Виступ на загальних зборах
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26162 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Виступ на загальних зборах / В.М. Ворона // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 37-39. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26162 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ворона, В.М. 2011-08-29T16:37:56Z 2011-08-29T16:37:56Z 2009 Виступ на загальних зборах / В.М. Ворона // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 37-39. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26162 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Виступи учасників зборів Виступ на загальних зборах Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Виступ на загальних зборах |
| spellingShingle |
Виступ на загальних зборах Ворона, В.М. Виступи учасників зборів |
| title_short |
Виступ на загальних зборах |
| title_full |
Виступ на загальних зборах |
| title_fullStr |
Виступ на загальних зборах |
| title_full_unstemmed |
Виступ на загальних зборах |
| title_sort |
виступ на загальних зборах |
| author |
Ворона, В.М. |
| author_facet |
Ворона, В.М. |
| topic |
Виступи учасників зборів |
| topic_facet |
Виступи учасників зборів |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26162 |
| citation_txt |
Виступ на загальних зборах / В.М. Ворона // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 37-39. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT voronavm vistupnazagalʹnihzborah |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:51Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:51Z |
| _version_ |
1850606618482311168 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 37
останні 3 роки їх було направлено в акаде-
мічні інститути більше як 300), свідчать
про якісний результат нашої спільної робо-
ти. Її результативність стримувана проб-
лемою закріплення випускників у науко-
вих установах, що пов’язано з матеріаль-
ним забезпеченням молодих учених і на-
самперед — з проблемою отримання житла.
Новим важливим етапом співпраці є від-
криття в Академії відділення цільової магіс-
терської підготовки, яке створено за 9 на-
прямами, у ньому беруть участь усі факуль-
тети КПІ та більшість відділень НАН Украї-
ни. На базі відділення ми реалізуємо нову
модель підготовки магістрів, що запрова-
джена в КПІ, у якій більше як 30% часу від-
ведено на наукову роботу, що дає змогу ор-
ганізувати цю підготовку безпосередньо на
базі наукових інститутів академії.
Перспективне також упровадження кон-
цепції інтегрованої підготовки «магістр—кан-
дидат наук», яка передбачає спільний ос віт-
ньо-науковий компонент із складанням кан-
дидатського мінімуму, а також можливість
роботи з науковим керівником над єдиною
темою протягом навчання в магістратурі й
аспірантурі з можливістю скорочення термі-
нів підготовки кандидатської дисертації. КПІ
розпочав цю роботу в більшості відділень,
але найбільш ефективним є співробітництво
Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона
та зварювального факультету КПІ.
Підтримуючи позитивну оцінку роботи
Академії за звітний період, сподіваємося на
подальший розвиток її співпраці з вищою
школою, зокрема з Національним техніч-
ним університетом України «Київський по-
літехнічний інститут».
В.М. ВОРОНА,
академік НАН України,
директор Інституту соціології НАН України
Людина живе в трьох сферах: природа,
техніка і суспільство. І щоб людству
краще і легше жилося, наука й намагається
пізнати ці сфери. Усі ми свого часу
тією чи іншою мірою були «мічурінцями».
Але життя переконало, що просто взяти
блага для життя в природи, техніки і сус-
пільства не можна. Те, що природа і техніка
живуть за своїми законами, не пізнавши
яких людство не зможе здобувати собі за-
соби для життя, давно не викликає сумні-
вів.
90% населення України, за даними Інсти-
туту соціології, переконане, що науку тре-
ба розвивати, і майже 70% навіть в умовах
кризи вважає, що ученим України платять
менше, ніж вони того заслуговують.
Щодо суспільства і законів його розви-
тку, а також ставлення до вчених-су-
спільствознавців спостерігаємо іншу ситу-
ацію. Розвиток суспільних наук підтримує
лише 60% населення. У науковому ж сере-
довищі, хай і жартома, науки ділять на
«природні, технічні і протиприродні». А
будь-який політик, який опинився біля
влади, для багатьох суспільствознавців від-
разу стає ледь не класиком, якого ми самі
поспішаємо наділити науковими ступеня-
ми і званнями, включаючи й академічні. Чи
буде влада в цьому разі ставитися до сус-
пільствознавців як до вчених — питання
риторичне.
Але, як і в будь-якій галузі знань, у сус-
пільствознавстві є фундаментальні від-
криття, які дають змогу отримати досто-
вірні знання про суспільство і перетвори-
ти їх на систему знань — тобто в науку. Це
теорія трудової вартості, що розкриває суть
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7
виробництва і джерело багатства суспіль-
ства, та історичний матеріалізм як методо-
логія пізнання динаміки суспільства. Оби-
два ці відкриття об’єднує матеріальне ви-
робництво як основа життя людського сус-
пільства.
Проте матеріальне виробництво заміне-
но реальною економікою, національний до-
хід — ВВП. І сьогодні можна вже нерідко
почути, що основа життя — це фінансово-
кредитна система.
Мовчазне, але фактичне ігнорування
цих теорій перетворює суспільствознав-
ство на постмодернізм, що виключає по-
шук об’єктивної основи в розвитку суспіль-
ства. І це робить неможливим розумне по-
яснення, а тим більше — передбачення або
прогнозування процесів, що відбуваються
в суспільстві. Долаючи західний постмо-
дернізм, перевірені життям фундаменталь-
ні теоретичні розроблення було покладено
в основу щорічного соціологічного моніто-
рингу Інституту соціології, а також і «Єв-
ропейського соціального дослідження», яке
проводять у 29 країнах Європи.
Тому останні 5 років, за які звітує Акаде-
мія, Інститут соціології мав уже цілком до-
статній емпіричний матеріал, аналіз яко-
го дає змогу отримати достовірні знання
як про стан українського суспільства, так
і про його динаміку. Результати наших до-
сліджень доступні всім, хто ними цікавить-
ся. Тільки веб-сайт Інституту соціології
щодня в середньому відвідує близько 400
користувачів. А в 2008 р. Інститут увій-
шов до 50 найчастіше цитованих у науко-
вому світі інститутів Національної академії
наук України.
Результат дослідження соціологів — соці-
альні факти, знання яких допомагає владі,
політикам, суспільним організаціям ухва-
лювати дієві й ефективні рішення з управ-
ління країною і регулювання життя су-
спільства. Президент США Франклін Руз-
вельт говорив, що він ніколи не ухвалював
жодного рішення, якщо не був упевнений,
що його підтримає більшість народу.
За оцінками самого населення, Украї-
на поки залишається суспільством бідних.
Це підтверджують і порівняльні соціоло-
гічні дослідження. У 2008 р. (квітень) мен-
ше як 4% опитаних відповіли, що грошей
їм вистачає на все необхідне і вони можуть
ще й заощадити. І лише 1% українців може
комфортно жити на свій дохід (2007 р.) —
це найнижчий показник серед 29 європей-
ських країн. Наприклад, у скандинавських
країнах цей показник — 50–60%.
За радянських часів західні колеги гово-
рили нам: «Які ви щасливі, що не знаєте,
які ви бідні». Сьогодні українці знають,
які вони бідні, тому ми поступаємося «пер-
шістю» лише болгарам і «лідируємо» серед
29 країн Європи за невдоволеністю своїм
життям і недовірою владі.
Бідність зумовлює характер потреб, ін-
тересів і ціннісних орієнтацій населення,
яке протягом усіх років незалежності надає
перевагу матеріально-речовинним ціннос-
тям. Цінності самореалізації важливі лише
для 1,5–2% населення. Серед соціальних
цінностей помітно підвищується чинник
професіоналізму. Сьогодні від 30 до 40%
респондентів відповідають, що їм не виста-
чає освіти і сучасних науково-технічних
знань. Якщо в розвинених європейських
країнах, за даними наших досліджень, що-
річно проходить перекваліфікацію 40–50%
працездатного населення, то в Україні —
тільки 12%. Тому сьогодні актуальне не
тільки відродження системи професійно-
технічної освіти, але й розгалужені систе-
ми курсів і тренінгів з удосконалення про-
фесіоналізму працівників.
Матеріально-речовинний чинник домі-
нує і в різних методиках визначення со-
ціальної структури суспільства. Україн-
ське суспільство сьогодні різко розділе-
не на багатих, дуже багатих та бідних і
дуже бідних. Середній клас як верства
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 39
2/3 заможного і економічно незалеж-
ного населення поки лише в зародку.
Ще Арістотель вважав, що середній клас за
чисельністю і багатством повинен переви-
щувати багатих і бідних разом узятих.
Бідність і аморальність ідуть поряд. Ака-
демік Микола Михайлович Амосов якось
помітив, що поки ніхто не довів, що саме
бідні й неосвічені люди є носіями найви-
щих етичних цінностей. Це, звичайно, не
означає, що високоморальними є тільки ба-
гаті люди.
Дослідження доктора соціологічних наук
Н.В. Паніної показують, що більше як 80%
населення схильні до аморальних учинків
(заради грошей, влади, кар’єри). А більше
ніж 40% респондентів визнають, що заради
«великих грошей люди здатні на все».
Багаторічні дослідження Інституту під-
тверджують тісну залежність і взає мо-
зв’язок економіки, суспільства й політич-
ної системи. Інакше кажучи, не може
бути демократії, якщо люди не громадяни.
А щоб люди стали громадянами, вони не
повинні бути бідними. Бідність і демокра-
тія несумісні.
Пізнання законів розвитку суспільства
має свою специфіку. По-перше, вони ді-
ють щодо всього суспільства в цілому, по-
друге, є певний часовий лаг у прояві реак-
ції на порушення закону, і, по-третє, якщо
все суспільство неминуче страждає внаслі-
док ігнорування законів, то окремі люди і
навіть групи людей, діючи всупереч зако-
нам, можуть мати з цього зиск. Ця специ-
фіка призводить до того, що закони розви-
тку суспільства не можна засвоїти в проце-
сі їх вивчення і викладання. Вони повинні
бути пережиті кожним новим поколінням.
Мабуть, тому ще 2,5 тис. років тому Пла-
тон стверджував, що не можна допускати
до управління країною людей молодших за
50 років, крім того, вони повинні бути ви-
сокоморальними і байдужими до «земних
утіх».
Інша закономірна особливість наук про
суспільство в поведінці самих учених-
суспільствознавців така: що ближче вони
до влади, то далі від науки. Про це свід-
чать соціальні факти не тільки нашого сьо-
годення, але й усієї історії. Затяті при-
хильники історичного матеріалізму —
більшовицькі теоретики на чолі з В.І. Лені-
ним, йдучи до влади, перетворили нау кову
теорію, істотно підправивши її, в ідеоло-
гію одного класу й однієї партії. Хоча вони
й визнавали, що «за рівнем продуктивних
сил і культурності населення» Росія не го-
това до народної демократії, про що і по-
переджав більшовиків патріарх марксизму
в Росії Г.В. Плеханов.
На жаль, історія засвідчує те, що вона ні-
чого не навчає! Чи не намагаємося і ми в
Україні вже 18 років поспіль діяти, як мо-
лоді російські більшовики, які реалізува-
ли в Росії європейські ідеї народної демо-
кратії!? Адже, по суті, ми робимо те ж саме:
прагнемо перейти до національної демо-
кратії, минувши стадію первинного нако-
пичення капіталу і диктатуру буржуазії.
На думку ж більшості населення краї-
ни, саме буржуазії, явній і тіньовій, нале-
жить сьогодні «вирішальна роль у житті
українського суспільства». І тому цілком з
об’єктивних причин обіцянки за 2–3 роки
ощасливити народ усупереч соціальним ре-
аліям за 18 років незалежності так нікому й
не вдалося реалізувати.
І поки суспільство залишається бідним,
а матеріальний інтерес панівним, найщирі-
ші прагнення людей, котрі опинилися біля
влади, поступатимуться бажанню жити як-
найкраще! І влада в умовах відсутності гро-
мадянського суспільства закономірно пере-
творюється на засіб збагачення. Це й відбу-
вається сьогодні в Україні.
|