Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.)
The article explores law-making activity in the sphere of Polish archives in the first post-war years. The author singles out key factors which determined changes in the archive legislation of the given period. The article reflects major stages of preparation and implementation of these changes to t...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Series: | Архіви України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26077 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний .період (1950-ті рр.) / Р. Мельник // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 167-179. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26077 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-260772025-06-03T16:06:25Z Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) Legislative activity in the archival affairs’ sphere of Poland during the post-war period (1950) Мельник, Р. Архівна справа за кордоном The article explores law-making activity in the sphere of Polish archives in the first post-war years. The author singles out key factors which determined changes in the archive legislation of the given period. The article reflects major stages of preparation and implementation of these changes to the regulatory system of this sphere. In the 1950-ies the system was formed by three acts: the State Archives Decree, the Resolution of the Head of the Cabinet Council on the Archive Network, and the Instruction of the Cabinet Council on the State Archive Fund. The main part of the paper is devoted to analysis and characteristics of the above-mentioned acts. In addition, the author investigates changes caused by these acts in archive organization and activity of Polish archives, reveals their role and meaning for the development of Polish archives. 2009 Article Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний .період (1950-ті рр.) / Р. Мельник // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 167-179. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26077 uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архівна справа за кордоном Архівна справа за кордоном |
| spellingShingle |
Архівна справа за кордоном Архівна справа за кордоном Мельник, Р. Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) Архіви України |
| description |
The article explores law-making activity in the sphere of Polish archives in the first post-war years. The author singles out key factors which determined changes in the archive legislation of the given period. The article reflects major stages of preparation and implementation of these changes to the regulatory system of this sphere. In the 1950-ies the system was formed by three acts: the State Archives Decree, the Resolution of the Head of the Cabinet Council on the Archive Network, and the Instruction of the Cabinet Council on the State Archive Fund. The main part of the paper is devoted to analysis and characteristics of the above-mentioned acts. In addition, the author investigates changes caused by these acts in archive organization and activity of Polish archives, reveals their role and meaning for the development of Polish archives. |
| format |
Article |
| author |
Мельник, Р. |
| author_facet |
Мельник, Р. |
| author_sort |
Мельник, Р. |
| title |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| title_short |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| title_full |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| title_fullStr |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| title_full_unstemmed |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| title_sort |
законотворча діяльність у сфері архівної справи польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Архівна справа за кордоном |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26077 |
| citation_txt |
Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний .період (1950-ті рр.) / Р. Мельник // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 167-179. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikr zakonotvorčadíâlʹnístʹusferíarhívnoíspravipolʹŝíupovoênniiperíod1950tírr AT melʹnikr legislativeactivityinthearchivalaffairssphereofpolandduringthepostwarperiod1950 |
| first_indexed |
2025-12-01T03:49:02Z |
| last_indexed |
2025-12-01T03:49:02Z |
| _version_ |
1850276256092782592 |
| fulltext |
АРХІВНА УКРАїНІКА 167аРХіВНа СПРаВа За РУБеЖеМ
ростислав мЕлЬНик
ЗАкОНОтвОрчА діялЬНістЬ
у сФЕрі АрхівНОї сПрАви ПОлЬщі
у ПОвОєННий ПЕріОд (1950-ті рр.)
Організація архівної справи у Польщі після Другої світової війни
зазнала істотних змін у порівнянні з міжвоєнним періодом. Ініційовані
в цей час соціалістичною владою кардинальні суспільно-політичні пе-
ретворення торкнулися також архівної системи країни. Виявом цього
була реорганізація національної архівної справи на основі принципів
і методів, які витікали з марксистсько-ленінської методології та відпо-
відали новому державному устрою Польщі1.
Окрім політичного, важливим чинником змін в організації архівної
справи тоді було значне розширення завдань державної архівної служ-
би2. Насамперед вони стосувалися заходів, пов’язаних із відновленням
діяльності державних архівів, зокрема відбудовою знищених і пошко-
джених під час війни архівних об’єктів. Особливе місце відводилося
організації архівної мережі на землях, які увійшли до складу Польщі
після 1945 р.3 Нові завдання на державні архіви було покладено також
у сфері комплектування та забезпечення збереженості до кументів. Ні-
мецький окупаційний режим завдав непоправної шкоди усьому архів-
ному фонду республіки, значну частину якого було знищено, іншу –
вилучено зі сховищ і розпорошено по всій країні. Величезна кіль кість
архівних документів взагалі опинилася за кордоном4. Відтак із закін-
ченням війни проблему концентрації та забезпечення збереженості уці-
лілих та повернення вивезених за межі Польщі архівних збірок було
визнано пріоритетною у діяльності архівної служби. Водночас фонди
державних архівів інтенсивно поповнювалися новими, невідомими їм
раніше матеріалами. Внаслідок аграрної реформи та націоналізації про-
мисловості до них на зберігання надійшла численна документація від
колишніх промислових підприємств, фінансових установ та великих
землевласників. Опрацювання її з метою подальшого використання в
наукових, адміністративних і господарських цілях поповнило перелік
завдань державних архівів5.
Зазначені кількісні й структурні зміни в архівному фонді республі-
ки поряд із зростанням ролі держави в управлінні ним створили пере-
думови для централізації архівної справи й націоналізації документаль-
них матеріалів, які зберігалися у державних архівах. Вони вплинули
© Ростислав Мельник, 2009
АРХІВНА УКРАїНІКА168
також на профіль, завдання і характер діяльності останніх. Усі ці ново-
введення й перетворення не вписувалися у вузькі рамки міжвоєнного
архівного законодавства6. Виникла гостра необхідність у виробленні
нормативної бази, яка б, з одного боку, визначила організацію архівної
справи та діяльність архівів у нових суспільно-політичних й економіч-
них умовах, з іншого, стала основою для подальшого розвитку архівної
системи країни.
Удосконалення польського архівного законодавства розпочалося
вже у 1945 р. У цей час архівні кола запропонували до розгляду новий
проект декрету про державні архіви7. Наслідуючи радянський досвід
організації архівної справи, він передбачав:
- створення архівної мережі на основі адміністра тив но-територіаль-
ного поділу держави та централізації усіх архівів і документів, які
в них зберігалися;
- здійснення державними архівами контролю за архівами підпри-
ємств, установ й організацій, зокрема, надання державній архів-
ній службі виключного права видавати дозволи на знищення до-
кументів, які не підлягають постійному зберіганню.
Важливу роль у підготовці нового архівного законодавства відіграла
організована 23 вересня 1948 р. в рамках Загального з’їзду польських іс-
ториків у Вроцлаві архівна конференція8. У виголошеному Р. Гер бером9
рефераті було сформульовано основні положення нормативного акта,
покликаного окреслити нову модель організації архівної справи та ре-
гламентувати діяльність державних архівів10. В його основу покладено
принцип централізації і неподільності архівних фондів. На практиці це
означало зосередження в державних архівах усіх документів, які мали
наукове, політичне й практичне значення. Водночас усі вони незалежно
від часу їхнього створення мали утворювати єдине ціле – державний
архівний фонд. Керівництво останнім, як і всією архівною службою
країни, мав здійснювати спеціально уповноважений орган – Генеральна
дирекція архівів. У системі вищих органів державної адміністрації їй
відводилося окреме місце. Істотні зміни передбачалися також в органі-
зації архівної мережі. Згідно з новим адміністративно-територіальним
поділом Польщі, державні архіви поділялися на центральні, воєводські
й повітові. В останніх архівні матеріали передбачалося зберігати лише
тимчасово. На думку доповідача, при такій організації державних ар-
хівів вибудовувалася самодостатня трирівнева структура, кожен рівень
якої відповідав за виконання певних функцій. На центральні архіви,
зокрема, покладалися функції науково-дослідних інституцій, на воєвод-
ські – науково-адміністративних, на повітові – адміністративних. Ви-
словлені учасниками конференції пропозиції та зауваження до них ста-
ли основою для подальшого вдосконаленням архівного законодавства.
АРХІВНА УКРАїНІКА 169
За період із 1951 по 1958 р. прийнято комплекс нормативних актів,
які стали правовою підставою для організації архівної справи та діяль-
ності польських архівів у 1960–1970-х рр.11. Серед них:
- декрет від 29 березня 1951 р. про державні архіви;
- постанова Голови Ради Міністрів від 14 січня 1952 р. у справі
архівної мережі;
- розпорядження Ради Міністрів від 26 квітня 1952 р. у справі дер-
жавного архівного фонду (замінено розпорядженням Ради Міні-
стрів від 17 лютого 1957р. у справі державного архівного фонду,
частково зміненим новим розпорядженням Ради Міністрів від
30 грудня 1958 р.)
Декрет про державні архіви заклав основи централізованої архівної
служби Польщі12. Ним створювалася Головна дирекція державних архі-
вів (Naczelna Dyrekcja Archiwów Państwowych, далі – ГДДА). Вона під-
порядковувалася безпосередньо Голові Ради Міністрів Польської На-
родної Республіки (далі – ПНР) (ст. 1.1)13. Останній особисто призначав
і звільняв керівника дирекції – головного директора державних архівів
(ст. 1.2). ГДДА здійснювала керівництво усією діяльністю державних
архівів (ст. 2.1). На правах рекомендаційно-дорадчого органу при ній,
як у міжвоєнний період при Відділі державних архівів, мала діяти Ар-
хівна рада (Rada archiwalna) (ст. 5)14.
Згідно з положеннями декрету архівну мережу (sieć archiwalna),
утворювали державні архіви трьох рівнів: центральні (у Варшаві), во-
єводські та повітові (ст. 3.1)15. Питання організації архівної мережі,
а також сфери й порядку діяльності державних архівів та принципів
користування архівними документами входили до компетенції Голови
Ради Міністрів ПНР (ст. 3.2)16.
На означення документів, які підлягали постійному зберіганню в
державних архівах, декрет запроваджував поняття “державного архів-
ного фонду” (państwowy zasób archiwalny). Раді Міністрів ПНР дору-
чалося визначити документи, які входять до нього, а також порядок
і принципи забезпечення збереження і передачі архівних документів
на постійне зберігання з інституцій, де вони з’явилися, до державних
архівів (ст. 4.2) 17. До завдань державних архівів належали: збирання,
зберігання, опрацювання й використання документів, що належали до
державного архівного фонду; контроль за діяльністю архівних установ,
підприємств й організацій18; науково-дослідна й видавнича діяльність
у сфері архівної справи й джерелознавства (ст. 4.1)19. Без дозволу від-
повідного органу державної архівної служби (ГДДА та підпорядкова-
них їй архівних установ) підприємствам, установам й організаціям за-
боронялося самовільно виділяти та знищувати свої архівні документи
(ст. 4.3).
АРХІВНА УКРАїНІКА170
Дія декрету не поширювалася на відомчі архіви інституцій, які пе-
ребували у віданні міністерств – національної оборони, громадської
безпеки (пізніше – внутрішніх справ) та закордонних справ (ст. 7.1).
Організацію, сферу і порядок діяльності цих архівів, а також умови
користування їхніми документами мали визначати керівники згаданих
відомств за погодженням з Головою Ради Міністрів (ст. 7.2).
Визначивши основи нової організації архівної справи, декрет про
державні архіви став базовим документом архівного законодавства
Польщі. Усі наступні нормативні акти, включно із законом про наці-
ональний архівний фонд й архіви від 1983 р., лише розширили й кон-
кретизували викладені в ньому тези. Хоча декрет створював правові
підстави соціалістичного архівного будівництва у Польщі, він започат-
кував період творення польськими архівістами власних організаційних
і методичних концепцій20. Основним нововведенням декрету були цен-
тралізація й уніфікація архівної політики, яку мав здійснювати спеці-
ально уповноважений урядовий орган. На момент прийняття декрету
ПНР була єдиною державою серед країн соціалістичного табору, в якій
архівна служба отримала статус центрального відомства з широкими
міжвідомчими повноваженнями21. Йому підпорядковувалася ієрархічно
організована система державних архівів. Важливою умовою централі-
зації архівного управління мали стати об’єднання і концентрація роз-
порошених архівних збірок. Окрім цього, державні архіви вперше у
своїй історії отримали право здійснювати контроль за формуванням та
станом зберігання архівних фондів у державних інституціях, які діяли
на території республіки.
Ще одне фундаментальне нововведення декрету полягало в запро-
вадженні ним поняття “державного архівного фонду”, який став осно-
воположним принципом й вихідним пунктом польської архівної теорії
і практики. У декреті також вперше вжито поняття “архівні матеріали”
як правовий термін22.
Основи організації та функціонування централізованої систе-
ми державних архівів було сформульовано в постанові Голови Ради
Міністрів від 14 січня 1952 р. у справі архівної мережі23. Виходячи з
адміністративно-територіального поділу ПНР, вибудовувалася чітка
ієрархія державних архівних установ24. Як уже зазначалося, її утво-
рювали архіви трьох рівнів: центральні, воєводські та повітові (§ 1)25.
Центральних державних архівів визначалося: Головний архів давніх
актів (Archiwum Główne Akt Dawnych), Архів нових актів (Archiwum
Akt Nowych), Архів технічної документації (Archiwum Dokumentacji
Mechanicznej) (§ 2). У цих архівах мали зберігатися матеріали держав-
ного архівного фонду, які виникли в результаті діяльності централь-
них органів влади та інституцій загальнодержавного значення (§ 4)26.
Воєводські державні архіви створювалися в усіх воєводських містах
АРХІВНА УКРАїНІКА 171
і своєю діяльністю мали охоплювати воєводства, в яких вони знаходи-
лися (§ 5). Кожен такий архів відповідав за комплектування і зберіган-
ня документів державного архівного фонду, які виникли в межах його
воєводства. Центральні й воєводські архіви підпорядковувалися безпо-
середньо головному директору державних архівів (§ 9).
Повітові державні архіви створювалися в тих місцевостях, де
функціонували повітові народні ради. Відповідно до постанови, їхнім
обов’язком було збирання, впорядкування й тимчасове зберігання ар-
хівних матеріалів, які походили з одного або декількох повітів. Після
визначеного терміну зберігання у повітових архівах вони мали переда-
ватися на постійне зберігання до воєводських архівів27. Повітові архіви
підпорядковувалися головному директору державних архівів не безпо-
середньо, а через воєводські архіви (§ 9).
Сферу діяльності державних архівів усіх рівнів мали окреслюва-
ти надані їм головним директором державних архівів статути (§ 7)28.
Питання створення й ліквідації центральних і воєводських державних
архівів перебувало у компетенції Голови Ради Міністрів, повітових –
головного директора державних архівів (§ 10).
Розпорядження Ради Міністрів від 26 квітня 1952 р. у справі дер-
жавного архівного фонду дало роз’яснення цьому поняттю і визначило
документи, які мали входити до його складу29. Так, державний архів-
ний фонд утворювали архівні документи, які мали суспільне, політич-
не, господарське та наукове історичне значення (§ 1.1). До них належа-
ли різного роду документи, книги, акти, плани, фотографії, фотокопії,
фонографічні матеріали незалежно від змісту, форми, дати й способу їх
створення та місця зберігання (§ 1.2).
Згідно з розпорядженням, до складу державного архівного фонду
входили архівні документи, які виникли в результаті діяльності30:
- вищих, центральних і місцевих державних органів влади та управ-
ління; колишніх органів місцевого самоврядування; органів гос-
подарського й професійного самоврядування; державних і кому-
нальних підприємств, установ й організацій; банків; громадських
організацій і культурних товариств; ліквідованих приватних під-
приємств (§ 2.1);
- органів влади й управління, а також інституцій іноземних держав,
які колись діяли на території сучасної Польщі, залежно від того,
наскільки ця діяльність стосувалася польських земель (§2.2).
Складовою частиною державного архівного фонду ставали архівні
документи націоналізованих земельних маєтків та відомих польських
родів і родин (§ 3).
У розпорядженні зазначалося, що документи державного архівно-
го фонду мають зберігатися у державних архівах (§ 4). Водночас з-під
контролю ГДДА вилучалися документи державного архівного фонду,
АРХІВНА УКРАїНІКА172
які з’явилися в результаті діяльності політичних партій й організацій
ПНР. Керівництво ними мали здійснювати відповідні партійні органи
(§ 5).
Нове розпорядження Ради Міністрів від 19 лютого 1957 р. кон-
кретизувало й значно розширило зміст поняття “державний архівний
фонд”31. Зазнало змін також поняття “архівні матеріали”. До них було
включено різного роду акти, окремі документи, книги, кореспонден-
цію, фінансову, технічну й статистичну документацію, карти й плани
незалежно від техніки їх виконання, фотографії, фільми, звукозаписи
та іншу документацію, створену технічними засобами (§ 2). За часом
створення та походженням архівних документів державний архівний
фонд поділявся на три групи. Першу групу складали архівні докумен-
ти, які виникли після 22 липня 1944 р.32 в результаті діяльності:
- державних органів влади й управління; судів і прокуратури; по-
літичних і громадських організацій; профспілок; органів місце-
вого, господарського й професійного самоврядування; коопера-
тивних і державних підприємств, фінансово-кредитних установ;
військових органів, підрозділів і підприємств; музеїв, бібліотек,
театрів, шкіл, наукових, культурних, освітніх і мистецьких за-
кладів; видавництв і редакцій; державних підприємств, установ
й організацій; ліквідованих приватних підприємств; польських
установ, організацій та інституцій, які діяли поза межами Польщі
(§ 3.1.а);
- визначних державних і громадських діячів, представників науки,
літератури й мистецтва (§ 3.1.b).
Другу групу складали архівні документи, які охоплювали період
від найдавніших часів до 22 липня 1944 р. і виникли в результаті ді-
яльності:
- державних органів влади й управління; судів і прокуратури; дер-
жавних підприємств, установ та організацій; громадських, коопе-
ративних, професійних та приватних організацій, наукових това-
риств; банків; органів станового, територіального, господарського
й професійного самоврядування; органів військової влади, вій-
ськових частин й організацій; музеїв, бібліотек, архівів, театрів,
шкіл, наукових і господарських установ; закладів культури, осві-
ти і мистецтва; видавництв і редакцій; різного роду установ, ор-
ганізацій та інституцій, які діяли поза межами Польщі (§ 3.2.а);
- магнатських і шляхетських родів, а також їхніх маєтків і під-
приємств, якщо такі матеріали знаходилися у власності держави
(§ 3.2.b);
- визначних державних і громадських діячів, представників науки,
літератури й мистецтва, якщо такі матеріали знаходилися у влас-
ності держави (§ 3.2.с).
АРХІВНА УКРАїНІКА 173
Третю, останню групу складали архівні документи органів влади,
установ, організацій та інституцій іноземних держав, а також окупацій-
них військових частин, які колись діяли на території сучасної Польщі
(§ 3.3).
Органом, уповноваженим здійснювати керівництво державним ар-
хівним фондом, було визнано ГДДА (§ 4). Окрім документів державно-
го архівного фонду, які зберігалися в архівах трьох міністерств (націо-
нальної оборони, внутрішніх справ, закордонних справ) та політичних
партій і організацій, з-під контролю Головної дирекції були вилучені
архівні збірки кільканадцятьох провідних наукових бібліотек (§ 5.3).
Однак, їй та державним архівам було доручено вести централізований
облік зазначених архівних документів (§ 5.4)33.
На прохання деяких інституцій, насамперед Польської академії
наук, вищих навчальних закладів, музеїв і бібліотек, ГДДА могла упо-
вноважити їх на постійне зберігання архівних документів, які входили
до складу державного архівного фонду і перебували під її наглядом
(§ 6). Усі інші підконтрольні головній дирекції архівні документи по-
винні були тимчасово зберігатися в архівах підприємств, установ й
організацій, а також постійно у центральних, воєводських і повітових
державних архівах (§ 7).
Внутрішню організацію і сферу діяльності архівів державних під-
приємств, установ й організацій, порядок і спосіб зберігання в них ар-
хівних документів, умови доступу до цих матеріалів користувачів, а
також порядок передачі їх на постійне зберігання до державних архівів
мали визначати в порозумінні з головним директором державних ар-
хівів міністри й керівники центральних відомств, у структурних під-
розділах яких ці архіви перебували (§ 8.1)34. Керівники державних під-
приємств, установ й організацій зобов’язувалися нести персональну
відповідальність за стан і належне зберігання архівних документів у
підпорядкованих їм закладах, а також за правильну й вчасну їх переда-
чу до державних архівів (§ 9.1).
Розпорядження визначило строки зберігання архівних документів в
архівах підприємств, установ й організацій, зокрема:
- у центральних органах влади й державної адміністрації, в устано-
вах й організаціях найвищого рівня, на підприємствах загально-
державного значення – 15 років (§ 10.1.а);
- в установах, організаціях й інституціях воєводського й повітового
рівня, на підприємствах місцевого значення й у виробничих коо-
перативах – 10 років (§ 10.1.b);
- в установах, організаціях й інституціях сільського рівня – 5 років
(§10.1.c).
Технічна документація в архівах підприємств, установ й організацій
мала зберігатися 5 років (§ 10.2). Книги громадянського стану з покаж-
АРХІВНА УКРАїНІКА174
чиками до них у закладах реєстрації актів громадянського стану мали
зберігатися 100 років (§ 10.3). В окремих випадках ГДДА могла зміню-
вати строк зберігання архівних матеріалів у відомчих архівах (§ 10.4).
Для документів судових справ та книг записів актів на володіння неру-
хомим майном строк зберігання мав визначати міністр юстиції респуб-
ліки (§ 10.5.а), для медичної документації – міністр охорони здоров’я
(§ 10.5.b). Для архівних документів, які з дозволу головного директора
державних архівів могли зберігатися поза мережею державних архівів
в окремих інституціях (див. § 6 розпорядження), строк зберігання ви-
значали керівники цих інституцій (§ 10.5.c).
Після закінчення визначеного строку зберігання у відомчих архівах
архівні документи, які належали до державного архівного фонду, під-
лягали передачі до державних архівів за встановленими головним ди-
ректором державних архівів правилами (§ 11.1) 35. Архівні документи,
які не потрапляли до складу державного архівного фонду й втрачали
своє практичне значення, підлягали виділенню і знищенню (§ 12.1)36.
Визначати архівні документи, які підлягають виділенню, а також нада-
вати дозволи на знищення таємних, секретних, відкритих документів та
технічної документації мали ГДДА, центральні й воєводські державні
архіви (§ 12.2)37.
У 1956–1958 рр. відбулися певні зміни в організації архівної служ-
би Польщі. ГДДА позбулася статусу центрального органу влади при
уряді, підпорядкованого безпосередньо Голові Ради Міністрів38. Спер-
шу у 1956 р. вона потрапила у відання міністра культури й мистецтва
ПНР39, а у 1958 р. – міністра вищої освіти40. Однак, ці зміни були суто
формальними, оскільки жодним чином не вплинули на характер діяль-
ності ГДДА. Вона продовжувала користуватися широкими міжвідом-
чими повноваженнями, які були підтверджені згаданим розпоряджен-
ням Ради міністрів у справі державного архівного фонду.
Декрет про державні архіви та прийняті на його підставі норматив-
ні акти започаткували новий період в історії архівної справи Польщі.
Сформульовані ними принципи й поняття стали основою подальших
пошуків та рішень в польській архівній теорії і практиці. Вони спря-
мовані насамперед на подолання повоєнних кризових явищ, не змогли
охопити всіх аспектів архівної проблематики. Основна увага в них при-
ділялася структурі й організації діяльності державної архівної служ-
би. Натомість проблема архівних документів і державного архівного
фонду, зокрема такі важливі питання як комплектування, опрацюван-
ня, використання й охорона архівних документів, порушувалася в них
частково і досить побіжно. Розвиток архівної системи Польщі, зокрема
вирішення основних організаційних проблем, змусили польських архі-
вістів переглянути чинне законодавство. В середині 1960-х років роз-
почалася робота над вдосконаленням правової бази в архівній сфері. її
АРХІВНА УКРАїНІКА 175
наслідком стало прийняття 14 липня 1983 р. цілісного нормативного
акту – закону про національний архівний фонд і архіви.
1 Gerber R. Cele i zadania służby archiwalnej w Polsce // “Archejon”. – 1951. –
TT.19–20. – S.13.
2 Bańkowski P. Wrocławska konferencja archiwalna // “Archejon”. – 1948. –
T. 18. – S. 278; Gerber R. Wytyczne do projektu nowelizacji dekretu o państwowej
służbie archiwalnej // “Archejon”. – 1948. – T. 18. – S. 62–64; Woszczyński B. Z
dziejów archiwów państwowych w okresie powojennym // “Archejon”. – 1986. –
T. 80. – S. 90.
3 Rybarski A. Wydział archiwów państwowych w latach 1945–1947 //
“Archejon”. – 1948. – T. 17. – S. 203–204.
4 Про матеріальні й документальні втрати польських архівів під час Другої
світової війни див.: Suchodolski W. Archiwa polskie za okupacji (1939–1945) //
“Archejon”. – 1948. – T. 17. – S. 54–83; Він же. Archiwa polskie w obliczu strat
poniesionych podczas wojny // “Przegląd biblioteczny”. – 1947. – R. 15. – z. 1–2. –
S. 1–11; Він же. Straty archiwów warszawskich w czasie wojny i okupacji //
“Kwartalnik historyczny”. – 1946. – R. 53. – S. 700–714; Stebelski A. Archiwa
warszawskie po wojnie // “Przegląd historyczny”. – 1948. – T. 37. – S. 357–373;
Він же. Losy archiwów polskich w latach wojny 1939–1945 // “Rocznik War-
szawski”. – 1964. – T. 4. – S. 169–217; Straty archiwów i bibliotek warszawskich
w zakresie rękopiśmiennych źródeł historycznych: T. I. Archiwum Głóne Akt
Dawnych. – Warszawa, 1957. – 395 s.; T. II. Archiwa porozbiorowe i najnowsze. –
Warszawa, 1956. – 481 s.; T. III. Biblioteki. – Warszawa, 1955. – 395 s.
5 Про архівні матеріали націоналізованих промислових об’єктів, фінансо-
во–кредитних установ та великої земельної власності та передачу їх на
зберігання до державних архівів див.: Bańkowski P. Porządkowanie archiwaliów
prywatnych // “Archejon”. – 1951. – T. 19–20. – S. 194–216; Grodek A. Archiwalia
gospodarcze // “Archejon”. – 1951. – T. 19–20. – S. 338–355; Smoleńska B. Ar-
chiwa podworskie w Polsce Ludowej // “Archejon”. – 1955. – T. 24. – S. 37–48.
Проблемі зберігання, опрацювання й використання цих матеріалів у державних
архівах були присвячені друга, третя і четверта загальнодержавні архівні
методичні конференції, див.: Brańska E. Porządkowanie archiwów podworskich
(Projekt instrukcji i schemat układu akt) // “Archejon”. – 1954. – T. 22. – S. 30–
37; Ihnatowicz I. Akta o wartości trwałej w przedsiębiorstwach przemysłowych //
“Archejon”. – 1958. – T. 29. – S. 177–186; Він же. Akta przemysłowe najnowsze //
“Archejon”. – 1956 –T. 25. – S. 85–105; Landau Z., Tomaszewski J. Centralne
gospodarcze instytucje koordynacyjne i ich akta o wartości trwałej // “Archejon”. –
1958. – T. 29. – S. 147–158; Rynkowska A. Archiwalia fabryczne i zagadnienie ich
porządkowania // “Archejon”. – 1954. – T. 22. – S. 38–47; Tomaszewski J. Akta
instytucji kredytowych w Polsce // “Archejon”. – 1956. – T. 25. – S. 106–126;
Wielopolski A. Akta bankowe o wartości trwałej // “Archejon”. – 1958. – T. 29. –
S. 159–175.
6 Про польське міжвоєнне архівне законодавство див.: Mamczak–Gadkows-
ka I. Archiwa państwowe w Drugiej Rzeczypospolitej. – Poznań, 2006. – S. 56–64;
Mencel T. Dekret o archiwach i opiece nad archiwalami z 7 lutego 1919 r. na
tle ówczesnego ustawodawstwa archiwalnego w Europie // Sześćdziesięciolecie
polskich archiwów państwowych. – Warszawa, 1981. – S. 5–37; Motas M. O
przepisach archiwalnych w Polsce międzywojennej (1918–1939) // “Archejon”. –
АРХІВНА УКРАїНІКА176
1968. – T. 48. – S. 111–136; Pierwsze akty prawne o organizacji polskich archiwów
państwowych i opiece nad archiwaliami z dnia 31 lipca 1918 r. i z dnia 7 lutego
1919 r. // “Archejon”. – 1968. – T. 50. – S. 27–40.
7 Bielińska M. Dekret z 29 marca 1951 r. o archiwach państwowych a
ustawy innych krajów socjalistycznych // Sześćdziesięciolecie polskich archiwów
państwowych. – Warszawa, 1981. – S. 40.
8 У конференції взяли участь понад 50 архівістів з усієї Польщі. На
обговорення були винесені чотири ключові проблеми: оновлення діючого
архів ного законодавства; ситуація з архівними кадрами; забезпечення, комп-
лек тування і зберігання архівних матеріалів; стан архівних приміщень.
Детальніше про конференцію див.: Bańkowski P. Wrocławska konferencja archi-
walna... – S. 271–287; Suchodolski J. Potrzeby archiwów państwowych w świetle
wniosków, zgłoszonych na Wrocławskiej konferencji archiwistów // “Archejon”. –
1948. – T. 18. – S. 47–60.
9 З 1949 до 1952 р. Рафал Гербер займав посаду головного директора
державних архівів. Саме за його керівництва прийнято нормативні акти,
які дали початок новій організації архівної справи у Польщі, див.: Słownik
biog raficzny archiwistów polskich. T. 1. 1918–1984. – Warszawa–Łódź, 1988. –
S. 71–72.
10 Bańkowski P. Wrocławska konferencja archiwalna... – S. 278–280; Ger-
ber R. Wytyczne do projektu ... – S. 65–69.
11 До появи цих правових актів у Польщі продовжували діяти норми
міжвоєнного архівного права. На основі декрету про організацію державних
архівів та опіку над архівними матеріалами від 7 лютого 1919 р. у перші
повоєнні роки було відновлено діяльність державних архівів, які функціонували
до 1939 р., а також забезпечено виконання ними завдань щодо збирання,
зберігання, опрацювання й використання архівних матеріалів.
12 Dziennik Ustaw. – 1951. – Nr. 19. – Poz. 149; Dekret z dnia 29 marca
1951 r. o archiwach państwowych // “Archejon”. – 1951. – T. 19–20. – S. 4–5.
13 Сферу діяльності та внутрішню організацію дирекції окреслив наданий
31 травня 1951 р. Головою Ради Міністрів тимчасовий статут, див.: Moni-
tor Polski. – 1951 – Nr. A–55. – Poz. 722. Остаточну версію статуту ГДДА з
незначними змінами й доповненнями було затверджено постановою міністра
культури і мистецтва від 17 травня 1957 р., див.: Sierpowski S., Matelski P.
Dzieje archiwistyki polskiej. Wybór źródeł. T. I. – Poznań, 1988. – S. 132–134.
14 Завдання, склад і порядок діяльності ради були визначені постановою
Голови Ради Міністрів від 2 квітня 1953 р. Див.: Monitor Polski. – 1953 –
Nr. A–32. – Poz. 414. Постанова міністра культури й мистецтва від 9 травня
1957 р. дещо змінила склад і порядок діяльності Архівної ради, див.: Monitor
Polski. – 1957 – Nr. 39. – Poz. 255.
15 У 1944–1950 рр. державні архіви не поділялися на центральні, воє-
водські і повітові, а виступали під назвою “Державний архів у ...” Розбудова
централізованої державної архівної мережі розпочалася у 1950 р. ще до
прийняття березневого декрету. Тоді було створено 54 державні повітові архіви.
Столичні Головний архів давніх актів й Архів нових актів мали виконувати
функції центральних архівів. Відповідно, відновлені або створені після війни
державні архіви у Бидгощі, Вроцлаві, Гданську, Катовіцах, Кєльцах, Кракові,
Любліні, Ольштині, Пйотркові, Познані, Радомі, Щеціні, ставали воєводськими.
На момент затвердження декрету в Польщі діяли 2 центральні архіви, 12 воє-
водських архівів, 54 повітових архівів. Див.: Zbiór przepisów archiwalnych.
Z. 1. – Warszawa, 1954. – S. 22–23; Bielińska M. Działalność Naczelnej Dyrekcji
АРХІВНА УКРАїНІКА 177
Archiwów Państwowych w latach 1950 i 1951 // “Archejon”. – 1952. – T. 21. –
S. 219–221; Robótka H., Ryszewski B., Tomczak A. Archiwistyka. – Warszawa,
1989. – S. 413–414, 417, 426–427.
16 Умови та порядок користування архівними матеріалами були визначені
постановою міністра культури й мистецтва від 22 березня 1957 р. у справі
ко ристування архівними матеріалами (частково була змінена постановами мі-
ністра вищої освіти від 12 лютого 1966 р. й міністра шкільництва й вищої
освіти від 13 січня 1968 р.). В ній, зокрема, зазначалося, що архівні матеріали
є доступними для використання фізичними і юридичними особами в урядових
цілях, а також з метою проведення науково–дослідних робіт та популяризації
науки й культури, див.: Monitor Polski. – 1957. – Nr. 24. – Poz. 173; Monitor
Polski. – 1966. – Nr. 5. – Poz. 44; Monitor Polski. – 1968. – Nr. 4. – Poz. 24;
Pyzepisy o archiwach i działalności archiwalnej. – Warszawa, 1985. – S. 98–100.
17 Фактично це означало поширення впливу державних архівів на відомчі
архіви підприємств, установ й організацій. Раніше ці два типи архівів були
відділені один від одного, а тому передача архівних матеріалів із відомчих
до державних (історичних) архівів здійснювалася нерегулярно. З появою
декрету державна архівна служба й підпорядковані їй установи отримали
змогу контролювати процес формування архівних фондів на всіх етапах –
від виникнення і надходження документальних матеріалів на тимчасове
збе рігання до відомчих архівів аж до передачі їх на постійне зберігання до
державних архівів. Розподіл повноважень у справі нагляду за відомчими
архівами між державними архівами всіх рівнів був визначений окремою
постановою головного директора державних архівів від 31 липня 1960 р.,
див.: Zbiór przepisów archiwalnych. Stan na dzień 30 czerwca 1961 r. – Warszawa,
1962. – S. 184–185.
18 На означення цих архівів у декреті вживався термін “składnica akt”.
Згодом, із розвитком архівної теорії і практики, його замінив термін “ar-
chiwum zakładowe”. Термін “składnica akt” отримав інше значення і почав
застосовуватися до сховищ, в яких знаходилися документи, що не підлягали
тривалому зберіганню.
19 До реалізації цих завдань державні архіви приступили ще до прийняття
декрету. Про діяльність державних архівів у перші повоєнні роки див.: Ry-
barski A. Wydział Archiwów Państwowych w latach 1945–47... – S. 196–220;
Suchodolski W. Wydział Archiwów Państwowych // “Kwartalnik Historyczny”.
R. 54. 1947. S. 118–119; Rybarski A. Działalność archiwów państwowych w
latach 1945–1947 // “Archejon”. – 1948. – T. 18. – S. 218–263; Sprawozdanie
z działalności Wydziału Archiwów Państwowych za rok 1948 // “Archejon”. –
1951. – T. 19–20. – S. 462–464; Rybarski A. Sprawozdanie z działalności archi-
wów państwowych w roku 1948 // “Archejon”. 1951. – T. 19–20. – S. 467–478;
Sprawozdanie Wydziału Archiwów Państwowych z działalności w roku 1949 //
“Archejon”. 1951. – T. 19–20. – S. 464–467; Bielińska M., Durko J. Sprawoz-
danie z działalności archiwów państwowych za rok 1949 // “Archejon”. 1951. –
T. 19–20. – S. 478–491; Bielińska M. Działalność Naczelnej Dyrekcji Archiwów
Państwowych w latach 1950 i 1951 // “Archejon”. 1952. – T. 21. – S. 219–225.
20 Altman H. W dziesięciolecie dekretu o archiwach państwowych //
“Archejon”. – 1962. – T. 37. – S. 7–17; Woszczyński B. Z dziejów archiwów
państwowych... – S. 93.
21 Bielińska M. Dekret z 29 marca 1951 r. o archiwach państwowych a ustawy
innych krajów socjalistycznych… – S. 42.
АРХІВНА УКРАїНІКА178
22 До 1983 р. поняття “архівні матеріали” (materiały archiwalne) вживалося
у широкому значенні, оскільки охоплювало усю документацію, яка зберігалася
у відомчих архівах підприємств, установ й організацій, незалежно від того,
чи вона підлягала тимчасовому зберіганню, а потім знищенню, чи передачі
на постійне зберігання до державних архівів. На означення документів, які
підлягали постійному зберіганню, вживався термін “archiwalia”. Див.: Polski
słownik archiwalny. – Warszawa, 1974. – S. 18, 51.
23 Monitor Polski. – 1952 – Nr. A–9 – Poz. 87.
24 Формування архівної мережі тривало до початку 1960–х рр. У наступні
роки в системі державних архівів відбулися лише незначні зміни, див.: Brańska
E. Sieć organizacyjna archiwów państwowych w Polsce Ludowej // “Archejon”. –
1964. – T. 41. – S. 9–30.
25 Хоча декрет це і не обумовлював, у дійсності існували чотири типи
архівів. Окрім згаданих трьох, діяли ще місцеві відділи державних воєводських
архівів.
26 Території, які своєю діяльністю мали охоплювати державні архіви усіх
рівнів, були визначені окремою постановою головного директора державних
архівів від 1 березня 1956 р., див.: Zbiór przepisów archiwalnych wydanych przez
Naczelnego Dyrektora Archiwów Państwowych w latach 1952–2000. – Warszawa,
2001. – S. 235.
27 У 1958 р. повітові державні архіви отримали право на постійне зберігання
архівних матеріалів, див.: Zbiór przepisów archiwalnych. Stan na dzień 30 czer-
wca 1961 r... – S. 47–50.
28 Головному архіву давніх актів, Архіву нових актів, воєводським і
повітовим державним архівам статути були надані вже у 1952 р. (статути
воєводських й повітових архівів були типовими). Архів технічної документації
статут отримав у 1956 р., див.: Zbiór przepisów archiwalnych... – S. 28–41.
29 Dziennik Ustaw. – 1952 – Nr. 19. – Poz. 149.
30 Постанова головного директора державних архівів від 28 грудня 1964 р.
визначила перелік підприємств, установ й організацій, чия документація
підлягала зберіганню у державних архівах, див.: Sierpowski S., Matelski P.
Dzieje archiwistyki polskiej. Wybór źródeł. T. I... – S. 174–179.
31 Dziennik Ustaw. – 1957. – Nr. 12 – Poz. 66; Akty prawne z 1957 roku
dotyczące archiwów polskich // “Archejon”. – 1958. – T. 28. – S. 225–228.
частково було змінене й доповнене розпорядженням Ради Міністрів від
30 грудня 1958 р., див.: Dziennik Ustaw. – 1959 – Nr. 2. – Poz. 12.
32 У липні 1944 р. проголошено Польську Народну Республіку. Постановою
головного директора державних архівів від 29 липня 1963 р. було визначено
принципи розміщення в державних архівах архівних матеріалів, які виникли
після 22 липня 1944 р., див.: Zbiór przepisów archiwalnych wydanych przez
Naczelnego Dyrektora Archiwów Państwowych... – S. 95–96. Було замінено
постановою головного директора державних архівів від 12 січня 1970 р., див.:
Dokumentacja w zakładzie pracy. Przepisy kancelaryjne i archiwalne. Stan prawny
na dzień 31 grudnia 1973 r. – Warszawa, 1975. – S. 15–16.
33 Принципи, умови й порядок ведення державною архівною службою
централізованого обліку архівних матеріалів, вилучених з–під контролю ГДДА
бібліотек, а також інституцій, яким було доручено зберігання архівних збірок,
визначено постановою головного директора державних архівів від 28 липня
1960 р., див.: Zbiór przepisów archiwalnych. Stan na dzień 30 czerwca 1961 r... –
S. 84–87.
АРХІВНА УКРАїНІКА 179
34 Ці питання регламентували такі постанови головного директора держав-
них архівів: від 12 липня 1967 р. у справі поводження з документами відкритих
фондів (див.: Dokumentacja w zakładzie pracy. Przepisy kancelaryjne i archiwalne.
Stan prawny na dzień 31 grudnia 1973 r... – S. 80–85), від 10 грудня 1971 р. у
справі нагляду державних архівів за архівними матеріалами в закладах праці
(див.: Dokumentacja w zakładzie pracy. Przepisy kancelaryjne i archiwalne. Stan
prawny na dzień 31 grudnia 1973 r... – S. 19–21), від 9 листопада 1977 р. у
справі нагляду державних архівів за архівними матеріалами інституцій
(Zbiór przepisów archiwalnych wydanych przez Naczelnego Dyrektora Archiwów
Państwowych... – S. 144–148).
35 Загальні принципи, умови й порядок передачі архівних матеріалів із
відомчих архівів на зберігання до державних архівів були визначені поста-
новою головного директора державних архівів від 13 серпня 1958 р., див.:
Monitor Polski. – 1958. – Nr. 73. – Poz. 432.
36 Питання, які стосувалися видання відомчим архівам дозволів на зни-
щення непотрібної документації, було обумовлено постановою головного
директора державних архівів від 26 лютого 1969 р., див.: Dokumentacja w
zakład zie pracy. Przepisy kancelaryjne i archiwalne. Stan prawny na dzień 31 grud-
nia 1973 r... – S. 85–86.
37 Постановою міністра вищої освіти від 9 квітня 1963 р. архівні матеріали
було поділено на дві категорії. Першу категорію складали архівні матеріали,
які мали історичне значення, другу – які не мали. Поділ архівних матеріалів на
категорії та терміни зберігання документів, які не мали історичного значення,
визначала номенклатура справ (wykaz akt), яку затверджував керівник установи
на підставі вказівок відповідного міністра (керівника центрального відомства)
в порозумінні з державним архівом. Прикладом для розробки номенклатури
справ окремої установи мав бути поданий у додатку постанови перелік типових
документальних матеріалів.
38 Dziennik Ustaw. – 1956 – Nr. 54 – Poz. 246.
39 Там само.
40 Там само. – 1958 – Nr. 71 – Poz. 347.
R. MElnyk
legislative activity in the archival affairs’ sphere
of Poland during the post-war period (1950)
The article explores law-making activity in the sphere of Polish archives in the
first post-war years. The author singles out key factors which determined changes
in the archive legislation of the given period. The article reflects major stages of
preparation and implementation of these changes to the regulatory system of this
sphere. In the 1950-ies the system was formed by three acts: the State Archives
Decree, the Resolution of the Head of the Cabinet Council on the Archive Network,
and the Instruction of the Cabinet Council on the State Archive Fund. The main
part of the paper is devoted to analysis and characteristics of the above-mentioned
acts. In addition, the author investigates changes caused by these acts in archive
organization and activity of Polish archives, reveals their role and meaning for the
development of Polish archives.
|