Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис
У статті комплексно розглядається три напрямки діяльності Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України – архівний, бібліотечний і музейний, вивезення з Києва культурних цінностей у 1943–1944 рр. на захід....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26213 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис / Т. Себта // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 111-127. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26213 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-262132025-06-03T16:03:55Z Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис Краевое управление архивов, библиотек и музеев при рейхскомиссаре Украины: исторический очерк The Territorial Administration of archives, libraries and museums under Reichscommissar of Ukraine: a historical essay Себта, Т. З історії архівів та архівних зібрань У статті комплексно розглядається три напрямки діяльності Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України – архівний, бібліотечний і музейний, вивезення з Києва культурних цінностей у 1943–1944 рр. на захід. В статье комплексно рассматриваются три направления деятельности Краевого управления архивов, библиотек и музеев при рейхскомиссаре Украины – архивный, библиотечный и музейный, вывоз из Киева культурных ценностей в 1943–1944 гг. на запад. The article covers three lines – archival, library and museum – of the activities of the Regional direction for archives, libraries and museums at Reichskommissar for the Ukraine, the removal of cultural treasures from Kiev into the West in 1943–1944. 2009 Article Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис / Т. Себта // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 111-127. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26213 94:930.25(447)"1942/1944" uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань |
| spellingShingle |
З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань Себта, Т. Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис Архіви України |
| description |
У статті комплексно розглядається три напрямки діяльності Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України – архівний, бібліотечний і музейний, вивезення з Києва культурних цінностей у 1943–1944 рр. на захід. |
| format |
Article |
| author |
Себта, Т. |
| author_facet |
Себта, Т. |
| author_sort |
Себта, Т. |
| title |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис |
| title_short |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис |
| title_full |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис |
| title_fullStr |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис |
| title_full_unstemmed |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис |
| title_sort |
крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі україни: історичний нарис |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
З історії архівів та архівних зібрань |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26213 |
| citation_txt |
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис / Т. Себта // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 111-127. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT sebtat krajoveupravlínnâarhívívbíblíotekímuzeívprirajhskomísaríukraíniístoričnijnaris AT sebtat kraevoeupravleniearhivovbibliotekimuzeevprirejhskomissareukrainyistoričeskijočerk AT sebtat theterritorialadministrationofarchiveslibrariesandmuseumsunderreichscommissarofukraineahistoricalessay |
| first_indexed |
2025-11-24T07:21:34Z |
| last_indexed |
2025-11-24T07:21:34Z |
| _version_ |
1849655447951245312 |
| fulltext |
з історії архівів та архівних зібрань 111
Тетяна СебТа
Крайове управління архівів, бібліоТеК і музеїв
при райхСКоміСарі уКраїни:
іСТоричний нариС
Метою даного нарису є відтворення загальної картини діяльності
Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв, яке діяло в райхско-
місаріаті Україна наприкінці 1942–1944 рр. і належало до структури
німецького цивільного управління на цій території.
Дослідникам, які вивчають історію України періоду Другої світо-
вої війни, добре відома ця установа. але досі досліджувалися окремі
аспекти її діяльності, а загальної картини, яка б висвітлювала історію
створення, розбудови і завершального етапу діяльності Крайового
управління, всі напрямки його роботи (архівний, бібліотечний, музей-
ний і науковий), досі немає. Є окремі досить глибокі дослідження, при-
свячені архівній1 стороні діяльності цієї установи, бібліотечній2, науко-
вій3. виключення становить музейний аспект, якого дослідники майже
не торкнулися4. тому важливо об’єднати існуючі знання та маловідомі
факти з окремих сторін діяльності Крайового управління в одну загаль-
ну картину, на яку б могли спиратися наступні дослідження.
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі
України (Landesverwaltung der Archive, Bibliotheken und Museen beim
Reichskommissar für die Ukraine), далі КУ, створено за наказом райх-
скомісара України 7 грудня 1942 р.5 ініціатором створення КУ, яке пла-
нувалося спершу лише як архівне управління, був державний архівний
директор д-р Г. вінтер*, який неодноразово у 1941–1942 рр. працював
в Україні спочатку як радник вищого вiйськового управлiння при штабi
командуючого тилу групи армiй “Пiвдень”, потім при оперативному
штабі райхсляйтера розенберга (далі – оперативний штаб). Ця ініціа-
тива знайшла підтримку у його безпосереднього керівника – генераль-
ного директора державних архівів Пруссії, директора Потсдамського
© тетяна себта, 2009
* вінтер Георг (1895, нойруппін – 1961, Кобленц) – вiдомий нiмецький
архiвiст, д-р філософії. До Другої свiтової вiйни у 1921–1939 рр. співробітник
одного з найстарiших архiвiв нiмеччини – Прусського державного таємного
архiву. Пiд час вiйни у 1941–1944 рр. працював в Українi – з жовтня по грудень
1941 р. як радник вищого вiйськового управлiння при штабi командувача тилу
групи армiй “Пiвдень”; з др. половини травня до кінця серпня 1942 р. – як
держархiвдиректор при Головнiй робочiй групi України оперативного штабу
райхсляйтера розенберга; з вересня 1942 р. – в адміністрації райхскомісара
України, де з 7 грудня 1942 р. до кінця березня 1944 р. очолював КУ. Пiсля
вiйни був директором (1952–1960) Федерального архiву Фрн у Кобленцi.
з історії архівів та архівних зібрань112
райхсархiву, комісара із захисту архівів д-р Е. Ципфеля** та у райхсмі-
ністра окупованих східних територій райхсляйтера а. розенберга6,
останній, вірогідно, виступив за розширення компетенції майбутнього
відомства за рахунок включення до нього музеїв і бібліотек.
КУ мало забезпечувати збереження, облік та впорядкування архів-
них, бiбліотечних i музейних зібрань, що були важливими для iсторiї
т. зв. “східного простору” (східної Європи), краєзнавства, “історії
німецького управління” (Маґдебурзького права), сучасного німецько-
го управління, та науково їх опрацьовувати. Для зручного управління
започатковувалась система крайових архівів, бібліотек і музеїв. Крім
того, з метою концентрації та зберігання документів сучасного німець-
кого управління мав бути створений архів райхскомiсарiату Україна.
По відношенню до цих майбутніх установ КУ мало виступати керів-
ним центром. ті архіви, бібліотеки і музеї, які не перетворювалися на
крайові або з ними не об’єднувалися, залишались у підпорядкуванні
генеральних комісарів. за ними КУ мало здійснювати лише фаховий
нагляд.
Керівником КУ 16 грудня 1942 р.7 було призначено д-ра Г. він-
тера. новостворене управління розмістилося у Києві на вул. володи-
мирській, 22-а (нині – будинок Центрального державного музею-архіву
літератури та мистецтва України).
розбудова КУ, як і створення нової системи архівів, бібліотек і му-
зеїв, відбувалася поступово. Як архівіст, Г. вінтер розробив у першу
чергу проект крайових і окружних архівів рКУ на основі радянської
архівної системи. за його планом, роль колишнього Центрального ар-
хівного управління Урср мало виконувати КУ; центральних архівів
у Києві та харкові – крайові архіви у цих містах; колишніх обласних
архівних управлінь Урср – адміністрації генералкомісарів; державні
обласні архіви змінювалися на окружні архіви; колишні державні іс-
торичні архіви – на фiлiали окружних архівів, державні міські архіви –
на міські фiлiали окружних архівів або з ними об’єднувалися; нарешті,
** Ципфель Ернст (1891, Дрезден – 1966, бад Пірмонт) – керівник ар хів-
ного відомства нацистської німеччини. Починав з вiйськової служби, на якiй
перебував 10 рокiв. У листопаді 1918 р. у ранзi капiтана пішов у вiдставку
i розпочав навчання на архiварiуса, одночасно працюючи в новоствореному
райхсархiві у Потсдамi. Після навчання захистив докторську дисертацiю
у вюрц бурзi i 1923 р. отримав посаду архiвного радника. вступ у 1932 р.
до нацiонал-соцiалiстичної нiмецької робітничої партiї значно посприяв
його швидкій кар’єрі на архiвнiй службi. 1935 р. вiн одержав посаду вищого
державного радника, восени 1936 р. його призначили директором райхсархiву
в Потсдамi, у жовтнi 1938 р. – генеральним директором державних архiвiв
Пруcсiї, у травнi 1940 р. – комiсаром із захисту архiвiв. з сiчня 1944 р. вiн
очолив новостворений пiдвiддiл архiвної справи та документознавства при
I-му вiддiлi райхcмiнiстерства внутрiшнiх справ.
з історії архівів та архівних зібрань 113
колишні державні районні архіви об’єднувалися з окружними архівами
або їхніми фiлiалами8.
Крайовий архів у харкові планувалося створити після передачі хар-
ківської області німецькому цивільному управлінню, тобто включення
її до рКУ. однак, цього, не сталося. за наказом райхскомісара України
від 26 лютого 1943 р. 1 березня 1943 р. було створено Крайовий архів,
Крайову бібліотеку і Крайовий музей лише у Києві9.
окружні архіви було створено дещо пізніше – приблизно напри-
кінці березня 1943 р. із 18 окружних архівів, які передбачалося утвори-
ти з урахуванням областей військової зони управління, було створено
лише 13 – у брест-Литовську (нині – брест), вінниці, Дніпропетров-
ську, Кам’янці-Подільському, Кіровограді, Луцьку, Мозирі, Миколаєві,
Пінську, Полтаві, рівному, запоріжжі та Житомирі10. три окружні ар-
хіви розташовувалися у білоруських містах (брест-Литовську, Мозирі,
Пінську), оскільки південні райони цих областей разом з названими
містами входили до райхскомісаріату Україна.
архівний напрямок
Крайовий архів Києва було утворено на основі Українського го-
ловного історичного архіву (УГіа) ім. в. б. антоновича, який на той
час об’єднував фонди колишнього Київського центрального архіву
давніх актів (КЦаДа), обласного і міського архівів та окремих вря-
тованих відомчих архiвiв. 1 березня 1943 р. відбулася, по суті, зміна
назви – УГіа ім. антоновича на Крайовий архів, оскільки структура
вiддiлiв архіву не змінилася. Крайовий архів Києва мав у своєму складі
5 вiддiлiв: I вiд. – кол. КЦАДА (зав. вiд. н. Д. Полонська-василенко);
II вiд. – адмiнiстративнi, громадські та освiтнi установи (зав. вiд.
К. М. остроградська); III вiд. – фiнансово-економiчнi, судові, церковні
та монастирські установи (зав. вiд. проф. М. т. Яновський, з 1 трав-
ня 1943 р. – М. Ф. тищенко); IV вiд. – установи, якi виникли після
1917 р. (зав. вiд. о. М. барабашев); V вiд. – друкованих видань (зав.
вiд. – в. в. Шпилевич). останній вiдділ (V-й) налічував 7 пiдвiддiлiв:
1) науково-довiдкова бiблiотека, 2) газети, 3) плакати та листівки,
4) ру кописний (рукописи та копії архівних документів), 5) географiчнi
карти, плани, проекти, схеми i діаграми, 6) речові пам’ятки до Музею
архівознавства, фото, негативи, 7) архів друкованих видань11.
Крайовий архів Києва і т. зв. групу архівів очолив архівний радник
д-р Ернст байнс, який до війни з 1939 р. працював у Державному архіві
в оснабрюці, а з грудня 1942 р. до середини листопада 1943 р. – у КУ,
де з кінця червня 1943 р., крім керівництва Крайовим архівом, мав нові
обов’язки – здійснення фахового нагляду за окружними архівами на
заході рКУ12. Директор УГіа ім. антоновича володимир Міяковський,
який до Е. байнса стояв на чолі архіву, став заступником німецького
керівника, зберігши проте звання “український директор”13.
з історії архівів та архівних зібрань114
з 22 червня 1943 р. групу архівів КУ очолив вищий архівний рад-
ник д-р вальтер Лацке, який у лютому 1944 р. у зв’язку з хворобою
Г. вінтера перейняв керівництво КУ, а з квітня 1944 р. офіційно його
очолив. в. Лацке був австрійським архівістом, випускником віденсько-
го університету (1923–1927), з 1931 р. членом нсДаП, у 1938–1943 рр.
очолював райхсархів троппау (нині – опава), а після війни – філіал
Федерального архіву Фрн у Франкфурті-на-Майні14.
КУ не підпорядковувалися наступні архіви: вiйськово-iсторичний
архiв у Києві, конфiскований у вересні 1941 р. представником Керів-
ника вiйськових архiвiв полковником рудольфом фон Гьодлем (Rudolf
Hödl, 1876–1967) та Центральний фото-кiноархів, конфіскований опе-
ративним штабом. тільки 9 вересня 1943 р. військово-історичний архів
у кількості 7 097 в’язок було передано КУ15.
бібліотечний напрямок
Групу бібліотек КУ та Крайову бібліотеку Києва очолював бібліо-
течний радник д-р Йозеф бенцинґ, до війни (1934–1941) співробітник
Прусської державної бібліотеки в берліні. У грудні 1941 р. – лютому
1942 р. як співробітник оперативного штабу він працював у Києві, де
відповідав за бібліотечний напрямок. з 1 березня 1942 р. Й. бенцинґ пе-
рейшов працювати до німецького цивільного управління – адміністра-
ції генералкомісара Києва, де також завідував бібліотечними справами.
Після війни у 1946–1966 рр. працював в університетській бібліотеці
у м. Майнці16.
Крайову бібліотеку Києва було створено 1 березня 1943 р. на осно-
ві Центральної бібліотеки райхскомісара України (ЦбрУ) і бібліотеки
Політехнічного інституту17. ЦбрУ, в свою чергу, було утворено 6 черв-
ня 1942 р. на основі колишньої бібліотеки ан Урср (нині – національ-
на бібліотека України ім. в. і. вернадського) з прикріпленими до неї
фондами технічної і Медичної республіканських бібліотек та бібліоте-
ки Київського університету18. ЦбрУ вважалася головним бібліотечним
фондом рКУ, з якого заборонялося будь-яке вилучення літератури за
виключенням дублетних екземплярів. від самого початку ЦбрУ очо-
лював Й. бенцинґ19.
варто відзначити твердість Й. бенцинґа у обстоюванні ціліснос-
ті фондів, підпорядкованих йому бібліотек, зокрема бібліотеки ан
Урср20. серед архівних документів досить часто зустрічаються його
неодноразові нагадування і вимоги, направлені окремим німецьким
службовцям або військовим щодо повернення взятих у бібліотеці книг21.
він не давав спуску співробітникам оперативного штабу райхсляйтера
розенберга, якщо вони без його відома і дозволу проникали в зачинені
бібліотеки або конфісковували потрібні їм книги22. Його протести вили-
валися у форму доповідних записок, які хоч і не завжди мали ефектив-
ну дію, свідчили, однак, про рішучість обстоювати інтереси довірених
з історії архівів та архівних зібрань 115
йому біб ліотек. наприклад, в одній із доповідних записок від 24 липня
1943 р., в якій оскаржувалося вилучення оперативним штабом німець-
комовної літератури з Київської обласної бiблiотеки iм. вКП(б), свою
позицію він аргументував інтересами місцевих німців: “а що ж будуть
читати фольксдойче і райхсдойче, які проживають у Києві?”23.
КУ контролювало, крім того, дві Центральні сільськогосподарські
бібліотеки у Києві та херсоні, організовані 19 березня 1943 р.24 на
основі місцевих сільськогосподарських бібліотек, і здійснювало нагляд
за обласними, міськими та іншими бібліотеками на території рКУ.
із компетенції КУ випали збірка радянської літератури Київської
обласної бiблiотеки iм. вКП(б) (нині – національна парламентська бі-
бліотека України); лаврські бібліотеки – історична (нині – Державна іс-
торична бібліотека України), т. зв. Флавіанівська бібліотека***, бібліотека
союзу войовничих безбожників Центрального антирелігійного музею;
два сховища юдаїки – у колишній Духовній академії на Подолі та бу-
динку синагоги по вул. Маловасилькiвськiй (нині – Шота руставелi), 13,
де перед вiйною знаходилося одне з книгосховищ Центральної держав-
ної єврейської бiблiотеки iм. М. вiнчевського; а також збірка журналів у
кількості приб. 250–300 тис. примірників, що зберігалися у володимир-
ському соборі, тодішньому сховищі бан Урср. Усі вони були конфіско-
вані оперативним штабом і опрацьовувалися його співробітниками25.
музейний напрямок
Групу музеїв та створений 1 березня 1943 р. Крайовий музей Києва
за браком німецького персоналу очолив д-р Г. вінтер26. в україномовних
документах 1943 р. Крайовий музей Києва називався ще Головним музе-
єм27. заступником Г. вінтера у Крайовому музеї стала колишня співро-
бітниця Музею західного і східного мистецтва, референт у справах мис-
тецтва при генеральному комісарі Києва ольга Конрадовна Гейбель28.
Крайовий музей Києва об’єднував три музейні установи: Музей за-
хідного і східного мистецтва (нині – Музей мистецтв ім. богдана та вар-
вари ханенків), Музей російського мистецтва і Державний український
музей (під час окупації Музей українського мистецтва29, нині – націо-
нальний художній музей України), які відповідно стали відділами Кра-
йового музею: 1) західноєвропейського мистецтва – кер. проф. с. о. Гі-
ляров; 2) східноєвропейського мистецтва – кер. П. а. Кульженко;
3) укра їнського мистецтва – кер. і. т. волянський (з 1 квітня 1943 р.30
П. а. Кульженко)31. наприкінці березня 1943 р. було значно скорочено
штат співробітників усіх музеїв. ті, що залишилися, розглядалися як
один колектив Крайового музею (усього 23 співробітника32).
*** Флавіанівська бібліотека – бібліотека, закладена 1910 р. митрополитом
Київським та Галицьким, священно–архімандритом Києво-Печерської Лаври
Флавіаном (1840–1915), в миру Микола Городецький. бібліотека розташовува-
лася до війни у великій лаврській дзвіниці та налічувала близько 15 000 томів.
з історії архівів та архівних зібрань116
Крім того, КУ підпорядковувався Крайовий музей природознав-
ства, створений 1 липня 1943 р. на основі зоологічного музею Київ-
ського університету33. Керівником Крайового музею природознавства
було призначено д-ра Гайнріха Матілє, який наприкінці травня 1943 р.
прибув до Києва і обійняв у КУ посаду музейного референта з приро-
дознавства34.
КУ здійснювало фаховий нагляд за колишнім Державним архі-
тектурно-історичним заповідником “софійський музей” (під час оку-
пації – архітектурно-історичний музей), який з січня 1942 р.35 підпо-
рядковувався генералкомісару Києва. КУ відмовилося адмініструвати
його, оскільки він знаходився на балансі генералкомісаріату, а, голо-
вне, виконував функцію охорони пам’яток архітектури (архітектурно-
історичний музей відповідав, крім своїх пам’яток, за охорону великої
лаврської дзвіниці, троїцької надбрамної церкви у Лаврі, церкви спаса-
на-берестові та Кирилівської церкви36). Ця функція за наказом райхско-
місара України від 7 грудня 1942 р. до компетенції КУ не належала. вва-
жалося, що воно повинно було займатися охороною рухомих пам’яток
культури, які зберігалися у приміщеннях, тоді як практичні заходи з
охорони пам’яток архітектури мали здійснювати генералкомісари37.
Проте керівник КУ та групи музеїв д-р Г. вінтер намагався опіку-
ватися справами захисту пам’яток архітектури в рамках фахового на-
гляду. У березні 1943 р. директором архітектурно-історичного музею
він призначив замість олекси Повстенка проф. с. Гілярова38, якому до-
ручив також опрацьовувати для КУ всі справи, пов’язані з захистом
пам’яток архітектури на території всього райхскомісаріату Україна39.
Під тиском Г. вінтера весною 1943 р. було призупинено роботи по
розбору будівель на території Києво-Печерської Лаври40, хоча накази
щодо цього офіційно видавали німецька влада Києва та Київська міська
управа41. вже у квітні 1943 р. у КУ було підготовлено перелік пам’яток
архітектури на території райхскомісаріату Україна, які потрібно було
взяти під охорону42.
КУ не підпорядковувалися музеї історико-краєзнавчого профілю
як у Києві, так і на всій території райхскомісаріату Україна. вони від-
носилися до компетенції Крайового інституту прадавньої та давньої
історії (Landesinstitut für Vor- und Frühgeschichte) при райхскомісарі
України під керівництвом колишнього співробітника оперативного
штабу проф. рудольфа Штампфуса (Rudolf Stampfuß, 1904–1978). ін-
ститут розташовувався у будинку колишнього Музею Леніна по вул.
володимирська, 57 (нині – Міський будинок вчителя). При ньому було
організовано Музей прадавньої історії на основі звезених сюди узимку
1942 р. колекцій інституту археології ан Урср, археологічного му-
зею і Центрального історичного музею43. Крайовий інститут прадавньої
та давньої історії поєднував одразу три функції – наукову, музейну та
з історії архівів та архівних зібрань 117
адмiнiстративну, виконуючи роль центрального управління всіх істо-
ричних музеїв на території райхскомісаріата Україна44.
персонал
нижче подаємо повний склад співробітників КУ – німецьких служ-
бовців і прирівняних до них місцевих працівників (фольксдойче)45.
ім’я та прізвище, роки життя Посада Період роботи
у КУ
д-р Георг вінтер
(Georg Winter, 1895–1961)
директор КУ, керівник
групи музеїв і Крайового
музею
16.12.1942–
20.02.1944
д-р Ернст ауґуст байнс
(Ernst August Beins, 1903–
1944)
керівник Крайового архіву,
нагляд за зах. окруж.
архівами
18.12.1942–
15.11.1943
д-р вальтер Лацке
(Walther Latzke, 1904–1991)
керівник групи архівів,
з 21.02.1944 р. в.о. та з
1.04.1944 р. директор КУ
22.06.1942–
30.09.1944
д-р Йозеф бенцинґ
(Josef Benzing, 1904–1981)
керівник групи бібліотек і
Крайової бібліотеки
1.03.1943–
5.01.1944
д-р Гайнріх Матілє
(Heinrich Matile, 1894–?)
керівник Крайового музею
природознавства у Києві
трав. 1943–
30.09.1943
віллі Пфайффер4*
(Willi Pfeiffer)
науковий співробітник 20.09.1943–
31.10.1944
адальберт Гольц
(Adalbert Holtz, 1905–?)
господарчі та фінансові
питання
22.06.–лист.
1943
бернгард Кнох
(Bernhard Knoch)
перекладач 19.06.1943 –
січ. 1944 р.
Гелене Ганзон
(Helene Hanson)
перекладач трав. –
30.09.1943 р.
Евальд Штрандман
(Ewald Strandmann)
перекладач берез.–вер.
1943 р.
Гелене Лоренц
(Helene Lorenz, 1896–?)
секретарка, стенографістка 26.02.1943–
29.02.1944
Микола володимирович
Геппенер (1901–1971)
на посаді нім. службовця 1.10.1943 –
лип. 1944
Луїза Карлівна Фалькевіц5*
(1876–?)
на посаді нім. службовця 1.10.1943 –
лип. 1944
варвара Еммануїлівна
Дар’ян5* (1901–?)
різноробоча 1.10.1943 –
лип. 1944
4* віллі Пфайффер опікувався музейними колекціями, вивезеними у схід-
ну Пруссію, зокрема до Кьонігсберґа.
5* Л. Фалькевіц і в. Дар’ян восени 1943 р. мали вже німецьке гро ма-
дянство.
з історії архівів та архівних зібрань118
Як видно з таблиці, найповнішим склад КУ був лише у червні–
вересні 1943 р. всього КУ з німецького персоналу мало у своєму складі
6 науковців і 6 службовців. Український персонал, який працював у
Крайовому архіві, Крайовій бібліотеці та Крайовому музеї у Києві у
червні 1943 р. налічував прибл. 140 осіб46.
з серпня 1944 р. співробітникам КУ, які ще залишалися у його
складі, перестали виплачувати заробітну плату, хоча вони ще певний
час продовжували опікуватися справами КУ. Це стосується, у першу
чергу, в. Лацке і в. Пфайффера, які ще продовжували улагоджувати
справи КУ. Крім того, колекціями, вивезеними КУ у вересні–жовтні
1943 р. з Києва, після липня 1944 р. і далі опікувалися українські спів-
робітники, які були при них. Це – М. в. Геппенер, Л. К. Фалькевіц
і в. Е. Дар’ян, які супроводжували архівні збірки з КЦаДа до троп-
пау, а потім замку трпісти у західній богемії47; та П. а. Кульженко, яка
супроводжувала колекції з київських музеїв російського та західного
і східного мистецтв до Кьонігсберґа, а звідти до вільденгофу (маєток
графа Шверіна) у східній Прусії48. таким чином, 1 серпня 1944 р. мож-
на вважати офіційною датою ліквідації КУ.
основні напрямки діяльності
окрім типової роботи, притаманної всім трьом відділам КУ, яку ви-
конували українські співробітники, як то: інвентаризація і концентра-
ція розпорошених по місту архівних, бібліотечних фондів та музейних
збірок, складання облікової документації наявних фондів та, при необ-
хідності, їх упорядкування, обслуговування читачів, здійснювалися ще
інспекційні поїздки німецьких співробітників у міста райхскомісаріата.
Українські науковці, співробітники КУ, підготували і провели на-
весні та влітку 1943 р. цикл науково-популярних радіопередач (близь-
ко 20) з історії Києва, окремих його архітектурних пам’яток, давньо-
руського і середньовічного мистецтва, архітектури і т.д. наприклад,
“Давньоруська і давньоукраїнська ікони” (П. Кульженко), “німецькі
архітектори Києва” (с. Гіляров), “Царські палаци у Києві” (в. Мія-
ковський), “Маґдебурзьке право в Україні” (н. Полонська-василенко),
“східнослав’янське письмо та давня українська література” (М. Геппе-
нер), “Фольксдойче у Києві за часів царату” (о. Гейбель)49 і т. д.
Керівництво КУ зосередилося переважно на виконанні завдань,
поставлених перед ним вимогами часу та вищим політичним керівни-
цтвом. У бібліотечній галузі це – контроль за укладанням списків забо-
роненої літератури і вилученням її з відкритого доступу в бібліотеках;
обслуговування через абонемент численних німецьких організацій та
окремих дослідників. У науковій галузі – співпраця з інститутом до-
слідження Маґдебурзького права з м. Маґдебурґ щодо видання корпусу
маґдебурзьких грамот українським містам. Проект, однак, не був здій-
снений, хоча певні кроки у цьому напрямку було зроблено50.
з історії архівів та архівних зібрань 119
У музейному напрямку керівництво КУ ініціювало повну звірку
взятих з київських музеїв протягом 1941–1942 рр. у тимчасове корис-
тування картин та предметів мистецтва різними німецькими службами
і відомствами51, а також загальну переінвентаризацію Музею україн-
ського мистецтва, пов’язану зі зміною керівництва музею (див. виноска
30)52. Г. вінтер, як керівник КУ і групи музеїв, контролював будь-яке
переміщення музейних культурних цінностей. з ним узгоджувалися
питання щодо надання предметів мистецтва з музеїв у тимчасове ко-
ристування. він видавав дозвіл на вивезення предметів мистецтва з
райхскомісаріату Україна, наприклад, у випадку купівлі якого-небудь
предмета мистецтва в антикварному магазині або художньому салоні53.
також за ним залишалося останнє слово щодо передачі з музеїв цер-
ковним громадам у постійне користування речей церковного вжитку54
або повернення до музею викрадених речей55.
Керівництво КУ тісно співпрацювало з оперативним штабом у му-
зейній галузі. У березні 1943 р. до київських музеїв було передано
культурні цінності, вивезені весною 1942 р. оперативним штабом зі
сховищ Києво-Печерської Лаври і розміщені у приміщенні школи по
вул. Дарвіна (кол. новолевашівська), 2. внаслідок цієї передачі відділ
західноєвропейського мистецтва Крайового музею прийняв на збері-
гання 228 картин і різноманітних предметів мистецтва, відділ східно-
європейського мистецтва – 570 ікон та картин, відділ українського мис-
тецтва – 567 ікон і картин та 635 одиниць церковного одягу56. в той
самий час за згодою Г. вінтера, підтвердженою райхскомісаром Укра-
їни, оперативному штабу було дозволено у березні 1943 р. вилучити
з відділу українського мистецтва Крайового музею у Києві 80 картин
радянських художників як зразки більшовицького мистецтва і вивезти
їх до райху57.
в архівній галузі керівництво КУ значну увагу приділило вивченню
і урегулюванню претензій архівного відомства Генерального Губерна-
торства (ГГ) на окремі збірки українських архівів і бібліотек, зокрема, –
актовi книги адміністративно-судових установ колишнього волинсько-
го воєводства Польсько-Литовської держави (з 1793 р. волинської
губернiї російської імперiї); архiви волинського лiцею у Кременцi,
вiленського університету, бiблiотеку та архів родини хрептовичiв;
а також родові архіви польських магнатів з волині. Дирекція архівів
ГГ активно розшукувала також архіви польських установ, приватних
осіб, евакуйовані на початку Другої світової війни на схід Польщі, де
вони потрапили до рук радянської армії. історія цих пошуків мала своє
закінчення. Крім сучасних архівів, у поверненні інших збірок архівно-
му відомству ГГ було відмовлено58.
У компетенції керівника КУ знаходилася розробка концепції ство-
рення в райхскомісаріаті Україна т. зв. німецького архіву (Deutschtums-
з історії архівів та архівних зібрань120
archiv). Йшлося про концентрацію архівних документів (метричні
книги, архіви громад, родин, окремих осіб та ін.), які мали пряме чи
дотичне відношення до німецьких громад або місцевих етнічних німців
в Україні. Дуже багато нацистських організацій (зондеркоманда д-ра
Штумппа, Центр у справах фольксдойче) були зацікавлені не просто
в дос лідженні цих матеріалів, а у їхньому вилученні з місць зберігання
і вивезенні до райху. Щоб запобігти цьому, вирішено було створити
окремий німецький архів при КУ59. Практичне здійснення цього заду-
му розпочалося у липні 1943 р., коли 602 актові книги було перевезено
з КЦаДа до приміщення КУ60. Повністю втілити його у життя завади-
ло швидке розгортання подій на фронті. 7 вересня 1943 р. у Києві було
об’явлено про початок евакуації німецьких цивільних установ61.
вивезення
вивезення на захід київських архівних, бібліотечних і музейних
збірок було здійснено на вимогу керівництва райхскомісаріату Укра-
їна, а саме за розпорядженням керівника відділу науки та культури
райхскомісаріату ауґуста Габіга, який відповідне доручення отримав
від свого вищого керівництва62.
ініціаторами та організаторами вивезення київських колекцій цей
акт розглядався як евакуаційна міра, радянською стороною – як акт
грабунку. так чи інакше, внаслідок цього збереглася та частина архів-
них збірок кол. КЦаДа, ті колекції зоологічного музею Київського
університету, які було вивезено німцями, з іншого боку, втрачено саме
ту частину мистецьких творів київських музеїв та харківського худож-
нього музею, яку вивезли німці.
КУ у вересні–жовтні 1943 р. було вивезено:
з кол. бан ан урСр колекцію рукописів, стародруків і нот
(10 ящ.) до Кам’янця-Подільського, 17 листопада 1943 р. – до райхсар-
хіву троппау (чеськ. опава), частину вивезеної збірки на початку січня
1945 р. – до замку трпісти біля м. Плзеня у західній богемії63.
з колишнього КЦаДа – до Кам’янця-Подільського, звідти у дру-
гій половині листопада–грудні 1943 р. до райхсархіву троппау, потім
частину в січні 1945 р. до замку трпісти:
а) актові книги земських та ґродських судів хVі–хVііі ст. – 1 449
томів (602 томи і 847 томів) та 58 коробок з розбитими актовими кни-
гами м. Кременця;
б) румянцевський генеральний опис Малоросії кінець хVііі ст. –
429 томів;
в) родові архіви хVі–хіх ст. польських магнатів Ґіжицьких, за-
мойських, Потоцьких, сапєг – 197 в’язок;
г) документи хVіі–хіх ст. Київської губернської канцелярії,
Києво-Печерської Лаври, Київської духовної консисторії, Київського
намісницького правління та Малоросійської колегії – 689 коробок;
з історії архівів та архівних зібрань 121
д) рукописи хVі–хіх ст. Київського товариства ім. нестора-Лі то-
писця – 2 ящики (7366* документів)64.
По дорозі до Кам’янця-Подільського було пограбовано один вагон,
що містив актові книги, документи Малоросійської колегії, рукописи
Київського товариства ім. нестора-Літописця, а також збірки архівних
документів з Полтавського обласного архіву (20 ящиків) і Полтавсько-
го краєзнавчого музею (6 ящиків)65.
При переїзді до троппау у Кам’янці-Подільському залишилася не-
велика частина архівних збірок, зокрема, 27 актових книг (за іншими
даними 22) та головним чином документи київських установ хVIII ст.66.
1946 р. у двох вагонах їх було повернуто з Кам’янця-Подільського до
Києва67.
з зоологічного музею Київського університету вивезено колекцію
метеликів до Кьонігсберґа68 (нині Калінінград).
з харківського художнього музею (кол. Державна картинна га-
лерея) у серпні 1943 р. оперативним штабом до Києва, а звідти спів-
робітником КУ в. Пфайффером 24 вересня 1943 р. до рівного, потім
до Кьонігсберґа69 було вивезено 96 предметів українського живопису
хіх–хх ст. (картини, малюнки, акварелі), 141 картина західноєвро-
пейських майстрів7* XVіі–XіX ст., 11 картин російських художників
XіX ст. (серед них в. Д. Полєнов “христос на Генісаретському озері”,
і. К. айвазовський “татарське село”, “Шторм”), 31 ікона XV–XVііі ст.
головним чином московської школи та дві картини невідомих худож-
ників, 12 гравюр нiмецьких майстрiв, 25 килимiв і гобеленiв70.
з колишнього музею західного та східного мистецтва вивезено
112 картин західноєвропейського живопису, 2 мармурові римські бюс-
ти хлопчика та дівчинки іі ст. н. е., 2 бронзові фігури та 26 античних
і східних предметів зі скла71, 518* коробка, 6 папок та 1 рулон з гра-
вюрами72. Проте, це не остаточна цифра вивезених експонатів з цього
музею. Експонати було вивезено двома партіями – 13 ящиків (шифр
“W”) і 11 ящиків (шифр “MW”). інвентарні описи 8 ящиків, позначених
літерою “W”, не відомі73.
з музею російського мистецтва – 351 ікона, 418 картин, 11 ак-
варелей, 17 мініатюр74. слід зазначити, що ці дані наведено на основі
німецьких інвентарних списків до ящиків. При цьому приблизно на 20
6* н. Полонська-василенко у своїй довідці про цю колекцію називає 743
документа (ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 1, арк. 31).
7* західно-європейський живопис представлено італійською, голландсь-
кою, фламандською, нідерландською школами. найбільшою була італійська
школа, яку репрезентували такі відомі художники, як бронзіно “іоанн хрести-
тель”, александро аллорі “розп’яття”, антоніо болестро “розп’яття Петра”.
8* Це число розділено на 21 велику і 30 маленьких коробок (ЦДаво
України, ф. 3206, оп. 5, спр. 8, арк. 120).
з історії архівів та архівних зібрань122
ящиків з експонатами Музею російського мистецтва інвентарні описи
були взагалі відсутні75.
збірки з обох київських художніх музеїв було вивезено через
Кам’янець-Подільський до Кьонігсберґа76, звідти до маєтку графа Шве-
ріна у вільденгофі (нині с. Дзиково ілавецьке9* вармінсько-Мазурського
воєводства) прибл. в 70 км південніше Кьонігсберґа. за свідченням
П. а. Кульженко, яка супроводжувала київські колекції, вони загинули
17 лютого 1945 р. під час пожежі маєтку77.
однак, відомо, що влітку 1960 р. на місті згорілого маєтку поль-
ськими та радянськими вченими було проведено розкопки, в резуль-
таті яких виявлено ікони та скульптури78. Це дає надію, що вивезена
у 1943 р. колекція з київських художніх музеїв повністю не загинула,
і є шанс віднайти хоча б її частину.
Підсумок
створення єдиного управління в райхскомісаріаті Україна, яке б
регулювало і вирішувало всі питання, пов’язані, в першу чергу, з за-
хистом, збереженням і обліком культурних цінностей на території
райхскомісаріату, яким стало Крайове управління архівів, бібліотек і
музеїв при райхскомісарі України, відіграло позитивну роль у справі
дійсної опіки над закладами культури на цій території. свою діяльність
КУ встигло за браком часу в повній мірі на всіх напрямках (архівно-
му, бібліотечному і музейному) розгорнути тільки у Києві. Лише групі
архівів вдалося поширити свою владу майже на всю територію райх-
скомісаріата Україна, створивши і контролюючи діяльність окружних
(колишніх обласних) архівів.
не можна розглядати створення і діяльність КУ під кутом зору
радянських ідеологічних кліше типу – “нацистська грабіжницька ор-
ганізація, створена виключно для зручного пограбування українських
культурних цінностей”. Це вульгаризує дійсність. ініціатор створення
КУ професійний архівіст з великим досвідом роботи до війни Г. він-
тер, добре знаючи ситуацію з архівами та іншими закладами культури в
райхскомісаріаті Україна (безгосподарність, неспроможність місцевого
та байдужість німецького керівництва), вбачав місію свого управління,
у першу чергу, в захисті місцевих архівних, бібліотечних і музейних
зібрань від розкрадання як з боку місцевого населення, так і різнома-
нітних німецьких організацій. характерною рисою КУ було те, що його
керівне ядро складали професіонали, які добре знали архівну та біблі-
отечну справи, а, головне, не були байдужими до долі підконтрольних
їм архівних, бібліотечних і музейних зібрань. Це, в першу чергу, сто-
сується керівника КУ д-ра Г. вінтера і керівника групи бібліотек д-ра
Й. бенцинґа.
9* Dzikowo Iławeckie.
з історії архівів та архівних зібрань 123
Проте повновладними ні КУ, ні його керівництво не були. в умовах
тоталітарної системи нацистської німеччини та авторитарного стилю
управління на всіх рівнях німецької окупаційної влади КУ відіграва-
ло роль статиста по відношенню до високопосадових осіб або владних
структур. Це виявилося у продовженні практики вилучення музейних
експонатів у “тимчасове користування” для прикрашення приватних та
офісних приміщень представниками вищих щаблів німецької цивіль-
ної адміністрації та поліції, активній діяльності на території райхско-
місаріату оперативного штабу райхсляйтера розенберга, організації
“аненербе” (нім. Ahnenerbe – спадщина предків), Центру у справах
фольксдойче (дві останні належали до сс), зондеркоманди д-ра Карла
Штумппа при райхсміністерстві окупованих східних територій та ін.,
за якими стояли їхні можновладні патрони.
1 Дубик М. архiвна справа в окупованiй Українi (1941–1944 рр.): Дис.
... канд. iст. наук: 07. 00. 06 / нан України. Iн-т укр. археографiї та джере-
лознавства iм. М. с. Грушевського. – К., 1997; Дубик М. архiви Києва часiв
нiмецької окупацiї (вересень 1941 – листопад 1943) // наук. записки : зб.
праць молодих вчених та аспiрантiв / нан України. Iн-т укр. археографiї та
джерелознавства iм. М. с. Грушевського. – т. 2. – К., 1997. – с. 519–542;
Грiмстед П. К. Доля Київського центрального архіву давніх актів у Другій
світовій війні: Потрійна трагедія нищення, пограбування, пропаганди // аУ. –
№ 4–6. – К., 2002. – с. 46–76; Себта Т., Черкаська Н. Фонди магнатських
архівів та судово-адміністративних установ КЦаДа у контексті взаємних
претензій рейхскомісаріату України і Генерал-губернаторства // аУ. – № 4–6. –
К., 2003. – с. 184–312; Lehr S. Ein fast vergessener “Osteinsatz”: Deutsche Archi-
vare im Generalgouvernement und im Reichskommissariat Ukraine. – Düsseldorf:
Droste-Verlag, 2007. – 412 S.
2 Дубровіна Л. А., Малолєтова Н. І. звіти про діяльність Крайової бібліотеки
рейхскомісаріату України як джерело з історії бібліотек і долі бібліотечних
фондів у період нацистської окупації Києва (1941–1943 рр.) // спеціальні
історичні дисципліни : Питання теорії та методики. – Число 6 (7), ч. 2. – К.,
2001. – с. 6–24; Дубровіна Л. А., Малолєтова Н. І. бібліотеки м. Києва в період
нацистської окупації (1941–1943): загальні напрями політики та діяльність
окупаційних установ // бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941–
1943) / Упор. Дубровiна Л., Малолєтова н. – К., 2004. – с. 59–113.
3 Корпус магдебурзьких грамот українським мiстам : Два проекти видань
20-х–40-х рокiв хх столiття / в. андрейцев, в. Ульяновський, в. Короткий. –
К.: “Прайм”, 2000. – 215 с.
4 Пелькіна Л., Факторович М. Евакуація і грабунок: Київські мистецькі
цінності під час війни // Пам’ятки України. – 1994. – № 1–2. – с. 111–119;
Бі локінь С. Гіркий спогад про Поліну аркадіївну Кульженко // Пам’ятки Ук-
раїни. – 1998. – № 1. – с. 134–153.
5 Центральний державний архів вищих органів влади і управління
(ЦДаво) України, ф. 3206, оп. 5, спр. 8, арк. 74 зв.–75.
6 ЦДаво України, ф. 3676, оп. 1, спр. 221, арк. 213.
7 Lehr S. Ein fast vergessener „Osteinsatz“: Deutsche Archivare im General-
gouvernement und im Reichskommissariat Ukraine. – Düsseldorf: Droste-Verlag,
2007. – S. 197.
з історії архівів та архівних зібрань124
8 Richtlinien für den Dienstbetrieb der unter Fachaufsicht der Landesverwaltung
stehenden Bezirksarchive (ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 2, арк. 82–86).
9 там само, спр. 10, арк. 155.
10 там само, спр. 2, арк. 86.
11 там само, ф. 3847, оп. 1, спр. 45, арк. 6 зв., 7 зв. – 8, 20 зв., 29, 30 зв.;
там само, спр. 178, арк. 82–82 зв.
12 там само, ф. 3206. оп. 5, спр. 24, арк. 395, 400–401, 404, 407.
13 там само, арк. 131.
14 там само, арк. 300–306; Lehr S. Ein fast vergessener „Osteinsatz“: Deut-
sche Archivare im Generalgouvernement und im Reichskommissariat Ukraine. –
Düsseldorf: Droste-Verlag, 2007. – S. 343.
15 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 2, арк. 176.
16 там само, ф. 3676, оп. 1, спр. 52, арк. 62; Deutsche biogra�hische Enz�- 3676, оп. 1, спр. 52, арк. 62; Deutsche biogra�hische Enz�-
klo�ädie. – Bd. 1. – München, 1995. – S. 432.
17 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 10, арк. 155; там само, спр. 7,
арк. 287.
18 там само, спр. 4, арк. 57.
19 Цікаву характеристику Й. бенцинґа наводить у своєму щоденнику ки-
янка ірина хорошунова, яка працювала під час окупації в колишній бібліотеці
ан Урср (Хорошунова И. Первый год войны // Єгупець. – К., 2001. – с. 107–
108; Хорошунова И. второй год войны: Киевские записки // Єгупець. – 2002. –
№ 10. – с.12, 15, 34).
20 і. хорошунова, наприклад, згадує у своєму щоденнику у липні 1942 р.
про те, що з того часу, як було призначено бенцинґа, вивіз книг повністю при-
пинився (Хорошунова И. второй год войны: Киевские записки // Єгупець. –
2002. – № 10. – с. 15).
21 бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941–1943): Дослід-
ження: анотований покажчик: Публікації документів / Упор. Л. а. Дубровіна,
н. і. Малолєтова. – К., 2004. – с. 437, 443, 450.
22 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 10, арк. 245, 250–251.
23 там само, арк. 188–188 зв.
24 бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941–1943): Дослід-
ження: анотований покажчик: Публікації документів / Упор. Л. а. Дубровіна,
н. і. Малолєтова. – К., 2004. – с. 402–403.
25 Себта Т. оперативний штаб рейхсляйтера розенберга та його бібліо-
течна діяльність в Україні: Джерелознавчий аналіз // бібліотеки Києва в пе-
ріод нацистської окупації (1941–1943): Дослідження: анотований покажчик:
Публікації документів / Упор. Л. а. Дубровіна, н. і. Малолєтова. – К., 2004. –
с. 126–128; Себта Т. Українська частка східної бібліотеки розенберга (1941–
1945) // Укр. археографічний щорічник. – вип. 12. – К.: нан України. ін-т укр.
археографії та джерелознавства ім. М. с. Грушевського, 2007. – с. 306–307.
26 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 24, арк. 60; Lehr S. вказ. праця. –
S. 198.
27 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 20, арк. 114.
28 Ibidem.
29 Див., наприклад, звіт про роботу Музею українського мистецтва за сі-
чень–лютий 1942 р. (ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 12, арк. 304–305).
30 акт передачі від 31 березня 1943 р. відділу українського мистецтва
Кульженко П. а. (там само, спр. 20, арк. 114–117).
31 там само, спр. 12, арк. 172–173, 176–184.
32 там само. спр. 20, арк. 48.
з історії архівів та архівних зібрань 125
33 там само, спр. 12, арк. 211–214, 220.
34 там само, спр. 24, арк. 60, 488.
35 розпорядження генерального комісара Києва від 5 січня 1941 р. про
підпорядкування йому київських музеїв (там само, спр. 12, арк. 241).
36 там само, спр. 24, арк. 240.
37 там само, спр. 20, арк. 459.
38 там само, спр. 12, арк. 284.
39 Ibidem.
40 зі звіту КУ про діяльність за березень–квітень 1943 р. (там само,
спр. 10, арк. 83).
41 Про руйнування Лаври “кирками і лопатами” у 1942–1943 рр. див. Ка
чан Р. Києво-Печерська лавра під час іі світової війни: хроніка руйнувань //
Документознавство: бібліотекознавство: інформаційна діяльність: Проблеми
науки, освіти, практики: Матеріали іі міжнародної конференції (Київ, 17–18
травня 2005 р.) – Ч. 2. – К., 2005. – с. 63–69.
42 зі звіту КУ про діяльність за березень–квітень 1943 р. (ЦДаво України,
ф. 3206, оп. 5, спр. 10, арк. 83).
43 Про пакування експонатів Центрального історичного музею у грудні
1941 р., який знаходився перед тим на території Києво-Печерської Лаври, див.
Феттіх Н. Київський щоденник (3.хіі.1941–19.і.1942) / К.: вид. центр софія,
2004.
44 ЦДаво України, ф. 3676, оп. 1, спр. 52, арк. 68; Государственный архив
российской Федерации (ГарФ), ф. р-7021, оп. 116, д. 282, л. 2–3; Zentralblatt
des Reichskommissars für die Ukraine. – Rowno, den 5.12.1942. – Nr. 31. – S. 497
(ЦДаво України, ф. 2077, оп. 1, спр. 10, арк. 130).
45 Див. для усієї таблиці: ЦДіаК України, ф. 3206, оп. 5, спр. 12; там
само, спр. 24; Lehr S. вказана праця.
46 ЦДаво України. ф. 3206, оп. 5, спр. 10, арк. 49.
47 Дубровіна Л. А. Геппенер Микола володимирович // Українські архівісти:
бібліографічний довідник. – К., 1999. – вип. 1: (хIх ст. – 1930- ті рр.). – с. 82–
84; ЦДіа України, м. Київ, ф. 4703, оп. 2, спр. 2, арк. 2.
48 Кульженко П. А. спомин // Пам’ятки України. – 1998. – № 1. –
с. 149–153.
49 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 10, арк. 86–86 зв.
50 Корпус магдебурзьких грамот українським мiстам : Два проекти видань
20-х–40-х рокiв хх столiття / в. андрейцев, в. Ульяновський, в. Короткий. –
К.: “Прайм”, 2000. – с. 3–41.
51 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 12, арк. 332–333.
52 там само, арк. 284.
53 один з німецьких співробітників польової пошти отримав, наприклад,
дозвіл на вивезення двох картин до німеччини на підставі пред’явленої
квитанції купівлі цих картин в одному з київських магазинів, що торгував
предметами мистецтва (там само, арк. 323).
54 наприклад, наприкінці липня 1943 р. церкві св. варвари на Подолі
з відділу українського мистецтва Крайового музею у Києві передали 9 ікон
хіх – поч. хх ст., складний іконостас на полотні та хрест з намальованим на
ньому розп’яттям (там само. спр. 20, арк. 51–52, 57).
55 за вимогою Г. вінтера три ікони, викрадені влітку 1942 р. з іконостасу
троїцької надбрамної церкви у Лаврі і випадково виявлені через рік в одній
із київських лавок на Подолі, що торгувала предметами церковного культу,
з історії архівів та архівних зібрань126
було конфісковано сД і передано на початку червня 1943 р. до архітектурно-
історичного музею (там само, арк. 46).
56 там само, спр. 12, арк. 172; там само, спр. 10, арк. 85.
57 там само, спр. 20, арк. 28–32.
58 Себта Т., Черкаська Н. Фонди магнатських архівів та судово-адміністра-
тивних установ КЦаДа у контексті взаємних претензій рейхскомісаріату
України і Генерал-губернаторства // аУ. – № 4–6. – К., 2003. – с. 184–312.
59 Lehr S. вказ. праця. – S. 202–208.
60 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 1, арк. 362.
61 Грiмстед П. К. Доля Київського центрального архіву давніх актів
у Другій свiтовiй вiйнi: Потрійна трагедiя – нищення, пограбування, пропа-
ганди // архіви України. – 2002. – № 4–6. – с. 54; ЦДаво України, ф. 3206,
оп. 5, спр. 2, арк. 36.
62 Lehr S. вказ. праця. – S. 211–227.
63 Корпус магдебурзьких грамот українським мiстам : Два проекти видань
20-х–40-х рокiв хх столiття / в. андрейцев, в. Ульяновський, в. Короткий. –
К.: “Прайм”, 2000. – с. 182.
64 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 2, арк. 36–37; Корпус магдебурзь-
ких грамот... – с. 172–173, 178, 185; Грiмстед П. К. Доля Київського цен-
трального архіву давніх актів у Другій свiтовiй вiйнi: Потрійна трагедiя – ни-
щення, пограбування, пропаганди // аУ. – 2002. – № 4–6. – с. 54.
65 Корпус магдебурзьких грамот...– с. 173–174.
66 там само. – с. 178–181; Грiмстед П. К. Доля Київського центрального
архіву давніх актів у Другій свiтовiй вiйнi: Потрійна трагедiя – нищення, по-
грабування, пропаганди // аУ. – 2002. – № 4–6. – с. 57.
67 Мищак І. М. розвиток архівної справи в Україні (1943 – середина 1960-х
років): Дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Київський національний ун-т ім. тара-
са Шевченка. – К., 2002. – с. 49.
68 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 24, арк. 361.
69 там само, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 54; там само, ф. 3206, оп. 5,
спр. 24, арк. 339, 361 зв.
70 ЦДаво України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 55–68.
71 Der Bundesbeauftragte für die Stasi-Unterlagen, Bd. “Dokumentensamm-
lung über geraubte Kunstschätze auf dem zeitweilig okku�ierten Territorium der
UdSSR durch die deutschen Faschisten”, Gru��e III-d, Dokument-Nr. 46; ГарФ,
ф. 7021, оп. 116, спр. 250, арк. 36–40.
72 ЦДаво України, ф. 3206, оп. 5, спр. 8, арк. 120–121.
73 там само, спр. 1, арк. 2.
74 Bundesarchiv Koblenz, Bd. B-323, Ar. 495.
75 нiмецько-фашистський окупацiйний режим на Українi 1941–1944 рр.:
зб. документiв. – К., 1963. – с. 324–325; Преступные цели – преступные сред-
ства: Документы об оккупационной политике фашистской Германии на терри-
тории ссср (1941–1944 гг.) : сб. док. – М., 1963. – с. 290–291.
76 збірки київських музеїв у супроводі Й. бенцинґа вивезено 11 грудня
1943 р. з Кам’янця-Подільського до Кьонігсберґа (ЦДаво України, ф. 3206,
оп. 5, спр. 8, арк. 153–153 зв., 157).
77 Білокінь С. Гіркий спогад про Поліну аркадіївну Кульженко // Пам’ятки
України. – 1998. – № 1. – с. 151–153.
78 Kunstsammlung aus Kiew in Allenstein gefunden // Frankfurter Rundschau. –
Frankfurt-am-Main, den 19.08.1960.
з історії архівів та архівних зібрань 127
Тетяна СебТа
Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв
при райхскомісарі України:
історичний нарис
У статті комплексно розглядається три напрямки діяльності Крайового
управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України – архівний,
бібліотечний і музейний, вивезення з Києва культурних цінностей у 1943–
1944 рр. на захід.
Ключові слова: Крайове управління; культурні цінності; райхскомісаріат
Україна; Друга світова війна; Київ.
УДК 94:930.25(447)"1942/1944"
Татьяна СебТа
Краевое управление архивов, библиотек и музеев
при рейхскомиссаре Ук раины:
исторический очерк
в статье комплексно рассматриваются три направления деятельности
Краевого управления архивов, библиотек и музеев при рейхскомиссаре Ук-
раины – архивный, библиотечный и музейный, вывоз из Киева культурных
ценностей в 1943–1944 гг. на запад.
Ключевые слова: Краевое управление; культурные ценности; рейхско-
мис сариат Украина; вторая мировая война; Киев.
УДК 94:930.25(447)"1942/1944"
Tetyana Sebta
The Territorial Administration of archives, libraries
and museums under Reichscommissar of Ukraine:
a historical essay
The article covers three lines – archival, librar� and museum – of the activities
of the Regional direction for archives, libraries and museums at Reichskommis-
sar for the Ukraine, the removal of cultural treasures from K�iv into the West in
1943–1944.
Keywords: Landesverwaltung; cultural treasures; Reichskommissariat Ukrai-
ne; World War II; Kiev.
UDK 94:930.25(447)"1942/1944"
|