Документальний фільм про долю людини в часи війни
Рецензія на документальний фільм: Я там був не з власної волі [Відеозапис] : докум. фільм : в 3 серіях / авт. сценарію Валерій Тетерятник; продюсер Олександр Ушаков; наук. консультант канд. іст. наук, д-р політ наук Владислав Гриневич. – Україна, 2010....
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26113 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Документальний фільм про долю людини в часи війни / О.А. Колесник // Архіви України. — 2010. — № 2. — С.222-224. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859589432348246016 |
|---|---|
| author | Колесник, О.А. |
| author_facet | Колесник, О.А. |
| citation_txt | Документальний фільм про долю людини в часи війни / О.А. Колесник // Архіви України. — 2010. — № 2. — С.222-224. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Рецензія на документальний фільм: Я там був не з власної волі [Відеозапис] : докум. фільм : в 3 серіях / авт. сценарію Валерій Тетерятник; продюсер Олександр Ушаков; наук. консультант канд. іст. наук, д-р політ наук Владислав Гриневич. – Україна, 2010.
|
| first_indexed | 2025-11-27T13:36:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
інформація і рецензії222
О. А. КОлесниК*
ДОКументАльний фільм
прО ДОлю люДини в чАси війни
Я там був не з власної волі [Відеозапис] : докум. фільм : в 3 серіях / авт.
сценарію Валерій Тетерятник; продюсер Олександр Ушаков; наук. консуль-
тант канд. іст. наук, д-р політ наук Владислав Гриневич. – Україна, 2010.
рецензований документальний фільм про події Другої світової ві-
йни різко виокремлюється на фоні більшості інших, позаяк події ви-
світлені в ньому з доволі незвичного ракурсу. це мікроісторія життя
одного чоловіка, яка розгортається у макроісторію – доля людини на
тлі цілої воєнної епохи. Уродженець Донбасу Станіслав якович Каунов
(1925 р. н.) оповідає історію свого життя під час війни – від перебу-
вання в окупованій Україні до примусового вивезення його як остар-
байтера, а згодом в’язня концтаборів Бухенвальд та Дора-міттельбау у
німеччині. разом з Кауновим його історію переживає і глядач. нечасто
у сучасному українському документальному кінопросторі можна поба-
чити такий підхід. Тим більш, що Станіслав Каунов не був військовим,
а цивільною людиною.
Стрічка поділена тематично на три серії, тож варто зупинитися на
кожній із них. У першій частині, яка має назву “окупація”, бачимо, як
після 22 червня 1941 року змінюється життя хлопця, який щойно за-
кінчив семирічку.
У фільмі порушено низку непростих питань початкового періоду
війни. зокрема, є сюжет про те, як партійні і радянські владні струк-
тури виїздили з міст ще до приходу німців (чи, у випадку із столицею
Донбасу, їхніх союзників-італійців), залишаючи населення наодинці із
власними проблемами. або зображена паніка і втеча під час відступу
Червоної армії радянського керівництва.
Привертає увагу влучний відеоряд з показом заводів, Дніпрогесу,
з викладом історії знищення підприємств перед відступом радянських
військ. не можна не побачити цікаві реконструкції, які супроводжу-
ють усі три серії. Вони не завжди вдало поєднуються з кадрами фото
з архівів, але урізноманітнюють оповідь та додають жвавості викладу,
створюють враження того, що події відбуваються не в минулому часі,
як про це розповідає герой фільму, а нині.
Також до найбільш гострих моментів першої частини належить
сцена із пересильним пунктом у Перемишлі, де головний герой розпо-
відає про те, як ледь не став “десятим” – особою відібраною есесівцями
зі східних робітників для розстрілу.
© о. Колесник, 2010
* Колесник Ольга Анатоліївна – студентка факультету гуманітарних наук
національного університету “Києво-могилянська академія”.
інформація і рецензії 223
У другій серії ми поринаємо у майже невідомий світ життя в ні-
меччині робітників зі Сходу – остарбайтерів. Вона так і називається
“остарбайтер”. Для радянської влади ці люди належали до категорії не-
надійних (життя за кордоном та праця на ворога), а сама тема вивезення
і праці місцевого населення в нацистській німеччині тривалий час була
фактично закрита. історія остарбайтерів здавалася тоді підозрілою, і
в ній важко було відшукати виразні зразки радянського патріотизму.
цікаво, що й Станіслав Каунов замислювався над тим, ким він був під
час праці у Третьому рейху: “Меня постоянно мучил вопрос: Кто мы?
Формально – изменники Родины. Люди, которые не ушли с отступаю-
щей армией”. як бачимо, питання з непростих.
У фільмі розкривається інша сторона такого переважно примусо-
вого заробітчанства. Виявляється, що все ж остарбайтери, хоч і були
найнижчими в ієрархії іноземних робітників і ставлення до них було
найгіршим, жили подекуди краще, ніж на батьківщині. загальновідо-
мий факт, що багато з колишніх остарбайтерів не мали бажання після
закінчення війни повертатися до радянського Союзу. Деяких з них по-
вертали примусово. Певна річ, були і жорстокі хазяї-роботодавці, і тяж-
кі умови праці, і 11–12-годинний робочий день. однак, остарбайтери
все ж отримували зарплатню. Хоч спочатку і вкрай низьку проти тієї,
що її мали вихідці зі Скандинавії чи італії. але цього вистачало також
і на відвідання музеїв та кінотеатрів. Станіслав Каунов згадує про своє
враження від музеїв і враження від спортивних змагань під час органі-
зованих німцями у Темпельхофі “олімпійських ігор для союзників”.
Писали остарбайтери додому листи, купували речі на подарунки;
у Каунова навіть збереглися дві світлини з чотирьох, які він надіслав
додому.
із власного досвіду головний герой робить висновки, що не всі нім-
ці були звірі-нацисти. зокрема, про це розповідається у сюжеті, про
те, що остарбайтер Каунов каже, що другий його майстер ставився до
нього по-доброму: “Говорил “Гитлер шайзе” и даже подкармливал
меня”. цікава також оповідка і про антинацистську діяльність голов-
ного героя.
остання серія фільму (“Концтабори”) продовжує розкривати май-
же не знану українським глядачем тему життя німців у німеччині під
час війни. це ще один досить несподіваний ракурс погляду на війну,
погляд із німецького тилу, який висвітлює буденне життя німців – що
німці їли, як працювали, як відпочивали і відзначали свята, які фільми
дивилися. Водночас у цього життя був свій жахливий прихований бік –
концтабори. Без використання рабської праці примусових робітників
економіка Третього рейху була не здатна тоді функціонувати.
найбільш приголомшливим у цій частині, мабуть, був кіномомент
про жахливий концтабір Бухенвальд. Виявляється, він не закінчив свого
існування у квітні 1945-го, а функціонував як частина мережі ГУЛаГу
інформація і рецензії224
аж до березня 1950-го, як і деякі інші концтабори в радянській зоні оку-
пації. згадується цитата, наведена на початку серії: “Концентраційні
табори є характерною рисою фашистської держави, бо без них вона
існувати не може. Вони необхідні через величезні масштаби репресій
і терористичного характеру системи в цілому [...] Табори породжені
самою суттю фашистської держави. Зв’язок між тим і іншим на-
стільки є очевидним, що можна сказати: фашистських держав без
концтаборів не буває”1. за повоєнний час його існування через стіни
радянського “Спецтабор № 2” чи просто Бухенвальд пройшло понад
28 тисяч осіб. При цьому смертність серед в’язнів була ще вищою, ніж
за нацистів.
Крім згадуваного застосування відеоряду на тлі загальної оповіді,
у фільмі використовуються комп’ютерні реконструкції та графіка, зо-
крема, при відтворенні типу житлових споруд, бомбосховищ. архівні
матеріали для фільму були взяті із цДКффа України ім. Г. С. Пшенич-
ного, використовувалися кадри й з інших документальних стрічок.
Щодо музичного оформлення, то фільм хвилює вишуканими твора-
ми ф. Генделя, Й. С. Баха, р. Вагнера. а ще стрічку супроводжували на-
родні пісні, марші і навіть вальс батька Станіслава Каунова, який чуємо
й бачимо у виконанні героя стрічки.
У створенні стрічки брали участь закордонні інститути і устано-
ви: Посольство федеративної республіки німеччини в Україні, Поль-
ський інститут у Києві, меморіальні комплекси “Бухенвальд” та “Дора-
міттельбау”.
До певних недоліків фільму слід віднести деякі технічні збої. Так,
під час промови Сталіна від 3 липня 1941-го року внизу екрану “бі-
жить” рядок з текстом з такою швидкістю, що його важко прочитати.
Вочевидь, автори фільму замислювалися, як полегшити сприйняття не-
розбірливої промови, але технічно це не зовсім вдалося досягти.
До позитивних моментів фільму слід віднести його виважене і гума-
ністичне налаштування. В ньому відсутні мотиви звинувачень і образ,
ненависті і зневаги, так само як і зайвої патетики і пафосу переможців.
навпаки, наголос робиться на людяності та гуманізмі, на вибаченні і
примиренні. як і колишній остарбайтер Станіслав Каунов, так і його
син Тимофій, не відчувають бажання помститися за втрачену молодість
чи зруйноване життя рідних: “Мы должны найти общий язык и таким
образом стать людьми не похожими на тех извергов, которые в свое
время совершили такие злодеяния”. отже, на нашу думку, фільм є не-
упередженим поглядом на події Другої світової війни як з боку його
авторів, так і колишнього остарбайтера, в’язня Бухенвальду Станіслава
Каунова – людини, яка вміє пробачати й жити далі.
1 Желю Желев. фашизм. Тоталитарное государство. – москва, 1991. –
с. 210–211.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T13:36:20Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колесник, О.А. 2011-08-29T09:18:00Z 2011-08-29T09:18:00Z 2010 Документальний фільм про долю людини в часи війни / О.А. Колесник // Архіви України. — 2010. — № 2. — С.222-224. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26113 Рецензія на документальний фільм: Я там був не з власної волі [Відеозапис] : докум. фільм : в 3 серіях / авт. сценарію Валерій Тетерятник; продюсер Олександр Ушаков; наук. консультант канд. іст. наук, д-р політ наук Владислав Гриневич. – Україна, 2010. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Інформація і рецензії Документальний фільм про долю людини в часи війни The documentary film about the fate of man during the War Article published earlier |
| spellingShingle | Документальний фільм про долю людини в часи війни Колесник, О.А. Інформація і рецензії |
| title | Документальний фільм про долю людини в часи війни |
| title_alt | The documentary film about the fate of man during the War |
| title_full | Документальний фільм про долю людини в часи війни |
| title_fullStr | Документальний фільм про долю людини в часи війни |
| title_full_unstemmed | Документальний фільм про долю людини в часи війни |
| title_short | Документальний фільм про долю людини в часи війни |
| title_sort | документальний фільм про долю людини в часи війни |
| topic | Інформація і рецензії |
| topic_facet | Інформація і рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26113 |
| work_keys_str_mv | AT kolesnikoa dokumentalʹniifílʹmprodolûlûdinivčasivíini AT kolesnikoa thedocumentaryfilmaboutthefateofmanduringthewar |