Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр.
The article deals with some historical and organization issues of the archives in Cherkasy oblast in 1919 – 1938. The history of archival construction in Cherkasy oblast is directly connected with the establishment of the Soviet power in Ukraine. Activities relating to archives formation in Cherkasy...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26045 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. / Т. Клименко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860238799378841600 |
|---|---|
| author | Клименко, Т. |
| author_facet | Клименко, Т. |
| citation_txt | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. / Т. Клименко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | The article deals with some historical and organization issues of the archives in Cherkasy oblast in 1919 – 1938. The history of archival construction in Cherkasy oblast is directly connected with the establishment of the Soviet power in Ukraine. Activities relating to archives formation in Cherkasy oblast began in 1919. In March, 1919 the Commissariat for National Education of Chercasy oblast adopted the resolution “On Control of Archives, Libraries, Theatres and Cinemas”. At the end of 1919 the House of Culture of Chercasy oblast was opened by the Department for National Education; which included T. Shevchenko 

National Museum, the Central National Archives and the Central Library. At that moment it was necessary to concentrate the archives documents of the liquidated former government institutions. Despite painful circumstances of the civil war it was vitally important to rescue valuable historical sources which formed the documentary basis of Cherkasy oblast.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:27:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
До історії архівної справи в україні 39
Тетяна КлименКо
СТворення мережі архівних уСТанов
на ЧерКащині у 1919–1937 рр.
розвиток архівної справи на Черкащині тісно пов’язаний з історією
ре гіону й великою мірою зумовлений суспільно-політичними подіями,
що відбувалися на теренах україни. прийнятий 1 червня 1918 р. уря-
дом радянської росії декрет “про реорганізацію і центра лізацію архівної
справи” поклав початок реформуванню архівістики в україні. розроб лені
в концепціях архівної реформи о. Грушевського, і. каманіна та в. Мод-
залевського1 питання централізації архівної справи та формування мережі
архівних установ, концентрації та зберігання архівів уперше офіційно ви-
знавалися завданнями державного і культурного розвитку усрр. Значення
цивілізованого поступу архівної справи посилювалося занедбаним станом
архівів у той період. під час громадянської війни було втрачено значну
кіль кість важливих документів2, значну їх частину було вивезено за кордон,
частину – розпорошено. відтак основне завдання архівістики за доби укра-
їнської революції полягало в урятуванні архівів від загибелі та встанов ленні
державної опіки над архівною спадщиною3.
у січні 1919 р. при нко усрр у харкові було створено всеукраїн-
ський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини (вукопМис). у
його структурі вже в лютому розпочала діяльність архівно-бібліотечна сек-
ція4. Юридичною підставою для її роботи у справі охорони й збереження
архівних документів став декрет рнк усрр від 3 квітня 1919 р. “про пе-
редачу історичних та художніх цінностей у відання народного комісаріату
освіти”. Жодне відомство або установа, зберігаючи за собою можливість
користування архівом, не мали права знищувати документи без дозволу
нко усрр5. Головне завдання архівно-бібліотечної секції вукопМису
в перші місяці її діяльності полягало у виявленні, реєстрації та охороні
архівів. водночас проводилось упорядкування прийнятих на державне збе-
рігання архівних документів, яке передбачало насамперед складання реє-
страційних описів окремих фондів. Для методичного забезпечення робіт з
упорядкування архівних документів було розроблено спеціальні інструк-
ції (про порядок розбирання, впорядкування документів, складання описів,
надання копій документів, використання архівної інформації фізичними
особами).
Збирання архівних документів у Черкаському повіті розпочалося на-
весні 1919 р., одразу після відновлення в Черкасах радянської влади (впер-
ше її бу ло встановлено в січні 1918 р.). у березні 1919 р. Черкаський по-
вітовий комі саріат народної освіти видав постанову № 1 про контроль за
діяльністю архівів, бібліотек, театрів та кінематографом з боку нко, в
якій, зокрема, наголошувалося: “всі приватні, громадські і урядові архіви
знаходяться під безпосереднім контролем комісаріату”, без його дозволу
“купівля, передача, продаж означених предметів суворо забороняються”6.
© тетяна клименко, 2008
До історії архівної справи в україні40
на початку 1919 р. комісар народної освіти Черкаського повіту пору-
шив питання про організацію в місті народного центру для зберігання ар-
хівних документів, пам’яток історії і культури та бібліотечних фондів7. у
березні 1919 р. при позашкільному підвідділі Черкаського повітового від-
ділу народної освіти було створено бібліотечно-музейно-архівну секцію.
З 1 квіт ня очолювати секцію “в якості інструктора” запросили Ф. а. Чер-
нушевича8. вирішенню питання виявлення й концентрації архівних доку-
ментів сприяло заснування у квітні 1919 р. Черкаським повітовим відділом
народної освіти народного будинку культури, до складу якого ввійшли
народний музей ім. т. Г. Шевченка, створений на базі музею товариства
“просвіта”, Центральний народний архів і Центральна народна бібліотека.
одночасно було складено проект кошторису видатків на його утримання9.
розташовувався Будинок культури в приміщенні колишнього Духовного
училища по вул. парадній (нині – хрещатик), 21. перший поверх займа-
ла бібліотека, другий – музей, а флігель, в якому раніше мешкали фель-
дшер і вчитель училища, було реквізовано для архіву10. постановою ко-
легії Черкаського повітового відділу народної освіти від 15 квітня 1919 р.
“у зв’язку із назрівшим питанням про концентрацію архівів ліквідованих
уста нов м. Черкас і повіту” тимчасово на посаду завідувача архіву було
призна чено Леонтія івановича Щербину11, який “повинен був прийняти від
колегії міського господарства архів колишньої Міської управи та стелажі-
полки”12.
уже у травні 1919 р. комісаріату народної освіти Черкаського повіту
бу ло передано архіви ліквідованих повітових установ та їхнє обладнання
для створення Центрального народного архіву Черкащини. Згідно з роз -
порядженням комісаріату народної освіти Черкаського повіту від 7 трав-
ня 1919 р. комісія з ліквідації колишньої земської управи зобов’язувалася
пере дати комісаріату архіви колишнього управління у справах земсько-
го госпо дарства, земської управи, інспекції народних училищ, поліції до
“Централь ного народного архіву Черкащини”13. першими до архіву на-
дійшли документи Черкаської міської управи за 1800–1910 рр., інспекції
народних училищ 3-го району київської губернії за 1900–1917 рр., пові-
тового ко місаріату тимчасового уряду за 1917–1918 рр., повітового старо-
сти за 1918 р. та інших ліквідованих фінансових, земських, поліцейських,
судових установ14.
передбачалося прийняти справи ліквідованих волосних, судових,
фінан сових, земських та інших установ і переглянути їх особливою ко-
легією пові тового відділу народної освіти з метою визначення історичної
та соціально-економічної цінності для подальшого зберігання. у травні
1919 р. на вимогу Черкаського повітового відділу народної освіти комі-
сія з ліквідації колиш ньої земської управи передала до архіву документи
управління у справах земського господарства, земської управи, Черкась-
кої повітової інспекції народних училищ15.
концентрації архівів у державних архівосховищах сприяла місцева
інте лігенція. так, місцевий історик, згодом – завідувач народного музею
Дмитро панасович Бочковський ще у 1918 р. урятував від знищення і зо-
середив у своєму приватному архіві документи 35-го орловського і 36-
До історії архівної справи в україні 41
го Брянського полків, які свого часу дислокувались у Черкасах, а пізніше
були розформовані, а також документи полкових церков, монастирів, при-
ватних осіб. спочатку врятовані істориком документи зберігалися в на-
родному музеї, а згодом були передані до архіву.
архівістам доводилося працювати в складних умовах гро мадянської
війни. 16–20 травня 1919 р., під час бомбардування Черкас “гри горівцями”,
значного пошкодження зазнало приміщення народного будинку культу-
ри, однак флігель, де розташовувався архів, уцілів16. у липні 1919 р. було
складено кошторис на його ремонт17.
у липні 1919 р. Черкаський повітовий відділ народної освіти звернувся
до відділу внутрішіх справ з вимогою передавання “архівних справ ліквідо-
ваних уже установ колишніх Черкаського комісаріату і Черкаського старо-
стату за 1917–1918 рр. на збереження в Центральний народний архів”18. у
телеграмі наркомату внутрішніх справ усрр, надісланій уманському по-
вітвиконкому 30 липня 1919 р., зазначалося, що в доповідях інструкторів
і ревізорів, приватних повідомленнях з місць ішлося про те, що більшість
повітових рад, ліквідуючи старі урядові установи і органи самоврядуван-
ня, поліцейські управління, міські думи, земські й міщанські управи, не
звертають уваги на нищення цінних документів, “різноманітних паперів
і справ, відомчих журналів, планів, картограм, цілих архівів”. народний
комісаріат доводив до відома всіх губернських і повітових виконкомів, що
всі документи урядових установ і органів колишнього громадського само-
врядування, як такі, “що мають цінність не тільки для історії, а й полегшу-
ють в тому чи іншому відношенні створення нових радянських установ, ні
в якому разі не належать до знищення і повинні зберігатися в недоторка-
ності або направлятися в більш безпечні місця і архівосховища”19. нищи-
лися документи й у зв’язку з тим, що установи, “маючи потребу в чистому
папері для канцелярій, взялися вибирати його з архівів”.
архівну секцію вукопМису у липні 1919 р., згідно з рішенням
нко усрр, було реорганізовано в Головне управління архівною справою
й підпо рядковано позашкільному відділу нко усрр. однак умови гро-
мадянської війни не сприяли розвиткові архівної справи. Лише у вересні
1920 р. при нко відновив роботу вукопМис, у складі якого було ство-
рено архівний відділ. Згідно зі статутом вукопМису, одним із головних
його завдань було “завіду вання усіма архівами усрр і вживання заходів
для наукового і освітнього їх використання”20.
на Черкащині при повітових відділах освіти утворювалися повітові ко-
мітети охорони пам’яток мистецтва та старовини – повіткопМиси, які,
у свою чергу, за сприятливих умов, організовували копМиси: волосні,
міс течкові, сільські. всі копМиси підпорядковувалися повіткопМисам,
останні – губкопМису. всі вони опікувалися питаннями охорони, реє-
страції, популяризації пам’яток історії, мистецтва та старовини. До їх
складу входили “по можливості найбільш підготовлені до діла охорони
пам’яток мистецтва і старовини бібліотечні та архівні діячі”21. З 1921 р. го-
ло вою Черкаського повіткопМису, а згодом – Черкаського окркопМису
було призначено о. М. олександрова22.
До історії архівної справи в україні42
із реорганізацією вукопМису у вересні 1921 р. в Головне управ-
ління архівними справами (Головарх) на Черкащині було створено пові-
тові архівні комісії (секції), першою з яких стала постійна архівна комісія
Золотоніського повіту, організована в травні 1921 р. на засіданні президії
Золотоніського повітвиконкому з метою здійснення обліку та забезпечен-
ня збереженості архівних документів. До складу комісії ввійшли пред-
ставники повітвиконкому, відділу народної освіти та робітничої інспекції.
комісія ра зом із повітвиконкомом видали наказ про облік та зберігання
архівних доку ментів23.
Згідно з постановою вуЦвк від 7 березня 1923 р. “про зміни до
поста нови про місцевий бюджет” видатки на утримання архівів були від-
несені до місцевих бюджетів, що значно погіршило їх фінансове станови-
ще. Загальний стан архівної справи, особливо на місцях, залишався неза-
довільним. насамперед не було завершено організацію мережі архівних
установ. їх ро бота проводилася без плану, майже зовсім не контролюва-
лася центром через відсутність постійних зв’язків з регіонами. інструкції
і вказівки, які надсилав на місця архівний відділ вукопМису, згодом –
Головарх, не завжди по трапляли за призначенням.
Формування системи архівних установ в усрр та мережі місце-
вих ар хів них установ тісно пов’язувалось із загальною адміністративно-
територі альною реформою. внаслідок утворення округів сталися значні
зміни в орга нізації архівної справи на Черкащині. в 1923 р. було створе-
но окружні комітети охорони пам’яток мистецтва, старовини і природи
(окркопМиси), які функціонували до січня 1925 р., і всеукраїнський
археологічний комітет (вуак) при всеукраїнській академії наук, уповно-
важеним яких у Черкась кому окрузі був призначений о. М. олександров.
одночасно у 1925–1927 рр. він обіймав посаду вченого архівіста Черкась-
кого окружного архіву, а зго дом – архівного управління24. разом із осно-
вними завданнями – обстеженням стану пам’яток старовини, мистецтва і
природи, будинків, палаців, церков, синагог, могил, городищ і фортець,
взяття їх на облік і під охорону вуак, комітет проводив значну роботу
з комплектування місцевих музеїв цінними експонатами та документами,
що згодом передавалися до створюваних архівів25. особливу цінність мали
архіви Бобринського, Бутурліна, воронцова, Давидова, Дудченка, Енгель-
гардта, Лопухіних, потоцького, Балашева, радзивілла та ін.
із переходом на триступеневу систему управління й створенням на
місцях окружних архівних управлінь президія Черкаського окрвиконкому
23 червня 1924 р. ухвалила постанову про організацію окружного архі-
ву при секретаріаті окрвиконкому “з нового бюджетного року”. секрета-
ріатові окрвиконкому було доручено “винайти помешкання для архіву й
представити на затвердження президії кандидата на посаду завідуючого
архівом”26. 10 травня 1926 р. на пленарному засіданні окрвиконкому завід-
увачем Черкаського окружного архіву було призначено Ю. о. узембло27.
окрім посади завідувача, штатний розпис архіву передбачав посади ін-
спектора, яку обіймав а. Ю. Єфимов, і вченого архівіста, обов’язки якого
було покладено на о. М. олександрова. Завдяки їх невичерпній енергії в
архіві було сконцентровано не тільки архівні документи, а й цінні друко-
До історії архівної справи в україні 43
вані матеріали – листівки, відозви, оголошення, накази. аналогічні архіви
було створено в умані, корсуні та Золотоноші28 (1925 р. реорганізовані в
окружні архівні управління).
київський Губарх ще з початку 1924 р., дбаючи про поширення свого
впливу на периферію, звернувся до окружних виконавчих комітетів з про-
ханням повідомити його про стан архівів на місцях, а також порекоменду-
вати осіб, що згодилися б виконувати обов’язки уповноважених Губарху.
уманський і Шевченківський округи відгукнулися на заклик Губарху і
згодилися запровадити посади уповноважених. окружний апарат Губарху
в згаданих округах почав організовуватися в квітні 1924 р.
перший окрарх було утворено в умані в складі трьох осіб. він вико-
нував функції як власне адміністративного апарату, так і окружного архіву.
24 квітня 1924 р. на посаду завідувача окрарху було призначено Безвенг-
линського, а з 28 квітня архів розпочав роботу з обстеження архівів установ
та “зосередження” їх документів в окрархіві. уповноваженим Губарху по
уманщині п. курінним та завідувачем окрарху було складено перший план
роботи на період з 1 травня по 1 жовтня 1926 р., затверджений окрнар-
освітою29.
успішному розгортанню діяльності окрарху сприяв певний досвід
такої роботи у місцевих архівістів. Як свідчать документи, в умані архів-
на робота розпочалася ще з 1920 р. тоді місцевий соціально-історичний
музей почав збирати фонди дореволюційних установ, завдяки чому було
врятовано від за гибелі фонди земської управи, духовної школи та деякі
“родинні архіви”. Ці документи було передано до архіву зі створенням в
умані окрарху та виді ленням приміщення під архівосховище. попри об-
межене фінансування, уманський окрарх розпочав енергійну роботу з ре-
єстрації та концентрації архівних фондів. у листопаді 1925 р. уманський
окрвиконком ухвалив постанову “про охорону архівних матеріалів”30, яка
визначила завдання щодо приймання документів на державне зберігання, а
також накреслила першочергові організаційно-методичні заходи.
активним був початок архівної діяльності і в Шевченківський окру-
зі, що зумовлювалося прийняттям окрвиконкомом постанови “про
обов’язкову реєстрацію архівів” та надсиланням реєстраційних анкет уста-
новам. в окружному архівосховищі в корсуні було зібрано 40 архівних
фондів та “останки книгозбірні Лопухіної”31.
Згідно з розподілом місцевих архівних установ Цау усрр на три гру-
пи уманське окружне архівне управління належало до другої групи і в
його штаті передбачалися чотири працівники, Черкаський і корсунський
окружні архівні управління – до третьої групи з штатом по два працівники
в кожному. основними завданнями архівних управлінь було здійснення
реєстрації документів та комплектування ними архівів. у корсунському
окрархіві в 1924 р. налічувалося 40 архівних фондів установ, а в Черкась-
кому, крім архівних документів, зберігалися друковані видання.
питання про роботу окружних архівних управлінь, про стан охорони
ар хівів в установах часто розглядались на засіданнях президії окрвикон-
комів і райвиконкомів. До цієї важливої справи залучалися наукова гро-
мадськість, працівники культурно-освітніх установ, що давало позитивні
До історії архівної справи в україні44
результати у справі збереження архівних документів та їхньої популяриза-
ції. так, обговорення на засіданні президії Черкаського окрвиконкому від
13 квітня 1926 р. роботи окружного архівного управління значно вплинуло
на зміну ставлення до питань архівної справи з боку керівництва округу,
райвиконкомів, державних і громадських установ. Було ухвалено рішен-
ня про “скупчення та впорядкування архівних матеріалів”, рекомендовано
всім установам і райвиконкомам уважніше ставитися до питання охорони
архівних документів і виконання вимог окрарху32.
в організації архівної справи певну роль відіграли архівні кореспонден-
ти. створення інституту архівних кореспондентів було досить ефективною
формою громадського сприяння архівній справі в другій половині 1920-х
ро ків33. Згідно з рішеннями і з’їзду архівних працівників (8–13 травня
1926 р., харків) та відповідно до “інструкції архівним кореспондентам”
(1927 р.) при кожному окружному архівному управлінні на засадах до-
бровільності й безоплатності роботи було створено мережу архкорів. їх
го ловне завдання полягало в інформуванні архівних установ про стан архі-
вів на місцях, популяризації науково-історичного та практичного значення
архівів. До цієї роботи були задіяні вчителі сільських шкіл, бібліотекарі,
“музейні, краєзнавчі та інші культробітники, студенти вищих шкіл, робко-
ри, сількори, а також всі інші робітники, що цікавляться архівною спра-
вою, або науково-дослідчою роботою над архівними матеріалами”34. най-
важливіші публікації архкорів вміщувалися в журналах “архівна справа”,
“радянський архів” й оплачувалися відповідним гонораром. тим самим за-
свідчувалася важливість архкорівського руху й відбувався обмін досвідом
у цій царині.
найактивнішим на Черкащині був осередок уманських архкорів.
уже на 1 грудня 1927 р. кількість архівних кореспондентів уманського
окрарху становила 44 особи, наприкінці 1928 р. – 50 (34 з них – освітяни,
16 – працівники районних і сільських установ). архкори займалися по-
пуляризацією архівної справи, виявляли архівні документи тощо. Зокрема,
архкор із с. Михайлівки Ю. куций зібрав у своєму селі документи і наді-
слав їх до уманського окрарху, архкор із с. тальянок Бабанського району
Гоняний повідомив окрахів про “безхазяйні” архівні документи. Досвід
підказував уманським архкорам нові шляхи вдосконалення їхньої робо-
ти, зумовлюючи необхідність скликання наради архкорів для обговорення
актуальних питань, проблеми пристосування видань Цау усрр “архів-
на справа”, “радянський архів” для масового читача, ширшої публікації в
ньому дописів архкорів. публікації архкорів умані у 1932–1933 рр. систе-
матично друкував журнал “архів радянської україни”. у цей час поряд із
роз ширенням функцій і завдань архкорів відбувалася ідеологізація змісту
їхньої діяльності. З моральним і фізичним нищенням кращих представни-
ків архівної справи рух архівних кореспондентів почав згасати і зрештою
припинився35.
Яскравою ілюстрацією наступу партійної ідеології на творчу діяль-
ність архівних кореспондентів є доля степана івановича Яременка, завід-
увача суботівською 4-річною школою на Чигиринщині у 1920-х рр., який
написав “спробу нарису історії Чигирина” та з невідомих причин в 1923 р.
До історії архівної справи в україні 45
від прав на працю відмовився36. але репресивна машина була невблаган-
ною щодо нього. 1928 р. с. і. Яременка заарештували, до 1933 р. він пере-
бував у таборі на соловецьких островах, після чого його заслали на три
роки у північний край. подальша його доля, як і доля рукопису, невідомі37.
Загалом інститут архкорів як важлива форма залучення громадськості до
виявлення архівних документів сприяв повноцінному формуванню дер-
жавного архівного фонду та популяризації архівної справи.
З боку державних органів стан архівної справи на місцях регулював-
ся відповідними постановами, розпорядженнями, вказівками. проблеми
архівістики неодноразово розглядалися на засіданнях президії вуЦвк,
яка констатувала необхідність поліпшення діяльності місцевих архівних
установ, рекомендувала не допускати виключення витрат окрархів з осно-
вного кошторису окрвиконкомів (пропонувалося передбачати витрати на
ремонт і обладнання приміщень, перевезення документів, інструктування
установ), не зменшувати їхні штати. у контексті ідеологізації гуманітарної
сфери окрвиконкомам рекомендувалося запровадження посад завідувачів
секретно-політичними відділами, а в штатах окрархів I категорії – посад
учених архівістів та інструкторів-інспекторів. оклади архівних працівни-
ків прирівнювались до окладів працівників окрвиконкомів. ряд рішень
спрямовувався на усунення недоліків у розстановці керівних кадрів окрар-
хів. так, у серпні 1929 р. окрвиконкомом було запропоновано своєчасно
доводити до відома укрцентрархіву питання усунення з посад завідува-
чів окрархами, а також подавати пропозиції щодо осіб, кандидатури яких
висували на посади завідувачів окрархами, та призначати їх лише після
по годження з укрцентрархівом. усі ці заходи, з одного боку, сприяли ор-
ганізаційному зміцненню мережі місцевих архівних установ, з іншого –
свідчили про посилення ідеологізації архівної справи.
у другій половині 1920-х рр. зазнали розвитку й правові засади ар-
хівної справи. постанови “про єдиний державний архівний фонд усрр”
(16 грудня 1925 р.) та про затвердження нового положення “про єдиний
державний архівний фонд усрр” (5 квітня 1930 р.) визначали склад і зміст
державного архівного фонду усрр та обу мовили права й обов’язки архів-
них установ. постановою вуЦвк та рнк усрр від 2 вересня 1930 р. “про
ліквідацію округ і перехід на двухступеневу систему управління” на базі
окружних архівних управлінь було створено місцеві архівні управління
(місцевархи) при міських радах. новостворені архівні установи мали керу-
вати архівною справою як у колишніх окружних центрах, так і в районах,
що входили до складу округів. на Черкащині було ство рено Черкаський
та уманський місцевархи, філіал уманського місцеварху розташовувався
в тульчині (нині вінницької області)38, а в 1932 р. на їхній базі було засно-
вано державні історичні архіви.
свою діяльність місцеві архівні управління розпочали з 1 жовтня
1930 р. створений у складі вінницької області 1 жовтня 1930 р. уман-
ський держав ний історичний архів39 з серпня 1932 р. перейшов у підпо-
рядкування київського облархуправління40. За цей час до архіву було при-
йнято документи 280-ти установ та осіб загальним обсягом 848,6 лін. м
за період від початку XVIII ст. до 1930 р., “розібрано” в архівосховищах
До історії архівної справи в україні46
документи 232-х установ (739,4 лін. м), описано за формою № 2 (вона пе-
редбачала складання описів на кожні фонд чи групу фондів із загальною
характерис тикою всіх документів, без складання заголовків справ) до-
кументи 216-ти установ (210,2 лін. м). у 1933–1934 рр. було проведе-
но перевіряння наявності (“інвентарізацію”) всіх фондів архіву. Згідно з
рекомендаціями Цау усрр ним було передано до державних архівних
установ харкова, вінниці, первомайська архівні документи 72-х установ
(174 справи), зокрема в 1930 р. всі документи про революційні події 1917–
1919 рр. у результаті проведення експертизи цінності було вилучено й пе-
редано на перероблення до паперових фабрик 35,3 т архівних документів,
у т. ч. з архівосховищ архіву – 28,5 т, із архівних частин установ міста та
району – 6,8 т. про обсяг архівних фондів, що зберігалися в державному
істо ричному архіві, дають уявлення такі відомості: фонд уманського по-
вітового революційного комітету за 1920–1921 рр. складався з 753-х справ
і 62-х книжок (5,72 лін. м). Загалом площа архівосховищ Черкаського дер-
жавного історичного архіву становила 664 кв. м41.
З метою матеріального забезпечення діяльності створюваних держав-
них історичних архівів наркомфін усрр 8 січня 1932 р. надіслав листа
до фінвідділів міськрад і райвиконкомів, в якому роз’яснював порядок їх
утримання. Державні історичні архіви на 1932 р. залишалися на бюджеті
тих міст і районів, де вони розташовувалися. про посилення відповідаль-
ності за збереження архівних документів у період реорганізації йшлося у
листі наркомюсту усрр, в якому наголошувалося, що “архівні матеріали
використовуються в основному для науково-дослідної роботи, спрямова-
ної на висвітлення історії класової боротьби пролетаріату та його авангар-
ду – комуністичної партії і на виховання широких трудових мас на основі
марксистсько-ленінської науки”42.
у 1932 р. почала створюватися низова мережа архівних установ –
район ні та міські архіви з перемінним складом документів. велика увага
приділя лася районним та міським державним архівам, які організовувалися
при районних виконавчих комітетах і міських радах. основними напряма-
ми їхньої діяльності були: контроль за постановкою архівної справи в дер-
жавних і громадських установах, організаціях і підприємствах на території
району або міста; зберігання архівних документів районного виконавчого
комітету або ради та передавання їх до обласних або державних історич-
них архівів; концентрація архівних документів сільських, селищних, місь-
ких рад, державних і громадських установ, організацій; наведення довідок
за архівними документами. районні та міські архіви утримувалися за ра-
хунок місцевого бюджету.
у квітні 1932 р. Цау усрр розробило й надіслало до областей “осно-
вні вказівки для роботи районних і міських архівів”43. створення обласних
архівних управлінь, міських та районних архівів вимагали подальшого
розвитку і законодавчого забезпечення. вуЦвк і рнк усрр 20 червня
1932 р. прийняли постанову “про Центральне архівне управління усрр,
його місцеві органи та установи, що є при ньому та при його місцевих
органах”44. обласним архівним управлінням підпорядковувались обласні
історичні архіви та державні історичні архіви, створені на базі колишніх
До історії архівної справи в україні 47
міс цевархів. уманський державний історичний архів підпорядковувався
він ницькому обласному архівному управлінню, Черкаський державний
історич ний архів – київському.
у 1935 р. у межах сучасної Черкаської області вже функціонувало
30 міських та районних архівів. їхня діяльність була пов’язана з велики-
ми труднощами. так, в низці установ до питань зберігання архівних доку-
ментів ставилися абсолютно безвідповідально. Щоправда, причини цього
полягали певною мірою і в слабкій роботі районних архівів та недостат-
ньому рівні керівництва ними з боку державних історичних архівів. у лип-
ні 1935 р. Цау усрр зобов’язало державні історичні архіви досконало
вивчити територію, з якої надходили на державне зберігання документи
основних установ, і підтримувати тісні зв’язки з прикріпленими до них
райміськархівами45.
у постанові вуЦвк і рнк усрр від 1 серпня 1935 р. наголошувало-
ся на незадовільному “сучасному стані архівних органів”. підставою для
такого висновку було те, що значна кількість документів, які зберігалися
в архівах, були неупорядковані й недоступні для використання, чимало
документів гинуло через погані умови зберігання, мало місце незаконне
нищення документів, а виконкоми і прокуратура не притягали винних до
відповідальності. суттєвою проблемою було кадрове питання, нерідко для
керівництва роботою архівних установ призначалися малограмотні46, але
“віддані партії” особи. така ситуація в системі архівних установ у другій
половині 1930-х рр. була типовою для Черкащини.
вирішенню питань архівного будівництва в регіоні сприяло вдоскона-
лення структури Цау усрр та збільшення асигнувань на утримання архів-
них установ, бюджет яких з 1936 р., порівняно з попереднім роком, збіль-
шився майже втричі. відбулося й підвищення заробітної плати керівних
і наукових працівників, що позитивно вплинуло на закріплення архівних
кадрів47.
Загалом архівне будівництво на Черкащині в 1919–1937 рр. харак те-
ризу ється завершенням побудови мережі державних історичних, районних
і місь ких архівів, яку на кінець 1937 р. складали 30 районних, 2 історичні
та 2 міські державні архіви. Значним досягненням у цей період стало ство-
рення передумов для впорядкування архівної джерельної бази, поліпшен-
ня загального стану архівів установ і організацій.
суттєві зміни в структуру системи архівних установ вніс указ пре-
зидії верховної ради срср від 16 квітня 1938 р. про передачу управлін-
ня ар хівами і мережі архівних установ народному комісаріату внутрішніх
справ срср. у березні 1939 р. архівні установи урср перейшли у відання
нквс урср48, а Центральне архівне управління урср було реорганізова-
но в архів ний відділ нквс урср.
1 Матяш І. Б. архівна наука і освіта в україні 1920–1930-х років / Держ-
комархів україни. уДнДіасД. – к., 2000. – с. 116–139.
2 Водолажченко О., Барвінський В. короткий нарис історії архівної справи
на україні та діяльності укрцентрархіва за 1924 рік // архівна справа. – харків,
1925. – кн. 1. – с. 46–47.
До історії архівної справи в україні48
3 Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду усрр. –
харків: нкЮ, 1919. – с. 395.
4 Держархів Черкаської області, ф. 8, оп. 4, спр. 3, арк. 122–123.
5 ЦДаво україни, ф. 166, оп. 1, спр. 69, арк. 97; спр. 512, арк. 25.
6 Держархів Черкаської області, ф. р-150, оп. 1, спр. 2, арк. 5, 12.
7 там само, спр. 3, арк. 1.
8 там само, арк. 2; спр. 6, арк. 2.
9 там само, спр. 6, арк. 18.
10 там само, спр. 7, арк. 8.
11 там само, спр. 3, арк. 19–20, 48.
12 там само, арк. 34–35.
13 там само, спр. 9, арк. 35.
14 там само, спр. 2, арк. 18.
15 там само, спр. 3, арк. 34.
16 там само, спр. 6, арк. 19.
17 там само, арк. 3.
18 там само, спр. 3, арк. 41.
19 там само, ф. р-2796, оп. 1, арк. 144–145.
20 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 77, арк. 32; спр. 23, арк. 2.
21 Держархів Черкаської області, ф. р-131, оп. 1, спр. 26, арк. 3 а.
22 там само, спр. 30, арк. 63.
23 там само, ф. р-546, оп. 1, спр. 13, арк. 42–43.
24 там само, ф. р-131, оп. 1, спр. 30, арк. 82; спр. 29, арк. 1; спр. 35, арк. 1.
25 там само, спр. 29, арк. 25.
26 там само, ф. р-127, оп. 1, спр. 5, арк. 174.
27 там само, ф. р-81, оп. 1, спр. 19, арк. 120 зв.
28 Водолажченко О., Барвінський В. короткий нарис історії архівної справи
на україні та діяльності укрцентрархіва за 1924 рік // архівна справа. – харків,
1925. – кн. 1. – с. 63–64; Держархів Черкаської області, ф. р-2635, оп. 1, спр. 502,
арк. 8.
29 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 122, арк. 70 зв.
30 Кононенко С. І. історія архівної справи Черкащини: основні етапи // студії
з архівної справи та документознавства. – к., 1998. – т. 3. – с. 45.
31 Водолажченко О., Барвінський В. – с. 63–64; Держархів Черкаської області,
ф. р-2635, оп. 1, спр. 502, арк. 8.
32 Держархів Черкаської області, ф. р-375, оп. 1, спр. 9, арк. 60–61.
33 Матяш І. Б. названа праця. – с. 543–558.
34 інструкція архівним кореспондентам // Бюлетень Цау. – 1927. – № 4 (24). –
с. 57.
35 Матяш І. Б. названа праця. – с. 557.
36 Держархів Черкаської області, ф. р-131, оп. 1, спр. 23, арк. 11 зв., 22 зв.
37 там само, ф. р-5625, оп. 1, спр. 13264, арк. 33, 48, 183, 190, 199, 202, 250,
281, 282.
38 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 1109, арк. 71 зв.
39 Держархів Черкаської області, ф. р-228, оп. 1, спр. 25, арк. 1–4.
40 там само, ф. р-375, оп. 1, спр. 9, арк. 32.
41 Держархів київської області, ф. р-907, оп. 1, спр. 9, арк. 2–4.
42 про стан архівної справи в україні: витяг з прот. № 21/506 засідання се кре-
таріату вуЦвк від 10.11.1932 р. // архів радянської україни. – 1932. – № 1–2 (сі-
чень – квітень). – Додаток. – с. 3–4.
До історії архівної справи в україні 49
43 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 1615, арк. 10.
44 про центральну архівну управу усрр, її місцеві органи та установи, що є
при ній та при її місцевих органах: постанова вуЦвк і рнк усрр від 20 червня
1932 р. // Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду україни. –
харків, 1932. – № 17–18.
45 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 1740, арк. 142–145.
46 Держархів вінницької області, ф. р-649, оп. 1, спр. 23, арк. 91.
47 ЦДаво україни, ф. 14, оп. 1, спр. 1757, арк. 3.
48 там само, спр. 1877, арк. 1.
Klymenko T.
Developing the Network of Archival Institutions
in Chercasy Oblast in 1919–1937
The article deals with some historical and organization issues of the archives in
Cherkasy oblast in 1919 – 1938. The history of archival construction in Cherkasy oblast
is directly connected with the establishment of the Soviet power in Ukraine. Activities
relating to archives formation in Cherkasy oblast began in 1919. In March, 1919 the
Commissariat for National Education of Chercasy oblast adopted the resolution “On
Control of Archives, Libraries, Theatres and Cinemas”. At the end of 1919 the House
of Culture of Chercasy oblast was opened by the Department for National Education;
which included T. Shevchenko National Museum, the Central National Archives and
the Central Library. At that moment it was necessary to concentrate the archives docu-
ments of the liquidated former government institutions. Despite painful circumstances
of the civil war it was vitally important to rescue valuable historical sources which
formed the documentary basis of Cherkasy oblast.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26045 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:27:17Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Клименко, Т. 2011-08-28T18:15:17Z 2011-08-28T18:15:17Z 2008 Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. / Т. Клименко // Архіви України. — 2008. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26045 The article deals with some historical and organization issues of the archives in Cherkasy oblast in 1919 – 1938. The history of archival construction in Cherkasy oblast is directly connected with the establishment of the Soviet power in Ukraine. Activities relating to archives formation in Cherkasy oblast began in 1919. In March, 1919 the Commissariat for National Education of Chercasy oblast adopted the resolution “On Control of Archives, Libraries, Theatres and Cinemas”. At the end of 1919 the House of Culture of Chercasy oblast was opened by the Department for National Education; which included T. Shevchenko 
 
 National Museum, the Central National Archives and the Central Library. At that moment it was necessary to concentrate the archives documents of the liquidated former government institutions. Despite painful circumstances of the civil war it was vitally important to rescue valuable historical sources which formed the documentary basis of Cherkasy oblast. uk Інститут історії України НАН України Архіви України До історії архівної справи в Україні Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. Developing the Network of Archival Institutions in Chercasy Oblast in 1919–1937 Article published earlier |
| spellingShingle | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. Клименко, Т. До історії архівної справи в Україні |
| title | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. |
| title_alt | Developing the Network of Archival Institutions in Chercasy Oblast in 1919–1937 |
| title_full | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. |
| title_fullStr | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. |
| title_full_unstemmed | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. |
| title_short | Створення мережі архівних уст анов на Черкащині у 1919–1937 рр. |
| title_sort | створення мережі архівних уст анов на черкащині у 1919–1937 рр. |
| topic | До історії архівної справи в Україні |
| topic_facet | До історії архівної справи в Україні |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26045 |
| work_keys_str_mv | AT klimenkot stvorennâmerežíarhívnihustanovnačerkaŝiníu19191937rr AT klimenkot developingthenetworkofarchivalinstitutionsinchercasyoblastin19191937 |