Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі
Pозглядається історія наукової установи документознавчої галузі – Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Висвітлюються основні історичні, теоретико-фундаментальні, науковометодичні здобутки з документознавства, визначаються перспективні напрями розвитку нау...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26212 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 66-95. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26212 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бездрабко, В. 2011-08-29T20:10:04Z 2011-08-29T20:10:04Z 2009 Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 66-95. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26212 930.25:061.6(447) Pозглядається історія наукової установи документознавчої галузі – Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Висвітлюються основні історичні, теоретико-фундаментальні, науковометодичні здобутки з документознавства, визначаються перспективні напрями розвитку науки та інституту. Pассматривается история научного учреждения документоведческой отрасли – Украинского научно-исследовательского института архивного дела и документоведения. освещаются основные исторические, теоретико-фундаментальные, научно-методические достижения по документознавству, определяются перспективные направления развития науки и института. In the article the history of the very first scientific institution in the documentary studies in Ukraine – Ukrainian Scientific and Research Institute of Archiving and Documentary Studies has got its consideration. The principal historical, theoretical and fundamental, scientific and methodological achievements in documentary studies have been highlighted, the prospects for development of the scientific field and the Institute have been determined. uk Інститут історії України НАН України Архіви України З історії архівів та архівних зібрань Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения – ведущее научное учреждение документоведческой отрасли Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Record Keeping - the leading scientific institution of the record-keeping branch Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| spellingShingle |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі Бездрабко, В. З історії архівів та архівних зібрань |
| title_short |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| title_full |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| title_fullStr |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| title_full_unstemmed |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| title_sort |
український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі |
| author |
Бездрабко, В. |
| author_facet |
Бездрабко, В. |
| topic |
З історії архівів та архівних зібрань |
| topic_facet |
З історії архівів та архівних зібрань |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения – ведущее научное учреждение документоведческой отрасли Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Record Keeping - the leading scientific institution of the record-keeping branch |
| description |
Pозглядається історія наукової установи документознавчої галузі – Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Висвітлюються основні історичні, теоретико-фундаментальні, науковометодичні здобутки з документознавства, визначаються перспективні напрями розвитку науки та інституту.
Pассматривается история научного учреждения документоведческой отрасли – Украинского
научно-исследовательского института архивного дела и документоведения. освещаются основные
исторические, теоретико-фундаментальные, научно-методические достижения по
документознавству, определяются перспективные направления развития науки и института.
In the article the history of the very first scientific institution in the documentary studies in Ukraine –
Ukrainian Scientific and Research Institute of Archiving and Documentary Studies has got its consideration.
The principal historical, theoretical and fundamental, scientific and methodological achievements in
documentary studies have been highlighted, the prospects for development of the scientific field and the
Institute have been determined.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26212 |
| citation_txt |
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства - провідна наукова установа документознавчої галузі / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 66-95. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bezdrabkov ukraínsʹkiinaukovodoslídniiínstitutarhívnoíspravitadokumentoznavstvaprovídnanaukovaustanovadokumentoznavčoígaluzí AT bezdrabkov ukrainskiinaučnoissledovatelʹskiiinstitutarhivnogodelaidokumentovedeniâveduŝeenaučnoeučreždeniedokumentovedčeskoiotrasli AT bezdrabkov ukrainianresearchinstituteofarchivalaffairsandrecordkeepingtheleadingscientificinstitutionoftherecordkeepingbranch |
| first_indexed |
2025-11-25T11:08:51Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:08:51Z |
| _version_ |
1850513359908110336 |
| fulltext |
інформація і рецензії66
Валентина БездраБко
УкраЇНСЬкИЙ НаУкоВо-доСЛІдНИЙ ІНСТИТУТ
арХІВНоЇ СПраВИ Та докУМеНТозНаВСТВа –
ПроВІдНа НаУкоВа УСТаНоВа
докУМеНТозНаВЧоЇ ГаЛУзІ
У відомій монографії Ж.-ф. Ліотара “La condition postmodeme: Rap
port sur le savoir” (“Стан постмодерну: ставлення до знань”, 1979)
обговорюються два великі наративи леґітимізації знань. якщо перший
із них має трансцендентне походження, зумовлене одвічним природ-
нім прагненням людства до пізнання, то другий продукований відкрит-
тям наукових, освітніх інституцій, призначених для створення системи
знань, повсюдного застосування новітніх технологій із метою доступ-
ного користування інформацією, налагодження ефективних комуніка-
ційних каналів задля транслювання здобутків науки1. і хоча висновки
Ж.-ф. Ліотара не стали безперечними, проте виявилися популярними,
що засвідчило їх широке обговорення в наукознавстві кінця ХХ ст. –
початку ХХі ст. Багатогранна критика фахівців ствердила провідну
ідею автора про необхідність уважного ставлення до інституцій науки
й освіти як промоторів розвитку сучасного суспільства. Тому вивчення
діяльності наукових центрів документознавства є невід’ємною умовою
репрезентації інституціоналізації науки в Україні.
ідея заснування провідної науково-дослідної інституції в галузі до-
кументознавства з’явилася в другій половині ХХ ст. У 1950-х рр., коли
відбувалися серйозні зрушення у сфері архівістики, у наукових колах
уперше заговорили про необхідність заснування загальнодержавного на-
укового центру, який мав зайняти ключову позицію з координування й
реалізації актуальних історичних, теоретичних, науково-технологічних
архівознавчих, діловодних досліджень. Бурхливе обговорення ідеї за-
вершилося позитивним рішенням ради міністрів Союзу рСр і в 1966 р.
ВнДіДаС розпочав відлік власної історії.
історія відкриття ВнДіДаС і його значення для розвитку докумен-
тознавства та споріднених і суміжних галузей знань – відома сторінка
вітчизняної і зарубіжної історіографії2. менш знаними залишаються
спроби відкрити подібний заклад на республіканському рівні. ідея від-
криття в Україні тотожного за структурою і змістом діяльності інститу-
© Валентина Бездрабко, 2009
З іСторії архівів та архівних Зібрань
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 67
ту датується другою половиною 1960-х рр. маємо яскраві факти колек-
тивних обговорень на Другій і Третій республіканських конференціях з
архівознавства та інших СіД (1965, 1968) створення науково-дослідного
центру, який би вирішив актуальні галузеві завдання, пов’язані з меха-
нізацією й автоматизацією управлінської праці, діловодства, загальною
класифікацією документів, їх уніфікацією та стандартизацією, ство-
ренням відомчих класифікаторів, практикою СіД тощо3. Утім ухвали
конференцій і активна підтримка ідеї у фаховій періодиці не знайшли
відгуку в тих, хто міг би позитивно розв’язати питання. Тому до по-
чатку 1990-х рр. ВнДіДаС монопольно залишався головним науково-
дослідним центром архівістики й документознавства.
на правах установи загальнодержавного підпорядкування ВнДіДаС
широко практикував залучення регіонального інтелектуального по-
тенціалу для вирішення нагальних, передусім практичних проблем,
що займали перші рядки в планах науково-дослідної роботи інститу-
ту. найбільшим науковим проектом 1960–1980-х рр., у якому довело-
ся взяти участь українським архівістам, безперечно, була ЄДСД. Коли
начальник Головархіву УрСр о. Г. мітюков одержав лист від заступ-
ника начальника Головархіву СрСр о.С. малітікова щодо студіювання
УСорД у рамках ЄДСД (10 грудня 1971 р.) із конкретним побажан-
ням – архівному управлінню взяти “на себе вивчення комплексу орД,
що застосовується в республіці, обласних і районних ланках управ-
ління, на окремих підприємствах і в об’єднаннях, шляхів її уніфіка-
ції і при стосування в аСУ, розроблення проектів окремих стандартів
і пропозицій стосовно побудови і складу уніфікованої системи” і вжити
заходів стосовно “зміцнення апарату управління і архівних установ ква-
ліфікованими спеціалістами в галузі документознавства, … можливос-
ті творення спеціальних підрозділів з організації діловодства, творчих
груп із науково-дослідницького розроблення питань уніфікації орД,
залучаючи до розроблення цих питань зацікавлені наукові установи,
міністерства і відомства республіки”, за зворотною адресою надійшла
відповідь, яка містила пропозицію ствердно розв’язати питання від-
криття в Україні подібної до ВнДіДаС науково-дослідної установи4.
Так само раціонально вмотивованими виявились аргументи керівника
архівної галузі України о. Г. мітюкова, викладені в листі до директо-
ра ВнДіДаС Д.Д. Голованова, датованому 11 січня 1972 р., стосовно
участі українських архівістів у розробленні УСорД, де зазначалося, що
подібні дослідження “в галузі діловодства й архівознавства було б пра-
вильніше вирішувати шляхом створення на Україні філіалу ВнДіДаС,
необхідність у якому давно визріла”5. Коли ж через півроку, у червні
1972 р., знову надійшло повторне запрошення щодо участі Головархіву
УрСр у проекті розроблення УСорД – реакція виявилася незмінною
з формулюванням конкретних умов ефективного розв’язання поставле-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань68
них центром завдань: “участь архівістів у дослідницькій роботі з роз-
роблення УСорД можлива лише за умови створення на Україні філіалу
ВнДіДаС”6. Та пропозиції-звернення не знайшли підтримки й опосе-
редковано викликали зворотну реакцію, тож довелося керманичу укра-
їнської архівістики “вживати заходи щодо зміцнення апарату Управлін-
ня спеціалістами в галузі документознавства” й проводити “переговори
стосовно залучення до спільного розроблення теми зацікавлені наукові
заклади, міністерства і відомства”7, вкотре обережно нагадуючи, що
питання співпраці “було б правильніше вирішувати шляхом створення
в Україні філіалу ВнДіДаС”8.
надзвичайна наполегливість, констатування важливості й потреби
заснування такої установи в Україні – визнання не лише доречності
наслідування моделі центру організації науки в республіці, але й усві-
домлення необхідності розв’язання назрілих проблем галузі. Упродовж
1970–1980-х рр. неодноразово поверталися до ідеї реалізації ініціативи
Головархіву при раді міністрів УрСр, утім результати залишалися не-
втішними навіть після того, як у перспективному плані розвитку ар-
хівної справи в Україні на 1976–1990 рр. було передбачено “створення
науково-дослідного підрозділу – філії ВнДіДаС”9.
Ситуація докорінно змінилася після здобуття Україною незалеж-
ності. ВнДіДаС втратив значення головної наукової інституції у сфері
архівної справи та документознавства, переорієнтувавшись на організа-
цію галузевих досліджень у межах російської федерації, а колишні рес-
публіки Союзу рСр, у т. ч. й Україна, залишилися без координаційного
центру. Тому довгоочікуваною подією стала ухвала Кабінетом міні-
стрів України постанови № 311 від 16 травня 1994 року “Про створення
в м. Києві Українського науково-дослідного інституту архівної справи
та документознавства”. на виконання постанови Верховної ради Укра-
їни від 24 грудня 1993 р. № 3815-Хіі “Про порядок введення в дію
закону України “Про національний архівний фонд і архівні установи”
Кабінет міністрів України постановив: створити Український держав-
ний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства
(УДнДіаСД, із 2001 р. – УнДіаСД) Головархіву при Кабінеті міні-
стрів України10. Так у системі галузевих науково-дослідних установ
України вперше з’явився довгоочікуваний інститут, орієнтований із-
поміж іншого на розроблення документознавчої проблематики, історія
становлення якого вже знайшла місце серед тематичних досліджень11.
ця подія активізувала діяльність Головархіву України, спрямовану
на організацію УнДіаСД – затвердження статуту і структури інсти-
туту, вирішення питання його фінансування, матеріально-технічного
оснащення, укомплектування кадрового складу, що потребувало зна-
чних зусиль, часу причетних та небайдужих до справи людей. незва-
жаючи на зволікання організаційного характеру, 1 листопада 1994 року
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 69
вважається офіційною датою започаткування УнДіаСД, а фактично –
2 січня 1995 р.12 згідно зі статутом, затвердженим ГаУ і зареєстро-
ваним залізничним (нині – Солом’янським) райвиконкомом м. Киє-
ва, його повна назва (до жовтня 2001 р.) – Український державний
науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. Для
успішної діяльності УнДіаСД із різними функційними повноваження-
ми було засновано Вчену раду (1995) та дирекцію інституту (1995), які
стали потужними важелями керування установою, організації наукової
роботи. Тоді ж було схвалено й Статут установи та посадові інструкції
відповідно до штатного розпису13.
згідно з рішенням колегії та наказом начальника Головархіву
України Б. В. іваненка першим директором УнДіаСД став д. і. н.,
проф. В. П. Ляхоцький, який згуртував людей, відданих справі, справ-
жніх ентузіастів і фахівців, котрі надзвичайно прислужилися станов-
ленню й розвитку інституту. на їх долю випала левова частина про-
блем підготовчого періоду функціонування науково-дослідної установи.
К. і. Климова, С. Г. Кулешов, і. Б. матяш, а. Л. маньковський, К. Т. Се-
ліверстова, з. о. Сендик, Л. П. одинока, н. м. Христова, В. С. Шандра,
а. К. Шурубура та ін., які прийшли в інститут у перші роки його існу-
вання, взяли непомірні інтелектуальні зобов’язання на користь справи
й рішуче розпочали їх виконувати. Треба погодитись із і. Б. матяш, що
перед інститутом було поставлено дещо “ейфорійні” завдання у сфері
архівознавства, документознавства, археографії та інших СіД “в умовах
нестачі кадрів зі спеціальною освітою та науковими ступенями, необ-
хідних приміщень і відповідного обладнання, повноцінного фінансуван-
ня, затвердженого штатного розпису з 40 осіб без інженерно-технічного
персоналу”14. Та вже перші оперативні відгуки у фаховій періодиці щодо
діяльності інституту містили схвальну оцінку15.
акт заснування УнДіаСД задля життєствердження потребував
розроблення чіткої, обґрунтованої концепції розвитку. це не стало
одномоментною подією, тим паче інваріантною. Пошуки найприйнят-
нішої форми організації діяльності інституту та визначення основних
напрямів його функціонування відбувалися в межах адекватного вті-
лення його призначення – розвиток фундаментальних і прикладних до-
сліджень у галузі архівної справи та документознавства, запровадження
наукових досягнень у практику роботи архівних установ України. Тіс-
но пов’язаними, спільними для архівістів і документознавців завдан-
нями проголошувалися: а) розроблення загальних теоретичних, мето-
дологічних засад національного архівного будівництва; б) визначення
теоретичних і практичних підходів комплектування документальної
бази національного архівного фонду України (далі – наф) з ураху-
ванням потреб незалежної держави та її громадян, новітніх суспільно-
економічних відносин, зокрема розширення форм власності; в) забезпе-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань70
чення схоронності документів наф, попередження негативного впливу
природних, людських та інших факторів на стан збереження докумен-
тів; г) раціональне, адекватне суспільним потребам використання ін-
формаційних ресурсів наф, створення новітніх інформаційних систем
пошуку, інтеграція у світовий банк архівних даних.
Студіювання вказаних вище тем передбачало з’ясування низки
проблем архівістики та документознавства. Для документознавства
цей перелік обмежувався наступними позиціями: а) розроблення тео-
ретичних основ документознавства, вивчення особливостей докумен-
тоутворення та формування систем документації; б) напрацювання
методів удосконалення документаційних систем і технології роботи
з документами в органах державного управління, установах, організа-
ціях і на підприємствах різних форм власності; в) підготовка міжгалу-
зевих нормативно-методичних документів із питань документаційного
забезпечення уп рав ління; г) розроблення методів формування доку-
ментальних масивів і використання їх як джерела інформації; д) до-
слідження історії документознавства та документаційного забезпечення
управління. Відтак основними напрямами розвитку документознавства
в УнДіаСД проголошувалися історія, теорія документа, докумен
тознавства, науково-технологічне розв’язання проблем діловодства,
документаційного забез печення управління. Крім архівознавства і доку-
ментознавства, як за значалося вище, передбачалося провадження сер-
йозних розробок у галузі СіД, зокрема археографії, джерелознавства.
Початкові пошуки змісту концепції розвитку УнДіаСД зростили
декілька її варіантів. цей процес, на нашу думку, також тісно пов’язаний
із протиріччям бажань і можливостей. Ледь “стримувані” розумом ба-
жання детермінували феєрію цікавих проектів науково-дослідницького,
видавничого, освітнього, педагогічного характеру, для успішної реалі-
зації яких велике значення мала правильна організація спільних зусиль.
загальна підпорядкованість дій колективу єдиній меті повинна конкре-
тизуватися не тільки часом вирішення її часткових трендів, але й чітко
визначеним колом виконавців, належним чином організованих.
Підпорядковуючи структуру інституту перспективним напрямам
його діяльності, розробники концепції запропонували чотири відділи
(прогнозування нових форм економіки в архівах; теоретичних проблем
архівознавства; документознавства; розробки і впровадження сучасних
технологій пошуку і збереження інформації) і таку ж кількість секто-
рів (наукового забезпечення схоронності й обліку документів; проблем
формування наф; системи забезпечення науково-довідкового апарату
до документів наф; теоретико-методичних основ використання до-
кументів). згодом структура УнДіаСД була суттєво переглянута на
концепційному рівні, що призвело до серйозної “реструктуризації” на
проектувальному рівні, у результаті чого відділи одержали більш кон-
кретизовані назви.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 71
Тож незабаром в остаточному, третьому варіанті концепції розвитку
УнДіаСД, що з’явився 1995 р., передбачалося існування таких відділів:
архівознавства (сектори теорії й історії архівознавства; забезпечення
збереження документів; формування наф; науково-довідкового апара-
ту документів наф; економіки архівної справи); документознавства;
автоматизованих архівних технологій; науково-інформаційного відді-
лу. Таку структуру інституту визнали найоптимальнішою і схвалили,
як і документ, де вперше її зафіксували. зауважимо, що з незначними
змінами ця структура зберігалася до січня 2002 р. Тоді було серйозно
переглянуто зміст діяльності інституту й ухвалено чіткіше орієнтуван-
ня на задоволення прикладних потреб архівної галузі, модернізацію
науково-дослідної проблематики залежно від новітніх тенденцій розви-
тку науки, українського суспільства, світового товариства. Після вну-
трішньої реорганізації інституту нинішня структура УнДіаСД репре-
зентована такими відділами: відділ архівознавства (завідувач – к. і. н.
Л. ф. Приходько) із сектором довідкового апарату та обліку документів
(завідувач – к. і. н. С. Л. зворський); відділ фізико-хімічних та біо-
логічних досліджень (завідувач – к. біол. н. о. П. Володіна); науково-
інформаційний відділ (завідувач – к. і. н. а. а. майстренко) із сектором
науково-технічної інформації (завідувач – р. В. романовський); відділ
документознавства (завідувач – д. і. н., проф. С. Г. Кулешов).
отже, від початку в структурі УнДіаСД передбачалося існування
відділу документознавства. Головне призначення відділу полягає в роз-
робленні теоретичних і практичних проблем документознавства. згідно
зі штатним розписом 1995 р. у відділі мали бути посади завідувача,
старших і провідних наукових співробітників, кількість яких могла змі-
нюватися, але упродовж усього часу діяльності установи не перевищу-
вала 5 осіб. Його першим і незмінним керівником став С. Г. Кулешов.
До компетенції завідувача відділом входить ефективна організація ро-
боти структурної одиниці інституту, розроблення тематичних завдань,
зосереджених на підготовці нормативних і методичних документів, що
регулюють діловодство в органах державної влади, місцевого самовря-
дування, установах.
Коментуючи блок першочергових завдань відділу, що містить ос-
таточна версія концепції розвитку інституту 1995 р., укажемо на слі-
дування пріоритетам ще Всесоюзного науково-дослідного інституту
документознавства та архівної справи, зокрема документаційному за-
безпеченню управління. це пояснюється і тим, що протягом не одно-
го десятиліття Головархів при раді міністрів УрСр виступав співроз-
робником більшості документознавчих тем, проваджених ВнДіДаС.
оскільки УнДіаСД перебував у підпорядкуванні Головархіву при
Кабінеті міністрів України (правонаступник Головархіву при раді
міністрів УрСр, нині – Державний комітет архівів України) і мав ви-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань72
конувати замовлення установи вищого адміністративного рівня, то не
дивно, що більшість із них зорієнтовані на продовження розпочатих
союзних проектів, які були посилені практичними потребами удоско-
налення управлінських процесів, необхідністю нормативно-правового
та науково-методичного забезпечення функціонування архівної сис-
теми. отже, передбачалося, що “УДнДіаСД розроблятиме державні
стандарти на документацію, готуватиме інструкції, рекомендації, по-
ложення, альбоми уніфікованих форм документів, номенклатури справ
та інших нормативно-методичних документів для державних уста-
нов (у т. ч. архівних), організацій, підприємств”16. і хоча перший рік
науково-дослідної роботи інституту містив проблеми переважно архі-
вознавчої тематики, утім наявність серед них таких тем, як-от: а) роз-
роблення альбому стандартних форм документів для архівних установ;
б) підготовка державних стандартів із діловодства й архівної справи,
а також в) укладення термінологічного словника “архівна справа та до-
кументознавство” (проміжна назва відомого термінологічного словника
“архівістика”) – підтверджують твердість намірів тих, кому належало
започаткувати нову сторінку в історії вітчизняної науки, пов’язану зі
становленням документознавства.
Утверджуючись, УнДіаСД активно налагоджує міцні контакти,
розвиває плідну співпрацю зі спорідненими інституціями. Тісні сто-
сунки склалися з колегами ВнДіДаС (рік підписання угоди про співп-
рацю – 1995); Білоруським науково-дослідним інститутом документоз-
навства та архівної справи (1999) (далі – БілнДіДаС); академічними
інститутом історії України (1996) та інститутом української археографії
та джерелознавства ім. м.С. Грушевського (1996); підрозділами націо-
нальної бібліотеки України ім. В. і. Вернадського (1996) – інститутами
архівознавства, рукопису, біографічних досліджень; вищими навчаль-
ними закладами, зокрема КнУ ім. Тараса Шевченка (1998), Київським
національним університетом культури і мистецтв (далі – КнУКім)
(1998), низкою галузевих установ, наприклад, Українським науково-
дослідним інститутом целюлозно-паперової промисловості (1996) та
іншими.
Консультації, стажування, обмін науковою літературою, фаховими
періодичними виданнями, рецензування виконаних науково-дослідних
робіт, участь в атестації наукових кадрів, освітніх програмах вищої
школи, спільні видавничі проекти й інші форми співпраці превалюва-
ли в діяльності співробітників УнДіаСД, демонструючи відкритість
і готовність вести діалог із метою досягнення оптимального результату
на шляху реалізації модерного інституційного проекту й потребування
підтримки колег на етапі його становлення. Примітно, що пріоритетни-
ми партнерами стали ВнДіДаС і БілнДіДаС, з якими відразу встано-
вилися тісні ділові контакти, які з консультаційних зустрічей “виросли”
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 73
до спільних конференцій, а з окремих неопублікованих рецензій – до
багатьох цікавих, колективних видавничих задумів.
Таким чином, активна “зовнішня політика” сприяла створенню по-
зитивного іміджу інституту як серйозної наукової установи, що мала
тверді наміри відбутися. У подальшому, особливо після зміни керів-
ництва УнДіаСД у 2001 р., коли директором інституту стала д. і. н.,
проф. і. Б. матяш, кількість договорів про співробітництво відчутно
зросла за рахунок орієнтування передусім на вищі навчальні закла-
ди, які займаються галузевою підготовкою студентів, зокрема ХнУ
ім. В. н. Каразіна (2002), ЛнУ ім. і. я. франка (2003), Східноукраїн-
ським національним університетом ім. В. і. Даля (2003), Херсонським
державним університетом (2003), Чернігівським державним педагогіч-
ним університетом ім. Т. Г. Шевченка (2004) та ін. Суттєвою ознакою
розширення кола партнерів інституту у 2000-х рр. є активне залучення
до співпраці колег далекого зарубіжжя, перш за все західної, централь-
ної Європи, СШа, Канади та ін. за кількісним зростанням ознак співро-
бітництва відбулися серйозні зрушення якісного характеру, засвідчені
впродовж 2000-х рр. новітніми фундаментальними науково-дослідними
проектами, низкою міжнародних конференцій, потужною видавничою
діяльністю. Проте невід’ємним сегментом змісту документів, що кон-
статують умови та завдання співпраці, була документознавча проблема-
тика. це єднало фахівців різних наукових установ, вищих навчальних
закладів довкола розроблення актуальних питань документознавства,
сприяючи успішному становленню науки в Україні.
Перші роки існування УнДіаСД виявилися плідними, і вже за
1994–1999 рр. у творчому доробку працівників інституту з’явилося по-
над 40 наукових видань17, а в активі потужної підтримки наукової кому-
нікації – 5 міжнародних і всеукраїнських конференцій (“актуальні про-
блеми розвитку архівної справи” (1995), “Українське архівознавство:
історія, сучасний стан та перспективи” (1996), “архівно-слідчі справи
репресованих: науково-методичні аспекти використання” (1997), “ар-
хівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917–
1921)” (1997), “національна архівна спадщина: проблеми збереження”
(1999), 9 термінологічних семінарів, присвячених написанню тлумачно-
го словника “архівістика” (1998), 4 періодичні й продовжувані видан-
ня – “Студії з архівної справи та документознавства” (1996), “Питання
історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Централь
ної та Східної Європи” (1997), “Пам’ятки” (1998), “архівознавство. ар
хеографія. Джерелознавство” (1999), 2 серійні видання – “архівні та
бібліографічні джерела української історичної думки” (1998), “історія
архівної справи: спогади, дослідження, джерела” (1998)18.
Говорячи про вказаний проміжок часу в історії УнДіаСД, відзна-
чимо також розроблення і початок втілення в життя багатьох масш-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань74
табних, практично значущих проектів, як-от: “Концепція підготовки та
післядипломної освіти кадрів для архівних установ” (1998, керівник –
і. Б. матяш), “Концепція системної комп’ютеризації архівної справи”
(1998, керівник – Л. а. Дубровіна), “національна програма збережен-
ня бібліотечних і архівних фондів” (1999, співрозробники – К. Т. Се-
ліверстова, а. К. Шурубура)19. Та найбільшим досягненням інституту
стало якісне поліпшення кадрового складу, підвищення його наукового
цензу, а добірна, селективна політика керівництва УнДіаСД сприяла
згуртуванню однодумців, керованих спільним прагненням – “відновити
давню славу вітчизняного архівознавства … створити вітчизняну шко-
лу документознавства світового рівня”20. значно поліпшилася творча
атмосфера після 2001 р., що сприяло росту інститутських кадрів: у пе-
ріод із 2001 р. по 2008 р. і. Б. матяш і В. С. Шандра здобули науко-
вий ступінь доктора історичних наук, а і. м. мага, н. П. Павловська,
о. м. загорецька, Л. ф. Приходько, н. П. московченко, і. Є. антонен-
ко, Г. К. Волкотруб – кандидата історичних наук, що в 2–2,5 рази пе-
ревищило кількісні показники за 1995–2000 рр.21 Підвищення наукової
і ділової кваліфікації співробітників УнДіаСД стало постійною турбо-
тою дирекції інституту.
Більшість тематичної наукової продукції22 інституту, у т. ч. і відділу
документознавства – це не публікації у фаховій періодиці, а науково-
методичні та нормативно-правові студії, присвячені розв’язанню техно-
логічних проблем галузі. оскільки саме в конкретних результатах праці
увиразнюється справжній зміст діяльності інституту і його структурних
підрозділів, зупинимося докладніше на основних досягненнях колекти-
ву. Слід зазначити, що, аналізуючи тематику досліджень, проваджених
науковцями ВнДіДаС у 1990–2000-х рр.23, легко прочитується їх поді-
бність. це пояснюється спільністю проблем, зумовлених тривалим ча-
сом існування в єдиній загальнодержавній, союзній архівній системі.
Перші серйозні науково-методичні й нормативно-правові розробки
УнДіаСД датуються 1997 р. і присвячені унормуванню праці архівних
установ і методичній основі раціонального ведення діловодства, визна-
чення єдиних термінів зберігання однотипних справ, упорядкування
обліку та формування документів у справах на рівні установи. це –
“Методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та
типових номенклатур справ”24 (упорядники – Г. В. Портнов, В. П. Ля-
хоцький), “Методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузе
вих) переліків документів із зазначенням термінів їхнього зберігання”25
(упорядники – Г. В. Портнов, В. П. Ляхоцький) та “типові норми часу
і виробітку на основні види робіт з управлінською документацією та
документами особового походження на паперових носіях, що викону
ються державними архівними установами”26 (далі – “типові норми
часу і виробітку на основні види робіт з управлінською документацією
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 75
та документами особового походження на паперових носіях”) (керів-
ник – Г. В. Портнов, упорядники – В. П. Ляхоцький, Г. П. рижкова,
а. Є. філіпович). їх поява стала виявом реалізації прийнятого в груд-
ні 1993 р. закону України “Про національний архівний фонд і архівні
установи України”, а також окремих підзаконних актів – “типового по
ложення про експертну комісію державного органу, органу місцевого
самоврядування, підприємства, установи й організації” (1996), “По
ложення про Головархів України” (1995) і “Положення про принципи
та критерії визначення цінності документів, порядок створення та
діяльності експертних комісій із питань віднесення документів до на
ціонального архівного фонду” (1995).
Серед чинників появи “Методичних рекомендацій щодо складан
ня відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням термінів
їхнього зберігання” слід назвати, у першу чергу, старання Головархі-
ву України, спрямовані на створення системи вітчизняних переліків,
оскільки типові переліки (“Перелік типових документів, що створю
ються в діяльності держкомітетів, міністерств, відомств, інших
установ, організацій, підприємств, із зазначенням строків зберігання”
(1989 р.), “Перелік документальних матеріалів, що підлягають при
йманню до державних архівів СрСр” (1973 р.) та відомчі переліки,
розроблені в 1960–1980-х рр., на кінець 1990-х рр. застаріли і не відо-
бражали сучасних процесів документоутворення. Перший вітчизняний
“Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів
державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, орга
нізацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів”
(далі – “Перелік”) було затверджено наказом Головархіву України від
31 березня 1997 р.27 Через зволікання, пов’язані з набуттям його легі-
тимності для установ недержавної форми власності, лише в 1998 р.28
“Перелік” було зареєстровано як нормативно-правовий акт у міністер-
стві юстиції України. Посібник містить перелік видів документів, що
утворюються під час документування однотипних управлінських функ-
цій, виконуваних органами державної влади, місцевого самоврядуван-
ня, підприємствами, установами, організаціями в процесі своєї діяль-
ності, а також документації, що утворюється в результаті виробничої
і науково-технічної діяльності установ.
Після набуття чинності вітчизняного “Переліку” постала пробле-
ма розроблення відомчих (галузевих) переліків документів зі строками
зберігання. з метою активізації цієї роботи та її методичного забезпе-
чення УнДіаСД підготував “Методичні рекомендації щодо складання
відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням строків їх збе
рігання” (упорядники – Г. В. Портнов, В. П. Ляхоцький, 1997), де було
узагальнено досвід радянського архівознавства з розроблення відомчих
переліків, запропоновано апробовану методику їх впровадження. Було
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань76
визначено такі етапи їх розроблення: побудова структури переліку;
укладання його статей; їх систематизація за розділами, підрозділами
та в них самих; визначення строків зберігання документів; підготовка
вказівок щодо застосування переліку; оформлення довідкового апара-
ту; редагування та рецензування переліку. Відповідно до цієї методики
відомчі (галузеві) переліки мають включати “функційні” розділи, уні-
версальні й ідентичні для всіх установ, а також розділи та підрозділи,
що відображають галузеві функції, тобто основні напрями діяльності,
характерні тільки для установ певної галузі чи сфери функціонування29.
ефективність запропонованої УнДіаСД методики підтвердили розроб-
ники більше десяти відомчих переліків, підготовлених в Україні упро-
довж останнього десятиліття30. Виняткове значення має підготовлений
у 2007 р. колективом УнДіаСД спільно з Держкомархівом України та
центральним державним науково-технічним архівом України “Перелік
науково-технічних документів постійного строку зберігання” (керів-
ник – С. В. Сельченкова), що впорядковує питання збереження різних
видів науково-технічних документів, які утворюються в процесі діяль-
ності юридичних осіб усіх форм власності31.
Коментуючи “Методичні рекомендації з розробки та застосування
примірних та типових номенклатур справ” (далі – “Методичні реко
мендації”) відзначимо, що їх структура відповідає жанровому спряму-
ванню й містить опис організації й методики процедур розроблення
і застосування зазначених номенклатур справ. Текстову частину “Ме
тодичних рекомендацій” органічно ілюструють додатки – приклади
оформлювання номенклатури справ документів. за змістом документ
близький до загальносоюзних, але відчутно модернізовано класифіка-
ційні схеми номенклатури справ, що продиктовано новітніми умовами
життя суспільства, необхідністю ширшого врахування специфіки ор-
ганізації державного апарату України. Пізніше, на початку 2000-х рр.,
застосування цих методичних рекомендацій послужило основою для
появи посібників щодо складання індивідуальної номенклатури справ
конкретного апарату адміністрації, райдержадміністрації – “Примірна
номенклатура справ апарату обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій” (упорядники – о. м. загорецька,
Л. В. Кузнєцова, 2003) та “Примірна номенклатура справ апарату
районної державної адміністрації області” (упорядник – о. м. заго-
рецька, 2004) (далі – примірні номенклатури справ)32, які стали серйоз-
ним підґрунтям упорядкування діловодних, архівних процесів на рівні
установи, черговою успішною реалізацією планової роботи інституту.
ці методичні посібники було підготовлено УнДіаСД за дорученням
Держкомархіву України відповідно до затвердженої Головою комітету
24 квітня 2000 р. програми дій, націлених на вдосконалення організа-
ції діловодства в органах державної влади, місцевого самоврядування,
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 77
інших державних і комунальних установах України. Примірні номен-
клатури справ містять методичні вказівки щодо їх застосування під час
складання індивідуальних номенклатур справ у апаратах відповідних
державних адміністрацій. реальні пропозиції, сформульовані в методич-
них рекомендаціях, стосуються комплексу заходів, спрямованих на за-
безпечення уніфікації нормативних вимог до організації діловодства.
на виконання постанови Кабміну України від 20 березня 1995 р.
№ 197 “Про заходи поліпшення нормування праці в народному господар
стві” фахівці УнДіаСД підготували “типові норми часу і виробітку на
основні види робіт з управлінською документацією та документами
особового походження на паперових носіях” (упорядники – В. П. Ля-
хоцький, Г. П. рижкова, а. Є. філіпович, 1997)33. Враховуючи рекомен-
дації Українського державного науково-дослідного інституту праці34
(м. Краматорськ), а також основні положення методичних розробок ра-
дянських часів35, укладачі збірки нормативів запропонували обов’язкові
для виконання норми часу й обсяги робіт, попередньо ретельно про-
аналізувавши середньостатистичні показники якості організації, рівня
механізації праці науково-керівного та допоміжного персоналу, психо-
фізіологічні та санітарно-гігієнічні умови виконання персоналом дер-
жавних архівних установ посадових обов’язків.
Структурно збірка складається з 10 таблиць: “адміністративно-уп-
равлінська діяльність”, “забезпечення схоронності документів”, “Дер-
жавний облік документів”, “Створення та вдосконалення довідкового
апарату до документів”, “формування національного архівного фон-
ду. експертиза цінності документів”, “організаційно-методичне ке-
рівництво і контроль за роботою архівів (архівних підрозділів) дер-
жавних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій
всіх форм власності”, “науково-інформаційна та публікаторська робота
державних архівних установ”, “Довідково-інформаційне забезпечення
діяльності державних архівних установ”, “науково-дослідна та мето-
дична діяльність в галузі архівознавства, документознавства та СіД”,
“Технічне оформлення робіт”. згідно з обраним об’єктом нормуван-
ня таблиці містять назву, види роботи, одиниці її виміру, норми часу
у робочих днях і норми виробітку на один робочий день. Так, напри-
клад, для підготовки наукового звіту, статті чи повідомлення за резуль-
татами студіювання науково-дослідної теми з документознавства, що
передбачає підготовку бібліографії, вивчення літератури, джерельної
бази, складання плану, виявлення, відбір та аналіз матеріалів, написан-
ня тексту й доопрацювання його після рецензування36 обсягом в один
друкований аркуш37 передбачається 33 робочих дні38. окремі недоліки,
а саме – термінологічні неточності, нечіткість визначення кола корис-
тувачів, порушення принципів добору позицій та ін., не впливають на
загальне позитивне враження від документа. Унормування часу і ви-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань78
робітку на основні види робіт з управлінською документацією стало
важливим кроком на шляху до творення основних правил роботи дер-
жавних архівів, загалом установ архівної системи, у т. ч. й УнДіаСД.
із часом, вивчаючи технологічні процеси в архівах Верховної
ради України, міністерств, державних комітетів, окремих відомств,
УнДіаСД розробив ще один варіант цієї нормативної збірки – “При
мірні норми часу (виробітку) на основні види робіт в архівних підрозді
лах органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій” (керівник – С. Г. Кулешов, о. м. загорецька,
Л. В. Кузнєцова, а. Л. маньковський, 2001)39. Посібник призначений
для раціоналізації роботи архівних підрозділів державних органів, ор-
ганів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, ус-
танов і організацій різних форм власності майна. Повне наслідування
методики укладання призвело до комплексного віддзеркалення всіх
технологічних процесів, що виникають на кожному з етапів роботи ар-
хівних підрозділів, супроводжувані нормами часу і виробітку. особли-
вістю його змісту є відшліфоване вживання термінології, що поясню-
ється розвитком архівного термінознавства та врахуванням попередніх
термінологічних неточностей.
Дбаючи про забезпечення організації діловодства в архівних уста-
новах, відділ документознавства УнДіаСД фактично став основним
розробником ще декількох тематичних методичних посібників, а саме:
альбомів стандартних форм документів, планово-звітної документації
з роз’ясненнями їх укладання, взірцевої інструкції з діловодства40. їх
поява передувала масштабнішому нормативно-методичному докумен-
тові, що кодифікував порядок діяльності державних архівів України
з основних напрямів їх роботи, – “основним правилам роботи держав
них архівів України” (загальна редакція – Л. о. Драгомірова (Скрицька),
К. Є. новохатський)41 (далі – “основні правила”). робота над “осно
вними правилами” тривала 12 років. До їх розроблення долучилися
провідні фахівці галузі, у т. ч. і представники інституту. Великий ав-
торський колектив не просто удосконалив “основные правила работы
государственных архивов СССр” (“основні правила роботи державних
архівів СрСр”) (1984), але й кардинально переглянув вихідні позиції їх
творення, підпорядкувавши “триєдиній суті і статусу” державного архі-
ву як сховища документальних культурних цінностей, специфічної ін
формаційної системи, органу державного управління наф і всією сфе-
рою архівної справи та діловодства42. розроблені інститутом методичні
посібники з організації діловодства в архівних установах в “основних
правилах” були представлені лише у вигляді блоку принципових поло-
жень цих актів. Важко перебільшити значення для розбудови архівної
справи та діловодства в Україні документа, котрий зафіксував модер-
ний комплексний підхід до розгляду питань діяльності архівів, з’ясував
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 79
їх місію, призначення, розкрив зв’язки між різними діловодними й ар-
хівними процесами. Участь у його розробленні стала черговою відпо-
відальною акцією УнДіаСД, що засвідчила високий рівень професіо-
налізму його співробітників, вміння всебічно аналізувати практичний
досвід із метою теоретичних узагальнень, зокрема у галузі архівознав-
ства й управлінського документознавства.
Серед пріоритетних дослідницьких напрямів, що викристалізували-
ся в перші роки діяльності інституту, помічаємо бажання забезпечити
методично розповсюдження “електронного” діловодства, автоматизо-
ваних іПС. з метою з’ясування реального поширення практики засто-
сування новітніх технологій ведення діловодства в установах сфери
управління УнДіаСД спільно з цДаВо України в 1998 р. зініціював
проведення відомого анкетування. Відповіді надійшли від 35 установ,
зокрема від 17 міністерств і 18 державних комітетів43. Було з’ясовано
такі питання: освіта (у т. ч. і спеціалізація), стаж роботи керівників
служб діловодства центральних органів виконавчої влади, їх оцінка
сучасного стану діловодства у відповідних установах, зарубіжний до-
свід КДП, а також пропозиції щодо основних напрямів удосконален-
ня організації роботи з документами шляхом використання систем
комп’ютерного діловодства44.
значний інтерес представляє інформація про обсяги використання в
1998 р. систем комп’ютерного діловодства в центральних органах вико-
навчої влади, розкрита в дисертаційному дослідженні о. м. загорець-
кої45. Відповідаючи на питання про умови поширення комп’ютерного
діловодства, опитувані запропонували: а) розробити нормативні і мето-
дичні документи з організації функціонування системи в цілому, опти-
мальної моделі системи відповідно до конкретних умов її застосування,
конкретно щодо програмного та технічного забезпечення; б) укласти
підручник або довідник для роботи з документами на електронному но-
сії, користування електронним цифровим підписом46. отже, проблема
впровадження комп’ютерного діловодства обговорювалася на держав-
ному рівні, а УнДіаСД виступив активним учасником її практичного
розв’язання.
Помітними здобутками в цьому контексті стали розробки С. Г. Ку-
лешова47 й а. Л. маньковського48. Досліджуючи організаційні засади
функціонування документаційних іПС, їх реалізації і напрямів удо-
сконалення, С. Г. Кулешов узагальнив практику застосування іПС
руч ного й автоматизованого режимів у сфері управління. Висвітлення
прак тичних аспектів побутування іПС органічно межує з теоретичними
заува гами стосовно їх типології, класифікації, особливостей технічно-
го про вад ження передових технологій в інформаційному забезпеченні
управління, кодування документної інформації.
наразі дещо застарілими за змістом виглядають методичні реко-
мендації а. Л. маньковського, які на початковому рівні знайомлять
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань80
із загальною характеристикою програмно-методичного забезпечення
комп’ютерного діловодства в установах на стадії його організації, пер-
спективами розвитку. на тлі розгортання інформаційних технологій,
безперечно, вчорашнім днем виглядають пропозиції вибору технічного
оснащення для реалізації “електронного” діловодства в установі. Про-
те спочатку вони справили потужний позитивний вплив на пропагу-
вання новітніх технічних засобів організації роботи з документами,
а окремі положення стосовно особливостей відображення документів
в електронній формі, основних функцій і принципів побудови систем
комп’ютерного діловодства, зберігання документів в умовах керування
електронними базами даних, концепцій функціонування аСУ, загаль-
них принципів побудови систем комп’ютерного діловодства на рівні
установи, моделі захищеного документообігу та багато інших не втра-
тили актуальності й донині.
згодом УнДіаСД візьме участь у розробці перших законів Украї-
ни, що фіксують окремі норми і вимоги щодо організації електронного
документообігу в установах, використання ними електронного цифро-
вого підпису, зокрема закону України “Про електронні документи та
електронний документообіг” і закону України “Про електронний циф
ровий підпис”, що набули чинності з 1 січня 2004 р.49, і це стане чи не
найпомітнішим досягненням колективу на царині комп’ютерного діло-
водства в Україні. можна спрогнозувати, що створення центрального
державного електронного архіву України (2007), викличе нові галузеві
науково-практичні замовлення, які доведеться розробляти провідній
науковій інституції у галузі документознавства.
завжди актуальні термінологічні аспекти будь-якої науки в 1990–
2000-х рр. цілком умотивовано потрапляють до переліку досліджень
УнДіаСД. найвагомішим здобутком УнДіаСД у цьому контексті
став ДСТУ 2732:2004 “Діловодство й архівна справа. терміни та ви
значення понять”50 (керівник – С. Г. Кулешов, розробники – о. м. за-
горецька, Л. о. Драгомірова, Л. В. Кузнєцова, а. Л. маньковський,
н. м. Христова, а. К. Шурубура). Він увійшов у сферу застосуван-
ня після десятирічної чинності ДСТУ 2732–94 “Діловодство й архів
на справа. терміни та визначення”51, який виявився недосконалим за
змістом і внутрішньою структурою будови словника. Джерельну базу
ДСТУ 2732:2004 склали зарубіжні та вітчизняні нормативні, нор ма-
тивно-правові акти останнього десятиліття, сфера застосування яких
або збігається, або є близькою. це – ДСТУ 3843–99 “ДУСД. основні
положення”, ДСТУ 3844–99 “ДУСД. Формуляр-зразок. вимоги до по
будови”, ГоСТ р 51141–98 “Делопроизводство и архивное дело. тер-
мины и определения” (“Діловодство й архівна справа. терміни та ви
значення”), ГоСТ р 7.69–95 “СибиД. аудиовизуальные документы.
основные термины и определения” (“СібвД. аудіовізуальні документи.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 81
основні терміни та визначення”), ГоСТ 7.48–2002 “СибиД. Консер
вация документов. основные термины и определения” (“СібвД. Кон
сервація документів. основні терміни й визначення”), “Dictionary of
archival terminology: ICA Handbook series” (“Словник архівної термі
нології: іСа Серія підручників”), ISO 15489–1 / 2:2001 “Information and
documentation. Records management” (“інформація та документація.
Керування документаційними процесами”), ISO 5127:2001 “Information
and documentation: Vocabulary” (“інформація та документація: слов
ник”) та інші документи, що сприяло визначенню оптимального скла-
ду галузевої термінології, граматичному й семантичному уточненню її
одиниць. Відчутний вплив на розвиток термінології документознавства
справили термінологічні стандарти під загальною назвою “інформація
та документація” (1994), розроблені інститутом прикладної інформа-
тики за дорученням Держстандарту України52.
До термінологічних лексикографічних продуктів, що в останньо-
му десятилітті ХХ ст. творилися колективом УнДіаСД, належить
відомий у колах фахівців словник “архівістика” (1998)53. Його появі
передувала тривала копітка праця всіх зацікавлених. Серед них зу-
стрічаємо імена відомих науковців: К. Є. новохатський (головний ре-
дактор), о. м. Гальченко, Л. з. Гісцова, н. і. Гончарова, В. В. Жайво-
ронок, С. я. Єрмоленко, я. С. Калакура, С. Г. Кулешов, р. я. Пиріг,
н. м. Слончак, і. Б. Усенко, В. С. Шандра та ін. цій меті прислужили-
ся семінари, Влаштовані УнДіаСД упродовж 1995–1998 рр.54 активне
обговорення різних аспектів творення видання, починаючи від назви,
жанру, форми і змісту основної частини і закінчуючи перспективою
появи словників “сучасної діловодної і документознавчої термінології,
історичної архівної і діловодної термінології, що побутувала на теренах
України, двомовних чи багатомовних архівних словників … ”55, було
продуктивним і незабаром лексикографічний продукт вийшов у світ.
Продовженням словника “архівістика” в термінологічній частині став
ще один цікавий науково-видавничий проект УнДіаСД – “УаЕ”, три
робочі зошити якої побачили світ у 2006–2007 рр.56 основу енциклопе-
дичних статей блоку “Документознавство та діловодство” склали тер-
міни ДСТУ 2732:2004.
особливу ланку в діяльності УнДіаСД становить уніфікація та
стандартизація управлінської документації. Потужно розвиваються до-
кументознавчі дослідження зі створення УСД. Часткове розв’язання
проблем уніфікації систем документації, вимог до оформлювання до-
кументів57 посилило усвідомлення дослідниками необхідності заміни
загальносоюзного ГоСТ 6.38–90 “УСД. Система организационно-рас-
порядительной документации. требования к оформлению доку ментов”
(“УСД. Система організаційно-розпорядчої документації. вимоги до
оформлення документів”)58, оскільки змінилися підходи до створен-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань82
ня орД, назв і складу їх реквізитів, оформлення бланків установ то-
що59. 2001 р. головний виконавець замовлення Держкомархіву України,
УнДіаСД, передав до Держспоживстандарту України проект ДСТУ
4163–2003 “ДУСД. Уніфікована система організаційно-розпорядчої
документації. вимоги до оформлювання документів” (С. Г. Кулешов –
керівник, н. і. Гончарова, о. м. загорецька, Л. В. Кузнєцова, С. ф. Ло-
зова, а. Л. маньковський, Т. о. Ситник), де нормативний документ
пройшов апробацію і відповідно до наказу цього комітету набув чин-
ності з 01 вересня 2003 р.60
ДСТУ 4163–2003 поширюється на орД – постанови, розпоряджен-
ня, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створю-
вані в результаті діяльності органів державної влади України, органів
влади автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій всіх форм власності. ним встановле-
но: 1) склад реквізитів документів і вимоги до їх змісту і розташування;
2) вимоги до бланків та оформлювання документів, що виготовляються
за допомогою друкувальних засобів61. зазначимо, що склад реквізитів
орД не зазнав суттєвих змін. До новацій стандарту належить лише
встановлення реквізиту “запис про державну реєстрацію”. Щоправ-
да, змінилися назви деяких реквізитів, а також було встановлено нові
оптимальні береги бланків документів, унормовано вимоги до них.
майже водночас із набуттям чинності стандарту було видано
“Методичні рекомендації щодо застосування ДСтУ 4163–2003 “Дер
жавна уніфікована система документації. Уніфікована система
організаційно-розпорядчої документації. вимоги до оформлювання до
кументів” (далі – “Методичні рекомендації”) (С. Г. Кулешов – керів-
ник, Л. В. Кузнєцова, о. м. загорецька, С. ф. Лозова, Т. о. Ситник)
(2004)62. Слід зазначити, що “Методичні рекомендації” роз’яснюють
порядок впровадження ДСТУ 4163–2003 та конкретизують його осно-
вні положення щодо: а) оформлення реквізитів документів і варіантів їх
розташування; б) застосування ділового стилю мовлення під час скла-
дання текстів документів, основних вимог до їх уніфікації; в) основних
засад проектування бланків документів; г) створювання документів за
допомогою друкувальних засобів; д) правил обліку, зберігання та вико-
ристання бланків і печаток; е) оформлення документів, які передаються
засобами електронного зв’язку та електронною поштою.
Логічним продовженням “Методичних рекомендацій” став “Збір
ник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів”63 (далі –
“Збірник”) (С. Г. Кулешов – керівник, о. м. загорецька, Л. В. Кузнє-
цова), що представляє форми 21 виду документів (акт, витяг із наказу,
витяг із протоколу, довідка, доповідна записка, заява, інструкція, наказ
з основної діяльності організації, наказ (спільний) з основної діяльності
двох організацій, подання, посадова інструкція, пояснювальна записка
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 83
та ін.), їх номіналів та порад щодо складання й оформлювання. “Збір
ник” призначений для складання конкретних і типових УфД, а також
для розроблення примірних, типових та індивідуальних інструкцій із ді-
ловодства й альбомів (збірників) форм орД організацій певних галузей
і сфер діяльності. якщо взяти до уваги сучасні труднощі впровадження
ДСТУ 4163–2003 і стан діловодства в країні, то роз’яснювальні норми,
відтворені в “Методичних рекомендаціях” і “Збірнику”, мають неаби-
яку практичну цінність. Проте найвищим рівнем уніфікації загальних
процесів у діловодстві має стати закон України “Про діловодство”,
у підготовці проекту якого так само взяли участь співробітники від-
ділу документознавства УнДіаСД – С. Г. Кулешов і о. м. загорець-
ка. Дослідження щодо поглиблення і конкретизації ДСТУ 4163–2003
тривають. Відтак у планах УнДіаСД продовжує значитись підготовка
методичних, інструктивних матеріалів і рекомендацій, спрямованих на
організацію й удосконалення діловодства, документаційного забезпе-
чення управління.
наприкінці 1990-х рр. в українському документознавстві зверну ли-
ся до КДП, що згодом актуалізувало необхідність адаптації ISO 15489–
2001 “інформація та документація. Керування документаційними
про цесами” до національних умов документаційного забезпечення
управ ління, діловодства, архівної справи. результатом тривалої пра-
ці стало набуття чинності 1 квітня 2007 р. національного стандарту
Ук раїни ДСТУ 4423:2005 “інформація та документація. Керування
доку мента ційними процесами” (у 2-х ч.)64 (С. Г. Кулешов – керівник,
і. Є. ан тоненко, о. м. загорецька). як зазначено в передмові, стандарт
став перекладом ISO 15489–2001 з окремими технічними, редакційними
змінами і гармонізований згідно з правовими та іншими нормативними
вимогами до організації діловодства й архівної справи в Україні65.
неодноразово відділ документознавства УнДіаСД брав активну
участь у розробленні дослідницьких проблем архівознавчого спряму-
вання, інших галузей науки, суміжних із документознавством, підтвер-
джуючи кожного разу статус потужного науково-дослідницького цен-
тру66. Кількість успішно здійснених інститутом проектів підтверджує
те, що УнДіаСД зумів зайняти як наукова установа провідне місце
у сфері архівознавства та документознавства. значення більшості роз-
робок яскраво демонструє здебільшого загальнодержавна масштабність
їх утілення.
оцінюючи тематику документознавчого доробку інституту, визнає-
мо, що перший період його існування (до 2000 р.) відзначений переважан-
ням досліджень прикладного характеру. Плани науково-дослідної робо-
ти УнДіаСД рясніли проектами нормативного і науково-методичного
змісту. ця особливість колективної творчості має об’єктивну причи-
ну – народження інституту в лоні Головархіву при Кабінеті міністрів
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань84
України зумовило виконання передусім замовлень архівної галузі, яка
на той час гостро потребувала негайного нормативно-методичного за-
безпечення функціонування. із 2000 р. тематика досліджень УнДіаСД
значно урізноманітнилася, що виявилося в появі ґрунтовних теоретич-
них досліджень, виконаних провідними науковцями інституту, зокрема
С. Г. Кулешовим, і. Б. матяш, В. С. Шандрою67.
значні старання співробітників відділу документознавства відзна-
чає і. Б. матяш стосовно історії, теорії документознавства, діловодства,
документаційного забезпечення управління68. Помітним явищем стала
поява фундаментальної монографії С. Г. Кулешова з історії та теоре-
тичних засад документознавства, що побачила світ у 2000 р. – “Доку
ментознавство: історія. теоретичні основи”69. їй передувала серйозна
підготовча робота, неодноразове обговорення концепції дослідження
на засіданнях Вченої ради інституту, а окрім того, і зовнішнє рецензу-
вання, проведене спеціалістами ВнДіДаС (м. В. Ларін, а. м. Сокова).
оптимально збалансувавши систему власних поглядів зі слушними про-
позиціями й зауваженнями колег, С. Г. Кулешов узагальнив багаторічні
документознавчі студії, апелюючи до новітніх розробок з археографії,
архівознавства, кодикології, бібліотекознавства, бібліографознавства,
книгознавства. Враховуючи майже цілковиту відсутність подібних
праць, монографія дослідника здобула пріоритет над іншими студіями
колег, що демонструє визнання її непересічного значення. Більшість
наукових публікацій С. Г. Кулешова актуалізувала нагальні науково-
технологічні та теоретичні документознавчі теми сьогодення70.
циклом яскравих досліджень із теорії діловодства, методики орга-
нізації досліджень уже увійшла в історію українського документознав-
ства к. і. н., провідний науковий співробітник відділу документознавства
УнДіаСД о. м. загорецька71. їй належить участь у більшості методич-
них розробок інституту, близько 200 праць практичного значення, при-
свячених документуванню управлінської інформації, організації роботи
зі службовими документами в установі, що репрезентовані в науково-
популярних виданнях “Довідник секретаря та офіс-менеджера”, “Сек-
ретар-референт”, “Довідник кадровика”, “Кадровик. трудове право:
управління персоналом”, “Практика управління закладами освіти”,
“Практика управління закладами охорони здоров’я” та ін. Відома до-
слідниця стала автором популярного серед спеціалістів-практиків до-
відника “Службові документи сучасної організації” (2005)72, який
міс тить інформацію щодо загальних вимог до підготовки службових
документів, відомості про склад реквізитів і правила їх розташування,
особливо поцінувавши найпопулярніші види – акт, довідка, доповід-
на записка, лист, наказ, подання, посадова інструкція, пояснювальна
записка, протокол, службовий лист, службова записка та ін. Членство
о. м. загорецької в асоціації секретарів та офіс-менеджерів України
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 85
засвідчує заслужене визнання дослідниці як теоретика і практика ді-
ловодства та документознавства.
Помітні зусилля УнДіаСД, зокрема його директора – і. Б. матяш,
спрямовані на удосконалення системи професійної освіти, модерні-
зацію її змісту, викликану новітніми умовами існування суспільства.
Саме і. Б. матяш, як керівнику проекту й автору ідеї, належить де-
кілька масштабних освітніх задумів, серед яких найбільш значущим
є навчально-методичний комплекс із архівознавства для студентів ви-
щих навчальних закладів, що заслужено здобув високу оцінку серед
колег-викладачів73. розвиток професійної освіти був зорієнтований на її
безперервність. Тому паралельно з вирішенням організаційних питань,
пов’язаних із розвитком архівознавства, документознавства у вищій
школі, УнДіаСД виступив активним поборником ідеї започаткування
нової наукової спеціальності та відкриття в системі архівних установ
аспірантури.
Важливими досягненнями УнДіаСД, датованими 2003 р., стало
затвердження паспорту наукової спеціальності 07.00.10 “Докумен-
тознавство, архівознавство”, програми кандидатського іспиту зі спе-
ціальності 07.00.10 (розробники – С. Г. Кулешов, і. Б. матяш)74 та
відкриття в інституті першої в Україні спеціалізованої вченої ради
(голова – і. Б. матяш, заступник голови – С. Г. Кулешов, вчений се-
кретар – С. Л. зворський) для захисту кандидатських дисертацій із до-
кументознавства й архівознавства75. за час існування спеціалізованої
вченої ради К 26.864.01 УнДіаСД (до 01.09.2008) 32 особи успішно
витримали публічний захист та здобули науковий ступінь кандидата
історичних наук за спеціальностями 07.00.06 – “історіографія, джере-
лознавство та СіД” та 07.00.10 – “Документознавство, архівознавство”.
Більшість захищених дисертацій присвячено історіографічній і джере-
лознавчій проблематиці (59 %), решта – архівознавчій і документоз-
навчій (41 %). якщо аналізувати співвідношення виконаних праць із
архівознавства та документознавства, то кількісна перевага залишаєть-
ся за дослідженнями документознавчої тематики (54 %). найпопулярні-
шими виявилися дисертаційні “присвяти” історії діловодства76 та його
нормативно-правовому забезпеченню77, окремим видам документів78,
документаційному забезпеченню діяльності установ79.
1990-ті рр. увійшли в історію документознавства ще одним знамен-
ним фактом – появою в Україні перших фахових періодичних видань,
промотором більшості з них виявився УнДіаСД. незважаючи на те,
що документознавчі публікації знайшло місце майже в усіх інститут-
ських періодичних і продовжуваних виданнях80, найпопулярнішим із
них наразі залишається щорічник “Студії з архівної справи та доку
ментознавства” (далі – “Студії”). започаткування в “Студіях” рубри-
ки “Документознавство: історія, теорія, практика” стало знаковою поді-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань86
єю для становлення документознавства як наукової дисципліни. і хоча
кількість документознавчих публікацій у виданні до початку 2000-х рр.
залишалася незначною81, проте вони порушили найскладніші питання
теорії, історії документа, спеціальної термінології, електронного до-
кументообігу, комп’ютерного діловодства, що мало величезне значен-
ня82. апробуючи на сторінках часопису результати дисертаційних до-
сліджень і багаторічних наукових пошуків, планової роботи інституту,
співробітники відділу демонструють когнітивне значення дисципліни
для розвитку архівознавства та суміжних галузей знань, шляхи застосу-
вання здобутих знань для задоволення практичних потреб суспільства
й держави в управлінні й архівній справі. Безперечно, зростання кіль-
кості посилань на публікації досліджуваного видання в науковій фахо-
вій періодиці не лише формально доводить визнання його популярнос-
ті й авторитетності, але й має особливий вплив на розвиток сучасного
документознавства в Україні.
заслуговує визнання ще одна якісна зміна у функціонуванні інсти-
туту у 2000-х рр. – це організація форуму, присвяченого винятково до-
кументознавчій проблематиці. Таким стала міжнародна наукова кон-
ференція “Сучасний стан та перспективи розвитку документознавства”,
у якій узяли участь понад 60 осіб – представників академічних, галу-
зевих наукових установ, бібліотек, архівів, музеїв, вищих навчальних
закладів України, Білорусі, Польщі, російської федерації, Угорщини83.
Учасники конференції зініціювали обговорення підсумків і перспектив
розвитку документознавства на початку ХХі ст., залучення передово-
го зарубіжного досвіду у сфері архівістики та КДП, проведення новіт-
ніх дослідницьких програм із методики документознавства і суміжних
галузей знань, історії, теорії і практики діловодства, проблем архівної
освіти і фахової підготовки документознавців. незмінним тематичним
компонентом зібрання залишилась увага до персоналій української на-
уки, переважно архівістів. Підсумувавши досягнуте, конференція стала
відправною точкою для дальших історичних, теоретичних, науково-
технологічних документознавчих досліджень, перспективно скоригу-
вавши їх поступ.
заради справедливості, крім УнДіаСД, різноаспектні документоз-
навчі дослідження активно провадять інститут архівознавства (дирек-
тор – к. і. н. Л. м. яременко) й інститут рукопису (директор – член-
кор. нан України, д. і. н., проф. Л. а. Дубровіна) нБУВ нан України,
інститут української археографії та джерелознавства ім. м. С. Грушев-
ського нан України (директор – член-кор., д. і. н., проф. П. С. Со-
хань), відділ СіД і електронних інформаційних ресурсів інституту
історії України нан України (керівник – д. і. н., проф. Г. В. Боряк),
спеціалізовані кафедри КнУ ім. Тараса Шевченка (кафедра архівоз-
навства та спеціальних галузей історичної науки, завідувач – д. і. н.,
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 87
проф. м. Г. Щербак), ХнУ ім. В. н. Каразіна (кафедра історіографії,
джерелознавства та археології, завідувач – д. і. н., проф. С. і. Посохов),
вищі навчальні заклади, що готують фахівців із напряму “Документоз-
навство та інформаційна діяльність”, зокрема Київський національний
університет культури і мистецтв, Державна академія керівних кадрів
культури і мистецтв, рівненський державний гуманітарний універ-
ситет, Харківська державна академія культури та ін. незважаючи на
зростання кількості колективних та одноосібних учасників розбудови
української документознавчої науки, УнДіаСД залишається лідером
із-поміж них, демонструючи власну перевагу завдяки репрезентації на-
уковому загалу чергових якісно звершених дослідницьких проектів.
з огляду на досвід, який ілюструє постійне бажання інституту до
переоцінки зробленого, можна стверджувати, що інтелектуальні до-
магання, професійна орієнтація на здобутки найвищого ґатунку, ке-
рування критерієм поліпшення цілеспрямованої співпраці з колегами,
спричинить появу нових цікавих відкриттів у документознавстві та су-
міжних галузях знань, котрі за фактом існування спонукають фахівців
виявити цікавість, підтримати діалог і спрямувати об’єднані зусилля на
позитивну для галузі перспективу.
1 Lyotard J.-F. La condition postmodeme: Rapport sur le savoir. – P., 1979. –
P. 55.
2 банасюкевич в. Д., Ларин М. в. 30 лет ВнииДаД // археограф. еже-
годник за 1996 год. – м., 1998. – С. 48–56; Голованов Д. Д. научно-иссле до-
вательская работа ВнииДаД // Сов. архивы. – 1972. – № 4. – С. 38; Как это
было: воспоминания / а. н. Сокова, н. и. басовская, а. С. Красавин, Л. С. те
рещенко, в. в. олевская, н. и. химина, С. н. романова, в. Ф. Привалов,
а. в. Елпатьевский // отеч. архивы. – 1996. – № 1. – С. 12–21; Курантов а. П.
ВнииДаД – научно-исследовательский центр отрасли // Сов. архивы. –
1977. – № 2. – С. 45–55; Ларин М. в. ВнииДаД – 35 // отеч. архивы. – 2001. –
№ 5. – С. 37–40; Его же. Всероссийский научно-исследовательский институт
документоведения и архивного дела // Студії. – 2005. – Т. 13. – С. 172; Его
же. научная деятельность института // отеч. архивы. – 1996. – № 1. – С. 3–12
та ін.
3 Друга республіканська наукова конференція з архівознавства та інших
спе ціальних історичних дисциплін // Укр. іст. журн. – 1965. – № 8. – С. 151;
бутич і. Л. назрілі питання української радянської археографії // Третя рес-
публік. наук. конф. з архівознавства та інших спеціальних історичних дисци-
плін. Друга секція. Спеціальні сторичні дисципліни. – К., 1968. – С. 204–216.
4 цДаВо України, ф. 14, оп. 2, спр. 2325, арк. 1–3.
5 Там само, арк. 27.
6 Там само, арк. 29.
7 Там само, арк. 32.
8 Там само, арк. 32.
9 Там само, арк. 3.
10 Про створення в м. Києві Українського науково-дослідного інституту
архівної справи та документознавства: постанова Кабінету міністрів України
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань88
від 16 травня 1994 р. № 311 // http: www.rada.gov.ua [сторінка “законодавство
України” веб-сайту Верховної ради України, документ № 311-94-п].
11 Публікації про діяльність УнДіаСД // Український науково-дослідний
інститут архівної справи та документознавства. До 10-річчя заснування (1994–
2004): бібліогр. покажчик. – К., 2004. – С. 99–101. – (архівні та бібліографічні
джерела української історичної думки; вип. 10); Див. також: Матяш і. б. Де-
сятиліття діяльності УнДіаСД і розвиток архівної науки в Україні // Студії. –
2004. – Т. 12. – С. 14–20; її ж. Десятиліття установи – не ювілей, а привід
для роздумів … // БДі. – 2004. – № 4. – С. 10–19; її ж. Українська архівна
наука на сучасному етапі: архівознавство в колі історичних дисциплін // Укр.
історик. – 2007–2008. – Т. 44/45. – С. 235–248; її ж. Проблеми розвитку архі-
вознавства в Україні на сучасному етапі // Вісн. одеського іст.-краєзнавчого
музею. – 2007. – Вип. 3. – С. 33–39 та ін.
12 Матяш і. Галузева наукова установа: до підсумку 10 років діяльності
УнДіаСД // Український науково-дослідний інститут архівної справи та до-
кументознавства. До 10-річчя заснування (1994–2004): бібліогр. покажчик. –
К., 2004. – С. 6. (архівні та бібліографічні джерела української історичної
думки; вип. 10).
13 Треба сказати, організаційні документи УнДіаСД зазнали відтоді змін,
що пов’язано з об’єктивною коректурою часом змісту й основних завдань
установи.
14 Матяш і. Галузева наукова установа ... – С. 5.
15 Кульчицький С. в. [рецензія] Студії з архівної справи та документоз-
навства. – Т. 1. Український державний науково-дослідний інститут архівної
справи та документознавства. – К., 1996. – 166 с. // Укр. іст. журн. – 1997. –
№ 5. – С. 155–157; Сохань П. [рецензія] Студії з архівної справи та докумен-
тознавства (науковий щорічник Українського науково-дослідного інституту
архівної справи та документознавства). Т. 1. – К., 1996 // Слово і час. – 1997. –
№ 8. – С. 91–92; хланта о. “Студії” – підпора для архівів України // Срібна
земля – фест. – 14–20 серпня 1997, № 32 (68) та ін.
16 основні напрями діяльності Українського державного науково-дослід-
ного інституту архівної справи та документознавства (копія). – архів автора,
арк. 8.
17 Ляхоцький в. УДнДіаСД: п’ять років наукових досліджень в галузі
архіво- та документознавства // Студії. – 1999. – Т. 4. – С. 26.
18 Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та
документознавства. Хроніка становлення (1994–1999 рр). / Упоряд. Г. Мута
фян, К. Селіверстова, в. Шакало, а. Шурубура // Студії. – 1999. – Т. 4. –
С. 26–30.
19 Матяш і. Галузева наукова установа ... – С. 7.
20 Ляхоцький в. УДнДіаСД: п’ять років наукових досліджень ... – С. 26.
21 Упродовж 1995–2000 рр. науковий ступінь доктора історичних наук
здобули С. Г. Кулешов (1997), а кандидата історичних наук – К. і. Климова
(1996), і. Б. матяш (1996), н. м. Христова (1999).
22 Під “тематичною науковою продукцією” розуміємо ту, яка торкається
до кументознавства та дотичних до нього проблем архівної справи, наук доку-
ментально-комунікаційного циклу.
23 Библиографический указатель нормативных, научно-исследовательских
и методических разработок ВнииДаД за 1986–2005 гг. / ВнииДаД. – м.,
2006. – 199 с.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 89
24 методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та ти-
пових номенклатур справ / ГаУ при Кабінеті міністрів України, УДнДіаСД;
упоряд.: Г. в. Портнов, в. П. Ляхоцький. – К., 1997. – 14 с., [3] с.
25 методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузевих) перелі-
ків документів із зазначенням термінів їхнього зберігання / ГаУ при Кабінеті
міністрів України, УДнДіаСД; упоряд.: Г. в. Портнов, в. П. Ляхоцький. – К.,
1997. – 17 с., [1] с.
26 Типові норми часу і виробітку на основні види робіт з управлінською
документацією та документами особового походження на паперових носіях,
що виконуються державними архівними установами / ГаУ при Кабінеті мі-
ністрів України, УДнДіаСД; уклад.: Г. в. Портнов (кер.), в. П. Ляхоцький,
Г. П. рижкова, а. Є. Філіпович. – К., 1997. – 108 с.
27 Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів
державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і
підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів / ГаУ при Кабі-
неті міністрів України, УДнДіаСД; авт.: Г. в. Портнов, С. в. Сельченкова,
в. П. Ляхоцький, і. б. Матяш. – К., 1997. – 255 с.
28 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються в ді-
яльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших уста-
нов, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів:
наказ Головархіву України від 20 липня 1998 р. № 41 // офіц. вісн. України. –
1998. – № 38. – Ст. 1414.
29 методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузевих) перелі-
ків ... – С. 7–10.
30 Перелік документів національного банку України, установ і організа-
цій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із
зазначенням строків зберігання. – К., 1996. – 208 с.; Перелік документів, що
утворюються в діяльності міністерства оборони та збройних Сил України, із
зазначенням строків зберігання документів. – К., 2003. – 276 с.; Перелік до-
кументів, що утворюються в діяльності органів прокуратури України, із зазна-
ченням строків зберігання документів. – К., 2004. – 55 с.; Перелік документів,
що утворюються в процесі діяльності внутрішніх військ міністерства вну-
трішніх справ України, із зазначенням строків зберігання. – К., 2002. – 121 с.;
Перелік документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх
справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи мініс-
терства внутрішніх справ України, із зазначенням строків зберігання доку-
ментів. – К., 2002. – 185 с.; Перелік документів, що утворюються в процесі
діяльності органів і установ кримінальної виконавчої системи, із зазначенням
їх строків зберігання. – К., 2004. – 84 с.; Перелік документів, що утворюються
в установах Державної митної служби України, із зазначенням строків збері-
гання. – К., 1997. – 166 c.; Перелік спеціальної документації з питань гідроме-
теорології та контролю природного середовища, що утворюється в установах
Комітету України з питань гідрометеорології, із зазначенням місця та строків
зберігання. – К., 2000. – 59 с. та ін.
31 Перелік науково-технічних документів постійного строку зберіган-
ня / Держкомархів України, УнДіаСД, центр. держ. наук.-техн. архів Украї-
ни. – К., 2007. – 48 с.
32 Примірна номенклатура справ апарату обласних, Київської та Севасто-
польської міських державних адміністрацій / Держкомархів України, УнДі-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань90
аСД; Упоряд. о. М. Загорецька, Л. в. Кузнєцова. – К., 2003. – 43 с.; Примірна
номенклатура справ апарату районної державної адміністрації області / Держ-
комархів України, УнДіаСД; упоряд. о. М. Загорецька. – К., 2004. – 34 с.
33 Типові норми часу і виробітку на основні види робіт з управлінською
документацією та документами особового походження на паперових носіях,
що виконуються державними архівними установами / ГаУ при Кабінеті мі-
ністрів України, УДнДіаСД; уклад.: Г. в. Портнов (кер.), в. П. Ляхоцький,
Г. П. рижкова, а. Є. Філіпович. – К., 1997. – 108 с.
34 рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господар-
ства. – Краматорськ, 1995. – 11 с.
35 межотраслевые методические рекомендации по разработке нормативных
материалов для нормирования труда в непроизводственных отраслях народно-
го хозяйства. – м.: Экономика, 1988. – 91 с.; методические основы создания
системы базовых нормативов для нормирования умственного труда. – м.:
нии труда, 1988. – 68 с.; разработка нормативных материалов для нормиро-
вания труда рабочих: метод. рекомендации. – м.: нии труда, 1983; нормиро-
вание труда служащих: метод. указания. – м.: нии труда, 1979. – 104 с.; По-
ложение об организации нормирования труда в учреждениях государственной
архивной службы СССр. – м., 1989.
36 Типові норми часу і виробітку ... – С. 102.
37 за одиницю виміру обсягу роботи “один друкований аркуш” береться
матеріал, який вміщує 40 тис. друкованих знаків або 16, 7 машинописних сто-
рінок, надрукованих через 1,5 інтервалу з 2400 знаками на кожній сторінці.
38 Тривалість робочого дня – 8 годин при 40-годинному робочому тижні.
39 Примірні норми часу (виробітку) на основні види робіт в архівних під-
розділах органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій / Держкомархів України, УнДіаСД; уклад.: С. Г. Ку
лешов (кер.), Л. в. Кузнєцова, а. Л. Маньковський, о. М. Загорецька. – К.,
2001. – 66 с.
40 альбом стандартних форм документів для архівних установ / Головархів
України, УнДіаСД; упоряд. М. і. Кузнєцова. – К., 1998. – 37 с.; Планово-звітна
документація державних архівних установ України (збірник форм) / Держко-
мархів України, УнДіаСД; упоряд.: в. в. Сендик, н. М. христова, Л. в. Куз
нєцова, о. М. Загорецька. – К., 2000. – 142 с.; Примірна інструкція з діло-
водства в центральних державних архівних установах України, Державному
архіві при раді міністрів автономної республіки Крим, державних архівах
областей, міст Києва і Севастополя / Головархів України, УДнДіаСД; упо-
ряд. о. М. Загорецька. – К., 1999. – 62 с.
41 основні правила роботи державних архівів України / Держкомархів Ук-
раїни, УнДіаСД; за заг. ред. Л. о. Драгомирової, К. Є. новохатського. – К.,
2004. – 228 с., [105] с. дод.
42 Передмова // основні правила роботи державних архівів України / Держ-
комархів України, УнДіаСД; за заг. ред. Л. о. Драгомирової, К. Є. новохат-
ського. – К., 2004. – С. 10.
43 Загорецька о. М. нормативне та науково-методичне забезпечення орга-
нізації діловодства в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХі століття:
дис. … канд. іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів України, УнДіаСД. – К.,
2005. – С. 96.
44 Загорецька о. Сучасні проблеми організації діловодства в міністерствах
та державних комітетах України // Студії. – К., 1998. – Т. 3. – С. 80.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 91
45 Загорецька о. М. нормативне та науково-методичне забезпечення орга-
нізації діловодства ... – С. 99–100.
46 Там само. – С. 99–100.
47 Кулешов С. Г. організація функціонування документаційних інформа-
ційно-пошукових систем / ГаУ при Кабінеті міністрів України, УДнДіаСД. –
Препр. – К., 1998. – 26 с.
48 засоби захисту інформації в системах комп’ютерного діловодства: практ.
посіб. / Головархів України, УДнДіаСД; упоряд. а. Л. Маньковський. – К.,
1999. – 36 с.; Системи комп’ютерного діловодства: сучасний стан і перспек-
тиви розвитку програмно-методичного забезпечення / ГаУ при Кабінеті мі-
ністрів України, УДнДіаСД; уклад. а. Л. Маньковський. – К., 1998. – 33 с.;
організація комп’ютерного діловодства в установах. Програмно-апаратне за-
безпечення: методичні рекомендації / ГаУ при Кабінеті міністрів України,
УДнДіаСД; упоряд. а. Л. Маньковський. – К., 1998. – 25 с. та ін.
49 Про електронний цифровий підпис: закон України від 22 травня 2003 р.
№ 852–IV // Відом. Верхов. ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276; Про елек-
тронні документи та електронний документообіг: закон України від 22 травня
2003 р. № 851–IV // Відом. Верхов. ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
50 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ
2732:2004. – Чин. від 2005.07.01. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. –
32 с.
51 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732–94. –
К.: Держстандарт України, 1995. – 31 с.
52 інформація та документація. Базові поняття: Терміни та визначення:
ДСТУ 2392–94. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.; інформація та до-
кументація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів:
Терміни та визначення: ДСТУ 2394–94. – К.: Держстандарт України, 1994. –
89 с.; інформація та документація. обмеження документа, встановлення його
предмета та відбір термінів індексування: загальні вимоги: ДСТУ 2395–94. –
К.: Держстандарт України, 1994. – 10 с.; інформація та документація. інфор-
маційні мови: Терміни та визначення: ДСТУ 2398–94. – К.: Держстандарт,
1994. – 73 с.
53 архівістика: термінологічний словник / авт.-упоряд.: К. Є. новохат
ський, К. т. Селіверстова та ін. – К., 1998. – 106 с.
54 наукове редагування термінів для видання здійснили: блоки “основні
поняття архівознавства та формування наф” – з. о. Сендик, К. Т. Селівер-
стова, “зберігання архівних документів” – а. К. Шурубура, В. м. Юрченко,
“архівне описування, науково-довідковий апарат архіву та облік архівних
документів” – н. м. Христова, К. Т. Селіверстова, “організація збереження
та використання кінофотофонодокументів” – н. м. Слончак, о. м. Базано-
ва, “Документознавство та діловодство” – С. Г. Кулешов, о. м. Кальченко,
н. і. Гончарова, “СіД” – я. С. Калакура, В. С. Шандра.
55 Протокол № 02 засідання Вченої ради Українського державного нау-
ково-дослідного інститут архівної справи та документознавства від 09 липня
1998 р. (копія). – архів автора, арк. 6.
56 Українська архівна енциклопедія: а–Г: робочий зошит / Держкомархів
України, УнДіаСД. – К., 2006. – 225 с.; Українська архівна енциклопедія:
Д–К: робочий зошит / Держкомархів України, УнДіаСД. – К., 2007. – 224 с.;
Українська архівна енциклопедія: н–я: робочий зошит / Держкомархів Укра-
їни, УнДіаСД. – К., 2007. – 256 с.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань92
57 ДУСД. основні положення: ДСТУ 3843–99. – К.: Держстандарт Украї-
ни, 2000. – 7 с.; ДУСД. формуляр-зразок. Вимоги до побудови: ДСТУ 3844–
99. – К.: Держстандарт України, 2000. – 8 с.
58 Унифицированные системы документации. Система организационно-
рас порядительной документации. Требования к оформлению документов:
ГоСТ 6.38–90. – Взамен ГоСТ 6.38–72, ГоСТ 6.39–72. – Введ. 01.01.91. – м.:
изд-во стандартов, 1990. – 18 с.
59 Загорецька о. М., Кузнєцова Л. в., Кулешов С. Г. Стандартизація в галу-
зі справочинства в Україні: невирішені проблеми // архіви України. – 2001. –
№ 1/2. – С. 15.
60 ДУСД. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документа-
ції. Вимоги до оформлювання документів: ДСТУ 4163–2003. – Чин. від
01.09.2003. – К.: Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с.
61 Там само. – С. 1.
62 методичні рекомендації щодо застосування ДСТУ 4163–2003 Держав-
на уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-
розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів / Держко-
ма рхів України, УнДіаСД; уклад.: С. Г. Кулешов, Л. в. Кузнєцова,
о. М. За го рецька та ін. – К., 2004. – 62 с.
63 збірник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих докумен-
тів / Держ комархів України, УнДіаСД; уклад.: о. М. Загорецька, Л. в. Куз
нєцова, С. Г. Ку лешов. – К., 2006. – 73 с.
64 інформація та документація. Керування документаційними процесами.
Ч. 1. основні положення (ISO 15489–1:2001, MOD): ДСТУ 4423–1:2005. – Чин.
від 01.04.2007 / розробники: і. антоненко, о. загорецька, С. Кулешов (кер.
розроблення). – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 28 с.; інформація
та документація. Керування документаційними процесами. Ч. 2. настанови
(ISO/TR 15489–2:2001, MOD): ДСТУ 4423–2:2005. – Чин. від 01.10.2007 / роз-
робники: і. антоненко, о. Загорецька, С. Кулешов (кер. розроблення). – К.:
Держспоживстандарт України, 2007. – 44 с.
65 інформація та документація. Керування документаційними процесами.
Ч. 1. основні положення (ISO 15489-1:2001, MOD): ДСТУ 4423–1:2005 ... –
С. V.
66 основні положення організації науково-дослідної та методичної роботи
в державних архівних установах України / Держкомархів України, УДнДі-
аСД; уклад.: і. б. Матяш (кер.), в. М. Гика, С. Г. Кулешов, Л. П. одинока,
т. П. Прись, К. т. Селіверстова, н. М. христова. – К., 2001. – 51 с.; Галузева
система науково-технічної інформації з архівної справи та документознав-
ства. Структура та основні напрями функціонування: СоУ 92.5–22892594–
001–2004. – Чин. від 2005-01-01 / розробники: С. Кулешов (кер. розробки),
Л. одинока (від. виконавець), а. батрак, р. романовський. – К.: Держкомар-
хів України, 2005.– 20 с. та ін.
67 Кулешов С. Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. – К.:
ДаКККім, 2000. – 163 с.; Матяш і. б. Українська архівна періодика 1920–
1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія / нан України, нБУВ, УДнДі-
аСД. – К., 1999. – 477 с.; її ж. архівна наука і освіта в Україні 1920–1930-х ро-
ків / Держкомархів України, УнДіаСД. – К., 2000. – 591 с.; її ж. особа
в українській архівістиці: біогр. нариси / Держкомархів України, УДнДіаСД,
нан України, ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. м. С. Грушевсько-
го. – К., 2001. – 226 с.; Шандра в. С. Київське генерал-губернаторство (1832–
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 93
1914): історія створення та діяльності, архівний комплекс і його інформатив-
ний потенціал / Головархів при Кабінеті міністрів України, УДнДіаСД. – К.,
1999. – 141 с.; її ж. малоросійське генерал-губернаторство, 1802–1856: функ-
ції, структура, архів / Держкомархів України, УДнДіаСД, нан України, ін-т
укр. археографії та джерелознавства ім. м. С. Грушевського. – К., 2001. –
355 с.: іл. та ін.
68 Матяш і. Галузева наукова установа ... – С. 11.
69 Кулешов С. Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи ... –
163 с.
70 бездрабко в. в. С. Г. Кулешов і вітчизняне документознавство: до іс-
торіографії науки на рубежі століть // БДі. – 2008. – № 3. – С. 31–44.
71 Загорецька о. Висвітлення проблем організації загального діловодства
на сторінках журналу “архіви України” // ааД: міжвід. зб. наук. праць. –
К., 2002. – Вип. 5: архіви – складова інформаційних ресурсів суспільства. –
С. 348–355; її ж. нормативне та науково-методичне забезпечення організації
діловодства в Україні у 1950–1980-х роках // Студії. – К., 2004. – Т. 11. –
С. 177–182; її ж. організація діяльності діловодних служб Державного сенату
(1918 р.) // Студії. – К., 1999. – Т. 5. – С. 113–115; її ж. Про національний
стандарт на організаційно-розпорядчу документацію // Документознавство.
Бібліотекознавство. інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практи-
ки: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25–26 трав. 2004 р.). – К.,
2004. – С. 46–49; її ж. Сучасні проблеми організації діловодства в міністер-
ствах та державних комітетах України // Студії. – К., 1998. – Т. 3. – С. 80–
81; її ж. Теорія діловодства як галузь наукових знань // Студії. – К., 2002. –
Т. 8. – С. 139–141; її ж. Термінологічні стандарти з діловодства й архівної
справи: історичний аспект і сучасний стан // Документознавство та інформа-
ційна діяльність: наука. освіта. Практика: зб. матеріалів наук. конф. (18 груд.
2002 р.). – К.: ДаКККім, 2003. – С. 55–58; Загорецька о. М., Кузнєцова Л. в.,
Кулешов С. Г. Стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені
проблеми // архіви України. – 2001. – № 1/2. – С. 11–20.
72 Загорецька о. М. Службові документи сучасної організації: довідник. –
К.: медіаПро, 2005. – 118 с.
73 архівознавство: підруч. для студентів іст. ф-тів вищ. навч. закладів
України / за заг. ред. Я. С. Калакури та і. б. Матяш. – 2-е вид. – К.: Видавн.
дім “Км академія”, 2002. – 356 с.; нариси історії архівної справи в Україні
/ за заг. ред. і. Матяш, К. Климової. – К.: Видавн. дім “Км академія”, 2002. –
612 с.; Хрестоматія з архівознавства: навч. посіб. для студентів іст. спец. вищ.
навч. закл. / упоряд.: Г. в. боряк [та ін.]. – К.: Видавн. дім “Км академія”,
203.– 408 с.
74 Програма кандидатського іспиту зі спеціальності “07.00.10 – докумен-
тознавство, архівознавство” / уклад.: С. Г. Кулешов, і. б. Матяш. – К., 2004. –
18 с.
75 Зворський С. Л. Перший рік діяльності спеціалізованої вченої ради із
захисту дисертацій в УнДіаСД // Студії з архівної справи т адокументознав-
ства. – 2004. – Т. 11. – С. 273–275; Його ж. У спеціалізованій вченій раді
УнДіаСД // Студії. – 2004. – Т. 12. – С. 248–250.
76 Загорецька о. М. нормативне та науково-методичне забезпечення орга-
нізації діловодства в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХі століття:
автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів України, УнДі-
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань94
аСД.– К., 2005. – 16 с.; Палеха Ю. і. Культура діловодства в сучасних устано-
вах України: становлення, технологія, організація, керування: автореф. дис. …
канд. іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів України, УнДіаСД.– К., 2005. – 18 с.
77 Сельченкова С. в. Переліки документів у діловодстві: історія, класифі-
кація, концептуальні та методичні засади підготовки: автореф. дис. … канд.
іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів України, УнДіаСД.– К., 2005. – 20 с.
78 тупчієнко-Кадирова Л. Г. музичний документ: визначення поняття, кла-
сифікація та методика описування (на прикладі творчої спадщини композитора
Ю. С. мейтуса (1903–1997): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.10 / Держ-
комархів України, УнДіаСД. – К., 2005. – 20 с.
79 Петрова і. о. Документаційне забезпечення діяльності установ місце-
вого самоврядування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: авто-
реф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів України, УнДіаСД.– К.,
2008. – 19 с.; Чекмарьова Л. о. Веб-сайт обласної державної адміністрації
України як документально-інформаційна система: засади функціонування,
структура, зміст: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.10 / Держкомархів
України, УнДіаСД.– К., 2008. – 19 с.
80 батрак а. Висвітлення проблем документознавства на сторінках пері-
одичних видань Українського науково-дослідного інститут архівної справи та
документознавства // Студії. – 2004. – Т. 11. – С. 183–187.
81 із 2000-х рр. документознавча проблематика на шпальтах “Студій”
стала займати чільне місце, що пов’язано із загальною активізацією науково-
дослідної роботи установи.
82 Загорецька о. нормативне та науково-методичне забезпечення організа-
ції діловодства в Україні у 1950–1980-х рр. // Студії. – 2004. – Т. 11. – С. 177–
182; її ж. організація діловодних служб Державного сенату Української дер-
жави // Студії. – 1999. – Т. 5. – С. 113–115; її ж. Сучасні проблеми організації
діловодства в міністерствах та державних комітетах України // Студії. – 1998. –
Т. 3. – С. 80–81; її ж. Теорія діловодства як галузь наукових знань // Студії. –
2002. – Т. 8. – С. 139–141; Кулешов С. Документальні джерела наукової інфор-
мації як об’єкт дослідження інформатики // Студії. – 1996. – Т. 1. – С. 72–76;
Його ж. Документологія як навчальний курс та наукова дисципліна // Сту-
дії. – 2006. – Т. 14. – С. 58–61; Його ж. з історії організації наукових дослі-
джень процесів діловодства в Україні у 1920–1930-х роках // Студії. – 2004. –
Т. 11. – С. 164–167; Його ж. Перспективні напрямки наукових досліджень у
спеціальному документознавстві // Студії. – 2004. – Т. 12. – С. 115–119; Його
ж. Про базові поняття документознавства (нотатки з приводу змісту розділу
“загальні поняття” ДСТУ 2732–94 “Діловодство й архівна справа. Терміни
та визначення”) // Студії. – 1997. – Т. 2. – С. 72–75; Його ж. Українське до-
кументознавство: сучасний стан і перспективи розвитку // Студії. – 1999. –
Т. 4. – С. 95–98; Його ж. Ще раз про “доджерело” // Студії. – 2002. – Т. 8. –
С. 135–139 та ін.
83 Програма міжнародної наукової конференції “Сучасний стан та пер-
спективи розвитку документознавства”. 1–3 грудня 2004 р. / Держкомархів
України, УнДіаСД. – К., 2004. – 14 с.
з іСТорії арХіВіВ Та арХіВниХ зіБрань 95
Валентина БездраБко
Український науково-дослідний інститут
архівної справи та документознавства –
провідна наукова установа документознавчої галузі
розглядається історія наукової установи документознавчої галузі – Укра-
їнського науково-дослідного інституту архівної справи та документознав-
ства. Висвітлюються основні історичні, теоретико-фундаментальні, науково-
методичні здобутки з документознавства, визначаються перспективні напрями
розвитку науки та інституту.
ключові слова: документознавство; наука; Український науково-дослід-
ний інститут архівної справи та документознавства.
Удк 930.25:061.6(447)
Валентина БездраБко
Украинский научно-исследовательский институт
архивного дела и документоведения –
ведущее научное учреждение
документоведческой отрасли
рассматривается история научного учреждения документоведческой от-
расли – Украинского научно-исследовательского института архивного дела
и документоведения. освещаются основные исторические, теоретико-фунда-
мен тальные, научно-методические достижения по документознавству, опред-
еляются перспективные направления развития науки и института.
ключевые слова: документведение; наука; Украинський научно-иссле-
довательский институт архивного дела и документоведения.
Удк 930.25:061.6(447)
Valentina BezdraBko
Ukrainian research Institute of archival affairs
and record keeping – the leading scientific institution
of the record-keeping branch
In the article the history of the very first scientific institution in the documentary
studies in Ukraine – Ukrainian Scientific and Research Institute of Archiving and
Documentary Studies has got its consideration. The principal historical, theoretical
and fundamental, scientific and methodological achievements in documentary
studies have been highlighted, the prospects for development of the scientific field
and the Institute have been determined.
keyword: Documentary Studies; scientific; Ukrainian Scientific and Research
Institute of Archiving and Documentary Studies.
Udk 930.25:061.6(447)
|