Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину

У статті викладаються головні моменти організації в 1918 р. у Ростові-на-Дону Археологічного інституту і спроби його керівництва залучити до викладацької праці в цьому науково-освітньому приватному закладі кращих гуманітаріїв, у т. ч. з України. Особлива увага приділяється переговорам з проф. Київсь...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Архіви України
Date:	2009
Main Author:	Юркова, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2009
Subjects:	Особистості
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26247
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину Інформація і рецензії / О. Юркова // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 220-228. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860270135577673728
author	Юркова, О.
author_facet	Юркова, О.
citation_txt	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину Інформація і рецензії / О. Юркова // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 220-228. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Архіви України
description	У статті викладаються головні моменти організації в 1918 р. у Ростові-на-Дону Археологічного інституту і спроби його керівництва залучити до викладацької праці в цьому науково-освітньому приватному закладі кращих гуманітаріїв, у т. ч. з України. Особлива увага приділяється переговорам з проф. Київського університету Митрофаном Довнар-Запольським про його ймовірну лекційну роботу в інституті. В статье излагаются основные моменты организации в 1918 г. в Ростове-на-Дону Археологического института и попытки его руководства привлечь к преподавательской работе в этом научно-образовательном частном учреж-дении лучших гуманитариев, в т.ч. из Украины. Особое внимание уделяется переговорам с проф. Киевского университета Митрофаном Довнар-Запольским о его возможной лекционной работе в институте. This article recites the basic moments of foundation of Archaeological Institute in Rostov-on-Don in 1918, which was the private educational and scientific institution. Special attention is paid to the efforts of its management to involve the best classi-cal scholars including scientists from Ukraine into the teaching staff. The article concentrates on the talks with the professor of Kyiv University Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi about his probable teaching in this institute.
first_indexed	2025-12-07T19:05:13Z
format	Article
fulltext	ОсОбистОсті220 Оксана ЮРКОВА МИТРОФАН ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ ТА ДОНСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ: ТОЧКА ПЕРЕТИНУ У біографіях багатьох відомих в Україні істориків, незважаючи на начебто детальне вивчення їх життєписів, і досі багато білих плям. Пов’язано це з тим, що українські дослідники, ґрунтовно опрацьовуючи вітчизняні архівні фонди, на жаль, недостатньо повно використовують джерела, що зберігаються поза межами України, навіть у ближньому зарубіжжі, зокрема в Росії. Натомість російські фахівці переважно не знайомі з прізвищами українських вчених, не володіють історіографіч- ним контекстом, тож при опрацюванні тих чи інших фондів та тем не завжди звертають увагу на невідомі їм імена, проходячи повз певні біо- графічні “родзинки”. В даному стислому огляді спробуємо ліквідувати одну таку малесеньку плямку в житті відомого білорусько-українського вченого Митрофана Васильовича Довнар-Запольського, що пов’язана із запрошенням вченого до викладання влітку 1918 року у створеному в Ростові-на-Дону Донському археологічному інституті. Як відомо, в Російській імперії перший заклад під назвою “архео- логічний інститут” було створено далекого 1877 р. у санкт-Петербурзі за ініціативи відомого історика М. Калачова на приватні кошти. існу- вав санкт-Петербурзький імператорський Археологічний інститут (зго- дом – Петроградський археологічний інститут) до 1922/23 навчального року не лише як навчальний заклад, а й як наукова установа, і готував архівістів та археологів. До дійсних слухачів інституту зараховували лише осіб, що мали вищу освіту. Курс навчання тривав два роки, а нав- чання було безоплатним. 30 років потому у Москві постав Московський імператорський археологічний інститут. Відповідно до його статуту, затвердженого 31 січня 1907 р. імператором Миколою іі, цей вищий навчальний зак- лад також засновувався коштом приватних осіб та мав за мету не лише підготовку спеціалістів з архівної, музейної та бібліотечної справи, а й наукове опрацювання питань археології, археографії та російської іс- торії. Курс навчання вже був трирічним, навчання на двох факультетах (археологічному та археографічному [архівному]) – платним (80 рублів на рік), проте до дійсних слухачів інституту так само зараховували лише осіб, які закінчили курс навчання у вищих навчальних закладах1. Невдовзі філіали Московського інституту постали у смоленську, Ниж- ньому Новгороді, Вітебську, Калузі і Ярославлі2. © Оксана Юркова, 2009 ОсОбистОсті 221 Доречно згадати, що у вересні 1917 р. на засіданні Відділу істо- рії та філології Російської академії наук були затверджені програма та статут Кавказького історико-археологічного інституту (керівник – акад. М. Марр), проте ця установа була не навчально-науковим, а суто на- уковим закладом3. В Україні ідея організації Археологічного інституту виникла ще наприкінці ХіХ століття, однак її реалізація стала можлива лише за доби української революції. Лише на кінець 1917 р. було отримано до- звіл на заснування Київського археологічного інституту як приватного навчально-наукового закладу в складі двох відділень – археологічного з історією мистецтв та археографічного. свою ж роботу він фактично розпочав з осені 1918 р. Першим директором інституту став відомий вчений Митрофан Довнар-Запольський, а незмінним секретарем впро- довж всього часу його існування (до 1924 р.) – Наталія Полонська4. Втім, і Митрофана Васильовича, і Наталю Дмитрівну у 1918 р. намага- лись запросити до праці в інший археологічний інститут, що був ство- рений у Ростові-на-Дону весною 1918 р. ситуація тоді в цьому місті була непростою. В грудні 1917 р. після відступу військ О. Каледіна та Добровольчої армії Ростов-на-Дону став столицею Донської Республіки (з березня 1918 р. – Донська Радянська Республіка), яка була проголошена складовою частиною РсФРР. Об- раний на початку другої декади квітня 1918 р. на з’їзді Рад козачих, робітничих та селянських депутатів Дону Раднарком республіки у місті працював недовго. так, 21 квітня Ростов-на-Дону був взятий, а наступ- ного дня залишений військами полковника М. Дроздовського, котрий завершував свій перехід з Яс на Дон для з’єднання з Добровольчою ар- мією генерала Л. Корнилова. А вже через чотири дні частини Червоної армії без бою здали місто німецьким військам. Раднарком перебрався до Царицина. Проте навіть за надзвичайно короткий термін своєї діяльності в Рос- тові Раднарком та окремі його комісаріати встигли ухвалити цілу низку постанов. серед інших вже 19 квітня 1918 р. комісар народної освіти Донської Радянської Республіки затвердив складене за зразком статуту Московського археологічного інституту “Положення про Ростовський- на-Дону історико-археологічний інститут” та “інструкцію товариства фундаторів”. По суті, в Ростові-на-Дону запозичили всю організаційну структуру Московського археологічного інституту – існування на при- ватні кошти, трирічний цикл навчання, зарахування до числа дійсних слухачів тільки осіб з вищої освітою тощо. створювалися 3 відділення: археологічне, історії мистецтв та археографічне, де мали викладатись геологія та палеонтологія, антропологія, археологія, археографія, курси загальної та російської історії, літератури, мистецтва, історія та архео- логія Донського краю, допоміжні історичні дисципліни, допоміжні та ОсОбистОсті222 спеціальні дисципліни з археології, історії мистецтва та археографії, музеєзнавство, архівознавство, бібліотекознавство, грецька, латинська та інші іноземні мови5. Власне, сам архів Ростовського-на-Дону історико-археологічного інституту (згодом за цим закладом закріпилась назва Донського архео- логічного інституту, який існував до 1922 р.) знаходиться на зберіганні у Державному архіві Ростовської області6. Він містить кілька десятків справ за 1918–1924 рр., що зберігають дані про засновників інституту, протоколи засідань ради та правління інституту за 1918–1922 рр., під- готовчі матеріали до цих засідань, звіти, розклади та програми лекцій, списки професорів, викладачів та студентів, анкети та особові справи окремих працівників інституту, бухгалтерські відомості, а також лікві- даційну справу 1922 р. серед інших увагу привертає й “Зошит печаток і штампів”, де представлені відбитки печаток Донського археологічно- го інституту, Ради Донського археологічного інституту, Гуртка архе- ології та історії мистецтв при Ростовському-на-Дону археологічному інституті, а також відбиток штампу бібліотеки інституту7. Засновником нового для Ростову навчального закладу “для підго- товки культурних інструкторів, практичних працівників театру, музеїв, бібліотек і т.п., підготовлених теоретично” виступив вчений археолог Олександр семенович Ходоровський, який доклав до цього чима- ло зусиль8. Незважаючи на зміну влади у місті, вже 27 квітня 1918 р. відбулися скликані О. Ходоровським перші загальні збори членів то- вариства фундаторів інституту. У них взяли участь як професори Дон- ського університету (він був утворений на базі евакуйованого до Рос- това у 1915 р. Варшавського університету), так і впливові громадяни міста, зокрема О. Прідік, О. Ходоровський, і. Унанов, Ф. Генч-Оглуєв, О. Яцимирський, і. Замостін, М. Любович, М. Гнєсін, с. Вєхов, Л. бер- кут, М. бєльський, М. соколовський та ін. тоді було обрано не лише президію товариства фундаторів, а й затверджено перших професорів новоствореного інституту. Ними стали відомі дослідники Олександр Прідік, Олександр Яцимирський, Микола Любович, Михайло Гнє- сін, сергій Вєхов, Олександр Ходоровський, Леонід беркут, Анатолій семенов. На зборах було наголошено на винятково науковому, куль- турно-просвітницькому і аполітичному характері інституту та намічено основні напрямки технічно-організаційної роботи – запрошення нових викладачів, придбання навчального приладдя та посібників, збір ко- штів для інституту та залучення громадських організацій Ростова та приватних осіб для допомоги як фінансово, так і практично9. За два дні, 29 квітня 1918 р., на наступному засіданні ради професорів та президії товариства фундаторів ректором інституту був обраний О. Прідік, про- ректором – О. Ходоровський, ученим секретарем – О. Яцимирський. і.Унанов посів посаду попечителя музею та бібліотеки. ОсОбистОсті 223 Увесь травень керівництво інституту вирішувало надзвичайно важливі питання: шукало приміщення для занять, що мали розпочати- ся восени 1918 р., розглядало заяви бажаючих вступити до нового на- вчального закладу, вирішувало фінансові питання (на 23 травня було зібрано лише 20 тис. руб., а треба було мінімум 70 тисяч)10. Але найго- ловнішими завданнями були залучення викладачів (тут варто згадати, що до переїзду Варшавського університету до Ростова-на-Дону в місті зовсім не було вищих навчальних закладів і жодної особи з науковим ступенем чи званням11) та формування бібліотеки. На засіданні президії товариства фундаторів інституту 25 травня 1918 р. було затверджено кошторис на придбання бібліотеки (5 тис. руб.) та ухвалено рішення про залучення якомога більшого числа нових викладачів. Для виконання рішення президія постановила негайно відрядити проректора О.Ходоровського до Києва, Харкова та Одеси та доручити йому особисто провести переговори та запросити на службу до інсти- туту відомих вчених – М. Довнар-Запольського, і. Лаппо, Н. Полон- ську, В. Городцова12. На Ходоровського покладалось також завдання дізнатись про інших імовірних кандидатів для викладання в інституті, отримати рекомендації та повідомити про них президію по телеграфу. Президія, в свою чергу, мала розглянути ці кандидатури та ухвалити рішення щодо доцільності запрошення тих або інших вчених до співп- раці. Після повернення Ходоровського для придбання навчальних по- сібників та запрошення викладачів за кордон мав їхати проф. О. Прідік, а наприкінці літа з тією ж метою до Москви та Петрограда планували відрядити проф. О. Яцимирського13. Через кілька днів, 29 травня 1918 р., на черговому засіданні пре- зидії товариства фундаторів питання про відрядження Ходоровського знову було докладно обговорено. Крім додаткового доручення придба- ти в Києві, Одесі та Харкові навчальні посібники – якщо вони будуть в наявності, був детально виписаний і механізм взаємодії Ходоровського та президії щодо запрошення викладачів. Після проведення детальних переговорів з кандидатами у викладачі інституту Олександр семено- вич мав доповісти телеграфом про них президії. В свою чергу, президія разом з бюро та радою інституту мала ухвалити щодо того чи іншого кандидата певне рішення і телеграфувати Ходоровському, після чого останній мав завершити свої перемовини з певною особою та видати за своїм підписом відповідний лист від президії. також йому було на- дано право видавати грошові аванси особам, які вже були запрошені до викладання та погодились приїхати. тоді ж Ходоровському дозволили витрачати стільки, скільки вимагатимуть обставини, відповідно до по- треб інституту. Не можна обійти увагою й факту, що на Ходоровського поклада- лось завдання клопотатись “перед українським урядом” (а також перед ОсОбистОсті224 громадськими організаціями та приватними особами в Україні) “про субсидію та іншу підтримку інституту”14. Це намагання – встановити контакти з урядом гетьмана Павла скоропадського і навіть попросити фінансової підтримки – виглядає досить пікантно, якщо зважити на те, що ті ж самі професори цілком негативно поставились до намагання акад. В. Вернадського заснувати в Україні Академію наук15. У червні О. Ходоровський виїхав до України. Завдяки унікальним документам, що збереглися і дещо проливають світло на обставини по- дорожі Ходоровського Україною, ми можемо в загальних рисах відтво- рити, де, коли та з ким він вів перемовини, які видання закуповував. Приміром, 3 липня 1918 р. Ходоровський надсилає з Києва телеграму такого змісту (подаємо мовою оригіналу для більш рельєфного від- творення подій): “Книги запрещены вывоз. Хлопочу разрешении от- править закупленное мною задержусь этим неделю затем немедленно выеду Ростов = Ходоровский”16. Через 20 днів, 23 липня, до історико- археологічного інституту доходить ще одна телеграма: “Поисках пути заблудился заболел мытарствовал первым пассажирским проберусь Ростов книги везу собой = Ходоровский”17 (нагадаємо, що в середині липня в Україні почався загальний страйк залізничників, який паралі- зував всі шляхи сполучення18). Нарешті, третю телеграму, що зберегла- ся, відправлено 13 серпня з Одеси, свідчить: “Вследствие закупок книг указанных списке деньги исходе здесь смолянинов продает редкие архивные пособия сборники исторического общества другие книги те- леграфируйте Новосельская 96 Гефтеру Ходоровскому Может ли пре- зидиум перевести Киев или Одесу еще две тысячи пробуду здесь пять дней после вторично еду Киев хлопотать оттуда Ростов”19. Отже, подорож О. Ходоровського була достатньо напруженою та повною поневірянь. Утім, як свідчать документи, в Києві йому вда- лося провести результативні переговори з істориками М. Довнар- Запольським та Н. Полонською, в Харкові – з мистецтвознавцем Ф. Шмітом, археологом і геологом О. Федоровським, етнологом Є. Ка- гаровим, а через Є. Кагарова він зв’язався з єгиптологом Ф. баллодом, який тоді працював у Москві. Ці вчені висловили своє зацікавлення щодо роботи в Ростові-на-Дону20. Можливо, це було пов’язано з тим, що, захоплений ідеєю розбудови Донського археологічного інституту, Ходо ровський дещо перевищив свої повноваження, обіцяючи своїм ві- заві надзвичайно високу платню і найсприятливіші умови для праці. Повернення О. Ходоровського до Ростова на початку серпня 1918 р. не було тріумфальним. Роздратування членів ради Археологічного ін- ституту викликали його двомісячна (а не двотижнева, як було запла- новано) відсутність, використання всієї суми, що була розрахована на відрядження інших керівників інституту, невірне інформування канди- датів та викладачів інституту щодо його матеріального стану, запро- ОсОбистОсті 225 шення осіб, про яких не йшлося на засіданнях президії, запрошення ви- кладачів на ті кафедри, що не існували, придбання книг для бібліотеки не за списком викладачів інституту, а на власний розсуд і за надто ви- соку ціну. тобто, як зазначалось в протоколі засідання ради інституту від 17 серпня 1918 р., Ходоровський “використовував суми інституту непродуктивно і тим самим поставив установу у скрутне становище”21. Результатом цих претензій Ради стала добровільна відставка Олексан- дра Ходоровського: фактичний фундатор Археологічного інституту відмовився і від посади товариша директора, і від викладання. Можемо припустити, що надзвичайну гостроту конфлікту додав і приїзд на початку серпня 1918 р. до Ростова-на-Дону Митрофана Довнар-Запольського для переговорів з директором Археологічного ін- ституту О. Прідіком щодо читання курсу російської історії. Як відомо, практично разом з Варшавським університетом до Новочеркаська була евакуйована рідна сестра Довнар-Запольського серафима Василівна разом з барановицькою жіночою гімназією, яку вона очолювала. там же проживала і їх старша сестра софія Василівна22. тож Митрофан Ва- сильович у 1915–1918 рр. неодноразово навідувався до Новочеркаська і Ростова, навіть запрошував київських колег на відпочинок. скажімо, улітку 1917 р. у Новочеркаську відпочивала і працювала Наталія По- лонська23. Знаходячись в Києві у скрутному становищі в зв’язку з відомою “справою Є. сташевського” і одночасно намагаючись пов’язати себе з білоруською Народною Республікою, існування якої, однак, чимдалі ставало непевним, Довнар-Запольський влітку 1918 р. перебував наче на роздоріжжі, шукаючи нових можливостей для професійної діяль- ності. тож запрошення до Ростова-на-Дону, до того ж викладене дуже привабливо, не могло не зацікавити дослідника. Доповідаючи на засіданні Ради інституту 9 серпня про свою роз- мову з М. Довнар-Запольським, О. Прідік пояснив, що в Києві Ходо- ровський запевнив Митрофана Васильовича, начебто той вже обраний професором Ростовського на Дону історико-археологічного інституту і йому затверджена платня у 6 тис. рублів за два приїзди до Ростова впродовж року, тому професор може не полишати праці у Київському університеті. Рада визнала ці умови неприйнятними і поклала всю від- повідальність за переговори на Ходоровського. Разом з тим, оскільки в розмові з О. Яцимирським Довнар-Запольський висловив готовність прочитати кілька лекцій під час своїх наступних відвідин Ростова, при- міром, у грудні, і не заперечував проти вміщення його прізвища до списків тимчасових лекторів інституту, Рада подякувала поважному вченому і висловилася за продовження консультацій із вченим щодо тем його лекцій, термінів їх читання та умов оплати. ОсОбистОсті226 так само на тій же Раді було обговорено і питання щодо викладан- ня в інституті приват-доцента Київського університету Н. Полонської – довіреною особою вченої виступив той же М. Довнар-Запольський. Оскільки в Києві Наталії Дмитрівні було обіцяно, що вона читатиме курс первісної археології та отримуватиме за це 6 тис. рублів, а та- кож читатиме курс в таганрозькому відділенні за додаткову платню у 3 тис. руб., вона погодилась на переїзд до Ростова. Дізнавшись від Довнар-Запольського, що насправді таганрозького відділення інститу- ту не існувало, та й платити таку суму інститут був не в змозі, Полон- ська відмовилась від пропозиції24. більше до обговорення кандидатури Н. Полонської як кандидатки у викладачі Археологічного інституту не повертались. та й сама Наталія Дмитрівна зосередилась на роботі в Київському археологічному інституті, де була вченим секретарем і вже сама опікувалась запрошенням учених до співпраці в інституті25. Що ж стосується М. Довнар-Запольського, то на засіданні Ради інституту 21 вересня 1918 р. Митрофан Васильович разом із профе- сорами Донського університету Л. беркутом, с. Вєховим, і. Замості- ним, Й. Малиновським, О. Прідіком, О. семеновим, Я. Щелканцевим та О. Яцимирським був затверджений професором Ростовського (Дон- ського) археологічного інституту з 1 вересня 1918 р.26 На жаль, точних даних про те, чи читав М. Довнар-Запольський лекції в Ростові, ми поки що не маємо. Зважаючи на те, що період 1918–1921 рр. в біографії історика є не- достатньо вивченим і певним чином загадковим, вважаємо, що нові дані про перебування М.Довнар-Запольського у Ростові-на-Дону бу- дуть корисними у подальших дослідженнях життя та діяльності цьо- го непересічного вченого. Варто було б також прослідкувати, чи мала місце якась співпраця між Київським та Донським археологічними ін- ститутами, що існували паралельно у часовому відрізку, та порівняти їх програми і діяльність. 1 собрание узаконений и распоряжений правительства, изда вае мые при Правительствующем сенате. – 1907. – 20 февр. Отд. I. ст. 414. http://www. hrono.ru/libris/stolypin/stpn2_66.html 2 Аграфонов П. Г. Ростовское отделение Московского археологического института. // история и культура Ростовской земли. Материалы конференции 2002 г. – Ростов, 2003. // http://www.rostmuseum.ru/publication/historyCulture/2002/ agrafonov01.html 3 Аветян К. Д. “известия” Кавказского историко-археологического инсти- тута // Кавказ и Византия. – Вып. 1. – Ереван, 1979. // http://annals.xlegio.ru/ kavkaz/small/izvestia.htm 4 Детальніше див.: Матяш І. Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920– 1930-х років. – К., 2000. – с. 139–172. 5 Див.: Державний архів Ростовської області (далі – ДАРО), ф. 49, оп. 1, спр. 10, арк. 4–7. ОсОбистОсті 227 6 Государственный архив Ростовской области (ГАРО), Ростов-на-Дону, Російська Федерація. Принагідно хочу висловити щиру подяку співробітникам архіву за сприяння в опрацюванні архівних фондів. 7 спогади одного з викладачів інституту та загальний начерк його діяль- ності див.: Молявко-Высоцкий А. П. Донской археологический институт // Гер- боведъ. – 2000. – № 8 (№ 46). – с.108–109; Римская З. Н. Донской архео ло ги- ческий институт // Донская археология. – 1999. – № 2. – с. 69–76. 8 ДАРО, ф. 49, оп. 1, спр. 10, арк. 1. 9 там само, арк. 1–2 зв. 10 там само, арк. 9. 11 Белозеров С. Е. Очерки истории Ростовского университета. – Ростов н/Д, 1959. – с. 49. 12 Не зовсім зрозуміло, чому в протоколі названі саме ці прізвища, адже якщо М. Довнар-Запольський і Н. Полонська мешкали в Києві, то і. Лаппо в цей час перебував у Юр’єві, де викладав в університеті, а В. Городцов пра цю- вав у Московському історичному музеї. 13 ДАРО, ф. 49, оп. 1, спр. 10, арк. 10. 14 там само, арк. 11–11 зв. 15 там само, ф. 527, оп. 1, спр. 217, арк. 127 зв. 16 там само, ф. 49, оп. 1, спр. 11, арк. 73. 17 там само, арк. 74. 18 Гриценко А. П., Щусь О. Й. Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. – К., 2005. // http://www.history.org.ua/index.php?urlcrnt=day/by_ year.php&year=1918 19 ДАРО, ф. 49, оп. 1, спр. 11, арк. 75. 20 там само, спр. 13, арк. 11, 12, 24 зв. 21 там само, арк. 14–15. 22 За надані відомості складаю щиру подяку старшому викладачу кафед- ри білоруської культури та фольклористики Гомельського державного універ- ситету ім. Ф. скорини В. М. Лєбєдєвій. 23 Див.: Верба І. В. Життя і творчість Наталії Полонської-Василенко (1884–1973). – Ніжин, 2008. – с. 85. 24 ДАРО, ф. 49, оп. 1, спр. 13, арк. 11, 24 зв. 25 Див. Верба І. В. Життя і творчість Наталії Полонської-Василенко (1884– 1973). – с. 86–90. 26 ДАРО, ф. 49, оп. 1, спр. 13, арк. 18 об.–19. Оксана ЮРКОВА Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічний інститут: точка перетину У статті викладаються головні моменти організації в 1918 р. у Ростові- на-Дону Археологічного інституту і спроби його керівництва залучити до викладацької праці в цьому науково-освітньому приватному закладі кращих гуманітаріїв, у т. ч. з України. Особлива увага приділяється переговорам з проф. Київського університету Митрофаном Довнар-Запольським про його ймовірну лекційну роботу в інституті. Ключові слова: М. Довнар-Запольський; Н. Полонська; Донський архео- ло гічний інститут; Київський археологічний інститут. УДК 94(477)(092)+94(470)(092)+929:94(477) ОсОбистОсті228 Оксана ЮРКОВА Митрофан Довнар-Запольский и Донской археологический институт: точка пересечения В статье излагаются основные моменты организации в 1918 г. в Ростове- на-Дону Археологического института и попытки его руководства привлечь к преподавательской работе в этом научно-образовательном частном учреж- дении лучших гуманитариев, в т.ч. из Украины. Особое внимание уделяется переговорам с проф. Киевского университета Митрофаном Довнар-Запольским о его возможной лекционной работе в институте. Ключевые слова: М. Довнар-Запольский; Н. Полонская; Донской архео- ло гический институт; Киевский археологический институт. УДК 94(477)(092)+94(470)(092)+929:94(477) Oksana YURKOVA Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi and Rostov-on-Don Archaeological Institute: a Point of Intersection This article recites the basic moments of foundation of Archaeological Institute in Rostov-on-Don in 1918, which was the private educational and scientific institu- tion. Special attention is paid to the efforts of its management to involve the best classi-cal scholars including scientists from Ukraine into the teaching staff. The article concentrates on the talks with the professor of Kyiv University Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi about his probable teaching in this institute. Keywords: M. Dovnar-Zapolskyi; N. Polonska; the Don Archaeological Insti- tute; the Kyiv Institute of Archaeology. UDK 94(477)(092)+94(470)(092)+929:94(477)
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26247
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-9466
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:05:13Z
publishDate	2009
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Юркова, О. 2011-08-30T12:57:16Z 2011-08-30T12:57:16Z 2009 Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину Інформація і рецензії / О. Юркова // Архіви України. — 2009. — № 5. — С. 220-228. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26247 94(477)(092)+94(470)(092)+929:94(477) У статті викладаються головні моменти організації в 1918 р. у Ростові-на-Дону Археологічного інституту і спроби його керівництва залучити до викладацької праці в цьому науково-освітньому приватному закладі кращих гуманітаріїв, у т. ч. з України. Особлива увага приділяється переговорам з проф. Київського університету Митрофаном Довнар-Запольським про його ймовірну лекційну роботу в інституті. В статье излагаются основные моменты организации в 1918 г. в Ростове-на-Дону Археологического института и попытки его руководства привлечь к преподавательской работе в этом научно-образовательном частном учреж-дении лучших гуманитариев, в т.ч. из Украины. Особое внимание уделяется переговорам с проф. Киевского университета Митрофаном Довнар-Запольским о его возможной лекционной работе в институте. This article recites the basic moments of foundation of Archaeological Institute in Rostov-on-Don in 1918, which was the private educational and scientific institution. Special attention is paid to the efforts of its management to involve the best classi-cal scholars including scientists from Ukraine into the teaching staff. The article concentrates on the talks with the professor of Kyiv University Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi about his probable teaching in this institute. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Особистості Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину Митрофан Довнар-Запольский и Донской археологический институт: точка пересечения Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi and Rostov-on-Don Archaeological Institute: a Point of Intersection Article published earlier
spellingShingle	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину Юркова, О. Особистості
title	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину
title_alt	Митрофан Довнар-Запольский и Донской археологический институт: точка пересечения Mytrofan Dovnar-Zapol’skyi and Rostov-on-Don Archaeological Institute: a Point of Intersection
title_full	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину
title_fullStr	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину
title_full_unstemmed	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину
title_short	Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину
title_sort	митрофан довнар-запольський та донський археологічнй інститут: точка перетину
topic	Особистості
topic_facet	Особистості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26247
work_keys_str_mv	AT ûrkovao mitrofandovnarzapolʹsʹkiitadonsʹkiiarheologíčniínstituttočkaperetinu AT ûrkovao mitrofandovnarzapolʹskiiidonskoiarheologičeskiiinstituttočkaperesečeniâ AT ûrkovao mytrofandovnarzapolskyiandrostovondonarchaeologicalinstituteapointofintersection

Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічнй інститут: точка перетину

Institution

Similar Items