. Ці форми взаємодії розглядались як по-
зитивні.
183архівістика
Досвід організації внутрівідомчого контролю за станом роботи з доку-
ментами в установах обласної, міської, районної ланок, форми і методи
такого контролю узагальнив Г. Портнов30. Детально розглядаючи практику
організації та проведення галузевих оглядів стану відомчих архівів і діло-
водства, ініціаторами яких у срср були українські архівісти, він відзначав
ефективність цієї форми контролю. аргументи на їхню користь автор вба-
чав у кількісних характеристиках роботи: у ході республіканського огляду
архівів і діловодства у виконкомах місцевих рад народних депутатів понад
90 % згаданих установ упорядкували документи за встановлені роки, пере-
дали на державне зберігання понад 250 тис. справ.
Понятійний апарат, пов’язаний із проблемою комплектування, про-
аналізував російський учений-архівіст а. Черешня. Завдання практичного
архівознавства він вбачав у чіткому визначенні понять “якість комплек-
тування”, “повнота архівного фонду”, “якісний склад архівного фонду”31.
Дослідник справедливо наголо шував, що результати комплектування ма-
ють кількісну та якісну шкалу вимірювання. Під час кількісної оцінки слід
брати до уваги показники обсягу (загальна кількість джерел комплекту-
вання архіву та динаміка їхніх змін), відсоткове співвідношення між ор-
ганізаціями, що входять і не входять до списку джерел комплектування
архіву за галузями і регіонами, а також за формою приймання докумен-
тів (повний, вибірковий, опосередкований), кількість справ, включених
до описів, затверджених ЕПк архівних установ, та справ, прийнятих на
державне зберігання до архіву в цілому, за групами документів, за галу-
зями, за фондами та іншими ознаками32. Щодо якості комплектування він
виокремлював такі ознаки: а) оптимальна повнота фондів; б) ступінь ін-
формативності фондів; в) рівень “чистоти” технологій відбору документів
на державне зберігання; г) правильність оформлення і формування справ.
Повноту фондів він пропонував визначати за такими параметрами: а) сту-
пінь укомплектованості фондів усіма групами (категоріями) суспільно зна-
чущих документів; б) співвідношення кількості втрачених документів по-
стійного зберігання (на етапі відомчого та державного зберігання), а також
помилково не включених до описів справ постійного зберігання та загаль-
ного обсягу архівних фондів; в) індекс заборгованості з передавання доку-
ментів на державне зберігання (за групами документів); г) кількість орга-
нізацій, які мають затверджені описи з усіх груп документів даного фонду,
в загальному списочному складі організацій – джерел комплектування ар-
хіву; д) співвідношення між відібраними на зберігання і прийнятими до
держархіву документами33. твердження автора суттєво розвивали теорію
комплектування та слугували практичній діяльності експертно-перевірних
комісій архівів при визначенні якості комплектування та оцінки повноти
фондів, що приймалися на державне зберігання.
іншу характеристику якості комплектування запропонувала З. інозем-
цева34, визначивши це поняття через коливання у видовому складі прийня-
тих до держархівів документів з урахуванням оцінки повноти фондів.
Українські дослідники в цей період більше уваги приділяли науково-
методичним і практичним питанням комплектування. в контексті цієї про-
архівістика184
блеми діяльність Державного архіву м. києва вперше висвітлювалася на
сторінках архівної періодики у статті в. ткаченко “Документи Держархі-
ву м. києва як джерело до вивчення історії міста”. хоча авторка детально
не зупинялася на проблемах комплектування, вона всебічно проаналізува-
ла склад і зміст фондів архіву, зазначивши, що більшу частину джерель-
ної бази архіву складають фонди радянського періоду (58 % від усього
комплексу документів), які постійно збагачуються новими надходженнями
і відтворюють широку панораму життя києва35.
Другу спробу висвітлити досвід роботи архіву в даному напрямку зро-
бив Б. курінний, який у статті “Перебудова комплектування та оптимізація
складу документів Державного архіву м. києва” охарактеризував повно-
ту та якісний склад фондів установ і організацій, документи яких надхо-
дять на державне зберігання. автор проаналізував Програму перебудови
комплектування та оптимізації складу документів установ і організацій,
що передають свої фонди на зберігання до архіву, на 1988–1990 pp., під-
кресливши, що головна особливість перебудови комплектування полягає
в тому, що вперше в практиці роботи поєднано різні форми приймання на
державне зберігання документів установ і організацій: повне приймання,
вибіркове повидове і вибіркове групове приймання, залежно від належнос-
ті фондоутворювачів до тієї чи іншої галузевої системи і ступеня повторю-
ваності їх документної інформації у фондах вищих організацій36.
Практичні аспекти вдосконалення діловодства в установах і органі-
за ціях міста, зокрема на великих промислових підприємствах та в об’єд-
наннях, розглянула в своїй праці в. купченко. На прикладі таких промис-
лових гігантів, як трикотажне об’єднання ім. р. Люксембург, об’єднання
ім. с. П. корольова, заводи “Електронмаш”, “реле та автоматики”, сто-
лових приборів ім. Ф. Е. Дзержинського, авторка висвітлила методику
комплексного вивчення стану діловодства в організаціях, підходи до фор-
мування справ розпорядчої, планової, звітної, статистичної та іншої до-
кументації постійного зберігання. в статті містилися рекомендації щодо
методів і форм роботи архівістів з відповідальними за діловодство, зо-
крема аналізувалася така форма підвищення кваліфікації, як проведення
семінарів, практикумів, у т. ч. на базі підприємств, надання практичної
допомоги в розробленні та складанні номенклатур справ, індивідуальних
інструкцій, інструктивних і методичних вказівок на окремих ділянках ді-
ловодного процесу, як-от “робота з вхідними документами”, “контроль
виконання”37 тощо.
Проблему оптимізації архівного фонду академії наук Урср досліджу-
вали українські архівісти в. Шмельов та в. сендик38. вони висловили дум-
ку, що формування архівного фонду розпочинається на стадії діловодства
і полягає в оптимізації документального масиву та вдосконаленні інфор-
маційних зв’язків установи-фондоутворювача. автори визначили такі на-
прямки оптимізації архівного фонду: аналіз правового становища і функ-
ціонального призначення установи, її структурних підрозділів; вивчення
складу і змісту утворюваної в їхній діяльності документації; виявлення ін-
формаційних зв’язків, поліпшення якісного складу документації, що попо-
185архівістика
внює фонд, шляхом підвищення інформативності документального масиву
і скорочення його фізичного обсягу; вдосконалення номенклатур справ та
їхнє впровадження у діловодство, активізація діяльності експертних служб
щодо формування архівного фонду.
актуальні питання експертизи цінності документів порушено у працях
архівістів в. Мамонова та в. Лашкевича. Зокрема, в. Мамонов39 зосере див
свою увагу на тих її аспектах, які стосуються зв’язку теорії експертизи
цінності документів з проблемами джерелознавства, документознавства,
теорії інформації. На його думку, завданнями теорії експертизи ціннос-
ті документів є розроблення об’єктивних критеріїв кількісних і якісних
оцінок інформації, що містяться в документах, виявлення закономірнос-
тей переходу кількості в якість, динаміки процесів згортання інформації.
автор особливо наголосив на необхідності вдосконалення системно-функ-
ціонального аналізу.
Значному поліпшенню роботи експертно-перевірних комісій сприя-
ла публікація на сторінках “архівів України” текстів виступів голів ЕПк
ЦДаЖр Урср, ЦДаМЛМ Урср, архівних відділів Миколаївського та До-
нецького облвиконкомів, Держархіву м. києва Л. кузнецової, З. сендика,
Ш. Людковського, с. титової, Н. рутковської на республіканській нараді,
що відбулася в березні 1978 р. Підсумки роботи ЕПк за роки десятої та
одинадцятої п’ятирічок та їх завдання щодо поліпшення якості комплекту-
вання державних архівів на перспективу було викладено в статті Г. Порт-
нова та Н. Безпрозванної, опублікованій у третьому номері науково-ін-
формаційного бюлетеня за 1984 р. Цікавими з точки зору досвіду роботи
в цьому напрямку є статті М. сіробаби, О. Юркової, Л. Гурбової з питань
практичної діяльності експертно-перевірних комісій, видрукувані в “архі-
вах України” № 6 за 1984 р., № 4 за 1985 р., № 4 за 1986 р. автори ста-
тей на прикладі діяльності експертно-перевірних комісій архівних відділів
Чернігівського, Дніпропетровського і кримського облвиконкомів розкри-
вали їхню роль у забезпеченні науково обґрунтованого комплектування
державних архівів, висвітлювали форми і методи роботи з відомчими архі-
вами підприємств, установ і організацій, практику підготовки і проведення
засідань ЕПк, що сприяло розвиткові теорії і практики комплектування
державних архівів.
розвиткові теорії експертизи цінності прислужилися публікації росій-
ської дослідниці М. Жукової, яка аргументовано довела необхідність за-
стосування при оцінці документів принципу історизму як універсального
загальнонаукового принципу, що ґрунтується на підході до дійсності як
такої, що постійно змінюється в часі та розвивається40.
із розпадом срср і набуттям незалежності республіками, які входили
до його складу, гостро постала проблема правового врегулювання нових
відносин в архівній сфері, створення нормативно-правової бази архівіс-
тики новостворених незалежних країн. Ці проблеми знайшли відбиття у
фаховій періодиці.
У 1991 р. журналом “советские архивы” було проведено “круглий
стіл” з питань комплектування ДаФ срср і роботи з відомствами в су-
архівістика186
часних умовах за участю відомих архівістів Г. Бакалинської, Г. Портнова,
Є. кузьміна, в. клейна, в. Мамонова, а. Черешні. У його ході обговорю-
валися питання, пов’язані з впливом та наслідками політичних змін у дер-
жавному устрої, процесами роздержавлення та реорганізації підприємств
на комплектування, підкреслювалася необхідність зміни підходів до відбо-
ру документів на зберігання, розширення платних послуг, забезпе чен ня збе-
реженості документів з особового складу, що зберігаються в установах41.
Дану думку розвинули М. Жукова42 і З. Лепихіна, які наголосили на
потребі врахування нових реалій у сфері державного управління, еконо-
міки, багатопартійності та ін., а з огляду на це – змін у складі документів
і, відповідно, в переліках джерел комплектування архівів та у відборі до-
кументів на зберігання.
Зокрема, З. Лепихіна наголосила на необхідності розроблення нової
теорії комплектування держархівів, що враховувала б особливості кожно-
го регіону43. вона вказала на доцільність призупинення централізованого
регулювання складу джерел комплектування, відміни практики викорис-
тання типових і відомчих переліків до вирішення питання про терміни
зберігання відомчих категорій документів (оскільки типові переліки стали
малопридатними в нових умовах), а також надання архівам свободи дій
щодо вирішення питань у кожному окремому випадку.
розглядаючи проблеми формування архівного фонду, російський ар-
хівіст в. Єремченко акцентував увагу на тому, що в нових умовах акту-
алізувалося питання забезпечення його якісного комплектування з метою
створення репрезентативної джерельної бази. розкриваючи основні тео-
ретичні й методичні аспекти формування архівного фонду, автор виділив
пріоритетні положення оцінки та відбору документів, визначив джерела
комплектування і склад доку ментів та наголосив, що у зв’язку зі змінами
практично всіх управлінських і господарських структур, різноманітністю
форм власності, йдеться не про вдосконалення складу джерел комплекту-
вання, а про формування їх заново. Дослідник зауважив, що на зміну скла-
ду джерел комплектування, в т. ч. на його кількісне збільшення, вплива-
ють такі фактори: а) поява в регіонах власного архівного законодавства,
формування архівних фондів суб’єктів Федерації; б) поява нових видів ор-
ганізацій, у т. ч. недержавних; в) зміна системи управління, зникнення га-
лузевої вертикалі управління, яке визначало згори донизу склад докумен-
тів і документаційні зв’язки; г) перетворення багатьох міських і районних
архівів з архівів з перемінним складом документів на архіви з постійним
складом, що спричинює перегляд основних принципів їхнього комплекту-
вання; д) організаційна й економічна нестабільність частини організацій,
що зумовлювало помилки при їх включенні до списків44.
Перший досвід комплектування архівів документами партій та полі-
тичних і громадських рухів висвітлили З. іноземцева та Н. курносов45. ак-
туальні проблеми порушила т. коржихіна у статті, присвяченій питанням
комплектування державних архівів документами громадських організацій.
У ній авторка наголосила на ролі та значенні громадських організацій у
житті суспільства, потребі диференційованого підходу до визначення до-
187архівістика
кументів, які мають надходити від них на державне зберігання, виходячи
з кількості таких організацій, їхніх функцій і завдань, ступеня участі в
суспільному житті тощо46.
У статті Л. соріної з досвіду комплектування архівів тверської облас-
ті висвітлено такі організаційні форми роботи з перегляду списків джерел
комплектування, як прийняття відповідних нормативно-правових актів на
рівні районних державних адміністрацій з питань роботи архівів в умовах
економічної реформи і приватизації державної власності, йдеться про збе-
реженість документів з особового складу, а також акціонерних товариств,
спілок, колгоспів, підприємств і організацій району, паспортизацію відом-
чих архівів тощо47.
На потребі внесення змін до списків джерел комплектування в сучас-
них умовах наголосила й Л. Лукошкіна, яка вказала на розширення спек-
тру документів, що приймаються на зберігання, в т. ч. за рахунок докумен-
тів, що відкладаються в районних виборчих комісіях, районному відділі
статистики, відділенні федерального казначейства, податковій інспекції,
відділі земельної реформи, центрі зайнятості тощо48.
Про кризу в комплектуванні йшлося на “круглому столі”, що відбув-
ся в Москві в 1991 р. Його учасники застерігали архівістів від бажання
вирішувати долю ДаФ срср без всебічного наукового вивчення цього
питання, “с позиций сиюминутного” “нового политического мышления”49.
Наголошувалося на необхідності врахування нових економічних умов, зва-
женості підходів при вирішенні проблеми відбору документів, потребі їх
додаткового вивчення з метою точного встановлення термінів зберігання50.
Подібними проблемами переймались у зазначений період і українські
архівісти. важливу роль у розвитку архівознавства за доби незалежності
почали відігравати, поряд із науково-практичним журналом “архіви Укра-
їни”, створені в другій половині 1990-х pp. наукові щорічники “студії з
архівної справи та документознавства” та “архівознавство. археографія.
Джерелознавство”. серед публікацій, що стають у пригоді архівістам в їх
повсякденній роботі, – навчальна література, методичні розробки УНДіасД
з визначення методики і критеріїв виявлення і включення унікальних до-
кументальних пам’яток НаФ до Державного реєстру національного куль-
турного надбання51, з організації науково-дослідної і методичної роботи в
державних архівних установах України52, перелік типових документів, що
утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самовря-
дування, інших установ, організацій і підприємств53, з питань організації
комп’ютерного діловодства в установах54.
так, в опублікованій на сторінках журналу “архіви України” статті
Л. Яковлева розглянула шляхи оптимізації складу документів державних
архівів. такими вона назвала: уточнення джерел комплектування, поліп-
шення якісного складу документів, удосконалення роботи експертних ко-
місій з відбору документів, розроблення нормативно-методичних посібни-
ків з експертизи цінності і відбору документів, підвищення якості цільової
комплексної експертизи цінності документів. Дослідниця обґрунтувала не-
обхідність упорядкування документів про чорнобильську трагедію, зняття
архівістика188
обмежень з цих документів, а також розширення приймання документів
особового походження55.
розвиток архівознавчої думки щодо проблеми комплектування за-
фіксував підготовлений на базі УНДіасД підручник “архівознавство”56.
автори розділу “Формування Національного архівного фонду” (і. Матяш,
З. сендик, Н. христова) подали визначення комплектування державного
архіву як систематичного, цілеспрямованого і планомірного поповнення
його складу документами НаФ. важливою видається думка про те, що
від правильності комплектування кожного державного архіву залежать
якість формування НаФ України загалом, ефективність його викорис-
тання57. виходячи з безпосереднього зв’язку комплектування державного
архіву з організаційною та методичною роботою із джерелами комплекту-
вання, автори розглянули зміст цієї роботи, виокремивши такі її напрями,
як проведення перевірок роботи архівних підрозділів, служб діловодства,
взаємодія з експертними комісіями, підвищення кваліфікації працівників
зазначених служб, а також голів і членів експертних комісій, методична
і практична допомога та надання послуг з питань архівної справи і ді-
ловодства на договірних засадах, проведення громадських оглядів роботи
архівних підрозділів та служб діловодства.
розширенню уявлення про комплектування державного архіву на су-
часному етапі сприяла публікація в. кучмаренко та Л. Яременко58, в якій
на підставі аналізу складу документів архівного фонду НаН України авто-
ри дійшли висновку про те, що якісна повнота фонду перебуває у прямій
залежності від науково-обґрунтованої організації документів в установі,
формування справ відповідно до номенклатури.
актуальністю позначені дослідження з питань впровадження в діяль-
ність архівних установ інформаційних систем. Зокрема, досвід архівів ро-
сії зі створення інформаційних технологій та їх впровадження, в т. ч. щодо
програмного комплексу “архівний фонд”, розкриває у своїй праці і. кисе-
льов59. Деякі проблеми та перспективні напрями інформатизації архівної
справи в Україні розглянув Г. Любовець60. Зважаючи на такі аспекти функ-
ціонального існування архівної інформації, як збереження, безперервність
процесу формування НаФ, використання за рівнями допуску інформацій-
ного клієнта та видова специфіка документів, він підкреслює необхідність
інформатизації архівної справи, а також створення галузевого інформацій-
ного центру під егідою функціонально структурованого органу в архівній
системі, який би зміг реалізувати технічну та методичну політику в єдиній
архівній інформаційній системі України.
Дискусійною і поряд з цим актуальною є стаття і. студеннікова, в
якій наголошується на актуалізації проблеми комплектування у XXI ст., її
глобаль ному характері. автор зупиняється на такій проблемі, як дефіцит
кадрів, розглядає спроможність архівів укомплектувати свої фонди доку-
ментами, що відбивають події й процеси сучасності, в умовах бурхливого
розвитку комп’ютерних та інформаційних технологій. У зв’язку з цим ав-
тор визначає появу нових джерел, спричинених розвитком інформаційно-
комунікаційних технологій, – веб-сторінок підприємств, установ, орга-
189архівістика
нізацій, політичних партій і громадських об’єднань. розглядаючи їхнє
значення, він констатує, що такі джерела сьогодні перебувають поза ува-
гою архівістів через досить низький рівень матеріально-технічної оснаще-
ності архівів та неготовність фахівців професійно і психологічно сприй-
мати у такому вигляді інформацію як документальне джерело, що підлягає
обліку й зберіганню61.
актуальним проблемам створення системи нормативно-методичних
посібників з визначення цінності документів та їх відбору до складу НаФ
присвячено публікації с. сельченкової62. авторка аналізує роль переліків
в експертизі цінності та комплектуванні державних архівів, їхні види, су-
часний стан підготовки, проблеми та перспективи розвитку цих посібни-
ків. водночас визначено перспективні напрями подальшого розвитку ві-
тчизняної системи переліків: а) продовження поповнення новими видами
документів “Переліку типових документів, що утворюються в діяльності
органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, ор-
ганізацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів”
(1998) із метою максимального врахування типової документації сучас-
ного періоду; б) розроблення відомчих і галузевих переліків зі строками
зберігання, що охоплюють документи певної системи або галузі; в) підго-
товка переліків документації спеціального характеру і спеціальних систем
документування. справедливою видається думка с. сельченкової про те,
що згаданий Перелік повинен відповідати сучасним вимогам організації
діловодства та створення повноцінної документальної бази для подальшо-
го розвитку історичної науки, а також забезпечувати інтереси держави,
суспільства та громадян у збереженні ретроспективної інформації.
інформаційно-аналітичний характер притаманний опублікованим в
журналі “архіви України” повідомленням співробітників київського місь-
кого державного архіву Н. Гребенюк, Д. Гришанкової, Н. рутковської, що
інформують про нові надходження до архіву, висвітлюють результати
проведення огляду стану архівів і поточного діловодства у виконкомах
київської міської та районних рад народних депутатів63, Н. рутковської –
про роботу ЕПк архіву щодо експертизи цінності та відбору документів
громадських організацій64, М. Намакштанської – про архівні документи як
джерельну базу для вивчення історії києва65.
Питань комплектування Державного архіву м. києва тор каються стат-
ті, опубліковані в ювілейному збірнику “архівіст” – спільному виданні
УНДіасД із серії “історія архівної справи: спогади, дослідження, джере-
ла” та щорічника спілки архівістів України “архівіст: вісник саУ”, при-
свяченому 70-річчю архіву. У другому та третьому розділах збірника роз-
криваються питання історії створення міського архіву, його співпраці з
міськими та районними органами виконавчої влади з питань збереженості
документів НаФ на підприємствах, в установах і організаціях м. києва,
підготовки кадрів архівістів, аналізуються документи особових фондів66.
серед них – статті с. карамаша “Державний архів міста києва: Нарис
історії”67 та в. купченко “співпраця Державного архіву м. києва з міськи-
ми та районними органами виконавчої влади по збереженості документів
архівістика190
Національного архівного фонду України на підприємствах, в установах і
організаціях м. києва”68.
Отже, в сучасній історіографії розглянуто окремі аспекти комплекту-
вання державних архівів, акцентується увага на їх завданнях і функціях
щодо комплектування, визначення джерел комплектування, критеріїв про-
ведення експертизи цінності. Якщо в радянський період переважали дослі-
дження практичних аспектів комплектування державних архівів (Л. куз-
нецова, Г. Портнов, Л. Яковлева), то в пострадянський час простежується
тенденція до аналізу науково-методичних засад комплектування (к. Ново-
хатський, Г. Портнов, с. сельченкова, З. сендик).
1 Автократов В. Н. теоретические проблемы отечественного архивоведе-
ния. – М., 2001. – 393 с.
2 Князев Г. А. теория и техника архивного дела: Опыт систематического ру-
ководства. – Л.: ЛОЦиа, 1935. – 122 с.
3 Митяев К. Г. теория и практика архивного дела: Учебн. пособие / Главар-
хив ссср; иаи; Под ред. и. Л. Маяковского. – М., 1946. – 248 с.
4 Документи установ, організацій і підприємств – важливе джерело з історії
радянського суспільства // архіви України. – 1960. – № 1. – с. 3–11.
5 Коновалова В. Питання перебудови діяльності державних архівів у галузі
комплектування і наукової експертизи документальних матеріалів радянських уста-
нов // архіви України. – 1961. – № 1. – с. 7–11.
6 Синельников Я. Організація роботи по комплектуванню та експертизі
ціннос ті документальних матеріалів у волинській області // архіви України. –
1962. – № 5. – с. 35–39.
7 Свиридова Л. Перебудова роботи по комплектуванню в Луганському обл-
держархіві // архіви України. – 1963. – № 1. – с. 25–27.
8 Желнова Г. комплектування Миколаївського міського архіву // архіви Ук-
раїни. – 1960. – № 3. – с. 32–33.
9 Жук В., Ткаченко Т. комплектування документальними матеріалами Полтав-
ського обласного державного архіву // архіви України. – 1960. – № 5. – с. 24–27.
10 Коновалова В. Деякі питання комплектування державних архівів Урср до-
кументальними матеріалами // архіви України. – 1962. – № 6. – с. 6–12.
11 Санін О. Про перебудову експертизи цінності документальних матеріалів //
архіви України. – 1963. – № 2. – с. 28–30.
12 Рибалка Г.С. Деякі підсумки і завдання по комплектуванню державних ар-
хівів Урср // архіви України. – 1966. – № 4. – с. 3–11.
13 Пушкарьова Н. Забезпечити зберігання документів про бригади комуніс-
тичної праці // архіви України. – 1961. – № 1. – с. 12–14.
14 Артюхова Г. Збирання документів бригад і ударників комуністичної праці
кременчуцьким міськархівом // архіви України. – 1969. – № 3. – с. 36.
15 Маньковський С. Матеріалам про перебудову школи – належну увагу // ар-
хі ви України. – 1961. – № 1. – с. 14–15.
16 Нестеренко Л. типові номенклатури справ товариських судів та народних
дружин // архіви України. – 1965. – № 5. – с. 27–28.
17 Новиков О. Документам добровільних громадських організацій – більше
уваги // архіви України. – 1961. – № 4. – с. 16–18.
18 Смальченко В. Забезпечити збереження документів установ і організацій на
громадських началах // архіви України. – 1963. – № 6. – с. 29–31.
191архівістика
19 Елпатьевский А. В., Коленкина Т. Г., Цаплин В. В. Научные основы экс пер-
тизы ценности документальных материалов советской эпохи и комплектование
ими государственных архивов // труды научной конференции по вопросам архив-
ного дела в ссср. – М., 1965. –т. 1. – с. 28–71.
20 Шепукова Н. М., Щелкина Н. Н. Основные направления архивных учреж-
дений по определению научно-исторической ценности документов в 1959–1969
годах // советские архивы. – 1971. – № 1. – с. 40–45.
21 Ярликова А. І. Про відбір на державне зберігання документів установ сис-
теми народної освіти // архіви України. – 1973. – № 3. – с. 40–44.
22 Пармузіна Л. Б. Питання відбору на державне зберігання документів поза-
шкільних закладів // архіви України. – 1973. – № 4. – с. 57–63; Її ж. До питання
відбору на державне зберігання документів загальноосвітніх шкіл // там само. –
№ 6. – с. 29–33.
23 Жук В. Н. Про відбір на постійне зберігання звітної документації // архіви
України. – 1973. – № 6. – с. 33–34.
24 Кінзерська Л. Л. Деякі питання створення державної бази з історії народної
освіти // архіви України. – 1974. – № 3. – с. 13–18.
25 Легенький І. Ю. актуальні питання відбору на державне зберігання доку-
ментів обласних інститутів удосконалення кваліфікації вчителів та загальноосвіт-
ніх шкіл // архіви України. – 1975. – № 1. – с. 73–77.
26 Савченко М. Г. Підсумки роботи архівних установ у першому році десятої
п’ятирічки і завдання на 1977 рік // архіви України. – 1977. – № 2. – с. 3–14.
27 У ЦЕПк Головархіву Урср // архіви України. – 1975. – № 3. – с. 90.
28 Мітюков О. Г. виступ начальника Головархіву Урср на всесоюзній на-
раді працівників державної архівної служби // архіви України. – 1984. – № 2. –
с. 26–29.
29 Новохатський К. Є. Поліпшувати роботу з відомчими архівами // архіви
України. – 1979. – № 1. – с. 3–9.
30 Портнов Г. В. Організація внутрівідомчого контролю за роботою архівів
та веденням діловодства в установах і організаціях // архіви України. – 1985. –
№ 5. – с. 7–11.
31 Черешня А. Г. Об оценке качества комплектования государственных архи-
вов // Отечественные архивы. – 1995. – № 4. – с. 3–11.
32 там само. – с. 3.
33 там само.
34 Иноземцева З. П. к вопросу о качестве комплектования государственных
архивов: актуальные проблемы советского архивоведения. – М., 1980. –
вып. 2. – с. 9.
35 Ткаченко В. М. Документи Держархіву м. києва як джерело до вивчення
історії міста // архіви України. – 1982. – № 2. – с. 41–47.
36 Курінний Б. Перебудова комплектування та оптимізація складу документів
Державного архіву м. києва // архіви України. – 1988. – № 5. – с. 24–26.
37 Купченко В. З досвіду роботи Держархіву м. києва по вдосконаленню ді-
ловодства на промислових об’єктах і підприємствах міста // архіви України. –
1985. – № 5. – с. 65–66.
38 Шмельов В. Г., Сендик В. В. До питання оптимізації складу архівного фон-
ду академії наук Урср // архіви України. – 1990. – № 4. – с. 28–31.
39 Мамонов В. М. Об актуальных задачах дальнейшего совершенствования
комплектования государственных архивов // советские архивы. – 1975. – № 2. –
с. 48–56.
архівістика192
40 Жукова М. П. Экспертиза ценности документов современных учреждений,
организаций, предприятий // Отечественные архивы. – 1994. – № 5. – с. 10–13.
41 Матеріали круглого столу журналу з питань комплектування ДаФ срср
і ро боти з відомствами у сучасних умовах // советские архивы. – 1991. – № 2. –
с. 14–27.
42 Жукова М. П. Экспертиза ценности документов современных учреждений,
организаций, предприятий // Отечественные архивы. – 1994. – № 5. – с. 10–13.
43 Лепихина З. Я. Госархив г. кунгура: работа с потенциальными источниками
комплектования // Отечественные архивы. – 1994. – № 5. – с. 92–94.
44 Еремченко В. А. Основные проблемы формирования архивного фонда рос-
сийской Федерации в современных условиях // Отечественные архивы. – 1996. –
№ 6. – с. 10–20.
45 Иноземцева З. П., Курносов Н. Д. Новое время – новые проблемы. комплек-
тование государственных архивов документами общественных движений // Оте-
чественные архивы. – 1992. – № 6. – с. 11–15.
46 Коржихина Т. П. О комплектовании государственных архивов ссср мате-
риалами общественных организаций // советские архивы. – 1973. – № 4. – с. 36–
41.
47 Сорина Л. М. О комплектовании архивов тверской области документами
него сударственных структур // Отечественные архивы. – 1996. – № 6. – с. 97–103.
48 Лукошкина Л. Н. из опыта комплектования архива Дмитриевского района
курской области // Отечественные архивы. – 1997. – № 6. – с. 108–109.
49 Формирование ГаФ ссср: новые подходы // советские архивы. – 1991. –
№ 4. – с. 85–86.
50 там само. – с. 80.
51 Методика і критерії виявлення і включення унікальних документальних па-
м’яток Національного архівного фонду України до Державного реєстру національ-
ного культурного надбання / ГаУ при кабінеті Міністрів України. УДНДіасД;
Упоряд.: т. М. Захарченко та ін. – к., 1999. – 18 с.
52 Основні положення організації науково-дослідної та методичної роботи
в державних архівних установах України / Держкомархів України. УНДіасД;
Уклад.: і. Б. Матяш та ін. – к., 2001. – 51 с.
53 Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної
влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із
зазначенням термінів зберігання документів / ГаУ при кабінеті Міністрів України.
УДНДіасД; авт.: Г. в. Портнов та ін. – к., 1997. – 255 с.
54 Організація комп’ютерного діловодства в установах. Програмно-апаратне
забезпечення: Метод. рекомендації / ГаУ при кабінеті Міністрів України. УДНДіасД;
Упоряд. а. Л. Маньковський. – к., 1998. – 24 с.
55 Яковлева Л. В. Шляхи поліпшення діловодства і роботи з документами в
міністерствах і відомствах Урср у світлі сучасних вимог // архіви України. –
1990. – № 3. – с. 11–19.
56 архівознавство: Підр. для студ. іст. ф-тів вищ. навч. закладів України / За
заг. ред. Я. с. калакури та і. Б. Матяш. – вид. 2-ге, випр. і доп. – к.: видавн. дім
“кМ академія”, 2002. – 356 с.
57 там само. – с. 163–181.
58 Кучмаренко В. А., Яременко Л. М. архівний фонд Національної академії
наук України: історія, сучасний стан, зміст і склад документів // архіви України. –
2000. – № 1–3. – с. 8–15.
193архівістика
59 Киселёв И. Н. информационная система архива: модель и воплощение //
Отечественные архивы. – 1997. – № 6. – с. 28–35.
60 Любовець Г. В. Занедбаний потенціал чи важливе інформаційне джерело //
архіви України. – 2000. – № 4–6. – с. 14–17.
61 Студенніков І. В. До питання комплектування архівів у ххі столітті: нові
можливості чи втрата позицій? // архіви України. – 2000. – № 4–6. – с. 9–14.
62 Сельченкова С. Переліки документів: сучасний стан, проблеми, перспекти-
ви // архівознавство. археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук. праць. –
к., 2003. – с. 83–90.
63 Гребенюк Н., Гришанкова Д. київський міськдержархів // архіви України. –
1977. – № 2. – с. 77–79.
64 Рутковська Н. робота ЕПк київського міського державного архіву щодо
експертизи цінності та відбору документів громадських організацій // архіви
України. – 1978. – № 4. – с. 36–38.
65 Намакштанська Н. Документи київського міськдержархіву як джерело до
вивчення історії вулиць м. києва // архіви України. – 1980. – № 4. – с. 59–61.
66 архівіст: Ювілейний збірник / Держкомархів України. УДНДіасД; саУ;
Держархів м. києва. –к., 2002. – 192 с. – (історія архівної справи: спогади, до-
слідження, джерела; вип. 5).
67 там само. – с. 14–26.
68 там само. – с. 27–30.
Kupchenko V.
Acquisition of State Archival Institutions
as the Subject of Histo riography Research
The article examines historiography of acquisition of state archives, formation of
acquisition sources lists, documents appraisal in works and research of Russian and
Ukrainian archivists. It highlights the issues of archival fonds optimization, the main
cooperation trends with departmental archives and departmental control of work with
documents within archival institutions of all levels.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26039 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:38:47Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Купченко, В. 2011-08-28T17:35:00Z 2011-08-28T17:35:00Z 2008 Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень / В.Купченко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 180-193. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26039 The article examines historiography of acquisition of state archives, formation of acquisition sources lists, documents appraisal in works and research of Russian and Ukrainian archivists. It highlights the issues of archival fonds optimization, the main cooperation trends with departmental archives and departmental control of work with documents within archival institutions of all levels. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Архівістика Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень Acquisition of State Archival Institutions as the Subject of Historiography Research Article published earlier |
| spellingShingle | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень Купченко, В. Архівістика |
| title | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| title_alt | Acquisition of State Archival Institutions as the Subject of Historiography Research |
| title_full | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| title_fullStr | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| title_full_unstemmed | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| title_short | Комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| title_sort | комплектування державних архівних установ як предмет історіографічних досліджень |
| topic | Архівістика |
| topic_facet | Архівістика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26039 |
| work_keys_str_mv | AT kupčenkov komplektuvannâderžavniharhívnihustanovâkpredmetístoríografíčnihdoslídženʹ AT kupčenkov acquisitionofstatearchivalinstitutionsasthesubjectofhistoriographyresearch |