Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка

Висвітлено життєвий шлях організатора архівної і музейної справи, автора близько 100 друкованих праць – Миколи івановича Крячка, якому у березні цього року виповнилося 80 років. Освещены жизненный путь организатора архивного и музейного дела, автора около 100 печатных работ, – Николая ивановича Кряч...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Архіви України
Date:	2010
Main Author:	Ходоровський, М.Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2010
Subjects:	Особистості
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26092
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка / М.Д. Ходоровський // Архіви України. — 2010. — № 1. — С. 202-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860266621667377152
author	Ходоровський, М.Д.
author_facet	Ходоровський, М.Д.
citation_txt	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка / М.Д. Ходоровський // Архіви України. — 2010. — № 1. — С. 202-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Архіви України
description	Висвітлено життєвий шлях організатора архівної і музейної справи, автора близько 100 друкованих праць – Миколи івановича Крячка, якому у березні цього року виповнилося 80 років. Освещены жизненный путь организатора архивного и музейного дела, автора около 100 печатных работ, – Николая ивановича Крячко, которому в марте нынешнего года исполнилось 80 лет. There is clarified the lifeline of the organizer of archival and museum work, the author of about 100 publications Mykola Ivanovych Kryachok, which in March this year will be 80 years.
first_indexed	2025-12-07T19:01:44Z
format	Article
fulltext	ОсОбистОсті202 УДК 930.25(092)(477) М. Д. ХоДоровсьКий* вісіМДесята весна МиКоли івановича КрячКа Висвітлено життєвий шлях організатора архівної і музейної справи, авто- ра близько 100 друкованих праць – Миколи івановича Крячка, якому у березні цього року виповнилося 80 років. Ключові слова: збереження культурної спадщини; розвиток архівної справи; музейна експозиція в архівній установі. Цей сивоголовий мешканець По- зняків, одного з житлових масивів Києва, залюбки виконує гімнас- тичні вправи на стадіоні. А взимку пірнає в ополонку замерзлого озера під оплески присутніх, які не здо- гадуються, що завзятий “морж” вже зустрів свою вісімдесяту весну. Микола іванович Крячок народився 14 березня 1930 року у с. селище на Канівщині в селянській родині. З дитячих та юнацьких років згадує, передусім, про один епізод. Коли підлітком вперше відвідав Канів- ський музей-заповідник т.Г. Шев- ченка, впав йому в око представ- лений в експозиції збитий з дошок стіл прямокутної форми, здавалося б, звичайний селянський стіл, але ж з хати великого Кобзаря! Після війни намагався розшукати унікальний експонат, однак даремно. Від- чуття непоправної втрати залишилося назавжди і вплинуло на вибір професії хранителя культурної спадщини. Він набував знань, спочатку навчаючись в Канівському педагогіч- ному училищі (1948–1955). Навчався з перервою, оскільки під час війни на Корейському півострові його мобілізували до армії. Пізніше завід- ував сільською бібліотекою, вчителював, був обраний другим секрета- * Ходоровський Михайло Дмитрович – кандидат історичних наук, заступ- ник директора-головний зберігач фондів Центрального державного архіву- музею літератури і мистецтва України. © М. Д. Ходоровський, 2010 ОсОбистОсті 203 рем Канівського райкому комсомолу. Продовжив освіту на історико- філософському факультеті Київського державного університету імені т. Г. Шевченка (1957–1962). Обрав кафедру архівознавства та спеціаль- них історичних дисциплін, яку очолював В. стрельський. Під орудою іншого відомого науковця с. Яковлєва написав дипломну роботу про діяльність Полтавської археографічної комісії. Після закінчення університету чимало колишніх однокурсників Миколи івановича працювали в архівній системі. серед них – Марія Андріївна савчук1. “Миколу івановича Крячка я знаю з 1959 року, – розповідає вона, – відколи його переведено із заочного відділення на денне. Вчився добре, був дуже дисциплінований, не пропускав жодної лекції. старанно конспектував за кожним викладачем. Дехто часом не відвідував лекції з поважних причин, – з ним такого не було. тому, коли готувалися до семінарів чи екзаменів, брали у нього конспекти, щоб надолужити згаяне. Взагалі у нас був дуже дружний курс, може, тому, що він був невеликий – всього 50 студентів. Ми часто збиралися всім курсом з нагоди свят чи днів народження, веселилися, співали. і Микола іванович часто співав свої улюблені пісні. На нашому курсі вчилися симпатичні дівчата. Він довгенько придивлявся і, нарешті, на 5-му курсі вибрав скромну Марію Філоненко. Згодом одружилися і в них народилася двійня – Наташа і Валя”2. Ще навчаючись в університеті, Микола іванович почав працювати у Київському міському державному архіві. і хоч попервах обіймав скром- ну посаду архіваріуса, та за ініціативою директора архіву М. і. тесленка займався дослідницькою роботою, підсумком якої став Перелік архівних матеріалів і наукових праць про Київ. Згаданий документ став у нагоді декільком поколінням києвознавців. і в наш час з`являються публікації з посиланням на джерела, виявлені М. і. Крячком. Упродовж 1964–1969 рр. Микола іванович працював старшим на- уковим співробітником науково-видавничого відділу Архівного управ- ління при РМ УРсР, зокрема, у підпорядкованій цьому структурному підрозділу редакції “Архівів України”. тоді редактором журналу і на- чальником відділу був відомий вчений-архівіст і. Л. бутич. М. і. Кря- чок називає івана Лукича своїм учителем, бо назавжди запам’ятав його настанови з питань археографії та видавничої діяльності. 1968 року Миколу івановича обрали секретарем партійної організа- ції управління. За свідченнями колег, він успішно впорався з цим відпо- відальним громадським дорученням. Неабиякі організаторські здібнос- ті перспективного працівника не залишилися поза увагою керівництва. У трудовій книжці Миколи івановича з’явилися нові записи: заступник директора Центрального державного архіву Жовтневої революції і со- ціалістичного будівництва УРсР (1969–1970), директор Центрального державного історичного архіву УРсР у м. Києві (1970–1977). ОсОбистОсті204 Розповідає Любов Захарівна Гісцова3: “У 1970 році було завершено будівництво комплексу споруд, призначених для центральних архівів України по вул. солом`янській. Потрібно було перебазувати до нового комплексу нашу архівну установу, яка була розташована у приміщенні колишньої бурси на території “софії Київської”. Між тим, джерельна база історичного архіву нараховувала тоді вже понад мільйон справ. Крім того, понад 300 тисяч одиниць зберігання треба було прийняти з філіалу ЦДіА у м. Харкові. Прикро, але штат архіву було скороче- но з 70 до 50 співробітників на користь ЦДАЖР, який також мав роз- міститися у архівному комплексі. Частина співробітників звільнилася, бо було дуже складно дістатися до роботи. Деяких лякала перспектива на кілька місяців “перекваліфікуватися” на вантажників. Перевезення мали здійснити близько 30 жінок і дві наймані бригади вантажників з 4–5 чоловік. У такий час випробувань позитивну роль зіграли осо- бливості характеру Миколи івановича: справедливе, уважне і привітне ставлення до колег, завжди бадьорий настрій, вміння вийти достойно із суперечливих обставин, а це дало можливість об`єднати колектив. На диво всім, архів було перевезено менше ніж за три місяці замість передбачуваних шести”4. Пріоритетним напрямом діяльності нового керівника стало забез- печення збереження архівних фондів. було здійснено картонування справ (близько 100 тис. коробок), які раніше зберігалися у зв’язках. Микола іванович приділяв також увагу, на перший погляд, питанням другорядним, які насправді мали важливе значення. Йдеться, зокрема, про належне оформлення каталожних шаф, що створило сприятливі умови для роботи користувачам архівної інформації. Виконуючи доручення начальника Архівного управління О. Г. Мі- тюкова, Микола іванович виявив документи з історії декабристського руху в державних архівах Москви, Ленінграда (тепер санкт-Петербург), Кишинева. Значну частину цих матеріалів було вперше введено до на- укового обігу. За ініціативою та участю М. і. Крячка колектив істо- ричного архіву підготував до друку документальні видання: “Кирило- Мефодіївське товариство”, “О. Ф. Кістяківський. Щоденник”. Однак з незалежних від архіву та його директора причин, згадані видання з’явилися на світ лише через два десятиліття. “Не обминули архів сумнозвісні події 1972 року, – згадує Л. З. Гіс- цова, – пов’язані з погромом української історичної науки, який було ініційовано партійними ідеологами. було припинено підготовку до ви- дання низки документальних збірників ЦДіАК, які, на думку тих же ідеологів, мали націоналістичне спрямування. З видавництва “Науко- ва думка” повернули готові до друку три томи корпусу документів “Кирило-Мефодіївське товариство”. На Всеукраїнській конференції ар- хівістів було піддано суворій критиці улюблений Миколою івановичем ОсОбистОсті 205 видавничий напрям роботи архіву. Проте він не погодився з такою кри- тикою, виступив на захист нашої установи, відкидаючи обвинувачення у націоналізмі. Для Миколи івановича настали важкі часи. Його вивели зі складу редколегії журналу “Архіви України” і проведено дуже при- скіпливу перевірку роботи архіву. 1975 року його, єдиного з директорів центральних і обласних архівів, не включили до складу делегації для участі в роботі Міжнародного круглого столу архівів у Москві…Зовні Микола іванович залишався таким, яким його знали колеги: енергій- ним, принциповим, запальним, добрим, розумним, готовим розібрати- ся з будь-якими питаннями. Він вмів уважно слухати і дослухатися до критичних зауважень колег, прощати і не пам’ятати нічого поганого. Упродовж семи років йому вдалося об’єднати колектив, перетворити архів у дружню наукову установу”5. У січні 1977 року М. і. Крячок несподівано отримав нове призна- чення. Він очолив Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Висловлюючись сучасною мовою, Микола іванович мав виконати функції кризового менеджера. Оскільки внаслідок перма- нентної зміни керівництва, архів-музей на той час “лихоманило”. На- був розголосу кимсь роздмуханий штучний конфлікт між представни- ками різних служб. Нагадаємо, що поміж державних архівів ЦДАМЛМ УРсР відрізняється своєю структурою, фактично поєднуючи в одній установі три організації: архів, музей і бібліотеку. “Пам’ятаю, – розпо- відає М. А. савчук, – що М. і. Крячок не виявляв особливого бажання перейти з історичного архіву до архіву-музею. Проте на нього “натис- нули” по партійній лінії. У ЦДАМЛМ УРсР вже працювала його дру- жина Марія Філоненко і обіймала важливу посаду, відповідаючи за об- лік документів. Марія іванівна, яка завжди була опорою і порадником свого чоловіка, допомагала йому, коли той перейшов до архіву-музею. Прикро, що ця мудра жінка рано пішла з життя, коли їй виповнилося лише 47 років”6. Повертаючись до нового призначення М. і. Крячка, слід підкрес- лити, що його кандидатуру було погоджено на засіданні секретаріату правління спілки письменників України під головуванням Олеся Гонча- ра. Маючи значний досвід роботи в архівній системі, Микола іванович досить швидко увійшов в курс справ. Йому вдалося налагодити психо- логічний клімат в колективі, що стало запорукою подальшої успішної виробничої діяльності архіву-музею. Разом з заступником директора, досвідченим архівістом З. О. сендиком він склав перспективний план розвитку ЦДАМЛМ УРсР. Значне місце у плані було відведено належ- ному забезпеченню схоронності культурних пам`яток. Менше, ніж за рік після призначення нового директора, архівні, музейні, бібліотечні сховища було обладнано металевими стелажами і оснащено автоматич- ними системами кондиціювання повітря та протипожежної безпеки. За- ОсОбистОсті206 непокоєння М. і. Крячка та З. О. сендика викликав стан комплектуван- ня архіву-музею документами установ і організацій. Щоб поліпшити роботу цієї галузі, за свідченням М. і. Крячка, було налагоджено “ді- яльність госпрозрахункового відділу з упорядкуванням на науковому рівні документів в установах, організаціях, творчих спілках профілю комплектування ЦДАМЛМ УРсР”7. Вжиті заходи виявилися ефектив- ними. Починаючи з другої половини 1970-х рр., значно зросли обсяги надходжень управлінської документації. Поряд з тим, на належному рівні відбувалося комплектування архіву-музею документами особово- го походження. Незаперечною є заслуга М. і. Крячка та всього колек- тиву у формуванні потужної джерельної бази. ЦДАМЛМ України став одним з найбільших архівосховищ Європи літературно-мистецького профілю. Починаючи з перших років існування ЦДАМЛМ України, знаходи- лося чимало скептиків, які вважали утопічною ідею розбудови в архівній установі масштабної постійно діючої експозиції. Як відомо, М. і. Кря- чок разом з працівниками архіву-музею спростували цю думку. Микола іванович, що називається “на марші”, оволодів професією музейника. Під його керівництвом у встановлений термін було підготовлено бага- тотомний тематико-експозиційний план, що отримав позитивну оцінку з боку провідних українських вчених-гуманітаріїв. Згодом він виступав в ролі головного експерта у нескінченних суперечках між експозиціо- нерами і художниками-оформлювачами. Задля спільної справи, він ви- користовував навіть особисті зв`язки. Пам`ятаю схвильоване обличчя директора, коли він передав до експозиційного відділу для копіювання підшивку харківської “Літературної газети” за 1933 рік. Розповів, що “під чесне слово” отримав у тимчасове користування “Літературку” від однієї з київських бібліотек… Відкриття постійно діючої експозиції відбулося у серпні 1985 року. Назва “Українська радянська література 1917–1985” не повністю роз- кривала зміст експозиції. Представлені на двох поверхах архіву-музею численні експонати (унікальні архівні документи, раритетні видання, меморіальні речі тощо), відображали у вище зазначених хронологічних межах не тільки розвиток красного письменства, але й загалом тогочас- ний культурний процес в Україні. За створення цієї експозиції колектив ЦДАМЛМ України було нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради УРсР (1985), цього ж року – бронзовою медаллю ВДНГ УРсР, а директору присвоєно почесне звання “Заслужений працівник культури Української РсР” (1988). Микола іванович всіляко сприяв створенню і нині діючого комп- лексу меморіальних кабінетів українських діячів культури: А. В. Голо- вка, О. П. Довженка, і. К. Микитенка, П. Й. Панча, Л. с. Первомай- ського, Н. с. Рибака, Ю. К. смолича, М. П. стельмаха, об’єднаного ОсОбистОсті 207 меморіального кабінету поета А. с. Малишка і композитора П. і. Май- бороди. Увагу фахівців і громадськості привернула також розташована в архіві-музеї меморіальна майстерня М. П. Глущенка. Нині, коли не вщухають рейдерські атаки на творчу спадщину цього художника, яка зберігається в нашій установі, особливого значення набуває свідчення М. і. Крячка. “Марія Давидівна, дружина М. П. Глущенка, розповідає він, передала в дар архіву-музею особисті речі та живописні полотна Миколи Петровича для обладнання меморіальної майстерні, щоб у та- кий спосіб увічнити пам`ять про визначного майстра пензля”8. Конче необхідним, вважав Микола іванович, проведення масових заходів, які б привернули увагу та зацікавили творчу інтелігенцію пе- редавати документи на державне зберігання. серед таких заходів — створення тимчасових документально-книжкових виставок, організація тематичних літературно-мистецьких вечорів, зустрічей з діячами куль- тури тощо. Розповідає Василь Миколайович Шепелюк9: “Мої перші кроки в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України пов`язані з іменем тодішнього директора Миколи івановича Крячка. то був період перебудовних процесів, коли наше суспільство врешті-решт прокинулося від багаторічної мовчанки і застою. На межі 80–90-х рр. минулого століття можна було вже розповідати мовою архівних доку- ментів про репресованих діячів культури, або митців-шестидесятників. Щомісяця за участю М. і. Крячка відкривалися нові виставки, влашто- вувалися цікаві зустрічі з письменниками, художниками, композитора- ми, акторами. Відчувалося, як він з ентузіазмом сприймав те нове в літературно-мистецькому процесі, що владно стукало в двері. Це за- цікавлення Миколи івановича надихало і нас, молодих”10. Понад 22 роки М. і. Крячок очолював ЦДАМЛМ України. “…з роками, – пише він, – я вже не жалів, що перейшов на нову роботу, запропоновану свого часу О. Г. Мітюковим і неодноразово дякував йому”11. По досягненні пенсійного віку, Микола іванович залишив по- саду директора, однак продовжував плідно працювати в архіві-музеї до 2003 року і уклав, зокрема, описи фондів П. М. біби, Г. А. Гордасевич, В. с. стуса та інших митців з ґрунтовними передмовами та науково- довідковим апаратом. На окреме дослідження заслуговують близько 100 друкованих праць М. і. Крячка: розвідок, статей, оглядів. У надрукованих ним мате ріалах відображено творчість класиків української літератури: т. Г. Шевченка, і. Я. Франка, б. Д. Грінченка12, архітекторів В. і. та О. В. беретті13, родини митців Алчевських, скульптора і. П. Кавалері- дзе14, розповідається про нині несправедливо забутого П. О. Корсако- ва, російського літератора, першого цензора поетичних творів великого Кобзаря15. Ще одну групу становлять публікації про українських пись- ОсОбистОсті208 менників ХХ ст.: В. Л. Поліщука, Г. М. Косинку, Ю. і. Яновського16. Важливі відомості містять розвідка про літературну і видавничу діяль- ність Києво-Печерської лаври17 та статті, присвячені вченим-історикам: А. Ю. Кримському, М. П. Василенку, Н. Д. Полонській-Василенко та Д. і. Яворницькому18, представникам архівної галузі – с. Д. Пількеви- чу, О. Г. Мітюкову, О. З. сендику19 та іншим. У доробку Миколи івановича – довідкові видання про ЦДАМЛМ України. Він – співупорядник документального збірника “З архіву П. Г. тичини” (К., 1990), “Путівника по фондах ЦДАМЛМ України” (К., 2003, Вип. 1). слід згадати і про доповіді та наукові повідомлення М. і. Крячка, з якими він виступав на численних конференціях, симпо- зіумах, літературних читаннях. Зрозуміло, в одній статті всього не викладеш. Це лише штрихи до портрету ювіляра – талановитого організатора архівної та музейної справ, вдумливого науковця, яскравої непересічної особистості. Многі літа, Вам, Миколо івановичу, міцного здоров`я і творчої наснаги. 1 савчук Марія Андріївна – старший науковий співробітник ЦДіАК України (1972–1978), зав. відділом зберігання документів ЦДАМЛМ України (1978–1999). 2 З особистого архіву автора. 3 Гісцова Любов Захарівна – заст. директора (1970–1977), директор (1977–1999) ЦДіАК України, ст. науковий співробітник інституту української археографії та джерелознавства ім. М. с. Грушевського (з 2003 р.). 4 З особистого архіву автора. 5 там само. 6 там само. 7 Крячок М. слово про архівіста, що передчасно пішов з життя // студії з архівної справи та документознавства. – 1999. – № 4. – с. 216. 8 З особистого архіву автора. 9 Шепелюк Василь Миколайович — ст. науковий співробітник (1987– 2000), зав. відділу зберігання музейних фондів (2000–2001), відділу науково- експозиційної та фондової роботи (2001–2003), відділу інформаційних технологій (2003–2004); начальник відділу використання інформації документів (з 2004 р.). 10 З особистого архіву автора. 11 Крячок М. Минулий швидкоплинний час: дещо із спогадів та літературних досліджень про О. Г. Мітюкова // Збірник на пошану Олександра Георгійовича Мітюкова. – К., 2007. – с. 84. 12 Перший випуск “Гайдамаків” тараса Шевченка: маловідомі факти, архівні джерела // Архіви України. – 2004. – № 1–2. – с. 85–92; Маловідомий автограф із публіцистики івана Франка // студії з архівної справи та документознавства. – 2006. – т.14. – с. 101–104; Листи бориса Грінченка у фондах ЦДАМЛМ УРсР // Архіви України. – 1987. – № 6. – с. 38–48. 13 Документи ЦДАМЛМ УРсР про діяльність архітекторів беретті в Києві // там само. – 1982. – № 1. – с. 70–72. ОсОбистОсті 209 14 Документи родини Алчевських у фондах ЦДАМЛМ України // там само. – 1996. – № 1–6. – с. 88–96; Особовий фонд і.П. Кавалерідзе у ЦДАМЛМ УРсР // там само. – 1987. – № 2. – с. 53–55. 15 П.О. Корсаков — російський письменник, перекладач, перший цензор поетичних творів т. Г. Шевченка // студії з архівної справи та документознавства. – 2004. – т. 11. – с. 258–261. 16 Фонд поета трагічної долі (до 100-річчя від дня народження Валеріана Поліщука) // там само. – 1998. – т. 3. – с. 119–124; Пам’ятки Григорія Косинки і тамари Мороз-стрілець у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України // там само. – 1999. – т. 4. – с. 137–141; По сторінках Нюрнберзького щоденника Юрія Яновського // Архіви України. – 1981. – № 4. – с. 35–39. 17 Кілька фактів про лаврську літературну та видавничу діяльність у “Записках українського наукового товариства в Києві” // Могилянські читання: Щорічник. – К., 2002. – с. 115–118. 18 До біографії А. Кримського // Архіви України. – 1971. – № 1. – с. 68–69; Роль М. П. Василенка в культурно-освітній розбудові Української Держави (за документами особового фонду ЦДАМЛМ України // студії з архівної справи та документознавства. – 1999. – т. 5. – с. 198–199; З листів Д. і. Яворницького до Н. Д. Полонської-Василенко // Архіви України. – 1993. – № 4–6. – с. 51– 55. 19 Організаційна роль с. Д. Пількевича у забезпеченні державних архівів приміщеннями та розширенні їх мережі в Україні // Збірник на пошану семена Даниловича Пількевича. – К., 1998. – с. 25–42; Крячок М. Минулий швидкоплинний час: дещо із спогадів та літературних досліджень про О. Г. Мітюкова // Збірник на пошану Олександра Георгійовича Мітюкова. – К., 2007. – с. 64–87; слово про архівіста, що передчасно пішов з життя // студії з архівної справи та документознавства. – 1999. – № 4. – с. 216–217. Освещены жизненный путь организатора архивного и музейного дела, автора около 100 печатных работ, – Николая ивановича Крячко, которому в марте нынешнего года исполнилось 80 лет. Ключевые слова: сохранение культурного наследия; развитие архивного дела; музейная экспозиция в архивном учреждении. There is clarified the lifeline of the organizer of archival and museum work, the author of about 100 publications Mykola Ivanovych Kryachok, which in March this year will be 80 years. Keywords: cultural heritage preservation; the development of archive work; museum exhibition in archival institutions.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26092
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-9466
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:01:44Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Ходоровський, М.Д. 2011-08-28T21:50:56Z 2011-08-28T21:50:56Z 2010 Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка / М.Д. Ходоровський // Архіви України. — 2010. — № 1. — С. 202-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26092 930.25(092)(477) Висвітлено життєвий шлях організатора архівної і музейної справи, автора близько 100 друкованих праць – Миколи івановича Крячка, якому у березні цього року виповнилося 80 років. Освещены жизненный путь организатора архивного и музейного дела, автора около 100 печатных работ, – Николая ивановича Крячко, которому в марте нынешнего года исполнилось 80 лет. There is clarified the lifeline of the organizer of archival and museum work, the author of about 100 publications Mykola Ivanovych Kryachok, which in March this year will be 80 years. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Особистості Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка Eighty spring of Mykola Ivanovych Kryachko Article published earlier
spellingShingle	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка Ходоровський, М.Д. Особистості
title	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка
title_alt	Eighty spring of Mykola Ivanovych Kryachko
title_full	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка
title_fullStr	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка
title_full_unstemmed	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка
title_short	Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка
title_sort	вісімдесята весна миколи івановича крячка
topic	Особистості
topic_facet	Особистості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26092
work_keys_str_mv	AT hodorovsʹkiimd vísímdesâtavesnamikoliívanovičakrâčka AT hodorovsʹkiimd eightyspringofmykolaivanovychkryachko

Вісімдесята весна Миколи Івановича Крячка

Institution

Similar Items