Іван Федорович Курас – архівіст

Іван Федорович Курас – архівіст

У статті висвітлено багатогранну діяльність видатного українського вченого, організатора науки, політичного і державного діяча, академіка Івана Федоровича Кураса, який усе свідоме життя пов’язав з архівами. В статье освещена многогранная деятельность выдающегося украинского ученого, организатора на...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Архіви України
Дата:2009
Автор: Пиріг, Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2009
Теми:
Особистості
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26238
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Іван Федорович Курас – архівіст / Р. Пиріг // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 210-219. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26238
record_format dspace
spelling Пиріг, Р.
2011-08-30T12:28:55Z
2011-08-30T12:28:55Z
2009
Іван Федорович Курас – архівіст / Р. Пиріг // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 210-219. — укр.
0320-9466
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26238
[930.25(092):929](477)
У статті висвітлено багатогранну діяльність видатного українського вченого, організатора науки, політичного і державного діяча, академіка Івана Федоровича Кураса, який усе свідоме життя пов’язав з архівами.
В статье освещена многогранная деятельность выдающегося украинского ученого, организатора науки, политического и государственного деятеля, академика ивана Федоровича Кураса, который всю сознательную жизнь связал с архивами.
Article reflects many­sided activity of the outstanding Ukrainian scientist, the organizer of science, politician and statesman, academician Ivan F. Kuras, who all his conscious life has connected with archives.
uk
Інститут історії України НАН України
Архіви України
Особистості
Іван Федорович Курас – архівіст
Иван Федорович Курас – архивист
Ivan F. Kuras and an archivist
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Іван Федорович Курас – архівіст
spellingShingle Іван Федорович Курас – архівіст
Пиріг, Р.
Особистості
title_short Іван Федорович Курас – архівіст
title_full Іван Федорович Курас – архівіст
title_fullStr Іван Федорович Курас – архівіст
title_full_unstemmed Іван Федорович Курас – архівіст
title_sort іван федорович курас – архівіст
author Пиріг, Р.
author_facet Пиріг, Р.
topic Особистості
topic_facet Особистості
publishDate 2009
language Ukrainian
container_title Архіви України
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Иван Федорович Курас – архивист
Ivan F. Kuras and an archivist
description У статті висвітлено багатогранну діяльність видатного українського вченого, організатора науки, політичного і державного діяча, академіка Івана Федоровича Кураса, який усе свідоме життя пов’язав з архівами. В статье освещена многогранная деятельность выдающегося украинского ученого, организатора науки, политического и государственного деятеля, академика ивана Федоровича Кураса, который всю сознательную жизнь связал с архивами. Article reflects many­sided activity of the outstanding Ukrainian scientist, the organizer of science, politician and statesman, academician Ivan F. Kuras, who all his conscious life has connected with archives.
issn 0320-9466
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26238
citation_txt Іван Федорович Курас – архівіст / Р. Пиріг // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 210-219. — укр.
work_keys_str_mv AT pirígr ívanfedorovičkurasarhívíst
AT pirígr ivanfedorovičkurasarhivist
AT pirígr ivanfkurasandanarchivist
first_indexed 2025-11-27T03:50:33Z
last_indexed 2025-11-27T03:50:33Z
_version_ 1850795115485855744
fulltext ОсОбистОсті210особистості Руслан ПиРіг іван ФедоРович КуРас – аРхівіст У жовтні цього року виповнилося 70 літ від дня народження видатного українського вченого, організатора на- уки, політичного і державного діяча, ака деміка івана Федоровича Кураса. серед його величезного внеску у ві- тчизняну соціогуманітарну сферу ар хів­ на справа займає особливе місце. Все свідоме життя він пов’язав з архівами: від студентської практики в Одесь кому обласному архіві до віце­пре м’єрських турбот про розвиток архівної галузі в незалежній Україні. і. Ф. Курас по праву належить до кола професійних архівістів, адже свою трудову діяльність починав у 1962 р. науковим співробітником партійного архіву Кіровоградського обкому КП України. У той час ар- хівна справа в сРсР мала бікамеральну структуру: Державний архівний фонд і Архівний фонд КПРс, які функціонували паралельно. слід за- значити, що робота в партійному архіві вважалася престижнішою, ніж у державному, оскільки партархіви були структурними підрозділами об- комів партії. безперечно, й вимоги при доборі працівників партархівів були досить жорсткими. Насамперед, це членство в КПРс, вища освіта (як правило, історико­архівна чи історична). А най головніше – неза- плямована в ідейно­політичному сенсі біографія, включаючи й рідних. Очевидно, фаховий історик, який з відзнакою закінчив Одеський уні- верситет, і перспективний молодий комуніст – виходець з селянської родини, цілком відповідав цим вимогам. Штатна чисельність партархівів, як і апарату обкомів партії, визна­ чалася кількістю комуністів. тому кадровий склад партархіву Кіро- воградського обкому партії був невеликим. В його структурі наукові співробітники фактично займали другу сходинку після завідувача від- ділу, який не мав заступників. Хоч все залежало від досвіду роботи та авторитета працівника. © Руслан Пиріг, 2009 ОсОбистОсті 211 Наукові співробітники зазвичай виконували інтелектуальну части- ну архівної праці. У цей час і. Ф. Курасу довелося готувати довідки про діяльність партійного підпілля, відповіді на запити комуністів та партійних комітетів, опрацьовувати спогади старих більшовиків, вияв- ляти документи для публікації, вести тематичні картотеки, консульту- вати дослідників. Природно, що як науковець і викладач вузу він брав активну участь у пропагандистській роботі. саме ці роки були часом фахового становлення і. Ф. Кураса як архівіста. Вони заклали міцні підвалини для подальшої професійної діяльності і на архівній ниві, і для дослідницької роботи майбутнього вченого. Очевидно, і. Ф. Курас добре вивчив фонди партархіву, він ро- бив виписки з найбільш цікавих документів. Пригадується, як у кінці 1970­х рр., коли ми разом відпочивали в санаторії і багато спілкували- ся, якось під час прогулянки мова зайшла про Л. троцького. тоді він розповів, що в Кіровоградському партархіві зберігається копія листа Анни і Да вида бронштейнів до царя у зв’язку з арештом сина. Вони просили пом’якшити його долю і запевняли, що Льовушка ще може бути гідним громадянином імперії. Не знаю чому, але цей епізод якось заліг мені в пам’ять. Поза сумнівом, архівний досвід прислужився і. Ф. Курасу й під час роботи в апараті ЦК Компартії України. Майже десять років він за відував сектором суспільних наук відділу науки та учбових закла- дів. До кола його функціональних обов’язків входило й опікування розвитком архівної справи в республіці (державної й компартійної). За усталеної тоді практики під час відряджень до областей він знайомив- ся з ро ботою як партійних, так й державних архівів. Зважав на болю- чі питання їх діяльності та намагався допомогти у вирішенні проблем, контак туючи з заступником Голови Ради Міністрів УРсР П. т. тронь- ком, на чальником відділу В. М. Голубковим, заступником голови Держ­ плану УРсР Г. В. Дзисем та іншими урядовцями. іван Федорович мав добрі службові і особисті стосунки з тодішнім начальником Головного архівного управління при Раді Міністрів УРсР О. Г. Мітюковим. До речі, саме в кабінеті і. Ф. Кураса я й познайомив- ся з ним восени 1977 р. Олександр Георгійович – легендарна постать у вітчизняній архівістиці. Майже два десятиліття очолював державну архівну службу. Й нині він з великою повагою і симпатією пригадує співпрацю з іваном Федоровичем. і. Ф. Курас брав участь у республіканських нарадах керівників дер- жавних архівних установ, семінарах завідуючих партійними архівами, у роботі колегії журналу “Архіви України”, наукової ради Головархі- ву. Предметом особливої турботи відділу науки та учбових закладів була публікаторська робота архівних установ. саме з початку 1970­х цей важливий напрямок діяльності архівістів набув системно­перспек­ тивного характеру. 15­річний план підготовки видань архівних доку- ОсОбистОсті212 ментів і науково­довідкової літератури (1970–1985) передбачав вихід таких фундаментальних збірників, як “Промисловість і робітничий клас УРсР”, “історія колективізації сільського господарства”, “Українська РсР у Великій Вітчизняній війні”, “Культурне будівництво в УРсР” та інші. і. Ф. Курас добре розумів необхідність координації роботи дер- жавних та партійних архівів у царині виявлення, наукового опрацю- вання та публікації документів. Особлива увага приділялася історії со ціалістичних перетворень у промисловості, аграрній сфері, інтерна­ ціональних зв’язків трудящих союзних республік, історії заводів і фабрик, колгоспів тощо. За період з 1976 по 1988 рр. було видано 88 збір ників документів. Чимало з них присвячувалися ідеологічним та юві лейним датам: Жовтневій революції, утворенню сРсР, ювілеям міст – Пол тави, Дніпропетровська, Херсона, севастополя, Рівного. До незаперечних заслуг і. Ф. Кураса в царині археографічної ро- боти належить розвиток тенденції залучення до виявлення і публікації документів учених наукових установ та вузів, зокрема й колег івана Федо ровича по Київському державному університету та інституту істо- рії партії (с. Мельник, П. Шморгун, В. стрельський, Ю. бабко, П. Вар- гатюк, В. Нем’ятий, В. солдатенко та інші). За безпосередньої участі і. Ф. Кураса у першій половині 1970­х ро- ків здійснювався масштабний публікаторський проект – двотомне ви- дання “Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК”. Підготовка збірника була на контролі ЦК КП України, про хід роботи над ним відділ науки і учбових закладів звітував на засіданні секретаріату ЦК. У 1977 р. цей проект було завершено. Оскільки він здійснювався за взірцями восьмитомного видання “КПсс в революциях ...”, то мав сут- тєві археографічні прогалини, насамперед відсутність науково­до від­ кового апарату: приміток, іменного та географічного покажчиків тощо. і все ж цей збірник був і залишається найбільш повним і системним зібранням документів Компартії України за майже шість десятиліть її функціонування, яке й сьогодні не втратило свого джерелознавчого значення. У грудні 1983 р. і. Ф. Курас повертається до професійної діяльності архівіста. ЦК КП України затвердив його на посаді заступника дирек- тора інституту історії партії (і і П) по архіву. Перед тим його прийняв перший секретар ЦК В. В. Щербицький. Це свідчило про високий авто- ритет і. Ф. Кураса, адже, як правило, аудієнції працівників його рангу відбувалися у галузевих секретарів і переважно перед приходом на ро- боту в апарат ЦК. Прикметно, що в характеристиці завідувача сектором суспільних наук, підготовленій у зв’язку з його переходом до і і П, серед особли- ОсОбистОсті 213 вих заслуг відзначено участь у підготовці четвертого видання “Нарисів історії Компартії України”, двотомника “Компартія України в резолю­ ціях ...” та “Радянська Україна в роки Великої Вітчизняної війни” у 3­х томах. Партійний архів, очолюваний і. Ф. Курасом, у штатному розкладі інституту мав статус сектора, як і всі інші підрозділи установи. Фак- тично ж це був автономний архів з усіма притаманними йому атри- бутами: документальними фондами, сховищами, читальним залом, рестав раційною майстернею тощо. Партійний архів і і П був централь- ним архівосховищем Компартії України і водночас координаційним науково­методичним центром, який спрямував діяльність партархівів республіки. Всі ж вони підпорядковувалися Центральному партійному архіву інституту марк сизму­ленінізму при ЦК КПРс. і і П у своєму титулі офіційно значився філією останнього. Невдовзі після приходу на посаду, і. Ф. Курасу разом з колегами довелося першими облаштовуватися у новій споруді архіву на вул. Ку- тузова, 8. ЦК Компартії України зводив службовий корпус і і П із спе- ціалізованим архівосховищем майже на мільйон справ. Налагодження роботи у новому приміщенні виявилося досить складним і копітким. З ко лишнього пристосованого архівосховища на вул. К. Лібкнехта, 12 (ни ні вул. Шовковична, там знаходиться інститут соціології НАН України) було переміщено близько 200 тис. справ. За досить корот- кий час колектив партархіву освоїв нове стелажне обладнання, системи контролю температурно­вологісного режиму, пожежно­охоронну сиг- налізацію, вдосконалені картонажі тощо. Перших дослідників прийняв ошатний читальний зал на 42 місця. треба зазначити, що й сьогодні це архівосховище залишається одним найбільш функціонально дієздатних в Україні (нині Центральний державний архів громадських об’єднань України). слід віддати належне зусиллям заступника директора інсти- туту з господарської частини В. с. Лозицького по введенню у дію тех- нологічного обладнання архіву. Введення в експлуатацію архівосховища і і П фактично ста- ло одним з завершальних актів ЦК Компартії України по зміцненню матеріально­технічної бази партархівів. До середини 1980­х у республі- ці було зведено понад двадцять спеціалізованих приміщень загальною місткістю сховищ на 22 млн справ. Вже будучи куратором архівної га- лузі в рес публіці у 1983–1989 рр., я наочно переконався, настільки ра- зючою була відсталість технічної бази державних архівів від партійних. сховища останніх були заповнені на 30–60 відсотків і після передачі державі склали необхідний резерв стелажного простору, який сьогод- ні близький до вичерпання. На жаль, в роки незалежності України не тільки не побудували жодного сучасного архіву, але й не спромоглися завершити три радянських архівних “довгобуди”. Нинішня фінансова ОсОбистОсті214 ній постанові ЦК КП України. Як завідувачеві сектора ідеологічного відділу, мені довелося брати участь у підготовці цього рішення. Це був складний і болісний процес. Особливо важко долався спротив загаль- ного відділу ЦК, на який традиційно покладалися обов’язки головного охоронця “партійних таїн”. Однією з тематично піонерних праць інституту політичних до- сліджень (таку назву і і П отримав у 1990 р.) став збірник “ Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів”. слід зазначити, що виявлення архівних документів з цієї абсолютно табуї- зованої і водночас суспільно актуальної проблеми розпочалося під ке- рівництвом і. Ф. Кураса у 1987 р. Роботу продовжив його наступник В. Ю. Мельниченко, а завершувати впорядкування збірника довелося вже мені з колегами по партархіву. і. Ф. Курас відігравав важливу роль у визначенні змістовного наповнення збірника, особливо його дослід- ницької частини, статті до якої написали професори с. В. Кульчиць- кий, М. і. Панчук, В. Л. савельєв. Не зважаючи на постанову ЦК ПК України про видання збірника (січень 1990 р.), його вихід зустрів певну обструкцію, особливо з боку деяких науковців Вищої партійної школи. справа дійшла до розгляду на Політбюро ЦК. тільки завдяки принциповій позиції голови редакційної колегії Ф. М. Рудича та запрошеного в якості експерта с. В. Кульчиць- кого збірник побачив світ і, поза сумнівом, відіграв велику роль у дже­ релознавчому забезпеченні досліджень проблеми голодомору. Академічна і службова кар’єра і. Ф. Кураса склалася так, що й у нас тупні роки прямо чи опосередковано йому довелося опікуватися ар хівною справою. Разом з Ф. П. Шевченком, П. с. соханем та іншими науковцями він виступив з ініціативою відновлення діяльності Архео- графічної комісії АН УРсР. Як академік – секретар відділення історії, філософії і права долучився до започаткування такого підрозділу при інституті історії, а потім – й заснування академічного інституту укра- їнської археографії та джерелознавства. У 1994–1997 рр. до досить широкого кола обов’язків гуманітарного віце­прем’єр­міністра входила й державна архівна служба. Повне вза- єморозуміння було в нього з начальником Головархіву, колиш нім коле- гою по роботі в ЦК КП України б. В. іваненком. Настільки до зво ляли тодішні фінансові можливості віце­прем’єр допомагав у роз в’язанні матеріальних проблем архівів: виплата заробітної платні, пога шення заборгованості за теплопостачання, охорону тощо. Мушу зі знатися, що й я користувався прихильністю віце­прем’єра у вирішенні проблем фінансування ЦДАГО України, педалюючи на потребах рід ного йому архіву. іван Федорович був дуже прикро вражений волюнтаристськими діями тодішнього прем’єра П. Лазаренка, який безпідставно влітку ОсОбистОсті 215 1996 р. звільнив б. В. іваненка з посади, не порадившись з галузевим віце­прем’єром. тоді ж я зарахував бориса Васильовича на посаду стар шого наукового співробітника ЦДАГО, а після мого переходу на дер жавну службу з 1997 по 2000 рр. він очолював архів. Працюючи з і. Ф. Ку расом в одній споруді на вул. Кутузова, вони підтримували дружні стосунки. б. В. іваненко був талановитим журналістом і поетом. Йому нале- жать сотні ювілейних посвят – від В. В. Щербицького до скромної при- биральниці архіву. Пронизливо – ліричні слова знайшов він у жовтні 1999 р. й до ювілею і. Ф. Кураса. Ось кілька щирих рядків: На Кутузова осінь багряна, Плин народу з торбами посвят, Воздають тобі, пане іване, По заслугах за всі шістдесят. бачу стіл ювілейно накритий, Я на чарку зміняю перо... Дай­но, боже, наснаги і сили, Що осмислив, хай зійде добром. Писати про івана Федоровича в минулому часі надзвичайно склад- но і болісно. Нас пов’язували майже три десятиліття спільної праці, щирі стосунки, почуття вдячності за незмінно добре ставлення. Попри те, що ми майже ровесники, іван Федорович завжди залишався для мене старшим товаришем. До ЦК Компартії України я прийшов у кінці 1976 р., коли і. Ф. Ку- рас вже був досвідченим і авторитетним партпрацівником, завідувачем сектора суспільних наук. Цей підрозділ відділу науки і учбових закла- дів опікувався найбільш ідеологізованою частиною академічної та ву- зівської науки. Це була дуже відповідальна сфера партійного керівни- цтва. Не випадково всі співробітники сектора мали наукові ступені. Це був єдиний підрозділ, який безпосередньо “замикався” на завідувача відділом Ф. М. Рудича. Всі інші підпорядковувалися заступникам за- відуючого. Поряд з деякими підрозділами відділу пропаганди і агітації сектор суспільних наук належав до інтелектуальної еліти апарату ЦК, частіше за інших залучався до підготовки теоретичних матеріалів, ви- ступів секретарів та рішень ЦК. Повороти службової кар’єри і. Ф. Кураса позначалися й на моїй долі. Його перехід до і і П у 1983 р. відкрив мені шлях до роботи в сек- торі суспільних наук. Завжди буду дякувати нашому патрону Ф. М. Ру- дичу за цей вибір. тепер вже мені випало опікуватися установами та кафедрами історичного профілю, архівною справою. Фактично довело- ся повторити частину службового шляху івана Федоровича – інструк- тор, консультант, завідувач сектора, а в червні 1989 р. я був затвер- джений на посаді заступника директора і і П по архіву. Це знову був ОсОбистОсті216 криза призупинила зведення довгоочікуваного архівного комплексу на солом’янці. Однак повернемося до 1985 р. тоді наукові співробітники, інструк- тори, технічний персонал партархіву і і П отримали нові можливості із забезпечення збереження документів, ефективнішого використання їх інформативного потенціалу для задоволення наукових і соціально­ правових потреб. безперечно, функціонування партійних архівів було досить жорстко регламентовано “Основними правилами роботи партій- них архівів обкомів, крайкомів партії та філіалів іМА при ЦК КПРс”. ЦПА також розробив низку інструктивно­методичних документів, які уніфікували діяльність системи партархівів. Не став винятком й архів і і П при ЦК Компартії України. Праців- ники очолюваного і. Ф. Курасом підрозділу вели роботу по складанню науково­довідкового апарату до фондів архіву та збиранню спогадів ве- теранів партії і комсомолу, учасників Жовтневої революції, партійного підпілля. На той час було зафондовано понад 2 тис. спогадів. Велика робота проводилася по завершенню впорядкування документів Україн- ського штабу партизанського руху, з’єднань та загонів. Як голова експертно­перевірної комісії, іван Федорович постійно дбав про вдосконалення наукової експертизи цінності документів. Ра- зом із загальним відділом ЦК були вдосконалені переліки документів для здачі на постійне зберігання. Проводилася також робота по вияв- ленню дублетних примірників документів. У 1985 р. було затверджено новий Перелік документів, орієнтова- ний на поліпшення комплектування фондів, встановлення більш чітких критеріїв відбору документів, вдосконалення їх експертизи. В резуль- таті кількість первинних парторганізацій республіки, які мали здавати документи, скоротилася на 21 %. і. Ф. Курасу разом із колегами довелося бути першопрохідцями у справі створення копійно­страхового фонду на принципово новій технологічній базі. традиційне мікрофільмування документів заміни- ли виготовленням копій документів на мікрофішах, здатних зберігати інформацію при високих температурах. інститут отримав копіювальні машини типу “старт”, працівники архіву пройшли стажування в ЦПА. Робота розпочиналася з копіювання документів Політбюро та секрета- ріату ЦК КП України. Один з примірників копій на мікрофішах пере- давався до Москви. Якщо врахувати, що російськомовні варіанти сте- нограм з’їздів, протоколів засідань Політбюро та секретаріату ЦК КП України, обкомів та найбільших міськкомів партії передавалися до ЦК КПРс, то можна вважати, що державна архівна служба Російської Фе- дерації сьогодні володіє досить потужним сегментом ретроспективної документної інформації Національного архівного фонду України. Піз- ніше на базі і і П вже проходили навчання співробітники партархівів, ОсОбистОсті 217 в яких велася робота по мікрофішуванню. Принагідно зазначимо, що до 1991 р. нове обладнання було встановлено лише у половині обл­ партархівів. Однією з досить трудомістких і рутинних операцій в сфері створен- ня науково­довідкового апарату була каталогізація документів. Вона здійснювалася за єдиною схемою класифікації, мала бути всеохопною і тому забирала багато часу. На середину 1980­х у партархівах респу- бліки було підготовлено 667 тис. карток систематичного каталогу. слід зазначити, що архів і і П у цій роботі обмежився розробкою лише до- кументів протокольної частини ЦК КП України. У середині 1980­х в партархіві і і П разом з і. Ф. Курасом пра цювали досвідчені історики­архівісти: кандидати історичних наук Д. с. Щед­ ріна, Н. А. соловйова, т. П. Гриценко, зберігач фондів А. П. Мотієнко, інструктори і. М. Шевчук, А. В. Кентій, В. б. Василенко, О. с. ткач та інші. Загалом на той час партархів налічував 33 пра цівники. Як кординатор компартійної архівної справи в республіці і. Ф. Ку- рас мав добрі службові й особисті стосунки з багатьма завідувачами обласних партархівів – Є. Дягілевим (Харків), О. Кандалою (Донецьк), М. тесленком (Львів), і. Кондрановим (сімферополь), М. Назаренком (Полтава) та іншими. На базі архіву і і П проводилися семінари завіду­ вачів, стажування наукових співробітників, інструкторів, реставраторів обласних партархівів. Початок періоду перебудови і гласності позначився й на довідково­ інформаційній діяльності архіву, зокрема виконанні запитів соціально­ правового характеру. Зросла кількість дослідників у читальному залі, все настійніше лунали заклики розширити доступ до архівних фондів, зокрема матеріалів ЦК. і. Ф. Курас як архівіст і учений відчував іма- нентну потребу демократизації архівної справи. Однак єдине, що вда- лося зробити у той час, – це фактично зняти обмеження до закритих фондів для провідних співробітників інституту. Почерпнутий в той час джерельний матеріал дозволив згодом реалізувати такі актуаль- ні видання інституту, як “Про минуле – заради майбутнього” (1989), “Маршрутами історії” (1990), “сторінки історії Компартії України: запитання і відповіді” (1990). Вже в якості заступника директора ін- ституту з наукової роботи він активно працював над підготовкою цих видань і був одним з авторів матеріалів, вміщених у них. Особисто до- лучився до політичної реабілітації видатного партійного і державного діяча М. О. скрипника. іван Федорович очолив колектив упорядників вибраних творів та написав до них справді новаторську передмову. слід визнати, що традиційна закритість партархівів долалася до- сить повільно. Лише у травні 1989­го ініціатива і і П, який в той час очолював Ф. М. Рудич, щодо розширення доступу до архівних фондів, зокрема документів Політбюро, дістала часткову підтримку у спеціаль- ОсОбистОсті218 вибір керівника інституту Ф. М. Рудича. Підтримав мою кандидатуру й і. Ф. Курас. Працювати знову разом було приємно, хоч часи настава- ли над звичайно складні – у суспільстві наростала політична і соціальна напруга, авторитет Компартії України падав. Колектив інституту нама- гався шукати відповіді на виклики часу. співробітники працювали над ліквідацією “білих плям” історії. були оперативно підготовлені книги з актуальної тематики, готувалися до друку збірники документів, роз- роблялася нова концепція нарисів історії Компартії України. серпневі дні 1991 р. вирішили долю КПРс, а відтак – й Компартії України, її установ та документальної спадщини. У ту пору інтерес до архіву ЦК був особливо загостреним. В наелектризованій суспільній атмосфері можна було очікувати неадекватних дій щодо партархіву. Особливо ця небезпека посилилася після постанови Верховної Ради про призупинення діяльності КП України. Порадившись з і. Ф. Курасом й отримавши дозвіл директора інсти- туту Ф. М. Рудича, 25 серпня разом з тодішнім начальником Головного архівного управління б. В. іваненком у мене в кабінеті на Кутузова, 8 ми підготували проект постанови Президії Верховної Ради України про передачу архівів Компартії до державної архівної системи. 27 серпня таке рішення було ухвалено. Це принципово правильне рішення допо- могло зберегти документи партії і заклало підвалини створення Націо- нального архівного фонду України. Настав час реформування як інституту, так й партійного архіву. На базі останнього у жовтні 1991 р. постановою Кабінету Міністрів був утворений Центральний державний архів громадських об’єднань Укра- їни, який довірили очолити мені. А в грудні інститут політичних до- сліджень ЦК КП України був реорганізований в академічний інститут національних відносин і політології. Його директором був призначений член­кореспондент НАН України і. Ф. Курас. тематична заданість цих спогадів змушує залишити поза межами оповіді суто особистністі аспекти. Можливо, для таких одкровень ще не настав час. та я щиро вдячний долі, що на моїх життєвих шляхах зустрівся іван Федорович Курас – видатний вчений і блискучий ор- ганізатор науки, колега­архівіст, непересічна особистість і прекрасна людина. Руслан ПиРіг іван Федорович Курас – архівіст У статті висвітлено багатогранну діяльність видатного українського вче­ ного, організатора науки, політичного і державного діяча, академіка івана Федо ровича Кураса, який усе свідоме життя пов’язав з архівами. Ключові слова: архів; видання; архівні фонди; документи; дослідження. удК [930.25(092):929](477) ОсОбистОсті 219 Руслан ПыРиг иван Федорович Курас – архивист В статье освещена многогранная деятельность выдающегося укра­ инского ученого, организатора науки, политического и государственного деятеля, академика ивана Федоровича Кураса, который всю созна тель­ ную жизнь связал с архивами. Ключевы слова: архив; издания; архивные фонды; документы; ис сле­ дования. удК [930.25(092):929](477) Ruslan Pyrig Ivan F. Kuras and an archivist Article reflects many­sided activity of the outstanding Ukrainian scientist, the organizer of science, politician and statesman, academician Ivan F. Kuras, who all his conscious life has connected with archives. Keywords: archive; the edition; archival funds; documents; research. UDK [930.25(092):929](477)

Схожі ресурси