Етичний кодекс ученого України

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Документи
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26166
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етичний кодекс ученого України // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 64-68. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26166
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-261662025-02-09T20:39:38Z Етичний кодекс ученого України Документи 2009 Article Етичний кодекс ученого України // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 64-68. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26166 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Документи Документи
spellingShingle	Документи Документи Етичний кодекс ученого України Вісник НАН України
format	Article
title	Етичний кодекс ученого України
title_short	Етичний кодекс ученого України
title_full	Етичний кодекс ученого України
title_fullStr	Етичний кодекс ученого України
title_full_unstemmed	Етичний кодекс ученого України
title_sort	етичний кодекс ученого україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Документи
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26166
citation_txt	Етичний кодекс ученого України // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 64-68. — укр.
series	Вісник НАН України
first_indexed	2025-11-30T14:24:51Z
last_indexed	2025-11-30T14:24:51Z
_version_	1850225661513302016
fulltext	64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 Затверджено Загальними зборами Національної академії наук України 15 квітня 2009 р. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УЧЕНОГО УКРАЇНИ ПЕРЕДМОВА Метою Етичного кодексу вченого Укра- їни є утвердження в науковому спів- товаристві етичних принципів та свідо- ме їх дотримання науковцями та виклада- чами у своїй роботі. Він регулює відноси- ни науковців між собою та із суспільством, встановлює основні засади для оцінки вче- ними власної роботи та діяльності колег з моральної точки зору. Викладені у ньо- му принципи повинні слугувати основою для етичного виховання молодих науков- ців. Основним завданням Етичного кодек- су є надання пріоритету моральним вимі- рам науки та громадській відповідальнос- ті співтовариства вчених і кожного вченого зокрема. Проблема особистої відповідаль- ності вченого набула особливого значення у зв’язку з тим, що суспільні інститути не встигають за стрімкими темпами розвитку науки і технологій. В усьому світі етичні кодекси базуються на розумінні того, що існуюча практика у сфері науки сприяє довірі в науковому се- редовищі та між ним і суспільством, що є необхідною умовою розвитку науки. Вчені повинні бути впевнені в надійності резуль- татів роботи своїх колег. У свою чергу, сус- пільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їх досліджень. На жаль, останнім часом у ба- гатьох країнах спостерігаються серйозні порушення етики, що ставить під загрозу авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб унеможливити такий розви- ток подій в Україні необхідно, щоб усі на- уковці усвідомлювали важливість високо- етичної поведінки, власну відповідальність за формування громадської думки щодо науки. 1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ 1.1. Етика науки виходить з основопо- ложних людських цінностей, норм та прин- ципів і визначає моральну поведінку вче- ного, його відповідальність перед колегами та суспільством. 1.2. У своїй роботі вчений має керувати- ся визнаними стандартами належної прак- тики, загальні положення яких наведено у цьому Кодексі. 1.3. Учений несе моральну відповідаль- ність за наслідки своєї діяльності, що мо- жуть впливати на розвиток людства, збе- реження природи та духовно-культурної спадщини. Вчений повинен протидіяти проведенню наукових досліджень, які су- перечать принципам гуманізму, шляхом: — відмови у співпраці; — попередження суспільства про мож- ливі негативні наслідки досягнень науки; — вжиття заходів щодо недопущення ви- користання наукових досягнень в антигу- манних цілях. 1.4. Учений має дотримуватися прин- ципу рівності в своїй діяльності. Будь-яка дискримінація на підставі статі, раси, полі- тичних та релігійних поглядів чи культур- ної та соціальної приналежності є несуміс- ною з цим принципом. Наука має бути не- політизованою. 1.5. Обов’язок ученого протидіяти кон- формізму в науковому співтоваристві, бра- ти активну участь в атестації наукових ка- дрів, протидіяти присудженню наукових ступенів і звань за роботи, які не відповіда- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 65 ють досягненням світової науки або вико- нані з порушенням норм етики, зокрема рі- шуче викривати плагіат та інші форми по- рушень авторського права. 1.6. Учений має активно протидіяти псевдонауковій діяльності, виступати про- ти розповсюдження в суспільстві її погля- дів і рекомендацій. 1.7. Учений має спрямовувати свої зу- силля на подальше застосування отрима- них знань задля блага людства, збережен- ня навколишнього середовища, ощадливо- го використання природних ресурсів. 1.8. Свобода в науці — це в першу чергу свобода вибору наукових напрямів дослі- дження, концепцій, гіпотез, парадигм, про- блем та методів їх вирішення, і, понад усе, свобода думки та слова. Свобода в науко- вій творчості в своїй основі повинна базу- ватись на високому професіоналізмі. Вче- ний має захищати свободу наукової думки, засуджувати цензуру щодо наукової твор- чості та будь-які намагання монополізува- ти ті чи інші напрямки науки. 1.9. Учений має усвідомлювати від- повідальність за виникнення небезпеки для окремої людини, суспільства, еконо- міки або природи, яку може заподіяти за- стосування неперевірених нових наукових знань. 1.10. Учений не чинить дій, які можуть завдати шкоду професійній репутації колег. За наявності неспростовних доказів неетич- них чи непрофесійних дій ученого, наукове співтовариство має у відкритій неупередже- ній дискусії дати їм відповідну оцінку. 1.11. Наукове співтовариство має до- кладати зусиль до підготовки та розвитку молодих вчених. Виховання наукової змі- ни не повинно обмежуватися тільки осяг- ненням технічних навичок, необхідних для проведення дослідження, але обов’язково мусить включати основні етичні стандар- ти та норми науки. Наукові співробітники та викладачі мають слугувати взірцем мо- ральності для молодих вчених щодо став- лення до науки та до авторських прав. 2. УЧЕНИЙ ЯК ДОСЛІДНИК 2.1. Учений має пам’ятати, що науко- ве дослідження — це процес отримання но- вого знання. Він має прагнути до належної ерудиції і компетентності, за яких можли- вий критичний аналіз найсучасніших нау- кових знань. Планування та проведення на- укових досліджень здійснюється на основі глибоких знань про доробок світової науки в даній галузі. 2.2. Учений має вишукувати найпри- йнятніші з огляду на адекватність та еко- номічну виправданість шляхи вирішення досліджуваної проблеми. Висновки завер- шеного дослідження вчений зобов’язаний викладати об’єктивно, незважаючи на очі- кування замовника. 2.3. Учений має забезпечувати бездоган- ну чесність та прозорість на всіх cтадіях на- укового дослідження і вважати неприпус- тимими прояви шахрайства, зокрема фабри- кування та фальшування даних, піратства та плагіату. Неприпустимими є втру чання у науковий процес владних інституцій та їх керівних осіб, а також упереджений вплив на характер отримуваних в дослідженні да- них та висновків. Учений служить лише об’єктивній істині. 2.4. Учений має здійснювати необхід- ний захист інтелектуальної власності. 2.5. Учений має прагнути до якнайпов- нішого використання результатів своєї пра- ці в інтересах суспільства та збереження довкілля і культурно-історичної спадщини. 2.6. Наукові дослідження жодним чи- ном не повинні ображати гідність або йти всупереч правам людини. У медико- біологічних дослідженнях слід керуватися принципами біоетики. 2.7. Наукове дослідження має проводи- тися таким чином, щоб не спричиняти шко- ди навколишньому середовищу. Якщо тако- 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 го негативного впливу неможливо уникнути, він має бути зведений до мінімуму, а природ- не середовище після завершення досліджен- ня відновлене до його первинного стану. 3. УЧЕНИЙ ЯК АВТОР 3.1. Основною мотивацією діяльності вченого має бути прагнення до пізнання та до збагачення науки і суспільства новими знаннями. При цьому найвищою нагоро- дою вченого є досягнення істини та визна- ння наукового співтовариства. Вчений має право та обов’язок захищати свій науко- вий пріоритет. Разом з тим публікація не- точних і непереконливих наукових резуль- татів, а також публікація в ненаукових ви- даннях з метою досягнення пріоритету не- припустимі. 3.2. Учений визнає міжнародні та на- ціональні правові норми щодо авторських прав. Учений може використовувати ін- формацію з будь-яких публікацій за умо- ви, що вказує джерело та проводить чітку межу між власними даними та здобутками інших. Запозичення для власних публіка- цій будь-яких текстів, фотографій, рисун- ків, таблиць, схем, формул тощо потребує згідно з існуючими правилами дозволу ав- тора та/або видавництва. 3.3. При публікації результатів дослі- дження, що проводилося групою вчених, всі, хто брав творчу участь у роботі, мають бути зазначеними як автори; у разі необхід- ності може бути зазначено їхній особистий внесок. Тільки реальний творчий внесок у наукову роботу може слугувати критерієм авторства. Поступатися авторством на на- укову роботу іншій особі, приймати автор- ство або співавторство та, особливо, вима- гати його є неприпустимим. 3.4. Учений не повинен повторювати свої наукові публікації з метою збільшен- ня їх кількості. Якщо для пропаганди нау- кових досягнень доцільна публікація одні- єї і тієї ж роботи в різних журналах, автор обов’язково мусить поінформувати редак- торів про факт публікації її в інших видан- нях. 3.5. Учений повинен бути максималь- но об’єктивним в оцінці власних досягнень. Преса, радіо та телебачення можуть бути використані для пропаганди наукових до- сягнень, але не власної особи. При публі- кації роботи вчений підкоряється вимогам видавця, але бажано, щоб наукові ступені та звання автора не вказувалися. Така ін- формація може бути подана у примітці. 4. УЧЕНИЙ ЯК КЕРІВНИК 4.1. Для наукової праці вчений-керівник формує колектив співробітників на основі неупередженої оцінки їхніх інтелектуаль- них, етичних і персональних рис. Учений повинен протидіяти усім проявам протек- ціонізму, корупції і дискримінації. 4.2. Як керівник, учений будує взаєми- ни зі співробітниками на принципах спра- ведливості, виявляє доброзичливість і під- тримку своїм учням та оцінює кожного з них об’єктивно. Він має сприяти службово- му зростанню підпорядкованих йому спів- робітників відповідно до їх кваліфікації і ставлення до праці. 4.3. Учений не перекладає на своїх спів- робітників виконання завдань, які він по- винен виконувати сам. 4.4. Учений-керівник має обґрунтовува- ти власне наукове бачення проблеми, але не нав’язувати його адміністративно чле- нам наукового колективу. 4.5. Учений повинен докладати всіх зу- силь для створення доброзичливої творчої атмосфери в колективі. 5. УЧЕНИЙ ЯК ВИКЛАДАЧ 5.1. Учений має з повагою ставитися до своїх учнів, всіляко сприяти розвитку їх вільного й критичного мислення. 5.2. Учений у своїй викладацькій роботі повинен не лише доносити до аудиторії до- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 67 стовірну наукову інформацію, а й сприяти становленню активної громадської позиції молоді. 5.3. Учений не повинен перешкоджати спілкуванню своїх учнів з іншими вчени- ми та науковими інституціями. Він має по- важати їхнє право на вільне об’єднання, са- моврядування та членство в колегіальних академічних організаціях, прислухатися до думки студентського співтовариства щодо форми та методів навчання. 5.4. Учений повинен проводити занят- тя в прийнятній для широкого кола учнів формі. Він має переконатися в належно- му забезпеченні лабораторій та бібліотек. Розклад занять повинен бути зручним для учнів, а заняття — проводитися у відповід- ності з розкладом. Зміст лекцій повинен ві- дображати сучасні досягнення світової на- уки і не супроводжуватися тиском упере- дженої думки. 5.5. Учений має об’єктивно ставитися до учнів. Будь-які стосунки, що порушують етичні норми між вченим та учнем, є не- припустимими. 5.6. Учений має усвідомлювати, що він повинен бути взірцем найвищої інтелігент- ності, в якій відтворюються традиції визна- них українських і світових наукових шкіл. 5.7. Учений мусить приділяти особли- ву увагу обдарованим студентам, залучати їх до наукової праці. Він має виховувати у своїх учнях відповідальність за наукову ді- яльність. 5.8. Учений не повинен розголошувати інформацію особистого характеру щодо своїх учнів. 5.9. Учений не повинен отримувати оплати чи іншого доходу безпосередньо від своїх студентів. 6. УЧЕНИЙ ЯК КОНСУЛЬТАНТ ЧИ ЕКСПЕРТ 6.1. Учений має виступати експертом тільки у сфері своєї компетенції відповідно до своїх знань та досвіду. 6.2. Учений висловлює свою думку про роботу та наукові досягнення колег чесно, чітко та неупереджено. Підготовка об’єк - тив ного критичного висновку повинна роз- глядатися як обов’язок, від виконання якого вчений не має права ухилятися. 6.3. Учений несе персональну відпові- дальність за чесну й об’єктивну оцінку кандидатських та докторських дисертацій. Виступаючи в ролі опонента при захисті дисертаційних робіт, вчений має бути неу- передженим. 6.4. Під час обговорення, полеміки та висловлювання критичних зауважень вче- ний повинен дотримуватися принципів рів- ноправності, фактичної обґрунтованості та достовірності. Принцип рівноправності га- рантує рівні права усім учасникам дискусії або полеміки незалежно від наукових сту- пенів та звань. Принцип фактичної обґрун- тованості виключає необ’єктивну критику. Принцип достовірності забороняє будь-які перекручування з метою приниження або дискредитації. 6.5. При проведенні експертного роз- гляду вчений має дотримуватися принципу конфіденційності. 6.6. В ході експертного розгляду вчений має зберігати незалежність та не піддавати- ся тиску при підготовці та винесенні ви- сновків. 6.7. Обираючи кандидатів для прове- дення дослідження або на наукові поса- ди, вчений як експерт має об'єктивно оці- нювати претендентів. Він не повинен нада- вати перевагу своїм учням, представникам своєї наукової школи тощо. При конфлікті інтересів вчений повинен ставити загаль- ні інтереси вище особистих та інтересів за- мовників дослідження. 7. УЧЕНИЙ ЯК ГРОМАДЯНИН 7.1. Учений має присвятити себе пошу- ку нових наукових знань, сприяти їх розпо- всюдженню та застосуванню на благо сус- 68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 пільства та для збереження природи. Ін- формація, яка надається суспільству, має бути достовірною, а рекомендації — об- ґрунтованими. 7.2. Учений сприяє розповсюдженню наукових знань та протидіє поширенню псевдонаукових і науково необґрунтованих теорій, хибних концепцій та уявлень. 7.3. Учений має оприлюднювати ре- зультати своїх досліджень не лише у спеці- альних наукових виданнях, а й у науково- популярній формі, щоб зробити їх макси- мально доступними для широких верств суспільства. 7.4. Учений повинен брати активну участь у житті наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти, насамперед виходячи із за- гальних інтересів науки і тільки потім з ін- тересів особистих. 7.5. Учений не дозволяє використову- вати авторитет науки чи свій власний в ре- кламних або пропагандистських цілях з особистою корисливою метою. 7.6. Учений, що займає урядову чи ад- міністративну посаду, має дотримувати- ся етичних норм, прийнятих в науковому співтоваристві. 7.7. Учений, який порушує Етичний ко- декс, несе моральну відповідальність пе- ред науковим співтовариством та суспіль- ством.

Етичний кодекс ученого України

Institution

Ähnliche Einträge