Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик)
У повідомленні подається характеристика складу і змісту документів архівно-слідчої справи на племінницю С. Бандери, члена ОУН любов Євгенівну Возняк-Лемик, яка зберігається у ЦДАГО України, розкриваються основні епізоди її діяльності в лавах визвольно-революційного руху, показується мужня поведінк...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Архіви України |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26233 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) / А. Кентій // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 111-120. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860252190515396608 |
|---|---|
| author | Кентій, А. |
| author_facet | Кентій, А. |
| citation_txt | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) / А. Кентій // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 111-120. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | У повідомленні подається характеристика складу і змісту документів архівно-слідчої справи на племінницю С. Бандери, члена ОУН любов Євгенівну Возняк-Лемик, яка зберігається у ЦДАГО України, розкриваються основні епізоди її діяльності в лавах визвольно-революційного руху, показується мужня поведінка на допитах в МДБ.
В сообщении дана характеристика состава и содержания документов архивно-следственного дела на племянницу С. Бандеры, члена ОУН любовь Евгеньевну Возняк-Лемик, которое хранится в ЦГАОО Украины, раскрыты основные эпизоды ее деятельности в составе освободительно-революционного движения, показано мужественное поведение на допросах в МГБ.
In a report a description of composition and maintenance of criminal case on the niece of S. Bandera is given, member of OUN Liubov Vozniak-Lemyk, which is kept in the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, the basic episodes of her activity is opened up in rows ofLiberation-revolutionary Movement, a brave conduct is shown on interrogations in MDB.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:44:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси 111
Анатолій Кентій
Доля племінниці СтепАнА БАнДери
(огляд архівно-слідчої справи л. Возняк-лемик)
В історії українського національно-визвольного руху 1930–
1950-х ро ків почесне місце належить степану андрійовичу Бандері
(1909–1959), чільному діячеві оун, засновнику революційного Прово-
ду оун і провіднику ЗЧ оун. Ця непересічна постать стала жертвою
терористичного акту, вчиненого агентом радянського кдБ 15 жовтня
1959 р. у мюнхені.
сумна доля не обійшла й родини с. Бандери, його рідних і близь-
ких. 8 липня 1941 р. за вироком військового трибуналу кВо у києві
був розстріляний а. Бандера, батько керівника революційного Проводу
оун. у 1944 р. від рук польських націоналістів у концтаборі освенцім
загинули брати с. Бандери – Василь та олекса, а третього брата – Бог-
дана – розстріляли нацисти.
у повоєнний час органи держбезпеки урср заарештували і депор-
тували в східні райони срср трьох сестер с. Бандери. В лабети ем-
дебістів потрапила й любов Євгенівна Возняк, племінниця с. Бандери
й дружина чільного діяча оун(Б) м. лемика. саме її архівно-слідча
справа була виявлена в Цдаго україни під час складання опису до-
кументів ф. 263 “колекція позасудових справ реабілітованих. 1919–
1953 рр.”.
аналіз документів справи № 71166 ФП свідчить, що вони містять
цінну інформацію з різних аспектів діяльності оун(Б) за 1940–1945 рр.,
слугують характеристикою багатьох відомих діячів націоналістичного
руху. Зазначена справа складається з кількох тематичних груп доку-
ментів. до першої належать, зокрема, постанови мдБ урср про арешт
любові Євгенівни Возняк-лемик (вона ж ганна михайлівна демчук),
заходи щодо утримання підозрюваної; про заведення її справи для роз-
гляду; про переведення зі львова до внутрішньої в’язниці мдБ урср
в києві; про провадження слідства і утримання під охороною; про
уточнення прізвища заарештованої; про встановлення місця відбуття
покарання, а також ордер на арешт, анкета затриманої і протокол об-
шуку помешкання л. Возняк-лемик.
до другої групи документів можна віднести звинувачувальний ви-
сновок мдБ урср, витяг з протоколу особливої наради при міністрі
державної безпеки срср про засудження л. Возняк-лемик на 25 років
виправно-трудових таборів, лист мдБ срср про транспортування за-
судженої до особливого табору № 3 мВс срср.
третю групу документів складають протоколи допитів л. Возняк-
лемик та інших осіб, котрі залучалися слідством для ідентифікації осо-
© анатолій кентій, 2009
огляди джерел та документальні нариси112
би заарештованої, котра проходила під трьома прізвищами, та встанов-
лення її причетності до діяльності оун, можливих зв’язків з керівними
діячами націоналістичного руху.
до останньої, четвертої, групи належать дотичні документи,
пов’язані з помилуванням і реабілітацією л. Возняк-лемик у 1955–
1993 рр. Це – лист сина засудженої – мирослава, на ім’я голови Пре-
зидії Верховної ради срср к. Є. Ворошилова, лист о. П. яцишиної,
котра опікувала мирослава, до головної військової прокуратури срср,
протест військового прокурора кВо, визначення військового трибуна-
лу кВо щодо скорочення терміну покарання до 10 років виправно-тру-
дових таборів, лист голови івано-Франківської міської комісії сто совно
поновлення прав реабілітованих та висновок генеральної про ку ратури
україни про реабілітацію л. Возняк-лемик.
як свідчать документи архівно-слідчої справи, л. Возняк-лемик
вперше потрапила в поле зору органів держбезпеки ще в серпні 1945 р.,
коли була заарештована член оун Юлія луцька. Вона знала л. Возняк-
лемик ще з 1940 р. по кракову, зустрічалася з нею щодо організаційної
роботи в 1944 р. у львові та в інших місцях.
Затримання л. Возняк-лемик органами мдБ сталося 25 грудня
1947 р. в с. дашава стрийського району львівської області, де вона меш-
кала під прізвищем демчук ганна михайлівна, котра начебто у травні
1946 р. була евакуйована з території Польщі до урср. того ж дня, о
20.00, був проведений її перший допит, який тривав до 3.00 ранку 26
грудня 1947 р. не знаючи про те, що емдебісти поінформовані, хто
вона є насправді, л. Возняк-лемик подала про себе і своїх рідних фік-
тивні відомості: народилася в 1916 р. в с. річиця любачівського повіту
(Польща). Її батько – мороз михайло іванович, коваль за професією, у
1917 р. виїхав на заробітки до америки, а мати – мороз марія іванів-
на, померла в 1933 р.; вийшла заміж за демчука Василя максимовича,
котрий в березні 1946 р. був убитий поляками в Перемишлі; має сина
мирослава, 1946 р. народження, та сестру – марковську теодору ми-
хайлівну, яка мешкає в дашаві і займається кравецькою справою.
розв’язка наступила тоді, коли слідчий запитав л. Возняк-лемик
про мету її перебування у львові та чи є у неї в цьому місті родичі. на
друге запитання вона відповіла, що у львові у неї немає родичів, а її
єдина сестра мешкає в с. дашава. тоді слідчий заявив, що мдБ має
дані про те, що у л. Возняк-лемик у львові є сестра і що її батько не
коваль, а священик. Він також наголосив, що евакуаційні документи на
ім’я г. м. демчук на виїзд з Польщі до україни є фіктивними і що слід-
ству відомі її справжнє прізвище, ім’я та по-батькові, а також соціальне
походження її та її батьків. Під тиском цих обставин л. Возняк-лемик
назвала свої справжні біографічні дані: народилася у 1915 р. у містечку
криниця ново-санчєвського повіту (Польща), в родині священика Єв-
огляди джерел та документальні нариси 113
гена Возняка, котрий тепер мешкає в с. Пустомити львівської області.
у 1940 р. вийшла заміж за м. лемика. Вона також визнала фіктивними
документи, на підставі яких переїхала з Польщі до україни і заявила:
“я вирішила зараз розповісти органам слідства виключно всю правду,
яку від мене будуть вимагати”1.
Пізніше л. Возняк-лемик зізналася, що вона – родичка с. Бандери,
бо її бабуся по матері була рідною сестрою матері с. Бандери. крім
того, її сестра, марія Возняк, у 1940 р. взяла шлюб з Василем Банде-
рою, братом керівника революційного Проводу оун.
другий допит л. Возняк-лемик проходив 30–31 грудня 1947 р. і був
одним із найтриваліших як за часом, так і за обсягом отриманої від неї
інформації. За період з 9 січня по 2 квітня 1948 р. відбулося ще 13 до-
питів у львові, а потім її перевели до внутрішньої в’язниці мдБ урср
в києві, де ще 12 разів викликали на допити (3 травня – 22 липня
1948 р.). Відбулися також очні ставки л. Возняк-лемик з м. м. Чер-
нишенко, к. м. Зарицькою, В. В. стернюком та іншими, в ході яких
емдебісти мали на меті отримати додаткову інформацію про заарешто-
вану. серед допитуваних була й основний диктор радіостанції “афро-
діта” оксана Божиківська, котра надала цікаву інформацію про роботу
радіостанції в 1943–1944 рр.2.
на третьому допиті – 9 січня 1948 р., л. Возняк-лемик було висуну-
то звинувачення в тому, що вона впродовж довгих років вела “активну
збройну боротьбу за повалення радянської влади в україні й створення
націоналістичної буржуазної держави, так званої самостійної україн-
ської держави”. Їй інкримінували зв’язки з с. Бандерою, м. лебедем,
“тарасом” (д. маївський), я. старухом та іншими діячами оун, котрі
здійснювали “терористичну діяльність проти радянських людей”.
на це безглузде звинувачення л. Возняк-лемик відповіла дуже гід-
но: “В обвинуваченні, яке висунуто в такому формулюванні, винува-
тою себе не визнаю. разом з тим я визнаю, що я – учасниця органі-
зації українських націоналістів, за радянської влади до травня 1946 р.
перебувала в підпіллі, в референтурі пропаганди головного Проводу
оун, яка вела пропаганду проти радянської влади з метою організації
незалежної української самостійної держави”. При цьому вона кате-
горично заперечувала свою участь в збройній боротьбі проти радян-
ської влади і заявила, що не була організаційно зв’язана з с. Бандерою
і м. лебедем, а працювала під керівництвом “тараса” (д. маївський)
та я. старуха3.
Під час допитів л. Возняк-лемик співробітників органів держ-
безпеки насамперед цікавила її участь в діяльності оун, знайомство
з чле нами Проводу оун, а також основні напрямки роботи Проводу,
зокрема, його референтури пропаганди (головний осередок пропа-
ганди – гооП), в якій з осені 1943 р. по травень 1946 р. працювала
огляди джерел та документальні нариси114
л. Возняк-лемик. крім того, на допитах від неї постійно вимагали роз-
повісти про тих чільних діячів оун, котрі перебували в стані розроб-
ки органами держбезпеки, про місця їхнього перебування в підпіллі та
організаційні зв’язки.
на допитах 19–20 лютого 1948 р. емдебісти виявили велику заці-
кавленість в отриманні відомостей про Богдану світлик (“світлана”,
“ясна”), котра була в цей час співробітницею оун, членом редак-
ції журналів “ідея і чин” та “самостійність”, а також про начальни-
ка головного військового штабу уПа олексу гасина (“лицар”). коли
л. Возняк-лемик були показані декілька фотографій начебто вбитих
членів оун, то вона переконливо стала доводити, що серед них впізнає
Б. світлик та о. гасина, хоч на цей час ці діячі націоналістичного руху
були ще живими4.
В ході слідства співробітники мдБ виявляли інтерес й до д. ма-
ївського (“тарас”, “косар”), котрий загинув ще в грудні 1945 р., й до
к. Зарицької (“монети”), заарештованої ще в 1947 р., й до З. терша-
ковця (“Федір”), котрий в цей час був провідником оун львівського
краю.
на допиті 2 квітня 1948 р., відповідаючи на запитання слідчих,
л. Возняк-лемик подала цікаву для сучасного дослідника інформацію
про підпільну типографію Проводу оун “Прага”, розташовану в мико-
лаївському районі дрогобицької області. на той час (1944–1945 рр.) це
було досить велике підприємство. За словами л. Возняк-лемик, як роз-
повідав їй її другий чоловік В. гоцій (“Вир”, “жест”), для перевезення
цієї типографії було потрібно 15 возів. Хоч з неї в 1945–1946 рр. була
вилучена частка обладнання для інших типографій оун, проте ембе-
дістів цікавило місце розташування “Праги”. на це л. Возняк-лемик
відповіла, що про це знали лише “жест”, “лис” та охоронці “тараса”,
але всі вони вже загинули5.
на підставі свідчень л. Возняк-лемик мдБ урср склало список на
58 активних учасників визвольно-революційного руху, серед яких були:
с. Бандера, м. лебедь, р. Шухевич, я. стецько, а. мирон, В. турков-
ський, З. матла, с. новицький, о. гасин та ін. Всі вони визнавалися
учасниками оун і підлягали кримінальній відповідальності за анти-
радянську діяльність6.
якщо в цілому охарактеризувати якість інформації, отриманої
мдБ урср безпосередньо від л. Возняк-лемик, то треба визнати,
що вона мало що дала емдебістам для пошуку і затримання активних
учасників українського визвольно-революційного руху. Є всі підстави
стверджувати, що заарештована багато утаємнила з того, що справді
знала. особливо це стосується с. Бандери та його родини.
до українського націоналістичного руху л. Возняк долучилася
в 1932 р., коли навчалась у львівській вчительській семінарії. спочатку
огляди джерел та документальні нариси 115
входила до однієї з організацій “Пласту”, а потім стала членом юнаць-
кої секції оун. у 1934 р. за участь в антипольських студентських ак-
ціях її було виключено з семінарії і до вересня 1939 р. вона жила разом
з родиною.
Після приєднання Західної україни до урср л. Возняк разом з се-
строю марією і батьком перейшли на територію Польського генерал-
губернаторства, яка входила до складу нацистської німеччини, до
м. Баліград. у березні 1940 р. на запрошення В. Бандери, який був на-
реченим її сестри марії, л. Возняк переїхала до кракова, де певний
час мешкала у квартирі В. Бандери, поряд з його братом степаном,
керівником революційного Проводу оун. Водночас вона включилася
в роботу жіночої мережі оун.
невдовзі л. Возняк влаштувалась на курси поштово-телеграфних
працівників. у травні 1940 р. вона познайомилася з членом революцій-
ного Проводу оун м. лемиком і вийшла за нього заміж. За порадою
чоловіка вступила на курси радіозв’язку, організовані оун, а також
навчалась санітарній справі при німецькому шпиталі.
коли розпочалася німецько-радянська війна, л. Возняк-лемик
включили до складу Південної “похідної” групи оун, яку очолював
З. матла. Її безпосереднім керівником став т. семчишин (“річка”). Ця
група з кінця 1941 р. рухалась за маршрутом стрий – жидачів – рога-
тин – Бережани і далі на схід, прямуючи до дніпропетровська. В тер-
нополі л. Возняк-лемик залишила свою групу і стала чекати свого
чоловіка м. лемика, котрий був керівником Центральної “похідної”
групи оун і мав очолити крайовий провід оун Харківщини.
Зустрівшись з чоловіком, л. Возняк-лемик рушила з ним і його
людьми до Проскурова (тепер – Хмельницький), але там їх затрима-
ли німці й на початку серпня 1941 р. змусили повернутися до львова.
В середині вересня 1941 р. м. лемик знов рушив на схід. дружина за-
лишилася у львові. невдовзі через кур’єра “мороза” вона отримала від
м. лемика пропозицію приїхати до нього.
оформивши через український центральний комітет у львові до-
кументи на ім’я галини ткачук, л. Возняк-лемик в листопаді 1941 р.
виїхала з групою жінок зі східної україни до києва. разом з нею був
і відомий діяч оун Пантелеймон сак, котрий влітку 1942 р. очолив
київський крайовий провід оун. Після приїзду до києва л. Возняк-
лемик зустрілася з тодішнім керівником київського крайового проводу
оун а. мироном (“орлик”) і передала йому три організаційні листи
від м. лебедя для м. лемика, котрий в цей час перебував десь на Пол-
тавщині.
на початку 1942 р. л. Возняк-лемик дізналася від провідника оун
Полтавщини “ігоря донського”, що її чоловік м. лемик, мабуть, заги-
нув, бо ні він, ні його організаційні люди не з’явилися на обумовлені
огляди джерел та документальні нариси116
місця зустрічі. За цих обставин вона певний час працювала з “орли-
ком”, передруковуючи деякі конспіративні матеріали оун, а потім,
у кінці лютого – на початку березня 1942 р., разом з кур’єром оун
поїхала до Полтави, де намагалася розшукати свого чоловіка. В цьому
місті вона вчилася в промислово-художній школі, де спробувала ство-
рити жіночий осередок оун, але успіху не добилася. як вона вислови-
лася, її вважали “полькою” і “німецькою шпигункою”.
у червні 1942 р. разом з членом оун “михайлом мудрим”
л. Возняк-лемик виїхала до Харкова, де сподівалася на допомогу ко-
лишнього діяча крайового проводу оун на ЗуЗ і. малюци, який пра-
цював перекладачем у німців, довідатися про долю м. лемика. однак
тут її знову спіткала невдача. тим часом, прибув до Харкова зі своїми
організаційними людьми новий крайовий провідник оун “любомир”,
котрий відмовився залучити л. Возняк-лемик до підпільної роботи і
порекомендував їй повернутися до львова.
Після довгих поневірянь через Полтаву – київ – рівне л. Возняк-
лемик у жовтні 1942 р. дісталася нарешті до львова, а звідти переїхала
до с. Пустомити, де мешкав її батько. тут вона тривалий час працювала
медсестрою в районній лікарні. однак у серпні 1943 р., перебуваючи
у львові, випадково зустріла чільного члена оун “Бурмача” (і. клим)
і поскаржилась на свою долю: її чоловік, м. лемик, загинув, а вона
залишились забутою організацією і не веде аніякої націоналістичної
роботи.
“Бурмач” перейнявся долею л. Возняк-лемик і повідомив про
неї керівнику референтури пропаганди Проводу оун “Володимиру”
(м. Прокоп). останній вирішив залучити її до роботи кур’єра-зв’язківця.
але коли стало відомо, що л. Возняк-лемик цікавиться німецька полі-
ція, то “Бурмач” взяв її з собою і 30 жовтня 1943 р. виїхав у напрямку
карпат в район с. ямельниця, де дислокувався головний осередок про-
паганди при Проводі оун.
оскільки л. Возняк-лемик ще в 1940 р. закінчила курси радіозв’язку
оун, мала фах друкарки, її зарахували до штату підпільної радіостан-
ції “афродіта”. у березні 1944 р. до ямельниці приїхав член Прово-
ду оун м. Прокоп (“Володимир”), котрий запропонував їй підвищити
кваліфікацію на курсах радіозв’язку оун в с. Звенигород Бібрецького
району львівської області. спочатку тут училися 5–6 дівчат, а коли
курси перевели до с. Поляна Щирецького району, кількість курсантів
зросла до 60 осіб. однак у червні 1944 р. німці провели облаву в с. По-
ляна, внаслідок чого майно курсів було знищено, а курсантки розбігли-
ся. л. Возняк-лемик повернулася до ямельниці.
у зв’язку з відступом німецьких військ з території Західної україни
і поверненням більшовиків, становище в районі дислокації гооП оун
стало надзвичайно загрозливим. Хоч зима й минула спокійно, та вже
огляди джерел та документальні нариси 117
навесні 1945 р. опер-групи нкВс виявили підпільні криївки. Щоправ-
да, л. Возняк-лемик та інші працівники запасної ланки гооП (“Вир”,
“лис”, “грім” та “Черник”) зуміли втекти і перебазуватися в с. корчин
сколівського району дрогобицької області. наприкінці червня 1945 р.
сюди прибув член Бюро Проводу і політреферент оун д. маївський
(“тарас”) з Б. світлик і трьома охоронцями. З цього часу л. Возняк-
лемик працювала безпосередньо з “тарасом”, друкуючи на машинці
його матеріали, які пересилалися підпіллю оун і поширювалися в на-
ціоналістичних виданнях.
“тарас” повідомив, що більшовики захопили типографію Прово-
ду оун разом з “дорошом” (П. дужий), тому було вирішено налаго-
дити видання журналу “ідея і чин” в корчині. Проте у серпні 1945 р.
до рук більшовиків потрапила “маруся”, зв’язкова д. маївського, ко-
тра видала місце розташування групи працівників гооП. у результаті
облави загинув “грім”, провідник оун стрийського повіту, всі інші
втекли і перебазувалися в район с. сотина. тут, за словами л. Возняк-
лемик, її новий чоловік Василь гоцій (“Вир”), господарський референт
гооП, приступив до створення нової типографії Проводу оун, яка
вже в січні 1946 р. розпочала друкувати чергове число журналу “ідея і
чин”. Проте 21 березня 1946 р. після раптового нападу більшовиків ти-
пографію захопили. Загинув “Вир”, всі інші співробітники врятувалися
і повернулися до своїх старих криївок у районі с. корчин.
В цей час л. Возняк-лемик, яка була вагітною, захворіла, а тому, за
вказівкою керівника гооП оун “севера” (П. Федун) у травні 1946 р. її
перевезли до львова. тут вона і дружина загиблого члена оун “дора”
купили фіктивні евакуаційні документи переселенців з Польщі на ім’я
г. м. демчук і т. м. марковської і переїхали до с. дашава. у вересні
1946 р. л. Возняк-лемик повернулася до львова, де народила сина ми-
рослава. Після народження дитини знову поїхала до дашави, де в кінці
грудня 1947 р. була заарештована органами мдБ.
опинившись у лабетах мдБ, л. Возняк-лемик намагалася попе-
редити підпілля оун про свій арешт і про те, що деякі заарештовані
націоналісти стали на шлях зради. Через марію Чернишенко, яка звіль-
нялася з в’язниці, вона вирішила передати до с. ямельниця, де пере-
бували відомі їй підпільники оун а. марків та Ю. яцьків, інформа-
цію про те, що мдБ готує спецоперацію проти групи гооП в районі
гори Парашка на дрогобиччині. Вона також хотіла попередити підпіл-
ля оун, що емдебістами заарештований працівник референтури про-
паганди Проводу оун семенюк, котрий дав викривальні свідчення,
а також про те, що колишня зв’язкова референтури пропаганди Прово-
ду оун зі львовом о. Букшована є таємним співробітником львівсько-
го умдБ. однак м. Чернишенко була заарештована в с. ямельниця
і задум л. Возняк-лемик не вдалося реалізувати.
огляди джерел та документальні нариси118
26 липня 1948 р. заступник міністра держбезпеки урср генерал-
майор Єсипенко затвердив звинувачувальний вирок у справі л. Возняк-
лемик. головна теза звинувачування зводилася до того, що вона була
“кадровою учасницею оун, проводила активну антирадянську наці-
оналістичну роботу”. Вирок надіслали на розгляд особливої наради
при міністрі держбезпеки срср. у ньому рекомендувалося засудити
л. Возняк-лемик на 25 років виправно-трудових таборів. 11 вересня
1948 р. особлива нарада в москві погодилася з вироком, винесеним
мдБ урср. 22 вересня 1948 р. мдБ срср визначило місце ув’язнення –
особливий табір № 3 мВс срср (ст. Потьма, поселення явас, мор-
довська арср)7.
як свідчать документи, в ув’язненні л. Возняк-лемик поводилася
сумлінно. В анкеті до заяви про помилування за квітень 1955 р. за-
значається: “до роботи ставиться сумлінно. норму виробітку виконує
в середньому на 130 %. табірний режим не порушує. В побуті веде
себе добре”. разом з тим у цьому документі зазначалося, що л. Возняк-
лемик в культурно-масових заходах участі не бере, “стягнень і заохо-
чень не має”8.
Після смерті Й. сталіна і арешту л. Берії в срср розпочали здій-
снювати заходи, спрямовані на реабілітацію жертв політичних репресій
1930–1950-х років. 4 квітня 1955 р. на ім’я голови Президії Верховної
ради срср к. Ворошилова надійшов лист від піонера мирослава Воз-
няка, котрий просив звільнити з ув’язнення його матір – л. Возняк-
лемик. Пізніше до Прокуратури урср був адресований аналогічний
лист від мешканки м. стрий львівської області о. яцишин, котра була
двоюрідною сестрою л. Возняк-лемик і опікувала її сина9.
Вже 4 травня 1955 р. військовий прокурор кВо виніс протест у
справі л. Возняк-лемик і просив змінити їй термін покарання з 25 ро-
ків до 10 років. При цьому наголошувалось, що покарання стосовно
л. Возняк-лемик є занадто суворим і не відповідає тому, що їй інкримі-
нувала особлива нарада при міністрі держбезпеки срср. із зазначеним
протестом погодився військовий трибунал кВо, котрий на своєму за-
сіданні 20 липня 1955 р. скоротив термін покарання л. Возняк-лемик
до 10 років10.
Після звільнення із в’язниці л. Возняк-лемик повернулася в укра-
їну і оселилася в м. івано-Франківськ. При цьому вона змінила пріз-
вище з Возняк-лемик на лемик. остання крапка у драматичній долі
л. Є. лемик була поставлена 17 червня 1993 р., коли генеральна проку-
ратура україни повністю реабілітувала її на підставі Закону урср від
17 квітня 1991 р. “Про реабілітацію жертв політичних репресій в укра-
їні”, “оскільки в її діях відсутні ознаки зради Батьківщині”11. Померла
л. Є. лемик наприкінці 2008 р.
Бурхлива життєва “одіссея” л. Возняк-лемик була типовою для
багатьох активних учасників українського націоналістичного руху
огляди джерел та документальні нариси 119
1930-1950-х років, котрі попри тягар іспитів, що випали на їхні долі,
зберегли в своїй душі і серці вірність ідеалам державного відроджен-
ня україни. Їхній чин і страждання слугують прикладом для сучасних
поколінь українських патріотів.
отож архівно-слідча справа л. Возняк-лемик, як й інших учасників
політичних процесів 1920–1950-х років в україні, є незамінним і важли-
вим джерелом вивчення історії українського національно-визвольного
руху новітньої доби, слугують характеристикою активних учасників
цього руху, дають змогу поряд з іншими документальними комплек-
сами об’єктивно усвідомити причини здобутків і невдач у боротьбі за
українську державність. тематичні огляди і публікації цих специфічних
джерел сприятимуть науково-дослідницькій діяльності професіоналів,
поширенню історичних знань серед усіх верств нашого суспільства.
1 Центральний державний архів громадських об’єднань україни, ф. 263,
спр. № 71166 ФП, арк. 12–18.
2 там само, арк. 296–298.
3 там само, арк. 55–56.
4 там само, арк. 73–84.
5 там само, арк. 214–220.
6 там само, арк. 388–389.
7 там само, арк. 392–400.
8 там само, арк. 407–407 зв.
9 там само, арк. 404–405, 408–408 зв.
10 там само, арк. 409–412 зв.
11 там само, арк. 422–422 зв.
Анатолій Кентій
Доля племінниці Степана Бандери
(огляд архівно-слідчої справи л. Возняк-лемик)
у повідомленні подається характеристика складу і змісту документів
архівно-слідчої справи на племінницю с. Бандери, члена оун любов Євге-
нівну Возняк-лемик, яка зберігається у Цдаго україни, розкриваються осно-
вні епізоди її діяльності в лавах визвольно-революційного руху, показується
мужня поведінка на допитах в мдБ.
Ключові слова: визвольно-революційний рух; український націоналіс-
тичний рух; оун; архівно-слідча справа.
УДК [930.253:94](477)
Анатолий Кентий
Судьба племянницы Степана Бандеры
(обзор архивно-следственного дела л. Возняк-лемик)
В сообщении дана характеристика состава и содержания документов ар-
хивно-следственного дела на племянницу с. Бандеры, члена оун любовь
евгеньевну Возняк-лемик, которое хранится в Цгаоо украины, раскрыты
огляди джерел та документальні нариси120
основные эпизоды ее деятельности в составе освободительно-революционного
движения, показано мужественное поведение на допросах в мгБ.
Ключевые слова: освободительно-революционное движение; украинское
националистическое движение; оун; архивно-следственное дело.
УДК [930.253:94](477)
Anatoliy KENTIY
The fate of Stepan Bandera’s niece
(The review of L. Vozniak-Lemyk’s archival-investigation case)
In a report a description of composition and maintenance of criminal case on
the niece of S. Bandera is given, member of OUN Liubov Vozniak-Lemyk, which is
kept in the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, the basic epi-
sodes of her activity is opened up in rows of Liberation-revolutionary Movement, a
brave conduct is shown on interrogations in MDB.
Keywords: Liberation-revolutionary Movement; Ukrainian Nationalistic Mo-
ve ment; OUN; archival-investigation case.
UDK [930.253:94](477)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26233 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:44:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кентій, А. 2011-08-30T07:09:36Z 2011-08-30T07:09:36Z 2009 Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) / А. Кентій // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 111-120. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26233 [930.253:94](477) У повідомленні подається характеристика складу і змісту документів архівно-слідчої справи на племінницю С. Бандери, члена ОУН любов Євгенівну Возняк-Лемик, яка зберігається у ЦДАГО України, розкриваються основні епізоди її діяльності в лавах визвольно-революційного руху, показується мужня поведінка на допитах в МДБ. В сообщении дана характеристика состава и содержания документов архивно-следственного дела на племянницу С. Бандеры, члена ОУН любовь Евгеньевну Возняк-Лемик, которое хранится в ЦГАОО Украины, раскрыты основные эпизоды ее деятельности в составе освободительно-революционного движения, показано мужественное поведение на допросах в МГБ. In a report a description of composition and maintenance of criminal case on the niece of S. Bandera is given, member of OUN Liubov Vozniak-Lemyk, which is kept in the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, the basic episodes of her activity is opened up in rows ofLiberation-revolutionary Movement, a brave conduct is shown on interrogations in MDB. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) Судьба племянницы Степана Бандеры (обзор архивно-следственного дела Л. Возняк-Лемик) The fate of Stepan Bandera’s niece (The review of L. Vozniak-Lemyk’s archival-investigation case) Article published earlier |
| spellingShingle | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) Кентій, А. Огляди джерел та документальні нариси |
| title | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) |
| title_alt | Судьба племянницы Степана Бандеры (обзор архивно-следственного дела Л. Возняк-Лемик) The fate of Stepan Bandera’s niece (The review of L. Vozniak-Lemyk’s archival-investigation case) |
| title_full | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) |
| title_fullStr | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) |
| title_full_unstemmed | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) |
| title_short | Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик) |
| title_sort | доля племінниці степана бандери (огляд архівно-слідчої справи л. возняк-лемик) |
| topic | Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet | Огляди джерел та документальні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26233 |
| work_keys_str_mv | AT kentíia dolâplemínnicístepanabanderioglâdarhívnoslídčoíspravilvoznâklemik AT kentíia sudʹbaplemânnicystepanabanderyobzorarhivnosledstvennogodelalvoznâklemik AT kentíia thefateofstepanbanderasniecethereviewoflvozniaklemyksarchivalinvestigationcase |